Роль амортизації у відтворенні основних фондів
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17855 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Роль амортизації у відтворенні основних фондів / В.А. Грекова // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 4(10). — С. 99-103. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860019791931113472 |
|---|---|
| author | Грекова, В.А. |
| author_facet | Грекова, В.А. |
| citation_txt | Роль амортизації у відтворенні основних фондів / В.А. Грекова // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 4(10). — С. 99-103. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T16:47:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
2007’4
99
І. Вступ. Особливості функціонування основних
фондів полягають у тому, що їхня натуральна форма є
незмінною упродовж тривалого часу, а їхня вартість
поступово зменшується внаслідок зносу. Зносу підда-
ються всі основні фонди, як діючі, так і недіючі, неза-
лежно від участі в процесі виробництва. Економічний
знос представляє собою процес втрати вартості засо-
бами праці та є основною амортизації.
К. Маркс розглядав амортизацію як динамічне
явище, характерну особливість обороту основного ка-
піталу. У процесі функціонування засоби праці «не вхо-
дять в продукт або ту споживчу вартість, утворенню
якої вони сприяють, а, навпаки, зберігають по відно-
шенню до неї свою самостійну форму до повного їх
зносу» [2]. У той самий час вартість свою вони пере-
дають по частинах. «Машини завжди повністю беруть
участь в процесі праці і завжди тільки частиною в про-
цесі утворення вартості. Вони ніколи не приєднують
вартості більше, ніж втрачають в середньому унаслі-
док свого зношування. Таким чином, існує велика
різниця між вартістю машини і тією частиною вартості,
яка періодично переноситься з неї на продукт. Існує
велика різниця між машиною як елементом утворен-
ня вартості і машиною як елементом утворення про-
дукту» [2].
Амортизацію (від лат. amorti — погашення, сплата
боргів) можна визначити як процес поступового пе-
ренесення вартості засобів праці на вартість готової
продукції [1].
Питання про можливість використання аморти-
заційних відрахувань на розширене відтворення — одне
з найбільш складних, дискусійних. Воно обговорюєть-
ся в економічній літературі вже багато років, але оста-
точно не вирішено. Висловлюється думка, згідно з
якою амортизаційний фонд не може служити джере-
лом накопичення основних фондів. Водночас більшість
економістів стверджують, що в сучасних умовах амор-
тизаційні відрахування закономірно є джерелом роз-
ширеного відтворення основних фондів, джерелом їх
накопичення. Багато дослідників, визнаючи пряме еко-
номічне призначення амортизаційного фонду як дже-
рела простого відтворення, не виключають разом з тим
можливості використання його й для розширеного
відтворення [1].
ІІ. Постановка проблеми. Визначення реаль-
ної ролі амортизаційного фонду в накопиченні прин-
В.А. Грекова,
аспірант Дніпропетровського університету економіки та права
РОЛЬ АМОРТИЗАЦІЇ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХ ФОНДІВ
В.А. Грекова
ципово важливе не тільки й не стільки для теорії,
скільки для вирішення практичних завдань в галузі
розвитку матеріально-технічної бази. У зв’язку зі зро-
станням виробничого потенціалу, необхідністю інтен-
сифікації його використання висуваються особливі ви-
моги до політики відшкодування засобів праці, недо-
ліки якої в цей час виявляються в зниженні темпів за-
міни зношених фондів, скупченні в деяких галузях
народного господарства значної кількості застарілого
устаткування зі всіма витікаючими з цього негативни-
ми наслідками. Тому раціональне витрачання аморти-
заційного фонду є істотним резервом підвищення
ефективності виробництва [1].
Так, З.Н. Борисенко вважає, що амортизація по-
винна виконувати двоєдину функцію — відображати
реальні витрати засобів праці на виробництво продукції
й відшкодувати авансовані вкладення до основних
фондів. Уся решта функцій, що приписуються амор-
тизації і що покладаються на неї, їй не властиві. Так,
вона не може виконувати стимулюючу роль в процесі
виробництва. Не її завдання й забезпечення розшире-
ного відтворення основних фондів [1].
С.Ф. Голов повністю заперечує ідею створення
амортизаційного фонду як джерела фінансування ка-
пітальних інвестицій, спираючись на витратну концеп-
цію розуміння цих процесів. Він вважає амортизацій-
ний фонд «сумою грошових коштів, що є на під-
приємстві, для відтворення основних засобів» [3].
Академік М.Г. Чумаченко, дискутуючи з С.Ф. Голо-
вим, доводить протилежне. Зокрема, він стверджує,
що амортизаційні відрахування — важливе джерело
інвестицій в оновлення основних засобів підприєм-
ства; витратна концепція амортизації є необґрунтова-
ною й не випливає з економічної суті амортизаційних
відрахувань [5].
ІІІ. Результати дослідження. На нашу думку,
кожна з вище перерахованих характеристик є функ-
цією амортизації. Так, у зв’язку з науково-технічним
прогресом росте продуктивність праці, тому вартість
відтворення основних фондів повинна знижуватися.
У результаті для відшкодування їх споживчої вартості
потрібно менше засобів, ніж накопичено в амортиза-
ційному фонді. Іншими словами, щоб відновити су-
купну дієздатність знарядь праці, що вибувають, тре-
ба витрачати менше засобів, ніж передбачено норма-
ми амортизації. Відновлення застосованих засобів
100
Економічний вісник Донбасу
виробництва в колишніх розмірах обумовлює підви-
щення їх потужності, дієздатності. У такому разі роз-
міри накопиченої амортизації дозволяють забезпечити
потреби не тільки простого, але й розширеного відтво-
рення [1]. «Поки відтворення здійснюється в незмінно-
му масштабі, — відзначав К. Маркс, — кожен спо-
житий елемент постійного капіталу повинен відшкодо-
вуватися in natura за допомогою нового екземпляра
відповідного роду, якщо не тієї самої кількості і форми,
то тієї ж дієздатності. Якщо продуктивна сила праці
залишається тією самою, то це натуральне відшкоду-
вання буде в той же час і відшкодуванням тієї вартості,
яку постійний капітал мав в своїй колишній формі. Якщо
ж продуктивна сила праці збільшується так, що ті ж
самі речовинні елементи можна відтворити меншою
працею, то менша частина вартості продукту може
цілком відшкодувати in natura постійну частину. Над-
лишок може у такому разі послужити для утворення
нового додаткового капіталу, або можна буде більшій
частині продукту надати форму предметів споживання,
або ж зменшити додаткову працю. Навпаки, якщо про-
дуктивна сила праці зменшиться, то на відшкодування
колишнього капіталу буде потрібна значніша частина
продукту; додатковий продукт зменшиться» [2].
Дійсно, якщо відновлення зношеного основно-
го капіталу відбувається на інноваційній основі, що
призводить до підвищення продуктивності праці, то й
амортизаційний фонд треба відносити до фонду нако-
пичення (інвестиційних джерел). Отже, за економіч-
ним значенням амортизаційний фонд повинен акуму-
лювати фінансові ресурси простого відтворення, тоб-
то забезпечувати заміну засобів праці, що вибувають,
але практично він відіграє значно більшу роль, оскільки
оновлення основних фондів з цього джерела прово-
диться на новій технологічній основі.
І тут, на нашу думку, необхідно поєднання фаз
науково-технічного циклу з моментом оновлення ос-
новних фондів.
Науково-технічний прогрес становить безперер-
вний процес отримання і накопичення наукових знань,
їхню матеріалізацію в елементи техніки і впроваджен-
ня техніки у виробництво та інші сфери суспільства.
Науково-технічний прогрес як цілісна система скла-
дається із трьох взаємопов’язаних елементів: науки,
техніки і виробництва [4].
Виявленням закономірностей розвитку базових,
технологічних, соціально-економічних підсистем по-
чали займатися ще в XIX ст. Х. Кларком тоді було
виявлено піввікові цикли. Потім у ХХ ст. Ван Гелде-
рен намагався їх пояснити довготривалими коливан-
нями попиту й пропозиції, Де Вольф — життєвим цик-
лом основного капіталу, вкладеного в транспортну
інфраструктуру й капітальні споруди.
Існування 25-річних циклів, тривалість яких за-
лежить від періодичності реконструкції промислових
споруд і технологічних ліній, доводиться Саймоном
Кузнецем. Н. Д. Кондратьєв розробив цілісну теорію
півстолітніх циклів у промислово-економічному роз-
витку. Його теорія «довгих хвиль» розкриває механіз-
ми, що приводять до змін в цих технологічних, еконо-
мічних і суспільних структурах. «Довгі хвилі» відоб-
ражають довгострокові періодичні коливання соціаль-
но-економічного і науково-технологічного розвитку.
Н.Д. Кондратьєв установив органічну «змонтованість»
ритмів технічного прогресу в півстолітній цикл, у його
довгу хвилю. Великі цикли кон’юнктури визначають-
ся періодичністю порушення рівноваги між резервом
«основних капітальних благ» і головними факторами,
які визначають техніко-технологічний спосіб виробниц-
тва. Такі коливання супроводжують науково-техніч-
ний прогрес, накопичення капіталу, зрушення в тех-
нологічній структурі виробництв. Цикли частішають
із прискоренням науково-технічного прогресу.
Технологічні зміни відображаються на траєкторії
економічного розвитку, а розвиток техніки підпоряд-
ковується економічним закономірностям. Так, висо-
ка норма прибутку не сприяє впровадженню техноло-
гічних нововведень через те, що вони пов’язані з ри-
зиком. При економічному спаді, падіння норми при-
бутку, накопиченні інвестиційного капіталу й мораль-
ному зносі техніки вкладення в нові технології стають
вигідними й перспективними.
Для виходу з циклічного середньострокового
спаду не потрібні якісні зміни виробничо-господарсь-
кої структури промисловості. Довгохвильова стагна-
ція — це етап, на якому відмирає попередня техноло-
гічно-економічна база, закладається фундамент кар-
динальних зрушень в системі виробничих сил. Тут
загострюється конфлікт між виробничою структурою,
потребою її технологічного оновлення, яку неможли-
во здійснити при застарілій організації.
Тобто у фазі спаду кон’юнктура диктує не-
обхідність пошуку ефективних технологій, а в період
економічного піднесення науково-технічний прогрес
гальмується, дослідження фінансуються тільки тоді,
коли вони дають швидку віддачу. У ринкових умовах
потрібно синхронізувати ритми розвитку техніки, онов-
лення технологій, споживання ресурсів, організації
виробництва й руху капіталу.
Існування такої циклічності пояснюється багать-
ма причинами. Наприклад, існування споживчого по-
питу спонукає підприємців розширювати виробничі
потужності і збільшувати капіталовкладення. Круго-
обіг індивідуальних капіталів протікає безперешкод-
но, знижується гострота конкурентної боротьби. Та-
кому стану речей можна дати наступне пояснення: у
В.А. Грекова
2007’4
101
період економічного підйому зменшуються стимули
для ризикованих дослідницьких робіт, нових упрова-
джень, оновлення виробництва, йде рутинний процес
удосконалення технологій, що забезпечують хороші
прибутки (ординарні інновації). Тому зменшуються
стимули нових впроваджень, оновлення виробницт-
ва. Відтворення протікає на переважно екстенсивній
основі. Такий розвиток продовжується до тих пір, поки
темпи зростання виробництва не починають випере-
джати темпи зростання платоспроможного попиту.
В період економічного спаду ситуація змінюєть-
ся, ринок затоварений, устаткування простоює, вини-
кають збитки, виробництво скорочується, відбуваєть-
ся перенакопичення грошового капіталу (збільшення
кількості грошей, не вкладених у виробництво), роз-
повсюджується безробіття й неминуче починається
процес зниження заробітної плати й інших доходів,
немає сенсу вкладання засобів в поліпшення власти-
востей нікому не потрібних товарів.
Загальним результатом перенакопичення капіталу
стає зростання витрат виробництва, падіння цін і, отже,
прибутку (економічна криза). Необхідні радикальні зміни,
схильність до ризикованого, новаторського дослідниць-
кого фінансування зростає (базові інновації).
Але економічна криза виявляє не тільки межу,
але й імпульс у розвитку економіки, виконуючи сти-
мулювальну («очисну») функцію. Утворює початко-
вий момент для нових масових капіталовкладень. Під
час кризи виникають спонукальні мотиви до скоро-
чення витрат виробництва й збільшення прибутку, по-
силюється конкуренція.
Це пов’язане з тим, що, по-перше, криза призво-
дить до морального зносу основного капіталу й тим
самим створює умови для оновлення виробничого апа-
рату. По-друге, криза примушує до оновлення основ-
ного капіталу на новій технічній основі, що викликає
зниження витрат виробництва й відновлення докризо-
вого рівня прибутку. Масовий моральний знос основ-
ного капіталу, викликаний кризою, примушує всіх
підприємців застосовувати нову техніку. Отже, криза
розчищає шлях для масових інвестицій, допомагаючи
економіці перейти в іншу фазу (інтенсивного розвитку
економіки). Тому оновлення основного капіталу є ма-
теріальною основою періодичності криз і тривалості
циклу. У ході всього економічного циклу динаміка ви-
робництва нерозривно пов’язана з рухом основного
капіталу та здійснюється на базі цього руху. Криза за-
вершує період обороту більшості індивідуальних капі-
талів і водночас дає початок новому циклу обороту.
Тим самим створюється нова матеріально-технічна база
для наступного економічного циклу.
Отже, у своєму розвитку науково-технічний про-
цес проходить революційну й еволюційну фази. Рево-
люційна фаза розвитку науково-технічного процесу
пов’язана із результатами фундаментальних досліджень,
з відкриттям нових глибинних законів розвитку приро-
ди, техніки, суспільства. На основі таких фундамен-
тальних відкриттів формується потенціал інноваційного
розвитку економіки, інноваційних технологій. Еволюц-
ійна фаза проявляється в послідовному використанні
потенціалу наукових фундаментальних відкриттів через
залежності й механізми інноваційного розвитку еконо-
міки. Зміст науково-технічного процесу розкривається
теорією його циклічного розвитку. Залежності окремих
фаз розвитку повного науково-технічного циклу тех-
нологій наведено на рис. 1 [4].
В.А. Грекова
М
ас
ов
е
по
ш
ир
ен
ня
но
во
ї т
ех
ні
ки
М
ас
ов
е
ви
ко
ри
ст
ан
ня
но
во
ї т
ех
ні
ки
П
ош
ук
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
П
ри
кл
ад
ні
д
ос
лі
дж
ен
ня
Ек
сп
ер
им
ен
та
ль
но
-
ко
нс
тр
ук
то
рс
ьк
і р
об
от
и
О
св
оє
нн
я
пр
ом
ис
ло
во
го
ви
ро
бн
иц
тв
а
Інвестиційний цикл
(8—12 років)
Ф
ун
да
ме
нт
ал
ьн
і д
ос
лі
дж
ен
ня
Інноваційний цикл (30—40 років) С
та
рі
нн
я
і з
ня
тт
я
те
хн
ік
и
з в
ир
об
ни
цт
ва
Науково-технічний цикл технологій (60—70 років)
Рис. 1. Складові повного науково-технічного циклу технологій
102
Економічний вісник Донбасу
Відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань
Фази впровадження інновацій та
використання нової техніки
Усі інші фази: старіння техніки,
фундаментальних, пошукових,
прикладних досліджень тощо
знижується
Просте відтворення
зростає
Розширене відтворення
залишається
незмінною
Різке зростання цін
на обладнання,
великий відсоток
інфляції
Часткове відтворення
Якщо в результаті НТП вартість
відтворення одиниці виробничої
потужності
Визначальну частину повного науково-технічно-
го циклу технологій займає інноваційний цикл. На
основі наукових відкриттів фундаментальних законів
розвитку природи і техніки формуються складові
інноваційного циклу, тривалість якого залежно від
галузей діяльності може становити 30—40 і більше
років.
Відповідно до потреб суспільства й з урахуван-
ням фундаментальних відкриттів формуються науко-
во-технічні ідеї, проводяться пошукові і прикладні
дослідження та інші трансформації інноваційного цик-
лу, які завершуються створенням нових технічних за-
собів, що пройшли промислове освоєння й придатні
до масового виробничого використання. Заключною
складовою інноваційного циклу є інвестиційний цикл,
тобто безпосередньо: упровадження в експлуатацію
нових технічних засобів і технологій виробничої діяль-
ності. У часових рамках інноваційного циклу може
реалізуватись 3—4 інвестиційних цикли оновлення ак-
тивної частини основних засобів. Кожен із інвестиц-
ійних циклів реалізує нове покоління технічних засобів,
економічна ефективність яких має постійно зростати.
Потенціал інновацій, і відповідно й фінансово-еконо-
мічної ефективності, може бути вичерпаний упродовж
життєвого циклу 3—4 поколінь технічних засобів.
Безперервне зростання ефективності може бути забез-
печене при своєчасному започаткуванні наступного
інноваційного циклу, що базується на нових фунда-
ментальних наукових відкриттях із вищим потенціалом
інновацій, який стрибкоподібно зростає, а відповідно
й фінансових результатів [4].
На нашу думку, поєднуючи саме ці, вище названі,
цикли з моментом оновлення основних фондів мож-
на зробити висновок про відтворення просте, розши-
рене, чи про те, що коштів амортизаційного фонду не-
достатньо навіть для простого відтворення. Ми вва-
жаємо, що відтворення основних фондів за рахунок
амортизаційних відрахувань відбувається за схемою,
наведеною на рис. 2.
Отже, якщо оновлення основних фондів відбу-
вається на фазах інвестиційного циклу (рис. 1), то
розміри накопиченої амортизації можуть забезпечити
потреби не тільки простого, але й розширеного відтво-
рення. А саме: якщо в результаті науково-технічного
прогресу вартість відтворення одиниці виробничої
потужності знижується, то амортизаційний фонд може
покрити потреби й розширеного відтворення. І навпа-
ки, при зростанні вартості відтворення одиниці вироб-
ничої потужності, коштів амортизаційного фонду не-
достатньо навіть для простого відтворення (часткове
відтворення). В умовах, коли в результаті науково-тех-
нічного прогресу вартість відтворення одиниці вироб-
ничої потужності залишається незмінною, мова йде
про просте відтворення.
В.А. Грекова
Рис. 2. Схема відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань
2007’4
103
Щодо інших фаз повного науково-технічного цик-
лу, тобто до впровадження інновацій, то відтворення
основних фондів у цьому випадку може бути не більше
як простим.
IV. Висновки. Викладені результати досліджень
доводять, що визначення реальної ролі амортизацій-
ного фонду в накопиченні принципово важливо. На
нашу думку, поєднуючи фази науково-технічного цик-
лу з моментом оновлення основних фондів, можна
зробити висновок про відтворення просте, розшире-
не, чи про часткове відтворення (коштів амортизацій-
ного фонду недостатньо навіть для простого відтво-
рення).
Заперечуємо думку, згідно з якою амортизацій-
ний фонд не може служити джерелом накопичення
основних фондів. Більш того, він може забезпечува-
ти розширене відтворення основних фондів. Якщо
оновлення основних фондів відбувається на фазах
впровадження інновацій, то розміри накопиченої амор-
тизації можуть забезпечити потреби розширеного
відтворення. А саме: якщо в результаті науково-техніч-
ного прогресу вартість відтворення одиниці виробни-
чої потужності знижується, то амортизаційний фонд
може покрити потреби розширеного відтворення.
Література
1. Борисенко З.Н. Амортизационная политика.
— К.: Наук. думка, 1993, — 136 с. 2. Маркс К. Капи-
тал. — Т.1. — С. 399; Т.2. — С. 178; Т.3. — М.,
1962. — (Соч.: 2-е изд./ К. Маркс, Ф. Энгельс: Т. 25,
ч.2). — С. 419. 3. Голов С. Ф. Концепції амортизації
та їх вплив на облік і управління в сучасних умовах //
Бухгалтерський облік і аудит. — 2004. — № 8. —
С. 12. 4. Онищенко В.О., Пазинич В.І. Методичні
підходи до оцінки інноваційного змісту інвестиційних
проектів розвитку суб’єктів господарювання // Фінан-
си України. — 2006. — №7. — С. 30—37. 5. Чума-
ченко М.Г. Ще раз про амортизацію як важливе дже-
рело інвестиційної діяльності підприємства // Бухгал-
терський облік і аудит. — 2004. — №11. — С. 11.
В.А. Грекова
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17855 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1817-3772 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:47:21Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Грекова, В.А. 2011-03-11T14:15:39Z 2011-03-11T14:15:39Z 2007 Роль амортизації у відтворенні основних фондів / В.А. Грекова // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 4(10). — С. 99-103. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17855 uk Інститут економіки промисловості НАН України Мікроекономіка Роль амортизації у відтворенні основних фондів Article published earlier |
| spellingShingle | Роль амортизації у відтворенні основних фондів Грекова, В.А. Мікроекономіка |
| title | Роль амортизації у відтворенні основних фондів |
| title_full | Роль амортизації у відтворенні основних фондів |
| title_fullStr | Роль амортизації у відтворенні основних фондів |
| title_full_unstemmed | Роль амортизації у відтворенні основних фондів |
| title_short | Роль амортизації у відтворенні основних фондів |
| title_sort | роль амортизації у відтворенні основних фондів |
| topic | Мікроекономіка |
| topic_facet | Мікроекономіка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17855 |
| work_keys_str_mv | AT grekovava rolʹamortizacííuvídtvorenníosnovnihfondív |