Венчурне фінансування інноваційної діяльності підприємств
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17809 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Венчурне фінансування інноваційної діяльності підприємств / В.М. Матієнко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 1(11). — С. 156-158. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17809 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Матієнко, В.М. 2011-03-10T16:10:02Z 2011-03-10T16:10:02Z 2008 Венчурне фінансування інноваційної діяльності підприємств / В.М. Матієнко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 1(11). — С. 156-158. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17809 uk Інститут економіки промисловості НАН України Менеджмент інновацій Венчурне фінансування інноваційної діяльності підприємств Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Венчурне фінансування інноваційної діяльності підприємств |
| spellingShingle |
Венчурне фінансування інноваційної діяльності підприємств Матієнко, В.М. Менеджмент інновацій |
| title_short |
Венчурне фінансування інноваційної діяльності підприємств |
| title_full |
Венчурне фінансування інноваційної діяльності підприємств |
| title_fullStr |
Венчурне фінансування інноваційної діяльності підприємств |
| title_full_unstemmed |
Венчурне фінансування інноваційної діяльності підприємств |
| title_sort |
венчурне фінансування інноваційної діяльності підприємств |
| author |
Матієнко, В.М. |
| author_facet |
Матієнко, В.М. |
| topic |
Менеджмент інновацій |
| topic_facet |
Менеджмент інновацій |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| issn |
1817-3772 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17809 |
| citation_txt |
Венчурне фінансування інноваційної діяльності підприємств / В.М. Матієнко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 1(11). — С. 156-158. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT matíênkovm venčurnefínansuvannâínnovacíinoídíâlʹnostípídpriêmstv |
| first_indexed |
2025-11-26T00:08:48Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:08:48Z |
| _version_ |
1850593401199656960 |
| fulltext |
156
Економічний вісник Донбасу
Менеджмент інновацій
І.Вступ. Розвиток та розширення інноваційної
діяльності стає одним з найголовніших факторів підви-
щення рівня конкурентоспроможності підприємств.
Цей вид діяльності пов’язаний з трансформацією ідей
(як правило результатів наукових досліджень та роз-
робок або ж інших науково-технічних досягнень) в
новий або удосконалений продукт, технологічний про-
цес або соціальні послуги. На сьогодні, світовий ри-
нок інновацій оцінюється спеціалістами приблизно в
300 млн дол. США, за прогнозами аналітиків до 2011
року він буде перевищувати 1 млрд дол. США, оск-
ільки щорічний приріст прогнозується на рівні
20—30 %. При цьому в центрах концентрації світових
новітніх технологій про Україну майже нічого не зна-
ють, ні як про державу-засновницю радянської кос-
монавтики, ні те, що Україна займає четверте-п’яте
місце в світі по кількості сертифікованих програмістів,
крім того Україна — піонер у сфері інформаційних
технологій в континентальній Європі [1].
Що ж стримує розвиток та поширення іннова-
ційної діяльності в Україні?
Успіх інноваційної діяльності, як і провал в значній
мірі визначається формами її організації та способами
фінансової підтримки. Джерелами фінансування інно-
ваційної діяльності можуть бути як власні кошти
підприємства — внутрішні джерела, так і кошти інших
підприємств і організацій — зовнішні джерела.
ІІ. Постановка завдання. Оскільки для
здійснення інноваційної діяльності підприємству не-
обхідні неабиякі кошти, а власні ресурси досить об-
межені, то для досягнення поставленої мети досить
часто запобігають саме до зовнішніх джерел фінансу-
вання. Як вже було сказано зовнішні джерела — це
кошти інших підприємств і організацій, до їх числа
відносяться зацікавлені фінансово-промислові групи,
різні фонди (інвестиційні, інноваційні, венчурні),
банківські установи, органи місцевого самоврядуван-
ня, уряд держави, приватні особи і т.ін. На практиці ж,
для більшості підприємств, які займаються інновацій-
ною діяльністю, фінансування шляхом отримання бан-
ківських позик практично неможливе за браком
ліквідних активів для застави, або відсутністю нала-
годженої комерційної діяльності, наприклад коли про-
дукт знаходиться в стадії розробки. Отримання коштів
від держави або місцевих органів самоврядування теж
досить складний та трудоємкий процес, адже механізм
стимулювання та фінансування інновацій на держав-
ному рівні досить неврегульований, крім того цей про-
цес ускладнює економічна нестабільність.
ІІІ. Результати. Як показує досвід розвинутих
іноземних держав, одним з найефективніших засобів
подолання дефіциту інвестиційних ресурсів є венчур-
не (ризикове) фінансування інновацій шляхом ство-
рення венчурних фондів, які інвестують свої кошти
насамперед купуючи акції фірми-реципієнта. При цьо-
му, слід зазначити, що перевага віддається тим ком-
паніям, акції яких не обертаються вільно на фондово-
му ринку, а розподілені між акціонерами. Головною
перевагою венчурного фінансування є те, що об’єкту
інвестицій не потрібно надавати заставу, крім того йому
не потрібно сплачувати інвестору відсотки, як у ви-
падку з банківським кредитом. Венчурний фонд (інве-
стор) зацікавлений в високому котируванні акцій, ос-
кільки основним доходом його засновників є курсо-
ва різниця між купівлею та продажем акцій. Щоб спри-
яти зростанню курсової вартості цінних паперів, вен-
чурний фонд приймає участь в управлінні підприєм-
ством та в консультуванні його вищого керівництва.
В особі венчурного фонду фірма-реципієнт отримує
не тільки джерело фінансування, але й досвідченого
професійного консультанта, який готовий розділити з
партнером весь його можливий фінансовий ризик.
З точки зору венчурного інвестора основні ета-
пи інвестування складаються з наступних:
Deal-flow — це початковий процес, який вклю-
чає пошук та відбір компаній (search, screening і deal-
flow) [2]. На відміну від держав Заходу, де існує роз-
винута інфраструктура, процес пошуку підходящих
фірм досить складний. Основними джерелами інфор-
мації про компанії, що розвиваються, в умовах Украї-
ни — преса, виставки, спеціалізовані асоціації, бюле-
тені та брошури, що видаються організаціями з
підтримки бізнесу, вітчизняні та західні, особисті кон-
такти менеджерів венчурних фондів та компаній.
Незалежно від орієнтації та переваг венчурних
фондів, спільним критерієм оцінки для всіх них є
відповідь на єдине питання: чи здатна компанія (та
бізнес, в якому вона знаходиться) на швидкий розви-
В.М. Матієнко,
Дніпропетровський університет економіки та права
В.М. Матієнко
ВЕНЧУРНЕ ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
2008’1
157
ток? Фінансові ризики венчурного інвестора може
виправдати тільки відповідна винагорода, під якою
розуміється дохід на вкладений капітал вище серед-
нього рівня [2].
Друга стадія — due diligence — «вивчення» або
«спостереження» найдовша в венчурному фінансуванні,
вона може продовжуватися до півтора року, і як пра-
вило, завершується прийняттям відповідного рішення
про вкладення інвестицій або відмові від них [2].
Вивченню піддаються всі аспекти стану компанії та
бізнесу. Як результат такого процесу, якщо приймається
рішення про інвестування, складається інвестиційна про-
позиція або меморандум (investment offer або
memorandum), де об’єднуються всі висновки та форму-
люється запит для інвестиційного комітету (investment
committee), який і виносить остаточне рішення.
Коли підготовча робота завершена і підприємець
(компанія) отримують необхідні інвестиції, наступає
нова стадія, яка носить назву «hands-on management»
або «hands-on support» [2]. Буквально це словоспо-
лучення перекладається як «керувати (або допомага-
ти) тримаючи руку на пульсі». Інвестору небайдуже
як компанія використовує надані ним кошти. Звичай-
но це не означає, що інвестор буде втручатися у всі
фінансово-господарські операції компанії. Представ-
ник інвестиційного фонду, як правило інвестиційний
менеджер, включається до складу Ради Директорів в
якості невиконавчого директора. Він присутній на ре-
гулярних засіданнях ради та приймає участь в прий-
нятті стратегічних рішень.
Проведене Європейською Асоціацією Венчурного
капіталу вивчення дає наступну картину оцінки ролі та
значення венчурних інвесторів з боку власників
venture-backed компаній (компаній з венчурным ка-
питалом) — більшість з них зізнаються, що інвестори
привносять до бізнесу дещо більше ніж просто фінан-
си. Тільки 12% вважають, що їх інвестори являються
звичайними «менеджерами фонду». А 52% вважають,
що вони дійсно являються «партнерами» [3].
Вихід компаній на біржу, іншими словами пере-
творення її з закритої приватної фірми в відкриту акц-
іонерну компанію — один з шляхів виходу венчурно-
го інвестора з неї, заключна стадія процесу інвесту-
вання (exit). Звичайно існує кілька альтернатив, але
українська практика «виходу» венчурних інвесторів з
проінвестованих компаній остаточно ще не склалася.
Очевидно, що всі вищевказані етапи венчурно-
го інвестування вимагають від компаній, яким необхідні
інвестиції неабиякого вміння визвати зацікавленість у
потенційного інвестора. Насамперед майбутня фірма-
реципієнт повинна переконати венчурного інвестора в
комерційному успіху інноваційного продукту, який вона
розробляє і планує реалізовувати. Нажаль більшість
українських вчених та винахідників, а також молода
генерація інженерів, настільки неадекватні ринку, що
капіталістам простіше інвестувати кошти в ту ж торг-
івлю чи металургію — сфери, де для них усе просто
та зрозуміло[1]. Часто наші вчені просто не мають
відповіді на прості запитання: про який продукт йде
мова, в чому його конкурентні переваги, чому, хто і
скільки буде його купувати, хто основні конкуренти,
яка планується собівартість, що являється інтелекту-
альною власністю і кому вона належить і т.ін.
Інвестиційні проекти, які на сьогодні пропону-
ються в Україні, регіонах (навіть найкращі з них) ще
не готові до нормального комерційного, в тому числі
венчурного інвестування.
Залучення коштів для венчурного інвестування з
українських джерел надзвичайно ускладнене. Розгля-
даючи традиційні джерела, ми бачимо або дуже слаб-
кий розвиток цього сектора економіки, або несприят-
ливе законодавство і відсутність комерційного інтере-
су на тлі високого ризику. Але крім загальноекономіч-
них перепон на шляху пошуку фінансування інновацій-
ної діяльності, стають і такі, як наприклад проста еконо-
мічна необізнаність та неадекватність ринку.
При цьому слід зазначити, що нині ринок вен-
чурного капіталу в Україні знаходиться в стадії фор-
мування та розвитку, маючи істотний потенціал до роз-
ширення.
Серед найбільших фондів та компаній, які функ-
ціонують нині в Україні, можна назвати такі: Фонд
прямих інвестицій «Україна», ним було проінвестова-
но 31 підприємство на суму понад 22,5 млн. дол.
США, Ukrainian Growht Funds (UGF) — інвестував
близько 55 млн. дол. США у 75 українських компаній,
також Black Sea Fund, компанії «Euroventures Ukraine»,
Техінвест та «Інеко» [4].
ІV Висновки. Аналізуючи сучасну економічну
ситуацію можна сформулювати наступні передумови
розвитку венчурного фінансування в Україні, що обу-
мовлені історичними та ментальними особливостями
української нації: високий рівень освіти населення,
поєднання «духу» підприємництва та «розумного аван-
тюризму», поєднання індивідуалізму з колективізмом
внаслідок злиття особливостей азіатської та європейсь-
ких культур, зростання кількості приватних малих та
середніх підприємств, високий кваліфікаційний рівень
трудових ресурсів на існуючих підприємствах.
Якщо загальноекономічну нестабільність дово-
диться визнати як об’єктивну реальність, і вона, скор-
іше за все, ще тривалий час буде знижувати в Україні
ефективність бізнесу загалом, то інші перешкоди мож-
на подолати. Ефективним механізмом розвитку рин-
ку венчурного капіталу в Україні може стати створен-
ня інфраструктури на базі консалтингових фірм, які
В.М. Матієнко
158
Економічний вісник Донбасу
надаватимуть послуги малим інноваційним підприєм-
ствам у науково-технічній сфері. Це допомогло би
розв’язати проблеми як суб’єктів так і об’єктів вен-
чурних відносин. Саме такими проблемами є:
— пошук джерела інформації про перспективні
проекти, що вимагають інвестицій;
— підвищення економічної обізнаності
підприємців;
— доведення технологічних розробок до стадії
продуктів, готових до комерціалізації;
— встановлення контактів між підприємцями та
інвесторами.
Підводячи підсумки вищесказаному про можливі
джерела створення фондів венчурного капіталу для
фінансування інноваційної діяльності підприємств,
думається, що в доступному для огляду майбутньому
пропорція українських грошей у венчурному капіталі
буде неухильно рости. Банки найбільш підготовлені
для цих структур, а зміни в законодавстві дозволять
пенсійним фондам діяти як інвесторам венчурного
капіталу. Ріст страхових компаній і їхнє злиття може
привести до створення ще одного джерела для вен-
чурного капіталу.
Література
1. Власть Денег №114/2006. 2. www.rusrev.org
— Венчурный капитал. Павел Гулькин. 3. www.cfin.ru.
4. www. uaib.com.ua.
В.М. Матієнко
|