Нові та маловідомі для території України види мікофільних грибів. II. Роди Acrodontium, Nodulisporium і Rhinotrichella
Работа содержит информацию о четырех видах микофильных гифомицетов: Acrodontium crateriforme (J.F.H.Beyma) de Hoog, A. hydnicola (Peck) de Hoog, Nodulisporium cecidiogenes Jørg.Koch и Rhinotrichella globulifera G.Arnaud ex de Hoog. Приводятся подробные описания и оригинальные иллюстрации этих видов,...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український ботанічний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/175667 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нові та маловідомі для території України види мікофільних грибів. II. Роди Acrodontium, Nodulisporium і Rhinotrichella / О.Ю. Акулов // Український ботанічний журнал. — 2011. — Т. 68, № 3. — С. 426-435. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-175667 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Акулов, О.Ю. 2021-02-02T13:26:56Z 2021-02-02T13:26:56Z 2011 Нові та маловідомі для території України види мікофільних грибів. II. Роди Acrodontium, Nodulisporium і Rhinotrichella / О.Ю. Акулов // Український ботанічний журнал. — 2011. — Т. 68, № 3. — С. 426-435. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0372-4123 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/175667 Работа содержит информацию о четырех видах микофильных гифомицетов: Acrodontium crateriforme (J.F.H.Beyma) de Hoog, A. hydnicola (Peck) de Hoog, Nodulisporium cecidiogenes Jørg.Koch и Rhinotrichella globulifera G.Arnaud ex de Hoog. Приводятся подробные описания и оригинальные иллюстрации этих видов, а также рассматриваются их экологические особенности. Acrodontium crateriforme до сих пор был известен по единичной находке, а остальные три впервые обнаружены в Украине. The paper contains information about four species of fungicolous hyphomycetes: Acrodontium crateriforme (J.F.H. Beyma) de Hoog, A. hydnicola (Peck) de Hoog, Nodulisporium cecidiogenes Jørg. Koch, and Rhinotrichella globulifera G. Arnaud ex de Hoog. Detailed descriptions, original illustrations and some ecological features of these species are provided. The last three species are recorded in Ukraine for the first time; A. crateriforme is known in the country from a single collection. Автор висловлює щиру подяку випускниці кафедри мікології та фітоімунології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна О.М. Красниковій за підготовку ілюстрацій мікофільних грибів до цієї публікації, а також проф. Е.З. Коваль за слушні критичні зауваження до рукопису цієї статті та д-ру С.деХугу (Центральне бюро грибних культур, Нідерланди)— за консультативну допомогу під час вивчення зразка Acrodontium hydnicola (Peck) de Hoog. uk Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України Український ботанічний журнал Мікологічні знахідки Нові та маловідомі для території України види мікофільних грибів. II. Роди Acrodontium, Nodulisporium і Rhinotrichella Новые и малоизвестные для территории Украины виды микофильных грибов. II. Роды Acrodontium, Nodulisporium и Rhinotrichella Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Нові та маловідомі для території України види мікофільних грибів. II. Роди Acrodontium, Nodulisporium і Rhinotrichella |
| spellingShingle |
Нові та маловідомі для території України види мікофільних грибів. II. Роди Acrodontium, Nodulisporium і Rhinotrichella Акулов, О.Ю. Мікологічні знахідки |
| title_short |
Нові та маловідомі для території України види мікофільних грибів. II. Роди Acrodontium, Nodulisporium і Rhinotrichella |
| title_full |
Нові та маловідомі для території України види мікофільних грибів. II. Роди Acrodontium, Nodulisporium і Rhinotrichella |
| title_fullStr |
Нові та маловідомі для території України види мікофільних грибів. II. Роди Acrodontium, Nodulisporium і Rhinotrichella |
| title_full_unstemmed |
Нові та маловідомі для території України види мікофільних грибів. II. Роди Acrodontium, Nodulisporium і Rhinotrichella |
| title_sort |
нові та маловідомі для території україни види мікофільних грибів. ii. роди acrodontium, nodulisporium і rhinotrichella |
| author |
Акулов, О.Ю. |
| author_facet |
Акулов, О.Ю. |
| topic |
Мікологічні знахідки |
| topic_facet |
Мікологічні знахідки |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український ботанічний журнал |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Новые и малоизвестные для территории Украины виды микофильных грибов. II. Роды Acrodontium, Nodulisporium и Rhinotrichella |
| description |
Работа содержит информацию о четырех видах микофильных гифомицетов: Acrodontium crateriforme (J.F.H.Beyma) de Hoog, A. hydnicola (Peck) de Hoog, Nodulisporium cecidiogenes Jørg.Koch и Rhinotrichella globulifera G.Arnaud ex de Hoog. Приводятся подробные описания и оригинальные иллюстрации этих видов, а также рассматриваются их экологические особенности. Acrodontium crateriforme до сих пор был известен по единичной находке, а остальные три впервые обнаружены в Украине.
The paper contains information about four species of fungicolous hyphomycetes: Acrodontium crateriforme (J.F.H. Beyma) de Hoog, A. hydnicola (Peck) de Hoog, Nodulisporium cecidiogenes Jørg. Koch, and Rhinotrichella globulifera G. Arnaud ex de Hoog. Detailed descriptions, original illustrations and some ecological features of these species are provided. The last three species are recorded in Ukraine for the first time; A. crateriforme is known in the country from a single collection.
|
| issn |
0372-4123 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/175667 |
| citation_txt |
Нові та маловідомі для території України види мікофільних грибів. II. Роди Acrodontium, Nodulisporium і Rhinotrichella / О.Ю. Акулов // Український ботанічний журнал. — 2011. — Т. 68, № 3. — С. 426-435. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT akulovoû novítamalovídomídlâteritorííukraínividimíkofílʹnihgribíviirodiacrodontiumnodulisporiumírhinotrichella AT akulovoû novyeimaloizvestnyedlâterritoriiukrainyvidymikofilʹnyhgriboviirodyacrodontiumnodulisporiumirhinotrichella |
| first_indexed |
2025-11-25T21:29:33Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:29:33Z |
| _version_ |
1850558056758247424 |
| fulltext |
426 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2011, vol. 68, № 3
О.Ю. АкулОв
Харківський національний університет імені в.Н. каразіна
пл. Свободи, 4, м. Харків, 61077, україна
alex_fungi@yahoo.com
НОві ТА мАлОвідОмі для ТериТОрії
укрАїНи види мікОфільНиХ грибів.
II. рОди AcrodontIum, nodulIsporIum I
rhInotrIchellA
к л ю ч о в і с л о в а: мікофіли, гіфоміцети, Acrodontium
crateriforme, A. hydnicola, nodulisporium cecidiogenes,
rhinotrichella globulifera
© О.Ю. АкулОв, 2011
Ця стаття є продовженням серії публікацій, присвяче-
них різноманітності та екологічним особливостям мі-
кофільних грибів україни. Представлено інформацію
про чотири види мікофільних гіфоміцетів: Acrodontium
crateriforme (J.F.h. Beyma) de hoog, A. hydnicola (peck) de
hoog, nodulisporium cecidiogenes Jørg. Koch і rhinotrichella
globulifera G. Arnaud ex de hoog. Acrodontium crateriforme в
україні досі був відомий за єдиною знахідкою, а інші три
види вперше виявлені на території країни. усі вони мають
прості конідієносці з симподулобластоконідіями, а їхні
статеві спороношення дотепер невідомі.
гербарні зразки цих видів зберігаються в науковому
гербарії кафедри мікології на фітоімунології Харківського
національного університету імені в.Н. каразіна [cWu
(Myc)], їхні дублікати передані до Національного гербарію
інституту ботаніки ім. м.г. Холодного НАН україни
(KW). Нижче наводимо їх номенклатурні характеристики,
оригінальні описи та ілюстрації, дані про субстратну
спеціалізацію і стратегії живлення, а також відомості про
загальне поширення та місця виявлення в україні.
укрАїНСькиЙ
бОТАНіЧНиЙ
ЖурНАл мікологічні знахідки
427ISSN 0372-4123. укр. ботан. журн., 2011, т. 68, № 3
рис. 1. Acrodontium crateriforme [cWu
(myc) As 3751]: а — конідії (довжина
штриха — 5 мкм), б — конідіогенні
структури (довжина штриха — 15 мкм),
в — схема будови конідіогенного колоска,
г — узагальнена схема розташування
конідіогенних структур
Fig. 1. Acrodontium crateriforme [cWu (myc)
As 3751]: а — conidia (bar — 5 µm), б —
conidiogenous structures (bar — 15 µm),
в — structural scheme of denticulate rachis,
г — generalized scheme of conidiogenous
structures arrangement
Acrodontium crateriforme (J.F.h. Beyma) de hoog, stud. in mycol. 1: 26, 1972
(рис. 1)
syn.: chloridium crateriforme J.F.h. Beyma, 1933; tritirachium crateriforme
(J.F.h. Beyma) matsush., 1975.
Icon.: de Hoog, Stud. in Mycol., 1972, p. 26, fig. 9; Matsushima, Icones
microfungorum, 1975, p. 160.
колонії розпростерті по субстрату, оксамитні, блідозабарвлені, сірувато-
оливкові. Спороношення гриба диморфне, представлене поодинокими
конідіогенними клітинами, які розвиваються ортотропно безпосередньо на
недиференційованих вегетативних гіфах, а також конідіогенними клітинами,
зібраними у групи по дві—три на диференційованих коротких конідієносцях
7—20 мкм завдовжки.
кожна конідіогенна клітина складається з базальної стерильної та
апікальної фертильної частин. Стерильна частина в дослідженого нами зразка
7—30 мкм завдовжки та 1,7—2,1 мкм завтовшки, поступово звужується та
плавно переходить у фертильну. фертильна частина в міру утворення нових
конідій проліферує симподіально та набуває вигляду «конідіогенного колоска»
(conidiogenous rachis), пряма, зигзагоподібно звивиста. довжина фертильної
частини варіює від 7 мкм у молодих конідіогенних клітин до 30 — у старих
(переважно 15—25 мкм), ширина становить близько 1 мкм. Загальний розмір
конідіогенних клітин варіює від 14—23 у молодому віці до 60 мкм — у зрілому.
конідії утворюються на коротких тупих конідіогенних зубчиках на бічній
поверхні конідіогенного колоска, відстань між окремими конідіогенними
зубчиками становить 2,0—2,5 мкм. конідії еліпсоїдальні або краплеподібні,
з витягнутою базальною частиною, гладенькі, блідозабарвлені, (2,6—)2,8—
3,2(—3,5) × 1,5—2,5(—3,0) мкм.
в україні досі відомий за єдиною знахідкою з напіврозкладеного опаду
carpinus betulus L. з околиць м. києва (борисова, 1988). ми виявили його на
плодових тілах phlebia lilascens (Bourdot) J. Erikss. et Hjorstam разом із penicillium sp.,
на поваленому знекореному стовбурі неідентифікованої листяної породи —
428 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2011, vol. 68, № 3
донецька обл., Слов’янський р-н, НПП «Святі гори», маяцьке лісництво,
нагірна кленово-липова діброва, 21.10.2009, зібр. О.Ю. Акулов [cWu (myc) As
3751].
Загальне поширення: Європа (велика британія, іспанія, Нідерланди,
Німеччина, україна, франція), Азія (індонезія, Таїланд, японія), Північна
Америка (канада), Африка (ПАр), Океанія (Нова Зеландія). Ймовірно,
космополіт.
За даними літератури, Acrodontium crateriforme трапляється на різноманіт-
них рештках рослинного і тваринного походження, є контамінантом культур
пліснявих грибів, а також активним мікопаразитом на борошнисторосяних та
іржастих грибах (de Hoog, 1972; Matsushima, 1975). відома також його знахідка
на мікофільному грибі tuberculina maxima Rostr., який паразитує на іржастих
грибах (Gams et al., 2004).
Acrodontium hydnicola (peck) de hoog, Stud. in Mycol. 1: 31, 1972 (рис. 2)
syn.: Virgaria hydnicola peck, 1889; tritirachium hydnicola (peck) hughes, 1953;
?= clonostachys dichotoma Bayliss elliott, 1917.
Icon.: de Hoog, Stud. in Mycol., 1972, p. 31, fig. 12.
колонії розпростерті по субстрату, оксамитні, вохряні або сірувато-оливкові.
конідієносці розвиваються ортотропно або плагіотропно з розпростертих по
субстрату гіф, темнозабарвлені при основі та світліші у верхній частині. інколи
конідієносці прості, але зазвичай вони мають по два—три яруси (зрідка — до
п’яти) бічних відгалужень. іноді вузол розгалуження несе як гілки наступного
порядку, так і окремі конідіогенні клітини. Загальна довжина конідієносця
(враховуючи термінальні конідіогенні клітини) становить 80—100(—140) мкм.
довжина ніжки конідієносця до першого розгалуження досягає 23—42 мкм,
ширина — 2,4—2,6(—3,0) мкм, у місці прикріплення до вегетативних гіф
інколи розширена до 4,5 мкм. інтервали між гілками другого та наступних
порядків становлять близько 20 мкм. конідіогенні клітини розвиваються
переважно у групах по три (зрідка — чотири—п’ять) штуки як частина склад-
рис. 2. Acrodontium hydnicola [cWu (myc) As
3698]: а — конідіогенні структури (довжина
штриха — 20 мкм), б — конідії (довжина
штриха — 4 мкм), в — узагальнена схема
розташування конідіогенних структур
Fig. 2. Acrodontium hydnicola [cWu (myc)
As 3751]: а — conidiogenous structures
(bar — 20 µm), б — conidia (bar — 4 µm),
в — generalized scheme of conidiogenous
structures arrangement
429ISSN 0372-4123. укр. ботан. журн., 2011, т. 68, № 3
ного конідієносця, але іноді трапляються також окремі конідіогенні клітини,
що розвиваються безпосередньо з недиференційованих вегетативних гіф.
конідіогенні клітини блідо-буруваті, складаються з потовщеної стерильної
основи та вузької фертильної верхівки. Стерильна основа 22,1—30,7 мкм
завдовжки та 1,8—2,7 (інколи до 3,2) мкм завширшки, поступово звужується
в апікальній частині. фертильна частина зазвичай пряма біля основи і трохи
звивиста в апікальній частині, шилоподібна, проліферує симподіально та
набуває вигляду конідіогенного колоска. довжина фертильної частини варіює
від 9 мкм у молодих конідіогенних клітин до 40 мкм — у старих (здебільшого
15—30 мкм), ширина становить 1,0—1,2 мкм.
конідії утворюються на коротких тупих конідіогенних зубчиках на бічній
поверхні конідіогенного колоска, відстань між сусідніми зубчиками в межах
одного ряду конідіогенного колоска варіює від 1,9—2,5 мкм у нижній частині до
1,3—1,4 мкм — у середній та до 1 мкм — біля верхівки. конідії майже сферичні,
трохи кутасті, з витягнутою у вигляді невеличкого виросту базальною части-
ною, завдяки чому стають яйцеподібними, гладенькі, блідозабарвлені,
переважно (1,6—)1,8—2,5(—2,8) × 1,6—2,2(—2,5) мкм, інколи трапляються
більші — 3,5 × 2,9—3,0 мкм.
Поширення в україні. На плодовому тілі dacryobolus sudans (Alb. et schwein.)
Fr. на поваленому напіврозкладеному стовбурі pinus sylvestris L. — донецька
обл., краснолиманський р-н, НПП «Святі гори», Святогірське лісництво,
околиці м. Святогорськ, штучне соснове насадження, 18.11.2009, зібр.
О.в. Ординець [cWu (myc) As 3698].
Загальне поширення: Європа (? велика британія, україна), Океанія (Нова
Зеландія), Північна Америка (США, ? канада).
вид описаний як «Virgaria hydnicola» ще у 1889 р. за типовим зразком зі
США. голотип виду зібрано на плодових тілах ресупінатного кортиціоїдного
гриба з шипуватим гіменофором на оголеній деревині. у праці німецького
міколога в. Хелфера припускається, що субстратом є базидієвий гриб
hyphodontia alutacea (Fr.) J. Erikss., який колонізує стовбури хвойних порід
дерев (Helfer, 1991). На час описання V. hydnicola вид h. alutacea розглядали у
складі роду hydnum Fr. як h. alutaceum Fr. Саме це, на думку в. Хелфера, може
пояснити походження видового епітета «hydnicola».
Чисту культуру гриба, що за морфологічними ознаками відповідає
A. hydnicola, одержано у 1955 р. канадським ученим ф. бланком з
кератинизованих тканин людини. Тепер вона зберігається у Центральному
бюро грибних культур (Нідерланди) за номером CBS 349.55. Однак питання
про те, чи справді зразок із тканин людини та голотип є конспецифічними,
досі залишається відкритим (de Hoog, 1972).
у 1917 р. за гербарним зразком із гнилої деревини, зібраним на території
великої британії, описано новий для науки вид clonostachys dichotoma Bayliss
Elliott (цит. за Hawksworth, Punithalingam, 1975). вивчаючи його типовий опис
та іконотип, нідерландський міколог С. де Хуг (de Hoog, 1972) припустив, що
430 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2011, vol. 68, № 3
цей зразок також є A. hydnicola. На жаль, голотип виду c. dichotoma втрачено й
підтвердити чи спростувати це припущення неможливо.
кількома роками пізніше A. hydnicola було зареєстровано на території
Нової Зеландії на напіврозкладених рештках деревини Agathis australis (d. don)
Lindl. з родини Араукарієвих (Hughes, 1978).
як зазначалося вище, наш зразок A. hydnicola зібрано на плодових тілах
кортиціоїдного гриба dacryobolus sudans (Alb. et Schwein.) Fr. на поваленому
стовбурі сосни. важливо підкреслити, що d. sudans є космополітом, який
колонізує деревину хвойних порід. він описаний ще на початку XIX ст. у складі
роду hydnum Fr. (за назвою hydnum sudans Alb. et Schwein.) і зовні схожий на
hyphodontia alutacea. Тому, враховуючи аргументацію в. Хелфера (Helfer, 1991),
можна припустити, що грибом-субстратом у голотипі Acrodontium hydnicola
насправді є dacryobolus sudans.
Підсумовуючи відомості про екологічні уподобання A. hydnicola, можна
дійти висновку, що він віддає перевагу напіврозкладеній деревині хвойних
порід і часто асоційований із кортиціоїдними дереворуйнівними грибами, що
мають шипуватий (одонтіоїдний) тип гіменофору.
дуже близьким за морфологічними ознаками до роду Acrodontium de
Hoog є tritirachium Limber. вони відрізняються за характером розгалуження
та забарвленням конідієносців, але існує кілька видів, що майже однаково
підпадають під діагнози обох родів (de Hoog, 1972). до них належить і
A. hydnicola (= tritirachium hydnicola (Peck) Hughes). Його молоді конідієносці
слабо розгалужені та блідозабарвлені й відповідають ознакам Acrodontium,
а зрілі є добре розгалуженими, багатоярусними і темнозабарвленими, що
узгоджується з діагностичними ознаками видів роду tritirachium. Цей факт
значно ускладнює ідентифікацію зразків.
дуже подібним до A. hydnicola є ксилосапротрофний вид t. heimii var. griseum
Fassatiova (= Acrodontium griseum (Fassatiova) de Hoog). Характер розгалуження
та морфологія конідієносців дослідженого нами зразка добре відповідають
зображенню, наведеному для Acrodontium griseum у монографії російського
міколога в.О. мельника (мельник, 2000). Проте останній вид має значно
довші та краще розвинуті конідієносці й істотно більші спори.
За даними літератури, на грибах зареєстровано ще два види роду
tritirachium: t. dependens Limber і t. fungicolum Schwarzman, які зовні дещо
нагадують A. hydnicola. tritirachium dependens зазвичай колонізує корені та
цибулини однодольних рослин. водночас є відомості про його виявлення на
рослинних рештках і плодових тілах трутового гриба daedaleopsis dickinsii (Berk.
ex Cooke) Bondartsev у японії (Udagawa, Horie, 1971). досліджений нами зразок
суттєво відрізняється від t. dependens за кольором, характером розгалуження та
розміром конідієносців.
tritirachium fungicolum заселяє плодові тіла трутовика Fomitopsis pinicola (sw.
ex Fr.) P. Karst. Його описано як новий для науки вид за зразком із казахстану.
За характером розгалуження конідієносців, розмірами та екологічними
431ISSN 0372-4123. укр. ботан. журн., 2011, т. 68, № 3
ознаками він досить схожий на досліджений нами зразок, проте має більші
світлозабарвлені конідієносці, а ширина фертильної частини конідіогенної
клітини варіює у межах 1,2—2,0 мкм.
Особливу увагу слід звернути на той факт, що головним діагностичним
критерієм, який використовують, визначаючи зразки родів Acrodontium і
tritirachium, дотепер є забарвлення та особливості розгалуження конідіє-
носця. Проте морфологічні ознаки конідіогенних структур варіюють у
досить широких межах навіть у єдиного дослідженого нами зразка. Тому для
з’ясування номенклатурного статусу A. hydnicola та подібних до нього видів
потрібні додаткові молекулярно-генетичні дослідження.
nodulisporium cecidiogenes Jørg. Koch, Mycol. Res. 98: 1266, 1994 (рис. 3)
Icon.: Koch, Mycol. Res. 98 (11), p. 1263—1271, fig. 1—12; Roberts, Spooner,
Mycologist, 2000, 14 (4), p. 177—178, fig. 1—2; Piątek, Karasiński, pol. J. Bot., 2008,
53 (2), p. 184, fig. 1—5.
міцелій колонізує плодові тіла
кортиціоїдного базидієвого гриба
coniophora puteana (schumach.) p. Karst.
та спричиняє утворення ґалів. ґали
спочатку невеликі, напівсферичні, до
2—3 мм у діаметрі, з часом збільшуються
й зливаються у нерегулярно мозко-
подібні, порожні всередині маси (за даними літератури — до 10 см у діаметрі).
Забарвлення ґалів вохряне або кольору буйволової шкіри, зазвичай дещо
світліше за неуражений гіменій c. puteana. вегетативні гіфи гіалінові,
тонкостінні, переважно 2—4 мкм у діаметрі, але у старих ґалах трапляються
роздуті до 30 мкм у діаметрі. конідієносці зрідка розгалужені, в масі утворюють
пухкий спороносний шар. верхівка конідієносця проліферує симподіально
й у міру утворення нових спор поступово стає колінчастою. конідії
голобластичні, гіалінові, тонкостінні, одноклітинні, дуже варіабельні за
формою, але здебільшого подовжено-еліптичні, яйцеподібні або циліндричні,
6—13 (за даними літератури — до 18) × 3,5—6,5(—9,6) мкм.
Поширення в україні. На плодовому тілі coniophora puteana (schumach.)
P. Karst. на пні Acer sp. — Харківська обл., дергачівський р-н, лісосмуга на
околицях с. безруки, 16.10.2006, зібр. л.в. леухіна [cWu (Myc) AS 3858]; на
рис. 3. nodulisporium cecidiogenes [cWu
(myc) As 3858]: а — конідієносці, б — конідії
(довжина штриха — 10 мкм)
Fig. 3. nodulisporium cecidiogenes [cWu (myc)
As 3858]: а — conidiophores, б — conidia
(bar — 10 µm)
432 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2011, vol. 68, № 3
тому самому субстраті, на поваленому стовбурі Acer platanoides L. — лісопарк,
м. Харків, 13.11.2010, зібр. О.Ю. Акулов [cWu (myc) As 4074].
Загальне поширення: Європа (велика британія, данія, Польща, росія,
україна).
nodulisporium cecidiogenes описаний у 1994 р. за зразком із данії (Koch,
1994, 1995). Недавно його зареєстрували також на території великої британії
(Roberts, Spooner, 2000) та Польщі (Piątek, Karasiński, 2008). За даними
мікологічного форуму «гриби калузької області», в росії він досить пошире-
ний на території московської та ленінградської областей, а також в удмуртії
(грибы калужской области, 2010).
експерименти зі штучного інфікування чистих культур різних видів
кортиціоїдних грибів спорами n. cecidiogenes показали, що останній є високо-
спеціалізованим паразитом, який уражає винятково coniophora puteana. Навіть
спроби інфікувати споріднені види c. arida (Fr.) p. Karst., c. marmorata desm.
та c. olivacea (Fr.: Fr.) P. Karst. не дали позитивних результатів (Koch, 1994).
Аналізуючи всі наявні на цей час відомості про n. cecidiogenes, можна
дійти висновку, що ґали утворюються переважно в жовтні—листопаді, за умов
максимального розвитку плодових тіл гриба-субстрату, високої вологості
та низьких температур. На території великої британії, данії та росії часто
спостерігалися досить великі ґали — від 1 до 10 см у діаметрі, тимчасом як розмір
ґалів у досліджених зразках із Польщі та україни не перевищує 5 мм. Оскільки
c. puteana є повсюдно поширеним в україні видом, можна припустити, що
n. cecidiogenes також може бути широко розповсюдженим. Недостатність
відомостей про його поширення в україні може зумовлюватися його пізнім
спороутворенням і невеликими ґалами, що зовні нагадують властиві c. puteana
гіменіальні бугри.
rhinotrichella globulifera G. Arnaud ex de hoog, stud. in mycol. 15: 86, 1977
(рис. 4)
syn.: rhinotrichella globulifera G. Arnaud, 1953 [nom. inval.].
Icon.: Arnaud, Bull. Soc. Mycol. France, 1953, 69, p. 272, fig. 7, 16; Udagawa,
Horie, J. Gen. Appl. Microbiol., 1971, 17, p. 153. fig. 7, p. 158, fig. 16; fig. 52.
рис. 4. rhinotrichella globulifera [cWu
(myc) As 3484]: а — узагальнена схема
розташування конідіогенних структур,
б — конідієносці (довжина штриха —
70 мкм), в — конідіогенний колосок
(довжина штриха — 30 мкм), г — конідії
(довжина штриха — 15 мкм)
Fig. 4. rhinotrichella globulifera [cWu
(myc) As 3484]: а — generalized scheme of
conidiogenous structures arrangement, б —
conidiophores (bar — 70 µm), в — denticulate
rachis (bar — 30 µm), г — conidia (bar —
15 µm)
433ISSN 0372-4123. укр. ботан. журн., 2011, т. 68, № 3
Спороношення гриба пухкі, жмуткуваті, спочатку чисто білі, потім
набувають блідо-вохряного чи жовтувато-коричневого відтінку. Субстратні
гіфи розгалужені, септовані, гіалінові, гладенькі, тонкостінні, 2,0—5,0(—7,5) мкм
завширшки, дещо звивисті. конідієносці прямі, септовані, переважно прості,
інколи 1—2 рази розгалужені біля самої основи, з дещо потовщеними стінками,
гладенькі, субгіалінові, до 350—650 мкм завдовжки та 6—8 мкм завширшки
при основі, ближче до верхівки поступово звужуються до 3—4(—5) мкм. На
верхівках конідієносців утворюються циліндричні, дещо викривлені фертильні
ділянки у середньому 150—180 мкм завдовжки. При формуванні нових конідій
фертильні ділянки поступово подовжуються симподіально й сягають 400 мкм
довжини. кожна фертильна ділянка густо вкрита хаотично розкиданими
загостреними конідіогенними зубчиками 1,0—1,5 мкм завдовжки. конідії
акроплеврогенні, блідо-вохряні, гладенькі або трохи пунктировані, з дещо
потовщеними стінками, сферичні або майже сферичні, 8—10(—12) мкм у
діаметрі, зі слабо вираженим зубчиком при основі.
Поширення в україні. На плодовому тілі Ganoderma applanatum (pers.) pat.
разом із penicillium sp. — Харківська обл., Зміївський р-н, НПП «гомільшанські
ліси» (заповідне ядро), нагірна кленово-липова діброва, 02.12.2009, зібр.
О.Ю. Акулов [cWu (Myc) AS 3613]. На загниваючих плодових тілах oxyporus
latemarginatus (Durieu et Mont.) Donk на поваленому стовбурі cf. populus
tremula L. — донецька обл., краснолиманський р-н, НПП «Святі гори»,
краснолиманське лісництво, мішаний ліс у заплаві р. Сіверський донець,
околиці с. брусін, 19.10.2009, зібр. О.Ю. Акулов [cWu (Myc) AS 3484]. На
еталії Fuligo sp. на трухлявому пні невизначеної листяної породи — донецька
обл., краснолиманський р-н, НПП «Святі гори», дробишевське лісництво,
заплавний листяний ліс на лівому березі р. Сіверський донець, 07.11.2010,
зібр. О.Ю. Акулов [cWu (Myc) AS 3485]. На плодових тілах nemania serpens
(Pers.) Gray — донецька обл., краснолиманський р-н, український степовий
природний заповідник (відділення «крейдова флора»), байрачна діброва,
21.11.2010, зібр. О.Ю. Акулов [cWu (Myc) AS 4210 та 4299].
Загальне поширення: Європа (грузія, Нідерланди, європейська частина
росії, україна, франція, Чехія), Азія (японія), Північна Америка (США,
канада).
За даними літератури, rh. globulifera розвивається переважно на плодових
тілах трутових грибів (Fomes fomentarius (l.) Fr., Inonotus dryadeus (pers.) murrill,
polyporus tsugae (Murrill) Overh. та ін.), інколи — на рослинних залишках
(Arnaud, 1953; Udagawa, Horie, 1971; Hoog, Hermanides-Nijhof, 1977; мельник и
др., 2007). міцелій цього виду досить часто виділяється із зовні неушкоджених
плодових тіл трутовиків (Hoog, Hermanides-Nijhof, 1977). Це дає підставу
припустити, що rh. globulifera починає розвиватися як ендотроф.
434 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2011, vol. 68, № 3
Автор висловлює щиру подяку випускниці кафедри мікології та фітоімунології
Харківського національного університету ім. в.Н. каразіна О.м. красниковій
за підготовку ілюстрацій мікофільних грибів до цієї публікації, а також проф.
е.З. коваль за слушні критичні зауваження до рукопису цієї статті та д-ру
С. де Хугу (Центральне бюро грибних культур, Нідерланди) — за консультативну
допомогу під час вивчення зразка Acrodontium hydnicola (peck) de hoog.
1. борисова в.Н. гифомицеты лесной подстилки в различных экосистемах. — киев:
Наук. думка, 1988. — 252 с.
2. грибы калужской области (электронный ресурс), 2010 // http://mycoweb.borda.ru/
3. мельник в.А. класс hyphomycetes // Определитель грибов россии. вып. 1. Сем.
dematiaceae. — СПб.: Наука, 2000. — 371 с.
4. мельник в.А., Попов е.С., Шабунин д.А. материалы к изучению микобиоты
Новгородской и Псковской областей. I. гифомицеты // микол. и фитопатол. — 2007. — 41.
— С. 515—525.
5. Arnaud G. mycologie concrète: genera II // Bull. Soc. Mycol. Fr. — 1953. — 69. — p. 265—
306.
6. Gams W., diederich p., põldmaa K. Fungicolous fungi // Biodiversity of fungi, inventory and
monitoring methods / Eds. G.M. Mueller, G.F. Bills, M.S. Foster. — Burlington: Elsevier Academic
press, 2004. — p. 343—392.
7. hawksworth d.l., punithalingam e. new and interesting microfungi from slapton, south
Devonshire: Deuteromycotina II // Trans. Brit. Mycol. Soc. — 1975. — 64. — p. 89—99.
8. helfer W. pilze auf pilzfruchtkǒrpern: untersuchungen zur Ökologie, systematik und
chemie. — eching: IhW-Verlag, 1991. — 128 p.
9. hoog de G.s. the genera Beauveria, Isaria, tritirachium and Acrodontium gen. nov. // Stud.
in mycol. — 1972. — 1. — 42 p.
10. hoog G.s. de, hermanides-nijhof e.J. the black yeasts and allied hyphomycetes // Stud. in
mycol. — 1977. — 15. — p. 1—222.
11. hughes s.J. New Zealand Fungi. 25. Miscellaneous species // N. Z. J. Bot. — 1978. — 16.
— p. 311—370.
12. Koch J. Growth of coniophora puteana modified by a gall-inducing mycoparasite // Mycol.
res. — 1994. — 98. — p. 1263—1271.
13. Koch J. Galler pȧ gul tømmersvamp // Svampe. — 1995. — 31. — s. 35—36.
14. matsushima t. Icones microfungorum a matsushima lectorum. — Kobe: matsushima, 1975.
— p. 01—209 + 415 pl.
15. piatek m., Karasiński d. nodulisporium cecidiogenes — a mycoparasite of coniophora
puteana from Poland // Pol. J. Bot. — 2008. — 53. — p. 183—186.
16. roberts p., spooner B. nodulisporium cecidiogenes: a gall-causing fungus new to Britain //
mycologist. — 2000. — 14. — p. 177—178.
17. udagawa s.-I., horie Y. Taxonomical notes on mycogenous fungi. I. // J. Gen. Appl.
microbiol. — 1971. — 17. — p. 141—159.
рекомендує до друку Надійшла 05.08.2010 р.
і.О. дудка
435ISSN 0372-4123. укр. ботан. журн., 2011, т. 68, № 3
А.Ю. Акулов
Харьковский национальный университет имени в.Н. каразина, украина
НОвые и мАлОиЗвеСТНые для ТерриТОрии укрАиНы виды
микОфильНыХ грибОв. II. рОды AcrodontIum, nodulIsporIum
и rhInotrIchellA
работа содержит информацию о четырех видах микофильных гифомицетов: Acrodontium
crateriforme (J.F.h. Beyma) de hoog, A. hydnicola (peck) de hoog, nodulisporium cecidiogenes
Jørg. Koch и rhinotrichella globulifera G. Arnaud ex de Hoog. Приводятся подробные описания
и оригинальные иллюстрации этих видов, а также рассматриваются их экологические
особенности. Acrodontium crateriforme до сих пор был известен по единичной находке, а
остальные три впервые обнаружены в украине.
к л ю ч е в ы е с л о в а: микофилы, гифомицеты, Acrodontium crateriforme,
Acrodontium hydnicola, nodulisporium cecidiogenes, rhinotrichella globulifera.
o.Yu. Akulov
V.n. Karasin national university of Kharkov, ukraine
neW And lIttle KnoWn In uKrAIne specIes oF FunGIcolous FunGI.
II. AcrodontIum, nodulIsporIum, And rhInotrIchellA
the paper contains information about four species of fungicolous hyphomycetes: Acrodontium
crateriforme (J.F.h. Beyma) de hoog, A. hydnicola (peck) de hoog, nodulisporium cecidiogenes
Jørg. Koch, and rhinotrichella globulifera G. Arnaud ex de hoog. detailed descriptions, original
illustrations and some ecological features of these species are provided. the last three species are
recorded in Ukraine for the first time; A. crateriforme is known in the country from a single collection.
K e y w o r d s: fungicolous hyphomycetes, Acrodontium crateriforme, A. hydnicola,
nodulisporium cecidiogenes, rhinotrichella globulifera.
|