Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності
Виділяються основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності та розкриваються особливості вивчення господарської діяльності на території сучасної України з позицій відповідних наукових шкіл. Показано послідовність виникнення різних наукових підходів та їх...
Saved in:
| Date: | 2018 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Series: | Український історичний журнал |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179151 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності / І. Савчук // Український історичний журнал. — 2018. — №2. — С. 110-120. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179151 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1791512025-02-23T18:32:02Z Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності Main Scientific Approaches to Study Space-Development of Economic Activity Савчук, І. Методологія. Історіографія. Джерелознавство Виділяються основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності та розкриваються особливості вивчення господарської діяльності на території сучасної України з позицій відповідних наукових шкіл. Показано послідовність виникнення різних наукових підходів та їх гносеологічну відмінність. При цьому було застосовано низхідний напрям представлення відповідних шкіл із метою розуміння тісних зв’язків між ними. Теоретико-методологічні підходи наукових шкіл ґлобальної історії; геоісторичної, світ-системної, постколоніальної, позитивістської традиціоналістичної, описової є доволі відмінними, що зумовлено різними головними засадами у вивченні господарської діяльності. При цьому у сучасній історичній науці України дослідження з питань економічної історії поодинокі. Переважно вони написані з традиційних позицій. При цьому має місце різна методологія вивчення господарського розвитку в минулому з огляду на належність відповідного вченого до певної наукової школи. Специфікою наявних в української історіографії наукових шкіл щодо вивчення господарської діяльності на території сучасної України є їх умовний поділ на дві головні групи – радянського марксизму й української політичної еміґрації. Кожна з них має власні виразно відмінні теоретико-методологічні установки та напрями дослідження. При цьому обидві ці наукових групи продовжують свої дослідження в рамках традиційного позитивістського підходу. Таким чином виникає потреба у залученні сучасних іноземних наукових підходів до розуміння господарських процесів та явищ у минулому на території сучасної України. Це дозволить розробити нову історичну часову періодизацію для потреб вітчизняної економічної історії. The article highlights the main scientific approaches to the study of spatial and temporality development of economic activity, and features of the study of economic activity in the territory of modern Ukraine from the positions of the corresponding scientific schools are revealed. The sequence of occurrence of different scientific approaches and their epistemological difference is shown. In this case, the descending direction of representation of the respective schools was applied in order to understand the close ties between them. Theoretical and methodological approaches of scientific schools of global history; geo-historical, world-systemic, post-colonial, positivist, traditionalist, and descriptive are quite different, which is determined by various basic scientific principles in the studied economic activity. At the same time, in the modern historical science of Ukraine, studies on economic history are singular. Mostly they are written from traditional positions. At the same time there is a different methodology of studying economic development in the past due to the affiliation of the relevant scientist to a certain scientific school. The specificity of existing scholarly schools in Ukrainian historiography regarding the study of economic activity in the territory of modern Ukraine is their conditional division into two main groups – Soviet Marxism and Ukrainian political emigration. Each of them has its own distinct theoretical and methodological settings and research directions. At the same time, both these research groups continue their research in the framework of the traditional positivist approach. Thus, there is a need for the use of modern foreign scientific approaches to the understanding of economic processes and phenomena in the past in the territory of modern Ukraine. This will allow the development of a new historical time periodization for the needs of the national economic history. 2018 Article Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності / І. Савчук // Український історичний журнал. — 2018. — №2. — С. 110-120. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179151 911.3:930 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| spellingShingle |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство Савчук, І. Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності Український історичний журнал |
| description |
Виділяються основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності та розкриваються особливості вивчення господарської діяльності на території сучасної України з позицій відповідних
наукових шкіл. Показано послідовність виникнення різних наукових підходів
та їх гносеологічну відмінність. При цьому було застосовано низхідний напрям представлення відповідних шкіл із метою розуміння тісних зв’язків між
ними. Теоретико-методологічні підходи наукових шкіл ґлобальної історії; геоісторичної, світ-системної, постколоніальної, позитивістської традиціоналістичної, описової є доволі відмінними, що зумовлено різними головними засадами у вивченні господарської діяльності. При цьому у сучасній історичній науці України дослідження з питань економічної історії поодинокі. Переважно
вони написані з традиційних позицій. При цьому має місце різна методологія
вивчення господарського розвитку в минулому з огляду на належність відповідного вченого до певної наукової школи. Специфікою наявних в української історіографії наукових шкіл щодо вивчення господарської діяльності на території сучасної України є їх умовний поділ на дві головні групи – радянського
марксизму й української політичної еміґрації. Кожна з них має власні виразно відмінні теоретико-методологічні установки та напрями дослідження. При цьому обидві ці наукових групи продовжують свої дослідження в рамках
традиційного позитивістського підходу. Таким чином виникає потреба у залученні сучасних іноземних наукових підходів до розуміння господарських процесів та явищ у минулому на території сучасної України. Це дозволить розробити
нову історичну часову періодизацію для потреб вітчизняної економічної історії. |
| format |
Article |
| author |
Савчук, І. |
| author_facet |
Савчук, І. |
| author_sort |
Савчук, І. |
| title |
Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності |
| title_short |
Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності |
| title_full |
Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності |
| title_fullStr |
Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності |
| title_full_unstemmed |
Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності |
| title_sort |
основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179151 |
| citation_txt |
Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяльності / І. Савчук // Український історичний журнал. — 2018. — №2. — С. 110-120. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT savčukí osnovnínaukovípídhodidovivčennâprostorovogaluzevogorozvitkugospodarsʹkoídíâlʹností AT savčukí mainscientificapproachestostudyspacedevelopmentofeconomicactivity |
| first_indexed |
2025-11-24T10:35:56Z |
| last_indexed |
2025-11-24T10:35:56Z |
| _version_ |
1849667676486500352 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2018. – №2
МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ.
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
Велика роль у сучасних дослідженнях минулого належить міждисциплі-
нарним підходам, в яких поєднуються в єдине ціле методологія й методика
різних наук. Так досягається комплексність у розумінні процесів. Таким чи-
ном сформувалися різні наукові школи.
Аналіз численних публікацій дозволяє виділити такі основні наукові
підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку господарської діяль-
ності: ґлобальної історії, геоісторичний, світ-системний, постколоніальний,
УДК 911.3:930
ІВан саВчук
кандидат географічних наук, старший науковий співробітник,
сектор територіальної організації суспільства,
Інститут географії НАН України
(Київ, Україна), ivansavchuk@yahoo.com
ОСНОВНІ НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ
ПРОСТОРОВО-ГАЛУЗЕВОГО РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Виділяються основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого роз-
витку господарської діяльності та розкриваються особливості вивчення гос-
подарської діяльності на території сучасної України з позицій відповідних
наукових шкіл. Показано послідовність виникнення різних наукових підходів
та їх гносеологічну відмінність. При цьому було застосовано низхідний на-
прям представлення відповідних шкіл із метою розуміння тісних зв’язків між
ними. Теоретико-методологічні підходи наукових шкіл ґлобальної історії; гео-
історичної, світ-системної, постколоніальної, позитивістської традиціона-
лістичної, описової є доволі відмінними, що зумовлено різними головними за-
садами у вивченні господарської діяльності. При цьому у сучасній історичній
науці України дослідження з питань економічної історії поодинокі. Переважно
вони написані з традиційних позицій. При цьому має місце різна методологія
вивчення господарського розвитку в минулому з огляду на належність відпо-
відного вченого до певної наукової школи. Специфікою наявних в української
історіографії наукових шкіл щодо вивчення господарської діяльності на тери-
торії сучасної України є їх умовний поділ на дві головні групи – радянського
марксизму й української політичної еміґрації. Кожна з них має власні вираз-
но відмінні теоретико-методологічні установки та напрями дослідження.
При цьому обидві ці наукових групи продовжують свої дослідження в рамках
традиційного позитивістського підходу. Таким чином виникає потреба у залу-
ченні сучасних іноземних наукових підходів до розуміння господарських процесів
та явищ у минулому на території сучасної України. Це дозволить розробити
нову історичну часову періодизацію для потреб вітчизняної економічної історії.
Ключові слова: наукова школа, господарська діяльність, Україна.
Український історичний журнал. – 2018. – №2
111Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку...
позитивістський традиціоналістичний, описовий. Наведений поділ дещо
умовний, особливо щодо сучасних дослідників. Вони зазвичай не висловлю-
ються чітко про свою належність до певного наукового підходу. Для них ха-
рактерне уникання загальних теоретико-методологічних розробок.
У вітчизняній історичній, географічній та економічній науці відсутні
узагальнюючі великі праці з вивчення сучасних наукових шкіл і напрямів.
У поодиноких публікаціях лише розкриваються особливості підходів окре-
мих відомих учених та сформованих ними наукових шкіл.
Мета цієї статті полягає у стислому розгляді основних теоретичних і ме-
тодологічних засад вивчення господарської діяльності в рамках указаних
вище наукових шкіл1. Для цього було поставлено такі завдання: 1) виділен-
ня за часовою періодизацією відповідних наукових підходів до вивчення гос-
подарської діяльності від найсучасніших до найперших; 2) стислий їх аналіз.
Ґлобальної історії підхід як окремий теоретико-методологічний напрям
сформувався в 1990-х рр. Його представники акцентують увагу на взаємоза-
лежності процесів економічного розвитку у всьому світі, що часто не мають
причинно-наслідкової форми прямої послідовності, а по-різному впливають
на життя й господарювання людей у різних суспільствах2. Це спричинено
появою певного важливого соціально-культурного феномену або розвитком
відповідного процесу технологічних змін. У рамках цього наукового підхо-
ду набули широкого використання методи квантитативної історії, побудови/
реконструкції довгих рядів розвитку певного явища, виявлення непрямих
та опосередкованих механізмів впливу змін у суспільстві на його розвиток.
Велике значення надається вивченню процесів мондіалізації і ґлобалізації.
Важливою методологічною особливістю цього підходу стало акценту-
вання уваги на рівному значенні та важливості в розвитку суспільства еко-
номічних процесів, що мали місце в різних частинах світу. Особливу увагу
представники цієї школи привертають до вивчення різноманітного впливу
змін у природному середовищі як панпланетарного явища на господарський
розвиток і політичні трансформації в усьому світі. При цьому акцентуєть-
ся увага на неоднаковій силі прояву та напряму дії відповідних природних
змін на економічні й соціально-політичні процеси і тенденції в розвитку різ-
них цивілізацій.
Основна увага звертається на вивчення довготривалих усталених зв’язків
між різними народами, поширення між ними технологічних і суспільних
(у широкому значенні цього терміна) інновацій у контексті вікових ритмів
функціонування природного середовища. При цьому намагаються встано-
вити певні ґлобальні тенденції та отримати нові теоретико-методологічні
1 З огляду на можливості ознайомлення українського читача з теоретико-методологічними
напрацюваннями іноземних колеґ переважно наводяться відповідні публікації українською й
російською мовами. Публікації іншими мовами подано за умови відсутності їх перекладу.
2 Кінг Ч. Історія Чорного моря. – К., 2011. – 272 с.; Мак-Нил У. В погоне за мощью:
Технология, вооружённая сила и общество в XI–XX вв. – Москва, 2008. – 456 с.; Радимен В.
Плуг, мор і нафта: Як людство здобуло контроль над кліматом. – К., 2013. – 272 с.; Синцеров Л.М.
Революция на транспорте, в средствах связи и образование мирового хозяйства на рубеже ХIХ
и ХХ вв. // География мирового развития: Сб. науч. тр. – Вып.2. – Москва, 2010. – С.126–142.
Український історичний журнал. – 2018. – №2
112 Іван Савчук
узагальнення універсального типу, що дозволяють створювати квантитатив-
ні моделі історичного розвитку та імітаційні моделі, які розкривають вплив
цих змін на економічний розвиток держави чи світу3.
Основним методологічним питанням при цьому є дослідження станов-
лення ґлобалізованої економіки як єдиного цілісного утворення на основі
концепції «економіки-світу»4, з урахуванням циклічності розвитку більшос-
ті господарських, суспільних і природних процесів, що, накладаючись один
на один, створюють єдиний тренд розвитку людства5. В основі цієї наукової
школи лежать теоретико-методологічні напрацювання представників гео-
історичного підходу, що доповнюються широким застосуванням математико-
статистичних методів (кліодинаміка) для реконструкції макроекономічних
процесів у минулому та розроблення універсального підходу до усвідомлен-
ня ролі технологічних інновацій у зміні буття всього людства.
Геоісторичний підхід сформувався в рамках школи «Анналів» у другій
половині ХХ ст.6 В його основі лежить усвідомлення наявності двох типів
часу – довго- й короткотривалого. До першого відносяться ті види людської
діяльності, що дуже повільно змінюються (наприклад, сільське господар-
ство), але які визначають господарський профіль певної території. До дру-
гого, навпаки, відносять те, що змінюється швидко (приміром, політичне
життя)7. Важливе значення при цьому набуває окреслення меж і виділення
структур природо-історико-господарських реґіонів, що формують певні само-
достатні системи буття людських спільнот. Ф.Бродель (фундатор цього між-
дисциплінарного напряму) вже в 1947 р. порушив питання про необхідність
покінчити з розумінням історії суто як переліком подій, на перше місце ви-
сунувши географію, перед власне економікою, а політика з’являється напри-
кінці. При цьому розуміння географії як «довгого часу суспільств» дозволило
йому окреслити структуралістський підхід8.
Із часом, через вплив обміну місцевої продукції на рідкісну, завезе-
ну ззовні, відбувається посилення спеціалізації господарства та його
інтеґрація до більших за охопленням території господарських структур –
цивілізацій і світу-системи. У складі останнього визначальне значення
мають провідні міста, в яких виникають головні інновації та де зосеред-
жено обмін найважливішими благами й накопичено найбільші фінансові
ресурси.
3 Серед останніх праць у цьому напрямі слід відзначити: История и математика:
Макроисторическая динамика общества и государства / Отв. ред. С.Ю.Малков, Л.Е.Гринин,
А.В.Коротаев). – Москва, 2007. – 184 с.
4 Докл. див.: Бродель Ф. Динамика капитализма. – Смоленск, 1993. – 128 с.; Бродель Ф.
Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV–XVIII ст.: У 3 т. – К., 1995–1998; Économie-
monde // Dictonnaire de la géographie et de l’espace des sociétés. – Paris, 2003. – P.292–293.
5 Див.: Bairoch P. Victoires et déboires: histoire économique et sociale du monde du XVIe siècle
а nos jours: En 3 vol. – Vol.2. – Paris, 1997. – P.386–432.
6 Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV–XVIII ст.: У 3 т. – К.,
1995–1998; Dollfus O. La mondialisation. – Paris, 2007. – 180 p.
7 Браун Е. Школа Анналов – «Новая историческая наука» // Анналы экономической и
социальной истории. – Москва, 2007. – С.18–19.
8 Braudel Fernand (1902–1985) // Dictonnaire de la géographie et de l’espace des sociétés / Sous
la dir. de J.Lévy, M.Lussault. – Paris, 2003. – P.118–119.
Український історичний журнал. – 2018. – №2
113Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку...
На думку представників цього напряму, найважливішим етапом у ста-
новленні сучасного світу було «довге середньовіччя», що охоплювало пері-
од не лише від становлення християнського Заходу до відкриття Америки,
а мало значно триваліше існування – до першої промислової революції.
Розкриття переважно механізмів впливу обміну на малозмінні у часі та
просторі структури повсякденного життя й господарювання за «довгого се-
редньовіччя» в певних виразно окреслених реґіонах є методологічною осо-
бливістю представників цього напряму в історії.
Світ-системний підхід сформувався як продовження розвитку теоретико-
методологічних напрацювань школи «Анналів» у 1970-х рр. та неомарксиз-
му9. У його основу покладено розуміння торгівлі як найважливішої форми
обміну та виразника господарського значення певної території. Виділяють
такі етапи у формуванні сучасного світу-системи:
– міні-системи – замкнені розрізнені системи людських спільнот часів
стародавнього додержавного суспільства та світи-міста, що сформувалися
на початковій стадії розвитку людського суспільства у зоні впливу певного
міста;
– імперії-світи – перші аграрні держави з виразною жорсткою ієрархією
суспільства, чітким поділом праці в його рамках, наявністю позаекономіч-
них механізмів перерозподілу благ у межах суспільства з розвинутою вну-
трішньою системою обміну ними;
– економіки-світи – поєднання неоднорідних за рівнем господарського
розвитку країн за допомогою механізмів зовнішньоекономічних зв’язків та
обміну знань, умінь, навичок, що обумовлюють певну універсальну стандар-
тизацію способу життя панівних верств суспільства й виникнення процесів
самореґулювання господарських обмінів в його межах.
Із позицій географії й економіки «економіка-світ» – це територіально
економічно-автономний простір, стабільний тривалий час, у центрі якого за-
вжди домінуюче місто (інколи два, але при цьому система не дереґулюється),
що поділяється на послідовні зони за ґрадієнтом (ядро, напівпериферія, пе-
риферія, найвіддаленіша частина) за функцією походження та ступеня про-
сторової взаємодій10. Відповідні складові можна виділити й у межах певної
країни чи реґіону світу11.
Основними напрямами вивчення розвитку господарської діяльності в
історичному минулому представниками цієї наукової школи є виявлення
причин колоніальної залежності, індустріальної революції, зв’язків типу
9 Арриги Дж. Долгий двадцатый век: Деньги, власть и истоки нашего времени. –
Москва, 2006. – 472 с.; Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном
мире. – Санкт-Петербург, 2001. – 416 с.; Долльфюс О. Система Мир // Мировая экономика и
международные отношения. – 1995. – №6. – С.77–86; Иноземцев В.Л. Расколотая цивилизация:
Наличествующие предпосылки и возможные последствия постэкономической революции. –
Москва, 1999. – 703 с.; Géographie universelle: En 10 vol., 12 livres / Sous la dir. de R.Brunet. –
Vol.1. – Livre 2: Mondes nouveaux. Le système Monde / Cl.Bataillon, J.-P.Deler, H.Théry. – Paris,
1991. – 552 p.
10 Économie-monde // Dictonnaire de la géographie et de l’espace des sociétés. – P.292.
11 Трейвиш А.И. Город, район, страна и мир: Развитие России глазами страноведа. – Москва,
2009. – С.58–62.
Український історичний журнал. – 2018. – №2
114 Іван Савчук
«метрополія – колонія» та «метрополія – центр світу», економічно зумовлених
суспільних змін і розвитку політичної діяльності в рамках великих геополі-
тичних систем12.
Постколоніальний підхід сформувався наприкінці 1970-х рр. як відпо-
відь на світ-системний підхід із позицій класичного марксизму13. У його осно-
ві лежить твердження про нерівномірний і неправомірний розподіл благ у
світі-економіці, зумовлений тривалим привласненням країнами-метрополі-
ями багатств народів «третього світу». Представники цього підходу акценту-
ють увагу на складному й не завжди очевидному механізмі перерозподілу
багатств у рамках постколоніальних суспільств, наявності виразної техноло-
гічної залежності їх від розвинутих країн (периферійний капіталізм)14. Тому
імпульсом у розвитку країн «третього світу» має бути їх самодостатність та
опертя на власні сили, шляхом розвитку взаємного обміну між ними, міні-
мізації зовнішніх запозичень, зменшення присутності ґлобальних і трансна-
ціональних компаній у рамках політики індустріалізації імпортозамінних
виробництв.
У дослідженні економіки постколоніальних країн періоду до появи коло-
нізаторів звертається увага на наявність більш урівноваженої мережі тор-
говельних зв’язків реґіонального плану та на неґативний вплив політики
колоніальної влади, спрямований на порушення економічної рівноваги че-
рез запровадження митних перепон та пряму товарну інтервенцію на рин-
ки колоній, їх ізоляцію від економічних зв’язків з іншими країнами світу.
Велике значення представники цієї наукової школи надають прояву монді-
алізму та ґлобалізації, що зумовили як ліквідацію колоніальної системи, так
і посилення глибини економічного відставання країн, котрі розвиваються.
Постулюється, що світовий ринок виник насамперед на основі нерів-
номірного перерозподілу товарів, вироблених в Азії, Африці й Південній
Америці на користь окремих країн-метрополій Європи, що створили першу
світову «трикутникову» систему обміну благ15. На її основі було сформоване
економічне підґрунтя індустріалізації у Західній Європі, а це визначило її
першість у господарському й політичному розвитку всього світу. Саме для
забезпечення потреб нового капіталістичного суспільства було змінено до-
корінним чином господарську структуру залежних і колоніальних країн, що
унеможливило їх випереджальний розвиток після здобуття незалежності.
Позитивістський традиціоналістичний підхід є продовженням класич-
них напрацювань в історії, економіці, географії від початку їхнього ста-
новлення як окремих наук (у сучасному розумінні) з чітким теоретичним і
12 Géographie universelle: En 10 vol., 12 livres / Sous la dir. de R.Brunet. – Vol.1. – Livre 2:
Mondes nouveaux. Le système Monde / Cl.Bataillon, J.-P.Deler, H.Théry. – Paris, 1991. – 552 p.
13 Амин С. Вирус либерализма: перманентная война и американизация мира. – Москва,
2007. – 262 с.; Дус Сантус Т. Структура зависимости // Скепсис. – 2008. – №5 [Електронний
ресурс]: http://scepsis.net/library/id_2297.html; Пребиш Р. Периферийный капитализм: есть ли
ему альтернатива? – Москва, 1992. – 337 с.
14 Докл. див.: Бобровников А.В. Макроциклы в экономике стран Латинской Америки. –
Москва, 2004. – С.70–101.
15 Bairoch Р. Victoires et déboires... – Vol.2. – P.773–775.
Український історичний журнал. – 2018. – №2
115Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку...
методологічним інструментарієм на базі описового підходу16. У класичних
працях із питань історії господарства, написаних із позицій позитивізму,
кожне окреме суспільство чи територія (держава) переважно вивчались
ізольовано як річ-у-собі. Мало уваги було звернуто на наявність непрямих
зв’язків між рівнем розвитку суспільства й технології та, як наслідок, його
господарської діяльності.
На початку ХХ ст. було цілісно оформлено методологічні засади позити-
вістського підходу в історії, економіці, географії17. Проявлялися перші спро-
би теоретичного осмислення особливостей розвитку господарської діяльності
людини як окремого феномену буття. Особливе значення набувало вивчення
давніх цивілізацій шляхом застосування методів антропології й етнографії
до дослідження господарської діяльності народів, які перебували на різних
стадіях технологічного розвитку. Для цього застосовували методи аналогії
й порівняння відомих за археологічними розкопками артефактів із предме-
тами праці та життя племен Азії, Африки, Південної Америки, які жили в
умовах кам’яного чи мідно-кам’яного віку. На основі цих напрацювань було
вироблено основні засади сучасної історичної реконструкції господарської ді-
яльності в давнину.
Окреме місце у цьому напрямі належить школі «Анналів». Її методоло-
гічною особливістю була концепція «тотальної історії»18, яку переважно ви-
користовували для вивчення середньовіччя Європи, що розумілося у значно
більшій часовій протяжності. При цьому акцентувалася увага на необхід-
ності вивчення господарської діяльності в минулому як частини соціального
простору, що існує у відповідному географічному середовищі19.
У рамках позитивізму у ХХ ст. розвинувся радянський марксизм. У його
основі лежало вчення про наявність універсальних суспільних формацій,
які поступально змінюють одна одну, розвиваючись на певних панівних ви-
дах господарської діяльності20. Було постульовано примат виробництва над
16 Див.: Всемирная история: В 6 т. – Т.4: Мир в XVIII веке. – Москва, 2013. – 787 с.;
Енциклопедія історії України: У 10 т. / Гол. ред. В.Смолій. – К., 2003–2013; История
человечества: В 8 т. / Под ред. А.Х.Дани, Ж.М.Моэна. – Т.2: ІІІ тысячелетие до н.э. – VII
век до н.э. – Москва, 2003. – 623 c.; Кульчицький С. Червоний виклик: Історія комунізму в
Україні від його народження до загибелі: У 3 кн. – К., 2013; Миронов Б.Н. Социальная история
России периода империи (XVIII – начало XX в.): Генезис личности, демократической семьи,
гражданского общества и правового государства: В 2 т. – Санкт-Петербург, 2012.
17 Геттнер А. География: её история, сущность и методы. – Ленинград; Москва, 1930. – 416 с.;
Лёш А. Географическое размещение хозяйства. – Москва, 1959. – 455 с.; Улин Б. Межрегиональная
и международная торговля. – Москва, 2004. – 416 с.; Bairoch Р. Victoires et déboires... – Vol.2.
18 За словами Ж. Ле Ґоффа, «концепція тотальної історії включає у себе не лише те, що інші
традиції думки називають культурою чи цивілізацією, – вона має на увазі також і матеріальну
культуру – техніку, економіку, повсякденне життя […], так само й інтелектуальну та художню
культуру, не встановлюючи між ними ані відносин детермінізму, ані навіть ієрархії. Зокрема
вона уникає понять “базис” і “надбудова”, котрі ґвалтують усвідомлення історичних структур та
їх взаємодію» (див.: Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – Москва, 1992. – С.6).
19 Гуревич А.Я. Исторический синтез и школа «Анналов». – Москва, 1993. – 328 с.; Ле Руа
Ладюри Э. Застывшая история // Thesis. – 1993. – №2. – С.153–173; Ле Гофф Ж. Цивилизация
средневекового Запада. – Москва, 1992; Шоню П. Цивилизация Просвещения. – Екатеринбург;
Москва, 2008. – 688 с.
20 Анучин В.А. Географический фактор в развитии общества. – Москва, 1982. – 336 с.;
Баранский Н.Н. Избранные труды. Научные принципы географии. – Москва, 1980. – 239 с.;
Український історичний журнал. – 2018. – №2
116 Іван Савчук
суспільними процесами. Останні трактувалися як надбудова та нормальне
оформлення господарських зв’язків. Докладніше питання епістемології цьо-
го напряму в контексті вивчення історії господарської діяльності на терито-
рії сучасної України висвітлено нижче.
На противагу формаційному підходу в 1930-х рр. у рамках позитивізму
сформувалася цивілізаційна школа21. Її представники вважають, що кож-
на окрема цивілізація має власну систему цінностей, яка визначає рівень
її господарського розвитку, інтенсивність і прояв політичного (в тому чис-
лі міжнародного) життя та напрями взаємодії з іншими цивілізаціями.
При цьому для кожної з них характерний універсальний лінійний розвиток
від зародження через розквіт до занепаду/стаґнації. Окремі сучасні цивілі-
зації сформувалися на основі давніх попередників, що через різні обставини
припинили своє існування.
У рамках цієї наукової школи господарська діяльність розглядається як
один із головних індикаторів віднесення цивілізації до певної універсальної
стадії її розвитку. В основі економічного й суспільного розвитку лежить від-
повідний виклик – сувора природа, постійний тиск або підступний напад
сусідів, освоєння нових земель чи ж втрата принципово важливої складової
самоідентифікації. Усі вони зумовлюють для еліти кожної цивілізації необ-
хідність вибору щодо напряму подальшого розвитку, або ведуть до втрати
контролю над суспільством, яке, у цьому випадку, швидко деґрадує та щезає.
При цьому мало розглядаються процеси взаємодії між різними цивілізація-
ми у стабільний період їх розвитку та не розкрито механізм, як саме однакові
чинники зумовлювали в один історичний період швидкі зміни, а в інший –
навпаки, відсутність бажання до змін у представників певної цивілізації.
На початку ХХ ст. в історії економіки й економічній географії набув сво-
єї довершеної форми описовий напрям22. Накопичення архівних відомостей,
особливо щодо часів пізнього середньовіччя, дозволяло робити розгорнуті
докладні описи змін у господарський діяльності для певних невеликих за
охопленням територій. Із часом це призвело до появи узагальнюючих праць
з історії господарювання в рамках створення загальної концепції минуло-
го певного народу чи держави в Європі. Кожен із цих об’єктів історичної
науки розглядався переважно за усталеною універсальною схемою, в якій
мало уваги приділялося зв’язкам між різними складовими як певного сус-
пільства, так і між окремими народами чи державами. Їх поява вважалася
закономірним наслідком розвитку відповідного суспільства.
Витвер И.А. Историко-географическое введение в экономическую географию зарубежного
мира. – Москва, 1963. – 367 с.; Максаковский В.П. Историческая география мира. – Москва,
1997. – 584 с.
21 Гумилёв Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. – Ленинград, 1990. – 527 с.; Пуляркин В.А.
Локальные цивилизации во времени и пространстве (взгляд географа). – Москва, 2005. – 536 с.;
Тойнбі А. Дослідження історії: У 2 т. – К., 1995; Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. –
Москва, 2003. – 603 с.
22 Гельфферих К. Развитие народного хозяйства Германии. 1888–1913 г. – Москва, 1920. –
114 с.; Заппер К. Всеобщая экономическая география. – Москва, 1926. – 328 с.; Реклю Э. Земля
и люди. Всеобщая география: В 19 т. – Санкт-Петербург, 1873–1893; Vidal de La Blache P.
Tableau de la géographie de la France. – Paris, 1903. – 395 p.
Український історичний журнал. – 2018. – №2
117Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку...
Наукове вивчення господарської діяльності на території сучасної
України зародилося водночас із формуванням перших шкіл у географічній,
економічній, історичній науках наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. При цьо-
му в українському контексті до Другої світової війни не було узагальнюю-
чих ґрунтовних праць з історії економіки та економічної географії щодо всієї
території сучасної України23. Досліджували переважно питання розвитку
окремих природно-господарських реґіонів як самодостатніх економічних
одиниць, або певних галузей господарства як складових економічних комп-
лексів держав, що володіли тією чи іншою частиною української території
у відповідну історичну епоху24. У ХХ ст. сформувалися дві головних науко-
вих школи української історіографії – радянського марксизму та політичної
еміґрації.
Найбільше напрацювань із питань розвитку господарства, окремих га-
лузей як на території всієї України, так і в її реґіонах було зроблено на заса-
дах радянського марксизму25. Його головні епістемологічні особливості:
– акцентування уваги переважно на вивченні поступального та безкри-
зового розвитку економіки України за радянської влади;
– домінування в дослідженнях господарських процесів та явищ лише
тих, що мали місце на частині території сучасної України, яка перебувала у
складі Російської імперії;
– висвітлення тільки позитивних аспектів розвитку економіки різних
частин території сучасної України після їх включення в різний історичний
час до складу держав із центром у Москві/Санкт-Петербурзі;
– виразна окремішність у вивченні економічних аспектів розвитку
Буковини, Волині, Галичини, Закарпаття за одночасної гіперболізації пози-
тивного значення господарських та інших видів зв’язків цих реґіонів України
з Московським царством/Російською імперією;
– мінімальне вивчення впливу і взаємодії внутрішньоукраїнських та
міжнародних економічних, політичних процесів на розвиток господарської
діяльності на території сучасної України.
У своїх дослідженнях представники цієї наукової школи спиралися на
теоретико-методологічні напрацювання провідних фахівців у відповідних
напрямах географічної, економічної, історичної науки з Москви, Ленінграда.
Головні результати було узагальнено в колективних монографіях26.
23 Багалій Д.І. Нарис історії України на соціяльно-економічному ґрунті. – Т.1:
Історіографічний вступ і доба натурального господарства. – Х., 1928. – С.18–19.
24 Нарис історії України на соціяльно-економічному ґрунті. – Т.1; Воблий К.
Экономическая география Украины. – К., 1919. – 173 с.; Слабченко М.Є. Організація
господарства України від Хмельниччини до світової війни. – Ч.1: Господарство Гетьманщини
XVII–XVIII ст. – Т.1: Землеволодіння та форми сільського господарства. – Одеса, 1923. –
203 с.
25 Першим ґрунтовним дослідником історіографії вивченості господарської діяльності
на території сучасної України з позицій радянського марксизму був Д.І.Багалій
(див.: Багалій Д.І. Нарис історії України на соціяльно-економічному ґрунті. – Т.1. –
С.18–124).
26 Історія народного господарства Української РСР: У 3 т., 4 кн. – К., 1983–1985; Історія
Української РСР: У 8 т., 10 кн. – К., 1977–1979.
Український історичний журнал. – 2018. – №2
118 Іван Савчук
Представники української політичної еміґрації у своїх студіях з історії
господарської діяльності акцентували увагу переважно на вивченні коло-
ніальної політики Росії та Польщі щодо України27. Докладно розглядали
особливості господарювання у західних реґіонах та розкривали визначаль-
не значення українських земель у розвитку господарства Російської імперії/
СРСР, указували на цілковиту залежність економіки радянської України від
політики центру. Окремі представники цього напряму виступали із запере-
ченням економічної сутності колоніального становища України в Російській
імперії та наголошували на великому значенні в розвитку господарства між-
народних економічних зв’язків і геополітичних процесів. Найповніше погля-
ди представників цього напряму представлено в багатотомній «Енциклопедії
українознавства» (1949–1989 рр.).
***
Проведений аналіз свідчить, що в українській історичній на-
уці за роки незалежності значна увага питанням господарської
діяльності не приділялася. Маємо лише колективну монографію, підго-
товлену на традиційних для вітчизняних істориків наукових позиціях28,
тематичні статті в «Енциклопедії історії України» (2003–2013 рр.). Тому
активізація відповідних напрацювань із позицій сучасних світових на-
укових шкіл дозволить вирішити важливе завдання – обґрунтувати нову
часову періодизацію історії господарської діяльності на території сучасної
України.
REFERENCES
1. Amin, S. (2007). Virus liberalizma: permanentnaya voyna i amerikanizatsiya mira.
Moskva [in Russian].
2. Anuchin, V.A. (1982). Geograficheskiy faktor v razvitii obshchestva. Moskva [in
Russian].
3. Arrighi, G. (2006). Dolgiy dvadtsatyy vek: Den’gi, vlast’ i istoki nashego vremeni.
Moskva [in Russian].
4. Bahalii, D.I. (1928). Narys istorii Ukrainy na sotsiial’no-ekonomichnomu grunti. Vol.1.
Istoriohrafichnyi vstup i doba natural’noho hospodarstva. Kharkiv [in Ukrainian].
5. Bairoch, P. (1997). Victoires et déboires : histoire économique et sociale du monde du
XVIe siècle а nos jours : en 3 vol. Paris [in French].
6. Baranskiy, N.N. (1980). Izbrannyye trudy. Nauchnyye printsipy geografii. Moskva [in
Russian].
7. Bobrovnikov, A.V. (2004). Makrotsikly v ekonomike stran Latinskoy Ameriki. Moskva
[in Russian].
8. Braun, E. (2007). Shkola Annalov – «Novaya istoricheskaya nauka». Annaly ekonomich-
eskoy i sotsial’noy istorii. (pp.18–19). Moskva [in Russian].
27 Енциклопедія українознавства: Загальна частина: У 3 т. – Т.3. – К., 1995. – С.1036–1037,
1040.
28 Економічна історія України: Історико-економічне дослідження: У 2 т. – К.,
2011.
Український історичний журнал. – 2018. – №2
119Основні наукові підходи до вивчення просторово-галузевого розвитку...
9. Brunet, R. (ed.). Géographie universelle (1991) (en 10 vol., 12 livres). (vol.1, livre 2.
Mondes nouveaux. Le système Monde). Paris [in French].
10. Chaunu, P. (2008). Tsivilizatsiya Prosveshcheniya. Yekaterinburg; Moskva [in Russian].
11. Dan A.X. & Moen J.M. (2003). Istoriya chelovechestva (8 vol.). Vol.2. III tysyacheletiye
do n.e. – VII vek do n.e. Moskva [in Russian].
12. Dollfus, O. (1995). Sistema Mir. Mirovaya ekonomika i mezhdunarodnyye otnosheniya,
6, 77–86 [in Russian].
13. Dollfus, O. (2007). La mondialisation. Paris [in French].
14. Dos Santus, T. (2008). Struktura zavisimosti. Skepsis, 5. http://scepsis.net/library/
id_2297.html [in Russian].
15. Économie-monde (2003) in Dictonnaire de la géographie et de l’espace des sociétés
(pp.292–293). Ed. by J.Lévy & M.Lussault. Paris: Belin [in French].
16. Gurevіch, A.Ya. (1993). Istoricheskiy sintez i Shkola „Annalov”. Moskva [in Russian].
17. Hantigton, S. (2003). Stolknoveniye tsivilizatsiy. Moskva [in Russian].
18. Inozemtsev, V.L. (1999). Raskolotaya tsivilizatsiya: Nalichestvuyushchiye predposylki
i vozmozhnyye posledstviya postekonomicheskoy revolyutsii. Moskva [in Russian].
19. King, Ch. (2011). Istoriya Chornoho morya. Kyiv [in Ukrainian].
20. Kulchytskyi, S. (2013). Chervonyi vyklyk. Istoriia komunizmu v Ukraini vid yoho naro-
dzhennia do zahybeli. Kyiv [in Ukrainian].
21. Le Goff, J. (1992). Tsivilizatsiya srednevekovogo Zapada. Moskva [in Russian].
22. Le Roy Ladurie, E. (1993). Zastyvshaya istoriya. Thesis, 2, 153–173 [in Russian].
23. Lévy, J. & Lussault, M. (Ed.). Braudel, Fernand (1902–1985) (2003) in Dictonnaire de
la géographie et de l’espace des sociétés (pp.118–119). Paris [in French].
24. Mak-Nill, U. (2008). V pogone za moshch’yu. Tekhnologiya, vooruzhennaya sila i ob-
shchestvo v 11–20 vekakh. Moskva [in Russian].
25. Maksakovskiy, V.P. (1997). Istoricheskaya geografiya mira. Moskva [in Russian].
26. Malkov, S.Yu., Grinin, L.Ye., Korotayev, A.V. (Eds.). (2007). Istoriya i matematika.
Makroistoricheskaya dinamika obshchestva i gosudarstva. Moskva [in Russian].
27. Mironov, B.N. (2012). Sotsial’naya istoriya Rossii perioda imperii (18 – nachalo 20 v.).
Genezis lichnosti, demokraticheskoy sem’i, grazhdanskogo obshchestva i pravovogo go-
sudarstva (2 vol.). Sankt-Peterburg [in Russian].
28. Prebish, R. (1992). Periferiynyy kapitalizm: yest’ li yemu al’ternativa? Moskva [in
Russian].
29. Pulyarkin, V.A. (2005). Lokal’nyye tsivilizatsii vo vremeni i prostranstve (vzglyad
geografa). Moskva [in Russian].
30. Radimen, W. (2013). Pluh, mor i nafta: Yak lіudstvo zdobulo kontrol’ nad klimatom.
Kyiv [in Ukrainian].
31. Sintserov, L.M. (2010). Revolyutsiya na transporte, v sredstvakh svyazi i obrazovani-
ye mirovogo khozyaystva na rubezhe 19 i 20 vekov. Geografiya mirovogo razvitiya, 2.
Moskva, 126–142 [in Russian].
32. Smolii, V.A. (Ed.). (2003–2013). Entsyklopediia istorii Ukrainy (10 vol.). Kyiv [in
Ukrainian].
33. Smolii, V.A. (Ed.). (2011). Ekonomichna istoriia Ukrainy: Istoryko-ekonomichne dosli-
dzhennia (2 vols.). Kyiv [in Ukrainian].
34. Treivish, A.I. (2009). Gorod, rayon, strana i mir. Razvitiye Rossii glazami stranoveda.
Moskva [in Russian].
35. Ulin, B. (2004). Mezhregional’naya i mezhdunarodnaya torgovlya. Moskva [in Russian].
36. Vitver, I.A. (1963). Istoriko-geograficheskoye vvedeniye v ekonomicheskuyu geografiyu
zarubezhnogo mira. Moskva [in Russian].
37. Wallerstein, I. (2001). Analiz mirovykh sistem i situatsiya v sovremennom mire. Sankt-
Peterburg [in Russian].ою.
Український історичний журнал. – 2018. – №2
120 Іван Савчук
iVan saVchuk
Candidate of Geography Sciences (Ph.D. in Geography), Senior Research Fellow,
Department of the Space Organization of Society,
Institute of Geography NAS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), ivansavchuk@yahoo.com
MAIN SCIENTIFIC APPROACHES
TO STUDY SPACE-DEVELOPMENT OF ECONOMIC ACTIVITY
The article highlights the main scientific approaches to the study of spatial and
temporality development of economic activity, and features of the study of economic
activity in the territory of modern Ukraine from the positions of the corresponding
scientific schools are revealed. The sequence of occurrence of different scientific
approaches and their epistemological difference is shown. In this case, the descending
direction of representation of the respective schools was applied in order to
understand the close ties between them. Theoretical and methodological approaches
of scientific schools of global history; geo-historical, world-systemic, post-colonial,
positivist, traditionalist, and descriptive are quite different, which is determined
by various basic scientific principles in the studied economic activity. At the same
time, in the modern historical science of Ukraine, studies on economic history are
singular. Mostly they are written from traditional positions. At the same time there
is a different methodology of studying economic development in the past due to
the affiliation of the relevant scientist to a certain scientific school. The specificity
of existing scholarly schools in Ukrainian historiography regarding the study of
economic activity in the territory of modern Ukraine is their conditional division
into two main groups – Soviet Marxism and Ukrainian political emigration. Each
of them has its own distinct theoretical and methodological settings and research
directions. At the same time, both these research groups continue their research
in the framework of the traditional positivist approach. Thus, there is a need for
the use of modern foreign scientific approaches to the understanding of economic
processes and phenomena in the past in the territory of modern Ukraine. This will
allow the development of a new historical time periodization for the needs of the
national economic history.
Keywords: scientific school, economic activity, Ukraine.
|