Літопис музею “Кирилівська церква”. До 80-річчя від дня заснування

Київська Кирилівська церква — унікальна пам’ятка архітектури та монументального живопису ХІІ ст. світового значення. Вона донині зберігає свої давньоруські архітектурні форми та великий ансамбль фрескового стінопису ХІІ ст. Безцінним фресковим розписам церкви за їх кількісним складом, сюжетним зміст...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Марголіна, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2010
Теми:	Знаменні дати
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17629
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Літопис музею “Кирилівська церква”. До 80-річчя від дня заснування / І. Марголіна // Відлуння віків. — 2010. — № 1(12). — С. 47-57. — Бібліогр.: 15 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17629
record_format	dspace
spelling	Марголіна, І. 2011-03-04T22:50:10Z 2011-03-04T22:50:10Z 2010 Літопис музею “Кирилівська церква”. До 80-річчя від дня заснування / І. Марголіна // Відлуння віків. — 2010. — № 1(12). — С. 47-57. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. XXXX-0045 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17629 Київська Кирилівська церква — унікальна пам’ятка архітектури та монументального живопису ХІІ ст. світового значення. Вона донині зберігає свої давньоруські архітектурні форми та великий ансамбль фрескового стінопису ХІІ ст. Безцінним фресковим розписам церкви за їх кількісним складом, сюжетним змістом і станом збереження немає рівних серед пам’яток Східної Європи. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Знаменні дати Літопис музею “Кирилівська церква”. До 80-річчя від дня заснування Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Літопис музею “Кирилівська церква”. До 80-річчя від дня заснування
spellingShingle	Літопис музею “Кирилівська церква”. До 80-річчя від дня заснування Марголіна, І. Знаменні дати
title_short	Літопис музею “Кирилівська церква”. До 80-річчя від дня заснування
title_full	Літопис музею “Кирилівська церква”. До 80-річчя від дня заснування
title_fullStr	Літопис музею “Кирилівська церква”. До 80-річчя від дня заснування
title_full_unstemmed	Літопис музею “Кирилівська церква”. До 80-річчя від дня заснування
title_sort	літопис музею “кирилівська церква”. до 80-річчя від дня заснування
author	Марголіна, І.
author_facet	Марголіна, І.
topic	Знаменні дати
topic_facet	Знаменні дати
publishDate	2010
language	Ukrainian
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
format	Article
description	Київська Кирилівська церква — унікальна пам’ятка архітектури та монументального живопису ХІІ ст. світового значення. Вона донині зберігає свої давньоруські архітектурні форми та великий ансамбль фрескового стінопису ХІІ ст. Безцінним фресковим розписам церкви за їх кількісним складом, сюжетним змістом і станом збереження немає рівних серед пам’яток Східної Європи.
issn	XXXX-0045
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17629
citation_txt	Літопис музею “Кирилівська церква”. До 80-річчя від дня заснування / І. Марголіна // Відлуння віків. — 2010. — № 1(12). — С. 47-57. — Бібліогр.: 15 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT margolínaí lítopismuzeûkirilívsʹkacerkvado80ríččâvíddnâzasnuvannâ
first_indexed	2025-11-24T21:53:30Z
last_indexed	2025-11-24T21:53:30Z
_version_	1850498848429965312
fulltext	47 Êиївська Кирилівська церква — унікальна пам’ятка архітектури та монументального живопису ХІІ ст. світового значення. Вона донині зберігає свої давньо! руські архітектурні форми та великий ансамбль фрескового стінопису ХІІ ст. Безцінним фресковим розписам церкви за їх кількісним складом (800 кв. м), сюжетним змістом і ста! ном збереження немає рівних серед пам’яток Східної Європи. У церкві також збері! гається цінний настінний живопис ХVІІ–ХІХ ст. Тут працювали відомі українські митці ХІХ ст. — І. Се! лезньов, І. Їжакевич, М. Пимонен! ко, а також видатний російський художник М. Врубель. Кирилівська церква як унікальна пам’ятка національної і світової культури, вимагає постійного вивчення та нагляду обізнаних у пам’яткоохоронній справі фахівців, і перш за все рес! тавраторів. Цей унікальний древній храм перебуває під опікою держави у складі Національного заповідника “Софія Київська”, на його ут! римання, дослідження, рес! таврацію і популяризацію витрачаються великі кошти. Її активно досліджують і вивча! ють відомі вчені світу, аби знайти шляхи її збереження. З часу, коли Кирилівську церкву, відповідно до рішення Ради народних комісарів УРСР від 18 травня 1929 р., було перетворено на музей, нею почали активно опікуватися фахівці різних нау! кових напрямів. На момент створення заповідника, відповідно до записів ученого охоронця музею Олекси Алек! сандрова, на території, яка складала 2,6 акра ко! лишнього монастиря, а на той час — лікарні, зна! ходились: 1. Троїцька церква ХІІ ст. 2. Дзвіниця 1760 р.( зараз аптека) 3. Наріжна башта ХVІІІ ст. 4. Муровані стіни ХVІІІ ст. 5. Корпус шпиталю кінця ХVІІІ ст.(колишня мо! настирська трапезна, де був встановлений па! ровий котел. Там же було влаштовано кінозал) 6. Брама ХVІІІ ст. ЗНАМЕННІ ДАТИ До 80�річчя від дня заснування Літопис музею “Кирилівська церква” Інтер’єр Кирилівської церкви. Фото І. Криженстовського. Ірина Марголіна 7. Корпус початку ХІХ ст. (двоповерховий), так званий “Своєхотівський” 8. Дерев’яний будинок кінця ХІХ ст. на п’ять кімнат (священицький) 9. Дерев’яний будинок кінця ХІХ ст. 10. Будинок колишньої каплиці при церкві (зараз морг), від церкви — у 30 кроках. При ньому — приміщення для вартівника. Має вигляд стильної будівлі. 11. Корпус ХІХ ст. — лікарська школа. Всі ці споруди увійшли до складу Києво!Ки! рилівського історико!культурного заповідника. На території заповідника розташовувався парк (приблизно 2 га) — дерева (тополі, липи) з алеями й доріжками. Тополі, насаджені безпосе! редньо навколо церкви, вирішили зняти [1]. Спо! гад про цих живих струнких “охоронців” зали! шився лише на світлинах 30!х років ХХ ст. Практично одночасно з організацією заповід! ника у церкві розпочалися науково!дослідні, рес! тавраційні та ремонтні роботи з відновлення інтер’єру. У 1927 р. відомий архітектор І. Моргилевський виконав обміри пам’ятки. Перші спроби реставрації фресок південної апсиди з житієм Св. Кирила Александрійського було здійснено професором Д. Кіпликом ще 1927 р., однак, на думку дослідника архітектури давнього Києва, професора Ю. Асєєва, досить невдало [2]. Напередодні ого! лошення Кирилівського храму за! повідником його з усіх боків зафіксували фотографи П. Негель і С. Ар! шеневський. 27 червня 1929 р. комісія фахівців у складі професорів Ф. Шміта, В. Зуммера, Ф. Ернста, а також К. Мощенка, В. Базиле! вича і О. Александрова оглянула ікону М. Врубеля “Богородиця з немовлям”. Внаслідок огляду було ухвалено рішення про реставрацію ікони фахівцями лаврсь! ких реставраційних майстерень (реставра! тор К. Кржеманський) та проведення фізичних і хімічних обстежень з обов’язко! вою фотофіксацією для з’ясування причин лущення живопису. Хімічний аналіз здійснив професор Політехнічного інституту Сеньковський. Серед членів комісії був присутній директор ленінградського Руського музею Нера! довський. 4 вересня 1929 р. у присутності комісії образ з іконостаса було знято і перенесено у центральний вівтар для проведення рестав! рації [3]. Пізніше через низьку температуру у Ки! рилівській церкві образ перевезли до лаврських реставраційних майстерень. На початку жовтня 1930 р. Всеукраїнський архе! ологічний комітет порушив питання про створення у кирилівській дзвіниці Музею Івана Григоровича! Барського — відомого українського зодчого XVIII ст. Тоді виникла ідея перенести сюди чудовий іко! ностас XVIII ст. з Петропавлівської церкви Ме! жигірського монастиря, оскільки він був створений за кресленнями Івана Григоровича!Барського. Це був чудовий двоярусний позолочений із синім тлом бароковий іконостас. Однак на засіданні Все! українського археологічного комітету академік О. Новицький виступив проти цього перенесення, оскільки розбирання й перевезення шедевру мог! ли пошкодити його. Дане рішення підтримали архітектори В. Безсмертний і А. Кобелєв, а також історик В. Базилевич [4]. На жаль, Музей І. Гри! горовича!Барського у кирилівській дзвіниці так і не було створено. У ній розмістили художні фонди Кирилівського музею, майстерні, кан! знаменні дати Монастирська брама, перетворена на вхід до Кирилівського заповідника. Вид на Кирилівський заповідник. 30Fі р. ХХ ст. 49 целярію і квартиру директора за! повідника О. Александрова. Упродовж 1935–1937 рр. у Кирилівській церкві працював знаний реставратор П. Юкін, який розчистив кілька особли! во цікавих сюжетів: постаті свя! того воїна на пілоні середнього північного опорного стовпа в центральній наві, Петра і Пав! ла — на стовпах тріумфальної арки, Різдво Христове та Успіння Богородиці — відповід! но на південній та північній стінах трансепту [5]. У 1939–1940 рр. продовжува! лися активні ремонтно!рестав! раційні роботи, які перервала війна. З дисертації Ю. Асєєва дізнаємося, що під час окупації Києва (1941–1943 рр.) у Ки! рилівській церкві розташовував! ся господарчий склад. Була пош! коджена покрівля храму, вибиті віконні рами та скло, що призве! ло до псування фресок і творів М. Врубеля [6]. Проте архівні до! кументи Софійського заповідни! ка свідчать про функціонування Кирилівської церкви як музею в період німецької окупації, при! наймні у 1942 році. З листа тодішнього директора Софійсь! кого заповідника Олекси Повс! тенка відомо, що у 1942 р. він звертався до референта музеїв при Генералкомісаріаті з прохан! ням зберегти у Кирилівській церкві посаду нічного сторо! жа [7]. Кадрові документи за 1942 р. з архіву Софійського за! повідника свідчать, що вчений охоронець Кирилівської церкви О. Александров був тоді співробітником Софійського за! повідника [8]. Отже, під час оку! пації Кирилівська церква була музеєм, більше того, перебувала під опікою Софійського за! повідника. У повоєнний період музей продовжив свою діяльність. 27 липня 1945 р. постало питання про перетворення Кирилівсько! го заповідника на філію Дер! жавного архітектурно!історич! ного заповідника “Софійський музей”, заснованого у 1934 році. Таке рішення відповідало урядовому наміру ще 1939 р. створити при Софійському му! зеї відділ архітектури та пере! дати до нього як філії Андріїв! ську і Кирилівську церкви, Ви! дубицький монастир та церкву Спаса на Берестові. знаменні дати Тополі навколо Кирилівського заповідника. 30Fі роки ХХ ст. Студенти архітектурного факультету на практиці під керівництвом І. Моргилевського у Кирилівській церкві. Інтер’єр Кирилівської церкви. Колекція аптечного скла. З метою перетворення Ки! рилівського заповідника на філію Софійського історик архітектури Ю. Асєєв запропо! нував створити комісію для оцінки стану споруди, аби з’ясувати суму, необхідну для проведення ремонту, після яко! го стане можливою передача пам’ятки до складу Софійсько! го заповідника. У Дефектному акті перелічувалися пошкод! ження церкви: тріщина у цент! ральній апсиді — від конхи до вікна, втрати фрескового та олійного живопису у склепінні, нартексі, на хорах, почорнілий живопис в місцях, що були зас! тавлені кіотами. Крім того, заз! началось, що маяки, влашто! вані на тріщинах у 1934!1936 рр., розійшлися, тобто дефор! мація споруди продовжується. Необхідно було терміново про! вести археологічні та спелео! логічні дослідження довкілля та території музею, зміцнити фун! даменти, закрити наскрізні тріщини, зробити ремонт даху, тинькування стін, реставрацію настінного живопису тощо. Су! ма на проведення ремонту склала 311500 руб.[9]. Саме тоді проведено широкомасштабні архітектурні та археологічні дослідження, ремонтні роботи, укріплення фундаментів, роз! почалась термінова реставрація живопису, який перебував у аварійному стані. Проведенням обстежень та наступних ремонтно!рестав! раційних робіт займалися: архітектор М. Холостенко, істо! рик архітектури Ю. Асєєв, рес! тавратори Л. Калиниченко, О. Плющ, Є. Мамолат, А. Ма! рампольський, Л. Тоцький та інші. Дослідження та рестав! рації передбачали перш за все укріплення фундаментів, під якими було виявлено порожни! ни — печери, підземні ходи, по! ховання; тонування тріщин, ре! монт вікон, даху; пониження підлоги на первісний рівень ХІІ ст.; проведення копіткої роботи з дослідження архітектури та конструктивних елементів спо! руди; реставрації монумен! тального живопису тощо. По завершенню цих склад! них, тривалих досліджень та ремонтно!реставраційних робіт у 1965 р. Кирилівська церква офіційно стала філією Держав! ного архітектурно!історичного заповідника “Софійський му! зей”, а згодом — відділом!му! зеєм Національного заповідни! ка “Софія Київська”. За період перебування Ки! рилівської церкви у складі Національного заповідника знаменні дати 50 Стан пам’ятки після окупації. Реставратори А. Марампольський, Л. Тоцький та інші на риштуваннях під куполом Кирилівської церкви. 51 “Софія Київська” було проведено цілу низку ви! соковартісних науково!дослідних та ремонтно! реставраційних робіт: перекриття даху, влашту! вання теплоізоляції на горищі, реставрацію та по! золоту хрестів на куполах, неодноразове тиньку! вання зовнішніх стін, встановлення металевого паркану, влаштування гідроізоляції та нового покриття навколо споруди, осушення стін за ме! тодом Драйматек (Німеччина), реставрацію іко! ни М. Врубеля — “Святий Кирило”, неодноразову широкомасштабну реставрацію монументально! го живопису тощо. До цих робіт долучилися нау! ковці, інженери і архітектори Інституту “Укрпро! ектреставрація” та будівельники корпорації “Укрреставрація”. У 1960–1980!і роки у музеї працювали кращі представники київської рес! тавраційної школи — І. Дорофієнко, П. Редько, О. Лісаневич, А. Остапчук, О. Єрко, В. Рибчинський, О. Коваленко. Завдяки їхній сумлінній праці в споруді відкрито понад 800 кв. м фрескового живопису ХІІ ст. Останніми роками великі за об! сягом реставрації монументального живопису Кирилівської церкви виконувала бригада рес! тавраторів!монументалистів у складі: М. Корті! ков, В. Мінько, Д. Капоріков та брати Анатолій та Валерій Тарнавські під керівництвом художни! ка!реставратора вищої категорії А. Остапчука. У 1995 р. за наказом вищих інстанцій у приміщенні Кирилівської церкви відновлено бо! гослужіння УПЦ Московського патріархату, спо! чатку тільки у великі православні свята, згодом додали богослужіння у вихідні дні, а з 2004 р. бу! ло укладено угоду про щоденні відправи вранці та увечері. Починаючи із заснування музею, паралельно з проведенням ремонтно!реставраційних робіт пам’ятку вивчали історики, археологи, архітекто! ри, мистецтвознавці та краєзнавці. Результатом цих студій стали фундаментальні монографії, ди! сертації, наукові та популярні видання. Перший путівник безпосередньо по Кирилівській церкві був підготовлений з нагоди створення в 1929 р. Кирилівського заповідника. На жаль, його не опублікували, тому текст залишився лише в руко! писному варіанті. Йдеться про рукопис В. Зумера “Кирилівський заповідник у Києві”, який зберігається у Державній науковій архітектурно! будівельній бібліотеці ім. В. Заболотного. Автор путівника, аналізуючи писемні джерела, архітек! туру й особливо фресковий живопис, дає досить повну характеристику пам’ятки. В. Подключников у статті “Древний Киев”, відзначаючи, що Кирилівський монастир виник у середині ХІІ століття, наводить дату — 1140 рік , тобто час сходження князя Всеволода Ольговича на київський престол, і резонно зауважує, що са! ме тоді було закладено Кирилівську церкву. Го! ловну увагу автор приділяє архітектурі, зазначив! ши при цьому, що Кирилівська церква зберегла! ся набагато краще аналогічних архітектурних пам’яток ХІІ ст. У 1940 р. ювілейну статтю, присвячену Ки! рилівській церкві, видали М. Левинський і П. Степовий, які акцентували увагу на знаменній даті — 800 років (1140–1940 рр.) від моменту бит! ви князя Всеволода за київський престол. Нази! ваючи живописні монументальні композиції Ки! рилівської церкви, автори припускають, що роз! писи виконували місцеві київські майстри. Впродовж 1944–1946 рр. у Кирилівській церкві працював на той час молодий, а згодом відомий український вчений, історик архітектури Ю. Асєєв, автор кандидатської дисертації, прис! вяченій Кирилівській церкві. Він вперше на ос! нові ретельного вивчення архітектури храму зумів реконструювати його первісний вигляд. У 1960 р. дослідник давньоруської архітектури М. Холостенко надрукував звіт про результати розкопок і спостережень, що проводилися в Кирилівській церкві у 1949– 1954 рр. через де! формацію споруди. Нові дані значно розширили знаменні дати Бригада художниківFреставраторів, які працювали в Кирилівській церкві. Фото 2008 р. уявлення відносно стародавніх архітектурних особливостей церкви. Архів М. Холостенка з матеріалами дослідження Ки! рилівського храму зберігається в науково!фондовому відділі Національного заповідника “Софія Київська”. У 1958–1961 рр. вийшла дру! ком велика двотомна книга відомого дослідника давнього Києва археолога М. Каргера “Древний Киев”. В окремому розділі, присвяченому Кири! лівській церкві, наводяться літописні записи, які стосуються цієї пам’ятки, а також докладно розглядається архітектура Ки! рилівського храму. Важливим матеріалом для визначення датування і автор! ства Кирилівської церкви ста! ли дослідження історика архітектури П. Раппопорта “Зодчество Древней Руси” та “Ориентация древнерусских церквей”. Автор описує архі! тектуру пам’ятки і не тільки аналізує факти, але й робить висновок про те, що Кири! лівська церква була побудова! на місцевими, а саме черні! гівськими майстрами. На пам’ятку, використовую! чи нові археологічні матеріали, звернув увагу в монографії “Древняя Русь” і П. Толочко. Цінність цієї книги полягає в то! му, що більшість її розділів на! писано на основі нових архео! логічних даних. Інтерес для комплексного вивчення Кирилівської церкви становлять праці С. Висоцько! го — “Киевские граффити ХІ–ХVІІ вв.” і “Київська писемна школа Х–ХII ст.”, присвячені епіграфічному дослідженню стародавніх пам’яток Києва. Цей вид унікального автентич! ного джерела з докладним істо! ричним коментарем доповнив уявлення про Кирилівську церк! ву, її роль та значення в духов! ному та суспільно!політичному житті Києва. Науково!популярний нарис, присвячений цій пам’ятці, зна! ходимо у книзі І. Мовчана та І. Тоцької “Кирилівська церква у Києві”, що має характер стис! лого путівника. Однак, незважаючи на на! явність згаданих досліджень живопису і архітектури пам’ят! ки, в науці залишилися нез’ясо! ваними загальна ідейно! політична концепція архітек! турно!живописної програми і, відповідно, доконечно не усві! домленими суспільно!полі! тичні напрями функціонування Кирилівської церкви. Першою спробою розкрити ці аспекти стала наукова монографія І. Марголіної “Кирилівська церк! ва в історії середньовічного Києва” (2000 р.), в якій автор відобразила картину функціо! нування Кирилівської церкви як церковно!політичного, релі! гійного та культурного осеред! ку середньовічного Києва, ви! світила суспільно!політичні умови виникнення Кирилівсь! кої церкви, церковно!політич! ну концепцію розпису цієї пам’ятки тощо. Ця монографія стала підсумком 20!річної ро! боти автора науковим спів! робітником музею “Кирилівсь! ка церква”. Величезну роботу з пошуку, виявлення та всебічного вивчен! ня цінних архівних документів щодо Кирилівського монастиря і храму здійснив відомий історик! джерелознавець і культуролог, дослідник київських старожит! ностей, професор В. Ульяновсь! кий. Результатом його творчої співпраці з І. Марголіною стала їхня спільна монографія “Київська обитель святого Ки! рила” (2005 р.) Це була перша фундаментальна багато ілюст! рована праця, присвячена комп! лексному вивченню Кирилівсь! кої церкви, яка отримала знач! ний резонанс у суспільстві. Певним внеском в дослід! ження цієї пам’ятки стала підго! товка пакета різнопланових до! кументів для номінації Кирилів! ської церкви до Списку всесвіт! ньої спадщини ЮНЕСКО, яку протягом 2007–2009 рр. вико! нала група науковців Софійсь! кого заповідника. Як унікальна архітектурно! історична пам’ятка Кирилівська церква приваблювала до себе шанувальників старовини від самого початку свого музейно! го існування. Архівні документи розповідають, що у 1929!1930 рр. музей відвідували здебіль! шого поодинокі екскурсанти та окремі групи, великих ор! ганізованих екскурсій було об! маль. За соціальним складом здебільшого це були інтелі! гентні верстви суспільства — на! уковці, архітектори, художни! ки, артисти, лікарі. Відомо, що Кирилівську церкву відвідували перший президент України М. Грушевський, митрополит Одеський Ювеналій, професор психіатрії Селецький, професор Манохін, артисти театру Мейєрхольда та інші. Було ба! гато екскурсантів з Москви та Ленінграда, туристи з Німеччи! ни, Бельгії, Австрії, Сполучених Штатів Америки. Особливе зацікавлення викликали твори М. Врубеля. Інтерес до Кири! лівської церкви серед іноземців посилився після виходу у світ праці, написаної англійською мовою професором!візан! тиністом О. Васильєвим, — “Історія Візантійської імпе! рії” [10]. Так, за вересень 1931 р. Кирилівський заповідник від! відало 228 поодиноких екскур! сантів, 8 групових екскурсій, разом 328 осіб. Двогодинних лекцій прочитано 26. У серпні 1931 р. лектор Гудалова!Куль! женко прочитала лекцію про 52 знаменні дати 53 творчість М. Врубеля для артистів театру Мейєрхольда [11]. У Книзі відвідувачів Кирилівської церкви за 17 серпня 1929 р. є запис “Благодарю за громадное наслаждение. Усольцев”. Можливо, це був саме той лікар!психіатр Ф. Усольцев, який свого часу лікував М. Врубеля та згодом приїхав до Києва, щоб побачити твори свого незвичайного, на той час вже покійного, пацієнта. Ось запис колишнь! ого митрополита Одеського Ювеналія від 29 серпня 1929 р. : “ Любовался дивными работами Врубеля и немногими ос! татками ещё более див! ной древней росписи. Вечная память и слава та! лантливым реставрато! рам, глубоко понявшим небесные красоты Визан! тийского искусства и сде! лавшими всё, что можно было сделать в ту эпоху, когда они работали. Ювеналий, б. Митропо! лит Одесский” [12]. Про! довжуючи думку Влади! ки, хочеться відзначити всіх, хто був так чи інакше причетний до цієї пам’ят! ки, всіх тих, хто намагав! ся зробити все можливе для її збереження та про! пагування. Збереженням, охоро! ною, популяризацією Ки! рилівської церкви як унікальної музеєфікова! ної споруди, починаючи з 1929 р., опікувалися не лише дослідники, реставратори, будівельники, а й директори або завідувачі цього музею. Першим директором було призначено Олексу Олександровича Александрова (його посада на той час мала назву “вчений охоронець Києво!Ки! рилівського Державного історико!культурного заповідника”). Він був освіченою, інтелігентною людиною, закінчив історичне відділення істори! ко!філологічного факультету Харківського університету. Згодом став дійсним членом Мос! ковського археологічного товариства. Перед Першою світовою війною (1913–1914 рр.) моло! дий учений здійснив поїздку по Західній Європі, відвідав музеї Берліна, Лейпцига, Парижа, Відня. У 1929 р. був призначений “в. о. вченого охорон! ця”. Перш за все Александров склав опис майна та території заповідника, описав ділові архівні матеріали Троїцької церкви колишнього Ки! рилівського монастиря, починаючи з 1790 по 1919 рр., та всіляко намагався залишити ці документи при музеї “для використання їх в науково! дослідних і ділових справах...” Під час передачі церковних цінностей (Ризи чорного бархату 2 шт., Стихарі бархатні — 2 шт., Парчові — 2 шт., Бумажні — 3 шт. Ріжне церковне майно, метале! вий брухт, дзвони, всього на суму 1168 карб.) на! полягав, щоб виручені гроші пішли на користь заповідника [12]. Став ав! тором першої екскурсії по Кирилівській церкві, написав сценарій про ми! нуле Кирилівського запо! відника, домагався про! ведення ремонтно!рес! тавраційних робіт, був ревним захисником усіх пам’яток заповідника від знищення, особливо відстоював кирилівську дзвіницю. Все це відомо з десятків листів вченого охоронця Александрова до різних урядових уста! нов, виявлених в архівах Києва. Певний час Александ! ров разом з родиною мешкав на території за! повідника, а саме, в приміщеннях кирилівсь! кої дзвіниці. Навесні 1936 р., коли храми Києва вже в масовому порядку знищувалися, директор Кирилівської лікарні Гальперіна почала добива! тися дозволу знести дзвіницю І. Григоровича! Барського з метою використати її цеглу та інші будівельні матеріали для потреб лікарні. 23 черв! ня 1936 р. Київська міська рада такий дозвіл на! дала. Александров намагався протидіяти цій акції вандалізму, однак справу було вже виріше! но, бо вона відповідала загальній політиці агре! сивно!атеїстичної держави. То була справжня трагедія дзвіниці та її рятівника. Ламання дзвіниці було розпочато 3 липня 1936 р. Проте Александров, який мешкав в одному з примі! щень дзвіниці, не виселявся зі своєї квартири і не переміщав з пам’ятки музейні підрозділи. Нама! гаючись врятувати дзвіницю, він знову й знову пробивався до Президії міськради. Але це лише знаменні дати Руйнація дзвіниці Кирилівського монастиря. Фото 1936 р. 54 на тиждень відсунуло справу: 9 липня роботи з руйнування споруди відновилися. Однак вона не давалася: скріплюючий розчин був таким міцним, що розібрати дзвіницю на цеглинки було просто неможливо. Тоді вирішили підійти з іншо! го боку: почали розбирати мури навколо брами та дзвіниці. З ними було трохи легше, але й вони також були міцними і розбирання тривало дуже довго. Лише 11 листопада 1936 р. Александров з родиною були ледь не силоміць виселені з дру! гого поверху дзвіниці у приміщення психлікарні. А шедевр І. Григоровича!Барського, який не вда! лося розібрати на будматеріали, був підірваний динамітом [13]. Звісно, в цьому випадку про жод! не використання цегли не могло бути й мови. Це було зроблено з іншою метою — знищити церкву! дзвіницю, а з нею — ще один шедевр українсько! го бароко як явища “церковщини” та прояву “націоналізму”. У травні 1929 р. унікальні будівлі Кирилівсько! го монастиря, включаючи дзвіницю, як вже зга! дувалося, були оголошені архітектурно!історич! ним заповідником, який мав би охоронятися державою, однак за іронією долі, саме в травні, але вже 1936 року, рішенням уряду тієї ж держа! ви дзвіницю розібрали. Так, незважаючи на всі старання О. Александрова, завершилася сумна доля однієї з найкращих перлин із архітектурного намиста Івана Григоровича!Барського. На жаль, документів про подальшу долю вче! ного охоронця Кирилівського заповідника Олек! си Александрова, про якого, поза сумнівом, можна сказати, що він був патріотом музею, рев! ним захисником старовини і просто безстраш! ною порядною людиною, поки що майже не знайдено. Відомо лише, що попри активну без! компромісну позицію О. Александрова у справі захисту сакральної споруди в страшні часи теро! ру НКВС, він, згідно з документами, віднайдени! ми в архіві Софійського заповідника, залишився живим. Прізвища Александрова Олекси Мико! лайовича (1874 року народження) та Александ! рової Софії Андріївни (1890 року народження), вірогідно, його дружини, присутні у списку співробітників Софійського заповідника за 1942 р. Там же значиться адреса, за якою мешкала ро! дина — вул. Кирилівська, 109/64 [14]. Після О. Александрова, судячи з листів Ю. Асєєва, очолити Кирилівський музей мав намір В. Зуммер, автор дослідження про творчість М. Вру! беля в Кирилівській церкві. Він планував переб! ратися з Москви до Києва, проте свідчень, які б підтвердили факт перебування Зуммера на посаді директора, не знайдено [15]. У 1965 р. Кирилівський історико!культурний заповідник включено до складу Державного істо! рико!культурного Софійського заповідника. Першим директором філії з цього моменту став історик!археолог І. Мовчан (10 серпня знаменні дати Перевезення ікон М. Врубеля до Кирилівської церкви. І. Мовчан ( ліворуч). Реставратор О. Єрко та О. Коваленко біля музею. 1965–1972 рр.) Автор путівника по Кирилівській церкві, книги “Давньокиївська околиця”, де йдеться про Кирилівський мо! настир, один з дослідників ар! хеології споруди та її довкілля, кандидат історичних наук, Іван Іванович, бажаючи працювати за своїм головним фахом — ар! хеологом, згодом перейшов до Інституту археології НАН Ук! раїни. Після І. Мовчана на короткий час музей очолила мистецтвоз! навець О. Коваленко, яка з 1966 р. працювала на посаді нау! кового співробітника, а обов’яз! ки директора філії виконувала в 1972 р. У 80!ті роки ХХ ст. О. Ко! валенко брала участь у рестав! рації настінного живопису Ки! рилівської церкви, стала авто! ром численних змістовних нау! кових звітів з реставрації мону! ментального живопису пам’ятки. Цими звітами, які адекватні серйозній науковій праці, й досі користуються дослідники Ки! рилівської церкви. Свій шлях му! зейного працівника О. Ковален! ко продовжує у відділі наукових фондів Національного Києво! Печерського заповідника. 22 роки музеєм опікувалась історик А. Федченко (20.01. 1972!15 травня 1994). За час її пе! ребування на цій посаді було розпочато інвентаризацію та му! зеєфікацію рухомих пам’яток з Кирилівської церкви, створення знаменні дати 55 На подвір’ї музею. Т. Куделко (ліворуч), А. Федченко ( праворуч) . 1970Fі роки. Колектив музею на суботнику 1984 р. Кольтовер С. М., Подлєсная В. Н., Куделко Т. І., Григор’єв В. М. Біля музею. Співробітники (зліва) Хорошавіна Т., Григор’єв В., Марголіна І., Федченко А. 56 інвентарних карток на твори монументального живопису, активізувались екскурсійна та реклам! на діяльність, було розпочато магнітофонну транс! ляцію концертів духовної музики, організовано проведення концертів артистів філармонії. Було впорядковано територію навколо пам’ятки, влаш! товано сигналізацію. У 1994 р. Алла Михайлівна залишила цю посаду у зв’язку з виходом на пенсію. Наступницею А. Федченко стала історик за фа! хом Т. Куделко (15.05 1994–08. 03. 2004), яка віддала цій пам’ятці близько 40 років життя. Пра! цюючи науковим співробітником та завідувачем сектору, вона тривалий час займалась контролем температурно!вологісного режиму у пам’ятці, складанням екскурсійних науково!методичних розробок, проведенням численних екскурсій то! що. Т. Куделко мала і власні наукові напрацюван! ня у вивченні стінопису церкви. Їй довелося керу! вати музеєм у непрості часи. Саме на час її за! відування припала активізація проведення бо! гослужінь та, відповідно, поява багатьох проб! лем, пов’язаних із сумісним використанням па! м’ятки музеєм та діючою Церквою. За характером спокійна й витримана, вона гідно виконувала обов’язки справжнього представника музейної професії. На превеликий жаль, у 2004 р. Тетяна знаменні дати На риштуваннях під куполом Кирилівської церкви. Н. Ракицька (ліворуч), О. Корольова (праворуч). Співробітники на музейному подвір’ї. В. Мойсеєнко, Л. Димарчук, І. Коваленко, І. Марголіна. Іванівна у зв’язку з тяжкою хво! робою пішла з життя. З 2004 р. музеєм керувала Н. Ракицька (2004–31.05 2008). На її долю випав цілий каскад р е м о н т н о ! р е с т а в р а ц і й н и х робіт на території музею та без! посередньо у самій пам’ятці. З травня 2008 р. пам’яткою опікується О. Корольова, яка працює у заповіднику з 1989 р. За невеликий період роботи у музеї “Кирилівська церква” во! на вперше виконала відбір і ат! рибуцію 190 світлин, пов’яза! них з історією Кирилівської церкви, що зберігалися у музеї і довгий час чекали на свого дослідника. Зараз у музеї “Кирилівська церква” трудиться невеликий, але дружний, працьовитий ко! лектив. Сьогодні саме вони відповідають за збереження пам’ятки. Від їхньої наснаги, працелюбності, небайдужості залежить подальша доля Ки! рилівської церкви. Серед колишніх праців! ників музею потрібно згадати науковців — Н. Первухіну (Бліндерову), І. Марголіну, І. Циприянович, Л. Левицьку, Л. Козловську, музейних дог! лядачів В. Григор’єва, О. Фурта! тенко, прибиральниць Г. Фур! татенко, А. Жилко, багаторіч! ного працівника й нинішнього друга музею В. Мойсеєнка та інших. знаменні дати 57 1. ДАМК, Ф. 166, оп. 8, спр. 418. 2. Асеев Ю. С. Архитектура Кирилловской церкви, арк. 16. 3. ДАМК, Ф. 166, оп. 8, спр. 418. 4. ДАКО, Ф. 2412, оп. 2, спр. 257, арк. 18–19. 5. Асеев Ю. С. Архитектура Киево�Кирилловской церкви, арк. 16, 18. 6. Науковий архів Національного заповідника “Софія Київська” НАДР 1509 КП 3373 (архів Г. Говденко). 7. Архів Національного заповідника “Софія Київська” НАДР 1509 КП 3373 (архів Г. Говденко). 8. Асеев Ю. С. Архитектура Кирилловской церкви. К., 1946 // ІР НБУВ, Ф. 291, спр. 291, арк. 45. 9. ДАМК, Ф. 166, оп. 8, спр. 418. 10. ДАМК, Ф. 166 оп. 8 спр. 418. 11. ДАМК, Ф. 166, оп. 9, спр. 1493. 12. ДАМК, Ф. 166, оп. 8, спр. 418. 13. ДАКО, Ф. 2412, оп. 2, спр. 258, арк. 1–40; спр. 259, арк. 1–40; спр. 260. 14. Архів Національного заповідника “Софія Київська” НАДР 1509 КП 3373 (архів Г. Говденко). 15. НБУВ ІР. Ф. 291, спр. 279. ПІСЛЯМОВА Вчені, науковці, співробітники музею, всі небайдужі, хто так чи інакше торкалися цієї пам’ятки, кожний в міру своїх можли! востей займалися охороною, дослідженням та популяризацією Кирилівської церкви. Всім їм уклін і величезна вдячність за тепло та сумління, яке вони віддавали цій пам’ятці, а відтак — нашій національній культурній спадщині. Щоб зберегти Кирилівську церкву, її мистецькі цінності, не! обхідні особливі умови експлуатації, які відповідають сучасним пам’яткоохоронним вимогам. Ця унікальна будівля заслуговує на дбайливе ставлення та безумовну належність до музеєфікова! них сакральних споруд. У такому статусі пам’ятка повинна, як і багато років до цього часу, перебувати у складі державної уста! нови — Національного заповідника “Софія Київська”. Сподіває! мось, що і надалі ця споруда буде оберігатися державою і вико! ристовуватися за універсальними законами збереження найцінніших пам’яток людства. Враховуючи її винятковість та історико!архітектурну і мистецьку цінність, необхідно зберігати її у статусі музею, щоб наші нащадки могли зазирнути в минуле рідного краю, долучитися до його історії.

Літопис музею “Кирилівська церква”. До 80-річчя від дня заснування

Репозитарії

Схожі ресурси