Початки біографії князя Лева Даниловича та початковий період історії Львова
Проаналізовано літописні перекази до початків біографії князя Лева Даниловича та комплекс відомостей до початкового періоду історії міста Львова. Обґрунтовано погляд про народження князя не в другій половині 1220-х років, а близько 1230 р. Привернуто увагу до ролі Львова як наступника знищеного...
Saved in:
| Published in: | Княжа доба: історія і культура |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2017
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179015 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Початки біографії князя Лева Даниловича та початковий період історії Львова / В.С. Александрович // Княжа доба: історія і культура. — 2017. — Вип. 11. — С. 23-50. — Бібліогр.: 123 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179015 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Александрович, В.С. 2021-03-30T12:56:44Z 2021-03-30T12:56:44Z 2017 Початки біографії князя Лева Даниловича та початковий період історії Львова / В.С. Александрович // Княжа доба: історія і культура. — 2017. — Вип. 11. — С. 23-50. — Бібліогр.: 123 назв. — укр. 2221-6294 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179015 [929ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ:94(477.83-25]“12” Проаналізовано літописні перекази до початків біографії князя Лева Даниловича та комплекс відомостей до початкового періоду історії міста Львова. Обґрунтовано погляд про народження князя не в другій половині 1220-х років, а близько 1230 р. Привернуто увагу до ролі Львова як наступника знищеного 1241 р. Звенигороду а також функціонування новозакладеного міста вже на 1259 р. як осередку володінь князя Лева Даниловича. Спростовано вартість свідчень хроніста XVII ст. Юзефа Бартоломея Зіморовича як достовірного джерела до початкового періоду історії Львова. Сhronicles about the beginning of the biography of Prince Lev Danylovych as well as complex of information about the initial period of history of Lviv are analyzed. The viewthat the birth of the prince was not in the second half of 1220-ies, but about 1230is substantiated. Attention to the role of Lviv as the successor of Zvenygorod which was destroyed in 1241 as well as to functioning of the newly-built city in 1259 as the center of the possessions of Prince Lev Danylovych were drawn. The value of the testimony of the chronicler of the XVII century Juzef Bartolomei Zimorovich as a reliable source for the initial period of the history of Lviv is refuted. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Княжа доба: історія і культура Початки біографії князя Лева Даниловича та початковий період історії Львова The beginnings of the biography of Prince Lev Danylovych and the initial period of the history of Lviv Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Початки біографії князя Лева Даниловича та початковий період історії Львова |
| spellingShingle |
Початки біографії князя Лева Даниловича та початковий період історії Львова Александрович, В.С. |
| title_short |
Початки біографії князя Лева Даниловича та початковий період історії Львова |
| title_full |
Початки біографії князя Лева Даниловича та початковий період історії Львова |
| title_fullStr |
Початки біографії князя Лева Даниловича та початковий період історії Львова |
| title_full_unstemmed |
Початки біографії князя Лева Даниловича та початковий період історії Львова |
| title_sort |
початки біографії князя лева даниловича та початковий період історії львова |
| author |
Александрович, В.С. |
| author_facet |
Александрович, В.С. |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Княжа доба: історія і культура |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The beginnings of the biography of Prince Lev Danylovych and the initial period of the history of Lviv |
| description |
Проаналізовано літописні перекази до
початків біографії князя Лева Даниловича
та комплекс відомостей до початкового
періоду історії міста Львова. Обґрунтовано погляд про народження князя не в другій половині 1220-х років, а близько 1230
р. Привернуто увагу до ролі Львова як наступника знищеного 1241 р. Звенигороду
а також функціонування новозакладеного
міста вже на 1259 р. як осередку володінь
князя Лева Даниловича. Спростовано вартість свідчень хроніста XVII ст. Юзефа
Бартоломея Зіморовича як достовірного джерела до початкового періоду історії Львова.
Сhronicles about the beginning of the biography
of Prince Lev Danylovych as well as
complex of information about the initial period
of history of Lviv are analyzed. The viewthat the
birth of the prince was not in the second half of
1220-ies, but about 1230is substantiated. Attention
to the role of Lviv as the successor of Zvenygorod which was destroyed in 1241 as well as
to functioning of the newly-built city in 1259 as the center of the possessions of Prince Lev
Danylovych were drawn. The value of the testimony of the chronicler of the XVII century Juzef
Bartolomei Zimorovich as a reliable source for the initial period of the history of Lviv is refuted.
|
| issn |
2221-6294 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179015 |
| citation_txt |
Початки біографії князя Лева Даниловича та початковий період історії Львова / В.С. Александрович // Княжа доба: історія і культура. — 2017. — Вип. 11. — С. 23-50. — Бібліогр.: 123 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT aleksandrovičvs počatkibíografííknâzâlevadanilovičatapočatkoviiperíodístoríílʹvova AT aleksandrovičvs thebeginningsofthebiographyofprincelevdanylovychandtheinitialperiodofthehistoryoflviv |
| first_indexed |
2025-11-24T02:54:24Z |
| last_indexed |
2025-11-24T02:54:24Z |
| _version_ |
1850838855245103104 |
| fulltext |
Володимир алекСандроВИЧ
початки БіоГраФії князя Лева ДаниЛовича та
початковий періоД історії ЛЬвова
через відсутність джерельних відомостей про початки львова його по-
ява – разом з найдавнішим періодом розвитку – незмінно залишаються за-
гадкою та полем широких здогадів, не завжди, як це нерідко буває за та-
ких обставин, не тільки достатньо обумовлених, а й навіть – оправданих. з
огляду на роль міста в історії західноукраїнських земель й україни загалом
упродовж багатьох століть, до них не можна було не привертати уваги. про-
те водночас стан джерел, знана скромність археологічного вивчення та до-
ступного археологічного матеріалу разом з давнішим потенціалом наукових
досліджень не сприяли формуванню докладнішого погляду на саму про-
блему. аналіз, радше, скромної – на тлі загальновідомого значення львова –
літератури вказує головним її недоліком (так чи інакше притаманним усім
дотеперішнім спробам осмислення національного минулого) немало меха-
нічне відтворення знаної з “нерозбірливості”, й не завжди навіть певного по-
ходження історіографічної традиції, принаймні окремих вибраних, з тих чи
інших причин “облюбованих” “яскравіших” її моментів. внаслідок призви-
чаєння оглядатися на попередників, не вдаючись при цьому до належного
критичного їх сприйняття, за практикованих підходів давніша система по-
глядів виявляється, нерідко, здатною стати доволі активно діючим гальмом
як при осмисленні комплексу доступних відомостей, так і зусиллях з даль-
шого наповнення самого цього комплексу.
яскравим свідченням такого “ходіння поміж багатьма невідомими” ви-
ступає, зокрема, цілком абстрактно сприйнята дилема: данило чи лев по-
винні були заснувати місто, яку незмінно виставляють мало не центральною
таємницею вступного періоду його історії. сама по собі вона уже в формулі
підказує, нібито, заздалегідь готове вирішення, немов (на перший, звичайно,
тільки погляд) наділене здатністю “усунути проблему назавжди”. пожадане
прозріння, либонь, мало би не потребувати належного всебічного аналізу
окремих досі все ще так і не зауважених у їх львівському тяжінні моментів
з широкого контексту історичної дійсності, зводячи ситуацію до нічим не
оправданого, насправді, нічого не спроможного пояснити і навіть завідомо
фальшивого в самій основі, наївного та штучного за своєю природою, по-
верхового протиставлення. тому варто вдатися до докладнішого розгляду
нечисленних доступних відомостей, на актуальному етапі осмислення об-
ставин не так не засвідченого в джерелах самого заснування, як початкового
періоду існування львова здатних сприйматися твердо встановленими фак-
тами, придатними до залучення у відповідному контексті. причому, увага
повинна зосередитися, власне, на виникненні й перших десятиліттях істо-
рії міста – періоді, в дотеперішніх викладах, звично, немало “поглинутому”
уДк [929Лев ДаниЛович:94(477.83-25]“12”
24 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
ширшим контекстом1 та заступленому міркуваннями стосовно краще зна-
них реалій пізнішого походження2.
Хоча початковий період історії львова відомий надто мало, не випадало
би, звичайно, сумніватися, що князь лев данилович3 наділив місто не тільки
власним іменем, а й упродовж першого, приблизно, піввіку існування мав ви-
ступати головним постійно діючим “стимулюючим чинником” розвитку но-
вовиниклого міського організму. отже, варто би розпочати від особи самого
князя, оскільки поширене дотепер “ходіння поміж невідомими” незмінно
пов’язаним з окремими моментами біографії потенційного засновника та,
практично, не задокументованою вірогідною діяльністю на терені міста за
умов початкового етапу його розвитку.
появу князя лева даниловича в історії фіксують поодинокі згадки на сто-
рінках літопису, утвердженого в дотеперішній свідомості під приділеною уні-
кальній історичній хроніці держави романовичів тільки за новіших часів, за-
гальноприйнятою досі назвою Галицько-волинського. їх випереджує єдиний
переказ із самого кінця 1240 р. про безрезультатне сватання короля данила ро-
мановича в угорщині, коли він акурат перед самим приходом монголів прагнув
заручити одного зі своїх синів з тамтешньою королівною4. невдало сватаним
тоді нащадком міг бути тільки не названий при цьому на сторінках літопису
юний лев5. проте найраніший посередньо і побіжно задокументований факт
його біографії “молодшій” львівській темі не в стані придати нічого істотного.
з огляду львівського інтересу набагато цікавішою здатна виявитися пер-
ша самостійна поява молодого княжича на сторінках літопису під 1244 р. тоді
“ростиславъ же оумоливъ оугоръ много . просисѧ оу тьстѧ да выидеть . на
перемъıшль вшедшоу емоу . собравше смерды многъı пьшьцѣ . и собра ӕ в
перемышль . данилъ же и василко слъıшавше . посласта лва млада соуща . и ҃ӕко
ни во бои емоу внити младоу соущоу . посла сно҃вца своего . всеволода . андрѣӕ҃
и ӕ҃кова . иныи боӕ҃ре . бившимсѧ имъ на рѣцѣ сѣчници . ѡдолѣ ростиславъ .
многи бо имѣ пѣшьцѣ бьющоу же аньдрѣю и ӕ҃ковоу . сѣкоущимъсѧ лютѣ .
всеволъ дъ не поможе имъ . и навороти конь свои на бѣгъ . бившим же сѧ имъ
много и ѿѣхаша цѣли . данилови же бывши вѣсти . и поиде собравъ вои многи
и пѣшьцѣ . и прогнѧше и землѣ и иде оугры”6.
1 див, зокрема, новіші міркування на від-
повідну тему: ісаєвич я. д. початки львова //
історія україни–русі (історико-археологіч-
ний збірник). – київ, 1998. – с. 291; книш я.
заснування львова // семінарій “княжі
часи”. – львів, 2002. – с. 7–13; його ж. засну-
вання міста // історія львова: у 3 т. – львів,
2006. – т. 1: 1256–1772. – с. 53–56.
2 таким підходом виразно позначено, зо-
крема, розмірковування: ісаєвич я. д. почат-
ки львова.
3 перші в новішій літературі короткі
огляди біографії князя лева даниловича
див.: Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów
książąt halicko-wołyńskich (Biblioteka
Genealogiczna. – T. 6). – Poznań; Wrocław,
2002. – S. 101–113; Войтович л. Штрихи до
портрета князя лева даниловича // україна
в центрально-східній Європі (з найдавні-
ших часів до кінця XVIII ст.). – київ, 2005. –
вип. 5. – с. 143–156. докладніше див.: його ж.
князь лев данилович (славетні постаті се-
редньовіччя. – вип. 1). – львів, 1012; його ж.
лев данилович, князь галицько-волинський
(бл. 1225 – бл. 1301). – львів, 2014.
4 ипатьевская летопись // полное собра-
ние русских летописей. – москва, 1998. –
т. 2. – стб. 785–786, 787.
5 так відповідний епізод потрактував
уже: грушевський М. історія україни-руси. –
львів, 1905. – т. 3: до року 1340. – с. 54, 56.
6 ипатьевская летопись. – стб. 797. новіші
коментарі до цього сюжету див.: Войтович л.
князь лев данилович. – с. 31; Dąbrowski D.
Daniel Romanowicz król Rusi (ok. 1201–1264).
Biografia polityczna (Monografie Pracowni Ba-
dań nad Dziejami Rusi Uniwersytetu Kazimie-
rza Wielkiego w Bydgoszcz y. – T. 1). – Kraków,
25ПОЧАТКИ БІОГРАФІЇ КНЯЗЯ ЛЕВА ДАНИЛОВИЧА ТА ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД…
ця розповідь про поразку княжих військ незміно повинна викликати не
тільки не заторкнуте в ній самій, а й мало зауважене та усе ще не пояснене
зовсім, найважливіше, з огляду нашого інтересу, питання: чому “данилъ… и
василко... посласта лва млада соуща . и ӕко ни во бои емоу внити младоу со-
ущоу” тоді до перемишля. адже риск, як завжди за таких обставин, мав ви-
даватися цілком очевидним, а якимось безперечним практичним військовим
значенням присутність ще зовсім юного на той час княжича – “ ӕ҃ко ни во бои
емоу внити младоу соущоу” – під час кампанії, звісно, не могла бути наділеною
ніяк. чому, попри молодість, батько, все-таки, пішов на зазначений крок, ніби-
то, як здатне видатися, – без якоїсь очевиднішої, виразніше зазначеної практич-
ної на це потреби? випадало би визнати, що для вирядження у похід, все ж,
мусила існувати істотна причина. отож, її логічно вдається з’ясувати тільки в
наступний спосіб. князь лев уже на той час повинен був одержати перемишль7
і, попри надто молодий вік, саме внаслідок визначеного цим наданням особис-
того статусу мав виступити з військом, призначеним боронити від ворожого
вторгнення не так давно отримані власні володіння8. за такого трактування не
2012. – S. 248–249; Петегирич В. Битва під
ярославом 1245 року; археологічний комен-
тар до літописної розповіді // Colloquia Rus-
sica. – Kraków, 2013. – Series II, vol. 1: Przemyśl
i ziemia przemyska w strefie wpływów ruskich
X – połowa XIV w. / Pod. red. V. Nagirnego i
T. Pudłockiego. – S. 115–116; Войтович л. пе-
ремиський князь лев данилович // Colloquia
Russica. – Series II, vol. 1. – S. 154; його ж. лев
данилович. – с. 48; його ж. Галич у політич-
ному житті Європи XI–XIV століть. – львів,
2015. – с. 199–200.
7 виходячи з наведених міркувань, до-
казом князювання у перемишлі потрак-
тував участь у битві: Войтович л. лев дани-
лович… – с. 48. пор.: його ж. перемиський
князь. – с. 154.
8 до того, відколи князь лев данилович
повинен був мати володіння, вдавалися нео-
дноразово, проте міркування з відповідного
приводу висловлювалися винятково при-
нагідно, без належного врахування усіх на-
явних з відповідного приводу відомостей і,
здебільшого, винятково на “загальнотеоре-
тичних” підставах: коструба Т. княження
льва даниловича завойовника люблин-
щини і закарпаття. загальний погляд і ха-
рактеристика // нова зоря (львів). – 1936. –
ч. 766 – с. 6 (“окрему волость міг дістати
щойно тоді, як став повнолітнім і здібним
управляти нею самостійно”, тобто, за пе-
реконанням автора, тільки в 1250-х роках);
крип’якеич і. львів княжих часів // нариси іс-
торії львова. – львів, 1956. – с. 22 (“в той час,
коли виникло місто, лев був ще юнаком і не
мав свого окремого князівства”); книш я. за-
снування львова. – с. 9 (запропоновано спо-
внене очевидного протиріччя твердження:
найімовірнішим видається надання – пе-
ремишльської, Галицької і Белзької землі –
“незабаром після одруження”, тобто, після
1246 чи 1247 р., й водночас – нібито, можли-
вість такого кроку вже перед поїздкою коро-
ля данила романовича до монголів восени
1245 р.); Dąbrowski D. Rodowód... – S. 111 (від-
кликаючись до адресування документу іно-
кентія IV з 27 серпня 1247 р. “nato ejusdem
Danielis”, ствердив: “Moźe on też świadczyć
o osiągnięciu wówczas, to jest рrzed sierpniem
1247 roku, przez Daniłowicza samoistnego sta-
nowiska w państwie halicko-wołyńskim, a to z
kolei musiało się wiązać z jakąś istotną zmiana
statusu księcia. Za taką z pewnością wypada
uznać małżeństwo z węgierską królewną i, po-
wiązane z tym zapewne, wydzielenie dla Lwa
włości”); Войтович л. де була столиця… –
с. 713 (“судячи з опису битви під ярославом
у 1245 р., лев данилович уже був удільним
князем і очолював полк свого князівства”);
книш я. заснування міста. – с. 55; Войто-
вич л. князь лев данилович. – с. 12; його ж.
лев данилович... – с. 11 (надання співвідне-
сено з одруженням: “за усталеною практи-
кою, княжичі за таких обставин отримували
окремі уділи”). зіставлення цих висловлю-
вань переконує у відсутності докладного і
ближчого погляду на проблему. Щодо на-
веденого здогаду я. книша про можливість
надання уділу перед від’їздом короля дани-
ла романовича до монголів, то в такому кро-
ці не випадало би вбачати якоїсь практичної
потреби. коли б батько не повернувся від
монголів, лев ставав його природним на-
ступником так само, як у 1205 р. сам данило
романович після загибелі батька, а верхо-
вна влада в об’єднаній Галицько-волинській
26 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
позбавлена очевидних ризиків й ніби не зовсім зрозуміла присутність юного
княжича у перемишльському поході прибирає прийнятного пояснення. тільки
з урахуванням зазначеної аргументації участь, ще навіть наступного року під
час битви поблизу ярослава в очах літописця “дѣтску сущу”9, юного правителя
вдається сприйняти логічно вмотивованою та закономірною, відомо якими мір-
куваннями оправданою. Щобільше, напрошується здогад про можливість виді-
лення волості власне стосовно недавно (докладніше див. далі), що й мало стати
головним приводом причетності “початкуючого” правителя, не дивлячись на
юний вік, у тогорічній перемишльській кампанії. принаймні, на такий спосіб
найраніший перемишльський акцент найдавнішого відображеного в джере-
лах етапу життєвого шляху князя (й водночас одинокий, зрештою, хоч якось
прив’язаний до перемишля конкретний епізод з усієї достатньо довготривалої
його біографії10) вдається у ніби прийнятний спосіб з’ясувати.
Хоча докладнішого контексту першого зафіксованого військового епізоду бі-
ографії молодого лева даниловича джерела не зберегли, логічно напрошується
висновок, що на той час він уже мав перебувати на становищі найстаршого по-
між синами короля данила романовича й розглядався спадкоємцем престолу.
тому, очевидно, зафіксований первістком перший син короля – іраклій11, про
якого, зрештою, нічого більше не відомо12, до того уже, мабуть, мав померти.
найранішим достовірним свідченням про князя лева як господаря певної,
проте не названої, конкретної виокремленої для нього території зі статусом
державі все одно переходила до старшого
за віком князя василька романовича, як
це і відбулося після смерті короля данила
1264 р. тому сама пропозиція, радше, пови-
нна бути визнана недостатньо обдуманою і в
її істоті – позбавленою підстав.
9 ипатьевская летопись. – стб. 802.
10 у цьому зв’язку новіший шкіц про лева
даниловича як перемишльського князя
(Войтович л. перемиський князь... – S. 151–
161) неуникненно заснований на фактах,
насамперед, позаперемишльського похо-
дження разом з міркуваннями ширшого
контексту. не випадає, звичайно, шукати
докладніших відомостей про тогочасне міс-
то у новішому польському синтетичному
огляді його історії. текст написано з оче-
видною неподільно домінуючою перева-
гою “нейтральнішого” за самою природою
археологічного первістка й зрозумілою для
нинішніх господарів перемишля мінімаль-
ною увагою до княжих часів. з історії міста
XIII ст. наведено винятково декілька вибра-
них фактів зі неодмінним переважним за-
цікавленням до випадкових, правду кажучи,
для відповідного етапу його минувшини
моментів угорських і – немало перебільше-
них – польських. контекст перемишльсько-
го аспекту біографії князя лева даниловича
викладено на такий показовий для актуаль-
ного польського сприйняття перемишля
у Галицько-волинській державі та самої
запрезентованої історії спосіб: “Po śmierci
Daniela, który nawet uzyskał koronę, panował
Wasylko, zaś po nim rządy nad Przemyślem
sprawował Lew Daniłowicz. Nieco później w
latach 1264 i 1270 za jego panowania Przemyśl
ponownie staje się stolicą udzielnego księstwa
kijowskiego, włodzimierskiego lub halickie-
go”. див.: Koperski A. Początki osadnictwa sło-
wiańskiego // Dzieje Przemyśla. – Przemyśl,
2004. – T. 1: Osadnictwo pradziejowe i wcze-
snośredniowieczne, cz. 2: Analiza źródeł i syn-
teza. – S. 153. наведений фрагмент як кла-
сичний приклад помилення “усього з усім”,
не випадало б розглядати докладніше. на-
віть знаного першого перемишльського
єпископа антонія (1219–1225) на тій самій
сторінці названо “добрянським”, приписав-
ши йому прізвище заслуженого церковного
історика перемишльської єпархії другої
половини XIХ ст. Єпархіальним центром
місто, як при цьому стверджено, не дивля-
чись на віддавна впроваджені до літератури
однозначні за вимовою джерельні перекази
з відповідного приводу, мало бути тільки
“przypuszczalnie”.
11 ипатьевская летопись. – стб. 732
(“первѣнѣць бо бѣ оу него . ираклѣи”).
12 новіший огляд джерельних переказів
про нього та найдокладніші міркування з
відповідного приводу наведено: Dąbrowski D.
Rodowód... – S. 99–101.
27ПОЧАТКИ БІОГРАФІЇ КНЯЗЯ ЛЕВА ДАНИЛОВИЧА ТА ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД…
самостійного правителя нині виявляються щойно папські булли від 27 серпня
та 12 вересня 1247 р., адресовані не тільки данилові та василькові, а й, разом з
ними, – також “nato ejusdem Danielis”13. вони підтверджують офіційне функціо-
нування самостійного статусу старшого сина короля перед серпнем зазначеного
року, проте про само складення такого становища за актуального стану джерел
залишається, хіба, здогадуватися14. зіставлення лаконічного переказу папських
документів із залученою до відповідного контексту розглянутою інформацією
“перемишльського” походження 1244 р. здатне вказати на можливість того, що
цим першим володінням князя належалося стати саме перемишлеві. принай-
мні, не випадало би допускати функціонування в такому статусі якоїсь іншої
території без будь-якого сліду по ньому в історичних джерелах15.
для молодого князя за таких обставин перемишль, безперечно, мав бути
достатньо, неспокійною, делікатно кажучи, власністю, тому, закономірно, по-
винно постати питання, якими міркуваннями мали керуватися обидва ро-
мановичі, приділяючи юному спадкоємцеві, власне, перемишльське князів-
ство. перемишль віддавна тяжів до Галича й у другій половині 30 – першій
половині 40-х років був об’єктом постійної боротьби з осілими в Галичі чер-
нігівським князем михайлом всеволодовичем і його сином ростиславом. вза-
ємні стосунки обох сторін літописець під 1235 р. передав зворотом “бъıвшю
же межю ими . ѡвогда мироу . ѡвогда рати”16. влітку 1237 р. король дани-
ло романович, вийшовши з-під Галича, “и возвративъшисѧ воеваста ѡколо
звенигород ̑ города же хотѧща и нѣ возѧста . бѣ бо ста҃а Бца҃ в немь . чюднаѧ
икона”17. тоді ж “данилови же . в томь же лѣт ̑ . пошедъшоу . на михаила
на Галичь . ѡнем же мира просѧщим ̑ . даша емоу перемъıшль”18. проте на-
ступного року чернігівські князі знову “ѿѧша ѿ данила перемъıшль”19. Ще
1241 р. (насправді вже наступний рік) перемишль належить ростиславу ми-
хайловичу, від імені якого там управляє рязанський князь костянтин воло-
димирович. тоді ж, після чергової втечі ростислава з Галича, організовано
знаний похід на перемишль на чолі з двірським андрієм, від якого в літо-
писі зберігся яскравий лаконічний опис упокорення слуг перемишльського
13 Documenta Pontificum Romanorum His-
toriam Ucrainae Illustrantia. – Romae, 1953. –
Vol. 1. – P. 35, 36, 38.
14 одним з прикладів таких недостатньо
обміркованих здогадів сприймається, зо-
крема, можливість складення зазначеного
статусу князя лева “щойно незабаром після
одруження (виділено – в. а.)” (книш я. засну-
вання міста. – с. 55), що здатне підводити до
потенційного протиріччя з безперечним у
його вимові свідченням наведених папських
документів, коли сприймати одруження та-
ким, що повинно було передувати зафіксо-
ваному в них статусові молодого князя (пор.
також вище, приміт. 7).
15 вказівки, нібито це мали бути не тільки
перемишльська, а й водночас також Галиць-
ка та Белзька землі (книш я. заснування льво-
ва. – с. 9; його ж. заснування міста. – с. 55),
видають перенесення на контекст середини
століття зафіксованої в літописному переказі
знаної фрази князя володимира василько-
вича з 1288 р. про три княжіння лева дани-
ловича (ипатьевская летопись. – стб. 913),
можуть виводитися також від поширених у
літературі новіших, так само цілком здогад-
них міркувань. втім, з наведеним свідченням
у виразному протиріччі знаходиться зафік-
сована під тим же роком скарга князя Юрія
львовича на батька за намір відібрати надані
йому раніше Белз, червен і Холм: там же. –
стб. 911. т. коструба твердив про три кня-
жіння лева даниловича вже на 1253 р., але
подавав при цьому не Белзьке, а, власне, чер-
венське: коструба Т. початки львова // укра-
їнські вісти (львів). – 1936. – ч. 9(47). – с. 3. як
переконує наведене зіставлення, відповідні
міркування щодо контексту середини століт-
тя цілком здогадні й не засновані на належно
обумовлених підставах.
16 ипатьевская летопись. – стб. 777.
17 там же. – стб. 776.
18 там же.
19 там же.
28 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
владики – прибічника галичан20. лише після цього, тобто, – не раніше 1242 р.
юний лев данилович міг отримати перемишль21. розглянутий спільний з
угорцями похід князя ростислава 1244 р. мав на меті реванш й свідчив про
намагання знову підпорядкувати місто. зрештою, ще наступного року, напе-
редодні ярославської битви він “поиде к перемьшлю и собравъ тъзѣмьльцѣ
многъı сосоудъı ратныие и градные (sic!) . и порокы . исполчивъ воӕ҃ своѧ . и
пакы поиде . ко ӕрославлю . и за собою ѡстави град ̑ перемышль”22.
у пошуках пояснення чому юний князь лев мав стати володарем пере-
мишля могло б видатися вірогідним прагнення на такий спосіб “ускладнити”
чернігівським претендентам претензії до нього. проте, радше, тут покликаний
був відіграти свою роль ширший контекст. коли постало питання виділення
для юного княжича певного осередку з волостю, його не було шансів віднай-
ти в ближчій околиці щойно заснованого Холма. волинська частина держави
романовичів залишилася за васильком романовичем й ставити юного нащад-
ка короля данила туди не випадало. зі знаних міркувань не могло йтися про
Галич. тому перемишль як центр окремого князівства міг надаватися найбіль-
ше. мабуть, свою роль при цьому повинна було відіграти також територіальна
віддаленість від головного тогочасного фактору – монгольської загрози та вря-
тування міста при нашесті зими 1240–1241 рр.
Хоча відзначені успіхи князя ростислава михайловича на місцевому ґрунті
ще напередодні ярославської битви здатні наголосити на очевидній номіналь-
ності влади юного сина данила романовича на початковому етапі його пере-
мишльського урядування, про яке, крім зазначеного походу, втім, нічого біль-
ше не відомо. з огляду на можливий тоді вік лева як нового перемишльського
князя, про самостійність правління розважати, звісно, не випадало б. надання
явно мало бути розраховане “на виріст” й ця обставина певною мірою здатна
відобразиться на всьому початковому періоді біографії лева даниловича, хоча
в дотеперішніх уявленнях з відповідного приводу марно шукати належного
усвідомлення самої проблеми. втім, про перемишльське урядування не тільки
початкуючого юного правителя, а й із пізнішого часу ніяких відомостей не збе-
реглося, внаслідок чого гаданий ранній епізод виявляється однією з багатьох
загадок тогочасної історії23. тим більше, що далі місто принагідно з’являється
у літописному викладі знову щойно під 1287 р.24 тому, “логічне”, як могло би
видатися, питання про можливе перенесення князя з перемишля до новоза-
кладеного львова, на відкликання до якого можна натрапити в літературі25, –
винятково здогад, позбавлений будь-якого потенційного джерельного підтвер-
дження. звідсіля імовірна “перемишльська передісторія” львова залишається
поза можливостями доступності.
наголошену в наведеному переказі 1244 р. молодість на той час князя
лева – “ӕко ни во бои емоу внити младоу соущоу” – ще опукліше акцентує не
набагато, однак, вимовніша під відповідним оглядом літописна розповідь про
події наступного року. вона зберегла одразу декілька згадок про участь юно-
го князя у битві поблизу ярослава. короткий текст називає його тричі й при
20 ипатьевская летопись. – стб. 794.
21 в одній з давніших публікацій леонтій
войтович відніс початок перемишльського
князювання до часу близько 1240 р.: Войто-
вич л. Штрихи... – с. 144.
22 ипатьевская летопись. – стб. 800.
23 це дуже добре показує найновіше звер-
нення до перемишльського аспекту біогра-
фії князя: Войтович л. перемиський князь…
24 ипатьевская летопись. – стб. 895.
25 Войтович л. лев данилович… – с. 158.
29ПОЧАТКИ БІОГРАФІЇ КНЯЗЯ ЛЕВА ДАНИЛОВИЧА ТА ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД…
цьому до проблеми віку кожного разу відкликається окремо й у достатньо від-
мінних виразах. спершу “лвови же . дѣтьскоу соущоу пороучи и (батько – в. а.)
василкови . храброу соущоу боӕ҃риноу . и крѣпкоу . и да и стрежеть его во бра-
ни”26. з такого висловлювання постає образ ще зовсім юного нащадка, але, на
відміну від перемишльського походу попереднього року, – тепер уже допуще-
ного до безпосередньої участі в битві, однак тільки при надійному супроводі
досвідченого й бувалого у військових кампаніях опікуна з призначенням, вод-
ночас, ще й на охоронця27. проте одразу ж далі виявляється, що той же, ще ніби
навіть достатньо “дитячого”, як висловився літописець, віку, молодий учасник
при розгортанні битви мав зіткнутися із самим зверхником прибулих до око-
лиць ярослава угорських військових сил – “ѡ того же гордаго Филю (угорського
можновладця руського походження Фільнія – в. а.) . львъ младъ сы . изломи
копье свое”28. сумніватися в правдивості цього переказу, звісно, не випадало б
ніяк. тобто, не дивлячись на наявність опікуна, юний княжич – виявляється –
мав діяти на полі бою якщо не цілком, то, принаймні, досить самостійно. при-
даний опікун – показово – надалі, немов виконавши відведену йому функцію
(винятково) наголошення віку приділеного підопічного, зникає зовсім. мабуть,
успіхи молодого князя на полі бою вимовою реалій деактуалізували контекст
молодості й наголошувати на ній надалі уже не випадало. тому ще дальше, у
завершенні опису вже відтворено зовсім іншого характеру картину як “львъ ста
на мѣстѣ воиномь . посредѣ троупьӕ . ӕвлѧюща побѣдоу свою”29, на тлі двох
попередніх наголошень його як “дѣтьскоу соущоу” та “младъ”, радше, навіть не
позбавленого певного, може, навіть несподіваного акценту. не відомо також, на
який спосіб сприйняття князя на полі битви після її завершення мало провади-
ти до трактування його “ӕвлѧюща побѣдоу свою”.
окрім очевидного стрімкого розвитку образу, наведене зіставлення засвід-
чує також застосування свідомо залученого літературного засобу, коли при
описі заледве кількагодинного перебігу подій (хоча й достатньо бурхливих у
розвитку) постать являється тричі й кожного разу – в цілком іншому, немало
відмінному, з вікового огляду, освітленні щодо придатності до участі в битві,
наділеному яскраво вираженими ознаками послідовної еволюції. до того ж,
з якихось анічим не зраджених у самому тексті міркувань авторові – випадає
вважати – явно повинно було залежати на презентуванні князя “дѣтьскоу соу-
щоу” на початку викладу, як “младого” у розвитку й тут же одразу ж – уже
ніби цілком зрілим воїном-переможцем на побойовищі завершеної перемож-
ної битви. прагнення показати його, попри стверджену першою з наведених
26 ипатьевская летопись. – стб. 802.
27 реалії цього переказу навряд чи вдасть-
ся погодити з твердженням: “судячи з опи-
су битви під ярославом у 1245 р., лев дани-
лович уже був удільним князем і очолював
полк свого князівства”, див.: Войтович л. де
була столиця лева даниловича? джерель-
ний аспект проблеми // до джерел. збірник
наукових праць на пошану олега купчин-
ського з нагоди його 70-річчя. – київ; львів,
2004. – т. 1. – с. 713.
28 ипатьевская летопись. – стб. 804. най-
докладніше про Фільнія див.: Волощук М.
“Филя древнє прегордыи” / Fila Suprunien-
sis. маловідомі сюжети з історії Галицької
землі першої половини XIII століття // укра-
їна: культурна спадщина, національна свідо-
мість, державність. – львів, 2011. – вип. 20:
Actes testantibus. Ювілейний збірник на
пошану леонтія войтовича. – с. 189–196
(про засвідчену в літописі показово сутич-
ку князя лева з Фільнієм не згадано зовсім,
зрештою, тільки побіжно відзначено й саму
битву: попри очевидну вимову ярославсько-
го епізоду, автор зосередився, здебільшого,
на давніших біографічних відомостях та га-
лицьких родинних пов’язаннях свого героя).
29 ипатьевская летопись. – стб. 805.
30 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
фраз молодість, дорослішим цілком очевидне, проте мотивів такого намаган-
ня літописця розгадати не вдається.
Йдеться, звичайно, винятково про літературний засіб, розрахований на зве-
личення, щось на зразок своєрідного короткого “прихованого панегірику”. Без-
перечно, в такому підході варто вбачати також свідчення вірогідних конкретних
обставин укладення відповідної частини літописної оповіді, про які випадало
би, хіба що, здогадуватися. Щодо очевидної алюзії до якоїсь конкретної на час
укладення самої розповіді обставини біографії князя навряд чи випадало би
мати сумніви: цілеспрямоване уславлення молодого князя видається цілком
очевидним. образ молодого звитяжця вивищено у сконцентрованому стрім-
кому розвитку через залучення продуманих суто літературних засобів, проте
в контексті нашого інтересу сприймається, передовсім, не так не позбавлена
очевидної самостійної вартості літературна, як, насамперед, звичайно, – фак-
тична сторона. адже “ӕко ни во бои емоу внити младоу соущоу” ще під 1244,
“дѣтьскоу соущоу” і “младъ” на полі битви наступного року, князь, звичайно,
мав би перебувати тоді у ще достатньо молодшому віці, для якого використані
в літописному викладі окреслення могли бути стосовними і вжитими за від-
повідних цілком “дорослих” обставин. особливо, з огляду на виразно панегі-
ричний – щодо молодого князя – характер розповіді. Хоч і позбавлені будь-якої
конкретики, вони, все ж, здатні слугувати єдиним актуально доступним вихід-
ним моментом для розмірковувань про можливий час народження і вік князя
на середину 1240-х років30, з якими безпосередньо співвідноситься й проблема
початків львова. принаймні, на нинішньому етапі осмислення відповідного
комплексу фактів, – набагато більше, ніж досі, звично, гадалося, оскільки “віко-
вий момент” дотепер не фігурував як окремий істотний самостійний аргумент
при, здебільшого, достатньо лаконічних і не завжди належно конкретних давні-
ших розмірковуваннях стосовно початків міста над полтвою31.
у новішій літературі цієї обставини не зауважив, зокрема, я. книш, який
використав розглянуті згадки про молодого князя на полі ярославської битви
вибірково, вказавши лише, нібито відповідна літописна стаття тільки “повідо-
мляє, що тоді “левъ младъ сыи”32. водночас, ближче до кінця ще того ж абзацу,
30 за практикованих досі, здебільшого, по-
біжних трактувань наведені фрагменти опису
ярославської битви як джерело для визначен-
ня часу народження князя лева даниловича
не привернули належної уваги. правда, їх
зіставив ще теофіл коструба в лаконічному
викладі з самими тільки конкретними сло-
вами, вилученими з ширшого контексту:
“літописець розпачає, що він був “дѣтескъ”
або “младъ”, додаючи до цього прийняте
на “1246 чи 1247” одруження й прийняте
на 1254 р. народження сина. у підсумуван-
ні стверджено: “з того виходило б, що лев
уродився після 1230-ого року, а вже ніяк не
раніше, бо тоді ніяк не біг би бути названий
“детським” у 1244 році”, див.: коструба Т.
княження... – с. 6. вперше всі три збереже-
них у літописному викладі перекази навів:
Dąbrowski D. Rodowód… – S. 102–103. проте
докладніше при цьому їх не зіставлено. ав-
тор обмежився твердженням: “Przytozone in-
formacje pozwalają wysnuć wniosek, że w 1244 і
1245 roku najstarszy z wówczas żyjących synów
Daniela Romanowicza był człowiekiem stoją-
cym na granicy dorosłości, jeszcze jednak po
stronie wieku młodzieńczego” (Ibidem. – S. 103).
31 показовим прикладом здатне, зокре-
ма, служити наведене твердження івана
крип’якевича “в той час, коли виникло міс-
то (львів – в. а.), лев був ще юнаком і не мав
свого окремого князівства”: крип’якевич і.
львів... – с. 22. див.: книш я. заснування
львова. – с. 9. закономірно, ще лаконічні-
шим щодо викладу комплексу доступних
реалій відповідного процесу виявляється
написаний із залученням широкого істо-
ричного контексту відповідний невеликий
розділ новішої біографії князя: Войтович л.
лев данилович… – с. 54–62.
32 книш я. заснування львова. – с. 8.
31ПОЧАТКИ БІОГРАФІЇ КНЯЗЯ ЛЕВА ДАНИЛОВИЧА ТА ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД…
стверджено: “звичайно, не потрібно… надто серйозно сприймати повідомлення
літопису, що напередодні (виділено – в. а.) битви під м. ярославом лев “дѣтску
сущу”33. однак літопис, як уже зазначалося, вказує ніяк не на ситуацію “напе-
редодні битви” – наведений фрагмент є першою трьох цитованих згадок про
молодого князя, збережених в описі самої битви. таке очевидне перекручення
властивого контексту, до того ж, вибірково використаного переказу не просто
зайвий раз вказує на поверховість його залучення. окрім того, складається
враження не про докладне вивчення відповідного запису літописного оповіда-
ння, а використання лише одинокого його аспекту для допасування до уже за-
здалегідь готової конструкції – не без очевидного приречення стати “жертвою
концепції”. чому першу з наведених вказівок щодо віку князя не належиться
“надто серйозно сприймати” – запитання риторичне. Єдиним аргументом, що
його вдається вивести з самого пропонованого міркування, є суперечність здо-
гадам самого я. книша щодо можливого часу народження князя…
при дотеперішніх зверненнях до цієї проблеми прийнято датувати наро-
дження князя лева даниловича близько 1225 р., як це, не вдаючись до коменту-
вання, без будь-яких пояснень подав у генеалогічній таблиці романовичів ми-
хайло Грушевський34, чи “значно після” цього року35, або ж, в іншій, пізнішій
версії – 1228 р.36, як твердив уже після нього, але так само тільки в таблиці й
теж без коментарів, миколай де Баумґартен37. теофіл коструба пропонував час
після 1230 р., але ніяк не раніше цього року38, відкликаючись до частини на-
ведених відомостей з опису ярославської битви. проте ця версія, висловлена
в популярному газетному виданні, фактично, виявилася не зауваженою й не
увійшла до “великої науки”. пізніші часткові модифікації обох сприйнятих ка-
нонічними пропозицій39 не супроводили важливі уточнення, засновані на мір-
куваннях принципового наповнення. істотніше інше, досі – при традиційно
немало механічному повторенні сприйнятих непідважально авторитетними
думок попередників – не зауважене. якщо б князь, справді, мав народитися,
як за м. Грушевським, ще близько 1225 р., то на який спосіб літописцеві ви-
падало би наголошувати при описі подій 1245 р. на ще, нібито, дитячому (sic!)
на той час віці, близько двадцятилітнього тоді воїна? Хоча за прикладами з
інших ситуацій, звісно, не випадало би визнавати вирішальної вимови, все ж,
нагадаємо, що його батько одружився, приблизно, в 16-річному віці. одразу
ж після цього він мав вирушити у свій перший самостійний військовий по-
хід40, увінчаний приєднанням захоплених давніше “ляхами” територій, звично
сприйнятий початком подальшого стрімкого розвитку біографії. під 1213 р. у
33 там само. – с. 9.
34 грушевський М. історія... – с. 568. Б до
народження князя ближче цієї дати у нові-
шому найповнішому огляді його біографії
прихилився: Войтович л. лев данилович… –
с. 9.
35 Баумгартен н., де. вторая ветвь князей
галицких. потомство романа мстисла-
вича // летопись историко-родословного
общества в москве. – москва, 1909. – т. 5,
вып. 1(17). – с. 17.
36 Ejusdem. Généalogіes et mariages occi-
dentaux des Rurikides Russes du X-e au XIII-e
siècle // Orientalia Christiana. – Roma, 1927. –
No 1(35). – Tabl. XI.
37 новіший, найдокладніший огляд
проблеми зі схилянням до часу між 1225–
1229 рр.: Dąbrowski D. Rodowód... – S. 102–103.
водночас з’явилася також дещо вужча про-
позиція стосовно 1227–1229 рр.: книш я. за-
снування львова. – с. 9.
38 коструба Т. початки львова. – с. 3.
39 книш я. заснування львова. – с. 8–9; Dą-
browski D. Rodowód… – S. 101, 103; книш я.
заснування міста. – с. 54; Войтович л.
князь… – с. 10; його ж. лев данилович… –
с. 9.
40 ипатьевская летопись. – стб. 732–733.
32 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
розповіді про події 1218 р. батько, народжений, очевидно, 1201 р., відзначений
як “младъ бѣ”, “младъ съı показа моужьство свое . и всю нощь бистасѧ”41. цей
випадок пропонує красномовний приклад можливої участі в битві сімнадця-
тирічного князя й здатний слугувати недооціненим досі вартим уваги аргу-
ментом до сприйняття літописного викладу про молодого лева даниловича
на полі ярославської битви та, за відсутності джерел, – неминуче дискусійного
питання про його вік на той час.
перебиваючись, насамперед, відтворенням уже висловленої авторитетної
думки, наступні тиражувальники ранньої версії не звернули уваги на зазна-
чену загальнодоступну обставину, здатну цілковито заперечити можливість
так раннього народження князя. навіть запропонований у м. де Баумґартена
1228 р. давав би на 1245 р. уже близько 17 років, що також не видається при-
йнятним з огляду виразного наголошення у наведеному першому фрагменті
літописної статті віку ще дитячого. з тих же міркувань неприйнятна й про-
позиція даріуша домбровского бачити на полі битви особу 15–18-річну42, чи
ярослава книша – 16–18-річну43. не зовсім переконливою з відповідного огля-
ду видається навіть новіше, виснуване так само з позаджерельних міркувань
пропонування 1229 р.44 виразно наголошена в літописному викладі “дитячість”
та опіка – випадає закладати – повинні би асоціюватися зі ще очевидніше юни-
ми літами, зокрема, – на тлі відзначення приблизно 18-річного батька – короля
данила “молодим” у битві під 1218 р. запропоноване зіставлення переконує
у необґрунтованості, практично, загальновизнаного досі здогадно прийнятого
погляду стосовно народження князя ще, нібито, в другій половині 1220-х років.
насправді, з огляду на зафіксовані нездатність до участі у військовій кампанії
під 1244 р. та навіть ще “дитячий” вік і на час ярославської битви влітку наступ-
ного року та допущення до участі в ній тільки в супроводі опікуна, логічно
може йтися не про другу половину 1220-х років, а народження вже десь тільки
близько 1230 р. тому з цього огляду випадало би в певному сенсі повернути-
ся до “забутої”45 пропозиції т. коструби про час після 1230 р., ніяк не раніше
цього року. Хоча, звичайно, з огляду на здогадне походження, застосована при
цьому категоричність не здатна отримати підкріплення у переконливих ар-
гументах. само ж датування вартує визнати неуникненно умовним – у сенсі
близько 1230 р. й, виходячи з вимови дворазового принагідного відзначення
віку молодого князя в описі ярославської битви, сумнівно, аби дуже раніше,
принаймні ніяк не в середині чи одразу після середини 1220-х років.
перемістивши на зазначений спосіб акценти в істотній, проте недооціне-
ній досі у її значенні для проблеми початків львова обставині часу народження
особи, від якої тут немало повинно було залежати, здатній, зокрема, підказати
можливі подальші міркування також щодо певних моментів вірогідної хроно-
логії розгортання самостійної активності молодого князя на місцевому ґрунті,
як і потенційної причетності до початків міста його батька – короля данила
новіший коментар до викладеної ситуації
з наголошенням на польському її контексті
див.: Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... –
S. 96–97.
41 ипатьевская летопись. – стб. 734.
42 Dąbrowski D. Rodowód… – S. 103.
43 книш я. заснування львова. – с. 9 (“про-
те із великою долею ймовірності можн а
припустити, що й левові було тоді приблиз-
но 16–18 років. отже, народження лева від-
булося у такому часовому проміжку: 1227–
1229 рр.”).
44 Dąbrowski D. Rodowód… – S. 103.
45 у новішій літературі до неї відкликався
тільки: книш я. заснування львова. – с. 8.
33ПОЧАТКИ БІОГРАФІЇ КНЯЗЯ ЛЕВА ДАНИЛОВИЧА ТА ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД…
романовича, можна перейти до наступних необхідних кроків з докладнішого
осмислення теми. при цьому варто, звісно, привертати увагу, насамперед, до
тих істотного наповнення обставин, які досі не викликали належного зацікав-
лення у львівському контексті, або ж навіть взагалі ще не мали нагоди потра-
пити в цьому зв’зку до поля зору.
пізніша дата народження князя лева даниловича, насамперед, відкидає
найновіше з-поміж запропонованих досі в літературі “датувань” заснування
львова зусиллями князя – поданий як “сенсаційний” 1240 р.46 адже на той
час “засновникові”, як тепер виявляється, мабуть, і в найкращому разі могло
бути ще й навіть не дуже більше десяти років… ситуація настільки очевид-
на, що вдаватися до коментування та розвивати дискусійний запал, звісно, не
випадало б. серед історіографії початків львова це, може, навіть найяскраві-
ший приклад цілком механічного залучення випадкових, не засвідченого по-
ходження відомостей та побудови на їх основі поспішних висновків, насправ-
ді позбавлених будь-яких підстав (і навіть не без очевидного анекдотичного
забарвлення).
останнім часом привернуто увагу також до обставини, спроможної кон-
кретизувати terminus post quem для часу появи міста: романовичі, ніби, мали
отримали змогу діяти на теренах, на яких воно виникло, не раніше, як з кінцем
літа 1245 р., після того, коли за нез’ясованих обставин після ярославської битви
зникає з джерел белзький князь всеволод олександрович47, оскільки терито-
рія, на якій належало з’явитися львову, давніше мала входити до Белзького
князівства й не була підпорядкована романовичам48. однак це міркування не
видається слушним. 1235 р. данило романович, як уже згадано, прагнув за-
хопити звенигород як “галицьке” місто й про якийсь його “перехід” упро-
довж наступного десятиліття до белзьких князів нічого не відомо. львів виник
на теренах звенигородської землі49. тому наведений аргумент з пропозицією
terminus post quem не може бути прийнятий. Фактом залишається лише
перша побіжна згадка про львів як уже існуючий значніший осередок при
описі пожежі Холма 1256 р.50 на тлі відсутності будь-яких прямих джерельних
46 Паславський і. Хто і коли заснував місто
львів? вірогідні й невірогідні дати заснуван-
ня столиці Галичини. – львів, 2010. – C. 10–
17. не дивлячись на прикінцевий висно-
вок “повідомлення французького історика
мішеля лє кієна про заснування львова
1240 р. князем левом даниловичем ґрунту-
ється на серйозній джерельній базі, а сама
дата може вважатися цілком вірогідною”
(там само. – с. 27), про власне “джерельну
базу” в наведеній пропозиції насправді не
йшлося взагалі, оскільки визнавати доку-
ментальну вартість свідчень автора XVIII ст.,
щодо ситуації середини XIII ст. у цьому
конкретному випадку не випадало би ніяк.
показово, що в самого новітнього першо-
відкривача зазначеної дати добре знана в
літературі проблема часу народження при-
йнятого засновника не постала зовсім, хоча
вартість цього відкриття визначає саме вона.
47 востаннє згаданий у літописі при опи-
сі ярославської битви: ипатьевская лето-
пись. – стб. 803.
48 Войтович л. лев данилович… – с. 61.
Близьку хронологічну межу, як уже зга-
дувалося, свого часу здогадно пропонував
і. крип’якевич, виходячи, однак, від гадано-
го часу одруження князя лева. це міркуван-
ня також зайвий раз спростовує зазначене
французького походження датування появи
львова 1240 р.
49 гупало В. звенигород і звенигородська
земля у Хі–Хііі століттях (соціоісторична
реконструкція). – львів, 2014. – с. 443. огляд
території звенигородської землі див.: там
само. – с. 428–446.
50 ипатьевская летопись. – стб. 841. оче-
видним “перепрацюванням у львівсько-
му інтересі” сприймається твердження
я. книша “складається враження, що по-
жежу Холма спостерігав саме лев із своїм
оточенням із львова, завдяки чому відпо-
відна інформація потрапила у літопис”:
книш я. початки львова. – с. 9. показово-
34 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
переказів щодо появи львова віддаватися можливому дальшому уточненню
самої вірогідної дати, звичайно, навіть не випадало б. варто, однак, зауважити,
що немає ніяких підстав твердити, ніби це мало відбутися десь одразу наступ-
ного 1246 чи 1247 р. у зв’язку з одруженням князя лева даниловича51, ставлячи
виникнення нового міста саме до такого контексту, оскільки для цього немає
ніяких переконливих підстав.
за окреслених на такий спосіб обставин важливішим видається, звичайно,
не цілком надумане у львівській ситуації питання про певний рік та конкретно-
го засновника в особі короля данила чи його сина лева, а, найперше, звичайно,
стосовно львова досі зовсім не зауважена проблема того, що, власне, випадало
би мати на увазі під “заснуванням” й водночас також – що конкретно було за-
сновано. за незмінного призвичаєння до відзначеного неодмінно немало меха-
нічного та поверхового використання нечисленних відомостей з відповідного
приводу, збережених на сторінках унікального літописного джерела, цей мо-
мент також належить до тих, які дотепер не привернули достатньої уваги. адже
загальновідомо, наприклад, що, за свідченням літопису, угровськ існував уже на
початку століття52, проте під 1269 р. літописна розповідь вказує: “данилови бо
кнѧжащоу . во володимѣрѣ созда градъ оугорескь . и постави во немь пискоу-
па”53. при побіжному та буквальному прочитанні з цього мало, нібито, виходи-
ти заснування угровська заходами щойно, власне, короля данила романовича.
Холм так само не повинен був з’явитися у безлюдній місцевості, оскільки зна-
менитий літописний епізод вибору місця для нього вказує як засновник “вопра-
ша . тоземѣць . како именоуетьсѧ мѣсто се”54 й новіші археологічні дослід ження
підтвердили давніший історичний родовід самого населеного пункту55. вимо-
ва лаконічного оповідання про початки Холма щодо його заснування та най-
давнішого короткого періоду розбудови цілком конкретна: закладено градець
малъ”/“градѣць малъ” та одразу ж вслід за ним у короткому проміжку часу –
“град ̑ инъıи”56. міркування ширшого контексту підказують необхідність мати на
увазі також інший загальновідомий, хоча ще більше віддалений від львівських
реалій факт – київські “місто володимира” та “місто ярослава”. як спресований
у часі вияв тієї ж моделі, безперечно, не зайве пригадати й зазначені літописні
холмські “градець” (“градѣць”) та “град”̑. принаймні, не відому нам конкретику
розвитку подій на львівському ґрунті з появою нового міста варто мати на увазі
навіть за відсутності докладніших відомостей про нього.
археологія вказує на однозначно ранішу історію поселення також і на міс-
ці львова, проте актуально доступні результати його досліджень все ще надто
скромні й, головне, – не прибрали систематичності, здебільшого випадкові та
мало вимовні, а їх трактування – незмінно поверхові. до того ж, немало пропо-
нованих давніше датувань (що є проблемою не тільки власне львівської археоло-
гії), нерідко, виявляються достатньо малообґрунтованими, а то й взагалі – доволі
літературни й виклад здатний підказати в
запропонованому нічим не обумовленому
здогаді неперевірене “перше захоплення”,
не тільки неспроможне мати нічого спіль-
ного з прийнятними реаліями, а й з-поза
прийнятих канонів жанру.
51 до вірогідного взаємозв’язку обох
цих подій свого часу привертав увагу:
крип’якевич і. львів… – с. 22.
52 ипатьевская летопись. – стб. 721
(“Ѡлександръ приѧ оугровескъ . верещинъ
столпъ . комовь” – під 1204 р.).
53 там же. – стб. 842.
54 там же.
55 польські археологи, звісно. цілком да-
ремно вбачали в цьому якесь відкриття.
насправді вони лише підтвердили те, що
стверджено в літописі й чого вони не заува-
жили.
56 ипатьевская летопись. – стб. 842, 843.
35ПОЧАТКИ БІОГРАФІЇ КНЯЗЯ ЛЕВА ДАНИЛОВИЧА ТА ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД…
сумнівними57. складається навіть враження щодо схильності давніших, скром-
них за тогочасних умов публікацій нечисленних археологічних досліджень міста
перебільшувати вимову наявних свідчень до найдавнішого, дописемного періо-
ду його історії, трактувати їх з оглядом на заздалегідь обрану “концепцію”.
тому на актуальному етапі осмислення проблеми очевидною є необхід-
ність комплексного перегляду як самих археологічних матеріалів та виведе-
них від них відомостей до найдавнішого періоду історії львова, так і запро-
понованих їх інтерпретацій. цей обов’язок лежить на археологах і без такого
актуального верифікування комплекс археологічних матеріалів та відомостей
львівського походження, практично, не надається для повноцінного викорис-
тання у подальших студіях над виникненням міста58. потенційні можливості
археології при дослідженні найдавнішого львова поки виявляються залучени-
ми, а їх результати – тим більше – придатними до подальшого використання у
розмірковуваннях стосовно його початків все ще надто скромно.
коли за дослідженнями, переважно, випадкових і вибіркових розвідок та
докладнішого вивчення поодиноких незмінно обмежених скромних площ у
різних частинах міста територію самого заселення, загалом, можна визнати ло-
калізованою достатньо переконливо, то докладніших відомостей про поселен-
ня, яке випадає сприймати безпосереднім історичним попередником львова,
немало обмежена в можливості маневру на терені міста археологія все ще за-
пропонувати не в стані. а до давніших її висновків з відповідного приводу ви-
падає підходити з уже відзначеною обережністю. при цьому, зокрема, фак-
тично відсутнє повноцінне впровадження до наукового вжитку найбагатших
віднайдених досі різночасових матеріалів за результатами систематичного ви-
вчення одинокої стосовно більшої території на околиці гаданого найдавнішого
міського ареалу княжої доби – на терені ринку “добробут”.
аналіз літописних переказів щодо діяльності знаного з будівельної ак-
тивності короля данила романовича вказує, коли йдеться про заснування,
насамперед, на закладення укріпленої резиденції – граду59. принаймні, саме
57 новіший огляд цих матеріалів див.: ла-
зурко о., Шніцар М. матеріали княжої доби
в історичній частині львова (див у цьому
випуску, с. 15–22). пор. також: Терський С.
поселенська структура-агломерація ран-
ньосередньовічного львова: зауваження до
системного вивчення (див у цьому випус-
ку, с. 9–14). відкликання до необхідності
перегляду датувань багатьох матеріалів з
давніших археологічних досліджень на те-
рені львова уже стали звичними в новіших
публікаціях, див, зокрема: його ж. до про-
блеми датування археологічного матеріалу
періоду Галицько-волинської держави //
наукові записки львівського історичного
музею. – львів, 2001. – вип. 10. – с. 132–133;
Петегирич В. село над полтвою – попере-
дник львова // історія львова... – с. 36, 37.
58 показово, що віра Гупало при нові-
шому докладному огляді заселення звени-
городу та його околиці територію самого
львова, фактично, обійшла увагою. ствер-
джено тільки: “Щільна забудова в межах
сучасного львова є суттєвою перешкодою
для з’ясування питання про розвиток посе-
ленської структури…”, див.: гупало В. звени-
город... – с. 443.
59 аналіз відповідного терміну за літо-
писними переказами навів: Баран о. образ
укріпленого міста у Галицько-волинському
літописі // дрогобицький краєзнавчий збір-
ник. – дрогобич, 200 . – вип. 9. – с. 157–159.
правда, запропоноване трактування граду
(городу) в значенні “стіна” не видається об-
ґрунтованим, оскільки окремі використа-
ні приклади виразно вказують на стіну як
елемент граду. до того ж, у не враховано-
му в цитованому огляді завершенні опису
ярославської битви градом названий табір
князя ростислава михайловича поблизу
ярослава – “данило же и василко . не идос-
та в городъ”, “данилъ же город̑ заж̑же . еже
ростиславъ создалъ”: ипатьевская лето-
пись. – стб. 805. тобто, властиве наповнення
терміну град відповідає поняттю укріплен-
ня. зрештою, саме в такому значенні його
36 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
так виглядає ситуація з одиноким докладніше задокументованим яскравішим
прикладом – заснуванням Холма, коли король у короткому часі заклав згадані
“градець малъ” (“градѣць малъ”) та “град ̑ инъıи”60. як не дивно, але холмський
літопис короля данила романовича нічого не повідомляє про його будівельну
активність поза містом61. одиноке принагідне відзначення стосується періо-
ду після спалення Холму, коли король “бѣ бо грады иныӕ҃ жижаи противоу
безбожнымъ татаромъ”62. так само в лаконічній посмертній похвалі відзначено
“иже созда городъı многи”63. проте вимову наведеного холмського переказу не
варто абсолютизувати. водночас у тій же розповіді король “заложи град угро-
веск и постави в нем бискупа”64. тому залучене поняття у наведеному контексті
здатне не менш виразно вказувати також і на заснування, власне, міста, тобто
пропонувати й очевидне ширше за змістом наповнення відповідної дії, не об-
меженої спорудженням самого граду. таке поєднання укріпленої резиденції та
міста, цілком очевидно, мало спрацювати і в аналізованій львівській ситуації,
хоча ця її особливість досі не викликала належної уваги. у літописі, однак, кон-
кретно виступає тільки укріплення під 1259 р.
перша згадка 1256 р. про місто, засвідчуючи його існування на той час
та вже тоді потенційний важливіший статус (втім, до нього здатна відсилати,
найперше, ситуація 1259 р.), не подає при цьому стосовно самого поселення
жодної конкретної інформації. радше, вона навіть не стосується самого міста,
оскільки холмську заграву мали оглядати, власне, з високого замку, а не з його
північно-західного та західного підніжжя, яке сама замкова гора від півночі
заступає. не випадало би, звичайно, гадати як мали співвідноситися місто й
укріплена княжа резиденція, наскільки і в який спосіб давніше поселення “пе-
ретворювалося” на місто й наскільки активно, зокрема, мав відбуватися цей
процес перед 1259 р. – упродовж перших, щонайбільше, півтора десятиліть
існування львова загалом, оскільки ніяких відомостей про нього немає. а по-
вноцінного археологічного відкриття найстаршого львова, потенційно здатно-
го сприяти з’ясуванню відповідних обставин, усе ще випадає очікувати…
ніяких труднощів не викликає, натомість, походження назви міста. вона
однозначно відсилає до особи старшого на той час сина короля данила рома-
новича – лева даниловича. у зв’язку з цим випадало би тільки пригадати все
ще належно так і не сприйняте у його потенційному львівському відкликанні
існування за тих часів неподалік від крем’янця на волині не набагато старшо-
го, як є підстави здогадуватися, досить вірогідно названого на честь данила
романовича укріпленого поселення данилів65, заснованого – належалося би
залучено й у наведеному літописному пере-
казі щодо початків активності на холмсько-
му ґрунті короля данила романовича
60 ипатьевская летопись. – стб. 842, 843.
61 александрович В. Холмське будівниц-
тво… – с. 74.
62 ипатьевская летопись. – стб. 845.
63 там же. – стб. 842.
64 там же. – стб. 842, 843.
65 літопис відзначає його двічі, коли
1241 р. Батий “видивъ же кремѧнѣць и
градъ даниловъ . ӕко не возможно приӕти
емоу . и ѿиде” (ипатьевская летопись. –
стб. 786) та 1259 р., коли на вимогу монголів
“левъ розмета . даниловъ и ст҃ожекъ” (там
же. – стб. 849). Його заснування здогадно
співвідноситься з раннім володимирським
періодом активності короля данила ро-
мановича: александрович В. князь володи-
мирський // александрович в., войтович л.
король данило романович (славетні по-
статі середньовіччя. – вип. 3). – Біла церк-
ва, 2013. – с. 62–63. наведену тут дату появи
данилова необхідно, однак, поправити на
період після 1227 р., коли зі смертю луцько-
го князя мстислава ярославовича німого та
його сина івана мстиславовича відповідна
територія відійшла до романовичів. при-
нагідно випадає привернути увагу до ціл-
ковитої безпідставності твердження, нібито
37ПОЧАТКИ БІОГРАФІЇ КНЯЗЯ ЛЕВА ДАНИЛОВИЧА ТА ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД…
вважати – у володимирський період біографії короля66. таке вимовне співпа-
діння здатне вказати навіть на імовірність якоїсь певної традиції з відповідного
приводу серед романовичів, хоча, правда, інших аналогічних прикладів з їх-
нього середовища й не зафіксовано67.
істотною, не сприйнятою досі в її потенційному значенні проблемою по-
чатків львова сприймається його сусідство з недалеким звенигородом – од-
ним з важливих осередків історичного перемишльсько-львівського регіону
княжої доби з-перед середини XIII ст.68 у такому контексті попередник львова
здатний сприйматися своєрідним віддаленим передмістям звенигородсько-
го осередку. знищення звенигороду при монгольському нападі на початку
1241 р. й поява неподалік від нього, починаючи, вірогідно, від другої полови-
ни ще того ж десятиліття, цілком певно, – не пізніше середини наступного
десятиліття, львова мала би вказувати на вірогідний перехід певної частини
вцілілого населення знищеного міста та переорієнтацію пов’язаної з ним най-
ближчої округи, а якоюсь мірою, – також, безперечно, і відповідної традиції,
до львова. видається навіть, що поява львова як нового, від самого початку на-
лаштованого на активний розвиток (див. далі) міського осередку здатна була
стати одним з істотних чинників, внаслідок співдії яких звенигородові вже не
належалося відродитися. Хоча питання про те, чому сталося саме так прире-
чене залишитися нез’ясованим. в археології західноукраїнських земель відомі
й інші такі покинуті з різних причин давніші поселення69. найяскравішим
данилів споруджено з призначенням… на
столицю данила романовича: книш я. по-
чатки львова. – с. 9. доступні надто скромні
літописні відомості про місто не пропону-
ють для такого міркування ніяких аргумен-
тів, не надавалося воно на таке призначення
і з огляду самого розташування. не дають
підстав для такого висновку й знані обстави-
ни володимирського періоду біографії ко-
роля та скромно засвідчений у літописі його
шлях з володимира через угровськ до Хол-
ма (увагу до цього явища привернуто: алек-
сандрович В. князь володимирський. – с. 63).
нова столиця засвідчена скупими літопис-
ними переказами в центрі інтересів коро-
ля уже з-перед кінця 30-х років. найновіші
зауваження з відповідного приводу див.:
його ж. Холм… – с. 165; його ж. Холмське
будівництво… – с. 42–43. ярослав ісаєвич у
контексті початків львова розглядав дани-
лів разом з львовом серед “градів”, закла-
дених проти “безбожних татар” й, з огляду
на знані війни 1240-х років, відносив їх появу
до пізнішого часу – “найправдоподібніше
датувати спорудження Холма, угровеська,
данилова, львова та інших укріплених міст
князівства кінцем 40 – першою половиною
50-х рр. Хііі ст.”. у продовженні ствердже-
но: “Є підстави вважати, що укріплений
град львів споруджено одночасно з Холмом
або невдовзі після нього”, див.: ісаєвич я. д.
початки львова. – с. 291. однак таке твер-
дження суперечить загальновідомому, за-
документованому літописним переказом
існуванню перелічених міст, окрім львова,
ще перед монгольською навалою, тому їх
поява не може бути співвіднесена із захода-
ми, спрямованим проти “безбожних татар”.
зрештою, сама ця фраза, як уже зазначено,
прилаштована з літописного викладу про
зусилля короля щойно періоду відбудови
спаленого 1256 р. Хому.
66 до вірогідного зв’язку обох назв увагу
привернуто: александрович В. князь володи-
мирський. – с. 62. не зайве також пригадати
засвідчену згаданим епізодом 1259 р. належ-
ність данилова (як і стожка) на той час до
володінь князя лева даниловича.
67 обидва найменування привернули
увагу я. ісаєвича, проте при їх зіставленні
відзначено тільки “паралелізм… наймену-
вань”, що “підтверджує походження назви
львова від імені князя льва”: ісаєвич я. д. по-
чатки львова. – с. 291.
68 найдокладнішу презентацію відомос-
тей археологічного дослідження міста за-
пропоновано: гупало В. звенигород...
69 новіший огляд цієї проблеми на ма-
теріалах, найперше, території басейну
верхів’їв західного Бугу й вепру з відкли-
канням до ситуації на інших теренах див.:
ляска В. “иде володимиръ… и заѩ грады
ихъ…”: рюриковичі та “окняжіння” пле-
мінних земель у верхів’ях західного Бугу й
38 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
прикладом є знищений тоді ж пліснеськ, який так само вже не відродився.
тому проблема співвідношення давнього звенигороду та нового львова здат-
на органічно вкладатися до ширшого контексту загальних історичних про-
цесів у регіоні. водночас вона виступає також важливим, практично не заува-
женим досі аспектом загальнішого наповнення невідомої початкової історії
міста над полтвою. при цьому співвідношення обох міст у їх співіснуванні
не випадало би спрощувати. тим більше, що за археологічними матеріалами
надалі на території першого з них спостерігається відродження життя. проте
воно зафіксоване, здебільшого, могильниками, завідомо обмежені свідчення
яких доповнюють дані будівництва та, загалом, скромніші речові матеріали70,
на підставі яких неможливо, однак, опрацювати докладніше уявлення про
характер тогочасних процесів на місцевому ґрунті. показово, що в. Гупало,
з одного боку, твердить про ситуацію “у вщент зруйнованому місті”, а з іншо-
го – на підставі поодиноких випадкових знахідок, віднесених до кола “мон-
голо-тартарських старожитностей” елітного характеру, водночас виводить
“присутність певного контингенту монголо-татарської залоги”, мотивуючи її
міркуваннями контролю “усієї підлеглої звенигороду території” та “протидії
відродженню могутності міста”71. однак запропонована версія видається за-
снованою на неправомірно підібраних підставах. не відомо, за яких обставин
залучені при цьому предмети монгольського походження мали потрапити
до звенигородської землі. тому робити виходячи з них якісь дальші висно-
вки неоправдано. зовсім ні на чому не заснованим передбаченням видається
запропонована версія про монгольську залогу та її функції. на українських
землях такі гарнізони за умов того часу не зафіксовані й сумнівно, аби звени-
городові належалося бути винятком. так само нічим не підкріпленим домис-
лом є згадане потенційне “відродження могутності міста”. поява невдовзі в
найближчій околиці львова, радше, здатна заперечити таку можливість.
проте могильники доводять продовження життя у знищеному місті. сама
їх наявність – навіть за відсутності докладніших і ширших відомостей з від-
повідного приводу – підказує висновок про триваліший процес своєрідного
“перетікання” активності від знищеного історичного міста до його молодого
сусіда-наступника в найближчій околиці й піднесення львова на тлі посту-
пового (і, мабуть, не без впливу його успіхів) занепаду давнього звенигороду
після руйнування 1241 р. за цими обставинами приховується безперечний
істотніший факт найдавнішої історії львова, через надто скупу їх вимову не
здатний запропонувати жодних відомостей для якихось ширших міркувань
стосовно відповідного аспекту ранніх кроків розвитку міста. вірогідним вида-
ється винятково поступовий перехід вцілілого населення до нього.
досвід монгольського нашестя, коли розташованих на узвишшях градів
крем’янця, данилова та Холма72 завойовники не захопили, неминуче скеровує
вепру // княжа доба: історія і культура. –
львів, 2016. – вип. 10: святий володимир
великий 1015–2015 / відпов. ред. в. алексан-
дрович. – с. 128–134.
70 гупало В. звенигород… – с. 10, 134, 137,
182, 185, 231, 233, 449, 456.
71 там само. – с. 450.
72 ипатьевская летопись. – стб. 786
(“видивъ же кремѧнѣць и градъ даниловъ .
ӕко не возможно приӕти емоу . и ѿиде”),
843 (“и созда град̑ инъıи . егоже татарове не
возмогоша приӕти . егда Батыи всю землю
роускоую поима”). Глибшого осмислення
потребує також згадана монгольська від-
мова від захоплення крем’янця та данило-
ва, нерідко цілком поверхово трактована як
“невдача”. чим викликане небажання Батия
вдаватися до штурму обох укріплень? чи
справді відповідає дійсності твердження лі-
тописця, нібито вирішено, що їх неможлив о
39ПОЧАТКИ БІОГРАФІЇ КНЯЗЯ ЛЕВА ДАНИЛОВИЧА ТА ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД…
увагу до таких укріплень як фактору, здатного вплинути на вибір місця для
майбутніх львівських фортифікацій – водночас не без аналогу, зрештою, у зо-
всім недавнього часу знаному літописному епізоді вибору місця для Холма73,
аналогом у такому контексті досі, здається не побаченим. посилення уваги до
відзначеного прикметного для оборонного будівництва часів короля данила
романовича моменту позначене схильністю не враховувати очевидного його
ширшого значення. адже якщо данилів та стожок і Холм, справді, можна
співвідносити зі своєрідною вразливістю короля данила романовича на такі
природні умови, то крем’янець, цілком очевидно, належить до ранішого часу.
не варто також забувати й появи Холма в ще “передмонгольському” контексті.
звичайно, між загибеллю звенигороду та появою львова мав пройти хоча
й достатньо короткий, проте, все ж, – важливий у його конкретному наванта-
женні час, жоден факт з перебігу подій якого не зафіксований і внаслідок цього
не відомий. ця обставина здатна, зокрема, привернути увагу до ще однієї не за-
уваженої досі істотної проблеми початків львова – їх не засвідченої у джерелах,
проте від цього не менш очевидної хронології, визначеної протяжністю самого
процесу будівництва та розвитку поселенської структури новозакладеного міста
й резиденції. на жаль, стосовно цього періоду відомо тільки два певних факти.
найперше, літописний переказ стверджує існування самого міського поселення
під такою назвою на час пожежі Холма 1256 р. іншим є наявність у недавно за-
кладеному місті значних, з огляду монгольських завойовників, фортифікацій, які
вони вимагали зруйнувати 1259 р., що й було зроблено – князь лев тоді “лвовъ
розмѣта”74. Йдеться, найочевидніше, про укріплення – увага завойовників була
прикута саме до них. питання про них у дотеперішній літературі досі не стояло:
дослідники згідно обмежувалися констатацією самого засвідченого в літописі
факту знищення, не було зроблено спроб відшукати їх можливих слідів.
втім, інтерес монголів до тогочасного львівського замку міг бути спровоко-
ваний не тільки здогадною потенційною оборонною значимістю, яку в контек-
сті новозаснованого за умов монгольської присутності міста завідомо скром-
нішого значення, звісно, не варто, однак, перебільшувати (не без очевидного
“звичного” перенесення на ранній час відомостей уже пізнішого контексту).
повинно йтися, очевидно, водночас ще також і про інший, досі не зауважений
сенс – новозакладене укріплення, уже на той час, безперечно, покликане було
відігравати певну істотнішу роль у володіннях князя лева даниловича. це
видно з його ліквідації разом з іншими найважливішими пунктами Галиць-
ко-волинської держави, до переліку яких належать крем’янець і луцьк князя
захопити? радше, йшлося про відсутність
наміру втягуватися до довготривалішої об-
логи обох невеликих фортець, завідомо не
наділених якимось особливим значенням.
інакше виглядає холмська ситуація. уже
була нагода привернути увагу до того, що
на холмському напрямку діяли не основні
монгольські сили, а менший їх підрозділ –
відгалуження головної армії з конкретним
завданням, якому, звісно, не належалося
довше затримуватися під тільки нещодав-
но закладеним віддаленим містом, хоч і
резиденцією данила романовича: алексан-
дрович В. Холм… – с. 167–168. тому ніякого
“чуда” в Холмі не те що не сталося, а й навіть
не могло бути. про холмські події як “чудо”
писав: Пуцко В. літописне оповідання про
місто Холм // український історичний жур-
нал. – 1997. – № 1. – с. 115. з цього приво-
ду див.: александрович В. мистецькі сюжети
холмського літопису князя данила романо-
вича: нотатки до відчитання, сприйняття та
інтерпретації джерела // український архе-
ографічний щорічник. нова серія. – київ,
2009. – вип. 13–14. – с. 44. пор.: його ж.
Холм… – с. 167–168.
73 ипатьевская летопись. – стб. 842.
40 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
володимира васильковича разом з його столицею володимиром (спалений).
підлягали знищенню також укріплення столиці короля данила романови-
ча – Холма, проте завдяки хитрості князя володимира васильковича їх вдало-
ся врятувати75. уфортифікування данилова і стожка князя лева даниловича76
знаходилися у немало віддаленій від львова волинській околиці. очевидно та-
кож, що вимога наїзників якоюсь мірою мала спрямовуватися ще й особисто
проти князя лева, оскільки йшлося про укріплені пункти його володінь.
вказані при цьому місцевості відсилають до географії тогочасного княжін-
ня лева даниловича. показово, однак, що серед них не фігурує перемишль,
з якого, судячи з розглянутої першої зафіксованої військової кампанії зовсім
молодого ще тоді, найстаршого на той час сина короля данила романовича,
мала би починатися його кар’єра самостійного володаря. не вказано також
Белза, хоча вважається, ніби князь мав перейняти його невдовзі після ярос-
лавської битви 1245 р.77 коли виходити від перелічених укріплень, львів за то-
дішніх умов мав би виступати єдиним важливішим містом лева даниловича
не тільки у відповідному історичному регіоні, а й володіннях загалом. а це
логічно підказує, зокрема, очевидну особливу увагу початкуючого володаря
до новозакладеного міста. зі свого боку, до такого ж висновку схиляє й поява
тут упродовж, щонайбільше, десятиліття перед 1259 р. укріплення, яке при-
вернуло тоді увагу монголів як єдине у зазначеному регіоні. саме це, мабуть,
й повинно було спровокувати монгольський ультиматум. не відомо, чому до
поля зору при цьому не потрапили перемишль та Галич. навряд чи випадало
би вбачати тут, нібито, “слабкість їх фортифікацій”78. принаймні, ще одразу
ж після ярославської битви монголи вимагали “дати Галич” й саме це мало
спонукати короля данила романовича поїхати до Батия79. вимога Бурундая –
однозначно – пропонує якийсь вибір, проте його мотиви – поза безперечним
виразним спрямуванням проти князя лева даниловича та його володінь – за-
лишаються невідомими.
виходячи з викладених міркувань, випадало би вважати, що від самих по-
чатків князь повинен був приділяти новозаснованому львову більше уваги як
вірогідному – коли, навіть, не від самої його появи, то, цілком очевидно, – ще
з-перед 1259 р. найважливішому, згідно з вимовою розглянутого монгольсько-
го акценту літописної статті 1259 р., центрові своїх земель. власне ця обстави-
на – належить здогадуватися – й мала визначити не зафіксований у джерелах
і внаслідок цього не відомий у його конкретних виявах швидкий, випадало би
закладати, розвиток новозаснованого міста на самих його початках.
судячи з лаконічного літописного викладу про появу й стрімкий розвиток
новозакладеного Холма та його активну розбудову, як випадає здогадуватися,
упродовж 1240-х років80, подібний темп для тогочасної Галицько-волинської
держави, радше, не мав бути чимось винятковим. винятковою на холмсько-
му ґрунті виступає лише концентрація зусиль, викликана призначенням
74 ипатьевская летопись. – стб. 850.
75 там же. – стб. 849–850.
76 там же. – стб. 849.
77 книш я. заснування львова. – с. 9
(стверджено про належність Белзької землі
до володінь князя “ще за життя батька і за
певний проміжок часу до першої писемної
згадки про львів”); Войтович л. лев данило-
вич… – с. 61. втім, йдеться винятково про
здогади, не підтверджені джерелами епохи.
78 книш я. початки львова. – с. 9.
79 ипатьевская летопись. – стб. 805–806.
80 там же. – стб. 842–846. найдоклад-
ніший аналіз викладеної на сторінках
літопису ситуації див.: александрович В.
Холм… – с. 163–202; його ж. Холмське будів-
ництво... – с. 34–66.
41ПОЧАТКИ БІОГРАФІЇ КНЯЗЯ ЛЕВА ДАНИЛОВИЧА ТА ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД…
новозакладеного міста, планами засновника щодо нього. мабуть, раніше щось
подібне певною мірою міг пережити й угровськ, про теж короткотривалу, за
вимовою скупих літописних переказів до його історії, розбудову якого так само
немає практично ніяких відомостей, а археологічне його дослідження поки
зупинено на початковій стадії81. як виявляється з аналізу стосовно повніше за-
документованого прикладу Холма, попри, ніби, не зовсім сприятливі зовнішні
обставини, окреслені постійно присутньою монгольською небезпекою, хіба,
щотільки на певний час віддаленою, бурхливий поступ визначали цілком осо-
бливі моменти виникнення й утвердження міста. тому холмський досвід здат-
ний підказати можливість чогось відповідного й на львівському ґрунті, ціл-
ком очевидно, – скромнішого характеру з огляду не тільки на відмінний статус
обох міст та їх володарів. розпочинаючи Холм, король данило романович мав
за плечима тільки володимирський82 та, безперечно, ще скромніший – угров-
ський досвід83. у лева даниловича, звісно, була можливість користуватися не
тільки накопиченим за той час потенціалом, а й кадрами, зокрема, випадало
би здогадуватися, – холмськими, оскільки своїх власних у нього, особливо на
початках розбудови новозакладеного міста, звісно, більше ще бути не могло.
цей ще один не зауважений досі вірогідний аспект початкової львівської
історії зайвий раз наочно показує усю непродуманість і поверховість звичного
досі незрозумілого в його підставах відзначеного недалекоглядного протистав-
лення короля данила та його сина. насправді ніяких аргументів для такого
бачення немає й на початках львів, природно, мав будуватися не без вірогідної
особистої участі короля і навіть – видається цілком ймовірним – його холм-
ських кадрів. власного кадрового забезпечення, до якого у колі романовичів
відсилає знана одинока літописна згадка 1276 р. про хитрого мужа олексу,
який споруджував “городи” князям василькові романовичу та його синові во-
лодимирові васильковичу84, у князя лева на самих початках у достатній кіль-
кості, як уже відзначено, найвірогідніше, ще мало і не бути. у цьому здатний
переконати достатньо молодий вік князя навіть на першу половину 1250-х ро-
ків, не кажучи про попереднє десятиліття, внаслідок якого власною розбудо-
ванішою будівельною інфраструктурою з відповідними кадрами він розпоря-
джатися тоді ще не мав. Ймовірність залучення, умовно кажучи, “холмських”
кадрів видається достатньо вмотивованою, особливо з огляду на щойно не так
давно заново85 “відкрите” існування головного комплексу сакральних споруд
Холма вже перед початком осені 1253 р.86 так би виглядало, що найважливіші
робити в столиці короля данила на той час уже мали завершитися й зайняті
81 найдокладніший досі огляд відомос-
тей щодо угровська див.: александрович В.
угровський епізод // александрович в., вой-
тович л. король… – с. 81–95.
82 александрович В. князь володимир-
ський. – с. 61–74.
83 його ж. угровський епізод. – с. 81–95.
84 ипатьевская летопись. – стб. 876.
85 першим про них принагідно згадав ще
михайло Грушевський (історія... – львів,
1905. – т. 2: XI–XIII вік. – с. 382), проте його
побіжного зауваження “не побачено”, див.:
Ałeksandrowycz W. Sztuka XIII-wiecznego
Chełma. Zasadnicze problemy badawcze // Do
piękna nadprzyrodzonego. Sesja naukowa na
temat rozwoju sztuki sakralnej od X do XX wie-
ku na terenie dawnych diecezji chełmskich Ko-
ścioła rzymskokatolickiego, prawosławnego i
grecko-katolickiego. – Chełm, 2003. – T. 1: Re-
feraty. – S. 56.
86 у новішій літературі вперше на нього
на прикладі собору вказано: александро-
вич В. Холмська ікона Богородиці (історич-
ні та культурологічні студії. – т. 1). – львів,
2001. – с. 34. існування на той час комплексу
холмських храмів вперше відзначено: Ejus-
dem. Sztuka… – S. 56.
42 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
на них кадри могли, певною мірою, – “вивільнитися”. принаймні, за свідчен-
ням літописця, Холм мав бути споруджений ще до ярославської битви 1245 р.,
коли король “иде же в Холмъ . с колодники многими . иже бѣ создалъ самъ”87.
водночас, немає свідчень їх зайнятості при будівництві “городів проти безбож-
них татар”, як це невдовзі відзначив літописець, розповідаючи про спалену й не
відбудовану холмську вежу88. навпаки, з появою після ярославської перемоги
татарських послів король, за словами літописця, “быс ̑ в печали велицѣ . зане
не оутвердилъ бѣ землѣ . еѣ городы”89. Й саме цю обставину літопис, як уже
зазначено, подає головним мотивом рішення їхати до Батия.
можливо, це не зауважене досі в такому контексті свідчення здатне при-
ховувати ще один аргумент на користь інтенсивної розбудови Холма, спору-
дження якого мало поглинати всі головні зусилля першої половини 40-х ро-
ків. тому було б логічно припустити появу львова власне в контексті заходів з
“утвердження землі городами” в найближчі роки після повернення з поїздки
до Батия, коли король данило романович у пошуках способів протистояння
наїзникам мав докладатися до направи відзначеної упущеної можливості. по-
ява укріплень новозакладеного львова в такому контексті логічно пояснює й
увагу до них монголів 1259 р. водночас сприйняття відповідних обставин здат-
не вказати на потенційну можливість більшої причетності короля до появи
львова, ніж це схильна допускати новітня, історіографія90.
у наведеному зіставленні скупих задокументованих фактів стосовно того-
часної будівельної активності у колі короля данила романовича здатний при-
ховуватися якийсь не відомий нам окремий потенційний аспект ранньої історії
львова. принаймні, якщо джерела не зберегли ніяких переконливих свідчень
причетності короля до початків міста, то ширший контекст епохи на тлі моло-
дості князя лева даниловича визначають поверхову безпідставність намагань
не визнавати участі короля при, звичайно, очевидній відсутності належних
аргументів для її можливого конкретизування. Є також позадискусійним, що
за знаних обставин останнього періоду життя короля – нашестя куремси, зни-
щення Холма та нового монгольського набігу Бурундая про якийсь безпосе-
редній стосунок на той час твердити не випадало б. Хоча літопис у лаконічній
розповіді про вежу холмської резиденції, прояснюючи, що її не відновлено
після спалення 1256 р. через зайнятість спорудженням інших укріплень – “бѣ
бо грады иныӕ҃ жижаи противоу безбожнымъ татаромъ”91. “иже созда городъı
многи”92 відзначено також у короткій посмертній літописній похвалі. оскільки
про самі початки міста – за винятком двох найраніших згадок у літописному
викладі – нічого не відомо, не варто дивуватися відсутності будь-яких вказівок
на причетність до його появи короля данила романовича. об’єктом подиву
випадало би визнати, радше, недобачування потенційної можливості такого
стосунку з огляду на молодість сина та ширший контекст ситуації. а наступні
десятиліття мали вже остаточно закріпити львів у статусі міста князя лева, з
яким воно надалі і функціонувало в історії93.
наведений висновок про безперечну особливу увагу князя лева данилови-
ча до названого на його честь новозакладеного міста від самого початку здатний
87 ипатьевская летопись. – стб. 805.
88 там же. – стб. 845.
89 там же. – стб. 805–806.
90 див.: Войтович л. лев данилович… –
с. 56–57.
91 ипатьевская летопись. – стб. 845.
92 там же. – стб. 862.
93 на цій обставині наголосив: Войтович л.
лев данилович… – с. 56–57.
43ПОЧАТКИ БІОГРАФІЇ КНЯЗЯ ЛЕВА ДАНИЛОВИЧА ТА ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД…
входити, однак, чого дотепер не зауважено, у виразне протиріччя зі знаною, хоча
й зафіксованою уже за стосовно новіших часів зусиллями тільки львівського хро-
ніста другої половини XVII ст. Юзефа Бартоломея зіморовіча добре відомою у
новітній літературі історіографічною традицією, згідно з якою князь із двором
мав переїхати сюди, нібито, щойно 1270 р.94, тобто, через десятиліття після зни-
щення на вимогу монголів первісного укріпленого “города” на високому замку.
наведене повідомлення збереглося в переказі XVII ст., проте його схильні ви-
користовувати як, нібито, цілком достовірний факт, не вдаючись до належно-
го заглиблення до характеру та вимови самого свідчення разом з контекстом,
у якому його оприлюднено. при звичному, здебільшого, немало механічному
повторенні відповідної літературної версії зазначеного очевидного протиріччя
досі, звичайно, не зауважено. тексту львівського хроніста теж ніхто докладніше
не розглядав – немов незмінно спрацьовував принцип знаменитого жарту, згід-
но з яким “порядна і неупереджена людина вірить у все, що їй говорять і що
написано” (Франсуа раблє). сам Ю. Б. зіморовіч твердив, ніби свої відомості він
мав почерпнути з певного “руського рукопису”, обірваного на констатації пере-
несення до ченстохови з Белза 1382 р. знаної ікони Богородиці з емануїлом.
проте поданий, нібито, в перекладі львівського хроніста “давній“ текст нічим
не здатний нагадати української писемної традиції як княжої доби, так і пізнішо-
го часу. він пропонує набір показових тверджень, серед яких однозначно пере-
важає завідомо немислима в такому наповненні не тільки для тогочасної “русь-
кої” культури, а й “руської традиції” загалом недалека, новітнього походження
польсько-католицька апологія. про князя лева в ньому подано тільки цілком
апокрифічну інформацію, нібито батько віддав його татарам у заручники й у
них він призвичаївся до всіляких дикостей, внаслідок чого подібністю до звичаїв
дикого народу легко мав притягувати до себе людей95. уже одна ця фраза вказує
ніяк не на руський контекст “джерела”, а виразно продовжує іншу – зафіксовану
на самих актуально доступних початках знаним описом “звірств” князя романа
мстиславовича у польського хроніста вінцентія кадлубека96. коментувати таку
тенденцію не випадало б. Щобільше, значна частина цього цілком очевидного
новішого походження літературного тексту відведена не князеві та його діяль-
ності, а сповненій – у переконанні Ю. Б. зіморовіча – справжнього католицько-
го благочестя княгині констанції, потрактованій, як йому видалося, не матір’ю
(sіc!), а мачухою (sic!) князя лева, – ще одне вимовне (в очах автора) доповнення
до послідовно “звірячо акцентованого” образу князя. констанція, виявляється,
ніяк не могла його народити (!), бо інакше з її молоком звір перетворився б на
ягня (!). красномовний доказ “усіх вимовних ознак” ствердженого нібито “русь-
кого” походження використаного рукопису цілком очевидний. відзначена на тлі
“пасерба” “порядністю звичаїв та благочестивим життям”, гадана мачуха мала
втішатися “за її виняткову побожність і милосердя” рідкісним пошануванням
описаної “звірини” в особі князя лева. черговим очевидним апокрифом щодо
знаних фактів історії львова сприймається твердження про початки споруджен-
ня уже тоді під опікою княгині монастирів домініканців та францисканців, чому
князь не мав противитися через… зайнятість розбудовою міста97! цю цілковито
94 таку традицію зафіксував: Zimorowicz J. B.
Opera quibus res gestae urbis Leopolis illustran-
tur / Ed. C. Heck. – Leopoli, 1899. – P. 41.
95 Zimorowicz J. B. Opera… – P. 40.
96 Magistri Vincentii dicti Kadłubek Chroni-
ca Polonrum / Wyd. M. Plezia // Monumen-
ta Poloniae Historica series nova. – Kraków,
1994. – T. 11. – S. 179.
97 Zimorowicz J. B. Opera… – P. 48. насправ-
ді, попри давнішу монастирську традицію,
44 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
примітивну, й недалеку польсько-католицьку апологію завершує розлога, знову
ж таки “католицька”, розповідь про вивезену з Белза іконe Богородиці з емануї-
лом, призначеної згодом стати головною святинею польщі (настільки, зрештою,
правдива, як і все викладене перед нею). до того ж, як відомо, Белзька ікона в
її знаній від другої половини XV ст. історії98 нічим не пов’язана зі львовом. на-
справді у львові була своя, окрема шанована ікона – в монастирі домініканців,
яку новіша монастирська традиція схильна була співвідносити з князем левом99
(Ґданськ, костьол святого миколая), за новішими дослідженнями намальована
у венеції в середині XIV ст.100 у викладі Ю. Б. зіморовіча обидві реліквії латин-
ської релігійної культури в зовсім незрозумілий спосіб… об’єднано в одну. як це
могло статися за часів, коли їх шанування набуло немалого розголосу, – гадати
не випадає. проте такий аж надто вже несподіваний хід викладеної “історії”,
може, навіть, чи не найнаочніше здатний показати проблему достовірності по-
відомлень львівського хроніста та автентичності наведених у його тексті фактів.
попри явно апокрифічний характер у такому торжествуючому католиць-
ко-релігійному забарвленні, отже, фактично, безперечну цілковиту апокри-
фічність усього відповідного тексту загалом, ця аж надто відверто фантастична
розповідь “на безриб’ї” в окремих як з різних оглядів “привабливіших”, так
і “потрібніших” для поодиноких навіть новітніх авторів твердженнях і далі
сприймається достовірною, а певні наведені в ній факти подаються не просто
гідними довіри. їх залюбки висмикують із загального послідовно фантастич-
ного контексту навіть як немовби твердо встановлені та подають такими ще й
у новітній літературі.
одним з таких наділених безперечною “привабливістю” сюжетів є ко-
ротка розповідь про спорудження обох львівських замків. однак, про будів-
ництво високого замку, як і в інших місцях тексту, при цьому, насправді, не
сказано нічого конкретного, окрім того, що його побудовано, згідно з вимовою
латинської копії оригінального тексту, “de trahibus ibidem caesis”101. у новішо-
му українському перекладі за одним з давніших трактувань наведений зворот
відтворено як “кам’яних брил там же ж виламаних” відповідно до прийнято-
го сприйняття першого слова наведеного тексту102. однак, на терені високого
замку… взагалі немає покладів каменю, а, щобільше, – придатного для вико-
ристання при зведенні фортифікацій. тому, очевидно, загадкове “de trahibus”
новіших списків тексту львівського хроніста належалося б логічно тлумачити
як “de tramibus” – дерев’яних балок зі зрубаних на місці дерев103. проте не ви-
падало би тратити зусилля на доведення того очевидного факту, що чималий
ансамбль забудови не міг бути зведений з вирубаного винятково на місці дере-
ва. сумнівно, аби будівельна практика взагалі могла знати подібні факти, отже,
перед нами ще один явний, так само новішої дати апокриф.
немає підстав твердити про існування обох
монастирів уже в так ранній час: відповід-
ний погляд склався у монастирському се-
редовищі пізно й за вразно “зацікавлених”
обставин, див.: козубська о. львівська леген-
да княгині констанції // княжа доба: історія
і культура. – львів, 2007. – вип. 1 / відпов.
ред. я. ісаєвич. – с. 100–104.
98 публікацію найдавніших текстів див.:
Rozanow Z., Golonka J., Kowalewicz H. Najstar-
sze historie o częstochowskim obrazie Panny
Maryi. XV i XVI wiek. – Warszawa, 1983.
99 Okolski S. Russia florida rosis et liliis… –
Leopoli, 1646. – P. 185. тут вперше подана як
ікона святого луки: Ibidem. – P. 197.
100 александрович В. дар львова. – с. 44,
45 (іл.).
101 Zimorowicz J. B. Opera… – р. 41.
102 Зіморович Б. потрійний львів Leopolis
Triplex. – львів, 2002. – с. 50.
103 так, зокрема, потрактував відповідне
поняття: ісаєвич я. початки львова. – с. 292.
45ПОЧАТКИ БІОГРАФІЇ КНЯЗЯ ЛЕВА ДАНИЛОВИЧА ТА ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД…
до того ж, зазначені будівельні заходи князя ще й подано тільки перейня-
тими, нібито, зі звичної практики “усіх панів”, які “турбуючись про беззахисний
люд”, мали зводити укріплення на високих пагорбах, або ж між недоступними
болотами104. таке твердження пізнього хроніста, попри найвиразніше зацікавле-
не применшення постаті самого князя, за конкретним наповненням, якнайоче-
видніше, здатне відображати щойно набагато новіші часи домінування у регіоні
“панів”, яких за князя лева даниловича й у такому сенсі, як відомо, не те що не
було, а й бути не могло. з цього огляду запропонована розповідь так само не має
нічого спільного із загальновизнаними історичними реаліями епохи як додатко-
вий доказ винятково апокрифічного походження викладеної історії.
вказана ситуація здатна приховувати й ще один теж досі не зауважений
істотний момент: якщо князь із двором, справді, мав перебратися до львова
щойно 1270 р., то де йому – згідно з логікою відповідного твердження – нале-
жалося резидувати до того105, насамперед після одруження 1246 чи наступного
року? з цього приводу немає жодних вказівок джерел, що, звичайно, не означає
відсутності самої проблеми. не випадало би, звісно, так само гадати, наскільки
і в чому вона повинна стосуватися найдавнішого періоду історії львова. про
перенесення княжого двору до нього, нібито, щойно 1270 р. уже йшлося.
зрештою, проти неї можна навести й ще один важливої вимови аргу-
мент. як уже йшлося, розглянута ситуація 1259 р. здатна послідовно вказати
вже на тогочасний львів як осередок володінь князя лева даниловича. тому,
очевидно, насправді головна резиденція так само повинна була знаходитися
у місті вже на той час. отже, 1270 р. повинен бути наділений якимось іншим
наповненням, ніж перенесення княжого двору, що, знову ж, так само вказує на
сумнівність розповіді Ю. Б. зіморовіча в одному з найістотніших її моментів.
оскільки відображена на різні способи новіша традиція відсилає до заснуван-
ня цього року міста, мабуть, у ній випадало би вбачати вказівку на появу (за-
кладення) саме тоді пізнішого історичного середмістя, вже за магдебурзьких
часів утвердженого в значенні міського центру львова – власне міста. Хоча, за
нинішнього стану вивчення території маґдебурзького середмістя, не випадало
би відкидати можливості його започаткування ще за часів князя. проте не за-
фіксованого джерельного забезпечення пізні перекази з відповідного приводу
не випадало би визнавати аргументом належної сили переконання.
на апокрифічності аналізованого тексту львівського хроніста в контек-
сті реалій епохи князя лева даниловича наголошує й показове у його вимові
твердження про негайне перенесення до новозбудованого високого замку усіх
скарбів, “не покладаючись більше ані на київську, ані на Галицьку твердині”106.
загальновідомо, однак, що князь ніяк не міг “покладатися” на київ, оскільки
той за відповідних часів не належав до його володінь. “могутня Галицька фор-
теця” для періоду князя лева теж здатна відображати ситуацію, аналогічну до
зазначеної з “панами”, від яких князеві, нібито, належалося навчитися буду-
вати фортеці. сам перелік згаданих скарбів – “дорогоцінні клейноди руських
князів, митри чи корони, обсипані перлами, княжі трони, пурпурові шати,
104 Zimorowicz J. B. Opera… – P. 41.
105 можна зустріти вказівку на пере-
мишль (Войтович л. лев данилович… –
с. 158) та перенесення столиці до львова
щойно на початку 1270-х років, проте вона
нічим не підтверджена й через те виступає
винятково ремінісценцією гаданих пере-
мишльських початків біографії князя та не
враховує статусу львова, засвідченого ситуа-
цією 1259 р. (див. вище).
106 Zimorowicz J. B. Opera… – P. 47.
46 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
107 Zimorowicz J. B. Opera… – P. 47.
108 не вдаючись до цієї окремої та немало
дискусійної проблеми ранньої історії міс-
та, можна відкликатися до новішого огляду
відповідної проблематики: диба Ю. плану-
вальна структура давнього львова // історія
львова… – с. 72–74.
109 новіший український переклад взагалі
вживає тут поняття “халупа”: Зіморович Б.
потрійний львів… – с. 50.
110 з новішої літератури про низький
замок, яка, звісно, стосується, найперше,
щедро розшиті золотом і перлами” – теж не пропонує нічого такого, що мож-
на було б віднести до прийнятних для епохи реалій, а навіть реалій загалом,
оскільки ні ті, ні ті в множині, як відомо, не існують. Щобільше, він позначений
очевидною наївністю елементарної необізнаності у віддаленій епосі, оскільки
розважати над численними княжими коронами і тронами, звісно, не випадало
б ніяк. потенційну достовірність наведеного переліку ще краще характеризує
показове продовженням зі ствердженням: “у цих же скарбницях знаходилися
трофеї, що від початку міста татари були взяли від поляків”107. звісно, не ви-
падало би й навіть немає сенсу дошукуватися відповіді, чому і на який спо-
сіб награбовані “скарби” з татарської здобичі від поляків мали потрапити до
“скарбниць” князя лева й знаходитися у них, оскільки йдеться, звичайно, про
зовсім інший рівень логіки. досить уже самого твердження, нібито, “скарби”,
які татари мали грабувати в поляків, після закладення львова повинні були
осідати саме в ньому. сенс і спрямування наведеного польського “жалю”, зви-
чайно, в іншому. їх визначило очевидне прагнення ще раз показати знайому
нам “звірину” в її контактах з татарами, хоча цього разу прямо про це, ніби,
й не йдеться. зрештою, навіть уже самі княжі скарбниці – в множині – засвід-
чують віддалену апокрифічність сумнівного викладу з-поза кола потенційних
автентичних свідчень з епохи, про яку оповідач явно не мав жодного уявлення.
реальною підставою тут, мабуть, покликані були стати якісь зовсім глухі “жа-
дібні” плітки стосовно фантастичних багатств руських князів.
львівський хроніст, звичайно, не знав літопису й зайве розважати, що за-
пропонована в його викладі хронологія ніяк не узгоджується з цілком певним
літописним переказом про спорудження перших укріплень високого замку за
князя лева ще перед 1259 р., коли їх знищено на вимогу монголів. так само ні-
чим не підтверджена теж сповнена виразної наївності вказівка, нібито “княжа
служба” оселилася на терені між обома замками “у побудованих поспіхом бу-
динках”. вона не тільки не відображає реальної просторової структури ново-
закладеного міста108, а й явно схильна применшувати його розвиток від самого
початку як повноцінного міського організму. виявляється, зокрема, ніби ново-
засноване місто повинна була заселяти винятково… “княжа служба”, що цілко-
вито ігнорує звичний спосіб зародження і розвитку міст, не враховуючи зовсім
також звичайної за таких обставин структури міського населення. окрім того,
“побудовані поспіхом будинки” наділені неодноразово відзначеною знаною
тенденцією применшення й упослідження володаря зі “службою”, осілою у “
будівлях” навіть ще й поспіхом будованих109… про відображення у наведеному
“факті” конкретики не тільки планувальної структури міста, а й його історії
твердити тим більше не випадало б.
Ю. Б. зіморовіч приписав князеві левові спорудження також низького зам-
ку, так само не подаючи при цьому ніяких докладніших відомостей про нього.
у його викладі мало б виглядати так, нібито князь з двором повинен був “ви-
тримати” у зовсім непридатному для проживання високому замку лише рік
й після цього перебрався до спеціально зведеного для себе низького замку110.
47ПОЧАТКИ БІОГРАФІЇ КНЯЗЯ ЛЕВА ДАНИЛОВИЧА ТА ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД…
Безперечно, ця версія не менш апокрифічна, ніж увесь виклад львівського хро-
ніста загалом. принаймні, ніяких відомостей про існування низького замку
вже за часів князя лева немає. мартін Ґруневеґ, який писав задовго до Ю. Б. зі-
моровіча й викладав традицію, поширену у львові ще перед кінцем XVI ст.,
взагалі твердив про високий замок як єдину княжу резиденцією у місті111.
отже, підводячи підсумки докладнішого розгляду розповіді Ю. Б. зімо-
ровіча, доводиться визнати її цілковито довільний – щодо задокументованих
скромних реалій та загального контексту епохи – характер, внаслідок якого
вона як джерело до найранішої історії львова не надається для використання
зовсім112. а практиковане досі звичне висмикування із загального тексту розпо-
віді окремих “потрібних” – на переконання того чи іншого автора – свідчень,
звичайно, рано чи пізно мусить бути визнане неприйнятним…
тому міркування про початки княжого львова повинні бути, насамперед,
очищені від набору різнорідних “фактів”, не здатних мати жодного стосунку
до його історії на зразок відомостей з розглянутого пізнього цілковито апо-
крифічного викладу Ю. Б. зіморовіча. інший напрям актуального оновлення
уявлень – залученням тих аспектів ширшого історичного контексту, які досі з
різних причин не привертали уваги, або ж не викликали належного, відповід-
но до їх вимови, зацікавлення.
перший крок у зазначеному напрямі повинен, однак, бути пов’язаний з
докладнішим, на актуально можливому рівні наукового досвіду осмисленням
окремих загальновідомих обставин початкового періоду історії міста. з чим
здатний співвідноситися сам його вибір на центр володінь молодого князя лева
даниловича? мабуть, не останню роль при цьому повинен був відіграти у справ-
жній вимові все ще не побачений той факт, що його батько так само заснував
“свою” столицю, полишивши батьківський володимир молодшому братові, пе-
ренісшись до новозакладеного Холма. львів так само виступає такою ж “новою
столицею”, тому немає підстав відкидати можливості відображення у його по-
яві коли не невідомої нам певної ширшої тенденції, то, принаймні, дії аналогіч-
них чи, бодай, – близьких чинників. оскільки на час появи міста сам князь лев
мав бути ще в достатньо молодому віці, зазначена обставина здатна виступити
пізніши х часів, див.: Markowski F. Nizki zamek
we Lwowie // Kwartalnik Archіtektury i Urbani-
styki. – Warszawa, 1972. – т. 17, zesz. 3. – S. 177–
208; Могитич р. низький замок у львові. до
питання реконструкції первісного вигляду //
вісник інституту “укрзахідпректреставра-
ція”. – львів, 2000. – ч. 11. – с. 49–58.
111 ісаєвич я. найдавніший історичний
опис львова // Його ж. україна давня і нова:
народ, релігія, культура. – львів, 1996. –
с. 145; Die Aufzeichnungen des Dominicaners
Martin Gruneweg (1562–ca.1618) über seine
Familie in Danzig, seine Handelsreisen in Ost-
europa und sein Klosterleben in Polen / Almut
Bues (Hg.). – Wiesbaden, 2008. – Bd. 1 (Deut-
sches Historisches Institut Warschau. Quellen
und Studien. – Bd. 19, 1). – S. 656.
112 новіші критичні звернення до окремих
аспектів цього історичного твору див.: осі-
пян о. л. винайдення престижних предків
у контексті світогляду міського патриціату
львова XVII ст.: “перші німці” та “двозначні
вірмени” в “потрійному львові” Ю. Б. зімо-
ровича // український історичний журнал. –
2013. – № 5. – с. 169–208; його ж. соціальна
циркуляція минулого й історичні уявлення
на макрорівні: вигадане військове співробіт-
ництво вірмен із татарами на службі у кня-
зя лева даниловича в “потрійному львові”
Ю. Б. зіморовича (1660-ті рр.) // український
історичний журнал. – 2015. – № 6. – с. 131–
153. пор. також: Шевченко-Савчинська л. “Le-
opolis Triplex Czyli Kronika Miasta Lwowa” –
зіморовичів міф львова? // український
медієвістичний журнал. – львів, 2016. –
вип. 1. – с. 75–87. заснований на аналізі
автентичних джерельних переказів погляд
на княгиню констанцію див.: козубська о.
львівська легенда... – с. 100–105.
48 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
одним з факторів, покликаних свідчити за можливістю причетності до початків
львова короля данила романовича. принаймні, взорування щодо цього на по-
передньому холмському досвіді мало би видаватися цілком вірогідним.
очевидно, можна здогадуватися, що одним з факторів, здатних вплинули
на утвердження нового міста, був досвід недавнього монгольського нашестя.
літописець послідовно наголосив на врятуванні на початку 1241 р. розташова-
них на узвишшях сусідніх крем’янця і данилова113 і вказав на ту ж причину, за-
вдяки якій, вслід за ними, вистояв також новозаснований Холм114. усі наведені
приклади вказують на стійке сприйняття відповідного фактору в середовищі
короля данила романовича. з цього огляду узвишшя пізнішого високого зам-
ку, звичайно, не могло не привернути уваги. особливо, на тлі пам’ятної ката-
строфи сусіднього звенигороду. втім, судячи з давнішої історії вибору місця
для Холма115, у достовірності якої навряд чи випадало би сумніватися116, король
данило романович мав бути наділений певною вразливістю на подібні при-
родні властивості, що, зокрема, підтверджує і не зафіксований у літописі вибір
місця для згаданих данилова та стожка. пам’ятний досвід періоду нашестя
Батия, зі свого боку, видається, здатний був тільки підсилити відповідну давні-
шу вразливість, продиктовану міркуваннями пошуку додаткового природного
захисту. тому в цій обставині теж випадало би вбачати досить вірогідний слід
присутності в появі львова самого короля, який, звичайно, не міг не знати від-
повідного терену. посереднім свідченням на користь такої можливості варто
сприймати літописний переказ про невдалу облогу звенигороду 1237 р.117
Є у не відомій нам історії появи львова й ще один істотний момент,
пов’язаний з ширшим географічним контекстом його розташування. судячи
з монгольської вимоги 1259 р., львів уже на той час склався і далі розвинувся
як найбільший і найважливіший укріплений пункт у тому регіоні, де, із за-
гибеллю звенигороду, подібних осередків більше не було. тому спадкоємність
між ними видається цілком очевидною. і тільки домінування у дотеперішній
літературі задавненого, літописного за його родоводом викладу, заснованого на
лінійному принципі побудови історії через переказ поодиноких фактів, при-
вело до упущення цієї очевидної обставини, безпосередньо не зафіксованої в
автентичних джерелах епохи.
внаслідок відсутності будь-яких докладніших відомостей до найдавнішого
періоду історії міста, немає підстав для суджень, чи воно розвивався у своєму
знаному статусі від самого початку, чи в його початковій історії, як і в задоку-
ментованій історії Холму, що з’явився як “градец мал”, якого невдовзі змінив
“иний град”, теж повинна була відбутися якась переміна. зазначене питання
варто, звичайно, мати на увазі, хоча недовготривалість найдавнішої історії на
тлі цілковитої відсутності джерел до її перебігу не вселяють надії на можли-
вість з’ясування таких тонкощів.
до зовсім не зафіксованих у джерелах аспектів початкової історії міста на-
лежить і проблема його найдавніших храмів. Єдине, що тут видається певним
на актуальному етапі осмислення досвіду епохи, – входження львова разом з
Холмом та перемишлем до групи трьох міст княжої доби, у яких при дорозі до
113 ипатьевская летопись. – стб. 786.
114 там же. – стб. 789.
115 там же. – стб. 842.
116 як уже була нагода привернути ува-
гу, на час укладення відповідної літописної
розповіді ще повинно було бути немало по-
тенційних свідків описаного вибору місця:
александрович В. Холм… – с. 166.
117 ипатьевская летопись. – стб. 776.
49ПОЧАТКИ БІОГРАФІЇ КНЯЗЯ ЛЕВА ДАНИЛОВИЧА ТА ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД…
замку знаходилася миколаївська церква118. як переконує заставка гравера івана
Глинського з похоронною процесією до львівського видання требника 1668 р.119,
на той час церква ще цілком зберігала свій первісний характер. у скромному
графічному відтворенні вона зафіксована як притаманний раннім часам викла-
дений з обтесаних кам’яних блоків невеликий одноверхий храм у традиціях
“галицького” мурованого церковного будівництва княжої доби. за свідченнями
скупих писемних джерел, у середині 1660-х років його мали відновлювати120.
проте після спроб, які, очевидно, не завершилися бажаним результатом, церк-
ву розібрали й 1701 р. на її місці завершили нову, існуючу донині споруду. певні
відомості про найдавніший храм не збереглися, хоча він і фігурує в одному з
численних фальсифікатів грамот князя лева під 1292 р.121
традиція вказує на походження з княжої доби й інших найдавніших львів-
ських храмів, проте ніяких надійніших підстав для співвіднесення їх з початка-
ми міста немає. тим більше не випадало би вбачати вірогідність їх появи вже
упродовж початкових десятиліть історії львова.
проблема храмів, поряд з матеріалами археологічного походження, про-
понує вірогідний акцент мистецької історії міста як однієї з найменше знаних
не лише на самих початках, а й упродовж наступного тривалого часу сторони
його традиції122. одиноке вірогідне відкликання до малярського досвіду міста
часів князя лева даниловича зберегла постать емануїла в іконі Богородиці на
престолі з емауїлом та архангелами михаїлом і Гавриїлом з троїцької церк-
ви давнього підльвіського села Гамулець, уже віднесеного до міста (львівський
музей історії релігії)123. цей скромний уже нині мистецький акцент здатний
стати ще одним аргументом на користь особливої ролі епохи князя лева дани-
ловича в еволюції історичного перемишльсько-львівського регіону.
118 цю особливість церковної історичної
географії трьох важливих західноукраїн-
ських міських осередків зауважено спершу
на прикладі львова та Холма: Ałeksandrowycz
W. Sztuka... – S. 57. контекст присутності
миколаївських храмів у всіх трьох осеред-
ках додано: його ж. Przemyśl wczesnośre-
dniowieczny”: “труднощі” польської історії
та археології на тлі “успіхів” у “zacieraniu
ukraińskich śladów” [рец. на кн.:] Przemyśl
wczesnośredniowieczny / Redakcja naukowa
Ewa Sosnowska (Origines Polonorum. – T. 3). –
Warszawa, 2010. 482 s., il. // княжа доба:
історія і культура. – львів, 2012. – вип. 6 /
відпов. ред. в. александрович. – с. 333.
пор.: його ж. княжа церква святого миколи
у львові в гравюрі 1667 року // записки на-
укового товариства імені Шевченка. – львів,
2008. – т. 255: праці комісії архітектури та
містобудування. – с. 26.
119 требник. – львів, 1668. – арк. рчГ (За-
паско я., ісаєвич я. пам’ятки книжкового
мистецтва. каталог стародруків, виданих
на україні. – львів, 1981. – кн. перша: 1574–
1700. – № 449). під зазначеним оглядом за-
ставка найдокладніше розглянута: алексан-
дрович В. княжа церква… – с. 24–29.
120 архив Юго-западной россии. – киев,
1904. – ч. 1, т. 12. – с. 265 (ухвала успенського
братства на зібранні 11 серпня 1669 р. виді-
лити миколаївському братству 100 золотих
“na poratowanie cerkwi”).
121 новіше видання з коментарем та давні-
шою літературою див.: купчинський о. акти
та документи Галицько-волинського кня-
зівства XIII – першої половини XIV століть.
дослідження. тексти. – львів, 2004. – № 11. –
с. 533–559.
122 львівське малярство за поодиноким
збереженими в сільських церквах львівської
околиці іконами простежується від зламу
XIV–XV ст., а найдавнішим його зразком є
“преображення” з церкви святого Георгія
у селі вільшаниця яворівського р-ну (на-
ціональний музей у львові імені [митро-
полита] андрея [(]Шептицького[)]), див.:
гелитович М. українські ікони XIII – початку
XVI століть зі збірки національного музею
у львові імені андрея Шептицького. – київ,
2014. – кат. № 16. докладніше про нього
див.: александрович В. дар львова. – львів,
2014. – вип. 1: мистецтво XIII–XVI століть. –
с. 48. – іл. I–VI
123 александрович В. ікони часів князя лева
даниловича // україна в центрально-схід-
ній Європі (з найдавніших часів до кінця
50 Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ
початок цієї епохи збігом обставини співпав з початком історії львова.
проте навіть сам молодий князь на сторінках літопису зафіксований надто
скромно. про вступний період існування самого міста джерел, фактично, не-
має. закономірний інтерес до львова, визначений його пізнішим становищем
у регіоні, привів до переваги у літературі здогадів навколо заснування та най-
давнішого етапу існування міста. їх супроводить також використання окремих
фактів з арсеналу знаної зі своєї нерозбірливості історіографічної традиції, пе-
ремішування нечисленних відомих достовірних фактів з легендами та видума-
ними переказами різночасового походження. однак рано чи пізно доведеться
погодитись з тим, що збігом обставин надто багато в найдавнішій історії льво-
ва залишається поза завісою доступності. і не робити переконаної міни, нібито
ситуація має виглядати інакше. зрештою, той львів, скромно відображений
автентичними свідченнями епохи, від цього нічого не тратить. навпаки, його
справжнє обличчя немало затьмарюють як успадковані, так і нововигадані
факти та безпідставні домисли. в історіографії вони сприймаються неодмін-
ним обтяженням минулого, давніших етапів скромнішого за заглибленням до
традиції її осмислення. проте це якраз та спадщина, що від неї – якою б при-
вабливою вона не була б – належиться відмовлятися…
інститут українознавства імені івана крип’якевича нан України
XVIII ст.). – київ, 2011. – вип. 11. – с. 314;
його ж. дар львова. – с. 60. як переконують
новіші дослідження, усі найстарші західно-
українські ікони перемишльського кола
співвідносяться з часами князя лева дани-
ловича, проте докладніших відомостей про
їх походження немає, див.: його ж. ікони ча-
сів князя… – с. 307–326.
|