Інвестиційна привабливість України та її регіонів
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17880 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Інвестиційна привабливість України та її регіонів / А.М. Ткаченко, І.О. Казачков // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 2(12). — С. 73-75. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17880 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ткаченко, А.М. Казачков, І.О. 2011-03-11T18:52:37Z 2011-03-11T18:52:37Z 2008 Інвестиційна привабливість України та її регіонів / А.М. Ткаченко, І.О. Казачков // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 2(12). — С. 73-75. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17880 uk Інститут економіки промисловості НАН України Регіональна економіка Інвестиційна привабливість України та її регіонів Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Інвестиційна привабливість України та її регіонів |
| spellingShingle |
Інвестиційна привабливість України та її регіонів Ткаченко, А.М. Казачков, І.О. Регіональна економіка |
| title_short |
Інвестиційна привабливість України та її регіонів |
| title_full |
Інвестиційна привабливість України та її регіонів |
| title_fullStr |
Інвестиційна привабливість України та її регіонів |
| title_full_unstemmed |
Інвестиційна привабливість України та її регіонів |
| title_sort |
інвестиційна привабливість україни та її регіонів |
| author |
Ткаченко, А.М. Казачков, І.О. |
| author_facet |
Ткаченко, А.М. Казачков, І.О. |
| topic |
Регіональна економіка |
| topic_facet |
Регіональна економіка |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| issn |
1817-3772 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17880 |
| citation_txt |
Інвестиційна привабливість України та її регіонів / А.М. Ткаченко, І.О. Казачков // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 2(12). — С. 73-75. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT tkačenkoam ínvesticíinaprivablivístʹukraínitaííregíonív AT kazačkovío ínvesticíinaprivablivístʹukraínitaííregíonív |
| first_indexed |
2025-11-25T21:04:20Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:04:20Z |
| _version_ |
1850546698849353728 |
| fulltext |
2008’2
73
А. М. Ткаченко, І. О. Казачков
Інвестиційна привабливість країни — один з
найбільш важливих показників, що характеризує мож-
ливість стабільного економічного розвитку як окре-
мих галузей народного господарства, так і економіки
країни в цілому.
Останнім часом в Україні спостерігаються пози-
тивні зміни в інвестиційних процесах. Темпи надход-
жень інвестицій в основний капітал випереджають
динаміку росту ВВП та промислового виробництва,
зростають обсяги довгострокових кредитів, спостері-
гається синхронне та динамічне зростання показників
банківської системи [7, с. 13].
Про покращення інвестиційного клімату також
свідчать позитивні зміни рейтингу України, які визна-
чаються відомими рейтинговими агентствами, зокре-
ма такими як «Moody`s Investors Service, Inc»,
«Standard & Poor`s Corporation» та іншими.
Рейтинг України, згідно версієї міжнародної
агенції Moody«s, залишається незмінним з 10 листо-
пада 2003 року (останнє підтвердження 28.03.2006),
коли показники України щодо довгострокових бор-
гових зобов»язань в іноземній та національній валю-
тах покращилось з В2 до В1, прогноз «стабільний»,
але при цьому є ризик несприятливих економічних
умов. Тоді показники рейтингу України підвищились
завдяки значному просуванню пенсійної реформи,
податкової реформи, а також реформуванню сільсько-
господарського сектору.
Рейтингова агенція «S&Р» 11 травня 2005 року
(останнє підтвердження рейтингу 30.08.2006) змінила
кредитний рейтинг відносно довгострокових зобов’я-
зань в іноземній валюті України з «В+» на «ВВ-», а
довгостроковий кредитний рейтинг України — щодо
зобов’язань у національній валюті з «В+» на «ВВ».
Відповідно до шкали «S&Р» кредитні рейтинги групи
«ВВ» свідчать про те, що кредитна спроможність зна-
ходиться поза межами небезпеки у короткостроковій
перспективі, проте має більшу вразливість до впливу
несприятливих змін у комерційних, фінансових та еко-
номічних умовах. Але потрібно зазначити, що країни-
сусіди України значно випереджають її за рейтингом.
Україна утримує свої позиції тільки завдяки високому
потенціалу економічного зростання.
Загалом за оцінками міжнародних організацій,
А. М. Ткаченко,
доктор економічних наук, професор
І. О. Казачков,
студент Запорізької державної інженерної академії
ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ УКРАЇНИ ТА ЇЇ РЕГІОНІВ
рейтинговий статус нашої держави у світовій спільноті
є невисоким. Основні інвестори зайняли позицію оч-
ікування стабільності і прийдуть на ринок після або
під час проведення грамотної законодавчої політики,
спрямованої на стабілізацію політичних та економіч-
них процесів, які будуть передумовою зведення до
мінімуму інвестиційних ризиків [3, с. 28].
Так Український незалежний центр політичних
досліджень за сприяння Центру міжнародного приват-
ного підприємництва спільно з Інститутом конкурент-
ного суспільства в рамках проекту «Інформація для
реформ» провів дослідження на тему «Інвестиційний
клімат в Україні, проблеми та перспективи розвитку»,
за результатами якого було виділено такі основні нега-
тивні характеристики інвестиційного клімату в Україні:
нерозвиненість інституцій, які сприяють залу-
ченню і впровадженню інвестицій в економіку країни;
непрозорість та непередбачуваність поведінки
держави;
зависокий рівень фіскальної активності держави;
«зміна правил гри під час самої гри»;
непослідовність державної політики щодо інве-
стора;
слабкість судової системи, яка б могла відсто-
ювати інтереси інвестора, кредитора;
надзвичайно висока активність держави в пи-
таннях перевірки та контролю за діяльністю інвести-
ційних компаній;
непідготовленість іноземних інвесторів для ро-
боти в українському діловому середовищі;
відсутність механізмів реалізації багатьох по-
зицій законодавства, яке регламентує інвестиційну
діяльність;
неготовність судів та суддівського корпусу до
розгляду справ з приводу захисту прав інвестора, кор-
поративного власника;
низький рівень кваліфікації регіональних та
місцевих чиновників у питаннях інвестиційної діяль-
ності, невміння працювати з інвестором;
менеджмент державних підприємств отримує
особистий прибуток на етапі вкладання інвестицій, а
не на етапі віддачі від інвестицій, тому для них голов-
ний — не результат, а процес інвестування, незалежно
від його ефективності;
74
Економічний вісник Донбасу
низький рівень прямих іноземних інвестицій
опосередковано пов’язаний з низьким рівнем
внутрішніх інвестицій в економіку України [2, с. 123].
Наведені підсумки дослідження підтверджують,
що в державі є нагальна потреба покращення інвести-
ційного клімату та пожвавлення виробництва за раху-
нок активізації інвестиційної діяльності.
Окрім того слід зазначити, що у «Програмі роз-
витку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки», зат-
вердженої постановою Кабінету Міністрів України від
28 грудня 2001р. № 1801, стверджується, що темпи
інвестицій «...почали випереджати темпи зростання
валового внутрішнього продукту та промислового ви-
робництва». Справді, у 2000 р. обсяги капіталовкла-
день та ВВП зросли порівняно з попереднім роком на
11,2 та 6% відповідно [4], проте обсяг інвестування
все ж не перевищив і 25% рівня 1990 р. За таких не-
значних базових рівнях кожна копійка вкладень, по-
рахована у відсотках, виглядає досить пристойно, але
ж це створює лише оманливу видимість зростання
інвестиційної активності.
Таким чином, хоча зовні в динаміці інвестицій-
ний клімат та інвестиційна привабливість України по-
кращуються, існує ціла низка проблем, що перешкод-
жають притоку іноземних інвестицій в нашу країну.
Враховуючи низьку ефективність і культуру виробниц-
тва, застарілі устаткування та технології, високу со-
бівартість продукції за низької якості, слабку конку-
рентноздатність вітчизняних товарів по відношенню до
товарів світового рівня — вирішення інвестиційних
проблем України повинно стати першочерговим зав-
данням реформування економіки.
До всього вищезазначеного слід додати значні
розбіжності в інвестиційній привабливості регіонів
України, що спричиняє нерівномірність соціально-еко-
номічного розвитку міст та областей країни.
Аналіз інвестиційного клімату України в регіональ-
ному зрізі є принципово важливим, оскільки, по-пер-
ше, Україна має визнані науково-технологічні і промис-
лові центри, і по-друге — для неї характерні диспро-
порції в природно-ресурсних потенціалах і рівнях еко-
номічного розвитку регіонів (областей). Масштабні іно-
земні інвестиції можуть або поглибити ці диспропорції,
або нівелювати, якщо буде проводитись відповідна цілес-
прямована інвестиційна політика [5, с. 157].
Правильне розміщення окремих підприємств і
виробництв може сприяти підвищенню ефективності
господарювання та економічному розвитку країни в
цілому. Визначення рейтингу інвестиційної привабли-
вості регіону — досить складне практичне завдання.
Для його вирішення необхідно розробити коректні за-
ходи, які б ураховували більшість критеріїв, що істот-
но впливають на показники рейтингу. Наповнення
моделі має здійснюватись на основі об’єктивної інфор-
мації. До основних критеріїв визначення рівня інвес-
тиційної привабливості регіону належать:
рівень економічного розвитку;
рівень розвитку інфраструктури;
розвиненість фінансової інфраструктури;
наявність людських ресурсів;
стан підприємництва та політика місцевої влади
[1, с. 47].
На базі вищезазначених критеріїв за рівнем інве-
стиційної привабливості всі регіони України можна
поділити на 4 групи:
1) пріоритетної інвестиційної привабливості (Київ
і Київська область, Дніпропетровська, Донецька, Хар-
ківська, Одеська області);
2) досить високої інвестиційної привабливості
(АР Крим, Запорізька, Львівська, Полтавська області);
3) середньої інвестиційної привабливості
(Вінницька, Волинська, Закарпатська, Івано-Франкі-
вська, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська,
Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька,
Черкаська, Чернівецька області);
4) низької інвестиційної привабливості (Жито-
мирська, Херсонська, Чернігівська області).
У столицю України вкладено кожен четвертий
долар інвестицій країни ($4,2 млрд.). Лише 12 украї-
нських міст залучили понад $100 млн. іноземних інве-
стицій. Разом з тим, взагалі не знайомі з іноземними
інвестиціями 22 з 176 міст нашої держави.
Іноземний капітал здебільшого направляється в
міста-мільйонери, великі промислові центри на сході
України, а також портові міста. Єдиним представни-
ком Західної України в переліку реципієнтів — сто-
мільйонників є Львів ($204 млн.), а з рекреаційних
територій — Ялта ($176 млн.).
Лідерами за питомими обсягами залучених пря-
мих іноземних інвестицій є Армянськ ($2881в розра-
хунку на 1 жителя), Теплодар ($2204), Комсомольск
($1582), Іллічівськ ($1577), Красноперекопськ
($1288), Кривий Ріг ($1212), Ялта ($1231) і Сєверо-
донецьк ($1060). Такий розподіл інвестицій показує,
що інвестиційний клімат певних українських регіонів,
істотно відрізняється один від одного.
Завдяки проведеному «Інститутом Реформ» дос-
лідженню щодо інвестиційного рейтингу регіонів і міст
України іноземний інвестор одержує незамінний
інструмент при виборі місця локалізації бізнесу в Ук-
раїні, а також важливий інструмент для ухвалення
рішень про розширення мережі філії.
За підсумками 2005 року лідером Інвестиційно-
го рейтингу традиційно став Київ. Втім, слід зазначи-
ти, що перевага столиці над іншими регіонами з року
в рік скорочується. У групу «лідерів» рейтингу по-
А. М. Ткаченко, І. О. Казачков
2008’2
75
трапили Харківська, Дніпропетровська, Одеська й
Донецька області, які демонструють зростання конку-
ренції між собою. Нижче в рейтинговій таблиці розм-
істилися Полтавщина, Київщина й АР Крим.
Уточнює картину регіонального розвитку рейтинг
176 міст, що був розрахований із двох позицій: при-
вабливість міста як ринку збуту та привабливість міста
для локалізації виробництва. При цьому з аналізу свідо-
мо були виключені міста з населенням понад 800 тис.
чоловік (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк,
Одеса, Запоріжжя, Львів) і Севастополь — через їхню
істотну відмінність від інших міст України. Результати
рейтингової оцінки міст показують, що виходячи із
перевагами обласних центрів а також в порівняні з їх
розвиненою інфраструктурою й активним підприєм-
ництвом не можуть конкурувати інші міста України.
Обласні центри були оцінені однаково високо, і як з
погляду на «сприятливість» для інвестування у вироб-
ництво, так і з погляду ринку збуту [6, с. 36].
Таким чином, результати досліджень інвестицій-
них процесів в Україні дають смогу зробити наступні
висновки:
1. На сьогодні наша країна має гостру потребу в
зовнішньому фінансуванні, тому зволікання у вирі-
шенні ключових економічних проблем погіршить кон-
курентоспроможність, кредитоспроможність та інве-
стиційну привабливість країни, що призведе до зни-
ження рейтингів, які в свою чергу негативно впли-
нуть на іноземних інвесторів.
2. Надання будь-яких спеціальних законодавчих
пільг для іноземних інвесторів в Україні з самого по-
чатку було, є, а також і надалі залишиться недоцільним,
оскільки їх встановлення не призводить до збільшен-
ня припливу інвестиційних вкладів, а відміна не суп-
роводжується зниженням інвестиційної активності.
Для функціонування підприємництва, набагато більшо-
го значення має загальний правовий клімат котрий на
сьогодні слід розцінити як незадовільний — не тільки
виходячи з браку пільг, а перш за все дотримання чин-
них правових норм як учасниками правовідносин, так
є державними органами управління.
3. Основна маса урядових службовців не є
підприємцями, промисловцями, аграріями, вони, при-
родно, і як наслідок не завжди можуть розробити ком-
плекс цілком скоординованих планів. Проте «Центр»
у період роздержавлення, розподілу і перерозподілу
власності не передає управління в «регіони», зберіга-
ючи в цьому аспекті риси адміністративно-командної
економіки, чим стримує їх розвиток.
Тому доцільно разом з керівництвом підприємств,
підприємцями і фаховими спілками визначити конк-
ретні цілі за галузями економіки, установити пріори-
тети, методи їхнього досягнення з розробкою законо-
давчих актів.
Не варто посилювати протекціонізм, але й не ло-
гічно виводити вітчизняного виробника з його техні-
кою і технологією на конкурента з промислово розви-
нених країн.
При розробці програм розвитку ефективно пе-
редбачати досягнення не тільки макроекономічних
показників, а й враховувати, що економічні проблеми
є і соціальними, і технічними, і політичними.
Більше ініціативи мають взяти на себе регіони,
яким цілком під силу самостійно вирішити такі про-
блеми підвищення конкурентоспроможності й інвес-
тиційної принадності:
на базі вищих навчальних закладів Міністерства
освіти і науки України створити наукові інноваційні
центри для проведення досліджень і впровадження
розробок на базі наявних регіональних потужностей;
розробити і впровадити механізм виробництва
в Україні високотехнологічних товарів, використову-
ючи з цією метою потужності підприємств колишньо-
го ВПК, що простоюють;
використовуючи досвід економічно розвинених
країн, впровадити механізми об’єднання зусиль
підприємств різноманітних форм власності для вироб-
ництва високотехнологічних товарів народного спо-
живання і виробничо-господарського призначення.
Таким чином, вирішення інвестиційних проблем
України криється у перенесенні центру ваги держав-
ної інвестиційної діяльності на регіональний рівень, при
цьому ефективною формою реалізації проектів стає їх
змішане фінансування.
Література
1. Балацький О. Ф., Теліженко О. М., Соко-
лов М. О. Управління інвестиціями: Навчальний по-
сібник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Суми: ВТД «Уні-
верситетська книга», 2004. — 232 с. 2. Борщ Л. М.
Інвестування: теорія і практика: Навч. посібник. — К.:
Знання, 2005. — 470 с. 3. Войнаренко М. А., Фур-
манюк О. М. Економічна конкурентоспроможність
та інвестиційна привабливість України // Економіст. —
2006. — № 12. — С. 25—28. 4. Графічні відображен-
ня деяких економічних та монетарних показників // Бю-
летень НБУ. — 2001. — № 1. — С. 162. 5. Губсь-
кий Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному сере-
довищі. — К.: Наук. думка, 1998. — 391 с. 6. Ле-
вицький Р. Д. Інвестиційна привабливість міст та ре-
гіонів України // Страхова справа. — 2006. — № 2. —
С. 32—36. 7. Скоромнюк М. О. Неопределенность и
риски в инвестиционных процессах // Финансы Ук-
раины. — 2003. — № 5. — С. 13—20.
А. М. Ткаченко, І. О. Казачков
|