(Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті

(Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті

Йдеться про топонім “белзькі поля”, згаданий у літописі при описі пожежі у Холмі (1256). Логіка літописного наративу та природні особливості Малого Полісся дозволяють локалізувати белзькі поля на рівнинних обшарах між Львовом та Белзом. Дотепер ці поля трактували винятково як незаселені та незабу...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Княжа доба: історія і культура
Datum:2017
1. Verfasser: Ляска, В.М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2017
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179017
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:(Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті / В.М. Ляска // Княжа доба: історія і культура. — 2017. — Вип. 11. — С. 75-93. — Бібліогр.: 143 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179017
record_format dspace
spelling Ляска, В.М.
2021-03-30T12:57:05Z
2021-03-30T12:57:05Z
2017
(Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті / В.М. Ляска // Княжа доба: історія і культура. — 2017. — Вип. 11. — С. 75-93. — Бібліогр.: 143 назв. — укр.
2221-6294
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179017
94:911.372](477.83)“12”
Йдеться про топонім “белзькі поля”, згаданий у літописі при описі пожежі у Холмі (1256). Логіка літописного наративу та природні особливості Малого Полісся дозволяють локалізувати белзькі поля на рівнинних обшарах між Львовом та Белзом. Дотепер ці поля трактували винятково як незаселені та незабудовані території, у ХІІІ ст. вкрай несприятливі для проживання та господарської діяльності. Цю думку критично проаналізовано на тлі розгляду двох виразних “стрес-факторів”, здатних вплинути на систему заселення Верхнього Побужжя у першій половині ХІІІ ст.: навалу монголів та можливі природні катаклізми. Тезу про безлюдність белзьких полів заперечує і археологія, засвідчуючи інтенсивні процеси заселення у верхів’ях Західного Бугу зі сприятливими природними умовами для ведення землеробства та тваринництва. Це корелюється з писемними відомостями, згідно з якими поля активно освоювало тогочасне населення як ниви, пасовиська та сіножаті. Висловлено припущення, що белзькі поля і горбогірне пасмо Розточчя (давня назва “Горай”) могли співвідноситися між собою у дихотомії “поле–гора” з кількома рівнями протиставлення. Літопис та акти XIV–XV ст. також схиляють до думки, що частина белзьких полів, яка лежала “під горами”, була відома як Подгор’є.
The article deals with the name “Belz fields”, which is mentioned in the chronicle when describing the fire in the Holm (1256). The logic of the chronicle narrative and the natural features of the Little Polissya allow localization of the Belz fields on the plains between Lviv and Belz. Until now, these fields were treated exclusively as unoccupied and unbuilt territories, which in the XIII century were were extremely unfavorable for living and economic activity. This opinion is critically analyzed on the background of the consideration of two distinct “stress factors” that could have influenced the settlement system of the Upper Bug in the first half of the XIII century: the invasion of the Mongols and possible natural disasters. The thesis about desertification of the Belz fields is denied also by archeology, which witnesses the intensive processes of settlement in the upper reaches of the Western Bug, which had favorable natural conditions for agriculture and farming here. This correlates with the written sources according to which the fields were actively assimilated by the then people as fields of wheat, pasture and hayfields. The assumption is made that the Belz fields and the hill-mountain range of Roztochya (the ancient name “Goray”) could be correlated with each other like dichtomy“field – mountain”, which had several levels of opposition. Chronicle and acts of XIV–XV centuries also inclined to think that part of the Belz fields, which was “under the mountains”, was known as Podgorye.
uk
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
Княжа доба: історія і культура
(Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті
(Without) human fields between Lviv and Belz in the XIII century
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title (Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті
spellingShingle (Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті
Ляска, В.М.
title_short (Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті
title_full (Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті
title_fullStr (Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті
title_full_unstemmed (Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті
title_sort (без)людні поля між львовом та белзом у хііі столітті
author Ляска, В.М.
author_facet Ляска, В.М.
publishDate 2017
language Ukrainian
container_title Княжа доба: історія і культура
publisher Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
format Article
title_alt (Without) human fields between Lviv and Belz in the XIII century
description Йдеться про топонім “белзькі поля”, згаданий у літописі при описі пожежі у Холмі (1256). Логіка літописного наративу та природні особливості Малого Полісся дозволяють локалізувати белзькі поля на рівнинних обшарах між Львовом та Белзом. Дотепер ці поля трактували винятково як незаселені та незабудовані території, у ХІІІ ст. вкрай несприятливі для проживання та господарської діяльності. Цю думку критично проаналізовано на тлі розгляду двох виразних “стрес-факторів”, здатних вплинути на систему заселення Верхнього Побужжя у першій половині ХІІІ ст.: навалу монголів та можливі природні катаклізми. Тезу про безлюдність белзьких полів заперечує і археологія, засвідчуючи інтенсивні процеси заселення у верхів’ях Західного Бугу зі сприятливими природними умовами для ведення землеробства та тваринництва. Це корелюється з писемними відомостями, згідно з якими поля активно освоювало тогочасне населення як ниви, пасовиська та сіножаті. Висловлено припущення, що белзькі поля і горбогірне пасмо Розточчя (давня назва “Горай”) могли співвідноситися між собою у дихотомії “поле–гора” з кількома рівнями протиставлення. Літопис та акти XIV–XV ст. також схиляють до думки, що частина белзьких полів, яка лежала “під горами”, була відома як Подгор’є. The article deals with the name “Belz fields”, which is mentioned in the chronicle when describing the fire in the Holm (1256). The logic of the chronicle narrative and the natural features of the Little Polissya allow localization of the Belz fields on the plains between Lviv and Belz. Until now, these fields were treated exclusively as unoccupied and unbuilt territories, which in the XIII century were were extremely unfavorable for living and economic activity. This opinion is critically analyzed on the background of the consideration of two distinct “stress factors” that could have influenced the settlement system of the Upper Bug in the first half of the XIII century: the invasion of the Mongols and possible natural disasters. The thesis about desertification of the Belz fields is denied also by archeology, which witnesses the intensive processes of settlement in the upper reaches of the Western Bug, which had favorable natural conditions for agriculture and farming here. This correlates with the written sources according to which the fields were actively assimilated by the then people as fields of wheat, pasture and hayfields. The assumption is made that the Belz fields and the hill-mountain range of Roztochya (the ancient name “Goray”) could be correlated with each other like dichtomy“field – mountain”, which had several levels of opposition. Chronicle and acts of XIV–XV centuries also inclined to think that part of the Belz fields, which was “under the mountains”, was known as Podgorye.
issn 2221-6294
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179017
citation_txt (Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті / В.М. Ляска // Княжа доба: історія і культура. — 2017. — Вип. 11. — С. 75-93. — Бібліогр.: 143 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT lâskavm bezlûdnípolâmížlʹvovomtabelzomuhííístolíttí
AT lâskavm withouthumanfieldsbetweenlvivandbelzinthexiiicentury
first_indexed 2025-11-24T21:02:43Z
last_indexed 2025-11-24T21:02:43Z
_version_ 1850493311597412352
fulltext Віталій ляСка (Без)ЛЮДні поЛя Між ЛЬвовоМ та БеЛзоМ у Хііі стоЛітті топонімічний ландшафт середньовічних галицьких та волинських земель, хоч і має тривалу традицію історично-географічних досліджень – ще з поза- минулого століття, дотепер відзначений чималою кількістю літописних пунк- тів з дискусійною локалізацією, наділених достатньо аморфним розумінням їх суті. з-поміж іншого, ці труднощі випливають зі специфіки літописних джерел, позаяк, за словами мирона кордуби, “літописи дуже мало звертали на ґеоґрафічні та територіяльні справи”, а “ґеоґрафічне знаннє середновічних літописців було дуже обмежене”1. як наслідок, побудова гіпотез, заснованих лише на аналізі скупих літописних звісток, без залучення ширших даних архе- ології, лінгвістики, географії та палеокліматології виглядає безперспективною, навіть – марною справою. серед місцевостей, зафіксованих у Галицько-волинському літописі, є ці- кавий топонім “белзькі поля”, який згадується при першій літописній вказівці на львів при описі пожежі у Холмі: “сицю же пламени бывшоу. ӕкоже со всее земли зарѣ видити. ӕкоже и со львова зрѧще видити по полем ̑ Белзьскымь. ѿ горениӕ силнаго пламени”2. згідно з усталеним датуванням, ця катастро- фа сталася 1256 р.3, а причину появи відсилання до неї у літописі антін Ген- сьорський пояснював тим, що її віднотував або львів’янин, або холмщанин, який тоді перебував у львові. захищаючи другу тезу, дослідник писав, що “львов’янином автор не був (у літопису немає жодного слова про заснування львова)4, а автор-холмщанин, якби він не був тоді у львові, на основі самих тіль- ки розповідей очевидців, імовірно, не відзначив би цей факт”5. інша справа – чи справді з тогочасного львова було видно пожежу в Холмі, який знаходиться більш ніж за 150 км, чи сам переказ варто розцінювати як алегоричний образ, покликаний підсилити масштабність холмської катастрофи. Гіпотетично, при 1 кордуба М. західне пограниче Галицької держави між карпатами та долішнім ся- ном // записки наукового товариства імені Шевченка (далі – знтШ). – львів, 1925. – т. 138–140: праці історично-фільософічної секції. – с. 161. 2 ипатьевская лѣтопись // полное со- брание русских летописей (далі – псрл). – санкт-петербург, 1908. – т. 2. – стб. 841. 3 Білецький С. перша історична згадка про місто // нариси історії львова. – львів, 1956. – с. 18–20; крип’якевич і. Галицько- волинське князівство. – київ, 1984. – с. 34; книш я. заснування львова // семінарій “княжі часи”. – львів, 2002. – с. 7 (та ін.). 4 ця “львівська” версія за новіших часів розвинулася у цілком здогадне, ні на чому не засноване припущення: “складається навіть враження, що пожежу Холма спосте- рігав саме лев із своїм оточенням із львова, завдяки чому відповідна інформація потра- пила у літопис”, див.: книш я. заснування львова. – с. 9. 5 генсьорський а. Галицько-волинський літопис (процес складання, редакції і редак- тори). – київ, 1958 [електронний ресурс]. – режим доступу: https://goo.gl/zK1wmT. уДк 94:911.372](477.83)“12” 76 Віталій ЛЯСКА певних метеорологічних умовах, мешканці львова темної пори доби справді могли побачити заграву на обрії, але за умови, що дим від пожежі здіймав- ся на висоту більшу, ніж 2000 м6. домінування львова над рівнинами малого полісся, які тягнуться у сторону Холма, а, отже, – відсутність перешкод для дальності видимого горизонту, підтверджує й опис гори лева в щоденнику мартіна Ґруневеґа. за його словами, “це не тільки гарна гора, але й чудо світу […] Гора височить посеред вільного простору, її з усіх боків далеко видно. зі сторони любліна вона помітна ще перед Белзом”7. історіографія белзьких полів злий жарт з белзькими полями зіграла специфіка звістки 1256 р., позаяк вона стала першою писемною згадкою про львів, що, врешті, відсунуло пробле- му просторового окреслення цього топоніму на марґінес дискусій про початки княжого львова та особу його засновника8. спорадичні ж спроби локалізації белзьких полів, головно, мали характер пошуків у топографії середньовічного львова. відтак, роман зубик стверджував, що “белзькі поля – це не поля під Бел- зом, ані рівнина, що стелиться напівніч від львівських гір, але точно означене місце на клепарові, де ще в ХVі-ому віці стояв міський фільварок”9. цю думку підтримав іван крип’якевич10, авторитет якого, як видається, став вирішальним у впровадженні до науково-популярної літератури “клепарівсько-замарстинів- ського” варіанту місцезнаходження літописних полів11. сучасні львівські дослід- ники Юрій диба та ігор мицько також схильні шукати белзькі поля у межах нинішнього львова, водночас піддаючи сумніву те, що пожежа, заграву від якої 1256 р. бачили львів’яни, мала місце у княжому Холмі12. згідно з їхніми здогада- ми, літописець, описуючи цю катастрофу, мав на увазі “малий горб, що в народі зветься Холмець” над знесінням, згаданий у грамоті-фальсифікаті лева данило- вича миколаївській церкві у львові від 8 жовтня 1292 р.13 не вдаючись до полемі- ки з творцями цієї оригінальної гіпотези, зазначимо лише, що вона, особливо у контексті заміни Холма на Холмець, виразно суперечить літописному наративу. найґрунтовнішу спробу з’ясування проблеми белзьких полів нещодав- но здійснили львівські археологи володимир петегирич та дмитро павлів. опублікувавши результати досліджень на низці пам’яток малого полісся 6 Мацкевий л., гудима Ю., Матвіїв В. до інтерпретації джерел з чатової скелі в контексті досліджень давнього львова // пам’ять століть. україна. – київ, 2003. – № 1(40). – с. 42–43. 7 ісаєвич я. “альтана посеред раю”: львів у 1582–1602 рр. // львів: історичні нари- си. – львів, 1996. – с. 36; Die Aufzeichnungen des Dominicaners Martin Gruneweg (1562– ca.1618) über seine Familie in Danzig, seine Handelsreisen in Osteuropa und sein Klosterleben in Polen / Almut Bues (Hg.). – Wiesbaden, 2008. – Bd. 1. – S. – . 8 Бібліографію див.: книш я. заснування львова... – с. 7–13; його ж. звістка про львів у тверському літописі під 6749 (1241) р. // кня- жа доба: історія і культура. – львів, 2008. – вип. 2 / відпов. ред. я. ісаєвич. – с. 133–136; Паславський і. В. Хто і коли заснува в місто львів? вірогідні й невірогідні дати засну- вання столиці Галичини. – львів, 2010; Вой- тович л. князь лев данилович (славетні постаті середньовіччя. – вип. 1). – львів, 2012. – с. 37–41 (та ін.). 9 Зубик р. княжий львів // Genius loci. львів – Leopolis – Lwow – Lemberg. незалеж- ний культурологічний часопис “ї”. – львів, 2004. – с. 15. 10 крип’якевич і. львів княжих часів // на- риси історії львова. – с. 21, 24. 11 Мельник Б. В. вулицями старовинного львова. – львів, 2001. – с. 214. 12 книш я. заснування львова. – с. 13. 13 купчинський о. акти та документи Га- лицько-волинського князівства Хііі – пер- шої половини XIV ст. дослідження. тек- сти. – львів, 2004. – с. 533–559. 77(БЕЗ)ЛЮДНІ ПОЛЯ МІЖ ЛЬВОВОМ ТА БЕЛЗОМ У ХІІІ СТОЛІТТІ (реклинець на сокальщині, любеля ііі, любеля IV, Боянець ііі), вони показа- ли, що більшість з них датується Х–Хіі ст. й тут лише спорадично трапляються матеріали Хііі ст. така ситуація наштовхнула на думку функціонування посе- лень у цьому регіоні, головно, в Х–Хіі ст. як тимчасових, або сезонних стійбищ пастухів. при цьому від середини Хііі ст. рівнини між Жовквою та Белзом, фактично, мали перетворитися на пустку – літописні поля, які в. петегирич та д. павлів на основі вибіркового аналізу писемних джерел потрактували ви- нятково відкритими обезлісненими та незабудованими рівнинами14. здавалось би, такі роздуми цілком логічні, тим паче, що їх, начебто, під- кріплюють археологічні матеріали. проте деякі складові цієї гіпотези викли- кають серйозні сумніви щодо її достовірності. першочергово, насторожує те- риторіальна підоснова для розгляду літописного топоніму як вузька смуга між Жовквою і червоноградом, археологічним наповненням якої, фактично, стали матеріали неопублікованих розкопок в. петегирича та д. павліва за останні кільканадцять років15. водночас на мапі локалізації белзьких полів археологи значно розширюють їх ареал з охопленням земель від львова та Белза16. та- кий методологічний казус породжує слабку репрезентативність дослідження, оскільки, навряд чи оправдано на основі лише невеликої території стверджува- ти про характер заселення простору у декілька разів більшого. тут виникає й ще одна, глибша, проблема: а наскільки коректно вести мову про інтенсивність залюднення окремих територій без проведення на них суцільних археологічних обстежень. відповідь на це питання дають результати проведення археологічного кадастру львівської області, пілотного проекту, за- початкованого у середині минулого десятиліття. Більш як за десять років цими дослідженнями охоплено 1600 км2 території львівщини, де до цього часу було відомо лише 186 різночасових пам’яток. так-от, після цих обстежень археологіч- на мапа збагатилася ще на 1800 об’єктів. недарма тарас милян, підкреслюючи наукову значимість проведених робіт, твердив про можливість об’єктивнішого відтворення на підставі їх результатів історичних реалій з одночасним уник- ненням “надуманих “хронологічних хіатусів”, “санітарних кордонів” або твер- джень про відсутність заселення в ту чи іншу епоху”17. “пустка” між Львовом та Белзом на тлі археології повертаючись до гіпотетичної пустки в межах белзьких полів, зазначимо, що навіть позірний погляд на актуальну археологічну мапу і близько не дає підстав для подібних висновків. територія між львовом та Белзом упродовж останніх двох десятиліть стала об’єктом пильної уваги археологів, які в басейнах окремих річок провели повномасштабні археологічні розвідки. відтак, на терені Грядового побужжя, прилеглому до північних околиць львова, зафіксовано щонайменше 138 пам’яток Х–Хііі/XIV ст.18, переважно, розміщених у три- та чотиричленній 14 Петегирич В., Павлів д. дослідження пам’яток княжої доби на малому поліссі львівщини і питання локалізації “белзьких полів” // матеріали і дослідження з архео- логії прикарпаття і волині. – львів, 2013. – вип. 17. – с. 218–221. 15 там само. – с. 193–217. – рис. 1. 16 там само. – рис. 21. 17 Милян Т. суцільне археологічне об- стеження території в україні: здобутки та проблеми // вісник рятівної археології (Acta Archaeologiae Conservativae). – львів, 2017. – вип. 3. – с. 45–47. 18 ляска В. підгорайська волость: спроба історико-археологічної реконструкції тери- торіальної організації Грядового побужжя в княжу добу // археологічні дослідження львівського університету. – львів, 2012. – вип. 14–15. – табл. 2 78 Віталій ЛЯСКА гідромережі19. найвищий рівень інтенсивності заселення простежено обабіч річ- ки думни, де налічуються більш як півсотні середньовічних поселень у заруд- цях20, костеєві, надичах, Гребінцях, відневі21, куликові22, сулимові23, ременові24, кукезові25, дідилові26, Хренові27 та убинях28. осердям цеперівського гнізда кіль- кох поселень29 було городище Хіі–XIV ст., збережена площа якого заледве сягає 0,5 га. Його укріплення репрезентовані валом, що має ширину близько 6–7 м у підніжжі і висоту до 1,5 м. датування знахідок на городищі та його планувальна структура – невелика площа, обмежена одним кільцевим валом, – дає підстави інтерпретувати його як укріплену боярську садибу30. на користь такої гіпотези свідчить судовий запис 1444 р. про братів станіслава та супруна з цеперова, які іменували себе “heredes et terrigene ab antiquo Rutheni” і вказували на володіння маєтком як “patrimonium ab antiquo tentum”31. очевидно, подібну функцію мало також городище Хіі–Хііі ст. у сулимові32, власниками якого були бояри васько та яцько Бутвичі, згадані у грамоті казимира ііі від 23 серпня 1360 р. 33 19 для з’ясування кореляції між гідрогра- фічними показниками та поселенськими структурами верхнього побужжя використа- но методику руслана Шишкіна: Шишкін р. г. Господарсько-екологічна модель черняхів- ської культури (за матеріалами середнього подніпров’я) // археологія. – 1999. – № 4. – с. 129–139. відповідно до неї, найбільшу вод- ну артерію в регіоні – західний Буг приймає- мо за річку першого порядку, її безпосередні притоки – за річки другого порядку, допливи цих приток – за річки третього порядку і т. д. 20 археологічні пам’ятки прикарпаття і волині ранньослов’янського і давньорусько- го періодів. – київ, 1982. – с. 179; Сілаєв о., Білас н., Сало Б. звіт про результати архео- логічної експертизи земельних ділянок на території львівської та івано-Франківської областей у 2010 р. // науковий архів ндц рас іа нану. – львів, 2011. – т. 1. – с. 43–45. 21 конопля В., довгань П., Чайка р. розвід- кові роботи в Жовківському районі // львів- ський археологічний вісник. – львів, 1999. – вип. 1. – с. 154–158. 22 Пастернак я. археологія Жовківщини // з минулого Жовкви. історична читанка. – Жовк- ва, 1930. – с. 7; Терський С. розвідки у верхньо- му побужжі // археологічні дослідження на львівщині в 1994 р. – львів, 1994. – с. 12–13. 23 Білас н., конопля В. археологічні пам’ятки села сулимів // наукові студії / історико-краєзнавчий музей м. винники. – львів, 2010. – вип. 3. – с. 246–249; Терський С. розвідки… – с. 13. 24 конопля В., оприск В. пам’ятки археоло- гії села ременів // матеріали і дослідження з археології прикарпаття і волині. – львів, 2009. – вип. 13. – с. 287–292. 25 конопля В., Милян Т., осаульчук о. архео- логічні обстеження в басейні р. думни // львів- ський археологічний вісник. – вип. 1. – с. 166. 26 Білас н., конопля В. археологічні дослід- ження на кам’янеччині // наукові студії / історико-краєзнавчий музей м. винники. – львів, 2011. – вип. 4. – с. 225–227; Сілаєв о., ляска В. археологічні розвідки на львівщині у 2011 р. // археологічні дослідження в укра- їні 2011 р. – київ, 2012. – с. 308. 27 Білас н., конопля В. археологічні до- слідження в басейні річки думни // наукові студії / історико-краєзнавчий музей м. ви- нники. – львів, 2009. – вип. 2. – с. 120, 123–125. 28 Білас н., конопля В. археологічні дослід- ження… – с. 229–234. 29 Сілаєв о., ляска В. старожитності села цеперів // львівський археологічний ві- сник. – львів, 2016. – вип. 3. – с. 102–103. 30 там само. – с. 101–102. – рис. 1. 31 Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rze- czypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego. Wyd. staraniem Galicyjskiego Wydzialu Krajowego. – Lwów, 1889. – т. 1. – Nr сссХХ. – S. 121–122; Зазу- ляк Ю. Veri et perpetui terrarum Russie heredes: шляхи легітимації прав на земельну власність серед руської шляхти в середині XV ст. // ві- сник львівського університету. серія історич- на. – львів, 1999. – вип. 34. – с. 102–103. 32 Терський С. розвідки у верхньому побуж- жі… – с. 13; його ж. оборонне будівництво у Галицько-волинському князівстві у Хііі – першій половині ХіV ст. // військово-науко- вий вісник академії сухопутних військ імені гетьмана петра сагайдачного. – львів, 2010. – вип. 14. серія: історичні науки. – с. 112. 33 Kodeks Dyplomatyczny Małopolski / wydał i przypisami objaśnił F. Piekosiński. – Kraków, 1887. – T. 3: 1333–1386. – Nr DссXXXIX. – S. 140–141. 79(БЕЗ)ЛЮДНІ ПОЛЯ МІЖ ЛЬВОВОМ ТА БЕЛЗОМ У ХІІІ СТОЛІТТІ Ще одна зона інтенсивного заселення на північних околицях львова за- фіксована в долині іншої притоки полтви – яричівки, неподалік городища на чорній горі34. тут матеріали Xі–Хііі ст. виявлено у Гряді, волі Гамулецькій, малих і великих Грибовичах35 та дублянах36. на процеси доволі “глибокої” внутрішньої колонізації прирічкових місцевостей Грядового побужжя вказу- ють пам’ятки княжої доби, локалізовані у чотири- та п’ятичленній гідромере- жі. зокрема, з капелівкою та млинівкою, допливами думни, пов’язані селища малий дорошів іі, кошелів і, кошелів VI, кошелів VIі, ситихів ііі–IV, малі підліски і, ііі 37, стронятин і–ііі, V–VI38, вислобоки і–ііі, запитів іі–ііі39 та ін. помітно менше середньовічних об’єктів на обшарах поміж Жовквою та великими мостами. окрім відомих з досліджень в. петегирича та д. павліва поселень у Боянці, любелі та реклинці, сюди можна долучити ще, хіба-що, селище Хіі–Хііі ст. Блищиводи і40 та городище у селі Гринчуки, укріплене од- нією лінією валу та рову41. Щоправда, наприкінці Хііі ст. у сусідніх з селом Боянець двірцях виникла спаська обитель. низка дослідників пов’язують її заснування з іконописцем петром ратенським (1260(?) – 1326)42, який, ставши київським митрополитом, 1309 р. оселився у владимирі-на-клязмі. на користь цієї гіпотези здатний свідчити також характерний топонім “петрова долина”, зафіксований на околицях сучасного села. монастир був розташований на ви- сокому лівому березі рати в урочищі спаське (східна частина)43, де виявлено сліди заселення XIII–XIV ст.44 все ж, маємо факт слабкого залюднення цих теренів (принаймні, – на основі відомих пам’яток), яке можна пояснити або несприятливими умовами природного середовища, або ж… недостатньою увагою до цієї території ар- хеологів. з одного боку, тут від рави-руської до Бродів тягнулося, практично, суцільне пасмо лісів з мочарами та болотами, яке анджей янечек за аналогією 34 Смішко М. сліди прадавнього поселен- ня на чорній Горі в Грибовичах малих біля львова // наша Батьківщина. – львів, 1937. – ч. 4–5. – с. 93–94; Пелещишин М. а. архео- логічні дослідження на львівщині (звіт про розкопки та розвідки) // науковий архів археологічного музею лну ім. і. Франка. – львів, 1986. – с. 9–10; корчинський о. М. Городища іХ–XIV ст. в басейні верхнього подністров’я. дис… канд. іст. наук // на- уковий архів іа нану. – львів, 1996. – № 1996/111. – с. 74–76, 172–173. 35 конопля В., довгань П., Чайка р. розвід- кові роботи… – с. 154–155, 158. 36 Сілаєв о., ляска В. археологічні розвід- ки… – с. 308–309. 37 конопля В., довгань П., Чайка р. розвід- кові роботи… – с. 154, 156–159. 38 конопля В., Стеблій н. археологічні пам’ятки села стронятин // наукові студії / історико-краєзнавчий музей м. винники. – львів, 2008. – вип. 1. – с. 110–120. 39 конопля В., Милян Т., осаульчук о. архе- ологічні обстеження... – с. 165. 40 Мацкевий л., гуньовський і., лещух д. нові пам’ятки Грядового побужжя, Горо- доцької рівнини та опілля // Studia archeo- logica. – 1993. – вип. 1. – с. 78–79. 41 гупало В. звенигород і звенигородська земля у XI‒XIII століттях (соціоісторична ре- конструкція). ‒ львів, 2014. – C. 441. 42 коссак М. Шематизмъ провинціи св. спасителя чина св. василія великого въ Га- лиціи и короткій поглядъ на монастыри и на монашество руске, отъ заведеня на руси вѣри Христовои ажъ по нынѣшное время. – львовъ, 1867. – с. 180–181; Мицько і. З. монастирі // історія української культури: у 5 т. – київ, 2001. – т. 2: українська культура XIV – першої половини XVII століть [електронний ресурс]. режим доступу: http://litopys.org.ua/istkult2/ ikult213.htm; Петегирич В. писемна культура еліти та “мовчазної більшості” у містах над- бужанщини княжої доби // Матеріали і до- слідження з археології Прикарпаття і Волині. – львів, 2010. – вип. 14. – с. 137. 43 коссак М. Шематизмъ… – с. 181; Пете- гирич В. писемна культура… – с. 137. 44 Пелещишин н. а., Михальчишин И. р. исследования в западном побужье и при- карпатье // археологические открытия 1976 года. – москва, 1977. – с. 351. 80 Віталій ЛЯСКА до курпйовської пущі у мазовші назвав “водним лісом” (“silva aquatica”)45. і, як виглядає з комплексного аналізу писемних свідчень та археологічних матері- алів, ці малопрохідні терени у Хііі–XIV ст., очевидно, слугували природною границею підгорайської волості46. а з іншого – за кільканадцять кілометрів на схід від лінії Жовква – великі мости в межах цього ж таки “водного лісу” по обох берегах західного Бугу знаходяться села Гайок, руда, перекалки, добро- твір, стриганка, долина, руда сілецька, сілець, старий добротвір та тищиця. на цій невеликій території у 2001–2002 рр. науковці львівського історичного музею, провівши суцільні обстеження, виявили 60 селищ кінця Х–Хііі ст.47 Без цих досліджень північні обшари Бужеської волості за княжої доби48 теж би ви- глядали пусткою, бо ж до того тут було відомо лише 4 різночасових пам’ятки. проте, чи не найкраще хибність тези про пустку в межах белзьких полів аргументують результати масштабних досліджень фахівців науково-дослідно- го центру “рятівна археологічна служба” інституту археології нан україни, які проводилися в українській частині басейну р. солокія. на цій території, яка у середньовіччі належала до сільськогосподарської округи міста Белз, ви- явлено понад 200 (sic! – в. л.) пам’яток Хі–Хііі ст.49 виглядає, що локалізація селищ50 у басейні солокії підтверджує гіпотезу Галини петришин про переважання у системі заселення руських земель на етапі їх формування доцентрових сил, спрямованих до стольного міста як домі- нантного політичного та економічного осередку51. відтак, в кількакілометровій 45 Janeczek A. Osadnictwo pogranicza pol- sko-ruskiego. Województwo Bełzkie od schył- ku XIV do początku XVII w. – Warszawa, 1993. – S. 18. 46 Janeczek A. Podgoraj – zaginiony gród pogranicza polsko-ruskiego // Kwartalnik Hi- storii Kultury Materialnej. – Warszawa, 1985. – Nr 1–2. – S. 18; ляска В. Districtus Podhorayen- sis: до проблеми територіальної організації Галицько-волинського порубіжжя у XIII– XIV століттях // княжа доба: історія і куль- тура. – львів, 2013. – вип. 7 / відпов. ред. в. александрович. – с. 121–122. – рис. 1. 47 довгань П. М., конопля В. М. давньорусь- кі поселення добротвора і його округи // ві- сник інституту археології / лну імені івана Франка. – львів, 2012. – вип. 7. – с. 157–172. 48 детальніше про межі Бужеської волості див.: ляска В. від племінного союзу до кня- зівського уділу: Бужеська волость у серед- ньовіччі // вісник львівського університету. серія історична. – львів, 2016. – вип. 52. – с. 36–41. 49 докладніше див.: Чорний а., Сало Б., Фіцко М., кісілевич Ю. археологічне об- стеження території сокальського району у 2012 р. (суцільне археологічне обстеження території області “археологічний кадастр україни, львівська область”) // науковий ар- хів ндц рас іа нану. – нд 2013: ав-3/1. – т. 1; Чорний а., назар і., Сало Б., Фіцко М. звіт про результати археологічного обсте- ження басейну річки солокія на території сокальського району львівської області у 2013 р. // там само. – нд 2014: ав-3/1 – т. 1. – кн. 1.; Чорний а., назар і., Сало Б., Фіцко М. звіт про результати археологічного обсте- ження басейну річки солокія на території сокальського району львівської області у 2013 р. // там само. – нд 2014: ав-3/2. – т. 1 – кн. 2.; Сілаєв о., назар і., Сало Б., Фіцко М., Чорний а., кісілевич Ю. звіт про результати археологічного обстеження басейну річки солокія на території сокальського району львівської області у 2014 р. // там само. – нд 2015: ав-2/1. – т. 1 – кн. 1.; Сілаєв о., назар і., Сало Б., кісілевич Ю. звіт про результати археологічного обстеження басейну річки солокія на території Жовківського і сокаль- ського районів львівської області у 2015 р. // там само. – нд 2016: ав-1/1. Щиро дякую заступникові директора з наукової роботи науково-дослідного центру “рятівна архео- логічна служба” інституту археології нан україни тарасові миляну за надання зведе- них результатів цих досліджень. 50 згідно з нашими попередніми здогада- ми, які необхідно верифікувати детальним картографуванням цих пам’яток. 51 Петришин г. історичне становлення форм взаємодії розселення природної осно- ви у західноукраїнському регіоні // знтШ. – львів, 1994. – т. 227: праці секції мистец- твознавства. – с. 247–248. 81(БЕЗ)ЛЮДНІ ПОЛЯ МІЖ ЛЬВОВОМ ТА БЕЛЗОМ У ХІІІ СТОЛІТТІ зоні навколо Белза зафіксовано найвищу концентрацію пам’яток княжої доби, зокрема, до нього примикають великі гнізда селищ поблизу сучасних населених пунктів стаївка (8 об’єктів), тяглів (15 об.), низи (12 об.), ванів (20 об.), заболоття (32 об.), Жужеляни (11 об.), цеблів (22 об.), перемисловичі (2 об.). на периферії сількогосподарської округи Белза концентрація селищ Хі–Хііі ст. трохи слаб- шає, що, водночас, не заперечує доволі інтенсивного залюдення прирічкових місцевостей солокії в цьому часі. тут середньовічну метрику мають кількадесят пунктів в угневі, корчеві, заставному, піддубному, карові, домашеві, острівку, вороневі, Глухові, острові, червонограді, добрячині, рудці та мурованому. до- бре залюдненими в Хі–Хііі ст. були і землі вище Белза – долини себечівки52 та варенжанки53, які, ймовірно, належали до всеволожської волості54. наведені результати археологічних досліджень породжують виразний скепсис щодо тверджень про несподіване і всеохоплююче запустіння верхів’їв західного Бугу в Хііі ст. звісно, те, що домінуюча частка середньовічних об’єктів між львовом та Белзом відома з поверхневих обстежень, накладає пев- ний негативний відбиток на ступінь їхньої інформативності та достовірності. зокрема, йдеться про хронологію, яка в дослідженнях подібного ґатунку, як правило, має широкі межі. попри те, що така ситуація утруднює детальніше висвітлення розвитку системи заселення в часовій динаміці, датування Хііі ст. кількасот об’єктів навряд чи є випадковим. Хоча, навіть, коли припустити, що усі ці поселення існували лише в Хі–Хіі ст. й у середині Хііі ст. вони, справді, занепадають, то що ж призвело до такої різкої та докорінної зміни поселен- ської структури? сутність таких гіпотетичних процесів тривалістю не більше кількох десятків років може вказувати, хіба, на виняткові антропогенні чинни- ки на кшталт масштабних інвазій ворога, або ж на масові природні катаклізми, пов’язані зі змінами кліматичних умов. цю думку підтверджує і відомий аме- риканський вчений джаред даймонд, виокремлюючи у книзі “Collapse: How Societies Choose to Fail or Succeed” п’ять факторів потенційного занепаду люд- ських спільнот, серед яких – наявність вороже налаштованих сусідів та зміна клімату (глобальні похолодання чи потепління, засухи тощо)55. у пошуках чинників запустіння побужжя Монголи? “данилови же со братомъ пришедш̑оу ко Берестью. и не возмо- госта ити в поле. смрада ради̑ множьства избьеных.̑ не бѣ бо на володимѣрѣ не ѡсталъ живъıи. цркви сто҃и Бци҃ исполнена троупьӕ. иныа цркв҃и наполнены быша. троубьӕ и телесъ мртвъıх ”̑56 – таку страхітливу картину змальовує лі- тописець, описуючи наслідки монгольського вторгнення на волинь. та чи 52 Сілаєв о., Плєханов Ю., Фіцко М. звіт про результати археологічних розвідок на тери- торії сокальського району львівської об- ласті у 2007–2008 рр. // науковий архів ндц рас іа нану. – нд 2009. – т. 1. – с. 17–18, 26–27, 42–43; Сілаєв о., Білас н., остапик Т. розвідки в межиріччі західного Бугу, верен- жанки та вишні-себечівки // наукові студії / історико-краєзнавчий музей м. винники. – вип. 3. – с. 261–263. 53 Archeologia doliny polsko-ukraińskiej rzeky Waręźanka. археологія басейну поль- сько-української ріки варенжанки / Red. J. Kuśnierz, T. Mylian, O. Osaulczuk, A. Urbań- ski. – Zamość, 2011. 54 ляска В. “…земля Божия и твоя и го- роди твои…”: всеволожская волость князя владимира васильковича (историко-ар- хеологическое исследование) // Rossica antiqua. – санкт-петербург, 2013. – № 1. – с. 21. – рис. 1. 55 даймонд д. коллапс. почему одни об- щества выживают, а другие умирают. – мо- сква, 2010. – с. 19–23. 56 ипатьевская лѣтопись. – стб. 788. 82 Віталій ЛЯСКА 57 галенко о. монгольський перелам // економічна історія україни: історико-еко- номічне дослідження. – київ, 2011. – т. 1. – с. 244. 58 рыбаков Б. а. ремесло древней руси. – москва, 1948. – с. 534. 59 Погодинъ М. П. записка о древнемъ языкеѣ русскомъ (письмо къ и. и срезнев- скому) // извѣстія императорской академіи наукъ по отдѣленію русскаго языка и словес- ности. – санкт-петербург, 1856. – т. 5, вып. 2. – с. 80–83; Соболевскій а. И. лекціи по исторіи русскаго языка. – москва, 1907. – с. 283–284; ключевский В. о. сочинения в девяти томах / под редакцией в. л. янина. – москва, 1987. – т. 1: курс русской истории, ч. 1. – с. 287–289. з лінгвістичного огляду антинауковість теорії погодіна-соболевського марно заперечувати, що, врешті, довели своєю нищівною крити- кою тогочасні авторитетні філологи: засѣданіе 20 ноября 1883 г. // чтенія въ историческомъ обществѣ нестора-лѣтописца. – киев, 1888. – кн. 2. – с. 215–227; крымскій а. Филологія и погодинская гипотеза. даёт-ли филологія малѣйшие основанія поддерживать гипоте- зу г. погодина и г. соболевскаго о галицко- волынскомъ происхожденіи малоруссов? I–IV. оттискъ изъ журнала “кіевская старина”. – киев, 1904; его же. древне-кіевскій говоръ // извѣстія императорской академіи наукъ по отдѣленію русскаго языка и словеснос- ти. – санкт-петербург, 1906. – т. 11, вып. 3. – с. 368–411; його ж. деякі непевні критерії для діалектологічної класифікації старорусь- ких рукописів // кримський а. Ю. твори: в 5-ти т. – київ, 1973. – т. 3. – с. 136–199 (та ін.). 60 Почекаев р. Батый. Хан, который не был ханом. – москва, 2007. – с. 130; галенко о. монгольський перелам. – с. 248. 61 галенко о. монгольський перелам. – с. 248–249. 62 Феннел дж. кризис средневековой руси 1200–1304. – москва, 1989. – с. 128–129; гален- ко о. монгольський перелам. – с. 249; Майо- ров а. В. монгольское завоевание волыни и Галичины: спорные и нерешенные вопросы // русин. международный исторический жур- нал. – кишинев, 2015. – № 1(39). – с. 11–24. 63 Krąpiec M. Wyniki analizy dendrochro- nologicznej prób drewna z Czermna // Arche- ologia Polski Środkowo-Wschodniej. – Lublin, 1998. – T. 3. – S. 166. спричинили події 1241 р. на волині руїну апокаліптичного масштабу (за влуч- ним висловом олександра Галенка)57, яка призвела до гіпотетичного запустіння регіону, зокрема і земель у верхів’ях західного Бугу? донедавна археологи аксі- оматично підтверджували таку тезу і, як правило, датували занепад більшості городищ та селищ серединою Хііі ст., пов’язуючи його з наслідками монголь- ських походів. тому уже традиційно післямонгольський час на теренах коро- лівства русі виглядає як період стагнації у матеріальній культурі, запустіння й обезлюднення території. основу такого хронологічного трактування заклав ще Борис рибаков, вказуючи, що після монгольських нападів “ми можемо про- слідкувати падіння чи навіть повне забуття складної техніки, згрубшання й спрощення ремісничого виробництва (…) зникла низка технологічних прийо- мів, знайомих київській русі; в археологічному інвентарі зникло чимало пред- метів, притаманних попередній добі”58. ця теза суголосна виразно тенденцій- ному дискурсу російської історіографії, започаткованому ще у позаминулому столітті, про обезлюднення середнього подніпров’я у 1240-х роках й подаль- ше витворення “малороссийского племени” внаслідок міграційних процесів59. насправді ж, усю кампанію монголів, особливо на волині та в Галицькій землі, де, фактично, не було організованого опору, варто інтерпретувати не як одне тривале явище, а, радше, серію швидкоплинних набігів, кожен з яких три- вав менше півроку60. наїзники взяли штурмом, заледве, півтора десятки міст й не мали на меті суцільну руйнацію господарства та масове винищення населення61. твердження, що монголи не залишали “каменя на камені” при захопленні міст теж сумнівне за умови уважного прочитання літописів та аналізу археологічних джерел62. тож міське життя волині доволі швидко відродилося. наприклад, за даними дендрохронології після монгольського захоплення червена, місцеве на- селення до 1242 р. відновило дерев’яні помости через Гучву63. а володимир, який 83(БЕЗ)ЛЮДНІ ПОЛЯ МІЖ ЛЬВОВОМ ТА БЕЛЗОМ У ХІІІ СТОЛІТТІ Батий “взѧ и копьемь. и изби и не щадѧ”64, після 1241 р. неодноразово згаданий у літописах як одних з головних осередків волині. про масові руйнування сільсько- го ландшафту волині також не випадає говорити ствердно. навпаки, монголи розглядали сільські місцевості як базу поповнення провіанту. відтак, за повідо- мленням літописця, підкорене монголами населення Болохівської землі “ѡрють пшеницю и проса”65. аналогічну картину спостерігав магістр рогерій у селах за- войованої угорщини: “quo facto, cum essent tempora messium, fruges unanimiter collegerunt et eas ac stramina et fenum et alia ad horrrea congregabant”66. про це пи- сав у листі до французького короля людовіка святого магістр тамплієрів понс де обон, кажучи, що монголи не палять в угорщині жодних сіл, крім тих випадків, коли ті чинять спротив67. врешті, те, що демографічна ситуація галицьких і во- линських земель на початку 1240-х років не впала до критичного рівня доводять слова тисяцького дмитра до Батия: “аще ли встрѧпаеши землѧ ти есть силна. сбероутьс ̑ на тѧ. и не поустѧть тебе в землю свою”68. відзначимо недоцільність аксіоматичного використання монгольської на- вали як terminus ante quem у хронологічних шкалах в останні роки доволі жваво обговорюється в археологічному середовищі69. таким тенденціям сприяє пере- гляд хронології значної частини артефактів, передусім, золотарських виробів (колтів, браслетів), a priori визначеної домонгольським часом70. підґрунтя для такої верифікації свого часу заклав ще михайло кучера, виокремивши декіль- ка груп кераміки, які традиційно датували іХ–Хі ст. (втім, матеріали із замко- вої гори у львові), та довівши її належність до другої половини Хііі–XIV ст.71 подібну ситуацію спостерігаємо навколо хронології сокальського скарбу, по- бутування прикрас якого дослідниками стереотипно визначається на кінець Хіі – першу половину Хііі ст.72 проаналізувавши керамічний матеріал, вияв- лений поруч з ними, святослав терський схильний змістити їх датування на другу половину Хііі–ХIV ст.73, з чим погоджуються марцін піотровський та марцін волошин, автори відкриття подібних скарбів у червені74. 64 ипатьевская лѣтопись. – стб. 786. 65 там же. – стб. 792. 66 Rogerii Miserabile carmen super de- structione regni Hungariae per Tartaros fac- ta // Monumenta Germaniae Historica. Scrip- tores. – Hannoverae, 1892. – T. 29. – P. 563. 67 Понс де обон. письмо магистра тамп- лиеров к людовику святому // образование золотой орды. улус джучи великой мон- гольской империи (1207–1266). источники по истории золотой орды: от выделения удела джучи до начала правления первого суверенного хана. – казань, 2000. – с. 398–399. 68 ипатьевская лѣтопись. – стб. 786. 69 Ивакин г. Ю. историческое развитие Южной руси и Батыево нашествие // русь в XIII в.: древности тёмного времени. – мо- сква, 2003. – с. 59–65; Макаров н. а. русь в XIII веке: характер культурных изменений // русь в XIII в... – с. 5–11; Чернецов а. В. к про- блеме оценки исторического значения мон- голо-татарского нашествия как хронологи- ческого рубежа // русь в XIII в... – с. 12–17. 70 Макаров н. а. русь… – с. 9–10. 71 кучера М. П. про одну групу середньовіч- ної кераміки на території урср // слов’яно- руські старожитності. – київ, 1969. – с. 174–181. 72 Багрій р., Петегирич В. скарб срібних виробів княжої доби із сокаля на львів- щині // Studia archeologica. – львів, 1993. – вип. 1. – с. 43; Петегирич В. дві рідкісні зна- хідки княжої доби із сокаля на львівщині // наукові студії / історико-краєзнавчий му- зей м. винники. – вип. 4. – с. 259. 73 Терський С. до проблеми датування археологічного матеріалу періоду Галиць- ко-волинської держави // наукові запис- ки львівського історичного музею. – львів, 2001. – вип. 10. – с. 133. 74 Piotrowski M., Wołoszyn M. Czermno (Czer- wień) – badania w latach 2010–2011 // Czer- wień – gród między Wschodem a Zachodem. Katalog wystawy. Červen’ – eine Burg zwischen Ost und West. Ausstellungskatalog. Červen’ – un castrum tra Oriente e Occidente. Catalogo della mostra. червень – град між сходом і захо- дом. каталог виставки. – Tomaszów Lubelski; Leipzig; Lublin; Rzeszów, 2012. – S. 189. 84 Віталій ЛЯСКА отож, сукупність джерельних свідчень дає підстави погодитися з думкою василя довженка, що “не всі, нині пусті, давньоруські поселення запустіли в результаті татарського нашестя”75. наслідки монгольської інвазії на землі дер- жави романовичів перебільшувати не варто, тим паче, – пов’язувати з нею ма- сове припинення існування поселень і запустіння великих за площею терито- рій, як-от белзьких полів. клімат? Гіпотетично до обезлюднення земель між львовом та Белзом могли призвести також природні катаклізми. до цього чинника схиляються в. петегирич та д. павлів, пишучи, з відкликанням до праці географа павла Штойка76, що “з Хііі ст. клімат змінювався на холодніший та більш зволожений і відповідно піднявся рівень ґрунтових вод” і як, наслідок, частина території між львовом і Белзом перетворилася на поля, тобто незаселені простори77. такий причинно-наслідковий зв’язок, безумовно, вартий уваги, хоча у середо- вищі кліматологів дедалі активніше точиться дискусія щодо правильності беззастережного пояснення “стрес-факторів” життя давніх спільнот лише клі- матичною мінливістю без врахування політичних, економічних та соціальних факторів78. Бо часом це може призвести до казусів на кшталт “від барометра до монголів” та “від монголів до барометра”. саме так еманюель ле руа ладюрі окреслив спроби дослідників, які прив’язують міграції монголів до коливань атмосферних опадів та тиску повітря у центральній азії та їх “дзеркальне” (хоча, насправді – викривлене) відображення, коли на основі відомостей про маршрут монголів будується… крива тогочасних опадів у цих районах79. повертаючись до гіпотези петегирича – павліва, зазначимо, що її кри- тичний аналіз можливий за умови врахування двох факторів. перший з них – кліматичні аномалії, який полягає у відповіді на запитання: чи справді насе- лення земель між львовом та Белзом впродовж тривалого часу страждало від плювіалів, що, врешті, призвело до міграцій чи запустіння? а другий фактор лежить у площині хронології: яким часом треба датувати ці природні ката- клізми? з другим запитанням справа легша, бо і дослідницька логіка, і істо- ричний та палеокліматичний контекст дають підстави максимально звузити час гіпотетичних аномалій. вони на території белзьких полів мусили стати- ся десь за півстоліття: щонайпізніше від межі Хіі–Хііі ст. (бо ж і пам’ятки Хі– Хіі ст. зафіксовано, і кардинальних змін клімату раніше не було) й до середини 1250-х років, коли літописець згадав про заграву на рівнинах малого полісся. а ось перший фактор вимагає докладнішого екскурсу до палеокліматології центрально-східної Європи. почнімо з того, що у північній півкулі на межі і–іі тис. н. е розпочався так званий кліматичний оптимум, характерними для якого були м’які зими, літа з помірною кількістю опадів, відсутність заморозків, особливо весняних80. 75 довженок В. И. среднее поднепровье после татаро-монгольского нашествия // древняя русь и славяне. – москва, 1978. – с. 82. 76 Штойко П. і. природне середовище та його зміни // історія української культу- ри... – т. 2. – с. 27–29. 77 Петегирич В., Павлів д. дослідження… – с. 220–221. 78 deMenocal P. B. Cultural Responses to Climate Change During the Late Holocene // Science. – 2001. – Vol. 292. – р. 667–673; O’Sullivan P. The “collapse” of civilizations: what palaeoenvironmental reconstruction cannot tell us, but anthropology can // The Holocene. – 2008. – Vol. 16, Iss. 1. – P. 45–55. 79 ле руа ладюри Э. история климата с 1000 года. – ленинград, 1971. – с. 16–17. 80 Lamb H. H. The early medieval warm e poc h and its sequel // Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. – 1965. – Vol. 1. – P. 31, 34–35. 85(БЕЗ)ЛЮДНІ ПОЛЯ МІЖ ЛЬВОВОМ ТА БЕЛЗОМ У ХІІІ СТОЛІТТІ прикметною ознакою цього часу були доволі високі температури, які, за ре- зультатами ізотопного аналізу сталагмітів з печери Шпаннаґль в альпах, у цен- тральній Європі перевищували температури XIV–XVII cт. на 1,7°C81. з огляду сучасника температурний режим Хі–Хііі ст. був аномальним, бо в середньому (залежно від місцевих особливостей та коливань клімату) перевищував ана- логічні величини 1931–1960 рр. на 1–2°C82. як наслідок, кліматичний оптимум заклав основи для розвитку середньовічної економіки, передусім, сільського господарства, орні площі якого розширювалися через внутрішню і зовнішню колонізацію та освоєння лісів і височин при одночасному якісному та кількіс- ному збільшенні посівів. в Хі–Хііі ст. населення більшості країн західної та центральної Європи збільшилось вдвічі-втричі, північна межа вирощування зернових культур сягнула мало не до полярного кола (наприклад, маланген на півночі норвегії), а виноградарство стали розвивати в англії, Гольштейні, східній пруссії та на півдні скандинавії83. важливим для нас є те, що сучасні методи абсолютного датування дають змогу доволі докладно обмежити кліма- тичний оптимум 950–1250-ми роками84. подекуди “золотий вік” кліматичного оптимуму затьмарювали стихійні лиха – супутники сезонних коливань клімату. Щоправда, з Галицько-волинсько- го літопису (ймовірно, з огляду на специфіку його написання) маємо лише одну звістку про подібні явища у першій половині Хііі ст. під 1230 р.85 літописець віднотував повінь на дністрі, яка завадила угорцям захопити Галич: “посла на нъı Бъ ҃архангл҃а михаила. ѡтворити хлѧби нбс н̑ыѧ. конем же потопающимъ. и самѣмь возбѣгающимъ на въıсокаѧ мѣста”86. можливо, галицько-волинські землі не оминули зливи, які тривали в польщі та сусідніх краях впродовж весни–осені 1221 р.87 проте, з огляду на мовчанку літопису, навряд чи вони мали тут катастро- фічні наслідки для системи заселення. до того ж, порівняно з польськими терена- ми88, повені на прикарпатті та волині траплялися рідко, відтак від Хіі до XVI cт. зафіксовано лише два повідомлення про масштабні виливи дністра89. доповнює інформацію про природні катаклізми на волині ще одна згадка з “анналів” яна длуґоша. за словами хроніста, влітку 1205 р. поблизу завихоста через тривалу посуху рівень води у віслі впав настільки, що дружина князя романа мстисла- вовича легко форсувала її вбрід90. інші згадки руських літописів про кліматичні 81 Manginia а, Spötlb С., Verdes р. Recon- struction of temperature in the Central Alps during the past 2000 yr from a δ18O stalagmite record // Earth and Planetary Science Letters. – 2005. – Vol. 235. – P. 741–751. 82 Rösener W. Landwirtschaft und Klima- wandel in historischer Perspektive // Aus Politik und Zeitgeschichte. – Bonn, 2010. – Vol. 5–6. – P. 32. 83 Ibidem. – P. 33–35. 84 Mann M. E., Zhihua Zhang, Rutherford S. et all. Global Signatures and Dynamical Ori- gins of the Little Ice Age and Medieval Cli- mate Anomaly // Science. – 2009. – Vol. 326, Iss. 5957. – P. 1258. 85 грушевський М. Хронольогія подій Га- лицько-волинської літописи // знтШ. – львів, 1901. – т. 41: праці історично-фільо- софічної секції. – с. 23. 86 ипатьевская лѣтопись. – стб. 786. 87 Ioannis Dlugossii Annales seu Cronicae incliti Regni Poloniae / consilium ed. S Budkowa et al.; textum recensuit D. Turkowska; comment. confecit C. Pieradzka. – Varsaviae, 1973. – Lib. V–VI. – S. 233. 88 Muszkat O. Powodzie w średniowiecznej Polsce (od X do XIV w.) [електронний ре- сурс]. – режим доступу: https://goo.gl/ jiyZJv; Ejusdem. Zjawiska klimatyczne w średniowiecznej Polsce na podstawie rodzimych źródeł historycznych [електро- нний ресурс]. – режим доступу: https://goo. gl/t6xonw. 89 крип’якевич і. повені на підкарпатті Хіі–XVIII в. // вісник природознавства. – Харків, 1928. – вип. 2. – с. 111–112. 90 Ioannis Dlugossii Annales seu Cronicae... – Lib. V–VI. – S. 194. 86 Віталій ЛЯСКА аномалії у Хііі ст. мають виразно локальний характер і, як правило, стосуються північно-східної русі, де негода часто призводила до масштабних голодувань91. вагоме значення для реконструкції кліматичних умов галицько-волин- ських земель мають напрацювання групи науковців на чолі едвардом куком, яка на основі аналізу росту річних кілець дерев простежила регіональні проце- си гідрокліматичної мінливості у Європі впродовж останніх двох тисячоліть92. це дослідження здійснене з використанням локально каліброваного індексу інтенсивності посухи палмера (Self-calibrating Palmer Drought Severity Index), який дає можливість як хронологічно, так і просторово визначити періоди по- сухи. під посухою вейн палмер, основоположник цього методу, розуміє “ін- тервал часу, як правило, тривалістю у місяці чи роки, під час якого фактичне надходження вологи в даному місці набагато нижче кліматично ймовірного або кліматично відповідного надходження вологи”93. “атлас давніх світових посух” (“Old World Drought Atlas”), який уклали е. кук та його колеги, дослідники уже активно використовують для обґрунтування причин тих чи інших історичних подій. наприклад, великий голод 1315–1317 рр. у Європі, як і відхід з монголів з угорщини навесні 1242 р., могли спричинити тривалі аномальні зливи94. для верифікації гіпотези про можливий вплив клімату на поселенські структури верхнього побужжя також залучено зазначені напрацювання па- леокліматологів95, проаналізувавши в загальних рисах рівень вологості ґрунту на заході україни в період від 1200 по 1250 р. перше десятиліття Хііі ст. тут ха- рактеризувалося доволі сприятливими кліматичними умовами, які коливали- ся від помірної вологості (scPDSI +2–2,99) у 1200 р., 1206 р., у 1209 р. до помірної посухи (scPDSI –2–2,99) у 1202, 1204 та 1210 р. наступне десятиліття у Європі домінує помірно сухий клімат, який досягнув піку у 1216 р., коли на півно- чі та сході Європи на один сезон встановилася екстремальна посуха (scPDSI –4–4,99, а подекуди і вище). лише від 1218 р. на кілька років кількість опа- дів внормувалася і наблизилася до нормальних показників (scPDSI +2–2,99). двадцяті роки Хііі ст. на заході україни також характеризуються кліматич- ними аномаліями: у 1225 р. та 1228 р. тут зафіксовано екстремальні посухи (scPDSI –4–4,99), а 1227 р. – сильну посуху (scPDSI –3–3,99). на такому тлі у цьому десятилітті вирізняється, хіба що, 1223 р. з помірною кількістю опадів (scPDSI +2–2,99). у 1230-х роках. на заході україни дуже вологий період ви- пав лише 1233 р. (scPDSI +3–3,99), тоді зливи охопили, фактично, всю цен- тральну та південну Європу. решту часу тривала м’яка або помірна посуха, яка 1238 р. у центральній Європі сягнула екстремальних показників (scPDSI –4–4,99). для періоду з 1240 до 1250 р., особливо для останніх п’яти років, 91 Борисенков е. П., Пасецкий В. М. Экстремальные природные явления в рус- ских летописях XI–XVII вв. – ленинград, 1983. – с. 83–84; Пашуто В. Т. Голодные годы в древней руси // его же. русь. прибалтика. папство: избранные статьи / древнейшие государства восточной европы: 2008 год. – москва, 2011. – с. 306–308. 92 Cook E. R., Seager R., Kushnir Y. et all. Old World megadroughts and pluvials during the Common Era // Science Advances. – 2015 [електронний ресурс]. – режим доступу: http:// advances.sciencemag.org/content/1/10/e1500561. 93 Palmer W. Meteorological Drought. Research paper № 45, U. S. Weather Bu- reau. – Washington, 1965. – р. 3 [електро- нний ресурс]. – режим доступу: https://bit. ly/2f9GHDR. 94 Cook E. R., Seager R., Kushnir Y. et all. Old World megadroughts…; Büntgen. U., Di Cosmo N. Climatic and environmental aspects of the Mongol withdrawal from Hungary in 1242 CE // Scientific Reports. – 2016. – Vol. 6 [електронний ресурс]. – режим доступу: https://www.nature.com/articles/srep25606. 87(БЕЗ)ЛЮДНІ ПОЛЯ МІЖ ЛЬВОВОМ ТА БЕЛЗОМ У ХІІІ СТОЛІТТІ притаманна сильніша кліматична мінливість з одночасним збільшенням кількості опадів. відтак, 1245 р. зафіксовано помірно вологий сезон (scPDSI +2–2,99), 1246 р. – сильні дощі (scPDSI +3–3,99), 1247 р. – сильну засуху (scPDSI –3–3,99), 1248 р. – екстремально високу вологість (scPDSI +4–4,99), яка у 1249– 1250 р. змінилася на посуху, подекуди з аномальними показниками (scPDSI –4–4,99). як бачимо, у першій половині Хііі ст. на заході україни наднормові опади траплялися нечасто, тож гіпотеза про підтоплення побужжя в цей час виглядає безпідставною й абсолютно відірваною від тогочасних кліматичних реалій. виразні сумніви породжує також теза про похолодання у цей час, бо в першій чверті Хііі ст. у Європі середньорічні температури навіть збільшилися порівняно з другою половиною попереднього століття96. тепер повернемося до нашого основного питання: невже за таких умов пер- ша половина Хііі cт. для верхнього побужжя була катастрофічною? і досвід палеокліматології на макро- та мезорівнях, й писемні джерела дають негативну відповідь. природні лиха першої половини Хііі ст. (чи посухи, чи то зливи) ре- презентують внутрішньосезонну кліматичну мінливість, яка в довгостроковій перспективі не здатна була принести катастрофічних наслідків ані для госпо- дарства, ні для системи заселення. Щобільше, порівняно з наступними століт- тями перша половина Хііі ст. виглядає як “оаза” стабільної погоди. відтак, від 1275–1300-х років97, коли відбувається перехід до малого льодовикового періоду з низькими температурами, підвищеною вологістю, частими природними ка- таклізмами (повенями, землетрусами, затемненнями сонця та ін.), кліматичні аномалії стають звичним явищем і в часі тривають не місяць чи рік, а, принай- мні, декілька століть98. така різка зміна клімату змусила тогочасних європей- ських хроністів безперестанку стверджувати про близький “кінець світу”99. тоді ж суттєво змінюється берегова лінія Фризії, Ютландії та Голландії, а в 1280 р. значний порт уінчелсі у суссексі, практично, увесь поглинуло море. взимку клімат був настільки суворим, що навіть кілька місяців у році лід тримався на темзі, деколи замерзали й такі ріки, як по, Брента, тібр та ін.100 у Європі різ- ко скоротилися обсяги врожаю і поголів’я великої та малої рогатої худоби, що змусило частину селян покидати обжиті простори й пристосуватися до жит- тя у нових ландшафтних зонах101. відтак, ісландія, наприклад, втратила понад 95 Cook E. R., Seager R., Kushnir Y. et all. Old World Drought Atlas. – 2015 [електронний ресурс]. – режим доступу: https://www.ncdc. noaa.gov/paleo-search/study/19419. 96 Esper J., Krusic P. J., Ljungqvist F. C. et all. Ranking of tree-ring based temperature recon- structions of the past millennium // Quaterna- ry Science Reviews. – 2016. – Vol. 145. – Fig. 2а. 97 Miller G. H., Geirsdóttir Á., Zhong Y. et all. Abrupt onset of the Little Ice Age triggered by volcanism and sustained by sea-ice/ocean feedbacks // Geophysical Research Letters. – 2012. – Vol. 39 [електронний ресурс]. – ре- жим доступу: https://bit.ly/2MdnfYv. 98 докладніше див.: Grove J. M. Little Ice Ages, Ancient and Modern. – London; New York, 2004. 99 масштаби впливів малого льодовико- вого періоду на економічні та суспільно-по- літичні процеси пізньосередньовічного та ранньомодерного світу справді вражають. пор.: Behringer W. Climatic Change and Witch- hunting: the Impact of the Little Ice Age on Mentalities // Climatic Change. – 1999, – Vol. 43, Iss. 1. – P. 335–351; Fagan B. M. The Little Ice Age: How Climate Made History, 1300–1850. – New York, 2001; Parker G. Global Crisis: War, Climate Change and Catastrophe in the Seventeenth Century. – London, 2013 (та ін.). 100 Самаркин В. В. историческая геогра- фия западной европы в средние века. – мо- сква, 1976. – с. 37. 101 Koepke N., Baten J. Climate and its Impact on the Biological Standard of Living in North- East, Centre-West and South Europe during the Last 2000 Years // History of Meteorology. – 2005. – Vol. 2. – P. 147–148. 88 Віталій ЛЯСКА половину населення, при цьому між 1300–1350 рр. вирощування зернових куль- тур тут поступилося рибальству, а поселення вікінгів у Гренландії запустіли102. ці природні катаклізми суттєво знизили продуктивність господарства й підірвали традиційну ресурсну зону для ведення землеробства та тваринни- цтва. саме від кінця Хііі–XIV ст. спостерігається домінування у топографії по- селень височинних та вододільних ділянок, віддалених від водних артерій, які в Хі – першій половині Хііі ст. вважалися малопридатними для ведення сіль- ського господарства. ключовою у цих процесах стала перезволоженість ґрун- тів (разом з їх виснаженістю) на перших надзаплавних терасах й загроза під- топлення цих ділянок, що спонукало до освоєння височинних та вододільних місцевостей103. та в. петегирич й д. павлів, кажучи про пустку між львовом і Белзом у першій половині Хііі ст. як наслідок кардинальної зміни клімату, упустили з поля зору те, що ці зміни – як і клімату, так і моделі розселення – відбулися, щонайменше, на століття пізніше. поля, Горай, подгор’є випадає з’ясувати ще одне важливе питання: чому літописець терени між львовом та Белзом назвав полями. розгляд географічної термінології руських писемних джерел дає підстави виокремити дві площини вживання цього окреслення104. перша з них стосується територій поза межами “ойкумени” – мало залюднених причорноморських степів, які були джерелом перманент- ної небезпеки для осілого населення. маркерами таких “зовнішніх” полів є літописні згадки на кшталт “прогна пєченѣгы. в поле. и быс ̑ мирно” (968 р.)105, “половци бѣжаша в поле” (1161 р.)106, “вратишасѧ [татари] во станы своӕ. рекше в поле” (1255 р.)107 та ін. натомість, друга площина репрезентує ширше коло використання термі- ну й, переважно, акумулює означення “внутрішніх” полів, до яких відносилися і белзькі. передусім, під полем розуміли рівнинну (“Poloniam a Polle, quod est planicies”, 1526 р.108) та обезліснену (“дворы пожилые платят в полех за двор рубль, а в лесех полтина”, 1497 р.109) місцевість. відтак, літописці згадують поля, які при- микали до літописних міст, зокрема, ростова, чернігова, переяслава, онута, Берестя, пінська, ярослава, Холма110 та ін. як правило, поля у літературі того часу – просторі (“поля широкая”, “поѣха по чистому полю”111), що додатково по- свідчує опис раю у Житії святого андрія Юродивого: “беѣше полϵ то все красно и свѣтло вел̀ ми и мүравно. и цвѣтно вел̀ ми часто”112 з огляду на відкритість терену, поля часто ставали місцем битв, як альтове поле, поле біля мурома, перепетове поле113, а також розташоване неподалік белзьких полів рожне поле114. 102 ле руа ладюри Э. история климата… – с. 13. 103 Макаров н. а. русь в XIII веке… – с. 9. 104 доладніше див.: словник старо- української мови XIV–XV ст. / ред. кол.: д. Г. Гринчишин, л. л. Гумецька (голо- ва), і. м. керницький. – київ, 1978. – т. 2. – с. 181; етимологічний словник літопис- них географічних назв південної русі / відп. ред. о. с. стрижак. – київ, 1985. – с. 104–105; словарь русского языка XI– XVII вв. / Гл. ред. Г. в. Богатова – москва, 1990. – вып. 16 (поднавѣсъ–поманути). – с. 204–206; словарь древнерусского языка (XI–XIV вв.): в 10 т. / Гл. ред. в. Б. крысько. – москва, 2004. – т. 7 (поклепанъ – пращоуръ). – с. 72–74; дидик-Меуш г., Слободзяник о. українські краєвиди XVI– XVIII ст. слово – текст – словник. – львів, 2015. – с. 257–264. 105 ипатьевская лѣтопись. – стб. 55. 106 там же. – стб. 514. 107 там же. – стб. 842; грушевський М. Хро- нольогія... – с. 40. 89(БЕЗ)ЛЮДНІ ПОЛЯ МІЖ ЛЬВОВОМ ТА БЕЛЗОМ У ХІІІ СТОЛІТТІ у повсякденні поля використовували як пасовиська, що підтверджують дві статті просторої редакції “руської правди”: “аже крадеть скотъ на поли, или овцѣ, или козы, ли свиньи, 60 кунъ” (ст. 42) та “аже изъ хлѣва выведуть, то за- купу того не платити; но же погубить на поли и въ дворъ не вженеть и не за- творить, кдѣ ему господинъ велить, или орудья своя дѣя, а того погубить, то то ему платити” (ст. 58)115. цей аспект використання полів доповнюють відомості актів XVI–XVIII ст. про поле “сѣножатноϵ” і поле “сѣнокосноϵ”116. окрім того, тер- міном “поле” також позначали орну землю, що вказує на інтенсивне господар- ське освоєння теренів. зокрема, в чудівському псалтирі (1080-ті роки) в одному з псалмів зафіксовано фразу “и полѧ твоѩ насытѧть сѧ тоука”117, а через століття кирило турівський згадував поля, які “плоды Богу приносятъ”118 про посіви на полях йдеться і в одному з афоризмів “пчоли”: “не та пшеница добра мниться, иже на добръ поли пожата, но яже полоньна и на пищу угодна есть такоже и мужа расудимъ не от славнаго рода, но от нрава”119. те, що поля активно об- робляли для ведення землеробства, підтверджують і документи ХIV–XV ст. на- приклад, у вересні 1413 р. івашко дідушицький звинувачував татомира Балиць- кого, що той захопив його землі поблизу Жидачева и “поѡраль є̉моу полє”120. прикметно, що у тогочасних джерелах зафіксовано факт “перетворення” поля на ріллю. принаймні, так можна трактувати уривок грамоти олександра ко- ріятовича смотрицькому монастиреві від 17 березня 1375 р.: “в поли. кде собѣ. проо ̈рють нивы”121. такі свідчення писемних джерел тісно корелюються з архе- ологічною мапою белзьких полів, яка засвідчує процеси інтенсивного заселення цих теренів у Хііі ст. на тлі сприятливого клімату природні умови малого по- лісся між львовом та Белзом стали добрим підґрунтям для сільського господар- ства й запорукою використання місцевих полів як нив, пасовиськ та сіножатей. з факту освоєння белзьких полів випливає ще одне цікаве спостережен- ня. маємо на увазі сталу дихотомію “поле – гора”, яка чітко простежується 108 герберштейн С. записки о московии: в 2 т. / отв. ред. а. л. Хорошкевич, пер. а. и. малеина и а. в. назаренко. – москва, 2008. – т. 1. – с. 384. 109 Юшков С. В. судебник 1497 года: (к внешней истории памятника). – саратов, 1926. – с. 21. 110 ипатьевская лѣтопись. – стб. 228, 361, 381, 735, 788, 797, 801, 843. 111 слово о плъку игореві, игоря сына святъславля, внука ольгова (ритмічний ви- клад та ритмічний переклад) // яценко Б. “слово о полку ігоревім” та його доба. – київ, 2000 [електронний ресурс]. – режим доступу: https://bit.ly/2MgsQgE. 112 Молдован а. М. Житие андрея Юроди- вого в славянской письменности. – москва, 2000. – с. 211. 113 ипатьевская лѣтопись. – с. 131–132, 227, 434–435. 114 там же. – стб. 244; лаврентьевская ле- топись // псрл. – ленинград, 1926. – т. 1, вып. 1: повесть временных лет. – стб. 311. 115 русская правда пространной редак- ции (по троицкому I списку) // памятни- ки русского права. – москва, 1952. – вып. 1: памятники права киевского государства. Х–Хіі вв. / сост. а. а. зимин; под ред. с. в. Юшкова. – с. 112, 114. 116 дидик-Меуш г., Слободзяник о. україн- ські краєвиди... – с. 259–261. 117 Погореловъ В. чудовская псалтырь XI вѣка. отрывокъ толкованія Феодо- рита киррскаго на псалтырь въ древне- болгарскомъ переводѣ // памятники старо- славянскаго языка. – санкт-петербург, 1910. – т. 3, вып. 1. – с. 80. 118 Сухомлиновъ М. И. о сочиненіяхъ кирилла туровского // рукописи графа а. с. уварова. – санкт-петербург, 1858. – т. 2, вып. 1. – с. Х. 119 пчела / подг. текста, перевод и комм. в. в. колесова // памятники литературы древней руси: XIII век / сост. и общ. ред. л. а. дмитриева, д. с. лихачева. – москва, 1981. – с. 514. 120 розов В. українські грамоти. – київ, 1928. – т. 1: XIV в. і перша половина XV в. – с. 82–84. 121 там само. – с. 19–20. 90 Віталій ЛЯСКА у літописному описі заснування Холма: “мѣсто красно. и лѣсно на горѣ. ѡбьходѧщоу ѡкроугъ его полю”122. опосередковано її засвідчує і фраза “чресъ поля на горы” зі “слова о полку ігоревім”123. така дихотомія цілком вклада- ється до ширшої бінарної опозиції “верх – низ”, типової для топонімічного ландшафту русі124. вона виражала не лише кардинальні відмінності рельєфу, а й маркувала відкритість простору. так, у моравських, словацьких та мало- польських діалектах слово “góra”/“hora” позначало заліснену місцевість, праліс чи гору, порослу лісом125. окрім того, ця дихотомія репрезентувала різні рівні освоєння тих чи інших місцевостей. зокрема, в поліських говорах зафіксовано цікавий архаїзм, коли поняття “гора” втрачає своє основне значення – “висо- ке місце” – й ним окреслюють ділянки або незручні для обробітку, або вкрай рідко включені до оброблених теренів. натомість, лексемою “поле” на поліссі називали місцевості, придатні для ведення землеробства126. отож, дихтомія “поле – гора” має щонайменше три рівні протиставлення: 1) рівнина – підви- щення, 2) трав’яниста рослинність – ліс, 3) освоєна земля – пустка. виглядає, що белзькі поля також були складовою цієї дихотомії. з півдня їх від прикарпаття відрізало горбогірне пасмо розточчя довжиною близько 180 км і шириною 20 км127. етимологічне походження його назви дослідники виводять від слова “розтока”, мовляв, це вказує на наявність тут вододілу між басейнами чорного та Балтійського морів128. очевидно, це лише “кабінетна” назва, бо ще антін петрушевич, торкаючись питань історичної топографії околиць львова, вказував, що “мѣстний народъ напротивъ того отсюда начинающіяся горы (роз- точчя та давидівського пасма – в. л.), идущія къ западу и востоку, съ лѣсами ихъ, называетъ общимъ именемъ Гораевъ, или Гараевъ”129. “Горай” як давню назву розточчя яскраво ілюструють і численні місцеві топоніми, зафіксовані на його теренах: містечка Горай, Білгорай, села Гораєц, потік Гораєц, сіножаті Гораєц, за Гораєм, під Гораєм, пасовисько Гораєц, підвищення круглий Горай, Гораєц, Гарай, ліси Гораєц та Горай, підгарайський Брід та ін.130 у ХV cт. княжа гора у 122 ипатьевская лѣтопись. – стб. 55. 123 слово о плъку игореві… [електро- нний ресурс]. – режим доступу: https://bit. ly/2MgsQgE 124 Масенко л. Т. до питання про опо- зицію “верх, гора – низ, діл” у давньорусь- кій топонімії // давньоруська ономастич- на спадщина в східнослов’янських мовах / відп. ред. в. в. німчук. – київ, 1986. – с. 83–88. 125 Толстой н. И. славянская географичес- кая терминология. – москва, 1968. – с. 72. 126 Выгонная л. Т. к системному описа- нию полесских названий земельных уго- дий // полесье (лингвистика. археология. топонимика) / отв. ред. в. в. мартынов, н. и. толстой. – москва, 1968. – с. 119–120; ее же. полесская земледельческая термино- логия // лексика полесья. материалы для полесского диалектного словаря / отв. ред. н. и. толстой. – москва, 1968. – с. 97, 117. 127 Reder J. Głowne cechy środowiska przy- rodniczego Roztocza i ich ewolucja // Archeolo- gia Roztocza. Krajobraz przyrodniczo-kulturo- wy / рod red. E. Banasiewicz-Szykuły. – Lublin, 2005. – S. 5. 128 Haliczer J. Slоwnik geograficzny. Pocho- dzenie i znaczenie nazw geograficznych. – Tarnopol, 1933. – S. 130; Maruszczak H. Oso- bliwości stosunków fizjograficznych Roztocza i ich znaczenie dla działalności człowieka w czasach prahistorycznych i we wczesnym śre- dniowieczu. Aneks 2 // Balcer B., Machnik J., Sitek J. Z pradziejów Roztocza na ziemi zamoj- skiej. – Kraków, 2002. – S. 207. 129 Петрушевичъ а. С. лингвистическо- исторические исследования о начаткахъ города львова и окрестностей его. – львов, 1893. – вып. 1. – с. 23. 130 Goraj // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – War- szawa, 1881. – T. 2. – S. 691–692; Gorajec // Ibi- dem. – S. 692; Pod Horajem // Słownik geograficz- ny… – Warszawa, 1887. – T. 8. – S. 391; кордуба М. матеріали до географічного словника Галичи- ни. “Г” // львівська національна наукова біблі- отека україни імені василя стефаника. відділ рукописів. – Ф. 61 (мирон кордуба). – арк. 69; Janeczek A. Podgoraj... – S. 5 (та ін.). 91(БЕЗ)ЛЮДНІ ПОЛЯ МІЖ ЛЬВОВОМ ТА БЕЛЗОМ У ХІІІ СТОЛІТТІ Поля між львовом та Белзом у Хііі ст. (за топооснову для мапи взято другу військову зйомку імперії габсбургів (1861–1864) львові також відома за назвою “Горай”131. перші два рівні дихотомії “поле – гора” чітко випливають з особливостей рельєфу та флори малого полісся й розточчя. Що ж до її третього рівня, то, на противагу густозаселеним белзьким полям, Горай був мало не пусткою. на його вододільних височинах лише деінде тра- пляються поселення Хі–Хііі ст. левова частка з них належить городищам Щеко- тов, Фійна, страдч, телич, вороблячин, малі Грибовичі та ін., що контролювали шляхи з волині на прикарпаття по розточанських прохідних долинах132. 131 крип’якевич і. історичні проходи по львову. – львів, 1991. – с. 12. 132 докладніше див.: ляска В. розвиток по- селенської структури равського розточчя у 92 Віталій ЛЯСКА у Хііі–XIV cт. частина белзьких полів, що лежала “під горами”, була відома як по(і)дго(і)р’є. на таку думку наштовхує один з епізодів війни “за галицьку спадщину” (осінь 1236 р. – весна 1237 р.133) між михайлом всеволодовичем та романовичами. за іпатіївським списком літопису, місце перебування черні- гівського князя описано так: “михаилови же стоӕщоу на подъгораи. хотѧщю снѧтисѧ с кондратомъ. и ѡжидающю половець со изѧславомъ”134. натомість у літописному зводі за острозьким (Хлєбніковським) списком бачимо іншу ва- ріацію написання цього топоніму: “михаѝлови (ж)е стоящю на по(д)горьи”135. те, що північні околиці львова, справді, іменувалися подгор’ям, остаточно доводить надання володислава опольського на село печихвости (1376 р.), де читаємо “liezy ta wiesz na Podgorzu we lwowskim powiethie”136. згаданий під 1392 р.137 та 1393 р.138 “districtus Podhorayensis” дає можливість детальніше окреслити обшари подгор’я та вказує, що цей регіон мав статус окремої адмі- ністративної одиниці, витоки якої сягають, щонайпізніше, Хііі ст.139 достемен- но відомо: у 1388 р. король ягайло надав усю Белзьку землю, втім “districtus Podhorayensis”, земовіту IV140. належність подгор’я до Белзької землі пояснює те, чому літописець поля на північних околицях львова назвав саме белзьки- ми. нагадаємо, що львів як столицю уділу князя лева даниловича заснова- но на пограниччі Галицького, перемишльського та Белзького князівств. мо- лоде місто було покликане стерти давні кордони цих уділів й перебрати на себе якнайбільше адміністративно-політичних функцій їх стольних “градів”141. Щоправда, перехід подгор’я під зверхність белзьких князів датувати складно. іХ–Хііі ст. // археологічні дослідження львів- ського університету. – львів, 2008. – вип. 11. – с. 87–92. – рис. 1; його ж. “чи домамири, чи домажири”: повертаючись до дискусії про літописну печеру 1242 р. // матеріали і дослі- дження з археології прикарпаття і волині. – львів, 2014. – вип. 18. – C. 155–156. – рис 1; ляс- ка В., Миська р., Погоральський я. Городище Фійна і на розточчі // львівський археологіч- ний випуск. – львів, 2016. – вип. 2. – с. 69–75. 133 грушевський М. Хронольогія... – с. 26. 134 ипатьевская лѣтопись. – стб. 775. 135 Галицько-волинський літопис: дослід- ження. текст. коментар / ред. м. Ф. кот- ляр. – київ, 2002. – с. 98. 136 Janeczek A. Podgoraj... – S. 4. 137 Zbior dokumentow malopolskich. – War- szawa, 1974. – Cz. 6 / Wyd. I. Sułkowska-Ku- raś, S. Kuraś. – Nr 1587. 138 грушевський М. матеріали до історії суспільно-політичних і економічних від- носин західної україни // знтШ. – львів, 1905. – T. 63, кн. 8: праці історично-фільосо- фічної секції. – № VIII. – с. 9–10. 139 докладніше див.: ляска В. Districtus Podhorayensis... – с. 109–136. 140 Swieżawski A. “Districtus Podhorayensis” a sprawa rzekomego nadania Podola Siemowi- towi IV w świetle źródel // Przegląd Historycz- ny. – Warszawa, 1968. – T. 59, zesz. 1. – S. 122– 123; Gawin E. Między Polską a Zakonem. Polityka Siemowita IV w latach 1386–1426 // Rocznik Mazowiecki. – Warszawa, 2002. – T. 14. – S. 11–12. це надання володислав іі ягайло підтвердив своєю грамотою щойно 1396 р., згідно з якою до маєтностей земо- вита IV належали “ducatus terras dominia districtus Civitates Castra Oppida videlicet beelsz. llyubaczow Buysszko hrabowyecz hrodlo. Sewlosz. llopaczyn in terra nostra Russie sita cum villis eorum prout ipsa et ipsorum quodlibet in suis metis longe lateque et circumferencialiter ab antiquo limitata sunt et distincta”: Kodeks dyplomatyczny Księstwa Mazowieckiego, obejmujący bulle papieżów, przywileje królów polskich i książąt mazo- wieckich, tudzież nadania tak korporacyj jako i osób prywatnych / Wyd. J. T. Lubomirski. – Warszawa, 1863. – Nr CXXV. – S. 118. утім, станом на цей час подгор’є не входило до Белзької землі, ягайло відібрав його 1393 р., тому в “мазовецьких артикулах” (1426) сини земовіта IV вимагали повернути їм “quandam partem terre Russie vulgariter dic- tam Podoraye”: Articuli Vladislao regi Polonie a ducibus Masoviae traditi a. D. 1426 et 1428 / Wydał dr. W. Kętrzyński // Monumenta Polo- niae historica. – Kraków, 1893. – T. 6. – S. 632. 141 книш я. заснування львова. – с. 7–11; Войтович л. загадки ранньої історії львова // Його ж. Галицько-волинські етюди. – Біла церква, 2011. – с. 326–336. 93(БЕЗ)ЛЮДНІ ПОЛЯ МІЖ ЛЬВОВОМ ТА БЕЛЗОМ У ХІІІ СТОЛІТТІ можливо, його потрібно пов’язувати з активною політичною діяльністю олек- сандра всеволодовича (1195–1208, 1215–1233) супроти романовичів142. отож, літописні поля між львовом та Белзом у Хііі ст. безлюдними не були. навпаки, археологія засвідчує доволі інтенсивні процеси заселення на рівнинах малого полісся, які мали сприятливі природні умови для ведення землеробства та тваринництва. цьому суголосні й писемні джерела, згідно з якими поля активно освоювало тогочасне населення як ниви, пасовиська та сіножаті. як показує комплексний аналіз джерел, сталий розвиток півден- них обшарів Белзької землі не був перерваний ані міфічною зміною кліма- ту, ні інвазією монголів. випадок з белзькими полями вкотре наголошує на необхідності застосування міждисциплінарного підходу при студіях над по- селенськими структурами. недарма, за словами Герберта янкуна, в царині “історично-генетичних досліджень заселення” історія, археологія та географія “мають діяти пліч-о-пліч”143. літописні місцевості намарно аналізувати через вибірковий аналіз джерел. їх потрібно розглядати як явище просторового ви- яву зв’язків між людськими спільнотами та їхнім природним середовищем з максимальним історично-археологічним відображенням. таке дослідницьке русло неодмінно приведе до того, що “літературні” регіони на кшталт белзь- ких полів, відомі зі спорадичних писемних згадок, втратять свою віртуальність і набудуть рис реального історичного явища. інститут українознавства імені івана крип’якевича нан України 142 докладніше див.: Погоральський я. олександр Белзький і данило Галиць- кий: брати та суперники // король дани- ло романович та його місце в українській історії. матеріали міжнародної науко- вої конференції, львів, 29–30 листопада 2001 р. – львів, 2003. – с. 217–224; Мазур о. взаємини Белзьких князів всеволодовичів з романовичами // Белз і Белзька земля. – Белз, 2004. – вип. 1. – с. 78–80. 143 Jankuhn H. Wprowadzenie do archeologii osadnictwa / Biblioteka Muzealnictwa i ochro- ny zabytków. Seria B. – Warszawa, 1983. – т. 74. – S. 17–18.

Ähnliche Einträge