Нові аспекти дослідженя національних меншин в Угорщині

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Мушкетик, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України 2008
Schlagworte:	Вітчизняне народознавство в іменах
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17551
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Нові аспекти дослідженя національних меншин в Угорщині / Л. Мушкетик // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 106-110. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17551
record_format	dspace
spelling	Мушкетик, Л. 2011-03-02T15:49:01Z 2011-03-02T15:49:01Z 2008 Нові аспекти дослідженя національних меншин в Угорщині / Л. Мушкетик // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 106-110. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 978-966-02-5045-1 XXXX-0047 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17551 uk Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України Вітчизняне народознавство в іменах Нові аспекти дослідженя національних меншин в Угорщині Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Нові аспекти дослідженя національних меншин в Угорщині
spellingShingle	Нові аспекти дослідженя національних меншин в Угорщині Мушкетик, Л. Вітчизняне народознавство в іменах
title_short	Нові аспекти дослідженя національних меншин в Угорщині
title_full	Нові аспекти дослідженя національних меншин в Угорщині
title_fullStr	Нові аспекти дослідженя національних меншин в Угорщині
title_full_unstemmed	Нові аспекти дослідженя національних меншин в Угорщині
title_sort	нові аспекти дослідженя національних меншин в угорщині
author	Мушкетик, Л.
author_facet	Мушкетик, Л.
topic	Вітчизняне народознавство в іменах
topic_facet	Вітчизняне народознавство в іменах
publishDate	2008
language	Ukrainian
publisher	Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
format	Article
isbn	978-966-02-5045-1
issn	XXXX-0047
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17551
citation_txt	Нові аспекти дослідженя національних меншин в Угорщині / Л. Мушкетик // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 106-110. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT mušketikl novíaspektidoslídženânacíonalʹnihmenšinvugorŝiní
first_indexed	2025-11-25T21:09:18Z
last_indexed	2025-11-25T21:09:18Z
_version_	1850551543108993024
fulltext	106 Леся Мушкетик (Київ) НОВІ АСПЕК ТИ ДОС ЛІ Д ж ЕНН Я Н А ЦІОН А ЛЬНИ х МЕНшИН В У ГОРЩИНІ Р ізноаспектне дослідження націо- нальних меншин у сучасній Угорщині є невіддільним від теоретичних і практич- них питань становища національностей у Східній та Центральній Європі, етно- політичного становища в цілому. Цьому сприяє також географічне розташування Угорщини, її численні контакти із сусід- німи країнами. Угорщина історично є поліетнічною кра- їною, де, крім угорців, проживали й досі проживають німці, румуни, цигани, немало тут і слов’ян – сербів, хорватів, словаків, українців-русинів та ін. Їх дослідження має давню традицію і здійснювалося в контек- сті країнознавчих описів, які охоплювали всю територію Угорщини. Значний матері- ал зібрано із фольклору та етнографії нац- меншин [Мушкетик, 2006]; до прикладу, з 1975 р. в серії “Угорські нацменшини” систематично виходять збірки досліджень різних етнічних груп країни. Широкого резонансу у світі набули й систематичні (з 1975 р.) міжнародні конференції з питань національностей у м. Бекешчаба. Про давність подібних досліджень свід- чить праця відомого угорського вченого, голови Угорського етнографічного това- риства А. Паладі-Ковача, який свого часу цікавився міграціями українців-русинів до Угорщини [Palбdi, 1973], – “Етнографи – відкривачі національних спільнот” [Palбdi, 2006]. Автор зібрав тут роботи перших учених-дослідників неугорського фолькло- ру країни, частина яких була опублікована вперше. Йому належить і вступна частинa до книги “Етнографія національних спіль- нот у добу реформ”, а також підготовка бі- ографій зазначених учених. Матеріал роз- міщений за рубриками: південні слов’яни, словаки, німці, карпатоукраїнці, румуни, менші спільноти, діаспора. Із карпатоукра- їнських він включає етнографічні огляди Мігая Дулішковича, Яноша Бенцура, Га- бора Бартока. До прикладу, останньому належить праця “Русини Берегівської об- ласті”. Слід відзначити, що сучасні збира- чі фольклору та етнографії меншин часто йдуть “по слідах” минулих збирачів, які працювали в тій самій місцевості, та ма- ють змогу порівнювати минулий і теперіш- ній стан певних явищ. У 1998 р. Угорська Академія наук роз- робила стратегічну дослідницьку про- граму “Питання національних меншин у Центрально-Східній Європі”. Було постав- лено три основні завдання: 1) досліджен- ня неугорських національностей країни, 2)угорська діаспора сусідніх країн, 3) ци- ганська спільнота регіону. Таким чином, метою стало вивчення найважливіших, характерних особливостей національних спільнот, конфліктів і альтернатив їх розв’язання. Такі розвідки в наш час наби- рають справді європейського рівня завдяки картографуванню типологічних відміннос- тей етнічних спільнот, а також розробці й побудові державного, національного рівня моделей із зазначених питань. При УАН було організовано спеціальну дослідницьку групу, а з 2001 р. на її осно- ві створено Інститут етнічно-національних досліджень національних меншин, дирек- тором якого став Ласло Сарка. Інститут здійснює міждисциплінарні дослідження, створює базу даних, координує свою ро- боту з науковими закладами Угорщини та інших країн, проводить щорічні між- народні та інші наукові конференції з вищевказаних проблем. Це, зокрема, до- слідження змін у структурі етнічного про- стору, питань ідентичності національних меншин і діаспори; праці, присвячені осо- бливостям багатоідентичної структури, а також проблемам самоідентифікації, яка ґрунтується на двомовності, тощо. Національні спільноти в наш час з ет- нічного боку проживають на змішаних те- риторіях: щоденне співжиття, міжетнічні зв’язки є малопомітними для зовнішнього спостерігача, тому складні місцеві іден- тифікаційні процеси вимагають польово- го спостереження, участі добре підготов- лених з методологічного й теоретичного боку науковців. Так, у збірнику наукових досліджень під назвою “Кордон, регіон, етнос в Централь- ній Європі” нової семантики набуває термін “кордон” чи “пограниччя”, який у наш час вживається не лише для позначення матері- ального кордону, а й мовного, фольклорно- го та ін., навіть символічного, до прикладу, у спілкуванні між “своїми” й “чужими”. 107 Сюди ввійшли теоретичні праці угор- ських та європейських учених про нові потрактування поняття кордон (погра- ниччя) (Й. Лангер), кордон як психо- логічний фактор (Й. Гайрінен) та ін., а також про взаємозв’язки в конкретних регіонах, об’єднані під рубрикою “Кор- дон у повсякденні”. Матеріали ще однієї міжнародної кон- ференції з питань нацменшин (1999) були включені до об’ємної збірки “Національні та етнічні меншини в Угорщині в кінці ХХ ст.” [Sisбk, 2001]. виступи опубліковано під такими рубриками: меншини в пері- од європейської інтеграції та глобалізації; самоврядування нацменшин – правові пи- тання; ідентифікація спільноти та її збе- реження; місце нацменшин в угорському суспільстві; умови проживання циган, їх суспільна інтеграція; освіта рідною мовою у школах. У книжці репрезентовано статті відомих дослідників, які займаються ви- щезгаданими проблемами багато років по- спіль. Серед них слід назвати Л. Сарку, його дослідження стосується типологічної класифікації центрально-європейських нацменшин. Про культурну автономію спільнот і спільну Європу пише відо- мий словакознавець, дослідниця народної культури угорських словаків А. Дівічан. Саме їй належить розробка двомовних моделей культури на території Угорщини. А. Дівічан зазначає [Gyivicsбn, 2001], що зазначені моделі формувалися впродовж тривалого історичного періоду і вказа- ний процес не завершився й досі. Спіль- не угорсько-словацьке проживання від- билося (щоправда, по-різному) на трьох основних прошарках культури: народних віруваннях, релігійній та елітній (гро- мадській) культурі. Таким чином, в одній системі починають діяти дві культури, маючи різну ієрархію. Згідно з цією іє- рархією можуть домінувати словацькі чи угорські елементи, хоча трапляються й “рівноправні” двомовні типи. Дослідниця зазначає, що в багатьох словацьких по- селеннях така двомовна система створю- ється свідомо, як, до прикладу, в обрядах та святах словаків Піліша. Згадані посе- лення впродовж віків стають носіями не лише словацької, а й угорської культури; до того ж тут існує переконання, що лише завдяки утриманню, збереженню двомов- ної моделі жителі поселення здатні зберег- ти національну культуру. У своїх інших працях про двомовні моделі А. Дівічан прагне дати відповідь на запитання, що живило та продовжує живити фольклор в наші дні, які етнокультурні та етнопсихіч- ні форми поведінки стоять за ним. Стаття Л. Тілковські, який займаєть- ся загальними питаннями національнос- тей, присвячена проблемам національної ідентичності в Угорщині в ХХ ст.; у пра- цях М. Козар та Т. Поповича досліджено окремі етнічні групи (словенці, русини) та ін. Значний інтерес викликають питан- ня впливу глобалізації на розвиток мен- шин (Е. Тьоржьок та ін.). Тими ж самими питаннями в середовищі угорських фоль- клористів цікавляться відомі дослідники І. Кріза та Е. Еперйешши, статті яких опу- бліковані в перекладі на українську мову (НТЕ. – 2006. – № 4. – С. 55–59, 89–99). І. Крізі належить також низка досліджень про угорських героїв – короля Матяша та Лайоша Кошута в слов’янському й, зокре- ма, українському фольклорі Закарпаття, де про них є досить численні згадки. Ще одна значна праця має назву “Про- стір і карта. Праці з питань етнічності та ідентичності” [Kovбcs, Szarka, 2002], до якої увійшли розробки з культурної антропології, етноісторії, етносоціології з вагомими теоретичними висновками. Є тут і дослідження про угорську діаспо- ру в Америці, Буенос-Айресі, про роль ци- ганських музикантів в угорській культурі та суспільстві, про угорських німців, пі- лішських словаків, про сакрально-етнічні стратегії тощо. З останніх актуальних робіт у галу- зі спільнот слід назвати книжку за ред. Д. Біндроффера “До подвійної ідентичності. Становище та особливості ідентичності в се- редовищі угорських хорватів, німців, сербів, словаків та словенців” [Bindorffer, 2007]. Ще одним європейського рівня почи- нанням в Угорщині було створення в 1999 р. в Будапешті за підтримки ЮНЕСКО Ін- ституту європейських досліджень (дирек- тор – М. Гоппай, який одночасно очолює Інститут етнографічних досліджень УАН), увага якого зосереджується на проблемах самоідентифікації, документації, популя- ризації та екології європейської традицій- ної культури. Метою Інституту є збільшен- ня міжнародної кооперації, взаємообмін знаннями, стимуляція ширшого визнання урядом цінностей традиційної культури, підвищення професіоналізму в галузях, 108 пов’язаних із традиційною культурою, по- кращення якості життя завдяки глибшому усвідомленню самоідентифікації, вихован- ня взаємоповаги між етнічними групами й народами. Щороку тут публікують праці, зокрема і з етнології національностей. в Угорщині виходить також спеціаль- ний журнал “Дослідження нацменшин” (Kissebsйg kutatбs). Угорські вчені на його сторінках подають різні аспекти вивчен- ня національних спільнот країни – істо- ричні, політичні, культурні, мовні та ін. Друга частина журналу присвячена огля- дам зарубіжної літератури із зазначених питань, зробленим угорцями, й подається під такими рубриками: національна сві- домість; національні та етнічні процеси; національні літератури; вживання рідної мови; культура нацменшин; політика щодо нацменшин; історія етнічних спільнот та ін. Таким чином, угорські читачі мають змогу знайомитися зі світовою літерату- рою із вказаних питань. Так, в № 1 за 2007 р. ми знаходимо рецензію на працю, написану науковцями Закарпатського Угор- ського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ А. Берегсасі та І. Черничко “Суспільне роз- шарування у мові закарпатських угорців” (Ужгород, 2006), яка вийшла угорською мовою в Україні. Створений при Угорському інституті дослідницький центр ім. А. Годинки тіс- но співпрацює з Інститутом мовознавства Академії наук Угорщини, вищезгаданим Інститутом дослідження нацменшин та ін- шими угорськими закладами. власне, до 1990-х років Закарпаття було значною мі- рою закритим для угорських дослідників. Та вже в 1991 р. у вступі до книжки “Адже це батьківщина… Факти, документи з жит- тя закарпатських угорців 1918–1991 рр.” (під ред. Й. Ботліка та Д. Дупки), що має назву “вже не terra incognita” зазначаєть- ся: “Угорщина відкриває Закарпаття! Піс- ля чотирьох століть вимушеного мовчан- ня, замовчування, частих, як у таємного агента, змін найменування в угорській та місцевій пресі – Закарпатська територія, Закарпаття, Карпатська Україна тощо у наші дні всі закутки (у прямому зна- ченні слова) краю вивчають журналісти, службовці, науковці, туристи” [Benedek, 1991, c. 5]. Тож не дивно, що Закарпат- тям зацікавилася величезна кількість ет- нографів, культурних антропологів, со- ціологів, мовознавців, освітян, істориків та літераторів. Спільною працею двох країн стало видання “Закарпаття. Праці з суспільствознавства” під редакцією А. Берегсасі та Р. Папа [Beregszбszi, Papp, 2005]. До неї увійшли статті з мовних пи- тань угорців регіону (І. Черничко, З. Кар- мачі), соціальної антропології (Р. Пап, Е. Шветко), етнографії (Ж. Гесті), висвіт- люється релігійне, культурне становище та питання ідентичності його мешканців. Принагідно хотілося б згадати до- слідження Б. Ержебет про міжетнічні зв’язки в харчуванні Закарпаття, що ста- ло результатом експедицій студентів та викладачів кафедри етнографії Дебре- ценського університету ім. Лайоша Ко- шута до краю, опубліковане в перекладі у спеціальному випуску журналу ІМФЕ “Народна творчість та етнографія” (2006, № 4), присвяченому угорській етногра- фії. Окрім інших, сюди увійшла робо- та відомого славіста Іштвана Удварі про етнографічну діяльність Г. Стрипського, який був посередником між угорською та культурою українців-русинів (НТЕ, 2006, № 4, с. 99–105). Певна річ, угорці не обмежуються ви- вченням угорської закарпатської діаспори. З цих питань виходило й виходить багато праць, присвячених становищу угорcьких спільнот у різних кінцях світу. Серед них варто назвати роботи “Угорські нацмен- шини у ХХ ст.” (ред. Н. Барді, Ч. Феди- нець, Л. Сарка) [Bбrdi, 2008], “Суспільне становище і перспективи угорців Карпат- ського регіону” (ред. З. Папп, в. вереш) [Papp, Veres, 2007] та ін. Зазначені питання тісно пов’язані з дослідженням т. зв. пограничних зон чи пограниччя, яке може виступати в різних параметрах. Таким чином, нового теоре- тичного осмислення вимагає як терміно- логія, так і методи й підходи дослідження пограниччя, необхідність їх уніфікації. Насамперед слід сказати, що усталені поняття й визначення потрактовуються в наш час інакше у зв’язку зі стрімкими ет- нополітичними процесами, характерними для сучасної Європи та слов’янських кра- їн, зокрема. Тому дещо іншого змісту на- бувають самі поняття кордон, регіон, ет- нос, етнічні спільноти тощо [Йger, 2001]. Поняття кордону може вивчатися навіть із психологічної точки зору, коли виділяють кордон у прямому розумінні, так би мо- вити, матеріальний, і символічний, тобто 109 поділ на “свого й чужого” в мові, спілку- ванні та ін. [там само, с. 93–121]. У наш час дедалі більше значення на- дається дослідженням географічного, про- сторового поділу народної культури. У зв’язку з цим постає питання про історико- географічні регіони чи зони (смуги, по- яси) з усталеною культурою, де спільно проживають різні національності. Поняття зони й зонального поясу про- понують угорські вчені. Ще в 1958 р. Б. Гунда вжив найменування етнологічна контактна зона. Дещо інший поділ про- понує угорський академік Л. Коша, який узагалі поняття край, регіон, місцевість, провінція, зона, смуга вважає синоніміч- ними [Коша, 2004]. У польській етнографії слово зона збе- рігає первісне значення. К. Мошиньський, досліджуючи т. зв. північно-східний кор- дон, поширення, динаміку культурних течій позначив термінами зона і кордон. Й. Гаєк, розглядаючи в 1976 р. карти Польського Етнографічного Атласу, ви- окремив на території сучасної Польщі 6 поясів і 11 культурних зон. Термін для позначення територіального перебування взаємодіючих етносів – кон- тактна зона – детально окреслює академік А. Паладі-Ковач: “Контактна зона є зона (смуга, пояс), що торкається двох межую- чих між собою мовних, етнічних чи куль- турних територій, де мовні, культурні, ет- нічні взаємовпливи є особливо сильними. Число пограничних явищ збільшується, ізоглоси накладаються одна на одну, часто трапляється і перекриття. Для контактної зони характерною є форма смуги, поясу, хоча ширина (чи, можна сказати, глиби- на) зони у випадку однієї певної зони теж може бути змінною в різних відтинках” [Palбdi, 2005, с. 9]. Крім великих контактних, дослідник виділяє зони, що стикаються всередині невеликих місцевостей, навіть поселень. Для контактної зони характерними є пере- хідність, змішаність і втручання, а також дво- і багатомовність, що трапляються в місцевих спільнотах та їхніх одиницях. Учений також називає німецькі терміни на позначення даних явищ – зона поширен- ня, реліктна територія, мовна територія. він говорить про подібні зони на території Угорщини, хоча й зазначає, що підходити до таких моментів треба обережно, з ура- хуванням багатьох факторів їхнього істо- ричного та сучасного розвитку. До при- кладу, П. Недермюллер для подальшого вивчення специфіки обрядів гірських міс- цевостей північно-східної Угорщини за- пропонував виділити певні територіальні пояси, чи смуги, які репрезентуватимуть обрядову систему гірського Земплена. У зв’язках з іншими ці пояси вказують на тенденцію до інтеграції, а всередині своєї системи – до диференціації. Українські вчені також пишуть про по- дібні зони на Україні. Зокрема, С. Гри- ца говорить про Покуття, Карпати як історико-географічні області, де перетина- лися шляхи багатьох національностей. ви- вчаючи їх, вона відзначає, що міжетнічні, і зокрема фольклорні зв’язки, в Карпатах є складнішими з огляду на неоднакову гене- тичну приналежність етносів, мовну стро- катість та різні конфесійні переконання [Грица, 2002]. Цікаво, що висловлювання Паладі від- криває збірку матеріалів міжнародної кон- ференції “Етнічні контактні зони в Кар- патському регіоні в другій половині ХХ ст.” [Palбdi, 2005], що відбулася в 2004 р. в м. Асоді. Засідання секцій були присвяче- ні окремим європейським регіонам, напри- клад, Трансильванії та ін., географічним, мовним, конфесійним проблемам націо- нальних спільнот тощо. Увійшов сюди й ілюстративний матеріал, зокрема, широко представлені різноманітні етнічні карти. Таким чином, в Угорщині розробляють- ся традиційні й освоюються нові аспекти вивчення широкого кола питань націо- нальних та етнічних спільнот, уточню- ється й розширюється термінологія, про- водиться багато спільних конференцій, реалізується чимало цікавих проектів з іншими країнами Карпатського регіону, Європи й інших, більш віддалених країн. Їх результати публікуються в різноманіт- них збірниках та періодиці. Грица С.Трансмісія фольклорної традиції. Етномузикологічні розвідки. – К.; Тернопіль, 2002. Коша Л. Чиї ви сини? Огляд угорської етнографії. – Ніредьгаза, 2004. Мушкетик Л. Г. Дослідження народних обрядів і вірувань слов’ян в Угорщині // Слов’янський світ. – 2007.– № 5. – С. 136–152. Національні меншини Угорщини в період європейської інтеграції // Українська куль- тура в контексті світових глобалізаційних 110 процесів. – К., 2006. – С. 251–160. Мушкетик Л. Угорські запозичення у народній прозі Закарпаття // Tanulmбnyok a Magyarorszбgi bolgбr, gцrцg, цrmйny, ruszin nemzetisйgek nйprajzбbуl. – 2004. – № 5. – 174–204. Bбrdi N. – Fedinec Cs. – Szarka L. (szerk.). Kissebsйgi magyar kцzцssйgek a 20 sz. – Bp., 2008. S. Benedek A. Immбr nem terra incognita! // Botlik J. – Dupka Gy. Ez hбt a hon... Tйnyek, adatok, dokumentumok a kбrpбtaljai magyarsбg йletйből 1918–1991. Bp; Szeged, 1991. Bindorffer Gy. (szerk.). Vбltozatok a kettős identіtбsra. Kissebsйgi lйthelyzetek йs identitбs alakzatok a magyarorszбgi horvбtok, nйmetek, szerbek, szlovбkok йs szlovenek kцrйben. – Bp., 2007. Éger Gy., Jozsef L. (szerk.) Hatбr, rйgiу, etnikumok Kцzйp-Eurуpбban. – Bp., 2001. Eperjessy E. Kцlcsцnhatбsok vizsgбlata egy magyr-horvбt telepьlйs hiedelemvilбgбnak tьkrйben // Az egyьttйlйs йvezrede Kбrpбt- medencйben. A VI BNNNK előadбsai. – Bйkйscsaba; Budapest, 1998. – 139–148. Gyivicsбn A. A nyelvszigeti kultъra nйhбny kйrdйsйrуl a magyarorszбgi szlovбk pйldбjбn) // Nyelvi Latуhatбr. – 2001. – № 2. – 63–71. Beregszбszi A. És Papp R. (szerk.) Kбrpбtalja. Tбrsadalomtudomбnyi tanulmбnyok. – Bp.; Beregszбsz, 2005. Kriza I. Ruszin-magyar folklorkapcsolatok (A kбrpбtaljai nйphagyomбny Mбtyбs kirбlyrуl) // Tanulmбnyok a magyarorszбgi bolgбr, gцrцg, lengyel, цrmйny, ruszin nemzetisйg nйprajzбrуl 2. – Bp. 1998. – 130–140. Sisбk G. (szerk.) Nemzeti йs etnikai kissebsйgek Magyarorszбgon a 20 sz. vйgйn. – Bp., 2001. Palбdi-Kovбcs A. A nemzetisйgek nйprajzi felfedezői. – Bp., 2006. Palбdi-Kovбcs A. Ukrбn szorvбnyosok a zemplйni-hegyvidйk falvaiban // NK NT. – 1973. – 7. Palбdi-Kovбcs A. Ethnic Traditions, Classes and Communities in Hungary. – Budapest, 1996. Palбdi-Kovбcs A. Megjegyzйsek a zуna йs zуnбlis fogalmбnyk nйprajzi йrtelmezйsйhez // Etnikai kontaktzуnak a Kбrpбt-medencйben a 20 sz. mбsodik fel. – Aszуd, 2005. – 8–10. Papp Z. A., Veres V. (szerk.). A magyarok tбrsadalmi helyzete йs perspektivai. – Bp., 2007. Kovбcs N., Szarka L. (szerk.) Tйr йs tйrkйp.Tanulmбnyok az etnicitбs йs az identitбs kйrdйskцrйből. – Bp., 2002. Лідія Козар (Київ) Н А РОДОЗН А ВЕЦЬ МИТРОФА Н ДИК А РЕВ З У К РА ЇНСЬКО-РОСІйСЬКОГО ЕТНОГРАФІ ЧНОГО ПОГРА НИ Ч Ч Я І сторія фольклористики якнайтісніше пов’язана з історією суспільства, оскіль- ки “для української нації фольклор був потрібний як органічний вияв духовно- ідейного життя” 1. Після закриття Південно-Західного відділу РГТ у 1876 р. історію української фольклористики творили подвижники- самоуки, борці за українську національ- ну справу, які “працювали здебільшого з власної ініціативи, виходячи з власних, особистих мотивів або обставин життя”2. Почесне місце серед них посів Митро- фан Олексійович Дикарев як етнограф, фольклорист, лексиколог, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (з 1896), співробітник Імператорського Това- риства любителів природознавства, антро- пології й етнографії, “глибокий знавець українського народного побуту”3, “видат- ний українець-патріот і робітник на ниві української науки” 4. “Щоб оцінити наукову вартість фольклорно-мітольогічних писань Дика- рева, – відзначав І. Франко, – треба не забувати ані на хвилю, що він опирається на працях російських учених, передовсім Потебні й веселовського, обертається в крузі порушених ними питань і силкується по змозі присвоїти собі їх методу. від обох сих учених він перейняв і ще сильніше від них розвинув преділєкцію до дослідів на найтруднішім і найнебезпечнішім, особли- во для ділєтанта, полі – мітольогії та на- родної символіки” 5. вказавши на окремі недоліки наукових праць М. Дикарева стосовно міфологічних порівнянь, І. Франко наголосив також на їх корисності: “Хоч і як проблематичними мо- жуть видатись декому висновки та здобутки його праць, хоч і як невиробленою його ме- тода, то все таки одно те, що в тих працях зведено до купи з незвичайною пильністю багато коштовного матеріалу, а друге те,

Нові аспекти дослідженя національних меншин в Угорщині

Institution

Ähnliche Einträge