Світлий дух Зерових (уривок з есе, січень 2010 р.)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український ботанічний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/177952 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Світлий дух Зерових (уривок з есе, січень 2010 р.) / А. Кондратюк // Український ботанічний журнал. — 2015. — Т. 72, № 6. — С. 626-627. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-177952 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кондратюк, А. 2021-02-17T11:44:37Z 2021-02-17T11:44:37Z 2015 Світлий дух Зерових (уривок з есе, січень 2010 р.) / А. Кондратюк // Український ботанічний журнал. — 2015. — Т. 72, № 6. — С. 626-627. — укр. 0372-4123 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/177952 uk Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України Український ботанічний журнал Ювілейні дати Світлий дух Зерових (уривок з есе, січень 2010 р.) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Світлий дух Зерових (уривок з есе, січень 2010 р.) |
| spellingShingle |
Світлий дух Зерових (уривок з есе, січень 2010 р.) Кондратюк, А. Ювілейні дати |
| title_short |
Світлий дух Зерових (уривок з есе, січень 2010 р.) |
| title_full |
Світлий дух Зерових (уривок з есе, січень 2010 р.) |
| title_fullStr |
Світлий дух Зерових (уривок з есе, січень 2010 р.) |
| title_full_unstemmed |
Світлий дух Зерових (уривок з есе, січень 2010 р.) |
| title_sort |
світлий дух зерових (уривок з есе, січень 2010 р.) |
| author |
Кондратюк, А. |
| author_facet |
Кондратюк, А. |
| topic |
Ювілейні дати |
| topic_facet |
Ювілейні дати |
| publishDate |
2015 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український ботанічний журнал |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0372-4123 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/177952 |
| citation_txt |
Світлий дух Зерових (уривок з есе, січень 2010 р.) / А. Кондратюк // Український ботанічний журнал. — 2015. — Т. 72, № 6. — С. 626-627. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kondratûka svítliiduhzerovihurivokzesesíčenʹ2010r |
| first_indexed |
2025-11-25T23:30:40Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:30:40Z |
| _version_ |
1850581874756288512 |
| fulltext |
626 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2015, 72(6)
Це слово про академіка Дмитра Костьовича Зерова,
зі славного роду Зерових. Що один брат, видатний
письменник Микола Зеров, був розстріляний
у 1937-му році, а другий брат, Михайло Зеров,
емігрував у 1944-му за кордон.
І та випадковість викликає подивування, як
сталося, що, не приховуючи свойого родинного
походження і оточення, академік Дмитро Зеров
у 1946–1963 роках очолював Інститут ботаніки,
і авторитет його серед науковців був високий.
Але приблизно у той час й інші безпартійні вчені
очолювали в Україні високі наукові установи.
Професор Г. Костюк — Інститут психології,
професор С. Чавдаров — Інститут педагогіки,
академік О. Білецький — Інститут літератури,
академік О. Булаховський — Інститут мовознавства,
академік М. Рильський — Інститут фольклору.
Ці світочі створювали і в умовах похмурості
тоталітаризму атмосферу надії і порядності.
Коли у 1965 році Євген Сверстюк після
чергового звільнення із Інституту психології
опинився без роботи, то за рекомендацією Григорія
Кочура академік Дмитро Зеров посприяв у його
працевлаштуванні на посаду відповідального
секретаря «Українського ботанічного журналу».
Редакція «УБЖ» — це маленька кімнатка в
Інституті ботаніки на затишній вулиці Рєпіна. Але
на цілі роки, аж до масових арештів у січні 1972
року, стала світочем, акумулятором вільної думки.
Сюди пролягала стежка багатьох шістдесятників.
Висловити вільну думку, почути вільну думку. Як
це було важливо, коли довкола панувала гнітюча
безмовність. Редакція «УБЖ» — це ніби був
своєрідний літературний клуб. Академік Дмитро
Зеров, як авторитет інституту, не перешкоджав
цьому, але часто і сам ставав учасником цікавої
розмови. «Особливо запам'яталася мені зустріч у
редакції нашого журналу з Миколою Лукашем, —
спогадує Євген Сверстюк. — Загалом інститут вже
звик до сторонніх візитерів, і хтось мені навіть
таке питання поставив: «Де ви знаходите таких
незвичайних, красивих людей, адже на вулиці
таких наче й не видно?». Коли в редакції було
кілька гостей, Дмитро Костьович відхиляв двері й
тихенько зачиняв. Мабуть, не було в Києві такого
дисидента, який би сюди не заходив».
Прочитав я, перечитав, да й ізгадав, що і я не раз
у цій кімнатці бував.
Тоді я уже вийшов із сумнозвісного дому, але
перетривання кожного дня виявлялося, налягало
на мою зболену свідомість жахливою покутою.
Неприкаяний, у глибокій самотині душевних
переживань, коли барви світу для мене геть
потьмяніли, я безцільно блукав вулицями великого
міста. Мимовільно спрямовував свої охлялі стопи
на вулицю Рєпіна, у редакцію «Українського
ботанічного журналу». І світлі духи огортали мою
сутність усуціль. І гнітюча безвихідь невидимо
кудись відступала, спадала з пліч моїх ноша,
улягався біль.
Коли до маленької кімнати редакції
«Українського ботанічного журналу» заходив
академік Дмитро Зеров, то я незагайно тихенько
виходив із кімнати. Але інколи я несподівано,
непередбачувано випадково зустрічав академіка,
світла, зціляюча енергія огортала мене, у моїм єстві
мимовільно зроджувалося благоговійне почуття — і
СВІТЛИЙ ДУХ ЗЕРОВИХ
(уривок з есе, січень 2010 р.)
© А. КОНДРАТЮК, 2015
Д.К. Зеров. Наукова експедиція в Карпати. 1967 рік
627ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2015, 72(6)
я вітався з ним. Це так дивно звучало, що я вітаюся
із ним, бо знаю, хто він є, а він мене не знає.
У 1970–1971 роках клімат в Інституті ботаніки
і довкола редакції «Українського ботанічного
журналу» став змінюватися. В дооколі забриніли
тривожні передчуття.
20 грудня 1971 року під час засідання вченої ради
раптово помер академік Дмитро Костьович Зеров.
Євген Сверстюк згадує: «Десь на Захід проскочила
чутка — аж до «Енциклопедії українознавства»,
нібито мене звільнено з роботи за виступ на
похороні академіка Зерова. Нічого подібного —
там це було виключено. Все було, як у пісні Галича
про похорон Пастернака:
А у гроба стали мародеры
И несут почетный караул.
Звільнено мене у зв'язку з арештом наступного
місяця. З Дмитром Костьовичем відійшла і
замкнулась епоха шістдесятників.
Коли збирати добрих духів, які простягали руку,
підставляли плече, раділи, розуміли і піднімалися
з нами, то серед них стоятиме постать Дмитра
Зерова, середнього між поетами Миколою і
Михайлом. Критики, поети, прозаїки, перекладачі,
художники і вільнодумці приходили сюди, не
оглядаючись, їх легко впізнавала бабуся-вахтерка і
приязно показувала вхід до редакції «Українського
ботанічного журналу». І це тривало понад шість
років... Під крилом академіка Дмитра Костьовича
Зерова» (Є. Сверстюк. «Під крилом академіка
Дмитра Костьовича Зерова»).
І для мене терням тоді укрилася стежка до
благословенного дому. Інший тернистий путь і
мені постелився.
Як діяметрально невпізнанно змінився світ за
останні десятиліття. І на колись затишній вулиці
Рєпіна (нині Терещенківській) також уже часто
гамірно, її густо запруджують авта. Й коли інколи
випадає мені переходити те місце, то я благоговійно
зупиняюсь перед старовинним уже будинком
Інституту ботаніки. І світлий дух знакового,
міченого місця ісходить да й огортає мене. А
розмисли мої о тім линуть і розпросторюються.
Що відходить людина, а світлий дух її поміж нами
зостається і у піднебеснім просторі струменить.
АНДРІЙ КОНДРАТЮК
Дмитро Костьович на відпочинку в Кончі-Заспі. 1968 рік
|