Рід Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) у флорі Східної Європи: огляд номенклатурних змін у світлі нових молекулярно-філогенетичних даних
Подано огляд недавніх номенклатурних змін у роді Minuartia L. s. l. (Caryophyllaceae) флори Східної Європи у зв'язку з новими молекулярно-філогенетичними даними. Наведено ключі для визначення родів і видів флори Східної Європи, виділених з Minuartia s. l. (Cherleria L., Minuartia s. str., Ps...
Saved in:
| Published in: | Український ботанічний журнал |
|---|---|
| Date: | 2016 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2016
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178363 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Рід Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) у флорі Східної Європи: огляд номенклатурних змін у світлі нових молекулярно-філогенетичних даних / М.М. Федорончук, С.Л. Мосякін // Український ботанічний журнал. — 2016. — Т. 73, № 2. — С. 134-143. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859817703978565632 |
|---|---|
| author | Федорончук, М.М. Мосякін, С.Л. |
| author_facet | Федорончук, М.М. Мосякін, С.Л. |
| citation_txt | Рід Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) у флорі Східної Європи: огляд номенклатурних змін у світлі нових молекулярно-філогенетичних даних / М.М. Федорончук, С.Л. Мосякін // Український ботанічний журнал. — 2016. — Т. 73, № 2. — С. 134-143. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український ботанічний журнал |
| description | Подано огляд недавніх номенклатурних змін у роді Minuartia L. s. l. (Caryophyllaceae) флори Східної Європи у
зв'язку з новими молекулярно-філогенетичними даними. Наведено ключі для визначення родів і видів флори
Східної Європи, виділених з Minuartia s. l. (Cherleria L.,
Minuartia s. str., Pseudocherleria Dillenb. & Kadereit, Sabulina Rchb.), та їх загальна характеристика. Для видів, поширених на території України, вказуються також детальніша синоніміка, номенклатурний тип, місцезростання
та за необхідності — номенклатурно-таксономічні примітки.
Приведен обзор новых номенклатурных изменений в
роде Minuartia L. s. l. (Caryophyllaceae) флоры Восточной
Европы в связи с новыми молекулярно-филогенетическими данными. Приведены ключи для определения родов и видов флоры Восточной Европы, выделенных из
Minuartia s. l. (Cherleria L., Minuartia s. str., Pseudocherleria
Dillenb. & Kadereit, Sabulina Rchb.), и их общая характеристика. Для видов, произрастающих на территории
Украины, указаны также более детальная синонимика,
номенклатурный тип, местопроизрастание и при необходимости — номенклатурно-таксономические примечания.
The article provides an overview of recent taxonomic and nomenclatural changes affecting the taxa of the
genus Minuartia L. s. l. (Caryophyllaceae) occurring in Eastern Europe, following new molecular phylogenetic data.
Identification keys and descriptions are presented for genera Minuartia s. str., its segregates Cherleria L., Pseudocherleria
Dillenb. & Kadereit, and Sabulina Rchb., and their East European species. For taxa occurring in Ukraine, more detailed
synonymy, data on nomenclatural types, distribution and habitats, and, when necessary, nomenclatural and taxonomic
notes are given.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:23:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
134 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2016, 73(2)
УКРАЇНСЬКИЙ
БОТАНІЧНИЙ
ЖУРНАЛ
Судинні рослини: систематика,
географія, флора
Вважалося, що рід Minuartia L. s. l. (subfam.
Alsinoideae Fenzl, Caryophyllaceae Juss.) у
традиційному розумінні нараховує від 130 (Tsvelev,
2004) до 175 (Bittrich, 1993) видів, поширених
у помірній і холодній зонах Північної півкулі,
частково також у горах субтропіків і тропіків.
Найбільша кількість таксонів ви до во го ран гу
відзначена в Се ред зем но мор'ї та суміжних з ним
гірських рай онах, де зна хо дить ся ос нов ний центр
різноманіття цьо го ро до во го ком плек су. Знач на
час ти на видів ха рак тер на та кож для Північної Аме
ри ки, де вони посідають дру ге місце се ред гвоз
дикових після видів роду Silene L., й на відміну від
ба гать ох інших Caryophyllaceae, ма ють тут при род
не по ши рен ня. Декілька видів зростає в Південній
Америці. Більшість видів, які раніше вхо ди ли до
Minuartia, є гірськими та високогірними тра ва ми,
лише не знач на їхня час ти на — рівнинні степові
рос ли ни, що зумовлює здебільшого ксе ро морф ний
ха рак тер їхньої бу до ви.
Рід, який і до мо ле ку ляр них досліджень вва
жав ся до сить поліморфним і ге те ро ген ним,
нині поділяється на цілу низ ку підродів і секцій
(Mattfeld, 1922; McNeill, 1962, 1980; McNeil, Bassett,
1974; Tsvelev, 2002, 2004), що підтвердили мо ле
ку ляр нофілогенетичні дослідження (Nepokroeff,
Wagner, 2001a, 2001b). На підставі но вих мо ле ку
ляр них да них (Dillenberger, Kadereit, 2014) до ве де но
гетерогенність роду і необхідність його розділення
на ряд ок ре мих самостійних монофілетичних груп
ро до во го ран гу. За ре зуль та та ми цих досліджень
ав то ри (Dillenberger, Kadereit, 2014) ви ок ре ми ли
зі скла ду Minuartia s. l. низ ку но вих таксонів ро до
во го ран гу і відновили деякі раніше описані роди,
cамостійність яких підтверджується не лише мо ле
ку ляр нофілогенетичними, а й морфологічними
да ни ми (Cherleria L., Facchinia Rchb., Mcneillia
Dillenb. & Kadereit, Minuartia L. s. str., Minuartiella
Dillenb. & Kadereit, Mononeuria Rchb., Pseudocherleria
Dillenb. & Kadereit, Rhodalsine J. Gay, Sabulina
Rchb., Triplateia Bartl.). Проте автори не врахували
деякі види, які зростають на території Східної
Європи, тому нами запропоновані відповідні
номенклатурні зміни, зокрема в роді Sabulina
(Mosyakin, Fedoronchuk, 1999). За результатами
молекулярних досліджень (Dillenberger, Kadereit,
2014) деякі автори також внесли номенклатурні
doi: 10.15407/ukrbotj73.02.134
М.М. ФЕДОРОНЧУК, С.Л. МОСЯКІН
Інститут ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України
вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01004, Україна
s_mosyakin@hotmail.com
РІД MINUARTIA s.l. (CARYOPHYLLACEAE) У ФЛОРІ СХІДНОЇ ЄВРОПИ: ОГЛЯД
НОМЕНКЛАТУРНИХ ЗМІН У СВІТЛІ НОВИХ МОЛЕКУЛЯРНО-ФІЛОГЕНЕТИЧНИХ ДАНИХ
Fedoronchuk M.M., Mosyakin S.L. The genus Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) in the flora of Eastern Europe: an
overview of nomenclatural changes in the light of new molecular phylogenetic data. Ukr. Bot. J., 2016, 73(2): 134—143.
M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine
2, Tereshchenkivska Str., Kyiv, 01004, Ukraine
Abstract. The article provides an overview of recent taxonomic and nomenclatural changes affecting the taxa of the
genus Minuartia L. s. l. (Caryophyllaceae) occurring in Eastern Europe, following new molecular phylogenetic data.
Identification keys and descriptions are presented for genera Minuartia s. str., its segregates Cherleria L., Pseudocherleria
Dillenb. & Kadereit, and Sabulina Rchb., and their East European species. For taxa occurring in Ukraine, more detailed
synonymy, data on nomenclatural types, distribution and habitats, and, when necessary, nomenclatural and taxonomic
notes are given.
Key words: flora, Eastern Europe, Ukraine, nomenclature, Caryophyllaceae, Cherleria, Minuartia, Pseudocherleria,
Sabulina
© М.М.ФЕДОРОНЧУК, С.Л. МОСЯКІН, 2016
135ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2016, 73(2)
зміни й уточнення в роди Eremogone Fenzl (Rabeler,
Wagner, 2015), Mcneillia (Bartolucci et al., 2014)
і Sabulina (Iamonico, 2014). Нижче наводимо
ключі для визначення виділених із Minuartia
s. l. родів і видів флори Східної Європи (роди
Cherleria, Minuartia s. str., Pseudocherleria, Sabulina),
літературну цитацію та основну синоніміку. Для
родів вказуємо етимологію їхніх назв, за галь ну
морфологічну ха рак те ристи ку, дані про ос нов не
хро мо сом не чис ло (x). Для видів, по ши ре них на
території України, на во дять ся та кож но менк ла
тур ний тип (за про то ло гом і типовий гер бар ний
зра зок, місце його зберігання), місцезростання
на території України та за галь не по ши рен ня, за
необхідності – примітки (з да ними но менк ла тур
нотаксономічного ха рак те ру, при ро до охо рон но
го ста ту су тощо).
Ключ для ви зна чен ня родів, виділених із Minuartia s. l.
1. Лист ки по кра ях дов гожорст ку ва товійчасті;
насінини на спинці (по кілю) довго торочкува
ті ……………………………..……........... Pseudocherleria.
— Лист ки по кра ях голі або волосисті, але без довгих
жорст ких війок; насінини гладкі, тонкоморщинис
ті або гострогорбкуваті на спинці .................2.
2. Ча шо лист ки тупі, видовжені;
насінини без помітних горбочків на
периферії ………....................................... Cherleria.
— Ча шо лист ки загострені, від яйцеподібних до
лінійнолан цет них; насінини з горбочкоподібною
скульп ту рою на поверхні ……………………............. 3.
3. Ча шо лист ки при основі твердіють (хрящу
ваті), з однією або трьо ма—сімома жил ка
ми ...…………………………………..……........ Minuartia.
— Ча шо лист ки при основі не твердіють
(не хрящуваті), з трьо ма жил ка
ми ……………….................………………........ Sabulina.
Cherleria L. 1753, Sp. Pl.: 425; Dillenb. & Kadereit,
2014, Taxon, 63, 1: 77. — Черлерія.
Етимологія: на по ша ну швей царсько го ботаніка
Johann Heinrich Cherler'a (1570(?) – 1609 (1610)).
— Minuartia sect. Spectabiles (Fenzl) Hayek, 1908,
Fl. Sterirm. 1: 274, p. p., excl. ser. Laricinae (Mattf.)
McNeill, 1962, Notes Roy. Bot. Gard. Edinb. 24: 140;
Цвелев, 2012, Консп. фл. Вост. Европы, 1: 195. —
Alsine L. grex Spectabiles Fenzl, 1840, in Engl., Gen.
Pl.: 965. — Wierzbickia Rchb. 1841, Icon. Fl. Germ. 5:
30.
Багаторічні трав'яні рослини або напівкущики
з лежачими та висхідними вегетативними і
квітковими пагонами, що утворюють більшменш
густі дернинки. Листки лінійношилоподібні, тупо
загострені, з однією слабопомітною жилкою, з
країв голі або волосисті, але без довгих жорстких
війок. Квітки двостатеві, п'ятичленні, майже
сидячі, зібрані в густі, 3–9квіткові пучки. Ча шеч
ка при основі не твердіє; ча шо лист ки дов гасто
еліптичні, тупі, з трьо ма жил ка ми. Пе люст ки та ко
ро боч ки рівні з ча шеч кою або дещо пе ре ви щу ють
її. Насінини ку лястониркоподібні, май же гладкі.
Ос нов не хро мо сом не чис ло (x) = 13.
Тип: C. sedoides L.
Близь ко 20 видів, по ши ре них в Арктиці,
Євразії, в західній частині Північної Аме ри ки
та в го рах Кав ка зу. У флорі Східної Європи – 3
види, в Україні – 1 маловідомий і ендемічний
(Крим) вид – C. eglandulosa (Fenzl) Fedoronchuk (=
Minuartia eglandulosa (Fenzl) Klokov), для яко го ми
вже раніше за про по нували нову но менк ла тур ну
комбінацію (Fedoronchuk, 2015). Для двох інших
східноєвропейських видів, відомих як Minuartia
arctica (Steven ex Ser.) Gaebn. та M. biflora (L.) Schinz
& Thell., відповідні комбінації бу дуть зроблені
пізніше, мож ли во, іншими дослідниками. У
статті (Dillenberger, Kadereit, 2014) вка за но, що
ав то ри ут ри му ють ся від публікації низ ки но
вих но менк ла тур них комбінацій у роді Cherleria,
оскільки його сис те ма ти ку та філогенію досліджує
A.J. Moore, яка те пер готує ревізію роду. З цієї при
чи ни ми не валідизуємо тут нові комбінації в роді
Cherleria для видів, відомих як Minuartia arctica та
M. biflora, а та кож як M. circassica (Albov) Woronow
й M. laricifolia (L.) Schintz & Thell. (див. на ве де ну
ниж че примітку до Cerleria eglandulosa).
C. eglandulosa (Fenzl) Fedoronchuk, 2015, Укр. бо
тан. журн, 72(6): 549. — Ч. не за ло зиста.
Опи са но з Гірського Кри му (за про то ло гом:
«Tauria, Obnisky [“Obinsky”]»). — Лектотип: «Tauria,
Obnisky [“Obinsky”]»). Ex herbario B. Czernjaëvi»
(KW) [Кло ков, 1974, Но вости сист. высш. и низш.
раст. 1974: 48].
— Minuartia eglandulosa (Fenzl) Klokov, 1974, Но
вости сист. высш. и низш. раст. 1974: 47; Фе до рон
чук, 2002, у Фе до рон чук, Дідух. Екофл. Укр., 3:
24, 158; Цве лев, 2002, Бо тан. журн., 87, 3: 124; він
же, 2004, Фл. Вост. Ев ро пы, 11: 196; він же, 2012,
Консп. фл. Вост. Ев ро пы, 1: 223. — Alsine pinifolia
Fenzl var. egalndulosa Fenzl, 1842, in Ledeb., Fl. Ross.,
136 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2016, 73(2)
1: 354. — Arenaria pinifolia auct. non M. Bieb.: Steven,
1857, Bull. Soc. Nat. Moscou, 30, 3: 85.— Minuartia
caucasica auct. non (Adams ex Rupr.) Mattf., nom.
illeg.: Шишк. 1947, в Е.В. Вульф, Фл. Кры ма, 2, 1:
136.
Зростає на ске лях, кам'янистих схи лах. — По
ши рен ня в Україні: Гірський Крим. — За галь не по
ши рен ня: кримський ендемік.
Примітка. Вид Minuartia eglandulosa виділений М.В. Кло
ко вим (1974) на основі різновиду Alsine pinifolia Fenzl var.
egalndulosa Fenzl. Фенцль опи сав різновид за ек зем п ля
ром, зібраним Пар рей сом (Parreys) з Ча тирда гу (Крим).
Але після Пар рей са ніхто цієї рос ли ни в Кри му вже не
зна хо див. Відсутні подібні ек зем п ля ри і в гер бар них
колекціях. Од нак у KW в гербарії В.М. Черняєва М.В.
Кло ко вим були виявлені старі ек зем п ля ри, які він відніс
до зга да но го різновиду. М.В. Кло ков припускає, що ек
зем п ля ри, які збе рег ли ся в Києві, мож ли во, є дуб ле та ми
пар рей со вих і та кож по хо дять з Ча тирда гу. Він вважає
малоймовірним зник нен ня доволі рідкісного виду з
фло ри Кри му, що потребує спеціального по шу ку. Від
близь ко го кав казь ко го виду Minuartia circassica (Albov)
Woronow (M. caucasica (Adams ex Rupr.) Mattf., nom. illeg.)
різниться відсутністю за ло зисто го опу шен ня на всіх
част инах рос лин, ко рот ши ми (в 2–3 рази) лист ка ми на
неплідних го нах, дрібнішими квітками. Вид габітуально
дуже подібний до се ред зем но морсько го (південь
Франції, Північна Італія) Minuartia laricifolia (L.) Schintz
& Thell., але відрізняється три, а не од но жил ко ви ми
лист ка ми, мен ши ми квітками та ко ро боч ка ми.
Minuartia L. 1753, Sp. Pl.: 89–90; Dillenb. &
Kadereit, 2014, Taxon, 63, 1: 78. — Мінуарція.
Етимологія: на пошану Juan Minuart'а (1693–
1788), друга К. Ліннея, аптекаря в м. Барселона,
згодом – професора Королівського ботанічного
саду в Мадриді.
— Minuartia sect. Minuartia. — Minuatria sect.
Plurinerviae McNeill, 1962, Notes Roy. Bot. Gard.
Edinb. 24, 2: 142; Цвелев, 2004, Фл. Вост. Европы,
11: 196. — Chetropis Raf. 1837, Fl. Tellur. 3: 80. —
Minuatria subgen. Chetropis (Raf.) Tzvelev, 2002, Бо
тан. журн. 87, 3: 126; він же, 2004, Фл. Вост. Европы,
11: 201. — Xeralsine Fourr. 1868, Ann. Soc. Linn. Lyon,
N. S., 16: 347. — Minuatria sect. Minuatria subsect.
Xeralsine (Fourr.) McNeill, 1962, Notes Roy. Bot.
Gard. Edinb. 24, 3: 148. — Minuatria sect. Xeralsine
(Fourr.) Tzvelev, 2002, Бо тан. журн., 87, 3: 127; він же,
2004, Фл. Вост. Европы, 11: 202. — Minuatria sect.
Euminuartia grex Setaceae Mattf. [1921, Bot. Jahrb.
57, Beibl. 126: 30, nom. nud.] 1922, Feddes Repert.
Beih. 15: 54, 91. — Minuartia sect. Euminuartia (Fenzl)
Graebn. ser. Setaceae (Mattf.) Schischk. 1936, Фл.
СССР, 6: 492, ut «ser. Setaceae Mattf. 1921»; Клоков,
1952, Фл. УРСР, 4: 476, ut «ser. Setaceae Mattf.». —
Minuatria sect. Euminuartia ser. Leiosperma Klokov,
1954, Фл. УРСР, 4: 479, nom. nud. — Minuatria ser.
Eusetacea Klokov, там же: 480, nom. nud.
Одно, дво або багаторічні дерновинні рос ли ни.
Лист ки від лінійних до лінійнощетиноподібних,
тверді, з 1–3 жил ка ми, з країв голі або волосисті,
але без дов гих жорст ких війок. Квітки п'ятичленні,
май же сидячі або на помітних квітконіжках, зібрані
в густі або більшменш розлогі волотисті суцвіття
із дихазіїв. Ча шеч ка при основі твердіє (хря щу ва
та); ча шо лист ки загострені, з однією або трьо ма–
п'ятьма (сімома) жил ка ми; пе люст ки та ко ро боч
ки більшменш дорівнюють чашечці, коротші за
неї або в 1,5 раза довші, рідше пе люст ки відсутні.
Насінини з горбочкоподібною скульп ту рою на
периферії. Ос нов не хро мо сом не чис ло (x) = (13,
14) 15.
Tип: M. dichotoma L.
Понад 50 видів, поширених в Європі,
Середземномор'ї (включаючи Анатолію), у
Північній Африці, південній частині Азії, в горах
Кавказу та в північній частині Індії. У флорі Східної
Європи — 9 видів: M. hirsuta (M. Bieb.) Hand.Mazz.,
M. leiosperma Klokov, M. aucta Klokov, M. thyraica
(Zapał.) Klokov, M. krascheninnikovii Schischk., M.
euxina Klokov, M. adenotricha Schischk., M. glomerata
(M. Bieb.) Degen, M. wiesneri (Stapf) Schischk.
В Україні — 8 видів.
Ключ для визначення видів роду Minuatria флори
України
1. Однорічні, зрідка малорічні, часто
дуже розгалужені рослини без вкорочених
вегетативних пагонів у пазухах стеблових
листків (іноді вони є, але їх небагато), з тонким
коренем і прямостоячими стеблами ................ 2.
— Багаторічні рослини, які утворюють
рихлі або густі дернини з помітно
здерев'янілими при основі стеблами,
товстим коренем і вегетативними пагонами
в пазухах листків .......................................... 3.
2. Однорічна рос ли на з ку че ря во опу ше ни м
стеб лом, без вко ро че них ве ге та тив них пагонів у па
зу хах стеб ло вих листків. Квітки в головкоподібних
пуч ках, ото че них дугоподібно зігнутими
приквітками; ча шо лист ки 5–7 мм зав дов жки,
нерівні; пе люст ки відсутні .......….…… 2. M. wiesneri.
— Однорічна або малорічна ко рот ко за ло
зистоопу ше на рос ли на, іноді з не ба гать ма вко
ро че ни ми ве ге та тив ни ми па го на ми в па зу хах
137ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2016, 73(2)
стеб ло вих листків. Верхівкові пуч ки квіток не
оточені дугоподібно зігнутими приквітками; ча
шо лист ки 4–6 мм зав дов жки, більшменш рівні;
квітки з пе люст ка ми, які май же в 1,5 раза коротші
від ча шеч ки ................................ 1. M. glomerata.
3(1). Ча шо лист ки з однією до б ре помітною
жил кою .............................................................. 4.
— Ча шо лист ки з трьо ма, рідше –
п'ятьма (сімома) до б ре помітними жил ка
ми ................................................. 3. M. hirsuta.
4. Стеб ла зни зу до вер ху опушені ко рот ки ми
прости ми та за ло зисти ми во лос ка ми ............ 5.
— Стеб ла вни зу опушені ко рот ки ми прости
ми во лос ка ми, в суцвітті голі або дуже рідко
короткоопушені .................................................... 6.
5. Стеб ла 10–20 см зав виш ки, ра зом із
гілками суцвіття опушені дуже ко рот ки ми
сосочкоподібними во лос ка ми, іноді з домішкою
за ло зистих волосків; ча шо лист ки опушені
лише при основі. Ко ро боч ка тро хи ко рот ша
від ча шеч ки .................................... 7. M. euxina.
— Стеб ла 5–10 см зав виш ки, ра зом із гілками
суцвіття опушені дуже ко рот ки ми за ло зисти
ми во лос ка ми; ча шо лист ки опушені по всій
поверхні (зни зу до вер ху). Ко ро боч ка дорівнює
чашечці ......................................... 8. M. adenotricha.
6(4). Час ти на квіток на ко ро тень ких квітконіжках
або май же сидячі; ча шо лист ки 2,5–3,5 мм зав
дов жки ……………………........................................ 7.
— Усі квітки на помітних квітконіжках; ча шо лист
ки 3–5 мм зав дов жки ................................. 5. M. aucta.
7. Насінини вкриті ту пи ми гор боч ка
ми ................................................... 4. M. leiosperma.
— Насінини вкриті гос три ми гор боч ка
ми ............................................... 6. M. thyraica.
1. M. glomerata (M. Bieb.) Degen, 1910, Mitt. Nat.
Ver. Steiermark, 46: 319; Шишк. 1936, Фл. СССР,
6: 492; він же, 1947, в Е.В. Вульф, Флора Крыма,
2, 1: 134; Клоков, 1952, Фл. УРСР, 4: 476; Halliday,
1993, Fl. Europ., ed. 2. 1: 155; Федорончук, 2002, у
Федорончук, Дідух. Екофл. Укр., 3: 24, 140; Цве
лев, 2002, Бо тан. журн., 87, 3: 127; він же, 2004,
Фл. Вост. Ев ро пы, 11: 202; він же, 2012, Консп. фл.
Вост. Ев ро пы, 1: 227. — М. скуп че на.
Опи са но з Кри му (за про то ло гом: «Habitat
in Tauriae saxosis calcareis»). — Лек то тип:
«Tschatyrdagh» (LE) [Цве лев, 2004, Фл. Вост. Ев ро
пы, 11: 202].
— Arenaria glomerata M. Bieb. 1808, Fl. Taur.Cauc.
1: 350.
Зростає на кам'янистих, нерідко вап ня ко вих
схи лах. — По ши рен ня в Україні: південна час ти на
Лісостепу та в Сте пу, а та кож в Кри му. — За галь не
по ши рен ня: Се ред ня Європа (південна час ти на),
Бал ка ни, При чор но мор'я, Крим, Кав каз (Західне
За кав каз зя).
2. M. wiesneri (Stapf) Schischk. 1936, Фл. СССР,
6: 490; Шишк. 1947, в Е.В. Вульф, Фло ра Кры ма,
2, 1: 134; Фе до рон чук, 2002, у Фе до рон чук, Дідух.
Екофл. Укр., 3: 24, 138; Цве лев, 2002, Бо тан. журн.,
87, 3: 128; він же, 2004, Фл. Вост. Ев ро пы, 11: 203;
він же, 2012, Консп. фл. Вост. Ев ро пы, 1: 227. —
М. Візнера.
Опи са но з Ірану (за про то ло гом: «Gilan,
Rudbar»). Тип невідомий.
— Alsine wiesneri Stapf, 1886, Denkschr. K. K.
Akad. Wien: 20. — Minuartia montana subsp. wiesneri
(Stapf) McNeill, 1962, Notes Roy. Bot. Gard. Edinb.
24, 3: 359; Halliday, 1993, Fl. Europ., ed. 2, 1: 155. —
M. montana auct. non L.: Зиман, 1987, Опред. высш.
раст. Укр.: 70.
На кам'янистих схи лах. — По ши рен ня в Україні:
Гірський Крим. — За галь не по ши рен ня: Бал ка ни
(Болгарія), Крим, Кав каз, Мала Азія, Іран.
3. M. hirsuta (M. Bieb.) Hand.Mazz. 1909, Ann.
K.K. Hoffm. Wien, 23: 152, ex parte; Шишк. 1936,
Фл. СССР, 6: 496, табл. 27, рис. 6; він же, 1947, в
Е.В. Вульф, Флора Крыма, 2, 1: 136; Halliday, 1993,
Fl. Europ., ed. 2, 1: 156; Фе до рон чук, 2002, у Фе до
рон чук, Дідух. Екофл. Укр., 3: 24, 150; Цве лев, 2002,
Бо тан. журн., 87, 3: 124; він же, 2004, Фл. Вост. Ев
ро пы, 11: 197; він же, 2012, Консп. фл. Вост. Ев ро
пы, 1: 223. — М. шорст ко во ло систа.
Опи са но з Кри му (за про то ло гом: «Habitat
in Tauriae montibus altis. In summo monte
Tschaturdagh»). — Лектотип: «Ex summo Tauriae
monte Tschaturdag» (LE) [Федорончук, Мосякін,
hic designatus].
— Arenaria hirsuta M. Bieb. 1808, Fl. Taur. — Cauc.
1: 349.
На кам'янистих схилах у високогір'ї. —
Поширення в Україні: Гірський Крим (яйла). —
Загальне поширення: кримський ендемік.
4. M. leiosperma Klokov, 1947, Ботан. журн. АН
УРСР, 4, 1–2: 69; Кло ков, 1952, Фл. УРСР, 4: 477;
Фе до рон чук, 2002, у Фе до рон чук, Дідух. Екофл.
Укр., 3: 24, 142. — М. гладконасінна.
138 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2016, 73(2)
Опи са но з При азов'я. — Го ло тип:
«Мелітопільщина, р. Мо лоч на, Тер пець
Богданівка, 11.VIII.1925. М. Клоков» (KW).
— M. setacea auct. fl. ucr. non (Thull.) Hayek.:
Шишк. 1936, Фл. СССР, 6: 492; Halliday, 1993, Fl.
Europ., ed. 2, 1: 155; Цве лев, 2002, Бо тан. журн., 87,
3: 127; він же, 2004, Фл. Вост. Ев ро пы, 11: 201; він
же, 2012, Консп. фл. Вост. Ев ро пы, 1: 226.
На кам'янистих відслоненнях і пісках. — По
ши рен ня в Україні: май же по всій території,
окрім західних і південносхідних районів і Кри
му. — За галь не по ши рен ня: Верхнє і Середнє
Придніпров'я, При чор но мор'я, НижньоДонський
і Вол гоДонський флористичні рай они, ендемік.
Примітка. М.М. Цвель ов (2004) вважає M. leiosperma
(ра зом із ниж че на ве де ним M. aucta Klokov) синонімом
M. setacea (Thull.) Hayek., від яко го він насправді
відрізняється ту пи ми, малопомітними на поверхні
насінини гор боч ка ми.
5. M. aucta Klokov, 1947, Бо тан. журн. АН УРСР,
4, 1–2: 70; Кло ков, 1952, Фл. УРСР, 4: 479; Фе до
рон чук, 2002, у Фе до рон чук, Дідух. Екофл. Укр., 3:
24, 144. — М. побільшена.
Опи са но з Кре ме нець ких гір. — Го ло тип: «Дівоча
гора і ліс біля м. Кре мен ця Тернопільської обл.,
13.IX.1940. Ф. Гринь» (KW).
— M. setacea auct. fl. ucr. non (Thull.) Hayek.:
Шишк. 1936, Фл. СССР, 6: 492; Halliday, 1993, Fl.
Europ., ed. 2, 1: 155; Цве лев, 2002, Бо тан. журн., 87,
3: 127; він же, 2004, Фл. Вост. Ев ро пы, 11: 201; він
же, 2012, Консп. фл. Вост. Ев ро пы, 1: 226.
На вап ня ко вих ске лях. — По ши рен ня в Україні:
Північне Поділля. — За галь не по ши рен ня:
подільський ендемік.
6. M. thyraica (Zapał.) Klokov, 1947, Бо тан. журн.
АН УРСР, 4, 1–2: 68; Кло ков, 1952, Фл. УРСР,
4: 479; Фе до рон чук, 2002, у Фе до рон чук, Дідух.
Екофл. Укр., 3: 24, 145; Цве лев, 2002, Бо тан. журн.,
87, 3: 127; він же, 2004, Фл. Вост. Ев ро пы, 11: 201;
він же, 2012, Консп. фл. Вост. Ев ро пы, 1: 227. —
М. дністровська.
Опи са но з Придністров'я. — Го ло тип: «Podolia,
distr. Uschyzia, Bokota rupestres calcareis ad Thyram
8.III.1927. G. Kleopow» (KW).
— M. setacea auct. fl. ucr. non (Thull.) Hayek.:
Шишк. 1936, Фл. СССР, 6: 492; Halliday, 1993, Fl.
Europ., ed. 2, 1: 155. — M. setacea var. thyraica Zapał.
1911, Consp. Fl. Galic. Crit. 3: 24.
На вапнякових і степових схилах. — Поширення
в Україні: Поділля (Придністров'я). — Загальне
поширення: південноподільський ендемік.
7. M. euxina Klokov, 1974, Но вости сист. высш. и
низш. раст. 1974: 44, рис. 12; Фе до рон чук, 2002, у
Фе до рон чук, Дідух. Екофл. Укр., 3: 24, 146; Цве
лев, 2002, Бо тан. журн., 87, 3: 127; він же, 2004,
Фл. Вост. Ев ро пы, 11: 202; він же, 2012, Консп. фл.
Вост. Ев ро пы, 1: 227. – М. чор но морська.
Опи са но з Гірського Кри му (за про то ло гом:
«Юговос точ ный Крым, воз ле Пла нер ско го (Кок
те бель), горы Ка ра да га (бли жай шие), на ка ме
нистых скло нах, 17.VI.1967, М. Кло ков»). — Го ло
тип: «Крым, ок рест ности Пла нер ско го, Ка ра даг,
ка ме нистые скло ны, 17.VI.1967, М. Кло ков» (KW).
— M. setacea auct. fl. ucr. non (Thull.) Hayek:
Шишк. 1936, Фл. СССР, 6: 492.
На кам'янистих схи лах. — По ши рен ня в Україні:
Крим. — За галь не по ши рен ня: кримський ендемік.
Примітка. Від близь ких попередніх видів різниться ко
рот ко во ло систи ми квітконіжками, що на га ду ють такі
у M. leiosperma Klokov f. puberula (Kleopow) Klokov (=
M. setacea (Thuill.) Hayek var. puberula (Kleopow) Tzvelev),
яка зрідка по ши ре на на континентальній частині
України. Про те від наведеної фор ми (f. puberula) M. euxina
різниться дещо дов ши ми ча шо лист ка ми та більшими
насінинами, по кри ти ми гос три ми гор боч ка ми (як у
M. thyraica). Всі вищеназвані види утворюють щільну
гру пу близь ких вікарних географічних рас спорідненості
M. setacea, з яких найпо ши ре нішою на території України
є M. leiosperma.
8. M. adenotricha Schischk. [1936, Фл. СССР, 6:
495, descr. ross.] 1937, Тр. Бо тан. инта АН СССР,
сер. 1, 3: 169; Шишк. 1936, Фл. СССР, 6: 495,
табл. 27, рис. 5; він же, 1947, в Е.В. Вульф, Фло ра
Кры ма, 2, 1: 136; Chater a. Halliday, 1993, Fl. Europ.,
ed. 2, 1: 156; Фе до рон чук, 2002, у Фе до рон чук,
Дідух. Екофл. Укр., 3: 24, 148; Цве лев, 2002, Бо тан.
журн., 87, 3: 127; він же, 2004, Фл. Вост. Ев ро пы,
11: 202; він же, 2012, Консп. фл. Вост. Ев ро пы, 1:
227. – М. за ло зисто во ло систа.
Опи са но з Гірського Кри му. – Го ло тип: «Tauria.
ЧатырДаг. 8.VIII.1856» (LE).
– Alsine setacea (Thull.) Fenzl var. pubescens Fenzl,
1842, in Ledeb., Fl. Ross. 1: 136.
На ске лях. — По ши рен ня в Україні: Гірський
Крим. — За галь не по ши рен ня: кримський ендемік.
Примітка. Від близьких видів з M. setacea aggr. різниться
короткозалозистоопушеними гілками суцвіття і
квітконіжками.
139ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2016, 73(2)
Pseudocherleria Dillenb. & Kadereit, 2014, Taxon,
63, 1: 79. – Псевдочерлерія.
Етимологія: від на зви роду Сherleria (див. вище).
– Minuartia sect. Spectabiles grex Laricinae Mattf.
1921, Bot. Jarb. 57, Beibl. 126: 33; id. 1922, Feddes
Repert. Beih. 15: 182. – Minuartia ser. Laricinae
(Mattf.) McNeill, 1962, Notes Roy. Bot. Gard. Edinb.
24: 140. – Minuartia subgen. Charadzia Tzvelev, 2004,
Фл. Вост. Европы, 11: 195.
Багаторічні густодернинні трави або
напівкущики, опушені довгими, загостреними,
багатоклітинними волосками. Листки пласкі,
м'ясисті, ланцетні або лінійноланцетні, з однією
або п'ятьма більшменш помітними жилками, по
краях із довгими і твердуватими війками. Квітки
п'ятичленні, поодинокі або в 1–5квітковому
стис ну то му напівзонтику на верхівках гілок. Ча
шеч ка при основі не твердіє; ча шо лист ки лінійні,
тупі, з трьо ма жил ка ми. Пе люст ки та ко ро боч
ки рівні з ча шеч кою або май же вдвічі довші за
неї. Насінини дископодібні, на спинці (по кілю)
довготорочкуваті. Ос нов не хро мо сом не чис ло (x)
= 11, 12, 21, 23.
Typus: P. laricina (L.) Dillenb. & Kadereit (=
Minuartia laricina (L.) Mattf.).
Близь ко 12 видів, по ши ре них у Північній
Америці, Арктичній Азії (до Японії), в го рах Кав ка
зу і при лег лих регіонів. У флорі Східної Європи –
1 вид: P. macrocarpa (Pursh) Dillenb. & Kadereit (=
Minuartia macrocarpa (Pursh) Ostenf.); в Україні
відсутній.
Sabulina Rchb. 1832, Fl. Germ. Excurs.: 785;
Dillenb. & Kadereit, 2014, Taxon, 63, 1: 85. – Сабуліна.
Етимологія: від латинського «sabulosum» –
піщаний (що зростає на піску).
– Minuartia sect. Sabulina (Rchb.) Graebn. 1919,
in Asch. u. Graebn., Syn. Mitteleur. Fl. 5, 1: 700. –
Minuartia subgen. Sabulina (Rchb.) Tzvelev, 2004, Фл.
Вост. Европы, 11: 199. – Alsine grex Tryphane Fenzl,
1840, in Engl., Gen. Pl.: 965, s. str. – Tryphane (Fenzl)
Rchb. 1840, Deutsche Bot. Herbarienbuch (Nomend.):
205, p. p. – Minuartia sect. Tryphane (Fenzl) Hayek,
1908, Fl. Steirm. 1: 271; Цве лев, 2004, Фл. Вост.
Европы, 11: 197. – Minuartia subgen. Tryphane (Fenzl)
Tzvelev, 2004, Фл. Вост. Европы, 11: 199, p. p. –
Alsine grex Acutiflorae Fenzl, 1840, in Engl., Gen. Pl.:
965. – Minuartia sect. Acutiflorae (Fenzl) Hayek, 1908,
Fl. Steierm. 1: 274; Цве лев, 2004, Фл. Вост. Европы,
11: 196. – Alsine grex Alsinanthe Fenzl, 1840, іn Engl.,
Gen. Pl.: 965. – Alsine sect. Alsinanthe (Fenzl) Fenzl,
1842, in Ledeb., Fl. Ross. 1: 356. – Minuartia sect.
Alsinanthe (Fenzl) Graebn. 1919, in Asch. u. Graebn.,
Syn. Mitteleur. Fl. 5, 1: 771; Цвелев, 2004, Фл. Вост.
Европы, 11: 199.
Здебільшого дуже розгалужені однорічники
з тон ким ко ре нем, рідше – густодернинні
багаторічники. Листки від лінійних до лінійно
щетинкоподібних, по краях голі або опушені, але
без жорстких війок, з однією–трьома жилками.
Квітки п'ятичленні, зазвичай численні, в рідких
суцвіттях. Чашечка при основі не твердіє;
чашолистки лінійні, загострені, з трьома жилками.
Пелюстки та коробочки однакової довжини з
чашечкою, коротші або майже в 1,5–2 рази довші
від неї. Насінини з горбочкоподібною скульптурою
на поверхні. Основне хромосомне число (x) = 13,
23.
Тип: S. tenuifolia (L.) Hiern. (= S. hybrida (Vill.)
Fourr.; = Minuartia hybrida (Vill.) Schischk.).
Найчисельніший рід, виділений із Minuartia
s. l., який охоплює близько 70 видів, поширених
у Північній півкулі: гори Середземноморського
регіону, Альпи, Південна та Центральна Європа,
Мала Азія (Анатолія), Кавказ, ПівденноЗахідна
Азія, Центральна Азія, Північна Америка,
Південна Америка (Чилі, Аргентина – 2 види). У
флорі Східної Європи 13 видів: S. helmii (Fisch. ex
Ser.) Dillenb. & Kadereit (= Minuartia helmii (Fisch.
ex Ser.) Schischk.), S. taurica (Steven) Dillenb. &
Kadereit (= M. taurica (Steven) Graebn.), S. verna (L.)
Rchb. (= M. verna (L.) Hiern.), S. oxypetala (Woł.)
Mosyakin & Fedoronchuk (= M. oxypetala (Woł.)
Kulcz.), S. uralensis (Clerc) Dillenb. & Kadereit (=
M. uralensis (Clerc) Tzvelev), S. rubella (Wahlenb.)
Dillenb. & Kadereit (= M. rubella (Wahlenb.) Hiern.),
S. orthotrichoides (Schischk.) Mosyakin & Fedoronchuk
(= M. orthotrichoides Schischk.), S. stricta (Sw.) Rchb. (=
M. stricta (Sw.) Hiern.), S. bilykiana (Klokov) Dillenb.
& Kadereit (= M. bilykiana Klokov), S. hypanica
(Klokov) Mosyakin & Fedoronchuk (= M. hypanica
Klokov), S. viscosa (Schred.) Rchb. (= M. viscosa
(Schred.) Schinz & Thell.), S. pseudohybrida (Klokov)
Mosyakin & Fedoronchuk (= M. pseudohybrida
Klokov), S. regeliana (Trautv.) Dillenb. & Kadereit (=
M. regeliana (Trautv.) Mattf.). У флорі України – 7
видів.
Ключ для визначення видів роду Sabulina фло ри
України
1. Однорічні, рідко – малорічні, часто
дуже розгалужені рослини без вкорочених
вегетативних пагонів у пазухах стеблових
140 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2016, 73(2)
листків (іноді вони є, але небагато), з тонким
коренем і прямостоячими стеблами ................ 2.
– Багаторічні рослини, які утворюють рихлі
або густі дернини з помітно здерев'янілими при
основі стеблами, товстим коренем і вегетативними
пагонами в пазухах листків .............................. 5.
2. Гілочки суцвіття та квітконіжки
голі, рідше – з небагатьма залозистими
волосками; пелюстки майже вдвічі коротші від
чашечки ........................... 7. S. pseudohybrida.
– Гілочки суцвіття та квітконіжки залозисто
волосисті; пелюстки лише трохи коротші від
чашечки, рівні їй або довші від неї .............. 3.
3. Пелюстки дещо довші від чашечки
або дорівнюють їй; коробочки трохи
довші від чашечки ............... 4. S. bilykiana.
– Пелюстки коротші від чашечки; коробочки
дорівнюють чашечці або дещо коротші від неї ... 4.
4. Чашолистки 2,5–3,0 мм завдовжки; пелюстки
в 1,5 раза коротші від чашечки. Насінини 0,35–
0,4 мм у діаметрі .............................. 6. S. viscosa.
– Чашолистки (2,8) 3–4 мм завдовжки; пелюстки
не більше як на 1/4 коротші від чашечки. Насінини
0,4–0,6 мм у діаметрі .....,................ 5. S. hypanica.
5(1). Пелюстки вдвічі довші від чашечки;
чашолистки 4,5–5,0 мм завдовжки, без
перетинчастих країв. Коробочка трохи коротша
від чашечки .................................. 1. S. taurica.
– Пелюстки майже дорівнюють чашечці;
чашолистки 3–4 (5) мм завдовжки, з широко
перетинчастими краями. Коробочка дорівнює
або трохи довша від чашечки ................. 6.
6. Листки голі. Пелюстки тупі, трохи довші від
чашечки. Насінини по периферії вкриті тупувати
ми горбочками ....................................... 2. S. verna.
– Листки по краях залозистоопушені.
Пелюстки гострі, трохи коротші від чашечки.
Насінини по периферії вкриті гоструватими
горбочками ..................................... 3. S. oxypetala.
1. S. taurica (Steven) Dillenb. & Kadereit, 2014,
Taxon, 63, 1: 88. – С. таврійська (с. кримська).
Описано з Криму (за протологом: «In summo
vertice montium Tauriae meridionalis supra
Karadagh»). Тип невідомий.
– Minuartia taurica (Steven) Graebn. 1918, in Asch.
u. Graebn., Syn. Mitteleurop. Fl. 5, 1: 758; Шишк.
1936, Фл. СССР, 6: 503, cum auct. comb. Asch. &
Graebn.; він же, 1947, в Е.В. Вульф, Флора Крыма,
2,1: 136; Halliday, 1993, Fl. Europ., ed. 2, 1: 158;
Федорончук, 2002, у Федорончук, Дідух. Екофл.
Укр., 3: 24, 152; Цвелев, 2002, Ботан. журн., 87, 3:
124; він же, 2004, Фл. Вост. Европы, 11: 196; він
же, 2012, Консп. фл. Вост. Европы, 1: 223. – Alsine
taurica Steven, 1856, Bull. Soc. Nat. Mosc. 29, 1: 319.
На скелях і кам'янистих схилах у високогір'ї. —
Поширення в Україні: Гірський Крим (яйла). —
Загальне поширення: кримський ендемік.
Примітка. Вид занесений до Чер во но го списку МСОП
(за назвою Minuartia taurica (Steven) Graebn.).
2. S. verna (L.) Rchb. 1832, Fl. Germ. Excurs. 2:
788; Dillenb., Kadereit, 2014, Taxon, 63, 1: 88. –
С. весняна.
Описанo з Європи (за протологом: «Habitat in
alpibus Europae australioris». – Лектотип: «Schmidel
s.n., Herb. Linn. no. 585.30 (LINN)» [Halliday, 1964,
Feddes Repert. 69: 12].
– Minuartia verna (L.) Hiern., 1899, Journ. Bot.
(London), 37: 320; Шишк. 1936, Фл. СССР, 6: 505,
p. max. p.; Holliday, 1993, Fl. Europ. ed. 2, 1: 158;
Цвелев, 2002, Ботан. журн., 87, 3: 124; він же, 2004,
Фл. Вост. Европы, 11: 197; він же, 2012, Консп.
фл. Вост. Европы, 1: 223. – Arenaria verna L. 1767,
Mant. Pl. 1: 72. – Alsine verna (L.) Wahlenb. 1812, Fl.
Lapp.: 129. – Minuartia gerardii (Willd.) Hayek, 1908,
Fl. Steierm. 1: 272. – Arenaria gerardii Willd., 1799, Sp.
Pl. 2: 729. – Minuartia verna subsp. gerardii (Willd.)
Graebn. in Asch. et Graebn., 1918, Syn. Mitteleur. Fl.
5 (1): 747. – M. zarecznyi (Zapał.) Klokov, 1950, Визн.
росл. УРСР: 632; Клоков, 1952, Фл. УРСР, 4: 480;
Федорончук, 2002, у Федорончук, Дідух. Екофл.
Укр., 3: 24, 156; Цвелев, 2002, Ботан. журн., 87, 3:
125; він же, 2004, Фл. Вост. Европы, 11: 197; він
же, 2012, Консп. фл. Вост. Европы, 1: 224. – Alsine
zarecznyi Zapał. 1910, Bull. Inst. Acad. Sci. Cracovie,
Cl. Sci. Мath., Ser. B, Sci. Nat.: 168; id. 1911, Consp.
Fl. Galic. Crit. 3: 25. – Minuartia pauciflora (Kit. ex
Kanitz) Dvořaková, 2003, Preslia, Praha, 75: 350. –
Arenaria pauciflora Kit. ex Kanitz, 1863, Linnaea, 32:
510.
На вапнякових скелях. — Поширення в Україні:
Карпати. — Загальне поширення: Татри та Східні
Карпати (ендемік).
Примітка. Вид занесений до «Червоної книги України»
(2009) (за назвою Minuartia pauciflora (Kit. ex Kanitz)
Dvorǎkova).
141ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2016, 73(2)
3. S. oxypetala (Woł.) Mosyakin & Fedoronchuk,
2015, Phytotaxa, 231(1): 96.
Описано зі Східних Карпат: Чивчинських гір
(за протологом: «In fissuris rupium calcareum ad
pedem montis Czyvczyn, 1580 m s. m.»). Автентичні
зразки у KRAM, лектотип поки що не обраний. –
C. гостропелюсткова.
– Minuartia oxypetala (Woł.) Kulcz. 1921, Fl. Polska,
2: 231; Клоков, 1952, Фл. УРСР, 4: 482; Федорончук,
2002, у Федорончук, Дідух. Екофл. Укр., 3: 24, 154;
Цвелев, 2002, Ботан. журн., 87, 3: 125; він же, 2004,
Фл. Вост. Европы, 11: 198; він же, 2012, Консп. фл.
Вост. Европы, 1: 224. – Alsine oxypetala Woł. 1888,
Spraw. Kom. Fiz. Akad. Umiej. 22, 2: 214. – Minuartia
verna (L.) Hiern. subsp. oxypetala (Woł.) Halliday,
1964, Feddes Repert. 69: 13; id. 1993, Fl. Europ., ed.
2, 1: 158. – M. zarecznyi auct. non (Zapał.) Klokov:
Чопик, 1976, Високогірна фл. Укр. Карп.: 39, p.
p. – Sabulina verna subsp. oxypetala (Woł.) Dillenb. &
Kadereit, 2014, Taxon, 63, 1: 88.
На вапнякових скелях у високогір'ї. —
Поширення в Україні: Карпати (Чивчинські та
Гринявські гори: Фатуя Банулуї, Гнєтєса; дуже
рідко). — Загальне поширення: ендемік Східних
Карпат.
Примітка. Вид занесений до «Червоної книги України»
(2009).
4. S. bilykiana (Klokov) Dillenb. & Kadereit, 2014,
Taxon, 63, 1: 85. – C. Білика.
Описано з півдня України (Одеська обл.) [за
протологом: «RSS Ucr., ditio Izmailiensis, distr.
NovoIvanovsk., prope pag. Orjechovka, 22.VI.1941.
Legit G. Bilyk»]. – Голотип: «Схил з мергелистим
грунтом, с. Пандаклія, або Фундуклі Ново
Іванівського рну Ізмаїльської обл. 22.VI.1941.
Г. Білик» (KW).
– Minuartia bilykiana Klokov, 1952, Фл. УРСР, 4:
654, 470, рис. 83; Halliday, 1993, Fl. Europ., ed. 2,
1: 154; Федорончук, 2002, у Федорончук, Дідух.
Екофл. Укр., 3: 23, 130; Цвелев, 2002, Ботан. журн.,
87, 3: 126; він же, 2004, Фл. Вост. Европы, 11: 199;
він же, 2012, Консп. фл. Вост. Европы, 1: 225. –
M. hybrida auct. non (Vill.) Schischk. 1936, Фл. СССР,
6: 488.
На степових схилах з мергелястим ґрунтом. —
Поширення в Україні: південна частина
Правобережного Лісостепу, рідко. — Загальне
поширення: ендемік Причорномор'я.
Примітка. У протолозі в цитуванні типу написано:
«с. Ореховка» (як новіша назва села Пантаклея).
Вид близький до болгарського Sabulina velenovskyi
(Rohlena) Dillenb. & Kadereit (= Minuartia velenovskyi
(Rohlena) Hayek), але відрізняється морфометричними
параметрами квітки, плода та насінини, а також
екологією рослин. Вид занесений до списку МСОП та
Європейського Червоного списку (за назвою Minuartia
bilykiana Klokov).
5. S. hypanica (Klokov) Mosyakin & Fedoronchuk,
2015, Phytotaxa, 231(1): 96. – C. бузька.
Описанo з півдня України (околиці м. Одеси). –
Голотип: «In lapidosis prope Odessam. Majo, leg. Lang
et Szovitz (Herb. ruth. Cent. 1, N 14)» (LE; ізотип –
KW).
– Minuartia hypanica Klokov, 1947, Ботан. журн.
АН УРСР, 4, 1–2: 66; Клоков, 1952, Фл. УРСР, 4:
470, рис. 84; Федорончук, 2002, у Федорончук,
Дідух. Екофл. Укр., 3: 23, 134; Цвелев, 2002, Ботан.
журн., 87, 3: 126; він же, 2004, Фл. Вост. Европы,
11: 199; він же, 2012, Консп. фл. Вост. Европы, 1:
225. – M. hybrida auct. non (Vill.) Schischk. 1936, Фл.
СССР, 6: 488; Halliday, 1993, Fl. Europ., ed. 2, 1: 154,
p. p. – ? M. birjuczensis Klokov, 1947, Ботан. журн.
АН УРСР, 4, 1–2: 67; Клоков, 1952, Фл. УРСР, 4:
473; Цвелев, 2002, Ботан. журн., 87, 3: 126; він же,
2004, Фл. Вост. Европы, 11: 200.
На вапнякових і лесових схилах. — Поширення
в Україні: південь степової зони та в Криму. —
Загальне поширення: причорноморськокрим
ський ендемік.
Примітка. Від близького західноєвропейського
S. tenuifolia (L.) Rchb. (= Minuartia tenuifolia (L.) Hiern.; =
M. hybrida (Vill.) Schischk.) різниться дещо дрібнішими
квітками та коротшими від чашечки коробочками.
Cинонімом S. hypanica є, імовірно, S. birjuczensis
(Klokov) Mosyakin & Fedoronchuk, 2015, Phytotaxa,
231(1): 95 (= Minuartia birjuczensis Klokov, 1947, Ботан.
журн. АН УРСР, 4, 1—2: 67; Клоков, 1952, Фл. УРСР,
4: 473; Цвелев, 2002, Ботан. журн., 87, 3: 126; він же,
2004, Фл. Вост. Европы, 11: 200). Описаний з півострова
Бирючий в Азовському морі (за протологом: «RSS Ucr.,
insula maeotica Birjuczij, V.1936. Leg. T. Cziza»), гербарні
матеріали якого, зокрема й типові, в колекціях CWU,
KW i LE відсутні (ймовірно, втраченi). За першоописом
рослини S. birjuczensis різняться від таких S. hypanica
лише звивистозігнутими стеблами та малопомітними
горбочками на поверхні насінини, тоді як у S. hypanica
горбочки гоструваті (остання ознака добре проявляється
лише у стиглих насінин).
6. S. viscosa (Schreb.) Rchb. 1832, Fl. Germ. Excurs.:
786. – С. клейка.
Описанo з Німеччини (Саксонія, околиці
Лейпцига) [за протологом: «in colle ad templum S.
Theclae, primo vere»]. Тип невідомий.
142 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2016, 73(2)
– Minuartia viscosa (Schreb.) Schinz & Thell.
1907, Bull. Herb. Boiss. ser. 2, 7: 404; Шишк. 1936,
Фл. СССР, 6: 487; Клоков, 1952, Фл. УРСР, 4:
473; Halliday, 1993, Fl. Europ., ed. 2, 1: 154, p. p.;
Федорончук, 2002, у Федорончук, Дідух. Екофл.
Укр., 3: 24, 136; Цвелев, 2002, Ботан. журн., 87, 3:
126; він же, 2004, Фл. Вост. Европы, 11: 200; він
же, 2012, Консп. фл. Вост. Европы, 1: 226. – Alsine
viscosa Schreb. 1771, Spicil. Fl. Lips.: 30. – Minuartia
piskunovii Klokov, 1952, Фл. УРСР, 4: 655, 474,
рис. 85.
На піщаних берегах річок і схилах борових
терас. — Поширення в Україні: в басейнах Дніпра
та Сіверського Дінця, а також у Криму (Тарханкут,
околиці Бахчисарая, Феодосія), зрідка. — Загальне
поширення: Середня Європа.
Примітка. Синонімом S. viscosa є Minuatria piskunovii
Klokov, що описана з Лівобережного Лісостепу [лектотип:
«Харьковская обл., Купянский рн, окр. ст. Заосколье,
сухие пески (дюны), 1.VI.1915. Собр. М. Клоков» (KW)],
рослини якої, за автором виду, різняться від попереднього
виду більш розлогим суцвіттям, коротшими від міжвузлів
нижніми стебловими листками та слабопомітними
на поверхні насінини тупими горбочками. Перегляд
гербарного матеріалу, у т. ч. типових зразків, показав,
що всі ці ознаки не є діагностичними, оскільки нерідко
в рослин із західноєвропейських популяцій, зокрема
з Моравії та Західних Родоп (Болгарія), є розлоге
суцвіття, стебло розгалужується майже від основи, а
поверхня насінин покрита слабопомітними горбочками.
Sabulina viscosa з усіх інших видів спорідненості
західноєвропейського виду S. tenuifolia (L.) Rchb. (=
Minuartia hybrida (Vill.) Schischk.) є більш північним
(західноєвропейськопонтичним) вікаріантом цього
комплексу видів.
7. S. pseudohybrida (Klokov) Mosyakin &
Fedoronchuk, 2015, Phytotaxa, 231(1): 96.– C.
несправжньогібридна.
Описанo з Криму (за протологом: «Крым,
Южный берег, западная часть, возле г. Фороса, на
каменистых склонах, 24.IV.1963, М. Клоков»). –
Голотип та ізотип: «Tauria meridionale occidentalis,
prope opp. Foros. In decliviis lapidosis 24.IV.1963. Leg.
M. Klokov» (KW).
– Minuatria pseudohybrida Klokov, 1974, Новости
сист. высш. и низш. раст. 1974: 40; Фе до рон чук,
2002, у Фе до рон чук, Дідух. Екофл. Укр., 3: 23, 132;
Цве лев, 2002, Бо тан. журн., 87, 3: 126; він же, 2004,
Фл. Вост. Ев ро пы, 11: 200; він же, 2012, Консп. фл.
Вост. Ев ро пы, 1: 226.
На кам'янистих схи лах. — По ши рен ня в Україні:
Південний бе рег Кри му (ПБК, від Фо ро са до
Ялти). — За галь не по ши рен ня: Бал ка ни (півд.), Ту
реч чи на, Крим.
При міт ка. Від бли зь ко го за хід но єв ро пейсько го Sabulina
tenuifolia (L.) Rchb. (= Minuartia tenuifolia (L.) Hiern.; =
M. hybrida (Vill.) Schischk.) різ нить ся від сут ністю на стеб
лі та лист ках ро с лин за ло зисто го опу шен ня, вуж чи ми ча
шо лист ка ми, ко рот ши ми пе люст ка ми (май же вдві чі ко
рот ши ми від ча ше ч ки), пур пу ро ви ми пи ля ка ми, не рід ко
ко рот шою від ча ше ч ки ко р о б о ч кою та дріб ні ши ми на сі
ни на ми. Вид дуже близький до попереднього S. viscosa.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Bartolucci F., Conti F., Iamonico D., Del Guacchio E. A
new combination in Mcneillia (Caryophyllaceae) for
the Italian flora, Phytotaxa, 2014, 170(2): 139–140.
http://dx.doi.org/10.11646/phytotaxa.170.2.8
Bittrich V. Caryophyllaceae. In: The families and genera of
vascular plants. Eds Kubitzki K., Rohwer J., Bittrich V.,
Berlin: Springer, 1993, vol. 2, pp. 206–236.
Dillenberger M.S., Kadereit J.W. Maximum polyphyly:
Multiple origins and delimitation with plesiomorphic
characters require a new circumscription of Minuartia
(Caryophyllaceae), Taxon, 2014, 63(1): 64–88.
Fedoronchuk M.M. Ukr. Bot. J., 2015, 72(6): 542–554
[Федорончук М.М. Система родини Caryophyl-
laceae флори України. 1. Підродини: Polycarpoi-
deae, Paronychioideae, Alsinoideae // Укр. ботан.
журн. – 2015. – 72(5). – C. 542–554].
Iamonico D. Arenaria tenuifolia versus Arenaria hybrida
(Caryophyllaceae): nomenclatural study and taxo
nomic implications, Phytotaxa, 2014, 173(3): 235–240.
http://dx.doi.org/10.11646/phytotaxa.173.3.6
Mattfeld J. Geographischgenetische Untersuchungen
über die Gattung Minuartia (L.) Hiern.,
Repert. Spec. Nov. Regni Veg. Beih., 1922, 15: 1–228.
McNeill J. Taxonomic studies in the Alsinoideae: I. Generic
and infrageneric groups, Notes Roy. Bot. Gard. Edin-
burgh, 1962, 24(2): 79–155.
McNeill J. The delimitation of Arenaria (Caryophyllaceae)
and related genera in North America, with 11 new combi
nations in Minuartia, Rhodora, 1980, 82 (831): 495–502.
McNeil J., Bassett I.J. Pollen morphology and the infrage
neric classification of Minuartia (Caryophyllaceae), Ca-
nad. J. Bot., 1974, 52(6): 1225–1231.
Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine.
A nomenclatural checklist, Kiev, 1999, xxiii + 345 pp.
http://dx.doi.org/10.13140/2.1.2985.0409
Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. New combina
tions for East European species of Sabulina (Caryo-
phyllaceae), Phytotaxa, 2015, 231(1): 95–98.
doi.org/10.11646/phytotaxa.231.1.10
Nepokroeff M., Wagner W.L., Weller S.G., Soltis P.S.,
Zimmer E.A., Sakai A.K., Soltis D.E. Diversification
in the endemic Hawaiian subfam. Alsinoideae
http://dx.doi.org/10.11646/phytotaxa.170.2.8
http://dx.doi.org/10.11646/phytotaxa.173.3.6
http://dx.doi.org/10.13140/2.1.2985.0409
http://dx.doi.org/10.11646/phytotaxa.231.1.10
143ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2016, 73(2)
(Caryophyllaceae): evidence from nrDNA ITS, ETS
sequences and morphology, Botany, 2001, Abstracts,
2001a: 129–130.
Nepokroeff M., Wagner W.L., Zimmer E.A., Weller S.G.,
Sakai A.K., Rabeler R.K. Origin of the subfam. Alsinoideae
and preliminary relationships in Caryophyllaceae inferred
from matK and trnL CF sequence data, Botany, 2001,
Abstracts, 2001b: 130.
Rabeler R.K., Wagner W.L. Eremogone (Caryophyllaceae):
new combinations for Old World species, PhytoKeys,
2015, 50: 35–42. doi:10.3897/phytokeys.50.4736
Tsvelev (Tzvelev) N.N. Bot. J., 2002, 87(3): 120–130.
[Цвелев Н.Н. О некоторых родах семейства
Сaryophyllaceae в Восточной Европе // Ботан.
журн. – 2002. – 87(3). – С. 120–130].
Tsvelev (Tzvelev) N.N. Minuartia L. – In: Flora Vostochnoi
Evropy (Flora Europae Orientalis), Moscow; St. Peters
burg: Oficina Editoria KMK, 2004, vol. 11, pp. 191–203.
[Цвелев Н.Н. Род Минуарция – Minuartia L. // Фло
ра Восточной Европы. – М.; СПб: Товво научн. из
даний КМК. – Т. 11. – C. 191–203].
Рекомендує до друку Надійшла 17.09.2015 р.
Д.В. Дубина
Федорончук М.М., Мосякін С.Л. Рід Minuartia
s. l. (Caryophyllaceae) у флорі Східної Європи: огляд
номенклатурних змін у світлі нових молекулярно-
філогенетичних даних. — Укр. ботан. журн. — 2016. —
73(2): 134—143.
Інститут ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України
вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01004, Україна
Подано огляд недавніх номенклатурних змін у роді Min-
uartia L. s. l. (Caryophyllaceae) флори Східної Європи у
зв'язку з новими молекулярнофілогенетичними дани
ми. Наведено ключі для визначення родів і видів флори
Східної Європи, виділених з Minuartia s. l. (Cherleria L.,
Minuartia s. str., Pseudocherleria Dillenb. & Kadereit, Sabu-
lina Rchb.), та їх загальна характеристика. Для видів, по
ширених на території України, вказуються також деталь
ніша синоніміка, номенклатурний тип, місцезростання
та за необхідності — номенклатурнотаксономічні при
мітки.
Ключові слова: флора, Східна Європа, Україна,
номенклатурні зміни, Caryophyllaceae, Cherleria,
Minuartia, Pseudocherleria, Sabulina.
Федорончук Н.М., Мосякин С.Л. Род Minuartia s. l.
(Caryophyllaceae) во флоре Восточной Европы: обзор
номенклатурных изменений в свете новых молекулярно-
филогенетических данных. — Укр. ботан. журн. —
2016. — 73(2): 134—143
Институт ботаники имени Н.Г. Холодного НАН
Украины
ул. Терещенковская, 2, г. Киев, 01004, Украина
Приведен обзор новых номенклатурных изменений в
роде Minuartia L. s. l. (Caryophyllaceae) флоры Восточной
Европы в связи с новыми молекулярнофилогенетиче
скими данными. Приведены ключи для определения ро
дов и видов флоры Восточной Европы, выделенных из
Minuartia s. l. (Cherleria L., Minuartia s. str., Pseudocherleria
Dillenb. & Kadereit, Sabulina Rchb.), и их общая харак
теристика. Для видов, произрастающих на территории
Украины, указаны также более детальная синонимика,
номенклатурный тип, местопроизрастание и при необ
ходимости — номенклатурнотаксономические приме
чания.
Ключевые слова: флора, Восточная Европа, Украина,
номенклатура, Caryophyllaceae, Cherleria, Minuartia,
Pseudocherleria, Sabulina.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-178363 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-4123 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:23:34Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Федорончук, М.М. Мосякін, С.Л. 2021-02-18T16:21:57Z 2021-02-18T16:21:57Z 2016 Рід Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) у флорі Східної Європи: огляд номенклатурних змін у світлі нових молекулярно-філогенетичних даних / М.М. Федорончук, С.Л. Мосякін // Український ботанічний журнал. — 2016. — Т. 73, № 2. — С. 134-143. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0372-4123 DOI: http://dx.doi.org/10.15407/ukrbotj73.02.134 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178363 Подано огляд недавніх номенклатурних змін у роді Minuartia L. s. l. (Caryophyllaceae) флори Східної Європи у зв'язку з новими молекулярно-філогенетичними даними. Наведено ключі для визначення родів і видів флори Східної Європи, виділених з Minuartia s. l. (Cherleria L., Minuartia s. str., Pseudocherleria Dillenb. & Kadereit, Sabulina Rchb.), та їх загальна характеристика. Для видів, поширених на території України, вказуються також детальніша синоніміка, номенклатурний тип, місцезростання та за необхідності — номенклатурно-таксономічні примітки. Приведен обзор новых номенклатурных изменений в роде Minuartia L. s. l. (Caryophyllaceae) флоры Восточной Европы в связи с новыми молекулярно-филогенетическими данными. Приведены ключи для определения родов и видов флоры Восточной Европы, выделенных из Minuartia s. l. (Cherleria L., Minuartia s. str., Pseudocherleria Dillenb. & Kadereit, Sabulina Rchb.), и их общая характеристика. Для видов, произрастающих на территории Украины, указаны также более детальная синонимика, номенклатурный тип, местопроизрастание и при необходимости — номенклатурно-таксономические примечания. The article provides an overview of recent taxonomic and nomenclatural changes affecting the taxa of the genus Minuartia L. s. l. (Caryophyllaceae) occurring in Eastern Europe, following new molecular phylogenetic data. Identification keys and descriptions are presented for genera Minuartia s. str., its segregates Cherleria L., Pseudocherleria Dillenb. & Kadereit, and Sabulina Rchb., and their East European species. For taxa occurring in Ukraine, more detailed synonymy, data on nomenclatural types, distribution and habitats, and, when necessary, nomenclatural and taxonomic notes are given. uk Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України Український ботанічний журнал Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Рід Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) у флорі Східної Європи: огляд номенклатурних змін у світлі нових молекулярно-філогенетичних даних Род Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) во флоре Восточной Европы: обзор номенклатурных изменений в свете новых молекулярнофилогенетических данных The genus Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) in the flora of Eastern Europe: an overview of nomenclatural changes in the light of new molecular phylogenetic data Article published earlier |
| spellingShingle | Рід Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) у флорі Східної Європи: огляд номенклатурних змін у світлі нових молекулярно-філогенетичних даних Федорончук, М.М. Мосякін, С.Л. Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу |
| title | Рід Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) у флорі Східної Європи: огляд номенклатурних змін у світлі нових молекулярно-філогенетичних даних |
| title_alt | Род Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) во флоре Восточной Европы: обзор номенклатурных изменений в свете новых молекулярнофилогенетических данных The genus Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) in the flora of Eastern Europe: an overview of nomenclatural changes in the light of new molecular phylogenetic data |
| title_full | Рід Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) у флорі Східної Європи: огляд номенклатурних змін у світлі нових молекулярно-філогенетичних даних |
| title_fullStr | Рід Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) у флорі Східної Європи: огляд номенклатурних змін у світлі нових молекулярно-філогенетичних даних |
| title_full_unstemmed | Рід Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) у флорі Східної Європи: огляд номенклатурних змін у світлі нових молекулярно-філогенетичних даних |
| title_short | Рід Minuartia s. l. (Caryophyllaceae) у флорі Східної Європи: огляд номенклатурних змін у світлі нових молекулярно-філогенетичних даних |
| title_sort | рід minuartia s. l. (caryophyllaceae) у флорі східної європи: огляд номенклатурних змін у світлі нових молекулярно-філогенетичних даних |
| topic | Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу |
| topic_facet | Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178363 |
| work_keys_str_mv | AT fedorončukmm rídminuartiaslcaryophyllaceaeufloríshídnoíêvropioglâdnomenklaturnihzmínusvítlínovihmolekulârnofílogenetičnihdanih AT mosâkínsl rídminuartiaslcaryophyllaceaeufloríshídnoíêvropioglâdnomenklaturnihzmínusvítlínovihmolekulârnofílogenetičnihdanih AT fedorončukmm rodminuartiaslcaryophyllaceaevoflorevostočnoievropyobzornomenklaturnyhizmeneniivsvetenovyhmolekulârnofilogenetičeskihdannyh AT mosâkínsl rodminuartiaslcaryophyllaceaevoflorevostočnoievropyobzornomenklaturnyhizmeneniivsvetenovyhmolekulârnofilogenetičeskihdannyh AT fedorončukmm thegenusminuartiaslcaryophyllaceaeinthefloraofeasterneuropeanoverviewofnomenclaturalchangesinthelightofnewmolecularphylogeneticdata AT mosâkínsl thegenusminuartiaslcaryophyllaceaeinthefloraofeasterneuropeanoverviewofnomenclaturalchangesinthelightofnewmolecularphylogeneticdata |