Роль держави та ринкових механізмів у здійсненні інноваційного розвитку вугільної галузі
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17838 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Роль держави та ринкових механізмів у здійсненні інноваційного розвитку вугільної галузі / А.І. Кабанов, Ю.З. Драчук, О.М. Єременко // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 4(10). — С. 4-11. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859593565265461248 |
|---|---|
| author | Кабанов, А.І. Драчук, Ю.З. Єременко, О.М. |
| author_facet | Кабанов, А.І. Драчук, Ю.З. Єременко, О.М. |
| citation_txt | Роль держави та ринкових механізмів у здійсненні інноваційного розвитку вугільної галузі / А.І. Кабанов, Ю.З. Драчук, О.М. Єременко // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 4(10). — С. 4-11. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-11-27T19:01:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
4
Економічний вісник Донбасу
Соціально-економічні проблеми Донбасу
НАУКОВІ СТАТТІ
А.І. Кабанов, Ю.З. Драчук, О.М. Єременко
Основою прискорення матеріального прогресу
у XXI столітті є розвиток науки й техніки. Вислов-
лене К. Марксом у середині XIX ст. передбачення,
що наука стає найважливішою продуктивною силою
суспільства, цілком виправдовується. Наука нею вже
стала. Характерною рисою економічної діяльності на
сучасному рівні є широке використання досягнень
науки.
У зв’язку з посиленням міжнародної конкуренції
в науково-технічній політиці багатьох держав відбува-
ються радикальні зміни. Для забезпечення успіху в
суперництві на світовому ринку, подоланні зростаю-
чої іноземної конкуренції межі відповідальності дер-
жави в провідних індустріальних країнах розширю-
ються. Держава нарівні з приватним капіталом фінан-
сує створення новітніх цивільних технологій, конку-
рентоспроможних на світових ринках. У США фун-
даментальні досягнення у сфері наукових знань офі-
ційно визнані основою економічного зростання, що в
принципі є закономірним: за оцінками, на 1 дол., вкла-
дений у НДДКР, припадає 9 дол. зростання валового
виробничого продукту (ВВП). Федеральні інвестиції
в НДДКР розглядаються як вкладення, що мають
серйозні економічні й соціальні наслідки [16].
Мету формування інноваційної економіки, ство-
рення «суспільства, побудованого на знаннях», став-
лять уряди багатьох країн. Розробляються програми
формування спеціальних баз знань, велика частина
яких є знаннями про нові види діяльності й нові про-
дукти. Крім того, створюються бази проблем і зав-
дань, до рішення яких можна підключитися. Таким
чином, розвивається механізм, що дозволяє вибрати
й використовувати найбільш ефективні на сьогодні
рішення. Можна стверджувати, що, якщо проекти
А.І. Кабанов,
доктор економічних наук
Ю.З. Драчук,
кандидат технічних наук
О.М. Єременко,
кандидат економічних наук,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Донецьк
РОЛЬ ДЕРЖАВИ ТА РИНКОВИХ МЕХАНІЗМІВ
У ЗДІЙСНЕННІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ
«суспільства, побудованого на знаннях», реалізують-
ся, економічне зростання набере більшого динамізму.
Інноваційний процес—діяльність щодо створен-
ня, реалізації й поширення інновацій у суспільному ви-
робництві. Стратегія інноваційної діяльності будь-якої
галузі промисловості являє собою погоджену су-
купність інноваційних рішень, що визначально впли-
вають на діяльність підприємства (держави, галузі)
та мають довгострокові наслідки. Інновації для дер-
жави визначають потенціал її розвитку на довгостро-
кову перспективу, унаслідок чого ці інновації стають
стратегічним чинником економічного зростання
підприємства, держави. Суттю інноваційної діяльності
є одержання значного соціально-економічного ефек-
ту за рахунок підвищення ефективності використання
інтелектуального потенціалу. У ході інноваційного про-
цесу при відповідному ресурсному забезпеченні на
підставі результатів фундаментальних і прикладних
досліджень створюються високі технології, організа-
ція виробництва й реалізація продукції.
Розгляду питань інноваційного розвитку галузей
промисловості присвячено ряд публікацій учених і
фахівців, у тому числі у вітчизняній вугільній галузі —
результати досліджень академічних і галузевих інсти-
тутів: Інституту економіки і прогнозування НАН Украї-
ни, Інституту економіки промисловості НАН України,
ДП «Донвугілля», Дондніпровуглемашу та ін. [1—9].
Найбільш актуальним в економічних перетворен-
нях, що відбуваються в Україні, є питання поєднання
механізму державного регулювання економіки з ме-
ханізмами ринкового середовища. Від цього рішення
багато в чому залежить доля соціально-економічних
реформ, перспективи розвитку держави й державності,
а отже, можливості розвитку економіки країни.
2007’4
5
Економічна політика як форма реалізації еконо-
мічних функцій держави базується, в ідеалі, на вимо-
гах системи об’єктивних економічних законів, якими
є закони ринкових відносин. У діалектичній єдності
механізмів державного регулювання економіки й рин-
кової саморегуляції розвиток механізмів саморегуляції
забезпечується саме завдяки регулювальним функці-
ям держави. Спираючись на методологію кейнсіанства
й неокласичних теорій, зокрема монетаризма, країни
розвиненої ринкової економіки сприяють формуван-
ню широкої мережі так званих функціональних еко-
номічних систем, що й забезпечують дію механізму
саморегуляції. Зрозуміло, що він досягається актив-
ною державною політикою, а тому навряд чи можна
говорити про саморегуляцію як антипод державного
регулювання. Тут очевидний нерозривний зв’язок,
взаємозалежність, єдність державних регулювальних
функцій, що призводять до нормування вільного са-
морегулюючого ринку [10].
Ураховуючи специфіку вітчизняних умов та з
метою зменшення політичних ризиків у реалізації інно-
ваційної стратегії реформування вітчизняної економі-
ки, необхідною є розробка системи законодавчих актів,
спрямованих на підвищення зацікавленості суб’єктів
господарювання в інноваційній діяльності. Законодавчі
акти повинні гарантувати стабільність «правил гри»
[11] в інноваційній сфері на довгостроковий період.
Дослідження вітчизняних учених-економістів
В.М. Геєця, М.Г. Чумаченка, О.І. Амоші, А.І. Кабано-
ва, В.Є. Нейєнбурга, О.С. Галушко, Ю.А. Архан-
гельського, А.А. Мазура, Г.М. Пилипенко свідчать про
те, що державне регулювання інноваційної діяльності
доцільне і вкрай необхідне. У перехідний період дер-
жава виконує функції регулятора й стимулятора інно-
ваційної діяльності, що досягається за допомогою пря-
мих і непрямих методів регулювання інноваційної
діяльності. Таке регулювання властиве не тільки краї-
нам, що розвиваються, але й розвинутим індустріаль-
ним країнам. Так, наприклад, у Японії державне ре-
гулювання інноваційних процесів характеризується
індикативним плануванням НДДКР, наданням подат-
кових і кредитних пільг у фінансуванні НДДКР, про-
текціоністською політикою в просуванні нової науко-
місткої продукції [12; 13].
У вітчизняній промисловості державне регулю-
вання інноваційної діяльності, згідно з Законом Украї-
ни «Про інноваційну діяльність» [14], здійснюється
шляхом:
— визначення й підтримки пріоритетних напрямів
інноваційної діяльності державного, галузевого, регіо-
нального й місцевого рівнів;
— формування й реалізації державних, галузе-
вих, регіональних і місцевих інноваційних програм;
— створення нормативно-правової бази та еко-
номічних механізмів для підтримки й стимулювання
інноваційної діяльності;
— захисту прав та інтересів суб’єктів інновацій-
ної діяльності;
— фінансової підтримки виконання інноваційних
проектів;
— стимулювання комерційних банків та інших
фінансово-кредитних установ, що кредитують вико-
нання інноваційних проектів;
— установлення пільгового оподаткування
суб’єктів інноваційної діяльності;
— підтримки функціонування й розвитку сучас-
ної інноваційної інфраструктури.
Правові основи розвитку інноваційної діяльності
в Україні визначаються системою законодавчих і підза-
конних актів, що регулюють різноманітні суспільні
відносини в процесі життєвого циклу інновацій. Ряд
законів і постанов, прийнятих Верховною Радою Ук-
раїни, визначають принципи, завдання та механізми
реалізації державної політики у сфері науково-техніч-
ної та інноваційної діяльності.
Крім згаданого вище Закону України до найваж-
ливіших серед численної низки законодавчих актів
щодо інноваційного розвитку економіки слід віднес-
ти: закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про
основи державної політики в сфері наукової і науко-
во-технічної діяльності», «Про наукову і науково-тех-
нічну діяльність», «Про пріоритетні напрямки розвит-
ку науки і техніки», «Про концепцію науково-техноло-
гічного та інноваційного розвитку України», «Про пріо-
ритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», Роз-
порядження Кабінету Міністрів України «Про схвален-
ня Концепції Державної програми розвитку системи
інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації
державної інноваційної політики та моніторингу стану
інноваційного розвитку економіки» та ін.
Досконале виконання та дотримання Законів Ук-
раїни щодо інноваційного розвитку є умовою перехо-
ду вітчизняного виробництва на інноваційний шлях
розвитку з притаманною для нього системою захисту
інтелектуальної власності, ефективною національною
системою управління інноваційним процесом.
Характер заходів інноваційного розвитку та їхньо-
го програмного забезпечення багато в чому залежить
від техніко-економічного стану окремих підприємств
і груп шахт у складі структур більш високого рівня
або галузі в цілому. Тому для розробки програм будь-
якого рівня необхідні техніко-економічні характерис-
тики об’єктів у стартових умовах (бажано й з ураху-
ванням ретроспективи), можливі шляхи й цільові на-
станови розвитку, прогнозних досліджень тощо.
У цей час гостро стоїть питання про інновацій-
А.І. Кабанов, Ю.З. Драчук, О.М. Єременко
6
Економічний вісник Донбасу
ний розвиток вугільної галузі на довгострокову перс-
пективу. В Інституті економіки промисловості НАН
України в цьому плані розроблено відповідні напрям-
ки і підходи, що вимагають не поспішних рішень, а
зосередження для їхньої реалізації значних інтелекту-
альних, трудових і фінансових ресурсів.
Вугільна промисловість України є однією з базо-
вих галузей економіки країни, однак існує велике про-
тиріччя між її значенням та кризовим технічним й еко-
номічним станом, у якому вона зараз знаходиться. З
розвитком економіки України буде зростати потреба у
вугіллі. Виходячи з Концепції розвитку вугільної про-
мисловості України [15], обсяг видобутку вугілля
прогнозується збільшити у 2010 році до 90,9 млн т, а
виробничі потужності — до 105,8 млн т на рік. На
другому етапі розвитку галузі прогнозується в 2015
році досягти обсягу вуглевидобутку на рівні 110,3 млн
т, а до 2030 — 130 млн т на рік.
З огляду на ту обставину, що діючий шахтний
фонд надмірно зношений і старіє, а розвиток гірничих
робіт на багатьох шахтах не забезпечує просте відтво-
рення очисної лінії вибоїв, досягти таких обсягів ви-
добутку дуже проблематично. Однак цілком можли-
во реально забезпечити країну вугіллям власного ви-
добутку на основі використання інноваційної моделі
розвитку діючих шахт, реконструкції при наявності
якісних промислових запасів вугілля, а також завдя-
ки будівництву нових шахт.
Необхідною умовою реалізації стратегії іннова-
ційного розвитку економіки України, економічної стра-
тегії розвитку вугільної галузі є формування організа-
ційно-економічного механізму державного регулюван-
ня інноваційної діяльності. Основою розробки такого
механізму для всіх економічних суб’єктів є цільове
управління інноваціями, суть якого полягає у створенні
сприятливих економічних умов, необхідних пільг, які
спонукали б усіх учасників інноваційного процесу при-
скорити їхню реалізацію на основі посилення стиму-
люючої ролі результатів впровадження інновацій [17].
Інноваційна діяльність у вугільній галузі спрямо-
вана насамперед на створення економічних умов для
розвитку вуглевидобувних підприємств, оздоровлен-
ня їхнього фінансового стану, оснащення шахт техні-
кою нового покоління із застосуванням прогресивних
технологій, видобуток якісної вугільної продукції.
Основними факторами, які впливають на фор-
мування інноваційної діяльності, на основі аналізу й
систематизації вітчизняного й зарубіжного досвіду
щодо реалізації інновацій, слід вважати [18]:
— необхідність постійної підготовки нових діля-
нок вугілля до виймання й реалізації прогресивних
схем розробки шахтного поля, що забезпечують інтен-
сифікацію гірничих робіт та виробництва в цілому;
— наявність застарілого морально й фізично зно-
шеного шахтного фонду, що визначає інвестиційну
привабливість вуглевидобувних підприємств для
здійснення інноваційного розвитку;
— хронічний дефіцит усіх можливих фінансових
коштів (власних, державних, запозичених недержав-
них інвестицій), необхідних для розвитку підприємств
на інноваційній основі;
— важкий стан у науковій галузі, де відсутній
обґрунтований механізм фінансової підтримки науко-
вих праць з пріоритетних напрямів розвитку галузі;
— наявність підвищених цін на гірничошахтне ус-
таткування й матеріально-технічні ресурси, результа-
том якого є фінансова незбалансованість більшості вуг-
ледобувних підприємств.
Світовий досвід з розвитку інноваційної діяль-
ності в галузях промисловості, зокрема у вугільній,
характеризується різноманітністю, але загальні його
тенденції — технічне переозброєння виробництва,
упровадження нових прогресивних технологій, вико-
ристання нетрадиційних технологій видобування палива
— доцільно враховувати при визначенні пріоритетних
напрямів розвитку вітчизняної вугільної промисло-
вості, увагу на що акцентовано в низці наукових пуб-
лікацій.
З аналізу світового досвіду впровадження інно-
вацій у вугільному виробництві слід підкреслити де-
кілька головних тенденцій:
• максимізація навантаження на лаву, що по-
єднується з вирішенням ряду часткових питань — ком-
плексною механізацією й поширенням технологій ви-
добутку довгими стовпами, збільшенням межі потуж-
ності пластів, що відпрацьовуються, і скороченням
частки видобутку вугілля на родовищах із пластами
крутого залягання, збільшенням довжини лави, наро-
щуванням енергооснащеності засобів видобутку (ком-
байнів і стругів), широким розповсюдженням анкер-
ного кріплення підготовчих виробок;
• забезпечення безаварійності роботи шахт і без-
пеки праці;
• глобалізація ринків гірничо-шахтного обладнан-
ня (ГШО);
• зниження техногенного навантаження на навко-
лишнє середовище від діяльності об’єктів вугільної
промисловості;
• застосування нетрадиційних технологій отри-
мання енергоресурсів, зокрема, газифікація і зжижен-
ня вугілля; видобуток й утилізація метану.
Ураховуючи специфіку функціонування вітчизня-
ної вугільної галузі на сучасному рівні (ускладнення
гірничогеологічних умов залягання й розробки вугіль-
них пластів, важкий фінансовий стан галузі, украй три-
валий термін процесу реформування вугільної промис-
А.І. Кабанов, Ю.З. Драчук, О.М. Єременко
2007’4
7
ловості країни), основний пріоритетний напрямок в інно-
ваційному розвитку галузі здійснюється за рахунок
локальних заходів НТП, що проводяться й оцінюються
як на окремих вугільних підприємствах (шахти, розрі-
зи, збагачувальні фабрики), так і в цілому по галузі.
Ці локальні заходи дуже різноманітні, вони
здійснюються на всіх технологічних процесах і лан-
ках вугільного виробництва й базуються на сучасних
досягненнях науково-технічного прогресу. Такі захо-
ди у вигляді «нововведень» розробляються наукови-
ми, конструкторськими й проектними організаціями і
як «нововведення» реалізуються у виробництві.
Так, інноваційний розвиток шахт здійснюється
шляхом заміни морально застарілого устаткування для
видобутку вугілля більш досконалим. Цей процес, що
розпочався в 50-х і 60-х років XX-го століття (впро-
вадження вузькозахватної технології виймання вугіл-
ля й управління покрівлею повним обрушенням, ство-
рення вузькозахватних комбайнів 1К101, МК67, 2К52
та ін., перехід до прогресивної технології виймання
вугілля за допомогою механізованих комплексів типу
КМ87, КМК97, а потім до потокової технології видо-
бутку вугілля), на новому етапі інноваційного розвит-
ку галузі у XXI столітті поєднується з комплексною
механізацією очисних робіт на пластах потужністю 0,85
м і вище на базі використання комплексів нового тех-
нічного рівня (НТР) — очисних комбайнів УКД 200-
250, КА 200, УКД 300, КДК 500, технічна продук-
тивність яких перевищує базові в 1,5—2,5 рази. Та-
ким чином, вітчизняна гірнича техніка не поступаєть-
ся за основними показниками зарубіжній, а за деяки-
ми показниками та технічними параметрами має значні
переваги.
До пріоритетного інноваційного напрямку в га-
лузі слід віднести питання виймання пластів потужні-
стю менше 0,85 м, де необхідна розробка відповідно-
го механізованого кріплення очисного вибою. Для
запропонованого відродження технології виймання
вугілля стругами на сьогодні в галузевому органі
управління є програма стругового видобутку вугілля,
виконання якої дозволить забезпечити підвищення об-
сягу видобутку сортового вугілля в декілька разів.
Формування нових економічних тенденцій внас-
лідок реструктуризації, що проводилася останні 10—
15 років у вугільній промисловості зарубіжних країн
та вітчизняній галузі, виявило ряд ускладнень, подо-
лання яких може забезпечити як зростання економіч-
них показників вугільних підприємств, так і забезпе-
чити їх конкурентоспроможність. У першу чергу це
відноситься до відтворення та оновлення вітчизняно-
го шахтного фонду. Аналіз шахтного фонду вугільної
промисловості України, виконаний фахівцями Інсти-
туту економіки промисловості НАН України у 2006
році, показав, що протягом багатьох років виробничі
потужності постійно знижувалися внаслідок система-
тичного зменшення обсягів інвестицій у вугільну про-
мисловість, тому шахтний фонд України оцінюється
як критичний. Зниження основних показників роботи
галузі в сучасному періоді обумовлене систематич-
ним скороченням проведення гірничих виробок, при-
зупиненням впровадження техніки нового технічного
рівня на шахтах з недостатньо розвиненим гірничим
господарством і відсутністю широкомасштабного ви-
користання швидкісної проходки для відтворення очис-
ного фронту робіт та подальшого розвитку гірничого
господарства на шахтах. У багатьох випадках неефек-
тивне використання мехкомплексів та прохідницьких
комбайнів НТР, коли вони працюють з навантаженням
на вибій (комплекси) та темпами проведення виробок
(прохідницькі комбайни) нижче економічно ефектив-
них значень, веде до збитків загального виробництва.
Надто актуальним є визначення основних напрямів
відтворення й оновлення шахтного фонду вугільної
промисловості на підставі виявленої динаміки його роз-
витку та з урахуванням основних економічних показ-
ників роботи галузі. Навіть з короткого аналізу стану
шахтного фонду (табл. 1) можна зробити орієнтовні
висновки щодо рівня інноваційного розвитку шахт.
На середньострокову перспективу (до 2010 р.)
реальні наступні інновації, забезпечені вітчизняними
науково-технічними розробками:
— на шахтах високорентабельних, що віднесені
до першої групи, можливе технічне переоснащення
очисних, підготовчих робіт і дільничного підземного
транспорту без істотної зміни схем розкриття і підго-
товки шахтного поля, тому що вони характеризують-
ся великою виробничою потужністю й резервами про-
пускної здатності основних технологічних ланок;
— на шахтах, що належать до числа перспек-
тивних (друга група), можливе здійснення технічного
переоснащення основних процесів виробництва шля-
хом введення в роботу устаткування нового технічно-
го рівня на заміну морально застарілого, підвищення
його ефективності за рахунок розв’язання пропускної
здатності основних технологічних ланок та освоєння
виробничої потужності шахт;
— на шахтах, що належать до збиткових (шахти
III-ї, IV-ї та V-ї груп), варто орієнтуватися на викори-
стання на пологих і похилих пластах цих шахт відпо-
відних полегшених мехкомплексів для виймання тон-
ких пластів і прохідницьких комбайнових комплексів
з максимально можливим скороченням ручної праці.
Закриття безперспективних шахт доцільно завер-
шити при обов’язковому проведенні комплексу тех-
нічних, економічних і соціальних заходів.
Для аналізу стану й розвитку шахтного фонду
А.І. Кабанов, Ю.З. Драчук, О.М. Єременко
8
Економічний вісник Донбасу
А.І. Кабанов, Ю.З. Драчук, О.М. Єременко
Таблиця 1
Розподіл шахт за групами
Діапазон
річного
видобутку
вугілля, тис. т
Кількість
шахт у групі
Діапазон
середньо-
добового
видобутку
вугілля, тис. т
Фактичний
обсяг
видобутку
вугілля, тис. т
Рівень видобуку
вугілля
механізованими
комплексами
НТУ, %
Питома вага в
загальному
обсязі
видобутку
вугілля, %
І група
1001—6200 26 2,90—17,44 45445,86 65,0 59,97
ІІ група
501—1000 22 1,45—2,90 14132,16 68,8 18,65
ІІІ група
201—500 33 0,58—1,45 10005,36 38,3 13,20
IV група
101—200 26 0,29—0,58 3831,97 22,1 5,06
V група
< 100 46 < 0,29 2362,97 — 3,12
Усього
153 75778,32 57,8 100,0
набувають важливого значення питання оцінки до-
цільності використання техніки нового технічного
рівня, тому що крім відповідності його гірничо-техні-
чним і геологічним умовам необхідно обґрунтувати
його економічну ефективність, а після впровадження
— здійснювати моніторинг експлуатації цього устат-
кування для виявлення рівня його фактичного еконо-
мічного використання.
Таким чином, роль держави в інноваційному роз-
витку, на думку авторів, полягає:
— у фінансовому забезпеченні інноваційної діяль-
ності як сфери економіки країни, заснованої на знан-
нях, де поєднуються такі складові, як освіта населен-
ня, вища освіта та підготовка фахівців високої квалі-
фікації для створення нових знань інноваційного при-
значення в науково-дослідних установах, що мають
бути використані в секторах економіки;
— у державному регулюванні інноваційного про-
цесу з урахуванням та використанням різних джерел
фінансування (державного, комерційного, приватно-
го, власних коштів підприємств, коштів інвесторів та
ін.) для технічного переоснащення вугільних вироб-
ництв та рішення стратегічних завдань галузі;
— у розвитку системи захисту інтелектуальної
власності, створенні ефективної національної системи
управління інноваційним розвитком з урахуванням
удосконаленого Податкового кодексу;
— у державному регулюванні у створенні та ви-
користанні ринкових механізмів в інноваційному про-
цесі. Успішна реалізація таких механізмів пов’язана з
такими напрямами державного регулювання, як: ство-
рення нормативно-законодавчої бази, податкової по-
літики, тарифної та цінової політики, забезпечення при-
ватизаційних процесів, створення ринкових умов кон-
куренції, залучення інвестицій, інформаційне забезпе-
чення тощо.
Інноваційний розвиток вугільної промисловості,
як і будь-якої іншої базової галузі, має підвищити нау-
ково-технічний рівень виробництва, забезпечити ефек-
тивне використання усіх видів ресурсів при впрова-
дженні нової техніки, технологічних процесів та інших
інновацій.
Ефективність цього багато в чому залежить від
фінансового забезпечення інновацій. Вугільні підприєм-
ства, як і держава в цілому, не мають достатніх коштів
для інноваційного розвитку, тому важливим стає пи-
тання щодо використання всіх можливих джерел
фінансування на фоні загального дефіциту фінансових
ресурсів.
Одним з інструментів залучення інвестицій у ву-
2007’4
9
гільну промисловість та джерелом прискорення її інно-
ваційного розвитку може стати лізинг, завдяки різно-
манітності форм якого підприємства можуть обирати
для себе найсприйнятливіший варіант фінансування
освоєння технічних або технологічних інновацій.
У вугільній промисловості України лізинг поки
що не отримав широкого застосування через низьку
платоспроможність вугледобувних підприємств та ви-
сокі банківські відсотки за кредит. Але його доцільність
безперечна, оскільки його поступове застосування як
ринкового методу інвестування вугільного під-
приємства надасть змогу вирішити низку проблем —
як економічних, так технічних і соціальних.
До важливих механізмів державного регулюван-
ня інноваційного розвитку у вугільній галузі необхід-
но віднести:
— вплив природних та індустріальних чинників
на основні фонди підприємств [19];
— інноваційну мотивацію ринкових економічних
суб’єктів та дію даного механізму в економічних умо-
вах України [20].
Мотиваційний механізм розповсюдження нововве-
день для умов України, як відзначено у [20], має певну
специфіку, що визначається дією як об’єктивних, так і
суб’єктивних чинників. Більшість суб’єктів вітчизняної
економіки не зацікавлені вкладати гроші в нововведен-
ня, а спрямовують свої загалом обмежені інвестиційні
ресурси на підтримку старої технологічної бази.
Щодо механізму активізації впровадження інно-
вацій у вугільній галузі слід зазначити, що за прове-
деним аналізом планування та організації інноваційної
діяльності на вугільних підприємствах переважна бі-
льшість промислових підприємств не планують та не
виявляють інтересу до фінансування інновацій, які не
можуть дати гарантованої і швидкої віддачі. Фі-
нансуються лише ті інноваційні заходи, що стосують-
ся впровадження апробованих вітчизняних або зару-
біжних зразків нової техніки та технологій. Останнє
відзначено і в роботах [2; 5], де розглянуто й механіз-
ми активізації впровадження інновацій. Посилаючись
на пропозиції авторів робіт [2; 5] та виходячи з сього-
денної практики роботи вугільних шахт, до ринкових
механізмів у здійсненні інноваційного розвитку галузі
необхідно віднести:
1. Посилення державного втручання в інновацій-
ну діяльність у промисловості, тобто активніший вплив
держави на інноваційні процеси, включаючи при цьому
й певне примусове залучення до них промисловців.
Прикладом може бути технічне переоснащення шахт,
що почалося з 2003—2004 рр., де для придбання нової
техніки шахтам, що знаходяться в державній власності,
виділяються необхідні кошти з держбюджету.
2. Необхідність формування для підтримки вироб-
ництва на сучасному рівні та забезпечення інновацій-
ного розвитку підприємств спеціальних інноваційних
фондів за рахунок визначеної долі поточних витрат при
встановлених нормативах відрахування коштів до цьо-
го фонду [21—23].
3. Застосування, при використанні зарубіжного
досвіду, венчурного фінансування інновацій шляхом
створення венчурних фондів, що інвестують свої кош-
ти. Для правового забезпечення цього механізму го-
тується до затвердження Закон України «Про венчур-
не інвестування інноваційної діяльності», проект яко-
го розроблено в Інституті економіки промисловості
НАН України.
4. Удосконалення (завершення) організаційної
структури галузі, яка на цей час, за словами міністра
вугільної промисловості України С.Б. Тулуба на засі-
данні колегії Мінвуглепрому до 60-ліття Дня шахтаря
[24], не забезпечує досягнення максимальних госпо-
дарських результатів. А це пов’язано, зі слів міністра,
з тією обставиною, що шахта, як основний ланцюг
виробництва, не є самостійним господарюючим суб’-
єктом. Останнє є наслідком того, що шахти, підпо-
рядковані Мінвуглепрому, не мають достатнього інве-
стиційного потенціалу для технічного переоснащення
та капітального будівництва.
5. Постійне навчання персоналу управління на
підприємствах і методам пошуку нових ідей, прове-
дення досліджень, швидкого впровадженню нових тех-
нологій.
6. Використання, як зазначено в роботі [25], еко-
номічних інструментів забезпечення конкурентоспро-
можності національної економіки (а також з урахуван-
ням галузевої специфіки виробництва ), а саме:
— забезпечення внутрішнього виробництва по-
тужним науковим потенціалом для вирішення проблем
підвищення суспільної ефективності. Для цього до-
цільно збільшити фінансування науки (включаючи за-
лучення приватного капіталу, грантів тощо), викорис-
товувати оподаткування підприємств за зменшеними
ставками, якщо на підприємстві створюються науко-
во-технічні підрозділи та проводяться дослідження (за
умов покращення показників роботи);
— забезпечення національної економіки сучасною
інформаційною інфраструктурою для мінімізації витрат
виробничого процесу. Можливим кроком для цього має
бути збільшення витрат на впровадження нових інфор-
маційних технологій та загальний план переоснащення
підприємств сучасними інформаційними технологіями;
— забезпечення внутрішньої потреби підприємств
у висококваліфікованих кадрах. Можливими крока-
ми в цьому можуть бути: відродження системи про-
фесійної підготовки через збільшення фінансування,
залучення капіталу вітчизняних фірм, які готують для
А.І. Кабанов, Ю.З. Драчук, О.М. Єременко
10
Економічний вісник Донбасу
себе кадри; стимулювання підвищення кваліфікації
кадрів на підприємстві; зменшення ставок прибутко-
вого податку для осіб, що мають науковий ступінь.
Висновок. При будь-якому розвитку ринкових
відносин ступінь інноваційної активності, як свідчить
і світовий досвід, визначається заходами, що почи-
наються державою з регулювання інноваційної сфе-
ри й спрямовані на посилення мотивів і стимулів
здійснення інноваційної діяльності. Для вугільної га-
лузі це комплекс системних заходів, що потребують
залучення науки, виробництва та керівних держав-
них структур. До можливих таких заходів можуть
бути віднесені: глибоке коригування Програми «Ву-
гілля України» та формування довгострокових інно-
ваційних програм, над якими нині проводиться дос-
конала робота.
Література
1. Амоша О.І. Інноваційний шлях розвитку Ук-
раїни: проблеми та рішення // Економіст. — 2005. —
№6. — С. 28—32. 2. Амоша О.І. Організаційно-еко-
номічні механізми активізації інновааційної діяльності
в Україні // Економіка промисловості. — 2005. — №5.
— С. 15—21. 3. Амоша О.І., Кабанов А.І., Стари-
ченко Л.Л. Перспективи розвитку та реформування
вітчизняної вугільної промисловості на фоні світових
тенденцій: Наук. доповідь / НАН України. Ін-т еконо-
міки пром-сті. — Донецьк, 2005. — 32 с. 4. Амо-
ша О.І., Кабанов А.І., Стариченко Л.Л. Проблеми
вітчизняної вугільної промисловості у світлі вступу
України до Світової організації торгівлі: Монографія /
НАН України, Ін-т економіки пром-сті. — Донецьк,
2006. — 68 с. 5. Активізація інноваційної діяльності:
організаційно-правове та соціально-економічне забез-
печення: Монографія / О.І.Амоша, В.П.Антонюк,
А.І.Землянкін та ін. / НАН України. Ін-т економіки
пром-сті. — Донецьк, 2007. — 328 с. 6. Геєць В.М.,
Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи Украї-
ни. — Х.: Константа, 2006. — 272 с. 7. Гряду-
щий Б.А., Коваль А.Н., Зданевич В.Е. Пути реше-
ния вопросов эксплуатации длительно действующего
оборудования основных технологических комплексов
шахт // Современные технологии и оборудование для
добычи угля подземным способом: Тезисы докл.
Междунар. науч.-практ. конф. — Донецк, 2004. —
С. 20—22. 8. Косарев В.В. Комплексное техничес-
кое переоснащение украинских шахт современным
горно-шахтным оборудованием // Современные тех-
нологии и оборудование для добычи угля подземным
способом: Тезисы докл. Междунар. науч.-практ. конф.
— Донецк, 2004. — С. 1—2. 9. Андрианов В. Госу-
дарственное регулирование и механизмы саморегу-
ляции в рыночной экономике // Экономист. — 1996.
— № 5. 10. Дмитриченко Л.И. Диалектическое един-
ство механизмов государственного регулирования и
саморегуляции в рыночной экономике // Вісник До-
нецького університету. — Серія В. Економіка і право.
— 2000. — №2. — С. 91—95. 11. Пилипенко Г.М.,
Чорнобаєв В.В. Механізм ініціювання інноваційного
розвитку в Україні // Економічний вісник Національ-
ного гірничого університету . — 2005. — №1. —
С. 6—12. 12. Архангельський Ю. Про необхідність
державного планування ринкової економіки // Еконо-
міка України. — 2004. — №3. — С. 47—52. 13. Со-
временные инновационные структуры и коммерциа-
лизация науки / А.А.Мазур, Г.С.Маринский, И.Б.Га-
гауз и др.; Под ред. А.Мазура. — Х.: Ин-т монокрис-
таллов, 2000. — 256 с. 14. Закон України «Про інно-
ваційну діяльність» від 4 липня №40-ГУ // Відомості
Верховної Ради України. — 2002. — № 36. — Ст. 266.
15. Концепція розвитку вугільної промисловості:
Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів Украї-
ни від 7 липня 2005 року №236-р // Урядовий кур’єр.
— 2005. — № 127. — С. 10—11. 16. Бунич А. Инно-
вационный менеджмент в международном бизнесе
http://bunich.ru/book/content.php?id=8. 17. Пампу-
ра О.И. Управление инновационным процессом в
промышленности. — Донецк: ИЭП НАН Украины,
1997. — 364 с. 18. Амоша А.И., Логвиненко В. Ак-
туальные проблемы развития угольной промышлен-
ности Украины // Экономика Украины. — 2006. —
№ 12. — С. 4—10. 19. Залознова Ю.С., Дзюба С.В.
Вплив природних та індустріальних чинників на ос-
новні фонди підприємств гірничо-металургійної галузі
// Економічний вісник Національного гірничого уні-
верситету. — 2005. — №1. — С. 52—59. 20. Пили-
пенко Ю.І. Механізми інноваційної мотивації та їх
специфіка в умовах України // Економічний Вісник
Національного гірничого університету. — 2003. — №1.
— С. 16—20. 21. Положение об использовании спе-
циального фонда внебюджетных средств целевого на-
значения Минуглепрома Украины (инновационного
фонда) для финансирования отраслевых, межотрас-
левых научно-исследовательских, опытно-конструк-
торских, технологических работ, мероприятий по ос-
воению новых технологий и производства новых ви-
дов продукции в условиях перехода к рыночным от-
ношениям: Прилож. к приказу министра угольной
пром-сти Украины от 21 марта 1995 г. № 88. 22. Ме-
тодические рекомендации по оценке экономической
эффективности мероприятий научно-технического про-
гресса в угольной промышленности: Утв. Министер-
ством угольной пром-сти Украины 8 декабря 1995 г.
— Донецк: ЦБНТИ угольной пром-сти, 1995. — 239 с.
23. Финансирование и экономическое стимулирова-
ние научно-технического развития угольной промыш-
А.І. Кабанов, Ю.З. Драчук, О.М. Єременко
2007’4
11
ленности Украины: теория и практика: Монография /
А.И.Кабанов, Л.Л.Стариченко, Е.С.Чуприна и др. —
Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. — 244 с. 24. Ту-
луб С.Б. Когда кадры решают не все: Заметки с засе-
дания коллегии Минуглепрома // Сбойка. — 2007. —
№7—8 (123—124). — С. 28—29. 25. Базилюк Я.Б.
Конкурентоспроможність національної економіки:
сутність та умови забезпечення: Монографія. — К.:
НІСД, 2002. — 132 с. — (Сер. «Економічні стратегії»;
Вип. 7).
А.І. Кабанов, Ю.З. Драчук, О.М. Єременко
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17838 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1817-3772 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T19:01:16Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кабанов, А.І. Драчук, Ю.З. Єременко, О.М. 2011-03-11T12:28:09Z 2011-03-11T12:28:09Z 2007 Роль держави та ринкових механізмів у здійсненні інноваційного розвитку вугільної галузі / А.І. Кабанов, Ю.З. Драчук, О.М. Єременко // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 4(10). — С. 4-11. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17838 uk Інститут економіки промисловості НАН України Соціально-економічні проблеми Донбасу Роль держави та ринкових механізмів у здійсненні інноваційного розвитку вугільної галузі Article published earlier |
| spellingShingle | Роль держави та ринкових механізмів у здійсненні інноваційного розвитку вугільної галузі Кабанов, А.І. Драчук, Ю.З. Єременко, О.М. Соціально-економічні проблеми Донбасу |
| title | Роль держави та ринкових механізмів у здійсненні інноваційного розвитку вугільної галузі |
| title_full | Роль держави та ринкових механізмів у здійсненні інноваційного розвитку вугільної галузі |
| title_fullStr | Роль держави та ринкових механізмів у здійсненні інноваційного розвитку вугільної галузі |
| title_full_unstemmed | Роль держави та ринкових механізмів у здійсненні інноваційного розвитку вугільної галузі |
| title_short | Роль держави та ринкових механізмів у здійсненні інноваційного розвитку вугільної галузі |
| title_sort | роль держави та ринкових механізмів у здійсненні інноваційного розвитку вугільної галузі |
| topic | Соціально-економічні проблеми Донбасу |
| topic_facet | Соціально-економічні проблеми Донбасу |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17838 |
| work_keys_str_mv | AT kabanovaí rolʹderžavitarinkovihmehanízmívuzdíisnenníínnovacíinogorozvitkuvugílʹnoígaluzí AT dračukûz rolʹderžavitarinkovihmehanízmívuzdíisnenníínnovacíinogorozvitkuvugílʹnoígaluzí AT êremenkoom rolʹderžavitarinkovihmehanízmívuzdíisnenníínnovacíinogorozvitkuvugílʹnoígaluzí |