Медієвістично-ранньоновістичний конструкт "Українського історичного журналу": проблемно-видова структура та евристичні ракурси
Розглядається процес висвітлення у видавничій практиці «Українського історичного журналу» досягнень історичної науки у вивченні українського середньовіччя й раннього нового часу. Увага акцентується на основних проблемно-тематичних зрізах та пропонованих на різних історіографічних періодах пошуково...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179095 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Медієвістично-ранньоновістичний конструкт "Українського історичного журналу": проблемно-видова структура та евристичні ракурси / В.М. Матях // Український історичний журнал. — 2017. — № 6. — С. 19-60. — Бібліогр.: 271 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179095 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Матях, В.М. 2021-04-06T13:49:23Z 2021-04-06T13:49:23Z 2017 Медієвістично-ранньоновістичний конструкт "Українського історичного журналу": проблемно-видова структура та евристичні ракурси / В.М. Матях // Український історичний журнал. — 2017. — № 6. — С. 19-60. — Бібліогр.: 271 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179095 930.1:94(477)«04/17»(051) Розглядається процес висвітлення у видавничій практиці «Українського історичного журналу» досягнень історичної науки у вивченні українського середньовіччя й раннього нового часу. Увага акцентується на основних проблемно-тематичних зрізах та пропонованих на різних історіографічних періодах пошуково-інтерпретаційних моделях, апробаційним полем для яких виступили шпальти часопису. In this article author lightens up the process of coverage in the publishing practice of the “Ukrainian Historical Journal” of the achievements of historical science in the study of Ukrainian medieval and early modern times. Attention is paid to the main problem-thematic sections and the proposed in the different historiographical periods of the search-interpretation models. The pages of the journal became an approbation field for it. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал До 60-річчя «Українського історичного журналу» Медієвістично-ранньоновістичний конструкт "Українського історичного журналу": проблемно-видова структура та евристичні ракурси Medieval and Early-Medieval Construct of the “Ukrainian Historical Journal” : Problem-Type Structure and Heuristic Aspects Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт "Українського історичного журналу": проблемно-видова структура та евристичні ракурси |
| spellingShingle |
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт "Українського історичного журналу": проблемно-видова структура та евристичні ракурси Матях, В.М. До 60-річчя «Українського історичного журналу» |
| title_short |
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт "Українського історичного журналу": проблемно-видова структура та евристичні ракурси |
| title_full |
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт "Українського історичного журналу": проблемно-видова структура та евристичні ракурси |
| title_fullStr |
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт "Українського історичного журналу": проблемно-видова структура та евристичні ракурси |
| title_full_unstemmed |
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт "Українського історичного журналу": проблемно-видова структура та евристичні ракурси |
| title_sort |
медієвістично-ранньоновістичний конструкт "українського історичного журналу": проблемно-видова структура та евристичні ракурси |
| author |
Матях, В.М. |
| author_facet |
Матях, В.М. |
| topic |
До 60-річчя «Українського історичного журналу» |
| topic_facet |
До 60-річчя «Українського історичного журналу» |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Medieval and Early-Medieval Construct of the “Ukrainian Historical Journal” : Problem-Type Structure and Heuristic Aspects |
| description |
Розглядається процес висвітлення у видавничій практиці «Українського історичного журналу» досягнень історичної науки у вивченні українського середньовіччя
й раннього нового часу. Увага акцентується на основних проблемно-тематичних
зрізах та пропонованих на різних історіографічних періодах пошуково-інтерпретаційних моделях, апробаційним полем для яких виступили шпальти часопису.
In this article author lightens up the process of coverage in the publishing practice
of the “Ukrainian Historical Journal” of the achievements of historical science in the
study of Ukrainian medieval and early modern times. Attention is paid to the main
problem-thematic sections and the proposed in the different historiographical periods
of the search-interpretation models. The pages of the journal became an approbation
field for it.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179095 |
| citation_txt |
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт "Українського історичного журналу": проблемно-видова структура та евристичні ракурси / В.М. Матях // Український історичний журнал. — 2017. — № 6. — С. 19-60. — Бібліогр.: 271 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT matâhvm medíêvístičnorannʹonovístičniikonstruktukraínsʹkogoístoričnogožurnaluproblemnovidovastrukturataevrističnírakursi AT matâhvm medievalandearlymedievalconstructoftheukrainianhistoricaljournalproblemtypestructureandheuristicaspects |
| first_indexed |
2025-11-26T00:12:43Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:12:43Z |
| _version_ |
1850596601837387776 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2017. – №6
УДК 930.1:94(477)«04/17»(051)
В.М.Матях *
МЕДІЄВІСТИЧНО-РАННЬОНОВІСТИЧНИЙ КОНСТРУКТ
«УКРАЇНСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО ЖУРНАЛУ»:
ПРОБЛЕМНО-ВИДОВА СТРУКТУРА ТА ЕВРИСТИЧНІ РАКУРСИ
Рубіж ХХ–ХХІ ст. засвідчив формування у проблемно-тематичному просто-
рі історіографії стійкого інтересу до наукової періодики, що засвідчує, зокрема,
практика звернення дослідників до вивчення різних аспектів, пов’язаних як
із виданням фахових історичних часописів, так і виявленням гносеологічної та
джерелознавчої перспектив аналізу їх тематичного фонду1. Так, М.Романюк
зробив наголос на тому, що «на шпальтах періодичних видань фіксувався істо-
ричний час з усіма його найхарактернішими ознаками: суспільно-соціальним
та економіко-правовим статусом, рівнем матеріального й духовного розвитку,
станом національної самосвідомості»2. Дослідники відзначили поліфонізм фа-
хової періодики як історичного джерела, загальноаналітичний і конкретно-
аналітичний контексти її дослідження3, специфічну динаміку розвитку, своє-
рідний характер представлення історичних презентацій4 тощо. Ключовою при
цьому видається теза щодо особливого значення академічної періодики як «са-
модостатнього історіографічного фактора, що справляє вплив на весь історіогра-
фічний контекст в цілому» через поєднання у собі «функцій відбиття поточного
* Матях Валентина Миколаївна – кандидат історичних наук, старший науковий
співробітник Інституту історії України НАНУ, відділ історії України середніх віків і раннього
нового часу
1 Див., напр., написані з урахуванням таких підходів праці: Алаторцева А.И. Советская
историческая периодика, 1917 – середина 1930-х годов. – Москва, 1989; Её же. Советская истори-
ческая периодика середины 30-х – конца 50-х годов // История и историки: Историографический
ежегодник. 1977. – Москва, 1980; Беляев А.С. Историческая периодика и издание документов
по отечественной истории XVIII–XIX вв. – К., 1988; Емельянов Ю.М. Историческая проблемати-
ка периодических изданий Академии наук (1725–1747) // История и историки. – Москва, 1978;
Зайцев А.Д. Исторический журнал как предмет источниковедческого изучения (некоторые на-
блюдения) // Мир источниковедения. – Москва, 1995; Рыжков В. Периодическая печать: место в
системе исторических источников // Отечественные архивы. – 2010. – №3 та ін.
2 Романюк М.М. Українське пресознавство як спеціальна історична дисципліна: До постанов-
ки проблеми // Поліграфія і видавнича справа. – 2002. – №39. – С.9.
3 Там само. – С.17.
4 Сабирова А.И. Новейшая российская историческая периодика как источник по изучению
истории национальных отношений в Российской империи и СССР: Дисс. … канд. ист. наук. –
Казань, 2006.
Розглядається процес висвітлення у видавничій практиці «Українського історич-
ного журналу» досягнень історичної науки у вивченні українського середньовіччя
й раннього нового часу. Увага акцентується на основних проблемно-тематичних
зрізах та пропонованих на різних історіографічних періодах пошуково-інтерпре-
таційних моделях, апробаційним полем для яких виступили шпальти часопису.
Ключові слова: «Український історичний журнал», історична періодика, серед-
ньовіччя, ранній новий час, науковий конструкт.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
20 В.М.Матях
наукового процесу і його активного формування»5; її взаємопов’язаності з про-
блемою професійної саморефлексії академічного загалу6.
Вагомий прошарок фахового професійного середовища в будь-якій націо-
нальній історіографії традиційно утворюють фахівці з класичних періодів іс-
торії, зокрема середньовічної і ранньомодерної доби. Відповідно важливим
сегментом побудови наукових моделей національного історичного ґранд-
наративу в історіографічних просторах модерну та постмодерну виступала ме-
дієвістична й ранньоновістична проблематика, переважно оформлена у фор-
мат індивідуальної монографії. У специфічних же умовах повоєнного часу,
коли в українській історіографії склалася парадоксальна в цілому ситуація
маргіналізації індивідуальних форм творчості з одночасним наданням перева-
ги великому колективному формату, до того ж втисненому у лещата жорстких
детермінант як щодо регулювання проблемно-тематичного поля, так і самих
дослідницьких процедур і текстуальних викладів, ледь не єдино реальним ви-
ходом для вчених стала переорієнтація на малі дослідницькі форми. З одного
боку, це відкривало певні горизонти для індивідуалізації дослідницької ініці-
ативи та розширення пошукових можливостей, з іншого – журнальні статті,
завдячуючи своєму невеликому обсягу та значно пришвидшеним, порівняно з
монографічною продукцією, темпам проходження шляху від свого написання
до читацької аудиторії, дають змогу своєчасно винести на порядок денний на-
зрілі проблеми, загострити увагу на питаннях дискусійного характеру, орга-
нізувати широку полеміку, виявити малодосліджені або взагалі не підняті на
поверхню пласти історичного минулого. Крім того, як засвідчує досвід, саме у
форматі часопису або тематичного збірника вдається найбільш успішно реа-
лізувати координаційну складову, коли до реалізації продукованих науковим
середовищем ідей залучається широкий фаховий загал.
Без сумніву, найбільшим академічним проектом останніх шістдесяти років,
ініційованим невдовзі після закінчення Другої світової війни Інститутом історії
АН УРСР, стала фундація «Українського історичного журналу». Історія започат-
кування та видання цього флагмана національної історичної думки, супутніх
цьому суспільно-політичних умов та процесів знайшла своє висвітлення як на
сторінках самого часопису, так і, зокрема, у присвяченому йому монографічно-
му дослідженні7, низці видань з інституціональної історії провідної академічної
установи історичного профілю, які було підготовлено останніми роками8. Так,
не вдаючись у деталі, зазначимо лише, що фактично майже через тридцятиріч-
ний період відсутності в Україні спеціалізованого часопису (до речі, в Білорусі
подібна ситуація затягнулася до початку 1990-х рр.), улітку 1957 р. вітчизняний
5 Сабирова А.И. Новейшая российская историческая периодика как источник...
6 Степанов Б.Е. Историческая периодика и проблема профессиональной саморефлексии //
История: электронный научно-образовательный журнал. – 2010. – №1. – С.6–7.
7 Гуржій О., Капітан Л. «Український історичний журнал» та проблеми вітчизняної медіє-
вістики в другій половині ХХ ст. – К., 2004.
8 Колесник І. Інститут історії України: Нове українське відродження. – К., 2016; Матях В.
Український цивілізаційний процес раннього нового часу в наукових проектах Інституту історії
України НАН України. – К., 2011; Удод О. Українська історична дидактика: академічний дис-
курс. – К., 2016; Ясь О. «На чолі республіканської науки…»: Інститут історії України (1936–1986):
Нариси з інституціональної та інтелектуальної історії. – К., 2016.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 21
загал істориків нарешті отримав свій постійний друкований орган універсаль-
ного характеру, на шпальтах якого знайшов відображення весь багатогранний
та багатовіковий історичний процес на етнічному українському ареалі.
Започаткування тісної співпраці українських фахівців у галузях медієвіс-
тичного та ранньоновістичного студіювання з новоутвореним фаховим часо-
писом, а відповідно й вибудова на його сторінках статейним форматом медіє-
вістично-ранньоновістичного конструкту, припадає на збіг 1950-х рр., що, по
суті, виявилися своєрідною межею між безальтернативним пануванням ста-
лінської репресивної системи й зародженням як у самому суспільстві, так і у
суспільствознавчих науках паростків так званої «хрущовської відлиги», із по-
явою відповідно більш широких можливостей у галузі українознавства, але
водночас із ще більшою заангажованістю історичної науки в обслуговування
«партійно-державних інтересів»9. Підпорядкованість «політ[ичним] цілям і на-
казам ком[уністичного] уряду», за визначенням О.Оглоблина, характеризува-
ла всю тогочасну діяльність «укр[аїнських] совєтських істориків – їх ідеологію,
методологію, тематику й навіть фразеологію, більше того – диктує наслідки їх-
ніх дослідів і висновки їхніх праць»10. Утім явним перебільшенням видається
характеристика відомим діаспорним науковцем українського історика повоєн-
ної доби як «історіографічного рóбота»11. У цей час в УРСР продовжували пра-
цювати вчені, «негласними критеріями професіоналізму» яких «залишалися
позитивістські постулати, що передбачали широке знайомство зі спеціальною
літературою та джерелами при вивченні тієї чи іншої проблеми, особливо від-
даленої від сучасності»12. Справедливість останньої тези, наприклад, перекон-
ливо засвідчує ознайомлення з науковим апаратом дисертаційних досліджень
та монографічних праць І.Гуржія, Ф.Шевченка, І.Крип’якевича, О.Компан та
ряду інших визнаних на сьогодні вчених, які у своїх висновках опиралися на
потужну джерельну основу, а під зовнішнім прикриттям «критики буржуазних
націоналістів» демонстрували глибоку обізнаність із доробком представників
попередніх наукових поколінь. Отже логічним видається висновок, що для іс-
ториків, котрі спеціалізувалися у середньовічній та ранньомодерній добі, а від-
повідно мали змогу працювати з історіографічною спадщиною, відкривалися
цілком реальні можливості для віднайдення певної «альтернативи офіційно-
му історичному наративу в народницьких схемах», збережених в історіографії
1920-х рр.13 Саме ці принципи й обумовили переважаючий сутнісний струмінь
підготовлених академічними фахівцями в галузях медієвістики й новістики
впродовж 1960 – першої половини 1980-х рр. для друку в «Українському іс-
торичному журналі» наукових матеріалів різножанрової належності та доволі
широкого тематичного діапазону.
9 Пивовар С. Соціальні аспекти української державності в радянській історіографії: між ідео-
логією і наукою // Історія та історіографія в Європі. – Вип.1/2 (2003). – С.125.
10 Оглоблин О. Історіографія // Енциклопедія українознавства. – Т.3. – Л., 1994. – С.891.
11 Оглоблин О. Думки про сучасну українську совєтську історіографію. – Нью-Йорк,
1963. – С.23.
12 Кравченко В. Концепції Переяслава в українській історіографії // Історіографія та дослі-
дження. – К., 2003. – С.509.
13 Там само.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
22 В.М.Матях
Поза тим, що основну тенденцію в еволюції тогочасної історичної науки
продовжували визначати догми партійної ідеології, тиск державної бюрокра-
тії, надання пріоритетності проблематиці революційного руху перших десяти-
літь ХХ ст. та «соціалістичного будівництва», викривленості у висвітленні істо-
ричного процесу у бік вивчення розбудови соціалістичного та комуністичного
суспільств і діяльності їх ідейно-керівних органів – КПРС та КПУ, завдячуючи
зусиллям редакційного колективу, насамперед тих відомих не лише в Україні,
а й далеко за її межами фахівців у середньовічній і ранньоновій добі (І.Бутич,
І.Гуржій, І.Крип’якевич, М.Котляр, Ф.Шевченко), які в різні роки входили до
складу редколегії, а дехто з них (Ф.Шевченко) тривалий час очолювали її, ме-
дієвістична та новістична проблематика зі сторінок цього фахового видання
українських істориків упевнено прокладала шлях до широкого читацького за-
галу. У цілому впродовж 1960–1980-х рр. в «Українському історичному жур-
налі» було надруковано близько 250 студій з української історії доби раннього
та пізнього середньовіччя, а також початків нового часу (зауважимо, що сюди
зараховано і праці джерелознавчого та історіографічного характеру, з пробле-
матики спеціальних історичних дисциплін, які в можливостях власного до-
слідницького інструментарію зверталися до історичних або історіографічних
сюжетів, пов’язаних із давнішими періодами української історії).
Статистику співвідношення публікацій з давньої, середньовічної і ранньоно-
вої історії України до загального числа наукових студій (до них не враховано мате-
ріали декларативного, рецензійного характеру, інформативної хроніки наукового
життя тощо) відбивають дані таблиці за перші десять років видання часопису.
Рік видання Кількість
номерів
Загальна
кількість
наукових
студій
Давня
історія Середні віки Ранній
новий час
1957 3 46 0 0 2
1958 6 68 0 2 2
1959 6 76 3 3 8
1960 6 86 0 9 9
1961 6 88 1 3 4
1962 6 111 0 2 6
1963 6 133 2 4 6
1964 6 111 0 1 3
1965 12 234 0 11 11
1966 12 225 0 11 24
Загалом за цей проміжок часу в «Українському історичному журналі»
було опубліковано 6 матеріалів з давньої історії України, 46 медієвістичних та
75 ранньоновістичних розвідок. Пік видавничої активності в означених хроно-
логічних межах припав на 1967–1969 рр. Тоді на сторінках часопису було вмі-
щено 7 археологічних матеріалів, 16 статей і повідомлень стосувалися давньої
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 23
історії, 26 відбивали середньовічну проблематику, 40 було присвячено ранньо-
му новому часу, з них 13 висвітлювали історію українського козацтва. Крім
того, дотичність до медієвістичної та ранньоновістичної проблематики мали
9 історіографічних і джерелознавчих публікацій.
Сьогодні в історіографії відомі спроби пояснити таке пожвавлення уваги
до медієвістичних і ранньоновістичних студій у 1960 – на початку 1970-х рр.
перебуванням тоді на владних посадах в УРСР так званих «провідників»
«контрольованого автономізму», зокрема П.Шелеста, складовою політич-
них амбіцій якого стало доведення «особливого місця України у номінально-
федеративній організації СРСР», у тому числі й шляхом апеляції до історичної
пам’яті народу та пригадування «самобутності і повноцінності» його історії14.
Однак чи не першу роль у цьому, поза зовнішніми, відігравали фактори вну-
трішні. Насамперед на початок 1960-х рр. в академічному середовищі (і перш
за все у його спеціалізованому підрозділі – відділі історії феодалізму Інституту
історії АН УРСР) склався невеликий чисельно, утім достатньо потужний ко-
лектив фахівців у галузі давньої і нової історії України, репрезентований та-
кими непересічними в українській історіографії другої половини ХХ ст. осо-
бистостями, як доктори історичних наук М.Брайчевський, В.Голобуцький,
В.Дядиченко, І.Бойко, І.Гуржій, К.Стецюк, кандидати історичних наук
Д.Мишко, О.Апанович, О.Компан, навколо яких гуртувалися більш молоді на-
уковці. Значний вплив на формування наукових кадрів у цей час (як, втім,
і наступні кілька десятиліть) справляв учений широкої ерудиції, визнаний
джерелознавець, історіограф, фахівець з історії України в діапазоні від най-
давніших часів до новітньої епохи, член-кореспондент АН УРСР Ф.Шевченко.
Утім уже 1972 р. продемонстрував тенденцію до помітного зменшення чис-
ла статей з класичних періодів української історії. Так, за цей рік було вміще-
но 4 матеріали з археології, 2 з давньої доби, 6 середньовічних і 8 ранньоновіс-
тичних. Наступного року в цих категоріях відповідно було надруковано 1, 3, 2
та 6 матеріалів. Рекордно низькими виявилися показники 1976 й 1977 рр. –
1, 0, 3, 3 та 0, 1, 3, 2 відповідно. Така загальна картина, пов’язана зі зміною
політичних настроїв у вищих ешелонах влади та черговою хвилею пересліду-
вань інакомислення, що прокотилася країною після 1965 р., є характерною і
для першої половини 1980-х рр. Попри певні позитивні здобутки, які мали міс-
це у вивченні окремих аспектів медієвістичної та ранньоновістичної пробле-
матики, загальним результатом соціогуманітарної політики владних струк-
тур стало те, що майже на півтора десятиліття дослідження середньовічного і
ранньо нового періодів української історії фактично зникає з обширу наукових
зацікавлень істориків у радянській Україні, хоча і не переривається остаточно.
Перелом у розробці проблематики українського історичного процесу доби
середньовіччя – раннього нового часу припадає на середину 1980-х рр. Спри-
чинився до цього збіг низки обставин як об’єктивного, так і суб’єктивного харак-
теру. Поступове звільнення історичної науки в роки так званої «перебудови»
14 Яремчук В.П. Історична наука в УРСР у добу Шелеста // Український історичний журнал. –
2008. – №3. – С.159.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
24 В.М.Матях
від ідеологічного тиску супроводжувалося зростаючим інтересом до вузлових
проблем української історії доби середньовіччя – раннього нового часу незаан-
гажованої молоді, яка вливалася до фахового середовища. Цей процес збігся у
часі з певною кадровою ротацією в Інституті історії АН УРСР, внаслідок чого
ініціатива у формуванні дослідницьких напрямів у галузях медієвістики та
новістики перейшла у компетенцію молодої наукової генерації, яка пройшла
перед цим ґрунтовний академічний вишкіл.
Такий поворот відразу розширив спектр пошукових можливостей. По-
силюється джерельне підґрунтя наукових досліджень, активізується археогра-
фічна робота, що уможливлює доступ до засвоєння історіографічного спадку
представників не лише попередньої вітчизняної історіографічної традиції, а й
більш ґрунтовного ознайомлення з науковим доробком учених діаспори, над-
баннями світової методології. Поступово відходили у минуле великі колективні
праці, які, надаючи для масового читача значний масив інформації (хоч і з по-
мітними тематичними перекосами та ідеологічними викривленнями) з різних
епох і періодів української історії, водночас помітно гальмували реалізацію ін-
дивідуальних можливостей окремих науковців та підпорядковували інтерпре-
таційні схеми виробленій у кабінетах владних структур загальній концепції ба-
чення місця України в імперсько-радянських моделях історичного процесу.
Унезалежнення національного державного організму в серпні 1991 р.
означало остаточний перехід української історичної науки на нові методоло-
гічні засади, хоча рудименти попереднього часу ще довго давалися взнаки,
особливо в аспектах методологічного супроводу процесів становлення нової на-
ціональної концепції історії України, вироблення загальнодержавної історич-
ної політики та формування у сучасного українського суспільного загалу «уні-
фікованої», за висловом З.Когута, моделі історичної пам’яті15, випрацювання
сучасного понятійно-термінологічного апарату тощо.
В цілому ж з середини 1980-х рр. було взято курс на добір і виховання
перспективних наукових кадрів, розширення тематичного поля дослідниць-
ких практик, розробку актуальних, таких, що не піднімалися на попередньо-
му етапі, проблем з історії України доби середньовіччя і раннього нового часу
(а по суті, реанімацію дослідницьких пошуків у цих напрямах), створення
сприятливої для наукової творчості атмосфери. Прорив ізольованості від світо-
вого історіографічного потоку як першочергове висував на порядок денний за-
вдання засвоєння накопиченого за цей час в історичній думці практичного та
теоретичного досвіду, творчого адаптування для власних потреб апробованих
роками методик та одночасного випрацювання нових методологічних підхо-
дів, збагачення дослідницького інструментарію тощо. Загалом же йшлося про
назрілу очевидність «кардинальних змін у самому стилі мислення історика,
засобах систематизації та інтерпретації історіографічного матеріалу, в системі
категорій і понять, якими оперує історична наука»16.
15 Когут З. Коріння ідентичності: Студії з ранньомодерної та модерної історії України. – К.,
2004. – С.298.
16 Верменич Я. Історична регіоналістика в Україні: спроба концептуального аналізу. – К.,
2001. – С.177.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 25
Без сумніву, не міг пройти поза викликами часу і єдиний на тому етапі
історичний друкований орган. У планах редколегії часопису відводилася важ-
лива роль у справі апробації пошукових результатів такої масштабної пере-
орієнтації наукової галузі. «[…] без перебільшення можна сказати, що з кінця
80-х рр. “УІЖ” виконує роль одного із своєрідних орієнтирів у формуванні но-
вої вітчизняної історіографії, – підкреслювалося у присвяченій його діяльності
монографії. – На шпальтах часопису знаходять відображення найважливіші
аспекти історії України, які довгий час фальсифікувались або замовчувались.
Журнал відкрив невідомі, чи повернув забуті і напівзабуті імена, висвітлив
утаємничені факти та події, засвідчив якісно вищий рівень української історіо-
графічної школи»17. Помітно змінилася і пропорційність охоплення публікаці-
ями часопису різних хронологічних періодів українського минулого, що можна
побачити, зокрема, за даними наведеної нижче таблиці.
Рік видання Кількість
номерів
Загальна
кількість
наукових
студій
Давня
історія Середні віки Ранній
новий час
2008 6 83 1 8 10
2009 6 88 1 10 13
2010 6 86 3 13 18
2011 6 81 0 8 13
2012 6 73 0 13 19
2013 6 82 1 14 8
2014 6 73 1 13 11
2015 6 68 2 14 10
2016 6 56 1 12 8
2017 4 49 1 6 7
Загалом у 2008–2017 рр. (тут не враховано дані за два останніх номери по-
точного року) в «Українському історичному журналі було надруковано 11 пу-
блікацій з давньої історії України; 111 медієвістичних студій, з них з давньо-
руської тематики – 61, литуаністики – 38; ранньоновістичних – 127. Якщо
порівняти наведені цифри з даними за перше десятиліття діяльності часопи-
су, суттєві подвижки стають очевидними.
Однак статистичні показники окреслюють радше зовнішній бік проблеми.
Її сутнісне наповнення можна прослідкувати лише на підставі виявлення про-
блемно-тематичних горизонталей зведеного на сторінках «Українського істо-
ричного журналу» медієвістично-ранньоновістичного конструкту. При цьому
слід зауважити, що фактично у справі формування його проблемно-тематично-
го поля злилися два основоутворюючі потоки – концептуальна спрямованість
17 Гуржій О., Капітан Л. «Український історичний журнал» та проблеми вітчизняної медіє-
вістики в другій половині ХХ ст. – С.80.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
26 В.М.Матях
редакційного колективу часопису і персональний інтерес його дописувачів, що
формувався у змінних горизонтах загальноісторіографічних спроможностей.
Спробуємо з’ясувати, наскільки багатою впродовж шістдесяти років ді-
яльності друкованого органу є тематична палітра його медієвістичних та ран-
ньоновістичних публікацій. Зрештою, це дасть змогу прослідкувати зміну на
означеному періоді загальних тенденцій в українській історичній думці щодо
наукового вивчення національного історичного процесу від доби Київської
Русі до кінця XVIII ст., що, зокрема, становить основне проблемне поле на-
уково-дослідницьких пошуків одного із структурних підрозділів Інституту іс-
торії України – відділу історії України середніх віків і раннього нового часу,
а разом з тим важливу складову загальної концепції українського історичного
минулого.
Проблемно-тематичне поле конструкту формувалося у двох вертикальних
зрізах – медієвістичного та ранньоновістичного знання, формами репрезента-
ції якого виступили як аналітичні та конкретно-історичні розвідки і повідо-
млення про окремі факти чи події української історії, добірки джерел та іс-
торіографічні екскурси в історію дослідження тієї чи іншої теми, так і студії,
спрямовані на концептуалізацію тих чи інших знакових у минулому епох або
явищ. Його своєрідним підґрунтям став прошарок публікацій з давньої доби
української історії, що засвідчував хронологічну тяглість історичного процесу,
а водночас демонстрував зародження саме в цій добі багатьох тенденцій, які
виявили себе вже на нових цивілізаційних витках.
У цій вертикалі основні проблемно-тематичні лінії формувалися у
площинах дослідження давніх культур на історико-географічному ареа-
лі України та первинного культурно-господарського освоєння його окре-
мих частин (М.Бондар, І.Бугаївський, В.Гладилін, М.Гладких, Є.Максимов,
О.Мальований, С.Смирнов, Л.Солдатенко, Д.Телегін, О.Черниш, М.Шмаглій,
І.Шовкопляс, Б.Шрамко, С.Юренко, Е.Яковенко та ін.), скіфської цивілізації
(В.Андрєєв, Й.Брашинський, П.Каришковський, В.Петров, М.Скржинська,
А.Ха занов, В.Шипов), українського античного Північного Причорномор’я
(О.Жда нович, В.Збенович, В.Зуц, В.Кадєєв, П.Каришковський, І.Лісовий,
О.Од рін, А.Русяєва, М.Скржинська, Є.Черненко) та кочових цивілізацій
Криму (О.Лєс ков, О.Махньова, М.Мацкевой, А.Щепинський). Розглядалося
також питання взаємовідносин людини та природи в первісну епоху
(В.Гладилін). Потужний внесок у розробку історії давніх епох зробили до-
слідження українських археологів (І.Артеменко, Е.Балагурі, В.Баран,
Л.Гераськова, С.Матрос, І.Пилипчук, Б.Случанко, Б.Тимощук, М.Шарлемань,
І.Шовкопляс та ін.).
Студіювалися питання слов’янського етногенезу та переростання
слов’янських племінних союзів у територіальні об’єднання (М.Котляр, 1978 р.,
№1; О.Приходнюк, 1972 р., №2 та ін.); основних етапів розвитку слов’янської
ранньосередньовічної державності (В.Королюк, 1965 р., №8; Г.Ловмянський,
1969 р., №1; О.П’янков, 1965 р., №8); освоєння слов’янами нових територій,
взаємодії слов’янських народів із сусідами та їх господарської діяльності
(К.Айвазян, М.Кучінко, С.Пачкова, В.Пашуто, М.Рудь, Б.Тимощук та ін.).
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 27
Тематична репрезентація історії києво-руського періоду на сторінках
«Українського історичного журналу» на радянському етапі його існування, по-
при усталений історіографічний стереотип, демонструє доволі широку палітру
дослідницьких інтересів, причому як в аспектах звернення до широких науко-
вих проблем, так і відтворення казуально-локальних сюжетів.
Пріоритетом серед дописувачів користувалися питання формування те-
риторіальних кордонів Київської Русі та адміністративно-територіального
устрою давньоруських земель (О.Зайцев, 1974 р., №5; М.Корінний, 1981 р.,
№7; А.Поппе, 1960 р., №7; В.Ричка, 1983 р., №2; 1985 р., №9); місця та ролі
інородних етнічних елементів у процесі формування давньоруської народності
(О.Толочко, 1984 р., №7). Водночас приділялася увага питанням демографіч-
ного освоєння різних історико-географічних регіонів18.
Чільне місце на сторінках часопису посідала проблематика, пов’язана з
дослідженням соціально-економічного та політичного розвитку давньорусь-
ких міст, оформлення зверхності київського князя над удільними князівства-
ми. Так, на основних проблемах історії давньоруського міста зосередив свою
увагу М.Котляр (1985 р., №9). У студіях М.Брайчевського та В.Петрова від-
билася тогочасна дискусія про першопочатки Києва й походження його назви.
У фокусі наукових інтересів О.Головка (1982 р., №2), В.Довженка (1959р., №6)
та П.Толочка (1966 р., №10) виявилися питання політичного лідерства Києва
в період феодальної роздробленості. Розгляду основних тенденцій еволюції
міст Чернігово-Сіверської землі присвятив увагу В.Коваленко (1983 р., №8).
Висвітлювалися також і локальні епізоди з історії інших давньоруських міст.
Зокрема дослідники спробували дослідити етимологію назви міста Богуслава,
уточнити час заснування літописних Ізяслава та Бердичева, дослідити істо-
ричну топографію Чернігова й Білгорода, локалізувати місцезнаходження
давнього Болохова тощо. Традиційною практикою було вміщення спеціальних
статей до ювілейних дат в історії давніх міських центрів.
Помітне місце приділялося питанням зовнішньополітичної діяльності ки-
ївських князів, зокрема міждержавним стосункам Русі з Візантією (М.Котляр,
1966 р., №3; А.Сахаров, 1982 р., №10), Угорщиною (Я.Штернберг, 1983 р.,
№12), Польщею (О.Головко, 1983 р., №6), Болгарією (П.Атаносов, 1960 р.,
№4), Північним Причорномор’ям (І.Гапусенко, 1960 р., №6), боротьбі давньо-
руської держави з оточуючими кочовими племенами (В.Добрушкін, 1972 р.,
№8; М.Котляр, 1965 р., №1; М.Корінний, 1984 р., №7; Л.Рутківська, 1965 р.,
№ 11). М.Котляр спробував з’ясувати характер політичних відносин Києва
й Новгорода (1986 р., №9), розглянути результативність походів русичів на
Дунай (1966 р., №9).
У галузі соціально-економічної історії автори статей зосереджували увагу
насамперед на питаннях складання феодального землеволодіння в Давній Русі
18 Кравченко Н.М. До історії населення Східного Поділля середини першого тисячоліття н.е. //
Український історичний журнал. – 1966. – №12; Сухобоков О.В. Населення Дніпровського
Лівобережжя перед утворенням Київської Русі // Там само. – 1971. – №6; Тимощук Б.О. Північна
Буковина в ІХ–ХІ ст. // Там само. – 1980. – №9; Гапусенко І.М. Слов’янське населення на
Північному узбережжі Чорного і Азовського морів // Там само. – 1960. – №6.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
28 В.М.Матях
(М.Котляр), становлення поземельної форми данини в ІХ–Х ст. (О.Толочко),
характері соціальних конфліктів та специфічних формах виявлення соціаль-
ного протесту (М.Брайчевський, О.Жужундзе, В.Пашуто, І.Фроянов та ін.).
У цілому у 1960 – середині 1980-х рр. соціально-економічна проблематика іс-
торії Київської Русі на сторінках часопису помітно поступалася місцем темам
суспільно-політичної історії.
У центрі дослідницької уваги перебували також питання військової спра-
ви19, зброярства20 та фортифікаційного мистецтва русичів21. Натомість лише не-
значною мірою висвітлювалося культурне життя Давньоруської держави (бі льш-
менш компактний блок становлять хіба що матеріали з історії Софійсь ко го со-
бору в Києві (С.Висоцький, А.Поппе) та історії давньоруського літописання).
Фактично ігнорувалися питання церковної історії (за винятком статті
Я.Щапова). Лише на рубежі 1980–1990-х рр. релігійна тематика посіла чільне
місце в києво-руському проблемно-тематичному блоці «Українського історич-
ного журналу», що було безпосередньо пов’язано із започаткуванням в укра-
їнській історіографії нових дослідницьких практик. Звернення уваги науков-
ців на історію церкви обумовило появу низки публікацій з питань церковного
устрою Київської Русі, практики функціонування давньоруських монастирів
(В.Ричка). Серію статей на цьому етапі було присвячено проблемі християні-
зації Давньоруської держави (А.Жуковський, М.Корінний, М.Котляр, О.Рапов,
О.Толочко). Інноваційним у цей же час стало звернення авторів часопису до
питань політичної культури (О.Толочко), духовності і традиційної свідомості
давньоруського суспільства (В.Пуцько, Ю.Писаренко). На новий рівень було
виведене висвітлення в цілому традиційної проблеми відносин Київської Русі
з Візантією (О.Головко, А.Поппе).
Традиційно достатньо різноманітною сюжетно залишається проблемати-
ка історії Давньоруської держави і на наступному етапі. Вчених, котрі спе-
ціалізуються у цій сфері, цікавить досить широкий спектр питань, починаю-
чи з етнічної історії22 і закінчуючи сторінками повсякденного життя русичів23.
Оригінальними постановочними підходами і при цьому достатнім рівнем те-
оретизації позначені такі розвідки, як «Підсумки відзначення тисячолітньо-
го ювілею хрещення Русі-України» (1993 р., №1) А.Жуковського; «Держава
Романовичів та Золота Орда (40–50-ті рр. ХІІІ ст.)» (2004 р., №6) О.Головка;
19 Вілінбахов В.Б. З історії військової справи стародавньої Русі (ХІ–ХІІІ ст.) // Український
історичний журнал. – 1977. – № 1; Кирпичников А.М. Битви стародавньої Русі (ІХ–ХІІІ ст.) // Там
само. – 1969. – №10.
20 Кирпичников А.М. Озброєння воїнів Київської Русі в світлі русько-скандинавських кон-
тактів ІХ–ХІ ст. // Там само. – 1972. – №7; Його ж. Вивчення давньоруської зброї // Там само. –
1970. – №10 та ін.
21 Бугай А.С. Змійові вали Київщини // Там само. – 1970. – №6; Його ж. Один із стародав-
ніх озброєних рубежів на території Київщини // Там само. – 1971. – №7; Іванюк Я.Г. Місто-
фортеця Полтава (ХІ–ХІІІ ст.) // Там само. – 1976. – №4; Самойловський І.М. Переяславські
Змійові вали // Там само. – 1971. – №3; Силин О.П. Стародавні укріплення і фортеці Києва // Там
само. – 1975. – №9.
22 Волощук М.М. До питання східнослов’янського походження Петра Петуні // Там само. –
2011. – №3; Моця О.П. Самоідентифікація східних слов’ян у часи Русі // Там само. – 2015. – №1.
23 Ричка В.М. Чи «в руку» сон? Світ сновидінь та їх сприйняття у Давній Русі // Там само. –
2010. – №3; Його ж. Над чим сміялися в Київській Русі // Там само. – 2014. – №5.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 29
«Рівні етнічної самосвідомості давньоруського населення» (2006 р., №2),
«Київська Русь і країни Європи: характерні риси східнослов’янської держав-
ності, рівні міжнародних відносин та напрями контактів» (2007 р., №1) О.Моці
та ін. На сторінках часопису було розглянуто питання генеалогії поняття
«давньоруська народність»24; наведено дискусії, що точаться в наукових ко-
лах навколо терміну «Русь»25; оприлюднено новий погляд на «полюддя»26,
а також норманську гіпотезу заснування Давньоруської держави27. З сюжетів
політичної історії увагу дослідників привернули проблеми давньоруської дер-
жавності28, утворення окремих земель-князівств29, історія взаємин між полі-
тичними центрами Русі – Києвом і Новгородом30. Традиційно досліджувалися
міждержавні русько-візантійські відносини31. Було розглянуто місце Східної
Волині у зовнішній політиці Давньоруської держави32. Польський дослідник
А.Юсупович торкнувся маловідомої сторінки польсько-руських відносин кін-
ця Х – початку ХІ ст. (2015 р., №5). М.Котляр порушив питання феномену
удільної роздробленості Русі (2011 р., №3; 2013 р., №2). Розглядалися також
питання організаційних та репрезентаційних форм верховної влади (В.Ричка,
2009 р., №1), політичної спадщини Володимира Мономаха (В.Ричка, 2013 р.,
№3), ролі Північного Причорномор’я та Приазов’я в політичному й економіч-
ному розвитку Києворуської держави (О.Головко, 2014 р., №1) та ін.
У центрі дослідницької уваги опинився феномен княжого двору. Крім
присвяченої цій проблемі теоретичної статті М.Котляра (2006 р., №4), його
дослідженню присвятили свої розвідки С.Пушик, С.Висоцький, В.Козюба та
В.Ричка33. Було також уточнено події, пов’язані із загибеллю князів Бориса
24 Юсова Н.М. Ідейна й термінологічна генеалогія поняття «давньоруська народність» // Там
само. – 2006. – №4.
25 Шип Н.А. Дискусія про термін «Русь» // Там само. – 2002. – №6; Котляр М.Ф. Початки Русі:
Довкола 862-го року // Там само. – 2012. – №2.
26 Балушок В.Г. Полюддя: прагматична дія і ритуал // Там само. – 1994. – №1.
27 Горський А.А. Ще раз про роль норманів у формуванні Київської Русі // Там само. – 1994. –
№1.
28 Котляр М.Ф. Давньоруська держава кінця ХІ – початку ХІІ ст. (Від усобиць до стабіліза-
ції) // Там само. – 1997. – №2; Його ж. Давньоруська державність: до і після Любеча // Там само. –
1997. – №4; Його ж. Спадок Ярослава Мудрого (до проблеми історичної пам’яті літопису) // Там
само. – 2000. – №4; Яценко Б.І. Розвиток державного устрою України-Руси наприкінці ХІІ ст.
(Проект Романа Мстиславича і «Слово о полку Ігоревім») // Там само. – 1997. – №3.
29 Котляр М.Ф. До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства // Там само. – 1995. –
№6; Його ж. Галицько-Волинське князівство (до 800-ліття утворення) // Там само. – 2000. –
№1.
30 Куза А.В. Києво-новгородські взаємовідносини кінця ХІ – початку ХІІ ст. // Там само.. –
1994. – №5.
31 Головко О.Б. Проблеми взаємовідносин Київської Русі з Візантією у ІХ – першій половині
ХІ ст. // Там само. – 1989. – №1; Поппе А. Візантійсько-руський союзницький трактат 987 р. // Там
само. – 1990. – №6; Кушинська Л.А. Про джерело права русько-візантійських угод Х ст. //
Там само. – 1999. – №6; Ричка В.М. Візантійські походи київських князів в історичній пам’яті
східного слов’янства // Там само. – 2012. – №4.
32 Плахонін А.Г. Східна Волинь у зовнішній політиці Давньоруської держави (Х – перша по-
ловина ХІ ст.) // Там само. – 2000. – №4.
33 Пушик С.Г. Княждвір на Гуцульщині // Там само. – 1992. – №4; Висоцький С.О. Великий
Ярославів двір стародавнього Києва // Там само. – 1998. – №4; Козюба В.К. «Двір» в історико-
юридичних пам’ятках Давньої Русі // Там само. – 2003. – №1; Ричка В.М. Про склад і структуру
великокнязівського двору середньовічного Києва // Там само. – 2007. – №3.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
30 В.М.Матях
й Гліба34 та смертю Рюрика Ростиславича35. Т.Вілкул зробила спробу рестав-
рувати образ Володимира Мономаха за текстами давньоруських літописів36.
Ця ж дослідниця торкнулася також таких літописних текстологічних аспек-
тів, як трактування суспільного інституту віча та соціального інтерпретування
терміну «чадь»37, розглянула трактування Галицько-Волинським літописом
епізоду з остриженням князя Войшелка38. Проблему походження літописних
оповідей про нашестя Батия на руську землю порушив у своєму дослідженні
В.Стависький39.
Сфери воєнної історії торкнулися у своїх розвідках В.Бєліков, І.Добродошов,
В.Кучкін та В.Бережинський40. М.Котляр розглянув проблему сприйняття вій-
ни і воїнської слави давньоруськими книжниками41.
Важливе місце на сторінках часопису посіла проблема християнізації Русі,
різні аспекти якої відбито в розвідках Я.Затилюка (2014 р., №1), М.Котляра
(2008 р., №5), В.Рички (2013 р., №5), В.Ульяновського (2013 р., №5).
Розглядалася соціальна структура давньоруського суспільства (М.Котляр,
2015 р., №6), еволюційні процеси у суспільній сфері Києворуської держави
(М.Котляр, 2015 р., №6), становлення давньоруської провінції (М.Котляр,
2017 р., №4), міського самоврядування (М.Котляр, 2016 р., №1), давньоруської
правосвідомості (В.Ричка, 2010 р., №2).
Окрему групу складають розвідки з історії Галицько-Волинського князів-
ства, зокрема розглянуто джерельні згадки про останній похід князя Романа
Мстиславича (О.Головко, 2009 р., №4), відносини галицько-волинських кня-
зів із Німецьким орденом (Л.Войтович, 2010 р., №6; Т.Горбач, 2017 р., №2),
грошовий обіг на галицько-волинських землях у першій половині XIV ст.
(Г.Козубовський, 2016 р., №1) тощо.
У порівнянні з попереднім часом на сторінках «Українського історичного
журналу» з кінця 1980-х рр. з’явилися публікації з нової проблематики, зокре-
ма історії будівництва давньоруських храмів42, повсякденного монастирського
34 Котляр М.Ф. Чи Святополк убив Бориса і Гліба? // Український історичний журнал. –
1989. – №12.
35 Толочко О.П. Про місце смерті Рюрика Ростиславича // Там само. – 1997. – №5.
36 Вілкул Т.Л. Володимир Мономах: тексти і версії // Там само. – 2004. – №1.
37 Вілкул Т.Л. Віче в паралельних повідомленнях літописів // Там само. – 1998. – №4; Її ж.
Давньоруське «чадь»: соціальна інтерпретація терміна і поняття // Там само. – 1996. – №4.
38 Вілкул Т.Л. Галицько-Волинський літопис про постриження литовського князя Вой-
шелка // Там само. – 2007. – №4.
39 Стависький В.І. Проблема походження літописних оповідей про нашестя Батия на руську
землю у 1237–1241 рр. // Там само. – 1993. – №9.
40 Бєліков В.О. Про похід князя Ігоря на половців у 1185 р. // Там само. – 1967. – №2;
Добродошов І.Г., Кучкін В.А. Про дату битви новгород-сіверського князя Ігоря Святославича з
половцями в 1185 р. // Там само. – 1989. – №12; Бережанський В.Г. Війни Київської Русі з пече-
нігами // Там само. – 1996. – №6.
41 Котляр М.Ф. Війна і воїнська слава очима давньоруських книжників // Там само. – 2005. – №2.
42 Логвин Г.Н. Про час спорудження Софійського собору в Києві // Там само. – 1987. – №2; Ви-
соцький С.О. Хто й коли побудував Софійський собор у Києві? // Там само. – 1990. – №2; Толочко О.П.
Так званий «напис Петра Могили» у Софії Київській та дата заснування собору // Там само. –
2010. – №5; Архипова Є.І. Натурні дослідження у Софії Київській: декларації та реалії // Там само;
Пуцько В.Г. Про заснування Десятинної церкви у Києві // Там само. – 1990. – №9; Кабанець Є.П.
Про первісне освячення Успенського собору Києво-Печерського монастиря // Там само. – 1998. – №6;
Моця О.П. Південноруські храми (розміщення, розміри, хронологія) // Там само. – 2004. – №3 та ін.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 31
життя43, порушувалися питання шлюбних відносин за часів Київської Русі44.
У статті В.Воробйової було здійснено спробу розглянути обрядовість христи-
янських свят45. В.Пуцько та О.Ковалевська присвятили свої дослідження ви-
вченню світських елементів у духовній культурі стародавнього Києва46. Увага
дослідників зверталась також на питання сприйняття князівських ловів тра-
диційною свідомістю давньоруського суспільства47.
Традиційним залишався блок публікацій з історії давньоруських міст та
архітектурних пам’яток давньоруської спадщини48. Натомість упродовж остан-
ніх більш ніж двадцяти років не було опубліковано жодного дослідження з
питань економічного життя Давньоруської держави.
Пізнє середньовіччя, складовою якого є так звана литовсько-польська доба
української історії (цей час ми умовно обмежуємо XIV–ХVІ ст.), що майже до кінця
1980-х рр. фактично залишалася поза увагою науковців, а відповідно й редколегії
«Українського історичного журналу», у перші тридцять років його видання має
доволі незначну представленість як у кількісному, так і тематичному відношен-
ні. Першість у цій групі публікацій посідають студії з історії звільнення руських
земель з-під монгольської зверхності, ролі у цих процесах місцевого населення;
його боротьби в XV–XVI ст. з турецько-кримськими завойовниками (М.Борисов,
В.Крот, В.Петренко, Н.Рашба, Г.Хорошкевич, Ф.Шабульдо); політичного під-
порядкування земель Південно-Західної Русі, зокрема Київського князівства,
Литві (Ф.Шабульдо). Низку розвідок присвячено міжнародним політичним, еко-
номічним та культурним зв’язкам українських земель (М.Брайченко, Я.Ісаєвич,
Я.Матвіїшин, Л.Мельник, Н.Рашба), конфесійним аспектам (В.Мацкевич,
А.Поппе), питанням економічного й політичного освоєння Галичини (П.Сіреджук)
та Мароморощини (В.Маркуш), розвитку міського ремесла (Д.Мишко, Н.Подоляк)
та міського самоврядування (П.Сас) упродовж XV – першої половини XVI ст., іс-
торії заснування першого братства (О.Дзюба), розвитку друкарської справи
(М.Гамрецький, Я.Дашкевич, Г.Дробчак, С.Пасинецький, А.Смідович).
Однак надалі тематичний репертуар литуаністичних публікацій поміт-
но розширюється як за рахунок розвідок із традиційних проблем суспільно-
політичної історії, так і з соціально-економічної проблематики, питань судо-
чинства та самоврядування, церковно-культурного життя тощо. Переважна їх
43 Васюта О.О. До питання про час заснування та становлення Богородичного (Єлецького)
монастиря у Чернігові // Там само. – 2016. – №6; Ричка В.М. Повсякденне життя монастирів
Київської Русі // Там само. – 1995. – №5.
44 Ричка В.М. Шлюб і подружнє життя у Київській Русі // Там само. – 1992. – №1.
45 Воробйова І.П. Християнські свята в середньовічному Києві // Там само. – 2000. – №3.
46 Ковалевська О.О. До питання ідентифікації світських постатей композиції «Перший
Вселенський собор» стінопису Софії Київської // Там само. – 2012. – №1; Пуцько В.Г. Світські
елементи в духовній культурі стародавнього Києва // Там само. – 1996. – №3.
47 Писаренко Ю.Г. Князівські лови в традиційній свідомості давньоруського суспільства //
Там само. – 1993. – №7/8.
48 Куриленко В.Є. До локалізації літописного міста Хоробора // Там само. – 1993. – №1;
Баран В.Д. Княжий Галич в історії України // Там само. – 2001. – №4; Баженов О.Л. Міста
давньоруського Пониззя в літописах // Там само. – 2004. – №6; Ричка В.М. Галич – другий Київ:
середньовічна формула чи історіографічна метафора? // Там само. – 2006. – №1; Воронова О.А.
З історії дослідження Звіринецьких печер у Києві // Там само. – 1995. – №5; Ричка В.М. Корсунь
в історії й культурі Київської Русі // Там само. – 2015. – №3 та ін.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
32 В.М.Матях
більшість датована другою половиною 1990-х рр. – початком 2000-х рр., коли в
литуаністиці розпочався помітний процес позитивних зрушень, обумовлений
припливом у галузь нових наукових сил, що мало своїм наслідком порушення
монополізації цієї сфери, активізацію науково-дослідної роботи, а відповідно і
значне кількісне зростання наукової продукції. Утім увага до литуаністичних
сюжетів не послаблюється і надалі. Зокрема у часопису звернуто увагу на та-
кий важливий аспект, як перебування частини українських земель у складі
Московського князівства з кінця ХV ст.49; порушено проблему політичної ло-
яльності населення Великого князівства Литовського50; розглянуто питання
міжконфесійних взаємин і суспільно-політичних рухів в Україні51; здійснено
спробу проаналізувати умови угод кінця XIV ст. між Литвою та Москвою52.
У галузі воєнної історії увагу звернуто на дві переломні для долі України бит-
ви – біля Синіх Вод та на р. Ведроша53. Останніми роками започатковано такі
дослідницькі аспекти, як правління Коріатовичів на Поділлі та їх васальні сто-
сунки з Казимиром ІІІ і Людовіком Угорським; формування території історич-
ного Поділля у другій половині XVI ст. (В.Михайловський, 2009 р., №5; 2010 р.,
№4; 2017 р., №3), Радзивілли та Україна (О.Русина, 2014 р., №6; 2015 р., №2),
генеалогія литовської знаті (О.Вінниченко, 2009 р., №5; В.Поліщук, 2008 р.,
№2). В аспектах дослідження історії повсякдення порушено питання про чи-
тацькі зацікавлення населення Великого князівства Литовського на початку
XVI ст. (К.Кириченко, 2011 р., №2), розглянуто сюжет, пов’язаний з одружен-
ням Станіслава Оріховського (Д.Вирський, 2014 р., №1) тощо.
В економічно-правному блоці розглянуто формування ринку землі у
Великому князівстві Литовському (А.Блануца, 2010 р., №1) та шляхетського й
монастирського землеволодіння (А.Блануца, 2010 р., №2; Т.Люта, 2015 р., №6);
нормативно-правове регулювання митних відносин (О.Дячок, 2013 р., №1).
Порушено проблему впровадження волочної поміри на українських землях у
складі Литви54, а також окремі питання розвитку торгівельних відносин55; ево-
люцію суспільно-територіальних форм сільської громади56 та копного суду у
49 Русина О.В. Українські землі у московській зовнішній та внутрішній політиці кінця ХV –
початку ХVІІ ст. // Український історичний журнал. – 1996. – №4.
50 Русина О.В. Проблеми політичної лояльності населення Великого князівства Литовського
у ХІV–ХVІ ст. // Там само. – 2003. – №6.
51 Любащенко В.І. Єретично-раціоналістичні рухи в Україні ХV–XVI ст. (до питання генези
та еволюції «пожидовлення») // Там само. – 1996. – №4; Русина О.В. Міжконфесійні взаємини
й суспільно-політичні рухи ХV – початку XVI ст. на теренах України // Там само. – 2006. – №3.
52 Василенко В.О. Литовсько-московські угоди 60-х – 80-х рр. ХІV ст. (спірні проблеми історії
Європи) // Там само. – 2005. – №6.
53 Козир І.А., Чорний О.В. Локалізація місця битви на Синіх Водах 1362 р. у світлі нових
джерел // Там само. – 2012. – №2; Моця О.П. Синьоводська битва та її наслідки в контексті істо-
рії середньовічної Європи // Там само; Шабульдо Ф.М. Битва біля Синіх Вод 1362 р.: маловідомі
та незнані аспекти // Там само. – 1996. – №2; Казаков О.О. Битва на річці Ведроші 14 липня
1500 р. // Там само. – 1998. – №5.
54 Гурбик А.О. Волочна поміра на українських землях у складі Великого князівства
Литовського в XVI ст. // Там само. – 1996. – №4.
55 Кривонос В.П. Львівсько-левантійська торгівля наприкінці ХV – в середині XVIІ ст. // Там
само. – 1995. – №1; Подоляк Н.Г. «Битва за Балтику» і зміни в торговій політиці Ганзи в ХV–
XVI ст. // Там само. – 2002. – №2.
56 Гурбик А.О. Сільська громада в Україні ХІV–XVI ст.: еволюція основних суспільно-терито-
ріальних форм // Там само. – 1997. – №5.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 33
XIV–XVI ст.57; досліджено процеси становлення й розвитку литовської право-
вої системи та формування на теренах цієї держави правової культури58; про-
аналізовано земельні контракти волинської шляхти59, правові й економічні
джерела, що стосуються інституту «старини» та «новини»60; також розглянуто
окремі аспекти функціонування органів міського самоврядування в середньо-
вічних містах України61.
Що стосується історії церкви, то тут основна увага дослідників зосередже-
на на сюжетах, пов’язаних із церковними уніями останньої третини XVI ст.
(примітно, що вони привертали увагу не лише українських, а й російських
фахівців і були покликані до життя переважно відзначенням 400-ї річниці
Берестейської унії)62. Оригінальний сюжет, що характеризує стан релігійнос-
ті українських елітарних кіл, покладено в основу розвідки В.Ульяновського63.
Було також поставлене питання про православні парафії Подільського воє-
водства64, роль візантійсько-київської спадщини в культурному розвитку
Великого князівства Литовського65; проаналізовано полеміко-догматичні збір-
ки XVI – початку XVIІ ст.66 Увагу дослідників привернули також початковий
період київського книгодрукування67; середньовічної житлової забудови в
Кам’янці-Подільському68 тощо.
57 Гурбик А.О. Копні суди на українських землях у ХІV–XVI ст. // Там само. – 1990. – №10.
58 Ващук Д.П. Становлення та розвиток правової системи Великого князівства Литовського у
другій половині ХV – першій третині XVI ст. // Там само. – 2015. – №2; Його ж. Формування пра-
вової культури Великого князівства Литовського у другій половині ХV – першій третині XVI ст. //
Там само. – 2014. – №1.
59 Блануца А.В. Земельні контракти волинської шляхти в другій половині XVI ст. // Там
само. – 2005. – №6.
60 Блануца А.В., Ващук Д.П. Інститут «старини» й «новини» в правових та економічних
джерелах Великого князівства Литовського (друга половина XV–XVI ст.) // Там само. – 2006. –
№2; Ващук Д.П. Інститут «старини» у Великому князівстві Литовському (аналіз матеріалів
Литовської метрики) // Там само. – 2011. – №1.
61 Климовський С.І. До питання про «обмеженість» магдебурзького права середньовічного
Києва // Там само. – 1997. – №4; Білоус Н.О. Функції та основні напрями діяльності Київського
магістрату в XVI – першій половині XVIІ ст. // Там само. – 2005. – №5; Її ж. Луцьке війтів-
ство в ХV–XVIІ ст.: характеристика інституту та персоналії урядників // Там само. – 2015. –
№4; Поліщук В.В. Луцький замковий уряд в адміністративній системі Великого князівства
Литовського від початку XV ст. до реформ 1564–1566 рр. // Там само. – 2005. – №1; Капраль М.М.
Функціонування органів влади Львова у ХІІІ–XVIІІ ст. (нарис історії інститутів магдебурзького
права) // Там само. – 2006. – №5.
62 Кочан Н.І. Флорентійська унія і Київська митрополія: до характеристики розвитку та вті-
лення ідеї унії церков // Там само. – 1996. – №1; Флоря Б.М. Східні патріархи і західноруська церк-
ва // Там само; Тимошенко Л.В. Артикули Берестейської унії 1596 р. // Там само; Харишин М.В.
Українська церква між двома уніями (1569–1596 рр.) // Там само. – №4; Зема В.Є. Флорентійська
унія та автокефалія церкви // Там само. – 2003. – №1.
63 Ульяновський В.І. Велика передсмертна молитва князя Іллі Острозького: форми і прояви
релігійності та есхатологічні мотиви // Там само. – 2013. – №6.
64 Михайловський В.М. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборо-
вих реєстрів 1560-х рр. // Там само. – 2012. – №6.
65 Пуцько В.Г. Візантійсько-київська спадщина в культурному розвитку Великого князівства
Литовського // Там само. – 1998. – №5.
66 Зема В.Є. Полеміко-догматичні збірки XVI – початку XVIІ ст. // Там само. – 2001. – №5.
67 Харламов В.О. Нові дані про початок книгодрукування у Києві // Там само. – 1990. – №9;
Фрис В.Я. Перший київський буквар // Там само. – 1992. – №4.
68 Пламеницька О.А. Середньовічна житлова забудова Кам’янця-Подільського // Там само. –
1987. – №3.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
34 В.М.Матях
Історію пізньосередньовічного Криму в останні роки представлено сюжета-
ми, в яких розглядаються відносини Кримського ханства з суспільно-держав-
ними центрами Північного Причорномор’я й Великого князівства Литовського
(В.Гулевич, 2013 р., №1; 2014 р., №6), також охарактеризоване правління
Джанібека Султана впродовж 1476–1477 рр. (В.Гулевич, 2017 р., №1).
Однак, слід зауважити, що загалом розвідки з історії українського пізнього
середньовіччя поступаються публікаціям з історії Київської Русі не лише за кіль-
кісним показником (1:2). Певній їх частині притаманний радше описовий, аніж
аналітичний характер, при цьому часто порушуються суто локальні сюжети.
Безальтернативно лідерство в медієвістично-новістичному комплексі статей
і повідомлень упродовж трьох перших десятиліть (як, до речі, і на наступному
етапі) закріплюється за студіями з історії України другої половини ХVI–ХVIII ст.
В «Українському історичному журналі» було вміщено комплекс оглядових ста-
тей із соціально-економічної проблематики (переважно стосовно Лівобережної
України та Правобережжя). Їх автори (О.Гуржій, І.Гуржій, П.Михайлина,
О.Путро, І.Слабеєв, М.Ткаченко, І.Шульга та ін.) головну увагу зосередили на
питаннях ролі та місця окремих прошарків і станів у соціальній структурі то-
гочасного українського суспільства69, а також тих диференційних процесах, що
мали місце у ХVIІ–ХVIII ст. у промисловому розвитку окремих регіонів70; про-
блемах торгівлі та зміцнення торговельно-економічних зв’язків України з су-
сідніми державами71. Було також розглянуто основні засади соціально-еконо-
мічної політики гетьманської адміністрації в роки Визвольної війни72,
виявлено закономірності формування грошово-ринкової системи в Гетьманщині73.
69 Слабєєв І.С. Соціальне розшарування серед чумаків у ХVIII–ХІХ ст. // Український іс-
торичний журнал. – 1959. – №2; Ткаченко М.М. До питання про соціально-економічний роз-
виток Лівобережної України (друга половина ХVІI – початок ХVIII ст.) // Там само. – 1964. –
№1; Кулаковський В.М. Класове розшарування міського населення Лівобережної України у
ХVIII ст. // Там само. – 1980. – №9; Гуржій О.І. Класи-стани та їх еволюція на Лівобереж ній
Україні в період пізнього феодалізму // Там само. – 1985. – №3.
70 Бойко І.Д. Промисли на Україні в ХVІI ст. // Там само. – 1962. – №1; Голобуцький І.В.
Російські вчені ХVIII ст. про стан ремесел, промислів та промисловості на Україні // Там само. –
1977. – №6; Пеняк П.С. Виробниче і внутрішнє життя в ремісничих цехах Закарпаття ХVIII –
першої половини ХІХ ст. // Там само. – 1982. – №9; Маркуш В.М. Соціально-економічне станови-
ще Мараморощини в ХIV–ХVII ст. (на матеріалах Закарпаття) // Там само. – 1971. – №7.
71 Гуржій І.О. Соціально-економічні зміни та розвиток постійної торгівлі в містах України кінця
ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. // Там само. – 1959. – №5; Його ж. Місце України в зовнішній тор-
гівлі Росії кінця ХVIІ – першої половини ХІХ ст. // Там само. – 1960. – №5; Тищенко М.Ф. Про участь
Лівобережної України в зовнішній торгівлі Росії у ХVIІІ ст. // Там само. – 1963. – №6; Подградська О.М.
Про вивіз ремісничих виробів із Молдавії на Львівський ринок у ХVI–VIІ ст. // Там само. – 1965. – №1;
Її ж. До питання про роль Кам’янця-Подільського в торгівлі України з Молдавією в ХVI–ХVIІ ст. //
Там само. – 1969. – №9; Кулаковський В.М. Торгівельні зв’язки Лівобережної України з Польщею
у ХVIІІ ст. // Там само. – 1978. – №6; Його ж. Торговельні зв’язки міст Лівобережної України з міс-
тами Росії у ХVIІІ ст. // Там само. – 1975. – №7; Шульга І.Г. З історії економічних зв’язків України з
Молдавією у другій половині ХVIІІ ст. // Там само. – 1975. – №6; Смолій В.А. Зміцнення торгівель-
но-економічних зв’язків Правобережної України з Росією в другій половині ХVIІІ ст. // Там само. –
1978. – №9; Шульга І.Г. З історії економічних і культурних зв’язків Закарпаття з іншими українськи-
ми землями і Росією наприкінці ХVIІ – першій половині ХІХ ст. // Там само. – 1965. – №6.
72 Голобуцький В.О. Соціально-економічна політика гетьманської адміністрації (1648–
1657 рр.) // Там само. – 1979. – №1.
73 Гуржій О.І. Основні закономірності розвитку торгівлі і місцевих ринків на Україні у ХVIІІ ст. //
Там само. – 1986. – №8; Чернов Є.І. З історії української нумізматики (Грошова термінологія ХVIІ–
ХVIІІ ст.) // Там само. – 1959. – №1; Гісцова Л.З., Котляр М.Ф. Фальшивомонетники в Полтавському
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 35
Серія публікацій присвячена питанням поземельних відносин в Україні, кон-
центрації великих земельних угідь у руках шляхтичів, католицького духівни-
цтва та козацької старшини й одночасного збідніння (а згодом і закріпачення)
мас рядового козацтва і селянства74, проблемам економічно-адміністративного
розвитку міст, а також промислово-мануфактурного виробництва75.
У суспільно-політичній проблематиці (загалом цей зріз мав порівняно об-
межене представництво в загальному репертуарі часопису) превалюють дослі-
дження зовнішньополітичних відносин76, протистояння України з Туреччиною
та Кримом77.
Окрему нечисленну групу становлять публікації з історії українсько-
го козацтва. Постановочним характером з-поміж них відзначаються статті
М.Котляра78 та Б.Флорі79. О.Апанович порушила питання щодо доцільності ак-
тивізації пошукової роботи в козакознавчій проблематиці80, а також розглянула
полку на початку ХVIІІ ст. // Там само. – 1970. – №9; Котляр М.Ф. Грошовий обіг на Лівобережній
Україні в другій половині ХVІІ – першій половині ХVIІІ ст. // Там само. – 1971. – №4; Його ж.
Монета й грошова лічба на Лівобережній Україні ХVIІІ ст. // Там само. – 1972. – №2; Його ж. Історія
грошового ринку України ХVІ ст. в тогочасних письмових пам’ятках // Там само. – 1972. – №10;
Балабушевич Т.А. Рух цін у Східній Галичині в середині ХVIІІ ст. // Там само. – 1973. – №5.
74 Коцієвський О.С. Закріпачення селян Південної України (кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст.) // Там
само. – 1961. – №2; Спаська Є.О. Господарство кролевецьких окупників Риндіних (на Чернігівщині
в ХVІІ–ХІХ ст.) // Там само. – 1962. – №5; Пірко В.О. Помісне господарство Галицького Прикарпаття
в першій половині ХVIІІ ст. (На матеріалах Перемишльської землі) // Там само. – 1969. – №1;
Козловський П.Г. Спільні риси еволюції магнатського помістя Білорусії та Правобережної України
в другій половині ХVIІІ ст. // Там само. – 1973. – №3; Балабушевич Т.А. Вплив розвитку філь-
варково-панщинного господарства на становище селян магнатських маєтків Східної Галичини в
середині ХVIІІ ст. // Там само. – 1975. – №2; Гуржій О.І. Феодальне землеволодіння і джерела його
зростання на Лівобережній Україні в першій половині ХVIІІ ст. // Там само. – 1979. – №11; Його ж.
Землеволодіння селян і рядових козаків на Лівобережній Україні у другій половині ХVІІ – 60-х
роках ХVIІІ ст. // Там само. – 1981. – №5; Зінченко А.Л. Католицькі та уніатські єпископські маєтки
на Правобережній Україні наприкінці ХVIІІ ст. // Там само. – 1984. – №1.
75 Кісь Я.П. Джерела поповнення львівського міщанства в ХVIІ–ХVIІІ ст. // Там само. –
1960. – №1; Дерев’янкін Т.І. Про долю посесійної мануфактури в період промислового пере-
вороту на Україні (Ряшківська суконна мануфактура) (ХVIІІ ст.) // Там само. – 1962. – №6;
Романовський В.О. Українські городяни і політика царського уряду в другій половині ХVI ст. //
Там само. – 1966. – №2; Яценко Г.А. Деякі питання розвитку товарного виробництва у пізньо-
феодальну добу (ХVIІІ ст.) // Там само. – 1966. – №4; Михайлина П.В. З історії соціально-еконо-
мічного життя українських міст (кінець ХVІ – перша половина ХVIІ ст.) // Там само. – 1969. –
№11; Тхор В.М. Про стан вивчення історії міст України ХVІІ–ХVIІІ ст. // Там само. – 1974. – №8;
Його ж. Про органи управління в містах України другої половини ХVIІ–ХVIІІ ст. // Там само. –
1975. – №12; Сас П.М. Деякі особливості міського самоврядування на Україні в ХV–ХVI ст. // Там
само. – 1982. – №9.
76 Атанасов Петко. З минулого болгаро-українських зв’язків (ХІ ст. – 1877 р.) // Там само. –
1960. – №4; Олійник Л.В. З історії російсько-українських відносин (1660–1665 рр.) //
Там само. – 1963. – №2; Флоровський А.В. Російсько-австрійські відносини на початку
ХVIІІ ст. // Там само. – 1965. – №3; Дашкевич Я.Р. Українсько-іранські переговори напередодні
Хотинської війни // Там само. – 1971. – №9.
77 Подгородецький Л., Рашба Н.С. Розгром турецько-татарських полчищ (1621 р.) // Там
само. – 1971. – №9; Санін Г.О. Боротьба України і Росії проти турецької агресії в 1672 р. //
Там само. – 1971. – №12; Панашенко В.В. 300-річчя героїчної оборони Чигирина від турецько-
татарської агресії // Там само. – 1977. – №8.
78 Котляр М.Ф. Хто такі бродники (До проблеми виникнення українського козацтва) //
Там само. – 1969. – №5.
79 Флоря Б.М. З історії взаємовідносин українського козацтва і російського уряду (80-і – 90-і
роки ХVІ ст.) // Там само. – 1978. – №8.
80 Апанович О.М. Достойно увічнимо пам’ять славних запорожців // Там само. – 1967. – №7.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
36 В.М.Матях
передумови та наслідки ліквідації Запорозької Січі81. Окрему публікацію було
присвячено місцю і ролі Хортиці в історії козацтва82. На питаннях участі за-
порожців разом з донським козацтвом у справі відбиття кримсько-турецьких
нападів зупинилася у своїй статті В.Панашенко83. У центрі уваги дослідників
опинилися також доля П.Калнишевського84, деякі аспекти культурного жит-
тя козацької спільноти85, розвитку козацького прапорництва86. В окрему групу
можна винести частину публікацій з козакознавчої проблематики, для якої є
характерною вузькотематична спрямованість.
Найбільш системно на етапі 1960 – початку 1980-х рр. в «Українському іс-
торичному журналі» представлено тематику соціальних і визвольних змагань
українського народу у XVII–XVIII ст. Серія публікацій присвячена першим ко-
зацьким повстанням та соціальній боротьбі населення українських земель на-
передодні87 та в роки Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького88,
участі українців у селянських війнах у Росії у другій половині XVII–
XVIII ст.89, опришківському та гайдамацькому рухах90. Важливі теоретичні
81 Апанович О.М. Передумови та наслідки ліквідації Запорозької Січі // Український історич-
ний журнал. – 1970. – №8.
82 Кищенко М.П. Про місце і роль Хортиці в історії запорозького козацтва // Там само. – 1968. – №8.
83 Панашенко В.В. Спільна боротьба запорозьких та донських козаків проти кримських та
османських феодалів-завойовників (ХVІ – перша половина ХVІІІ ст.) // Там само. – 1979. – №4.
84 Фруменков Г.Г. Доля останнього кошового отамана Запорозької Січі (П.І.Калнишевсь ко-
го) // Там само. – 1966. – №1.
85 Гуменюк А.І. Сторінка з історії культурного життя запорозьких козаків (Пісні, танці, ХVІІ–
XVIII ст.) // Там само. – 1966. – №6.
86 Ісаєвич Я.Д. Бойові прапори козацького війська (середина ХVII ст.) // Там само. – 1963. – №1.
87 Шекера І.М. Матеріали про становище селян та антифеодальні рухи на Правобережній
Україні в другій половині ХVІ ст. // Там само. – 1959. – №6; Мишко Д.І. Селянсько-козацьке повстання
під проводом Павла Бута (До 300-річчя повстання) // Там само. – 1967. – №6; Його ж. Повстання під
проводом Якова Острянина і Дмитра Гуні // Там само. – 1968. – №4; Кулаковський В.М. До 375-річ-
чя селянсько-козацького повстання під проводом Северина Наливайка // Там само. – 1969. – №11;
Його ж. Перше селянсько-козацьке повстання на Україні // Там само. – 1972. – №5; Натикач П.І.
З історії суспільно-політичного руху на Україні в кінці ХVI – першій половині ХVIІ ст. // Там само. –
1978. – №3; Щербак В.О. Повстання 1630 року на Україні під проводом Тараса Федоровича // Там
само. – 1980. – №11; Його ж. Антифеодальна боротьба народних мас України напередодні визволь-
ної війни 1648–1654 рр. // Там само. – 1984. – №8 та ін.
88 Степанков В.С. Антифеодальна боротьба на Україні після укладення Зборівської уго-
ди (1649–1650 рр.) // Там само. –1975. – №1; Сергієнко Г.Я. Визвольна війна 1648–1654 рр. і
возз’єднання України з Росією // Там само. – 1978. – №8; Шевченко Ф.П. Участь представни-
ків різних народностей у визвольній війні 1648–1654 рр. на Україні // Там само. – 1978. – №11;
Сергійчук В.І. Військово-територіальна організація народної армії в перший період визвольної
війни 1648–1654 рр. // Там само. – 1982. – №7 та ін.
89 Муравльова Т.М. З історії спільної боротьби народних мас Росії та України проти кріпосниць-
кого гніту в 70-х роках ХVIII ст. // Там само. – 1958. – №5; Мишко Д.І. Селянська війна під керівни-
цтвом Степана Разіна (До 300-річчя від дня початку) // Там само. – 1970. – №4; Рознер І.Г. Участь
українців у селянській війні 1774–1775 рр. // Там само. – 1974. – №4; Сергієнко Г.Я. Селянська війна
в Росії під проводом К.О.Булавіна і піднесення антифеодальної боротьби на Україні // Там само. –
1977. – №9; Стецюк К.І. Спільна боротьба народних мас Росії та України проти феодально-кріпос-
ницького гніту під час селянської війни 1667–1671 рр. // Там само. – 1979. – №7; Шевченко Ф.П.
375-річчя селянської війни, очолюваної Іваном Болотниковим // Там само. – 1981. – №5 та ін.
90 Грабовецький В.В. Виступи галицьких опришків у другій половині ХVII ст. // Там само. –
1959. – №4; Маруня П.Ю. Селянські рухи на Півночі Лівобережної України (40–70-ті роки
ХVII ст.) // Там само. – 1961. – №2; Грабовецький В.В. Походження назв повстанців проти фе-
одального гніту на Україні // Там само. – 1962. – №2; Його ж. Відгук гайдамацького руху на
західноукраїнських землях // Там само. – 1968. – №6; Гуржій І.О. Повстання в Кліщинцях
(До 200-річчя з часу початку) // Там само. – 1967. – №6; Храбан Г.Ю. З історії гайдамаччини //
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 37
питання дослідження соціальної боротьби в Україні порушили у своїх студіях
О.Апанович, І.Бойко, Л.Мулявічюс, В.Смолій91. О.Касименко зосередив увагу
на актуальних (безперечно, у рамках панівної на той час концепції) аспек-
тах дальшої наукової розробки історії Визвольної війни українського народу92.
В.Крижанівська зробила акцент на проблемі взаємозв’язку національно-ви-
звольної боротьби населення Правобережної України та зовнішньої політики
уряду Речі Посполитої93.
Також було звернуто увагу на соціальні виступи поспільства Сло бо жан-
щини, селян Північної Буковини та українського козацтва у другій половині
ХVII–ХVIII ст.94 Водночас у полі зору фахівців опинилися такі великі соціальні
виступи, як повстання 1794 р. у Правобережній Україні95 та події у с. Турбаї96.
Певною популярністю у дослідників користувалися питання, пов’язані із
спільною соціальною боротьбою українського, молдавського та білоруського
етносів97; було, зокрема, розглянуто окремі її форми98.
Поряд із традиційною для української історіографії проблематикою по-
літичної та соціально-економічної історії на сторінках «Українського історич-
ного журналу» започатковується вивчення питань, пов’язаних із світоглядом
та формуванням суспільної свідомості українського соціуму наприкінці ХVI –
у XVIII ст.99, розробляються питання його духовності й культурного розвитку100,
Там само. – 1968. – №6; Його ж. Коли ж саме здобуто повстаннями Умань у 1768 р.? // Там само. –
1969. – №5; Шевченко Ф.П. Про міжнародне значення повстання 1768 р. на Правобережній
Україні // Там само. – №9; Боровой С.Я. До хронології історії гайдамаччини // Там само. – №10;
Мицик Ю.А. Перша згадка про гайдамаків // Там само. – 1981. – №10.
91 Апанович О.М. Національно-визвольні війни в епоху феодалізму // Там само. – 1965. – №12; Бой-
ко І.Д. Ще раз про характер національно-визвольних воєн в епоху феодалізму // Там само. – 1966. – №2;
Мулявічюс Л.П. Про методи та методику вивчення селянських рухів // Там само. – 1971. – №1; Смолій В.А.
Антифеодальні рухи на Правобережній Україні в другій половині ХVIII ст. // Там само. – 1975. – №10.
92 Касименко О.К. Деякі питання дальшої наукової розробки історії визвольної війни: 1648–
1654 рр. // Там само. – 1958. – №5.
93 Крижанівська В.В. Про вплив класової боротьби селян Правобережної України на зовніш-
ню політику Речі Посполитої (кінець ХVII – 60-ті рр. ХVIIІ ст.) // Там само. – 1974. – №11.
94 Мойсеєнко О.З. До 300-річчя повстання на Слобідській Україні // Там само. – 1970. – №9;
Путро О.І. До питання про антифеодальну боротьбу українського козацтва в другій половині
ХVIII ст. // Там само. – 1971. – №8; Кожолянко Г.К. Антифеодальна боротьба селянства Північної
Буковини в кінці ХVIII – на початку ХІХ ст. // Там само. – 1978. – №9.
95 Смолій В.А. Повстання 1794 р. під керівництвом Т.Костюшка і Правобережна Україна //
Там само. – 1974. – №2.
96 Гуржій І.О. Героїчна сторінка історії України (До 180-річчя Турбаївського повстання) //
Там само. – 1969. – №6.
97 Грабовецький В.В. З історії спільної антифеодальної боротьби селян України та Молдавії в
ХVI–XVIII ст. // Там само. – 1973. – №7; Атюшевський О.П. З історії спільної боротьби трудящих
України і Білорусії в середині ХVII ст. // Там само. – 1980. – №2.
98 Путро О.І. Шукання козацтва як форма антифеодальної боротьби // Там само. – 1969. –
№11; Борисенко В.Й. Втечі російських селян на Лівобережну Україну в другій половині ХVII ст. //
Там само. – 1984. – №8.
99 Крип’якевич І.П. До питання про національну самосвідомість українського народу в кінці
ХVI – на початку XVIII ст. // Там само. – 1966. – №2; Натикач П.І. До питання про соціально-
політичні погляди учасників селянсько-козацьких повстань 30-х років ХVII ст. // Там само. –
1977. – №1; Пушкарьов П.М. Методологічні проблеми вивчення історії суспільної думки // Там
само. – 1984. – №3; Смолій В.А. Формування соціальної свідомості учасників народних рухів на
Україні (друга половина ХVII–ХVIIІ ст. // Там само. – 1985. – №6.
100 Коляда Г.І. З історії румунсько-українських друкарських зв’язків у ХVII ст. // Там само. –
1964. – №1; Гамрецький М.М. Початок книгодрукування в Києві (До 350-ліття з часу заснування
Український історичний журнал. – 2017. – №6
38 В.М.Матях
еволюції освітянської сфери, зокрема наведено характеристики стану початко-
вої, середньої та вищої освіти у ХVIIІ – першій половині ХІХ ст.101, простежу-
ються діяльність Києво-Могилянської академії102 та Харківського колегіуму103,
принципи організації навчання козацьких дітей на Запорожжі104. У центрі
уваги перебували також українсько-російські освітянські зв’язки ХVIII ст.,
які традиційно трактувалися в контексті загального українсько-російського
зближення105.
Започаткування (після значної перерви) циклу публікацій з українського
державотворення раннього нового часу відбулося ще до проголошення неза-
лежності України. Так, восени 1990 р. в «Українському історичному журналі»
надруковано велику статтю В.Смолія та О.Гуржія106, в якій порушено проблему
періодизації державотворчого процесу, визначено головні чинники, що сприя-
ли становленню національного державного організму й означено його «основні
функціональні параметри»107. Наступного року вироблення концептуальних під-
ходів до дослідження Української держави раннього нового часу було продовже-
но в теоретичних статтях В.Смолія108 та В.Степанкова109. Дещо пізніше у часопи-
су друкуються розвідки з проблеми становлення в Україні монархічної форми
правління110; формування владної вертикалі, зокрема у зрізі функціонування
інституту полковника111, діяльності гетьманського уряду в 1733–1735 рр.112;
друкарень) // Український історичний журнал. – 1966. – №11; Дашкевич Я.Р. Вірменське друкарство
на Україні (До 350-річчя виходу в світ першої вірменської друкованої книги на Україні) // Там само. –
1966. – №12; Панашенко В.В. До історії українського ділового письма другої половини ХVII ст. // Там
само. – 1968. – №12; Мацкевич В.А. До експансії папства на Україні в ХVI ст. // Там само. – 1969. –
№7; Марков А.П. Питання культури українського народу ХVII–ХVIIІ ст. // Там само. – 1971. – №2.
101 Удод О.П. Початкова освіта на Україні наприкінці ХVIII – першій половині ХІХ ст. // Там
само. – 1969. – №9; Його ж. Середня та вища освіта на Україні (кінець ХVІІІ – перша половина
ХІХ ст.) // Там само. – 1970. – №6.
102 Штернберг Я.В. Студенти і вихованці Київської академії в Угорщині у ХVIIІ ст. (з історії
українсько-угорських культурних зв’язків) // Там само. – 1965. – №4; Шевченко Ф.П. Закарпатці –
студенти Київської академії ХVIIІ ст. // Там само. – №6; Хижняк З.І. Київська академія – перший
вищий учбовий заклад на Україні // Там само. – 1971. – №1; Бородій М.К. Участь вихованців
Київської академії в розвитку вітчизняної медицини ХVIIІ ст. // Там само. – 1980. – №3 та ін.
103 Кук В.С. Харківські школи – Колегія та Додаткові класи // Там само. – 1970. – №7.
104 Пуха І.В. Про школи в Запорізькій Січі // Там само. – 1969. – №3; Панашенко В.В. Навчання
козацьких дітей грамоти та військової справи на Лівобережній Україні в ХVIІI ст. // Там само. –
1972. – №2.
105 Шип Н.А. З історії розвитку медичної освіти в Росії і на Україні в другій половині ХVІII ст. //
Там само. – 1975. – №11; Її ж. Роль вищих навчальних закладів Москви та Петербурга в розви-
тку російсько-українських зв’язків (Друга половина ХVІII ст.) // Там само. – 1976. – №8.
106 Смолій В.А., Гуржій О.І. Становлення української феодальної державності // Там само. –
1990. – №10.
107 Гуржій О., Капітан Л. «Український історичний журнал» та проблеми вітчизняної медіє-
вістики в другій половині ХХ ст. – С.85.
108 Смолій В.А. Українська козацька держава // Український історичний журнал. – 1991. –
№4.
109 Степанков В.С. Богдан Хмельницький і проблеми державності України // Там само. –
1991. – №9, 11.
110 Степанков В.С. Проблема становлення монархічної форми правління Богдана Хмель-
ницького (1648–1657 рр.) // Там само. – 1995. – №4.
111 Горобець В.М. Полковник Війська Запорозького та його влада // Там само. – 2014. – №4;
Його ж. Право вільної елекції полковника Війська Запорозького: козацькі традиції у випробу-
ванні імперськими новаціями // Там само. – 2015. – №5.
112 Мельник Л.Г. Правління гетьманського уряду (1733–1735 рр.) // Там само. – 2001. – №5.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 39
знищення інституту гетьманства113 тощо. З нових підходів досліджувалися проце-
си становлення політичної еліти Української держави114. Розкрито соціополітич-
не тло, на якому розгорталися події т. зв. «чорної ради» 1663 р.115 Т.Чухліб спробу-
вав подивитися на проект так званого «козацького князівства» крізь призму його
можливої альтернативності політичному устрою Гетьманщини116. Синтезними
підходами позначена велика розвідка Р.Симоненка, в якій висвітлюється роль
геополітичного фактора в історії України117. У рамках розгортання просторових
досліджень порушено питання про візію українським козацтвом територіального
ареалу Української держави118, боротьби за збереження її територіальної ціліс-
ності119, діяльності губернської межової служби в південному регіоні120.
У низці статей порушувалися питання політики українських урядів на між-
народній арені. Зокрема в публікації Л.Мельника увагу зосереджено на укра-
їнсько-турецькому векторі взаємовідносин в політичних проектах Пилипа
Орлика121. Перебуванню гетьмана-емігранта у Швеції присвячено невелику сту-
дію дослідника з цієї країни122. Тема українсько-шведських відносин знайшла
своє продовження також у статті Я.Федорука, побудованої навколо дипломатич-
ної акції кримського хана 1655 р.123 У розвідках Т.Чухліба та В.Станіславського
відбилися складні перипетії, пов’язані з визначенням зовнішньополітичних
пріоритетів уряду І.Мазепи в роки Північної війни та впливу на їх формування
українського козацтва124. У великих студіях Я.Федорука125, В.Станіславського126,
Т.Чухліба127 розглянуто деякі аспекти українсько-польських відносин. Питанням
113 Струкевич О.К. Про остаточне знищення гетьманства на Україні та заснування другої
Малоросійської колегії // Там само. – 1993. – №7/8.
114 Степанков В.В. Становлення політичної еліти Гетьманщини в період революції XVII ст.:
особливості, суперечності, деструктивні процеси // Там само. – 2016. – №6.
115 Горобець В.М. «Чорна рада» 1663 р.: подія та її соціополітичний контекст // Там само. –
2013. – №4.
116 Чухліб Т.В. Проект «козацького князівства» – історична альтернатива політичного устрою
Гетьманщини? // Там само. – 2014. – №4.
117 Симоненко Р.Г. Про геополітичний фактор в історії України // Там само. – 2001. – №3;
2002. – №6.
118 Когут З. Кордони України: територіальні візії козаків від гетьмана Б.Хмельницького до
гетьмана І.Самойловича // Там само. – 2011. – №3; Таїрова-Яковлева Т.Г. До питання про історичні
й територіальні уявлення козацької старшини наприкінці XVII ст. // Там само. – 2012. – №4.
119 Гуржій О.І. Проблема збереження територіальної цілісності Гетьманщини за царювання
Петра І // Там само. – 2015. – №3.
120 Коник Ю.О. Складання генеральних карт і планів як напрямок діяльності губернської межової
служби Півдня України в останній третині XVIII – першій третині XIX ст. // Там само. – 2011. – №3.
121 Мельник Л.Г. Українсько-турецькі взаємовідносини і політичні проекти П.Орлика // Там
само. – 1997. – №6.
122 Хеггман Б. Пилип Орлик у Швеції // Там само. – 1996. – №3.
123 Федорук Я.О. Посольства кримського хана Мегмеда Ґірея ІV до Швеції, Данії та Австрії у
1655 р. // Там само. – 2010. – №5.
124 Станіславський В.В. Іван Мазепа в таборі Карла ХІІ: турецький вектор дипломатичної ді-
яльності // Там само. – 2008. – №5; Чухліб Т.В. Мазепинська Україна між Російською та Шведською
коронами: дилема вибору протекції // Там само. – 2009. – №2; Його ж. Козацтво Правобережної
України в міжнародних відносинах під час Північної війни 1700–1721 рр. // Там само. – 2011. – №1.
125 Федорук Я.О. Українська проблематика на віленських переговорах між Річчю Посполитою
та Росією восени 1656 р. // Там само. – 2012. – №5.
126 Станіславський В.В. Політичні відносини Запорозької Січі з Річчю Посполитою та
Правобережною Україною в 1686–1699 рр. // Там само. – 1998. – №6; 1999. – №1.
127 Чухліб Т.В. Україна та Польща під час правління короля Яна ІІІ Собеського: пошуки втра-
ченого миру // Там само. – 2002. – №1.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
40 В.М.Матях
формування раднотського зовнішньополітичного курсу Б.Хмельницького при-
свячено публікацію А.Гурбика128. Однак найбільш широко представлена про-
блематика українсько-російських відносин в XVIІ–XVIII ст. Зокрема визначе-
но їх основні тенденції, особливості, характер, етапи129, місце і значення в їх
розвитку білоруського фактора130; порушено питання про посольство Війська
Запорозького до Москви в 1620 р.131; досліджено російський вектор зовнішньопо-
літичних програм окремих українських гетьманів132 тощо. Цикл статей присвя-
чено висвітленню певних аспектів українсько-московського договору 1654 р.133
та зовнішньополітичного курсу українських урядів після Переяслава134, а також
супутнім укладанню Гадяцької угоди подіям та ролі останньої в українській іс-
торії135. Додаткові штрихи внесено в політичний курс Петра І в українському
питанні136. Останніми роками увага дослідників все частіше звертається на такі
регулятори суспільно-політичної сфери, як зрада, донос, образа гетьманської
честі або ж інститут самозванства та їх вияви на українському ґрунті137.
У контексті дослідження Української держави раннього нового часу на
увагу заслуговують також розвідки з історії розбудови війська138, стратегії і
128 Гурбик А.О. Раднотський зовнішньополітичний курс гетьмана України Б.Хмельницького
(1656–1657 рр.) // Український історичний журнал. – 2008. – №6.
129 Гуржій О.І. Про особливості українсько-російських взаємовідносин в середині XVIІ ст.
(1654–1657 рр.) // Там само. – 1992. – №10/11. – С.13–23; Горобець В.М., Струкевич О.К.
Українсько-російські політичні відносини другої половини XVIІ–XVIІІ ст.: тенденції, характер,
етапи // Там само. – 1997. – №1.
130 Горобець В.М. Іван Нечай та українсько-російські суперечки за Білорусь (1654–1659 рр.) //
Там само. – 1998. – №1–2.
131 Сас П.М. Посольство Війська Запорозького до московського царя Михайла Федоровича
(1620 р.) // Там само. – 2003. – №6; 2004. – №1.
132 Горобець В.М. Московська політика Богдана Хмельницького: дипломатична ритори-
ка та політична практика // Там само. – 1995. – №4; Його ж. Московський договір гетьмана
І.Брюховецького 1665 р. // Там само. – 2003. – №6; Його ж. Зовнішня політика Гетьманату другої по-
ловини 50-х рр. XVIІ ст.: впливи суспільно-політичного протистояння в Україні та трансформації
регіональних геополітичних процесів // Там само. – 2005. – №2; Бульвінський А.Г. Дипломатичні
зносини України в період гетьманування Івана Виговського (серпень 1657 – серпень 1659 рр.) //
Там само. – 2005. – №1; Чухліб Т.В. Особливості зовнішньої політики І.Самойловича та проблема
міжнародного становища Українського гетьманату в 1672–1686 рр. // Там само. – №2.
133 Мицик Ю.А. З досліджень історії Переяславської ради 1654 р. // Там само. – 2003. – №1;
Степанков В.С. Переяславська присяга 1654 р.: зміст і наслідки // Там само. – №6; 2004. –
№1; Чухліб Т.В. Переяславська угода 1654 р. у контексті міжнародного утвердження ранньомо-
дерної Української держави: причини, укладення, наслідки // Там само. – 2003. – №1, 3–4.
134 Горобець В.М. Українська зовнішня політика після Переяслава: стратегічні цілі та тактичні від-
ступи другої половини 1655 р. // Там само. – 2000. – №1–2; Чухліб Т.В. Гетьманування Петра Дорошен-
ка: причини «вірності» та «зради» королю, султану й царю (1665–1676 рр.) // Там само. – 2007. – №1.
135 Горобець В.М. «Це вікопомне склеювання знову в одне…»: Зовнішньополітичні стимули
та соціополітичні аванси для впровадження Гадяцької унії 1658 р. // Там само. – 2009. – №4;
Чухліб Т.В. Гадяцька угода та ідеї її відновлення в українсько-польських відносинах другої по-
ловини ХVII ст. (до 350-річчя укладання) // Там само. – 2008. – №3.
136 Серов Д.О., Таїрова-Яковлева Т.Г. Смерть Петра Полуботка в Петербурзі: як це сталося й
що саме планував Петро І // Там само. – 2015. – №6.
137 Бовгиря А.М. Самозванство в Україні XVII–XVIII ст. // Там само. – 2015. – №6; Його ж.
Образа честі гетьмана у XVIII ст. // Там само. – 2016. – №2; Його ж. Доноси у суспільно-політич-
ному житті Гетьманщини XVII–XVIII ст. // Там само. – 2013. – №1; Моця О.П. Зрада й донос у
контексті дослідження діяльності І.Мазепи // Там само. – 2012. – №5.
138 Апанович О.М. Воєнне мистецтво Богдана Хмельницького та його сподвижників // Там
само. – 1995. – №4; Стороженко І.С. Збройні сили України від останньої третини XVIІ ст. до
кінця XVIІІ ст. // Там само. – 1998. – №1; Сокирко О.Г. Жолдацькі формування в Гетьманщині
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 41
тактики українських воєначальників в окремих битвах139, участі іноземних
контингентів у російсько-шведському протистоянні під час Північної війни140.
Помітне місце на сторінках «Українського історичного журналу» посі-
дають статті, присвячені ролі кримського фактора в історії ранньомодерної
України. Зокрема розширено інформацію про татарські набіги на українські
землі141. Було також означено проблему селянської колонізації півострова в
кінці XVIII ст.142 Окремі публікації присвячено походам російських та укра-
їнських військ на Крим у 1687 та 1689 рр.143, витокам кримської політики
Б.Хмельницького144. Політичні відносини Запорожжя з Кримським ханством
розглядаються в ґрунтовних, зіпертих на багату джерельну базу статтях
В.Станіславського145. Наведено українську та російську версії розвитку укра-
їнсько-кримських політичних відносин у 1660-х рр.146
Традиційну проблематику національно-визвольних змагань українців за
доби раннього нового часу, починаючи від 1990-х рр., у вміщених у часопису публі-
каціях представлено з нетрадиційних ракурсів. Зокрема В.Смолій порушив дис-
кусійні питання історії Коліївщини147, тяглості традицій національно-визвольної
війни у соціальних та національно-визвольних виступах українського населення
у другій половині XVIІ–XVIII ст.148 А.Зінченко та Г.Сергієнко звернулися до виявів
соціального й національного протестів на теренах Правобережної України149.
1669–1765 рр. // Там само. – 2006. – №4; Його ж. Артилерія козацької держави: створення, розви-
ток, внутрішня організація (1648–1781 рр.) // Там само. – 2012. – №4.
139 Панашенко В.В. Шлях армії Карла ХІІ на Україну (1709 р.) // Там само. – 1991. – №2;
Свєшніков І.К. Розкопки місця Берестецької битви 1651 р. // Там само. – 1991. – №12; Сто ро женко І.С.
Битва на Жовтих Водах // Там само. – 1995. – №4–5; Бульвінський А.Г. Конотопська битва 1659 р. //
Там само. – 1998. – №3–4; Чухліб Т.В. Українсько-польська військова взаємодія під час гетьмануван-
ня С.Куницького (1683–1684 рр.) // Там само. – 2000. – №5; Гурбик А.О. Вторгнення військ Великого
князівства Литовського в Україну та оборона Києва (1651 р.) // Там само. – 2006. – №6; Мицик Ю.А.
Облога Збаража (1649 р.): відоме й невідоме // Там само. – 2008. – №5; Сокирко О.Г. Війська українських
гетьманів у Полтавській битві 27 червня 1709 // Там само. – 2009. – №2; Вирський Д.С. Битва під Білою
Церквою 1626 р. та «Реляція правдива…» Яна Доброцеського // Там само. – 2010. – №6; Його ж. Виправа
князя С.К.Корецького у Степове Побужжя (серпень – жовтень 1644 р.) // Там само. – 2015. – №1.
140 Слісаренко О.М. Волоські полки армій Карла ХІІ та Петра І в кампаніях 1708–1709 рр. //
Там само. – 2017. – №1; Його ж. Російський корпус в операції під Переволочною у червні 1709 р.
(зауваження щодо одного історичного міфу) // Там само. – 2015. – №5.
141 Галенко О.І. Про татарські набіги на українські землі // Там само. – 2003. – №6.
142 Гнезділов О.Ф. Заселення російськими та українськими селянами Криму в кінці
XVIІІ ст. // Там само. – 1987. – №6.
143 Заруба В.М. Походи російських та українських військ на Крим у 1687 й 1689 рр. // Там
само. – 1992. – №9.
144 Брехуненко В.А. Витоки кримської політики Богдана Хмельницького // Там
само. – 1995. – №4.
145 Станіславський В.В. Запорозька Січ у політичних відносинах з Кримським ханством
(початок XVIІІ ст.) // Там само. – 1995. – №6; Його ж. Політичні відносини Запорозької Січі й
Кримського ханства напередодні Полтавської битви // Там само. – 1998. – №1.
146 Газін В.В. Крим – Україна: політичні стосунки періоду гетьманування Павла Тетері
(1663–1665 рр.) // Там само. – 2001. – №1; Яковлєва Т.Г. Кримсько-турецький фактор у політиці
гетьманів України у 60-ті рр. XVIІ ст. // Там само. – 2003. – №2.
147 Смолій В.А. Деякі дискусійні питання історії Коліївщини (1768 р.) // Там само. – 1993. –
№10. – С.21–29.
148 Смолій В.А. Традиції визвольної війни 1648–1654 рр. в антифеодальній боротьбі на
Україні (друга половина XVIІ – XVIІІ ст.) // Там само. – 1991. – №1.
149 Зінченко А.Л. З історії селянського руху на Правобережній Україні у XVIІІ – першій
половині ХІХ ст. // Там само; Сергієнко Г.Я. Правобережна Україна: відродження козацької
Український історичний журнал. – 2017. – №6
42 В.М.Матях
Абсолютно новими для часопису виявилися теми, пов’язані з історією ран-
ньомодерного етногенезу150, українського націєтворення151 та політичної куль-
тури українців на етапі раннього нового часу152. Зокрема новаційний ракурс
переломлення києво-руської спадщини та давньоруської історії світоглядом
міщанських кіл і духовенства Гетьманщини запропонований Я.Затилюком153.
В аналогічному зрізі написана стаття В.Рички «Пригадування Русі (осмис-
лення спадщини св. Володимира в українській суспільно-політичній думці
XVII ст.)» (2012 р., №1), а також студії М.Котляра (2009 р., №6) та російського
фахівця О.Іщенка (2015 р., №1; 2016 р., №1).
Натомість традиційна для попереднього часу соціально-економічна
проблематика помітно втратила у своєму кількісному вимірі. Так, за остан-
нє тридцятиліття в «Українському історичному журналі» її представлено
лише кількома публікаціями, в яких розглядаються питання типології й
еволюції основних суспільно-територіальних форм сільської громади в
Україні154, общинні поземельні відносини у звичаєвому праві Лівобережної
України155, торгівельні зв’язки між Лівобережною і Правобережною части-
нами156, а також північнопричорноморськими регіонами Російської імперії
та Туреччиною157, місце Чернігівщини в економічному просторі ХVII ст.158,
питання козацького землеволодіння159 та основні аспекти земельної полі-
тики уряду Павла І на правобережних теренах160. У постановочному плані
державності й визвольний рух проти панування Речі Посполитої (80–90-ті рр. XVIІ – початок
XVIІІ ст.) // Український історичний журнал. – 1996. – №3.
150 Балушок В.Г. Севрюки XIV–XVII ст.: спроба етнічної атрибуції // Там само. – 2016. – №3;
Моця О.П. Етнічні процеси в автохтонному середовищі на етапі ранньомодерної та модерної іс-
торії України // Там само. – 2010. – №1.
151 Сисин Ф. Хмельниччина та її роль в утворенні модерної української нації // Там само. –
1995. – №4; Струкевич О.К. Українська «нація до націоналізму»: пошуки критеріїв ідентичності
в Україні-Гетьманщині XVIІІ ст. // Там само. – 1999. – №6; Його ж. Українська ранньомодерна
нація: історико-етнонаціологічні аспекти дослідження // Там само. – 2001. – №5.
152 Сас П.М. Реформаційні погляди Івана Вишенського – прояв опозиції пануючій ідеології
феодального суспільства // Там само. – 1987. – №6; Його ж. Українсько-польський мислитель доби
Відродження Станіслав Оріховський: на шляху до історизму нового часу // Там само. – 1991. –
№1; Його ж. «Руська» орієнтація політичної свідомості Адама Кисіля // Там само. – 2000. – №5;
Мельник Л.Г. Склад депутації від України до Комісії по укладанню нового «Уложення» 1767–
1768 рр. // Там само. – 1999. – №2; Вирський Д.С. «Зем’яни» Псевдо-Оріховського як пам’ятка
консервативної суспільної думки України XVI ст. // Там само. – 2005. – №6.
153 Затилюк Я.В. «Спадкоємці», «власники» та «охоронці» києво-руської спадщини в уяв-
леннях мешканців Гетьманщини другої половини XVIІ ст. // Там само. – 2011. – №5; Його ж.
Давньоруська історія на службі у київських церковних ієрархів середини – другої половини
XVIІ ст.: політична риторика та статус митрополії // Там само. – 2012. – №6.
154 Гурбик А.О. Сільська громада в Україні в XІV–XVIІІ ст.: еволюція основних суспільно-те-
риторіальних форм // Там само. – 1997. – №5.
155 Сироткін В.М. Общинні поземельні відносини у звичаєвому праві Лівобережної України
(друга половина XVIІ–XVIІІ ст.) // Там само. – 1987. – №6.
156 Мельниченко В.М. Торговельні зв’язки між Лівобережною і Правобережною Україною у
другій половині XVIІ ст. // Там само. – 1998. – №1.
157 Тимченко В.М. Розвиток торговельного мореплавства між північнопричорноморськими
регіонами Російської імперії та Туреччиною (1774–1853 рр.) // Там само. – 2009. – №2.
158 Пиріг П.В. Економічні зв’язки Чернігівщини в середині XVIІ ст. // Там само. – 1991. – №12.
159 Путро О.І. До питання про форми власності на землю українського козацтва // Там само. –
1992. – №2.
160 Рудакова Ю.К. Основні аспекти земельної політики уряду Павла І на території
Правобережної України // Там само. – 2005. – №3.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 43
окреслено питання фінансово-економічної адаптації Буковини після включен-
ня її до складу Австрійської імперії161, порушено проблему становлення та роз-
витку купецького стану в Лівобережній і Слобідській Україні162, на підставі
нових архівних матеріалів розглянуто механізми ідентифікації українсько-
го купецтва163. Також проаналізовано соціально-економічні погляди Федора
Туманського164.
Блок соціально-побутової історії на шпальтах «Українського історично-
го журналу» останніми роками позначено цікавими знахідками та новацій-
ними дослідницькими підходами. Зокрема заслуговують на увагу спроби ви-
світлення питань соціального дисциплінування165, соціальних прерогатив від
обіймання полковницьких посад та інших старшинських урядів166. Уперше
порушено питання встановлення церковного контролю за мораллю парафі-
ян167 та з’ясування основ народної побожності168. Також в полі уваги науковців
опинилися аспекти повсякденного життя представниць козацько-старшин-
ських родин169, кримінальної відповідальності та шлюбно-сімейних відносин
мирян Російської православної церкви170. У межах дослідження річпосполит-
ських повсякденних практик розглянуто механізми регулювання шляхетської
поведінки171, традиції укладання шляхетських заповітів172, шлюбних звичаїв
161 Огуй О.Д. Проблеми грошового обігу Буковини за часів військової адміністрації
(1775–1786 рр.): фінансово-економічна адаптація краю після його анексії Австрією // Там
само. – 2008. – №2.
162 Гуржій О.І. Купецький стан на Лівобережній і Слобідській Україні в другій половині
XVIІ – у XVIІІ ст.: проблеми становлення та розвитку // Там само. – 2004. – №3.
163 Станіславський В.В. Ідентифікація українських купців Війська Запорозького у «зовніш-
ній» і «внутрішній» документації російського посольства в Османській імперії (початок XVIІІ ст.) //
Там само. – 2015. – №4.
164 Литвинова Т.Ф. Соціально-економічні погляди й господарські інтереси Ф.Й.Тумансь ко-
го // Там само. – 2007. – №1.
165 Горобець В.М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних пол-
ках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1721 і 1732 рр.) // Там
само. – 2008. – №5.
166 Горобець В.М. Соціальні аванси та матеріальні вигоди від посідання полкового уряду
в Гетьманщині: шляхетство, маєтності, соболі… // Там само. – 2017. – №1; Його ж. Старшина
Гетьманщини: неслужбовий вимір службової кар’єри провідної соціальної верстви // Там само. –
2012. – №4.
167 Романова О.О. Сповідальні книги Київської митрополії ХVIII ст. як спосіб церковно-
го контролю за мораллю парафіян // Там само. – 2008. – №4; Її ж. Образ «грішника» за ма-
теріалами сповідних розписів Київської митрополії 1730–1760-х рр. // Там само. – 2012. –
№1.
168 Романова О.О. Очікування «чуда» як основа народної побожності (Київська митрополія,
XVIII ст.) // Там само. – 2010. – №1.
169 Таїрова-Яковлева Т.Г. До питання про повсякденне життя представниць козацько-стар-
шинських родин початку ХVIII ст. // Там само. – 2008. – №3.
170 Маслійчук В.П. Вік дорослішання: початок повної кримінальної відповідальності
в Лівобережній та Слобідській Україні у другій половині ХVIII ст. // Там само. – 2010. – №2;
Петренко І.М. Згода як умова укладання шлюбу в контексті шлюбно-сімейних відносин мирян
Російської православної Церкви (ХVIII ст.) // Там само. – №5.
171 Старченко Н.П. Поєдинки у шляхетському середовищі Волині (остання третина XVI –
початок XVIІ ст.) // Там само. – 2012. – №3; Її ж. Честь як реґулятор шляхетського повсякдення
(Волинь останньої третини XVI – початку XVIІ ст.) // Там само. – №6.
172 Вінниченко О.В. Засвідчення і свідки шляхетських тестаментів першої по-
ловини ХVIII ст. (за матеріалами Львівського ґродського суду) // Там само. – 2008. –
№5.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
44 В.М.Матях
мешканців Самбірської економії173, повсякденного життя та професійної діяль-
ності мистецьких осередків174 тощо.
Розглядалися також питання формування національної інтелігенції175.
Окремі публікації присвячені діяльності українських навчальних закладів у
XVIII ст.176 Так, у руслі інтелектуальної історії написано статтю В.Кононенка,
в якій порушено проблему співвідношення традиційного й модернізаційного
в політичній культурі ХVIII ст.177 Характеристику інтелектуального співто-
вариства українців в імперській столиці (в контексті дослідження проблеми
«свої – чужі») та практику використання їх інтелекту навела у своїх розвідках
О.Дзюба178. Вона ж загострила увагу на ролі в інтелектуальному житті епохи
мемуаристів Я.Марковича та М.Ханенка179, зупинилася на питанні ідентич-
ності листів І.Мазепи до Мотрі Кочубеївни180. Проблеми застосування примусу
в інтелектуальному житті ХVIII ст. торкнувся О.Лукашевич181.
Окремо слід відзначити статті з питань демографії, міграційних проце-
сів, історії національних меншин, що проживали на українських теренах182.
Останніми роками помітно пожвавилося студіювання у царині українського
права183.
У цілому незначною кількістю публікацій представлено культурологічні
сюжети та аспекти релігійної історії. Серед них заслуговують на увагу позна-
чені новаційними підходами і спостереженнями розвідки П.Саса, присвячені
173 Герасимчук М.Є. Посаг, віно та «внесення» у шлюбній практиці мешканців Самбірської
економії першої третини XVIІ ст. (на підставі записів до замкової книги від 1614–1632 рр. //
Український історичний журнал. – 2015. – №6.
174 Лильо О.М. Повсякденне життя та професійна діяльність скульпторів Львова другої по-
ловини XVIІІ ст. // Там само. – 2017. – №2.
175 Апанович О.М. Урядові службовці Гетьманщини – українська інтелігенція XVIІІ ст. // Там
само. – 1997. – №2; Федірко А.М. Патріотична освічена еліта Новгорода-Сіверського на рубежі
XVIІІ–ХІХ ст. // Там само. – 1998. – №2; Даниш М. Українські студенти в Братиславському ліцеї у
XVIІІ ст. // Там само. – 1991. – №3; Даниляк П.Г. Тадеуш Чацький та його роль у розвитку освіти
на Правобережній Україні // Там само. – 2009. – №2.
176 Кагамлик С.Р. Роль Київської академії в зміцненні культурно-освітніх зв’язків україн-
ських земель у XVIІІ ст. // Там само. – 1991. – №3; Травкіна О.І. Чернігівський колегіум (до
300-річчя заснування) // Там само. – 2000. – №5–6.
177 Кононенко В.П. Інтелектуальна біографія Павла Полуботка: обстоювання традиції «мо-
дернізаційною» риторикою (до 350-річчя Павла Полуботка) // Там само. – 2010. – №4.
178 Дзюба О.М. Інтелектуальне співтовариство українців у Петербурзі 1760–1780-х рр.: «свої –
чужі» // Там само. – 2011. – №5; Її ж. Українська духовна еліта в Росії XVIІІ ст.: служіння і служба
(на матеріалах епістолярної спадщини) // Там само. – 2012. – №6.
179 Дзюба О.М. Вихованці Києво-Могилянської академії: українські мемуаристи Я.Маркович
та М.Ханенко (перша половина XVIІІ ст.) // Там само. – 2016. – №3.
180 Дзюба О.М. Чи писав гетьман Іван Мазепа листи Мотрі Кочубеївні? // Там само. – 2009. –
№6.
181 Лукашевич О.А. Бюрократичний інтелект на службі в губернському управлінні ХVIII ст.
(примус до творчості) // Там само. – 2010. – №5.
182 Кондрацький А.А. Поляки на Україні в Х–ХІХ ст. // Там само. – 1991. – №12; Гуржій О.І.
До питання про кількість та етнічний склад населення України у другій половині XVIІ ст. // Там
само. – 1993. – №4/6; Гедьо А.В. Переселення греків з Криму до Приазов’я у 1778 р. // Там само. –
2001. – №1; Муляр А.М. Міграційні процеси на Правобережній Україні в кінці XVIІ – на початку
XVIІІ ст. // Там само. – 2000. – №2.
183 Білоус Н.О. До питання про запровадження магдебурзького права в Києві // Там само. –
2008. – №1; Бовгиря А.М. «…Я вашого царя не знаю»: українці як фігуранти судових справ про
образу честі монарха (ХVIII ст.) // Там само. – 2008. – №5; Ващук Д.П. «Інститут старшини» у Ве-
ли кому князівстві Литовському (аналіз матеріалів Литовської метрики) // Там само. – 2011. – №1.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 45
дослідженню рукописного Євангелія Петра Сагайдачного та питанням віднов-
лення ієрархії Київської митрополії184. Загалом увага до історії церкви посилю-
ється з 1990-х рр. Зокрема з цієї тематики було опубліковано такі ґрунтовні роз-
відки, як «Про шляхи розвитку церкви в Україні й Росії (ІХ–XVI ст.)» В.Косика
(1993 р., №2/3–4/6); «З історії православної релігійної культури Сяноцької землі
(Х–ХVII ст.)» М.Бендзи (2008 р., №5); «Церковна еліта та її роль у процесі фор-
мування політичної самосвідомості в Україні» Т.Євсєєвої (1999 р., №2); «Про
підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату наприкінці
XVIІ ст.» О.Шевченко (1994 р., №1) та дослідників зі стамбульського науково-
го центру О.Кула й О.Кульчинського (2016 р., №6); «Богдан Хмельницький
та Українська православна церква (1648–1657)» М.Харишина (1995 р., №4–
5); «Зв’язки київського архієпископа Петра Могили з молдавськими князів-
ствами» К.Рєзакевича (1996 р., №3), «Київський патріархат у проектах Петра
Могили» Ю.Мицика (2007 р., №1). Спеціальну розвідку було присвячено роз-
криттю процесів залучення українського населення до діяльності ордену єзуї-
тів у межах Речі Посполитої185.
На пріоритетні ж позиції у цей час вийшла козакознавча проблемати-
ка, поштовхом до чого послужили відзначення у першій половині 1990-х рр.
500-річчя виникнення козацької спільноти в Україні та 400-річного ювілею
будівничого Української ранньомодерної держави гетьмана Б.Хмельницького.
Як наслідок, лише впродовж означеного періоду в «Українському історичному
журналі» було вміщено низку ґрунтовних розвідок з історії походження укра-
їнського козацтва та його попередників186; козацьких повстань кінця XVI –
першої половини XVIІ ст.187; розглянуто роль Запорозької Січі як консолідую-
чого фактора в історії запорозького козацтва до Національно-визвольної війни
середини XVIІ ст.188; оприлюднено результати археологічних обстежень місць
розташування козацьких Січей189; проаналізовано причини ліквідації «запо-
розьких вольностей» у другій половині XVIII ст.190; порушено питання лока-
лізації запорозьких зимівників191; визначено політичну лінію, обрану урядом
Б.Хмельницького щодо рядового козацтва192 тощо.
184 Сас П.М. Рукописне «Євангеліє П.Сагайдачного» // Там само. – 2006. – №4; Його ж.
Від новлення православної церковної ієрархії Київської митрополії (1620 р.) // Там само. –
2010. – №4.
185 Шевченко Т.М. Рекрутація русинів до єзуїтського ордену (остання чверть XVI – середина
XVII ст.): на прикладі викладацького складу шкіл в українських землях провінції Товариства
Ісуса // Там само. – 2011. – №6.
186 Головко О.Б. Слов’яни Північного Причорномор’я доби Київської Русі та проблема витоків
українського козацтва // Там само. – 1991. – №11; Сергієнко Г.Я. Біля витоків українського ко-
зацтва й Запорозької Січі // Там само. – 1992. – №12; Щербак В.О. Козацтво в класово-становій
структурі українського суспільства (друга половина XV – середина XVIІ ст.) // Там само. – 1991. –
№11; Його ж. Джерела формування українського козацтва // Там само. – 1994. – №2/3.
187 Леп’явко С.А. С.Наливайко і повстання 1591–1596 рр. у пам’яті сучасників і нащадків // Там
само. – 1992. – №2; Його ж. Повстання К.Косинського (1591–1593 рр.) // Там само. – 1994. – №4–5.
188 Щербак В.О. Запорозька Січ як фактор консолідації українського козацтва до середини
XVIІ ст. // Там само. – 1995. – №5.
189 Телєгін Д.Я. Обстеження Січей низового Дніпра в 1990 р. // Там само. – 1992. – №7/8.
190 Олійник О.Л. Ще раз про причини ліквідації Запорозької Січі // Там само. – №2.
191 Олійник О.Л. Про локалізацію запорозьких зимівників // Там само. – №10/11.
192 Яковлева Т.Г. Богдан Хмельницький і рядове козацтво // Там само. – 1995. – №4.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
46 В.М.Матях
Інтерес до козацької проблематики зберігся і на наступному етапі. Зокрема
1999 р. у часопису було порушено питання перебування українських козаків
на державній службі193; виникнення першої Запорозької Січі194; ролі, яку ві-
діграли порубіжні території у процесі генезису козаччини195. Важливі аспек-
ти історії українського козацтва було відтворено у розвідках П.Саса, котрий
торкнувся питань політико-правових засад служби козаків польському коро-
леві196, чисельності запорозького війська у Хотинській війні197, вступу Війська
Запорозького до Ліги християнської міліції198. Цікавим і самодостатнім дослі-
дженням є праця російського історика К.Кочегарова, присвячена участі коза-
ків у Башкирському повстанні 1704–1711 рр.199 Нетрадиційними підходами
позначено статті С.Плецького200 та О.Ковалевської201, в яких розглядаються
деякі організаційно-побутові та іконографічні сюжети.
Від самих початків своєї діяльності редколегія «Українського історично-
го журналу» помітно активізувала роботу з публікації біографічних матеріа-
лів. На шпальтах часопису відтворено яскраві соціально-політичні портрети
українських гетьманів Богдана Хмельницького202, Івана Виговського203, Петра
Дорошенка204, Івана Мазепи205, Пилипа Орлика206, Івана Скоропадського207,
Данила Апостола208, Кирила Розумовського209; реставровано політичні об-
рази й уточнено факти з біографій гетьмана Юрія Хмельницького210, на-
казного гетьмана Івана Сулими211 та малознаного гетьмана Правобережної
193 Леп’явко С.А. Українське козацтво на державній службі (початковий період) // Український
історичний журнал. – 1999. – №3.
194 Гурбик А.О. Виникнення Запорозької Січі (хронологічний та територіальний аспекти про-
блеми) // Там само. – №6.
195 Боєчко В.Ф., Чабан А.Ю. Роль порубіжних територій у процесі генезису козацтва // Там
само. – №2.
196 Сас П.М. Політико-правові засади воєнної служби запорожців та грошова винагорода їм за
участь у Хотинській війні 1621 р. // Там само. – 2005. – №6.
197 Сас П.М. Чисельність запорозького війська у Хотинській битві 1621 р. // Там
само. – 2010. – №2.
198 Сас П.М. Чи вступили запорожці до Ліги Християнської міліції? // Там само. – 2009. – №1.
199 Кочегаров К.О. Участь козаків Лубенського полку в придушенні Башкирського повстання
1704–1711 рр. // Там само. – 2010. – №6.
200 Плецький С.Ф. Паспортна система Нової Січі (1734–1775 рр.) // Там само. – 2006. – №2.
201 Ковалевська О.О. Нові підходи до пошуку достовірних зображень гетьмана Івана Мазепи
(до 320-ї річниці обрання І.С.Мазепи на гетьманство) // Там само. – 2007. – №3.
202 Смолій В.А. Богдан Хмельницький: особистість у контексті епохи // Там само. – 1995. – №4;
Чухліб Т.В. Богдан Хмельницький очима сучасників // Там само.
203 Соловйова Г.В. Постать гетьмана Івана Виговського в листах папських нунціїв // Там
само. – 2010. – №6.
204 Смолій В.А., Степанков В.С. Гетьман Петро Дорошенко // Там само. – 1992. – №7/8.
205 Субтельний О. Порівняльний підхід у дослідженні постаті Мазепи // Там само. – 1991. – №2.
206 Матях В.М. Гетьман в еміграції Пилип Орлик: історико-історіографічний портрет політи-
ка // Там само. – 2001. – №4.
207 Гуржій О.І. Гетьман Іван Скоропадський // Там само. – 1998. – №6. – С.77–90; 1999. – №1–2.
208 Герасименко Н.О. Данило Апостол – гетьман Лівобережної України (1727–1734 рр.) // Там
само. – 1992. – №3.
209 Путро О.І. Гетьман України Кирило Розумовський (нові штрихи до соціально-політич-
но го портрета) // Там само. – 2003. – №5.
210 Луняк Є.М. Юрій Хмельницький у свідченнях французьких дипломатів другої половини
XVII ст. // Там само. – 2012. – №1.
211 Сергійчук В.І. Козацький гетьман Іван Сулима // Там само. – 1987. – №5.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 47
України Андрія Могили212, сподвижників володаря Української козацької
держави полковників Івана Богуна213, Михайла Криси214, Данила Нечая215,
Максима Кривоноса216, Євстафія Гоголя217 та Антона Ждановича218, а також
сумського полковника Герасима Кондратьєва219, генерального підскарбія
Якова Марковича220. Увагою дослідників не були обійдені і проводирі вели-
ких національно-визвольних і соціальних виступів Семен Палій221 та Максим
Залізняк222. На особливу увагу заслуговують студії Я.Дашкевича, присвяче-
ні політичній діяльності Василя Капніста223, та С.Іваненка-Коленди, який
повернув в українську історію постать митрополита Гавриїла Коленди224.
Окрему розвідку присвячено тому внеску, який залишили представники роду
Дорошенків у сферах громадсько-політичного та культурного життя модерної
України225.
Важливим сегментом творення на шпальтах «Українського історично-
го журналу» медієвістично-ранньоновістичного конструкту стало долучення
українських істориків та читацького загалу шляхом здійснення циклу ар-
хеографічних публікацій до інтелектуальної спадщини вітчизняних учених
ХІХ – перших десятиліть ХХ ст., а також дослідників з української діаспо-
ри. Початок такої роботи припадає на злам 1980–1990-х рр., що пояснюєть-
ся загальним курсом на методологічну переорієнтацію історичної науки та
відродження діяльності Української археографічної комісії. Зокрема впро-
довж першої половини 1990-х рр. редколегія часопису сприяла републікації
таких фундаментальних творів, як «Исторические деятели Юго-Западной
России в биографиях и портретах» В.Антоновича та В.Беца (1990 р., №9;
1991 р., №3, 5, 7); «Свадьба Тимоша Хмельницкого (Эпизод из истории ма-
лорусско-молдавских отношений)» С.Венгрженовського (1995 р., №6; 1996 р.,
№2); «Мазепа» (1988 р., №8–12; 1989 р., №1–2, 4, 7–9, 11; 1990 р., №1, 3–6),
«Мазепинцы» (1990 р., №8, 10–12; 1991 р., №1–2) та «Мысли о федеративном
начале в Древней Руси» (1993 р., №10–11/12) М.Костомарова; «Україна на
212 Чухліб Т.В. Маловідомий гетьман Правобережної України Андрій Могила (1684–1689) //
Там само. – 1993. – №9; Станіславський В.В. Гетьман України Андрій Могила // Там само. –
2002. – №4.
213 Гуржій О.І. Іван Богун: деякі міфи та реальність // Там само. – 1998. – №1; Яковлева Т.Г.
Загибель Івана Богуна // Там само. – 1991. – №5; Її ж. Іван Богун: проблеми біографії // Там
само. – 2000. – №2, 4.
214 Вирський Д.С. Полковник Михайло Криса малознаний герой/антигерой Козацької рево-
люції // Там само. – 2009. – №5.
215 Сигидин М.В. Про загибель Данила Нечая // Там само. – 1992. – №6.
216 Мицик Ю.А. Максим Кривоніс // Там само. – 1992. – №12.
217 Чухліб Т.В. Є.Гоголь – полковник Війська Запорозького та наказний гетьман Правобережної
України // Там само. – 1997. – №1.
218 Гурбик А.О. Київський полковник Антон Жданович // Там само. – 1998. – №3.
219 Маслійчук В.Л. Сумський полковник Герасим Кондратьєв // Там само. – 2006. – №4.
220 Струкевич О.К. Генеральний підскарбій Яків Маркович // Там само. – 1997. – №5.
221 Масенко Л.Т. Невідома сторінка з біографії С.Палія // Там само. – 1990. – №9.
222 Смолій В.А. Максим Залізняк // Там само. – №3.
223 Дашкевич Я.Р. Василь Капніст – український політичний діяч // Там само. – 1991. – №7.
224 Іваненко-Коленда С.І. Митрополит київський, галицький та всієї Русі Гавриїл Коленда //
Там само. – 2006. – №5.
225 Андрєєв В.М., Руденко А.С. Рід Дорошенків у громадсько-політичному та культурному
житті України (XVII – початок XX ст.) // Там само. – 2015. – №1.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
48 В.М.Матях
переломі. 1657–1659. Замітки до історії українського державного будівництва
в XVIІ-ім столітті» В.Липинського (1992 р., №2, 4–5); «Українсько-російські
договори в XVIІ–XVIII віках» А.Яковлева (1993 р., №4/6–9, 11/12; 1994 р.,
№1–4, 6; 1995 р., №2, 6); менш форматні розвідки В.Антоновича «Иван Гонта
(1768 г.)» (1993 р., №9); М.Грушевського «Велика, Мала і Біла Русь» (1991 р.,
№2); М.Драгоманова «Пропащий час: Українці під Московським царством
(1654–1876)» (1991 р., №9); П.Єфименка «Калнышевский, последний кошевой
Запорожской Сечи, 1691–1803» (1990 р., №12); М.Костомарова «Несколько слов
о памятнике Хмельницкому» (1994 р., №5), а також його листування навколо
піднятого питання (1992 р., №5). Було передруковано твори польських авто-
рів І.Ролле «Женщины при Чигиринском дворе во второй половине XVIІ века»
(1991 р., №3–4) та К.Шайнохи «Домна-Розанда»; Б.О’Коннара «Історія Польщі
(фрагменти, що стосуються України)» (1995 р., №2); праці діаспорних учених
В.Січинського «Чужинці про Україну» (1991 р., №3–4, 6); І.Борщака «Гетьман
Пилип Орлик і Франція: Сторінки дипломатичної історії» (1991 р., №8–9,
11) та великий синтетичний курс О.Субтельного «Україна: Історія» (1991 р.,
№ 4, 6–9, 11–12). Усі вони супроводжувалися ґрунтовними передмовами та ко-
ментарями. Однак із середини 1990-х рр. інтерес до подібного роду публіка-
цій згаснув. Із початком 2000-х рр. з’явилася лише одна подібна публікація,
упорядкована Я.Дзирою: «Микола Гоголь: “Роздуми Мазепи”» (2002 р., №2).
Чергова хвиля перевидання археографічної спадщини припадає вже на 2014–
2017 рр., переважно завдячуючи подвижницькій праці О.Яся. Так, за ці роки
в «Українському історичному журналі» побачили світ твори М.Костомарова
«Мысли об истории Малороссии» (2014 р., №6), С.Томашівського «Схід і Захід:
історично-політичний нарис» (2015 р., №2), «Звичайна схема “руської” історії
й справа раціонального укладу історії східного слов’янства» (2014 р., №5) та
«Степ і море в історії України. Кілька слів щодо пляну і перспектив сього до-
сліду» (2016 р., №1) М.Грушевського, М.Кордуби «Найважнійший момент в іс-
торії України» (2016 р., №4), П.Куліша «Історія України од найдавніших ча-
сів» (2016 р., №3), Д.Чижевського «Культурно-історичні епохи» (2017 р., №2).
До 100-літнього ювілею О.Компан було надруковано її працю «Кипень у “каза-
ні історії”», де феномен Запорозької Січі введено у широкоформатний всесвіт-
ньоісторичний контекст (2016 р., №2).
У своїй джерелознавчій складовій медієвістика й рання новістика пред-
ставлені блоком публікацій як теоретично-методологічного змісту, так і кон-
кретної націленості. До перших, зокрема, відносяться праці І.Бутича «Правила
видання історичних документів» (1971 р., №5), Я.Дзири «Про відтворення
тексту історичних джерел» (1970 р., №3) та «Ще раз про публікацію історич-
них джерел» (1972 р., №2), Л.Пушкарьова «Види письмових історичних дже-
рел» (1968 р., №9), В.Стрельського «Комплексне вивчення джерел – важлива
умова їх наукового використання» (1981 р., №1), Т.Юшкевич «Мемуари та істо-
рична правда» (1971 р., №6). Другу групу становлять розвідки М.Скржинської
«Перші писемні свідчення про слов’ян» (1974 р., №5), «Джерела з історії хрис-
тиянства в Криму» (О.Фарбей, 2000 р., №4), Б.Галковича «Картографічні дже-
рела та їх застосування для вивчення історії України XVІІІ ст.» (1971 р., №9),
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 49
Є.Степанович «Матеріальні пам’ятки ремесла та промислів як історичне дже-
рело (гутництво ХІІ–XVІІ ст.)» (1978 р., №3), Г.Боряка «Іноземні джерела про
Київ ХІІІ – середини XVII ст.» (1981 р., №12), М.Котляра «Історія грошово-
го ринку України XVI ст. в тогочасних письмових пам’ятках» (1972 р., №10),
О.Купчинського «Унікальні документи ЦДІА УРСР у Львові» (1968 р.,
№10), Ф.Шевченка «Документи з історії Північної Буковини XIV–XV ст. в су-
часному румунському археографічному виданні» (1958 р., №2), В.Зайцева та
І.Слабеєва «Україна кінця XVI – першої половини XVІІ ст. в описах і мемуа-
рах іноземців» (1966 р., №8), І.Кіку «Значення актових книг як джерела з іс-
торії України XVI–XVІІІ ст.» (1983 р., №1), І.Шекери «Матеріали про станови-
ще селян та антифеодальні рухи на Правобережній Україні в другій половині
XVI ст.» (1959 р., №6), В.Страшко «Хотинська війна 1621 р. за актовими кни-
гами ЦДІАК України» (2011 р., №6), М.Бородія «Архівні джерела з історії ме-
дицини на Лівобережній Україні у XVІІІ ст.» (1981 р., №9) та ін. Ґрунтовністю
відзначається також низка аналітичних джерелознавчих статей та оглядів,
присвячених, зокрема, джерелам доби Національної революції226, пізнішим
часам існування Української держави227 та перебування частини української
території у складі Речі Посполитої228 тощо. Так, Я.Ісаєвич порушив питання
забезпечення джерельним матеріалом проблеми формування західних кордо-
нів української етнічної території у середньовічну добу (1968 р., №12).
За роки свого існування «Український історичний журнал» зробив поміт-
ний внесок у розширення джерельної бази українського медієвістичного та
ранньоновістичного студіювання. Упродовж 1965 р. О.Бевзом було здійсне-
но новий варіант републікації двох найраніших пам’яток українського ран-
ньомодерного літописання – Львівського літопису й Острозького літописця,
226 Барабой А.З. Про яке «пророцтво» йдеться в листах Б.Хмельницького до російського уря-
ду // Там само. – 1973. – №12; Ватуля Б.С. Публікації джерел з історії визвольної війни 1648–
1654 рр. та возз’єднання України з Росією // Там само. – 1979. – №5; Мицик Ю.А. «Кройника
о землі Полской» Ф.Софоновича про визвольну війну українського народу 1648–1654 рр.
і возз’єднання України з Росією // Там само. – №6; Його ж. Зарубіжні публікації джерел з іс-
торії Визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. // Там само. – 1988. – №9; Його ж.
Національно-визвольна війна українського народу середини XVIІ ст. у першоджерелах // Там
само. – №6; Його ж. Два публіцистичні трактати про причини Національно-визвольної війни
українського народу середини XVIІ ст. // Там само. – 1999. – №6; Плохій С.М. Документи Богдана
Хмельницького на сторінках творів І.Пасторія // Там само. – 1984. – №2; Мельник Л.Г. До історії
Берестецької битви (огляд джерел) // Там само. – 1995. – №5; Різаліті Р. Доба Хмельницького в
Україні у світлі історичної хроніки міста Лукки // Там само. – 1999. – №3; Яковлева Т.Г. Донос
старшини на І.Самойловича: аналіз першоджерела // Там само. – 2006. – №4; Соловйова Г.В.
Постать гетьмана Івана Виговського в листах папських нунціїв // Там само. – 2010. – №6.
227 Ковальський І.С. Генеральний опис 1765–1769 рр. – джерело для вивчення соціально-
економічних відносин на Лівобережній Україні // Там само. – 1962. – №2; Його ж. Проведення
Генерального опису в Переяславському полку (1765–1768 рр.) // Там само. – 1960. – №6;
Стрілко А.А. Україна кінця XVIІІ ст. у щоденниках Франсіско де Міранди // Там само. – 1981. –
№9; Кривошея І.І. «Сказки» козацької неурядової старшини Гетьманщини як історичне джере-
ло» // Там само. – 2009. – №3; Дзюба О.М. Образ «іншого» в українській мемуарній прозі XVIІІ ст. //
Там само. – 2014. – №1.
228 Кеннеді Г. Руська метрика: книги польської коронної канцелярії для українських земель
(1659–1673 рр.) // Там само. – 1989. – №5; Єзерська І.В. Чоловічі та жіночі імена за метриками хре-
щень Катедрального костелу Львова XVIІ ст. // Там само. – 2010. – №2; Осіпян О.Л. «Topographia
civitatis Leopolitanae» Іоганна Алембека початку XVII ст. як джерело з історії Львова: коґнітивна
рамка, наративні стратегії // Там само. – 2010. – №4.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
50 В.М.Матях
що відбивають багатий матеріал з господарських занять, культури та побуту
українського соціуму періоду, який передував Національній революції. На сто-
рінках часопису було надруковано документальну розповідь «Шестибожжя
князя Володимира» авторства А.Членова (1971 р., №8). Також опубліковано
добірки листування православних ієрархів XVII ст. (2014 р., №6; 2017 р., №3);
нововіднайдених документів з історії повстання 1591–1596 рр. (2002 р., №2);
Української революції XVIІ ст. (1987 р., №5; 1998 р., №6; 2001 р., №1; 2012 р.,
№1); матеріали до життєписів Інокентія Ґізеля (2017 р., №4), Б.Хмельницького
(1995 р., №4; 2013 р., №1, 5) та Андрія Могили (2003 р., №5), до історії родини
Максима Кривоноса (2013 р., №6); гетьманських універсалів (1966 р., №11;
1970 р., №12); невідомі листи Тимофія Хмельницького (1984 р., №1) та крим-
ського хана Девлета Ґірея (2016 р., №3); новий документ про загибель Олекси
Довбуша (1957 р., №3) та два акта, що стосуються подій Коліївщини (1966 р.,
№2). У журналі також уперше було видрукувано «Сенсацію про заспокоєння
Війська Запорозького одного польського шляхтича» (1999 р., №6); уривки зі
щоденника Я.Радзивілла (2007 р., №4); «Пункты секретные тайному совет-
нику Федору Наумову» (1993 р., №2/3); «Протокол допиту гайдамаки Симена
Гаркуші» (1990 р., №10–11); «Прошение малороссийского шляхетства и стар-
шин вместе с гетманом о восстановлении разных старинных прав Малороссии»
(1993 р., №7/8–9); фрагмент «Денних записок генерального підскарбія Якова
Марковича», переданий за копією В.Модзалевського (2017 р., №3). Слід заува-
жити, що пік таких публікацій припав на 1990-ті рр. Із початком 2000-х рр. їх
кількість стрімко зменшується, певна динаміка в бік зростання спостерігається
лише останніми роками. Натомість типовою за останні десятиліття стає прак-
тика додання нововіднайдених джерел до тематичних авторських розвідок.
Чимало уваги дописувачі часопису приділяли історіографічним аспектам
висвітлення стану дослідження українського середньовіччя та раннього ново-
го часу на різних етапах еволюції національної історичної думки, вивченню
засобами історіографії дискусійних аспектів створення та поширення давніх
пам’яток вітчизняного історієписання, найбільш важливих аспектів їх тема-
тичного наповнення. Найчастіше при цьому історики зверталися до давніх
зразків історико-літературної творчості, насамперед давньоруського літопи-
сання229, літописів литовсько-польської230 та козацької231 доби. Чималий внесок
229 Котляр М.Ф. Руська земля в літописах ХІ–ХІІІ ст. // Український історичний журнал. –
1976. – №11; Його ж. Народні перекази про заснування Києва в літописах ХІ–XVII ст. // Там
само. – 1981. – №7; Його ж. Воїнські повісті в південноруському літописанні ХІІ ст. // Там само. –
2009. – №4; Магнер Г.І. Русько-угорський союз ІХ ст. у світлі літописів // Там само. – 1969. – №7;
Моця О.П. До вивчення джерельної бази «Повісті временних літ» // Там само. – 2010. – №6; Ста-
вись кий В.І. До питання про загальноруське літописання ХІІІ ст. // Там само. – 1991. – №8 та ін.
230 Вілінбахов В.Б. Галицько-Волинський літопис як воєнно-історичне джерело // Там само. –
1974. – №4; Кириченко К.В. Галицько-Волинський літопис і створення леґендарної частини 2-го зводу
літописів Великого князівства Литовського // Там само. – 2012. – №6; Її ж. Методи роботи укладачів
леґендарної частини літописів Великого князівства Литовського: на прикладі запозичень із тексту
Іпатіївського літопису // Там само. – 2014. – №2; Котляр М.Ф. Засади і методика створення коментова-
ного видання Галицько-Волинського літопису // Там само. – 2004. – №2; Його ж. Імовірна спадковість
структури й форми Галицько-Волинського літопису (спостереження історика) // Там само. – 2006. – №3.
231 Бевзо О.А. Феодосій Сафонович та його «Кройніка» // Там само. – 1968. – №8; Коваленко О.Б.
Маловідомий список «Літопису Самовидця» // Там само. – 1972. – №12; Стецюк К.І. Літопис
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 51
у цю складову останніми роками зробили В.Арістов232, Т.Вілкул233, О.Русина234.
М.Котляр порушив питання висвітлення києво-руського етапу та форми того-
часної державності у «Слові о полку Ігоревім» (1985 р., №11). У центрі уваги
М.Брайчевського опинилося питання звернення такої давньоруської пам’ятки,
як «Руська правда», до втеч як однієї з поширених форм соціального протесту
(1977 р., №11). У певних історіографічних ракурсах розглядалися «Устав про
холопів» (О.Зимін, 1966 р., №7); «Слово о погибели Рускыя земли» та «Слово
Данила Заточника» (Б.Яценко, 1970 р., №2; 1971 р., №12). Ю.Петрова про-
аналізувала київський список «Подорожі патріарха Макарія (2013 р., №6).
Значення праці О.Шафонського «Топографическое описание Черниговского
наместничества» для вивчення історії Лівобережної України відзначила
О.Апанович (1960 р., №5). Непоодинокими виявилися і звернення до історич-
них творів іноземного походження, автори яких торкалися різноманітних сю-
жетів з українського минулого235. Зокрема в 1972 р. у часопису було вміщено
велику розвідку Д.Наливайка «Україна другої половини XVII ст. в західноєв-
ропейських історико-літературних пам’ятках». У численних історіографічних
оглядах висвітлювалися питання «класової боротьби на Україні за доби феода-
лізму» (І.Гапусенко, 1966 р., №12); Визвольної війни та «возз’єднання України
з Росією» (І.Гапусенко, 1968 р., №12; С.Заремба, 1978 р., №10; Ю.Пінчук,
1971 р., №2, 1979 р., №7, 1986 р., №9); козацької проблематики в українській
Самовидця – визначна пам’ятка української історичної літератури другої половини XVII ст. //
Там само. – 1964. – №2; Котляр М.Ф. Літописи Самовидця, Грабянки та Величка про грошо-
вий обіг України XVII ст. // Там само. – 1970. – №1; Бовгиря А.М. «Літопис Грабянки»: питання
першооснови // Там само. – 2003. – №4; Мишко Д.І. Густинський літопис як історичне джерело //
Там само. – 1971. – №4; Таїрова-Яковлева Т.Г. Літопис Самійла Величка: до питання про нове
академічне видання // Там само. – 2012. – №2 та ін.
232 Арістов В.Ю. Раннє літописання про уличів, древлян і Свенельда (до дискусії навколо
ідей О.О.Шахматова) // Там само. – 2011. – №6; Його ж. Любецька битва 1016 р. в ранньому літо-
писанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) // Там само. – 2013. – №1; Його ж. Літописний
звід: історія терміна та еволюція поняття // Там само. – 2013. – №4; Його ж. Коли і як виник
Початковий літописний звід // Там само. – 2015. – №2.
233 Вілкул Т.Л. «Въшествиє в Ієроусалимъ» Александра Македонського. «Хроника» Георгія
Амартола в «Александрії Хронографічній» // Там само. – 2011. – №5; Її ж. Створення леґенди про
Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст. // Там само. – 2012. – №4; Її ж. Цитати
з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або Як змінюється смисл історичних повідо-
млень // Там само. – 2013. – №1; Її ж. Походження хронографічних джерел Початкового літопису:
пункт відліку – «Хронограф за великим викладом» // Там само. – 2014. – №2; Її ж. Джерела статті
Новгородського першого літопису 6428 р. та «Повісті временних літ» 6449 р. про похід русі на
Константинополь // Там само. – 2015. – №1 та ін.
234 Русина О.В. Послання Папі Римському Сіксту IV і проблема інтерпеляції літературних
пам’яток XV ст. // Там само. – 2008. – №2; Її ж. Українські аспекти білорусько-литовського літо-
писання (історія й історіографія) // Там само. – 2016. – №6; Її ж. «Сказання про перемогу князя
Костянтина Острозького під Оршею»: структура та джерела // Там само. – 2016. – №1.
235 Боровський Я.Є. Вірменський варіант давньоруського переказу про заснування Києва //
Там само. – 1981. – №9; Вирський Д.С. Татарська війна взимку: опис битви під Ольшаницею
1527 р. Й.Л.Деція // Там само. – 2008. – №5; Його ж. Анонімний «Катафалк рицарський» (1650 р.)
про початок Козацької революції (кампанія 1648 р.) // Там само. – 2012. – №6; Лимонов Ю.О.
Хроніка Польщі Матвія Мєховського та її давньоруські джерела // Там само. – 1975. – №3;
Мицик Ю.А. До питання про авторство «Книги о побоїщі Мамая» // Там само. – 1980. – №9;
Його ж. Відображення деяких подій з історії Києва в літопису Яна Бінвільського // Там само. –
1982. – №2; Мицик Ю.А., Пухальська Н.Я. Італійська брошура 1633 р. про участь запорожців у
Смоленській війні (1632–1633 рр.) // Там само. – 2010. – №3; Свердлов М.Б. Відомості про Київ
у хроніці Тітмара Мерзебурзького // Там само. – 1971. – №8.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
52 В.М.Матях
та іноземній історіографіях раннього нового часу (В.Голобуцький, 1960 р.,
№1); історії Києва в епоху середньовіччя і нового часу (В.Смолій, 1982 р., №5).
Порушувалися питання про висвітлення засобами історіографії проблеми по-
ходження Русі (С.Кириленко, 2011 р., №6), стану вивчення києво-руської спад-
щини в російській та українській історіографії ХІХ ст. (В.Ричка, 2011 р., №2);
урбаністичних процесів на ранньомодерному етапі (В.Тхор, 1974 р., №8); об-
щини та общинного землеволодіння (П.Лаптін, 1970 р., №6; Н.Герасименко,
1986 р., №7; В.Голубєв, 2009 р., №5); соціально-економічних процесів та від-
носин (І.Голобуцький, 1977 р., №6; А.Сторчак, 1966 р., №8), шлюбно-сімейних
відносин у козацькій державі (І.Петренко, 2014 р., №5), досліджувалися ін-
терпретації Люблінської унії 1569 р. (Н.Білоус, 2010 р., №1) тощо. Цікавий
історіографічний сюжет, пов’язаний зі східноєвропейською політичною кри-
зою середи ни XVII ст. та її відгомоном в Україні, порушив Я.Федорук (2011 р.,
№3). Було підготовлено також історіографічний нарис «Причорноморська
Азовська Русь» (2004 р., №3). О.Ясь торкнувся питання візії О.Лазаревським
та О.Оглоблиним історичних образів України (2009 р., №3). Низку історіо-
графічних сюжетів присвячено проблематиці окремих наукових праць ви-
датних українських істориків минулого236. У цьому ряду варто виділити сту-
дію О.Рубльова, присвячену обговоренню в Інституті історії відомої праці
М.Брайчевського «Приєднання чи возз’єднання», з доданням до тексту оригі-
налу стенограми (2016 р., №5). Поряд із таким ґрунтовним комплексом існує й
низка публікацій вузької тематичної спрямованості.
Традиційно медієвістична та ранньоновістична проблематика присут-
ня і в блоці спеціальних історичних дисциплін. Зокрема ще на початку
видання «Українського історичного журналу» в ньому порушувалися пи-
тання щодо застосування до українського середньовіччя і раннього ново-
го часу методологічних можливостей історичної хронології (С.Заремба,
Д.Мишко) та метрології (О.Сидоренко, О.Каменцева, а на сучасному ета-
пі Н.Герасименко), історичної географії та картографування (П.Іваньков,
Л.Пономаренко, А.Юрченко). Сьогодні до дослідження культурологічних і
соціальних аспектів з історії Гетьманщини XVII–XVIII ст. широко залуча-
ються засоби іконографії (О.Ковалевська). Розглянуто міську геральдику
Лівобережної України (В.Румянцева, О.Овсієнко), можливості залучення
як геральдичного джерела пам’яток мистецтва (М.Петренко). Цікаву роз-
відку з історії печатки з гербом Війська Запорозького надрукував 2009 р.
П.Сас. Водночас на сторінках часопису започатковується ракурс висвіт-
лення практики використання історичних сюжетів у літературних творах
(В.Щербак, В.Яременко та ін.).
236 Герасименко Н.О. Справа Андрія Безбородька у висвітленні Олександра Лазаревського //
Український історичний журнал. – 2010. – №3; Гончар О.Т. Микола Костомаров у пошуках іс-
торичного портрета Івана Мазепи (за епістолярними джерелами) // Там само. – №1; Пінчук Ю.А.
Питання національного самоусвідомлення у студії М.Костомарова «Гетманство Бруховецкого» //
Там само; Шевченко Н.О. Християнські старожитності давнього Києва в науковій спадщині
М.Максимовича // Там само. – 2013. – №5; Ясь О.В. Монографія «Політичні та економічні зв’язки
України з Росією в середині XVІІ ст.» у науковій спадщині Ф.Шевченка (до 100-ліття від дня на-
родження) // Там само. – 2014. – №3 та ін.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 53
Фактично одночасно із закладенням проблемно-тематичних горизонталей
уіжівського медієвістично-ранньоновістичного конструкту починає формува-
тися і його методологічна вертикаль. По суті, конкретика її наповнення вже
на радянському етапі видання часопису (до речі, надалі у цій публікаторській
частині, а саме в її медієвістично-ранньоновістичному сегменті, спостерігаєть-
ся певний кількісний і якісний відкат) вступає у суперечність з усталеним іс-
торіографічним стереотипом щодо перебування української історичної думки
другої половини минулого століття на периферійному плані загального під-
несення інтересу до теоретично-методологічних аспектів наукового пізнання
історії.
На відміну від закордонних практик, в УРСР саме статейний формат ак-
туалізував для вітчизняних учених у 1960–1980-х рр. методологічно-гносео-
логічний вимір історичної науки237, можливості наукового прогнозування та
історико-логічного аналізу238, взаємозв’язку історії й соціології239, природи іс-
торичного факту240, методологічних аспектів моделювання історичного проце-
су241 тощо. Зокрема на завданнях історичної методики, необхідності підготовки
теоретичного вступу до історичної науки, ролі в її поступі фахової, при цьому
неупередженої дискусії акцентували увагу І.Крип’якевич242 та Ф.Шевченко243.
Торкаючись значення останньої в лабораторії наукового пізнання, Федір
Павлович зазначив, що вона є закономірною і необхідною складовою науко-
вого поступу, оскільки «йдеться про відкрите зіткнення протилежних думок,
спори, бо тільки шляхом дискусії» відбувається перемога нового над віджилим,
«бо тільки так народжується істина в науці»244. При цьому він наголошував на
необхідності дотримуватися в дискусійних практиках принципу толерантності
наукової критики245.
Паралельно з цим ставилися і більш конкретні теоретично-методологічні
проблеми. Порушувалися питання активізації дослідницької роботи в сегменті
історії стародавнього суспільства (С.Бібіков), теоретичних основ дослідження
237 Кілунов А.Ф. Матеріалістична діалектика і спеціальні методи історичного дослідження //
Там само. – 1966. – №11; Його ж. Взаємозв’язок світогляду і методу в історичному досліджен-
ні // Там само. – №2; Санцевич А.В. З приводу статті про світогляд і метод в історичному до-
слідженні // Там само. – №6; Петряєв К.Д. Про методику історіографічних досліджень // Там
само. – 1967. – №6; Лубський А.В. Про поняття методології та методу в історичній науці // Там
само. – 1983. – №7.
238 Добров Г.М. Наукове прогнозування та історико-логічний аналіз // Там само. – 1967. – №1.
239 Гаєвський А.М., Шевчук Г.М. Історична наука і соціологічні дослідження // Там само. –
1966. – №6; Кілунов А.Ф. Про історичні та конкретно-соціологічні дослідження // Там само. –
1966. – №7; Орлов А.Ф., Петренко В.С. Застосування соціологічних методів в історичних дослі-
дженнях // Там само. – 1966. – №10.
240 Кілунов А.Ф. Про природу історичного факту // Там само. – 1965. – №8.
241 Косолапов В.В. Деякі методологічні питання моделювання історичного процесу // Там
само. – 1965. – №8.
242 Крип’якевич І.П. Нарис методики історичних досліджень. Завдання історичної методики //
Там само. – 1967. – №2–4, 7–9.
243 Шевченко Ф.П. Про створення «Вступу до історичної науки» // Там само. – 1959. – №1;
Його ж. Дискусія – неодмінна умова розвитку історичної науки // Там само. – 1965. – №3; Його ж.
Про суд історії // Там само. – 1967. – №2.
244 Шевченко Ф.П. Дискусія – необхідна умова розвитку історичної науки. – С.29.
245 Там само. – С.36.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
54 В.М.Матях
етногенезу (М.Брайчевський). Поряд з українськими вченими (В.Лапін,
А.Санцевич, М.Скржинська, Д.Телегін) методологічні аспекти історичного
джерелознавства, зокрема його зв’язку з конкретно-історичними дослідження-
ми, в «Українському історичному журналі» висвітлювали і представники ро-
сійської історіографічної школи (Л.Пушкарьов).
На цьому загальнотеоретичному тлі привертають увагу дві публікації, що
безпосередньо стосуються теоретичних аспектів науково-дослідницької роботи
в галузі українського середньовіччя й раннього нового часу. Перша з них, що
була написана у час так званої «хрущовської відлиги» та порушила пробле-
му вписання української історії у всесвітньо-історичний контекст, належить
перу О.Компан. Торкнувшись питання щодо більш активного впровадження в
методологічне поле української історіографії порівняльно-історичного методу,
авторка зауважила, що «відсутність послідовного додержання цього принци-
пу в радянській і, зокрема, українській історіографії створює враження, ніби
історичні шляхи нашого народу докорінно відрізнялися від тих, якими йшли
народи інших країн Європи, особливо Західної»246. Вона також підкреслила
той факт, що термін «середньовіччя» «взагалі випав з праць дослідників віт-
чизняної історії», тим самим першою порушивши проблему невідповідності
«форми і хронологічних рамок цілого ряду явищ феодальної історії народів
Радянського Союзу західноєвропейським еталонам феодалізму»247 (зауважи-
мо, що до проблеми розмежування середньовічного і нового часу українські
історики повернулися лише в публікаціях 2003 248 та 2008 249 років). Розвідка
В.Голобуцького, навпаки, припадає на початок нової хвилі згортання інди-
відуальних дослідницьких практик у класичних періодах української історії
після ініціювання так званої «справи Шелеста». Прикрившись типовою для
радянської історіографії риторикою, автор рішуче виступив проти однобічного
трактування історичних подій та явищ, «небажання розглядати об’єкт дослі-
дження в широких і складних взаємозв’язках і взаємодіях»250. Окреслюючи по-
шукову перспективу медієвістичного й ранньоновістичного студіювання, він
як нагальні виділив низку проблемних блоків, зокрема комплексу питань з
історії Давньоруської держави; зіставлення давньоруської общини з аналогіч-
ними явищами в історії інших країн; становища України під владою Литви
й Польщі; історії визвольних рухів XVI–XVIII ст. з акцентуацією уваги на їх
ідеологічній складовій та соціально-політичних вимогах, задіяних у них соці-
альних групових та індивідуальних акторів, ролі в цих рухах міст і міщанства
тощо. До центральних в історії ранньомодерної України В.Голобуцький від-
ніс козакознавчу проблематику, феномен покозачення як нового соціального
246 Компан О.С. Порівняльно-історичний метод і всесвітньо-історичний аспект дослідження
зрілого феодалізму // Український історичний журнал. – 1966. – №1. – С.41.
247 Там само.
248 Войтович Л.В. Середні віки в Україні: хронологія, проблеми періодизації // Там само. –
2003. – №4.
249 Матях В.М. Сучасна українська новістика та перспективи наукових пошуків // Там само. –
2008. – №6.
250 Голобуцький В.О. Актуальні питання історії України доби феодалізму і завдання радян-
ських істориків // Там само. – 1973. – С.25.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 55
явища. «Деякі сучасні автори, – зазначав при цьому автор, – бажаючи дати
своє пояснення причин зруйнування Запорозької Січі, […] оголошують істо-
ричним пережитком, анахронізмом, не феодально-кріпосницький лад, і не са-
модержавство, а Запорозьку Січ»251.
Із конкретизацією на більш вузькі проблеми теоретично-методологічні
аспекти порушувалися у студіях О.Касименка252, О.Апанович та І.Бойка253,
О.Михайлюка254, І.Болясного255, В.Смолія256. Подією для тогочасної україн-
ської історіографії стала поява 1968 р. статті І.Бойка «До питання про дер-
жавність українського народу в період феодалізму», в якій автор рішуче за-
перечив тезу про відсутність у минулому в українського народу практики
самостійного державного існування. «З точки зору матеріалістичного розу-
міння розвитку суспільства, – зазначав історик, – вона не витримує будь-
якої критики і є політично шкідливою, бо солідаризується з історіографією,
що відмовляє українському народу у здатності створити свою національну
державність і тим виправдовує агресивну загарбницьку політику інозем-
них панівних класів та їх урядів щодо України»257. Початки ж виникнення
української державності І.Бойко відносив у докиївський період існування
українського етносу. Із ліквідацією Київського князівства, на його думку,
закінчилося й існування ранньосередньовічної державності на українських
теренах258. І лише на рубежі XVI–XVII ст. тут спостерігаються перші паро-
стки ранньомодерної державності, вищий етап формування якої припадає
на період Національно-визвольної війни українського народу259. За оцінкою
І.Бойка, наслідком приєднання стало те, що було започатковане складання
«незначних рис колоніальності», Україна здобула імпульс для розвитку своєї
національної культури. Водночас створювалися передумови для завершення
процесу формування української нації. Історик далі наголошував на тому,
що після 1654 р. козацька старшина зберігала надзвичайно широке внутріш-
нє самоврядування, хоча це йшло всупереч основам політики Московської
централізованої держави. «Важливим показником автономної державності
України, – підкреслював автор, – було відмовлення царського уряду від втру-
чання у судове право. Український суд від вищого до нижчого був незалеж-
ний від російської адміністрації»260.
251 Там само. – С.38.
252 Касименко О.К. Деякі питання дальшої наукової розробки історії визвольної війни 1648–
1654 рр. // Там само. – 1958. – №5.
253 Апанович О.М. Національно-визвольні війни в епоху феодалізму (Україна XVI–XVII ст.) //
Там само. – 1965. – №12; Бойко І.Д. Ще раз про характер національно-визвольних воєн в епоху
феодалізму (відгук на статтю О.М.Апанович) // Там само. – 1966. – №2.
254 Михайлюк О.Г. Про методику статистичного вивчення селянського руху // Там само. –
1969. – №9.
255 Болясний І.Л. Проблема влади в теорії встановлення класових суспільств // Там само. –
1970. – №2.
256 Смолій В.А. Основні тенденції класової боротьби на Україні доби пізнього феодалізму //
Там само. – 1983. – №9.
257 Бойко І.Д. До питання про державність українського народу в період феодалізму // Там
само. – 1968. – №8. – С.27.
258 Там само. – С.29.
259 Там само. – С.31.
260 Там само. – С.36.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
56 В.М.Матях
Із настанням 1980-х рр. на сторінках часопису започатковується практи-
ка обговорення актуальних наукових проблем. Зокрема в 1981 р. на широкий
загал було винесено нову концепцію академіка АН СРСР Б.Рибакова, що сто-
сувалася передісторії Київської Русі (оприлюднена автором у центральному
журналі – «История СССР», №1–2 за той рік). По суті, ішлося про оригіналь-
ну авторську теорію зародження і створення давньоруської державності. В об-
говоренні взяли участь провідні українські фахівці, котрі представляли різ-
ні наукові інституції, – В.Ауліх, В.Баран, Я.Ісаєвич, М.Котляр, Г.Сергієнко,
Ф.Шевченко, Б.Шрамко. Вони відзначили новаційний характер пропоно-
ваних підходів, оригінальність авторських висновків, водночас наголосили
на необхідності глибшого обґрунтування окремих положень концепції та їх
конкретизації.
У 1986 р. у 12-му числі часопису було опубліковано матеріали суспільно-
політичних читань «Історія класів і соціальних груп Української РСР», у ході
яких історичні аспекти формування стратифікованого соціуму представ-
лено повідомленнями молодого покоління медієвістів і новістів – О.Гуржія,
В.Рички, П.Саса, В.Щербака.
Водночас не можна скидати з рахунку й того факту, що більшість публі-
кацій перших трьох десятиріч існування «Українського історичного журна-
лу» має на собі відголосок тих загальних тенденцій, що визначали тоді поступ
радянської медієвістики та новістики. Насамперед це відбилося на тематич-
ному доборі матеріалів, обумовивши в окремих випадках певну однобокість,
довільність в оперуванні історичними фактами. Часопис не був вільним від
таких негативних явищ, «як догматизм і антиісторизм, кон’юнктурність,
ювілейне славослов’я», спроби спрощення складного історичного процесу261.
Особливо цим позначені публікації історіографічного характеру, які, замість
того, щоб науково узагальнити набутий у практиці медієвістичного й ран-
ньоновістичного студіювання досвід дослідження тих чи інших проблем, ціл-
ковито підпорядковувалися примарним цілям «боротьби з фальсифікацією
минулого українського народу». За незначним винятком, у журнальних пу-
блікаціях (як і в працях монографічного формату) складний і багатоаспек-
тний національний цивілізаційний процес середньовічної та ранньонової
доби інтерпретувався крізь призму теорії «єдності походження і спільності
всього історичного і культурного розвитку» українців і росіян, позитивності
акту «возз’єднання двох братніх народів» 1654 р., «економічного й культурно-
го розвитку України у складі Російської держави» тощо. Водночас зведення
часопису (принаймні на радянському історіографічному етапі) до рівня «про-
вінційного партійно-пропагандивного видання, яке не заслуговує на назву
історичного журналу»262 видається дещо суб’єктивним (власне, у цьому від-
бивається загальний процес багаторічного методологічного протиставлення
українській радянській історіографії історичної складової українознавства
діаспори).
261 Історичні джерела та їх використання. – Вип.1. – К., 1964. – С.4.
262 Винар Л. «Український історик» і сучасний стан української історичної науки. – Нью-
Йорк; Мюнхен, 1980. – С.8.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 57
Загальні тенденції, що обумовили на рубежі 1980–1990-х рр. курс на по-
дальшу якісну зміну методологічних пріоритетів у дослідженні медієвістичної
та ранньоновістичної проблематики, знайшли відголосок в публікаторській
діяльності «Українського історичного журналу». Звільнення історичної на-
уки від ідеологічного тиску та прихід у неї нового творчого потенціалу, а та-
кож зрóсла майстерність медієвістів і новістів середнього покоління сприяли
кількісному збільшенню студій у рубриках «Методологія та методика історич-
них досліджень», «Новий погляд на проблему», «Маловідомі сторінки історії»,
в яких ставилися і вирішувалися важливі проблеми теоретичного та методо-
логічного характеру, зокрема виявлення теоретичних основ дослідження етно-
генезу (М.Брайчевський); ідеї давньоруської етнокультурної єдності в історич-
ному розвитку східного слов’янства (М.Котляр, В.Пашуто); стану і перспектив
вивчення слов’янської культури (М.Брайчевський) та характерних рис феода-
лізму в Київській Русі (В.Довженок) тощо. Як дискусійні на шпальти часопису
було винесено розвідки «Давньоруська народність» і «Київська Русь: резуль-
тати та перспективи досліджень» (О.Моця), «До проблеми настання феодаль-
них відносин у східнослов’янському світі», «Деякі дискусійні проблеми історії
Київської Русі» (М.Котляр), «Київська Русь: проблеми, пошуки, інтерпретації»
(В.Ричка). На нових методологічних підходах побудовано розвідки «До про-
блеми утворення Новгород-Сіверського князівства» (М.Котляр), «Чи існува-
ла “балтійська цивілізація” раннього середньовіччя» (М.Котляр, О.Толочко),
«Про еволюцію назви “Русь” в етнополітичній історії України» та «Про ха-
рактер соціальних конфліктів у Київській Русі» (В.Ричка). Важливе місце в
цьому блоці посідає також розвідка А.Гурбика «Огульний гіперкритицизм
та фаховий конструктивізм: альтернативи поступу сучасної литуаністики».
Як дискусійні виносилися питання авторського права (на прикладі одного із
друкованих видань, присвячених Хотинській війні 1621 р.) (2012 р.), проблеми
історизму у фольклорі (2012 р.), рівня рецензійної критики (2009 р.) та ін.
Готовність редакційного колективу до реорганізації роботи часопису за-
свідчили, зокрема, круглі столи. Одним із перших таких заходів стала дис-
кусія «У пошуках історичної правди» за участі провідних українських медіє-
вістів та новістів, у ході якої відбулося обговорення не лише тогочасного стану
справ в історичній науці, а й було накреслено перспективи розвитку медієвіс-
тичної та ранньоновістичної сфер263. Дискусійні питання щодо дослідження
проблематики історії Київської Русі порушувалися під час роботи круглих сто-
лів на теми: «Етнічні процеси у середньовічному слов’янському світі» (2001 р.)
та «Початок Русі: Південь і Північ» (2008 р.). Методологічні аспекти вивчен-
ня середньовічної доби також обговорювалися під час роботи круглого сто-
лу «Проблеми українського середньовічного села» (2003 р.). Слід зауважити,
що хронологічно виступи його учасників поширювалися й на ранній новий
час. Аргументуючи доцільність винесення проблеми на широке обговорен-
ня, фахівці відзначили, що «без вивчення середньовічних сільських поселень
263 У пошуках історичної правди («круглий стіл») // Український історичний журнал. – 1991. –
№10; 1992. – №2.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
58 В.М.Матях
неможливо вивчити багато з актуальних історичних проблем»264. Зокрема у
своїх виступах вони торкнулися історіографічного доробку в дослідженні укра-
їнського села та перспектив подальших наукових пошуків у цій царині, роз-
глянули місце українського селянства в етносоціальних процесах тощо.
У грудні 1990 р. з ініціативи редколегії журналу відбувся круглий стіл на
тему: «Українське козацтво: сучасний стан та перспективи дослідження про-
блеми», під час роботи якого провідні вітчизняні історики не лише обміняли-
ся думками стосовно шляхів виходу із ситуації, що склалася, а й намітили
перспективні напрями розвитку козакознавчих досліджень на майбутні роки.
Зокрема В.Смолій підкреслив невичерпні можливості студіювання у цій тема-
тичній галузі. Серед найважливіших завдань він виокремив проблему попе-
редників українських козаків, питання виникнення козацтва як соціального
явища та його історичної еволюції, з’ясування етапів, які пройшло українське
козацтво на шляху свого перетворення на окремий суспільний стан, його со-
ціальної природи, потенційних можливостей тощо. Унікальність українського
козацтва у світовій історії підкреслив у своєму виступі й Ю.Мицик. Важливі
проблемні завдання було накреслено у виступах інших учасників круглого
столу – В.Замлинського, О.Путра, В.Степанкова, Я.Дашкевича, В.Щербака265.
Отже ініційований редколегією часопису науковий захід, без перебільшення,
можна вважати своєрідним поштовхом до розгортання в Україні широкомасш-
табних наукових пошуків у царині козакознавчої проблематики. Своєрідною ж
концептуалізацією поглядів на сутність українського козацтва як національ-
ного суспільного феномена стала теоретична стаття В.Смолія, опублікована
у часопису 1991 р.266 Автор підкреслив державотворчий характер діяльності
козацтва, його позитивний вплив на формування національної свідомості, ре-
презентативність у його політичних програмах сподівань і соціальних запитів
українського ранньомодерного соціуму.
В умовах незалежної України провідні вітчизняні фахівці здебільшо-
го саме у статтях та замітках, підготовлених для «Українського історичного
журналу», проводили першу апробацію своїх творчих пошуків, оприлюднюва-
ли свої концептуальні підходи до розв’язання важливих проблем, які згодом
втілювали у великі монографічні формати. Зокрема саме так сталося з роз-
робкою концепції Української національної революції 1648–1676 рр., основні
положення якої було викладено у двох великих теоретичних статтях, надруко-
ваних у часопису 1997 та 1998 рр.267
У 2012 р. редколегія «Українського історичного журналу» запропонувала
широку верифікацію на його шпальтах методологічних підходів та поглядів
264 Проблеми українського середньовічного села (Матеріали «круглого столу») // Український
історичний журнал. – 2003. – №3. – С.3.
265 Українське козацтво: сучасний стан та перспективи дослідження проблеми (Матеріали
«круглого столу») // Там само. – 1990. – №12.
266 Смолій В.А. Феномен українського козацтва в загальноісторичному контексті // Там
само. – 1991. – №5.
267 Степанков В.С. Українська революція 1648–1676 рр. у контексті європейського револю-
ційного руху XVI–XVIІ ст.: спроба порівняльного аналізу // Там само. – 1997. – №1; Смолій В.А.,
Степанков В.С. Українська національна революція 1648–1676 рр. крізь призму століть // Там
само. –1998. – №1–3.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
Медієвістично-ранньоновістичний конструкт «Українського історичного журналу»... 59
на перспективу створення в полі сучасного історієписання новітньої версії на-
ціонального ґранд-наративу, проте, на жаль, українські медієвісти та новісти
(за винятком члена-кореспондента НАНУ О.Толочка) фактично не відреагува-
ли на пропонований дискусійно-методологічний формат.
«Вважаю взагалі, – писав у своїх споминах академік М.Грушевський, – що
журнал як дискусійна трибуна, де до певних тез підходиться з різних обсер ва-
ційних пунктів, з різних сфер життя і науки береться матеріал для обґрунту-
вання, робиться постійний вибір суголосного з біжучого літературного життя
і ведеться полеміка з загрозливим і ворожим, має величезне значення для
формування і уявлення світогляду, для орієнтування в життю і культурнім
та науковім матеріалі»268. Суголосним цим словам є й віддалений майже на
вікову відстань у часі погляд наших сучасників на історичну періодику як
одну із важливих детермінант розвитку всієї наукової галузі269. У проекції
на «Український історичний журнал» зберігає свою актуальність запис, зро-
блений Ф.Шевченком на десяту річницю від дня його фундації: часопис був
і залишається «своєрідним барометром стану науки, тих зрушень, що в ній
відбуваються»270. Утворений на його сторінках медієвістично-ранньоновістич-
ний конструкт, відповідно, відбиває не лише зміну реалій двох кардинально
відмінних одна від одної історіографічних епох, для кожної з яких характер-
ний власний набір світоглядних засад, з яких формуються наукові парадиг-
ми, схеми і концепції. Одночасно він демонструє динаміку та різноманітність
дослідницьких практик; тяглість звернення до певних тематичних зрізів або
ж різке переключення дослідницької уваги не лише на нові наукові напря-
ми, а й, здавалося б, непомітні або невиразні тематичні сюжети, що в кінце-
вому разі нерідко розставляють нові акценти в розумінні загального цілого;
щільність покриття науковим знанням хронологічних і територіальних лока-
цій (у цьому відношенні основний вектор спрямовано на Лівобережний, мен-
шою мірою Правобережний регіони, водночас демонструється переважання
давньоісторичної проблематики для Північного Причорномор’я та Криму).
У можливостях сучасної історіографії він приховує у собі величезний еврис-
тичний потенціал.
Ідеться не лише про перспективу пошуку за допомогою малого науково-
го формату нових інтерпретаційних моделей, підходів до вдосконалення та
впорядкування понятійно-термінологічної бази медієвістичного й ранньоно-
вістичного студіювання (як неважко помітити, згаданий конструкт реально
продемонстрував практику переходу від концепції «спільного початкового пе-
ріоду в історії трьох східнослов’янських народів» до концепції їх цивілізаційної
окремішності, від концепції «меншого зла», «приєднання України до Росії» до
268 Грушевський М.С. Спомини // Київ. – 1988. – №12. – С.121.
269 Попова Т.М., Панасюк В.Б. Об инфраструктуре исторической науки // Записки історичного
факультету Одеського національного університету. – Вип.5. – Одеса, 1997. – С.134–135; Урсу Д.П.
Современная историография стран тропической Африки (1960–1980 гг.): Автореф. дисс. … д-ра
ист. наук. – Москва, 1984. – С.17.
270 Шевченко Ф.П. «Українському історичному журналу» 10 років // Український історичний
журнал. – 1967. – №6. – С.4.
Український історичний журнал. – 2017. – №6
60 В.М.Матях
концепції «возз’єднання»271 і зворотний процес; заміну терміна «визвольна вій-
на» на дефініцію «національно-визвольна війна», зрештою – «Українська націо-
нальна революція»; означень «Малоросія», «Гетьманщина» – на «Українська
ранньомодерна (козацька) держава», «Український Гетьманат» тощо; утвер-
дження в історіографічному полі понять «ранньоновістична проблематика»,
«українська новістика» – подібні приклади, хоч і менш масштабні, можна від-
находити й далі). Ідеться і про більш щільне фактологічне наповнення різних
зрізів історичного знання, показ можливостей подальшої інтеграції вітчизня-
ного середньовічного та ранньонового історичного сегменту у глобальний ци-
вілізаційний проект.
Із персонологічної проекції матеріали часопису, наприклад, демонструють
не тільки розширення горизонтів індивідуальних дослідницьких інтересів та
рефлексивних зрізів, а й виявляють не завжди помітні на великому форматі
ракурси для характеристики формування сучасного професійного середовища
фахівців, котрі практикують у медієвістичній і ранньоновістичій дослідниць-
ких галузях, формування в них наукових шкіл, зрештою – спадкової тяглості/
розриву з попередніми науковими поколіннями, процесів зміни різних вікових
груп тощо. Загалом із радянської доби з «Українським історичним журналом»
тісно співпрацювали фактично всі провідні історики – носії знання про серед-
ньовічний і ранньоновий український час. Не менш щільно (хоч і з різною мі-
рою активності) згуртований навколо часопису й сучасний академічний загал
медієвістів та новістів.
271 Див.: Ясь О. «На чолі республіканської науки…»… – С.176.
In this article author lightens up the process of coverage in the publishing practice
of the “Ukrainian Historical Journal” of the achievements of historical science in the
study of Ukrainian medieval and early modern times. Attention is paid to the main
problem-thematic sections and the proposed in the different historiographical periods
of the search-interpretation models. The pages of the journal became an approbation
field for it.
Keywords: “Ukrainian Historical Journal”, historical periodicals, Middle Ages, early
modern period, scientific construct.
|