Участь Ceratocarpus arenarius (Chenopodiaceae) у пізньольодовикових та голоценових палінофлорах рівнинної частини України

• Datum: 2019
• Hauptverfasser: Безусько, Л.Г., Цимбалюк, З.М., Мосякін, С.Л., Ниценко, Л.М.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України 2019
• Schriftenreihe: Український ботанічний журнал
• Schlagworte: Систематика, флористика, географія рослин
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/176810
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Участь Ceratocarpus arenarius (Chenopodiaceae) у пізньольодовикових та голоценових палінофлорах рівнинної частини України / Л.Г. Безусько, З.М. Цимбалюк, С.Л. Мосякін, Л.М. Ниценко // Український ботанічний журнал. — 2019. — Т. 76, № 5. — С. 418-426. — Бібліогр.: 61 назв. — укр.

Представлені результати аналізу та узагальнення палеофлористичних даних про участь пилкових зерен Ceratocarpus arenarius ( Chenopodiaceae) у складі 18 палінофлор відкладів останнього кліматичного ритму пізньольодовиків'я (аллеред, пізній дріас) та голоцену Лісової, Лісостепової та Степової зон України. Вперше реконструйовано просторово-часову диференціацію поширення C. arenarius на рівнинній частині України. Встановлено, що в аллереді та пізньому дріасі участь цього виду в складі рослинного покриву визначав переважно комплекс природних факторів. У голоцені зміни в поширенні C. arenarius відбувались під дією як природних, так і антропогенних факторів. Отримані палеофлористичні матеріали свідчать, що вплив останніх на перебудови у складі рослинного покриву фіксується починаючи з середнього голоцену і суттєво збільшується впродовж пізнього голоцену. У цей час межі природного ареалу C. arenarius на рівнинній частині України визначити досить важко. У більшості випадків вид бере участь у формуванні рослинних угруповань синантропної рослинності. Наведені діагностичні ознаки пилку C. arenarius, які можна використовувати в практиці палеопалінологічних досліджень: розміри пилкового зерна та пор, кількість пор, відстань між їхніми краями, текстура, товщина екзини та чіткість стовпчиків. Показано ознаки, за якими пилкові зерна C. arenarius найбільш подібні та відрізняються від пилку Krascheninnikovia ceratoides (виду з тієї ж триби).