Соціальний захист держави: суть, моделі та особливості забезпечення
У статті було проаналізовано нормативно-правову базу, фахову літературу, статистичні та аналітичні звіти, Інтернет-джерела для визначення сутності соціального захисту, моделей та індикаторів його забезпечення. Визначено, що категорія «соціальний захист» є значно ширшою за своїм змістом і вона вклю...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Автори: | , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178769 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Соціальний захист держави: суть, моделі та особливості забезпечення / О.В. Латишева, М.О. Євтушенко, С.В. Пронін, М.Ю. Будовій // Вісник економічної науки України. — 2020. — № 2 (39). — С. 95-104. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-178769 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Латишева, О.В. Євтушенко, М.О. Пронін, С.В. Будовій, М.Ю. 2021-03-13T08:40:35Z 2021-03-13T08:40:35Z 2020 Соціальний захист держави: суть, моделі та особливості забезпечення / О.В. Латишева, М.О. Євтушенко, С.В. Пронін, М.Ю. Будовій // Вісник економічної науки України. — 2020. — № 2 (39). — С. 95-104. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 1729-7206 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.2(39).95-104 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178769 364.442.6 У статті було проаналізовано нормативно-правову базу, фахову літературу, статистичні та аналітичні звіти, Інтернет-джерела для визначення сутності соціального захисту, моделей та індикаторів його забезпечення. Визначено, що категорія «соціальний захист» є значно ширшою за своїм змістом і вона включає в себе поняття «соціальне забезпечення». З’ясовано характерні риси моделей соціального захисту в європейських країнах. Встановлено, що моделі соціального захисту в країнах Європи спрямовані на компенсацію громадянам втрат внаслідок безробіття, втрати житла, захворювання, інвалідності, виробничого травматизму, втрати годувальника, старості тощо. У роботі досліджено та наочно представлено динаміку деяких показників, які характеризують рівень бідності та інші параметри забезпечення соціального захисту. Доведено відсутність географічних ознак у ситуації з відносною бідністю. Встановлено загальне зменшення диференціації серед бідного населення, і наближення його доходів (витрат) до межі бідності на фоні зростання вартісного значення межі бідності за всіма монетарними критеріями, а також підвищення значення межі відносної бідності за шкалою еквівалентності Європейського Союзу. У результаті аналізу та узагальнення нормативно-правової бази, наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів визначено специфіку моделей та засобів соціального захисту в світовій практиці та в Україні. В статье были проанализированы нормативно-правовая база, профессиональная литература, статистические и аналитические отчеты, Интернет-источники для определения сущности социальной защиты, моделей и индикаторов его обеспечения. Определено, что категория «социальная защита» значительно шире по своему содержанию и она включает в себя понятие «социальное обеспечение». Выяснены характерные черты моделей социальной защиты в европейских странах. Установлено, что модели социальной защиты в странах Европы направлены на компенсацию гражданам потерь вследствие безработицы, потери жилья, заболевания, инвалидности, производственного травматизма, потери кормильца, старости и др. В работе исследованы и наглядно представлена динамика некоторых показателей, характеризующих уровень бедности и другие параметры обеспечения социальной защиты. Доказано отсутствие географических признаков в ситуации с относительной бедностью. Установлено общее уменьшение дифференциации среди бедного населения, и приближение его доходов (расходов) к черте бедности на фоне роста стоимостного значения черты бедности по всем монетарными критериям, а также повышение значения предела относительной бедности по шкале эквивалентности Европейского Союза. В результате анализа и обобщения нормативно-правовой базы, научных трудов отечественных и зарубежных авторов определены специфика моделей и средств социальной защиты в мировой практике и в Украине. The article analyzes the legal framework, professional literature, statistical and analytical reports, Internet sources to determine the essence of social protection, models and indicators of its provision. The category of "social protection" is much broader in its content and it includes the concept of "social security" have been determined. The characteristic features of social protection models in European countries have been clarified. The models of social protection in European countries are aimed at compensating citizens for losses due to unemployment, loss of housing, illness, disability, occupational injuries, loss of breadwinner, old age and others. The paper examines and clearly presents the dynamics of some indicators that characterize the level of poverty and other parameters of social protection. The absence of geographical indications in a situation of relative poverty is proved. There is a general decrease in differentiation among the poor, and the approach of its income (expenditure) to the poverty line against the background of increasing the value of the poverty line by all monetary criteria, as well as increasing the relative poverty line on the European Union equivalence scale. As a result of the analysis and generalization of the normative-legal base, scientific works of domestic and foreign authors the specificity of models and means of social protection in the world practice and in Ukraine is determined. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Управління людським капіталом і менеджмент персоналу Соціальний захист держави: суть, моделі та особливості забезпечення Социальная защита государства: суть, модели и особенности обеспечения Social Protection of the State: the Essence, Models and Features of Security Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Соціальний захист держави: суть, моделі та особливості забезпечення |
| spellingShingle |
Соціальний захист держави: суть, моделі та особливості забезпечення Латишева, О.В. Євтушенко, М.О. Пронін, С.В. Будовій, М.Ю. Управління людським капіталом і менеджмент персоналу |
| title_short |
Соціальний захист держави: суть, моделі та особливості забезпечення |
| title_full |
Соціальний захист держави: суть, моделі та особливості забезпечення |
| title_fullStr |
Соціальний захист держави: суть, моделі та особливості забезпечення |
| title_full_unstemmed |
Соціальний захист держави: суть, моделі та особливості забезпечення |
| title_sort |
соціальний захист держави: суть, моделі та особливості забезпечення |
| author |
Латишева, О.В. Євтушенко, М.О. Пронін, С.В. Будовій, М.Ю. |
| author_facet |
Латишева, О.В. Євтушенко, М.О. Пронін, С.В. Будовій, М.Ю. |
| topic |
Управління людським капіталом і менеджмент персоналу |
| topic_facet |
Управління людським капіталом і менеджмент персоналу |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Социальная защита государства: суть, модели и особенности обеспечения Social Protection of the State: the Essence, Models and Features of Security |
| description |
У статті було проаналізовано нормативно-правову базу, фахову літературу, статистичні та аналітичні звіти, Інтернет-джерела для визначення сутності соціального захисту, моделей та індикаторів його забезпечення.
Визначено, що категорія «соціальний захист» є значно ширшою за своїм змістом і вона включає в себе поняття «соціальне забезпечення». З’ясовано характерні риси моделей соціального захисту в європейських країнах. Встановлено, що моделі соціального захисту в країнах Європи спрямовані на компенсацію громадянам втрат внаслідок безробіття, втрати житла, захворювання, інвалідності, виробничого травматизму, втрати годувальника, старості тощо.
У роботі досліджено та наочно представлено динаміку деяких показників, які характеризують рівень бідності та інші параметри забезпечення соціального захисту. Доведено відсутність географічних ознак у ситуації з відносною бідністю. Встановлено загальне зменшення диференціації серед бідного населення, і наближення його доходів (витрат) до межі бідності на фоні зростання вартісного значення межі бідності за всіма монетарними критеріями, а також підвищення значення межі відносної бідності за шкалою еквівалентності Європейського Союзу.
У результаті аналізу та узагальнення нормативно-правової бази, наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів визначено специфіку моделей та засобів соціального захисту в світовій практиці та в Україні.
В статье были проанализированы нормативно-правовая база, профессиональная литература, статистические и аналитические отчеты, Интернет-источники для определения сущности социальной защиты, моделей и индикаторов его обеспечения.
Определено, что категория «социальная защита» значительно шире по своему содержанию и она включает в себя понятие «социальное обеспечение». Выяснены характерные черты моделей социальной защиты в европейских странах. Установлено, что модели социальной защиты в странах Европы направлены на компенсацию гражданам потерь вследствие безработицы, потери жилья, заболевания, инвалидности, производственного травматизма, потери кормильца, старости и др.
В работе исследованы и наглядно представлена динамика некоторых показателей, характеризующих уровень бедности и другие параметры обеспечения социальной защиты. Доказано отсутствие географических признаков в ситуации с относительной бедностью. Установлено общее уменьшение дифференциации среди бедного населения, и приближение его доходов (расходов) к черте бедности на фоне роста стоимостного значения черты бедности по всем монетарными критериям, а также повышение значения предела относительной бедности по шкале эквивалентности Европейского Союза.
В результате анализа и обобщения нормативно-правовой базы, научных трудов отечественных и зарубежных авторов определены специфика моделей и средств социальной защиты в мировой практике и в Украине.
The article analyzes the legal framework, professional literature, statistical and analytical reports, Internet sources to determine the essence of social protection, models and indicators of its provision.
The category of "social protection" is much broader in its content and it includes the concept of "social security" have been determined. The characteristic features of social protection models in European countries have been clarified. The models of social protection in European countries are aimed at compensating citizens for losses due to unemployment, loss of housing, illness, disability, occupational injuries, loss of breadwinner, old age and others.
The paper examines and clearly presents the dynamics of some indicators that characterize the level of poverty and other parameters of social protection. The absence of geographical indications in a situation of relative poverty is proved. There is a general decrease in differentiation among the poor, and the approach of its income (expenditure) to the poverty line against the background of increasing the value of the poverty line by all monetary criteria, as well as increasing the relative poverty line on the European Union equivalence scale.
As a result of the analysis and generalization of the normative-legal base, scientific works of domestic and foreign authors the specificity of models and means of social protection in the world practice and in Ukraine is determined.
|
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178769 |
| citation_txt |
Соціальний захист держави: суть, моделі та особливості забезпечення / О.В. Латишева, М.О. Євтушенко, С.В. Пронін, М.Ю. Будовій // Вісник економічної науки України. — 2020. — № 2 (39). — С. 95-104. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT latiševaov socíalʹniizahistderžavisutʹmodelítaosoblivostízabezpečennâ AT êvtušenkomo socíalʹniizahistderžavisutʹmodelítaosoblivostízabezpečennâ AT pronínsv socíalʹniizahistderžavisutʹmodelítaosoblivostízabezpečennâ AT budovíimû socíalʹniizahistderžavisutʹmodelítaosoblivostízabezpečennâ AT latiševaov socialʹnaâzaŝitagosudarstvasutʹmodeliiosobennostiobespečeniâ AT êvtušenkomo socialʹnaâzaŝitagosudarstvasutʹmodeliiosobennostiobespečeniâ AT pronínsv socialʹnaâzaŝitagosudarstvasutʹmodeliiosobennostiobespečeniâ AT budovíimû socialʹnaâzaŝitagosudarstvasutʹmodeliiosobennostiobespečeniâ AT latiševaov socialprotectionofthestatetheessencemodelsandfeaturesofsecurity AT êvtušenkomo socialprotectionofthestatetheessencemodelsandfeaturesofsecurity AT pronínsv socialprotectionofthestatetheessencemodelsandfeaturesofsecurity AT budovíimû socialprotectionofthestatetheessencemodelsandfeaturesofsecurity |
| first_indexed |
2025-11-24T21:02:43Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:02:43Z |
| _version_ |
1850496490391207936 |
| fulltext |
ЛАТИШЕВА О. В., ЄВТУШЕНКО М. О., ПРОНІН С. В., БУДОВІЙ М. Ю.
2020/№2 95
УДК 364.442.6 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.2(39).95-104
Олена Володимирівна Латишева
канд. екон. наук
ORCID 0000-0001-6626-1420,
Максим Олегович Євтушенко,
Сергій В'ячеславович Пронін,
Марина Юріївна Будовій,
Донбаська державна машинобудівна академія, м. Краматорськ
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ДЕРЖАВИ:
СУТЬ, МОДЕЛІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Постановка проблеми. Соціальний захист — не-
від'ємна складова політики держави, відповідальної за
добробут, розвиток і безпеку своїх громадян. Це той
чинник, від ефективності якого залежить цивілізацій-
ний розвиток будь-якого суспільства. З'ясування сут-
ності соціального захисту, його місця в політиці со-
ціальної держави набуває особливої актуальності у
складних умовах сьогодення, адже соціальний за-
хист — це засіб збереження стабільності та злагоди в
суспільстві, що трансформується, інструмент, за допо-
могою якого держава може впливати на життя людей,
отримує підтримку урядового курсу [1].
Соціальний захист населення становить «основу,
стрижень соціальної політики держави, яку сьогодні
здійснюють всі країни світу. Однак ані в сучасному за-
конодавстві, ані в науковій літературі не існує єдиного
визначення терміна «соціальний захист». Відсутність
загального уявлення про інститут соціального захисту
призводить до вільного тлумачення різноманітних ка-
тегорій і понять, які розкривають зміст цього інсти-
туту» [2].
Аналіз останніх досліджень і публікацій та виді-
лення невирішених частин загальної проблеми. У сучас-
них умовах соціальної напруги у суспільстві на фо-
ні зростання бідності, рівня безробіття, внутрішньої
міграції та інших соціальних проблем вітчизняні на-
уковці постійно шукають механізми соціального за-
хисту, форми та моделі підвищення добробуту насе-
лення та подолання бідності. Зокрема, окремі теоре-
тичні дослідження сутності соціального захисту, його
форм та засобів забезпечення проводили такі відомі
науковці: Н. Борецька, В. Лаврухін, Е. Лібанова,
О. Новікова, Д. П'єтерс, М. Руженський, І. Рудкевич,
М. Туленков, Г. Еспінг-Андерсен та ін.
Водночас дискусійними у вітчизняних наукових
колах залишаються питання визначення на підставі
закордонного досвіду у соцсфері прийнятних для ук-
раїнських реалій оптимальних моделей та інструмен-
тарію соціального захисту.
Метою статті є аналіз сутності поняття «соціаль-
ний захист», дослідження вітчизняного та зарубіжного
досвіду дії чинних моделей та форм у сфері соціаль-
ного захисту, специфіки та проблем їх реалізації.
Виклад основного матеріалу дослідження. Для
з'ясування сутність поняття «соціальний захист» варто
спиратися на фахову літературу, іноземні джерела, за-
кордонний досвід формування моделей у соціальній
сфері, міжнародно-правові норми, діючу нормативно-
правову базу, насамперед положення Конституції Ук-
раїни [3], у ст. 1 якої зазначено: «Україна є суверенна
і незалежна, демократична, соціальна, правова дер-
жава» [3]. Під словом «соціальна» розуміється держава,
у якої соціальна справедливість — девіз активності, а
добробут всіх громадян та підтримка соціально неза-
хищених верств населення — прерогатива діяльності
[2, с. 12].
Конституцією України громадянам гарантується
соціальний захист у різних формах його прояву:
1. «Держава забезпечує соціальний захист грома-
дян України, які перебувають на службі у Збройних
Силах України та в інших військових формуваннях, а
також членів їхніх сімей (ч. 5 ст. 17).
2. Громадяни мають право на участь у професій-
них спілках з метою захисту своїх трудових і соціа-
льно-економічних прав та інтересів (ч. 3 ст. 36).
3. Громадяни мають право на соціальний захист,
що включає право на забезпечення їх у разі повної,
часткової або тимчасової втрати працездатності,
втрати годувальника, безробіття з незалежних від них
обставин, а також у старості та в інших випадках, пе-
редбачених законом (ч. 1 ст. 46).
4. Громадянам, які потребують соціального за-
хисту, житло надається державою та органами місце-
вого самоврядування безоплатно або за доступну для
них плату відповідно до закону (ч. 2 ст. 47).
5. Включно законами України визначаються ос-
нови соціального захисту, форми і види пенсійного за-
безпечення; засади регулювання праці і зайнятості,
шлюбу, сімʼї, охорони дитинства, материнства, бать-
ківства; виховання, освіти, культури і охорони здо-
ровʼя; екологічної безпеки (п. 6 ч. 1 ст. 92).
6. Кабінет Міністрів України забезпечує прове-
дення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової
політики; політики у сферах праці й зайнятості насе-
лення, соціального захисту, освіти, науки і культури,
охорони природи, екологічної безпеки і природокори-
стування (п. 3 ч. 1 ст. 116)» [3].
На підставі аналізу нормативно-правових актів,
що регулюють забезпечення соціального захисту в дер-
жаві, вивчення та систематизації довідкової та фахової
літератури з предмету дослідження, можна констату-
вати, що категорія «соціальний захист» (табл. 1) є
значно ширшою за своїм змістом і вона включає в себе
поняття «соціальне забезпечення».
Отже, аналіз трактувань сутності поняття «соці-
альний захист» [4-15] показав, що це поняття в науко-
вих колах (табл. 1) зазвичай розглядається як певний
інструментарій, спрямований на забезпечення нор-
ЛАТИШЕВА О. В., ЄВТУШЕНКО М. О., ПРОНІН С. В., БУДОВІЙ М. Ю.
96 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Таблиця 1
Трактування сутності понять «соціальний захист» *
Автор, джерело Визначення
Н. Абакумова
[4, с. 42—43].
Соціальний захист є комплексом економічних, правових та соціальних гарантій, котрі га-
рантують кожному, хто працює, право на безпечну працю, збереження здоров'я у процесі
праці, економічний захист і підтримку працівників та їхніх сімей у випадку тимчасової
втрати працездатності на виробництві, медичну, соціальну й фахову реабілітацію
Н. Борецька
[5, с. 25]
Системне поняття, що передбачає використання різних форм та методів соціального захисту
з дотриманням диференційованого підходу до кожної людини або соціальної групи
Є. Гонтмахер,
В. Трубин,
І. Сирота
й інші [4, с. 44]
Функції суспільства зі збереження соціального становища людини, що склалося внаслідок
соціальних ризиків, відповідної умови, яка випливає з його невід'ємних та загальновизнаних
соціальних прав, або функції держави щодо матеріальної підтримки непрацездатних, най-
менш захищених громадян
С. Горянська
[6, с. 88]
Система економічних, політичних, правових заходів, спрямованих на формування опти-
мальних умов гарантування реальних можливостей реалізації населенням своїх прав і сво-
бод, котрі забезпечують матеріальний добробут
К. Дідківська
[7, с. 103]
Державна підтримка певних категорій населення, котрі можуть зазнавати негативного
впливу ринкових процесів, забезпечення відповідного рівня життя через надання правової,
фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найвразливішим верствам насе-
лення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення,
забезпечення прийнятних для країни умов життя та праці громадян, у тому числі внаслідок
установлення соціальних стандартів
О. Длугополь-
ський
[8, с. 149]
Це система урядових організаційно-правових та економічних заходів стосовно забезпечення
гідного матеріального та соціального становища громадян
Г. Завіловська
[4, с. 43]
Система економічних, соціальних, правових, організаційних заходів, яка створює праце-
здатним громадянам відповідні умови для поліпшення добробуту за рахунок особистого
внеску, а непрацездатним і соціально вразливим працездатним верствам населення — га-
рантії у користуванні суспільними фондами споживання, пряму матеріальну підтримку, зни-
ження податків
В. Кисельов,
В. Смоляков
[4, с. 43]
Діяльність держави із втілення у життя цілей та пріоритетних завдань соціальної політики,
реалізації сукупності законодавчо закріплених економічних, правових та соціальних гаран-
тій, забезпечення кожному членові суспільства дотримання найважливіших прав, у тому
числі на гідний людини рівень життя
Е. Лібанова,
О.Палій
[9, с. 379]
Сукупність соціально-економічних заходів, які проводить держава і суспільство, має забез-
печувати надання оптимальних умов життя, задоволення потреб, підтримку життєзабезпе-
чення і дієвого існування особистості, різних соціальних категорій і груп. Крім того,такий
захист повинен бути спрямованим проти ситуацій ризику в нормальному житті громадян
В. Москаленко
[10, с. 43]
Певний механізм, за допомогою якого досягається мінімальний життєвий рівень громадян,
це система заходів і відповідних інститутів, призначених для забезпечення нормального іс-
нування людини, підвищення рівня задоволення її соціальних потреб, якості життя та пер-
спектив
О. Новікова та ін.
[11, c. 77]
Це процес (дія) по досягненню соціальної безпеки. Поняттю «соціальна безпека» за змістом
більш відповідає термін «соціальна захищеність». Соціальна безпека і соціальна захище-
ність – це етап, який характеризує результативність та ефективність діяльності щодо їх за-
безпечення. Соціальна захищеність як стан безпеки свідчить про ступінь реалізації соціаль-
них інтересів, прав, гарантій і свобод людини та можливості їх підвищення
Д. П'єтерс
[12, с. 11]
Процес боротьби з соціальними ризиками, такими як: відсутність прибутку від оплачуваної
праці внаслідок старіння, втрати працездатності, безробіття і т. ін. ... Це низка заходів, що
формують солідарність із людьми, які стикаються зі загрозою відсутності заробітку або кон-
кретними витратами
Н. Римашевська
[4, с. 44]
Фактичні механізми, за допомогою котрих зазвичай перерозподіляються доходи від деяких
підгруп суспільства, що «фінансуються» (економічно активних членів суспільства), на ко-
ристь підгруп, що «отримують», тобто хворих, людей похилого віку, непрацездатних, безро-
бітних, бідних
М. Туленко
[14, c. 38]
Внормований процес діяльності соціально-політичних інституцій, спрямованих на під-
тримку гідного рівня соціального життя й добробуту індивідів і соціальних груп в конкрет-
них соціально-економічних умовах
М. Руженський
[13]
Відносини між суспільством та соціально вразливими верствами соціуму з приводу отри-
мання ними економічних благ (соціальні виплати, допомоги, компенсації, пільги, податкові
знижки та кредити) для забезпечення існуючих у країні соціальних стандартів через діяль-
ність відповідних інститутів (соціальні гарантії, соціальні стандарти, соціальні нормативи,
державні та громадські організації, фонди і установи, а також корпорації і міжнародні ін-
ституції)
Ю. Шклярський
[15, с. ЗЗ]
Сукупність всіх форм, які застосовує суспільство для забезпечення захисту від ризиків за-
хворювань, старості, для гарантування у випадку зменшення або втрати доходу
* Систематизоваано авторами.
ЛАТИШЕВА О. В., ЄВТУШЕНКО М. О., ПРОНІН С. В., БУДОВІЙ М. Ю.
2020/№2 97
мальної життєдіяльності людини й функціонування
держави та перспектив для їх розвитку завдяки ство-
ренню нормальних умов життя, задоволення життєво
необхідних потреб людини, громадян, суспільства, у
тому числі у формі підтримки найменш захищеного
прошарку населення.
На відміну від наведених трактувань категорії
«соціальний захист» поняття «соціальне забезпечення»
означає «державну систему матеріальної підтримки со-
ціально-вразливих груп населення, яку фінансують за
рахунок страхових внесків, а також податків та інших
джерел надходження», а також «передбачена законо-
давством система матеріального забезпечення та об-
слуговування громадян у випадку повної або часткової
втрати працездатності, старості, а також членів сім’ї,
які втратили годувальника. Відповідно до цього важ-
ливими видами соціального забезпечення є: пенсія,
допомога, пільги, утримання непрацездатних грома-
дян у будинках для людей похилого віку та інвалідів
тощо» [16, с. 183].
Варто погодитись з думкою вітчизняної вченої
В. Москаленко, яка у своєму досліджені сутності соці-
ального захисту зазначає, що «"соціальний захист", на
відміну від "соціального забезпечення", передбачає га-
рантії щодо охорони праці, здоров’я, навколишнього
природного середовища, оплати праці та інші заходи,
необхідні для нормальної життєдіяльності людини й
функціонування держави. "Соціальне забезпечення" у
порівнянні із "соціальним захистом" є вужчим понят-
тям і означає практику виплати пенсій, соціальної до-
помоги, соціального догляду. Відповідно до міжна-
родних стандартів соціальне забезпечення включає та-
кож право на медичну допомогу, медичне страху-
вання, державну підтримку сім’ї, материнства й ди-
тинства, утримання і виховання за державні кошти ді-
тей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклу-
вання» [1, с. 42].
Система соціального захисту — це сукупність пра-
вових, економічних та соціальних заходів, гарантова-
них Конституцією України, щодо створення та забез-
печення здорового соціально-економічного мікроклі-
мату для життя та розвитку як економічно активної
частини населення, так і тих, хто опинився у складних
життєвих обставинах, гарантуючи обом групам соці-
альну безпеку (розвиток без війни і тероризму), соці-
альні зобов'язання, котрі ґрунтуються на соціальній
справедливості й рівності прав. Структура системи
соцзахисту населення є розгалуженою, широкоохоп-
люючою, при цьому з урахуванням і державного,
і приватного механізмів, варто виокремлювати три
головні складові системи: 1) соціальне страхування;
2) соціальну допомогу; 3) соціальні гарантії [2, с. 66].
Існують різні національні моделі соціального за-
хисту. У науковій літературі в даний час присутня до-
статня кількість робіт [4-15 та ін.], в яких наводяться
класифікацій існуючих систем соціального захисту
(табл. 2), при цьому «класифікація існуючих систем
соціального захисту в межах окремих держав тради-
ційно проводиться фахівцями з найзначущих критеріїв
надання соціальної допомоги в будь-якій країні» [17,
с. 231].
Таблиця 2
Деякі класифікації систем соціального захисту
Типологія моделей Форми, сутність
1 2
Типологія моделей
У. Беверіджа
[17, с. 231]
1) Державна соцдопомога;
2) обовязкове соціальне страхування;
3) добровільне індивідуальне соціальне страхування
Типологія моделей
соціального захисту
О. Бісмарка
[17, с. 231]
Обов’язкове соціальне страхування професійних груп, які працюють на основі па-
ритетного поділу страхового навантаження між роботодавцями і працівниками, а
також самоврядування соціальним страхуванням за допомою товариств взаємного
страхування.
Договірне професійно-галузеве регулювання заробітної плати і страхових тарифів
з обов’язкового соціального страхування
Типологія моделей
американських учених
В. Корпі і Х. Палма
[18, с. 300-301]
Виділяють на підставі трьох параметрів (адресність, спосіб визначення прожитко-
вого мінімуму, якість (ціледосягнення соціальних програм) типи інституційних
структур: 1) адресну модель (по межі бідності), 2) модель добровільного субсиду-
вання держави, 3) корпоративну модель (по професії і трудовому внеску), 4) мо-
дель базового захисту (по громадянству), яка містить модель (по трудовому внеску
і громадянству)
Типологія моделей
Е. Тішина
[19, с. 114]
Усі промислово розвинені країни розподілені на декілька типів. Для першого —
ліберального типу — характерне те, що соціальний захист відокремлений від віль-
ного ринку і обмежується захистом осіб, які позбавлені певних доходів. Друга —
консервативна модель — соціального захисту, розглядається як класичний варіант
соціального страхування, який враховує трудовий внесок людини. Для третьої мо-
делі характерний зрівняльний підхід, коли допомога населенню надається неза-
лежно від наявності інших доходів. Виділяють групи: неоконсервативні (США,
Англія, Канада), соціально-демократичні (Швеція, Данія, Швейцарія, Люксем-
бург), засновані на теорії соціального суспільства (ФРН, Австрія), засновані на
теорії держави загального добробуту (Франція, Бельгія, Японія), незрозумілі (Іта-
лія)
Типологія моделей
держави добробуту
шведського дослідника
Г. Еспінг-Андерсена
[20, с. 71-111]
Усі промислово розвинені країни розподілені на декілька типів. Для першого —
ліберального типу — характерне те, що соціальний захист відокремлений від віль-
ного ринку і обмежується захистом осіб, які позбавлені певних доходів. Друга —
консервативна модель соцзахисту — розглядається як класичний варіант соціаль-
ного страхування, який враховує трудовий внесок людини. Для третьої соціал-
демократичної моделі характерний зрівняльний підхід, коли допомога населенню
надається незалежно від наявності інших доходів
ЛАТИШЕВА О. В., ЄВТУШЕНКО М. О., ПРОНІН С. В., БУДОВІЙ М. Ю.
98 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Закінчення табл. 2
1 2
Типологія моделей
соціального захисту
В. Лаврухіна
[17, с. 30-53]
За рівнями розвитку, в якій кожен рівень відображає певну стадію організації (но-
рмативне встановлення виду/видів соціального захисту), ступінь охоплення насе-
лення (одна і більш категорій), і, одночасно, певний вид національної системи со-
ціального захисту, а саме: локальна, вибіркова, частково впорядкована, націона-
льна, міжнаціональна, наднаціональна, загальна.
В залежності від проходження тієї або іншої моделі інституційного розвитку соціа-
льного захисту: традиційна (властива даному суспільству протягом історично- зна-
чущого періоду, та/або діюча як традиційний інститут, що суспільно визнається),
нормативна (заснована на встановленні нормативів надання будь-яких видів соціа-
льного захисту), функціональна (заснована на декларуванні і виконанні строго пе-
вної функції системного соціального захисту), функціонально-нормативна (засно-
вана на виконанні певної функції соціального захисту і встановлених нормативах її
виконання), перехідна (відображає процеси переходу від однієї системи соціального
захисту до іншого).
Розподіл за наступними критеріями: орієнтація (патерналістсько- орієнтовані, ри-
нково-орієнтовані, індивідуально-орієнтовані, змішаної орієнтації, групово-орієн-
товані, диференційовано-орієнтовані, матеріально орієнтовані); розподіл (розпо-
дільно-зрівняльні, розподільно-пріоритетні, розподільно-диференційовані); так-
тика (пасивно-підтримуючі, активно-стимулюючі), складність (однорівневі, багато-
рівневі, комплексні).
* Систематизоваано авторами.
Оскільки традиційно наука розглядає проблеми
соціального захисту як проблеми регулювання мате-
ріального добробуту населення, то одним з основних
завдань соціального захисту є боротьба з бідністю [17,
с. 82].
Рівень бідності (за критерієм витрат нижче фак-
тичного прожиткового мінімуму) за попередніми про-
гнозними даними Міністерства соціальної політики у
2020 році зростає до 45%, що на 6,5% вище значення
2019 року, при цьому протягом останніх трьох років
Україна демонструвала впевнений вихід із кризи: рі-
вень бідності за абсолютним критерієм (витрати ни-
жче фактичного прожиткового мінімуму) знизився з
58,6% у 2016 році до 43,2% у 2018 році. Крім того, в
Мінсоцполітики визнають, що пандемія COVID-19
внесла корективи до показників соціально-економіч-
ного розвитку країни в 2020 році. З 1 липня 2020 року
встановлюються нові розміри прожиткового мінімуму:
на одну особу на місяць він становитиме 2118 грн (уза-
гальнений показник), тоді як з 1 січня було 2027 грн
[21].
Дослідження диференціації життєвого рівня на-
селення (рис. 1 — рис. 4) за даними Державної служби
статистики України [22] показав, що після 2014 року
спостерігається різке зростання нерівності у доходах
на фоні росту бідності значною часткою населення,
наприклад, у 2019 році доходи 20% найбільш забезпе-
чених українців перевищували доходи 20% найменш
забезпечених у 3,5 раза.
3,6 3,2 3,8 3,5 3,2 2,5
1,5 0,9 0,5 0,4
6,3
20,2 19,8
13,5
10,6
8,9
0,0
5,0
10,0
15,0
20,0
25,0
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
Чисельність населення із середньодушовими еквівалентними загальними доходами у
місяць, нижчими законодавчо встановленого прожиткового мінімуму, млн. осіб
Чисельність населення із середньодушовими еквівалентними загальними доходами у
місяць, нижчими фактичного прожиткового мінімуму, млн. осіб
ЛАТИШЕВА О. В., ЄВТУШЕНКО М. О., ПРОНІН С. В., БУДОВІЙ М. Ю.
2020/№2 99
Рис. 1. Динаміка кількості населення із середньодушовими еквівалентними загальними
доходами у місяць, нижчими законодавчо встановленого прожиткового мінімуму
(авторська розробка за статистичними даними [22])*
* Довідка: 1) починаючи з 2011 року при розрахунках середньодушових показників, а також показників дифе-
ренціації населення (домогосподарств) за рівнем матеріального добробуту розпочато використання шкали еквівалент-
ності. Для забезпечення зіставності показників динамічних рядів було здійснено перерахунок даних за 2010 рік з ура-
хуванням шкали еквівалентності; 2) з 2014 року без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій
та Луганській областях.
Рис. 2. Динаміка середньорічного розміру законодавчо встановленого
та фактичного прожиткового мінімуму населення
(авторська розробка за статистичними даними [22])*
* Довідка: 1) з 2014 р. без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській обла-
стях.
Результати оцінювання бідності та соціального
відчуження в Україні за 2016-2018 роки Сектором до-
сліджень рівня життя населення Інституту демографії
та соціальних досліджень імені М.В. Птухи [23] дозво-
ляють констатувати, що за період з 2016 по 2018 рік
спостерігається загальне зменшення диференціації се-
ред бідного населення, і наближення його доходів (ви-
трат) до межі бідності, при цьому даними фахівців
цього інституту «відбулося зростання вартісного зна-
чення межі бідності за всіма монетарними критеріями,
при цьому найбільше зросло значення межі відносної
бідності за шкалою еквівалентності ЄС (на 21,2%),
межа відносної бідності за національним критерієм
теж суттєво збільшилася (на 15,7%). Офіційно затвер-
джений прожитковий мінімум збільшився на 8,8%, а
фактичний прожитковий мінімум — на 10,9%. [23,
с. 4].
ЛАТИШЕВА О. В., ЄВТУШЕНКО М. О., ПРОНІН С. В., БУДОВІЙ М. Ю.
100 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Рис. 3. Динаміка кількості населення із середньодушовими еквівалентними загальними
доходами у місяць, нижчими фактичного прожиткового мінімуму
(авторська розробка за статистичними даними [22])*
* Довідка:1) починаючи з 2011 року при розрахунках середньодушових показників, а також показників диферен-
ціації населення (домогосподарств) за рівнем матеріального добробуту розпочато використання шкали еквівалентності.
Для забезпечення зіставності показників динамічних рядів було здійснено перерахунок даних за 2010 рік з урахуванням
шкали еквівалентності; 2) з 2014 року без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луган-
ській областях.
Рис. 4. Квінтильний коефіцієнт диференціації загальних доходів населення та фондів
(авторська розробка за статистичними даними [22])*
* Довідка: 1) з 2014 року без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській
областях; 2) квінтильний коефіцієнт диференціації доходів населення — співвідношення мінімального рівня доходів
серед найбільш забезпечених 20% населення до максимального рівня доходів серед найменш забезпечених 20% насе-
лення, ранжованого за показником середньодушових еквівалентних доходів; 3) квінтильний коефіцієнт фондів — спів-
відношення сумарних доходів 20% найбільш та найменш забезпеченого населення.
Аналіз монетарної бідності за типами домогоспо-
дарств та соціально-демографічними групами насе-
лення [19] показав, що «найбільш вразливою соці-
ально-демографічною групою населення є діти (особи
0-17 років), майже третина яких у 2018 році потрапляє
до категорії бідних за відносним критерієм (рівень від-
носної бідності дорівнює 30,6%). Другою за ризиком
бідності групою є особи у віці 75 років та старше,
27,9% яких є бідними за відносним критерієм. За аб-
солютним критерієм (за доходами) рівень бідності в
цих групах становить відповідно 35,0 та 31,9%. Необ-
хідно відмітити, що серед осіб у віці 75 років та старше
існує суттєва гендерна нерівність, так рівень бідності
чоловіків дорівнює 27,1%, в той час як для жінок він
ЛАТИШЕВА О. В., ЄВТУШЕНКО М. О., ПРОНІН С. В., БУДОВІЙ М. Ю.
2020/№2 101
становить 28,3%. Проте, такі відмінності можуть бути
пов’язані зі статистичною похибкою спостережень на
малих сукупностях. Ще однією вразливою групою
можна вважати осіб пенсійного віку, оскільки 25,4%
серед них є бідними за відносним критерієм, що пере-
вищує середньоукраїнське значення (24,1%). У 2018 ро-
ці рівень бідності чоловіків пенсійного віку становив
26,3% проти 25,0% серед жінок, проте за абсолютним
критерієм бідності (згідно якого вартісне значення ме-
жі помітно вище) спостерігалась протилежна ситуація,
а саме, жінки — 35,6%, чоловіки — 31,5%» [23, с. 5].
Варто констатувати, що рівень бідності серед пра-
цюючих та осіб віком 20-64 роки є значно нижчим за
середнє по країні значення, а до вразливих груп по-
трапляють діти та так звані «старі» пенсіонери, тобто
особи без залишкової працездатності. Гендерна дифе-
ренціація в показниках характерна як для соціально-
демографічних груп з високими рівнями бідності, так
і для груп населення з низькими ризиками бідності.
Найбільш впливовим чинником підвищених ризиків
бідності залишається наявність двох та більше дітей у
домогосподарстві, а друге місце посідає економічний
чинник — наявність у домогосподарстві безробітної
особи. За 2018 рік відбулося скорочення розриву у по-
казниках бідності між домогосподарствами з дітьми та
без дітей як за відносним, так і за абсолютним крите-
рієм. Такі зміни можна вважати дуже позитивними,
оскільки на фоні загального зменшення масштабів аб-
солютної бідності показники по сім’ях з дітьми набли-
зилися до середньоукраїнських значень. Скорочення
рівня відносної бідності відбулося не тільки по враз-
ливих типах домогосподарств з дітьми, а і по деяких
домогосподарствах, які не відносяться до ризикових.
Рівень абсолютної бідності скоротився за всіма типами
домогосподарств з дітьми. Збільшився розрив у по-
казниках бідності між містом і селом як за відносним,
так і за абсолютним критеріями. За відносним крите-
рієм показники зросли по малих містах та сільських
населених пунктах. Суттєве покращення ситуації за
абсолютним критерієм більшою мірою відбулося за
рахунок великих міст, зокрема великих міст без Києва
[23, с. 5-9].
Аналіз регіональної бідності (рис. 5) показав, що
ознакою 2018 року стало «розмивання» географічних
осередків бідності, відтак регіони з найкращою та най-
гіршою ситуацією знаходяться в різних географічних
частинах країни [23, с. 5-9].
Рис. 5. Рівень бідності, визначений за відносним критерієм за витратами, % [23, с. 24]
Так, «лідером» за показником рівня бідності, ви-
значеним за відносним критерієм за витратами
(рис. 5), є Рівненська область — рівень бідності стано-
вить 58,7%, що в 2,4 раза вище за середнє по країні
значення. Високий рівень бідності також зафіксова-
ний у Херсонській (42,3%) області. З суттєвим відри-
вом від них, але в негативній зоні, знаходяться До-
нецька, Луганська, Київська (без м. Києва), Житомир-
ська, рівень бідності в яких перебуває у межах 32-33%.
Низьким показник відносної бідності був у м. Київ
(11,3%), у Чернігівській (13,7%), Івано-Франківській
(15,4%), Запорізькій (15,7%), Чернівецькій (16,1%),
Дніпропетровській (16,3%) областях. З урахуванням
глибини бідності, визначеної за відносним критерієм,
до регіонів з найгіршою ситуацією потрапляють Рів-
ненська, Херсонська, Луганська, Житомирська та
Одеська області. Натомість, до найблагополучніших
регіонів можна віднести місто Київ, а також Івано-
ЛАТИШЕВА О. В., ЄВТУШЕНКО М. О., ПРОНІН С. В., БУДОВІЙ М. Ю.
102 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Франківську, Запорізьку, Чернівецьку та Харківську
області. Загалом дані 2018 року свідчать про відсут-
ність географічних ознак у ситуації з відносною бід-
ністю. За абсолютним критерієм високі показники
зафіксовані у у Херсонській області — 42,5%, Волин-
ській (39,8%), Рівненській (39,0%), Сумській (37,5%)
(рис. 6) [23, с. 9].
Рис. 6. Рівень бідності за абсолютним критерієм за доходами
нижче фактичного прожиткового мінімуму, % [23, с. 25]
Узагальнення зарубіжного досвіду функціону-
вання національних моделей соціального захисту дало
можливість встановити, що «діяльність більшості єв-
ропейських країн і США із соціального захисту мало-
забезпеченого населення здійснюється за трьома на-
прямами: гарантування мінімальної заробітної плати
та її індексація; державна допомога шляхом виплати
допомог малозабезпеченим, самотнім громадянам і ба-
гатодітним сім’ям; соціальне страхування» [4, с. 192].
Проведений нами аналіз фахової літератури [1-20
та ін.] показав, що в усіх європейських країнах моделі
соціального захисту відповідають основним соціаль-
ним ризикам, до яких може бути схильний нормаль-
ний громадянин, а саме: ризик захворювання, ризик
інвалідності, ризик виробничого травматизму і профе-
сійного захворювання, ризик втрати годувальника, ри-
зик материнства, сімейні допомоги, ризик безробіття,
ризик втрати житла, ризик старості й інші. Залежно
від національних особливостей, існуючих політичних
і економічних умов, моделі соціального захисту за да-
ними критеріями можуть бути розбиті на чотири
групи.
1. Країни, в яких домінують страхові принципи,
розміри виплат і допомоги пов’язані з індивідуаль-
ними страховими внесками (Німеччина, Франція,
Бельгія, Люксембург).
2. Країни, в яких страхові принципи соціального
захисту менш виражені, розміри виплат і допомоги
більшою мірою відповідають індивідуальним потребам
з їх фінансуванням за рахунок засобів податкових
фондів (Великобританія, Данія, Ірландія).
3. Країни, що займають проміжну позицію між
першими двома групами (Італія, Нідерланди).
4. Країни з системою соціального захисту, що
формується (Іспанія, Португалія, Греція). У цих краї-
нах немає гарантованого мінімального доходу і соціа-
льне обслуговування доступно далеко не всім грома-
дянам» [17, с. 140].
Аналіз зарубіжного досвіду дозволяє зробити такі
висновки:
1. «Характерні для другої половини XX століття
тенденції екстенсивного зростання засобів, які витра-
чаються на соціальні потреби і збільшення соціальних
груп, охоплених допомогою, виявили небезпеку соці-
ального утриманства деяких груп населення. В кінці
XX століття у низці країн виявилися недоліки соці-
ального захисту безробітних. Це і неадекватність роз-
мірів допомог і термінів їх отримання і малоефективна
система професійного перенавчання, психологічної
допомоги і т.п.
2. У всіх розвинених країнах держава виконує
провідну роль соціального захисту.
3. Соціальна політика держави пов’язана з полі-
тично- і соціально-економічним становищем в країнах
з їх традиціями і національними особливостями.
4. Організація системи соціального захисту у
низці країн є громіздкою, витратною і недостатньо
ефективною.
5. Спостерігається тенденція до модифікації існу-
ючих національних систем соціального захисту у бік
збільшення їх ефективності» [17, с. 153].
ЛАТИШЕВА О. В., ЄВТУШЕНКО М. О., ПРОНІН С. В., БУДОВІЙ М. Ю.
2020/№2 103
У результаті аналізу та узагальнення нормативно-
правової бази, наукових праць вітчизняних і зарубіж-
них авторів щодо моделей та засобів соціального за-
хисту в світовій практиці та в Україні, варто констату-
вати, що при розбудові і організації національної мо-
делі соціального захисту необхідно ухвалення низки
організаційних заходів і рішення низки управлінських
завдань, зокрема:
1. «Проєктування моделі соціального захисту,
виходячи з національних традицій соціального захисту
і національних інтересів (базових, поточних і пер-
спективних), з урахуванням наявного надлишку ресу-
рсів.
2. Нормативне оформлення створення моделі
(правові і нормативно-методичні акти).
3. Формування необхідних елементів ССЗ, на-
дання повноважень і ресурсів (розпорядчі й інші дії
повноважного суб’єкта управління).
4. Запуск моделі СЗ (розпорядчі й інші дії пов-
новажного суб’єкта управління ССЗ).
5. Контроль результатів запуску і діяльності (збір
і обробка інформації, ухвалення рішень, реалізація рі-
шень). Оскільки при проєктуванні систем державного
управління необхідно враховувати сучасний рівень
розвитку уявлень про взаємодію природи і суспільства,
а також пропоноване нами виділення капіталоутворю-
ючих секторів суспільного виробництва, можна запро-
понувати акумулювати одноцільові функції, повнова-
ження й інформаційні потоки в строго обмежених
ланках системи державного управління» [5].
Висновки. У цьому дослідженні було проаналізо-
вано нормативно-правову базу, фахову літературу, ста-
тистичні та аналітичні звіти, Інтернет-джерела із ви-
значення сутності соціального захисту (СЗ), його
форм та моделей, а також індикаторів та проблем його
забезпечення. На підставі цього визначено суть соціа-
льного захисту, досліджено та наочно представлено
динаміку деяких показників, які характеризують рі-
вень бідності та інші параметри забезпечення соцзахи-
сту. Визначено, що категорія «соціальний захист» є
значно ширшою за своїм змістом і вона включає в себе
поняття «соціальне забезпечення». З’ясовано харак-
терні риси моделей соціального захисту в європей-
ських країнах. Встановлено, що моделі соціального за-
хисту в країнах Європи спрямовані на компенсацію
громадянам втрат внаслідок безробіття, втрати житла,
захворювання, інвалідності, виробничого травма-
тизму, втрати годувальника, а також сімейні допомоги,
старості тощо.
Список використаних джерел
1. Москаленко В. В. Сутність соціального захисту
та його місце в політиці соціальної держави. Наукові
записки Києво-Могилянської академії. Політичні науки.
2005. Т. 21. С. 41-44.
2. Павлова Л.О. Політико-економічний аналіз
системи соціального захисту населення в Україні: ди-
сертація на здобуття наукового ступеня к.е.н. за спец.
08.00.01. Київ, 2016. 230 с. URL: https://www.lnu.edu.
ua/ wp-content/uploads/2015/12/dis_pavlova.pdf.
3. Конституція України: Закон України вiд
28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (редакція станом на
15.05.2014 р.). URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/
show 254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 — Заголовок з
екрану.
4. Рудкевич І.В. Регулювання системи соціаль-
ного захисту населення України: теорія, методологія
та державна політика: монографія. Донецьк : Ємель-
янова Т.В., 2011. 463 с.
5. Борецька Н.П. Соціальний захист населення
на сучасному етапі: стан і проблеми. Донецьк: Янтар,
2001. 352 с.
6. Горянська С. В. Фінансове забезпечення соці-
ального захисту населення.Фінанси України. 2001. № 6.
С. 87—95.
7. Дідківська К.В. Актуалізація ролі соціально-
етичного маркетингу в сучасних умовах господарю-
вання. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 9 (99).
С. 102—107.
8. Длугопольський О. Державна політика у сфері
соціального захисту населення: аспекти відповідально-
сті суспільного сектора. Наука й економіка. 2009.
№ 4(16), т. 2. С. 148—156.
9. Лібанова Е., Палій О. Ринок праці та соціаль-
ний захист: навч. посібник. Київ, Основи, 2004. 491 с.
10. Москаленко В. В. Сутність соціального захи-
сту та його місцев політиці соціальної держави. На-
укові записки. Том 21. 2003. С. 41-44. URL: http:
//ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/8399/
Moskalenko_Sutnist.pdf?sequence=1&isAllowed=y.
11. Новикова О. Ф., Осауленко О. Г. та ін. Соці-
альна захищеність населення України. Київ: ІЕП НАН
України, Держкомстат України, 2001. 360 с.
12. Денні П’єтерс. Вступ до основних принципів
соціального забезпечення; пер. з англ. А.І. Масалової.
Харків : Каравела, 2002. 144 с.
13. Руженський М. М. Трансформація інститутів
соціального захисту населення в транзитивній еконо-
міці: дисертація на здобуття наукового ступеня д.е.н.
Київ, 2016. URL: https://kneu.edu.ua/userfiles/d-26.006.
01/2016/Ruzhenskyj_diss.PDF.
14. Туленков М.В. Соціальний захист у соціоло-
гічному вимірі: монографія. Київ : ІПК ДСЗУ, 2011.
168 с.
15. Шклярський Ю. Соціальний захист в еконо-
мічній структурі суспільства. Соціальний захист. 1998.
№8. С. 33-40
16. Словник із соціальної політики. Укл.: Семи-
гіна Т.В. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська акаде-
мія», 2005. 253 с.
17. Лаврухін В. В. Реформування чинної моделі
соціального захисту в системі пріоритетів державної
соціальної політики в Україні: дисертація на здобуття
наукового ступеня к. н. з державного управління за
спеціальністю 25.00.02. Національна академія держав-
ного управління при президентові України. Київ, 2015.
263 с. URL: http://academy.gov.ua/pages/dop/138/files/
2f2118a5-f3eb-400d-9c45-5903e4244a39.pdf.
18. Сидорина Т. Ю. Два века социальной поли-
тики. Москва, 2005. URL: http://www.twirpx.com/
file/325229/.
19. Тишин Е. В. Социальная защита и социаль-
ное обеспечение за рубежом. СПб.: РАН ИСЭП, 1994.
245 с.
20. Эспинг-Андерсен Г. Создание социал-демок-
ратического государства благосостояния. Создавая со-
циальную демократию. Сто лет Социал-демократиче-
ской рабочей партии Швеции. Москва: Весь мир, 2001.
С. 71-111.
21. Офіційний сайт Міністерства соціальної полі-
тики. URL: https://www.msp.gov.ua/ (дата звернення
02.09.2020).
22. Офіційний сайт Державного управління ста-
тистики: офіційний сайт. URL: http://www.ukrstat.
gov.ua/ (дата звернення 02.09.2020).
23. Комплексна оцінка бідності та соціального ві-
дчуження в Україні за 2016-2018 роки: аналітична за-
ЛАТИШЕВА О. В., ЄВТУШЕНКО М. О., ПРОНІН С. В., БУДОВІЙ М. Ю.
104 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
писка / Інститут демографії та соціальних досліджень
імені М.В. Птухи; кол. авторів під кер. Л.М. Черенько
(Сектор досліджень рівня життя населення). Київ,
2019.
References
1. Moskalenko V. V. (2005). Sutnist sotsialnoho
zakhystu ta yoho mistse v politytsi sotsialnoi derzhavy [The
essence of social protection and its place in the policy of
the welfare state]. Naukovi zapysky Kyievo-Mohylianskoi
akademii. Politychni nauky — Scientific notes of the Kyiv-
Mohyla Academy. Political science, Vol. 21, рр. 41-44 [in
Ukrainian].
2. Pavlova L. O. (2016). Polityko-ekonomichnyi
analiz systemy sotsialnoho zakhystu naselennia v Ukraini
[Political and economic analysis of the social protection
system in Ukraine. Candidate’s thesis. Kyiv, Retrieved from
https://www.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2015/12/ dis
_pavlova.pdf [in Ukrainian].
3. Konstytutsiia Ukrainy: Zakon Ukrainy vid
28.06.1996 r. № 254k/96-VR (redaktsiia stanom na
15.05.2014 r.) [Constitution of Ukraine: Law of Ukraine of
June 28, 1996 № 254k / 96-VR (as of May 15, 2014)].
Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show
254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 [in Ukrainian].
4. Rudkevych I. V. (2011). Rehuliuvannia systemy
sotsialnoho zakhystu naselennia Ukrainy: teoriia, meto-
dolohiia ta derzhavna polityka [Regulation of the system of
social protection of the population of Ukraine: theory,
methodology and state policy]. Donetsk, Yemelianova T.
V. 463 р. [in Ukrainian].
5. Boretska N. P. (2001). Sotsialnyi zakhyst nase-
lennia na suchasnomu etapi: stan i problemy [Social pro-
tection of the population at the present stage: state and
problems]. Donetsk, Yantar. 352 р. [in Ukrainian].
6. Horianska S. V. (2001). Finansove zabezpechennia
sotsialnoho zakhystu naselennia [inancial provision of so-
cial protection of the population]. Finansy Ukrainy — Fi-
nance of Ukraine, 6, рр. 87—95 [in Ukrainian].
7. Didkivska K. V. (2009). Aktualizatsiia roli sotsial-
no-etychnoho marketynhu v suchasnykh umovakh
hospodariuvannia [Actualization of the role of socio-ethi-
cal marketing in modern business conditions]. Aktualni
problemy ekonomiky — Actual problems of economics, 9 (99),
рр. 102-107 [in Ukrainian].
8. Dluhopolskyi O. (2009). Derzhavna polityka u sferi
sotsialnoho zakhystu naselennia: aspekty vidpovidalnosti
suspilnoho sektora [State policy in the field of social pro-
tection: aspects of public sector responsibility]. Nauka y
ekonomika — Science and economics, 4(16), Vol. 2, рр.
148—156 [in Ukrainian].
9. Libanova E., Palii O. (2004). Rynok pratsi ta
sotsialnyi zakhyst [Labor market and social protection].
Kyiv, Osnovy [in Ukrainian].
10. Moskalenko V. V. (2003). Sutnist sotsialnoho
zakhystu ta yoho mistsev politytsi sotsialnoi derzhavy [The
essence of social protection and its places in the policy of
the welfare state]. Naukovi zapysky — Proceedings, Vol. 21,
рр. 41-44. Retrieved from http: //ekmair.ukma.edu.
ua/bitstream/handle/123456789/8399/Moskalenko_Sutnis
t.pdf?sequence=1&isAllowed=y [in Ukrainian].
11. Novikova O. F., Osaulenko O. H. et al. (2001).
Sotsialna zakhyshchenist naselennia Ukrainy [Social pro-
tection of the population of Ukraine]. Kyiv, IEP NAN
Ukrainy, Derzhkomstat Ukrainy [in Ukrainian].
12. Denni Pieters. (2002). Vstup do osnovnykh
pryntsypiv sotsialnoho zabezpechennia [Introduction to the
basic principles of social security]. Transl. from English by
A. I. Masalova. Kharkiv, Caravela [in Ukrainian].
13. Ruzhenskyi M. M. (2016). Transformatsiia insty-
tutiv sotsialnoho zakhystu naselennia v tranzytyvnii
ekonomitsi [Transformation of institutes of social protec-
tion of the population in transitive economy]. Doctor’s
thesis. Kyiv. Retrieved from https://kneu.edu.ua/userfiles/
d-26.006. 01/2016/Ruzhenskyj_diss.PDF [in Ukrainian].
14. Tulenkov M. V. (2011). Sotsialnyi zakhyst u
sotsiolohichnomu vymiri [Social protection in the socio-
logical dimension]. Kyiv , IPK DSZU [in Ukrainian].
15. Shkliarskyi Yu. (1998). Sotsialnyi zakhyst v eko-
nomichnii strukturi suspilstva [Social protection in the eco-
nomic structure of society]. Sotsialnyi zakhyst — Social Pro-
tection, 8, рр. 33-40 [in Ukrainian].
16. Slovnyk iz sotsialnoi polityky [Dictionary of social
policy]. (2005). Compiler: Semigina T. V. Kyiv, Kyiv-Mo-
hyla Academy House. 253 р. [in Ukrainian].
17. Lavrukhin V. V. (2015). Reformuvannia chynnoi
modeli sotsialnoho zakhystu v systemi priorytetiv derzhav-
noi sotsialnoi polityky v Ukraini [Reforming the current
model of social protection in the system of priorities of
state social policy in Ukraine]. Candidate’s thesis. Kyiv,
National Academy of Public Administration under the
President of Ukraine. Retrieved from http://acad-
emy.gov.ua/pages/dop/138/files/2f2118a5-f3eb-400d-
9c45-5903e4244a39.pdf [in Ukrainian].
18. Sidorina T. Yu. (2005). Two centuries of social
policy. Moscow. Retrieved from http://www.twirpx.com/
file/325229/ [in Russian].
19. Tishin E. V. (1994). Social protection and social
security abroad. SPb., RAS ISEP [in Russian].
20. Esping-Andersen G. (2001). Creation of a social
democratic welfare state. Building social democracy. One
Hundred Years of the Social Democratic Labor Party of
Sweden. (рр. 71-111). Moscow, The whole world [in
Russian].
21. Official site of the Ministry of Social Policy.
(n.d.). msp.gov.ua. Retrieved from https://www.msp.
gov.ua/ [in Ukrainian].
22. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State
Statistics Service of Ukraine]. (n.d.). ukrstat.gov.ua.
Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].
23. Kompleksna otsinka bidnosti ta sotsialnoho
vidchuzhennia v Ukraini za 2016-2018 roky [Comprehen-
sive assessment of poverty and social exclusion in Ukraine
for 2016-2018: an analytical note]. (2019). Kyiv, Instytut
demohrafii ta sotsialnykh doslidzhen imeni M. V. Ptukhy
[in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 04.09.2020
Формат цитування:
Латишева О. В., Євтушенко М. О., Пронін С. В., Будовій М. Ю. Соціальний захист держави: суть, моделі
та особливості забезпечення. Вісник економічної науки України. 2020. № 2 (39). С. 95-104. doi:
https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.2(39).95-104
Latysheva O. V., Yevtushenko M. O., Pronin S. V., Budoviy M. Yu. (2020). Social Protection of the State: the
Essence, Models and Features of Security. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (39), рр. 95-104. doi:
https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.2(39).95-104
|