Religijność króla Daniela Romanowicza

• Published in: Княжа доба: історія і культура
• Date: 2015
• Main Author: Dąbrowski, D.
• Format: Article
• Language: Polish
• Published: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2015
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178980
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Religijność króla Daniela Romanowicza / D. Dąbrowski // Княжа доба: історія і культура. — 2015. — Вип. 9. — С. 79-90. — Бібліогр.: 63 назв. — пол.

Здивування викликає той факт, що,
 попри існування досить обширної літератури, присвяченої різним аспектам діяльності Данила Романовича, дослідники
 не звернули уваги на проблему релігійності
 цього визначного володаря. Очевидно, насамперед стан збереження
 джерел не дає змоги висловлюватися про віру князя і короля Русі. Можна, однак, віднайти
 досить немало інформації про його релігійність у широкому культурному і суспільному контексті, а насамперед того, кого з
 небожителів виділяв особливим шануванням і в який спосіб це висловлював.
 Аналіз джерельних переказів, насамперед Галицько-Волинського літопису, вказує, що
 Данило, коли йдеться про форми шанування,
 не виділявся серед інших сучасних Рюриковичів, причому привертає увагу імпонуюча фундаторська діяльність, пов’язана насамперед з
 розбудовою нової резиденції/столиці. З іншого
 боку, його відзначав якнайвиразніше прагматичний стосунок до релігії, на що могло
 мати вплив виховання як у традиції Східної, так і Західної Церкви. Данило міг, зокрема, в
 спосіб іноді навіть просто брутальний домагатися прерогативи влади щодо духовенства.
 Дивує також факт, що в його некролозі
 немає рис, пов’язаних з наголошенням релігійності, що, навпаки, досить активно наголошено в некролозі Василька Романовича та
 апології Володимира Васильковича. На нашу думку, це досить вимовне і вказує, що в очах
 оточення Данило не належав до володарів особливо релігійних. Despite the existence of the vast literature devoted to this outstanding Rus ruler, the
 question of his religion was never raised as a separate issue. The writings dealing with the
 elder Romanovich approach to religious matters
 focused on such issues as relations with the papacy, and therefore automatically – the
 case of “union” and coronation of the king, the
 organization of the Orthodox Halych-Volyn Rus or the ruler relationships with the Patriarch
 Kirill. These are probably the main topics of interest to researchers, but of course we can
 also find some other. Our study showed that Daniel was characterized
 by certain openness and flexibility
 in relation to religious institutions and their people. He did not have any missionary zeal in
 relations with the heathens. However, the elder Romanovich in a blunt manner enforced the
 prerogatives of the princely rule in relation to the clergy. His piety was very practical. For Daniel
 and his close ones God and the saints performed
 the roles of carers and helpers. Apart for the realm of rituals the Rus
 prince and king’s approach to the duties of a Christian was characterized by foundational
 activities, which – as we know – were very impressive. Yet, quite clearly, Daniel, despite the fact
 that he was held in great esteem by his contemporaries, could not be regarded as a religious
 man, which was eloquently expressed in the form of the posthumous apology.