Прелімінарна матриця соцреалістичної парадигми "дитя революції"

• Опубліковано в: : Філологічний дискурс
• Дата: 2020
• Автори: Вільчанська, Ю., Завидович, В.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2020
• Теми: Літературознавство
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178799
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Прелімінарна матриця соцреалістичної парадигми "дитя революції" / Ю. Вільчанська, В. Завидович // Філологічний дискурс: Зб. наук. праць. — 2020. — Вип. 10. — С. 19-29. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Досліджується питання соціального вигнанства дитини
 (сирітства / безпритульності) в його онтологiчному значенні.
 Розглядається особливості формування виокремленої парадигми
 «дитя революції». Образ знедоленої дитини – інтерпретується, як
 перше втілення даної парадигми в літературі. Прослідковується
 специфіка формуванння парадигми «дитя революції», та вплив на це
 явище суспільно-історичних потрясінь. Вивчається прелімінарна
 кризова передісторія дитячої особистості в умовах революції як
 соціальної травми. Смерть дитини, піднесеної спільною справою (або
 захопленою новою державною ідеєю), інтерпретується як
 транзитивний образ європейської повоєнної літератури нового часу. This article discovers the question of social exile of a child
 (orphanage / homelessness) in its ontological meaning. The peculiarities of
 formation of the isolated paradigm «child of revolution» are considered. In addition,
 it considers the peculiarities of formation of divided paradigm «child of revolution».
 The status of «child of the revolution» demonstrates a «different» existential position:
 1) spiritual orphanage; 2) the thirst for death for the sake of the idea. It is
 determined that, due to conditions of ideological activity, the child in a passionate
 love to the idea is capable to go to death; the last can be explained as unconscious
 suicide. The existential foundations of youthful behavior are analyzed in the
 prominent literary examples: V. Hugo’s homeless teenager Gavrosh, M. Ostrovskyi’s
 young revolutionary Pavlo Korchagin, and E. Bagrytskyi’s pioneer girl Valentyna.
 The question arises about children’s irrationality and the causes of tragedy of the
 child’s condition. Also in this article, such questions are traced: the specificity of the
 formation of the paradigm «child of the revolution», and the impact of social and
 historical upheavals on this phenomenon. Besides, the primary prehistory crisis of
 child’s personality in conditions of revolution that can be seen as social trauma is
 being studied. The main existential factors of the paradigm «child of revolution» are
 analyzed. The death of a child brought up by a common cause (or captured by a new
 state idea) is interpreted as a transitive image of modern European postwar
 literature.