Гомеобоксні гени, як можливі мішені дії екзогенних ДНК при отриманні нових форм жита. 2.Закономірності дії екзогенних ДНК при селекції короткостеблових форм диплоїдного жита
При дії препаратів екзогенних ДНК рослинного та тваринного походження на проростаюче насіння озимого диплоїдного жита сорту Житомирське індуковано домінантну моногенну мутацію короткостебловості. Водночас із короткостебловістю, в отриманих лініях рослин спостерігали комплекс змін, які сприяють пі...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Фактори експериментальної еволюції організмів |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/176878 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Гомеобоксні гени, як можливі мішені дії екзогенних ДНК при отриманні нових форм жита. 2.Закономірності дії екзогенних ДНК при селекції короткостеблових форм диплоїдного жита / А.І. Потопальський, Л.Н. Юркевич, В.А. Кацан // Фактори експериментальної еволюції організмів: Зб. наук. пр. — 2009. — Т. 7. — С. 39-43. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-176878 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Потопальський, А.І. Юркевич, Л.Н. Кацан, В.А. 2021-02-08T18:09:52Z 2021-02-08T18:09:52Z 2009 Гомеобоксні гени, як можливі мішені дії екзогенних ДНК при отриманні нових форм жита. 2.Закономірності дії екзогенних ДНК при селекції короткостеблових форм диплоїдного жита / А.І. Потопальський, Л.Н. Юркевич, В.А. Кацан // Фактори експериментальної еволюції організмів: Зб. наук. пр. — 2009. — Т. 7. — С. 39-43. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2219-3782 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/176878 При дії препаратів екзогенних ДНК рослинного та тваринного походження на проростаюче насіння озимого диплоїдного жита сорту Житомирське індуковано домінантну моногенну мутацію короткостебловості. Водночас із короткостебловістю, в отриманих лініях рослин спостерігали комплекс змін, які сприяють підвищенню врожайності жита. При действии препаратов экзогенных ДНК растительного и животного происхождения на прорастающие семена озимой диплоидной ржи сорта Житомирская индуцирована доминантная моноген- ная мутация короткостебельности. Одновременно из короткостебельностью, у полученных линиях растений наблюдали комплекс изменений, связанных с повышением урожайности ржи. While acting of the preparations of the plant’s and animal’s exogenous DNAs on the germinating seeds of the cultivar of the winter diploide rye Zhytomyrska, the dominant monogenic mutation of decreasing of plant height was induced. Simuntaneously with decreasing of plant height, the complex of alterations, underlying the crop yield improvement in the rye, was obserwed in the lines of plants to be obtained. uk Інститут молекулярної біології і генетики НАН України Фактори експериментальної еволюції організмів Молекулярна структура та організація геномів Гомеобоксні гени, як можливі мішені дії екзогенних ДНК при отриманні нових форм жита. 2.Закономірності дії екзогенних ДНК при селекції короткостеблових форм диплоїдного жита Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Гомеобоксні гени, як можливі мішені дії екзогенних ДНК при отриманні нових форм жита. 2.Закономірності дії екзогенних ДНК при селекції короткостеблових форм диплоїдного жита |
| spellingShingle |
Гомеобоксні гени, як можливі мішені дії екзогенних ДНК при отриманні нових форм жита. 2.Закономірності дії екзогенних ДНК при селекції короткостеблових форм диплоїдного жита Потопальський, А.І. Юркевич, Л.Н. Кацан, В.А. Молекулярна структура та організація геномів |
| title_short |
Гомеобоксні гени, як можливі мішені дії екзогенних ДНК при отриманні нових форм жита. 2.Закономірності дії екзогенних ДНК при селекції короткостеблових форм диплоїдного жита |
| title_full |
Гомеобоксні гени, як можливі мішені дії екзогенних ДНК при отриманні нових форм жита. 2.Закономірності дії екзогенних ДНК при селекції короткостеблових форм диплоїдного жита |
| title_fullStr |
Гомеобоксні гени, як можливі мішені дії екзогенних ДНК при отриманні нових форм жита. 2.Закономірності дії екзогенних ДНК при селекції короткостеблових форм диплоїдного жита |
| title_full_unstemmed |
Гомеобоксні гени, як можливі мішені дії екзогенних ДНК при отриманні нових форм жита. 2.Закономірності дії екзогенних ДНК при селекції короткостеблових форм диплоїдного жита |
| title_sort |
гомеобоксні гени, як можливі мішені дії екзогенних днк при отриманні нових форм жита. 2.закономірності дії екзогенних днк при селекції короткостеблових форм диплоїдного жита |
| author |
Потопальський, А.І. Юркевич, Л.Н. Кацан, В.А. |
| author_facet |
Потопальський, А.І. Юркевич, Л.Н. Кацан, В.А. |
| topic |
Молекулярна структура та організація геномів |
| topic_facet |
Молекулярна структура та організація геномів |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Фактори експериментальної еволюції організмів |
| publisher |
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України |
| format |
Article |
| description |
При дії препаратів екзогенних ДНК рослинного та тваринного походження на проростаюче
насіння озимого диплоїдного жита сорту Житомирське індуковано домінантну моногенну мутацію
короткостебловості. Водночас із короткостебловістю, в отриманих лініях рослин спостерігали комплекс
змін, які сприяють підвищенню врожайності жита.
При действии препаратов экзогенных ДНК растительного и животного происхождения на
прорастающие семена озимой диплоидной ржи сорта Житомирская индуцирована доминантная моноген-
ная мутация короткостебельности. Одновременно из короткостебельностью, у полученных линиях
растений наблюдали комплекс изменений, связанных с повышением урожайности ржи.
While acting of the preparations of the plant’s and animal’s exogenous DNAs on the germinating seeds of
the cultivar of the winter diploide rye Zhytomyrska, the dominant monogenic mutation of decreasing of plant
height was induced. Simuntaneously with decreasing of plant height, the complex of alterations, underlying the
crop yield improvement in the rye, was obserwed in the lines of plants to be obtained.
|
| issn |
2219-3782 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/176878 |
| citation_txt |
Гомеобоксні гени, як можливі мішені дії екзогенних ДНК при отриманні нових форм жита. 2.Закономірності дії екзогенних ДНК при селекції короткостеблових форм диплоїдного жита / А.І. Потопальський, Л.Н. Юркевич, В.А. Кацан // Фактори експериментальної еволюції організмів: Зб. наук. пр. — 2009. — Т. 7. — С. 39-43. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT potopalʹsʹkiiaí gomeoboksnígeniâkmožlivímíšenídííekzogennihdnkpriotrimannínovihformžita2zakonomírnostídííekzogennihdnkpriselekcííkorotkosteblovihformdiploídnogožita AT ûrkevičln gomeoboksnígeniâkmožlivímíšenídííekzogennihdnkpriotrimannínovihformžita2zakonomírnostídííekzogennihdnkpriselekcííkorotkosteblovihformdiploídnogožita AT kacanva gomeoboksnígeniâkmožlivímíšenídííekzogennihdnkpriotrimannínovihformžita2zakonomírnostídííekzogennihdnkpriselekcííkorotkosteblovihformdiploídnogožita |
| first_indexed |
2025-11-26T03:44:26Z |
| last_indexed |
2025-11-26T03:44:26Z |
| _version_ |
1850610499683614720 |
| fulltext |
39
10. Kieser T. Factors affecting the isolation of CCC DNA from Streptomyces lividans and
Escherichia coli // Plasmid.-1984, №12.- P.19-36.
11. Russell A.D. Plasmids and bacterial resistance to biocides// J. Appl. Microbial.-1997.-
Vol. 83, № 2.- P. 155-165.
12. Su L.H., Chu C., Cloeckaert A., Chiu C.H. An epidemic of plasmid? Dissemination of
extended-spectrum cephalosporinases among Salmonella and other Enterobacteriaceae
// FEMS Immunol Med Microbiol.-2008.-Vol.52, № 2.-P.155-166.
13. Wertz J.E., Riley M.A. Chimeric narure of two plasmid of Hafnia alvei encoding the
bacteriocins alveicins A and B // J. Bacteriol.-2004.-Vol.186, №6.- P.1598-1605.
14. Yang F., Yang J., Zhang X. et al. Genome dynamics and diversity of Shigella species,
the etiologic agents of bacillary dysentery // Nucleic Acids Res.-2005.-Vol.33, № 19.-P.
6445-6458.
15. Zaleski P., Wolinowska R., Strzezek K., Lakomy A., Plucianniczak A. The complete
seguece and segregation stability analysis of a new cryptic plasmid pIGWZ12 from a
clinical strain of Escherichia coli // Plasmid.-2006.-Vol.56, № 3.-P.228-232.
Резюме
Исследовано на наличие плазмидной ДНК 3 клинических штамма Escherichia
coli. Штаммы 345 и 1257 содержат по 1 плазмиде - рЕС345 (5,1 тпн) и рЕС1257 (5,0
тпн) соответственно. Штамм 951 содержит 3 плазмиды: рЕС951-1 (50 тпн), рЕС591-2
(7,2 тпн) и рЕС591-3 (1,7 тпн). С помощью рестрикционного анализа выявлено
различное первичное строение плазмид рЕС345 и рЕС1257.
Three clinical strains of Escherichia coli were investigated on presence of plasmid
DNA. Strains 345 and 1257 contained on only one plasmid - рЕС345 (5,1 kb) and рЕС1257
(5,0 kp) accordingly. Three plasmids were found in strain 951: рЕС951-1 (50 kb), рЕС591-2
(7,2 kb) and рЕС591-3 (1,7 kb). Restrictional analysis has revealed different primary structure
plasmids рЕС345 and рЕС1257.
Наявність плазмідних ДНК досліджувалася у трьох клінічних штамів Escherichia
coli. Штами 345 та 1257 містили по одній плазміді - рЕС345 (5,1 тпн) та рЕС1257 (5,0
тпн). Штам 951 містив 3 плазміди рЕС951-1 (50 тпн), рЕС591-2 (7,2 тпн) и рЕС591-3
(1,7 тпн). За допомогою рестрикційного аналізу виявлено різну первинну будову
плазмід рЕС345 и рЕС1257.
ПОТОПАЛЬСЬКИЙ А.І., ЮРКЕВИЧ Л.Н., КАЦАН В.А.
Інститут молекулярної біології та генетики НАН України,
Інститут оздоровлення й відродження народів України,
Україна, 03143, Київ, вул. Академіка Заболотного, 150, e-mail: potopalsky@imbg.org.ua
ГОМЕОБОКСНІ ГЕНИ, ЯК МОЖЛИВІ МІШЕНІ ДІЇ ЕКЗОГЕННИХ ДНК
ПРИ ОТРИМАННІ НОВИХ ФОРМ ЖИТА.
2.ЗАКОНОМІРНОСТІ ДІЇ ЕКЗОГЕННИХ ДНК ПРИ СЕЛЕКЦІЇ
КОРОТКОСТЕБЛОВИХ ФОРМ ДИПЛОЇДНОГО ЖИТА
В попередній нашій роботі повідомлялося про індукування за допомогою препа-
ратів екзогенних ДНК (е-ДНК) та їх алкілованих тіофосфамідом аналогів (е-ДНК(т))
спадкових форм рослин з ярим типом розвитку в озимого диплоїдного жита сорту Жи-
томирське, водночас зі змінами морфологічних ознак. Сприятливими для підвищення
врожайності жита є збільшення кількості продуктивних стебел, довжини колосу, галу-
ження колосу [1]. Дуже важливими є також форми жита з потовщеним та вкороченим
40
стеблом [1-3]. В умовах інтенсивної культури землеробства пошук нових методів се-
лекції жита з укороченим, стійким проти вилягання стеблом набуває першочергового
значення. Їх отримують в основному методами гібридизації, проте короткостебловість
у сортів жита, які є носіями цієї ознаки, кодується багатьма рецесивними генами і має
широку плейотропну дію [4]. Іншим недоліком сортів-донорів цієї ознаки є їх знижена
морозостійкість, слабка коренева система та враження фітопатогенами, тому необхідні
складні схрещування [4,5]. Відомі також виділені із гібридних сортів мутанти жита з
моногенним кодуванням короткостебловості: ЕМ-1, К-10028, в яких ознака обумовлена
домінантним геном-супресором Hl (Humilus) [6]. Для отримання константних корот-
костеблових форм жита використовують схрещування з насиченням (5-6) та багато-
разовий добір гомозиготних нащадків [7]. Мутанти жита з укороченим стеблом можна
отримувати також при дії хімічними та фізичними мутагенами [8,9] і, як уже пові-
домлялося, за допомогою е-ДНК [1-3]. Метою даного дослідження є аналіз законо-
мірностей дії екзогенних ДНК при селекції короткостеблових форм диплоїдного жита.
Матеріали і методи
Препаратами ДНК діяли на пророщене протягом 24 годин насіння рослин чистої
лінії жита сорту Житомирське (2n=2x=14), методом інфільтрації його водними розчина-
ми ДНК упродовж 24 годин, після чого ретельно промивали водою. Використані препа-
рати нативних та алкілованих трифункціональним алкілувальним агентом – тіофосфа-
мідом ДНК із тимусу телят (Олайнський завод, М≈10÷12.106 Д), ДНК людини, а також
отримані в нашій лабораторії [10-12] препарати рослинних ДНК – кукурудзи, щириці,
люпину. Згідно з даними електрофорезу в гелі агарози, М використаних в наших дослі-
дженнях рослинних ДНК коливалася в межах 10÷15.106 Д. Вміст основної речовини в
препаратах був не меншим 95%, концентрація ДНК у розчинах для інфільтрації насіння
перебувала в межах 100÷400 мкг/мл. Відбір форм жита з укороченим стеблом здійсню-
вали, починаючи з покоління рослин, вирощених із обробленого насіння (Т0). В наступ-
них поколіннях аналізували ознаки, пов’язані із врожайністю (кількість продуктивних
стебел, маса зерна з основного колосу, маса зерна з рослини). Рослини вирощували на
ізольованих ділянках, на суцвіття до зацвітання вдягали пергаментні ізолятори. Оцінку
достовірності різниці між дослідом та контролем оцінювали за Стьюдентом [13].
Результати та обговорення
Рослини зі статистично вірогідним зменшенням довжини стебла виявлені в Т1 у
варіантах досліду, де були застосовані препарати е-ДНК із тимусу телят, е-ДНК куку-
рудзи та щириці (Табл.). Залежність величини зменшення висоти стебла від концен-
трації проявлялася по-різному – досягнення плато за концентрації 200 мкг/мл у варіанті
з тимусною ДНК та зростання ефекту з підвищенням концентрації до 400 мкг/мл – для
ДНК кукурудзи. Алкіловані тіофосфамідом ДНК того ж походження також індукували
появу короткостеблових форм жита; в алкілованому стані виявила ефект також е-ДНК
людини. У варінті з е-ДНК(т) кукурудзи також спостерігали зростання міри зниження
висоти стебла жита при збільшенні концентрації препарату (Табл.). Статистично віро-
гідних змін параметрів врожайності в поколінні Т1. не спостерігали.
Таблиця
Вплив препаратів екзогенних ДНК на довжину головного стебла (% від контролю)
жита сорту Житомирське в Т1(1) та в Т2 (2)
е-ДНК е-ДНК(т) Препарат
ДНК 100 мкг/мл 200 мкг/мл 300 мкг/мл 400 мкг/мл 100 мкг/мл 200 мкг/мл 400 мкг/мл
1 90,1±2,5*** 81,2±2,8*** 83,6±3,0*** 82,0±1,7*** 78,5±4,6*** 90,7±3,8*** - тиму-
су 2 93,1±3,2 80,4±3,5** 86,2±5,1* 82,2±5,9 83,0±3,7** 81,8±3,9**
1 100,1±2,2 100,8±4,0 100,0±2,9 91,4±2,4* 100,8±2,9 91,3±2,4** - лю-
ди-
ни 2 92,6±4,6 105,4±3,2 89,5±4,7 85,9±2,3* 88,7±6,4 90,5±6,0 -
куку- 1 90,8±2,7** 91,1±2,4*** - 84,8±3,9*** 100,2±2,0 91,4±1,9*** 56,8±4,9***
41
рудзи 2 98,3±5,3 99,1±2,4 - 80,4±3,5*** 86,5±4,8 82,3±1,7*** 61,1±2,9***
1 91,8±4,5** 92,0±3,3** - - 92,4±3,3*** 92,3±2,8*** - щи-
риці 2 84,3±4,9*** 74,8±4,3*** - - 83,8±4,1* 90,1±2,4* -
1 100,5±2,2 - - - 101,4±1,3 - - лю-
пину 2 100,8±2,1 - - - 92,2±3,1 - -
1 108,98±1,78 см – 100% конт-
роль 2 131,5±3,80 см – 100 %
Примітка: Відмінність від контролю вірогідна при: * – P≥0,1; ** – P≥0,01; *** – P≥0,001.
В поколінні Т2 для варіанту з е-ДНК із тимусу ознака короткостебловості зберег-
лася тільки для концентрації, рівної 200 мкг/мл; для е-ДНК кукурудзи – 400 мкг/мл, в
той час як для е-ДНК щириці виявлено збереження ознаки для обох концентрацій
(Табл.). Збереження ознаки короткостебловості в Т2 було притаманне також для варіан-
тів, де були використані е-ДНК(т) із тимусу та кукурудзи, і найбільш суттєве зниження
висоти стебла (майже удвічі) теж виявлено за максимальної концентрації е-ДНК(т)
кукурудзи. Алкіловані ДНК виявили статистично вірогідний вплив на параметри вро-
жайності. Збільшення кількості продуктивних стебел спостерігали у варіантах з е-
ДНК(т) із тимусу телят (P≥0,001), кукурудзи (100, 200 та 400 мкг/мл, P≥0,001) та
щириці (100 мкг/мл, P≥0,001); збільшення маси зерна з рослини – е-ДНК(т) із тимусу
(100 та 200 мкг/мл, P≥0,001) та е-ДНК(т) кукурудзи (200 мкг/мл, P≥0,001).
Найбільш суттєве зниження висоти стебла жита при стабільному виявленні озна-
ки в поколінні Т2 виявила е-ДНК(т) кукурудзи, 400 мкг/мл (Табл.), тому надалі ми про-
аналізували успадковування цієї ознаки в сім’ях із цього варіанту досліду до Т5. У
поколінні Т2 короткостебловість зберігалася в сім’ї від 1 рослини із 11 досліджених,
тобто з частотою 9,09%. У 16 рослин із 180 досліджених (8,8%) висота була значно
нижчою контролю (на 55,0±3,81 см). У поколінні Т3 для 4 сімей із 16 досліджених
виявлено 100% успадковування ознаки короткостебловості; із 800 досліджених рослин
87, 5% виявилися короткостебловими; при цьому довжина стебла вірогідно зменшува-
лась на 51,1–68,6 см порівняно з контролем. У поколінні Т4 виявлялося тільки 3%
високорослих рослин (із 3000 досліджених рослин). Зменшення довжини стебла відбу-
валося за рахунок зменшення довжини всіх меживузоль.
Короткостебловість успадковувалася як домінантний фактор згідно Менделю [3].
В поколіннях короткостеблових рослин виявлено також ознаки, пов’язані із продуктив-
ністю жита – в поколінні Т2 рослин із варіантів застосування е-ДНК із тимусу та е-ДНК
людини спостерігали галуження стебла (з частотою 1,42 та 2,10%) та колосу (1,70 та
1,80%) відповідно. Е-ДНК із тимусу спричинила в Т2 з частотою 1,40% принципово
нову для жита мутацію – розсічену листкову пластинку; е-ДНК(т) людини та кукурудзи
– в поколіннях Т2-Т3 появу зерен “пшеничного типу”. Домінантна мутація триквітково-
сті жита виявлена в поколіннях Т3-Т4 для більшості варіантів короткостеблових рослин,
отриманих при застосуванні алкілованих ДНК, дає збільшення зерна з колосу на 65%.
Домінантну мутацію фіолетового забарвлення зерен індукували е-ДНК кукурудзи (Т3)
та е-ДНК(т) кукурудзи (Т4).
Отже, внаслідок дії екзогеними ДНК в жита індуковано комплекс взаємопов’яза-
них успадковуваних змін. Відомо, що головними факторами, які регулюють довжину
стебла та меживузоль у рослин, є рівень біологічно активних гіберелінів у провідних
тканинах та чутливості до них, обумовленої компонентами трансдукції сигналу від
гіберелінів [15-19]. Підвищений рівень активних гіберелінів обумовлює явища гетеро-
зису в гібридів [20]. Висота рослин та ознаки, від яких залежить врожайність, у зерно-
вих детермінуються комплексом гіберелінів, брасіностероїдів та цитокінінів [21]. Рі-
вень фітогормонів у тканинах рослин контролюється сигналами від програми розвитку
та від довкілля, підполягає регуляції гомеобоксними генами [22-25]. Розвиток повно-
цінної третьої квітки в колосках жита, як і в ячменю [14], може обумовлюватись мута-
42
цією гомеобоксного гена. Ініціювання та розвиток додаткових органів (стебел, пагонів,
галуження квітконосного стебла, осі суцвіття, розділення листкової пластинки на сег-
менти, тощо), поява антоціанових пігментів, що мають адаптивне значення, також регу-
люється гомеобоксними генами [23-25]. Вага зерен, зокрема в пшениці, контролюється
геном-модулятором, який може мати плейотропну дію на довжину стебла [26]. Отри-
мані в даному дослідженні закономірності дії екзогенних ДНК, поряд із наведеними
вище літературними даними про молекулярні механізми явищ, однотипових з індукова-
ними за допомогою е-ДНК, можуть слугувати додатковим підкріпленям нашої гіпотези
про те, що одним із найважливіших механізмів дії екзогенних ДНК на спадковість
рослин може бути їх вплив на гомеобоксні гени, які належать до різних рівнів системи
регуляції геному і є ключовими регуляторами сітки сигналів від довкілля та реалізації
відповідей на них; така гіпотеза висловлювалась нами раніше [1,23].
Висновки.
1. Індукована за допомогою препаратів ДНК ознака короткостебловості в дип-
лоїдного озимого жита сорту Житомирське успадковується як домінантний
моногенний фактор. Міра зниження висоти стебла та стабільність успадкову-
вання ознаки залежать як від природи ДНК, так і від концентрації їх у розчи-
нах для інфільтрації насіння, а також від алкілування їх тіофосфамідом.
2. В лініях короткостеблових рослин спостерігали спадкові зміни ознак, сприят-
ливих для підвищення продуктивності жита – домінантну мутацію триквітко-
вості, збільшення кількості продуктивних стебел, врожайності зерна з рослини
та з основного колосу, галуження стебла та галуження колосу.
3. За допомогою препаратів ДНК кукурудзи одночасно із короткостебловістю в
жита індуковано домінантну мутацію фіолетового забарвлення зерна.
Література
1. Потопальський А.І., Юркевич Л.Н., Кацан В.А. Гомеобоксні гени, як можливі мішені дії
екзогенних ДНК при отриманні нових форм жита // Фактори експериментальної еволюції організмів. –
2008. – Т. 4. – С. 302-308.
2. Потопальский А.И., Юркевич Л.Н., Машталер С.Г. Использование препаратов экзогенных ДНК
в селекции озимой ржи на короткостебельность // Селекция и семеноводство. – 1992. – № 4-5. – С. 5-8.
3. Машталер С.Г., Юркевич Л.Н., Потопальський А.И. Эффекты действия экзогенных ДНК у ржи
// Частная генетикарастений. Тезисы Всесоюзной конфренции. Киев, май 1989. – С. 154-155.
4. Кобылянский В.Д. Генетический анализ как метод отбора константных форм короткостебельной
ржи // Селекция и семеноводство. – 1974. - № 6. – С. 12-15.
5. Кобылянский В.Д. Рожь. – М.: Колос, 1982, 262 с.
6. Кобылянский В.Д. Новый источник короткостебельности для селекции неполегаемой ржи //
Вестник сельскохозяйственной науки. – 1971. - № 9. – С. 58-65.
7. Кондратенко Ф.Т., Гончаренко А.О. Пути повышения эффективности озимой ржи // Селекция м
семеноводство. – 1973. - № 1. – С. 28-33.
8. Богданова М.А. Использование химических мутагенов в селекции короткостебельной озимой
ржи // Селекция и семеноводство зерновых и бобовых культур. – 1987. – С. 47-50.
9. Мушиньски С. Мутанты у озимой ржи (Secale cereale L.) под воздействием быстрых нейтронов и
N–нитрозо N–этилмочевины // Симпозиум по селекции ржи, 4-9 июля 1988 г. Тезисы докадов. –
Ленинград, 1988. – С. 36.
10. Сквирская Э.Б., Чепинога О.П. Практикум по нуклеопротеидам и нуклеиновым кислотам. – М.:
Высшая школа, 1964. – 214 с.
11. Пацковский Ю.В., Соловьян В.Т., Потопальский А.И., Ткачук З.Ю. Степень алкилирования и
физико-химические свойства модифицированных тиофосфамидом ДНК // Респуб. межвед. сборник
“Молекулярная биология”. – Киев, 1984. – Вып.37. – С. 44-50.
12. Способ получения дезоксирибонуклеиновой кислоты из растительного сырья: А.с. СССР №
1170871 Т, МКИ C 12 N 15/00, C 07 H 21/00 / З.Ю Ткачук., А.И . Потопальский (СССР). - № 2995141;
Заявлено 03.10.80 г., А.с. выдано 01.04.85.
13. Кокунин В.А. Статистическая обработка данных при малом числе опытов // Укр. биохим. журн.
– 1975. – т. 47, № 6. – С. 776-790.
14. Komatsuda T., Pourkheirandish M., He S., e.a. Six-rowed barley originated from a mutation in a
homeodomain-leucine zipper 1-class homeobox gene // PNAS. – 2007. – vol. 104, № 4. – P. 1424-1429.
15. Zhang Y., Zhu Y., Peng Y., e.a. Gibberellin homeostasis and plant height control by EUI and a role for
gibberellin in root gravity responses in rice // Cell Res. – 2008. – vol. 18, № 3. – P. 412-421.
43
16. Iuchi S., SuzukiH., Kim Y.C., e.a Multiple loss-of-function of Arabidopsis gibberellin receptor
AtGID1s complitely shuts down a gibberellin signal // Plant J. – 2007. – vol. 50, № 6. – P.958-966.
17 Komorisono M., Ueuchi-Tanaka M., Aichi T., e.a. Analysis of the rice mutant gladius leaf 1. Aberrant
katanin-mediated microtubule organization causes up-regulation of gibberellin biosynthetic genes independently
of gibberellin signalling // Plant Physiol. – 2005 – vol. 138, № 4. – P. 1982-1993.
18 Milczarsky P., Masojć P. The mapping of QTLs for chlorophyll content and responsiveness to
gibberellic (GA3) and abscisic (ABA) acids in rye // Cell. Mol. Biol. Lett. – 2002. – vol. 7, № 2A. – P. 449-455.
19. Ikeda A., Ueuchi-Tanaka M., Sonoda Y., e.a. Slender rice, a constitutive gibberellin responce mutant,
is caused by a null mutation of the SLT1 gene, an ortolog of the height-regulating gene GAI/RGA/RHT/D8 //
Plant Cell. – 2001. – vol. 13, № 5. – P. 999-1010.
20. Zhang Y., Ni Z., Yao Y., Nie X., Sun Q. Gibberellins and heterosis of plant height in wheat (Triticum
aestivum L.) // BMC Genet. – 2007. – vol. 29, № 8. P. 40.
21. Sakamoto T. Phytohormones and rice crop yield: strategies and opportunities for genetic improvement
// Transgenic Res. – 2006. – vol. 15, № 4. – P. 399-404.
22. Stavang J.A., Lindgard B., Erntsen A., e.a. Thermoperiodic stem elongation involves transcriptional
regulation of gibberellin deactivation in pea // Plant Physiol. – 2005. – vol. 138, № 4. – P. 2344-2353.
23. Кацан В.А., Потопальський А.І. Особливості дії екзогенних ДНК при отриманні нових форм
тютюну. – Київ: Колобіг, 2007. – 176 с.
24. Shimizu R., Ji J., Kelsey E., e.a. Tissue specificity and evolution of meristematic WOX3 function //
Plant Physiol. – 2009 – vol. 149, № 2. – P. 841-850.
25. Rosin F.M., Hart J.K., Horner H.T., e.a. Overexpression of a knotted–like homeobox gene of potato
alters vegetative development by decreasing gibberellin accumulation // Plant Physiol. – 2003. – vol. 132, № 1.–
P.106-117.
26. Röder M.S., Huang X.Q., Börner A. Fine mapping of the region on wheat chromosome 7D controlling
grain weight // Funct. Integr. Genomic. – 2008. – vol. 8, №1. – P. 79-86.
Резюме
При дії препаратів екзогенних ДНК рослинного та тваринного походження на проростаюче
насіння озимого диплоїдного жита сорту Житомирське індуковано домінантну моногенну мутацію
короткостебловості. Водночас із короткостебловістю, в отриманих лініях рослин спостерігали комплекс
змін, які сприяють підвищенню врожайності жита.
При действии препаратов экзогенных ДНК растительного и животного происхождения на
прорастающие семена озимой диплоидной ржи сорта Житомирская индуцирована доминантная моноген-
ная мутация короткостебельности. Одновременно из короткостебельностью, у полученных линиях
растений наблюдали комплекс изменений, связанных с повышением урожайности ржи.
While acting of the preparations of the plant’s and animal’s exogenous DNAs on the germinating seeds of
the cultivar of the winter diploide rye Zhytomyrska, the dominant monogenic mutation of decreasing of plant
height was induced. Simuntaneously with decreasing of plant height, the complex of alterations, underlying the
crop yield improvement in the rye, was obserwed in the lines of plants to be obtained.
ПІДПАЛА О.В., ЯЦИШИНА А.П., ЛУКАШ Л.Л.
Інститут молекулярної біології та генетики НАН України,
Україна, 03680, Київ, вул.Заболотного, 150, e-mail:specrada@imbg.org.ua
ПОТЕНЦІЙНІ ЦИС-ЕЛЕМЕНТИ AluSp-ПОВТОРУ В ПРОМОТОРІ ГЕНА
MGMT
Мобільні генетичні елементи (МГЕ) становлять значну частину ДНК еукаріотів,
зокрема, майже 45 % геному людини [1]. Численні дані свідчать про різноманітну роль
цих елементів у геномі – від чинників пластичності до мутабільності чи нестабільності.
Обговорюється їхня роль в еволюції геномів [2,3] та еволюції генної регуляції [4-6].
Інтегруючи в екзони, МГЕ можуть спричиняти мутації [7,8], в інтрони – бути джерелом
сайтів альтернативного сплайсингу [9], у промоторні ділянки генів – джерелом цис-
регуляторних модулів, які є кластерами сайтів зв’язування транскрипційних факторів
[10-13]. Наприклад, у консенсусній послідовності Alu-повторів виявлено наявність
сайтів зв’язування для 20-ти транскрипційних факторів, функціональну активність
|