Перспективи кластерного підходу в управлінні виробництвом у регіонах

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2007
Main Author:	Дубова, А.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2007
Subjects:	Регіональна економіка
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17852
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Перспективи кластерного підходу в управлінні виробництвом у регіонах / А.В. Дубова // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 4(10). — С. 84-88. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859775978520182784
author	Дубова, А.В.
author_facet	Дубова, А.В.
citation_txt	Перспективи кластерного підходу в управлінні виробництвом у регіонах / А.В. Дубова // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 4(10). — С. 84-88. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
collection	DSpace DC
first_indexed	2025-12-02T08:48:27Z
format	Article
fulltext	84 Економічний вісник Донбасу Регіональна економіка Сьогодні актуальним питанням у регіональній еко- номіці України є необхідність запровадження нових орга- нізаційно-управлінських структур, ефективних форм та методів об’єднання діяльності компаній. В останні роки спостерігається тенденція до зростання кількості процесів згрупування підприємств. Одним із дієвих напрямів є впровадження механізму прискорення інтеграційних про- цесів малого, середнього та великого бізнесу, подаль- ший розвиток партнерства, взаємодії та їх тісної коопе- рації. Завдання підвищення конкурентоспроможності вітчизняної регіональної економіки полягає в застосуванні нових підходів, серед яких ефективним напрямом є згру- пування підприємств у кластери. Зарубіжний досвід показує, що кластери є важ- ливим елементом становлення ефективної економіки як на регіональному, так і на національному рівнях, сприяють її швидкому розвитку, підвищенню конку- рентоспроможності та створюють можливості для ви- ходу на нові регіональні, національні та міжнародні ринки учасників кластера. Вчені визначають, що поняття «кластер» має певні розбіжності, але характерною ознакою його сутності є об’єднання окремих елементів та компонентів в єдине ціле для виконання у взаємодії певної функції або ре- алізації певної мети [1—3]. Науковою розробкою концепції кластерів в Ук- раїні займаються С. Соколенко, М. Войнаренко, Г. Се- менов, В. Чевганова, І. Брижань, А. Гусаков та інші. Вони досліджують економічний розвиток регіонів за допомогою кластерів. Дослідженню проблематики регіональних ас- пектів реформування економіки приділяють увагу різні дослідники. Але питання, які стосуються застосуван- ня нових організаційних підходів до формування ефек- тивної регіональної політики та вирішення регіональ- них проблем потребують поглибленого вивчення. Краї- на потребує прискорення зростання інноваційної ак- тивності, яке цілком можливе завдяки створенню кла- стерних об’єднань підприємств, що може не тільки допомогти Україні реалізувати національні інтереси, але й зайняти гідне місце на світовому ринку. Метою даного дослідження є визначення перс- пектив кластерного розвитку в регіональній економіці. Досвід та приклади кластерних об’єднань в економіч- А.В. Дубова, аспірант Приазовського державного технічного університету, м. Маріуполь А.В. Дубова ПЕРСПЕКТИВИ КЛАСТЕРНОГО ПІДХОДУ В УПРАВЛІННІ ВИРОБНИЦТВОМ У РЕГІОНАХ них системах високорозвинених країн свідчать про актуальність використання кластерної моделі в Україні для активізації економічного та інноваційного зростання на всіх рівнях [4]. Будь-який інноваційний кластер може призвести до удосконалення регіональної еко- номіки. Також підприємствам, які знаходяться в се- редині кластеру згрупованість йде на користь. Об’- єднання малих та середніх підприємств у межах кла- стеру є одним із найбільш ефективних способів їхнього розвитку завдяки тісній взаємодії, взаємодопомозі, доступу до ресурсів, інформації та інновацій. Отже, цілком доцільним є застосування кластерного підхо- ду й для реформування інноваційної політики та при- скорення розвитку малого та середнього бізнесу. Важливим чинником прискореного інноваційно- го розвитку є підвищення ролі регіонів. Потрібно зас- тосувати нові організаційні підходи для формування ефективної регіональної політики та вирішення регіо- нальних проблем в Україні. Світовий досвід свідчить про ефективне функціо- нування кластерних об’єднань в економічних системах високорозвинених країн. Слід зазначити, що викорис- тання кластерної моделі в Україні сприятиме активізації економічного та інноваційного зростання на всіх рівнях. Кластерна модель на сьогодні є однією з найбільш ефективних форм, яка активізує розвиток як окремих підприємств, так і регіонів, та дає змогу підприємствам — учасникам кластера успішно конкурувати на ринку завдяки використанню численних переваг їх об’єднання. Таким чином, необхідним є застосування нових організаційних підходів для формування ефективної ре- гіональної політики та вирішення регіональних про- блем економічного розвитку, що сприятиме зміцнен- ню українських регіонів. Учені зазначають, що в умовах нестачі бюджет- них коштів важливим аспектом промислової політики має стати підтримка інформаційної інфраструктури й новітніх технологій, тобто проектів, які забезпечують довгострокові перспективи розвитку вітчизняної еко- номіки і передбачають взаємодію державної політики, науки, освіти і фінансування. Найбільш динамічного розвитку набувають ті регіони, де сформувалися про- мислові або інноваційні кластери, які мають у своїй основі певну стійку систему поширення нових знань, 2007’4 85 технологій і продукції — технологічний ланцюг. Підприємства кластера мають додаткові конкурентні переваги за рахунок можливості здійснювати внутріш- ню спеціалізацію і стандартизацію, мінімізувати витра- ти на впровадження інновацій. Важливою особливістю таких кластерів є наявність у їх структурі гнучких підприємницьких структур малого бізнесу, що дають змогу формувати інноваційні точки зростання [2; 3]. Кластерний підхід є основою конструктивного діалогу між представниками підприємницького сек- тора й регіональною владою з проблем розвитку на- уки й виробництва, залучення інвестицій, забезпечен- ня необхідних заходів їх вирішення. Ключовим факто- ром успіху при розробці та реалізації стратегій роз- витку кластерів є формування відповідальної позиції лідерів бізнесу, а також розвиток партнерських відно- син серед різних підприємницьких груп, а основним інструментом їх реалізації — рамкові угоди (для ви- значення принципів взаємодії, обов’язків учасників) [3]. Необхідність становлення науково обґрунтованих кластерів в Україні вже назріла на локальному та регіо- нальному рівнях, адекватних новій структурі власності. Це зумовлює актуальність дослідження економічної доцільності взаємодії підприємств, організацій, уста- нов, закладів у формі кластерів, а також необхідність на науково-методичних засадах розробки й за- провадження кластерних логіко-структурних моделей. Багато аспектів, що пов’язані з формуванням різних моделей кластерів, поки що не мають достат- нього теоретичного обґрунтування й вимагають ши- рокого кола спеціальних наукових досліджень. Кластерні об’єднання за територіальною ознакою схожих, пов’язаних між собою, взаємодоповнюючих підприємств, які дають змогу кожному підприємству вигравати від ефекту масштабу так само, як у фор- мальному об’єднанні, але при цьому зберігається вже вироблена гнучкість окремих підприємств. До клас- терів входять не тільки численні підприємства різних галузей, а й інші установи, які відіграють важливу роль у створенні конкурентного середовища: університети, дослідні установи. Такі об’єднання сприяють збільшен- ню конкурентоспроможності підприємств, підвищу- ючи продуктивність, розширюючи інновації та стиму- люючи створення нових підприємств [5]. У кластері всі підприємства-учасники отриму- ють численні переваги від об’єднання й співпраці на певній території, не втрачаючи при цьому своєї само- стійності. Виділяють три основні риси успішної діяль- ності кластерів: — взаємозв’язки між підприємствами, які роб- лять учасників кластера сильнішими порівняно з тими підприємствами, що працюють поодинці; — кооперація та співпраця, які є стимулами по- шуку нових, більш досконалих методів роботи, орієн- тація на інновації, залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій; — орієнтація на потреби ринку, які є головним фактором забезпечення відповідності стратегії кожно- го окремого виробництва загальній стратегії розвитку регіону [6]. Якісна специфіка сутності кластерів як систем пізнається через розкриття їх структури та зв’язків. Знання структури та зв’язків кластеру — це знання закону, за яким утворюються елементи системи та взаємозв’язки між ними. Явище вважається збагну- тим, якщо знайдено його цілісність через структуру й взаємозв’язки елементів [7]. Сутність і структура кластеру залежить від скла- ду елементів, компонентів та сукупності зв’язків між ними. Кожний зв’язок розкривається своїм наймену- ванням та переліком елементів, що його формують. Тому багато дослідників називають структурою ме- режу зв’язків між елементами системи, тим самим конкретизуючи поняття внутрішньої будови [4; 5]. У структурі закладені інформаційні можливості і вона створює передумови для застосування методів загаль- ної теорії кластерних систем, дослідження операцій в їх аналізі з метою глибокого розуміння сутності меха- нізму формування та оптимізації. Широке тлумачення кластерних утворень — важлива умова підготовки стрункої концепції зв’язків та відносин між їх елемен- тами. Зв’язки та відносини поділяються в кластерних утвореннях на такі класи: 1) відносини компонентної належності; 2) функціональні зв’язки; 3) територіальні відносини; 4) організаційно-управлінські відносини [7]. У поняття часткової структури входить компонен- тна, територіальна, функціональна та організаційна побудова. Вони інтегруються в одне ціле в загальній структурі. Остання являє собою повну сукупність зв’язків і відносин у такій системі як кластерне утво- рення, яке має єдину інтегративну багатокомпонентну структуру. Компонентами є територіальна, компонен- тна та організаційно-управлінська структура. А кожен компонент є множиною відносно одноякісних еле- ментів. Їх одноякісність проявляється в спільності функцій, які вони виконують, субстрактній подібності елементів однієї компоненти. За кластерного підходу активізується підприємниц- тво через концентрацію ділової активності, що сприяє створенню робочих місць, збільшенню доходів, упоряд- куванню надходжень до бюджету, поліпшенню якості курортно-рекреаційних послуг, покращенню життя на- селення на території його запровадження. Досягається це завдяки зростанню конкурентоспроможності, мож- ливості інтеграції інтелектуальних, природно-рекреацій- них, трудових, фінансово-матеріальних, інформаційних ресурсів у забезпеченні якості послуг, що надаються. Кластери існують як в галузях, яким характерні А.В. Дубова 86 Економічний вісник Донбасу високі технології, так і в традиційних галузях, як у виробництві, так і в індустрії надання послуг. У клас- терах, часто буває, тісно пов’язані й великі технології, і нетехнологічні галузі, виробництво та сервіс. Вирішальну роль в економічному розвитку країн можуть відігравати малі та середні підприємства, що розвиваються, але їх роль часто не може бути реалі- зована саме через розміри підприємств, наприклад, через це малі підприємства не можуть задовольнити потреби ринка, який потребує значної кількості про- дукції, дотримання стандартів та регулярних поставок. Саме тому одним із напрямків кластерного підхо- ду є створення кластерів навколо основних «локомо- тивів» регіонального бізнесу. У цьому випадку великі компанії виконують роль ядра кластера, а малий та се- редній бізнес, який розвивається навколо них приско- реними темпами, стає важливим платником внесків до бюджету та основним джерелом розвитку території чи регіону [6]. Важливою при цьому є допомога великих підприємств малому та середньому бізнесу при вхо- дженні до єдиного технологічного ланцюжка, від чого у кінцевому підсумку виграють усі сторони за раху- нок зниження витрат, підвищення якості продукції та зростання її конкурентоспроможності. При кластерному підході також економічно ус- пішною є мережа великих підприємств і малих та се- редніх постачальників. Великі підприємства мають у таких об’єднаннях створити зв’язки з міжрегіональ- ними й міжнародними ринками, малі та середні підприємства — забезпечити відповідні поставки, не- обхідні для розвитку кластера. Потенціал створення кластерних організацій для посилення ролі малого й середнього бізнесу слід обо- в’язково враховувати в економічній політиці на регіо- нальному та національному рівнях. Крім того, слід заз- начити, що створення кластеру повинно бути органі- зоване або за ініціативою великої компанії — лідеру, або групи представників малого та середнього бізне- су, але обов’язково за цілковитої підтримки влади та урядових організацій місцевого, регіонального та на- ціонального рівнів. Як наслідок, створення та успішне функціону- вання кластера є гарантією збереження робочих місць людям, які працюють у малому та середньому бізнесі, створення нових робочих місць, збільшення долі ма- лого бізнесу у виробництві галузевої продукції, збільшення експорту, залучення іноземних інвестицій. Нові відносини всередині кластера стимулюють інноваційну діяльність, сприяють розвитку прогресив- них технологій та вдосконаленню всіх етапів спільної економічної діяльності. Відбувається вільний обмін інформацією й швидке розповсюдження новини кана- лами постачальників або споживачів, що мають кон- такти з численними конкурентами. Взаємозв’язки все- редині кластера призводять до розробки нових шляхів в отриманні конкурентних переваг і породжують абсо- лютно нові можливості. Безліч підприємств у складі кластера в процесі розвитку взаємодії і зближення інте- ресів поступово долають роз’єднаність, інертність і зам- кнутість на внутрішніх проблемах, що позитивно впли- ває на зростання їх технічного рівня і конкурентоспро- можності. Залежно від рівня міжфірмових зв’язків у кластерах на різних етапах їх формування, в деяких, країнах (наприклад, у Фінляндії) прийнята умовна кла- сифікація кластерів за ступенем їх розвитку. Так, у вищу категорію «потужних кластерів» потрапляють тільки структури, що володіють стійки- ми конкурентними перевагами і охоплюють найваж- ливіші етапи виробничого циклу, пов’язані активною взаємодією й змаганням усіх учасників виробництва та взаємною конкуренцією. Для таких кластерів ха- рактерна збалансованість розвитку як основних, так і пов’язаних виробництв і спеціалізованого сервісу, висока внутрішня конкуренція, науково-дослідний та інноваційний потенціал світового рівня, інтенсивна внутрішньокластерна взаємодія в межах спільних про- ектів і роботи міжгалузевих організацій. «Стійкі кластери» характеризуються стабільним розвитком в досягненні максимального виробничого потенціалу, що забезпечує активну внутрішньоклас- терну взаємодію. «Потенційні кластери» є фрагментами виробни- чого й технологічного згрупування різних підприємств, що інтенсивно розвиваються. «Латентні кластерні структури» володіють дос- татньо могутніми об’єднуючими центрами й низкою малих і середніх підприємств з іще не сталою систе- мою комунікативних зв’язків. Показниками зрілості кластерів можуть бути на- явність у них третейських судів, саморегульованих суспільних об’єднань, високий рівень довіри та інфор- маційного обміну між учасниками кластера. Як показує світова практика, кластерний підхід і в першу чергу регіональні кластери дають могутній поштовх розвитку малого і середнього бізнесу. Провідні компанії кластера, як правило, концентрують діяльність на головних напрямах і делегують виробництво про- міжних продуктів і надання послуг малим підприєм- ствам. Такий підхід особливо вигідний регіонам, бо дає можливість для зростання конкурентоспроможності місцевого бізнесу, збільшення прибутковості регіону, вирішує проблеми зайнятості населення [7]. Основна проблема, що вирішується при клас- терному підході, — можливість правильного викори- стання всіх наявних ресурсів підприємства, і, перш за все, головного засобу виробництва в галузі — її зе- мельних ресурсів. А.В. Дубова 2007’4 87 Більшість елементів кластерної системи в рес- публіці вже сформована, але вони недостатньо роз- винені і мають неефективні взаємозв’зки. Тому в ме- жах кластерного підходу необхідно направляти зусилля не тільки на вдосконалення роботи й підтримку окре- мих підприємств, а також на розвиток взаємостосунків між постачальниками і споживачами, між кінцевими споживачами і виробниками тощо. Наявність кластерів дозволяє національним галу- зям розвивати і підтримувати свою конкурентну пере- вагу, не поступаючись ними навіть індустріально роз- виненішим країнам. Усі фірми з кластера взаємозв’я- заних галузей роблять інвестиції в спеціалізовані до- слідження, у розвиток споріднених технологій, в інфор- мацію, у розвиток інфраструктури і в людські ресурси, що виявляється в синергетичному ефекті й дозволяє малому підприємництву вистояти в загостреній конку- рентній боротьбі на глобалізованих ринках. У межах держави кластери виконують роль точок зростання внутрішнього ринку й забезпечують просування виго- товляємих ними товарів і послуг на міжнародні ринки. Це сприяє підвищенню міжнародної конкурентоспро- можності країни в цілому завдяки низці переваг, прита- манних кластерній формі взаємодії великих, середніх і малих підприємств за всіма напрямами ділових зв’язків. Будучи точками економічного зростання, кластери ста- ють об’єктом великих капіталовкладень, на яких зосе- реджено пильну увагу уряду і місцевих адміністрацій. Економічний та інноваційний потенціал кластерів пояснюється передачею технологічними ланцюжками товарів з високою споживацькою цінністю, а також інших конкурентних переваг відносно підприємств-су- міжників, що примушує покращувати якість напівфаб- рикатів, що поставляються їм, і цим підвищити конку- рентоспроможність. Посилена конкуренція фірм клас- тера на внутрішньому ринку й за кордоном виливаєть- ся в спільну експансію. Фірми кластера завдяки тісній взаємодії стають носіями однієї і тієї ж комерційної ідей, яка забезпечує конкурентну перевагу на внутрішніх і зовнішніх ринках. Це, наприклад, повніше використання знань або створення нових мереж співпраці всередині кластерів з метою підвищення конкурентоспроможності і освоєння нових ринкових ніш. Проте, тісна співпраця членів кластера несе в собі певну небезпеку втрати самостійності і здатності до активної поведінки на ринку, що супроводжується ослабленням темпів освоєння нових товарів, техно- логій і послуг. Щоб уникнути цього використовують- ся кластерні стратегії, які будуються на центрах діло- вої активності, що вже довели свою силу й конкурен- тоспроможність на світовому ринку. При цьому зу- силля концентруються на підтримці існуючих кластерів, створенні нових кластерів і мереж компаній, що ра- ніше не контактували між собою. Центром кластера найчастіше бувають одна або декілька незалежних могутніх компаній, між якими збе- рігаються конкурентні відносини, що істотно відрізняє кластер від картелю або фінансово-промислової гру- пи. Кластер створює виключно сприятливі умови для розвитку спеціалізованих виробництв, у т. ч. допоміж- ного, обслуговуючого і підтримуючого характеру. Ліди- руючі на світовому ринку великі компанії й фірми ма- ють потребу у великій кількості пристосованих до їх технологій суміжних виробництв, устаткування, мате- ріалів тощо, що створює ємкий ринок для невеликих фірм, зокрема з інноваційною спрямованістю, які в майбутньому й стають генераторами конкурентних пе- реваг. Кластер дає роботу великій кількості дрібних фірм — постачальників простих комплектуючих, поєднуючи в собі тільки кращі підприємства, що володіють міжна- родною конкурентоспроможністю. В основі процесу створення кластера знаходить- ся обмін інформацією про потреби в техніці, техноло- гіях і послугах між виробниками, постачальниками, покупцями і спорідненими галузями. Взаємний обмін інформацією ставить у вигідні умови всі фірми клас- тера в їх спільній конкурентній боротьбі з суперника- ми, але не знімає їх заклопотаність щодо власного місця на ринку. Тому наявність внутрішньої конкуренції між підприємствами кластера може негативно впли- нути на обмін інформацією. З другого боку, взаємо- обміну інформацією між фірмами всередині кластера сприяє збіг цілей, координація і сумісність інтересів горизонтально і вертикально пов’язаних фірм, а та- кож неформальні відносини окремих фахівців і керів- ників, їх спільна участь в наукових співтовариствах і асоціаціях, територіальна близькість, норми ділової етики, а також прагнення до встановлення тривалих і міцних взаємовідносин. Фірми-конкуренти з галузей, що мають міжнарод- ний успіх, а іноді й цілі кластери розташовуються в одному місті або районі. Концентрація суперників, їх покупців і постачальників сприяє зростанню ефектив- ності і спеціалізації виробництва. Проте ще важливішим є вплив географічної концентрації на вдосконалення виробничих процесів і впровадження новин усередині кластера. Малі підприємства у складі кластера є особ- ливими суб’єктами ринку, які виступають не як окремі підприємства, а як елементи об’єднаної групи підприємств і тому їх ефективність оцінюється як з по- зиції успішності функціонування кластера, так і з по- зиції вхідного в нього окремого малого підприємства. Результативність функціонування малого бізнесу в кла- стері може оцінюватися як обсягом його частки у ви- пуску загальної продукції, так і показниками самого кластера (прибутковість, сприйнятливість до інновацій, конкурентоспроможність та інше). Ефективність клас- тера виявляється в економічному зростанні, у збере- А.В. Дубова 88 Економічний вісник Донбасу женні робочих місць, розширенні податкової бази, в збільшенні експорту і залученні іноземних інвестицій. Тому влада різних рівнів часто стає ініціатором ство- рення й підтримки кластерів підприємств, оскільки вони стимулюють соціально-економічний розвиток прилег- лих територій і цілих регіонів. Існуючі кластерні системи характеризуються та- кими особливостями: — наявністю великого підприємства-лідера, що визначає довготривалу господарську, інноваційну та іншу стратегію всієї системи; — спеціалізацією, що передбачає взаємозв’язок сторін кластера, через основну діяльність, яка забез- печує акцент на тому ж самому ринку або процесі; — територіальною локалізацією основної маси суб’єктів економіки — учасників кластерної системи; — великою кількістю дійових осіб; — стійкістю господарських зв’язків суб’єктів економіки — учасників кластерної системи, доміну- ючим значенням цих зв’язків для більшості учасників; — поєднанням конкуренції і кооперації, якими відрізняються кластерні динаміки і взаємозв’язки; — довготривалою координацією взаємодії учас- ників системи в межах її виробничих програм, іннова- ційних процесів основних систем управління, контро- лю якості тощо: зв’язки фірм всередині кластера є вер- тикальними (ланцюги купівлі та продажів) і горизон- тальними (додаткові послуги, використовування по- дібних спеціалізованих витрат, технологій і інститутів); — орієнтацією продукції, як правило, на експорт або імпортозаміщення (спрямованість на створення конкурентоспроможної продукції, яка може бути екс- портована за межу або, принаймні, за межі регіону, є характерною особливістю кластерних систем); — інноваційністю — наука і підприємництво в молодих і малих фірмах, нові ідеї з боку керівництва організації, інтелектуальний капітал або нематеріальні активи, венчурний капітал. Як правило, кластери спрямовані на досягнення таких цілей: — підвищення конкурентоспроможності учас- ників кластера завдяки впровадженню нових техно- логій; — зниження витрат і підвищення якості відповід- них наукомістких послуг за рахунок ефекту синергії і уніфікації підходів до якості, в інформаційних техно- логіях тощо; — забезпечення зайнятості в умовах формуван- ня великих підприємств. До важливих переваг, створюваних кластером, входить доступність для фірм і місцевих організацій у середині кластера інформації з маркетингу, технологій, поточних потреб покупців, яка може бути краще орга- нізована й вимагає менших витрат, що дозволяє ком- паніям працювати більш продуктивно й виходити на пе- редовий рівень продуктивності. Можливість отриман- ня інформації про споживачів викликає розширення клієнтської бази і зростання масштабів виробництва. Участь у кластері надає також переваги в плані інновацій, такі, як доступ до нових технологій, про- гресивних методів роботи для здійснення поставок, можливість адекватно й швидко реагувати на потреби покупців. Багато нових видів бізнесу частіше виника- ють у середині кластерів, ніж в ізольованому підприємстві. Взаємодії в кластерах явно приносять більше користі від наявності чинника довіри й органі- заційної проникливості, що розвиваються в наслідок постійної взаємодії і усвідомлення взаємозалежності в межах регіону або міста, що знову ж таки призво- дить до підвищення продуктивності, розповсюджен- ню інновацій і зрештою до створення нових видів бізнесу. Таким чином, використовуючи форму кооперації, яка знаходиться в основі кластерів для активізації ви- робництва й системи управління в ньому, дозволяє підвищити конкурентоспроможність регіону, відкри- ти нові робочі місця. Об’єднання в кластер формує цілісну систему поширення нових знань і технологій. Кластерний підхід активізує інноваційний та економіч- ний розвиток не тільки регіону, але й країни. Література 1. Соколенко С. И. Производственные систе- мы глобализации: Сети. Альянсы. Партнерства. Клас- теры: Украинский контекст. — К.: Логос, 2002. — 645 с. 2. Кривенко Л. В., Кривенко С. В. Выбор оптимальной региональной стратегии социально-эко- номического развития — основа формирования эф- фективной региональной политики // Совр. проблемы социально-экономического развития регионов Укра- ины: Материалы докладов Всеукр. науч.-практ. конф. — Донецк, 2002. — Т. 1: Сб. науч. тр. / НАН Укр. ин-т эк-ки пр-ти. 3. Татаркин А. И., Пумпянский Д. А. Региональная промышленная политика: институцио- нальный аспект // Промышленная политика в РФ. — 2004. — № 12. — С. 91—99. 4. Семенов Г. А., Бог- ма О. С. Кластери підприємств: зарубіжний досвід як приклад ефективності інноваційного розвитку // Дер- жава та регіони. — 2006. — № 4. — С. 323 — 327. 5. Безвушко Є. Кластери та їх роль у відродженні економіки Поділля // Перспективні дослідження. — 1999. — № 2. — С. 17—23. 6. Войнаренко М. Кон- цепція кластерів — шлях до відродження виробницт- ва на регіональному рівні // Економіст. — 2000. — № 1. — С. 29—33. 7. Стеченко Д. М., Андрющен- ко К. А. Наукові основи кластеризації в сфері туриз- му // Регіонологія туризму: Монографія / За ред. Д. М. Стеченка. — К.: КУТЕП, 2004. — 220 с. А.В. Дубова
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17852
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1817-3772
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-02T08:48:27Z
publishDate	2007
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Дубова, А.В. 2011-03-11T13:57:06Z 2011-03-11T13:57:06Z 2007 Перспективи кластерного підходу в управлінні виробництвом у регіонах / А.В. Дубова // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 4(10). — С. 84-88. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17852 uk Інститут економіки промисловості НАН України Регіональна економіка Перспективи кластерного підходу в управлінні виробництвом у регіонах Article published earlier
spellingShingle	Перспективи кластерного підходу в управлінні виробництвом у регіонах Дубова, А.В. Регіональна економіка
title	Перспективи кластерного підходу в управлінні виробництвом у регіонах
title_full	Перспективи кластерного підходу в управлінні виробництвом у регіонах
title_fullStr	Перспективи кластерного підходу в управлінні виробництвом у регіонах
title_full_unstemmed	Перспективи кластерного підходу в управлінні виробництвом у регіонах
title_short	Перспективи кластерного підходу в управлінні виробництвом у регіонах
title_sort	перспективи кластерного підходу в управлінні виробництвом у регіонах
topic	Регіональна економіка
topic_facet	Регіональна економіка
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17852
work_keys_str_mv	AT dubovaav perspektiviklasternogopídhoduvupravlínnívirobnictvomuregíonah

Перспективи кластерного підходу в управлінні виробництвом у регіонах

Institution

Similar Items