Хранитель найбільшого у світі радіотелескопа (інтерв’ю до 70-річчя академіка НАН України О. О. Коноваленка)

27 лютого виповнюється 70 років відомому вченому в галузі радіоастрономії і астрофізики, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2018), лауреату Державної премії СРСР (1988), заслуженому діячеві науки і техніки України (2001), лауреату іменних премій НАН України: імені С.Я. Бра...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2021
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2021
Series:	Вісник НАН України
Subjects:	Люди науки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178953
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Хранитель найбільшого у світі радіотелескопа (інтерв’ю до 70-річчя академіка НАН України О. О. Коноваленка) // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 2. — С. 89-100. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-178953
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1789532025-02-09T22:38:07Z Хранитель найбільшого у світі радіотелескопа (інтерв’ю до 70-річчя академіка НАН України О. О. Коноваленка) Keeper of the world's largest radio telescope (Interview to the 70th anniversary of Academician of the NAS of Ukraine O.O. Konovalenko) Люди науки 27 лютого виповнюється 70 років відомому вченому в галузі радіоастрономії і астрофізики, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2018), лауреату Державної премії СРСР (1988), заслуженому діячеві науки і техніки України (2001), лауреату іменних премій НАН України: імені С.Я. Брауде (2008) та імені М.К. Янгеля (2013), керівнику відділення низькочастотної радіоастрономії — заступнику директора Радіоастрономічного інституту НАН України (з 2007), доктору фізико-математичних наук (1984), академіку НАН України (2003) Олександру Олександровичу Коноваленку. Користуючись нагодою, редакція журналу «Вісник НАН України» взяла інтерв’ю у ювіляра і розпитала про його шлях у науці, найбільші досягнення та плани на майбутнє. February 27 marks the 70th anniversary of the famous scientist in the field of radio astronomy and astrophysics, laureate of the State Prize of Ukraine in Science and Technology (2018), laureate of the USSR State Prize (1988), Honored Worker of Science and Technology of Ukraine (2001), laureate of the NAS of Ukraine Prizes named after S.Ya. Braude (2008) and M.K. Yangel (2013), Head of the Department of Low-Frequency Radio Astronomy, Deputy Director of the Radio Astronomical Institute of the NAS of Ukraine (since 2007), Doctor of Physics and Mathematics (1984), Academician of the NAS of Ukraine (2003) Olexander O. Konovalenko. Taking the opportunity, the editorial board of the Visnyk of the National Academy of Sciences of Ukraine interviewed Academician O.O. Konovalenko and asked about his path in science, his greatest achievements and plans for the future. 2021 Article Хранитель найбільшого у світі радіотелескопа (інтерв’ю до 70-річчя академіка НАН України О. О. Коноваленка) // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 2. — С. 89-100. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2021.02.089 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178953 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Люди науки Люди науки
spellingShingle	Люди науки Люди науки Хранитель найбільшого у світі радіотелескопа (інтерв’ю до 70-річчя академіка НАН України О. О. Коноваленка) Вісник НАН України
description	27 лютого виповнюється 70 років відомому вченому в галузі радіоастрономії і астрофізики, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2018), лауреату Державної премії СРСР (1988), заслуженому діячеві науки і техніки України (2001), лауреату іменних премій НАН України: імені С.Я. Брауде (2008) та імені М.К. Янгеля (2013), керівнику відділення низькочастотної радіоастрономії — заступнику директора Радіоастрономічного інституту НАН України (з 2007), доктору фізико-математичних наук (1984), академіку НАН України (2003) Олександру Олександровичу Коноваленку. Користуючись нагодою, редакція журналу «Вісник НАН України» взяла інтерв’ю у ювіляра і розпитала про його шлях у науці, найбільші досягнення та плани на майбутнє.
format	Article
title	Хранитель найбільшого у світі радіотелескопа (інтерв’ю до 70-річчя академіка НАН України О. О. Коноваленка)
title_short	Хранитель найбільшого у світі радіотелескопа (інтерв’ю до 70-річчя академіка НАН України О. О. Коноваленка)
title_full	Хранитель найбільшого у світі радіотелескопа (інтерв’ю до 70-річчя академіка НАН України О. О. Коноваленка)
title_fullStr	Хранитель найбільшого у світі радіотелескопа (інтерв’ю до 70-річчя академіка НАН України О. О. Коноваленка)
title_full_unstemmed	Хранитель найбільшого у світі радіотелескопа (інтерв’ю до 70-річчя академіка НАН України О. О. Коноваленка)
title_sort	хранитель найбільшого у світі радіотелескопа (інтерв’ю до 70-річчя академіка нан україни о. о. коноваленка)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Люди науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178953
citation_txt	Хранитель найбільшого у світі радіотелескопа (інтерв’ю до 70-річчя академіка НАН України О. О. Коноваленка) // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 2. — С. 89-100. — укр.
series	Вісник НАН України
first_indexed	2025-12-01T11:35:33Z
last_indexed	2025-12-01T11:35:33Z
_version_	1850305610939105280
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 89 ХРАНИТЕЛЬ НАЙБІЛЬШОГО У СВІТІ РАДІОТЕЛЕСКОПА Інтерв’ю до 70-річчя академіка НАН України О.О. Коноваленка 27 лютого виповнюється 70 років відомому вченому в галузі радіоастроно- мії і астрофізики, лауреату Державної премії України в галузі науки і тех- ніки (2018), лауреату Державної премії СРСР (1988), заслуженому діячеві науки і техніки України (2001), лауреату іменних премій НАН України: імені С.Я. Брауде (2008) та імені М.К. Янгеля (2013), керівнику відділення низькочастотної радіоастрономії — заступнику директора Радіоастро- номічного інституту НАН України (з 2007), доктору фізико-математич- них наук (1984), академіку НАН України (2003) Олександру Олександро- вичу Коноваленку. Користуючись нагодою, редакція журналу «Вісник НАН України» взяла інтерв’ю у ювіляра і розпитала про його шлях у науці, най- більші досягнення та плани на майбутнє. — Олександре Олександровичу, мені пощастило кілька разів спілкуватися з Вами, коли ми готували матеріали з розвитку низькочастотної радіоастрономії до друку в нашому журналі. Кожного разу Ви так захопливо розповідали про свою робо- ту, про обсерваторію Радіоастрономічного інституту, і мені було дуже шкода, що в науковій статті не можна передати цю емоційну складову. Тепер маємо нагоду поговорити в менш офіційному стилі ювілейного інтерв’ю. Розкажіть, будь лас- ка, що нового на найбільшому у світі радіотелескопі? — У нас життя кипить. Зараз проводимо цілий комплекс дуже цікавих і принципово нових досліджень, вивчаємо широ- кий клас об’єктів Всесвіту, таких як Сонце, планети Сонячної системи, екзопланети, міжпланетне та міжзоряне середовища, активні зорі, пульсари, позагалактичні радіоджерела. Багато співпрацюємо із зарубіжними партнерами, виконуємо кілька проєктів у рамках міжнародних договорів та за грантами різ- них наукових фондів. Крім того, ми продовжуємо комплексну модернізацію радіо- телескопів УТР-2 і УРАН, а також роботи зі створення гігант- ського українського радіотелескопа (ГУРТ) нового покоління. Олександр Олександрович Коноваленко doi: https://doi.org/10.15407/visn2021.02.089 90 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2) ЛЮДИ НАУКИ При цьому намагаємося максимально вико- ристовувати найсучасніші інформаційні тех- нології, новітню елементну базу і втілювати власні науково-технічні ідеї. Річ у тім, що радіотелескоп УТР-2 від само- го початку його створення був найбільшим і найсучаснішим декаметровим інструментом у світі. Нам і дотепер, попри всі негаразди з фі- нансуванням наукової сфери в нашій країні, вдається утримувати цю високу планку. Зараз розвинені країни вкладають у розвиток радіо- астрономії надзвичайно великі кошти, і єдина можливість для нас не втратити пріоритет — це зробити наш УТР-2 найдосконалішим у світі. На сьогодні ми підвищили його інформа- тивність (смуга аналізу, кількість каналів, роз- дільна здатність, динамічний діапазон) більш ніж у тисячу разів. Поки що це дозволяє Укра- їні посідати провідне місце в галузі низькочас- тотної радіоастрономії. Ви, мабуть, знаєте, що радіотелескоп УТР-2 разом із системою УРАН включено до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання. Я, до речі, маю офіційний статус хранителя. Це також накладає велику відповідальність. — А як вам вдається конкурувати з провід- ними країнами світу? Наскільки я розумію, обсяги фінансування «у них» і «у нас» різ- няться на кілька порядків. Ви маєте якийсь «секрет»? — Так, зараз у всьому світі відбувається бурхливий прогрес низькочастотної радіоаст- рономії, в рамках міжнародних колаборацій створюються великі радіотелескопи ново- го покоління LOFAR, NenuFAR, LWA, MWA, SKA-low. Але Україна, як і раніше, залишаєть- ся світовим лідером у цій актуальній галузі фундаментальної та прикладної науки. Най- головнішим «секретом» тут є запроваджений нами комплексний науковий підхід до дослі- джень. Ми намагаємося оптимально поєднува- ти астрофізичні та апаратно-методичні аспек- ти. У такий спосіб нам вдається реалізувати повний продуктивний цикл: постановка астро- фізичного завдання — формулювання вимог до апаратури і методів спостережень та їх ство- рення — проведення високочутливих спосте- режень — обробка результатів, їх теоретична та астрофізична інтерпретація — формулювання нових астрофізичних завдань. На відміну від нас, за кордоном дуже час- то використовують принцип глибокого «роз- ділення праці»: хтось ставить дослідницькі завдання, другі — розробляють методики, треті — створюють апаратуру, інші — спеціа- лізуються на обробленні масивів даних. Іноді це дійсно виправдано, але здебільшого призво- дить до непорозумінь між різними виконав- цями, спричинює появу прикрих помилок як в астрофізичних, так і в апаратно-методичних аспектах. Частково їм вдається компенсувати ці недоліки завдяки величезним (я б сказав на- віть, захмарним з нашої точки зору) коштам, які провідні держави світу вкладають у свою науку. На жаль, українська влада, як Ви правильно зазначили, виділяє на проведення вітчизняних досліджень у сотні разів менші обсяги фінан- сування. І тільки завдяки таланту, ентузіазму і порядності українських науковців наша країна утримує найвищий рівень у деяких галузях на- уки, зокрема в астрономії та радіоастрономії. — Однак повернімося до Вашої біографії. Ви корінний харків’янин? — Це, до речі, дещо спірне питання, кого вва- жати корінним мешканцем — чи того, хто сам народився в цьому місті, чи того, чиї батьки або навіть дідусі-бабусі жили там. У будь-якому разі я народився у Харкові і відчуваю себе ко- рінним харків’янином. Мої батьки обоє були вчені-біологи. З дитинства вони навчили мене з великою повагою ставитися до живої при- роди, до всіх представників рослинного і тва- ринного світу, зокрема й до людей. Я глибоко вдячний їм за це, оскільки протягом життя пе- ребування на природі завжди допомагало мені скинути нервове навантаження, повернутися до рівноважного стану та й просто подумати над якоюсь проблемою. Наша обсерваторія розташована за містом (я й дотепер часто зали- шаюся там на нічні спостереження, вважаючи, що мій піввіковий досвід все ж корисний для ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 91 ЛЮДИ НАУКИ молодих дослідників), і ось там, на лоні дикої природи, я й знаходжу для себе віддушину, а це вкрай потрібно при нашому стрімкому тем- пі життя. Однак у шкільні роки я більше цікавився точними науками, краще, ніж усі інші предме- ти, мені давалася фізика, ну ще й математика. Тому я не пішов по стопах батьків (на відміну від моєї старшої сестри), а обрав своїм фахом фізико-математичні науки — вступив на раді- отехнічний факультет Харківського інституту радіоелектроніки. — Я знаю, що приблизно в цей період у Харківському інституті радіоелектроніки на- вчався Анатолій Глібович Загородній. Ви ча- сом не перетиналися з ним? — Дійсно, ми вступили в один рік, але він вчився на радіофізичному факультеті, а я на радіотехнічному, і особисто познайомилися набагато пізніше. Ми з Анатолієм Глібовичем якось згадували наші студентські роки і навіть дійшли висновку, що з великою ймовірністю ми з ним все ж перетиналися десь у коридорах або в інших місцях загального користування, але, ні, тоді один одного не знали. — А як Ви потрапили до наукової школи С.Я. Брауде? Вступили в аспірантуру чи ще в інституті почали наукову діяльність? — Ні, я не був в аспірантурі. Загалом моя на- укова кар’єра складалася не як у людей. Гадаю, що так сталося через мою вроджену нелюбов ставити комусь запитання. Річ у тім, що я, об- разно кажучи, науковий «інтроверт». З дитин- ства постійно цікавився, чому щось є саме так, а не інакше, але ніколи не запитував. Сам роз- мірковував, намагався знайти інформацію в книгах. Я не відвідував ніяких гуртків, не був членом студентських наукових товариств, не намагався «будувати» кар’єру, але багато чи- тав, займався самоосвітою. Ця особливість збе- реглася і потім, вже у дорослому житті. Коли постає якась наукова проблема, я просто над нею постійно думаю, часто в мене до роздумів підключається просторове мислення, і в якусь мить відповідь приходить сама собою. Обсерваторія ім. С.Я. Брауде Радіоастрономічного ін- ституту НАН України з висоти пташиного польоту Радіотелескоп УТР-2 влітку Антенні решітки радіотелескопа нового покоління ГУРТ 92 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2) ЛЮДИ НАУКИ — Тобто Ви запитання ставите сам собі, своїй підсвідомості? — Можливо. Але, як правило, сформовано- му рішенню якоїсь проблеми передує період, так би мовити, розумового «турборежиму», аж доки не народиться шукана відповідь. Однак, повертаючись до Вашого попере- днього запитання, можу сказати, що до Інсти- туту радіофізики і електроніки АН УРСР я потрапив дещо випадково. Наприкінці четвер- того курсу в нас була літня практика, під час якої студентів зазвичай посилали на один з численних харківських радіозаводів, де в кра- щому разі дозволяли виточити якусь болванку, тобто нічого цікавого. А мені раптом запропо- нували пройти практику в ІРЕ, і я погодився. Про радіоастрономію я мав тоді дуже туманні уявлення, прізвище Брауде, звісно, чув, але майже нічого про нього не знав. Під час прохо- дження практики мені дали завдання зробити один прилад. Це відразу захопило мене, сидів ночами, розбирався, читав відповідну літера- туру, і за місяць пристрій був готовий. Дипломну роботу я виконував також в ІРЕ під керівництвом Юрія Марковича Брука. І хоча опановувати астрономічну науку мені довелося самостійно, робив я це із задоволен- ням саме завдяки йому — Юрій Маркович зу- мів прищепити мені любов до радіоастрономії. А після захисту диплома я вже став співробіт- ником Інституту радіофізики і електроніки. Так я і опинився у творчій атмосфері науко- вої школи декаметрової радіоастрономії, за- снованої академіком Семеном Яковичем Брау- де. Це була дивовижна людина. Семен Якович одним з перших у світі правильно оцінив, які широкі наукові перспективи відкриває радіо- астрономія декаметрових хвиль. До речі, ра- діоастрономія як розділ астрономічної науки зародилася саме в декаметровому діапазоні хвиль, коли американський радіоінженер Карл Янський у 1933 р. відкрив космічне радіо- випромінювання на частоті близько 15 МГц. Проте розвитку ці радіоспостереження тоді не набули, оскільки стали очевидними їх не- доліки. Це передусім висока яскравісна тем- пература галактичного нетеплового фону, яка визначає шумову температуру і яку в принци- пі неможливо зменшити; численні і дуже ін- тенсивні радіоперешкоди земного походжен- ня; негативний вплив середовища, особливо іоносфери; низька кутова роздільна здатність радіотелескопа та ін. Однак Семен Якович одразу усвідомив потенціал нового інстру- мента для дослідження Всесвіту на гранично низьких частотах, оскільки він дає абсолютно унікальну інформацію, яку не можна отрима- ти жодним іншим методом. Заручившись під- тримкою президента Академії Бориса Євгено- вича Патона, на початку 60-х років він очолив роботи зі зведення радіоастрономічних антен декаметрових хвиль на нових принципах, що дозволяли знизити вплив негативних чинни- ків. Тут слід відзначити і дивовижну прозо- рливість Бориса Євгеновича, який, хоч і не був фахівцем з радіоастрономії, одразу «повірив» у проєкт С.Я. Брауде і завжди підтримував роз- виток цього напряму. Борис Євгенович Патон і Семен Якович Брауде під час візиту членів Президії Академії наук України з на- годи введення в дію нового гігантського радіотелеско- па УТР-2. 4 червня 1971 р. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 93 ЛЮДИ НАУКИ — Ви від самого початку працювали на УТР-2? — Так, на практику я прийшов у 1972 р. а офіційна «інавгурація» радіотелескопа УТР- 2 відбулася в червні 1971 р. Проте регулярні наукові вимірювання на телескопі розпочали- ся роком пізніше. Так що можна сказати, що я працюю на УТР-2 майже стільки, скільки він існує. Причому не просто існує, а й постійно розвивається. Наприкінці 70-х — на початку 80-х років на основі радіотелескопа УТР-2 було побудовано систему декаметрових ін- терферометрів УРАН для спостереження ра- діоджерел у режимі радіоінтерферометрії з наддовгими базами. А зараз створюється ра- діотелескоп нового покоління ГУРТ, який має втричі більшу смугу частот, а за такими харак- теристиками, як чутливість, завадостійкість та функціональні можливості, перевершує всі на- явні закордонні аналоги. З 1980 р. за ініціативою Семена Яковича Брауде і Леоніда Миколайовича Литвинен- ка було створено Відділення радіоастрономії Інституту радіофізики та електроніки НАН України, а потім, у 1985 р., на його базі орга- нізовано Радіоастрономічний інститут НАН України, який Леонід Миколайович очолював протягом більш як 30 років, а тепер є його по- чесним директором. — А на яку тему була Ваша дипломна робо- та? Ви цю проблематику розвивали й надалі? — Ні. Диплом був присвячений вивченню пульсарів. Причому робота виявилася досить ґрунтовною, її б трошки доопрацювати і була б кандидатська. Я залюбки і далі продовжував би займатися пульсарами, тим більше, що тоді ця тема була оповита науковою романтикою — їх відкрили лише 3–4 роки тому, а в 1974 р. Ентоні Г’юїшу за пульсари було присуджено Нобелівську премію. Однак доля розпоряди- лася інакше. Мене випросив у Ю.М. Брука і забрав у свою групу Леонід Григорович Содін. Вони тоді збиралися шукати низькочастотні спектральні лінії в міжзоряному середовищі, і їм конче потрібен був тямущий радіотехнік для створення одного унікального прила- ду — корелометра. Це виявилося дуже непро- стим завданням, але врешті-решт мені вдало- ся розробити його схему і зібрати на наших радянських мікросхемах (а дістати їх було дуже складно) перший в СРСР (у світі поді- бний прилад був лише в США) цифровий ра- діо астрономічний приймач — кореляційний спект роаналізатор. А потім почався тривалий пошук самих спектральних ліній. Близько двох років ре- зультатів не було. Я розумів, що багато моїх колег починають сприймати мене як дивака. Борис Євгенович Патон представляє директора новоствореного Радіо аст- рономічного інституту Леоніда Миколайовича Литвиненка 94 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2) ЛЮДИ НАУКИ Нормальний науковець на моєму місці давно б передав спостереження іншим, а сам би за цей час захистив дисертацію, бо створення корело- метра і відповідної методики — цілком достат- ній матеріал для кандидатської. Але я інтуї- тивно відчував, що стою на правильному шля- ху, і не міг кинути спостереження. І ось одного червневого дня 1978 р. я подивився на спектр і аж подих затамував — ось воно, є відкриття! Мені навіть складно описати вам це відчуття ейфорії після стількох років очікування. Ще пару років знадобилося на підтверджен- ня, що це дійсно міжзоряні спектральні лінії високозбуджених атомів вуглецю, а не якісь земні ефекти. І, нарешті, в 1980 р. в журналі «Nature» вийшла перша стаття, наступного, 1981, року — друга. Результат був насправді вагомим, оскільки відкривав нові можливос- ті для діагностики міжзоряного середовища і згодом дозволив мені розробити реалістичну модель фізичного стану міжзоряного світу. А потім мені довелося переключитися на зовсім інше завдання — потрібно було розро- бити нові антенні підсилювачі. Ніхто не знав, як за це взятися, а в мене була ідея. Однак її реалізація виявилася складнішою, ніж я ду- мав спочатку. Зрештою, я зробив діючий зра- зок підсилювача, а доведенням цієї розробки та її промисловим впровадженням зайняв- ся вже Вячеслав Володимирович Захарен- ко, нинішній директор Радіоастрономічного інституту. — Олександре Олександровичу, я якось чула від Ваших колег, що кандидатську дисер- тацію Ви не захищали, Вам одразу присвоїли докторський ступінь. Це такий унікальний випадок. Розкажіть, будь ласка, як це було. — Ну, не зовсім так, хоча я дійсно не маю диплома кандидата наук. Зараз поясню, в чому річ. Наприкінці 1982 р. я нарешті взявся за свою кандидатську дисертацію, написав її дуже швидко, десь за місяць, благо матеріали і розрахунки всі давно вже були готові. Про- те постало питання, де захищатися, оскільки в Україні тоді не було відповідної спецради. Семен Якович Брауде порадив мені подати роботу до московського Інституту космічних досліджень АН СРСР (перед тим кілька моїх старших колег успішно захистилися там). Без зайвої скромності скажу, що сумнівів у якості дисертації в мене не було — робота містила і створення унікальної цифрової апаратури, і нові методи досліджень, і реальні пошукові спостереження з позитивними результатами та їх нову теоретичну інтерпретацію, а тому я сміливо подався до Москви. Передзахист при- значили на грудень 1982 р., і я дуже пишався, що він мав відбутися в рамках широковідомого «семінару Шкловського». Тут варто сказати кілька слів про Йосипа Самуїловича Шкловського. Це справжній ко- рифей астрофізики, всесвітньо відомий уче- ний. Він зробив величезний внесок у майже весь спектр астрофізичних проблем: заклав основу сучасних уявлень про сонячну корону і радіовипромінювання Сонця, розробив теорію космічного радіовипромінювання, концепцію еволюції зір і планетарних туманностей, тео- рію походження космічних променів, запро- понував низку астрофізичних експериментів у близькому космосі, вивчав природу галактич- них і позагалактичних рентгенівських джерел, отримав багато інших вагомих результатів. До речі, Йосип Самуїлович народився в Україні, у м. Глухові Сумської області. Й.С. Шкловський мав добрі стосунки з С.Я. Брауде і дуже поважав його. Він кілька разів приїздив до нас у Харків, дещо чув і про мої дослідження. А наукова школа, створена Леонід Григорович Содін ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 95 ЛЮДИ НАУКИ Й.С. Шкловським, була дуже сильною і ви- знаною у світі. На його семінари збирався весь цвіт радянської радіоастрономії. І ось перед цією «зіркою» астрофізики я мав доповідати свою роботу. Сама доповідь тривала близько години, по- тім була гаряча дискусія, поставили мені бага- то запитань, але я відчував, що все йде більш- менш добре і робота моя сподобалася. Втім, далі сталося те, чого ніхто не очікував, особли- во я. Йосип Самуїлович взяв слово і заявив, що заслухана робота аж ніяк не є кандидатською дисертацією, це — готова докторська. Я сприй- няв це як жартівливу похвалу, подякував і сказав щось іронічне у відповідь. Проте вияви- лося, що Й.С. Шкловський говорив серйозно. Річ у тім, що в тодішньому положенні про ВАК СРСР було записано одне маловідоме прави- ло — якщо на думку обох офіційних опонентів кандидатська дисертація відповідає вимогам до докторської, при її захисті відбувається два таємних голосування: перше за присудження кандидатського ступеня, а друге — за призна- чення повторного захисту тієї самої дисертації, але вже як докторської. Врешті-решт так і сталося. У 1983 р. я пер- ший раз захистив свою роботу з двома по- зитивними голосуваннями, а наступного 1984 р. — вдруге, вже як докторську дисерта- цію. Причому тепер, пригадуючи ті події, можу впевнено сказати, що, попри досить дружні стосунки з Й.С. Шкловським, такий поворот став несподіванкою і для Семена Яковича Бра- уде. Однак для мене цей дворічний процес за- хисту виявився не дуже простим. Незважаючи на величезний авторитет Й.С. Шкловського і повагу до нього, відомі астрофізики з Москви та Пітера з насторогою сприйняли його рішен- ня і надзвичайно ретельно почали перевіряти мене «на вошивість» — чи дійсно я відповідаю рівню доктора наук? Тоді я був молодий, ам- бітний, нічого і нікого не боявся і з честю ви- тримав ці «допити», але зовсім не впевнений, чи зміг би повторити це зараз. — А які подальші досягнення Ви відзначили б як проривні? — По-перше, нам вдалося чітко обґрунтува- ти способи уникнення апаратно-методичних та астрофізичних обмежень, властивих дослі- дженням на вкрай довгих, або низькочастот- них, радіохвилях, завдяки чому ми довели, що далеко не всі можливості у підвищенні ефек- тивності та інформативності експериментів уже вичерпано. Зокрема, ми розвинули теорію і розробили техніку для побудови великих ра- діоастрономічних антен-решіток, що дозво- лило отримати найкращий збіг розрахунків та вимірювань параметрів антен і спростити процедуру тестування та калібрування інстру- ментів. Ці наші результати було максимально використано під час створення у Франції гі- гантського радіотелескопа нового покоління NenuFAR. Тому світова наукова спільнота ви- знає українських радіоастрономів повноцінни- ми співавторами цього проєкту. Крім того, ми продемонстрували нові можливості істотного підвищення чутливості вимірювань (у десятки разів) з використанням багатоантенних, бага- тосекційних, багатолінійних широкосмугових радіоастрономічних спостережень. Потім ми були піонерами у створенні ал- горитмів і програм для реєстрації і оброблен- ня радіоастрономічних даних, основаних на комп’ютерному моделюванні складних астро- фізичних і апаратно-методичних процесів. Останніми роками наш колектив зробив низку вагомих і пріоритетних відкриттів світо- Йосип Самуїлович Шкловський 96 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2) ЛЮДИ НАУКИ вого рівня. І це об’єктивно, не подумайте, що я хвалюся. Зокрема ми задетектували блискавки в атмосфері Сатурна, спорадичне випроміню- вання галактичних джерел поки що невідомої природи, відкрили нові рекордно високі збу- джені стани міжзоряних атомів з номерами квантових рівнів, більшими за 1000, що важ- ливо як для астрофізики, так і для фізичної науки в цілому, виявили декаметрове випромі- нювання великої вибірки пульсарів, встанови- ли тонкі частотно-часові особливості генерації Сонця і Юпітера. Гадаю, на підході ще кілька цікавих наукових проривів, але поки не буду про них говорити, щоб не наврочити. — Складається враження, що Ваша науко- ва галузь має ще величезний потенціал щодо відкриттів. — Розумієте, рівень астрономічної науки зараз у світі дуже високий, досягнень багато, є навіть певне насичення результатами, і по- дальший її прогрес тісно пов’язаний з удоско- наленням експериментальної техніки. Ваше запитання, до речі, нагадало мені, як у 1979 р. Йосип Самуїлович Шкловський на- писав статтю під назвою «Друга революція в астрономії добігає кінця» і опублікував її, де б ви думали? — в журналі «Питання філосо- фії». Перша революція, на його думку, була пов’язана з іменами Галілео Галілея, Миколая Коперника, з побудовою геліоцентричної кар- тини світу. Це дійсно був значний стрибок від мракобісся до формування наукових поглядів. Друга революція почалася з появою всехви- льової астрономії, особливо радіоастрономії, яка дозволила зовсім по-іншому подивитися на Всесвіт. Звісно, вона супроводжувалася ве- личезною кількістю відкриттів. І Й.С. Шклов- ський висловив думку, що ця друга революція добігає кінця, тому що всі сильні ефекти ми вже зафіксували і вписали в сучасну картину світу. Ця стаття буквально шокувала астрономічне співтовариство і спричинила гарячі дискусії. Йосипу Самуїловичу закидали, що цією публі- кацією він відвернув від астрономії багатьох молодих учених — мовляв, навіщо їм іти в цю науку, коли все найбільш значуще там уже від- крито. Проте він мав на увазі зовсім інше. Він сказав, що завершилися сильні ефекти, а є ще безліч слабких ефектів, не менш інформатив- них і важливих для розуміння картини світу, а тому для їх пошуку потрібно докласти багато зусиль. Час підтвердив, що Й.С. Шкловський був абсолютно правий. Усі Нобелівські пре- мії з астрономії останніх десятиліть пов’язані виключно зі слабкими ефектами. І реліктове випромінювання, і пульсарні проєкти, і від- криття екзопланет, і фіксація гравітаційних хвиль — це все відкриття на межі чутливості приладів для спостереження. Саме тому ми і зосередилися на вдосконаленні нашої прилад- ної бази. Пам’ятаєте, я розповідав, як розробив корелометр? Так ось, він був 32-канальний, а зараз ми використовуємо корелометри з 4096 каналами. Уявляєте, як підвищилася інфор- мативність?! Завдяки цьому ми й змогли за- фіксувати збуджені стани міжзоряних атомів з номерами квантових рівнів, більшими за 1000. Ніхто у світі навіть не наблизився до та- ких спостережень. Або інший приклад. Наші перші приймачі-аналізатори для вивчення ви- промінювання Сонця мали 6 каналів, але коли ми на ще тодішній елементній базі збільшили кількість каналів до 60, одразу зробили кілька відкриттів — зафіксували нові пульсари, поба- чили абсолютно нову структуру Сонця тощо. Тому однозначно — нові інструменти дають нові результати. Апаратний зал УТР-2 з радіоастрономічними прийма- чами, системами реєстрації та відображення інформації ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 97 ЛЮДИ НАУКИ Крім того, якщо раніше під кожне спосте- режне завдання нам доводилося розробляти, по суті, новий прилад, то тепер у низькочастот- ній астрономії є чітка тенденція до універсалі- зації обладнання. Комусь це вдається краще, комусь гірше, але ми тут серед лідерів. Я навіть іноді жартую, що ми проводимо спостережен- ня «десять в одному», тобто на одному приладі можемо одночасно вирішувати до десяти різ- них завдань. — Я знаю, що характерною ознакою Ва- шого відділення низькочастотної радіоаст- рономії є високий ступінь залученості до єв- ропейського і загалом світового наукового простору. Як давно розпочалася така активна міжнародна співпраця? — Із зарубіжними колегами ми працюва- ли ще за радянських часів, але реальне по- глиблення співробітництва розпочалося зі здобуттям Україною незалежності. Ще у ве- ресні 1991 р. ми з колегами В.М. Мельником і Б.П. Рябовим поїхали на міжнародну кон- ференцію до Австрії. До речі, ця поїздка від- булася завдяки сприянню академіка Ярослава Степановича Яцківа. Там ми познайомилися з багатьма відомими радіоастрономами, і відто- ді, можна вважати, й розпочалася активна фаза міжнародної співпраці у галузі низькочастот- ної радіоастрономії між Україною, Європою та іншими країнами світу. Вони виявили зацікав- леність нашими інструментами і пропозиція- ми. Через кілька років активного спілкування з австрійськими і французькими колегами, в 1996 р. я отримав від них запрошення на нара- ду, яка проходила в австрійському місті Грац. Там і було зроблено вирішальний крок, який визначив майбутню долю української низько- частотної радіоастрономії. Ми змогли довести можливість та ефектив- ність впровадження на радіотелескопі УТР-2 нещодавно розроблених за кордоном реєстра- торів нового покоління — широкосмугових цифрових спектральних процесорів з фур’є- перетворенням у реальному часі. Коли ми їх підключили, побачили зовсім інше небо, немов зняли темні замацані окуляри. І одразу одне за одним пішли відкриття: ми виявили тонке і надтонке випромінювання Юпітера, нові ме- ханізми випромінювання Сонця, що було дуже важливо для прогнозування космічної погоди, сказали нове слово в теорії зореутворення, за- фіксували блискавки в атмосфері Сатурна, які безрезультатно протягом 30 років шукали астрономи всього світу, та багато чого іншого. Згодом, завдяки сприянню Ярослава Степа- новича Яцківа, Антона Григоровича Наумов- ця, Анатолія Глібовича Загороднього, Вадима Михайловича Локтєва та за підтримки Бориса Євгеновича Патона було започатковано цільо- ву академічну програму, в рамках якої ми роз- робили свої власні реєстратори і тепер постій- но їх удосконалюємо. Зараз ця методологія є головною і повністю виправдала себе як у ві- тчизняних радіоастрономічних дослідженнях, так і в міжнародних мережах низькочастотної радіоастрономії. Ми беремо участь у кількох міжнародних космічних місіях, таких як Wind, STEREO, Parker, Solar Orbiter, Juno. Нас прийняли в міжнародну команду, оскільки ми запропону- вали нову ідею синхронних наземно-косміч- них експериментів. Антена в космосі позбавле- на впливу іоносфери Землі, але вона дуже ма- лочутлива. З іншого боку, наземний телескоп високочутливий, але має частотні обмеження, і через наявність іоносфери на ньому не можна проводити спостереження на частотах, нижчих Радіоастрономи з Паризько-Мейдонської обсерваторії в Нансе на радіотелескопі УТР-2 98 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2) ЛЮДИ НАУКИ за 10 МГц. А порівнюючи сигнали, синхронно отримані з поверхні Землі і з космосу, ми мо- жемо зафіксувати зовсім новий пласт інфор- мації. Сьогодні ми плідно співпрацюємо з устано- вами Франції, Австрії, Німеччини, Нідерлан- дів, Великої Британії, Ірландії, Бельгії, Індії, Швеції, Японії, США. Особливо слід відзна- чити наші багаторічні стосунки з Паризькою обсерваторією CNRS, Інститутом космічних досліджень Австрії та Комісією з астрономії Австрійської академії наук. Зараз починаємо синхронні вимірювання з французьким радіотелескопом нового поко- ління NenuFAR, у створення якого ми свого часу зробили великий внесок. — До речі, французи якось матеріально віддячили вам за цю допомогу? — Вони допомагали і допомагають нам, зо- крема й грошима, але, розумієте, справа в тому, що ні Франція, ні будь-яка інша країна не може взяти на себе фінансування науки в Україні. Це ж просто нонсенс. Не можуть же нас утри- мувати французькі платники податків. Ми ма- ємо нашу національну державу, яка повинна опікуватися власною наукою. Повинна, але, на жаль, погано опікується. Загалом наша найбільша біда — нерозумін- ня можновладцями, а за ними і великим бізне- сом та суспільством, ролі науки в сучасному світі. Наприклад, зараз дуже модним стало слово «діджиталізація». У теорії обробки сиг- налів цей термін означає, зокрема, кількість рівнів квантування та кількість відкликів аналогового сигналу, і в наших приладах 70-х років уже була діджиталізація. А сьогодні це поняття найчастіше використовують в ін- шому сенсі, на означення процесів цифрової трансформації економіки, суспільства, типу мислення, розвитку цифрових інформаційних та телекомунікаційних технологій у науці і техніці. Це глобальна революція, увійти в яку без науки просто неможливо. Однак в Україні, коли говорять про діджиталізацію, чомусь пе- реважно мають на увазі оцифровування даних у сфері державного управління. Ні, звісно, це потрібно, оскільки полегшує стосунки людей з державними органами, але починати, мені зда- ється, варто не з цього, а з усвідомлення необ- хідності всіма силами розвивати власну науку, з відновлення державної і суспільної поваги до вчених. Тоді всі сфери життя, від економічної до соціальної, природним чином почнуть осу- часнюватися і модернізуватися. Як на мене, країна повинна бути насамперед не у смарт- фоні, а в душі. Причому як у душі пересічного українця, так і в душі кожного олігарха і кож- ного чиновника. Тоді все у нас буде гаразд. А що стосується допомоги наших зарубіж- них партнерів, мені здається, вони роблять усе можливе. Мені, чесно кажучи, дуже соромно, але і я, і мої колеги маємо можливість від- відувати їхні наукові центри і брати участь у міжнародних конференціях лише за рахунок приймаючої сторони. Я вважаю, що з їхнього боку це дуже немало, особливо така можли- вість міжнародного спілкування важлива для наших молодих співробітників. — А як у вас справи з відпливом молодих учених? Адже тісні контакти із зарубіжними партнерами, мабуть, дають їм більше можли- востей «зачепитися» за кордоном, ні? — Ви знаєте, у нас відплив не дуже значний. Я просто прибічник принципу, що молодим по- трібно давати свободу. Я їм допомагаю, звичай- но, ідеями, порадами, шукаю теми в міжнарод- них проєктах, у яких вони можуть себе реалізу- вати. Однак мені здається, що цінністю є сама Молоді радіоастрономи — майбутнє Обсерваторії ім. С.Я. Брауде ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 99 ЛЮДИ НАУКИ можливість поїхати попрацювати за кордоном, взяти участь у міжнародній конференції. А «хліб» емігранта взагалі не дуже солодкий, і переважна більшість нашої молоді все ж таки віддає перевагу проживанню в Україні. Є, звіс- но, випадки, коли молоді вчені переїжджають в інші країни, але їх небагато і вони переважно пов’язані з сімейними обставинами. Я гадаю, що їхнє небажання їхати назавжди зумовлене ще й тим, що наш радіотелескоп дійсно один з найкращих у світі. Свого часу Йосип Самуїлович Шкловський хотів запропонувати мені переїхати до Мо- скви, але я відмовився. По-перше, у них не було такого телескопа, а по-друге, я ніколи не збирався куди-небудь від’їжджати з моєї кра- їни і точно знав, що мені комфортніше жити і працювати саме в Україні. Так само, на мою думку, міркують і нинішні молоді вчені. Якщо вони мають достатньо сту- пенів свободи, можливість працювати, реалі- зовуватися в професії, спілкуватися з колега- ми з інших країн, їм і вдома комфортно. Єдине, що зараз пандемія стала на заваді міжнародній співпраці, але, сподіваюся, вона все ж коли-не- будь закінчиться. — До речі, готуючись до інтерв’ю, я з’я- су вала, що цього року ювілей святкуєте не лише Ви, а й Ваш науковий наставник Семен Якович Брауде. — Так, 28 січня виповнилося 110 років від дня народження Семена Яковича. Загалом у 2021 р. у вітчизняній радіоастрономії є кілька важливих ювілейних подій. По-перше, це вже згаданий Вами 110-річний ювілей засновника низькочастотної радіоастрономії, видатного вченого і мого наукового наставника академіка С.Я. Брауде. А в червні ми відсвяткуємо 50-річний юві- лей радіотелескопа УТР-2 — у 1971 р. в Хар- кові відбулося виїзне засідання Президії АН УРСР під головуванням президента Академії академіка Б.Є. Патона. Ця дата є офіційним «днем народження» УТР-2. На жаль, Борис Євгенович лише один рік не дожив до 50-річчя свого «протеже». Потім цього року ми з нашими зарубіжними партнерами відзначаємо 30 років від початку активного міжнародного співробітництва. Крім того, 25 років тому ми показали, що УТР-2 можна докорінно модернізувати і зро- бити найсучаснішим радіотелескопом у світі завдяки заміні його приладної бази. А ще цьогоріч виповнюється 15 років, як за підтримки Б.Є. Патона в НАН України було започатковано цільову комплексну програму наукових досліджень з модернізації УТР-2 і розвитку декаметрової радіоастрономії, про яку я вже згадував. — Олександре Олександровичу, я сердечно вітаю Вас з днем народження, бажаю, щоб рік був щедрим не лише на ювілеї, а й на на- укові прориви, і щиро дякую Вам за цю роз- мову. — Дякую Вам. Розмову вела Олена Мележик Семен Якович Брауде в робочому кабінеті в день свого 85-річчя 100 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2) ЛЮДИ НАУКИ Olexander O. Konovalenko ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1949-9625 Institute of Radio Astronomy of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kharkiv, Ukraine KEEPER OF THE WORLD'S LARGEST RADIO TELESCOPE Interview to the 70th anniversary of Academician of the NAS of Ukraine O.O. Konovalenko February 27 marks the 70th anniversary of the famous scientist in the field of radio astronomy and astrophysics, laureate of the State Prize of Ukraine in Science and Technology (2018), laureate of the USSR State Prize (1988), Honored Worker of Science and Technology of Ukraine (2001), laureate of the NAS of Ukraine Prizes named after S.Ya. Braude (2008) and M.K. Yangel (2013), Head of the Department of Low-Frequency Radio Astronomy, Deputy Director of the Radio Astronomical Institute of the NAS of Ukraine (since 2007), Doctor of Physics and Mathematics (1984), Academician of the NAS of Ukraine (2003) Olexander O. Konovalenko. Taking the opportunity, the editorial board of the Visnyk of the National Academy of Sciences of Ukraine interviewed Academician O.O. Konovalenko and asked about his path in science, his greatest achievements and plans for the future.

Хранитель найбільшого у світі радіотелескопа (інтерв’ю до 70-річчя академіка НАН України О. О. Коноваленка)

Institution

Similar Items