Володимир Вернадський і сучасність (до 150-річчя від дня народження та 25-річчя заснування Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України)

В статье, посвященной 150-летию со дня рождения академика В.И. Вернадского, дан обзор его деятельности, рассмотрены научные связи ученого с Украиной. Показана актуальность положений Владимира Вернадского о планетарном значении растительного покрова и всего живого, изложенных им биогеохимических...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Український ботанічний журнал
Date:	2013
Main Authors:	Ситник, К.М., Андріанова, Т.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України 2013
Subjects:	Історія науки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/176631
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Володимир Вернадський і сучасність (до 150-річчя від дня народження та 25-річчя заснування Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України) / К.М. Ситник, Т.В. Андріанова // Український ботанічний журнал. — 2013. — Т. 70, № 5. — C. 689-698. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-176631
record_format	dspace
spelling	Ситник, К.М. Андріанова, Т.В. 2021-02-06T14:18:21Z 2021-02-06T14:18:21Z 2013 Володимир Вернадський і сучасність (до 150-річчя від дня народження та 25-річчя заснування Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України) / К.М. Ситник, Т.В. Андріанова // Український ботанічний журнал. — 2013. — Т. 70, № 5. — C. 689-698. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 0372-4123 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/176631 В статье, посвященной 150-летию со дня рождения академика В.И. Вернадского, дан обзор его деятельности, рассмотрены научные связи ученого с Украиной. Показана актуальность положений Владимира Вернадского о планетарном значении растительного покрова и всего живого, изложенных им биогеохимических принципов, а также принципов государственности и профессиональности академии, необходимости развития широкого комплекса наук для прогресса общества. Представлен краткий очерк деятельности Комиссии по разработке научного наследия академика В.И. Вернадского НАН Украины и развития идей ученого в Украине. The article devoted to the 150th anniversary of Academician V.I. Vernadsky’s birthday, provides a review of his activities and his links with Ukraine. It is emphasized that many statements of Vladimir Vernadsky become topical, such as global significance of vegetation and living matter, his biogeochemical principles, and the concept of the public status and professionalism of the Academy, relevance to develop a wide range of sciencies for progress. It is proposed an overview of functioning of the Comission for Study of Academician V.I. Vernadsky Heritage of the NAS Ukraine and development of Vernadsky’s ideas in Ukraine. uk Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України Український ботанічний журнал Історія науки Володимир Вернадський і сучасність (до 150-річчя від дня народження та 25-річчя заснування Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України) Владимир Вернадский и современность (к 150-летию со дня рождения и 25-летию создания Комиссии по разработке научного наследия академика В.И. Вернадского НАН Украины) Vladimir Vernadsky and the present times Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Володимир Вернадський і сучасність (до 150-річчя від дня народження та 25-річчя заснування Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України)
spellingShingle	Володимир Вернадський і сучасність (до 150-річчя від дня народження та 25-річчя заснування Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України) Ситник, К.М. Андріанова, Т.В. Історія науки
title_short	Володимир Вернадський і сучасність (до 150-річчя від дня народження та 25-річчя заснування Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України)
title_full	Володимир Вернадський і сучасність (до 150-річчя від дня народження та 25-річчя заснування Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України)
title_fullStr	Володимир Вернадський і сучасність (до 150-річчя від дня народження та 25-річчя заснування Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України)
title_full_unstemmed	Володимир Вернадський і сучасність (до 150-річчя від дня народження та 25-річчя заснування Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України)
title_sort	володимир вернадський і сучасність (до 150-річчя від дня народження та 25-річчя заснування комісії з розробки наукової спадщини академіка в.і. вернадського нан україни)
author	Ситник, К.М. Андріанова, Т.В.
author_facet	Ситник, К.М. Андріанова, Т.В.
topic	Історія науки
topic_facet	Історія науки
publishDate	2013
language	Ukrainian
container_title	Український ботанічний журнал
publisher	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
format	Article
title_alt	Владимир Вернадский и современность (к 150-летию со дня рождения и 25-летию создания Комиссии по разработке научного наследия академика В.И. Вернадского НАН Украины) Vladimir Vernadsky and the present times
description	В статье, посвященной 150-летию со дня рождения академика В.И. Вернадского, дан обзор его деятельности, рассмотрены научные связи ученого с Украиной. Показана актуальность положений Владимира Вернадского о планетарном значении растительного покрова и всего живого, изложенных им биогеохимических принципов, а также принципов государственности и профессиональности академии, необходимости развития широкого комплекса наук для прогресса общества. Представлен краткий очерк деятельности Комиссии по разработке научного наследия академика В.И. Вернадского НАН Украины и развития идей ученого в Украине. The article devoted to the 150th anniversary of Academician V.I. Vernadsky’s birthday, provides a review of his activities and his links with Ukraine. It is emphasized that many statements of Vladimir Vernadsky become topical, such as global significance of vegetation and living matter, his biogeochemical principles, and the concept of the public status and professionalism of the Academy, relevance to develop a wide range of sciencies for progress. It is proposed an overview of functioning of the Comission for Study of Academician V.I. Vernadsky Heritage of the NAS Ukraine and development of Vernadsky’s ideas in Ukraine.
issn	0372-4123
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/176631
citation_txt	Володимир Вернадський і сучасність (до 150-річчя від дня народження та 25-річчя заснування Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України) / К.М. Ситник, Т.В. Андріанова // Український ботанічний журнал. — 2013. — Т. 70, № 5. — C. 689-698. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT sitnikkm volodimirvernadsʹkiiísučasnístʹdo150ríččâvíddnânarodžennâta25ríččâzasnuvannâkomísíízrozrobkinaukovoíspadŝiniakademíkavívernadsʹkogonanukraíni AT andríanovatv volodimirvernadsʹkiiísučasnístʹdo150ríččâvíddnânarodžennâta25ríččâzasnuvannâkomísíízrozrobkinaukovoíspadŝiniakademíkavívernadsʹkogonanukraíni AT sitnikkm vladimirvernadskiiisovremennostʹk150letiûsodnâroždeniâi25letiûsozdaniâkomissiiporazrabotkenaučnogonaslediâakademikavivernadskogonanukrainy AT andríanovatv vladimirvernadskiiisovremennostʹk150letiûsodnâroždeniâi25letiûsozdaniâkomissiiporazrabotkenaučnogonaslediâakademikavivernadskogonanukrainy AT sitnikkm vladimirvernadskyandthepresenttimes AT andríanovatv vladimirvernadskyandthepresenttimes
first_indexed	2025-11-27T04:51:00Z
last_indexed	2025-11-27T04:51:00Z
_version_	1850797000112472064
fulltext	689ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 5 УКРАЇНСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ ЖУРНАЛ Історія науки К.М. СИТНИК, Т.В. АНДРІАНОВА Інститут ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна ВОЛОДИМИР ВЕРНАДСЬКИЙ І СУЧАСНІСТЬ (до 150-річчя від дня народження та 25-річчя заснування Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України) К л ю ч о в і с л о в а: В.І. Вернадський, розвиток науки, Українська Академія наук, Комісія © К.М. СИТНИК, Т.В. АНДРІАНОВА, 2013 Цього року наукова спільнота відзначає 150-річчя від дня народження одного з титанів ХХ століття — академіка Володимира Івановича Вернадського1 — природознавця, мислителя, філософа, талановито- го організатора науки, громадського і політичного 1 Вернадський Володимир Іванович (12.03.1863 — 06.01.1945) — видатний учений-природознавець, засновник і академік Української Академії наук (з 1918 р.), перший президент УАН (1918—1921), академік Російської Академії наук (з 1912 р.), член Чехословацької та Югославської Ака- демій наук і мистецтв (з 1926 р.), член-кореспондент Па ри- зької Академії наук (з 1928 р.), доктор геології (з 1897 р.) і професор (з 1902 р.), директор Державного радієвого інc ти- туту (1922–1938), член багатьох наукових товариств. діяча. Для України його ім’я має виняткове значен- ня в царині розвитку науки та культури. В.І. Вер- надський став засновником Української Академії наук (УАН) та Національної бібліотеки України, послідовно обстоював свою позицію щодо гармо- нійного розвитку фундаментальних і прикладних наук як основи для розбудови виробничих сил України, раціонального ведення народного госпо- дарства та вдосконалення політико-правових засад нашої держави. Знаними є його ідеї щодо пріори- тету інтересів науки й освіти над політизованими вимогами державних органів управління ними, кон- солідації академічних сил задля досягнення гро- мадських і політичних прав, розуміння національ- но-освітнього руху як прагнення народу до підне- сення своєї культури, професіоналізації вищої школи. Навіть через десятиліття відкриваються невідомі сторінки життя і наукової творчості видатного ен- циклопедиста та природознавця у період зміни по- літичних формацій і державного устрою, реоргані- зації та розвитку науки в першій половині XX сто- ліття. Створена під час підготовки до святкування 125-річчя від дня народження вченого, за постано- вою Президії Академії наук УРСР (№ 299 від 24 ве- ресня 1987 р.), Комісія з розробки наукової спад- щини академіка В.І. Вернадського виявилася необ- хідною ланкою у функціонуванні Академії. Вона допомагає не тільки організовувати ювілейні захо- ди і наукові публікації, а й вести пошук, опрацьову- вати та координувати дослідження численних ма- Ще багато років доведеться попрацювати і його учням, й історикам природознавства, щоб виявити основні шляхи його наукової творчості… Це завдання лежить на майбутніх поколіннях. О.Є. ФЕРСМАН 690 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2013, 70(5) теріалів з творчого доробку вченого, вивчати його діяльність в Україні, сприяти поширенню сучасних наукових знань. Понад два десятиліття (1987—2010) очолював ро- боту Комісії2 академік НАН України К.М. Ситник, з ініціативи якого вона й була створена. Комісія стала трибуною для провідних науковців Відділень наук про Землю, хімії, загальної біології, а також історії, філософії та права НАН України. Вченими секретарями в ці роки були канд. геол.-мін. наук М.С. Стеценко, канд. геол.-мін. наук А.І. Шев чен- ко, канд. біол. наук М.В. Шевера, канд. біол. наук В.В. Шмиговська, канд. біол. наук Т.В. Андріанова. Склад Комісії з роками змінювався, проте фахівці з різних галузей знань, що заглиблювались у світо- гляд В.І. Вернадського, назавжди лишалися у по- лоні його ідей та висунутих перед суспільством пи- тань, вирішення яких потребує знань і зусиль при- йдешніх поколінь. Геній ученого відіграв величезну роль у розвитку мінералогії та геології, геохімії та радіогеології, біогеохімії та ґрунтознавства, історії науки і суспільствознавства, заснуванні низки но- вих наук. Стрижнем творчості та громадської ді- яльності В.І. Вернадського стала проблема взаємо- відносин людини і природи: він докладно аргумен- тував зв’язок між живим і неживим, створив учен- ня про перетворення біосфери у ноосферу під впливом розвитку цивілізації та наукової думки. З дитинства пов’язаний з Україною безліччю ро- динних, дружніх стосунків, В.І. Вернадський від чу- вав приналежність до української культури, по вер- таючись на цю землю в різні роки життя. Він по- ходив з козацького роду, хоча народився у м. Санкт- Петербурзі 12 березня 1863 р. Його батьки були киянами: Іван Васильович Вернадський3 — профе- сор політичної економії та статистики; Ганна Пет- рівна Вернадська (Константинович) — вихованка приватного пансіону графині Левашової. У родині знали українську мову, були живі українські націо- нальні традиції. Мальовнича земля України сприя- ла розвитку спраги до пізнання таємниць природи в молодого В.І. Вернадського і вибору ним фізико- 2 Комісія з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вер- надського НАН України (далі — Комісія). 3 Вернадський Іван Васильович (1821—1884) — син лі ка- ря, професор Київського університету св. Володимира (з 1849 р.) та Імператорського Московського університету (з 1850 р.), Го- ловного педагогічного інституту Санкт-Петербурга (з 1856 р.), директор Державного банку в м. Харкові, член Лондонського статистичного товариства (з 1858 р.), батько академіка В.І. Вер- надського. математичного факультету Санкт-Петербурзького Імператорського університету. Монографія К.М. Сит- ника, О.М. Апанович, С.М. Стойка «В.И. Вер над- ский. Жизнь и деятельность на Украине» (1988) ста ла першим базовим доробком Комісії, в якому ґрун- тов но аналізувалися факти й архівні документи щодо формування особистості вченого, його впливу на розвиток науки в Україні, особливостей розробки вчення про живу речовину, біосферу та ноосферу. Видання містило неопубліковані матеріали Воло- димира Івановича — нотатки, виступи, щоденнико- ві записи. Книга викликала резонанс у суспільстві і привернула більшу увагу до праць ученого. Одним із початкових кроків діяльності Комісії стало успішне проведення в 1988 р. святкових захо- дів з нагоди 125-річчя від дня народження академі- ка В.І. Вернадського. У доповіді на врочистому за- сіданні громадськості президент АН України ака- демік Б.Є. Патон підкреслив провідні риси вченого і мислителя В.І. Вернадського — «прагнення до гли- боких узагальнень, філософського осмислення най- фундаментальніших підвалин Всесвіту, до створен- ня цілісної картини світобудови» (1988). Це визна- чило програмні напрями подальшої діяльності Ко- місії. За провідної організаційної участі її голови, академіка АН України К.М. Ситника, у ювілейні дні проведено науковий симпозіум «Вчення В.І. Вер- надського про біосферу і проблеми охорони при- родного середовища» (м. Київ) і конференцію з пи- тань науки і техніки (м. Одеса). Крім того, відбули- ся сесії наукових товариств, конференції у вищих навчальних закладах Києва, Полтави, Сімфе рополя (Шевченко та ін., 1988). З ініціативи бюро Комісії4 в квітні 1988 р. Відділенням наук про Зем лю органі- зовано «Читання В.І. Вернадського» із секціями ме- тодології науки та наукознавства, історії наук про Землю, історії біології, а також хімії, фізики, астро- номії, математики, механіки і техніки. Згодом чи- тання стали традиційним щорічним заходом із вша- нування академіка В.І. Вернадського, представлен- ня сучасних напрямів філософсько-при родознавчої 4 До бюро першого складу Комісії (1987—1990) входили академіки НАН України К.М. Ситник (голова), М.П. Щер- бак і В.І. Шинкарук, а також д-р екон. наук Г.М. Добров, канд. геол.-мін. наук М.С. Стеценко (секретар), канд. іст. наук О.М. Апанович, канд. геол.-мін. наук А.І. Шевченко; чле на- ми Комісії були академік НАН України А.В.Чекунов, чл.-кор. НАН України В.І. Бєляєв і М.А. Голубець, д-р геол.-мін. наук Е.В. Соботович, д-р іст. наук В.П. Хижняк, канд. іст. наук Л.А. Дубровіна, канд. біол. наук А.В. Гордецький, канд. фіз.- мат. наук Ю.О. Храмов, канд. біол. наук С.П. Рудая та ін. 691ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 5 думки, результатів вивчення спадщини вченого. Історіографічні й історико-філо соф ські тенденції ювілейних засідань знайшли розвиток у подальших розробках і публікаціях. З 1988 р. Комісія продов- жила працювати при Президії АН УРСР, згодом — Національної академії наук України. Наукова діяльність великого природознавця В.І. Вернадського асоціюється з Україною з 1890 р., коли молодий учений брав участь у вивченні та кар- туванні ґрунтів Полтавської губернії, працюючи в експедиції В.В. Докучаєва. Його спостереження в Кременчуцькому та Полтавському повітах уже за чверть століття втіляться в розробки біогеохіміч- них ідей (Мочалов, 1982). Відтоді В.І. Вернадський уп родовж 30 років майже щорічно буває в Україні. Ре зультати його численних поїздок у Дрогобич і Бо- рислав (1894 р.), Кременчук, Лубни і Полтаву (1901 р.), Житомирську і Полтавську губернії (1904 р.), Рів- нен ський повіт Волинської губернії (1909 р.), по- ряд із матеріалами експедицій до Криму, на Кавказ й Урал, Забайкалля й Оренбурзьку губернію, слугу- ватимуть основою новаторських праць з мінерало- гії та кристалографії, геохімії та радіогеології. У 1913 р. родина Вернадських купує земельну ділян- ку та будує староукраїнського штибу садибу в с. Шишаки Полтавської губернії, на лівому березі р. Псел. На Полтавщині Володимир Іванович об- мірковує базові ідеї вчення про біосферу і роль жи- вої речовини у структурі земної кори, а в 1916 р. переживає творче піднесення, коли розрізнені думки і факти з історії Землі почали формуватися в теоретичну систему. Зроблені пізніше фундамен- тальні узагальнення продовжили процес створен- ня новітніх геохімічних та біосферних підходів до розуміння глобальних процесів на Землі. Саме другому5 складу Комісії (1990—1998) випа- ла честь опрацьовувати і готувати до друку архівні матеріали щоденників великого вченого за 1917— 1921 роки (Вернадский, 1994, 1997), коли він най- тіс ніше був пов’язаний з Україною. Щоденники відбивають наукові пошуки, організаційну діяль- ність, стосунки з культурними і громадськими дія- чами, близькими людьми у період воєнного лихо- 5 До другого складу Комісії (1990—1998) входили ака де- міки НАН України К.М. Ситник (голова), В.І. Шинкарук і М.П. Щербак, чл.-кор. НАН України В.М. Шестопалов (зас- тупник голови), д-р біол. наук Я.П. Дідух (заступник голови), д-р філос. наук В.І. Онопрієнко, д-р тех. наук М.І. Сенченко, канд. геол.-мін. наук А.І. Шевченко (секретар), С.М. Кір жа єв, д-р фіз.-мат. наук Ю.О. Храмов, А.П. Брайон і М.І. Кряч ко. ліття, розбудови нових інституцій. У Комісії саме канд. геол.-мін. наук А.І. Шевченко, яка тривалий час була координуючим, авторитетним та відданим дослідником творчого спадку академіка В.І. Вер над- ського, стала відповідальним секретарем Нау ко во- редакційної ради з підготовки архівів до друку і працювала під натхненним керівництвом голови Ради академіка К.М. Ситника. Участь у виданні ру- кописів брала і Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського (НБУВ), а написання ко- ментарів до цих документів здійснювалось у спів- праці з Комісією з вивчення наукової спадщини ака- деміка В.І. Вернадського РАН. Опубліковані двома книгами щоденники Володимира Івановича є уні- кальним джерелом вивчення наукових ідей і розвит ку світогляду вченого, хронікою його науко- вої та громадської діяльності у 1917—1921 роках. Видання спонукало РАН до подальшої публікації інших щоденникових записів В.І. Вернадського за редакцією д-ра геол.-мін. наук В.П. Волкова. Опрацьовані архівні записи посідають важливе місце в науковому спадку вченого та викликають постійний інтерес різних фахівців, оскільки основ- ні положення про живу речовину висловлені ним саме під час перебування в Україні в 1917—1921 ро- ках: у Полтаві та в Шишаках, у Києві та на Ста- росільській біологічній станції, у Сімферополі. У цей період В.І. Вернадський складає програму з ви- вчення ролі живих організмів у геохімічних проце- сах, веде наукові студії з цього напрямку, готує ру- кописи праць «Об участии живого вещества в со- здании почв», «Живое вещество в земной коре и его геохимическое значение» (Сытник и др., 1988), в яких формулює основний висновок про плане- тарне та космічне значення живої речовини. Резу ль- тати досліджень з біогеохімії В.І. Вернадський пред ставив у 1922 р. у Паризькій академії наук під час тривалого закордонного відрядження (1922— 1926). Цей виступ вважається першою закордон- ною доповіддю заснованої в 1918 р. УАН. Загалом учений сформулював два головних біо- геохімічних принципи: щодо прямування біогеохі- мічної біогенної енергії до свого максимуму у біо- сфері та виживання у процесі еволюції видів, які сприяють збільшенню біогенної геохімічної енергії завдяки своєму функціонуванню. В.І. Вернадський показав планетарне значення рослинного покриву та всієї живої речовини для всіх зовнішніх оболо- нок Землі, а також, що немає потужнішої та по- стійно діючої хімічної сили за сукупність живих 692 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2013, 70(5) організмів. У закордонний період публікуються мо- нографії «Le Geochimie» (Vernadsky, 1924) і «Био- с фе ра» (1926), стаття «L’autotrophie de l’humanite» (Ver nadsky, 1925). Вершиною його філософської дум- ки стало формулювання концепції ноосфери — якіс- но нового стану біосфери, ознакою якої є існуван- ня та розвиток сфери розуму (Вернадський, 1944; Vernadsky, 1945). Вчений наголошував на геохіміч- ному та геофізичному впливі людини на трансфор- мацію структури і функціонування біосфери, на провідній ролі людського розуму і наукової думки, що зумовлять прогрес, збереження та перетворен- ня біосфери. Геніальність В.І. Вернадського проя- вилася в надзвичайно широкому колі його інтере- сів: багаторічних біогеохімічних дослідженнях у галузі радіоактивності; аналізі хімічної будови Землі; вивченні проблеми симетрії в живій речови- ні та існування різних станів простору, зверненні до філософських питань проблеми часу. Сформульовані В.І. Вернадським прин ципи орга- нізованості та цілісності наукової картини світу, взаємозв’язку в розвитку планетарних про цесів від- кривають надзвичайно широкі перспективи до об’єднання зусиль науковців різних напрямків для пошуків виходу із нинішніх екологічних та еконо- мічних загроз, переосмислення духовних канонів сучасності. Одним із досягнень у роботі Ко місії від часу го- ловування академіка К.М. Ситника стало запрова- дження з 1991 р. щорічних Читань академіка В.І. Вернадського. Зазвичай засідання від буваються 12 березня, у день народження великого вченого, та об’єднують провідних фахівців різних галузей науки. Базовою інституцією цих зібрань три валий час був Інститут ботаніки імені М.Г. Хо лод ного НАН України. Останніми роками діяльну участь у щорічних Читаннях бере Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського на чолі із заступ- ником голови Комісії, академіком НАН України О.С. Онищенком, що надає заходам культурно- просвіт ни цького спрямування. З доповідями6 висту- пали го лова і члени Комісії, запрошувались провід- ні вчені України, Росії та Білорусі. На Читаннях В.І. Вер над ського розглядали питання моральності в науці (1991—1993) і проблеми різних наук (2001), вивчення живої речовини та стан ґрунтознавства в Україні (1994, 2009), геохімічних підходів в екології (1995) та еколого-ноосферних ідей (2006), геоло- 6 Доповіді перших років Читань відображені в науковому збір нику «Чтения академика Владимира Ивановича Вер над- ского (1991—1992)» (1994). гічних поглядів В.І. Вернадського і розвитку антро- погенної геології в Україні (1996), енергетичної безпеки (2005), ноосферного періоду в історії Землі (1997) та ноосферних ідей ученого (2004, 2007, 2009—2011), розвитку сучасної хімії у розрізі ноо- сферних ідей (2011), громадянської позиції В.І. Вер- надського (1998, 2001), його державницької та по- літичної діяльності (2000, 2008, 2012), створення і перших років функціонування УАН (1999, 2012)7. Читання академіка В.І. Вернадського є трибуною пропагування досягнень загальноприродничих, гу- манітарних та, до певної міри, технічних наук, мож- ливістю звернутися до ідей і витоків заснування Української Академії наук. Особливим видався 2008 р., коли відзначали 145-річчя від дня народження академіка В.І. Вер над сь кого. У березні Комісією8 було органі- зовано традиційні, вже XVIII, Читання академіка В.І. Вернадсь кого — «Політичні і державницькі по- гляди В.І. Вер надського: проекція в ХХІ століття» за головування академіка НАН України К.М. Ситника, опубліковано ювілейні статті щодо наукової діяль- ності першого президента УАН, його філософських підходів у науці та закономірностей її розвитку (Ситник, 2008 а, б; Онопрієнко, 2008). Окрім того, за розпорядженням Президії НАН України від 24 квітня 2008 р. в Академії відбулися святкування в рамках програми «Меридіан Вернадського». 7 За роки Читань була можливість почути блискучі наукові думки академіків НАН України С.А. Андронаті, М.В. Баг ро ва, В.Г. Бар’яхтара, С.В. Волкова, Д.М. Гродзинського, П.Ф. Го жика, І.Ф. Кураса, Ю.А. Левенця, В.І. Лялька, А.Г. Нау мов ця, О.С. Онищенка, М.В. Поповича, Л.Г. Руденка, К.М. Сит ни ка, Е.В. Соботовича, М.П. Щербака; про результати науко вих пошуків чл.-кор. НАН України Р.Я. Бєлєвцева, Я.П. Ді ду ха, Л.А. Дубровіної, О.М. Пономаренка, А.П. Травлєєва, д-ра геол.-мін. наук Е.Я. Жовинського, д-ра філос.наук В.С. Кри саченка, д-ра екон. наук Б.А. Малицького, д-ра біол. наук В.О. Межжеріна, д-ра геол.-мін. наук Б.Ф. Міцкевича, д-ра фі лос. наук В.І. Онопрієнка, д-ра геол.-мін. наук В.І. Пав ли ши на, д-ра біол. наук О.О. Протасова, д-ра тех. наук М.І. Сен чен ка; ґрунтовні доповіді канд. іст. наук О.М. Апа но вич, канд. філос. наук М.М. Кисельова, канд. біол. наук С.К. Ситника, канд. юр. наук І.Б. Усенка, канд. біол. наук М.В. Шевери. 8 До складу Комісії 2007–2010 років входили академіки НАН України К.М. Ситник (голова), О.С. Онищенко (зас- туп ник голови), В.В. Гончарук (заступник голови), В.М. Шес- топалов (заступник голови), Д.М. Гродзинський, П.Ф. Го- жик, В.С. Підгорський і М.В. Попович, чл.-кор. НАН Ук раї ни М.В. Багров і О.Ю. Митропольський, д-р філос. наук В.С. Крисаченко, д-р екон. наук Б.А. Малицький, д-р філос. наук В.І. Онопрієнко, д-р біол. наук В.С. Ткаченко, канд. біол. наук Т.В. Андріанова (секретар), канд. хім. наук Ф.Н. Пацюк, канд. біол. наук І.Р. Алексєєнко. 693ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 5 Завдяки співпраці Комісії, Президії НАН Украї ни, відповідної Комісії РАН, Фонду імені В.І. Вер над ського, 21 травня 2008 р. у Білій залі Великого кон ференц-залу НАН України відбулися ювілейні Нау кові читання під голо- вуванням президента НАН Ук раїни академіка Б.Є. Патона. З вітальними допові дями виступили академік Б.Є. Патон; голова Ко мі сії РАН, директор Інституту геохімії та аналі- тичної хімії імені В.І. Вернадського РАН, академік РАН Е.М. Галімов; президент Фонду імені В.І. Вер над сь кого, канд. екон. наук К.О. Степанов. Зацікавленість аудиторії викликали доповіді академіків НАН Ук раїни Е.В. Соботовича «Місце ядерної енергети- ки в екологічній стабілізації біосфери», Ю.А. Левенця «Проблеми державної влади і політики у науковій спад- щині В.І. Вернадського», В.М. Шестопалова «Стратегія здолання глобальної екологічної кризи та ноосфера»; академіка РАН Е.М. Галімова «Нау ко ві досягнення можуть бути єдиними для всіх», академіка АН Молдови А.Д. Урсула «Новий етап роз вит ку ноосферології: стійкий розвиток, наука, ос ві та», чл.-кор. НАН України Г.А. Ковтуна «В.І. Вер надський і академічні витоки хімічної науки в Ук- раїні». За юві лейною програмою «Меридіан Вернад- сь кого» здій с нено наукову експедицію по місцях, пов’язаних з ім’ям ученого в Україні (22—29 травня 2008 р.): до Кременчука і Полтави — за організаційного супроводу члена Комісії, директора Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України, чл.-кор. НАН України О.М. Пономаренка; до м. Сім фе рополя і м. Ялти — за підтримки члена Комісії, ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, академіка НАН України М.В. Багрова. З плином років ще рельєфніше окреслюється велич особистості та значення діяльності В.І. Вернад ського: він стояв біля витоків створення УАН і На ціональної бібліотеки, був першим прези- дентом УАН (1918—1921) і ректором Таврійського університету (1920—1921). Досвід В.І. Вернадського як академіка Російської Академії наук став у нагоді в період заснування Академії в Україні. Підґрунтям розбудови УАН були викладені вченим принципи організації науки та інституційні засади Академії: державність її як установи і професійність, об’єднання під одним дахом широкого комплексу наук — гуманітарних, природничих і технічних (продуктивних сил), функціонування її як центру координації наукової діяльності і розвитку дослі- джень в Україні. Тому особливе місце серед праць Володимира Іва новича посідає написаний у 1938— 1939 роках трактат «Научная мысль как планетное явление» (Вер над ский, 1987, 1991), що є узагаль- ненням та роздумами про долю наукового пізнан- ня, взаємозв’язок природничих наук і філософ- ської думки, еволюцію людства. В.І. Вернадський (1987) підкреслював, що наука та наукова творчість неможливі без «одновременно существующих науч- ной организации и научной среды», що необхідне державне фінансування науки для зростання «науч- ного знания» і на цій основі — впровадження її до- сягнень задля розвитку суспільства. Комісія складу 2002—2007 років9 (за головуван- ня академіка НАН України К.М. Ситника та секре- таря, канд. біол. наук В.В. Шмиговської) опрацьо- вувала архівні матеріали та публікації щодо історії заснування Української Академії наук і ролі В.І. Вер- надського як її першого президента. Книга «Во ло- димир Вернадський і Академія» (Ситник, Шми- гов ська, 2006) стала результатом багаторічних зу- силь і детально розкрила діяльність і значення вче- ного в заснуванні УАН. Завдяки енергії та розуму Володимира Івановича і його колег-однодумців по- чатковий період роботи УАН виявився доволі плід- ним, а висловлені ним ідеї знайшли втілення у по- дальшому розвитку української науки. Підґрунтя монографії склали спогади видатних уче- них М.Г. Холодного, В.Л. Комарова, Б.Л. Лич ко ва, опуб- ліковані щоденники й видання вибраних праць В.І. Вернадського (2005), матеріали державних архівів України. Враховані численні напрацювання І.І. Мочалова, О.М. Апанович, К.М. Сит ни ка, С.М. Стойка, Г.М. Доброва, В.І. Онопрієнка, Л.С. Депенчук, Л.В. Матвеєвої, Л.В. Ковальчук, Ю.О. Храмова, С.П. Рудої, В.А. Кучмаренко, В.М. Багнюка (Мочалов, 1982; Ситник, 1983; Сытник и др., 1984; Добров, Онопрієнко, 1988; Матвеєва, Ко вальчук, 1993; Онопрієнко, Депенчук, 1993; Храмов та ін., 1993; Ситник, Багнюк, 2003). У підготовці цього монографіч- ного видання прислужилися нау ково-бібліографічні по- кажчики праць В.І. Вер над ського та літератури про ньо- го з фондів НБУВ (В.І. Вернадський… Праці вченого та література про ньо го..., 1992, 2003). У монографії (Ситник, Шмиговська, 2006) відоб- ражено складні процеси, які передували створен- ню УАН у 1918 р, провідну роль академіка В.І. Вер- надського у започаткуванні та наданні напружено- го ритму роботі Академії. Зав дяки його наполегли- вості доволі швидко вдалося сформувати цілком досконалу структуру Академії, залучити фахівців, 9 До складу Комісії 2002—2007 років входили академіки НАН України К.М. Ситник (голова), І.Ф. Курас (заступник голови), С.В. Волков (заступник голови) і О.С. Онищенко, чл.-кор. НАН України П.Ф. Гожик, а також д-р біол. наук Я.П. Дідух (заступник голови), д-р геогр. наук М.В. Багров, д-р біол. наук І.А. Козлова, канд. фіз.-мат. наук М.І. Кратко, д-р філос. наук В.С. Крисаченко, д-р екон. наук Б.А. Ма ли ць кий, д-р геол.-мін. наук О.Ю. Митропольський, д-р філос. наук В.І. Онопрієнко, д-р біол. наук В.С. Ткаченко, канд. бі ол. наук В.В. Шмиговська (секретар), канд. біол. наук І.Р. Алек сєєнко, канд. тех. наук О.В. Третяков і канд. геол.-мін. наук А.І. Шевченко. 694 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2013, 70(5) які сприяли її високій професійності та авторитету. УАН мала відділи: історично-філологічний, фізич- но-математичний, соціальних наук. Водночас створюються Національна бібліотека, Національні зоологічний, ботанічний, геологічний, палеонто- логічний, мінералогічний і антропологічний музеї, Астрономічна обсерваторія, Бо танічний та Акліматизаційний сади, низка інститутів і лабора- торій, біологічна станція (Ситник, 2008). Перший рік функціонування УАН довів, що така інституція життєздатна і вкрай потрібна Україні, попри полі- тичні трансформації і воєнні події, дискусії навко- ло напрямків її діяльності й необхідності залучення всього комплексу наук, використання української мови в науці. Наприкінці 1919 р. УАН уже налічу- вала 25 установ із штатом близько тисячі осіб. У листопаді 1919 р. В.І. Вернадський виїздить із м. Києва у справах Академії до Ростова і потім, у розпал військових дій на цих територіях, змушений прямувати до Новочеркаська, Єкатеринодара, Но- во російська, а в січні 1920 р. — до Криму. Впродовж наступних років до Києва він не повертався, проте залишався академіком УАН (пізніше — ВУАН і АН УРСР) до кінця свого життя. Короткий кримський період життя В.І. Вер над- ського (1920—1921) ознаменувався такими визнач- ними подіями, як обрання професором (квітень 1920 р.), а згодом — і ректором (вересень 1920 р.) Таврійського університету. Вчений першим прово- дить геохімічні дослідження грязьових вулканів Кер ченського півострова та Азовського моря, радіо- активності Південного берега Криму; з його ім’ям пов’язані знахідки і вивчення родовищ сірки на г. Опук, графіту в прожилках кристалічних сланців біля Старого Криму, а також бокситів. Окрім того, у Таврійському університеті Володимир Іванович уперше розробив і прочитав курс з геохімії. На си- чене інформацією і гарно проілюстроване видан- ня, присвячене науковій, викладацькій та громад- ській діяльності академіка В.І. Вернадського у Кри- му, підготовлене одним із членів Комісії, академі- ком НАН України М.В. Багровим із колегами (Багров и др., 2004). Презентація книги відбулася під час XV Читань академіка В.І. Вернадського у 2005 р. Не втрачають актуальності порушені вче- ним питання щодо збереження доступності вищої освіти і піднесення її морального авторитету, роз- ширення фінансування науково-освітніх установ, університетського самоврядування. Володимир Іванович перед бачив провідне значення вищої школи в інтернаціоналізації освіти як першого кроку до ноосферизації суспільного буття, що за- лишається стра тегічною метою і нашого тисячоліт- тя, зумовлюючи необхідність спрямування вітчиз- няної системи освіти на ін теграцію в міжнародну науково-освітню спільноту. Полишивши Сімферополь наприкінці лютого 1921 р., В.І. Вернадський тільки короткими наїзда- ми бував в Україні. Попередні роки наукових до- сліджень і філософських роздумів, науково-орга ні- заційна робота та зустрічі з науковцями, громад- сь кими і культурними діячами в Україні стали за- порукою подальшого інтенсивного листування ака- де мі ка. Багатогранність і глибина наукових ін те ресів В.І. Вернадського зумовила широке коло спілку ван ня, про що свідчить багата епістолярна спадщина вченого. Серед його дописувачів були учень і директор Українського геологічного комі- тету (1918—1927) Б.Л. Личков, члени Академії наук України О.О. Богомолець, Є.С. Бурксер, М.П. Василенко, К.Г. Воблий, Є.П. Вотчал, А.Ю. Кримський, В.І. Лип ський, В.І. Лучицький, П.А. Тутковський, О.В. Фо мін, М.Г. Холодний, Б.І. Чернишов та інші. У 20—30-ті роки він надси- лає в УАН, а також А.Ю. Крим сь кому, Б.Л. Личкову, О.В. Фоміну, М.Г. Холодному свої праці з Петрограда, Парижа, Праги, а пізні ше — з Москви. Епістолярний спадок Володимира Івановича ві- дображає важливі моменти біографії, шляхи визрі- вання наукових задумів і філософських ідей, фор- мування громадянської позиції у ті нелегкі часи. У листах простежується зацікавленість ученого до діяльності УАН, дослідженнями друзів і співробіт- ників, подальшою долею Старосільської біологіч- ної станції та Ботанічного саду. Вивчаючи пробле- му живої речовини, В.І. Вернадський підтримував інтерес українських науковців О.В. Фоміна, В.І. Лип сь кого, М.Г. Холодного та інших до розро- бок у цій галузі. У 20—30-ті роки зоологи й ботані- ки з Ук раї ни сприяли у проведенні досліджень, над- силали Во лодимиру Івановичу деякі матеріали. Листи зберегли важливі частинки історії організа- ції та ініціатив ученого в розвитку радіогеології, ра- діохімії, біогеохімії. Члени другого (1990—1998) і третього (1998—2002)10 складів Комісії взяли на 10 До складу Комісії 1998—2002 років входили академіки НАН України К.М. Ситник (голова), С.В. Волков, М.А. Го- лубець, І.Ф. Курас, О.С. Онищенко, В.А. Смолій, Е.В. Со- бо тович і М.П. Щербак, чл.-кор. НАН України П.Ф. Гожик 695ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 5 себе, крім іншого, опрацювання архівів і публіка- цію за редакцією ака деміка НАН України К.М. Ситника листування видатного вченого із академіками О.О. Богомольцем і М.П. Василенком, В.І. Липським і О.В. Фоміним, а також математи- ками (Из эпистолярного наследия…, 1991, 2002, 2010; Переписка с математиками, 1996). Матеріали були надруковані вперше і стали, після листів ака- демікові А.Ю. Кримському (Сыт ник и др., 1984), гідним представленням науковій аудиторії епісто- лярної спадщини В.І. Вернад сь кого. Вивчення рукописного спадку вченого обумо- вило підготовку до друку ранньої незакінченої стат ті «Угорская Русь с 1848 г.» (1880—1885) та не- відомого рукопису «Заметки, выписки и библио- графия об Угорской Руси и угроруссах» (1889) мо- лодого В.І. Вернадського, коментарів до них. Пуб- лі кація «Про Угорську Русь» (Мазурок та ін., 2003) спонукає до нового погляду на становлення видат- ного вченого,свідчить про його різнобічні інтере- си, глибокі знання і власний погляд на історичне минуле. У цій праці Володимир Іванович виступав на захист закарпатських українців — угорських ру- синів, дав цікаві нотатки й огляд деяких елементів їхньої культури. Загалом в Україні є багато місць, пов’язаних з академіком В.І. Вернадським, але особливо його шанують на Полтавщині. Від початку своєї органі- зації Комісія2 підтримує цікавість до творчості вче- ного, організовує конференції та зустрічі, допома- гає спеціалізованій екологічній школі імені В.І. Вернадського у смт Шишаках Полтавської об- ласті. Секретар Комісії канд. геол.-мін. наук А.І. Шев чен ко стала автором біосферної і співавто- ром меморіальної експозицій музею В.І. Вернадського у Шишацькій середній школі, оформленої Полтавсь ким художнім фондом. Тут бували академіки НАН України М.В. Новиков, К.М. Ситник, О.С. Они щен ко і А.Г. Наумовець, інші члени Комісії, її секретарі — М.В. Шевера, В.В. Шмиговська і Т.В. Ан дріанова. Великі ентузі- асти і гостинні господарі, директори школи В.В. Хурса та В.С. Чмир неодноразово бували гос- і А.П. Травлєєв, д-р біол. наук Я.П. Дідух (заступник голови), д-р філос. наук В.С. Крисаченко, д-р екон. наук Б.А. Ма ли цький, д-р геол.-мін. наук О.Ю. Митропольський, д-р філос. наук В.І. Онопрієнко, канд. геол.-мін. наук А.І. Шев чен ко (заступник голови), канд. біол. наук М.В. Шевера (сек ре тар), канд. іст. наук С.М. Кіржаєва, канд. біол. наук І.Р. Алек сє єн ко. тями Комісії та виступали на Чи таннях із питання- ми збереження спадщини видатного вченого. Створенню і підтримці експозиції музею, розвитку природничої та екологічної освіти сприяли Національна бібліотека України імені В.І. Вернад сь кого, академічні установи: Інститут ботаніки іме ні М.Г. Холодного, Інститут геологічних наук, Інс ти тут загальної та неорга- нічної хімії імені В.І. Вер над ського, Інститут геохімії, мі- нералогії та рудоутворення імені М.П. Семененка, Інститут надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля, а та- кож Тав рійський національний університет імені В.І. Вернадського. До експозиції музею передавались колекції мінералів, хімічне обладнання й реактиви, комп’ютери, книжки, розроблено екологічну стежку. Заслуговує на увагу садиба Вернадських на Бу то вій горі у Шишаках, що була улюбленим помешканням родини, спроектована Василем Кричев сь ким, автором проекту знаменитого будинку Пол тав сь ко го губернського зем- ства. Тут гостювали про фесори А.А. Корнілов і І. М. Гревс, академік С.Ф. Оль ден бург, князь Д.І. Шаховський. Будинок, пограбований та підпалений у 1918 р., як архі- тектурна споруда залишився у полі зору зодчих Полтавщини, студентів і викладачів Полтавського наці- онального технічного університету імені Юрія Кондратюка. Комісія разом із Президією НАН України зробила кілька спроб щодо організації його відбудови. Роз роб ле ний професором, к. арх. В.М. Губарем та Ж.І. Іщен ко проект реконструкції цієї споруди (Губарь, Іщен ко, 1994) розглядався на засіданнях Комісії (1994, 2008, 2009, 2012). У тісній співпраці з НАН України функціонує з 1994 р. і Полтавський благодійний фонд В.І. Вернадського (П’ятаченко, Горик, 2003), співоргані- затором якого є Комісія. Слід сподіватися на перспекти- ви відновлення садиби на Бутовій горі, оскільки вже опрацьовані архівні матеріали і готова проектна доку- ментація, а НАН України зацікавлена в реалізації цього проекту. Останнім часом розвиваються дослідження ді- яльності академіка В.І. Вернадського на Полтав- щи ні (1896—1917), де він не тільки відпочивав, а й розробляв учення про живу речовину, екскурсував, працював у Полтавському природничо-істо рич- ному (краєзнавчому) музеї, обмірковував свої ро- боти в листопаді 1917 — травні 1918 років. Ко мі сія і місцеві дослідники ще наприкінці 1990-х розпо- чали пошуки матеріалів для підготовки великої пуб- лікації. У Кременчуці та Полтаві за підтримки Комісії організовуються міжрегіональні нау ко во- практичні конференції, що сприяють не тільки по- пуляризації ідей ученого в галузі організації освіти, природознавства і філософського світогляду, а й наснажують на нові наукові пошуки. Нещодавно вийшла друком книга «В.І. Вернадський і Полтав- щина» (2008), підготовлена канд. біол. наук В.М. Са- мородовим і С.Л. Кигим за наукової редакції ака- деміка НАН України К.М. Ситника. Тут представ- 696 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2013, 70(5) лено коло спілкування В.І. Вернадського, нові, раніше неопубліковані праці та листи, а також бі- бліографію видань, що висвітлюють зв’язки вче- ного з цим краєм. У Полтавському, Кремен- чуцькому краєзнавчому музеях розгорнуті експо- зиції, присвячені В.І. Вернадському, а О.О. Ігнатенком видана «Кре менчуцька бібліогра- фія В.І. Вернадського» (2008). Готуючись до 150-річного ювілею академіка В.І. Вернадського, наукова громадськість України доклала зусиль для нового рівня осмислення ідей і наукової спадщини, суспільної діяльності та дале- коглядних передбачень геніального вченого. Його глибоко сучасне сприйняття проблем та завдань науки, символом й уособленням якої він став, за- лишається невичерпним джерелом для розвитку багатьох наукових галузей. Видання НАН України ювілейної серії «Вибраних наукових праць акаде- міка В.І. Вернадського» під керівництвом Редак- цій ної ради на чолі з академіком Б.Є. Патоном є важливим кроком для нового погляду на постать В.І. Вернадського. Ініційоване Комісією ще у 2008 р., воно вийшло в семи томах (з 2011 р.), на- сичених тематично об’єднаними працями, доку- ментами й архівними матеріалами, більшість з яких стосуються наукового і духовного зв’язку вче- ного з Україною, були тут написані або є найваж- ливішими для розуміння його ідей і поглядів. Багато думок В.І. Вер надського не можна звести до спрощених схем і рішень, вони нетривіальні, часто новаторські. Саме у спільній двотомній моногра- фічній праці д-ра філос. наук І.І. Мочалова й одно- го з членів Комісії д-ра філос. наук В.І. Онопрієнка «В.И. Вернадский: Наука. Философия. Человек» (2008, 2012) розглядається специфіка розуміння проблем наукового світогляду. Книга дала поштовх для аналізу взаємин науки і держави, процесів її проникнення в державне життя, необхідності істо- ричного аспекту в будь-якому науковому дослі- дженні, а також повернення до розгляду концепції ноосфери. Вивчення розвитку філософської думки, філо- софських засад осмислення та узагальнення В.І. Вер- надським даних різних наук — геології, геохімії, іс- торії, загальної біології — дедалі більше привертає увагу дослідників (Бевз, 2011 а, б). Хибне сприй- няття суті і проблем екології, ролі живої речовини у функціонуванні біосфери, концепції ноосфери вже давно активно обговорюється членами Комісії (Дідух, 2003; Ситник, 2003; Голубець, 2005, 2012; Ситник, Чопик, 2010). Із загостренням питань роз- робки стратегії оптимальної взаємодії суспільства і природи, виходу з екологічної кризи спостеріга- ється переосмислення інтелектуальної спадщини В.І. Вернадського, повернення до витоків учення про біосферу і її подальший розвиток (Ситник, Чо- пик, 2009; Ситник, Протасов, 2010; Голубець, 2012). Розвиваючи біосферні підходи і розуміючи важливість живої речовини для життя на Землі, академік НАН України К.М. Ситник і д-р біол. наук О.О. Про тасов запропонували започаткувати нову наукову дисципліну — диверситологію, «науку про біорізноманіття, що визначається не лише за су- мою елементів, але й за їхньою частотою і віднос- ною густотою» (Ситник, Протасов, 2010). Об’єктом цієї науки є склад і кількісні співвідношення біо- тичних елементів екосистем, біомів і живого по- криву Землі (живої речовини). Обстоюючи ці по- гляди і звертаючись до вчення В.І. Вернадського про живу речовину, в спеціалізованій монографії О.О. Протасов (2011) аналізує проблеми окремого і цілісного в системі біосфери на прикладі гідросфе- ри, підкреслює значення «пленок сгущения жиз- ни» на межі середовищ, про які ще писав геніаль- ний учений. Нові напрямки природознавчих пошуків стосу- ються і ноосфери як якісно нового еволюційного етапу біосфери, якому притаманні геологічні та со- ціальні фактори розвитку. В.І. Вер над сь кий наго- лошував, що «биосфера XX столетия превращается в ноосферу, создаваемую прежде всего ростом нау- ки, научного понимания и основанного на ней со- циального труда человечества» (Вернадс кий, 1991). Тому нині поряд з виробничою діяльністю людини не менш важлива для прогресивного розвитку і на- укова складова. Ідеологія ноосферизму може запа- нувати в Україні лише тоді, коли держава організує розробку та втілення стратегії сталого розвитку за умов глобалізації на 20—25 років (Ситник, Чопик, 2009). Біоцентризм, як результат розвитку еколо- гічного мислення, відповіді на виклики сьогоден- ня, має спонукати не тільки до вивчення живого, а й до відповідальності кожного за збереження всьо- го живого на Землі. Закладені В.І. Вернадським ідеї ще довго слугу- ватимуть творчому розвитку наукової думки, ви- вченню значення та ролі соціосфери (Голубець, 2012), розробці футурологічних прогнозів і стратегії за- гальнолюдського поступу, втілюючись у життя як результат прогресу різних природознавчих наук. 697ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 5 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Багров М.В., Ена В.Г., Лавров В.В., Седин М.О., Филимонов С.Б. В.И. Вернадский и Крым: люди, места, события. — К.: Либідь, 2004. — 312 с. Бевз Т.А. Наука і «науковий світогляд» у дискурсі світобачен- ня Володимира Вернадського // Наук. зап. Київ. ун-ту туризму, економіки і права. Серія: філософ. науки / Гол. ред. В.С. Пазенок. — К.: КУТЕП, 2011а. — 8. — С. 95—107. Бевз Т.А. Філософський світ ідей академіка Володимира Вер- надського // Наук. зап. Київ. ун-ту туризму, економіки і права. Серія: філософ. науки / Гол. ред. В.С. Пазенок. — К.: КУТЕП, 2011б. — 9. — С.5—21. Вернадский В.И. Биосфера. — Л.: Научн. хим.-техн. изд-во, 1926. — 146 с. Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере // Успехи со- врем. биологии. — 1944. — 18, вып. 2. — С. 113—120. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление: уче ный о новом моральном порядке // Век ХХ и мир. — 1987. — 9. — С. 38—43. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление / Сост. Ф.Т. Яншина. — М.: Наука, 1991. — 272 с. Вернадский В.И. Дневники, 1917—1921 (окт. 1917 — янв. 1920) / Сост. М.Ю. Сорокина, С.Н. Киржаев, А.В. Ме- ме лов, В.С. Неаполитанская; отв. ред. К.М. Сытник, Б.В. Левшин / НАН Украины. Комис. по разработке науч. наследия акад. В.И. Вернадского, ЦНБ им. В.И. Вер над- ского, РАН. Архив. — Киев: Наук. думка, 1994. — 272 с. Вернадский В.И. Дневники, 1917—1921 (янв. 1920 — март 1921) / Сост. С.Н. Киржаев, А.В. Мемелов, В.С. Неа по- ли танская, М.Ю. Сорокина; отв. ред. К.М. Сытник, Б.В. Левшин / НАН Украины. Комис. по разработке на уч. наследия акад. В.И. Вернадского, Нац. б-ка Украины им. В.И. Вернадского, РАН. Архив. — Киев: Наук. дум- ка, 1997. — 327 с. Вернадський В.І. Вибрані праці. — К.: Наук. думка, 2005. — 302 с. В.І. Вернадський. Громадянин. Вчений. Мислитель. Праці вченого та література про нього з фондів Нац. біб-ки ім. В.І. Вернадського Акад. наук України: Бібліогр. покаж- чик / Уклад. С.О. Задоя, І.А. Певзнер /АН України, Ко міс. з розробки наук. спадщини акад. В.І. Вернадського, ЦНБ ім. В.І. Вернадського. — К.: Наук. думка, 1992. — 95 с. В.І. Вернадський. Вчений. Мислитель. Громадянин. Праці вченого та література про нього з фондів Нац. біб-ки України ім. В.І. Вернадського: Бібліогр. покажчик / Уклад. Л.В. Беляєва, Л.С Новосьолова та ін. / НАН України, НБУВ. — К.: Академперіодика, 2003. — 260 с. В.І. Вернадський і Полтавщина: факти, документи, бібліо- графія / Уклад. В.М. Самородов, С.Л. Кигим ; наук. ред. К.М. Ситник / Полтав. держ. аграр. акад., Полтав. кра- єзн. музей, Полтав. від-ня Укр. ботан. т-ва. — Полтава : Полтав. літератор, 2008. — 260 с. — (Істор.-бібліограф. серія «Постаті аграрної та біологічної науки Полтавщи- ни : факти, документи, бібліографія»; кн. 5). Голубець М.А. Вступ до геосоціосистемології. — Львів: Поллі, 2005. — 199 с. Голубець М.А. Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХІ століття (з пог- ляду еколога) // Вісн. НАН України. — 2012. — № 10. — C. 12—25. Губарь В.М, Іщенко Ж.І. Про відновлення садиби В.І. Вер над- ського на Бутовій горі // Полтав. археолог. збірник. — 1994. — 3. — С. 132—136. Дідух Я.П. В.І. Вернадський і сучасна екологія // Вісн. НАН України. — 2003. — № 5. — C. 53—59. Добров Г.М., Онопрієнко В.І. В.І. Вернадський — організатор науки на Україні // Вісн. АН УРСР. — 1988. — № 3. — C. 81—92. Игнатенко А.А. Кременчугская библиография академика В.И. Вернадского — Кременчуг: ПринтЛюкс, 2008. — 112 с. Из эпистолярного наследия В.И. Вернадского. Письма укра- инским академикам Н.П. Василенко и А.А. Богомольцу / Сост. С.Н. Киржаев, В.А. Толстов; ред. К.М. Сытник / АН Украины, Комис. по разработке науч. наследия акад. В.И. Вернадского, ЦНБ им. В.И. Вернадского, Центр. гос. архив-музей лит-ры и иск-ва УССР. — Киев, 1991. — 46 с. Из эпистолярного наследия В.И. Вернадского. Письма В.И. Лип- скому (1919—1936) / Сост. Т.В. Андрианова, М.В. Ше ве- ра; ред. К.М. Сытник / АН Украины, Комис. по разра бот- ке науч. наследия акад. В.И. Вернадского, науч.-прос- вет. общ-во «Ноосфера». — Киев; Кременчуг, 2002. — 27 с. Из эпистолярного наследия В.И. Вернадского. Письма А.В. Фомину (1929—1934) / Сост. М.В. Шевера, вступ. статья К.М. Сытник, Т.В. Андрианова / НАН Украины, Комис. по разработке науч. наследия акад. В.И. Вернадского, Ин-т ботаники им. Н.Г. Холодного НАНУ. — Киев, 2010. — 25 с. Мазурок О., Пеняк П., Шевера М. Про Угорську Русь / вступ. стаття К.М. Ситника / Коміс. НАН України з розробки наук. спадщини акад. В.І. Вернадського, Ужгородський нац. ун-т, Ін-т українознавства ім. І.П. Крип’якевича НАН України, Ін-т ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН Ук- раїни, Закарп. обл. тов. охорони пам’яток історії та ку ль тури. — Ужгород, 2003. — 94 с. Матвеєва Л.В., Ковальчук Л.В. Щоб вижила академія // Вісн. АН України. — 1993. — № 2. — C. 82—88. Мочалов И.И. Владимир Иванович Вернадский. — М.: Наука, 1982. — 488 с. Мочалов И.И., Оноприенко В.И. В.И. Вернадский: Наука. Фи- лософия. Человек. — М.: ИИЕТ им. С.И. Вавилова РАН, 2008. — Кн. 1. Наука в исторических и социальных кон- текстах. — 408 с. Мочалов И.И., Оноприенко В.И. В.И. Вернадский: Наука. Фи- лософия. Человек. — К.: «Информ.-аналит. агенство», 2012. — Кн. 2. Наука и ее инструментарий: логико-ме то- до логические аспекты. — 631 с. Онопрієнко В.І. Ідеї академіка В.І. Вернадського на тлі проб- лем організації науки // Вісн. НАН України. — 2008. — № 9. — С. 49—53. Онопрієнко В.І., Депенчук Л.П. Організація науки — держав- не управління чи самоврядування // Вісн. АН УРСР. — 1993. — № 1. — C. 23—32. Патон Б.Є. Академік В.І. Вернадський — великий вчений і мис- литель// Вісн. АН УРСР. — 1988. — № 7. — С. 3—10. Переписка с математиками / Сост. В. М. Кратко. — М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 1996. — 112 с. Протасов А.А. Жизнь в гидросфере. Очерки по общей гид- робиологии. — Киев: Академперіодика, 2011. — 704 с. Пятаченко В.И., Горик А.В. Тропой Вернадского на Бутовой горе // Ноосфера. — 2003. — 16. — С. 40—42. 698 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2013, 70(5) Ситник К.М. Учений, мислитель, організатор науки: До 120-річчя від дня народження В.І. Вернадського // Вісн. АН УРСР. — 1983. — № 8. — C. 87—95. Ситник К.М. Ноосфера: міфи і реальність // Вісн. НАН Ук- раї ни. — 2003. — № 5. — С. 45—53. Ситник К.М. Перший президент Української Академії наук // Вісн. НАН України. — 2008а. — № 3. — C. 44—54. Ситник К.М. Творець і перший президент Української Ака де- мії наук Володимир Вернадський // Світогляд. — 2008б. — № 3. — С. 10—17. Сытник К.М., Апанович Е.М., Стойко С.М. В.И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украине. — Киев: Наук. дум- ка, 1984. — 236 с. Ситник К.М., Багнюк В.М. Він бачив через століття // Вісн. НАН України. — 2003. — № 2. — C. 51—62. Ситник К.М., Протасов О.О. Міжнародний рік біорізноманіт- тя та перспективи розвитку диверситології // Вісн. НАН України. — 2010. — № 3. — C. 13—15. Сытник К.М., Стойко С.М., Апанович Е.М. В.И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украине. 2-е изд., испр. и до- полн. — Киев: Наук. думка, 1988. — 366 с. Ситник К.М., Чопик В.І. Біоцентризм і глобалізм // Вісн. НАН України. — 2009. — № 12. — C. 8—12. Ситник К.М., Шмиговська В.В. Володимир Вернадський і Ака- демія. — К.: Наук. думка, 2006. — 312 с. Храмов Ю.О., Руда С.П., Кучмаренко В.А. Перший рік Ака де- мії // Вісн. АН України. — 1993. — № 10. — C. 12—31. Чтения академика Владимира Ивановича Вернадского (1991— 1992): Сб. науч. тр. / Под ред. К.М. Сытника, Я.П. Ди ду ха, Ю.А. Храмова и др. — Киев: Наук. думка, 1994. — 144 с. Шевченко А.І., Стеценко М.С., Демедюк Ю.М. Відзначення 125-річчя з дня народження академіка В.І. Вернадського на Україні // Вісн. АН УРСР. — 1988. — № 7. — С. 92— 95. Vernadsky V.I. Le Geochimie. — Paris: Alcan, 1924. — 404 p. Vernadsky V.I. L’autotrophie de l’humanite // Rev. Gen. Sci. — 1925. — 36 (17/18). — P. 495—502. Vernadsky V.I. The Biosphere and the Noosphere // Amer. Sci en- tist. — 1945. — 33 (1). — P. 1—12. Рекомендує до друку Надійщла 22.05.2013 р. С.Л. Мосякін К.М. Сытник, Т.В. Андрианова Институт ботаники имени Н.Г. Холодного НАН Украины, г. Киев ВЛАДИМИР ВЕРНАДСКИЙ И СОВРЕМЕННОСТЬ (к 150-летию со дня рождения и 25-летию создания Комиссии по разработке научного наследия академика В.И. Вернадского НАН Украины) В статье, посвященной 150-летию со дня рождения академи ка В.И. Вернадского, дан обзор его деятельности, рассмотрены научные связи ученого с Украиной. Показана актуальность положений Владимира Вернадского о планетарном значе- нии растительного покрова и всего живого, изложенных им биогеохимических принципов, а также принципов государ- ственности и профессиональности академии, необходимос- ти развития широкого комплекса наук для прогресса об- щества. Представлен краткий очерк деятельности Ко мис сии по разработке научного наследия академика В.И. Вер над- с ко го НАН Украины и развития идей ученого в Украине. К л ю ч е в ы е с л о в а: В.И. Вернадский, развитие науки, Украинская Академия наук, Комиссия. K.M. Sytnik, T.V. Andrianova M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv VLADIMIR VERNADSKY AND THE PRESENT TIMES The article devoted to the 150th anniversary of Academician V.I. Ver- nadsky’s birthday, provides a review of his activities and his links with Ukraine. It is emphasized that many statements of Vladimir Vernadsky become topical, such as global significance of vegeta- tion and living matter, his biogeochemical principles, and the concept of the public status and professionalism of the Academy, relevance to develop a wide range of sciencies for progress. It is proposed an overview of functioning of the Comission for Study of Academician V.I. Vernadsky Heritage of the NAS Ukraine and development of Vernadsky’s ideas in Ukraine. K e y w o r d s: V.I. Vernadsky, science development, Ukrainian Academy of Sciences, Comission.

Institution

Similar Items