Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ

Розглядаються основні статистичні дані про кількість українців в особливих таборах упродовж 1950–1954 рр., які свідчать про те, що в’язні української національності становили майже половину табірного континґенту. Вони відрізнялися від інших ув’язнених своєю згуртованістю, безкомпромісною антирадян...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Український історичний журнал
Datum:	2018
1. Verfasser:	Алланіязов, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schlagworte:	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179152
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ / Т. Алланіязов // Український історичний журнал. — 2018. — №2. — С. 121-147. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179152
record_format	dspace
spelling	Алланіязов, Т. 2021-04-09T14:26:18Z 2021-04-09T14:26:18Z 2018 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ / Т. Алланіязов // Український історичний журнал. — 2018. — №2. — С. 121-147. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179152 947(571.31) Розглядаються основні статистичні дані про кількість українців в особливих таборах упродовж 1950–1954 рр., які свідчать про те, що в’язні української національності становили майже половину табірного континґенту. Вони відрізнялися від інших ув’язнених своєю згуртованістю, безкомпромісною антирадянською позицією, наявністю безпосереднього досвіду участі в бойових діях. Саме це зумовлювало численні акції непокори, що відбувалися в особливих таборах ҐУЛАҐ МВС СРСР: волинки, страйки, утечі, організація фізичного й морального терору стосовно окремих категорій в’язнів, голодування, збройні виступи проти табірної адміністрації. Серед організаторів цих акцій часто були колишні члени ОУН, учасники антирадянського повстанського руху у Західній Україні. Безпосереднім наслідком таких подій стала серія повстань в особливих таборах у 1953–1954 рр. і крах системи ҐУЛАҐ. The article deals with the main statistical data on the number of Ukrainians in the MIA Special Camps of the Gulag of the USSR from 1950 to 1954. This data indicate that Ukrainian prisoners accounted for almost half of the camp contingent of special camps. They differed from other political prisoners by their cohesiveness, had experience in engaging in hostilities, an uncompromising anti-Soviet stand. It is with this circumstance that the author relates continuous actions of disobedience at prisoners that took place in special camps: strikes, starvation, refusal of work and armed resistance of the camp administration. The organizers this actions of disobedience at prisoners were former members of the OUN and members of the anti-Soviet insurrection movement in West of Ukraine. The immediate consequence of these actions was a series of uprisings in special camps in 1953–1954 and the collapse of the Gulag system. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ Ukrainians in Gulag Special Camps Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ
spellingShingle	Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ Алланіязов, Т. Методологія. Історіографія. Джерелознавство
title_short	Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ
title_full	Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ
title_fullStr	Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ
title_full_unstemmed	Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ
title_sort	українці в особливих таборах ґулаґ
author	Алланіязов, Т.
author_facet	Алланіязов, Т.
topic	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
topic_facet	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
publishDate	2018
language	Ukrainian
container_title	Український історичний журнал
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	Ukrainians in Gulag Special Camps
description	Розглядаються основні статистичні дані про кількість українців в особливих таборах упродовж 1950–1954 рр., які свідчать про те, що в’язні української національності становили майже половину табірного континґенту. Вони відрізнялися від інших ув’язнених своєю згуртованістю, безкомпромісною антирадянською позицією, наявністю безпосереднього досвіду участі в бойових діях. Саме це зумовлювало численні акції непокори, що відбувалися в особливих таборах ҐУЛАҐ МВС СРСР: волинки, страйки, утечі, організація фізичного й морального терору стосовно окремих категорій в’язнів, голодування, збройні виступи проти табірної адміністрації. Серед організаторів цих акцій часто були колишні члени ОУН, учасники антирадянського повстанського руху у Західній Україні. Безпосереднім наслідком таких подій стала серія повстань в особливих таборах у 1953–1954 рр. і крах системи ҐУЛАҐ. The article deals with the main statistical data on the number of Ukrainians in the MIA Special Camps of the Gulag of the USSR from 1950 to 1954. This data indicate that Ukrainian prisoners accounted for almost half of the camp contingent of special camps. They differed from other political prisoners by their cohesiveness, had experience in engaging in hostilities, an uncompromising anti-Soviet stand. It is with this circumstance that the author relates continuous actions of disobedience at prisoners that took place in special camps: strikes, starvation, refusal of work and armed resistance of the camp administration. The organizers this actions of disobedience at prisoners were former members of the OUN and members of the anti-Soviet insurrection movement in West of Ukraine. The immediate consequence of these actions was a series of uprisings in special camps in 1953–1954 and the collapse of the Gulag system.
issn	0130-5247
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179152
citation_txt	Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ / Т. Алланіязов // Український історичний журнал. — 2018. — №2. — С. 121-147. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT allaníâzovt ukraíncívosoblivihtaborahgulag AT allaníâzovt ukrainiansingulagspecialcamps
first_indexed	2025-11-26T19:24:36Z
last_indexed	2025-11-26T19:24:36Z
_version_	1850771261022535680
fulltext	Український історичний журнал. – 2018. – №1 На пострадянському просторі процес дослідження історії особливих табо- рів1 ҐУЛАҐ МВС СРСР має свої якісні та кількісні характеристики, що охо- плюють прізвища дослідників, назви статей і книжок, проблематика яких концентрується довкола історії окремих таборів або загалом за територіаль- но-географічним принципом2. У рамках цієї проблематики досліджуються * Переклад із російської мови й додрукова підготовка – Тетяна Пастушенко (Київ). 1 Особливі табори створено на виконання постанови Ради Міністрів СРСР №416-159цт від 21 лютого 1948 р. (розформовані влітку 1954 р.). Документ зобов’язував МВС СРСР у восьмимісячний термін організувати спеціальні місця позбавлення волі – 11 особливих таборів і 3 особливих тюрми, де режим відрізнявся особливою суворістю, надважкою експлуатацією в’язнів, тривалішим робочим днем, відсутністю будь-яких пільг, а також більш суворою відповідальністю за порушення режиму. Тут передбачалося утримувати «аґентів іноземних розвідок, диверсантів, терористів, троцькістів, правих, меншовиків, есерів, анархістів, націоналістів, білоеміґрантів та інших учасників антирадянських організацій і груп, а також осіб, які становлять небезпеку за своїми антирадянськими зв’язками й ворожою діяльністю». 28 лютого 1948 р. міністр внутрішніх справ СРСР С.Круґлов підписав наказ «Про організацію таборів МВС із суворим режимом для утримання особливо небезпечних державних злочинців», а 16 березня з’явився спільний наказ МВС, МДБ і Ґенеральної прокуратури СРСР «Про організацію особливих таборів і тюрем МВС із суворим режимом для утримання особливо небезпечних державних злочинців і про направлення останніх після відбуття покарання у заслання на поселення у віддалені місцевості СРСР під нагляд органів МДБ» (див.: Государственный архив Российской Федерации (далі – ГАРФ). – Ф.9479. – Оп.1. – Д.45. – Л.80 об. – 82) (прим. перекл.). 2 Морозов Н.А. Особые лагеря МВД СССР в Коми АССР (1948–1954). – Сыктывкар, 1998; Алланиязов Т., Наймушина О. «…Неповиновение надо пресечь»: К истории восстания заключённых в 3-м отделении Степного лагеря МВД СССР (16 мая – 26 июня 1954 года): Документы. Факты. Суждения. – Алматы, 2004; Широков А.И. Берлаг: УДК 947(571.31) турґанбек алланІязоВ кандидат історичних наук, доцент, кафедра правознавства, історії й гуманітарних дисциплін, Жезказґанський університет ім. О.Байконурова (Жезказґан, Республіка Казахстан), klio56@mail.ru УКРАЇНЦІ В ОСОБЛИВИХ ТАБОРАХ ҐУЛАҐ * Розглядаються основні статистичні дані про кількість українців в особливих таборах упродовж 1950–1954 рр., які свідчать про те, що в’язні української національності становили майже половину табірного континґенту. Вони від- різнялися від інших ув’язнених своєю згуртованістю, безкомпромісною анти- радянською позицією, наявністю безпосереднього досвіду участі в бойових діях. Саме це зумовлювало численні акції непокори, що відбувалися в особливих та- борах ҐУЛАҐ МВС СРСР: волинки, страйки, утечі, організація фізичного й морального терору стосовно окремих категорій в’язнів, голодування, збройні виступи проти табірної адміністрації. Серед організаторів цих акцій часто були колишні члени ОУН, учасники антирадянського повстанського руху у За- хідній Україні. Безпосереднім наслідком таких подій стала серія повстань в особливих таборах у 1953–1954 рр. і крах системи ҐУЛАҐ. Ключові слова: особливі табори, ҐУЛАҐ, ОУН, страйк, Кенґірське повстан- ня, Україна, Казахстан, Росія. Український історичний журнал. – 2018. – №2 122 Турґанбек Алланіязов різноманітні аспекти: організація, структура, дислокація таборів і табірних відділень, чисельність, склад, рух ув’язнених, працевикористання, охорона й режим утримання, житлово-побутові умови, харчування, медико-санітарне обслуговування, смертність серед в’язнів, а також особовий склад управлін- ня та охорони табору. Проте дослідження, в яких розглядалися б питання українців-в’язнів осо- бливих таборів, досі в історіографії не спостерігаються3. З урахуванням цього факту, а також виходячи зі значущості теми, розробка котрої має розширити наукові уявлення про місце й роль ув’язнених українців в історії особливих таборів, де за час їх існування відбувалися різноманітні події, спрямовані проти режиму утримання, набуває актуальності дослідження питання, ви- несеного у заголовок цієї статті. Національний склад ув’язнених дає можливість побачити процентне співвідношення представників тих чи інших етносів у табірному контин- ґенті. Вивчення цього питання свідчить, що із загальної кількості націо- нальностей колишнього СРСР та окупованих ним територій, в особливих таборах переважали саме українці. Опосередковане відображення це пи- тання отримало у працях дослідників з вишів Караґанди та Жезказґана (Казахстан), де в розгорнутій формі було представлено статистичні дані з загального переліку тем. Спираючись на ці студії виникає можливість про- стежити статистику змін чисельності українців серед національного скла- ду ув’язнених особливих таборів ҐУЛАҐ МВС СРСР за період із 1950 по 1954 рр. Автор не претендує на поглиблене й широке охоплення теми, оскіль- ки більшу частину документів і матеріалів, зокрема про табори, які свого часу дислокувалися на території Казахстану, до цього часу засекречено. У цій статті на основі документів і матеріалів, які утворилися внаслідок діяльності Головного управління таборів (ҐУЛАҐ) МВС СРСР і зберіга- ються в Державному архіві Російської Федерації, представлено основні Формирование и деятельность особого лагеря МВД на Колыме [Електронний ресурс]: http://sun.tsu.ru/mminfo/000063105/326/image/326-091.pdf; Алланиязов Т.К. Карлаг: Кен- гир ское восстание. – Караганда, 2010; Грибанова И.В. Труд в особых лагерях ГУЛАГа: Берлаг, 1948–1954 гг. // Экономическая история: Ежегодник: 2010 / Отв. ред. Л.И.Бородкин, Ю.А.Петров. – Москва, 2010; Алланиязов Т.К., Жумадилова Н.Т., Баймурынов Ж.М. Очерки истории Степного лагеря МВД СССР (1948–1956 гг.). – Караганда, 2011; Дулатбеков Н.О., Алланиязов Т.К., Жумадилова Н.Т., Баймурынов Ж.М., Жунусова Б.А., Фалежинская И.Ю. Особлаги в Казахстане: Степной. Песчаный. Луговой. Дальний. – Алматы, 2014; Дулатбеков Н.О., Алланиязов Т.К., Жумадилова Н.Т., Баймурынов Ж.М., Жунусова Б.А. Особлаги: Минеральный. Горный. Дубравный. Береговой. – Алматы, 2015. 3 Українська історіографія представлена спогадами колишніх в’язнів особливих таборів, а також дослідженнями: Кульчик Й. Чайки Кенгіра. – Л., 2000; Ференчук Ю.Д. Кров Кенгіра. – Чернівці, 2004; Бондарук Л. Михайло Сорока: до 90-річчя від дня народження і 30-ліття від дня смерті (27.03.1911 – 16.06.1971). – Дрогобич, 2001; Її ж. До 60-ліття Кенгірського повстання: Кенгірське повстання як вияв кризи системи ГУЛАГ [Електронний ресурс]: http://www.memory.gov.ua/news/do-60-ti-littya-kengirskogo-povstannya-kengirske-povstannya- yak-viyav-krizi-sistemi-gulag; Її ж. Український рух опору в радянських концтаборах у 40-х – першій половині 50-х років XX ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – Луцьк, 2011; Пилявець Ю.Г., Пилявець Р.І. Каторга у СРСР (1943–1954 рр.): табори, контингент, умови утримання та праці в’язнів // Український історичний журнал. – 2011. – №2. – С.91–105 (прим. перекл.). Український історичний журнал. – 2018. – №2 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ 123 статистичні дані про кількість українців, ув’язнених в особливих таборах. Незважаючи на те, що ці цифри по роках і місяцях неповні, їх сукупність достатньо репрезентативна. Це дає можливість на основі аналізу сфор- мулювати низку суджень і спостережень про тенденції змін чисельного складу українців як в окремих таборах, так і загалом за весь період їх іс- нування. У статті також викладено факти протидії ув’язнених табірній адміністрації. У 1948–1956 рр. на території СРСР (Казахська РСР, Російська РФСР) дислокувалися такі особливі табори: Мінеральний №1 (28 лютого 1948 – 6 бе- резня 1957 рр.), Гірський №2 (28 лютого 1948 – 25 червня 1954 рр.), Дібровний №3 (28 лютого 1948 – 1954 рр., реорганізований у виправно-трудовий табір, ВТТ), Степовий №4 (28 лютого 1948 – 24 квітня 1956 рр.), Береговий №5 (28 лютого 1948 – 26 травня 1954 рр.), Річковий №6 (27 серпня 1948 – 26 трав- ня 1954 рр.), Озерний №7 (7 грудня 1948 – 1954 рр., реорганізований у ВТТ), Піщаний №8 (5 вересня 1949 – 24 серпня 1955 рр.), Луговий №9 (10 жов- тня 1949 – 1 вересня 1951 рр.), Комишевий №10 (30 квітня 1951 – 4 жовтня 1954 рр.), Далекий №11 (24 квітня 1952 – 8 квітня 1954 рр.), Водороздільний №12 (25 жовтня 1952 – 29 квітня 1953 рр.). Частина особливих таборів (чо- тири останніх) проіснували порівняно з іншими недовго – від одного року до трьох. Період функціонування решти становив від шести до восьми років. Згодом особливі табори або закрили, або реорганізували у виправно-трудові. Із 12 особливих таборів 4 дислокувалися в Казахській РСР, а саме Піщаний, Степовий, Луговий – у Караґандинській області, Далекий (до 1952 р. був від- діленням Піщаного) – у межах Екібастуза Павлодарської області. Решта 8 таборів функціонували у РРФСР (Мордовія, Кемерово, Інта, Комі, Тайшет, Норильськ, Воркута, Маґадан)4. Континґент цих таборів за своїм національним складом був надзви- чайно розмаїтим. При цьому переважали росіяни та українці. Більшу частину останніх становили репресовані учасники антирадянського по- встанського руху, який розпочався в Україні в роки Другої світової ві- йни і тривав у повоєнний період, а також «пособники» повстанців, ті, хто їм співчував та ін. Політичне керівництво цим рухом здійснювала Організація українських націоналістів (ОУН), очолювана С.Бандерою. Бойові дії вели структури Української повстанської армії (УПА) на чолі з Р.Шухевичем5. Матеріали Державного архіву Російської Федерації, що є в нашому роз- порядженні, дають можливість у найбільш загальних рисах розкрити кіль- кісний та якісний склад української «діаспори» в особливих таборах ҐУЛАҐ МВС СРСР. 4 Дулатбеков Н.О., Алланиязов Т.К., Жумадилова Н.Т., Баймурынов Ж.М., Жунусова Б.А., Фалежинская И.Ю. Особлаги в Казахстане: Степной. Песчаный. Луговой. Дальний. – С.14–22. 5 Гогун А. Между Гитлером и Сталиным: Украинские повстанцы. – Санкт-Петербург, 2004. – С.33, 177. Український історичний журнал. – 2018. – №2 124 Турґанбек Алланіязов Табл.1 Кількісна динаміка по роках і таборах6 Н а 01 .0 1. 19 49 Н а 27 .0 3. 19 50 Н а 01 .0 1. 19 51 Н а 01 .0 1. 19 52 Н а 01 .1 2. 19 52 Н а 01 .0 1. 19 53 Н а 01 .0 6. 19 54 Степовий – 15 427 / 56,38 7845 / 45,93 10 089 / 47,39 10 000 9580 / 48,95 9596 / 49,02 Піщаний – – 9734 / 48,61 17 844 / 49,49 13 000 12 710 / 46,07 – Луговий – – 3410 / 37,39 – 4000 4000 – Далекий – – – – 3500 3410 / 40,91 – Мінеральний 3987 / 39,35 – 11 622 / 37,62 – 10 060 / 38,56 10 000 – Гірський 2497 / 46,22 – 6740 / 49,00 – 10 803 / 55,84 10 500 – Дібровний 9122 / 42,61 – 9429 / 44,70 – 8889 / 47,27 8500 – Береговий 4772 / 45,69 – 11 617 / 50,13 – 12 712 / 55,97 12 500 – Річковий – – 5744 / 41,57 – 14 336 / 45,65 1400 – Озерний – – – – 9887 / 39,51 9500 – Комишевий – – – – 3757 / 47,25 3500 – Усього 20 378 15 427 66 141 27 933 70 444 25 700 9596 У рядку «Усього» повні дані є лише за січень 1951 р., за інші дати відо- мості неповні, їх не вдалося знайти стосовно інших таборів. З урахуванням динаміки зростання кількості ув’язнених за період із 1949 по 1954 рр. за- гальна чисельність українців в усіх графах, за винятком січня 1951 р., без- умовно, мала бути більшою як мінімум у 2,5–3 рази. Із відомостей, наведених у таблиці, видно, що найбільша кількість укра- їнців, які перебували в ув’язненні в особливих таборах, припадає на гру- день 1952 р. – 70 444 особи. При цьому вирізняються Піщаний і Степовий табори – 17 844 і 15427 відповідно, за ними йдуть Річковий, Береговий і Мінеральний – 14 336, 12 712, 11 622. Кількість ув’язнених українців за- галом по таборах коливалася від 37,39% (Луговий у січні 1951 р.) до 56,38% (Степовий у березні 1950 р.) загальної цифри континґенту. Найбільшою ста- лістю процентного співвідношення українців серед загальної чисельності ув’язнених вирізнявся табір Береговий. Стабільне зростання чисельності 6 Складено за: ГАРФ. – Ф.9414. – Оп.1. – Д.1356. – Л.11, 25, 32, 39, 63, 68, 91, 96, 123, 128, 155, 160; Д.1385. – Л.1–2, 4–5, 8–9, 11, 57, 61, 63, 93, 97, 99, 132, 136, 139, 165, 169, 171, 185, 189, 193, 218, 223, 226, 251, 256; Д.1845. – Л.21–21об.; Д.812. – Л.28–29. Український історичний журнал. – 2018. – №2 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ 125 українців спостерігалося в Гірському. Процентне співвідношення на ко- ристь українців серед загальної кількості в’язнів демонстрували Гірський, Дібровний, Береговий табори. Якщо припустити, що чисельність українців у Степовому, Піщаному й Дальньому таборах у грудні 1952 р. не особливо відрізнялася від їх чисель- ності у січні 1953 р., а середня чисельність українців у Луговому в 1951 р. становила 4000 осіб, то у цьому випадку можна зафіксувати кількість укра- їнських в’язнів, відповідно, у межах 10 000, 13 000, 3500, 4000 (у табл.1 ці цифри представлено звичайним накресленням шрифту, на відміну від доку- ментально підтверджених, які виділено жирним). У цьому випадку загальна чисельність українців в особливих таборах наприкінці 1952 р. повинна ста- новити понад 100 тис. Аналогічний підрахунок можна застосувати й до січня 1953 р. – отримаємо трохи меншу чисельність: 98 200 осіб. За таких обставин найбільш репрезентативним для визначення максимальної кількості укра- їнців, яких утримували в особливих таборах, є грудень 1952 р. Табл.2 Національний склад ув’язнених у таборі Піщаний (Караґанда), 1951 і 1952 рр.7 Н а 01 .0 1. 19 51 Н а 01 .0 4. 19 51 Н а 01 .0 7. 19 51 Н а 01 .1 0. 19 51 Н а 01 .0 1. 19 52 К іл ьк іс ть % К іл ьк іс ть % К іл ьк іс ть % К іл ьк іс ть % К іл ьк іс ть % Росіяни 3991 – 6676 – 6626 – 5974 – 7651 – Українці 9734 48,61 15105 50,58 15402 51,26 14227 51,90 17844 49,49 Білоруси 959 – 1622 – 1626 – 1463 – 1903 – Азербайджанці 105 – 119 – 119 – 112 – 155 – Ґрузини 149 – 180 – 180 – 176 – 236 – Вірмени – – 252 – 249 – 243 – 355 – Туркмени 25 – 31 – 27 – 29 – 81 – Узбеки 28 – 139 – 137 – 123 – 194 – Таджики 29 – 32 – 32 – 27 – 51 – Казахи 192 – 226 – 224 – 196 – 346 – Кирґизи – – 13 – 13 – 1 – 22 – Фіни й карели 48 – 49 – 48 – 48 – 69 – Молдавани 115 – 148 – 146 – 124 – 325 – 7 Складено за: Там же. – Ф.9414. – Оп.1. – Д.1356. – Л.25, 32, 63, 68, 91, 96, 123, 128, 155, 160. Український історичний журнал. – 2018. – №2 126 Турґанбек Алланіязов Литовці 1849 – 2453 – 2451 – 2181 – 2914 – Латиші 998 – 1332 – 1318 – 1225 – 1739 – Естонці 669 – 774 – 767 – 762 – 1317 – Татари 107 – 125 – 123 – 113 – 178 – Башкири 14 – 16 – 16 – 16 – 20 – Євреї 168 – 220 – 220 – 221 – 326 – Інші 843 – 351 – 318 – 149 – 328 – Усього 20 023 – 29 863 – 30 042 – 27 410 – 36 054 – У таборі Піщаний кількість українців почала зростати з 9734 осіб у січ- ні до 15 105 у квітні 1951 р. Збільшившись на 5371 особу (або на 55,17%), українці серед ув’язнених, кількість яких за цей час зросла на 9840 осіб, ста- новили 50,58%, тобто подолали 50-відсотковий рубіж. І надалі чисельність українців продовжувала міцно триматися на рівні 50%. Проте в 1952 р., не зважаючи на збільшення чисельності українців у січні до 17 844 осіб, у відсо- тковому співвідношенні вони становили серед загальної чисельності в’язнів Піщаного 49,49%. Це сталося через різке збільшення континґенту табору, який зріс у порівнянні з жовтнем 1951 р. на 8644 особи, де українців було 3617. Таким чином, попри коливання загальної чисельності, у відсотковому відношенні половину в’язнів Піщаного в 1951 й 1952 рр. становили українці. У січні 1953 р. спостерігалося значне зниження чисельності українців на 5134 особи. Це зниження відбулося через загальне скорочення континґенту на 8469 в’язнів, більшість з яких перевели в інші табори. У квітні число укра- їнських бранців порівняно з січнем збільшилося на 199 осіб, потім у червні пішло зменшення, а згодом – зростання на 60 осіб. Визначити причину змен- шення українців у таборі не вдається: чи то було через переведення в інші табори, чи смерть через травми, хвороби, убивства – невідомо. Незважаючи на різкі коливання кількості українських в’язнів, так і загальної чисельності табірного континґенту, у відсотковому співвідношенні українці зберігали чи- сельність у межах 46%, хоча загальна кількість була найбільшою серед усіх особливих таборів. Ця обставина мала безпосередній вплив на події, які відбувалися тут. Згідно з офіційними документами, оперативна обстановка в Піщаному в 1951 р. характеризувалась активними «діями оунівців, які через вбивства тероризували ув’язнених», двічі організовували групові «волинки» з масовою непокорою табірній адміністрації, здійснювали втечі та інші «порушення та- бірного режиму». За цей рік було вбито 49 осіб, у тому числі 9 бриґадирів, 13 працівників господарської обслуги та 14 осіб аґентури МВС–МДБ, здій- снено 8 утеч загальною кількістю втікачів 25 осіб8. Особливо відзначалося табірне відділення №3, де було вбито 11 осіб і здійснено 5 спроб вбивства ув’язнених з боку «бандитствуючих контррево- люційних бунтівних елементів». Серед убитих і постраждалих в’язнів було 8 Там же. – Д.2611. – Л.149–150. Український історичний журнал. – 2018. – №2 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ 127 7 сексотів, у тому числі один – відділення МДБ і колишній працівник орга- нів МВС9. У липні 1951 р. 450 найбільш активних в’язнів-оунівців етапували з 3-го до 6-го табірного відділення, де їх розподілили по виробничих бриґа- дах. Але й тут вони продовжили діяти, «дезорганізовуючи табірне життя»: «переслідували» в’язнів, які «чесно працювали», виявляли осіб, котрі співп- рацювали з оперативним складом, «захоплювали» керівні посади табірної обслуги10. Під час «зміцнення режиму утримання в’язнів» було заарештовано 4 учасників підкопу, декілька вбивць в’язнів і вивезено 250 ув’язнених до Комишевого11. 29 вересня 1951 р. в табірному пункті №1 табірного відділення №3 ста- лася так звана «волинка». Під час прогулянки ув’язнені, які перебували у штрафному бараку, намагалися передати в карцер продукти харчування, але їх затримав наглядач. Начальник табірного пункту старший лейтенант Торґов наказав начальникові наглядової служби лейтенантові Попкову від- правити в’язнів Петращука, Коружака й Шевчука до карцеру. Під час «ви- лучення» їх із камери штрафного бараку, останні вчинили спротив та, за сиґ- налом Петращука, більшість мешканців бараку розібрали нари, виламали двері й з криком: «Ура, бий чекістів!» кинулися на наглядачів. Ті розбіглися. 32 в’язня під керівництвом названих вище українців проникли у житлову зону табору, де «залякуючи розправою», схилили всіх відмовитися від їжі та від виходу на роботу. Адміністрації табору вони пред’явили наступні вимоги: припинити кидати до штрафного бараку в’язнів, які відмовлялися від роботи й порушували табірний режим, збільшити норми харчування, скоротити ро- бочій день до 8 годин, звільнити всіх із карцеру, дозволити листування двічі на місяць, відсторонити від роботи оперуповноваженого молодшого лейте- нанта Тарасова. На неодноразові спроби адміністрації табору, а також прокурора Карлаґу Моїсеєнка припинити «волинку», в’язні відтісняли їх поза межі зони, закида- ли камінням, погрожували ножами. Крім цього, 22 в’язні, озброївшись лома- ми й ножами, увірвалися до карцеру, звільнили Михайлишина, одночасно намагалися дістатися іншої камери й розправитися з 14 особами, які там перебували і котрих вони підозрювали у співпраці з табірною адміністраці- єю. Ці дії вдалося припинити, коли молодший лейтенант Тарасов із зовніш- нього боку зони відкрив вогонь поверх карцеру. Ця ж група знищила по- станови про направлення в’язнів до карцеру, які зберігалися у приміщенні наглядової служби. 30 вересня 1951 р. після розмови з в’язнями прокурора Карлаґу Моїсеєнка та адміністрації табору, в’язні прийняли їжу та вийшли на роботу12. 22 січня 1952 р. сталася «волинка» в Екібастузькому відділенні осо- бливого табору Піщаний, яку припинили 27 січня. Усіх в’язнів вивели на роботу, 33 активних учасників ізолювали в Павлодарській тюрмі, 90 осіб 9 Там же. – Д.465. – Л.6. 10 Там же. – Л.7–8. 11 Там же. – Л.10. 12 Там же. – Л.21–22. Український історичний журнал. – 2018. – №2 128 Турґанбек Алланіязов перекинули в інші підрозділи табору13. МВС СРСР дало дозвіл адміністрації вивести з Екібастузького відділення 500 в’язнів, колишніх оунівців, у табір МВС Степовий14. Табл.3 Національний склад ув’язнених у таборі Степовий (Кенґір), 1950–1952 рр.15 Н а 27 .0 3. 19 50 Н а 01 .0 1. 19 51 Н а 01 .0 4. 19 51 Н а 01 .0 7. 19 51 Н а 01 .1 0. 19 51 Н а 01 .0 1. 19 52 К іл ьк іс ть % К іл ьк іс ть % К іл ьк іс ть % К іл ьк іс ть % К іл ьк іс ть % К іл ьк іс ть % Росіяни 5406 – 3237 – 3835 – 3746 – 3799 – 3816 – Українці 15 427 56,38 7845 45,93 9469 46,96 9360 45,64 10 084 47,45 10 089 47,39 Білоруси 1554 – 701 – 988 – 1036 – 1028 – 1024 – Азербайд- жанці 140 – 130 – 132 – 132 – 128 – 128 – Ґрузини 145 – 104 – 116 – 136 – 112 – 110 – Вірмени 128 – 155 – 168 – 178 – 176 – 176 – Туркмени 56 – 52 – 59 – 61 – 63 – 63 – Узбеки 169 – 160 – 166 – 168 – 173 – 174 – Таджики 89 – 53 – 60 – 60 – 62 – 62 – Казахи 289 – 300 – 309 – 298 – 305 – 299 – Кирґизи 42 – 32 – 39 – 44 – 44 – 45 – Фіни й карели 23 – 22 – 23 – 23 – 22 – 22 – Молда- вани 155 – 111 – 130 – 137 – 144 – 149 – Литовці 1364 – 2078 – 2228 – 2404 – 2444 – 2456 – Латиші 875 – 825 – 944 – 1064 – 1068 – 1070 – Естонці 472 – 518 – 681 – 752 – 761 – 763 – Татари 120 – 127 – 132 – 130 – 130 – 128 – Башкири 4 – 6 – 8 – 8 – 8 – 8 – Чуваші 10 – – – – – – – – – – – Удмурти – – 11 – 9 – – – 10 – 10 – 13 Там же. – Л.99. 14 Там же. – Л.101–102. 15 Складено за: Там же. – Ф.9414. – Оп.1. – Д.1356. – Л.25, 32, 63, 68, 91, 96, 123, 128, 155, 160; Д.1870. – Л.228. Український історичний журнал. – 2018. – №2 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ 129 Євреї 130 – 160 – 172 – 186 – 180 – 180 – Чеченці 110 – – – – – – – – – – – Калмики 22 – – – – – – – – – – – Угорці 163 – – – – – – – – – – – Інші 464 – 450 – 493 – 582 – 507 – 516 – Усього 27 357 17 077 20 161 100 20 505 100 21 248 100 21 288 100 Отже в березні 1950 р. українців у таборі нараховували 15 427 (вони ста- новили понад 56% від загальної кількості в’язнів – представників різних на- ціональностей СРСР). Проте впродовж десяти місяців, із березня 1950 по сі- чень 1951 рр., загальна чисельність українців знизилась на 7582 особи (в 1,9 раза) і становила 7845, тобто 46% від загальної кількості в’язнів. У цей час відбулося зниження загальної кількості ув’язнених майже в 1,6 раза (на 10 280 осіб – з 27 357 до 17 077). Серед тих, хто вибув зі Степового, українці становили 76,31%. Зменшення кількості в’язнів, у тому числі українців, від- булося через непідготовленість табору до утримання такої кількості контин- ґенту, людей відправили по інших відділеннях Степлаґу та в інші особливі табори. Потім, майже до січня 1952 р., ішло поступове зростання кількості в’язнів української національності – як в абсолютних показниках, так і у процент- ному співвідношенні. Ці зміни чисельності українців відбувалися за раху- нок прибуття до Степового ув’язнених з інших виправно-трудових таборів ҐУЛАҐ і тюрем МВС СРСР. Винятком стало незначне зниження загальної кількості українців на 109 осіб у липні порівняно з квітнем. Причиною стало переведення в інші табори або смерть від хвороб, травм, убивств. За 1952 р., до січня 1953 р. чисельність українців продовжувала знижува- тися з 10 089 до 9580 осіб, або на 509 в’язнів (5,04%), хоча частка у загальній кількості зросла на 1,5% – з 47,39% до 48,95%16. До серпня 1953 р. кількість українців у таборі продовжувала зменшуватися. Динаміка скорочення чи- сельності за місяцями 1953 р.: лютий – 18, березень – 24 (6), квітень – 49 (25), травень – 118 (69), червень – 135 (75), липень – 210 (49), серпень – 259 осіб. Визначити, скільки за вісім місяців із 259 осіб вибули за нарядами ҐУЛАҐ або померли через хвороби, травми, насильницькою смертю не видається можливим. Через десять місяців – у червні 1954 р. – чисельність українців зросла до 9596 осіб, перевищуючи рівень січня 1953 р. на 18 в’язнів. При цьо- му відсоток українців серед ув’язнених інших національностей не набагато перебільшив рівень січня 1953 р., практично залишався незмінним. Отже з січня 1951 по січень 1952 рр. у Степлаґу тривало поступове зрос- тання кількості в’язнів української національності з 7845 до 10 089 осіб. Так само зросла й відсоткова доля українців серед загального числа ув’язнених різних національностей – із 45% до 49%. 16 Там же. – Д.1385. – Л.5, 57, 93, 132, 165, 189, 218, 251; ГУЛАГ: Главное управление лагерей: 1918–1960. – Москва, 2000. – С.628–629. Український історичний журнал. – 2018. – №2 130 Турґанбек Алланіязов Переважання серед континґенту Степового колишніх оунівців призвело до подальших актів непокори та спротиву в таборі. В’язні, яких на почат- ку 1952 р. за «підбурювання до бунту» перевели з Екібастузького табірно- го відділення у Степлаґ, продовжили активні дії непокори табірній адмі- ністрації у цьому таборі. Про факти «бандпроявів в’язнів з числа оунівців» можна дізнатися з доповідної записки начальника управління Степового та- бору О.Чечева заступникові начальника ҐУЛАҐ П.Окуневу, що мала назву «Про роботу з нейтралізації бандитсько-повстанського елементу серед оу- нівців, які прибули з Екібастузького відділення Піщаного табору в люто- му – квітні 1952 р.» (21 квітня 1952 р.): «В’язнів, які прибули, розмістили у штрафних бараках двох та- бірних відділень – №1 (селище Рудник) – 328 осіб, і 3-тє табір- не відділення (м. Джезказґан) – 304 особи. Під час оперативної обробки континґенту, який прибув із Піщаного табору, було встановлено, що бандитствуючий елемент серед авторитетів та українських націоналістів від своїх злочинних намірів не від- мовився, а навпаки – намагається активізувати, установити зв’язок з оунівцями й авторитетами бандитського елементу, які утримуються у Степовому таборі, щоб паралізувати дії табірної адміністрації і зруйнувати виконання виробничого плану. Так, щойно завербований серед прибулих в’язнів аґент [...] у своєму донесенні від 20 березня 1952 р. повідомив: “Дорогою з Екібастузького табвідділення у Степовий табір в’язні в розмо- вах шкодували, що мало зробили в Екібастузі та сподівались на можливість повторення цього ж у Степовому таборі”. Після прибуття у Степовий джерело помістили в камеру №11, в якій може охарактеризувати наступних в’язнів: натхнен- ником камери є в’язень Кальчинський, у котрого всі розмови насичені репліками “смерть стукачам”, “смерть бриґадирам” і т. ін., веде розмови про здійснені в Екібастузі вбивства та шко- дує, що багатьох не встигли вбити. Висловлює думку, що як тільки вийдемо з камери у зону, то “відведемо душу”, “справа піде й ми наведемо порядок наш”, тобто бандерівський. 17 бе- резня ц. р. під час видачі їжі ув’язнений Захарченко зажа- дав від роздавача повніше наливати в миску суп. Роздавач відповів, що можна зважити – він розливає згідно з нормою. На що Захарченко відповів, що зважувати ми не будем, а бу- дем вішати таких, як ти, указуючи на роздавача. Активно поводиться Крачковський, який після того, як розда- ли папір для заяв, заборонив кому б то не було писати заяви. І дійсно, усі в’язні камери відмовилися писати заяви. Переслі- дує тих, хто проситься на роботу, погрожуючи, що таким потім буде непереливки. Ранком 17 березня ц. р. джерело попро- сив ложку у в’язня Кульчинського для сніданку. На цій лож- ці рукою Кульчинського зроблено напис «смерть стукачам». Із метою перевірки даних джерела [...] було перевірено весь посуд штрафбараку, де виявили на 11 мисках і 6 ложках на- писи “смерть стукачам”, посуд із використання вилучено. Усіх в’язні, які активно себе виявляли, перевели від загальної маси в’язнів в окремі камери. [...] Український історичний журнал. – 2018. – №2 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ 131 Усіх авторитетів бандитствуючого елементу й українських націоналістів із загальної маси ізольовано в окремі камери, вони перебувають під аґентурним наглядом. Одночасно через аґентурно-інформаторську мережу встановлюються безпосе- редні учасники здійснених злочинів у Піщаному таборі. Із тих в’язнів, які надійшли до 3-го табірного відділення – 250 на цей час виводяться на ізольовані від інших в’язнів об’єкти роботи під посиленою охороною й використовуються на будівельних роботах. Для решти континґенту, особливо з активного бан- дитсько-повстанського елементу, готуються об’єкти з видобут- ку каміння, на які їх найближчим часом виводитимуть»17. Упродовж другого півріччя 1952 р. в табірному відділенні №3 було «ви- крито бандитсько-терористичну групу», яка складалася переважно з в’язнів особливого континґенту, засуджених за націоналістичну діяльність. Ця гру- па, як написано в донесенні, ставила головним своїм завданням «система- тичне тероризування в’язнів», котрі працювали в господарській обслузі, фі- зичне знищення тих, кого підозрювали у зв’язках з органами МВС–МДБ. 16 активних учасників притягли до кримінальної відповідальності за ст.59-3 Кримінального кодексу. Крім того, було ізольовано 35 в’язнів, тією чи іншою мірою причетних до цієї групи18. На початку лютого 1954 р. на деревообробному заводі вартовий воєнізо- ваної охорони Мелешенко незаконно застосував зброю проти в’язня Сисоєва, убивши його у зоні об’єкту19. Скориставшись цим випадком, частина в’язнів організували масову непокору й упродовж 4–5 лютого відмовилися виходити на роботу. Діями всього наглядацького складу 3-го табірного відділення ор- ганізаторів непокори ізолювали, а решту вивели на роботу20. Організаторами «масової волинки» виявилися переважно українці й ли- товці. Серед них: Лаптєв Іван Максимович, особистий номер СІ-466, Урбанас Альфонсас Станіслав – СЗЗ-703, Кулик Макар Іванович – СД-38, Розенберґс Віллі Карлович – СМ-468, Скрипчук Костянтин Максимович – СЗЗ-941, Новак Олексій Петрович – СЗЗ-639, Скирюк Віталій Петрович – СК-363, Ключак Степан Петрович – СЗЗ-957, Савицький Василь Ілліч – СЦ-218, Гриник Михайло Гаврилович – САА-516, Лимарєв Василь Гнатович – СЮ-489, Свистун Петро Якович – СЗ-822, Курциновський Фабіан Устинович – СЗЗ-807, Клименко Іван Федорович – СИ-435, Тацуняк Іван Володимирович – СЦ-239, Кульчак Ілля Євдокимович – СЗЗ-448, Солнишкін Георгій Калістратович – СМ-464, Гаврилюк Володимир Пилипович – СИ-272, Держак Петро Петрович – СЕЕ-69, Квятковський Володимир – СШ-288, Куликовський Йосип Йосипович – СЦ-25, Парасекс Лев-Леопольд Мартинович – СЖЖ-842. Усіх перелічених організато- рів запроторили до штрафного бараку строком на 2 міс. з виведенням на роботу21. 17 История сталинского ГУЛАГа: Конец 1920-х – первая половина 1950-х годов: Собрание документов в 7-ми томах. – Т.6: Восстания, бунты и забастовки заключённых / Отв. ред. и сост. В.А.Козлов; сост. О.В.Лавинская. – Москва, 2004. – С.268–270. 18 ГАРФ. – Ф.9414. – Оп.1. – Д.2616. – Л.20–23. 19 Государственный архив города Жезказгана. – Ф.89. – Оп.3. – Д.19. – Л.165. 20 Архив Жезказганского УВД. – Ф.12. – Оп.1. – Д.120. – Л.38–39. 21 Там же. – Л.25. Український історичний журнал. – 2018. – №2 132 Турґанбек Алланіязов У 1954 р. у таборі МВС Степовий утримувалися представники по- над 34 національностей. Заслуговує на увагу той факт, що з 20 698 в’язнів 9596 становили українці і 2690 – литовці, значну частину яких засудили за участь в антирадянських повстанських націоналістичних рухах. Понад по- ловина мали терміни від 15 до 25 років. 18 180 осіб було засуджено за «зра- ду Батьківщині», «шпигунство, тероризм, повстанство й політбандитизм». Ці групи в’язнів становили більшість континґенту табірних відділень Степлаґу. А зосереджені в одному місці, вони були такою собі небезпечною сумішшю, що могла вибухнути в будь-яку хвилину та з будь-якого приводу. Із 16 травня по 25 червня 1954 р. у 3-му відділенні Степлаґу тривало Кенґірське повстання, серед керівників якого перебували й українці. У тому числі: «Супрун Лідія Кіндратівна, 1904 року народження, яка на- родилася в м. Одесса, проживала у с. Битків Надвірнянсько- го району Станіславської обл., українка, б/п, освіта середня педагогічна, працювала до війни вчителькою. Засуджена в 1945 р. по ст.54-1«а» и 54-11 із застосуванням указу Президії Верховної Ради СРСР від 19.IV.1943 р. до 15 років каторжних робіт. Супрун, коли перебувала на окупованій німцями тери- торії, вступила добровільно у члени ОУН, мала псевдо «Орел». За завданням станичного керівника для діючої банди УПА збирала серед населення продукти харчування, підготувала двох жінок у члени ОУН, вивчивши з ними 10 заповідей ОУН. При відступі німецьких військ займалася збиранням відомо- стей про радянську армію й передавала їх підпільному центру ОУН. Її син, Володимир Супрун, у 1944 р. пішов із німцями у складі дивізії СС. Михайлевич Ганна Автономівна, 1925 року народження, урод- женка с. Славка Дрогобицької обл., освіта 7 класів, українка, б/п. Засуджена в 1945 р. за ст.54-1«а» із застосуванням указу Президії Верховної Ради СРСР від 19.IV.1943 р. до 20 років каторжних робіт. У 1943 р. Михайлевич вступила у члени ОУН. Із 1944 р. за завданням ОУН Михайлевич носила еста- фети у села. У вересні 1944 р. була призначена районним ОУН старшою сільської мережі 13 населених пунктів (жіноча сотня ОУН). Е.Суничук, колишній священик і прихований діяч УПА22. Приводом до повстання став розстріл групи ув’язнених, які організува- ли масову непокору табірній адміністрації у вигляді порушення табірного режиму та спроб проникнення у жіночий табірний пункт. Виступ був зумов- лений комплексом причин як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру, генезу яких визначила логіка розвитку табірної системи СРСР наприкінці 1940 – на початку 1950-х рр. Це й режим утримання ув’язнених відповід- но до вимог, що висувалися до особливих таборів, дії табірної адміністрації, які межували зі свавіллям та беззаконням, і невдоволення ув’язнених серед 22 ГУЛАГ: Главное управление лагерей: 1918–1960. – С.630–631, 644. Український історичний журнал. – 2018. – №2 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ 133 спецконтинґенту своїм становищем, і поведінка групи в’язнів із загального континґенту, і легковажність та недбалість табірної адміністрації у частині виконання своїх прямих обов’язків. Рушійною силою стали в’язні, засуджені за ст.58–59 КК РРФСР, колишні військовослужбовці радянської армії та українські і прибалтійські націона- лісти. Військова підготовка більшості з них, досвід участі в минулому в ак- ціях непокори, у повстанських і підпільних рухах зумовили високий рівень організації ув’язнених, діяльність «табірної комісії» й «конспіративного цен- тру», створення структур спротиву. Повстання жорстоко придушили із застосуванням танків. Попри запе- клий опір частини ув’язнених нерівність сил визначила результат. Наслідки для керівників виступу та активних його учасників були трагічними: заги- бель під час придушення, арешт, суд і репресії аж до розстрілу. Значення Кенґірського повстання полягає в тому, що це був найбільш масовий, організований і великий протест ув’язнених проти системи при- душення особистості. Керівники виступу та його активні учасники проде- монстрували мужність, сміливість, організаторський і військовий талант. Усвідомлюючи повну безперспективність у позитивному розв’язанні спра- ви особисто для себе, оточені колючим дротом, ізольовані від світу у степах Центрального Казахстану, перебуваючи під прицілом автоматів, кулеметів, танків вони вступили в нерівну й жорстоку боротьбу з бездушною маши- ною терору, із системою насильства та поневолення, нівеляції особистості. Вирішальний внесок у цю боротьбу зробили й в’язні-українці. Табл.4 Національний склад ув’язнених у таборі Гірський (Норильськ), 1949–1952 рр.23 Н а 01 .0 1. 19 49 Н а 01 .0 1. 19 51 Н а 01 .1 2. 19 52 К іл ьк іс ть % К іл ьк іс ть % К іл ьк іс ть % Росіяни 2314 – 2973 – 3121 – Українці 2497 46,22 6740 49,00 10 083 55,84 Білоруси 90 – 425 – 583 – Азербайджанці – – 20 – 27 – Ґрузини 3 – 47 – 64 – Вірмени 4 – 59 – 66 – 23 Складено за: ГАРФ. – Ф.9414. – Оп.1. – Д.1845. – Л.21–21 об.; Д.1356. – Л.11, 25, 32, 39; Д.1385. – Л.2. Український історичний журнал. – 2018. – №2 134 Турґанбек Алланіязов Туркмени – 50 – 33 – Узбеки 4 – 73 – 82 – Таджики 1 – 32 – 36 – Казахи 1 – 80 – 87 – Кирґизи – 27 – 18 – Фіни й карели 4 – 62 – 61 – Молдавани 9 – 45 – 121 – Литовці 109 – 963 – 1367 – Латиші 111 – 1139 – 1150 – Естонці 224 – 605 – 993 – Татари 9 – 100 – 85 – Башкири – – 8 – 10 – Удмурти – – 3 – – – Чуваші – – – – 3 – Євреї 4 – 101 – 125 – Інші 18 – 302 – 51 – Усього 5402 – 13 754 – 18 056 – У Гірському з січня 1949 по січень 1951 рр. спостерігався різкий стрибок кількості українців – на 4243 в’язня (або у 2,69 раза). Частка їх у загальній чисельності ув’язнених також збільшилася на 2,78%. До кінця 1952 р. порів- няно з початком року простежується значне збільшення числа українців – на 3343 особи. Також того року відбувалося і зростання їх частки серед загаль- ної маси в’язнів – на 6,84%. У цілому за чотири роки чисельність українців збільшилася у 4,03 раза, а питома вага серед континґенту табору – на 9,62%. У період, що розглядається, у Гірському українці за своєю чисельністю обі- ймали перше місце серед ув’язнених інших національностей. Зростання з січня 1949 по січень 1952 рр. відбувалося внаслідок етапування з інших та- борів та тюрем. У Гірському, на відміну від табору Мінеральний, динаміка чисельності українців весь час зростала, так само вгору йшла питома вага їх у загальній масі ув’язнених. У вересні 1952 р. з Піщаного до Гірського прибув етап у 12 тис. в’язнів, серед яких спецоргани МВС звертали увагу на два угруповання бранців української національності, засуджених за «антирадянську діяльність» (оу- нівці). За свідченням наглядачів, вони ставили своїм завданням виявляти й фізично знищувати аґентуру МВС та МДБ, убивати бриґадирів, які най- більш сумлінно ставилися до роботи, та інших ув’язнених, зайнятих у госпо- дарській обслузі. Вони посилено поширювали чутки про те, що успішно про- водили подібну діяльність в Піщаному, більшість убивств там залишалися нерозкритими й цю «злочинну» діяльність продовжуватимуть і в Гірському. Ця група українських в’язнів ворогувала з російськими, які також прибули з Піщаного, та ув’язненими кавказьких національностей. Адміністрація табо- ру розмістила оунівців у зонах №1, №4 і №5. А угруповання в’язнів-росіян – Український історичний журнал. – 2018. – №2 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ 135 у зоні №2. Під час карантину прибулих із Піщаного ізолювали в окремих об- городжених зонах. Після зняття карантину цей етап розосередили по різних бриґадах «старого континґенту» – по 2–3 людини на бриґаду. Незважаючи на це, оунівці продовжували здійснювати «бандитські прояви»24. У травні – червні 1953 р. в Гірському відбувалися масові непокори в’язнів табірній адміністрації. Це відбувалося через те, що наприкінці попереднього року до цього особливого табору прибули 1 тис. ув’язнених із Піщаного, які були переважно «кримінально-бандитствуючим елементом» з українських націоналістів, і раніше, перебуваючи в Піщаному, демонстрували масову не- покору, організовували заворушення. Після прибуття в Гірський, цих в’язнів замість того, щоб зосередити в одному табірному відділенні, розмістили у трьох. Вони почали гуртувати- ся й «тероризувати» табірний континґент. Щоб зайняти чільне місце серед ув’язнених, фізично знищували нелояльних до себе працівників господар- ської обслуги, бриґадирів, нарядників, відмовлялися від роботи. У більшості випадків убивств винних так і не було встановлено. Унаслідок роботи оунівського підпілля в таборі до середини 1953 р., осо- бливо після проведення амністії у загальних таборах, сформувалися такі угруповання: «росіян», які підтримували оунівців; «росіян», котрі боролися з оунівцями; кавказьких націоналістів та ін. Багато ув’язнених, «боячись оунівського підпілля», відмовлялися працювати на адміністративних поса- дах (бриґадирами, нарядниками, начальниками колон)25. У табвідділенні №2 впродовж тривалого часу існували два угруповання: українських націоналістів і росіян, які ворогували між собою. Аналогічна ситуація була й у відділеннях №1, №4, №5. Упродовж квітня – травня в’язні з оунівців намагалися взяти під свій вплив основну масу континґенту, осо- бливо під час випадків загальної непокори табірній адміністрації – шляхом погроз, побиття та вбивств вони «продовжували тероризувати ув’язнених». 23–24 травня 1953 р. в табвідділенні №2 вбили двох в’язнів і чотирьох – важко поранили. Це спричинило масовий невихід на роботу. Тільки 26 трав- ня, коли із зони «вилучили» 66 осіб з угруповання росіян, з яких 16 мали холодну зброю, порядок вдалося відновити. 25 травня 1953 р. із табірного відділення №1 етапували 160 в’язнів (із групи авторитетів «кримінально-бандитського елементу») у відділення №5. Цей етап на новому місці не ізолювали, через що новоприбулі почали схиляти ув’язнених до непокори табірній адміністрації. Як наслідок – нічна зміна не вийшла на роботу. В’язні табірних відділень №4 та №5, які працювали на загальному майданчику об’єкта «Міськбуд», за умовним сиґналом кинули роботу й від- мовилися повертатися у житлові зони. До кінця дня порядок так і не було наведено. 26 травня 1953 р. в таборі тривала масова непокора адміністра- ції у відділеннях №3, №4, №5. Так, українські й литовські націоналісти 24 Там же. – Д.2600. – Л.11–13. 25 Там же. – Д.812. – Л.2–6. Український історичний журнал. – 2018. – №2 136 Турґанбек Алланіязов організували масовий саботаж і непокору через неправомірне застосування охоронцем зброї. Тоді старший сержант охорони Дятлов піддався на прово- кацію й дав автоматну чергу по групі ув’язнених, які стояли на ґанку барака №14 у табірному відділенні №5, унаслідок чого 1 в’язень загинув і 6 зазнали поранень. Таким чином 26 травня 1953 р. три табірних відділення (№3, №4 і №5) загальною чисельністю близько 10 тис. осіб одночасно відмовилися працювати й повертатися з виробничих об’єктів у житлові зони. 28 травня також відмовилися виходити на роботу ув’язнені жінки табірного відді- лення №626. 1 червня 1953 р. до цих трьох відділень приєдналося відділення №1. Після 14-ї год. денна зміна припинила роботу на копальні та відмовилася повертатися у житлову зону. Ув’язнені, які перебували в ній, нікого з табір- ної адміністрації до себе не пускали. Як у виробничій, так і у житловій зонах з’явилися листівки «антирадянського змісту». Таким чином, наприкінці травня 1953 р. в Гірському сталася «масова во- линка», яка супроводжувалася непокорою в’язнів табірній адміністрації та загальною відмовою від роботи27. Ця «волинка» охопила всі табірні підроз- діли, за винятком відділення №2, що дислокувалося за 20 км від міста, на станції Каєркан28. 4 червня 1953 р. в табірному відділенні №3 24 в’язня, яких тут, у таборі, повторно засудили, зламали двері камери та вихідні двері у зону й почали виходити зі штрафного бараку. У цей час за сиґналом тривоги туди прибігли начальник табірного відділення, офіцери і приблизно 50 солдатів охорони. Коли вони почали заводити ув’язнених назад у штрафний барак, здійняв- ся галас, почали лунати заклики до решти каторжан, щоб їх підтримали. До 200 в’язнів через паркан закидали уламками цегли зону штрафного ба- раку. Офіцери й солдати змушені були відступити за межі житлової зони. Охоронці на вежах, побачивши очевидний напад на адміністрацію табору, відкрили вогонь, застреливши 4 і поранивши 15 в’язнів. Застосування зброї стало приводом для масової непокори та вимог приїзду комісії з Москви. У таборі з’явилися «антирадянські гасла». 5 червня 1953 р. до табору прибула московська комісія на чолі з пол- ковником Кузнецовим і до серпня керувала роботою з ліквідації непокори. «Волинку» в табвідділенні №1 було припинено 13 червня. 70 в’язнів із цієї зони «оформили на тюремний режим», а 365 – етапували за межі табору. 124 в’язня в табірному відділенні №3 перевели на тюремний режим термі- ном на 1 рік. Усього «призвідників та активних учасників волинки» було від- правлено за межі табору (окрім табвідділення №3) – 1630 осіб, у тому числі 219 – на тюремний режим29. 26 Там же. – Д.2598. – Л.22–26. 27 Події, описані в донесенні з табору Гірський, більш відомі як Норильське повстання (тривало до 4 серпня 1953 р.) (прим. перекл.). 28 ГАРФ. – Ф.9414. – Оп.1. – Д.2598. – Л.97–105. 29 Там же. – Л.97–105. Український історичний журнал. – 2018. – №2 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ 137 У табірних відділеннях №4, №5 в’язні вийшли на роботу 7 червня, але значна частина їх тільки виходили з житлових у виробничі зони, проте без- посередньо до роботи не приступали. «Призвідники й активні учасники во- линки» продовжували керувати у зоні. Протестуючи проти «вилучення» з та- бору активної частини учасників масової непокори 26 червня в’язні знову відмовилися від роботи в табірному відділенні №4, №5 та №6 і поставили вимогу повернути своїх товаришів30. Остаточно «волинку» у цих табірних відділеннях ліквідували напри- кінці червня – на початку липня. У табвідділенні №3 це сталося 4 серпня шляхом введення у зону військ і застосування зброї. У зв’язку з протестами ув’язнених у таборі Гірський, МВС СРСР провело заходи з «вилучення» й вивезення в інші особливі табори та в’язниці «призвідників заворушень і їх активних учасників»31. Із табору етапували «найбільш небезпечних» 2200, із них на тюремний режим – 400 осіб. На місці залишалися понад 1000 в’язнів – учасників «во- линки» з табірного відділення №3, №4 та №5. Усіх їх, згідно з розпоряджен- ням тюремного управління МВС, залишили в Гірському та повністю «влили» до новоствореного на шахті «Західне» табірного відділення №8. Режим утримання ув’язнених у табвідділенні №8 був суворим, оскільки тут перебували «найбільш активні учасники масової волинки» з інших табір- них відділень. Усього в таборі під час активної непокори було вбито 14 осіб32. Табл.5 Національний склад ув’язнених у таборі Береговий (Маґадан), 1949–1952 рр.33 На 01.01.1949 На 01.01.1951 На 01.12.1952 Кількість % Кількість % Кількість % Росіяни 3163 – 4731 – 3651 – Українці 4772 45,69 11617 50,13 12712 55,97 Білоруси 370 – 969 – 981 – Азербайджанці – – 123 – 69 – Ґрузини 48 – 114 – 99 – Вірмени 73 – 135 – 87 – Туркмени 42 – 62 – 41 – Узбеки 84 – 129 – 89 – Таджики 46 – 45 – 30 – Казахи 103 – 200 – 169 – Кирґизи 11 – 40 – 21 – 30 Там же. 31 Там же. – Л.52. 32 Там же. – Д.812. – Л.2–6. 33 Складено за: Там же. – Д.1845. – Л.21–21 об.; Д.1356. – Л.11, 25, 32; Д.1385. – Л.6. Український історичний журнал. – 2018. – №2 138 Турґанбек Алланіязов Фіни й карели 10 – 40 – 42 – Молдавани 66 – 155 – 183 – Литовці 620 – 2043 – 2189 – Латиші 162 – 1203 – 1037 – Естонці 405 – 878 – 786 – Татари 161 – 167 – 103 – Башкири 13 – 27 – 12 – Удмурти – – 15 – – Чуваші – – – – 21 – Євреї 61 – 149 – 99 – Інші 233 – 330 – 288 – Усього 10 443 – 23 172 – 22 709 – Упродовж трьох років, із січня 1949 по січень 1952 рр., чисельність укра- їнців у Береговому збільшилася на 6845 осіб (або у 2,43 раза). Питома вага їх у загальній масі ув’язнених зросла на 4,44% і перевищила 50-відсоткову позначку. У наступні два роки число українців збільшилося на 1095 осіб, а питома вага – на 5,84%, максимально наблизившись до 56%. Темпи зрос- тання кількості українців у Береговому перевищували темпи зростання у Степовому та Піщаному, але поступалися Гірському. У Береговому, так само, як і в Гірському, динаміка чисельності українців у цей період йшла по ви- східній. Так само по висхідній ішло збільшення питомої ваги українців серед загальної маси ув’язнених. Загалом за розглянутий період чисельність укра- їнців у таборі Береговий збільшилася у 2,66 раза. Станом на 1 лютого 1954 р. в таборі різко змінився склад ув’язнених че- рез звільнення після відбуття покарання значної кількості «малострочників» (порівняно із засудженими на 25 років), багатьох в’язнів також передали в табори загального режиму. Саме на цю категорію адміністрація табірних від- ділень спиралася у своїй роботі. Адже вони, за висловом міністра внутрішніх справ СРСР С.Круґлова, «маючи намір якось пережити сумну сторінку своєї біографії – чесно працювали». Переважну більшість решти в’язнів становили українські націоналісти – так звані «західники» і прибалти. У зв’язку з цим режимно-оперативна обстановка в таборі значно ускладнилася. Цьому спри- яло і прибуття восени 1953 р. етапу з Гірського (Норильськ). Із 1260 новоприбулих ув’язнених більшість були учасниками «великої по- літичної волинки», організованої оунівцями, що тривала кілька місяців (на- весні 1953 р.) в особливому таборі МВС СРСР Гірський. Ці ув’язнені органі- зували кілька випадків масової непокори та спротиву табірній адміністрації, демонстративної непокори наглядачам і начальницькому складу, псуван- ня табірного майна, виробничого обладнання тощо. Керівники оунівського підпілля влаштували 4 вбивства і декілька випадків побиття ув’язнених. Становище в табвідділенні №8 було складним. Ув’язнені особливого табору, після опублікування указу про амністію (27 березня 1953 р.), деякий час мали надію, що й вони підпадуть під неї. Український історичний журнал. – 2018. – №2 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ 139 Коли ж дізналися про протилежне, почали заявляти: «Чого я буду хребет надривати, мені сидіти ще 20 років, наробитися встигну», «Все одно з табору я не вийду, а якщо й вийду, то кому я буду потрібен? Краще не надривати- мусь і довше збережу себе», «Буду я працювати чи не буду, а сидіти в таборі все одно доведеться 25 років, краще я збережу своє здоров’я». Найпоширенішими порушеннями режиму були відмова від роботи (5042 год./дня), контакти з цивільним населенням (270 випадків), хуліган- ство (64 випадки), співжиття ув’язнених жінок із вільнонайманим складом (96 випадків). Більшість «бандпроявів» та вбивств (5 випадків) сталися на виробництві34. Табл.6 Національний склад ув’язнених у таборі Луговий (с. Долинське, Караґандинська обл.), 1951 р.35 С іч ен ь К ві те нь Л ип ен ь Ж ов те нь Кількість % Кількість % Кількість % Кількість % Росіяни 2374 – 2907 – 2919 – 2706 – Українці 3410 37,39 4355 38,70 4607 40,34 4509 42,69 Білоруси 333 – 457 – 456 – 440 – Азербайджанці 49 – 55 – 47 – 40 – Ґрузини 55 – 64 – 63 – 60 – Вірмени 99 – 118 – 119 – 112 – Туркмени 39 – 54 – 53 – 49 – Узбеки 66 – 72 – 72 – 71 – Таджики 23 – 25 – 25 – 24 – Казахи 161 – 185 – 184 – 168 – Кирґизи 19 – 21 – 20 – 18 – Фіни й карели 15 – 21 – 21 – 20 – Молдавани 177 – 231 – 230 – 222 – Литовці 729 – 836 – 845 – 826 – Латиші 573 – 627 – 635 – 624 – Естонці 509 – 588 – 596 – 588 – Татари 78 – 106 – 105 – 100 – Башкири 3 – 3 – 3 – 3 – Євреї 109 – 130 – 125 – 116 – Інші 299 – 398 – 293 – 266 – Усього 9120 – 11 253 – 11 418 – 10 562 – 34 Там же. – Д.810. – Л.15–24. 35 Складено за: Там же. – Д.1356. – Л.25, 32, 63, 68, 73, 127, 132. Український історичний журнал. – 2018. – №2 140 Турґанбек Алланіязов Дані про чисельність ув’язнених у Луговому (до цього часу в табір зво- зили інвалідів з інших особливих таборів, на березень 1951 р. тут їх налічу- валося 7247 осіб36) із січня по жовтень 1951 р. демонструють зростання як загальної чисельності українців, так і їх питомої ваги серед табірного кон- тинґенту. При цьому чисельність українців із січня по квітень зросла на 945 осіб, а питома вага – на 1,31%. У липні число українців збільшилося порівняно з січнем на 1197 осіб, а питома вага – перевищила 40%. У жовтні спостерігалося зниження в порівнянні з липнем на 98 осіб, так само, як і за- гальної кількості табірного континґенту. Однак питома вага українців при цьому зросла порівняно з липнем на 2,35% і досягла найвищої позначки за розглянутий період – 42,69%. Табл.7 Національний склад ув’язнених у таборі Далекий (Екібастуз), 1953 р.37 С іч ен ь Л ю ти й К ві те нь Ч ер ве нь Л ип ен ь Кіль- кість % Кіль- кість % Кіль- кість % Кількість Кіль- кість % Росіяни 507 – 498 – 485 – 474 – 467 – Українці 1022 40,91 1015 40,96 1005 41,15 994 41,31 984 41,44 Білоруси 104 – 104 – 103 – 102 – 99 – Ґрузини 18 – 18 – 18 – 18 – 17 – Вірмени 24 – 24 – 23 – 23 – 21 – Азербайд- жанці 25 – 23 – 21 – 21 – 20 – Казахи 53 – 53 – 52 – 52 – 52 – Туркмени 7 – 7 – 7 – 7 – 7 – Узбеки 41 – 41 – 40 – 37 – 37 – Таджики 16 – 16 – 15 – 14 – 14 – Кирґизи 3 – 3 – 3 – 3 – 3 – Татари 28 – 28 – 27 – 27 – 27 – Башкири 1 – 1 – 1 – 1 – 1 – Чуваші 2 – 2 – 2 – 2 – 1 – Молдавани 29 – 29 – 29 – 29 – 28 – Фіни й карели 5 – 5 – 5 – 5 – 5 – Латиші 204 – 204 – 204 – 203 – 201 – Литовці 179 – 179 – 177 – 174 – 174 – 36 Там же. – Д.490. – Л.68–69. 37 Складено за: Там же. – Д.1385. – Л.11, 63, 99, 139, 195, 226. Український історичний журнал. – 2018. – №2 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ 141 Естонці 136 – 135 – 132 – 131 – 129 – Євреї 23 – 23 – 23 – 23 – 21 – Мордва 15 – 15 – 15 – 14 – 14 – Чеченці 12 – 12 – 12 – 11 – 11 – Кабардинці 12 – 12 – 12 – 12 – 12 – Інші 32 – 31 – 31 – 29 – 29 – Усього: 2498 2478 2442 2406 2374 Середня чисельність українців у Далекому з січня по липень 1953 р. ко- ливалася в межах 1 тис. осіб. Однак незважаючи на зниження їх загальної чисельності з січня по липень на 38 осіб, у відсотковому відношенні кількість в’язнів-українців зросла на 0,53%. Українці, складаючи у середньому 41% від континґенту табору, переважали кількісно в’язнів інших національнос- тей, котрих тут утримували. Що стосується причин зменшення українців за цей період, то з великою долею ймовірності на це вплинув фактор смертності через хвороби, травми або насильство. З усіх чотирьох особливих таборів, дислокованих на території Казахської РСР, за чисельністю українців та їх кількістю першість тримав Піщаний, за ним ішов Степовий і замикали групу Луговий та Дальній табори. Табл.8 Національний склад ув’язнених у таборі Мінеральний (Інта), 1949–1952 рр.38 На 01.01.1949 На 01.01.1952 На 01.12.1952 Кількість % Кількість % Кількість % Росіяни 2314 – 8821 – 6125 – Українці 3987 39,35 11 622 37,62 10 060 38,56 Білоруси 562 – 1490 – 1236 – Азербайджанці – – 49 – 7 – Грузини 151 – 276 – 209 – Вірмени 77 – 237 – 190 – Туркмени 5 – 34 – 27 – Узбеки 23 – 91 – 62 – Таджики 14 – 30 – 17 – Казахи 26 – 85 – 54 – Кирґизи 2 – 17 – 10 – Фіни й карели 40 – 126 – 87 – Молдавани 93 – 296 – 265 – Литовці 1407 – 3600 – 3778 – 38 Складено за: Там же. – Д.1845. – Л.21–21 об.; Д.1356. – Л.11, 25, 32, 39; Д.1385. – Л.1. Український історичний журнал. – 2018. – №2 142 Турґанбек Алланіязов Латиші 525 – 1741 – 1690 – Естонці 480 – 1326 – 1673 – Татари 64 – 189 – 111 – Башкири 2 – 11 – 7 – Чуваші – – – – 4 – Євреї 106 – 388 – 391 – Інші 254 – 461 – 82 – Усього 10 132 – 30 890 – 26 085 – У таборі Мінеральний із січня 1949 до січня 1952 рр. спостерігалося різ- ке збільшення чисельності українців – на 7635 осіб (або у 2,91 раза). Однак через зростання загальної чисельності ув’язнених утричі, перш за все за ра- хунок росіян, частка українців знизилася за цей період на 1,83%. До кін- ця 1952 р. відзначалося невелике скорочення чисельності українців – на 1562 особи. Водночас їх питома вага серед ув’язнених загалом зросла на цей час на 0,94%. У період, який розглядається, у Мінеральному українці за сво- єю чисельністю також вели перед. Зростання їх кількості з січня 1949 по сі- чень 1952 рр. відбувалося за рахунок етапування з інших таборів, а також із в’язниць, куди українці потрапляли в результаті репресій органів внутрішніх справ і держбезпеки під час боротьби проти повстанського руху. Зниження числа українців до кінця 1952 р. також відбувалося значною мірою завдяки переведенню в інші табори. Визначити точну цифру втрат українців через смертність від хвороб, травм і насильства нині неможливо. Табл.9 Національний склад ув’язнених у таборі Дібровний (Мордовія), 1949–1952 рр.39 На 01.01.1949 На 01.01.1951 На 01.12.1952 Кількість % Кількість % Кількість % Росіяни 6147 – 4997 – 3812 – Українці 9122 42,61 9429 44,70 8889 47,27 Білоруси 1121 – 1373 – 1031 – Азербайджанці – 56 – 56 – Ґрузини 168 – 80 – 69 – Вірмени 233 – 169 – 104 – Туркмени 45 – 35 – 27 – Узбеки 168 – 87 – 69 – Таджики 25 – 11 – 13 – Казахи 65 – 44 – 27 – Кирґизи 5 – 3 – 1 – 39 Складено за: Там же. – Д.1845. – Л.21–21 об.; Д.1356. – Л.11, 25, 32, 39; Д.1385. – Л.4. Український історичний журнал. – 2018. – №2 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ 143 Тюрки 5 – – – – – Фіни й карели 62 – 74 – 47 – Молдавани 145 – 207 – 143 – Литовці 1234 – 1377 – 1552 – Латиші 1395 – 1365 – 1112 – Естонці 793 – 1241 – 1200 – Татари 189 – 241 – 155 – Башкири 12 – 11 – 9 – Удмурти – – 7 – – – Чуваші – – – – 25 – Євреї 244 – 283 – 306 – Буряти – – – – 4 – Чеченці – – – – 3 – Інші 230 – 365 – 148 – Усього 21408 – 21090 – 18802 – Із січня 1949 по січень 1951 рр. чисельність українців у Дібровному збіль- шилася всього на 307 осіб, а питома вага серед ув’язнених зросла на 2,09%. Через рік відбулося скорочення на 540 осіб, проте питома вага збільшилася на 2,57%. Якщо динаміка чисельності українців у цей час спочатку зростала, а потім знижувалася, то питома вага серед загальної кількості ув’язнених тільки зростала. Зменшення кількості українців до кінця 1952 р. відбувало- ся через переведення їх в інші табори. Проте серед причин не можна виклю- чати смертність. Табл.10 Національний склад ув’язнених у таборі Річковий (Воркута), 1951–1952 рр.40 На 01.01.1951 На 01.12.1952 Кількість % Кількість % Росіяни 2835 – 5648 – Українці 5744 41,57 14 336 45,65 Білоруси 583 – 1503 – Азербайджанці 45 – 68 – Ґрузини 76 – 90 – Вірмени 107 – 151 – Туркмени 8 – 17 – Узбеки 28 – 57 – Таджики 13 – 12 – 40 Складено за: Там же. – Д.1356. – Л.25, 32, 39; Д.1385. – Л.7. Український історичний журнал. – 2018. – №2 144 Турґанбек Алланіязов Казахи 30 – 48 – Кирґизи 6 – 10 – Фіни й карели 29 – 60 – Молдавани 87 – 288 – Литовці 2196 – 4348 – Латиші 835 – 1968 – Естонці 808 – 2038 – Татари 66 – 119 – Башкири 4 – 11 – Удмурти – – 16 – Чуваші – – 30 – Осетинці – – 37 – Євреї 138 – 288 – Чеченці – – 9 – Інші 178 – 248 – Усього 13 816 – 31 400 – Упродовж року чисельність українців у Річковому збільшилася на 8592 особи (або у 2,49 раза). Питома вага серед загальної чисельності ув’язнених зросла на 4,08%. Темпи зростання кількості українців у цьому та- борі за один рік перевищили темпи зростання в Береговому за три роки, але поступилися аналогічним процесам у Гірському за два роки. У досліджува- ний період динаміка чисельності українців у Річковому, так само, як і зрос- тання питомої ваги їх серед ув’язнених, неухильно збільшувалися. Табл.11 Національний склад ув’язнених у таборах Озерний (Тайшет) і Комишевий (Ольжерас), 1952 р.41 Озерний Комишевий На 01.12.1952 На 01.12.1952 Кількість % Кількість % Росіяни 6630 – 2186 – Українці 9887 39,51 3757 47,25 Білоруси 967 – 310 – Азербайджанці 44 – 20 – Ґрузини 92 – 29 – Вірмени 124 – 59 – Туркмени 31 – 7 – Узбеки 73 – 28 – 41 Складено за: Там же. – Д.1385. – Л.8, 10. Український історичний журнал. – 2018. – №2 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ 145 Таджики 25 – 17 – Казахи 145 – 96 – Кирґизи 34 – 13 – Фіни й карели 37 – 15 – Молдавани 267 – 35 – Литовці 1696 – 741 – Латиші 2353 – 234 – Естонці 1191 – 110 – Татари 130 – 68 – Башкири 13 – 9 – Чуваші 24 – 12 – Осетинці – – 4 – Євреї 493 – 20 – Чеченці, інґуші – – 13 – Кабардинці – – 5 – Інші 768 – 162 – Усього 25 024 – 7950 – Порівнюючи чисельність українців, які на грудень 1952 р. утримувалися в Озерному й Комишевому, слід звернути увагу на те, що в першому таборі кількість українців перевищувала аналогічні показники другого у 2,62 раза, але питома вага українців серед ув’язнених загалом у Комишевому була на 7,4% більшою. Із 7 особливих таборів МВС СРСР, які дислокувалися на території Російської РФСР, за чисельністю українців та їх часткою серед загальної кількості ув’язнених першість тримали Річковий, Береговий і Мінеральний, за ними йшли Гірський, Дібровний, Озерний, завершував цю групу табір Комишевий. Аналіз даних про чисельність українців у різні роки та в різних табо- рах дає можливість відстежити кількісну динаміку, а також визначити місця ув’язнення, котрі виділялися серед інших особливих таборів своєю макси- мальною або мінімальною чисельністю українців. Представлені нами ста- тистичні дані, незважаючи на їх неповноту за окремими датами й таборами, є найбільш красномовним свідченням того, яким був масштаб трагічних доль українців у той час. Використання цих даних у сукупності з результатами до- слідження інших аспектів історії перебування українців в особливих таборах МВС СРСР розкриває суттєві подробиці трагедії українського народу в кінці 1940 – у першій половині 1950-х рр. Узагальнюючи наведений вище статистичний і фактичний матеріал, можна зробити наступні висновки: 1. За своєю чисельністю українці – колишні члени ОУН та УПА – ста- новили значну частку континґентів особливих таборів (від третини до половини). Український історичний журнал. – 2018. – №2 146 Турґанбек Алланіязов 2. Ув’язнені українці брали найбільш активну й масову участь у різно- манітних акціях спротиву в таборах, як-от відмова від роботи, утечі, проти- дія представникам табірної адміністрації, «волинки», повстання (в табірному відділенні №3 Степлаґу). 3. Активність, рішучість і твердість, з якою діяли в умовах особливих та- борів учорашні члени ОУН та бійці УПА проти табірних порядків, свідчить про їх організованість, високий моральний дух, непримиренність до комуніс- тичної ідеології, безкомпромісність у боротьбі проти радянської політичної системи. У кінцевому підсумку вони демонстрували волелюбний характер українського народу. 4. Ураховуючи, що у статті представлено статистичні дані узагальнюючого характеру, доцільно висловити міркування щодо подальшої розробки теми. 4.1. На основі розробки документів і матеріалів, що зберігаються у цен- тральних, місцевих державних та відомчих архівах Російської Федерації й Республіки Казахстан, на території яких дислокувалися особливі табори, не- обхідно продовжити вивчення: а) чисельності ув’язнених українців у розрізі за статтю, віком, статтею КК, терміном засудження; б) соціального походжен- ня; в) віросповідання; г) місць проживання до арешту; д) дат звільнення з ув’язнення; е) місць заслання після завершення табірного строку. 4.2. Розробка питання про долі українців після повернення із заслання й таборів. 4.3. Перспективними та актуальними видаються дослідження, в резуль- таті яких можна встановити іменні списки українців за кожним особливим табором, у тому числі тих, хто похований у місцях позбавлення волі. Усвідомлюючи, що ця робота складна за своїм масштабом, трудомістка за характером та змістом і фінансово витратна в організаційному плані, автор уважає за необхідне об’єднати зусилля дослідників з України, Казахстану й Росії, скоординувати пошукову та публікаторську роботу, розраховує на розуміння й підтримку як із боку наукових співтовариств, так і офіційних структур. REFERENCES 1. Allaniyazov, T. (2010). Karlag: Kengirskoe vosstanie. Karaganda [in Russian]. 2. Allaniyazov, T., Naymushina, O. (2004). «…Nepovinovenie nado presech». K istorii vosstaniya zaklyuchennykh v 3-m otdelenii Stepnogo lagerya MVD SSSR (16 maya – 26 iyunya 1954 goda). Dokumenty. Fakty. Suzhdeniya. Almaty [in Russian]. 3. Allaniyazov, T., Zhumadilova, N., Baymuryinov, Zh. (2011). Ocherki istorii Stepnogo lagerya MVD SSSR (1948–1956 gg.). Karaganda [in Russian]. 4. Bondaruk, L. (2011). Ukrainskyi rukh oporu v radianskikh kontstaborakh u 40-h – pershii polovyni 50-h rokiv XX st. PhD dissertation (History of Ukraine) Lesia Ukrainka Eastern European National University [in Ukrainian]. 5. Dulatbekov, N., Allaniyazov, T., Zhumadilova, N., Baymuryinov, Zh., Zhunusova, B., Falezhinskaya, I. (2014). Osoblagi v Kazakhstane: Stepnoy. Peshchanyiy. Lugovoy. Dalniy. Almaty [in Russian]. 6. Dulatbekov, N., Allaniyazov, T., Zhumadilova, N., Baymuryinov, Zh., Zhunusova, B. (2015). Osoblagi: Mineralnyy. Gornyy. Dubravnyy. Beregovoy. Almaty [in Russian]. Український історичний журнал. – 2018. – №2 Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ 147 7. Gribanova, I. (2010). Trud v osobykh lageryakh GULAGa: Berlag, 1948–1954 gg. In: Ekonomicheskaya istoriya. Ezhegodnik. (pp.407–480). Moskva [in Russian]. 8. Morozov, N. (1998). Osobyie lagerya MVD SSSR v Komi ASSR (1948–1954). Syktyvkar [in Russian]. 9. Pyliavets, Yu., Pyliavets, R. (2011). Katorha u SRSR (1943–1954 rr.): tabory, kontynhent, umovy utrymannia ta pratsi viazniv. In: Ukrainskyi Istorychnyi Zhurnal. (2), 91–105 [in Ukrainian]. 10. Shirokov, A. (2009). Berlag: Formirovanie i deyatelnost Osobogo lagerya MVD na Kolyme. Retrieved 18.05.2018 from http://journals.tsu.ru/uploads/import/839/ files/326-091.pdf [in Russian]. turganbek allaniyazoV Candidate of Historical Sciences (Ph.D. in History), Docent, Academic Department of Jurisprudence, History and Humanitarian Disciplines, O.Baykonurov University of Jezkazgan (Jezkazgan, Republic of Kazakhstan), klio56@mail.ru UKRAINIANS IN GULAG SPECIAL CAMPS The article deals with the main statistical data on the number of Ukrainians in the MIA Special Camps of the Gulag of the USSR from 1950 to 1954. This data indicate that Ukrainian prisoners accounted for almost half of the camp contingent of special camps. They differed from other political prisoners by their cohesiveness, had experience in engaging in hostilities, an uncompromising anti-Soviet stand. It is with this circumstance that the author relates continuous actions of disobedience at prisoners that took place in special camps: strikes, starvation, refusal of work and armed resistance of the camp administration. The organizers this actions of disobedience at prisoners were former members of the OUN and members of the anti-Soviet insurrection movement in West of Ukraine. The immediate consequence of these actions was a series of uprisings in special camps in 1953–1954 and the collapse of the Gulag system. Keywords: special camps, Gulag, OUN, strike, Kengir Uprising, Ukraine, Kazakhstan, Russia.

Українці в особливих таборах ҐУЛАҐ

Institution

Ähnliche Einträge