Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.)

Аналіз військових операцій татарських орд упродовж XVII ст. свідчить, що вони характеризувалися асиметричними діями. Основними особливостями були таємна підготовка до моменту головного удару, використання широкого спектра інструментів інформаційно-розвідувального характеру, спрямованість на цивіл...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Український історичний журнал
Datum:	2018
1. Verfasser:	Ґліва, А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schlagworte:	Історичні студії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179170
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) / А. Ґліва // Український історичний журнал. — 2018. — №3. — С. 46-72. — Бібліогр.: 74 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179170
record_format	dspace
spelling	Ґліва, А. 2021-04-11T12:57:40Z 2021-04-11T12:57:40Z 2018 Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) / А. Ґліва // Український історичний журнал. — 2018. — №3. — С. 46-72. — Бібліогр.: 74 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179170 94(477) Аналіз військових операцій татарських орд упродовж XVII ст. свідчить, що вони характеризувалися асиметричними діями. Основними особливостями були таємна підготовка до моменту головного удару, використання широкого спектра інструментів інформаційно-розвідувального характеру, спрямованість на цивільне населення та господарську інфраструктуру супротивника, застосування тактик тероризму і психологічного впливу для залякування атакованих. Асиметричні операції стали дієвим знаряддям Ґіреїв у досягненні політичних цілей на міжнародній арені, а постійний приплив невільників як їх результат позитивно впливав на функціонування економіки Кримського ханства. The analysis of military operations carried out by Tatar Hordes has shown that these operations were basically shaped by asymmetric actions. Their main characteristics were secrecy of action up to the moment of attack, use of information-and-intelligence warfare struggle instruments, a total character of operations taken against civilians, their material resources, with use of terrorist tactics and means of psychological impact that aimed at intimidating the community under attack. Pursuing asymmetric action was in the hands of the Giray dynasty one of the most important tools enabling them to efﬁciently achieve their political goals in the international arena and to support the economic development of the Crimean Khanate through permanent transfers of slaves and tangible property of various sorts. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) An Asymmetric Aspect of Tatar Military Art of War (17th Century) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.)
spellingShingle	Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) Ґліва, А. Історичні студії
title_short	Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.)
title_full	Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.)
title_fullStr	Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.)
title_full_unstemmed	Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.)
title_sort	асиметричний аспект татарського військового мистецтва (хvii ст.)
author	Ґліва, А.
author_facet	Ґліва, А.
topic	Історичні студії
topic_facet	Історичні студії
publishDate	2018
language	Ukrainian
container_title	Український історичний журнал
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	An Asymmetric Aspect of Tatar Military Art of War (17th Century)
description	Аналіз військових операцій татарських орд упродовж XVII ст. свідчить, що вони характеризувалися асиметричними діями. Основними особливостями були таємна підготовка до моменту головного удару, використання широкого спектра інструментів інформаційно-розвідувального характеру, спрямованість на цивільне населення та господарську інфраструктуру супротивника, застосування тактик тероризму і психологічного впливу для залякування атакованих. Асиметричні операції стали дієвим знаряддям Ґіреїв у досягненні політичних цілей на міжнародній арені, а постійний приплив невільників як їх результат позитивно впливав на функціонування економіки Кримського ханства. The analysis of military operations carried out by Tatar Hordes has shown that these operations were basically shaped by asymmetric actions. Their main characteristics were secrecy of action up to the moment of attack, use of information-and-intelligence warfare struggle instruments, a total character of operations taken against civilians, their material resources, with use of terrorist tactics and means of psychological impact that aimed at intimidating the community under attack. Pursuing asymmetric action was in the hands of the Giray dynasty one of the most important tools enabling them to efﬁciently achieve their political goals in the international arena and to support the economic development of the Crimean Khanate through permanent transfers of slaves and tangible property of various sorts.
issn	0130-5247
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179170
citation_txt	Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) / А. Ґліва // Український історичний журнал. — 2018. — №3. — С. 46-72. — Бібліогр.: 74 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT glívaa asimetričniiaspekttatarsʹkogovíisʹkovogomistectvahviist AT glívaa anasymmetricaspectoftatarmilitaryartofwar17thcentury
first_indexed	2025-11-25T16:23:48Z
last_indexed	2025-11-25T16:23:48Z
_version_	1850520092152954880
fulltext	Український історичний журнал. – 2018. – №3 Від другої половини 1990-х рр. у дослідженнях із політології та питань безпеки дедалі частіше порушуються питання, пов’язані з небезпекою аси- метричних конфліктів, що наразі стали однією з головних проблем страте- гічних студій. Поняття «асиметрична війна» («asymmetric warfare») зробило «стрімку кар’єру» у середовищі фахівців, котрі займаються питаннями по- лемології1. Утім своєю популярністю термін радше завдячує поширенню в медійному просторі. Увів його до наукового обігу американський дослідник та експерт із міжнародних відносин Е.Макк, опублікувавши статтю, присвя- чену цій темі2. Автор представив асиметричний конфлікт як конфронтацію, що характеризується значними диспропорціями у володінні супротивни- ками силою («asymmetry in resource power»), а саму проблему – у контек- сті актуальної інтервенції США у В’єтнамі (1965–1973 рр.). Слід зауважити, що дослідник не використовував такі поняття, як «нестандартні стратегії», «відмінні тактики й методи військового мистецтва»3. Утім цю, не позбавле- ну вад і деяких спрощень, інноваційну концепцію співтовариство фахівців, * Дослідження профінансоване Національним центром науки (Narodowy Centrum Nauki) в рамках ґранту після отримання наукового ступеня доктора на підставі рішення №DEC-2014/12/S/HS3/00206 Переклад із польської мови – Василь Кононенко (Київ) 1 Полемологія – сучасна галузь знань, котра динамічно розвивається та охоплює міждисциплінарне вивчення явищ війни і збройних конфліктів, у рамках якого проводяться дослідження причин та умов перших не тільки в політичній, а й соціальній, економічній та психологічній площинах. 2 Mack A.J.R. Why Big Nations Lose Small Wars: The Politics of Asymmetric Conflict // World Politics. – 1975. – T.27.2. – P.175–200. 3 Ibid. – P.182–188. УДК 94(477) aнджей Ґліва доктор гуманітарних наук у галузі історії, співробітник Інституту національної спадщини (Варшава, Польща), andrzejgliwa@op.pl АСИМЕТРИЧНИЙ АСПЕКТ ТАТАРСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО МИСТЕЦТВА (ХVII ст.) * Аналіз військових операцій татарських орд упродовж XVII ст. свідчить, що вони характеризувалися асиметричними діями. Основними особливостями були таємна підготовка до моменту головного удару, використання широкого спектра інструментів інформаційнорозвідувального характеру, спрямова- ність на цивільне населення та господарську інфраструктуру супротивника, застосування тактик тероризму і психологічного впливу для залякування атакованих. Асиметричні операції стали дієвим знаряддям Ґіреїв у досягнен- ні політичних цілей на міжнародній арені, а постійний приплив невільників як їх результат позитивно впливав на функціонування економіки Кримського ханства. Ключові слова: асиметрична війна, татарське військове мистецтво ранньо- го нового часу, організоване насилля, «війна між спільнотами», південносхідне пограниччя Речі Посполитої. Український історичний журнал. – 2018. – №3 47Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) котрі займаються міжнародними відносинами та вивченням безпеки, про- іґноровало аж до кінця «холодної війни», із часу закінчення якої її почали переосмислюватися в нетрадиційних категоріях4. Самі воєнні конфлікти як явище з асиметричними рисами в історії воєн мають довгу історію, коріння котрої сягає витоків людської цивілі- зації (з цього приводу саме поняття можна розглядати як тривіальне й таке, що містить малий евристичний потенціал)5. Достатньо згадати бі- блійний двобій Давида з пращею в руках із важкоозброєним Ґоліатом аж до конфлікту у секторі Ґази («Operation Protective Edge»), який мав місце влітку 2014 р. між Ізраїлем та бойовиками з недержавних угруповань, таких, як «Гамас» і «Палестинський ісламський джигад». Запеклі бої ви- ливалися у протистояння переважно легкоозброєних (утім вони застосову- вали ракети проти цивільного населення) палестинських бойовиків проти ізраїльської армії, яка використовує найновіші військові розробки з тех- нологіями стелс, низьким ступенем виявлення («low observable»), високо- точну зброю, що характерно для мережевоцентричних операцій («Network Centric Warfare»). У такому класичному вузькому розумінні, характерно- му для досліджень історії воєн і традиційно витлумачених збройних кон- фліктів, асиметрична війна розглядається у суто мілітарному значенні – як ведення ефективних дій в умовах значної диспропорції сил, а також різної якості озброєнь з обох сторін6. Однак у сучасних студіях, що стосуються сфери безпеки, термін «аси- метрична війна» використовується набагато ширше. Це особливо помітно в публікаціях після подій 11 вересня 2001 р., в яких ця проблематика роз- глядається в контексті звуженої інтерпретації асиметричності у військовій сфері. У межах цього підходу асиметричні дії сприймаються та аналізують- ся головним чином у контексті відмінності цілей, коли суб’єкти асиметрич- ної війни розширюють поняття оперативного простору від традиційного поля битви до альтернативного середовища, в якому переважає цивільне населення, що і є головною мішенню операції7. Метою дослідження цієї статті є, власне, такий вид асиметричності, котрий визначається крізь при- зму альтернативних, нестандартних видів діяльності, покликаних міні- мізувати слабкість кочовиків-татар щодо осілих християнських спільнот за умови врахування виразних цивілізаційно-культурних відмінностей. 4 Див.: Kaldor M. New and Old Wars: Organized Violence in a Global Era. – Stanford (Calif.), 1999. – P.1–12, 69–111; Münkler H. Wojny naszych czasów. – Kraków, 2004. – S.7–45. Пор.: Kalyvas S.N. «New» and «Old» Civil Wars: A Valid Distinction? // World Politics. – 2001. – Т.54. – P.99–118; Newman E. The ‘New Wars Debate’: A historical perspective is needed // Security Dialogue. – 2004. – T.35.2. – P.174–179. 5 Goulding V.J. Back to the Future with Asymmetric Warfare // Parameters. – 2000. – T.30.4. – P.21–30. 6 Schwartau W. Asymmetrical Adversaries // Orbis. – 2000. – T.44.2. – P.197–204. 7 Metz S. Strategic Asymmetry // Military Review. – 2001. – July – August. – P.23–31; Barnett W. Asymmetrical Warfare: Today’s Challenge to U.S. Military Power. – Washington, 2003. – P.15– 18; Buffaloe D.L. Defining asymmetric warfare // The Land Warfare Papers. – 2006. – T.58. – P.199; Thornton R. Asymmetric Warfare: Threat and Response in the 21st Century. – Cambridge, 2007. – P.1–5. Також див.: Madej M. Zagrożenia asymetryczne bezpieczeństwa państw obszaru transatlantyckiego. – Warszawa, 2007. – S.34. Український історичний журнал. – 2018. – №3 48 Aнджей Ґліва Слід зазначити, що таке розуміння поняття наближене до інтерпретації, яка використовується у студіях над безпекою й політології8 та нормативних актах НАТО9. Досліджуючи цю проблематику, не можна не поставити питання про те, чи варто створювати концепцію асиметричних конфліктів без з’ясування ве- личини потенціалів ворогуючих сторін? Явище асиметричності є наслідком конфронтації якісно різних супротивників, що характеризуються диспропор- цією наявних сил. Найсильніша за мілітарно-економічним критерієм сторона при цьому мала незрівнянно більш розвинену в технологічному відношенні зброю. Таким чином, концепція асиметричності у військовій сфері повинна включати поняття «асиметричні конфлікти» й «асиметричні акції» та пояс- нювати диспропорції мілітарних потенціалів супротивників і, що дуже важ- ливо, зусилля більш слабкої сторони до зменшення основ могутності ворога, котрий стоїть на вищому щаблі технологічного розвитку (причому перша використовує нестандартні акції – найчастіше проти цивільного населення, і це кардинально відрізняється від дій, які проводить друга, сильніша, сторо- на). Ця концепція повинна бути верифікована не тільки на явищах і фактах сьогодення та недалекого минулого, а й ранньомодерної доби. Одним із най- цікавіших (водночас драматичних і трагічних) сюжетів східноєвропейської та світової історії стали татарські набіги на землі своїх північних сусідів у XVII ст. Кримськотатарське військове мистецтво пізнього середньовіччя та раннього нового часу стало предметом досліджень ще з першої половини XIX ст. Писали на цю тему польські, російські, українські й американ- ські історики, серед яких К.В.Вуйцицький10, О.Ґурка11, І.Крип’якевич та Б.Гнатевич12, Р.Маєвський13, Л.Коллінз14, А.Фішер15, С.Іщенко16, Р.Мерфі17, 8 Metz S. La guerre asymmétrique et l’avenir de l’Occident // Politique Étrangère. – 2003. – T.1. – P.27; Metz S., Johnson D.V. Asymmetry and US Military Strategy: Definition, Background and Strategic Concepts. – Carlisle, 2001. – P.5. Див. також: Gray C. Thinking Asymmetrically in the Times of Terror // Parameters. – 2002. – Т.32.1. – P.6–7; Benett B.W. Responding to Asymmetric Threats // Stuart J., Libicki M., Treverton G.F. New Challenges: New Tools for Defense Decisionmaking. – Santa Monica, 2003. – P.33–37; Pfanner T. Asymmetrical warfare from the perspective of humanitarian law and humanitarian action // International Review of the Red Cross. – 2005. – T.87. – P.151–152. 9 Див.: Joint Vision 2020: America’s Military-Preparing for Tomorrow // Joint Force Quarterly. – 2000. – Summer. – №25. – Р.60. 10 Wójcicki K.W. Tatarzy // Biblioteka Warszawska. – 1842. – T.1. – S.153–183. 11 Górka O. Liczebność Tatarów krymskich i ich wojsk // Przegląd Historyczno-Wojskowy. – 1936. – T.VIII. – №2. – S.185–295. 12 Крип’якевич І., Гнатевич Б. Історія українського війська. – T.I. – К., 1994. – C.213–226. 13 Majewski R. Z problematyki walk z Tatarami w pierwszej połowie XVII wieku // Sobótka. – 1975. – R.XXX. – S.231–241. 14 Collins L.J.D. The Military Organization and Tactics of the Crimean Tatars, 16th–17th Centuries // War, Technology and Society in the Middle East / Ed. by V.J.Parry, M.E.Yapp. – London; New York; Toronto, 1975. – P.258–276. 15 Fisher A.W. Crimean Tatars. – Stanford, 1978. – P.27–32. 16 Ищенко C.A. Война и военное дело у крымских татар XVI–XVIII вв. // Северное Причерноморье и Поволжье во взаимоотношениях Востока и Запада в XII–XVI вв. – Ростов-на- Дону, 1989. – C.136–145. 17 Murphey R. Ottoman Warfare 1500–1700. – New Brunswick (NJ), 1999. – P.150–151. Український історичний журнал. – 2018. – №3 49Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) М.Ваґнер18, О.Галенко19, В.Заруба20, В.Остапчук21, І.Стороженко22, a остан- нім часом М.Ґавенда23, В.Пєнськой24 та А.Ґліва25. Більшість із названих дослідників зосереджувалися на аналізі проблем, пов’язаних із чисель- ністю, мілітарними спроможностями й озброєнням татарського війська, меншою мірою – організацією розвідки та функціонуванням логістики. Важливо зазначити, що асиметричні акції, характерні для татарського військового мистецтва, перебували поза увагою зацікавлень і рефлексій істориків. Розмірковуючи про причини недостатньої вивченості цієї тема- тики в історіографії, потрібно звернути увагу на поширені інтерпретації воєнних акцій кримських татар у дусі колоніальних студій, пронизаних візією орієнталізму, що виявляється у протиставленні «східного варвар- ства» «європейській цивілізації» та неглибокому підході до вивчення вій- ськової машини Кримського ханства26. У цьому контексті привертає увагу факт, що специфіку проведення ординцями мілітарних операцій усвідомлювали вже очевидці татарських набігів. Доказом цього слугує між іншим анонімний запис під 1498 р. у «Кросненському щорічнику»: «Не скити, а військові грабіжницькі на- пади татар повністю розорили Русь вогнем та мечем аж до Пільшна»27. Згадаймо тут і про спостереження щодо специфіки татарських набігів із XVII ст., зроблені відомими знавцями пограниччя між Річчю Посполитою та Кримським ханством й Османською імперією, героями кампаній проти номадів. Порушуючи проблему способу протистояння ординцям, експер- ти з південно-східного театру воєнних дій писали про своєрідну «манеру 18 Wagner M. Chronologia i zasięg najazdów tatarskich na ziemie polskie w latach 1684–1696 // Idem. W cieniu szukamy jasności i chwały: Studia z dziejów panowania Jana III Sobieskiego (1684– 1696). – Siedlce, 2002. – S.77–88; Іdem. Wojna polsko-turecka w latach 1672–1676. – T.1. – Zabrze, 2009. – S.144–156. 19 Галенко O.I. Про татарські набіги на українські землі // Український історичний журнал. – 2003. – №6. – С.52–68. 20 Заруба В. Українське козацьке військо в російсько-турецьких війнах останньої чверті XVII ст. – К., 2003. – С.199–212. 21 Ostapchuk V. Crimean Tatar Long Range Campaigns: The View from Remmal Khoja’s History of Sahib Gerey Khan // Journal of Turkish Studies. – 2005. – Т.29. – Р.271–287. 22 Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і Запорозька Січ кінця XVI – середини XVII ст. – Т.2. – Дніпропетровськ, 2007. – С.119–136. 23 Gawęda M. Wojskowość tatarska w XVII w. // Rocznik Przemyski. – 2009. – R.45: Historia wojskowości. – S.121–144. 24 Пенской B. Военный потенциал Крымского ханства в конце XV – начале XVII в. // Восток. – 2010. – T.2. – C.56–66. 25 Gliwa A. O wojskowości tatarskiej w epoce nowożytnej i oddziaływaniu koczowników na osiadłe społeczności Rzeczypospolitej // Społeczeństwo staropolskie: Społeczeństwo a wojsko: Seria Nowa. – T.IV / Red. I.Dacka-Górzyńska, A.Karpiński, M.Nagielski. – Warszawa, 2015. – S.89– 133; Idem. The Tatar Military Art of War in the Early Modern Period: An Example of Assymetric Warfare // Acta Poloniae Historica. – 2016. – T.114. – P.191–229. 26 Див.: Kołodziejczyk D. Introduction // The Crimean Khanate and Poland-Lithuania: International Diplomacy on the European Periphery Century (15th–18th Century): A Study of Peace Treaties Followed by Annotated Documents, by D.Kołodziejczyk. – Leiden; Boston, 2011. – Р.XIII, XVI. 27 «Scytharum seu Thartarorum gens furax potius quam militaris, totam Russiam ad Pylszno usque ferro ignique vastarunt» (див.: Kronika krośnieńska // Monumenta Poloniae Historica. – Т.3. – Lwów, 1878. – S.250). Український історичний журнал. – 2018. – №3 50 Aнджей Ґліва татарської війни», яка, на їхню думку, значно відрізнялася від реґуляр- них дій військ християнських держав. До цих фахівців, між іншим, на- лежали відомий французький картограф Ґійом Левассер де Боплан28, військовий інженер Жан Дюпон29 та великий коронний гетьман Станіслав Ян Яблоновський30. Усвідомлення нетрадиційного характеру дій татар- ських військ, спрямованих проти цивільного населення, було притаманне представникам влади Речі Посполитої. Про це свідчить фраґмент попе- реджувального універсалу, виданого королем Сиґізмундом III перед на- ближенням татарської навали 20 вересня 1618 р. – він закликав шляхту Руського воєводства до активних дій проти нападників, оскільки справа йшла про маєтки й життя дружин та дітей31. На нашу думку, сутність «татарської війни» найкраще відбиває розуміння військової діяльності ор- динців у рамках концепції асиметричності. До найбільш очевидних рис асиметричних акцій татарських військ нале- жали намагання уникати безпосередніх зіткнень із реґулярними підрозділа- ми, незалежно від того, були вони кварцяними, повітовими чи приватними (особливо на урбанізованих теренах, де ефективність татарських вояків зни- жувалася), та небажання штурмувати укріплені пункти, що пояснювалося прагненням мінімізувати власні втрати. У цьому контексті надзвичайно ці- кава заява Каменського, яка проливає світло на акції, що тепер називаються «асиметричними». Цей невідомий на ім’я шляхтич 1617 р. на Підляшші по- трапив у татарський полон. У Криму він працював конюхом, а восени 1629 р. брав активну участь у нападі об’єднаних сил Кримської та Буджацькою орд на Річ Посполиту. У ході цієї татарської навали його використовували як провідника, а при відступі ординців він був схоплений жовнірами руського воєводи Станіслава Любомирського під Устям, що на Дністрі32. Під час допи- ту стосовно планів татарського командування Каменський заявив, що вони говорили: «Повернемося назад із полоном, перш ніж Хмелецький про нас дізнається»33. Отже калґа Девлет Ґірей розраховував провести блискавичну грабіжницьку операцію, а потім швидко відступити на територію Молдавії, перш ніж Стефан Хмелецький, який відповідав за оборону прикордоння, зуміє бодай якось на це відреагувати. Також наведений факт свідчить про те, що схема проведення подібного типу операцій була відомою більшості учасників наїздів кочовиків. Правила, що реґулювали характер діяльності татарських сил, можна порівняти з сучасними акціями терористичних угру- повань, які використовують тактику «вдар і втікай» («hit and run»). Не варто 28 Guillaume Le Vasseur, Sieur de Beauplan. A Description of Ukraine / Іntrod., transl. and notes by A.B.Pernal, D.F.Essar. – Cambridge (Mass.), 1993. – P.52. 29 Mémoires pour servir à l’histoire de la vie et des actions Jean Sobieski III du nom Roi de Pologne par Philippe Dupont attache à ce prince en qualité d’ingenieur en chef de l’artillerie / Рub. J.Janicki. – Varsovie, 1885. – Р.237. 30 Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie (далі – AGAD). – Archiwum Publiczne Potockich. – Sygn.163. – T.26. – S.235–236. 31 Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦДІАЛ України). – Ф.1. – Оп.1. – Спр.335. – Арк.1649. 32 AGAD. – Archiwum Zamoyskich (далі – AZ). – Sygn.3036. – S.409. 33 Ibid. Український історичний журнал. – 2018. – №3 51Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) спеціально зупинятися на тому, що така стратегія мілітарних акцій виводи- ла своє коріння з монґольського військового мистецтва34. Власне, необхідно зазначити, що дії ординців мали подвійний аси- метричний характер, оскільки бралася до уваги не лише значна різниця військових потенціалів сторін («asymmetry in means»), що відноситься до класичної військової асиметрії, але також характер і вибір основних цілей, що виливалося в концентрацію оперативних зусиль на немілітарній сфері («asymmetry in space»). У військовій активності даного типу пріоритетною ціллю для татарського війська ставало населення сільської місцевості, його матеріальні цінності, а також слабко захищені або взагалі жодним чином не уфортифіковані об’єкти («soft targets») – села та приміські території, а в деяких випадках і міські центри, котрі не мали значних укріплень35. Можна зробити висновок, що основною метою таких операцій ставали мирні меш- канці. Між іншим, останнє відповідає сучасній концепції воєнних акцій, спрямованих проти цивільного населення («population-centric warfare»)36. У ході своїх нападів ординці, як правило, використовували проти невійсько- вої людності набір найрізноманітніших прийомів дестабілізаційного харак- теру: грабунки, захоплення невільників (ясир), а також убивства, насилля, цілеспрямоване знищення житлової й господарської інфраструктури, куль- тових споруд. Подібні дії, котрі не можна назвати воєнними операціями, Р.Сміт визначив як «війну між спільнотами» («war amongst the people»), що значною мірою відбиває природу та специфіку дій ординців, спрямованих проти Речі Посполитої та сусідніх країн37. Особливості діяльності татарських загонів добре ілюструє живопис- не полотно 1731 р. з трапезної єзуїтського монастиря в Ярославі пензля Адама Cваха. Тут зображено атаку татар на святиню, а також підпалені прилеглі селянські будівлі38. Результатом подібних дій асиметричного ха- рактеру, окрім масштабного знищення житлової й господарської інфраструк- тури, стало захоплення значного ясиру. Наслідки такого широко закроєного полювання на людей виразно представлено на ґравюрі 1675 р. нідерланд- ського майстра Ромейна де Гоґе39. Вона присвячена битві коронних військ із відступаючими татарськими загонами під Комарно (9 жовтня 1672 р.). Бачимо драматичний момент атаки кавалерійських хоругов під командуван- ням великого коронного гетьмана Яна Собеського на ординців, котрі само- віддано обороняють захоплений ясир (бранці у цей момент щільно тісняться на місці бою). 34 May T. The Mongol Art of War: Chinggis Khan and the Mongol Military System. – Yardley, PA, 2007. – P.71. 35 Див.: Murphey R. Ottoman Warfare 1500–1700. – Р.150. 36 Buffaloe D.L. Defining asymmetric warfare. – Р.198. 37 Smith R. The Utility of Force: The Art of War in the Modern World. – New York, 2007. – P.6; Idem. Przydatność siły militarnej: Sztuka wojenna we współczesnym świecie / Рrzekł. A. i J. Maziarscy. – Warszawa, 2010. – S.23–24. 38 Witwińska M. Osiemnastowieczna polichromia w jarosławskim kościele „na Pólku” i jej twórcy // Wizerunki maryjne w diecezjach przemyskiej i rzeszowskiej. – Z.1. – Rzeszów, 1992. – S.54. 39 Muzeum Książąt Czartoryskich w Krakowie. – Sygn.R.7474. Український історичний журнал. – 2018. – №3 52 Aнджей Ґліва Першочергове значення акцій, спрямованих проти цивільного населен- ня, не втрачало актуальності навіть у ході найважчих конфліктів між Річчю Посполитою та Османською імперією, коли кримські й буджацькі загони ви- конували не лише важливі військово-допоміжні, але логістичні та розвід- увальні функції40. Підкреслимо, що з цими завданнями татари, як правило, справлялися дуже добре, оскільки ці дії ідеально відповідали можливостям їхньої легкої кінноти, а також ідеально узгоджувалися з мотивами участі ор- динців із Криму та Буджака у військових операціях на північних кордонах Османської імперії41. Особливий інтерес із цього погляду викликає інформа- ція, залишена Гаджі Мегмедом Сенаї у хроніці, присвяченій діянням хана Іслама III Ґірея. Прославляючи гідні захоплення військовою стратегією й тактикою дії татарської кінноти проти Речі Посполитої в перших кампаніях Богдана Хмельницького, літописець часто-густо описував «полювання» ор- динців на супротивника42. Ідентичні риторичні конструкції можна віднайти і в Евлії Челебі, котрий писав: «Татари, які звикли проводити час у ловах на ворога, на світанку напали на місто, підпаливши його, а коли раптово роз- буджені люди почали голими вискакувати з ліжок, їх захоплювали в ясир»43. Немає необхідності писати, що татарські вояки вистежували та пересліду- вали аж ніяк не війська противника. Основним об’єктом їхнього «полюван- ня» було осіле та зазвичай беззахисне мирне населення. Визначення його як «неприятеля» є підтвердженням суто асиметричного характеру дій ординців, тим більше, що походить воно саме з татарської сторони та багаторазово по- вторювалося в різних контекстах. Цитований фраґмент є також одним із доказів функціонування в татар- ській свідомості значно ширшої в понятійному сенсі категорії «ворог», ніж у християнських правових доктринах того часу, що, своєю чергою, позначало- ся на способі ведення мілітарних акцій. Також це мало вплив на типологію об’єктів, котрі ставали метою нападів. Варто зацитувати уривок із хроніки Мустафи Наїми, де він описував образ життя родичів Мегмеда та Шагіна Ґіреїв. Згідно зі свідченнями турецького історіографа, «родина Мегмеда й Шагіна Ґіреїв оселилася на аккерманських полях, і разом з якимось племе- нем буджацьких татар, котре жило поблизу руських земель на території, під- порядкованій османським владі, організувала набіги на руських недовірків, захоплюючи полонених, і таким чином заробляли собі на прожиття»44. Реалізація татарами впродовж декількох століть асиметричних дій була можлива завдяки своєрідній «геополітичній екосистемі», яка існувала 40 Див.: Gliwa A. Dwa najazdy tatarskie na Ruś Czerwoną podczas wojny Rzeczypospolitej z Imperium Osmańskim w 1621 r.: Zniszczenia i straty demograficzne na obszarze ziemi przemyskiej // Rocznik Przemyski. – 2012. – Т.48. – Z.1: Historia wojskowości. – S.12–13; Також див.: Murphey R. Ottoman Warfare 1500–1700. – Р.150. 41 Biblioteka Czartoryskich w Krakowie (далі – BCz.). – Teki Naruszewicza (далі – TN). – Sygn.143. – S.575. 42 Hadży Mehmed Senai z Krymu. Historia chana Islam Gereja III / Oprac. Z.Abrahamowicz. – Warszawa, 1971. – S.102. 43 Księga podróży Ewliji Czelebiego / Oprac. Z.Abrahamowicz, tłum. Z.Abrahamowicz, A.Dubiński, S.Płaskowicka-Rymkiewicz. – Warszawa, 1969. – S.194. 44 Naîmâ Mustafa Efendi. Tarih-i Na’ima. – Ankara, 2007. – S.557. Український історичний журнал. – 2018. – №3 53Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) в ранньомодерну добу на просторах Південно-Східної Європи й характери- зувалася особливими історико-політичними, соціально-економічними та ре- лігійно-ідеологічними умовами розвитку. Також давалася взнаки фактична незахищеність кордонів між Річчю Посполитою та Османською імперією аж до початку XVIII ст.45 Як видається, особливе значення у цьому контексті мала й історична спадщина, пов’язана з монґоло-татарською гегемонією в реґіоні з XIII ст. та пізнішою залежністю руських князівств від Золотої Орди. Кримські хани, починаючи з другої половини XV й до кінця XVII ст., роз- глядали південноруські землі як свою сферу впливу, незважаючи на те, що останні на той час уже стали інтеґральними частинами Польського королів- ства, Великого князівства Литовського (пізніше Речі Посполитої) та Московії (Росії). Власне грабіжницькі набіги, якщо їх розглядати в довгостроковій перспективі, стали для Чинґізидів зручним інструментом збереження опо- середкованого контролю над населенням українських земель, яке входило до складу Польсько-Литовської держави, і своєрідною формою «управлін- ня» ним. Із цією проблемою тісно пов’язане не помічене раніше істориками явище татарських наїздів як альтернативної форми політичної комунікації і пресинґу на владу Речі Посполитої та Москви, а також використання у цих цілях не тільки мілітарних засобів, а й інструментів економічного тиску. Здатність татарських загонів здійснювати воєнні виправи далеко за межі власних кордонів углиб території свого супротивника ставала надій- ним засобом, котрий використовували кримські хани для примушування польських і російських правителів вчасно виплачувати належні їм де-юре матеріальні цінності («pişkeş ve hanzine»)46. Варто сказати, що в політичній практиці Ґіреїв набіги на землі Речі Посполитої й Московії були леґальними та справедливими в тих випадках, коли володарі згаданих країн не здій- снювали виплат («bölek», «virgü», «pişkeş»), передбачених мирними догово- рами з Османською імперією та Кримським ханством47. Невиконання цих зобов’язань польськими королями й московськими царями розглядалося як серйозне порушення мирних відносин між мусульманськими та християн- ськими державами, інтерпретувалося згідно з ісламським законодавством як правова санкція, що виправдовувала грабіжницькі експедиції на тери- торії північних сусідів48. Наведемо фраґмент грамоти про підтвердження миру («‘ahdname»), надісланої ханом Інаєтом Ґіреєм 29 червня 1635 р. ко- ролеві Владиславові IV, в якій він стверджував, що у випадку невиплати християнським володарем ґарантованих згідно з чинними домовленостями 45 Див.: AbouelHaj R.A. The Formal Closure of the Ottoman Frontier in Europe: 1699–1703 // Journal of the American Oriental Society. – Vol.89. – 1969. – P.471–475. 46 Ostapchuk V. Crimean Tatar Long Range Campaigns… – Р.164. 47 The Crimean Khanate and Poland-Lithuania... – Р.586. – №10; Р.616. – №15; Р.631. – №17; Р.699. – №26; Р.734. – №31; Р.784. – №35; Р.858. – №46; Ottoman-Polish Diplomatic Relations (15th–18th Century): An Annotated Edition of ‘Ahdnames and other Documents, by D.Kołodziejczyk. – Leiden; Boston; Köln, 2000. – Р.378. – №35; Р.382. – №3; Р.497. – №51; Р.499. – №51; Р.502. – №52. Див.: İnalcık H. Power Relationships between Russia, the Crimea and the Ottoman Empire as Reflected in Titulature // Passé turco-tatar, presént sovietique: Études offertes à Alexandre Bennigsen, publiées par Ch.Lemercier-Quelquejay, G.Veinstein, W.E.Wimbush. – Louvain; Paris, 1986. – Р.209. 48 Див.: İnalcık H. Power Relationships… – Р.209. Український історичний журнал. – 2018. – №3 54 Aнджей Ґліва сум, татари здійснять набіги, щоб забрати рівнозначну за вартістю кількість людей та худоби: «А якщо так трапиться, що, згідно зі старими звичаями та постановами, від вас, брата нашого, упоминки та гроші надіслані не будуть […], я, Інаєт Ґірей, хан, військо своє на державу вашу відправлю, наказавши її зимою та літом грабувати, і сто тисяч татар, увійшовши у зовсім нетор- кану країну вашу, із Божою поміччю та при заступництві пророка нашого, володіння ваше вогнем і мечем плюндруючи, великих і малих забираючи в полон, по одному полоненому й одній скотині на кожного татарина, рахуючи так, щоб було не більше, ніж ті упоминки, котрі повинні були надійти від вас, розсудіть»49. Це було зрозумілим попередженням: у разі затримки владою Речі Посполитої належних виплат жоден мешканець цієї держави не зможе почуватися в безпеці, а наслідки планованих наїздів будуть масштабними. Подібний характер мали листи хана Іслама III Ґірея до Владислава IV, котрі були написані 1648 р. – 10 червня у Животові50 та 13 червня в Охманові51. У них кримський володар пояснював, що весняні татарські набіги на Річ Посполиту здійснено через відсутність надходження дарунків із польського боку за останні чотири роки52. У наступних рядках хан в ультимативній фор- мі вимагав, щоб Варшава впродовж 40 днів виплатила заборговані гроші. В іншому випадку Іслам III Ґірей погрожував великим рейдом коронними землями, що фактично й було здійснено через три місяці53. Ще більш цікава заява мурзи Кантеміра, в якій цей буджацький правитель у червні 1624 р. із коша під Медикою повідомив королеві Сиґізмундові III про початкову стадію наїзду на Червону Русь. У своєму листі білгородський бейлербей погрожував організувати руйнівний похід аж до Балтійського моря, якщо польська вла- да не дотримуватиметься умов Хотинського миру (1621 р.), а також козаки продовжуватимуть спустошувати османські причорноморські реґіони54. Цитовані та подібні збережені документи свідчать, що грабіжницькі набі- ги ординців, котрі супроводжувалися відчутними демографічними втратами 49 Див.: The Crimean Khanate and Poland-Lithuania... – Р.907. – №51. 50 AGAD. – Archiwum Koronne Warszawskie. – Dział tatarskie. – T.62. – №110; Львівська національна наукова бібліотека ім. В.Стефаника (далі – ЛННБ). – Ф.5. – Оп.1. – Спр.225. – Арк.71 зв. – 72. 51 BCz. – Sygn.2576. – S.123. 52 The Crimean Khanate and Poland-Lithuania… – P.146–147. 53 Див.: Gliwa A. The Tatar-Cossack Invasion of 1648: Military Actions, Material Destruction and Demographic Losses in the Land of Przemyśl // Acta Poloniae Historica. – 2012. – Т.105. – P.85–120. 54 Скорочену копію листа Кантеміра опублікував З.Абрагамович: «Укладаючи Хотинський мир із султаном, король обіцяв надсилати Порті дарунки й заборонити козакам займатися грабіжництвом. Якщо король розглядатиме козаків як розбійників, котрі його не хочуть слухати, а останні далі виходитимуть у Чорне море та нищитимуть володіння султана, то сто тисяч відважних слуг султана готові – навіть без згоди султана та великого візира – виступити на захист віри та держави, як далеко їх занесуть їхні коні. Якщо він [король] виконає свої обіцянки, то Кантемір-паша не дозволить татарам нападати на Польщу й тоді дві сторони будуть жити в мирі та злагоді; якщо відмовиться, то й паша доведе, що він зможе вчинити, а тим часом його загони підуть аж до Балтійського моря» (див.: Katalog dokumentów tureckich: Dokumenty do dziejów Polski i krajów ościennych w latach 1455–1672 / Оprac. Z.Abrahamowicz, red. A.Zajączkowski. – Warszawa, 1959. – S.255–256. – №263; також див.: AGAD. – Archiwum Koronne Warszawskie. – Dział tureckie. – Кarton 72. – Teczka 309. – №568; Pamiętnik o Koniecpolskich: Przyczynek do dziejów XVII w. / Wyd. S.Przyłęcki. – Lwów, 1842. – S.252–253). Український історичний журнал. – 2018. – №3 55Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) та руйнацією економіки, використовувалися татарською стороною як альтер- нативний спосіб трансляції політичної волі кримського керівництва, а також засіб непрямого впливу на Річ Посполиту і шляхетську спільноту55. Із цього погляду татарську активність асиметричного характеру можна інтерпрету- вати як форму опосередкованого впливу («indirect approach») через політи- ко-економічний тиск на владні кола з метою змушення до прийняття тих чи інших рішень чи послаблення позиції супротивника в тих чи інших пи- таннях. Отож грабіжницькі операції, які здійснювали татари, відігравали, без сумніву, важливу роль у процесах політичної комунікації, а їх наслідки в матеріальній і демографічній сферах своєрідно ґенерували повідомлен- ня, адресовані владі та спільнотам Речі Посполитої. Діяльність ординців сприяла формуванню багатосторонньої соціально-політичної взаємодії у шляхетському суспільстві Речі Посполитої і свідчить про її ефективність як інструменту тиску56. Необхідно також підкреслити, що ведення татарськими ордами аси- метричної війни обумовлювалося диспропорціями соціально-економічного характеру в розвитку осілого й заможного християнського населення пів- денно-східних земель Речі Посполитої та кочовими або напівкочовими но- ґайськими татарами, які водночас були більш воєнізованими спільнотами («societies in arms»)57. Як зазначив А.Казанов, соціально-економічна «відста- лість» кочовиків створила умови для мілітарного домінування їх над осілими спільнотами58. Різниці на рівні стилю життя на так званому Великому кор- доні59 стали фактором конфліктів між цими групами населення та однією з причин формування специфічної системи «воєнної економіки». Набіги на території північних сусідів стали важливою «галуззю» кримського госпо- дарства, котра давала постійний приплив кваліфікованої робочої сили та 55 Gliwa A. O wojskowości tatarskiej w epoce nowożytnej i oddziaływaniu koczowników na osiadłe społeczności Rzeczypospolitej // Społeczeństwo Staropolskie: Seria Nowa. – T.IV: Społeczeństwo a wojsko / Pod red. A.Karpińskiego, M.Nagielskiego. – Warszawa, 2015. – S.89–133. Також див.: Halle J.P. The State and the Military – a Nomadic Perspective // Militär und Staatlichkeit: Beiträge des Kollegiums am 29. und 30.04.2002 // Orientwissenschaftliche Hefte. – T.12. – Mitteilungen des SFB. – S.56. 56 Як приклад, можна згадати постанову шляхти Руського воєводства, включену до інструкції Вишнянського сеймику для послів на сейм, сформульовану у другій половині грудня 1622 р. У пункті 8 місцеві обивателі, побоюючись татарських наїздів, писали (курсив наш – A.Ґ.): «Ми, руські обивателі, більшість із них, одні зараз у темряві та оковах поганських до Бога волають, інші від ран і каліцтв ледве живі, інші лежать у попелі своїх маєтків […]. Тому з надією на кращі часи наші пани посли будуть просити його королівську милість, переважною мірою зважаючи на людські страждання, щоб із панами радцями старався від зовнішніх нападів татар звичними упоминками задовольнити» (див.: Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie / Wyd. L.Tatomir, F.X.Liske, A.Prochaska. – T.20. – Lwów, 1909. – S.203. – №142). 57 Fisher A.W. Crimean Tatars. – P.26–28; Khodarkovsky M. Russia’s Steppe Frontier: The Making of a Colonial Empire, 1500–1800. – Bloomington, 2002. – P.12. 58 Khazanov A.M. Nomads of the Eurasian Steppes in Historical Retrospective // Nomadic Pathways in Social Evolution / Ed. I.V.Sledzevski. – Moscow, 2003. – P.32. 59 Дашкевич Я. Большая граница Украины: этнический барьер или этноконтактная зона // Этноконтактные зоны в Европейской части СССР: История, динамика, методы изучения. – Москва, 1989. – С.7–21. Також див.: Брехуненко В. Козаки на степовому кордоні Європи: Типологія козацьких спільнот XVI – першої половини XVII ст. – К., 2011. – С.19–24. Український історичний журнал. – 2018. – №3 56 Aнджей Ґліва значні прямі фінансові доходи. Важливо зазначити, що ця воєнна економіка була цінністю не лише кримської родоплемінної еліти («karaçi beys»), але й татарського суспільства у цілому60. Дана система базувалася на наявності серед рядових ординців сильної матеріальної зацікавленості, оскільки, бе- ручи участь у набігах, вони розраховували на поліпшення свого добробуту. Усвідомлення непорівнянності щаблів економічного розвитку посилювалося глибокими суперечностями релігійно-ідеологічного характеру, що виявляло- ся, зокрема, у використанні кримською й османською владою ідеї «священної війни проти невірних», яка ведеться на пограниччі та за межами ісламського світу («Darü’l-Islam»)61. Таке переплетення економічних і релігійних чинни- ків у поєднанні зі специфічними історико-політичними умовами розвитку макрореґіону призвело до виникнення вже згаданої «воєнної економіки», що ґрунтувалася на захопленні ясиру та торгівлі невільниками як важливих джерелах доходів для господарства Кримського ханства62. Важко собі уявити справне функціонування цієї системи без здійснення татарами дій асиме- тричного характеру. Свідома чи менш свідома реалізація ідеї війни мусульманських воїнів за віру, або ґазі – учасників набігів на землі Речі Посполитої та Московії – пов’язана з названими фінансовими та соціальними мотиваціями (додаткова винагорода як соціальний престиж), безпосередньо впливала на ставлення до цивільного населення під час набігів. Також варто вказати, що соціаль- ний престиж і фінансова зацікавленість учасників наїздів впливали на високий ступінь узгодженості та ефективності дій ординців. Поглиблення процесів асиметризаціі активності татарських військ, яку можна спостері- гати у XVII ст., стало наслідком різнорідних нерівностей і дисбалансів, що стосувалося функціонування тодішніх цивілізацій на сході Європи та соці- ально-культурного життя в них, осілих, кочових і напівкочових спільнот; також це виявлялося в диспропорціях мілітарного характеру – це яскраво простежується в нечастому використанні вогнепальної зброї ординцями Криму та Буджака в порівнянні з військами Речі Посполитої та Московії63. 60 AGAD. – Archiwum Radziwiłłów. – Dz.II. – Sygn.842. – S.2. Також див.: İnalcık H. The Khan and the Tribal Aristocracy: The Crimean Khanate under Sahib Giray I // Harvard Ukrainian Studies. – 1979–1980. – Т.3/4. – Р.452; Kizilov M. The Slave Trade in the Early Modern Crimea from the Perspective of Christian, Muslim, and Jewish Sources // Journal of Early Modern History. – 2007. – Т.11. – P.23–24. 61 Для прикладу, перед зимовим набігом на Червону Русь наприкінці 1539 – на початку 1540 рр. Сагіб Ґірей звернувся до кримських беїв із закликом узяти участь у цьому наїзді як «славетному акті священної війни» (див.: Ostapchuk V. Crimean Tatar Long Range-Campaigns. – Р.156; Tarih-i Sahib Giray Han (Historie de Sahib Giray, Khan de Crimée de 1532 à 1551) / Ed. Ö.Gökbilgin. – Ankara, 1973. – S.46). 62 Fisher A.W. Crimean Tatars. – Р.26–27; Dziubiński A. Handel niewolnikami polskimi i ruskimi w Turcji XVI wieku i jego organizacja // Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Warszawskiego. – 1963. – Т.3. – S.42– 44; Kołodziejczyk D. Slave Hunting and Slave Redemtion as a Business Enterprise: The Northern Black Sea Region in the Sixteenth to Seventeenth Centuries // Oriente Moderno. – 2006. – T.25. – P.149–159. 63 Див.: Broniewski [Broniowski] M. Tartariae Descriptio: Opis Tatarii / Тłum. E.Śnieżewska, wyd. M.Mączyńska. – Łódź, 2011. – S.83; Sarnicki S. Księgi hetmańskie / Oprac. M.Ferenc. – Kraków, 2015. – S.430; Relacje wojenne z pierwszych lat walk polsko-kozackich powstania Bohdana Chmielnickiego okresu «Ogniem i mieczem» (1648–1651) / Oprac. M.Nagielski. – Warszawa, 1999. – S.103. Український історичний журнал. – 2018. – №3 57Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) Найважливішими рисами татарських асиметричних операцій досліджу- ваного часу були непередбачуваність і маскування аж до моменту нападу, висока мобільність загонів кінноти в поєднанні з оперативною рухливістю, значний ареал охоплення території й тотальний характер дій. Крім того, не- лінійні удари татарських загонів по території супротивника були чітко синх- ронізованими, а також, у першу чергу, орієнтованими на цивільні об’єкти й передбачали використання психологічного впливу. Концентрація саме на цивільній, невійськової сфері перетворювала активність татар на значну безпосередню загрозу економіці та демографічному потенціалу атакованого ними реґіону тієї чи іншої держави. Непередбачуваність татарських нападів і тісно пов’язана з цим маско- вана до початку атаки активність ординців виявилися нездоланною пере- поною у створенні ефективного захисту від цієї нетрадиційної небезпеки впродовж фактично всього раннього нового часу. Цей тип татарських дій можна добре простежити під час переходів ординців через Північно-Західну Молдавію в напрямку до кордонів Речі Посполитої. Наочними прикладами можуть служити рейди кримського війська (друга половина червня 1594 р.)64 та буджацької кінноти (кінець травня – початок червня 1624 р.)65. Цікаво відзначити, що неперервна інформація з квітня 1624 р., котра доходила до керівництва кварцяного війська про підготовку нападу татар, призвела не лише до втомленості командного складу коронної армії, але й до знижен- ня пильності серед населення Червоної Русі, яке у цей час неодноразово по- переджали універсалами польного гетьмана Станіслава Конецпольського і короля Сиґізмунда ІІІ про небезпеку66. В останньому попереджувальному універсалі від 6 червня 1624 р. гетьман С. Конецпольський писав про заго- ни ординців, які хочуть «на тутешніх обивателів, котрі втратили пильність через постійні тривоги, напасти»67. Наскільки непередбачуваним противни- ком були татари, добре демонструє сюжет маневрів кримсько-буджацького угруповання до вторгнення восени 1629 р. Наближаючись до кордонів Речі Посполитої, ординці з метою заплутати керівників оборони пограниччя – Стефана Хмелецького та Станіслава Любомирського – три рази змінювали свій маршрут. Спочатку йшли Кучманським шляхом, потім після переправи через Дністер 23 вересня перейшли на Волоський шлях та врешті-решт у ніч із 27 на 28 вересня знову опинилися на Кучманському68. Назване військове керівництво високо оцінило маневри татарських підрозділів з оперативного погляду. Руський воєвода Станіслав Любомирський в універсалі, виданому в польовому обозі під Жабинцями 26 вересня 1629 р., писав: «Ворог, усупереч 64 De Transitu Tartarorum Per Pocuciam Anno M.D.XCIIII Epistola. Ad […] Cynthium […] Aldobrandinum. Ab […] Ioan[ne] De Zamoscio […] missa. – Cracoviae, 1594. – P.Bij. 65 Gliwa A. Kraina upartych niepogód: Zniszczenia wojenne na obszarze ziemi przemyskiej w XVII w. – Przemyśl, 2013. – S.287–290. 66 Ibid. – S.288–289. 67 Див.: ЦДІАЛ України. – Ф.1 – Оп.1. – Спр.209. – Арк.533. 68 Там само. – Ф.5. – Оп.1. – Спр.119. – Арк.1605; Biblioteka Kórnicka Polskiej Akademii Nauk. – Sygn.201. – S.364; BCz. – TN. – Sygn.121. – S.459. Докладний опис цих шляхів представив Я.Кісь (див.: Кісь Я. Татарські шляхи на Україні в XVI–XVII ст. // Жовтень. – 1986. – №4. – С.134–136). Український історичний журнал. – 2018. – №3 58 Aнджей Ґліва часу і своєму звичаю, зробив тривалу перерву й хитрує, адже, вийшовши на Кучманський шлях, знову, як мені сьогодні повідомлено, переправився ми- нулого тижня через Дністер у Волоську землю, нижче Рашкова»69. Зміна руху татарських військ перед початком власне грабіжницького нападу диктувалася закономірностями інформаційно-розвідницької війни. Останнє розумілося не лише як збір даних про місцезнаходження та опера- тивні плани ворожої сторони, але й поширення дезінформації, навмисне вве- дення супротивника в оману щодо реальної мети нападу70. У цьому контексті варто згадати, що в лютому 1697 р. на головну ставку коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського у Львові впродовж декількох годин приходи- ли взаємовиключні вісті про татарську загрозу та потенційну можливість їх нападу71. Підкреслимо, що ординське керівництво блискуче використовува- ло у своїх акціях інформацію, отриману розвідкою на основі використання загальнодоступних джерел. Прикладом цього може слугувати попереджу- вальний універсал Станіслава Жолкевського, виданий у Жовкві 9 серпня 1615 р.72. З огляду на небезпеку нападу ординців гетьман звернувся до чер- воноруської шляхти із закликом до обережності, оскільки в реґіоні не було війська73. Татарське керівництво цілковито використало інформативний по- тенціал цього універсалу, результатом чого стало розорення значної частини Руського воєводства. Взаємозалежність цих двох фактів С.Жолкевський ви- знав у своєму наступному універсалі, виданому також у Жовкві 14 вересня цього ж року74. Звернемо увагу також на дуже цікаву практику, яка викорис- товувалася під час більшості набігів Кримської та буджацьких орд на коронні землі впродовж XVII ст. Вона полягала в намаганні татарських командирів під покровом темряви таємно наблизитися до кордонів Речі Посполитої під час новомісяччя75. Це дозволяло підвищити шанси на непомітний підхід кочівників до прикордонної зони, а після її перетину дозволяло залишати- ся непоміченими під час нічних маршів. Цей тип дій відносився до більш широкого набору тактик, які дозволяли уникати виявлення татарських під- розділів військами Речі Посполитої, реалізовувати фактор раптовості рей- ду по території супротивника, полегшувати здобуття ясиру. Таку практику, покликану перешкоджати коронним військам виявлення й локалізацію та- тарських підрозділів, можна охарактеризувати як свого роду приховані дії («stealth tactics»). Масштабність застосування цієї практики татарським ко- мандуванням підтверджується фраґментом «Гетьманських книг» Станіслава Сарницького (бл. 1532–1597 рр.). У 8-й книзі, присвяченій способам ведення 69 Див.: ЦДІАЛ України. – Ф.5. – Оп.1. – Спр.119. – Арк.1605. 70 Див.: Ищенко С.А. Война и военное дело у крымских татар XVI–XVIII вв. – С.140; Ivanics М. Krimtatarische Spionage im osmanisch-habsburgischen Grenzgebiet während des Feldzuges im Jahre 1663 // Acta Orientalia Academia Scientiarum Hungaricae. – 2008. – Т.61. – Р.120–121. 71 BCz. – TN. – Sygn.189. – S.153. 72 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.369. – Арк.853. 73 С.Жолкевский писав: «[…] бо через ці гроші роз’їхалися жовніри й жодного війська у Речі Посполитій не маємо» (див.: ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.369. – Арк.853). 74 Там само. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.200. – Арк.1171. 75 AGAD. – AZ. – Sygn.341. – S.7; ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.369. – Арк.884. Український історичний журнал. – 2018. – №3 59Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) війни татарами та традиційним тактикам, які застосовувалися під час на- їздів, він писав: «І коли серед людей поширяться вісті, що вже повернулися [татари] чи на Москву пішли, то тоді під покровом темряви будуть наступа- ти, оскільки після новомісяччя мають звичку нападати»76. Також згадаємо про лист короля Яна III Собеського до коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського з Жовкви від 20 січня 1694 р., в якому монарх наказував попе- реджати населення загрожених прикордонних районів, «щоб тиждень перед новомісяччям та другий після нього (курсив наш – А.Ґ.) люди у хатах своїх не чекали, але у фортецях зі своїм майном, яке можна взяти, схоронилися»77. Декількома днями пізніше, 25 січня, гетьман С.Я.Яблоновський, реагуючи на лист, видав попереджувальний універсал про те, що «на саме новомісяччя потрібно очікувати великих наїздів»78. Дії татарських сил в умовах розсіювання їхніх загонів парадоксаль- ним чином ґарантували підвищення безпеки кінних підрозділів, оскіль- ки знищення одного або декількох із них не позначалося на оперативній можливості цілого угруповання. Більше того, таке роздроблення сил давало можливість максимально збільшити грабіжницькі та руйнівні наслідки та- тарського наїзду. Усе це ставало можливим завдяки використанню татарами укріплених польових обозів, званих «кошами» (на кримськотатарській мові «koş» – «табір»), з яких робилися грабіжницькі рейди. Ці бази відігравали роль логістично-постачальницьких осередків, в яких зосереджувалося рухо- ме награбоване майно, худоба (коні, корови, воли, вівці) та ясир (найцінніша для ординців здобич). У кошах також відбувалися перегрупування й ротації кінних загонів, тут татари знаходили безпечне сховище або мали можли- вість відпочити79. Функціонування таких опорних баз значно підвищувало мобільність татарських підрозділів, істотно розширювало охоплення терито- рії противника й ґарантувало безпеку у ворожому середовищі, а також да- вало можливість ординцям швидко відновлювати свій бойовий потенціал. У сучасних мілітарних операціях є подібні татарським кошам висунуті опе- ративні бази («Forward Operating Bases»), які успішно використала амери- канська армія у війнах з Іраком – у 1991 («Operation Desert Storm») та 2003 («Operation Iraqi Freedom») роках80. Концепція проведення таких оперативних дій випливала з класичних для татаро-монґольського військового мистецтва стратегій і тактик, згідно з якими базовою умовою для успішності походу ставало намагання отримати перевагу над силами противника за допомогою високої мобільності. Без сумніву, мис- лення і практичні прийоми татарських вождів були близькими до принципів, що пропаґувалися китайським військовим теоретиком Сунь-Цзи, котрий пи- сав: «Будь сильним як вихор, спокійним як ліс, аґресивним та ненаситним як 76 Sarnicki S. Księgi hetmańskie. – S.431. 77 Див.: BCz. – TN. – Sygn.184. – S.69. 78 Див.: Ibid. – Sygn.2699 IV. – K.193v. 79 Guillaume Le Vasseur, Sieur de Beauplan. A Description of Ukraine. – Р.49–50; Biblioteka Raczyńskich w Poznaniu (далі – BR). – Sygn.2. – S.587. 80 Wong L., Gerras S. CU@ The FOB: How the Forward Operating Base Changing the Life of Combat Soldiers. – Carlisle, 2006. – Р.1–8. Український історичний журнал. – 2018. – №3 60 Aнджей Ґліва вогонь, непохитним як гора, непроникним як тьма, раптовим як блискавка»81. Темп діяльності татарської кінноти був такий високий, що для кварцяних і повітових військ, а також приватних загонів, відповідальних за охорону кор- дону, ординці часто були невловимими. Татарам удавалося зберігати високу мобільність не тільки під час першої фази наїзду після переходу кордону, коли швидкість кінноти була найбільш високою, але й нерідко на зворотному мар- ші, коли вони були обтяжені багатою здобиччю (стада худоби, коней, овець) та численним ясиром82. Несподівано висока швидкість проведення операцій на південно-східних землях Речі Посполитої, звичайно ж, ураховувалася командуванням християнських військ. Про природу «швидкої татарської ві- йни» та непередбачуваність дій ординців писали коронний гетьман Станіс лав Жолкевський, руський воєвода Ян Данилович, коронний гетьман Станіс - лав Ян Яблоновський. Перший у листі з Бара (датований 4 листопада 1618 р.) до коронного секретаря Якуба Задзіка писав, що «розгромити татар – це май- же подібно до того, аби хтось хотів перестріляти птахів, що летять»83. У попере- джувальному універсалі від 24 жовтня 1620 р., тобто під час татарського наїзду на Червону Русь, Я.Данилович інформував жителів Руського воєводства про те, що «вже при самому заході сонця побачили великі пожежі біля Львова, оскільки супротивник так швидко нас обійшов, що ми спочатку побачили по- жежі, і лише потім змогли дізнатися про нього»84. Урешті С.Я.Яблоновський у своєму листі до короля Авґуста II від 26 вересня 1697 р безпорадно констату- вав: «Не можна дізнатися, звідки й де [татари] нападуть, а коли військо на них рушить, то вони зі здобиччю вже втекли»85. Наведені фраґменти кореспонден- ції показують, наскільки великим викликом для полководців Речі Посполитої XVII ст. стала боротьба з ординцями. Творчим розвитком концепції провадження блискавичних операцій у татарському військовому мистецтві стало використання мобільності як за- собу для нагнітання страху й паніки86. Висока для того часу швидкість та можливість подолання значних дистанцій загонами номадів упродовж доби ставали можливими завдяки поперемінному використанню кількох коней87, що дозволяло мобільним татарським підрозділам у ході реалізації грабіж- ницьких операцій несподівано та майже одночасно починати атаку в різних куточках того чи іншого реґіону супротивника. Це підтверджують детальні 81 Sun Zi. Sztuka wojenna / Оprac. R.Stiller. – Kraków, 2003. – S.72. 82 Як, наприклад, 20–22 лютого під Устям, коли головні сили Кримської орди під керівництвом хана Мегмеда III уникнули засідки кварцяних військ польного гетьмана С.Конецпольського (див.: Gliwa A. Kraina upartych niepogód… – S.335–336) або взимку 1699 р. під час нападу Буджацької орди, коли татари нурредина Ґази Ґірея зуміли не лише відбити атаки коронних військ, але навіть здобули перемогу над частиною польської армії 22 лютого 1699 р. в битві під Мартиновим (див.: Idem. Ostatni napad tatarski na ziemię przemyską z 1699 r. // Studia Historyczne. – 2000. – Т.4. – S.579–580). 83 Див.: Biblioteka Jagiellońska (далі – BJ). – Sygn.166. – S.52. 84 Див.: ЦДІАЛ України. – Ф.5. – Оп.1. – Спр.119. – Арк.1637. 85 Див.: Jonsac D.C.F. Życie Stanisława Jabłonowskiego, kasztelana krakowskiego, hetmana wielkiego koronnego. – Т.III. – Poznań, 1868. – S.134. 86 Broniewski [Broniowski] M. Tartariae Descriptio: Opis Tatarii. – S.79. 87 Collins L.J.D. The Military Organization and Tactics of the Crimean Tatars, 16th–17th Centuries. – P.267–268; Ostapchuk V. Crimean Tatar Long-Range Campaigns… – P.283. Український історичний журнал. – 2018. – №3 61Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) схеми тактичних дій татарської кінноти в Перемишльському повіті під час двох наїздів 1621 р.88 й татарсько-козацького походу 1648 р.89, реконструйо- вані на основі аналізу масових джерел (передусім юридичних). Проведення ординцями подібних одночасних дій в оперативному зрізі стало причиною того, що в уявленнях сучасників указані тактичні особливості сприймалися як своєрідний підсилювач («force multiplier»), котрий синергетично впливав на примноження ефективності та збільшення відносних мілітарних можли- востей татарських військ. Стратегія й тактика інтерпретувалися очевидцями набігів як переконливий арґумент на користь значної чисельності крим- ських і буджацьких військ90. Також цією причиною пояснюється наявність у джерелах раннього нового часу як правило перебільшених свідчень стосовно кількості татарських військ, задіяних у набігах на південно-східні землі Речі Посполитої91. Надання татарським керівництвом переваги саме інтенсивним операці- ям проти цивільного населення за умови охоплення великої території (не- рідко вони одночасно проходили на обширах понад 50 тис. кв. км), значило, що наїзд кочовиків набував тотального характеру. Найбільш показовими у цьому контексті стали великі навали 1621, 1624, 1648, 1672 рр. Наслідком застосування описаних неконвенціональних методів ставав нелінійний ха- рактер дій в оперативному й тактичному вимірах, що призводило до розми- вання меж не лише між безпосереднім полем битви, тилом і територіями, що знаходилися під контролем противника, а й між середовищем некомбатантів і простором війни у класичному розумінні, де переважали озброєні вояки. Можна згадати, що ці риси притаманні недавнім і сучасним асиметрич- ним конфліктам у секторі Ґази та Палестині, Сьєрра-Леоне, Сомалі, Чечні, Афґаністані, Іраку, Дарфурі, Сирії та ін.92 Тотальний характер татарських наїздів був очевидним уже на етапі оперативного планування: керівництво ординців передбачало після виходу основних сил у район планованої атаки завдання одночасних ударів гли- биною до 120–140 км на трьох або чотирьох напрямках, котрі, як правило, паралізували систему оборони всього реґіону. Як один із безлічі прикла- дів можна навести дії татарських військ під час навали на початку верес- ня 1621 р., коли з коша, локалізованого між населеними пунктами Козлів, Зборів, Яричів вийшло три татарських кінних угруповання, кожне з яких мало завдання на грабіж, відповідно, Волинського, Руського та Белзького воєводств93. Подібною була поведінка татар після відходу 7 жовтня 1648 р. 88 Див. мапу «Ареал охоплення татарськими загонами території Перемишльської землі під час двох татарських наїздів 1621 р.», опубліковану: Gliwa A. Kraina upartych niepogód… – S.120. 89 Див. мапу «Ареал охоплення татарськими загонами території Перемишльської землі в 1648 р.», опубліковану: Ibid. – S.162. 90 Див.: Broniewski [Broniowski] M. Tartariae Descriptio: Opis Tatarii. – S.83. 91 У польській історіографії О.Ґурка став першим дослідником, який переглянув раніше завищені істориками оцінки чисельності татарських військ (див.: Górka O. Liczebność Tatarów krymskich i ich wojsk. – S.257–263). 92 Див.: Kaldor M. New and Old Wars: Organized Violence in a Global Era. – P.92. 93 Horn M. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. – Wrocław; Warszawa; Kraków, 1964. – S.32–33. Український історичний журнал. – 2018. – №3 62 Aнджей Ґліва з табору у Скнилові під Львовом, коли їхні загони охопили територію май- же всього Руського воєводства, а також частини Белзького, Люблінського та Волинського94. Під час наїздів татарські війська використовували різні методи й дес- табілізаційні прийоми для впливу на психіку атакованого населення, що безпосередньо позначалося на результативності проведених операцій. Використання страху як ефективного інструменту впливу на жертв ордин- ських наїздів займало не лише ключове місце в татарському військовому мистецтві, але також відігравало важливу роль у політичному та релігійно- му аспектах. Останнє полягало в тому, що страх «невірних» перед законною військовою міццю володарів-ординців був невід’ємною складовою в ідеоло- гії кримських ханів. Підтвердженням цього слугують строфи поетичного ві- тального твору, знайденого в ридвані хана Джанібека, захопленому під час переправи через Дністер у лютому 1626 р. Зацитуємо фраґмент цього вірша: «Після того, як вони почули, що великий хан іде на війну, то їхні душі поки- нуло християнство. Як же неприятельським серцям не боятися твоєї шаблі, якщо на багатьох із них напав страх і трепет»95. Особливо важливим елементом асиметричних дій татарських форму- вань стала практика, що полягала в аґресивній візуалізації їхньої «присут- ності» на території супротивника шляхом організації масових пожеж96. Варто підкреслити, що лише в 1620–1629 рр. у Перемишльській землі татари спа- лили 11 908 сільських хат, 304 млини, 331 корчму, а також 50 шляхетських маєтків. У результаті цих набігів 50 тис. людей (близько 16% населення Перемишльської землі) втратили дах над головою, що вже саме собою було гуманітарною катастрофою97. Цей вид неселективних дій ординців наочно простежується при аналізі масових джерел, котрі показують, наскільки зна- чними були масштаби пожеж під час татарських набігів. Подібні акції вико- нували подвійну функцію – як на оперативному рівні, так і на тактичному. По-перше, вони були свого роду сиґналом-ідентифікатором, який слугував засобом швидкої передачі інформації про активність ординців у даному ре- ґіоні, що мало позитивне значення для узгодженості та результативності їхніх дій98. По-друге, це був доволі ефективний інструмент психологічного впливу на цивільне населення, оскільки вони провокували хаос, паніку, страх (сучасники називали це «татарськими тривогами»), що, як правило, 94 Документы об освободительной войне украинского народа 1648–1654 гг. – К., 1965. – С.68. – №61; Hadży Mehmed Senai z Krymu. Historia chana Islam Gereja III. – S.116. 95 Див.: Biblioteka Kórnicka Polskiej Akademii Nauk. – Sygn.341. – K.192v – 193. 96 Національна бібліотека України ім. В.Вернадського. Інститут рукопису. – Ф.1. – Спр.6283. – Арк.42; Національний історичний архів Білорусі (далі – НІАБ). – Ф.695. – Оп.1. – Спр.99. – Арк.55; Спр.200. – Арк.84; Спр.69. – Арк.8 зв.; BJ. – Sygn.92. – K.4v; AGAD. – Zbiór dokumentów papierowych. – Sygn.2618. – S.1–2; Biblioteka Narodowa w Warszawie. – Sygn.9085III. – S.138–139. 97 Gliwa A. Kraina upartych niepogód… – S.629–640. 98 BR. – Sygn.2: Diariusz wtargnienia tatarskiego po wołoskiey potrzebie w kraie podolskie in Anno 1620. – S.585; Дашкевич Я. Ясир з України (XV – перша половина XVII ст.) як історико- демографічна проблема // Український археографічний щорічник: Нова серія. – Вип.2. – К., 1993. – С.42. Український історичний журнал. – 2018. – №3 63Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) полегшувало захоплення й транспортування ясиру99. Жителі сіл, рятуючись утечею з охоплених пожежею хат, ставали легкою здобиччю для ординців100. У цьому випадку можна говорити про застосування насильства з боку та- тарського військового керівництва як інструменту для підвищення функціо- нальності й ефективності підпорядкованих йому підрозділів кінноти. Такі дії можна порівняти з одним з елементів сучасної військової доктрини, яка використовується в американській армії – «шок і трепет» («Shock and Awe»). Ці прийоми передбачають представлення вражаючої демонстрації сили, яка паралізує волю супротивника до боротьби101. Варто у цьому контексті про- цитувати фраґмент зі свідчень дівчини, котра стала очевидцем ординської атаки на її рідне село Моравсько біля Ярослава у жовтні 1672 р.: «Я бачила, як горіли села й наше село Моравсько, як горіли ліси, як люди з криком та воланням тікали разом з дітьми та худобою у Хлопицький ліс, де знаходила- ся каплиця Матері Божої»102. Це свідчення – важливе джерело, що розкриває сприйняття населенням татарських нападів і того впливу, який вони мали на психіку атакованих. Навіть загартовані у боях жовніри, подібно до селян, часто вночі переживали почуття страху, викликаного глибоко закарбованим у пам’яті образом ясного місячного світла, що супроводжувало татарські на- їзди103. Восени 1617 р. під час чергової навали на пограниччя Молдавії й Червоної Русі гетьман С.Жолкевський писав: «Ми у світлі зірок бачили таке розорення від татар (як і на нашій землі від них буває), котрі так вогнем плюндрували Волоську землю, що вона довго не забуде цієї експедиції»104. Подібні згадки, що збереглися в архівних документах, не залишають жодних сумнівів щодо наявності даної схеми в татарських наїздах. Іншим елементом асиметричних дій, які справляли надзвичайно трав- матичний вплив на жертв татарських нападів, було цілеспрямоване теро- ризування й залякування шляхом здійснення публічних убивств. Варто звернути увагу на те, як це виглядало з погляду мікроісторії. Під час втор- гнення Буджацької орди у червні 1623 р. в Перемишльську землю кочівники лише у замехських маєтках (у 14 селах) убили 71 людини, серед яких 7 жі- нок. Майже через рік під час чергового набігу в тих самих місцях було знову 99 De Transitu Tartarorum Per Pocuciam. – Р.Biij; ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.369. – Арк.1032; Ф.1. – Оп.1. – Спр.209. – Арк.533; Ф.52. – Оп.1. – Спр.396. – Арк.560; BR. – Sygn.2. – S.587; Archiwum Państwowe w Przemyślu. – Akta miasta Przemyśla. – Sygn.540. – S.123; НІАБ. – Ф.695. – Оп.1. – Спр.224. – Арк.104. 100 Księga podróży Ewliji Czelebiego. – S.194. 101 Ullman H.K., Wade J.P. Shock and Awe: Achieving Rapid Dominance. – Washington, 1996. – Р.19–36. 102 Див.: Szkoła A. Historya o Kasi Kolasa z parafii Chłopice opisał na podstawie kronik kościelnych proboszcz tamtejszy ks. Wojciech Michna, pseudonim ks. Wojciech z Chłopic // Wesoły Figlarz. – Pruchnik, 1888. – S.209–210. Також див.: Bazak J. Wspomnienia Kasi Kolasy jako przyczynek do opisu najazdu tatarskiego podczas wojny polsko-tureckiej w 1672 roku // Rocznik Stowarzyszenia Miłośników Jarosławia. – Т.16. – 2006. – S.44. 103 Biblioteka Polskiej Akademii Umiejętności i Polskiej Akademii Nauk w Krakowie (далі – BPAU–PAN). – Sygn.1051. – K.228; Dziennik wyjazdu naszego na pospolite ruszenie r. 1621: Anonimowy szlachcic z woj. krakowskiego powiatu czchowskiego // Listy staropolskie z epoki Wazów / Wyd. H.Malewska. – Warszawa, 1977. – S.219; Archiwum Państwowe w Przemyślu. – Akta miasta Przemyśla. – Sygn.540. – S.123. 104 Див.: BPAU–PAN. – Sygn.1051. – K.228. Український історичний журнал. – 2018. – №3 64 Aнджей Ґліва вбито 19 осіб (636 забрали в неволю)105. Такий і подібний цілеспрямований терор щодо місцевих жителів був доволі результативним: у селах Кшежув і Кам’янка під час другого татарського нападу залякані батьки власноруч втопили трьох власних дітей106. Подібні трагедії стали наслідком панічно- го страху, який охоплював сільське населення при самій появі ординців. Опинитися в татарському полоні, за загальним переконанням, було гіршим варіантом, аніж смерть107. Інколи траплялися напади на міста, пов’язані з масовим убивством їхніх жителів. Можна навести приклад нападу татар у 1618 р. на Бібрку у Львівській землі, коли було вбито 403 міщан, а в ясир угнали лише 50108. Подібну тактику залякування місцевого населення використовували кримські загони восени 1648 р. під час набігу на Львівщину. Згідно зі свід- ченнями Анджея Стано, поданими міському суду у Львові 28 травня 1649 р., під час осінньої ординської навали татари вбили 25 людей у Погорцях, 13 – у Подольцях, 16 – у Тулигловах, а в Конюшках позбавили життя 83 селян109. Слід зазначити, що під час повстання Б.Хмельницького в 1648–1649 рр. татарські загони часто займалися безжальним винищенням не лише ка- толиків чи греко-католиків, але і православних міщан та духівництва. Прикладом може слугувати драматична історія, яка трапилася в містечку Животові Брацлавського воєводства в першій половині червня 1648 р.: учас- ників хресної ходи, котрі вийшли з населеного пункту назустріч татарам не просто взяли в ясир, а значну частину з них убили. Це все сталося незважа- ючи на військово-політичний союз між Військом Запорозьким і Кримським ханством110. На нашу думку, цей випадок показує, наскільки важливим був на практиці асиметричний аспект воєнних операцій, що проводилися татар- ськими й буджацькими загонами. Також варто процитувати фраґмент офіційного донесення, що стосується діяльності татар у Стрийському старостві під час зимової навали Буджацької орди 1699 р. Як свідчили в Перемишльському ґродському суді бурмистр Стрия Ян Малевич і райця Миколай Домбек: «Маєтки цілого Стрийського староства й села, що належать цьому староству, атаковані 17 лютого могут- нім татарським військом, котре в тих маєтностях стало кошем на протязі трьох днів – вівторка, середи та четверга – вогнем і мечем знищуючи все, підданих обох статей, дітей, челяді та всіх інших, яких заставали зненацька, забирали в полон, жорстоко вбивали, інших ранили й калічили, зв’язували та безжально лупцювали»111. Ще більш трагічно звучить оповідь Катажини Коляси з с. Моравсько не- подалік від Ярослава, що потрапила в полон дівчинкою: «Мого батька вбив 105 Archiwum Państwowe w Lublinie. – Archiwum Ordynacji Zamoyskich. – Sygn.91. – S.3–21. 106 Ibid. 107 Baranowski B. Chłop polski w walce z Tatarami. – Warszawa, 1952. – S.48. 108 BCz. – Sygn.350. – S.1009; Horn M. Najazd tatarski 1620 roku i jego skutki ekonomiczne // Zeszyty Naukowe Wyższej Szkoły Pedagogicznej w Opolu. – 1963. – Historia III–IV. – S.186. 109 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.399. – Арк.359. 110 BCz. – Sygn.2576. – S.123. 111 Див.: ЦДІАЛ України. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.287. – Арк.2038–2039. Український історичний журнал. – 2018. – №3 65Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) сокирою чорний татарин, а маму й мене забрав, на лузі нас розділили на кілька груп; коли маму зі мною розлучали ми плакали та кричали, після цього я її більше не бачила. Мамі зв’язали руки за спиною, а мене зв’язали з іншими дівчатками, такими ж маленькими, як я була тоді»112. Тактикою татарського керівництва було проведення неодноразових на- падів на одні й ті самі села, які вже ставали жертвою ординського нашестя. Такий прийом не лише збільшував шанси захоплення величезного ясиру (люди поверталися до своїх осель із місцевих фортець та інших сховищ), але й мав певні психологічні ефекти (багато разів атаковані вже втрачали впев- неність у можливості уникнення долі невільників). Прикладом може слугу- вати татарський набіг 1620 р., під час якого впродовж декількох днів ординці двічі успішно пограбували центральну частину Руського воєводства113. Як писав сандомирський воєвода Збігнев Оссолінський: «Раптово через Дністер наїхали татари на наше Покуття, на необережних обивателів, із дружина- ми й дітьми в будинках їх заставали, вогнем і грабежами знищуючи все, та оскільки зі страху великого наші їм не дуже пручалися, ходили вони вільно далеко, забираючи численний ясир, який вели до Молдавії й потім кілька разів ще поверталися»114. Подібна схема була реалізована у червні 1624 р. під час наїзду на західну частину Червоної Русі, коли татари здійснили дві хвилі грабежів і руйнувань115. Писар, котрий по гарячих слідах вносив ін- формацію у протоколи Братства священиків Кросна, інтерпретував цей факт саме як два татарських наїзди116. Описана тактична схема татарських акцій часто використовувалася, оскільки ввійшла в народні традиції й колективну пам’ять населення українських земель, що стали жертвою перманентних на- їздів причорноморських кочовиків117. Одним із наслідків застосування татарами концепції асиметричної війни стало тотальне знищення нерухомості, що охоплювало головним чином сільські території. У даному випадку для нас особливо цікавий приклад Перемишльської землі, розташованої далеко від причорноморських степів – у західній частині Руського воєводства. Цей реґіон (його площа складала 12 070 кв. км) на початку XVII ст. був одним із найбагатших і найбільш населених у Речі Посполитій118. Проведені дослідження свідчать, що в результаті низки татарських набігів між 1618 і 1699 рр. економічний потенціал території знизився приблизно на 80% в порівнянні з показниками початку століття. Такий колапс став наслідком не менш ніж 2480 татарських нападів на сільські поселення і 66 – на міські центри, котрі вдалося зафіксувати в документах фінансового та фіскального 112 Див.: Szkoła A. Historya o Kasi Kolasa z parafii Chłopice... – S.209–210. Докл. див.: Bazak J. Wspomnienia Kasi Kolasy jako przyczynek do opisu najazdu tatarskiego… – S.35–42. 113 BR. – Sygn.2. – S.586; Gliwa A. Kraina upartych niepogód… – S.210–221. 114 Див.: Ossoliński Z. Pamiętnik / Oprac. J.Długosz. – Warszawa, 1983. – S.127–128. 115 Gliwa A. Kraina upartych niepogód… – S.302. 116 Див.: ЛННБ. – Ф.4. – Оп.1. – Спр.1378/II. – Арк.71. 117 Див.:Gliwa A. Doświadczenie inwazji tatarskich w narracjach ludowych… – S.12. 118 Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. – T.7. – Cz.2: Ziemie ruskie. Ruś Czerwona // Źródła dziejowe. – T.18. – Cz.2 / Wyd. A.Jabłonowski. – Warszawa, 1903. – S.42; Przyboś K. Granice ziemi przemyskiej w czasach nowożytnych (XVI–XVIII w.) // Rocznik Przemyski. – 1994. – T.29/30. – S.189. Український історичний журнал. – 2018. – №3 66 Aнджей Ґліва характеру119. Це становило 85,4% і 71,7% від усіх нападів ординців, відповідно, на села й міста Перемишльщини впродовж усього XVII ст. Найбільших втрат було завдано в 1620-х рр. у ході серії особливо руйнівних навал, коли економіка Перемишльської землі скоротилася на понад 40%120. Усього за цей період на- раховано 1095 нападів на села, що становить 44% від числа всіх подібних акцій, зафіксованих у XVII ст., і 18 – на міста, що складає 27% від усіх зазначених у тому ж столітті121. У результаті татарських «експедицій» площа орних земель зменшилася на 4241 лан, тобто на 68 тис. га, що складало приблизно 47% усієї оброблюваної землі (без ріллі, належної до фільварків) у Перемишльському ре- ґіоні122. Значної шкоди економіка та населення Перемишльщини зазнали восе- ни 1648 р. внаслідок татарської навали на Червону Русь, яка торкнулася 426 сіл і 15 міст123. Ще більшої шкоди завдав татарський набіг 1672 р., здійснений у ході війни Речі Посполитої з Османською імперією. Руйнуванням піддалися 867 сіл і 32 міста, тобто, відповідно, 93% всіх сільських і 97% міських поселень, котрі іс- нували на той момент124. Ареали, охоплені татарським наїздом 1648 р. (здійсне- ним за підтримки козацьких континґентів), нападом 1672 р., а також останньою експедицією Буджацької орди 1699 р. представлено на спеціально укладених мапах125. До особливо важливого й одночасно маловідомого та невивченого істо- риками наслідку татарських дій асиметричного характеру належало явище делокалізації воєнних руйнувань, котре полягало в постійному переміщен- ні ареалу найбільших знищень. Причини цього мали цілком раціональний характер: вони крилися у специфіці акцій татар, які проводили покрокове, заздалегідь заплановане, методичне знищення й пограбування окремих ра- йонів південно-східної периферії Речі Посполитої у ході своїх операцій. Наприклад, у 1620-х рр. Перемишльська земля зазнала 8 татарських набігів, з яких 6 заторкнули її центральну частину, а деякі з них охопили майже всю її площу. Унаслідок реалізації цієї продуманої і прагматичної стратегії зона найбільших руйнувань весь час переміщувалася з південно- го сходу на північний захід, досягши крайньої точки в 1624 р., щоб у другій половині 1620-х рр. відкотитися у зворотному напрямку. Детальний просто- ровий аналіз здійснених татарами руйнувань показує, що їхні удари зосе- реджувалися на смузі земель від Ярослава через Перемишль і до Самбора, тобто на території з найбільшим економічним потенціалом та з найбільшою щільністю населення, що досягала тут близько 40 людей на 1 кв. км. Із цього випливає, що командування Кримської й Буджацької орд вже на етапі пла- нування воєнних операцій особливу увагу приділяло проникненню саме у цю частину Перемишльщини, яка була економічним центром усього реґіону. 119 Gliwa A. Kraina upartych niepogód… – S.630. 120 Див. мапу «Ареал охоплення татарськими загонами території Перемишльської землі під час двох татарських наїздів в 1620–1629 рр.» (див.: Ibid. – S.150). 121 Ibid. – S.630. 122 Ibid. – S.631. 123 Gliwa A. The Tatar-Cossack Invasion of 1648… – S.112–113, 117. 124 Gliwa A. Kraina upartych niepogód… – S.630. 125 Опубліковано як додаток до нашої книги – мапи №7, 11–12 (див.: Іbid.). Український історичний журнал. – 2018. – №3 67Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) Корисно також розглянути феномен татарських навал на Перемишльську землю у ширшій хронологічній і компаративістській перспективах. Результати таких досліджень, зокрема, представлено на мапі-схемі всіх та- тарських воєнних операції, що мали місце в 1620–1699 рр.126. Ці дані пере- конують у тому, що татарські наїзди були інтенсивним і «частим» явищем раннього нового часу в південно-східних воєводствах Речі Посполитої, зали- шали після себе великі руйнування. Дослідження автора цієї статті, при- свячені масштабам воєнних знищень у XVII ст., свідчать про те, що татарські набіги були одним з основних факторів, котрі визначали структурні еконо- мічні кризи окраїнних земель Речі Посполитої від рубежу XV–XVI й до кінця XVII ст.127 Використання татарами асиметричної стратегії, котра раніше не при- вертала увагу істориків, як бачимо, є важливою складовою частиною у студіях над історією татарського військового мистецтва. Необхідно на- голосити на тому, що детальний аналіз поданої у статті проблеми важ- ливий не лише з військово-історичного погляду, але й, безсумнівно, має ширше значення. Застосування ординцями асиметричних дій дозволяє пояснити причину величезних економічних збитків від їхніх наїздів. Факти, що стосуються наслідків цих навал, дозволяють розглядати їх як основну причину структурних господарських криз на значних теренах Центрально-Східної Європи в ранній новий час і подальшого відставан- ня цієї частини Старого Світу від Заходу128. Татарські грабіжницькі акції були багатоликим явищем, котре не можна звести до традиційних інтер- претацій у військовому контексті, оскільки вони залишили свій глибоко закорінений слід в економічному, демографічному та культурному житті загрожених територій. Застосування татарами асиметричних дій проти цивільного насе- лення з використанням методів, покликаних впливати на психіку ата- кованих, призвело до формування конкретних релігійних і культурних дискурсів як захисної реакції на травматичний досвід жертв наїздів. Ці дискурси створювалися ситуативно й відігравали важливу роль у про- цесі адаптації населення південно-східних воєводств Речі Посполитої до загрози екзистенціального характеру, яку створювали татари. Основним чинником такої рецепції татарських набігів, на наш погляд, є асиме- тричний характер дій татарських військ, спрямованих проти цивільного населення. Тому ординські акції залишали довготривалі сліди в колек- тивній пам’яті, тим самим формуючи особливий культурний ландшафт 126 Див. мапу: «Ареал охоплення татарськими загонами території Перемишльської землі під час двох татарських наїздів 1620–1699 рр.» (див.: Іbid. – S.202). 127 Gliwa A. Krise durch Plünderung: Die zivilisatorische und ökonomische Entwicklung im Grenzgebiet des Osmanischen Reiches und der polnisch-litauischen Adelsrepublik // Wirtschaftskrisen als Wendepunkte: Ursachen, Folgen und historische Einordnungen vom Mittelalter bis zur Gegenwart / Red. D.Adamczyk, S.Lehnstaedt. – Osnabrück, 2015. – S.316–317. 128 Wallerstein I. The Modern World-System: Capitalist Agriculture and the Origins of the European World-Economy in the Sixteenth Century. – New York; San Francisco; London, 1974. – P.97. Український історичний журнал. – 2018. – №3 68 Aнджей Ґліва у тих реґіонах Центральної і Східної Європи, що перебували в радіусі набігів129. Чимало елементів татарського військового мистецтва (рекоґносцируван- ня, оперативна й тактична розвідка, маневрений, нелінійний та одночасний характер дій на всьому обширі, висока мобільність і здатність до швидко- го переміщення загонів, відмова від концентрації в певному місці заради об’єднання зусиль і результативності впливу, велика увага до максимальної безпеки власних сил та дбайливе використання людських ресурсів, а також практика влаштування польових таборів, так званих «кошів», які відіграва- ли роль спеціальних військових баз логістичного й постачальницького ха- рактеру) дають підстави – навіть за відмінностей, обумовлених сучасними технологічними можливостями – проводити паралелі з воєнними операція- ми рубежу XX–XXI ст., які реалізовувалися й реалізуються високорозвинени- ми державами за допомогою найсучаснішої зброї. З іншого боку, стиль і характер операцій, проваджених татарськими військами в ранньомодерний час, на наш погляд, цікаві для порівняння з сучасними терористичними угрупованнями. Спільними рисами їхньої ді- яльності, які несуть загрозу асиметричного характеру, визначаємо такі: не- передбачуваність нападу; прихованість дій аж до моменту безпосереднього початку операції; пріоритетний удар по цивільному населенню і його матері- альним благам, тобто активність у невійськовій сфері; використання інстру- ментів психологічного впливу в тактичному й оперативному вимірах; також посилення акцій на кордонах цивілізаційних ареалів. Підбиваючи підсумок міркуванням, що стосуються асиметричних дій у татарському військовому мистецтві раннього нового часу, можна зробити висновок, що ординські наїзди доцільно розглядати в категоріях концепції гібридної війни, котра отримала в останні роки чималий розголос і визна- чається як проведення сукупності воєнних операцій без оголошення війни, характеризується використанням реґулярних та нереґулярних методів, а та- кож асиметричних способів і стратегій, спрямованих на досягнення політич- них цілей із практикуванням дій деструктивного характеру щодо цивільного населення й невійськових об’єктів130. Аналіз асиметричних дій кочовиків свідчить, що система татарського військового мистецтва разюче нагадувала сучасний військовий механізм, дозволяла оптимально реалізовувати політичні цілі на міжнародній аре- ні й постійно підтримувати ефективність економіки Кримського ханства. Представлена інтерпретація активності ординців проти Польсько-Литовської держави саме як асиметричні дії не використовувалася попередніми поко- ліннями дослідників і, на нашу думку, розширює наші знання на цю тему. 129 Див.: Gliwa A. Doświadczenie inwazji tatarskich w narracjach ludowych… – S.53–73; Idem. Powstawanie lokalnych kultów maryjnych i świętych patronów na Rusi Czerwonej po najazdach tatarskich jako dyskurs religijny w Rzeczypospolitej epoki nowożytnej // Tematy i Konteksty. – 2014. – Т.4 (9). – S.380–400. 130 Див.: Hoffman F.G. The Conflict in the 21st Century: The Rise of Hybrid Wars. – Arlington, 2007. – Р.29; Іdem. Hybrid Warfare and Challenges // Joint Force Quarterly. – 2009. – Т.52.1. – Р.36–37. Український історичний журнал. – 2018. – №3 69Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) REFERENCES 1. Abou-el-Haj, R. A. (1969). The Formal Closure of the Ottoman Frontier in Europe: 1699–1703, Journal of the American Oriental Society, 89, 467–475. 2. Baranowski, B. (1952). Chłop polski w walce z Tatarami. Warszawa [in Polish]. 3. Barnett, W. (2003). Asymmetrical Warfare. Today’s Challenge to U.S. Military Power. Washington. 4. Bazak, J. (2006). Wspomnienia Kasi Kolasy jako przyczynek do opisu najazdu tatarskiego podczas wojny polsko-tureckiej w 1672 roku. Rocznik Stowarzyszenia Miłośników Jarosławia, 16, 35–47. [in Polish]. 5. Benett, B.W. (2003). Responding to Asymmetric Threats. In J. Stuart, M. Libicki, G.F. Treverton (Ed.), New Challenges. New Tools for Defense Decisionmaking (pp. 33–66), Santa Monica. 6. Brehunenko, V. (2011). Kozaki na stepovomu kordoní Evropi. Tipologíâ kozackih spíl’not XVI–peršoï polovini XVII st., Kyiv. [in Ukrainian]. 7. Buffaloe, D.L. (2006). Defining Asymmetric Warfare, The Land Warfare Papers, 58, 183–208. 8. Collins, L. J. D. (1975). The Military Organization and Tactics of the Crimean Tatars, 16th-17th Centuries. In V. J. Parry and M. E. Yapp (Ed.), War, Technology and Society in the Middle East (pp. 258-276). London–New York–Toronto. 9. Daškevič, Â. (1989). Bol’šaâ granica Ukraïny: etničeskij bar’er ili etnokontaktnaâ zona. In Etnokontaktnye zony v Evropejskoj časti SSSR: Ístoriâ, dinamika, metody izučeniâ. (pp. 7–21). Moskva. [in Russian]. 10. Daškevič, Â. (1993). Âsir z Ukraїni (XV – perša polovina XVII st.) âk istoriko- demohrafična problema. Ukraїns’kij Arheohrafičnij Šoričnik, Nova seriâ, 2, 40–47. [in Ukrainian]. 11. Dziubiński, A. (1963). Handel niewolnikami polskimi i ruskimi w Turcji XVI wieku i jego organizacja. Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Warszawskiego, 3, 36–49.[in Polish]. 12. Fisher, A. W. (1978). Crimean Tatars. Stanford. 13. Gawęda, M. (2009). Wojskowość tatarska w XVII wieku, Rocznik Przemyski, 45 (Historia wojskowości), 121-144. [in Polish]. 14. Gliwa A. (2015). Krise durch Plünderung. Die zivilisatorische und ökonomi- sche Entwicklung im Grenzgebiet des Osmanischen Reiches und der polnisch-litau- ischen Adelsrepublik. In D. Adamczyk, S. Lehnstaedt (Ed.), Wirtschaftskrisen als Wendepunkte. Ursachen, Folgen und historische Einordnungen vom Mittelalter bis zur Gegenwart (pp. 289–317). Osnabrück. [in German]. 15. Gliwa, A. (2000). Ostatni napad tatarski na ziemię przemyską z 1699 r. Studia Historyczne, 43 (4), 569–591. [in Polish]. 16. Gliwa, A. (2012). Dwa najazdy tatarskie na Ruś Czerwoną podczas wojny Rzeczypospolitej z Imperium Osmańskim w 1621 r. Zniszczenia i straty demograficzne na obszarze ziemi przemyskiej. Rocznik Przemyski, 48 (1: Historia wojskowości), 3–58. [in Polish]. 17. Gliwa, A. (2014). Powstawanie lokalnych kultów maryjnych i świętych patronów na Rusi Czerwonej po najazdach tatarskich jako dyskurs religijny w Rzeczypospolitej epoki nowożytnej. Tematy i Konteksty, 4 (9), 380–400. [in Polish]. 18. Gliwa, A. (2012). The Tatar-Cossack Invasion of 1648. Military Actions, Material Destruction and Demographic Losses in the Land of Przemyśl, Acta Poloniae Historica, 105, 85–120. 19. Gliwa, A. (2013). Kraina upartych niepogód. Zniszczenia wojenne na obszarze ziemi przemyskiej w XVII wieku. Przemyśl: Wydawnictwo Naukowe Towarzystwa Przyjacól Nauk w Przemyślu. [in Polish]. 20. Gliwa, A. (2015). O wojskowości tatarskiej w epoce nowożytnej i oddziaływaniu koczowników na osiadłe społeczności Rzeczypospolitej. In A. Karpiński & M. Nagielski Український історичний журнал. – 2018. – №3 70 Aнджей Ґліва (Ed.), Społeczeństwo Staropolskie, Seria Nowa. – T. IV: Społeczeństwo a wojsko (рр. 89–133). Warszawa. [in Polish]. 21. Gliwa, A. (2016). The Tatar Military Art of War in the Early Modern Period: An Example of Assymetric Warfare. Acta Poloniae Historica, 114, 191–229. 22. Górka, O. (1936). Liczebność Tatarów krymskich i ich wojsk, Przegląd Historyczno Wojskowy, VIII (2), 185–295. [in Polish]. 23. Goulding, V. J. (2000). Back to the Future with Asymmetric Warfare, Parameters, 30.4, 21–30. 24. Gray, C. (2002). Thinking Asymmetrically in the Times of Terror, Parameters, 2002, 32.1, 5–14. 25. Halenko, O.I. (2003). Pro tatars’ki nabihy na ukrains’ki zemli. Ukrains’kyi isto- rychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 6, 52–68. [in Ukrainian]. 26. Halle, J. P. (2002). The State and the Military – a Nomadic Perspective, Militär und Staatlichkeit. Beiträge des Kollegiums am 29. und 30. 04. 2002. Orientwissenschaftliche Hefte, 12 (Mitteilungen des SFB). [in German]. 27. Hoffman, F. G. (2009). Hybrid Warfare and Challenges. Joint Force Quarterly, 52.1, 34–39. 28. Hoffman, F.G. (2007). The Conflict in the 21st Century. The Rise of Hybrid Wars. Arlington. 29. Horn, M. (1963). Najazd tatarski 1620 roku i jego skutki ekonomiczne. Zeszyty Naukowe Wyższej Szkoły Pedagogicznej w Opolu, Historia III–IV, 171–231. [in Polish]. 30. Horn, M. (1964). Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. Wrocław–Warszawa–Kraków. [in Polish]. 31. İnalcık, H. (1979–1980). The Khan and the Tribal Aristocracy. The Crimean Khanate under Sahib Giray I. Harvard Ukrainian Studies, 3–4, 445–466. 32. İnalcık, H. (1986). Power Relationships between Russia, the Crimea and the Ottoman Empire as Reflected in Titulature. In Ch.Lemercier-Quelquejay, G.Veinstein, W.E.Wimbush (Ed.). Passé turcotatar, presént sovietique. Études offertes à Alexandre Bennigsen (pp. 175-214). Louvain–Paris. 33. Išenko, S.A. (1989). Vojna i voennoe delo u krymskih tatar XVI–XVII. In G.A.Fedorov (Ed.), Severnoe Pričernomor’e i Povolž’e vo vzaimootnošeniah Vostoka i Zapada v XII–XVI vekah (136–145). Rostov-na-Donu. [in Russian]. 34. Ivanics, M. (2008). Krimtatarische Spionage im osmanisch-habsburgischen Grenzgebiet während des Feldzuges im Jahre 1663. Acta Orientalia Scientiarum Hungaricae, 61, 119–133. [in German]. 35. Jonsac, D.C.F. (1868). Życie Stanisława Jabłonowskiego, kasztelana krakowskiego, hetmana wielkiego koronnego (Vol. 3). Poznań. [in Polish]. 36. Kaldor, M. (1999). New and Old Wars. Organized Violence in a Global Era. Stanford (Calif.). 37. Kalyvas, S. N. (2001). “New” and “Old” Civil Wars: A Valid Distinction? World Politics, 54, 99–118. 38. Khazanov, A. M. (2003). Nomads of the Eurasian Steppes in Historical Retrospective. In I.V.Sledzevski (Ed.), Nomadic Pathways in Social Evolution (pp.25– 49). Moscow. 39. Khodarkovsky, M. (2002). Russia’s Steppe Frontier. The Making of a Colonial Empire, 1500–1800. Bloomington. 40. Kis’, Ya. (1986). Tatars’ki shliakhy na Ukraini v XVI–XVII st. Zhovten’, 4, 134– 136. [in Ukrainian]. 41. Kizilov, M. (2007). The Slave Trade in the Early Modern Crimea from the Perspective of Christian, Muslim, and Jewish Sources. Journal of Early Modern History, 11, 1–31. 42. Kołodziejczyk, D. (2006). Slave Hunting and Slave Redemtion as a Business Enterprise. The Northern Black Sea Region in the Sixteenth to Seventeenth Centuries. Oriente Moderno, 25, 149–159. 43. Kołodziejczyk, D. (2011). Introduction. In D. Kołodziejczyk (Ed.), The Crimean Український історичний журнал. – 2018. – №3 71Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) Khanate and and PolandLithuania. International Diplomacy on the European Periphery Century (15th–18th Century). A Study of Peace Treaties Followed by Annotated Documents (pp.I–XVI). Leiden–Boston. 44. Krypiakevych, I. & Hnatevych, B. (1994). Istoriia ukrains’koho viis’ka (Vol.1). Kyiv. [in Ukrainian]. 45. Mack, A. J. R. (1975). Why Big Nations Lose Small Wars: The Politics of Asymmetric Conflict, World Politics, 27.2, 175–200. 46. Madej, M. (2007). Zagrożenia asymetryczne bezpieczeństwa państw obszaru transatlantyckiego. Warszawa. [in Polish]. 47. Majewski R. (1975). Z problematyki walk z Tatarami w pierwszej połowie XVII wieku. Sobótka, 30, 231–241. [in Polish]. 48. May, T. (2007). The Mongol Art of War. Chinggis Khan and the Mongol Military System. Yardley, PA. 49. Metz, S. & Johnson, D. V. (2001). Asymmetry and US Military Strategy: Definition, Background and Strategic Concepts. 50. Metz, S. (2001). Strategic Asymmetry. Military Review, July-August, 23–31. 51. Metz, S. (2003). La guerre asymmétrique et l’avenir de l’Occident. Politique Étrangère, 1, 25–40. [in French]. 52. Münkler, H. (2004). Wojny naszych czasów. Kraków. [in Polish]. 53. Murphey, R. (1999). Ottoman Warfare 1500–1700. New Brunswick, New Jersey. 54. Naîmâ, Mustafa Efendi. (2007). Tarihi Na’ima. Ankara. [in Turkish]. 55. Newman, E. (2004). The ‘New Wars Debate’: A historical perspective is needed. Security Dialogue, 35.2, 173–189. 56. Ostapchuk, V. (2005). Crimean Tatar Long Range Campaigns. The View from Remmal Khoja’s History of Sahib Gerey Khan. Journal of Turkish Studies, 29, 271–287. 57. Penskoj, V. (2010). Voennyj potentsial Krymskogo Khanstva v kontse XV – na- chale XVII v. Vostok, 2, 56–66. [in Russian]. 58. Pfanner, T. (2005). Asymmetrical warfare from the perspective of humanitarian law and humanitarian action. International Review of the Red Cross, 87, 149–174. 59. Przyboś, K. (1994). Granice ziemi przemyskiej w czasach nowożytnych (XVI– XVIII wiek), Rocznik Przemyski, 29–30, 189–200. [in Polish]. 60. Schwartau, W. (2000). Asymmetrical Adversaries. Orbis, 44.2, 197–204. 61. Smith, R. (2007). The Utility of Force. The Art of War in the Modern World. New York. 62. Smith, R. (2010). Przydatność siły militarnej. Sztuka wojenna we współczesnym świecie: tłum. (A. i J. Maziarscy). Warszawa. [in Polish]. 63. Storozhenko, I.S. (2007). Bohdan Khmel’nyts’kyi i Zaporoz’ka Sich kincia XVI – seredyny XVII stolit’, (Vol.2). Dnipropetrovs’k, 119–136. [in Ukrainian]. 64. Sun Zi. (2003). Sztuka wojenna: tłum. (R.Stiller). Kraków. [in Polish]. 65. Szkoła, A. (1888). Historya o Kasi Kolasa z parafii Chłopice opisał na podstawie kronik kościelnych proboszcz tamtejszy ks. Wojciech Michna, pseudonim ks. Wojciech z Chłopic. Wesoły Figlarz, 209–210. [in Polish]. 66. Thornton, R. (2007). Asymmetric Warfare: Threat and Response in the 21st Century. Cambridge. 67. Ullman, H.K. & Wade J.P. (1996). Shock and Awe. Achieving Rapid Dominance. Washington. 1996. 68. Wagner, M. (2002). Chronologia i zasięg najazdów tatarskich na ziemie polskie w latach 1684–1696. In Wagner M. W cieniu szukamy jasności i chwały. Studia z dziejów panowania Jana III Sobieskiego (1684–1696). Siedlce. [in Polish]. 69. Wagner, M. (2009). Wojna polskoturecka w latach 1672–1676 (Vol.1). Zabrze. [in Polish]. 70. Wallerstein, I. (1974). The Modern WorldSystem. Capitalist Agriculture and the Origins of the European WorldEconomy in the Sixteenth Century. New York–San Francisco–London. Український історичний журнал. – 2018. – №3 72 Aнджей Ґліва 71. Witwińska, M. (1992). Osiemnastowieczna polichromia w jarosławskim kościele „na Pólku” i jej twórcy. In Wizerunki maryjne w diecezjach przemyskiej i rzeszowskiej (Vol.1). Rzeszów, 43–59. [in Polish]. 72. Wójcicki, K.W. (1842). Tatarzy. Biblioteka Warszawska, 1, 153–183. [in Polish]. 73. Wong, L. & Gerras, S. (2006). CU@ The FOB. How the Forward Operating Base Changing the Life of Combat Soldiers. Carlisle. 74. Zaruba, V. (2003). Urains’ke kozats’ke vіis’ko v rosіis’ko-turets’kykh vіinakh os- tannioi chvertі XVII stolіttia. Kyiv. [in Ukrainian]. andrZej Gliwa Doctor of Humanities in History, Fellow at the National Heritage Board of Poland (Warsaw, Poland), andrzejgliwa@op.pl AN ASYMMETRIC ASPECT OF TATAR MILITARY ART OF WAR (17 CENTURY) The analysis of military operations carried out by Tatar Hordes has shown that these operations were basically shaped by asymmetric actions. Their main characteristics were secrecy of action up to the moment of attack, use of informationandintelligence warfare struggle instruments, a total character of operations taken against civilians, their material resources, with use of terrorist tactics and means of psychological impact that aimed at intimidating the community under attack. Pursuing asymmetric action was in the hands of the Giray dynasty one of the most important tools enabling them to efficiently achieve their political goals in the international arena and to support the economic development of the Crimean Khanate through permanent transfers of slaves and tangible property of various sorts. Keywords: asymmetric warfare, Tatar military art of war in early modern period, organized violence, "war amongst the people", southeastern borderline of Polish Lithuanian Commonwealth.

Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.)

Institution

Ähnliche Einträge