"Подвійна" коронація Данила Романовича: загадка легенди чи реальний факт

Проаналізовано джерела про коронацію Данила Романовича у 1253 р. і висвітлення цієї події у викладі хроністів ранньомодерного часу. Встановлено, що інформація Галицько-Волинського літопису повністю відповідає повідомленню Ніколо де Кальві, сповідника папи Інокентія ІV, та польського джерела з ко...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Княжа доба: історія і культура
Datum:	2015
1. Verfasser:	Войтович, Л.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2015
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178982
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	"Подвійна" коронація Данила Романовича: загадка легенди чи реальний факт / Л.В. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2015. — Вип. 9. — С. 133-143. — Бібліогр.: 74 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859857896180809728
author	Войтович, Л.В.
author_facet	Войтович, Л.В.
citation_txt	"Подвійна" коронація Данила Романовича: загадка легенди чи реальний факт / Л.В. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2015. — Вип. 9. — С. 133-143. — Бібліогр.: 74 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Княжа доба: історія і культура
description	Проаналізовано джерела про коронацію Данила Романовича у 1253 р. і висвітлення цієї події у викладі хроністів ранньомодерного часу. Встановлено, що інформація Галицько-Волинського літопису повністю відповідає повідомленню Ніколо де Кальві, сповідника папи Інокентія ІV, та польського джерела з кола краківського єпископа Яна Прандоти, яке було у розпорядженні хроніста Яна Длуґоша. Саме Я. Длуґош свідомо сфальшував інформацію про коронацію, закресливши первинний варіант, взятий з цього джерела, і вставивши на полях власну конструкцію під 1246 р. Мацєй Меховіта навів обидва фрагменти, що привело до пізніших версій з домінантою длуґошівської версії 1246 р. Сучасні історики, не зауважуючи досліджень з цієї проблеми В. Семкович-Зарембіни та Д. Домбровського, продовжують шукати джерел цих версій. А проблема “подвійної” коронації у 1253 р., про яку писав Я. Длуґош, і надалі залишається відкритою, оскільки з’ясувати, яка з трьох можливих версій правильна без віднайдення нових джерел, неможливо. The article is dedicated to analysis of sources about coronation of Danylo Romanowych in 1253 and also to the descriptions of this occurrence by early modern chroniclers/ It’s know that the information about Danylo’s coronation in Galician-Volhynian Chronicle coincides with records of Nicolo Calvi, the соnfessor of Pope Innocent IV and notations of anonymous author who was the part of Jan Prandota’s entourage. All there sources were available for Jan Dlugosz. So it was Jan Dlugosz, who deliberately falsified information about coronation, wheb he crossed out primary version from sources and inserted his own variant in the page’s margins and put the date 1246. Another chronicler Maciej Miechowita had included two versions about Danylo’s coronation in his work, which led to controversy in early modern chronicles, where however Dlugosz’s version was dominated. Contemporary historians, who don’t notice researches of V. Semkowich-Zarembin’s and D. Dombrovsky’s, still searching for reasons of differences in reports of chronicles. The issue of “double” coronation in 1253, which was described by Dlugosz is still opened, because without discovery of new sources it is impossible to find out which of three versions in accurate.
first_indexed	2025-12-07T15:44:51Z
format	Article
fulltext	Леонтій ВОЙТОВИЧ “ПОДВІЙНА” КОРОНАЦІЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА: ЗАГАДКА ЛЕГЕНДИ ЧИ РЕАЛЬНИЙ ФАКТ 29 листопада 2001 р., виступаючи на Міжнародній науковій конфе- ренції, присвяченій 800-річчю від народження короля Данила Романови- ча, Ярослав Дашкевич звернув увагу, що сучасна українська історіографія “продовжує тенденцію … радянського часу – консервувати та заново при- щеплювати почуття меншовартості, поширюючи твердження, що, мовляв, не було держави (!), не було володарів, які досягли найвищого можливого рангу в тогочасній державній ієрархії, тобто не було королів … термін “дер- жава”, “король” історики офіційного тлумачення пишуть у лапках”1. Противники визнання факту коронації Данила Романовича, намага- ючись оправдати підстави своїх тверджень, часто спираються на давню ле- генду “подвійної” коронації, яка змусила сумніватися у коронації ще Олек- сандро Гваньїні (1534-1538–1614). Італійський офіцер на польській службі з критичним ренесансним мисленням у своїй хроніці “Опис Сарматії Єв- ропейської” (1578), подаючи “підступні наміри” Данила Романовича ста- ти королем, а також нібито “власну ініціативу” легата Опізо щодо цього, з приводу самого акту коронації зазначив щодо легата: “чого мало й не здій- снив”2. Потрібно з’ясувати звідкіля взялися сумніви щодо коронації взагалі і сама версія про “подвійну” коронацію. Найповнішу інформацію про обставини і перемовини, які пе- редували коронації Данила Романовича, подає Іпатіївське літопис- не зведення, власне його третя частина, яку історики називають Га- лицько-Волинським літописом. Там же наведено й короткий опис самої коронації, яка відбулася у Дорогичині пізньої осені 1253 р.3, взимку 1 Дашкевич Я. Проблема державності на галицько-волинських землях (кінець Х – середина ХІV ст.) // Король Данило Романович і його місце в українській іс- торії. Матеріали Міжнародної наукової уонференціїї (Львів, 29–30 листопада 2001 р.). – Львів, 2003. – С. 8–9. Уже в 2014 р. рада м. Хелма (Польща), колись столиці короля Данила Романо- вича, уступаючи місцевим дослідникам, не врахувала рекомендації провідних польських вчених і присвоїла скверу по- близу базиліки Діви Марії, що стоїть на місці собору Різдва Богородиці, у якому був похований король Данило, ім’я “ве- ликого князя” Данила, хоча такого титу- лу він ніколи не мав. 2 Гваньїні О. Хроніка Європейської Сарматії / Упорядкування і переклад о. Ю. Мицика. – Київ, 2007. – С. 494. 3 Грушевський М. Хронольогія подiй Галицько-Волинської лiтописи // Запис- ки Наукового товариства імені Шевчен- ка (далі – ЗНТШ). – Львів, 1901. – Т. 41, кн. 3. – С. 36–37; Abraham W. Powstanie organizacyi Kościola lacińskiego na Rusi. – УДК [94(477.82/.86):929ДАНИЛО]“1253” 134 Леонтій ВОЙТОВИЧ 1253–1254 р.4 чи на початку 1254 р.5: “Присла папа послы чтн҃ы носѧще вѣнѣць и скыпетрь и короноу еже нарет҃ь ҃ королевьскый санъ рекыи сно҃у приими ѿ насъ вѣнѣчь королевьства. Древле бо того прислалъ к немоу пис- коупа Береньского и Камец҃ького река емоу и приими вѣнѣць королевьства. Ѡн же в то времѧ не приѩлъ бѣ рѣка рать Татарьскаѩ не престаеть злѣ живоущи с на ҃ то како могоу приѩти вѣнѣць без помощи твоеи. Ѡпиза же приде вѣнѣць носѧ Ѡбѣщеваѩся ѩко помощъ имѣти ти ѿ папы. Ѡномоу же Ѡдинако не хотѧщоу и оубѣди его мти҃ его и Болеславъ и Семовитъ и боѩре Лѧдскыѣ рекоуще да бы прыѩлъ бы вѣнѣць а мы есмь на помощъ противоу поганымъ. Ѡн же вѣнѣць ѿ Ба ҃ приѩ, ѿ црл҃ви ста҃постолъ и ѿ стола сто҃го Петра и ѿ Ѡца҃ своего папы Некѣнтиѩ и ѿ вси ҃ епио҃въ своихъ. Некенимм бо кльнѧше тѣхъ хоулѧщимъ вѣроу Грѣцкоую правовѣрноую и хотѧщоу емоу сборъ творити Ѡ правои вѣрѣ Ѡ воединеньи црь҃кви. Данило же приѧ ѿ Ба ҃ вѣнѣцъ в городѣ Дорогычинѣ идущоу емоу на воиноу ср снм҃ъ Лвомъ и со Сомовитомъ кнѧземъ Лѧдскымъ”6. Текст однозначно розкриває причини коронації, її перебіг, а також умови унії. Інформацію про коронацію Данила Романовича залишив також добре поінформований сучасник, якого не випадає запідозрити у фальшуванні, – Ніколо де Курбіо (Ніколо де Кальві) (†1273) – францисканець, особистий духівник римського папи Інокентія IV. 1250 р. він став єпископом Ассізі (Умбрія, Італія) і перебував на цій посаді до самої смерті, однак більшу частину часу надалі проводив при папському дворі7. Його “Житіє папи Інокентія IV”8 – важливе джерело для дослідження церковної історії XIII ст. – подає наступне: “At Rutenos quoque, qui ad Romanam curiam suos solemnes nuntios destinarunt ut eis Legatum mi¢ eret, per quem instruerentur et informarentur in fi de catholica, Lwów, 1904. – T. 1. – S. 133–134; Włodarski B. Polska i Ruś (1194–1340). – Warszawa, 1996. – S. 143, 145; Флоря Б. Н. У истоков религиозного раскола славянского мира (ХІІІ в.). – Санкт-Петербург, 2004. – С. 165; Паславський І. Коронація Данила Галиць- кого в контексті політичних і церковних відносин ХІІІ століття. – Львів, 2003. – С. 70; Котляр Н. Ф. Галицко-Волынская летопись. Текст. Комментарий. Исследо- вание. – Санкт-Петербург, 2005. – С. 294. 4 Хрусталёв Д. Г. Северные кресто- носцы. Русь в борьбе за сферы влияния в Восточной Прибалтике ХІІ–ХІІІ вв. – Санкт-Петербург, 2012. – С. 365. 5 Чубатий М. М. Західна Україна і Рим у ХІІІ віці у своїх змаганнях до церковної унії // ЗНТШ. – Львів, 1917. – Т. 123–124. – С. 60; Пашуто В. Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. – С. 259. 6 Ипатьевская летопись // Полное собра- ние русских летописей (далее – ПСРЛ). – Москва, 2001. – Т. 2. – Стб. 826–827. 7 Паславський І. Український епізод Першого Ліонського собору (1245 р.). До- слідження з історії європейської політи- ки Романовичів. – Львів, 2009. – С. 72–73; Його ж. Хто був ініціатором русько-рим- ського зближення у 40-х роках ХІІІ століт- тя: Данило Романович чи Інокентій IV? // Княжа доба: історія і культура. – Львів, 2012. – Вип. 6. – С. 169–170; Його ж. Галиць- кий єпископ Петро – ставленик і дипло- мат Данила Романовича // Український історичний журнал. – Київ, 2013. – № 5. – С. 84–85. Див. також: Майоров О. Звістка Ніколо де Кальві, капелана папи Інокен- тія IV, про коронацію Данила Романо- вича // Княжа доба: історія і культура. – Львів, 2011. – Вип. 4. – С. 189–190. 8 Nicolaus de Curbio. Vita Innocentii Pa- pae IV // Scriptores Rerum Italicarum / Ed. L. A. Muratori. – Mediolani, 1723. – T. 3. – P. 584–610. 135“ПОДВІЙНА” КОРОНАЦІЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА… cum more Graecorum et ritu viverent, missus est Dominus Albertus Archiepisco- pus Livoniae et Prussiae. Ubi quidem ad Regem subsequenter ab apostolica sede Legatus missus Domіnus Abbas de Mazario, qui coronavit eundem”9. Ця інформація цілком узгоджується з повідомленням Іпатіївського лі- топису. Але в Ніколо де Кальві сама подія не датована. Редактори видан- ня вважали, що коронація відбулася 1246 р.10, йдучи за не завжди точними щодо хронології повідомленнями італійського історика Одоріка Рейналді (1595–1671), який датував її саме так11. Підтверджують відповідну інформацію також польські “Аннали Кра- сінських”12. Цю компілятивну хроніку, доведену до 1341 р., склав невідомий автор орієнтовно у XIV ст. Вона, загалом, заснована на свідченні “Анналів краківської капітули” та “Каталогу краківських єпископів”. Видавцеві дже- рела Августу Бельовському був відомий одинокий пізній список XVI ст., втрачений у 1944 р.13. За цим джерелом “Anno Domini 1253 Daniel dux Russie in regem coronatur” (“Року Божого 1253 Данило, князь Русі, на коро- ля коронований”)14. Ця звістка давно відома в історичній науці15 як поважне свідчення про саму подію. Угорський король Бела IV після 1253 р. визнавав Данила Романовича не інакше як королем16. “Королем русинів” його титуловано в тексті угоди, укладеної у Рачонжі 1254 р.17, внаслідок якої організовано похід проти ят- вягів і розділено їх території18. Кампанія розпочалася наприкінці 1254 – на початку 1255 р.19 (за уточненою версією О. Майорова – у листопаді–грудні 9 “Також до русинів, які зверталися через своїх надзвичайних послів до Рим- ської курії, щоб вислала їм легата, який би навчив їх і просвітив у католицькій вірі, бо ж жили за звичаєм і обрядом Греків, був направлений кир Альберт, архиєпископ Лівонії і Пруссії. Згодом до короля Русі Апостольський Престол від- правив легата кир абата з Мазаріо, який його ж і коронував” (Nicolaus de Curbio. Vita... – Р. 592–592е (переклад: Паслав- ський І. Український епізод... – С. 72–73). Олександр Майоров звернув увагу на описку “абат з Мазаріо”, усунену у піз- ніших виданнях – Mezano: Майоров О. Звістка... – С. 192. 10 Nicolaus de Curbio. Vita... – Р. 600. 11 Odorici Raynaldi Annales ecclesiastici denuo excusi et ad nostra usque tempora perducti / Ab A. Theiner. – Parisiis, 1870. – Vol. 21. – P. 326–327. 12 Rocznik Krasińskich / Ed. A. Bielow- ski // Monumenta Poloniae Historica. – Lwów, 1878. – T. 3. – P. 128–133. 13 Dąbrowski J. Dawne dziejopisarstwo polskie (do 1480). – Wrocław, 1964. – S. 68. 14 Rocznik Krasińskich. – P. 132. 15 Майоров О. Звістка... – С. 189. 16 Фонт М. Венгры на Руси в XI–XIII вв. // “А сє єго срєбро...”. Збірник праць на по- шану члена-кореспондента НАН України Миколи Федоровича Котляра з нагоди його 70-річчя. – Київ, 2002. – С. 98. 17 Codex dyplomatycus Poloniae / Ed. L. Ryszczewski, A. Muczkowski. – Varso- viae, 1858. – Т. 3. – Nr 30; Матузова В. И., Назарова Е. Л. Крестоносцы и Русь. Конец ХII в. – 1270 г.: Тексты, перевод, коммен- тарий. – Москва, 2002. – С. 366–367. 18 Кралюк П. Ятвяги та боротьба Київ- ської Русі й Галицько-Волинського кня- зівства за Полісся // Визвольний шлях. – 2005. – № 9–10. – С. 190–191; Войтович Л. В. Війна з монголами на Волині у 1258–1260 роках // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. – 2010. – № 22. – С. 10; Майоров А. Прусский вопрос во внешней политике Даниила Галицко- го // Rossica Antiqua. – 2011. – № 2. – С. 105. 19 Котляр М. Коментар до літопи- су // Галицько-волинський літопис. 136 Леонтій ВОЙТОВИЧ 1254 р.20) і завершилася швидкою перемогою Данила Романовича, про що натхненно писав літописець21. Зі зрозумілих причин літописи Північно-Східної Русі не відобразили коронації, але вона залишалася добре відомою у середовищі української еліти навіть ранньомодерного періоду. Пізній Густинський літопис під 1247 р. подав наступну інформацію “Данило Романович по сей славной побѣдѣ въ Чехахъ (тобто після походу 1253 р. – Л. В.) начать повсюду славенъ быти, яко и папа Римский величаше его, и присла ему свое благословение и знамения кролевская, си ест корону, скипетро и проч. И моли его, да помагаеть христианом на Татар, онъ же обѣщася. И коронова его на кролевство Руское легатъ папежа Инокентия Четвертого во градѣ Дорогичинѣ”22. Києво-печерський архимандрит Захарія (Копистенський) (†1627) теж подав цю подію як результат військових подвигів князя Данила, що зму- сили папу звернутися до нього, додавши, що “през принятѥ той коруны Даниїл не отступовал віры, ѥно за почесть ко болшей своѥй славі принял оную”23. Київський книжник Феодосій Софонович (†1672), добре обізнаний з давнім літописанням, у “Кройніці з літописців стародавніх” зазначив, що “Опиж, опат мезанский и бискуп маденский, на Лугдунскомъ (Ліонсько- му – Л. В.) соборѣ назначеныи”24. Його версія коронації дещо відмінна від Іпатіївського зведення: “Теды кн҃зь Даниилъ принялъ в Дорогичинѣ корону королевскую и скипетръ от Гсд҃а Бга҃ и от престола свт҃ых апостолъ Петра и Павла, от папы римского Инокентия и укоронованыи от православных єпископов зосталъ всея Руси, на полудню лєжачеи королемъ. Инокєнтии албо вѣмъ то и папа проклинал тых, которыи гонили вѣру правовѣную Грецкую, и в тои часъ не было гонєния на вѣру грекорускую, ни гонили єи, и в овшемъ хотѣл соборъ собрати папа, жебы церковь западную, восточ- ную соєдинити”25. Ф. Софонович був останнім українським хроністом, якого цікавила іс- торія Галицько-Волинської держави26. Після приєднання козацької Украї- ни до Москви інтерес до галицько-волинських земель відпав. У популярній історичній праці “Синопсис”, яка від 1674 р. витримала близько 30 видань27, Д ослідження. – С. 301; Nagirnyj W. Poli- tyka zagraniczna księstw ziem halickiej i wołyńskiej w latach 1198(1199)–1264. – Kra- ków, 2011. – S. 281. 20 Майоров А. Прусский вопрос... – С. 114–119. 21 Ипатьевская летопись. – Стб. 831– 835. 22 Густынская летопись // ПСРЛ. – Санкт-Петербург, 2003. – Т. 40. – С. 121. 23 Копистенский З. Палинодия // Па- мятники полемической литературы в Западной России. – Санкт-Петербург, 1878. – Кн. 1. – Стб. 1109. 24 Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх / Підготовка тексту, передмо- ва, коментарі Ю. А. Мицика, В. М. Крав- ченка. – Київ, 1992. – С. 151. 25 Там само. – С. 152. 26 Паславський І. Хто був ініціатором... – С. 164. 27 Маслов С. И. К истории изданий ки- евского “Синопсиса” // Сборник Отдела русского языка и словестности. – Ленин- град, 1928. – Вып. 101, ч. 3: Сборник статей в честь академика Алексея Ивановича Со- болевского. – С. 341–348. 137“ПОДВІЙНА” КОРОНАЦІЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА… про Данила Романовича згадки немає, хоча ряд фрагментів з Ф. Софоно- вича повторено майже дослівно28. Польський хроніст Ян Длуґош (1415–1480) першим подав інформацію, відмінну від інших джерел. Хоча він і користувався руськими літописами, але свідомо і несвідомо допускав значні неточності, особливо хронологічні29. Його повідомлення про коронацію Данила Романовича, датоване 1246 р. (ця дата пізніше через інших польських хроністів дійшла до О. Рейналді), укладене зовсім у іншому ключі: Данило, князь Русі, Києва і Дорогичина, бажаючи королівського титулу і відповідних, пов’язаних з ним переваг, був коронова- ний папським легатом Опізо, який зажадав переходу до правдивої віри ла- тинської. Польські єпископи, а власне краківський Прандота, були проти, бо вважали Данила облудним і підступним. Але легат настояв на своєму і коро- нував Данила у його столиці Дорогичині. А Данило обіцяв з усіма землями і князями дотримуватися підлеглості папі і церемоніалу костела римського30. 28 Синопсис или краткое собрание раз- личных летописцев о начале славяно-рос- сийского народа. – Киев, 1836. – С. 17–19, 21–23 (и др.); Еремин И. П. К истории общественной мысли на Украине второй пол. XVII в. // Труды Отдела древнерус- ской литературы Института русской ли- тературы АН СССР (дале – ТОДРЛ). – Мо- сква; Ленинград, 1954. – Т. 10. – С. 212–222; Пештич С. Л. “Синопсис” как историче- ское произведение // ТОДРЛ. – Москва; Ленинград, 1958. – Т. 15. – С. 284–298. 29 Перфецький Є. Перемишельський літописний кодекс першої редакції в складі хронік Яна Длугоша // ЗНТШ. – Львів, 1927. – Т. 147. – С. 6–54; Idem. Hi- storia polonica Jana Dlugosze a ruske le- topisectvi. – Praha, 1932. – S. 15–17 (i in.); Генсьорський А. І. Помилкова інтерпре- тація Длугошем деяких місць Галицько- Волинського літопису // Дослідження і матеріали з української мови. – Львів, 1960. – Вип. 3. – С. 16–26; Лимонов Ю. А. Русские источники Яна Длугоша по исто- рии Киевской Руси // Проблемы истории феодальной России. Cб. cтат. К 60-летию проф. В. В. Мавродина. – Ленинград, 1971. – С. 76–79; Его же. Ян Длугош и рус- ские летописи // Его же. Культурные свя- зи России с европейскими странами в XV–XVII веках. – Ленинград, 1978. С. 6–96; Wyrozumski J. 55 lat pracy and krytyczną reedycją dziejów Polski Jana Długosza // Nauka. – 2006. – Nr 3. – S. 153–166. 30 Jana Długosza Roczniki czyli Kroniki sławnego krόlestwa Polskiego. – Warszawa, 1974. – Ks. 7–8. – S. 70–71. В оригіналі: “Clar- itarem et preeminenciam regalis nominis atque fastigii Daniel Ruthenorum Kyoviensis et Drohicziensis dux atque Monarcha et qui pro ea tempestate devitiis terris, gentibus, factivitate et industria pollens inter Ruthe- norum principes celebrior habebatur, adep- turus, intelligens Opiszonem abbatem de Meszano Apostolice Sedis legatum Poloniam advennise largisque facultatibus apostolicis predictum esse, missis ad illum notabilibus nunciis, etiam numera magne importancie per illos sibi transmi¢ it, rogans, ut ipsum in Ruthenorum regem auctoritate apostolica evehat, coronet atque inungat, off erens se cum omnibus Russorum terris sue dicioni su- biectis, Grecorum ritu derelicto, in obedien- ciam et comunionem universalis Ecclesie Ro- mane et sui summi pomtifi cis transiturum. Et tam Ruthenorum quam aliorum katholico- rum terras a Thartarorum invasione potenter- et animose protecturum. Exhilaratus ad- modum hiis nunciis eaque legacione Opiszo legatus apostolicus, et credens vehementer rebudfi dei et religionis Christiane conduc- ere, se quoque beate et feliciter legacionis sue offi cium obiturum fore, si Daniele Dro- hiczenci duce in Ruthenorum regem evecto plures et insignes provincie atque regiones, innumerabiles quoque anime, et kaligine Ru- thenica erepte, in katholice fi dei reduceren- tur puritatem, nunciis Danielis ducis benigne appellatis et bene de negocio sue legacionis sperare iussis illos ad Dani elem ducem re- mi¢ it, pollicens se propediem venturum et illum, si erroribus Grecorum deserti s, 138 Леонтій ВОЙТОВИЧ Цікаво, що у первісному автографі цей пасаж автор вписав на полях у процесі редагування тексту, тоді як первісно під 1253 р., після розповіді про те, як краківський біскуп Ян Прандота передав чеському королю Пше- мислу ІІ Оттокару реліквії святого Станіслава, була інформація зовсім ін- шого змісту, яку пізніше Я. Длуґош закреслив: “Opiszo abbas de Meszano Apostolice Sedis legatus de mandato Innocentii pape quarto, assumpto sibi Prandotha Сracoviensi episcopo et nonnullis aliis Polonie episcopis, Danielem ducem Russie altera vice priorem coronationem innovando et confirmando in castro Drohiczin in regem Russie inungit et coronat, sponsione iurisiurandi ab eo assumeret et Summo Pontifici Romano fideliter obediret. Et plurimis honoratur a Daniele rege novo insignibus donis”31. Як звернув увагу Даріуш Домбровський32, більшість дослідників про первинну звістку, закреслену в тексті Я. Длуґоша, не знали33: тільки в одно- му виданні латинського тексту є примітка про усунутий фрагмент34. veram katholocorum religionem cum terris rt populis suis complexus fuerit, in Rutheno- rum regem coronaturum... Et licet pontifi ces Polonie, et signanter Prandotha Cracovien- sium antistes, promissum tam temerarium Danieli duci et sius nunciis factum rescindere Opisonem legatum apostolicum multiphariis argumentis persuaderent, quippe qui probe naturam et mores Danielis ducis et eius fl ux- am vaframque fi dem optime dinoscentes, certo cercius sciebant Danielem ducem suis promissionibus temeratis et religioni nostre summo pontifi ces Polonie parum fi deliter et magis ex invidia existimabat dissuasionem ingesisse, a sentencia dimoveri non potuit, sed in Drohiczin, que tunc ducis Danielis principalis sedes erat, perveniens, ducem prefatum Danielemastanteprincipum et baronum Russie ad id specialiter invitala et accersita multitudine in castro Drohiczin regem super Russiam coronat et inungit, prefato duce Daniele solenniter promi¢ ente et se iureiurando in manibus prefati Opiszo- nis legati astringente, se cum omnibus prin- cipibus et baronibus, terris et dominiis suis, fi dem, ritum et cerimonias Romane Eclesie de centro fi deliter et sincere sectaturum et Innocencio quarto summo pontifi ci Romano eiusque successoribus pariturum”. Див.: Jo- annis Długosz senioris canonici Cracoviensis Opera omnia / Ed. A. Przezdziecki. – Kra- ków, 1873. – Т. 2. – P. 309–310. 31 “Опізо, абат Мерано, легат Апос- тольського престолу папи Інокентія IV, Прандота, краківський єпископ і інші польські єпископи Данила, князя Русі, два рази бувшу коронацію відновлюють і закріплюють в замку Дорогичин на коро- лівство Русі помазують і коронують, про- понують скласти клятву добросовісно під- порядковуватися Верховному Римському понтифіку. І вельмишанований король Данило [отримує] нові цінні подарунки”: Semkowicz-Zarembina W. Powstanie i dzieje autografu Annalium Jana Długosza // Roz- prawy Wydziału Historyczno-Filozofi czne- go Polskiej Akademii Umiejętności. – Kra- ków, 1952. – Seria 2, t. 47. – S. 27–28. 32 Dąbrowski D. Koronacja Daniela Roma- nowicza w relacjach Jana Długosza i jego szesnastowiecznych polskich kontynuato- row // Дорогочинъ 1253: Матеріали Між- народної наукової конференції з нагоди 755-ї річниці коронації Данила Романо- вича. – Івано-Франківськ, 2008. – С. 64–65. 33 Карамзин Н. М. История государства Российского. – Москва, 1992. – Т. 4. – С. 195– 196; Girgensohn J. Kritische Untersuchung über das VII. Buch des Historia Polonica des Dlugosz. – Gö¢ ingen, 1872. – S. 89; Semko- wicz A. Krytyczny rozbiór dziejów Jana Dłu- gosza (do roku 1384). – Kraków, 1887. – S. 266; Чубатий М. Західна Україна... – С. 56–57; Labuda G. Zaginiona kronika w Rocznikach Jana Długosza. Proba rekonstrukcji. – Po- znań, 1983. – S. 151; Галицько-Волинський літопис. Дослідження. – С. 280–282. 34 Długosz J. Annales seu Cronicae incliti Regni Poloniae. – Varsaviae, 1975. – Ks. 7. – P. 94. 139“ПОДВІЙНА” КОРОНАЦІЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА… Звідкідя Я. Длуґош взяв інформацію за 1246 р. – не відомо35. Укладення цієї церковної унії, мабуть, ґрунтувалося на засадах римсько-болгарської умови 1204 р. зі збереженням східного обряду36. Про це свідчать і відпо- відні булли папи Інокентія IV. До проблеми використання латинського об- ряду звернувся папа Олександр IV (Рінальдо Конті), який відновив жор- стку політику свого дядька папи Григорія ІХ щодо східного обряду і взагалі показав себе недалекоглядним політиком, що справедливо відзначив Іван Паславський37. Але відмова Я. Длуґоша від первинного тексту і вторинна вставка, безперечно, несуть сліди міжконфесійного протистояння38 і неба- жаність для автора підняття Данилового престижу, через що й залучено звичне перекручення фактів39. На такий підхід вказують і наступні повідомлення хроніста, витрима- ні у ворожому до короля Данила дусі. Так, під 1249 р. він подає, що папа присилав до Данила єпископа армаганського Альберта, іменованого ар- хиєпископом руським, щоби прийняти від короля присягу Риму, але Да- нило Романович начебто відіслав посланця назад без належної поваги40. Альберт Зуербер з Кельна, який закінчив паризьку Сорбонну, у 1228 р. був поставлений єпископом Риги, але його не прийняв місцевий капітул та клір, тому він до 1236 р. залишався бременським каноніком. Потім його поставлено примасом Ірландії (з резиденцією в Армі), а на соборі в Ліоні у 1245 чи 1246 р. іменовано архиєпископом і легатом Пруссії, Ліфляндії і Естляндії. 3 травня 1246 р. його іменовано архиєпископом і легатом для Русі, а також Готланда, Рюгена і Гольштейну, нарешті він став архиєписко- пом Риги (1253–1272)41. Відома булла Іннокентія IV про призначення Аль- берта легатом на Русь і з дорученням прийняти унійну присягу від князя і єпископів42. Присяга ця, очевидно, була прийнята43, бо папа Олександр IV у бреве від 3 лютого 1257 р. дорікав королю Данилові, що той перервав зв’язок з Римом, порушивши клятву44, а Василько звертався до папи для вирішення своїх матримоніальних проблем45. 35 Semkowicz A. Krytyczny rozbiór... – S. 271. 36 Войтович Л. Король Данило Романо- вич: політик і полководець // Доба коро- ля Данила в науці, мистецтві, літерату- рі. – Львів, 2008. – С. 91–92. 37 Паславський І. Коронація... – С. 80–81. 38 Gawęnda S. Ocena niektórych proble- mów historii ojczystej w “Rocznikach” Jana Długosza // Dlugossiana. Studia historycz- ne w pięćsetlecie śmierci Jana Długosza / Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagielloń- skiego. – Warszawa, 1980. – T. 561: Prace Historyczne, zesz. 65. – S. 196–197. 39 Dąbrowski D. Koronacja... – С. 66–67. 40 Jana Długosza Roczniki... – Ks. 7–8. – S. 85. 41 Mantels W. Albert II (Suerbeer) // All- gemeine Deutsche Biographie. – Leipzig, 1875. – Vol. 1. – S. 202–203; Dictionnaire d’histoire et de géographie ecclésiastiques. – Paris, 1912. – T. 1. – P. 321–323. 42 Documenta Pontifi cum Romanorum Historiam Ucrainae Illustrantia (1075– 1953). – Romae, 1953. – Vol. 1 / Collegit intro- ductione et aadnotationibus auxit P. Atha- nasius G. Welykyj, OSBM. – Nr 26. – P. 39; Боротьба Південно-Західної Русі і Украї- ни проти експансії Ватікану і унії (Х – по- чаток ХVІІ ст.). Збірник документів і мате- ріалів. – Київ, 1988. – № 21. – С. 26–27. 43 Паславський І. Коронація... – С. 53–54. 44 Documenta... – Nr 34. – Р. 49–51; Бо- ротьба Південно-Західної Русі... – № 26. – С. 29–30. 45 Documenta... – Nr 28–29. – Р. 40–41. 140 Леонтій ВОЙТОВИЧ 46 Dąbrowski D. Сzy Jan Długosz pisząс siódmą księgę “Annalium” korzystał z Kroniki halicko-wołyńskiej lub żródła jej pokrewnego? // Ruthenica. – Київ, 2004. – Т. 3. – С. 154–158. 47 Ejusdem. Koronacja... – С. 66. 48 Joannis Długosz senioris canonici Cracoviensis Opera omnia. – P. 401–402. 49 Miechovita M. De Chronica Polonorum. – Cracoviae, 1521. – P. CLII. 50 Ibidem. – P. CLXI. 51 Ibidem. 52 Лимонов Ю. А. “Трактат о двух Сар- матиях” Матвея Меховского и его русские источники // Лимонов А. Культурные свя- зи России с европейскими странами в XV– XVII вв. – Ленинград, 1978. – С. 145–146. 53 Prokop K. R. Poczet biskupów krakowskich. – Kraków, 1999. – S. 61–64. 54 “Великая хроника” о Польше, Руси и их соседях ХІ–ХІІІ вв. / Под ред. В. Л. Янин а. – Москва, 1987. – С. 170. Погоджуюся з Д. Домбровським і в тому, що тут Я. Длуґош не викорис- товував інформацію Галицько-Волинського літопису46, а запозичив переказ з невідомої грамоти кола краківського єпископа Я. Прандоти, або ж втраче- них польських анналів47. А твердження про зрадливість Данилових обіця- нок скомпонував на основі добре йому відомої булли папи Олександра IV від 1257 р.48. Очевидно, що на цю конструкцію вплинули також сучасні Я. Длуґо- шу реалії трансформації королівства Русі у польську провінцію з невдалими спробами ліквідації місцевої православної церковної організації. Мацей Меховський (Меховіта) (1457–1523) у своїй “Хроніці Польщі” використав працю попередника. Тому в нього “Danielem Drohicensem et Kiouiensem principem, знатнійшого серед князів руських, який просив і обіцяв, що разом з усіма землями руськими залишить віросповідання грецьке і перейде до підпорядкування і єдності з Церквою Римською, на- званий легат Опізо в тому ж році 1246 коронував і помазав у замку на ко- роля руського, що викликало спротив усіх єпископів польських, які знали хитрість і непостійність Данила, в чому пізніше переконалися”49. Але, маю- чи під рукою і друге (закреслене в Я. Длуґоша повідомлення), від подав під 1253 р. “відновлення попередньої коронації” “за дорученням папи Інокен- тія ІV”. На цю коронацію 1253 р. легат Opizo de Meszano “…забрав із собою єпископа краківського Прандоту (Prandotha episcopo Craccouiensi) і деяких інших єпископів у замок Дрогичин (Drohiciensi)”50, де отримав від Данила Романовича “…клятву, що як він, так і народ руський, залишивши віроспо- відання грецьке, будуть віддано сповідати віросповідання римське”51. Звичайно, біскуп Прандота не з’явився у тексті внаслідок комбінації М. Мєховіти, як вирішив Юрій Лимонов52. Ян Прандота з Бяличева (1200– 1266) гербу Одворонж, біскуп краківський (20.05.1242–20.09.1266), був вірним сподвижником краківського князя Болеслава Сором’язливого, а останній підтримував Данила Романовича, як і потім Лева Даниловича. Тому й біскуп не пішов би проти свого князя, який переконував Данила Романовича при- йняти корону і унію. Продовження 1254 р. святкування у Кракові канонізації краківського біскупа Станіслава, яка відбулася 8 вересня 1253 р. в Ассізі, про- ходило за участі краківського князя Болеслава Сором’язливого, великополь- ського князя Пшемисла І, куявського князя Казимира, мазовецького князя Земовита та опольського князя Владислава IV53 під керівництвом папського легата Опізо, аббата з Мессани54. У чеських реґестах збереглася інформація 141“ПОДВІЙНА” КОРОНАЦІЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА… про грамоту від 19 липня 1255 р., яка мала сприяти налагодженню стосун- ків між польськими князями, Данилом Романовичем та Пшемислом-Отта- каром II: “Přzemysl rex Bohemiae mediante Prandota episcopo Cracoviensi concordat cum princibus Poloniae nec non Daniele rege Russiae, qui terras euis, praesertim territorium Oppaviense, devastaverunt”55. Найправдоподібніше, польські біскупи, насамперед краківський, разом з Опізо брали участь у це- ремонії в Дорогичині, прибувши туди відразу ж після завершення урочис- тостей у Кракові. Це і знайшло відображення у польському джерелі, яким користувався Я. Длуґош. А пізніше джерело, як і цю звістку, він відкинув. Цікава особа самого легата. Він походив з родини тосканських аристо- кратів Маласпіна з П’яченци, графів ді Луна. Наймолодший син Моруелло ді Луна обрав духовну кар’єру, ставши спершу папським нотарем, а потім абатом бенедиктинського монастиря святого Павла у Мезано поблизу П’янченци56. Папа Інокентій IV (Сінібальдо де Фієскі), з родини лігурійських графів Лаваньї довіряв йому складні дипломатичні місії. Тому в 1245–1246 рр. він був легатом у Польщі та Пруссії, а в 1253–1254 рр. – Польщі, Пруссії та на Русі57. Не менш цікаво звідкіля взялося “відновлення попередньої коронації”. Якщо у М. Мєховіти це виглядає цілком логічно, то в Я. Длуґоша повідо- млення про 1246 р. з’явилося пізніше, ніж інформація про “відновлення”. Конструюючи свою версію, хроніст допустився двох помилок. Перша з них могла бути і несвідомою. Він знав, що абат Опізо був легатом у Польщі в 1246 р., але, напевно, не знав, що на той час у нього не було повноважень щодо земель Русі. Друга помилка була, радше, конструкцією: він не міг не знати, що жоден легат не зважиться на коронацію без повноважень папи, а також присланих від папи регалій. На основі конструкції Я. Длуґоша, яку разом з його первинною інфор- мацією перейняв М. Мєховіта, виникла теза про дві коронації. Наступні хроністи по-різному ставилися до цих версій, напевно, маючи можливість користуватися й іншими матеріалами. Мартин Кромер (1512–1589), до- кладно описуючи взаємини польських князів, боротьбу за Ятвягію, участь у цих подіях легата Опізо58, короля Данила майже не згадує. А епізод ко- ронації у 9-й книзі подано за Я. Длуґошем без дати, в контексті подій що- йно початку 1260-х років: Данило, прагнучи отримати більше достоїнство, послав до легата Опізо посольство, обіцяючи з усім народом перейти в католицьку віру та боронити від татар польські землі. І хоча краківський єпископ Прандота застерігав легата, той все одно коронував князя, який не тільки не боронив християн, а й із татарами та литвинами пустошив їх 55 Regesta diplomatica nec non epistolaria Bohemie et Moravie / J. Emler. – Prague, 1882. – Pars 2: Annorum 1253–1310. – P. 23 (“Пшемисл, король Богемії, за посеред- ництвом Прандоти, єпископа краків- ського, доходить згоди з князями Польщі та Данилом, королем Русі, які землі його, особливо околиці Опави, понищили”). 56 Nasalli Rocca E. Il monastero del Mezzano di Piancenza e l’abate Obizzo (sec. XIII) // Benedictina. – Roma, 1956. – Vol. 10. – P. 143–147. 57 Gołąb K. Opat Obizo i jego legacie // Nasza Przeszłość: Studia z ziejόw Kościoła i kultury katolickiej w Polsce. – Krakόw, 1959. – T. 10. – S. 113–142. 58 Kronika Marcina Kromera. – Sanok, 1857. – Ks. 9. – S. 441–442, 456–457, 465. 142 Леонтій ВОЙТОВИЧ землі59. Тому, відкликаючись до нього, О. Гваньїні написав, що коронація не принесла Данилові Романовичу користі, бо він зрадив католицькій вірі60. Мартин Бєльський (1495–1575) повторив за Я. Длуґошем ряд його по- милок, зокрема, подавши під 1270 р., що з Ногаєм і Телебугою йшли дру- жини Лева та Романа Даниловичів61 (похід мав місце у 1287/1288 р., а Роман загинув у 1260 р.). Йоахім Бєльський (бл. 1540–1599)62, переробляючи працю батька, зазначив, що до смерті Данила (яку він, за Длуґошем, відносив до 1266 р.) вся Русь залишалася католицькою. Коронацію він датував 1260 р., при цьому не втримався, щоби не зачепити якось короля Данила. Мовляв, унію прийнято, аби разом з поляками боронитися проти татар, але князь сам напав на польські землі63. Так уже за умов релігійного протистояння відбувалося міфологізування минулого. Мацєй Стрийковський (бл. 1547–1582) при укладанні свого зведеного літопису користувався різноманітними джерелами. Тому він уже впевнено розгорнув версії про дві коронації “папськими легатами: раз – у Дороги- чині, а другий – у Києві”64. Данило у нього король київський і дорогичин- ський князь, а Василько – князь волинський і галицький65. За М. Стрийков- ським, Данило відправив послів до Ліону, прохаючи у папи корону, ще в 1240 р. (ця інформація подана з відсиланнями до Я. Длуґоша, М. Мєховіти та М. Кромера). У 1246 р. два легати – абат Опізо з моденським єпископом у Києві коронували Данила, незважаючи на протести краківського єпис- копа Прандоти. Тому папа повторно у 1253 р. послав легата Опізо, який із Прандотою та іншими польськими єпископами коронували Данила Рома- новича у Дорогичині. При цьому М. Стрийковський знову відкликався до Я. Длуґоша та М. Мєховіти66. Спосіб конструювання аналізованої версії зрозумілий. Д. Домб- ровський слушно звернув увагу, що ні Олександр Рогов67, ані Криштоф Кв’ятковський68 так і не зрозуміли, звідкіля взялися “дві коронації”69. Поль- ський дослідник також докладно проаналізував фрагменти запозичені від М. Мєховіти та М. Кромера70. Пізніші польські історики, черпаючи різноманітну інформацію, про- довжували творення легенди. Станіслав Сарніцький (1532–1597) подав дві 59 Kronika Marcina Kromera… – S. 473. 60 Гваньїні О. Хроніка... – С. 404. 61 Kronika Marcina Bielskiego / Wyd. K. J. Turowskiego. – Sanok, 1856. – Т. 1. – S. 309–310. 62 Joachima Bielskiego Dalszy ciąg kroniki Polskiej Marcina Bielskiego zawierającej dzie- je od 1587 do 1590 roku. – Warszawa, 1851. 63 Kronika Polska Marcina Bielskiego. Nowo przez Joach. Bielskiego syna jego wydana. – Kraków, 1597. – S. 183. 64 Стрийковський М. Літопис поль- ський, литовський, жмудьський і всієї Руси / Пер. Р. Івасів, І. Козовик, Р. Па- ранько, В. Пепа. – Львів, 2011. – С. 362, 368. 65 Там само. – С. 363. 66 Там само. С. 368. 67 Рогов А. И. Русско-польские культур- ные связи в эпоху Возрождения (Стрый- ковский и его Хроника). – Москва, 1966. – С. 145–147. 68 Kwiatkowski K. Przeciw Batu-chanowi сzy Mendogowi – okoliczności, wymowa i znaczenie polityczne koronacji Daniela Romanowicza Halickiego na króla Rusi w 1253/1254 r. // Klio. Czasopismo poświęco- ne dziejom Polski i powszechnym. – 2004. – T. 5. – S. 51. 69 Dąbrowski D. Koronacja... – С. 66. 70 Ibidem. – C. 69–70. 143“ПОДВІЙНА” КОРОНАЦІЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА… коронації під 1246 та 1260 р.71. Бартош Папроцький (1543–1614) обмежився інформацією, що Данила помазав на королівство і коронував у Дрогичині абат Опізо з Мезано, папський легат, не подавши дати72. А єзуїт Ян Ало- їз Кулеша, з відсиланням до М. Стрийковського, Я. Длуґоша, М. Мєховіти й М. Кромера, писав, що король Данило присягнув Опізо та Прандоті “з цілим Руським народом”, визнавши не тільки зверхність Риму, а й погодив- шись “nawet Ceremonie Greckie opuścić”73, а до смерті Данила (1266 р., за Я. Длуґошем) уся Русь залишалася католицькою. Отже, за результатами проведеного аналізу можна ствердити, що нія- ких підстав для сумнівів у коронації не існує: жодне автентичне джерело таких не дає. Усі відомості різних з походження і незалежних одне від одно- го джерел узгоджуються у часі і стосовно учасників цих подій та їх мотивів. Я. Длуґош першим, маючи повну і правдиву інформацію про відповідні події, відмовився від неї на користь свідомо сфальшованого викладу, який принижував короля Данила. Ця реляція виникла під впливом сучасного хроністу міжконфесійного протистояння, породженого намаганням замі- нити православну ієрархію католицькою на анексованих Польщею землях королівства Русі. Його наступники модернізували версію, додаючи деталі власних конструкцій, при цьому польські автори ганили короля Данила за зраду католицькій вірі, приписуючи йому пустошення польських земель і далі заплутуючи хронологію вслід за Я. Длуґошем, а українські автори наголошували на його вірності православ’ю. Сучасні історики, не зауважу- ючи досліджень В. Семкович-Зарембіни та Д. Домбровського, надалі шука- ють джерела цих версій хроністів. Але яку “попередню коронацію” мав на увазі Я. Длуґош чи його дже- рело у повідомленні 1253 р.: можливу коронацію у Відні в 1237 р., гіпотезу про яку висунув О. Майоров74, чи коронацію Ярополка Ізяславовича у Римі в 1075 р., інформацію про яку відшукали папські архівісти і в такий спосіб вона потрапила до тексту документа Я. Прандоти? А, можливо, цей пасаж – плутанина самого Я. Длуґоша, у його праці, як віддавна показали дослідни- ки, не така вже й рідкісна. Це питання надалі залишається відкритим. Львівський національний університет імені Івана Франка 71 Sarnicki S. Annales sive De origine et rebus gestis Polonorum et Lithvanorum libri octo... – Kraków, 1587. – P. 277, 280. 72 Paprocki B. Herby Rycerztwa Polskiego na pięcioro xięg rozdzielone. – Kraków, 1584. – S. 349. 73 Kulesza J. A. Wiara Prawosławna Pi- smem Swiętym... – Wilno, 1704. – S. 112–113. 74 Майоров А. В. Даниил Галицкий и Фридрих Воинственный: русско-австрий- ские отношения середины ХІІІ века // Вопросы истории. – 2011. – № 7. – С. 32– 52; Його ж. Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича з імператором Фрідріхом ІІ // Княжа доба: історія і культура. – Вип. 4. – С. 180–186.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-178982
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2221-6294
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:44:51Z
publishDate	2015
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
record_format	dspace
spelling	Войтович, Л.В. 2021-03-26T15:54:39Z 2021-03-26T15:54:39Z 2015 "Подвійна" коронація Данила Романовича: загадка легенди чи реальний факт / Л.В. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2015. — Вип. 9. — С. 133-143. — Бібліогр.: 74 назв. — укр. 2221-6294 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178982 [94(477.82/.86):929ДАНИЛО]“1253” Проаналізовано джерела про коронацію Данила Романовича у 1253 р. і висвітлення цієї події у викладі хроністів ранньомодерного часу. Встановлено, що інформація Галицько-Волинського літопису повністю відповідає повідомленню Ніколо де Кальві, сповідника папи Інокентія ІV, та польського джерела з кола краківського єпископа Яна Прандоти, яке було у розпорядженні хроніста Яна Длуґоша. Саме Я. Длуґош свідомо сфальшував інформацію про коронацію, закресливши первинний варіант, взятий з цього джерела, і вставивши на полях власну конструкцію під 1246 р. Мацєй Меховіта навів обидва фрагменти, що привело до пізніших версій з домінантою длуґошівської версії 1246 р. Сучасні історики, не зауважуючи досліджень з цієї проблеми В. Семкович-Зарембіни та Д. Домбровського, продовжують шукати джерел цих версій. А проблема “подвійної” коронації у 1253 р., про яку писав Я. Длуґош, і надалі залишається відкритою, оскільки з’ясувати, яка з трьох можливих версій правильна без віднайдення нових джерел, неможливо. The article is dedicated to analysis of sources about coronation of Danylo Romanowych in 1253 and also to the descriptions of this occurrence by early modern chroniclers/ It’s know that the information about Danylo’s coronation in Galician-Volhynian Chronicle coincides with records of Nicolo Calvi, the соnfessor of Pope Innocent IV and notations of anonymous author who was the part of Jan Prandota’s entourage. All there sources were available for Jan Dlugosz. So it was Jan Dlugosz, who deliberately falsified information about coronation, wheb he crossed out primary version from sources and inserted his own variant in the page’s margins and put the date 1246. Another chronicler Maciej Miechowita had included two versions about Danylo’s coronation in his work, which led to controversy in early modern chronicles, where however Dlugosz’s version was dominated. Contemporary historians, who don’t notice researches of V. Semkowich-Zarembin’s and D. Dombrovsky’s, still searching for reasons of differences in reports of chronicles. The issue of “double” coronation in 1253, which was described by Dlugosz is still opened, because without discovery of new sources it is impossible to find out which of three versions in accurate. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Княжа доба: історія і культура "Подвійна" коронація Данила Романовича: загадка легенди чи реальний факт “Double” koronation of Danylo Romanowycz: a riddle of legend or real fact Article published earlier
spellingShingle	"Подвійна" коронація Данила Романовича: загадка легенди чи реальний факт Войтович, Л.В.
title	"Подвійна" коронація Данила Романовича: загадка легенди чи реальний факт
title_alt	“Double” koronation of Danylo Romanowycz: a riddle of legend or real fact
title_full	"Подвійна" коронація Данила Романовича: загадка легенди чи реальний факт
title_fullStr	"Подвійна" коронація Данила Романовича: загадка легенди чи реальний факт
title_full_unstemmed	"Подвійна" коронація Данила Романовича: загадка легенди чи реальний факт
title_short	"Подвійна" коронація Данила Романовича: загадка легенди чи реальний факт
title_sort	"подвійна" коронація данила романовича: загадка легенди чи реальний факт
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/178982
work_keys_str_mv	AT voitovičlv podvíinakoronacíâdanilaromanovičazagadkalegendičirealʹniifakt AT voitovičlv doublekoronationofdanyloromanowyczariddleoflegendorrealfact

"Подвійна" коронація Данила Романовича: загадка легенди чи реальний факт

Institution

Ähnliche Einträge