Історична пам’ять про святого Володимира Великого як об’єкт найперше російського імперського виміру?..
Рецензія на книгу: Ричка В. Володимир Святий в історичній пам’яті. – Київ, 2012. – 202 c.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Княжа доба: історія і культура |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179008 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історична пам’ять про святого Володимира Великого як об’єкт найперше російського імперського виміру?.. / В.С. Александрович // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 287-304. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179008 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Александрович, В.С. 2021-03-27T14:48:46Z 2021-03-27T14:48:46Z 2016 Історична пам’ять про святого Володимира Великого як об’єкт найперше російського імперського виміру?.. / В.С. Александрович // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 287-304. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 2221-6294 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179008 Рецензія на книгу: Ричка В. Володимир Святий в історичній пам’яті. – Київ, 2012. – 202 c. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Княжа доба: історія і культура Рецензії та огляди Історична пам’ять про святого Володимира Великого як об’єкт найперше російського імперського виміру?.. Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Історична пам’ять про святого Володимира Великого як об’єкт найперше російського імперського виміру?.. |
| spellingShingle |
Історична пам’ять про святого Володимира Великого як об’єкт найперше російського імперського виміру?.. Александрович, В.С. Рецензії та огляди |
| title_short |
Історична пам’ять про святого Володимира Великого як об’єкт найперше російського імперського виміру?.. |
| title_full |
Історична пам’ять про святого Володимира Великого як об’єкт найперше російського імперського виміру?.. |
| title_fullStr |
Історична пам’ять про святого Володимира Великого як об’єкт найперше російського імперського виміру?.. |
| title_full_unstemmed |
Історична пам’ять про святого Володимира Великого як об’єкт найперше російського імперського виміру?.. |
| title_sort |
історична пам’ять про святого володимира великого як об’єкт найперше російського імперського виміру?.. |
| author |
Александрович, В.С. |
| author_facet |
Александрович, В.С. |
| topic |
Рецензії та огляди |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Княжа доба: історія і культура |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| format |
Article |
| description |
Рецензія на книгу: Ричка В. Володимир Святий в історичній пам’яті. – Київ,
2012. – 202 c.
|
| issn |
2221-6294 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179008 |
| citation_txt |
Історична пам’ять про святого Володимира Великого як об’єкт найперше російського імперського виміру?.. / В.С. Александрович // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 287-304. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT aleksandrovičvs ístoričnapamâtʹprosvâtogovolodimiravelikogoâkobêktnaiperšerosíisʹkogoímpersʹkogovimíru |
| first_indexed |
2025-11-26T01:39:49Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:39:49Z |
| _version_ |
1850603857747378176 |
| fulltext |
Володимир алекСандроВИЧ
історична паМ’ятЬ про святоГо воЛоДиМира
веЛикоГо як оБ’Єкт наЙперШе росіЙсЬкоГо
іМперсЬкоГо виМіру?..
ричка в. володимир святий в історичній пам’яті. – київ,
2012. – 202 c.
минуле тисячоліття кончини святого володимира великого пропонувало
рідкісну, одиноку нагоду для якнайширшого звернення до джерел національної
традиції. проте, як і багато інших ювілейних дат – на чолі хіба з найголовнішою
останнього часу: двохсотліттям тараса Шевченка, в нинішній україні його потен-
ціал виявився незапотребуваним. так звані вже довготривалі незмінно “трудні-
ші часи”, звичайно, – не оправдання. набагато активніше спрацьовує послідовне
нав’язування інших, не тільки чужих, а й нерідко відверто чужорідних ідеалів,
повзуче намагання відірвати українців від природного історичного коріння як
одного з найістотніших чинників самобутності й внутрішніх формотворчих
факторів незалежності. за таких зусиль те завдання, яке свого часу на хвилі
знаменного національно-культурного піднесення передбачала укладена перед
1646 р. й досі не розшукана коротка редакція початкового літопису – “скороче-
ний виклад хроніки святого отця нашого нестора, призначений для навчання
дітей, аби знали історію свого народу”1, виявляється “непотрібним”. доводилося
навіть чути від “визнаних авторитетів”, ніби ми виводимося щойно з XIX ст., а
оті давніші часи уже не мають значення… Безперечно, – тільки в інтересах на-
садження відповідних ідей та з огляду потуг їх носіїв і пропагандистів...
на тлі так сформованого переважаючого забарвлення актуально поши-
рених накинутих “згори” настроїв одним з небагатьох потенційних свідчень
уваги до традиції святого володимира великого ніби покликана була стати не-
велика книжка, присвячена, як переконує назва, підсумуванню уявлень щодо
еволюції історичної пам’яті про князя-хрестителя русі-україни. не позбавлена
елементів “розкішного видання” (збільшений супроти прийнятого в науковій
літературі кегль, чималі поля, побільшені вдвічі при достатньо численних дже-
рельних цитатах, ілюстрування – від “неуникненних”, як виявляється, навіть і
в актуальному українському контексті білібінських історичних реконструкцій
починаючи) додали обсягу до достатньо скромного, все ж, як для такої теми,
тексту. одначе, повинно би, звичайно, йтися, найперше про історично-культур-
не наповнення викладу, обіцяне й логічно очікуване широке осягнення теми…
однак уже побіжне знайомство зі змістом за надрукованими так само “роз-
кішним” кеглем заголовками поодиноких розділів провокує найвиразніше
1 ця досі не розшукана унікальна пози-
ція української історичної літератури другої
чверті XVII ст. одинокий раз зафіксована в
заповіті знаного київського церковного пись-
менника афанасія кальнофойського (1646):
Aleksandrovych V. The Will and Testament of
Afanasij Kal’nofojs’kyj // Harvard Ukrainian Stu-
dies. – Hаrvard, 1991. – Vol. XV, N. 3–4. – P. 423.
288 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
дивний, як для такого видання, набір вражень. сама постать “Батька русі”, на
загал, мала б, либонь, сприйматися без особливіших застережень. проте од-
разу ж наступний розлогий розділ щодо винайдення “свято-володимирської
спадщини” зусиллями ідеологів московського царства не тільки видається
“не цілком” на місці – як тематично, так і фактично, а й водночас від самого
початку позначений очевидним і безперечним немалим часовим зміщенням.
“винайдення”, як відомо, розпочалося, власне, ще задовго до об’явлення отого
“царства”. уявляти само “царство” ніби від незапам’ятних часів на тлі добре
знаного історичного процесу його приземлення на відомому пагорбі над мо-
сквою-рікою, хіба, не випадало б… коли до так укладеної схеми додати також
чимало уваги до особи князя-хрестителя ще й як наступного об’єкту стійкої
імперської пам’яті, закономірно очікуваний український розділ не тільки не-
сподівано опиняється, чомусь, аж після обширного московського-імперсько-
го викладу. чому саме – здогадатися, зрештою, зовсім не складно: пріоритети
виявлено аж надто виразно. “священна” байка про “домонгольську” “давньо-
руську спільність”, яку окремі новіші її апологети схильні дотягати навіть до
кінця XIV ст., й поява українського феномену щойно нібито аж лише після
цього видає відданість добре знайомій історіографічній комбінації, витвореній
у цілком конкретному, проте, насамперед, – давно вже і безнадійно застарі-
лому, нафантазованому белетризованому контексті. внаслідок такого родово-
ду вона здатна сприйматися хіба що чарівною байкою з належним такій по-
шануванням. до того ж, як переконує формулювання заголовків поодиноких
параграфів українського розділу, їх ще й відведено, насамперед – і майже ви-
нятково, уже немало новішим для національного досвіду виявам шанування
святого володимира великого. про безперечну скромність обсягу на незмінно
“широкому“ розбудованому московсько-імперському тлі так само трактувати
зайве… а заключний коротший текст замість епілогу під заголовком “україні-
зація володимира” (sic! – саме так: зовсім уже запанібрата, що, втім, у самому
тексті стосовано й раніше) в сучасного українського автора не потребує хоча
б доповнення: після багатовікової цілеспрямованої “московізації” та наступ-
ної не менш наполегливої “русифікації”. однак уже аж такої українізації, за
всіма ознаками, читачеві очікувати не випадає ніяк… запитання чому і через
що святий володимир великий мав “підпасти під українізацію” так само не
повинно б видатися зайвим, але це теж все та ж “неприпустима українізація”. і
чи “українізація” – справді достатньо коректне поняття для цього конкретного
історичного явища? тому навіть на тлі формулювань уже самого змісту чітко
засвідчено послідовну схильність дивитися на проблему аж ніяк не через укра-
їнські окуляри, віддавати перевагу “незмінно кращим” московським…
таке вперше виразніше виявлене уже в змісті наставлення заманіфестовано і
в короткому вступі, який на трьох сторінках, фактично, так само викладає зміст
того, що випадає очікувати надалі (навіть з буквальними цитатами і тими самими
помилками як свідченням повсюдного тріумфу комп’ютеризації). тільки мимо-
хідь відзначивши нібито власну заслугу встановлення, “що в своїх первіcних фор-
мах вшанування пам’яті князя володимира склалося ще в києво-руські часи (sic!)”*
* підозрювати автора, ніби він мав напи-
сати таке при здоровому глузді, звісно ж, не
випадає. “заслугу” належить віднести най-
перше до безпосереднього вищого джере-
ла – “знаменитого” в багатьох конкретних
виявах актуального “управління наукою”,
якому залежить не так на самій науці, як
поширенні всяких усе нових і нових завідо-
мо “прогресивно-божевільних” “вимог”,
тільки й здатних в очах управлінців від
289ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ПРО СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО…
(с. 5), автор далі – “все залежить від того, як ту плівку проявляти” (с. 5) – одразу
перекинувся до завідомо “дорогоцінної” “церковно-політичної спадщини влади-
миро-суздальської русі” (с. 5), аби, здебільшого, в її колі надалі і залишитися. пір-
нув настільки, що в короткому вступі не знайшлося місця бодай для згадки навіть
про історичне новітнє відкриття постаті князя-хрестителя за могилянської доби.
український контекст, загалом, згадано найперше в тому сенсі, що він нібито не
мав відбутися (с. 6–7). Шукати більшості того, що, все ж таки, відбулося, у запропо-
нованому вступному тексті, звісно ж, заняття завідомо безперспективне…
перший розділ немало біографічний, із послідовною перевагою методу
коментованого викладу літописних фактів. такий підхід, найочевидніше, не-
легко сприйняти адекватним задекларованому самою обраною темою замі-
рові. використання джерельних відомостей, логічно, мало б передбачати не
“удосконалену” версію елементарного переказу, а виявлення того, як головне
джерело національної історії відповідного періоду виступає свідченням іс-
торичної пам’яті про князя-хрестителя. одначе, чогось подібнішого на таке
осмислення літописної традиції не запропоновано. всупереч оголошеному
намірові, обрано звичний і простіший, проте не зовсім відповідний прийня-
тому на себе зобов’язанню шлях. при цьому в легкому й водночас так само
немало облегшеному короткому викладі загальновідомих фактів при постій-
ному, зрештою, відкликанні не так, власне, до них, як їх новітніх літературних
інтерпретацій від самого початку не забракло завідомих курйозів. за зразок
може послужити хоча б твердження про військові походи київського князя
“…а племена в’ятичів, радимичів, дулібів та хорватів, які виокремилися із дер-
жавно-політичної системи русі (виділено – В. а.)” (с. 13), чи що, нібито, в резуль-
таті іншого – “к ляхом” – “…київському князеві вдалося повернути до складу
русі залюднені дулібами і хорватами східнослов’янські землі, що раніше потрапи-
ли під владу Польщі (виділено – В. а.)” (с. 13). на тлі дотеперішніх уявлень з від-
повідного приводу обидва висловлювання мали б стати відкриттями в науці…
за умови, звичайно, що їм випадало би на відповідний статус претендувати...
однак, при так закроєних “новаціях”, радше, здатна пригадатися знана новго-
родська берестяна грамота з початком “нєвєжа писа” (навіть, якщо сам грамо-
тій мав на увазі не найпоширеніше тепер значення вжитого першого слова)…
водночас уже тут привертають увагу й інші “не прочитані” (=аж надто
своєрідно читані) фрагменти, як, наприклад, “сказання Єпифанія кипрського
про 12 дорогоцінних каменях на ризі первосвященика” (с. 13) – свідчення, до
того ж, безперечного “якнайживішого” переписування з російського оригіна-
лу3 (перепрошую, в напливі феодальних настроїв упустив з виду можливос-
ті комп’ютерного віку, коли вже не переписують, а прямо з голубого екрану
стягають і на ньому ж перекладають, далі не читаючи…). того ж наповнення
також вказівка щодо того, як володар-язичник “поблизу князівського двору
на високому пагорбі облаштував капище язичницьких божеств (sic!)” (с. 18).
н ауки утверджувати їх “особистий внесок”,
здебільшого, – тотальне паплюження самої
ідеї науки в ім’я все того ж непереборного
управлінського запалу, ні для кого не се-
крет, на чому заснованого…
3 наведений випадок далеко не одинокий,
див., зокрема: “висловив було здогадку”
(с. 20), “соломон… збудував… жертівника
чужинецьким богам” (с. 23), “експедиція…
мала місце 989 р.” (с. 30), “згідно христи-
янській традиції” (с. 33), “згідно тогочас-
ним уявленням” (с. 37), “згідно тогочасним
суспільним уявленням” (с. 37), “на одній з
мініатюр трірської псалтирі” (с. 44). не пе-
ревтомлюючи прикладами з подальшого
викладу, тенденцію й так випадає відзначи-
ти цілком виразною.
290 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
проникливішому читачеві випадало би зауважити, що топографія тогочасно-
го києва ніколи не була таємницею й розташування згаданого у літописному
викладі капища наділене цілком конкретними орієнтирами. ані близькістю
до княжого двору, ні “висотою пагорба” описаним реаліям вони не відпові-
дають ніяк. поширені відомості про київське капище, за ще одним не менш
“піонерського наповнення” визнанням, нібито “…ґрунтуються на свідченнях
м. стрийковського, яким широко послуговувалися ранньомодерні українські
літописці, запозичених ними, у свою чергу, із Хроніки Георгія амартола” (с. 20).
сентенція взагалі розходиться з логікою й немає сенсу впадати в розкручу-
вання у деталях цього відвертого детективу. не випадало б оминути й того не
менш показового твердження, за яким “…вже 11 червня 978 р., за літописною
хронологією, володимир переможцем увійшов до києва” (с. 11) й водночас ще
під 980 р. він же “…сватається” (добре відомо, як воно відбувалося! – В. а.) до
полоцької княжни рогнідь у намірі “заручитися підтримкою (sic!) полоцька у
своїй боротьбі з братом ярополком, що сидів у києві” (с. 14).
читання у поєднанні з писанням та не менш показовими успіхами реда-
гування доходять аж до того, що святий андрій первозванний виявляється…
“первозданний” (с. 121), а вже відзначена своєрідність підходів допроваджує
до сентенції: “вивчення київської русі відбувалося в руслі “общерусской” іс-
торичної схеми, на основі династичного принципу, виробленому (sic!) москов-
ськими книжниками-історіографами і прийнятою (sic!) офіційною російською
історіографією” (с. 195–196). окремо випадає зацитувати й такий вияв не-
стримно-модної самореклами: “тішу себе надією, що розгорнуті на сторінках
цієї книжники (sic!) пласти історичної пам’яті всім нам допоможуть уникнути
тієї риторики, яка була притаманна урочистостям столітньої давності (імпер-
ському дійству з відзначення 900-ліття кончини князя – В. а.) й спонукають
до подальшої гідної маніфестації пам’яті “батька русі” (с. 7). як українським
сучасникам мала б загрожувати ветхоросійська імперська риторика – ніхто й
ніколи, очевидно, довідатися не зможе. серед того, чого уважнішому читачеві
випадає домагатися як від автора, так і, водночас, видавців, – також частина
тексту, зникла після сторінки 137, закінченої (всупереч прийнятим тепер ви-
давничим нормам) початком перенесеного слова “феде-”. наступну сторінку
на звороті розпочинає кінець нічим не пов’язаного з попереднім текстом слова
“-перь” у цитаті. оскільки в підрядкових примітках надалі відсутні поклики
60–64, закономірно, немає й тієї частини розмірковувань, до якої вони повинні
належати, чого не зауважив ні автор, ні видавці. пропажі не випадає співвідно-
сити з редактором, бо видання його, як і коректора,.. не знало. немало “спро-
щений” “фінансовий проект” часів, коли книга – не так уже й рідко – презен-
тується найперше свідченням заробляння(=відмивання) грошей, традиційних
видавничих “пережитків” у їх особах не передбачав. Юні, як випадало би гада-
ти, з огляду на численні надто сумнівні вияви професійного досвіду, майстри
“видавничого дому “скіф” так само кинули свою роботу до друку, як автор
кинув їм свою частину готового спільного успіху, до якого заздалегідь втратив
інтерес (за умови, якщо такий взагалі мав якось об’явитися)… усе це разом,
звичайно, набагато більше залишає вражень, ніж приємний колір палітурки
та зусилля з видавничого прикрашення вміщеного під нею. як відомо, тільки
зробленого не видно, не зроблене ж дереться до очей на кожному кроці…
показовим моментом сприймається також щедра експлуатація окремих ви-
явів загальнопоширених новомодних поглядів. таким, зокрема, “відповідно до
291ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ПРО СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО…
домінуючих тенденцій епохи”, трактується з серцем і виразним натиском при-
писана ще князеві-язичникові, до того ж, про що не так уже й часто належно
пам’ятають, – на період охрещення у корсуні десь тільки дадцятип’ятилітньо-
му4 (!) – стійка “есхатологічна тривога”: “володимиру було над чим задуматися –
до прийдешнього фатального дня (кінця світу – В. а.) залишалося шість років”5
(с. 27). не без тієї ж тривоги, очевидячки, мало обійтися й тоді, коли, “як і варто
того було очікувати”, “…найбільшим потрясінням” для послів, відісланих задля
вибору віри, “стала церковна служба за грецьким обрядом” (с. 27). при цьому не
виказано найменшого наміру заслужено віднести бодай якусь скромну частку
отого “потрясіння” до вразливості та залучених літературних формул молодшого
літописця, як і дещицю попередньо викладених “есхатологічних переживань” –
так само належно уділити новішим часам. нелегко повірити й засвідченому най-
святішому переконанню, ніби молодому князеві належалося мало що не “битися
в есхатологічній пропасниці” ще навіть до того, як він вирішив стати християни-
ном після… “довгих і болісних вагань”, переживши “й сильне моральне потря-
сіння” (с. 25). принаймні, перенасичення наукового викладу поезією тут надто
очевидне. непросто також зрозуміти зусилля з накладення на себе вінця співця
“…відчайдушної (sic!) спроби володимира чимдуж позбавитися разом із усією
країною від язичництва” (с. 28). проте благородний урок знаної наукової дорого-
цінності незабутньої високопатріотичної виховательки російського народу алєк-
сандри ішімовой (1805–1881) – “…как по одному повелению владимира весь народ
крестился в веру христианскую и из любви к государю (виділено – В. а.) решился
оставить прежних богов своих” (с. 167) – надто очевидний. зазначений крок нібито
повинен був навіть прибрати ознак розгорнутого тоді в києві… “…грандіозного
історичного дійства навернення у християнство (sic!) підданих його країни” (с. 30),
що далі спонукає до віднайдення знову ж “рис грандіозного акту її, русі, “нового
обрання” (с. 32). на тверде переконання автора, князеві дано було розуміти, “…що
збереження традиційного, язичництва перешкоджало подальшому поступу мо-
лодої східнослов’янської держави, її інтеграції у співтоваристві (sic!) європейських
народів”** (с. 37). “із прийняттям християнства київська держава, згідно тогочас-
ним уявленням (sic!), ніби очистилась від скверни і з “не країни” стала країною
та водночас членом світової християнської співдружності. завдяки принизливому
для візантійського імператорського дому (sic!) одруженню володимира з анною
пурпурогенетою, київський князь одразу ж (виділено – В. а.) посів у цій ієрархії
чільне місце (sic!)” (виділено – В. а.) (с. 37). “київський князь відтепер перестав
бути варварським вождем незнаної у християнському світі країни” (с. 37). до на-
веденого набору виявів “поглибленого екстазу” в кращих традиціях новонавер-
неного язичника, миттєво й доглибно переповненого усякої можливої благодаті,
4 новіші міркування щодо часу народ-
ження святого володимира великого див.:
диба Ю. Батьківщина святого володими-
ра. волинська земля у подіях Х століття
(міждисциплінарні нариси ранньої історії
руси-україни) (невідома давня україна. –
вип. 1). – львів, 2014. – с. 109–113.
5 пор. аналогічний вияв у згаді про “…ро-
ковий для усіх християн 7000 (1492) р. (с. 81)” –
знову ж виразний момент глибокого “особис-
того переляку”, породженого нездоровими
вираженнями есхатологічних тенденцій но-
вітнього “приблизнонаукового” і “навколона-
укового” досвіду.
** знаної прогресивності термін наділений
настільки цінними ознаками незабутності,
ще раніше навіть виступає у вигляді “співто-
вариства російської імперії” (с. 7). очевидно,
автор вирішив, що без доведення на його кон-
кретну нагоду знаної сентенції, згідно з якою
історія вчить тільки того, що не вчить нічого,
до пожаданого наукового успіху не наблизи-
тися. як товариство малося в отій імперії –
воно і без ризиків історичної ретроспективи
й нині на не менш незабутніх успіхах нащад-
ків здатному бачити аж надто видно…
292 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
з ширшого набору варто додати ще й таке скромніше, проте показове не зайве:
“іконографічні зображення атрибутів влади великого князя були не безтямним
(виділено – В. а.) наслідуванням візантійських зразків, а виявом самосвідомості
київської політичної еліти” (с. 46).
при доланні чималого ряду аж так високо натхненних розмірковувань не
настільки, а то й взагалі не екзальтований (такі поки теж не перевелися!) чи-
тач неминуче мав би постати перед закономірним запитанням: чи належить і
варто немало науково титулованому нащадкові через ціле тисячоліття по тому
так справді по-варварськи безцеремонно “розтікатися” з приводу подій давно
забутих літ. але це все з тих запитань, які перед самовідданими носіями най-
виразніше немало переекзальтованих найновіших “наукових моделей” як самі
не виникають, так і, звичайно, відповіді також не передбачають… принаймні,
якщо анотація не без незмінно прогресивної настирливості попереджує про
вже нібито “готове” “осягнення феномену історичної пам’яті”, то “порядному
й неупередженому” читачеві після такого облагородження власних уявлень
випадало би домагатися чимало очікуваного, проте, попри сподівання, так і
не отриманого на тлі щедро розсипаних “непотрібних реалій”. немало дивної
вимови теж, чи, може, правду кажучи, насамперед…
навіть до першого розділу нотаток відзначеного понятійного наповнення на-
бралося б і більше, проте не йдеться про їх відлічування згідно з кращими тради-
ціями потенційних аптекарських можливостей. зрештою, за теперішніх суцільно
“дискусійних” часів у зазначених реаліях тексту і безнадійно заплутатися не так
уже й складно… Й чому природний читацький інтерес повинен чутися прирече-
ним продиратися через настільки неподоланні хащі – незрозуміло зовсім.
сказаного цілком достатньо для принципового висновку про запропоно-
ваний образ “батька русі” через призму нібито історичної пам’яті не тільки
як виписаний у стані, правду кажучи, мало контрольованого “позанаукового
екстазу”. на довершення й самого цього “творіння на засвідчену оказію” ще
й не пригладжено бодай про людське око. тому навіть підсумковий пара-
граф, присвячений прославленню князя, не те що надто далекий від належ-
них об’єктивних історичних акцентів і явно недостатньо показує сам процес
розбудови шанування на ранньому етапі там, де джерела відобразили його
еволюцію достатньо однозначно і вимовно. чогось такого, фактично, не перед-
бачалося взагалі всупереч виразному відсиланню до нього усього актуально
доступного корпусу переказів з епохи. запропонований виклад особливою
увагою до їхнього вислову не відзначений – домінує немало улюблена у новіт-
ній літературі історіографія. згадані розкішної подачі, проте, найперше, – не
позбавлені призначення “ad decorem” численні цитати не повинні вводити в
оману. метод немало поширений, проте виступає у стійкому поєднанні з не-
уникненними за таких підходів наслідками. історіографічне багатство, як відо-
мо, не шкодить, проте винятково – за умови сприйняття його на належному
місці, без засвідченої підміни історіографією історії. вигода від чисельності на-
явних думок при відсутності думок власних, як відомо, найбільшою і не вигля-
дає, й не сприймається. про результати успіху із проникнення у чужі думки
після наведених цитат розмірковувати так само – завідомj зайва трата зусиль.
Щодо контексту джерел, то як хоча б похвала князеві пера7 митрополита
іларіона, так і відповідний молодший текст монаха якова відзначають постійну
7 принагідно не буде зайвим відзначити,
що черговий раз повторена в книзі багата на
денні пропозиції (нічим, зрештою, не обу-
мовлені – головним аргументом незмінно
293ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ПРО СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО…
увагу до постаті знаменитого в національній традиції володаря уже найближчих
наступних поколінь київських церковних інтелектуальних кіл. далі, в контексті
знаного історичного процесу, закономірне продовження цього сприйняття від-
находиться на сторінках холмської частини Галицько-волинського літопису у
двох вимовних фактах. зрештою, перший з них досі, загалом, не надто часто по-
трапляв під увагу. він стосується завершення походу князів данила і василька
романовичів на підмогу польському князеві конрадові мазовецькому до каліша
(1229): “…и внидоста со славою . в землю свою . инъıи бо кнѧзь не входилъ бѣ в
землю лѧдьскоу толь глоубоко . проче володимера великаго . иже бѣ землю
крестилъ”8. цей найвиразніше недооцінений у дотеперішній літературі запис9
послідовно вказує на живу пам’ять про святого володимира великого у холм-
ському середовищі не тільки як хрестителя. вимовним її моментом, як здатна
переконати наведена цитата, виявляється також літописний похід 981 р. – від-
давна засвоєний і осмислений з усвідомленням у ньому невід’ємного важливого
факту місцевої історичної традиції. водночас відзначене входження “в землю
лѧдьскоу толь глоубоко”, не дивлячись на відсутність безпосередніх історич-
но-географічних реалій, сприймається відсилання до не зафіксованої у збере-
женій лаконічній літописній нотатці географії тодішнього просування – поза
вказаними при цьому двома конкретними “городами”. Ще вимовніше наступне
краще знане, близького характеру відкликання до постаті київського князя у за-
вершенні опису чеського походу короля данила романовича 1253 р.: “…не бѣ бо в
землѣ роусцѣи первее . иже бѣ воевалъ землю . чьшьскоу ни сто҃славъ хоробры .
ни володимеръ сты҃и”10. власне тут вперше у колі старокиївської традиції він
служить сила власного переконання пооди-
ноких авторів) версія виголошення “сло-
ва…” (с. 55) поповнює чималий ряд очевид-
них давніших непорозумінь, заснованих на
недокладному засвоєнні загальновідомої
пам’ятки. митрополит на самому початку
свого тексту цілком виразно та однознач-
но вказав, чого досі, здається, не зауваже-
но, жанр укладеного твору, що, видається,
позбавляє сенсу усі дотеперішні різнорід-
ні вияви трати зусиль задля встановлен-
ням “денної дати виголошення”: “ни къ
невѣдѫщїимъ бо пишемь . нъ прѣизлиха
насыштшемсѧ сладосты книжныа”. див.:
Молдован а. М. “слово о законе и благода-
ти” илариона. – киев, 1984. – с. 79. здаєть-
ся, численні прихильники усної версії стали
жертвами елементарного термінологічного
курйозу: вжите на початку заголовку понят-
тя у системі жанрів тогочасної літератури
ніяк не передбачало винятково усного ви-
кладу. радше, воно навіть послідовно запе-
речує таку можливість.
8 ипатьевская летопись // полное собра-
ние русских летописей. – москва, 1998. –
т. 2. – стб. 758.
9 один з новіших авторів пробачив тут на-
самперед свідчення необізнаності укладача
відповідної частини тексту з київським лі-
тописом: Плахонин а. историчесая память
и почитание предков княжеской династии
волынской и Галицкой земель XIII в. // “…а
сє его серебро”. збірник праць на пошану
члена-кореспондента нан україни ми-
коли Федоровича котляра з нагоди його
70-річчя – київ, 2002. – с. 160.
10 ипатьевская летопись. – стб. 821. в
аналізованому тексті є відкликання до обох
наведених літописних вказівок, проте вони
позбавлені будь-яких конкретноісторичних
реалій. їх використано винятково з огляду
на проблему часу причислення князя до
святих: “у Галицько-волинському літописі
під 1229 р. також знаходимо епітет великий,
але вже під 1254 р. володимир тут назва-
ний святим” (с. 61). цим увага до унікаль-
них прикладів присутності постаті святого
володимира великого в західноукраїнській
літописній традиції XIII ст. виявилася об-
меженою. втім, не дивлячись на засвідчену
обізнаність із самою першою згадкою про
князя як святого у Галицько-волинському
літописі, у підрядкових примітках на тій же
сторінці, де її засвідчено, водночас вміщено
твердження: “за спостереженнями дослід-
ників, епітет “святий” вперше з’являється у
середині XIV ст. у списках, що ведуть своє
походження від новгородської синодальної
кормчої 1282 р.” (с. 61, приміт. 132). при
цьому висловлно явно надмірну довіру до
294 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
виступає святим. Хоча, звичайно, йдеться не про ситуацію конкретного описа-
ного року, частина літопису зі збереженими обома вказівками вважається укла-
деною ще перед кінцем правління короля данила романовича, що (навіть із вра-
хуванням зазначеного уточнення) здатне пропонувати досить вузьке датування
першої згадки про князя володимира великого як святого.
разом з уже давніше зауваженим у літературі щедрим цитуванням “сло-
ва…” митрополита іларіона в тексті завершальної, володимирської частини
літопису, обидва наведені звернення до особи святого володимира велико-
го засвідчують сталу присутність князя-хрестителя упродовж усього XIII ст.
у духовній культурі та інтелектуальній свідомості держави його закорінених
на волині нащадків. на тлі скупості джерельних переказів відповідної вимови
вказані відсилання виявляються одинокими випадково збереженими безпосе-
редніми прикладами української традиції шанування знаменитого володаря з
цілого століття. попри відсутність докладнішого відображення, незалежно від
нього, – це ще також не менш очевидна у значенні реального історичного фе-
номену, конкретна невід’ємна складова культурного процесу епохи та середо-
вища. відсутність закономірної уваги до цих виняткових фактів, як і, водночас,
адекватного їх осмислення, звичайно, не належить до вдаліших рішень. їх від-
значення винятково позбавленою конкретики скоромовкою доводить безпе-
речні упущення запропонованого і реалізованого викладу навіть на рівні уже
самої структури. адже йдеться про рідкісні для тогочасного корпусу україн-
ських джерел відкликання до особи святого володимира великого в контек-
сті не тільки пам’яті про нього, а й водночас ще також виявів його активності
на західноукраїнських теренах, значення яких для відповідної проблеми, як і
осмислення постаті самого князя11, не потребує окремого наголошення.
проте історичну пам’ять про святого володимира великого в культурному
досвіді Галицько-волинської держави відобразили не тільки вказані відкликан-
ня холмського літопису та його молодшого володимирського продовження. ін-
шим так само належно не відзначеним у властивому наповненні явищем того ж
культурно-історичного контексту – прикладом його подальшої еволюції виявля-
ється безпосередній розвиток цієї традиції у наступному не менш живому її ви-
раженні. Його пропонують відсилання до знаменитого київського володаря як
предка романовичів, що ними наділені вступні формули декількох грамот князя
чи від імені князя лева даниловича з окресленнями “прадѣдъ нашъ цр҃ъ вєли-
кїи владимєр” (версія “прадєдъ нш҃ъ царъ вєликїи владимєр”)12. втім, є підста-
ви гадати, при цьому лише повторено старший зразок. Безперечний давніший
приклад подібного характеру формулювання зафіксовано в літописі під 1149 р.:
князя Юрія довгорукого, який зайняв тоді київський престіл, охарактеризовано
як “пращюра великаго володимира . хрс ̑тившаго всю землю рускоую”13. тому,
можливо, зазначена формула документів князя лева зберегла ще одне конкретне
західноукраїнське відкликання до попереднього київського досвіду, випадковим
знаної версії про канонізацію київського во-
лодаря нібито в середині століття зусиллями
новгородського на той час князя олександра
ярославовича (невського) – з чималого на-
бору фактів знаної “історії, яка повинна була
бути”. або ж, навіть вірогідніше, перед нами
звичайнісінька неузгодженість відмінних ду-
мок, переписаних з двох різних джерел.
11 цей аспект біографії князя-хрестителя
став надбанням наукової свідомості щойно
останнім часом, див.: диба Ю. Батьківщина...
12 купчинський о. акти та документи Га-
лицько-волинського князівства XIII – пер-
шої половини XIV століть. дослідження.
тексти. – львів, 2004. – с. 402–403.
13 ипатьевская летопись. – стб. 383–384.
295ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ПРО СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО…
збігом обставин доступне тільки з молодших списках грамот. попри знану не-
певність автентичності їх самих, наведене окреслення, все ж, сприймається важ-
ливим переказом живої пам’яті про святого володимира великого якщо навіть
не в самому княжому середовищі, то, принаймні, – не позбавленим очевидного
відсилання до нього в ширшому історичному досвіді західноукраїнських земель
наступного періоду. втім, навіть якщо й прийняти неавтентичність грамот чи їх
пізніше походження, вони й за таких обставин залишаються свідченням пам’яті
про святого володимира великого в історичному перемишльсько-львівському
колі пізньосередньовічної доби. проте знані переміни ситуації у регіоні та за-
непад із вигасненням романовичів давнішого елітарного наповнення місцевої
історичної традиції, закономірно, мали провадити до неухильного відходу від
попереднього княжого акценту зазначеного аспекту самої практики.
на зміну йому приходило неподільне домінування шанування насампе-
ред церковного. окремі його факти у викладі наведено. проте зроблено це
в спосіб незрозуміло своєрідної хитрості, внаслідок якої виведену ще від ча-
сів князя ярослава мудрого єдину національну традицію розбито на окремі
фрагменти, до того ж, розкидані навіть у різних частинах викладу. для них не
тільки доводиться дошукуватися спільного об’єднавчого начала. їх не сприй-
нято й не показано, чого випадало б очікувати, виявами єдиної традиції, впер-
ше зафіксованої, принаймні, уже в митрополита іларіона. окрім того, пооди-
нокі наведені факти незмінно потребують також розширення їхньої вимови,
належного врахування конкретного історичного контексту. для прикладу, вар-
то вдатися до мимохідь відзначеної (без відкликання до джерела інформації)
появи від XV ст. “у Галичині та на волині” додаткових величальних піснеспівів
до святкових служб святому (с. 116). не потребує доведення, що сама “поява”
у західноукраїнському регіоні насправді повинна означати фіксування від від-
повідного часу в місцевій рукописній спадщині. звичайно, немає підстав твер-
дити так само про якесь, знову ж, “регіональне явище” на західноукраїнському
ґрунті. Ширший досвід еволюції національної традиції підводить до висновку
про очевидне і безперечне відображення тут загальноукраїнських тенденцій
духовного життя епохи. а новіші результати студій над еволюцію релігійної
культури підказують у відзначеному явищі вияв усе ще не побаченого й належ-
но не осмисленого знаменного загальнонаціонального духовного піднесення,
започаткованого з відновленням історичної київської митрополії із центром
у києві й наступним докорінним переосмисленням усієї сукупності куль-
турного досвіду у процесі утвердження пізньосередньовічного його варіанту.
цей процес заново сприйнято щойно не так давно при вивченні української
іконографії покрову Богородиці як одного з характерних і показових, хоча й
ніби часткових за самою природою, прикладів не зауваженого як давніше, так
і останнім часом, уже після зазначеного його наукового відкриття, відповідного
якнайширшого комплексу явищ14.
однак розумінням, нерідко, немало різнорідних виявів національного
культурного досвіду як розрізнених елементів єдиної цілісної традиції у її вну-
трішніх перемінах свідомість автора позначена явно недостатньо. показовою її
особливістю є, радше, відсутність такого усвідомлення. натомість, самовіддано
вдаючись до обширних цитат, безкритично переказується чималий ряд “успіш-
них” цілеспрямованих намагань новіших ідеологів москви та їх подальших
14 александрович В. покров Богородиці.
українська середньовічна іконографія (сту-
дії з історії українського мистецтва. – т. 4). –
львів, 2010. – с. 271–359.
296 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
імперських наступників наділити київського володаря московською “шапкою
манамаха”. за знаної дорогоцінності схемою у викладі послідовно незмінно ак-
центовано, насамперед, присутність київського князя у пізнішій московській та
похідній від неї, вибудуваній на її основі ще молодшій російській свідомості. за
такого трактування відірваний від власного історичного ґрунту святий володи-
мир великий виявляється немов “московським полоняником”, приставленим
служити найперше імперським інтересам та амбіціям розбудованої за новіших
часів віддаленої окраїни його держави з її знаними претензіями до спадщини
й образу святого володимира великого. тому, вдавшись до теми пам’яті в само-
стійному й самодостатньому, історичному вимірі, автор, фактично, немало ві-
дійшов від прийнятого завдання й чимало зусиль потратив на трактування про
щось, все таки, не тільки зовсім інше, а й у загальноприйнятих вимірах властивої
пам’яті з нею самою навіть не так уже й сумісне. при цьому наполегливо робить-
ся вигляд, нібито цей унікальний в історії приклад цілеспрямованого свідомого
фальшування, який зі самою історією не лише не має, а й навіть заздалегідь не
здатний мати нічого спільного, є, власне, “зовсім іншою історією” та об’єктивно
повинен сприйматися тільки такому сенсі, і повинен бути акурат якнайсправ-
жнісіньким автентичним виявом історичної пам’яті про старокиївського воло-
даря… не обійшлося й без такого нічим і ніяк не пов’язаного з постаттю святого
володимира великого та пам’яттю про нього загальноулюбленого московського
сюжету, як приїзд до москви митрополита київського петра (ратенського) та
облаштування надалі на порожньому місці московського церковного осередку
(с. 73–74), зрештою, так само звично поданого з очевидною незмінною перевагою
апологетичного, а не історичного підходу – винятково через його сприйняття як
важливого моменту майбутнього вивищення москви.
втім, навіть і в цих у знаному інтересі (чи найперше з наявності чималої
доступної літератури?) стосовно докладніше викладених аспектах теми бракує
немало моментів, істотних для її належного розуміння й виведеного від нього
трактування, а безпристрасний погляд підмінено недалеким нерозбірливим
переказом завідомо нездорової апології. для автора привласнення москвою чу-
жої історії немов цілком очевидне (с. 79). показово, однак, що, попри приділен-
ня немалої уваги цьому процесові, саме так його охарактеризовано тільки один
єдиний раз і при цьому зовсім побіжно. здебільшого, текст послідовно про-
понує гідну кращого застосування прив’язаність як до давнішої, так і новішої
російської апологетичної традиції, внаслідок якої конкретна тема пам’яті про
святого володимира великого в її історичній еволюції нерідко підмінюється
працьовитим викладом різноапологетичної російської історіографії, з-поза, як
уже стверджено, властивого кола взятої теми. досить часто у ній йдеться, влас-
не, насамперед не про історичну пам’ять, а нічим не обмежену маніпуляцію
історичною постаттю київського князя в інтересах москвофільської доктрини,
що якнайвиразніше видає уже відзначену особисту зорієнтованість самого ав-
тора, принаймні незрозумілу нерозбірливість. виникає навіть враження, ніби,
віднайшовши щось зовсім “завидне”, в захопленні від засвоєного “скарбу”, він
ладен забути як про об’єкт власного інтересу, так і свого героя загалом…
засвідчений при розгляді першого розділу й надалі незмінно залучений
метод звільняє від необхідності докладнішого, в деталях огляду усього при-
хованого під нібито історичною пам’яттю про строкиївського володаря, нема-
ло присипаною і пересипаною новішою московською уробленою – тамтеш-
ньою уже “славою”, з історичним києвом нічим і ніяк не пов’язаною. тому з
297ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ПРО СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО…
очевидною користю для теми та її майбутнього надалі випадає зупинитися
на окремих з численних пропущених моментів – найперше, звичайно, україн-
ського контексту та вартісних уточненнях як важливому додаткові до поодино-
ких викладених не видуманих, а справжніх, історичних сторін проблеми.
з огляду потенційних доповнень варто, спершу, вдатися до фактів знаного
новгородського досвіду, оскільки на місцевому ґрунті вціліло немало достат-
ньо ранніх важливих мистецьких відсилань до різнорідних виявів історичної
пам’яті про святого володимира великого. місцева культурна практика не тіль-
ки позначена все ще недооціненою у її широкому наповненні послідовною ки-
ївською орієнтацією, знищеною і згодом забутою щойно з підпорядкуванням
новгороду московським правителям. водночас вона зберегла показний підбір
рідкісних для свого часу різноманітних виявів релігійного шанування свято-
го київського князя. в. ричка лише досить побіжно відзначив новгородський
контекст, самого його як окремого явища самодостатньої історичної вимови не
зауваживши (с. 72), не подавши при цьому жодної конкретики поза кількома
побіжними відсиланнями звично в іншому місці до місцевої іконографії (с. 97).
правда, здається, містифікацією виявляється найдавніший зафіксований
у новішій літературі такий приклад, – нібито на фасаді знаної новгородської
церкви спаса на нередиці мала знаходитися фреска 1246 р. з “успінням” та
святими володимиром і ольгою обабіч15: у статті, вказаній як джерело відпо-
відної відомості, згадки про щось таке виявити не вдалося16. зображення свя-
того князя разом зі святими Глібом і Борисом у знаній за пізнішими зразками
фронтальній редакції частково збереглося серед знищених фресок 1380-х ро-
ків церкви святого Федора стратилата в новгороді17, що вказує на якусь шир-
шу місцеву традицію відповідної іконографії уже на другу половину XIV ст.
водночас це також безсумнівне відтворення певного київського першовзірця,
синхронних чи, бодай, середньовічних слідів якого не зафіксовано не тільки
на київському ґрунті, а й в україні загалом18. у самому новгороді такий уклад
15 Смирнова Э. С., лаурина В. к., гордиен-
ко Э. а. Живопись великого новгорода. XV
век. – москва, 1982. – с. 195. тут же наведено
лаконічний огляд зразків відповідної іконо-
графії XIII–XV ст. їх новіший, розширений
перелік запропоновано: Смирнова Э. С. ис-
кусство книги в древней руси. лицевые ру-
кописи великого новгорода. XV век. – мо-
сква, 2011. – с. 254.
16 див.: дмитриев Ю. н. изображение отца
александра невского на нередицкой фреске
XIII в. // новгородский исторический сбор-
ник. – новгород, 1938. – вып. 3–4. – с. 39–57.
17 кольорове відтворення див.: лиф-
шиц л. И. монументальная живопись велико-
го новгорода XIV–XV веков. – москва, 1987. –
табл. 267. відтворення фрески у стані до
пошкодження див.: Смирнова Э. С. искусство
книги… – с. 250 (чорно-біла репродукція).
18 можливо, саме до цієї традиції від-
кликається одинока давніша така пам’ятка,
ідентифікована в україні, – знана ікона кін-
ця ХVII ст. з церкви пророка іллі в місті
ратне волинської обл. (київ, національний
художній музей україни, новіші репродук-
ції див.: Шедеври українського іконопису
XII–XIX ст. – київ, 1999. – № 33. – с. 83; Мі-
ляєва л. за участю М. гелитович. українська
ікона XI–XVIII століть. – київ, 2007. – C. 413. –
іл. 429). Хоча в ній старокиївських святих по-
трактовано за іконографічною нормою, що-
найраніше, тільки другої половини XVII ст.
(як видається, – не без слідів провінційного
портретного малярства). дещо давнішим
переказом відповідного укладу з київсько-
го середовища сприймається вирішена за
звичною для епохи схемою ікони в багато-
му різьбленому обрамленні гравюра із зо-
браженням святого князя в ріст та невели-
кими постатями святих Гліба і Бориса на
обрамленні з “синопсису” інокентія Гізеля
1680 р.: гізель і. синопсис. – київ, 1680. – с. 60
(Запаско я., ісаєвич я. пам’ятки книжкового
мистецтва. каталог стародруків, виданих
на україні. – львів, 1981. – кн. перша: 1574–
1700. – № 580). принаймні, вони виразно за-
свідчують уклад, знаний за новгородськими
зразками від другої половини XIV ст.
298 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
відтворено ще також у приблизно на століття молодшій знаній таблетці со-
фійського собору (москва, музей-квартира п. д. коріна)19. показово, що немов
нічого спільного з відповідним укладом не має вціліла тільки в копії XIX ст.
мініатюра з виготовленого близько 1414 р. рукописного збірника новгородської
кремлівської надвратної церкви святого володимира великого, у якій він ніби
пригортає до себе вміщені перед ним менші постаті обох синів20.
важливим переказом новгородської іконографії князя сприймається та-
кож ікона молитовного ряду, можливо, намальованого після пожежі 1414 р. для
уже згаданої надбрамної церкви новгородського кремля (москва, державна
третьяковська галерея)21. це перший ідентифікований досі випадок впрова-
дження святого київської церкви до поширених у тогочасній практиці релі-
гійної мистецької культури молитовних рядів, укладених із зіставлення вибра-
них святих. запропоноване зображення, взороване на іконографії пророків22,
підказує відсутність давнішого відповідного сталого досвіду відтворення обра-
зу канонізованого київського володаря на місцевому ґрунті. очевидно, “проро-
ча” версія мала більше побутування на місцевому ґрунті, оскільки зафіксована
ще такого пізніша поясна ікона (XVI ст. ?) з того ж храму того самого зразка23.
обидві ікони здатні бути результатом активності певного вужчого середовища,
відзначати конкретний збіг чинних насамперед на місцевому ґрунті якихось
обставин. показовим, однак, виступає використання тієї ж версії у вказаній (с.
89) молодшій пам’ятці московської спадщини – серед фресок діонісія в успен-
ській соборній церкві кирило-Білозерського монастиря.
унікальним не тільки для самого середовища переказом новгородського ша-
нування стало освячення на честь князя-хрестителя згаданої церкви на воротах
новгородського кремля (1311)24. посвячення храму однозначно вказує не тільки на
попереднє причислення до святих, а й уже певну тривалішу традицію побуту-
вання такого визнання. запропоновані досі здогади з приводу того, як воно “мало
виникнути” нерідко наповнені немало відмінною конкретикою й не позбавлені
очевидних виявів наївності. найкраще засвідчені на новгородському ґрунті при-
клади церковного шанування, безсумнівно, повинні було мати за собою не відо-
бражений у джерелах з інших регіонів ширший вихідний старокиївський кон-
текст. інакше неможливо зрозуміти побутування самої традиції у різних частинах
розділеної від початку XIV ст. канонічної території історичної київської митро-
полії. Щодо новгороду розбудоване місцеве шанування святого князя сприйма-
ється, насамперед, яскравим прикладом усе ще недооціненого в його справжній
значимості історичного тяжіння тамтешнього середовища.
Безумовно, немає ніяких підстав вбачати в запровадженні ширшого
церковного шанування київського князя немало популярну в дотеперішніх
спробах його тлумачення вірогідну нібито “регіональну ініціативу”25, хоча
19 евсеева л. М. аналойные иконы в ви-
зантии и древней руси. образ и литургия. –
москва, 2013. – ил. 99.
20 Смирнова Э. С. искусство книги… – с. 250.
21 найдокладніше про неї див.: Смирно-
ва Э. С., лаурина В. к., гордиенко Э. а. Живо-
пись… – с. 194–195.
22 до такого іконографічного родоводу за-
значеної постаті увагу привернуто: Смирно-
ва Э. С., лаурина В. к., гордиенко Э. а. Живо-
пись… – с. 195.
23 репродукцію див.: Смирнова Э. С. ис-
кусство книги… – с. 254.
24 новгородская первая летопись старше-
го и младшего изводов. – москва; ленин-
град, 1950. – с. 93, 334.
25 свого часу її, насамперед на новгород-
ському ґрунті, схильні були вбачати в тради-
ції покрову Богородиці,. проте докладніше
дослідження показало тут лише нічим не ар-
гументований регіональний патріотизм. на-
справді класична новгородська середньовічна
299ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ПРО СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО…
прикладів подібних “ініціатив”, здатних так активно побутувати поза первіс-
ним вихідним контекстом, в історії київської церкви досі ніби не відзначало-
ся. в опрацьованих дотепер джерелах не віднайдено слідів відповідного акту,
проте сумніватися у ньому як безперечному історичному факті немає ніяких
підстав. можливо, князя канонізовано на спосіб найдавнішої зафіксованої для
київської церкви практики, знаної за відзначеним у літописі під 1108 р. “впи-
санням до синодика” святого Феодосія печерського26. Щойно від початку XIV ст.
шанування канонізованого князя віднотовано в місяцесловах27. показово, що
серед найдавніших прикладів виявляються такі безперечні рукописи старо-
київського родоводу28, як не відзначеного конкретного походження оршанське
Євангеліє XIII ст. (запис у молодшому доповненні з XIV ст. до старшого рукопи-
су)29 та київське лаврське Євангеліє кінця XIV ст.30 (обидва – київ, національна
наукова бібліотека україни імені володимира вернадського). вони не тільки
стверджують функціонування відповідної традиції на українському ґрунті й,
зокрема (через лаврське Євангеліє), – у київському середовищі. водночас у них
випадає вбачати ще також важливу вказівку на безпосереднє продовження до-
свіду, відзначеного в попередньому столітті на сторінках холмського літопи-
су короля данила романовича. обидва рукописних свідчення дають важливі
конкретні факти мало відображеного в доступних нині джерелах церковного
шанування святого володимира великого з того періоду, який, фактично, про-
ігноровано в напливі явно надмірної прив’язаності до чужих (втім, послідовно
чужорідних і самій історії!) незмінних “імперських амбіцій”.
поряд з цими важливішими прикладами, існують також скромнішого
значення несамостійні зображення, насамперед в молитовних рядах на полях
ікон та обрамленнях шитих пелен, історичних (житійних) сюжетах ікон святих
Гліба і Бориса та відповідних мініатюрах31. вони пропонують не тільки яскра-
вий і різноманітний за вимовою мистецький контекст новгородської історичної
гравітації до києва як свідчення особливостей виведеного з найдавніших часів
релігійно-культурного досвіду новгородського середовища. за умов постійно
наростаючої загрози від москви маніфестація такої прив’язаності прибирала
водночас ще й ознак очевидного антимосковського забарвлення. тому вибірко-
ве, з опущення істотних позицій з-поміж відзначених новгородських іконогра-
фічних сюжетів, пригадування відповідного явища у запропонованому викладі
іконографія з-перед XVI ст. послідовно повто-
рює київський зразок, див.: александрович В.
покров Богородиці. – с. 191–208.
26 ипатьевская летопись. – стб. 259–260
(“того же лѣта вложи Бъ҃ въ срд̑це аньхи-
мандриту . игумену печерьскому . нача по-
нужати Феѡктистъ ст҃ополка кн҃зѧ . вопсати
Федосьӕ . в синаникъ . Бо҃у тако изволшю .
ст҃ополкъ же радъ быс̑ воѡбѣщасѧ створити
се . и се вѣды житье его . и нача ст҃ополкъ
оузвѣщати житье Федосьево . и велѣ и вписа-
ти в сѣнаникъ . еже створи митрополитъ впи-
са его в сѣнаникъ . повелѣ же митрополитъ
по всѣмъ епискупьӕмъ вписати Федосьӕ в
сѣнаникъ . вси же епс̑пи с радостью вписа-
ша . и поминають его во всѣхъ сборѣхъ”);
лавреньевскяя летопись. – стб. 283 (“вложи
Бъ҃ в серд̑це Ѳеѡклїсту игумену печерьскому .
и нача възвѣщати кнѧзю ст҃ополку . дабъı
вписалъ Ѳеѡдосьӕ в сѣнаникъ . ирадъ бъıвъ
ѡбѣщасѧ и створи . повелѣ митрополиту
вписати в синодикъ . и повелѣ вписъıвати по
всѣм̑ єпс̑пьӕмъ . и вси же єпс̑пи с радостью
вписаша . и поминати и на всѣх̑ зборѣхъ”).
27 лосева о. В. русские месяцесловы XI–
XIV вв. – москва, 2001. – с. 91–92.
28 там же. – с. 92.
29 про нього див.: Запаско я. П. пам’ятки
книжкового мистецтва. українська руко-
писна книга. – львів, 1995. – № 37.
30 про нього див.: Запаско я. П. пам’ят-
ки… – № 50.
31 давніший їх огляд з-перед початку
XVI ст. див.: Смирнова Э. С., лаурина В. к., гор-
диенко Э. а. Живопись… – с. 195. пор.: Смир-
нова Э. С. искусство книги… – с. 254.
300 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
обертається забуттям окремих істотних для епохи сторін теми, власними ж зу-
силлями створеною, як і на українському ґрунті, своєрідною порожнечею там,
де насправді не бракує цілком конкретних вимовних свідчень яскравого процесу
еволюції традиції. водночас витворений на такий спосіб вакуум самовіддано за-
повнено немало розбудованим новішим московським контекстом.
однак із наполегливими московськими зусиллями щодо присвоєння
святого володимира великого в реалізованому викладі так само далеко не
все логічно виразно та цілком однозначно. тут теж не бракує уже знаної нам
ретроспекції “потрібних” новіших поглядів на давнішу історичну дійсність.
докладніший огляд переконує, що автор глибоко перейнявся московськими –
віддавна незмінно апологетичними – візіями й, попри погляд нібито з достат-
ньо протилежної сторони, так чи інакше й сам зумів немало причинитися,
найперше, до пропаганди відповідних московських тенденцій.
тут, насамперед, випадало б навести уже відзначеного виразно своєрідно-
го наповнення фразу, покликану ствердити: “висхідним пунктом московської
самосвідомості становила (sіс!) ідея неперервності церковної і династичної єд-
ності від києва до москви (sіс!)” (с. 78). однак новіші дослідження переконують,
що реальна історична картина спершу немало часу насправді була, делікат-
но кажучи, дещо відмінною. насправді спадкоємність від києва виявляється
ідеєю, набутою лише в процесі поступового розростання знаних московських
амбіцій – лишень від другої половини XV ст. первісно москва, закономірно,
мислила себе в початково властивому їй власному історичному контексті. мос-
ковські книжники генерації ще перших десятиліть XV ст., яким, за в. ричкою,
нібито уже – і навіть не в першому поколінні – належалося бути творцями
ідеології “московського царства”, не відходячи від історичної правди, сприй-
мали і подавали ситуацію цілком інакше. тоді про претензії на київ ще не
йшлося зовсім й вони схильні були розпочинати історію своїх князів тільки від
заснування заходами князя володимира мономаха міста владимира на клязь-
мі32. Щойно дещо молодше новгородське літописання подало під 6496 (988) р.
апокрифічного характеру звістку “о походе князя владимира святославича в
словенскую землю, основании им города владимира на клязьме и крещении
местных жителей”33. як ствердив новітній дослідник: “с помощью этого недо-
стоверного текста… удалось “подверстать” крещение руси к истории москов-
ского государства, сделать его фактом “своей” истории”34. в. ричка повторив
саме цю завідому вигадку новішої московської пропаганди, спосіб творення
якої нещодавно докладно показав і розвінчав Юрій диба (див. приміт. 33). у
закономірному історичному розвитку цей відвертий апокриф й започаткував
знану згодом теорію стосовно не тільки нібито переходу київської традиції до
її історичної віддаленої східної окраїни, а й згодом – навіть засновану на над-
то вже “делікатних” підставах погодінську версію щодо перенесення туди ж
32 новгородская первая летопись… –
с. 469.
33 огляд відповідних текстів див.: диба Ю.
Батьківщина... – с. 259–275. у монографії – це
не єдиний приклад цілеспрямованого фаль-
шування української літописної традиції.
навіть на матеріалах вузького історичного
періоду, якому присвячене дослідження, та
ширшого контексту відповідної епохи таких
конкретних фактів набралося значно більше.
34 Сиренов а. В. идеи национальной исто-
рии в русском историческом нарративе XV–
XVII вв. // тези міжнародної конференції “іс-
торичні наративи “русі” у великому князівстві
литовському, речі посполитій, Гетьманщині,
московській державі і російській імперії на-
прикінці XV – середині XVIII ст.: в пошуках
своєї історії”, львів, український католицький
університет, 9–12 листопада 2016 р.
301ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ПРО СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО…
київського населення. волею немало “веселих”, як тепер виглядає, патріотично
настроєних імперських чи бодай імперськи зорієнтованих істориків жителям
подніпров’я наказано рятуватися від монголів акурат там, де присутність на-
падників виявлялася власне найвідчутнішою35…
відзначена схильність до московської апології та вразливість на її успіхи,
своєрідна “зачарованість на схід” прибрала досить різноманітних виявів. так
уже в самій назві першого “московського” розділу, всупереч загальновідомим
історичним реаліям, йдеться про ідеологію московського царства від… XIV ст.,
до чого, як щойно стверджено, навіть самі ідеологи ще тривалий час “не могли
додуматися”. не меншим фантомом взагалі виступають також ніяк не згідні з
історичною логікою… “північно-східні слов’яни” (с. 71), найочевидніше, “сві-
жоспечені”. за стосованою методикою та логікою, їх випадає сприймати са-
мою “вершиною” “східного слов’янства” (версія – православного слов’янства),
до якого так наполегливо апелюється неодноразово (с. 75, 89, 115), що читач не
має найменшого шансу забути не тільки про нього самого, а й водночас не-
змінне для нього від XIX ст. наповнення імперської свідомості безпосередніх
нащадків “самых лучших из славян”.
переповідання цілеспрямованих московських зусиль з присвоєння ста-
рокиївського досвіду підсумовано наступним способом: “Боротьба москви
за першість у православному слов’янському світі закінчилася присвоєнням
володимира московським історичним дискурсом, перетворення у фігуру за-
гальноруського значення, включенням до орієнтованого на велике князівство
московське телеологічного наративу” (с. 89). у цій істотно “розумово ускладне-
ній” конструкції за звичною для автора методою немало наплутаного зовсім
різнорідного. Безперечно, насправді повинно йтися не про увесь “православ-
ний слов’янський світ”, оскільки на нього москва, як відомо, стала задивлятися
значно пізніше, а тільки старокиївську спадщину. зовсім незрозуміло, як “регі-
ональне” за самою природою московське присвоєння святого володимира ве-
ликого мало б перетворити його на “фігуру загальноруського значення”. таке
уявлення могло постати винятково в голові, схильній не добачати зовсім від-
мінності між руським і московським. очевидно, варто було сказати: найперше
московського значення, оскільки давніша московська свідомість до київського
князя та його спадщини, як є усі підстави стверджувати, не признавалася. од-
нак за такого коригування постає наповнення не зовсім потрібне не лише для
москви, а й – вільного чи підневільного – одного з її українських апологетів
(втім, самі мотиви вибору навряд чи вартують затрати зусиль на з’ясування).
проте твердження про “розвиток культу володимира святого” внаслідок цар-
ського вінчання івана Грозного (с. 98) явно на той же спосіб підмінює поняття,
оскільки насправді мало йтися, звичайно, ніяк не про київського князя, а тільки
використання його особи в інтересах розбудови новонародженої московської
доктрини. дивно, що між такими реаліями не вловлено ніякої відмінності.
історичну пам’ять про князя в українській культурній традиції не лише
вміщено після докладно описаного московського присвоєння, а й подано у ви-
кладі, не позбавленому безперечної своєрідності. наведені скоромовкою від-
значені обидві згадки Галицько-волинського літопису залишилися уже далеко
позаду й початок “українського” розділу трактує про культурну та літургійну
35 Aleksandrovych V. The Unparalleled Signi-
ficance of Volume 3 in Hrushevsky’s History of
Ukraine-Rus’ // Mykhailo Hrushevsky. History
of Ukraine-Rus’. – еdmonton; Toronto, 2016. –
Vol. 3: To the Year 1340 / Translated by Bohdan
Strumiński. – P. lix–lx.
302 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
пам’ять немало улюбленого в очах автора “східного слов’янства” (с. 115). навіть
відзначені грамоти князя лева даниловича повинні засвідчувати традицію
винятково щойно… XV–XVI ст. (с. 116), так ніби вона мала тільки тоді вперше
з’явитися готовою, як афіна з голови зевса. а інтерес до особи князя серед його
безпосередніх нащадків немов повинен посилитися щойно “з кінця XVI ст.”
(с. 116). тобто, раніше його на тлі всенаростаючих сусідських “царських амбіцій”,
немов, й не повинно бути зовсім… так святий володимир великий в україні,
фактично, виявляється ніби постаттю найперше вже козацької доби, уявлення
про яку, до того ж, повинні бути засновані не на автентичних старокиївських
джерелах, а їх викладах зусиллями польських істориків XVI ст. останній, усе
ще не осмислений феномен широкого побутування зазначених польських авто-
рів в історичній свідомості епохи, як добре відомо, не був, однак, єдиним. при
докладнішому розгляді він виявляється лише одиноким розпропагованим зу-
силлями новітніх історіографів, не схильних приділяти належної уваги іншій
стороні процесу. адже поряд із зазначеними польськими друкованими викла-
дами, національна свідомість епохи, як відомо, засновувалася, водночас, і на ав-
тентичних списках літописів, зокрема – збережених досі, виконаних для князів
острозьких та четвертинських (утверджених в дотеперішній історії під імена-
ми новіших російських власників-колекціонерів Хлєбнікова й погодіна). серед
її спадщини відзначена навіть така виняткова позиція доробку київського се-
редовища, як згадана адаптація повісті временних літ для потреб тодішньої
шкільної освіти. Хоча самі ці факти побутують у науковому вжитку достатньо
давно, належного місця у ширшій історичній свідомості навіть доволі вузького
кола професіоналів, як видно, вони все ще так і не зуміли посісти.
від могилянських часів постать князя-хрестителя зайняла помітне місце
також у мистецтві, втім, і в новому для національної культури його напря-
мі – графіці. відповідну традицію розпочали засновані на єдиному спільному
зразку з середовища києво-печерського монастиря гравюри київського анфо-
логіону 1619 р.36 тут, звичайно, не бракувало позицій тогочасного досвіду, по
яких до нас не дійшло жодного сліду. свідченням цього сприймається хоча
б рідкісна гравюра, скомпонована за зразком іконографії “дерева Єссея”, де в
основі композиції ліворуч від хреста стоїть “царь влади[мир]”, а вище – на гіл-
ках розквітлого хреста вміщені святі Гліб, антоній печерський й у завершен-
ні – Богородиця37. іншим переказом є не відзначена у в. рички знана з копії
прорису абрахама ван вестерфельда 1651 р. фігура князя, виконана посеред-
ині втраченої центральної частини знаменитого портрету княжої родини у со-
фійському соборі38. показово, що тогочасна іконографія виступає насамперед
36 анфологіон. – київ, 1619. – с. 1032,
1041 (другого рахунку) (Запаско я., ісаєвич я.
пам’ятки... – № 120).
37 Deluga W. Grafika z kręgu Ławry Pie-
czarskiej i Akademii Mohylańskiej (Bibliote-
ka Tradycji Literackich. – Nr 21). – Kraków,
2003. – Tabl. V. – Il. 25 (у репродукованому при-
мірнику відсутня права третина композиції).
38 репродуковано: Смирнов я. И. рисун-
ки киева 1651 г. по копиям их конца XVIII
века // труды XIV археологичского съезда в
еатеринославе 1905. – москва, 1908. – т. 2. –
табл. VI, рис. 1. принагідно варто привер-
нути увагу до вірогідної спільності іконо-
графічного джерела постаті з протографом
згаданих гравюр 1619 р. принаймні, сво-
єрідне відзначене (александрович В. про-
блеми інтерпретації групового портрета
княжої родини в головній наві софійсько-
го собору // проблеми та досвід вивчення,
захисту, збереження і використання архі-
тектурної спадщини. матеріали перших
науково-практичних софійських читань
(м. київ, 27–28 листопада 2002 р.). – київ,
2003. – с. 15) трактування вбрання, за якого,
плащ, огортаючи фігуру від заду, сперед у
303ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ПРО СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО…
у київському осередку. різнорідність цих виконаних у достатньо короткому
проміжку часу зразків вказує на досить активне й різноманітне у конкретних
виявах звернення до постаті святого князя у тогочасному київському середови-
щі. приклади відомі й серед доробку майстрів львівського кола. з поміж них
найранішою стала гравюра князя на престолі з анфологіону 1638 р.39 присут-
ність у руках хреста й скіпетра відсилає до вихідного київського протографу,
оскільки вказані деталі побутували у київській іконографії другої половини
століття, зокрема, в згаданій гравюрі 1680 р.
проза зазначеною софійською фрескою, не зафіксовано давніших позицій
серед доробку українського малярства. вони виявляються щойно з-перед кін-
ця XVII ст. тут, насамперед, домінує виняткова для західноукраїнської спад-
щини велична ікона знаного жовківського митця івана рутковича (†1703) з жов-
ківської міської церкви різдва Христового 1697–1699 рр. (національний музей
у львові імені [митрополита] андрея [(]Шептицького[)])40. за нею, очевидно,
варто бачити київський зразок. залишається усе ще не опублікованим її по-
вторення, яке син майстра михайло виконав для церкви різдва Богородиці в
ковалівці (тепер у складі села Жуків) поблизу любачева на території польщі.
у польщі зберігся й ще один унікальний приклад західноукраїнської іконо-
графії князя – разом з трьома святителями він зображений на стінках амво-
ну 1685 р. з церкви різдва Богородиці в королеві руській (окружний музей у
новому сончі)41. анонімний маляр з віддаленої окраїни української етнічної
території не мав у своєму розпорядженні певного зразка й так само використав
іконографію пророка, царя давида, як і за майже два століття до нього автор
згаданої новгородської ікони з молитовного ряду.
показово, що, поза ранішим київським софійським, усі віднайдені досі
такі зображення в українському малярстві походять з часу знаменного підне-
сення національної традиції перед кінцем XVII ст. й належать до все ще не
оцінених у ширшій вимові його показових свідчень. до важливих і рідкісних
переказів належить також виконаний в традиціях київської школи другої по-
ловини XVIII ст. унікальний рисунок видатного українського маляра володи-
мира Боровиковського (1757–1825) з початкового, миргородського періоду його
біографії (санкт-петербург, державний російський музей, далі – дрм)42. у
тому ж контексті повинна бути вказана й знана академічна композиція іншо-
го “петербурзького” українця – антона лосенка (1737–1773) “володимир і рог-
неда” (дрм)43. ці показові вияви пам’яті залишилися поза увагою. натомість
віднайшлося немало місця для пізніх маніфестацій імперськи забарвлених зу-
силь, серед яких до ілюстрацій потрапив “продольний (sic!) розріз” київського
володимирського собору (с. 175) і “малювання” святої княгині ольги з нього
ж (с. 179). проте відсутність автентичної іконографії князя з XVIII ст. вельми
переходить у поділ долішнього вбрання
пропонує також трактування одягу святих
князів Гліба та Бориса в зазначених київ-
ських гравюрах.
39 анфологіон. – львів, 1638. – арк. 503
(Запаско я., ісаєвич я. пам’ятки... – № 259).
звичайною не зауваженою помилкою є від-
несення до львівської видавничої продукції
також згаданого київського анфологіону
1619 р. (с. 134).
40 Міляєва л. за участю М. гелитович. укра-
їнська ікона... – C. 384. – іл. 385.
41 Maszczak M. T. Ikony w zbiorach Muzeum
Okręgowego w Nowym Sączu. – Nowy Sącz,
2010. – Nr 186. – S. 126.
42 алексеева Т. В. владимир лукич Борови-
ковский и русская культура на рубеже 18го–
19го веков. – москва, 1975. – с. 32. – ил. 8.
43 коваленска н. русский класицизм живо-
пись скульптура графика. – москва, 1964. –
с. 473.
304 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
показова для тенденцій розвитку тогочасної релігійної мистецької культури,
насамперед, звісно ж, на теренах підросійської україни. в. ричка на численних
конкретних прикладах показав, як відкликання до постаті князя виступали,
насамперед, в імперському контексті. не показав, звичайно, протилежної сто-
рони – як при цьому винищувалася невід’ємна українська складова пам’яті.
знані обставини історичної долі національної традиції, її відкриття й
осмислення та необхідність усе ще так і не проведеного відшарування з-під ба-
гатосотлітнього російського імперського нальоту привели до відсутності серед
нинішніх виявів національної свідомості багатьох істотних сторін власного іс-
торичного минулого. актуальний стан його осмислення немало ускладнений
неприсутністю у нинішньому досвіді окремих важливих виявів культурної
практики, як, наприклад, студій рукописної книжкової спадщини, в україні
все ще відзначених надто скромними здобутками. це не дає змоги з належною
повнотою сприйняти окремі істотні складові традиції, вимушуючи залишати-
ся у відповідному колі питань при окремих, принагідно давніше зафіксованих
фактах. проте не підлягає сумніву, що головна українська складова історичної
пам’яті разом з тими невід’ємними її елементами, що їх визначило поширен-
ня відповідного досвіду поза україною, пропонує цілісну організовану карти-
ну історичної еволюції від початків в XI ст. знане московське фальшування на
такому тлі сприймається епізодом, не позбавленим вихідного зв’язку з нею,
проте виразно окремим, у якому перед самою історичною пам’яттю наперед
послідовно виходить її цілеспрямоване спотворення, позбавлене будь-якого
співвіднесення з власне пам’яттю у її загальноприйнятому визначенні. вна-
слідок цього відповідний контекст мало спроможний додати до проблеми
пам’яті у властивому розумінні цього поняття. а однією з неодмінних переду-
мов її належного об’єктивного осмислення є очищення від усього “збагачення”
непогамовної у її імперських потребах новішої сусідської запопадливості.
передювілейне видання – з огляду на обрану тему – мало шанс стати важли-
вим кроком на цьому шляху. проте, попри усі можливі позитивні сторони, ви-
знавати його таким не випадало би ніяк. про рівень “наукових жартів” – разом з
нуникненними супутніми їм виявами того ж наповнення наукової майстернос-
ті – йшлося немало. вони, звісно, не належать до пропозицій, здатних забувати-
ся… проте головне, що залишається від скомпонованого на такий спосіб викла-
ду, – стійкий образ київського князя у ролі, насамперед, московсько-імперського
“персонажу”, приреченого на побігеньки у накинутих через століття самозваних
“господарів” усього обширного комплексу його історичної спадщини.
таке враження здатний перекрити хіба що новіший, витворений у їхньому
ж колі, набагато виразнішої вимови, зовсім недавньої дати образ – зосередже-
ної постаті святого володимира великого, гнівно крокуючого геть від цегляних
стін навкруг Боровицького пагорба – і навіть із їхньою “шапкою манамаха”
над високо піднятим чолом…
інститут українознавства імені івана крип’якевича нан України
|