Фінансова регіональна політика у фокусі адміністративно-територіальних реформ
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17905 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Фінансова регіональна політика у фокусі адміністративно-територіальних реформ / І.С. Пащук // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 139-141. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17905 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Пащук, І.С. 2011-03-11T22:15:36Z 2011-03-11T22:15:36Z 2008 Фінансова регіональна політика у фокусі адміністративно-територіальних реформ / І.С. Пащук // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 139-141. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17905 uk Інститут економіки промисловості НАН України Фінанси Фінансова регіональна політика у фокусі адміністративно-територіальних реформ Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Фінансова регіональна політика у фокусі адміністративно-територіальних реформ |
| spellingShingle |
Фінансова регіональна політика у фокусі адміністративно-територіальних реформ Пащук, І.С. Фінанси |
| title_short |
Фінансова регіональна політика у фокусі адміністративно-територіальних реформ |
| title_full |
Фінансова регіональна політика у фокусі адміністративно-територіальних реформ |
| title_fullStr |
Фінансова регіональна політика у фокусі адміністративно-територіальних реформ |
| title_full_unstemmed |
Фінансова регіональна політика у фокусі адміністративно-територіальних реформ |
| title_sort |
фінансова регіональна політика у фокусі адміністративно-територіальних реформ |
| author |
Пащук, І.С. |
| author_facet |
Пащук, І.С. |
| topic |
Фінанси |
| topic_facet |
Фінанси |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| issn |
1817-3772 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17905 |
| citation_txt |
Фінансова регіональна політика у фокусі адміністративно-територіальних реформ / І.С. Пащук // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 139-141. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT paŝukís fínansovaregíonalʹnapolítikaufokusíadmínístrativnoteritoríalʹnihreform |
| first_indexed |
2025-11-24T15:54:03Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:54:03Z |
| _version_ |
1850849172784152576 |
| fulltext |
2008’4
139
Фінанси
В умовах трансформації економічної та політич-
ної систем України розв’язання фінансових проблем
державної регіональної політики є суттєвим важелем
економічного й соціального розвитку країни. На
відміну від мікро— та макроекономічного рівнів, на
регіональному рівні об’єктом інституційних перетво-
рень виступає система регулювання територіального
розвитку. Суб’єктом, що управляє зазначеним проце-
сом, є держава, політичні наміри якої знаходять відоб-
раження у нормативно-законодавчій базі як основі
регулювання відповідних процесів та відносин. Саме
тому в державній політиці реформування економіки
неабиякий акцент тепер ставиться на сектор регіональ-
ного устрою. Неврахування регіональних особливос-
тей різних за всіма показниками територій України, в
минулі роки, починаючи від площі та щільності насе-
лення до економічної спеціалізації та ступеня інтелек-
туального і ресурсного потенціалу, призвело до по-
яви депресивних регіонів та бідності, послаблення
міжрегіональних зв’язків, поглиблення міжрегіональ-
них суперечностей. Процент «вирівнювання регіонів»,
за яким держава має підтягувати депресивні регіони
за рахунок тих, що розвиваються, зводиться до про-
стого перерозподілу коштів на центральному рівні,
знову ж таки, практично без врахування регіональних
особливостей [1, с. 173]. У державі відсутня мотива-
ція для економічної активності адміністративно-тери-
торіальних формувань, тому необхідно віднайти той
механізм, який забезпечить таку мотивацію. Зазначе-
на проблема набуває особливої актуальності при сис-
темності впровадження реформаторських заходів.
Проблемам регіональної фінансової політики при-
свячено численні публікації як молодих науковців, так
і досвідчених учених. Зокрема, М. Долішнього, Е. Ліба-
нової, І. Лукінова, С. Злупка, В. Чужикова, Б. Данили-
шина, М. Паламарчука, О. Шаблія та ін., які створили
теоретико-методичне підґрунтя для подальших науко-
вих пошуків у цій сфері. Однак, і в теоретичному, і в
прикладному плані бракує глибоких комплексних оці-
нок стану фінансової регіональної політики.
З ухваленням Бюджетного кодексу України відбу-
лася реалізація Концепції державної регіональної по-
І. С. Пащук,
аспірантка, Тернопільський національний
економічний університет
ФІНАНСОВА РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА У ФОКУСІ
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ РЕФОРМ
літики, затвердженої Указом Президента України в ча-
стині розробки «механізму надання трансфертів з дер-
жавного бюджету, переходу до безпосередніх взає-
мовідносин державного та місцевого бюджетів, пере-
ведення місцевих бюджетів на казначейське обслуго-
вування, розмежування видатків державного бюдже-
ту та всіх видів місцевих бюджетів» [3, с. 29].
Актуальним завданням влади лишається перехід
до взаємовідносин державного бюджету безпосеред-
ньо з бюджетами територіальних громад. Практична
реалізація цього питання можлива після ухвалення
відповідного законодавства про адміністративно-тери-
торіальний устрій. Слід зауважити, що на шляху сус-
пільних перетворень в Україні напрацьовано основні
підходи до здійснення державної територіальної по-
літики. Проте, на сьогоднішній день практично відсутні
стимули до формування ефективної фінансової регіо-
нальної політики держави та органів місцевого управ-
ління. Серед нагальних проблем у цій сфері є:
— надмірність бюджетних видатків на централь-
ну владу;
— відсутність реального фінансового забезпечен-
ня регіонального розвитку, значна залежність місце-
вих бюджетів від загальнодержавних трансфертів;
— велика кількість так званих делегованих по-
вноважень, що позбавляє суб’єктів місцевого само-
врядування організаційно-правової самостійності;
— недосконалість статусу органів місцевого са-
моврядування регіонального рівня, які фактично поз-
бавлені власних виконавчих органів;
— нечітке розмежування повноважень між ними;
— дисбаланс між функціями і повноваженнями,
покладеними на органи місцевого самоврядування, та
їх реальними ресурсними можливостями;
— недосконалість нормативно-правової бази, що
регламентує права та обов’язки органів місцевого
управління щодо провадження регіональної фінансо-
вої політики. Крім того, правова невизначеність по-
вноважень місцевих органів влади у транскордонно-
му співробітництві, відмінність у митному законо-
давстві країн-сусідів різко гальмують розвиток транс-
кордонного та міжрегіонального співробітництва;
І. С. Пащук
140
Економічний вісник Донбасу
— інституційні одиниці місцевих урядів держави
не відповідають дійсній кількості територіальних гро-
мад та міжнародним стандартам у цій сфері;
— наявність та зростання диспропорції у рівні
соціально-економічного розвитку і наданні соціальних
благ у регіонах України.
Реформування адміністративно-територіального
устрою є нагальною потребою, яка у найближчій пер-
спективі вимагає комплексного розв’язання цілої низ-
ки питань, зокрема:
1. Донедавна наша держава не була суб’єктом
проведення районування власної території, що позна-
чилося на раціональності управління та територіальній
організації суспільства. На сучасному етапі доволі
часто призводить до значних економічних, соціальних
та інших втрат. У зв’язку з цим соціально-економічне
районування України слід розглядати як одне з пріо-
ритетних завдань регіональної політики держави.
2. Враховуючи прикордонний статус більшості
регіонів України (Чернігів, Закарпаття, Львів, Рівне),
особливого значення набуває питання розвитку транс-
кордонного співробітництва, яке зважаючи на визна-
чення пріоритетності євроінтеграційного курсу нашої
країни, стає одним із найважливіших напрямів
співпраці України з ЄС.
3. Для подолання успадкованих від командно-
планової системи розривів та структурних диспро-
порцій у системі економічних, виробничих, технолог-
ічних, культурних та інших зв’язків між українськими
регіонами необхідно проводити наукову обґрунтовану
і ефективну державну політику регіональної інтеграції,
що сприятиме консолідації нації та зменшенню еконо-
мічної й політичної залежності України від зовнішніх
чинників, визначатиме стратегічний курс на підвищен-
ня економічної безпеки держави.
4. Необхідно визначити науково обґрунтовані орі-
єнтири регіонального економічного розвитку, що доз-
волить розробити та впровадити ефективні механізми
ліквідації депресивності окремих територій, сприяючи
економічному зростанню України.
5. Потрібно розробити принципи науково обґрун-
тованого рівня регіональної спеціалізації у виробництві
конкурентоспроможної продукції для усіх секторів
національно-економічного комплексу, враховуючи
орієнтацію на світові, насамперед європейські ринки.
6. Забезпечення фіскальної автономії місцевого
самоврядування або достатньої власної дохідної бази
і права встановлювати у визначених межах надбавки
до загальнодержавних податків, як і в більшості країн,
шляхом запровадження місцевих майнових податків
та за рахунок диверсифікації джерел фінансування
органів місцевого самоврядування. Мається на увазі
організація фінансування виконання органами місце-
вого самоврядування покладених на них функцій за
допомогою таких фінансових інститутів та інстру-
ментів, як місцеві податки і збори, муніципальні запо-
зичення, муніципальні кредити, бюджет розвитку.
7. З метою подолання суперечностей між функ-
ціями і повноваженнями, покладеними на органи місце-
вого самоврядування, та наявності достатнього рівня
реальних ресурсних можливостей необхідно створи-
ти нову низову інституційну одиницю місцевого са-
моврядування — «громаду» в системі адміністратив-
ного й бюджетного устрою. Для анулювання дисба-
лансу між органами місцевого самоврядування на рівні
територіальних громад та на рівні районів і областей,
слід сформувати повноправні органи управління на
кожному з таких рівні та змінити статус керуючих ад-
міністрацій. Це, у свою чергу, вимагає змін до законів
України про місцеве самоврядування.
Отже, у комплексі заходів з адміністративної ре-
форми є доцільним внесення змін до Бюджетного ко-
дексу України стосовно визначення міжбюджетних
відносин. Така реформа повинна передбачати розбу-
дову налаштованої до потреб населення систему те-
риторіальної організації влади. Вона має удосконали-
ти умови для зручного надання громадянам соціаль-
них, адміністративних, комунальних, громадських
послуг та запровадити у реалізацію принцип повсюд-
ності місцевого самоврядування; сформувати дієздат-
ну, забезпечену ресурсною базою, ефективну грома-
ду; раціональну систему територіального устрою.
Основним завданням реформи системи територі-
альної організації влади повинна стати реалізація прин-
ципів децентралізації державного управління, деконцен-
трації владних повноважень, субсидіарності; формуван-
ня економічно спроможної, забезпеченої необхідними
фінансовими, матеріальними ресурсами базової само-
врядної і, одночасно, адміністративно-територіальної
одиниці — громади. Наповнення місцевого самовря-
дування змістом, насамперед, збільшення надання по-
слуг має проходити на тлі перерозподілу владних по-
вноважень на всіх рівнях влади на користь громади.
Адміністративно-територіальна реформа (АТР) в
Україні має базуватись на наступних ключових поло-
женнях:
1. Територіальний устрій слід розглядати в тісно-
му взаємозв’язку з системою організації влади в дер-
жаві. Тому адміністративно-територіальна реформа має
передбачати й зміну системи територіального устрою,
і зміну системи територіальної організації влади.
Реформа територіального устрою, взята окремо,
в кожному випадку не здатна привести до кардиналь-
них змін у функціонуванні системи органів державної
(публічної влади). Зрушення такого рівня визначаються
реформуванням державної служби, зміною принципів
І. С. Пащук
2008’4
141
побудови органів державної влади, створенням дієвих
механізмів контролю і відповідальності. АТР має суп-
роводжуватись реформуванням бюджетним, податко-
вим, муніципальним, а також реформуванням усього
комплексу галузей сфери послуг. Лише за таких умов
АТР здатна привести до підвищення ефективності уп-
равління в державі та зростання якості життя населен-
ня і забезпечення належного рівня послуг кожному
громадянину незалежно від місця його проживання.
2. Схема адміністративно-територіального устрою
має якнайкраще відповідати потребам розбудови ук-
раїнської держави і узгоджуватись з об’єктивною те-
риторіальною диференціацією соціально-економічних
процесів.
Новий територіальний устрій має стати вагомим
чинником вдосконалення територіальної організації
соціально-економічної простору держави. У зв’язку
з цим економічна суть АТР полягає не в тому, щоб
провести межі адміністративно-територіальних утво-
рень відповідно до сформованих ареалів і центрів гос-
подарської діяльності, а в тому, щоб, об’єднавши певні
території в одне адміністративно-територіальне управ-
лінське утворення, створити в його межах максималь-
но сприятливе соціально-економічне середовище в
умовах унітарного устрою держави.
3. Включення України до загальносвітових про-
цесів глобалізації та регіоналізації, її реальні кроки до
інтеграції в Європейське співтовариство гостро став-
лять питання щодо відповідності адміністративно-те-
риторіального устрою держави основним європейсь-
ким принципам побудови системи управління регіо-
нальним і місцевим розвитком, розбудови місцевого
самоврядування.
4. Питання децентралізації влади в Україні тісно
пов’язане з розвитком місцевого самоврядування як
головним елементом саморегуляції та самоуправлін-
ня громадян. Цей інститут забезпечує наближення вла-
ди до населення, завдяки йому впроваджується гнуч-
кий механізм управління, значно менш забюрократи-
зований, ніж у жорстко централізованій системі.
Місцеве самоврядування дає можливість усунути
існуючу певну відчуженість влади від народу, є од-
ним з механізмів істотного розширення прав і свобод
кожного громадянина. Тому розвиток місцевого са-
моврядування має стати наріжним каменем АТР.
5. АТР слід розпочати лише тоді, коли буде ство-
рено її достатнє нормативно правове, кадрове та фінан-
сове забезпечення.
Література
1. Указ Президента України «Про концепцію дер-
жавної регіональної політики» // Офіц. вісник Украї-
ни. — 2001. — №22. — С. 983. 2. Артеменко В.
Індикатори стійкого соціально-економічного розвит-
ку регіонів / В. Артеменко // Регіон. політика. — 2006.
— №2. — С. 90—97. 3. Зайчиков В. В. Фінансова
регіональна політика держави / В. В. Зайчиков // Фінан-
си України. — 2005. — №6. — С. 29—35. 4. Кара-
ванський О. В. Регіональна політика України на су-
часному етапі / О. В. Караванський // Регіон. політи-
ка. — 2005. — №4. — С. 173—180. 5. Панух-
ник О. В. Державна регіональна політика як засіб ре-
гулювання розвитку регіонів: проблеми становлення /
О. В. Панухник // Регіон. політика. — 2007. — №7(73).
— С. 134—141. 6. Ягодка А. Перекоси регіональної
економічної політики держави / А. Ягодка, М. Диба,
С. Кондратюк // Економіка України. — 2004. — №8.
— С. 28—34.
І. С. Пащук
|