Tragikos як естетична якість драматургії Лесі Українки

Аналізується категорія трагічного в модерній українській літературі. У ХІХ столітті вона виявилася лише фрагментарно, але саме у творчості Лесі Українки відбувається становлення форми трагедії. Письменниця спиралася на класичний та романтичний досвід європейської літератури, але також означила націо...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Поліщук, Я.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2007
Schlagworte:	Творча індивідуальність Лесі Українки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17762
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Tragikos як естетична якість драматургії Лесі Українки / Я. Поліщук // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — Т. 4, кн. 1. — С. 33-45. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860021177917898752
author	Поліщук, Я.
author_facet	Поліщук, Я.
citation_txt	Tragikos як естетична якість драматургії Лесі Українки / Я. Поліщук // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — Т. 4, кн. 1. — С. 33-45. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Аналізується категорія трагічного в модерній українській літературі. У ХІХ столітті вона виявилася лише фрагментарно, але саме у творчості Лесі Українки відбувається становлення форми трагедії. Письменниця спиралася на класичний та романтичний досвід європейської літератури, але також означила національні риси трагічного. In this article category of tragic in Ukrainian modern literature is analyzed. In XIX century it appeared fragmentary, but just in poetry creation of Lesya Ukrainka the form of tragedy was developed. The writer used classical and romantic experience of the European literature, but also presented national features of tragical.
first_indexed	2025-12-07T16:47:42Z
format	Article
fulltext	33 УДК 821.161.2 Ярослав Поліщук TRAGIKÓS ЯК ЕСТЕТИЧНА ЯКІСТЬ ДРАМАТУРГІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ Аналізується категорія трагічного в модерній українській літературі. У ХІХ столітті вона виявилася лише фрагментарно, але саме у творчості Лесі Українки відбувається становлення форми трагедії. Письменниця спиралася на класичний та романтичний досвід європейської літератури, але також означила національні риси трагічного. Ключові слова: tragikós, трагедія, екзистенція, драма, тема, мотив, герой, естетична категорія. У практиці світового письменства категорія tragikós (з гр., трагічного) супроводжує реалізацію найсміливіших ху- дожніх задумів та епохальних творів. Варто згадати принаймні трагедії Софокла та Евріпіда, „Божественну комедію” Данте, драматургію В. Шекспіра, епічні та драматичні твори Й.-В. Гете, Ф.-Й. Шиллера, Е.-А. По, В. Гюґо, Ф. Кафки, поезію Дж.-Г. Байрона, Ш. Бодлера, Р.-М. Рільке, Т. С. Еліота тощо. Не дивно, що в історії літератури саме видатним письменникам удавалося сягнути вершин трагічного світовідчуття. Тим самим вони виявляли найістотніший, філософський сенс існування людини та її призначення в земному житті. Наука поетики ще від Арістотеля пов’язує з утіленням трагічного найвищі можливості літературної творчості як такої. Через те до трагедії і трагічного завжди існував особливий інтерес у розвинених літературах, спроможних давати глибокий і багатогранний образ людського життя, світу, епохи. Сучасна теоретична думка також ставить категорію tragikós в основу моделей інтерпретації літератури. Так, у працях Н. Фрая та К. Меррея це поняття означує один з чотирьох ключових модусів літературної творчості. Особлива функція трагічного реалі- PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творча індивідуальність Лесі Українки 34 зується в згущеності експресивного враження, що передає особливу екзистенційну ситуацію людини. «В „трагедії” індивід терпить поразку при спробі подолати зло, його виганяють з суспільного середовища – зі своєї соціальної одиниці» [3, 98]. В українській класичній літературі категорія трагічного не належить до ключових. Широко культивуючи комічне, активно звертаючись до драматичного досвіду, наша література ХІХ століття значно менше уваги приділяє трагічному. Причини такого стану речей лежать у становищі та особливостях розвитку самої літератури, вимушеної шукати свого контрдискурсу (М. Шкандрій) [10, 18] в умовах домінації імперської культури та тяжіння її панівних конвенцій. Відтак комічна природа бурлеску виражала життєствердні інтенції української культури [2, 297–298], а популярність цього явища зберегла не тільки доба „котляревщини”, а й, значною мірою, література другої половини ХІХ та початку ХХ століть (комічна драма, бурлескно- сатирична поезія С. Руданського, Б. Грінченка, В. Самійленка тощо). На тлі більш актуальної комічної тенденції трагічна відступала на дальший план, а перспектива повновартісного її розгортання переходила до наступних літературних поколінь. На межі ХІХ–ХХ століть у текстах української літератури з’являється нова інтерпретація трагічного модусу в літературі. Сприяє цьому прищеплення світогляду декадансу, що позна- чився на знаменних для тієї доби творах,– „Зів’яле листя” (1896) Івана Франка, „З теки самовбивці” (1899) Петра Карманського, „В царстві Сатани” (1900) Михайла Яцківа та ін. Трагічні колізії присутні також у творах видатних дебютантів тогочасної прози Василя Стефаника та Ольги Кобилянської. Створюється ситуація, за якої тема трагізму буття стає одним із пріоритетних завдань літературної творчості. З іншого боку, креативна спроможність нашої літератури в пізнанні трагічного засвідчує її наближення до актуального на той час європейського естетичного досвіду. Характерно, що власне у цей час доходить до формування трагедійного жанру в рамках традиції PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 35 реалістично-побутового театру, що репрезентує поява трагедії Івана Карпенка-Карого „Сава Чалий” (1899). Слід підкреслити це як важливий пункт еволюції драматургії. Адже тривалий час на перешкоді трагічного стояли ліризм та мелодраматизм в українській драматургії [5, 161–162]. Отже, випадає означити межу століть як знаменний переломний пункт у сенсі осмислення трагічного. Особливість ситуації вказує, що тогочасна українська література упритул підійшла до розуміння людини як трагічної істоти, а життя – як протиборства з трагічними наслідками. Звідси – наш наступний постулат: потрібна була літературна постать, яка б синтетично, на високому рівні зінтерпретувала цей новий досвід трагічного. Очевидно, це мав бути письменник великого інтелектуального таланту, добре обізнаний як із античною культурою, так і з новоєвропейськими колізіями трагічного. Саме такий автор міг витворити новий модус трагізму в національній літературі, поєднавши вітчизняну традицію з класичною та світовою. Цю роль судилося виконати Лесі Українці. У її поезії можемо знайти трагізм особливого, сказати б, драматичного характеру. Проте більш важливою з цього погляду є поетична драматургія. Хоча Леся Українка не називала своїх драм трагедіями, однак трагічне начало становить у них важливий чинник художнього задуму, котрий нерідко стає домінантним. Трагізм виявляє загальний, родовий, уселюдський, інтертексту- альний пласт творчості Лесі Українки. І особиста доля, яку письменниця мала всі підстави оскаржувати, і важкий досвід протистояння та боротьби в утвердженні культури пригнобле- ного та поганьбленого народу, і гіркота творчої незатребуваності та самотності, і глибоке розуміння сенсу творчості як проникнення в таїну людської екзистенції – ось чинники, які зумовлюють особливі акценти трагічного у творчому доробку Лесі Українки. В одному з останніх віршів („Епілог” із циклу „З подорожньої книжки”) поетеса недвозначно пов’язує смисл життя і творчості з пізнанням трагічного: PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творча індивідуальність Лесі Українки 36 Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі, той не знає, як людині боротьба і праця милі. Хто не жив посеред бурі, не збагне журби безсилля, той не знає всеї муки примусового безділля [8, 376]. Дебютна драма Лесі Українки „Блакитна троянда” (1896) симптоматично оприявнила трагічний у сутності конфлікт, що серед кількох колізій представляв характерну софоклівську, реалізовану в „Царі Едіпі”. У цей самий час було задумано драму про скульптора Річарда Айрона, а її перші начерки з’явилися 1897 року. Так само тривалий період формувався задум „Кассандри”: перша згадка про цей твір трапляється у листі до Ольги Кобилянської від 14. ІІІ. 1903 року, хоча ідея драми на той час уже існувала у свідомості авторки. Климент Квітка також свідчив, що прототекст драми постав значно раніше від 1907 року, „кілька літ перед тим” [7, 240]. Можна здогадуватися, що аналогічним чином реалізувалися й інші драми: вони писалися не одразу, а потребували тривалого осмислення, визрівання, вирафінування. Це цілком узгоджується із родовими ознаками трагедії як найвищого та найдосконалішого літературного жанру, що потребує не лише таланту, а й уміння автора концептуалізувати задум у регістрі трагічного [1, 30–33], на рівні високих філософських істин [10]. У творчості Лесі Українки межі ХІХ–ХХ століть трагізм ще не був репрезентований настільки потужно, що можна було би говорити про трагедійний жанр. Форми драматичної поеми та драматич-ного етюду проявляли трагічне як зародок більшого та глибшого сюжету. У таких творах („Одержима”, „Вавилонський PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 37 полон”, „На руїнах”) дія не має принципового значення: за цією ознакою вони більш статичні, ніж динамічні. Зате основна авторська увага звертається на дві речі: характери персонажів та загальний стан, обставини, в яких вони діють. Щодо першого варто зауважити, що Лесині характери – то програмні моделі персонажів, „ходячі ідеї”, як іноді висловлювалися критики. Трагізм героїв зумовлюється від початку закладеним конфліктом між особливим призначенням, надзвичайними здібностями та неможливістю реалізувати особистісний потенціал: Міріам – екзальтовано-бунтівлива, Елеазар – елітний співець, Тірца – про- рочиця. Обставини їхньої дії створюють враження драматичної невідповідності, якій залишається тільки розвиток до трагічної розв’язки. Щоправда, для повноцінної трагедії тут іще бракує простору, розвитку, дійства. Очевидно, авторка була свідома цього, через що вдавалася до жанрових форм драматичної поеми, в якій повнозначним лишається лірико-наративний чинник. Класична драма Лесі Українки, що за багатьма ознаками наближається до трагедії, твориться в період 1907–1912 років („Кассандра”, „У пущі”, „Камінний господар”, „Лісова пісня”). Це був час, коли втілювалися в життя провідні драматичні проекти, час, що знаменує вершину творчої майстерності пись- менниці. Організація дії у драматургії цього періоду зближує твори до цільної трагедії. Скажімо, „Кассандра” будується з низки мізансцен, кожна з яких розвиває й поглиблює враження безвиході та приреченості; сцени драматичної поеми поступово дезавуюють ілюзії Кассандри та виявляють відчайдушну безнадійність її бунту. Подібна архітектоніка характеризує драму „Камінний господар”, у якій трагічна маска Дон-Жуана відкри- вається як зворотна проекція легковажно-грайливого образу коханця. Наповненість простору й часу дії дає ефект повноцін- ності трагізму, глибини переживання, що забезпечує повноцін- ний катарсис. Шиллерівський трагічний мотив утрати високих вартостей прочитується в драмі „У пущі”. Сам спосіб інтер- претації теми зближує тут Лесині твори з класичним модусом PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творча індивідуальність Лесі Українки 38 трагедії. Адже, за Арістотелем, „трагедія є наслідування важливої і завершеної дії [...], наслідування за допомогою мовлення, в кожній зі своїх частин різно прикрашеній; таке наслідування з допомогою дії, а не оповіді, творить через співчуття та страх очищення подібних пристрастей” [1, 30]. У зрілій творчості, таким чином, Леся Українка близька до еталону класичної трагедії. Домінантою тут стає дія, а не характери. Дія оприявнює глибину трагічного. Між іншим, саме в дії, а не в характері, Арістотель вбачав справжню мету трагедії [1, 30–33]. Очевидно, що у творенні нового трагізму Леся Українка спиралася не лише на вітчизняний естетичний досвід. Уроків української літератури було явно замало, адже вона, як уже згадано, непослідовно та несистематично зверталася до трагічного. Більше того, для цілої літературної ситуації ХІХ століття tragikós був предметом фрагментарного досвіду. Відчуваючи нову актуальність теми трагічного, Леся Україн- ка вдається до пошуків корисного досвіду у світовій традиції. Ще в ранніх її творах помітне прагнення осмислювати трагедію на матеріалі традиційних тем та мотивів, що передбачає також моделювання вироблених іншими літературами відповідних засобів трагічного. Добре, класичного рівня взорування пішло, безперечно, на користь молодій авторці, дало їй силу віднайти такі пласти мистецької метамови, до яких українські поперед- ники та сучасники боялися підступатися. Освоєння традиції класичних та західних літератур спонукало до спроб адаптувати її до українського культурного ландшафту. Зокрема, уроки античної трагедії, що виявилися в постановці глобальної проблеми людської екзистенції, незахищеності людини від сліпого фатуму та свідомого, хоч приреченого, змагання з ним, були співзвучними затребуванням доби fin de siècle. Назагал література раннього модернізму багато черпає з античної драми, наново її інтерпретуючи [10]. У рамках такого перечитування класики випадає оцінювати неокласицистичний елемент Лесі Українки. Інший ракурс виникає із зіставлення модусу трагічного PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 39 в модерній драматургії, що виникає в рамках своєрідної спадкоємності [Шекспір] – Ібсен – Ніцше – Метерлінк – Стріндберґ та концентрує чинник персоналістичного бунту. Прикладом трагедії, модельованої за античними зразками, є „Кассандра” (1907). Стилізація в темі тут вдало поєднується із жанровою стилізацією. Провідні мотиви „Кассандри” розвива- ються у площині трагічного. Як стверджував В. Петров, це «історіософічна тема „загибелі Трої” та гносеологічна тема „пізнання”, „правди”, „пророцтва”, „пізнання майбутнього”» [6, 61]. Таке поєднання фаустівської теми знання із прометеївською темою покари за бунт стає органічною дихотомією. В обох випадках трагізм виявляється внутрішньою сутністю зовні героїчної оболонки. Саме у площині трагічного реалізується зміст кожної із названих глобальних тем. Справжнє пізнання обертається драматичним і трагічним актом життєствердження людини. Розгортається у трагедію й бунт-кара-покута, спровоко- вані волею Кассандри до вираження власної ідентичності послідовно й до кінця, попри все, незалежно від наслідків. Хоча трагізм не є абсолютно домінуючим чинником у драмах Лесі Українки, проте він, нерідко просочуючи всю сценічну дію, наближає власне драму до форми трагедії. Таке враження виникає в „Кассандрі”, „Боярині”, „Одержимій”, „Вавилонському полоні”. Модус драматичного переходить у трагічне не в сенсі скерованості до розв’язки, а через відкриття героями глибинної сутності екзистенції, яка неухильно несе на собі печать трагедії. У „Лісовій пісні” авторка досягає органіч- ного поєднання трагізму та романтики, виняткового взаємопро- никнення трагічного, героїчного та комічного. Маємо тут спробу ширшого експонування tragikós через уникнення пласкості та епічної монотонності власне трагедії, а водночас поєднання непоєднуваного, амбіваленцію людського духу та душі на тлі загроженого втратою високих вартостей світу. Складність становлення трагічного в тому, що воно, власне кажучи, не могло бути запозиченим. Наслідування чужого PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творча індивідуальність Лесі Українки 40 досвіду могло бути лише наближенням до мети, але не більше. Слід було знайти специфічно національні засоби вираження трагедії. Адже ті художні прийоми, з допомогою яких література культивує трагічне, мають бути національними і безпосередньо залежать не тільки від виробленості художньо-образної мови, а й від особливостей національної ментальності, світовідчуття. Тому-то не мали успіху спроби Миколи Костомарова, Людмили Старицької-Черняхівської чи Олександра Олеся, взоровані на класичній трагедії, оскільки ці автори не зуміли внести національне розуміння трагічного. Типова трагедійна ситуація Лесі Українки виявляє проблеми особи і вищих сил, волі й рокованості, порядку й хаосу. Протягом драматичної дії з’ясовується, що, окрім самої людини й вищої волі над нею, існують сили непрогнозовані, сліпі, стихійно-руйнівні, котрі унеможливлюють гармонійну розв’язку колізії змагання. Проте якщо в античних драматургів герой змушений підкоритися фатуму, хаосові, то Лесині персонажі бувають сильнішими й активнішими. Відповідно, трагізм їх становища зростає: чим більшою силою гармонізувати життя вони володіють, тим драматичнішим є їх зіткнення з фатумом. Однак, герої Лесі Українки втілюють компроміс між персоналізмом та громадянським обов’язком. Їхні переконання і вчинки виявляють свідомість загального обов’язку: морально- етичного (Міріам з „Одержимої”, Неофіт-раб з „У катакомбах”), національного (Оксана в „Боярині”), покликання (Річард Айрон з „У пущі”, Елеазар із „Вавилонського полону”). Це, звісно, не заперечує їхньої персоналістичної ідентичності. Однак такий тип героя радше зближує поетику Лесі Українки з класичною трагедією, ніж з трагедією європейського модернізму, що кладе в основу тотальну кризу стосунків особистості й загалу. О. Лосєв зауважував у давньогрецькій трагедії „таку життєву ситуацію, яка створюється завдяки неможливості тих або інших надосо- бистісних сил реалізуватись у людському житті без суттєвої катастрофи” [4, 183]. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 41 Діалектика трагізму проявляється в його життєстверджуючій наснаженості. Сила трагічного – в оптимізмі, що з нього народжується та його вінчає. Повноцінна трагедія засновується на змаганні людини з вищою волею і передбачає рівновеликість обох чинників: страшні й могутні сили фатуму, проте й людина виявляє могутню волю та одважно бунтує проти заданості долі. Тож цей змаг, при всій його рокованості та невідворотності поразки героя, засвідчує торжество особистості, яка кидає виклик усемогутнім силам. Тому-то Лесині персонажі й лишаються героями в повному сенсі цього слова: Кассандра, наділена даром пророцтва, ніколи не використовує свого таємного знання для власної вигоди, як брат Гелен, вона свідомо йде на жертву, не зраджуючи собі. Антей („Оргія”) позбавляє життя себе і свою дружину, щоб не стати придворним співцем у ворога. Руфін та Прісцілла свідомо йдуть на зигибель, не зраджуючи власних ідеалів. Отже, людська воля не поступається вищій волі, а відважно змагається з нею, втілюючи ніцшеанський ідеал: перемогти в собі людину і стати господарем власного життя в повному смислі слова. Людське життя Леся Українка оцінює як відчайдушний екзистенційний спротив вищій силі, рокованості. Навіть зовніш- ні обставини побуту вказують на трагічний зміст існування. Тим більше, коли йдеться про персонажів, котрі активно мислять і діють. Їхнє пізнання трагічного помножується в міру того як здобувається життєвий досвід змагання та опору. Прикметний із цього погляду діалог Дон Жуана та Анни із „Камінного господаря”: Дон Жуан Я дуже поважаю неприступність, як їй підвалиною не каміння, а щось живе. Анна Стояти на живому ніщо не може, бо схибнеться хутко. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творча індивідуальність Лесі Українки 42 Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій. Дон Жуан Ні, донно Анно, там немає волі. З нагірного шпиля людині видко простори вільні, та вона сама прикована до площинки малої, бо леда крок – і зірветься в безодню [9, 103–104]. Така властивість трагічного характерна для Лесиної „Лісової пісні”. Життєствердний характер трагізму у драмі-феєрії оприявнюється через означення фатальних суперечностей, у контексті яких розвивається дія. Трагедія локалізується не у розв’язці драми, вона супроводжує дію й виникає з неї. Людське життя виявляється втягнутим у трагічні протиріччя: кохання Мавки й Лукаша, смерть дядька Лева й розладнання стосунків із Лісом, марна спроба Мавки примирити два ворожі світи, дизгармонійні стосунки в родині Лукаша тощо. Разом із трагічністю буття Леся Українка стверджує оптимізм свідомого вибору, цей оптимізм стає можливим та неповторно-характер- ним саме завдяки постійній ситуації трагічного протистояння та переживання. Подібний ефект зауважував О. Лосєв у Гомера, коли „трагізм дивовижним чином ототожнюється [...] з повно- кровним життєствердженням, з глибокою любов’ю до життя, з невтомною бадьорістю та оптимізмом” [4, 197]. „Лісову пісню” випадає вважати пуантом осмислення Лесею Українкою трагіч- ного локусу буття. У зрілій творчості Лесі Українки, зокрема в „Лісовій пісні”, відкривається сама істота трагічного, що проявляється в осмис- ленні життя як нерозв’язної та приреченої суперечності. Трагічний сенс екзистенції, як стверджують філософи, полягає насамперед у тому, що людина не може погодитися на втрати та розчарування, які неминуче повинна переживати. З одного боку, невтоленна жага пізнання та чуттєвої повноти провокує шукати і PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 43 знаходити різноманітні форми втілення свого прагнення. З іншого, зрозуміло, що на цьому шляху волею-неволею доводить- ся постійно розчаровуватись і втрачати, і в цьому розкривається засаднича недосконалість власної природи й людської істоти в цілому. Ця велична фаустівська тема бунту органічно притаман- на драмам Лесі Українки, вона проектується не лише на програмних героїв (Одержима, Кассандра, Мавка та ін.), а й на цілу природу конфліктів та колізій, що розігруються в Лесиному театрі. Найвиразніше така інтенція, справді, звучить у „Лісовій пісні”. Природне прагнення Мавки і Лукаша творити себе, стверджувати власну ідентичність наштовхується на непереборні протиріччя та втрачає той сильний енергетичний заряд, який закладено в ці творчі особистості. Постулювання випробувань та втрат веде до болісних рефлексій та усвідомлення життя як низки невідшкодовних утрат. Так приходить осягнення того, що Поль Рікер означив як трагічний аспект екзистенції: „Хто може творити себе, зберігаючи всі можливості, цілу дійсність, інші існування, а отже, не нищачи?” [12, 295]. Драматургія Лесі Українка в тому сенсі, що вона найчутли- віше реагує на зміни в кондиції трагічного, репрезентативна для всієї модерної української культури. Людина початку ХХ століття інакше сприймає суть трагізму, ніж романтик чи позитивіст із попередніх поколінь. Про це слушно писав свого часу німецький філософ Й.-Е. Фолькельт у праці про естетику трагічного [14]. Властивий дух часу спонукає письменника сприймати загроженість як неодмінний атрибут історичного ландшафту. Вибухи революцій, хаос суспільної формації в Росії, наближення світової війни, поширеність апокаліптичних теорій в гуманітарній науці – усе це згущує трагізм як засадничий чинник рефлексії світу цієї епохи. „Трагічність,– твердив Макс Шелер,– не є витвором чи наслідком якоїсь інтерпретації світу і його долі, вона є постійним та потужним враженням […], котре створюють певні речі, і є чимось, що саме по собі може бути зінтерпре- товане різними способами” [13, 87]. Творчість Лесі Українки є PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Творча індивідуальність Лесі Українки 44 симптоматичним виразником такого стану речей, як і – не менш характерного – стану свідомості, що сприймає світ у категоріях моральних максим. У вираженні трагізму буття Леся Українка вибудовує кілька рівнів, котрі, взаємодіючи між собою, творять єдину суцільну канву. Ідеться про сприйняття досвіду трагічного в різних його ракурсах, що відбивають як об’єктивний стан речей, так і (певна річ, безпосередньо із ним пов’язаний) суб’єктивний стан свідо- мості й саморефлексії. Конкретніше кажучи, йдеться про трагедію ситуації (неволя, конфлікт, занепад), трагедію стану героя (хвороба, упослідження, смерть), трагедію екзистенції (неможливість поєднати ідеал з дійсністю, необхідність відмови- тися від власної ідентичності, дружби чи кохання, що видається фатальною зрадою собі, отже, веде до загибелі). Тragikós Лесі Українки засвідчує зв’язок естетики письмен- ниці із добою світоглядної ревізії та нової ієрархізації цінностей. Разом із сильним персоналістичним „Я” у драматургії цієї авторки співіснує колективний обов’язок. Трагізм окреслює екзистенційну роздертість, а часом і надламаність людини, але не стверджує абсурдності існування, як у пізніших модерністів. Це трагізм свідомого чину. Література 1. Аристотель. Поэтика. Риторика.– СПб.: Азбука, 2000. 2. Грабович Г. До історії української літератури. Дослідження, есеї, полeміка.– К.: Критика, 2003. 3. Ильин И. Постмодернизм от истоков до конца столетия: эволюция научного мифа.– М.: Интрада, 1998. 4. Лосев А. Гомер.– М.: Учпедгиз, 1960. 5. Мороз Л. Деякі особливості трагедії в українській драматургії другої половини ХІХ ст. (Фольклорна традиція і жанр) // Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ – поч. ХХ ст.: Зб. наук. пр. / За ред. М. Яценка.– К.: Наук. думка, 1986. 6. Петров В. Драматична поема Лесі Українки „Кассандра” // Вісн. АН УРСР.– 1991.– № 2. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 45 7. Спогади про Лесю Українку.– К.: Дніпро, 1971. 8. Українка Леся. Зібр. тв.: У 12 т.– Т. 1.– К.: Наук. думка, 1975. 9. Українка Леся. Зібр. тв.: У 12 т.– Т. 6.– К.: Наук. думка, 1977. 10. Шкандрій М. В обіймах імперії: Російська і українська літера- тура новітньої доби / Пер. з англ. П. Таращука.– К.: Факт, 2004. 11. Ernst P. Die Möglichkeiten der klassischen Tragedie.– Leipzig, 1904. 12. Ricoeur P. Symbolika zła / Tł. z franc.– Warszawa: PWN, 1986. 13. Scheler M. O zjawisku tragiczności // Arystoteles, David Hume, Max Scheler. O tragizmie i tragiczności / Tł. W. Tatarkiewicz, A. Tatarkiewiczowa, R. Ingarden.– Kraków, 1976. 14. Volkelt J. I. Ästhetik des Tragischen.– München, 1897. Polishchuk Y. Tragikós as Aesthetic Value of Lesya Ukrainka’s Dramaturgy. In this article category of tragic in Ukrainian modern literature is analyzed. In XIX century it appeared fragmentary, but just in poetry creation of Lesya Ukrainka the form of tragedy was developed. The writer used classical and romantic experience of the European literature, but also presented national features of tragical. Key words: tragikós, tragedy, existention, drama, theme, motif, character, aesthetic categories. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17762
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0050
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:47:42Z
publishDate	2007
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
record_format	dspace
spelling	Поліщук, Я. 2011-03-09T11:32:47Z 2011-03-09T11:32:47Z 2007 Tragikos як естетична якість драматургії Лесі Українки / Я. Поліщук // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — Т. 4, кн. 1. — С. 33-45. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0050 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17762 821.161.2 Аналізується категорія трагічного в модерній українській літературі. У ХІХ столітті вона виявилася лише фрагментарно, але саме у творчості Лесі Українки відбувається становлення форми трагедії. Письменниця спиралася на класичний та романтичний досвід європейської літератури, але також означила національні риси трагічного. In this article category of tragic in Ukrainian modern literature is analyzed. In XIX century it appeared fragmentary, but just in poetry creation of Lesya Ukrainka the form of tragedy was developed. The writer used classical and romantic experience of the European literature, but also presented national features of tragical. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Творча індивідуальність Лесі Українки Tragikos як естетична якість драматургії Лесі Українки Tragikós as Aesthetic Value of Lesya Ukrainka’s Dramaturgy Article published earlier
spellingShingle	Tragikos як естетична якість драматургії Лесі Українки Поліщук, Я. Творча індивідуальність Лесі Українки
title	Tragikos як естетична якість драматургії Лесі Українки
title_alt	Tragikós as Aesthetic Value of Lesya Ukrainka’s Dramaturgy
title_full	Tragikos як естетична якість драматургії Лесі Українки
title_fullStr	Tragikos як естетична якість драматургії Лесі Українки
title_full_unstemmed	Tragikos як естетична якість драматургії Лесі Українки
title_short	Tragikos як естетична якість драматургії Лесі Українки
title_sort	tragikos як естетична якість драматургії лесі українки
topic	Творча індивідуальність Лесі Українки
topic_facet	Творча індивідуальність Лесі Українки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17762
work_keys_str_mv	AT políŝukâ tragikosâkestetičnaâkístʹdramaturgíílesíukraínki AT políŝukâ tragikosasaestheticvalueoflesyaukrainkasdramaturgy

Tragikos як естетична якість драматургії Лесі Українки

Institution

Ähnliche Einträge