Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є) поблизу Холма
Рецензія на книгу: Zespół wieżowy w Stołpiu. Badania 2003–2005 / Pod redakcją Andrzeja Buko. – Warszawa: Instytut Archeologii i Etnologii PAN; Instytut Archeologii UW, 2009. – 375 s.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Княжа доба: історія і культура |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178881 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є) поблизу Холма / В.С. Александрович // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 289-301. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-178881 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Александрович, В.С. 2021-03-21T10:21:45Z 2021-03-21T10:21:45Z 2011 Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є) поблизу Холма / В.С. Александрович // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 289-301. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2221-6294 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178881 Рецензія на книгу: Zespół wieżowy w Stołpiu. Badania 2003–2005 / Pod redakcją Andrzeja Buko. – Warszawa: Instytut Archeologii i Etnologii PAN; Instytut Archeologii UW, 2009. – 375 s. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Княжа доба: історія і культура Огляди та рецензії Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є) поблизу Холма Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є) поблизу Холма |
| spellingShingle |
Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є) поблизу Холма Александрович, В.С. Огляди та рецензії |
| title_short |
Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є) поблизу Холма |
| title_full |
Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є) поблизу Холма |
| title_fullStr |
Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є) поблизу Холма |
| title_full_unstemmed |
Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є) поблизу Холма |
| title_sort |
здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі стовп (столп’є) поблизу холма |
| author |
Александрович, В.С. |
| author_facet |
Александрович, В.С. |
| topic |
Огляди та рецензії |
| topic_facet |
Огляди та рецензії |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Княжа доба: історія і культура |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| format |
Article |
| description |
Рецензія на книгу: Zespół wieżowy w Stołpiu. Badania 2003–2005 / Pod redakcją Andrzeja Buko. –
Warszawa: Instytut Archeologii i Etnologii PAN; Instytut Archeologii UW, 2009. –
375 s.
|
| issn |
2221-6294 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178881 |
| citation_txt |
Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є) поблизу Холма / В.С. Александрович // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 289-301. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT aleksandrovičvs zdobutkiíprorahunkinainovíšihstudíinadvežeûuselístovpstolpêpoblizuholma |
| first_indexed |
2025-11-25T13:11:31Z |
| last_indexed |
2025-11-25T13:11:31Z |
| _version_ |
1850512841153445888 |
| fulltext |
Огляди та рецензії
289Княжа доба: історія і культура. 4/2011
Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
здОБУтКи і ПрОраХУнКи наЙнОВіШиХ СтУдіЙ над
ВеЖеЮ У Селі СтОВП (СтОлП’Є) ПОБлизУ ХОлМа
Zespół wieżowy w Stołpiu. Badania 2003–2005 / Pod redakcją Andrzeja Buko. –
Warszawa: Instytut Archeologii i Etnologii PAN; Instytut Archeologii UW, 2009. –
375 s.
Мурована вежа у віднотованій на сторінках Галицько-Волинського літопису
під 1205 та 1217 р.1 місцевості Стовп (польськ. Stоłpie) поблизу Холма (нині тери-
торія Польщі) належить до найзагадковіших історичних об’єктів Східної Європи.
Вона привернула увагу ще в XVII ст., проте вже на той час, окрім цілком фантас-
тичних (навіть із зовсім побіжного погляду) переказів, про неї годі було щось ска-
зати2. Лише в контексті лаконічного опису з фантастичним тлумаченням її впер-
ше пригадала й новіша література3. За півтора століття, які минули від “новішого”,
не кажучи про перше “відкриття”, можливості інтерпретації пам’яток минувши-
ни, закономірно, немало змінилися, і притаманному раннім літературним пробам
методові домінуючої фантазії на конкретному матеріалі давно належалося стати
здобутком історії. Проте мовчання джерел, у поєднанні з “обов’язком повторен-
ня школи”, програмує очевидну дискусійність навіть у підходах до інтерпретацій.
Самі інтерпретації наділені нею ще очевидніше.
Цю ситуацію з археологічного погляду, як випадало сподіватися, покликані
були змінити широко закроєні дослідження, проведені упродовж 2003–2005 рр. Їх
результати викладено в обширній колективній монографії4 (водночас з’явився та-
кож скромніший популярний огляд відповідної проблематики5). Обидва видання –
кожне за законами “свого” жанру – підсумовують студії над вежею із заснованим
1 Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Москва,
1998. – Т. 2. – Стб. 721 (Л. 246об.), 732 (Л. 249об.). Найдокладніший, хоча не завжди
прийнятний у тлумаченні поодиноких переказів (див. далі), аналіз цих повідомлень у
широкому історичному контексті див.: Dąbrowski D. Źródła pisane do dziejów zespołu
wieźowego w Stołpiu // Zespół wieżowy w Stołpiu. Badania 2003–2005 / Pod redakcją An-
dreja Buko. – Warszawa, 2009. – S. 40–44.
2 Susza J. Foenix tertiato reddivivus. – Zamosciae, 1646. – P 45.
3 Łazowski J. K. Przedchrześcijańskie na ziemi naszej pomniki dla bóstw Lelum Polelum i Świ-
stum Poświstum // Biblioteka Warszawska. – 1844. – Nr 1. – S. 211–212.
4 Zespół wieżowy...
5 Buko A. Stołpie. Tajemnice kamiennej wieży. – Warszawa, 2009.
на різнорідному матеріалі (як археологічному, так і широкому історичному та ар-
хітектурному) розлогим коментарем, багатою добіркою ілюстрацій. Жоден об’єкт
історичної спадщини західноукраїнських земель княжої доби досі не мав подібного
опрацювання й публікації. Однак щодо з’ясування “таємниці”, то комплекс найваж-
ливіших питань походження, первісного призначення та функціонування винятково-
го об’єкта холмської околиці надалі розкритий мало. Хоча водночас архітектурний,
археологічний, документальний та іконографічний аспекти досліджень принесли,
хоча й не завжди однозначний у сприйнятті, новий фактичний матеріал, який дав
змогу значно поглибити уявлення про саму вежу, її реалії та історичні переміни.
Спершу, закономірно, випадає вдатися до історичного контексту. Як пере-
конує аналіз монографії, в системі підстав запропонованих висновків йому від-
ведено не останню роль. Комплексу таких матеріалів присвячена обширна стат-
тя Даріуша Домбровського з аналізом, як переконує заголовок, писемних джерел
до історії “zespołu wieżowego w Stołpiu” (s. 29–62). Однак опублікований текст
послідовно доводить, що писемних переказів щодо самої вежі практично не від-
найдено. Виклад включає дві явно нерівномірні частини: більшу відведено тому,
що автор сприймає й подає за історичне тло. Меншу присвячено переказам щодо
Спаської церкви в нинішньому сусідньому з вежею Спасі (тепер Подґуже), по-
трактованим… джерельними матеріалами до новішої історії вежі. Щодо елементу
ширшого контексту, то, не применшуючи його значення, все ж, випадало б визна-
ти за ним лише посередній, виразно дальший стосунок до проблеми походжен-
ня та функціонування вежі. Елемента широкого тла доводиться залучати не лише
із закономірного історичного погляду, а й через відсутність відповідних свідчень
прямої вимови. Натомість у частині документальній не може не привернути ува-
ги робота здебільшого з опублікованими джерелами. Власні пошуки автора пока-
зово ілюструє нотатка, згідно з якою з-поміж архівних матеріалів холмського по-
ходження – у них випадало насамперед сподіватися потенційних відомостей до
історії об’єкта та місцевості – опрацьовано лише по одній найстаршій книзі холм-
ських ґродського та земського судів. Другу з них навіть переглянуто не повністю
(s. 35, przyp. 12).
Проте підсумок роботи програмують не кількісні показники. За відсутності
прямих і однозначних відомостей визначальною неминуче виявляється майстер-
ність “ходження між рядками”, зіставлення дальших переказів, здатність до як-
найповнішого відчитування їхньої вимови. Звичайно, немає підстав для сумнівів
щодо володіння ремеслом. Проте водночас опрацювання запропонованого тексту
переконує в очевидній своєрідності застосування потенціалу наукового досвіду,
запрограмованій послідовним домінуванням знаного й не так уже й рідко практи-
кованого підходу. Вибудуваний документальний ряд не служить джерелом рекон-
струкції явища, а виявляється тільки підтвердженням наперед готової концепції.
“Заздалегідь даним” стрижнем аналізу писемних джерел стало переконан-
ня в первісному монастирському призначенні вежі (показово, що не розділене
фахівцями інших напрямів студій – див. далі), виведене від каплиці, вміщеної на
верхньому ярусі. Так вибудуване “тверде переконання” супроводить впевненість
у занепаді “монастиря-вежі” віддавна. І це при тому, що літературі добре відомий
Володимир Александрович290
Спаський монастир у місцевості Стовп (Столп’є), досить широко відображений
джерельними матеріалами XVI ст.6 Нещодавно привернуто увагу до групи одно-
значної вимови документальних свідчень середини – другої половини століття про
Спаську церкву монастиря в місцевості Стовп. У них фігурують кметь попа “de
monaster Stołpen[sis]” (1545), “filius poponis dicti spaski monasterii Stolpienski” (1578),
“Nobilis Zacharias dito Zanko poponi, filiis religiosi poponis Spaski al[ia]s monasterski
de villa Monaster Stolpie” (1593) і навіть (у реєстрі податку від поодиноких місце-
востей Холмської землі за 1592 р.) – “Stołp cum manaster”7. Видавалося, йдеться
про Спаську монастирську церкву в місцевості Стовп – давню церкву в ниніш-
ньому Подґужу8. Одначе для Д. Домбровського це лише “informacje potwierdzające
istnienie w XVI w… tradycji [виділення – В. А.] spaskiego monastyru stołpijskiego,
a równocześnie pozwalające stwierdzić, że była to we wspomnianym czasie wylącznie
tradycja, a nie w praktyce funkcjonujący klasztor [виділення – В. А.]” (s. 33, przyp. 7).
Цим монастирем, за його стійким переконанням, мала бути не Спаська церква, а…
вежа9. Тому навіть, видається, цілком зрозуміле, позадискусійне відзначення попа
Вавили “от Святого Спаса от Столпа” як священика Спаської церкви в місцевос-
ті Стовп (1440)10, тобто того ж храму в нинішньому Подґужу, перетворюється на
доказ “związku ze stojąca w pobliżu wieżą (Spas ot Stołpa)” (s. 35). В іншому ж місці
мова “o dostrzeganiu w 1440 r. związku między stołpem a cerkwią spaską” (s. 37). При
цьому закономірно виникає проблема написання слова “стовп” нібито у значенні
6 Gil A. Prawosławna eparchia chełmska do 1596 roku (Archiwum Chełmskie. – T. 3). – Lublin;
Chełm, 1999. – S. 80, 144; Ejusd. Katalog monasterów prawosławnej eparchii chełmskiej do
końca XVI wieku // Ruthenica. – 2005. – T. 4. – C. 87–91.
7 Александрович В. Архітектурний ансамбль середини XIII століття у Спасі-Стовпі в око-
лицях Холма // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Зб.
наук. праць. – Львів, 2006–2007. – Вип. 13: Confraternitas. Ювілейний збірник на пошану
Ярослава Ісаєвича. – С. 112–113.
8 Єдина спільна назва місцевості виступає, наприклад, в добре знаному аналізованому
королівському наданні 1570 р. для спаського священика Івана Гавриловича (s. 36).
9 Хоча водночас він повторив (S. 55) запропонований 2007 р. погляд про вежу та церкву
як єдиний комплекс: Александрович В. Архітектурний ансамбль… – С. 110–114. Версію
про стовпівську вежу як монастир, де жив “иеромонах-отшельник” Вавила [у документі
під цим іменем вказано “попа” – В. А.], останньо подав: Майоров А. О происхождении
имени и уточнении даты рождения Даниила Галицкого // Україна: культурна спадщина,
національна свідомість, державність. Вип. 20: Actes testantibus. Ювілейний збірник на
пошану Леонтія Войтовича. – Львів, 2011. – С. 460.
10 Harasiewicz M. Annales ecclesiae ruthenae… – Leopoli, 1862. – P. 75–76; Архив Юго-
Западной России. – Киев, 1883. – Ч. 1, т. 6. – С. 5. Таке тлумачення вжитого звороту
засноване не лише на звичному керуванні, притаманному сучасній українській мові,
згідно з яким він виступає у версії “зі Стовпа”, а й на матеріалах її історичного словника,
де відповідний зворот зафіксовано у формі, вжитій у цитованому джерелі, й документ
1440 р. служить одним із залучених прикладів: Словник староукраїнської мови XIV–
XVI ст. – Київ, 1978. – Т. 2: Н–ϴ. – С. 115. У новішій літературі його прийняв, зокрема:
Gil A. Prawosławna eparchia chełmska... – S. 80.
291Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є)…
“вежа” в тексті самого автора з великої літери. Однак це якраз одне з тих запитань,
які залишаються без відповіді. Версія про Спаську церкву теперішнього Подґужа
як храм села Стовп (Столп’є) не приймається, хоча джерела згідно і послідовно
вказують “villa Monaster Stolpie”. Навіть формуляр королівського підтверджен-
ня священикові на церковні угіддя “do tego monasteru albo czierkwye starodawna
należączymy” (s. 37) для Д. Домбровського виявляється свідченням лише того, “że
sam Iwan grunty “starodawna dzierżął”, co oznaczać może najwyżej kilkudziesięcioletni
(a pewnie w rzeczywistości krótszy) czas ich posiadania” (s. 37). Хоча формулювання
диплома королівської канцелярії ніби виразно й однозначно твердить про належ-
ність угідь віддавна до монастиря чи церкви, а священикові як парохові вони що-
йно надаються. Проте автор послідовно трактує кожне джерельне свідчення через
призму прийнятого первісного монастирського призначення вежі. “Тверде переко-
нання”, природно, не могло не увінчатися визнанням власної правоти. Принаймні
пророблений під відповідним поглядом перегляд писемних відомостей до історії
місцевості у запропонованому викладі покликаний виступити чималим відрізком
дороги до пожаданого успіху.
Ширші історичні дані теж потрактовано згідно із заздалегідь прийнятим ба-
ченням. Тут важливим видається погляд про пізніше, щонайраніше з 1240-х років,
походження тієї частини літописної розповіді, яка зберегла обидві згадки про міс-
цевість Стовп (s. 40–42). Він виділяється, зокрема, на тлі схильності, визнаючи по-
ходження назви місцевості від вежі, вбачати в обох записах terminus ante quem для
її спорудження. На цій підставі пропонувалися винятково фантастичні датування
та інтерпретації як поява вежі не лише перед початком XIII ст., а й навіть значно
раніше, починаючи ще від кінця Х ст., та її тлумачення “баптистерієм”, за логікою
викладу вміщеним мало того, що “в чистому полі”, а ще й на верхньому ярусі ба-
гатоповерхової споруди11! Д. Домбровський теж визначив верхню часову межу для
будови вежі за згадками про виведену від неї назву місцевості Стовп, проте, вихо-
дячи з реалій відповідної частини літопису, прийняв спорудження щойно в 1246–
1247 рр. (s. 56). Водночас, поряд із цією “літописною” датою, у тексті фігурує “все-
сильніше” в зіставленні з нею, “переплетення умов економічних та політичних”, за
якими вірогідні початки вежі повинні сягати ще перших кроків гаданої активності
на цих теренах молодого князя Данила Романовича одразу після його одруження,
тобто часу з-перед 1220 р. (s. 57). До мозаїки додано ще й знову ж таки “сильніші”
“генеалогічні міркування”, за вимовою яких terminus ante quem мало б визначити…
візантійське одруження князя Романа Мстиславовича зі зламу століть.
Дві останніх версії здатні перекреслити не лише літописну основу датуван-
ня, а й разом із нею – елементарну логіку. Адже, згідно з “монастирською вер-
сією”, вежі “належалося з’явитися” для вдови князя Романа мало що перед їх
одруженням, а й на терені, де не зафіксовано ніяких конкретних слідів діяльнос-
ті князя. Таким же контекстом не менш виразно наділене й спорудження вежі уже
для “справжньої вдови” зразу після її постригу десь за два десятиліття до того, як
наступний вірогідний, за логікою викладу, будівничий, князь Данило Романович,
11 Короткий виклад цих інтерпретацій див.: Dąbrowski D. Źródła pisane… – S. 32.
Володимир Александрович292
розгорнув свою діяльність на відповідному терені. Проте ці міркування випада-
ють на долю все того ж “вимогливого” читача. Імовірний же час появи вежі знову
визначає знана теза: “…że w miejscowości tej istniało nadługo przed XV w. założenie
klasztorne, związane z prywatna dewocją osoby z kręgów włądzy, którego głównym
ośrodkiem był stołp, zaś funkcje pomocnicze wobec niego pełniła położona w odległości
około kilometra cerkiewka pod wezwaniem Spasa” (s. 57). Над так сформульованим
висновком однозначно панує інший. Оскільки мати князя Данила прийняла по-
стриг невдовзі після його одруження й, за свідченням Галицько-Волинського літо-
пису, ще восени 1253 р. радила йому прийняти папську корону12, “mamy źródłowe
świadectwo istnienia na Rusi halicko-wołyńskiej w wymienionym okresie fundacji
zakonnej, przeznaczonej do prywatnej dewocji osoby z kręgu władzy. Tymczasem
– według naszych dotychczasowych ustaleń – wieża w Stołpiu pełniła właśnie taką
funkcję. Przedstawioną zależność zdaje się potwierdzać również samo położenie Stołpia,
odległego od ulubionej rezydencji Daniela Romanowicza zaledwie około 10 kilometrów.
Było to wprost idealne miejsce do ulokowania monastyru przeznaczonego dla księżnej
matki” (s. 58–59).
Незалежного від викладеної з очевидним переконанням ідеї, неможливо не
вловити в такій пропозиції явної переваги “ідеальності місця” над аргумента-
ми на користь прийнятої версії його використання. Пропозиція сприймається на-
полегливим осягнення пожаданого без огляду на факти, “непридатні” для пого-
дження з прийнятою версією. Отож, “wieża w Stołpiu była głównym elementem
monastyru, założonego najprawdopodobniej w okresie od około 1220 do 1246–1247
dla wdowy po Romanie Mścisławowiczu, bizantyjskego pochodzenia matki Daniela i
Wasylka” (s. 59). Висновок має виразно заакцентоване продовження “Z całą jednak
mocą podkreślam, że jest to tylko hipoteza, która co prawda opiera się na licznych
niezależnych i uzupełniająych się przesłankach, jednak należy pamiętać, że wszystkie
one mają charakter pośredni” (s. 59)13. Однак, все-таки, наскільки пропозиція пере-
конлива для “чужого ока”?
Тут насамперед заслуговує перегляду та докладнішого аналізу літописна хро-
нологія холмської околиці. Хоча перші кроки молодого князя Данила зафіксовано,
власне, на цьому напрямку його головного інтересу в майбутньому, ніяких слідів
ширшої присутності князя на відповідних тренах у так ранній час не лише немає,
а й за логікою історичного процесу та знаним викладом Галицько-Волинського
літопису – бути не може. Новіші дослідження здатні наголосити ймовірність ак-
тивності молодого князя у Володимирі14, після чого мав бути ще зовсім невідомий
12 Ипатьевская летопись. – Стб. 827 (Л. 276об.).
13 Відповідний комплекс аргументів прийняв: Майоров А. В. Дочь византийского
императора Исаака II в Галицко-Волынской Руси: княгиня и монахиня // Древняя Русь:
вопросы медиевистики. – 2010. – № 1(39). – С. 89–90.
14 Аłeksandrowycz W. Sztuka XIII-wiecznego Chełma. Zasadnicze problemy badawcze // Do
piękna nadprzyrodzonego. Sesja naukowa na temat rozwoju sztuki sakralnej od X do XX wie-
ku na terenie dawnych diecezji chełmskich Kościoła rzymskokatolickiego, prawosławnego i
grecko-katolickiego. – Chełm, 2003. – T. 1: Referaty. – S. 57–58; Його ж. Володимир часів
князя Данила Романовича. Вступні нотатки до непоцінованого періоду історії міста //
293Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є)…
короткий угровський період, під час якого і відбулося “відкриття” холмської “гори”,
де невдовзі з’явився “градѣць малъ”, а за якийсь час – “град иныи”, що, подібно
до розташованих на горах давніших Крем’янця, Данилова і Стожка, встояв у мон-
гольському нашесті 1241 р.15 Д. Домбровський визнає очевидне: активніша діяль-
ність князя Данила на ґрунті Холма припадає щойно на 40-ві роки. Водночас, за
логікою пропонованого викладу, князь мав звести в околиці міста, що його… по-
винен був збудувати лише за чверть століття (!), на цій ще не обжитій тоді тери-
торії, в чималому віддаленні від своєї тогочасної столиці Володимира, вежу – мо-
настир для матері. Бо якщо прийняти появу згаданого “монастиря-вежі” щойно
в період розбудови Холма від 1240-х років, неминуче виникає завідомо “небажа-
не” запитання про місцеперебування княгині-черниці після постригу та її “пере-
несення” до вежі у Стовпі…
Поняття “монастиря” у вежі заслуговує окремої уваги. Головним монастир-
ським об’єктом завжди є храм16. “Монастир”, обмежений вежею, крім каплиці на
верхньому її ярусі, храму, як виявляється, не мав. Чи випадає говорити про монас-
тир без храму? До того ж, проведені дослідження не виявили ніяких слідів власне
сакрального використання об’єкта (s. 119–135). Ще своєріднішою сприймається
версія про жіночий монастир у вежі. Наведені в архітектурній частині опублікова-
ного збірника аналогії веж із каплицями належать до розбудованих монастирських
ансамблів, з якими стовпівська вежа, крім одинокої каплиці та це джерел в основі,
природно, не може мати рішуче нічого спільного. Правда, серед аналогів подано й
вежі-резиденції середньовічної грецької знаті так само при кам’яних платформах
(s. 328). Незалежно від аналогів та аргументів, архітектурний комплекс у селі Стовп
для місцевої ситуації виступає насамперед об’єктом одиноким і винятковим.
Минуле і сучасне Волині та Полісся: Володимир Волинський в історії України та Волині.
Збірник наукових праць. Матеріали XIV Волинської наукової історико-краєзнавчої
конференції, присвяченої 13-й річниці Незалежності України та 680-й річниці надан-
ня Володимирові-Волинському Маґдебурзького права, м. Володимир-Волинський,
2004 р. – Луцьк, 2004. – С. 3.
15 Дослідники вже призвичаїлися одностайно ігнорувати очевидну протяжність пере-
дісторії Холма як нової столиці князя Данила, спорудженої після нашестя, тобто “під
монгольським ігом”, що мало б викреслити саме поняття “іга” з української історії.
Присутність ординців в Україні, очевидно, виглядала зовсім інакше: літопис фіксує
не постійне їх перебування, а лише поодинокі “каральні експедиції”. Про хронологію
початків Холма з послідовним наголошенням на її засвідченій літописом, проте досі
так і не сприйнятій протяжності див.: Александрович В. Мистецькі сюжети холмського
літопису князя Данила Романовича: нотатки до відчитання, сприйняття та інтерпретації
джерела // Український археографічний щорічник. Нова серія. – Київ, 2009. – Вип. 13–
14. – С. 38–42.
16 Не випадає вбачати у нашому конкретному випадку виняткової приватної оселі монас-
тирського типу того зразка, до якого останнім часом привернуто увагу у зв’язку з по-
стригом доньки візантійського імператора Ісаака II: Майоров А. В. Дочь византийского
императора… – С. 84–85. Втім, конкретніші відомості про цей різновид монастирського
співжиття відсутні, не підлягає, однак, сумніву, що сам монастир мав розташовуватися
у столиці.
Володимир Александрович294
Незрозумілою є пропонована залежність від вежі сусідньої Спаської церкви.
Доступні матеріали різного часу неспростовно доводять, що саме вона є Спаською
монастирською церквою в селі Стовп (Столп’є): ніякого пізнішого нібито “перене-
сення” на неї посвяти монастиря “у вежі” (s. 335), звичайно, бути не могло. Зайве
доводити також, що Спаська церква так само не здатна була відігравати якоїсь “під-
порядкованої” ролі щодо вежі (s. 37), а їх не з’ясоване співвідношення, з огляду на
каплицю на верхньому ярусі вежі, спробувано пояснити знаним із пізнішої укра-
їнської церковної традиції її скитським статусом щодо церкви як храму замісько-
го монастиря – резиденції холмського єпископа17. Пропозиція, звичайно, цілком
здогадна, однак вона враховує як знані факти, так і логіку історичного процесу в
Холмі та його найближчій околиці, співвідносячись з окремими пізнішими анало-
гами, знаними в українській церковній традиції.
Щодо монастиря, у якому мала перебувати княгиня-вдова – “fundacji zakonnej,
przeznaczonej do prywatnej dewocji osoby z kręgu władzy” (Д. Домбровський), то
ним випадало б визнати віддавна відомий, археологічно досліджений монастир
святого Федора у Володимирі18. До того ж, за результатами новіших студій, саме
його згадано як “монастир святого Федора” в літописному описі холмської церк-
ви святого Іоана Златоуста у зв’язку з сестрою князя Феодорою19. Тому, випадає
здогадуватися, саме в ньому князь Мстислав Данилович “созда гробницю каме-
ноу. надъ гробомъ. бабы своеи Романовои. в монастырѣ. вь ст҃го И св҃ща ю во имѧ
правѣдникоу Акима и Аньнъı”20. Логічно, саме в цьому володимирському монас-
тирі прийняла постриг, прожила до смерті й була похована мати князя Данила
Романовича.
Отже, аналіз матеріалів до історії Стовпівської вежі зобов’язує віднести вер-
сію про неї як монастир для матері князя Данила Романовича до “побічних” про-
дуктів історіографії. Проте цілком очевидно, що власне ця візія заздалегідь ви-
значила підсумок джерельного аспекту студій. Саме ж опрацювання писемних
матеріалів, потрактованих джерелами до історії вежі, за “романтизованих” під-
ходів фактично не принесло однозначних відомостей, здатних не те що вирішити
проблему походження, призначення та функціонування будівлі, а й навіть набли-
зити до неї. Запропоновані нагромадження гіпотез засновані не так на конкретних
фактах та їх коректній інтерпретації, як відданості певній облюбованій ідеї, так
само випадає визнати “побічним” історіографічним продуктом.
17 Александрович В. Архітектурний ансамбль… – С. 110–114.
18 Раппопорт П. А. “Старая кафедра” в окрестностях Владимира Волынского // Советская
археология. – 1977. – № 4. – С. 253–266.
19 Александрович В. Мистецькі сюжети… – С. 57. Докладніший аналіз літописного запису
зі згадкою про монастир святого Федора та його тлумачень у літературі див.: там само. –
С. 54–57. Вкрай критично потрактував джерельну вартість згадки Д. Домбровський:
“Przekaz ten stał się dla badaczy podstawą do uznania Fiodory za zakonnicę. Jest jednak na
tyle niejasny, że nie da się na jego podstawie w sposób pewny zlokalizować monastyru, w
którym przebywała siostra Daniela” (s. 59).
20 Ипатьевская летопись. – Стб. 937 (Л. 307об.).
295Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є)…
Це якоюсь мірою усвідомлювали й співучасники видання, внаслідок чого
з’явилося, зокрема, твердження: “Sama wieża… nie wykazuje żadnych cech formalnych
bądź innych, świadczących, że zоstała wykorzystana jako jej [матері князя Данила
Романовича – В. А.] rezydencja” (s. 262) (Тереза Родзіньска-Хоронжи). З нею фак-
тично згідний Анджей Буко: “Brak natomiast rzeczywistych przesłanek, aby zakładać
klasztorną funkcję wieży w ścisłym znaczeniu tego słowa”. Правда, зразу ж після цьо-
го додано показове продовження: “Jednak jeśli przyjmiemy, że mogło to być miejsce
spełniania praktyk religijnych (kaplica na ostatnim piętrze, liczne źródliska wypływające
spod obiektu, odosobnienie użytkowników obiektu od bezpośredniego otoczenia), nie
można wykluczyć, że zespół wieżowy mógł być postrzegany jako obiekt klasztorny [під-
креслення – В. А.]” (s. 335). В такому уточненні виявляється не тільки виразна спро-
ба запропонувати відступ від попереднього сприйняття, яка засвідчує не просто
відсутність у розпорядженні автора матеріалів, здатних стати основою для аргу-
ментованих висновків переконливого “остаточного” ствердження. Цей “частковий”
факт, безперечно, наділений набагато ширшою вимовою, виявляється показовою
ілюстрацією підходів, які на сторінках збірника виступають неодноразово.
Якщо висновки проведеного аналізу писемних відомостей виявилися напе-
ред запрограмованими й через те щодо самої вежі фактично повинні бути визнані
безвартісними, то звернені до реалій будівлі архітектурні дослідження принесли
немало нового про саму вежу. Насамперед вперше склалося виведене з докладні-
шого аналізу її актуального стану уявлення про фази будівництва. Привертає увагу
версія про невисоку первісну наземну частину та її пізнішу добудову. Як слушно
зауважив А. Буко (s. 325–326), вона здатна співвідноситися з літописним повідом-
ленням про наполовину муровану й наполовину дерев’яну вежу в ансамблі холм-
ської резиденції21. У цьому контексті не можна не пригадати й добудованої за ча-
сів короля Владислава II Ягайла22 збереженої донині вежі в ансамблі Люблінського
замку. Т. Родзіньска-Хоронжи у висновках щодо архітектури послідовно наголо-
сила на світському й оборонному призначенні споруди (s. 255–256). За її викла-
дом, від першої фази будівництва немає ніяких відомостей про завершення вежі
(s. 256, 326) й каплиця, яка на верхньому ярусі могла з’явитися щойно на другій
фазі будівництва (s. 256, 257, 259), що мало б категорично заперечити твердження
Д. Домбровського про первісне сакральне призначення споруди. Втім, існування
каплиці від початку – версія, як уже зазначалося, винятково здогадна. Перед ав-
торкою навіть виникло запитання “czy pomieszczenie to zostało ukończone i czy w
ogóle “zdarzyło” zaistnieć jako wnętrze sakralne”? На ньому, на її думку, додатково
наголосила цілковита відсутність серед речових знахідок матеріалів релігійного
призначення (s. 261). На первісній стадії існування ансамблю житлове навантажен-
ня мало належати гаданій дерев’яній забудові (s. 262), реліктів якої археологічно,
однак, не засвідчено. Тут, безперечно, далися взнаки результати вибіркового роз-
криття платформи з вежею шляхом закладення поодиноких шурфів. Недосліджені
21 Ипатьевская летопись. – Стб. 844 (Л. 282). Новіший аналіз цього повідомлення див.:
Александрович В. Мистецькі сюжети… – С. 59.
22 Zbiór Dokumentów Małopolskich. – Wrocław etc., 1975. – Cz. 8. – S. 10 (dok. nr 2183).
Володимир Александрович296
ділянки її поверхні, звичайно, здатні зберігати матеріали, важливі для відтворен-
ня цілісного образу унікального ансамблю.
На жаль, ретельне вивчення мурів і продумані висновки з їх дослідження теж
поєднується з доволі поверховим сприйняттям історичних реалій. Внаслідок цьо-
го також розглядається версія про спорудження вежі за князя Романа. Виклад про-
понує очевидні суперечності й навіть взаємовиключення. “Ponieważ w materiale
zabytkowym odkrywanym w pobliżu wieży nie znaleziono żadnych sakraliów mogących
poświadczyć sprawowanie liturgii (sic!), a w tradycji miejsca nie zachowały się żadne
przekazy o kultowym charakterze budowli, sądzić można, że: albo wnętrze to nie uzyskało
swego ostatecznego kształtu, albo spełniało swe funkcje na tyle krótko, że nie odcisnęło
znaczącego piętna na swoim otoczeniu” (s. 261). “Prawdopodobieństwo pełnienia funkcji
mieszkalnych zdecydowanie wzrasta w fazie dugiej, w której po przebudowie (czy też
rozbudowie) pojawia się pomieszczenie z trzema oknami szczelinowymi oraz kaplica”
(s. 262). “Pytanie o to czy – w kontekście ewentualnego związku funkcjonalnego między
cerkwią spaską a wieżą – kaplica w wieży pojawiła się już w pierwszej fazie, czy też
została wzniesiona dopiero w okresie, kiedy ów związek funkcjonalny osłabł, pozostaje
kolejnym problemem otwartym” (s. 262). “Ośmioboczna kaplica z okładziną ceglaną
mogła powstać zarówno z końcem XIII w., jak i na początku wieku XIV, a jej wzniesienie
było zapewne oryginalną inicjatywą możnowładcy, w którego ręce przeszło stołpijskie
dziedzictwo Romanowiczów” (s. 261). Як і в Д. Домбровського, визначальним для
цих розмірковувань виявляється очевидне абстрагування від реалій історичного
процесу на місцевому ґрунті, внаслідок якого постійно виникає “привид продукту
активності” князя Романа Мстиславовича, не підтвердженої жодним конкретним
фактом, й так само засноване винятково на приблизній даті постригу вдови князя
Романа Мстиславовича позаджерельне відсилання до можливості побудови вежі
на початковому етапі активності князя Данила Романовича.
Підсумовуючи й аналізуючи поодинокі тематичні групи відомостей, А. Буко
теж схилився до визнання початків вежі ще за часів князя Романа Мстиславовича
(s. 327), виходячи насамперед із даних радіо-вуглецевого аналізу поодиноких знахідок.
Водночас він виявився також прихильником зв’язку зі спорудою вдови князя Романа,
який, з погляду археології, мали підказати споріднені з відповідними холмськими ма-
теріалами керамічні залишки (s. 326–327), візантійський типологічний родовід са-
мого комплексу (s. 328–329, 333–334) та найстарші літописні згадки про місцевість
Стовп (s. 327). Хоча показово, що, попри наведені монастирські аналогії, монастир-
ське призначення тепер, як зазначалося, заперечено. При цьому автор, все ж, добачає
таку можливість, водночас припускаючи ймовірність розташування власне резиденції
поза пагорбом з вежею (s. 334). Оскільки на терені села не зафіксовано жодних вказі-
вок на її існування, така пропозиція не позбавлена несподіваності. Версію про мож-
ливість новішого “вбудування” каплиці до вже існуючої вежі він відкинув (s. 334).
Схиляючись на підставі насамперед загальновідомого своєю непевністю в доклад-
них датуваннях радіо-вуглецевого аналізу до визнання появи вежі ще за часів князя
Романа Мстиславовича, А. Буко не лише ладен сприйняти її “materialnym świadectwem
pierwszej monumentalnej (jeszcze przed Chełmem!) inwestycji Romanowiczów na ziemi
chełmskiej”. З огляду на її існування, в знаній літописній нотатці під 1205 р. про князя
297Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є)…
Данила, який перейняв батьківщину з місцевістю Стовп, у ній пропонується доказ
“istniejącej w tym regionie jakiejś dynastycznej (?) budowli” (s. 326). Останнє ствер-
дження – класичний приклад того, наскільки історики “закрутили голову” археоло-
гу. Не випадає доводити, що князь Роман як довголітній правитель Володимира, а від
1199 р. – ще й приєднаного тоді Галича ніяк не міг мати приписаних йому інтересів
на своєму віддаленому прикордонні – майбутній холмській околиці. Можливість по-
яви тут за його часів якоїсь “династичної будівлі(?!)” навіть всупереч тому, що всі ар-
хеологічно засвідчені реалії послідовно вказують на функціонування комплексу що-
йно за активної розбудови Холма та освоєння його околиці, дискутувати не випадає.
Того ж походження й інший залучений “аргумент” на користь появи вежі перед ча-
сами князя Данила, віднайдений у відсутності згадки про її спорудження на сторін-
ках Галицько-Волинського літопису: “Zastanawiać przy tym musi, że kronikarz, pisząc
o rozmaitych inicjatywach danielowskich związanych z budową Chełma, ani słowem nie
wspomina o jkichkolwiek pracach przy wznoszeniu nowej inwestycji w pobliskim Stołpiu.
Może dlatego, że wieża ta już wcześniej tam stałą” (s. 327). Нагадаємо: над його “вартіс-
тю” розважав Д. Домбровський, цілком слушно вказавши на відсутність у літопис-
ному викладі будь-яких відомостей про холмське будівництво (s. 45). До цього як до-
датковий аргумент варто ще тільки пригадати вміщену під 1223 р. знану не сповнену
обіцянку літописця розказати про спорудження міста23.
Сусідство вежі з іншим не менш загадковим об’єктом холмської околиці – уні-
кальною для регіону давньою мурованою Спаською церквою в сусідньому нині селі
Подґуже – давньому Спасі, визначило її постійну присутність на сторінках публікації
не тільки на “сусідських правах” та обумовило необхідність звернення також і до
неї у пошуках відповіді на загадку стовпівської вежі. Сам храм дотепер докладніше
не досліджувався. Щобільше, як на конкретних прикладах показав у своєму тексті
Станіслав Голуб, принагідні оказії для цього систематично не використовувалися від-
повідно до доступних можливостей, а зроблені відкриття, до того ж, ще й належно
не документувалися (s. 298–300). Внаслідок цього Спаський храм ніби виявляється
“не зовсім присутнім” на своєму історичному терені. Посталу при широко закроєних
дослідженнях вежі у Стовпі перспективу паралельного студіювання двох, безпереч-
но, якнайтісніше пов’язаних між собою об’єктів так само не використано – зусилля
фактично не вийшли поза декларування такої необхідності. Попри первісний намір,
роботи, проведені при вивченні вежі неподалік від Спаської церкви, ніяк не вплинули
на ситуацію. Фактично вони також стали зовсім “випадковими”, чомусь велися у чи-
малому віддаленні від самої споруди, тобто, стосовно неї, у, правду кажучи, достатньо
“нейтральному”, не відомо на яких підставах місці. Здобуті при цьому матеріали,
насамперед придатна для докладнішого датування кераміка, навіть потрактовано до-
казом пізнішої – порівняно з вежею – появи Спаської церкви (s. 335), хоча, з огляду на
конкретне місце віднайдення, за самим походженням вони ніяк не здатні сприйматися
уповноваженням до висновків щодо церковної споруди та її хронології.
Водночас уже зроблені в Спаській церкві окремі навіть виняткові відкриття
так само виявилися “не зауваженими”. Правду кажучи, в жодному з опублікованих
23 Ипатьевская летопись. – Стб. 740 (Л. 251об.).
Володимир Александрович298
текстів про сам храм фактично не йшлося. Мимоволі складається враження про
звернення до нього тільки тому, що не випадало робити вигляд ніби він не існує
зовсім. Зокрема, у відповідних текстах марно шукати відкликань до відзначеної
винятково в бібліографії статті холмської авторки Станіслави Руднік, яка єдина
докладніше розглянула споруду й датувала її XIII ст.24 При цьому опубліковано від-
найдені в інтер’єрі одинокі для західноукраїнського регіону декоративні розписи,
які пропонують малярську імітацію викладення стін з кам’яних блоків25.
Не випадало б обстоювати погляд, що тільки проведення повного комплексу
всебічних історично-архітектурних досліджень здатне принести надійні підстави
для суджень про храм. Запропоновані висновки на очевидно випадковому матеріалі
трактувати прийнятними, звичайно, не випадає ніяк. Поки звернення до церкви не
лише в аналізованій публікації, а й польський літературі загалом виказують один з
яскравих прикладів стійкого комплексу ознак обговорення чогось несприйнятого (щоби
не сказати “небажаного”). Принаймні цього разу про дослідження церкви так само не
йшлося. На очевидно некоректно вибраних підставах стверджено її пізнє, щойно нібито
з XIV ст., походження, хоча водночас відзначено віднайдення при будівельних роботах
неподалік від неї й кераміки XII–XIII ст. (s. 299). Проте щодо останньої повторено
за першопублікацією про її вірогідне нібито випадкове походження (s. 299–300). За
такого тлумачення неминуче мало б постати закономірне питання про джерело “ви-
падковості”, проте воно залишене поміж “запитаннями без відповіді”.
Приклад висновків на ретельно опрацьованому матеріалі пропонує опис
археологічно стверджених реалій унікального стовпівського об’єкту (Томаш
Дзєньковський) та аналіз решток набагато “доступнішої” й уже тепер достатньо
докладно датованої кераміки (Міхал Аух). Ґрунтовне вивчення чималої кількості
зібраних на території при вежі керамічних фрагментів та їх зіставлення з відпо-
відними знахідками з околиці (втім і з території у віддаленні від Спаської церк-
ви) допровадило до висновку про “niezwykłe wprost podobieństwo” зібраної на
місці дослідження елітарного призначення кераміки з віднайденою на території
княжої резиденції у Холмі (s. 163). Враження посилювала наявність серед комп-
лексу речових знахідок при вежі рідкісних для цих теренів керамічних плиток
з поливою. Звідси напрошувався закономірний висновок, який, при очевидних
немалих “ваганнях”, а навіть взаємно заперечуючих інтерпретаціях, що їх по-
дали залучені до робіт фахівці інших практикованих на об’єкті напрямів студій,
здатний послужити рідкісною “твердого наповнення” підставою для інтерпретації
стовпівського архітектурного ансамблю: “Ceramikę ze Stołpia należy zatem wiązać
głównie z czasami panowania Daniela i jego następców” (s. 163). Однозначна вимова
самого матеріалу, природно, не могла не привернути уваги як надійний аргумент
при ширших узагальненнях (s. 334). Однак водночас використання опрацьованого
на відповідному комплексі археологічних джерел аргументаційного потенціалу у
24 Rudnik S. Wyniki badań architektonicznych kościoła w Podgurzu, gm. Chełm // Najważniej-
sze odkrycia archeologiczno-architektoniczne Chełma i okolic. Materiały z sesji naukowej,
odbytej w Chełmie 1 XII 1995 r. – Chełm, 1997. – S. 47.
25 Ibidem. – S. 42. – Fot. 2 (na s. 51).
299Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є)…
підсумкових міркуваннях не випадало б визнати доступно вичерпним. Принаймні,
над його вимовою виразно задомінували інші прийняті у розважаннях аргументи,
про доказовість яких йшлося вище.
Зіставлення окремих статей збірника показує досить суттєві розходження по-
одиноких авторів у поглядах на вежу, серед яких – уже відзначалося – не бракує і
взаємних заперечень. Попри ретельні дослідження вибраних аспектів та важливі
відкриття, здатні пояснити окремі істотні особливості студійованого комплексу,
єдиного цілісного погляду на нього виробити, все ж, не вдалося. І це вказує на про-
рахунки як у підходах до вивчення, так і в опрацюванні доступної цілості фактичних
відомостей. Одним з них сприймається насамперед вибіркове, лише часткове дослі-
дження окремими шурфами території пагорба з вежею, а також – назагал скромної
частини його найближчої околиці. Неминучі й неуникненні вади такого підходу ще
очевидніше виявилися у, правду кажучи, незрозумілому намаганні пропонувати
нібито “остаточні” висновки щодо Спаської церкви на не лише цілком випадкових,
а й хіба що дуже віддалено дотичних до неї матеріалах. Того ж родоводу також
значно скромніше за його власним навантаженням припущення про гаданий “двір”
поза тереном вежі у Стовпі, якого, здається, навіть не пробували шукати. Одним
із найочевидніших недоліків, безперечно, є традиційна для польських авторів
тенденція послідовно трактувати стовпівську вежу “ізольованою” від тільки в за-
гальних рисах знаного, досі лише зовсім поверхово опрацьованого, як підкреслив
і сам А. Буко (s. 325), відповідного напряму будівництва Галицько-Волинського
князівства середини – другої половини XIII ст. Фактично поза увагою виявилися
навіть найближчі сусідні, уже через розташування під багатьма оглядами неминуче
аналогічні з походження споруди у Білавині та Холмі. Принаймні їх присутність
та використання на сторінках аналізованого збірника ніяк не відображає їхнього
історичного якнайтіснішого співвіднесення зі стовпівським ансамблем уже внаслі-
док самого сусідства та безперечної належності до єдиного культурно-історичного
комплексу. Інша виразно зарисована тенденція виявляється в заснованому на цілком
побіжному сприйнятті історії регіону намаганні співвіднести стовпівську вежу з
часами князя Романа Мстиславовича. Для цього насправді – випадало б все-таки
визнати з усією відповідальністю – немає жодних підстав, а практиковані “загально-
теоретичні” розмірковування за канонами “можливої” чи “вірогідної” історії, при-
родно, не здатні увінчатися прийнятним у науці результатом. Не підлягає сумніву,
що студіям над вежею, все ж, доведеться остаточно відмовитись від спроб чогось
подібного до пошуків “баптистерію в чистому полі”. Винятковий під усіма оглядами
автентичний історичний об’єкт неодмінно дочекається сприйняти через контекст
не інакше як його власних індивідуальних особливостей та реального історичного
контексту. Для їх виявлення поодинокі автори збірника зробили немало й наявні у
запропонованих текстах очевидні прорахунки та недоліки не здатні перекреслити
їхнього безперечного внеску у вивчення винятково “непіддатливого” об’єкту холм-
ської околиці. Не випадає сумніватися, що своє місце в його осмисленні посядуть
і реалії часу, місця та обставин появи стовпівського архітектурного ансамблю і
його функціонування. Поки ж у пропонованих тлумаченнях їх, здебільшого, все
ж, однозначно бракує.
Володимир Александрович300
Видається цілком очевидним, що з’ясуванню таємниці вежі повинно передувати
належне відкриття й осмислення усе ще не сприйнятого унікального історичного
феномену холмського осередку князя Данила Романовича26, зрештою, для польської
науки як явища чужорідної історичної традиції закономірно особливо “маловідомо-
го”. Найновіші археологічні дослідження на території резиденції у Холмі, проведені
під керівництвом А. Буко27, відкривають для цього ті перспективи, про які досі ви-
падало хіба що мріяти. Однак водночас аналізоване видання в окремих показових
моментах засвідчує незрозумілі зусилля, спрямовані на пошуки “чогось іншого”
там, де навіть secundum non datur. Такі намагання здатні лише наголосити одну з
особливостей книги у відсутності в розпорядженні авторів більшості оголошених
текстів системи аргументів та фактів однозначно переконливої вимови, що запро-
грамував як актуальний стан доступності й осмислення аналізованого об’єкту, так
і – нерідко – особиста позиція поодиноких учасників колективної праці. Позиція,
досвід та власні враження здатні виступати у конфлікті зі студійованими реаліями
із незмінною в таких випадках перемогою “теорії”, попереднього, старшого знання.
Аналізований стовпівський збірник сприймається ще одним яскравим підтверджен-
ням цієї досить поширеної, незмінно “надійно працюючої” закономірності.
Проведені студії, результати яких підсумовує аналізований том, безперечно,
принесли, у зіставленні з можливостями та зусиллями попередніх дослідників, ви-
нятково важливі матеріали до осмислення поодиноких, нерідко дотепер ще навіть
не зауважених прикмет унікального історичного комплексу в селі Стовп поблизу
Холма та певних аспектів ширшого контексту його функціонування. Проте очевид-
ний і незаперечний “поступ науки” виявився обмеженим у найважливішому – його
природному розвитку: запропонованому тлумаченні об’єкту інтересу. Головний
висновок із ознайомлення з викладеними підсумками вивчення виняткового архі-
тектурного ансамблю холмської околиці, все ж, полягає у тому, що їх теж випадає
розглядати лише наступним кроком до вирішення головної проблеми – розкриття
таємниці походження вежі. Само воно залишається завданням, і надалі зарезер-
вованим для майбутніх дослідників.
Інститут українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України
26 Новіші вступні міркування з цього приводу див.: Ałeksandrowycz W. Sztuka... – S. 52–59;
Його ж. Мистецтво Холма доби князя Данила Романовича // Княжа доба: історія і культура. –
Львів, 2007. – Вип. 1. – С. 136–153; Його ж. Мистецькі сюжети... – С. 38–72. Скромні, хоча
на тлі доступних досі можливостей винятково важливі перспективи відкриття найдавнішої
холмської спадщини на прикладі літератури та релігійної іконографії принесло вивчення
теми Покрову Богородиці в середньовічному українському малярстві, а навіть її досить
новіших прикладів: Його ж. Покров Богородиці. Українська середньовічна іконографія
(Студії з історії українського мистецтва. – Т. 4). – Львів, 2010. – С. 83–181; Його ж. Переказ
холмської та київської іконографії ХІІІ століття у храмовій іконі Покрову Богородиці
початку ХVІІІ століття з церкви в Андронові поблизу Кобрина // Україна... – С. 55–71.
27 Найновіша публікація з врахуванням їх результатів: Dzieńkowski T. Rozwój przestrzen-
ny Chełma w średniowieczu na podstawie badań archeologicznych // Rocznik Chełmski. –
Chełm, 2010. – T. 14. – S. 8–27.
301Здобутки і прорахунки найновіших студій над вежею у селі Стовп (Столп’є)…
|