Українська мова як чинник державотворення: наукові засади і моделі втілення (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 20 січня 2021 р.)

У доповіді наголошено, що мовне будівництво держави залишається пріоритетним завданням законодавчої, виконавчої влади, науковців і громадськості. Останніми роками зросли обсяги та ускладнилися завдання дослідження української мови, зокрема обґрунтування шляхів і форм удержавлення українсько...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Вісник НАН України
Datum:	2021
1. Verfasser:	Гриценко, П.Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2021
Schlagworte:	З кафедри Президії НАН України
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178945
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Українська мова як чинник державотворення: наукові засади і моделі втілення (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 20 січня 2021 р.) / П.Ю. Гриценко // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 2. — С. 22-26. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860133242884063232
author	Гриценко, П.Ю.
author_facet	Гриценко, П.Ю.
citation_txt	Українська мова як чинник державотворення: наукові засади і моделі втілення (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 20 січня 2021 р.) / П.Ю. Гриценко // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 2. — С. 22-26. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник НАН України
description	У доповіді наголошено, що мовне будівництво держави залишається пріоритетним завданням законодавчої, виконавчої влади, науковців і громадськості. Останніми роками зросли обсяги та ускладнилися завдання дослідження української мови, зокрема обґрунтування шляхів і форм удержавлення української мови, досягнення безконфліктного мовного буття соціуму, що потребує подальшого розвитку й поглиблення академічного дослідження мови, розширення проблематики, спрямованої на забезпечення практичних потреб державного будівництва, удосконалення структури та поліпшення кадрового й матеріально-технічного забезпечення базової лінгвоукраїністичної установи — Інституту української мови НАН України. The report emphasizes that the language development of the state remains a priority for the legislative and executive power, academics and the public. In recent years, the volume and complexity of the study of the Ukrainian language has increased, including substantiation of ways and forms of nationalization of the Ukrainian language, achieving conflictfree linguistic existence of society, which requires further development and deepening of academic research, expansion of issues aimed at meeting the practical needs of state building, improving the structure and expanding staffing and logistics of the basic institution in linguo-ukrainistic studies: the Institute of the Ukrainian Language of the NAS of Ukraine.
first_indexed	2025-12-07T17:45:40Z
format	Article
fulltext	22 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2) УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ЧИННИК ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ: НАУКОВІ ЗАСАДИ І МОДЕЛІ ВТІЛЕННЯ Стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 20 січня 2021 року У доповіді наголошено, що мовне будівництво держави залишається пріори- тетним завданням законодавчої, виконавчої влади, науковців і громадськос- ті. Останніми роками зросли обсяги та ускладнилися завдання досліджен- ня української мови, зокрема обґрунтування шляхів і форм удержавлення української мови, досягнення безконфліктного мовного буття соціуму, що потребує подальшого розвитку й поглиблення академічного дослідження мови, розширення проблематики, спрямованої на забезпечення практичних потреб державного будівництва, удосконалення структури та поліпшення кадрового й матеріально-технічного забезпечення базової лінгвоукраїніс- тичної установи — Інституту української мови НАН України. Вельмишановний Анатолію Глібовичу! Вельмишановні колеги! Проблема української мови як чинника державотворення дуже широка, і зрозуміло, що формат короткої доповіді дозволяє окреслити її лише тезово, конспективно, але сам факт заслу- ховування цього питання на засіданні Президії НАН України є знаменним. Отже, мова як універсальний засіб міжособистісної комуні- кації в різних соціальних, політичних, культурних обставинах і на різних етапах розвитку соціуму часто набуває виразно ін- ших ознак і функцій, які іноді можуть навіть не до кінця усві- домлюватися членами соціуму. Тому й існує певна розмитість, часткова неокресленість меж самого поняття «мова». Ніби всім зрозуміло, який сенс має це слово, але сформулювати його дефініцію виявляється не так просто. Відтак, і зміст терміна «мова» не є до кінця визначеним. Підвищена увага до статусу та реального функціонування української мови в останні десятиліття спричинила, як ми мо- жемо спостерігати, цілу лавину різноманітних характеристик, оцінок, поетичних визначень — деякі з поширених дефініцій української мови сприймаються як метафора, як образний ви- ГРИЦЕНКО Павло Юхимович — доктор філологічних наук, директор Інституту української мови НАН України З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИНАН УКРАЇНИ doi: https://doi.org/10.15407/visn2021.02.022 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 23 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ слів, хоча стосуються сутнісних характеристик цього складного феномену. Зокрема, як при- клад можна навести нині широко використову- ваний у публіцистичній площині вислів «чия мова — того й держава». Однак це не просто риторична фігура. Цей вислів ілюструє ситуа- цію, коли мову автохтонних мешканців чи яко- гось конкретного регіону, чи держави в цілому можна заступити або повністю, або великою мірою мовою іншою, мовою людності і влади прийшлої, мовою колонізатора. Така заміна завжди виходить за межі власне мови як засо- бу комунікації і обов’язково супроводжується формуванням у соціумі іншого світосприйнят- тя, іншої картини світу, іншої ментальності, а слідом за цим — усіченням, втратою глибини, зрештою трансформацією історичної пам’яті, зміненням моделі самоусвідомлення автохто- нів. Тому питання «чия мова в країні?» за сво- їм змістом дуже близьке до іншого риторично- го питання — «хто ми є такі?». Це загальновідомі положення, і я їх нага- дую на цьому високому зібранні тільки тому, що сьогодні в житті багатьох країн мова — це не лише важливий складник внутрішньої по- літики, а й активно використовуваний чинник міждержавних взаємин, який уже давно став елементом геополітики. Це переконливо ілю- струє сьогодення України, коли проголошено- му курсу на зміну мовного коду держави, тобто переходу від домінування за часів Радянського Союзу російської мови, що приховувалося за фасадом позірної російсько-української дво- мовності, до побудови українськомовної, укра- їноцентричної України, чиниться як внутріш- ній, так і відчутний зовнішній опір. Мовній ситуації в Україні в останні 30 ро- ків були притаманні значні коливання між відносно спокійним буттям і загостренням ситуації, аж до активних протестів. Згадаймо масові протести 2012 р., проголошення окре- мими регіонами специфічного мовного укладу зі співіснуванням двох офіційних мов та інші подібні події. Важливо, що зазначені коливан- ня підкреслюють високий суспільний статус мови, всупереч ідеології, яку сьогодні знову нав’язують суспільству, — «а какая разница», і водночас свідчать про значущість стратегічно правильного моделювання мовного розвитку держави. Прорахунки у визначенні шляхів еволюції мовного буття дуже дорого коштують суспіль- ству. Інколи це призводить до втрати не лише домінантного становища мови творця цієї на- ції, а й до масової відмови від рідної материн- ської мови, до самоідентифікації з іншим мов- ним світом, з пріоритетами і цінностями іншої нації і, відповідно, до ототожнення з історич- ною пам’яттю іншої нації. З огляду на зазначене вище особливу увагу звертає на себе політика нашого сусіда — Ро- сійської Федерації щодо збереження росій- ської мови в Україні з якомога вищим її ста- тусом і охопленням якомога ширших сфер її використання. Така позиція повністю відпо- відає амбітним геополітичним планам вищого керівництва цієї держави. Нагадаю, що ці амбі- ції спираються на тривалу історію упокорення інших народів не лише силою зброї, економіч- ними важелями, а й засобами «м’якої» гумані- тарної, зокрема мовної, експансії. Сьогодні дії Російської Федерації задля збе- реження і реставрації російськомовного про- стору поза її державними кордонами мають системне продовження і виразний наступаль- ний характер. Вони еволюційні за формою і водночас константні, сталі за визначальною метою, а саме: посилення своєї присутності чи домінування в різноманітних форматах на теренах, де поширена російська мова, де є так зване російськомовне населення. Наведу кілька красномовних фактів на під- твердження сказаного вище, що, зрештою, по- яснює нашу підвищену увагу до дій та планів нашого сусіда. По-перше, історичне поширен- ня й утвердження російської мови, ще за часів царату, потім за радянської доби, а тепер у Ро- сійській Федерації, завжди було (підкреслюю, завжди) справою державною, оцінювалося як особливо важливий напрям. Антологія вияв- лених на сьогодні указів, розпоряджень, інших нормативних документів різних часів, спря- мованих на утвердження і тотальне поширен- ня російської мови й одночасне гальмування, 24 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ стримування, аж до заборони, інших мов, на- лічує вже кілька товстенних томів. Таку полі- тику можна сміливо характеризувати як лінг- воцид, хоча подібний термін, звісно, не вико- ристовували. Цей лінгвоцид логічно слідує за геноцидом, тобто йдеться про знищення нації не лише фізичне, а й духовне. Процес обрусін- ня неросіян завжди патронувала і контролю- вала перша особа держави чи її повноважний дорученець. Це надважливе питання, ще раз повторю — державна справа, ніколи не опуска- лася до аматорства, самодіяльності на місцях і за будь-яких часів була добре матеріально за- безпечена. По-друге, діяльність виконавчих структур щодо мовного питання в Росії завжди була до- сить чітко розподілена за сферами: 1) утвер- дження російської мови на теренах власної держави; 2) поширення російської мови поза етнічними межами і державними кордонами. По-третє, завдання, спрямовані на досягнен- ня визначеної мети, яка в різні часи в окремих деталях могла зазнавати модифікації, осучас- нення, завжди втілювали в життя добре орга- нізовані колективи, до складу яких входили найкращі державні управлінці, віддані праців- ники оперативно-тактичних органів, науковці, з обов’язковим якнайширшим медійним і за- гальнодержавним організаційним супроводом. До речі, такі структуровані одиниці з дослі- дження і поширення російської мови за радян- ських часів було створено в академіях союзних республік на рівні відділів, відділень, творчих груп. Широку і надзвичайно активну діяль- ність було розгорнуто в рамках Міжнародної асоціації викладачів російської мови і літе- ратури — МАПРЯЛу (рос. Международная ассоциация преподавателей русского языка и литературы). Це також створення університе- тів дружби народів, інститутів російської мови для неросіян, численних наукових центрів російської мови і культури у позаросійських університетах. Усе це була і є, так би мовити, видима, верхня частина айсберга. Проте існує й прихована його частина — у форматі сил різ- номанітного впливу, особливо на теренах поза прямою юрисдикцією Росії. Сьогодні цільову внутрішню підтримку ро- сійської мови в самій Росії і заходи з розши- рення її використання поза межами Російської Федерації курує безпосередньо президент РФ Володимир Путін через оновлений за його указом від 12 серпня 2019 р. консультативний і координаційний орган — Раду при Президен- тові Російської Федерації з російської мови. До структури цієї ради входять три великі міжвідомчі комісії, що опікуються, відповідно, такими сферами, як державна політика у сфе- рі захисту і підтримки російської мови, розви- ток російської мови як мови міжнаціонального спілкування в Російській Федерації, а також підтримка і просування російської мови за кордоном. Особливу увагу хочу звернути на те, що 18 грудня 2020 р. на засіданні Ради глав дер- жав СНД ухвалено рішення про проголошен- ня 2023 р. Роком російської мови як мови між- національного спілкування. Тобто Росія знову активізує всі процеси, спрямовані на рестав- рацію російськомовного простору, і виводить їх на порядок денний у країнах, що історично перебували під її впливом. Також на цьому за- сіданні було підтверджено виконання Росією її значних фінансових зобов’язань перед партне- рами у Співдружності, особливо щодо поши- рення російської мови та підтримки навчаль- них закладів різного рівня, якщо викладання будь-яких дисциплін здійснюється в них ро- сійською мовою. Рада Федерації на своєму засіданні 16 січня 2021 р. ухвалила рішення про подання скарг до міжнародних організацій щодо порушення прав людини в Україні, що проявляється, на думку російської сторони, в обмеженні функ- ціонування російської мови в Україні. Зокре- ма, було висунуто пряму вимогу скасувати чинний на сьогодні Закон України «Про забез- печення функціонування української мови як державної». Мабуть, немає потреби коментувати цю агресивну риторику, яка, крім іншого, спря- мована на нагнітання ситуації в нашій країні, на залякування і дезорієнтацію суспільства. Я озвучив цю інформацію виключно для того, ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 25 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ щоб замислитися над проблемою складності сучасного мовного розвитку України, над рол- лю української мови як чинника українського державотворення, чинника консолідації сус- пільства. Потрібно чітко усвідомлювати, що з кожним новим кроком на цьому шляху, з кожним найменшим успіхом України у мов- ній гармонізації, у розбудові власної держави негативна реакція Російської Федерації лише зростатиме, адже розвиток української дер- жавності аж ніяк не відповідає планам нашого сусіда. Отже, сьогодні актуальним завданням за- лишається вироблення засад організації удер- жавлення української мови, і цей процес у дуже укрупненому вигляді бачиться таким. Насамперед необхідно докласти всіх зусиль за- для втілення в повному обсязі вимог чинного законодавства про українську мову як держав- ну, про освіту, про функціонування медійного простору в Україні. Інакше кажучи, йдеться про необхідність створення юридично регу- льованої мовної ситуації, яка має формуватися державою за допомогою законодавчого поля, а не під впливом зовнішнього тиску будь-якої іншої країни. Останнім часом ми маємо багато прикладів такого зовнішнього тиску не лише з боку Російської Федерації. Маю на увазі, на- приклад, нещодавні політичні напруження у взаєминах з Угорщиною, Румунією, Болгарією у зв’язку з прийняттям Україною закону про освіту. На сьогодні в Україні є багато об’єднань, громадських організацій та інших структур із захисту української мови, але реального ефекту від їхньої діяльності, відверто кажучи, небагато. На моє глибоке переконання, необ- хідно сформувати потужну загальнодержавну структуру — Раду при Президентові України з української мови, яка має стати передусім на- дійною базовою платформою для наукового обґрунтування і опрацювання питань мовного будівництва. Важливо, що статус такої ради відкриє можливості для реального втілення в життя результатів цих напрацювань, сприя- тиме скороченню дистанції між ідеєю, форму- ванням певних положень і впровадженням їх у практику. Якщо така структура забезпечува- тиметься управлінськими, організаційними, фінансовими, медійними потужностями, її ре- комендації не будуть волюнтарно зневажувані на місцях, а стануть обов’язковими для вико- нання. Діяльність Ради з української мови має спиратися на реальну інформацію про мовну ситуацію в різних регіонах. І тут я хочу привернути вашу увагу до до- свіду науковців Інституту української мови НАН України з дослідження стану функціо- нування української мови в різних регіонах і соціальних стратах суспільства, особливостей використання української мови в окремих сферах життя суспільства. Вагоме значення мають такі праці співробітників Інституту, як «Мова радянського тоталітаризму» і «Кон- флікт мов та ідентичностей у пострадянській Україні» (автор обох — Л.Т. Масенко), «Мова як індикатор угорсько-українських відносин сьогодення» (П.Ю. Гриценко), «Українська мова в українській школі на початку ХХІ сто- ліття: соціолінгвістичні нариси» (О.М. Дани- левська) та ін. Важливим видається також досвід Націо- нального інституту стратегічних досліджень, в якому кілька років тому було організовано по- тужний інтелектуальний наступ за напрямами угорсько-українських мовних відносин, розви- тку мовної ситуації на Закарпатті та з інших актуальних тем сьогодення. Широке мовознавче дослідження україн- сько-європейських і європейсько-українських зв’язків, спільних етнокультурних контекстів, історія яких налічує не одне століття, враху- вання міжмовних зв’язків і паралелей, вивчен- ня досвіду інших країн з досягнення безкон- фліктного мовного буття соціуму узагальнено у збірнику наукових праць Інституту мово- знав ства ім. О.О. Потебні НАН України «Укра- їнська мова і європейський лінгвокультурний контекст», який вийшов друком у 2019 р. Розумію, що певну настороженість може викликати невтішний досвід попередніх іні- ціатив зі створення при Президентові України або при Кабінеті Міністрів України подібних рад та комісій, які продукували програми, за- 26 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ тверджували плани дій, але їхній коефіцієнт корисної дії був зовсім невисокий. Причини цього були різні, але хочу привернути вашу увагу до такої характерної особливості: біль- шість цих комісій було організовано наприкін- ці строку повноважень президента або уряду, а тому їхні наступники не мали обов’язку ви- конувати рішення попередньої влади. За умови, якщо держава прагне піднести роль української мови відповідно до вимог Конституції та чинного законодавства Укра- їни, вага академічних досліджень зростає. Причому йдеться не лише про пріоритетний філологічний напрям, величезне значення має весь комплекс соціолінгвістичних досліджень. Добре відомо, що там, де відсутні багатотомні фундаментальні академічні видання, відкрива- ється простір для спекулятивних маніпуляцій, зумовлених політичними потребами. Наведу лише один приклад. Виданий ще за радянських часів історичний лексикографіч- ний словник української мови охоплює XIV– XV ст. При цьому росіяни уклали і публікують багатотомний історичний словник російської мови XI–XVII ст. (вже вийшов друком 31 том) і окремо словник XVIIІ ст. Ніколи поді- бного проєкту в Україні не було. А потім цю ситуацію в мовній історії політики широко використовують у своїх цілях, стверджуючи, що російська мова давня, а тому має пріоритет над молодою українською. Цю спекулятив- ну ідеологему росіяни реалізували у 2019 р. в ООН, поширивши відповідні матеріали про генетичне дерево слов’янських мов, на якому українська і білоруська мови є похідними від російської. Тому ще одним з наших пріоритетів має бути висока якість соціолінгвістичних досліджень. Ми передусім маємо показати, наскільки укра- їнська мова приваблива, гнучка, достатня для забезпечення всіх потреб комунікації, і лише тоді можемо розраховувати на її підтримку з боку суспільства. Дякую за увагу! За матеріалами засідання підготувала О.О. Мележик Pavlo Yu. Hrytsenko ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5363-6585 Institute of Ukrainian Language of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine UKRAINIAN LANGUAGE AS A FACTOR OF STATE FORMATION: SCIENTIFIC PRINCIPLES AND MODELS OF IMPLEMENTATION Transcript of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, January 20, 2021 The report emphasizes that the language development of the state remains a priority for the legislative and executive power, academics and the public. In recent years, the volume and complexity of the study of the Ukrainian language has increased, including substantiation of ways and forms of nationalization of the Ukrainian language, achieving conflict- free linguistic existence of society, which requires further development and deepening of academic research, expansion of issues aimed at meeting the practical needs of state building, improving the structure and expanding staffing and logistics of the basic institution in linguo-ukrainistic studies: the Institute of the Ukrainian Language of the NAS of Ukraine. Keywords: Ukrainian language, state formation, linguo-ukrainistic studies.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-178945
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:45:40Z
publishDate	2021
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Гриценко, П.Ю. 2021-03-25T13:20:02Z 2021-03-25T13:20:02Z 2021 Українська мова як чинник державотворення: наукові засади і моделі втілення (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 20 січня 2021 р.) / П.Ю. Гриценко // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 2. — С. 22-26. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2021.02.022 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178945 У доповіді наголошено, що мовне будівництво держави залишається пріоритетним завданням законодавчої, виконавчої влади, науковців і громадськості. Останніми роками зросли обсяги та ускладнилися завдання дослідження української мови, зокрема обґрунтування шляхів і форм удержавлення української мови, досягнення безконфліктного мовного буття соціуму, що потребує подальшого розвитку й поглиблення академічного дослідження мови, розширення проблематики, спрямованої на забезпечення практичних потреб державного будівництва, удосконалення структури та поліпшення кадрового й матеріально-технічного забезпечення базової лінгвоукраїністичної установи — Інституту української мови НАН України. The report emphasizes that the language development of the state remains a priority for the legislative and executive power, academics and the public. In recent years, the volume and complexity of the study of the Ukrainian language has increased, including substantiation of ways and forms of nationalization of the Ukrainian language, achieving conflictfree linguistic existence of society, which requires further development and deepening of academic research, expansion of issues aimed at meeting the practical needs of state building, improving the structure and expanding staffing and logistics of the basic institution in linguo-ukrainistic studies: the Institute of the Ukrainian Language of the NAS of Ukraine. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України З кафедри Президії НАН України Українська мова як чинник державотворення: наукові засади і моделі втілення (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 20 січня 2021 р.) Ukrainian language as a factor of state formation: scientific principles and models of implementation (Transcript of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, January 20, 2021) Article published earlier
spellingShingle	Українська мова як чинник державотворення: наукові засади і моделі втілення (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 20 січня 2021 р.) Гриценко, П.Ю. З кафедри Президії НАН України
title	Українська мова як чинник державотворення: наукові засади і моделі втілення (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 20 січня 2021 р.)
title_alt	Ukrainian language as a factor of state formation: scientific principles and models of implementation (Transcript of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, January 20, 2021)
title_full	Українська мова як чинник державотворення: наукові засади і моделі втілення (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 20 січня 2021 р.)
title_fullStr	Українська мова як чинник державотворення: наукові засади і моделі втілення (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 20 січня 2021 р.)
title_full_unstemmed	Українська мова як чинник державотворення: наукові засади і моделі втілення (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 20 січня 2021 р.)
title_short	Українська мова як чинник державотворення: наукові засади і моделі втілення (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 20 січня 2021 р.)
title_sort	українська мова як чинник державотворення: наукові засади і моделі втілення (стенограма наукової доповіді на засіданні президії нан україни 20 січня 2021 р.)
topic	З кафедри Президії НАН України
topic_facet	З кафедри Президії НАН України
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178945
work_keys_str_mv	AT gricenkopû ukraínsʹkamovaâkčinnikderžavotvorennânaukovízasadiímodelívtílennâstenogramanaukovoídopovídínazasídanníprezidíínanukraíni20síčnâ2021r AT gricenkopû ukrainianlanguageasafactorofstateformationscientificprinciplesandmodelsofimplementationtranscriptofscientificreportatthemeetingofthepresidiumofnasofukrainejanuary202021

Українська мова як чинник державотворення: наукові засади і моделі втілення (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 20 січня 2021 р.)

Institution

Ähnliche Einträge