Дерев’яна готика Мараморошу
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17573 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Дерев’яна готика Мараморошу / І. Пустиннікова // Відлуння віків. — 2008. — № 2(10). — С. 71-75. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859470154261331968 |
|---|---|
| author | Пустиннікова, І. |
| author_facet | Пустиннікова, І. |
| citation_txt | Дерев’яна готика Мараморошу / І. Пустиннікова // Відлуння віків. — 2008. — № 2(10). — С. 71-75. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-11-24T09:23:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
ПОДОРОЖУЄМО УКРАЇНОЮПОДОРОЖУЄМО УКРАЇНОЮ
СПАЛЕНА БЛИСКАВКОЮ
Чверть тисячоліття тому Марамороський
комітат (а саме так тоді називалася Хуст�
щина) мав понад сотню дерев’яних храмів.
У ХІХ столітті їхня кількість зменшилася
більш як удвічі — на зміну прийшли муро�
вані. Зараз в районі залишилося чотири де�
рев’яні церкви. Термін “готичні” тут досить
умовний. Йдеться, швидше, про закар�
патські варіації на тему готики. Ці споруди
розташовані неподалік одна одної, в
сусідніх селах. Всі чотири — зразки
поєднання традиційної української
архітектури із західноєвропейською. Був і
п’ятий храм, теж не далеко — у Стеблівці.
Кажуть, найгарніший з усіх. Наймолод�
ший — з 1797 року. Згорів у 1994�му. У
будівлю начебто влучила блискавка. Не
врятував споруду і громозвід. Втрачений
архітектурний шедевр світового рівня, по�
бачити який приїздили туристи з Угорщи�
ни та Чехії, вже не повернеш. Але тепер
важливо зберегти ті, що вціліли...
СОКИРНИЦЯ
Найближче село від Хуста. Про те,
звідки взялася назва поселення, оповідає
давній переказ. Ще коли на місці сучасного
села був густий ліс, ховалася в ньому ватага
опришків, що грабували подорожніх на
шляху із Солотвина до Хусту. Їх ватажок
називався Сокирка. Якось захотів він напи�
тися води, під’їхав до власноруч викопаної
ДЕРЕВ’ЯНА ГОТИКА
МАРАМОРОШУ
ДЕРЕВ’ЯНА ГОТИКА
МАРАМОРОШУ
Фото автора
Хустський район. Неподалік Гутинський хребет вулканічних Карпат — прикорE
донних гір. Райцентр лишається позаду. За вікнами автобуса вервечкою тягнуться
села: Сокирниця, Крайниково, Данилово, Олександрівка... В кожному як оберіг, як
пам’ять про минулі часи височіє дерев’яний храм. Всі вони (а їх лише чотири) на сьоE
годнішній день для карпатського регіону унікальні своїми готичними силуетами.
Тож недаремно правобережжя Тиси поблизу Хуста називають “Долиною шедеврів”.
Ірина Пустиннікова
криниці, а кінь раптом перелякався, зди�
бився і скинув вершника просто у глибокий
колодязь. Сокирка і втопився.
Зажурені опришки лише й сказали: “Не
криницю собі викопав Сокирка, а могилу”.
Засипали колодязь разом із тілом ватажка, а
місце стали називати Сокирковою криницею.
У самому центрі села, поруч із мурова�
ним православним храмом, сільрадою та
поштою, пронизує високим шпилем небо де�
рев’яна Миколаївська церква. Тільки й вид�
но з дороги, що той шпиль — нові споруди
щільним кільцем обступили стареньку
церкву. Підходиш ближче — із зеленого
затінку вигулькує спочатку дзвіниця у
бойківському стилі, а потім уже і сам храм.
На дубовому зрубі викарбувано — 1709.
Щоправда, фахівці стверджують, наче це
лише дата перевезення будівлі з села Шаш�
вар на Виноградівщині, де її звели сто років
перед тим. (Отже, нижня частина храму —
до першого залому — може невдовзі святку�
вати 400�річчя). Раніше в Україні практика
купівлі церков була досить поширеною. В
Сокирниці церква змінилась: зі скромної,
критої соломою будівлі хатнього типу пе�
ретворилася на храм зі стрімким шпилем.
Це вже потім, побачивши всі чотири церк�
ви, розумієш, чим відрізняється сокир�
ницька. Вона ширша і нижча. На стінах
зовні розміщена ціла колекція дерев’яних
хрестів, а от розписи інтер’єрів не зберегли�
ся. Храм — єдиний з четвірки — не діючий.
Щоб оглянути його, ключі можна попроси�
ти в людей, що живуть через дорогу.
ХРАМ ДРУГИЙ
Сусіднє село — Крайниково. Тут дове�
деться трошки поблукати в пошуках церк�
ви, адже розташована вона далеко від тра�
си. Дорога приведе до мурованого храму,
поруч з яким підноситься дивна споруда,
яка нагадує чи то космічний корабель, чи то
лицаря в лискучих латах. Але про цю химе�
ру — згодом.
Михайлівська церква зведена з величез�
них дубових колод у 1668 році. Саме на неї
орієнтувалися майстри, коли зводили де�
рев’яні храми в сусідніх селах. Навколо —
дуби�ровесники. Таких тут в XVII столітті,
певно, росло чимало. З них і збудували
храм. Підходимо до затишного ґанку, прик�
рашеного різьбленим орнаментом із сим�
волічним зображенням сонця по центру.
Два хлопчаки зголошуються провести до
хати Антона Хвуста, дяка храму. “Діда Ан�
тона тут всі знають!” — кричать вони,
підстрибуючи і переганяючи нас. За кілька
хвилин серед дубів з’являється жвава, хоча
й згорблена постать. Старечі очі з�під старо�
го капелюха дивляться спокійно і трохи
втомлено. Дідусь каже, що туристи часом
заїжджають сюди, аби помилуватися хра�
мом. Але стан споруди майже катаст�
рофічний. Реставрували його у 1971 році.
Хоча, дивлячись на зелений від моху висо�
кий дах, можна подумати, що святиню не
ремонтували від початку її існування.
Відчинені двері церкви — як вхід в іншу
епоху. Східну стіну вкривають автентичні
розписи XVIII століття, наївні та щирі. А
який цікавий старий різьблений іконостас!
Дяк запрошує оглянути й захрестя — кімна�
72 ПОДОРОЖУЄМО УКРАЇНОЮ
ту збоку вівтаря: “Та не бійтеся, це тільки
православні не пускають туди жінок, заходь�
те...” Тут вже роздивитися розписи значно
важче: вони, вицвілі з плином часу, стали
майже непомітними на фоні яскравих риз.
Церкву віддали греко�католикам кілька
років тому. Громада маленька, якихось
півтора десятка родин, та кожної неділі у
крайниківський храм приїжджає свяще�
ник. Не вистачає грошей на відновлення да�
ху. Громозвід благенький. А поруч з хра�
мом, як застереження, — скелет пораненого
блискавкою дуба.
За словами Антона Хвуста, якщо гроші
на ремонт знайдуться, громада не дозволить
забілити старі фрески. Це ж пам’ять віків.
Ще за Чехії хотіли забрати церкву до Пра�
ги, і забрали б, якби не війна. А по війні
влаштували тут сільський музей.
З’ясувалося і походження незрозумілої
бляшаної споруди. Дзвіницю Михайлівської
церкви (1668 року) перемістили на подвір’я
православного храму та покрили бляхою.
Мабуть, щоб не дошкуляв вигляд старого де�
рева, що аж волає про реставрацію.
ОЛЕКСАНДРІВКА
Саме туди прямував перший�ліпший зу�
пинений на трасі автобус. Отже, Данилово
залишаємо наостанок і прямуємо на екс�
курсію до церкви святої Параскеви. Будівлю
видно здаля: храм стоїть на невисокому па�
горбі, як на постаменті. Винятково гар�
монійні форми святині виглядають рукот�
ворним продовженням м’яких невисоких
гір, серед яких розкинулася Олександрівка.
Динамічна композиція об’ємів церкви свя�
тої Параскеви зростає від чотириколонного
низького ґанку до 25�метрової вежі, прикра�
шеної декоративними башточками.
Знову довгі пошуки ключів. (Вузлик на
пам’ять: їх слід шукати або в учительській,
або в пані Ольги Гарадзей, вчительки історії.
Вона ж проведе й невеличку екскурсію церк�
вою). В храмі, як і за радянських часів,
розміщується сільський музей, куди приво�
дять не лише туристів, а й місцевих шко�
лярів. Не важко вгадати, які саме експонати
користуються у дітлахів найбільшою попу�
лярністю. Це не вишукані вишиті сорочки і
не старі праски, зібрані в музеї. І навіть не
унікальні розписи від 1799 року, що вкрива�
ють майже кожен сантиметр стін церк�
виці, — а стенд з бонами (грошовими купю�
рами), які в різні часи ходили в Марамороші.
Тут і австро�угорські, і чеські, і румунські, і
радянські гроші. Через купюри — до знання
історії краю. Хай так. Шкода лише, що особ�
ливо престижним для хлопчаків вважається
бити вікна церкви�музею. Взимку через діри
в шибах до храму налітає сніг, вкриваючи
вішаки з народним вбранням та полиці з екс�
понатами. Добре, хоч вікна затягли сіткою.
ПОДОРОЖУЄМО УКРАЇНОЮ 73
Пані Ольга каже, що минулого року
зустрічали селяни гостей з Києва та закор�
доння: в церкві проводилась наукова конфе�
ренція. Природно, з питань відродження
храму. Читали доповіді, робили обміри, фо�
тофіксацію, обіцяли видрукувати книгу,
присвячену Олександрівці. …Але вікна так
і стоять не засклені.
Тим часом роздивимося розписи, вико�
нані “Стефаном маляром Теребельським”,
про що читаємо на стіні. Невисоке
приміщення бабинця “заселене” фігурами
добрих і злих жон, войовничих лицарів, а
ще — чотирьох чортів — вершників Апо�
каліпсису. У першого в руках — лук, у дру�
гого — меч, терези тримає третій, а четвер�
тий, під яким кінь�привид, здається, тікає
від роззявленої червоної пащі, що настави�
лася з�під землі. Деякі сюжети лише вгаду�
ються, інші ж чудово виділяються на
світлому дереві своїми коричнево�червони�
ми та синіми кольорами.
Неподалік вівтаря розмістилися святі.
Чим ближче до стелі, тим гірше збережені
розписи: занадто вогко. Хоча дещо розг�
ледіти можна, особливо з хорів: ось Голго�
фа, ось якийсь монстр з десятком ніг, а це,
здається, ангел. Стеля теж розписана, але
там рівень збереження фресок просто жа�
люгідний. В захристії святі Миколай, Ни�
кифор та Іоанн Златоуст роздивляються
зразки закарпатського ткацтва.
З усіх чотирьох церков в олександрівсь�
кій чотириярусний іконостас зберігся найк�
раще. Як і дзвіниця. І храм на цьому місці,
кажуть, стояв ще у XV столітті.
ДВА ВИДИ РЕСТАВРАЦІЇ
Рушаємо пішки в сусіднє село Данилово.
Вежу найвищої з усіх церков, Миколаївсь�
кої, видно здалека. Зводили її у 1779, коли
в більшості сусідніх сіл вже стояли схожі
храми. Стрункий конус шпилю домінує над
пагорбом, де спорудили храм.
Павліна Шимон, котра довгі роки проп�
рацювала в сільському клубі і щиро любить
Данилово, веде до церкви, зупиняючись пе�
ред кам’яним хрестом посеред пагорба. На
ньому вибито й прізвище Шимон. Хрест пос�
тавили в 1914 році на гроші тих мешканців
села, що виїхали шукати щастя в Америку.
Пані Павліна розказує, що місцевій ма�
ленькій греко�католицькій громаді церкву
передали нещодавно. Розписи в храмі не
ПОДОРОЖУЄМО УКРАЇНОЮ 75
збереглися, від гарного барокового вівтаря
лишилися лише фрагменти: приїхали ще в
радянські часи якісь люди, назвались рес�
тавраторами і... Добре, хоч кілька ікон за�
лишилося.
Хоча були в селі й справжні реставрато�
ри. У 1965 році замінили старий дах на но�
вий, а в 1984�му ремонтували бла�
геньке кріплення хреста, що міг
впасти будь�якого моменту.
Ніякого будівельного риштуван�
ня реставратори не використову�
вали, все робили дідівськими ме�
тодами: почергово витягували на
вершечок вежі три драбини. Адже
ходу туди зсередини храму немає.
А поруч церкви — дзвіниця. Її ви�
користовує православна громада,
чий новий храм дивиться знизу на
вишукане дерев’яне диво.
Ще у 1980�і роки можна було
розгледіти фрески, написані у
першій половині XIX століття
І. Корнмаєром. Та потоки дощової
води через трухлявий ґонтовий дах
фактично знищили їх. Позбавлені
розписів стіни прикрашені рушни�
ками. Павліна Петрівна сама ходила по хатах
старожилів, збирала їх для храму. А ще тут є
колекція писанок, яка могла б збагатити і по�
важний музей. Пані Павліна показує вогкі
плями на килимах: дах тече, час його зміню�
вати. Та нікому цим зайнятися. Зате гро�
мозвід, начебто, справний — може, не повто�
риться в Даниловім стеблівське лихо.
Час їхати до Хусту. А дома можна буде
повертатися у спогадах та мріях до диво�
вижної Долини шедеврів, сподіваючись, що
наступного візиту в Мараморощину ще
вдасться побачити церкви вцілілими від
вогню та води.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17573 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0045 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T09:23:35Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Пустиннікова, І. 2011-03-02T21:54:44Z 2011-03-02T21:54:44Z 2008 Дерев’яна готика Мараморошу / І. Пустиннікова // Відлуння віків. — 2008. — № 2(10). — С. 71-75. — укp. XXXX-0045 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17573 uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Подорожуємо Україною Дерев’яна готика Мараморошу Article published earlier |
| spellingShingle | Дерев’яна готика Мараморошу Пустиннікова, І. Подорожуємо Україною |
| title | Дерев’яна готика Мараморошу |
| title_full | Дерев’яна готика Мараморошу |
| title_fullStr | Дерев’яна готика Мараморошу |
| title_full_unstemmed | Дерев’яна готика Мараморошу |
| title_short | Дерев’яна готика Мараморошу |
| title_sort | дерев’яна готика мараморошу |
| topic | Подорожуємо Україною |
| topic_facet | Подорожуємо Україною |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17573 |
| work_keys_str_mv | AT pustinníkovaí derevânagotikamaramorošu |