Храм-пам’ятник на Звіринці
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17592 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Храм-пам’ятник на Звіринці / І. Абрамова // Відлуння віків. — 2009. — № 1(11). — С. 26-30. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860245434586365952 |
|---|---|
| author | Абрамова, І. |
| author_facet | Абрамова, І. |
| citation_txt | Храм-пам’ятник на Звіринці / І. Абрамова // Відлуння віків. — 2009. — № 1(11). — С. 26-30. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T18:36:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ìинулого року (11 листопада 2008) світ широко відзнаE
чав 90Eу річницю закінчення Першої світової війни —
однієї з найбільших світових катастроф, першого глоE
бального конфлікту ХХ століття. Багато європейських країн і досі
вважають цей день одним із головних національних свят. Пам’ятні
церемонії пройшли у Франції, Бельгії, Британії. У цій війні брали
участь 19 держав, було мобілізовано 70 мільйонів чоловік, 10
мільйонів із яких (військові і цивільне населення) стали її жертваE
ми. В усіх країнахEучасницях війни, у тім числі в Росії й Україні,
існують військові кладовища (часто інтернаціональні), де в
пам’ять про загиблих воїнів встановлено хрести, стели, монуменE
ти. Хвиля будівництва таких пам’ятників прокотилася у ході війни і
в повоєнні часи в країнах Західної Європи. Завдяки діяльності
різноманітних благодійницьких товариств, релігійних громад,
підтримці державних органів проводилося упорядкування
воєнних поховань, будівництво пам’ятних знаків.
26
архітектура та історичні ландшафти
У Києві також зберігся
об’єкт, пов’язаний з подіями
Першої світової. Хоча воєнні дії
тут не велися, Київ мав статус
прифронтового міста і з 1915 р.
був найбільшим шпитальним
центром ПівденноEЗахідного
фронту. Російський Червоний
Хрест, який очолювала імпеE
ратриця Марія Федорівна, зоE
середив тут більше сотні лікуE
вальних і реабілітаційних закE
ладів, серед яких головним був
Київський військовий шпиE
таль. Багато солдатів і офіцерів
помирали від ран, проблема їх
поховання стояла дуже гостро.
До того ж, необхідно було не
просто поховати, а й гідно вшаE
нувати пам’ять загиблих синів
Вітчизни. Тому за наказом МиE
коли ІІ у всій Російській імперії
влаштовувалися братські клаE
довища, де будували меE
моріали з храмами, каплицями
й пам’ятниками. У 1916 р. за
ініціативою Всеросійського тоE
вариства пам’яті воїнів імпераE
торським Товариством архітекE
торівEхудожників було провеE
дено спеціальний конкурс на
створення проектів храмів, капE
лиць і пам’ятників для встановE
лення на місцях битв та на
військових некрополях [1].
У Києві померлих солдатів і
офіцерів на початку війни ховаE
ли на окремих ділянках існуюE
чих на той час кладовищ: Лук’яE
нівського, Байкового, ЗвіриE
нецького. У 1915 р. на спеціальE
но відведеній ділянці, непоE
далік від СвятоEТроїцького
Іонівського монастиря, було
влаштоване нове військове
кладовище, що отримало назву
Храм1пам’ятник
на Звіринці
Ірина Абрамова
Братського [2]. Воно розмістиE
лося на одному з найвищих
Звіринецьких пагорбів, якому
шляхом терасування було надаE
но геометрично чітку піраміE
дальну форму, що нагадувала
бастіон. На різнорівневих тераE
сах цієї “піраміди” розташуваE
лися воїнські поховання, а на
верхній терасі, у центрі кладоE
вища побудували меморіальE
ний храм, урочисті закладини
якого відбулися 12 червня
1916 року.
ХрамEпам’ятник — відома і
надзвичайно розповсюджена
форма увічнення історичних
подій, особливо воєнної історії.
Церкви і каплиці завжди вваE
жалися найкращою даниною
пам’яті воїнам, що полягли за
Батьківщину. Їх часто будували
на місцях боїв, на братських
могилах і кладовищах.
Церемонія закладки храму
на Братському кладовищі в
Києві — найбільш значна і добE
ре відома сторінка його історії.
Ця подія докладно висвітлена у
тогочасній пресі [3] і зафіксоваE
на на фотознімках, що нині
зберігаються в Державному
архіві Російської федерації
(Москва) [4]. На урочистостях
були присутні особи імпераE
торської родини: імператриця
Марія Федорівна, великий
князь Олександр Михайлович і
велика княгиня Ольга ОлекE
сандрівна; київський губернаE
тор граф О. Ігнатьєв, представE
ники духовенства, військові,
вихованці київських військовоE
учбових закладів та дитячих
притулків, численні мешканці
міста. “Незадолго до торжества
закладки храма из СвятоEТроE
ицкого монастыря вышел
крестный ход, который с иконаE
ми и хоругвями направился на
верхнюю террасу кладбища… В
2 часа Государыня ИмператриE
ца изволила прибыть на место
закладки храмаEпамятника в
сопровождении свитных фрейE
лин Ея Величества и прочих лиц
свиты. Когда начался чин закE
ладки храмаEпамятника, перE
вый камень собственноручно
изволила заложить Государыня
Императрица” [5]. Окрім того, у
фундамент було закладено
пам’ятну дошку, на якій зазнаE
чено дату посвячення храму та
імена його головних творців.
Поруч із місцем храму влаштуE
вали спеціальний стенд з проE
ектом майбутньої споруди.
Вона мала у плані форму
грецького хреста з квадратним
головним нефом, прямокутниE
ми північним і південним відгаE
луженнями, притвором і апсиE
дою, на високому потужному
стилобаті, по периметру якого
розташовувалися напівцирE
кульні аркасолії — ніші для найE
більш почесних поховань. ЦентE
рична вертикальна композиція,
складена із східчасто наростаюE
чих об’ємів, повинна була заE
вершуватися восьмигранним
архітектура та історичні ландшафти
27
Фрагмент плану Києва 1925 р. з
позначеним на ньому Братським
кладовищем і храмом;пам’ятником
28
шатровим покриттям. СпрямоE
ваність споруди вгору підтриE
мувалася формами загостреE
них щипців вівтарів та бабинця,
вертикальними пропорціями
вузьких вікон, плоских ніш, наE
ростаючими рядами кілеE
подібних кокошників.
Автор проекту — архітекторE
художник П. П. Фетісов — в обE
разі храму використав стилістиE
ку московської архітектури XVIE
XVIІ ст., зокрема відому пам’ятE
ку XVI ст. — церкву Вознесіння в
Коломенському. В розробці
проекту взяв також участь
архітектор В. М. Риков, на той
час вже визнаний майстер, авE
тор багатьох визначних київсьE
ких будівель.
Головний приділ церкви
присвячувався Святителю МиE
колі Чудотворцю, в підземному
ярусі планувався приділ на
честь Святителя Алексія, митE
рополита Московського.
Кладовище дуже швидко заE
повнювалося. Церкву Миколи
Чудотворця, незважаючи на
воєнний час, також побудували
за один будівельний сезон. У
1917 р. вже були зведені стіни і
перекриття, проте революційні
події і громадянська війна стаE
ли на заваді плановому заверE
шенню будівництва; замість
“шатра”, що повинен був
увінчувати споруду, її нашвидE
куруч завершили простою
напівсферичною банею. НезваE
жаючи на це, нас і сьогодні заE
хоплюють довершені архітекE
турні форми будівлі і чудовий
цегляний декор, що прикрашає
її фасади. Церква Миколи ЧуE
дотворця — рідкісний зразок
культової будівлі у стилістиці
модерну, до того ж — твір визE
начних архітекторів. Окрім тоE
го, вона вдало розташована на
вершині пагорбу і навіть у наш
час, коли навколишня територія
Звіринця забудована котеджаE
ми і будинками підвищеної поE
верховості, добре проглядаєтьE
ся з боку бульвару Лесі УкE
раїнки і продовжує відігравати
важливу містобудівну роль.
У 1918 р., під час вибуху, що
стався на Звіринецьких артиE
лерійських складах, церква не
постраждала, вистояла. Судячи
з публікації 1930 р. в журналі
“Глобус”, на той час кладовиE
ще, хоча й розорене, все ще
існувало. Стояла і недобудоваE
на церква, яку тоді хотіли присE
тосувати під крематорій [6].
“…Увесь цвинтар на кріпосних
валах, що терасами підносяться
зі всіх боків до центрального
шпилястого верхів’я. На всіх теE
расах окремі салдатські могили
рівними шерегами з почесниE
ми, де треба по краях, місцями
для старшини. А на шпилі недоE
будована церква в смутному
оточенні сили загиблих
братів — салдатів, що комусь,
на щось життя своє в муках одE
дали… Але вже хрестів немає й
жадного: всі пішли на паливо
звіринецьким та печерським
громадянам…” [7]
Вірогідно, й за часів Другої
світової війни стан споруди не
змінився. “Темним сумним
привидом” [8] височіла вона
над Звіринцем до середини
1950Eх років. У 1955 р. церкву
разом з навколишньою териE
торією передали під лабораE
торію інституту металокеE
раміки і спецсплавів, на базі
якого пізніше засновано ІнстиE
тут проблем міцності Академії
наук України. Храм опинився
у центрі садиби Інституту, в
ньому розмістили одну з лабоE
раторій, начинивши споруду
спеціальним обладнанням,
призначеним для випробуE
вань міцності металу. НавкоE
лишня територія, де знаходиE
лося кладовище, у повоєнні
роки розбудовувалася для
потреб Інституту. Були зведені
нові багатоповерхові корпуси,
архітектура та історичні ландшафти
Загальний вигляд
Проект пам’ятника;каплиці
на Братському кладовищі в Києві.
1916 р.
Північний фасад
виразність терасування, як,
власне, й воїнські поховання,
втрачені. На сьогодні немає
відомостей про кількість моE
гил на Братському кладовищі,
не збереглося жодного імені
похованих тут воїнів. МожлиE
во, їх можна було б встановиE
ти, але це наступна пошукова
робота, яку поки що навіть не
розпочато.
А храмEпам’ятник зберігся,
його подальша доля пов’язана з
досягненнями української науE
ки, якій він і досі служить.
1966 р. внутрішній об’єм храму
було поділено на чотири поверE
хи, між якими влаштовані пеE
рекриття, закладено західний
ґанок. Ззовні по всьому периE
метру споруду оточили добудоE
ви (навіть двоE і триповерхові),
що повністю прикрили стилоE
бат. До речі, у балансових докуE
ментах Інституту споруда фігуE
рує як “башта”, оскільки як
церкву її так і не освятили, і за
первісним призначенням вона
ніколи не використовувалася.
Незважаючи на те, що храмE
пам’ятник розташовано на закE
ритій території наукової устаноE
ви, він давно привернув до себе
увагу істориків [9], архітекторів,
києвознавців [10]. Ще на початку
1990Eх рр. споруду було включеE
но до “Зводу пам’яток історії та
культури” — фундаментального
енциклопедичного видання,
третій том якого в даний час гоE
тується до друку. Від 1994 р.
храмEпам’ятник перебував у
Списку щойно виявлених
об’єктів культурної спадщини м.
Києва. Окрім того, долею храму
зацікавилися мешканці ЗвіринE
ця. У 2006 р. президент інвесE
тиційноEфінансової компанії
“Афіна” Вадим Линник ініціював
початок проекту з повернення
історичної пам’яті цього місця і
відродження його духовного
центру — храмуEпам’ятника. Він
створив Комітет з відновлення
церкви Миколи Чудотворця і
створення меморіального компE
лексу, присвяченого подіям
Першої світової війни. За
ініціативою Комітету, в листоE
паді 2008 р. на пагорбі, де знаE
ходилося Братське військове
кладовище, неподалік від
нижньої (південної) прохідної
Інституту головою Української
православної церкви МосковсьE
кого патріархату митрополитом
Володимиром було відкрито і
освячено пам’ятну плиту і хрест,
присвячені 90Eріччю закінчення
архітектура та історичні ландшафти
29
Імператриця Марія Федорівна та інші учасники
урочистої церемонії на місці закладки храму;
пам’ятника. Фото червня 1916 р.
Першої світової війни. Аналогічний проект зараз
реалізується в Росії: у місті Пушкін під СанктEПеE
тербургом, де у 1914 р. виникло одне з перших
братських кладовищ Першої світової війни, нині
впорядковуються вцілілі могили, створюється
храмEпам’ятник, для якого використано один з
конкурсних проектів 1916 р.; 11 листопада 2008 р.
відкрито пам’ятну стелу загиблим воїнам [11].
В минулому році співробітниками Київського
науковоEметодичного центру з охорони, реставE
рації та використання пам’яток було проведено
натурне обстеження храмуEпам’ятника та викоE
нані історикоEархівні дослідження. За поданням
Головного управління охорони культурної спадE
щини м. Києва, споруді було надано статус
пам’ятки архітектури (наказ Міністерства культуE
ри і туризму України від 15.04.08 № 424116E08,
охоронний № 483EКв).
На сьогодні церква Миколи Чудотворця на
Звіринці є чи не останньою з києвських церков,
що не передані релігійній громаді і використовуE
ються не за первісним призначенням. І хоча на
даний час її технічний стан у цілому оцінюється
фахівцями як задовільний, на фасадах мають
місце окремі випадіння цегли, потребують заміни
інженерні мережі. Окрім того, устаткування та
обладнання, що знаходиться всередині споруди,
не сприяє належному її використанню як об’єкта
культурної спадщини. Для того, щоб змінити сиE
туацію на краще, необхідно вирішити досить
складні питання, перш за все — майнові. Але
оскільки споруда на сьогодні є пам’яткою, її ресE
таврація — на часі.
архітектура та історичні ландшафти
1. Конкурс на проект храма�памятника //Архитектурно�художественный еженедельник. — 1916. —
№6. — С. 87–88; Там же. — 1916. — №23. — С. 255.
2. Бойчак М.П. История киевского военного госпиталя. Кн. ІІ. — К., 2006. — С. 377.
3. Киевская мысль. 1916, 13 июня; Киевлянин. 1916, 13 июня. — С. 3.
4. Державний архів Російської Федерації. — Ф. 642, оп. 1, спр. 3569.
5. Закладка храма�памятника // Киевские епархиальные ведомости. — 1916. — №25. — С. 570–571.
6. Ернст Ф. Київ. Путівник. — К., 1930. — С. 706.
7. Бахтинський Ф. Братські могили // Глобус. — 1930. — №1. — С. 14.
8. Там само.
9. Проценко Л. А. Історія київського некрополя. — К., 1995. — С.249; Киркевич В. Время Романовых.
Киев в империи. — К., 2004. — С. 198–199.
10. Кальницкий М. Забытый мемориал // Киевские ведомости. — 2003, 13 мая. — С. 6.
11. Царскосельское Братское кладбище героев Первой мировой войны // www. pushkin�town�net
30
Відкриття і освячення предстоятелем Української
православної церкви митрополитом Володимиром
пам’ятного хреста і плити на колишньому Братському
кладовищі
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17592 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0045 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:36:06Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Абрамова, І. 2011-03-04T10:15:02Z 2011-03-04T10:15:02Z 2009 Храм-пам’ятник на Звіринці / І. Абрамова // Відлуння віків. — 2009. — № 1(11). — С. 26-30. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. XXXX-0045 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17592 uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Архітектура та історичні ландшафти Храм-пам’ятник на Звіринці Article published earlier |
| spellingShingle | Храм-пам’ятник на Звіринці Абрамова, І. Архітектура та історичні ландшафти |
| title | Храм-пам’ятник на Звіринці |
| title_full | Храм-пам’ятник на Звіринці |
| title_fullStr | Храм-пам’ятник на Звіринці |
| title_full_unstemmed | Храм-пам’ятник на Звіринці |
| title_short | Храм-пам’ятник на Звіринці |
| title_sort | храм-пам’ятник на звіринці |
| topic | Архітектура та історичні ландшафти |
| topic_facet | Архітектура та історичні ландшафти |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17592 |
| work_keys_str_mv | AT abramovaí hrampamâtniknazvírincí |