Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині, 1846–1914
Рецензія на книгу: Zayarnyuk A. Framing the Ukrainian Peasantry in Habsburg Galicia, 1846–1914. – Edmonton, Alberta: Canadian Institute of Ukrainian Studies, 2013. – XXXII + 448 p. (Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині, 1846–1914. – Едмонтон, Альберта: Канадський і...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 2018 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179182 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині, 1846–1914 / С. Могильний // Український історичний журнал. — 2018. — №3. — С. 211-218. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179182 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Могильний, С. 2021-04-11T13:00:04Z 2021-04-11T13:00:04Z 2018 Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині, 1846–1914 / С. Могильний // Український історичний журнал. — 2018. — №3. — С. 211-218. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179182 Рецензія на книгу: Zayarnyuk A. Framing the Ukrainian Peasantry in Habsburg Galicia, 1846–1914. – Edmonton, Alberta: Canadian Institute of Ukrainian Studies, 2013. – XXXII + 448 p. (Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині, 1846–1914. – Едмонтон, Альберта: Канадський інститут українських студій, 2013. – XXXII + 448 с.) Щиро вдячний Остапові Середі за цінні коментарі та поради з приводу тексту. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Рецензії й огляди Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині, 1846–1914 Zayarnyuk A. Framing the Ukrainian Peasantry in Habsburg Galicia, 1846–1914 Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині, 1846–1914 |
| spellingShingle |
Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині, 1846–1914 Могильний, С. Рецензії й огляди |
| title_short |
Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині, 1846–1914 |
| title_full |
Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині, 1846–1914 |
| title_fullStr |
Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині, 1846–1914 |
| title_full_unstemmed |
Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині, 1846–1914 |
| title_sort |
заярнюк а. окреслюючи українське селянство в габсбурзькій галичині, 1846–1914 |
| author |
Могильний, С. |
| author_facet |
Могильний, С. |
| topic |
Рецензії й огляди |
| topic_facet |
Рецензії й огляди |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Zayarnyuk A. Framing the Ukrainian Peasantry in Habsburg Galicia, 1846–1914 |
| description |
Рецензія на книгу: Zayarnyuk A.
Framing the Ukrainian Peasantry in Habsburg
Galicia, 1846–1914. – Edmonton, Alberta:
Canadian Institute of Ukrainian Studies, 2013. –
XXXII + 448 p. (Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині,
1846–1914. – Едмонтон, Альберта: Канадський інститут українських студій, 2013. – XXXII + 448 с.)
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179182 |
| citation_txt |
Заярнюк А. Окреслюючи українське селянство в Габсбурзькій Галичині, 1846–1914 / С. Могильний // Український історичний журнал. — 2018. — №3. — С. 211-218. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mogilʹniis zaârnûkaokreslûûčiukraínsʹkeselânstvovgabsburzʹkíigaličiní18461914 AT mogilʹniis zayarnyukaframingtheukrainianpeasantryinhabsburggalicia18461914 |
| first_indexed |
2025-11-26T00:08:50Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:08:50Z |
| _version_ |
1850593428349386752 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2018. – №3
У своїй книзі Андрій Заярнюк розглядає історію
галицьких селян упродовж 1846–1914 рр. на
прикладі детального аналізу Самбірського та
Старосамбірського округів, звертаючись також
до тенденцій, притаманних Східній Галичині
загалом. Автор зосереджує увагу на динаміці того, як різноманітні соціально-
економічні та політичні обставини формували дискурси навколо селянства,
котрі, своєю чергою, впливали на розвиток певних процесів, у першу чергу
націєтворчих, у галицькому селі.
У вступній частині А.Заярнюк детально розглядає теоретичне підґрун-
тя свого дослідження. Під метафорою «окреслення» («framing»), виведеною
у заголовок книги, автор має на увазі процес приписування населенню пев-
них характеристик, які згодом можуть бути використані у цілях соціальної
інженерії. Тож праця націлена на аналіз дискурсу стосовно галицького се-
лянства. А.Заярнюк подає цікаві визначення того, як, на його думку, слід
розглядати поняття «дискурсу» та «мови» в контексті цього дослідження.
Обраний автором підхід дає змогу розглядати нероздільно риторику та соці-
альні практики, позаяк ці дві сфери перебувають у динамічному й постійно-
му взаємовпливі, тоді як в історіографії аналіз дискурсу нерідко виводиться
поза межі тих обставин соціальної реальності, які впливають на його форму-
вання. Дослідження передбачає аналіз конструювання ідентичностей та їх
інтерналізації тими, на кого вони спрямовані, учасниками різних суспільно-
політичних рухів. Окрім теоретичних зауваг, А.Заярнюк також позиціонує
свою книжку в контексті наявної історіографії й зауважує недостатню увагу
дослідників Галичини загалом та українського націєтворення зокрема до со-
ціального виміру історії цього реґіону.
Книга складається з восьми розділів, розташованих у хронологічному й
тематичному порядку. У першому – «1846: не лише кривавий» – автор роз-
глядає східногалицький досвід польського повстання 1846 р., яке у Західній
Галичині супроводжувалося насиллям і вбивствами поміщиків селянами.
А.Заярнюк аналізує матеріали розслідувань органами влади польської кон-
спірації на півдні Самбірського округу та ставить питання про те, чому, по-
при нібито додатковий фактор етнічного антагонізму, масових нападів на
ZaYarnYuk a.
FraminG the ukrainian PeasantrY in haBsBurG
Galicia, 1846–1914. – edmOntOn, alBerta:
canadian institute OF ukrainian studies, 2013. –
XXXii + 448 P. *
Заярнюк а.
Окреслюючи українське селянствО в гаБсБурЗькій галичині,
1846–1914. – едмОнтОн, альБерта: канадський інститут україн-
ських студій, 2013. – XXXii + 448 с.
* Щиро вдячний Остапові Середі за цінні коментарі та поради з приводу тексту (С.М.).
Український історичний журнал. – 2018. – №3
212 Рец, ензії й огляди
поміщиків на Східній Галичині не відбулося. Як свідчать протоколи допитів
організаторів і тих, кого вони намагалися завербувати, етнічні поділи, на
відміну від соціальних, не відігравали вирішальної ролі в розмежуванні сто-
рін повстання. Риторику національного визволення в аґітації повстанців чи
не вперше у Східній Європі було поєднано з соціальними питаннями, в яких
лише й були зацікавлені селяни. Автор пропонує влучне пояснення відсут-
ності насилля, яке полягає в тому, що у Самбірському окрузі знаходилася
значна кількість державних сіл, а це виключало фактор антагонізму між
панщизняними селянами та поміщиками. Наголошується на ролі рецепції
повстання в розмежуванні польської й «руської» ідентичностей.
У другому розділі – «1848: риторика емансипації» – розглядаються дис-
курси навколо національного питання та селянства в роки революції 1848 р.
А.Заярнюк вказує на відмінності між польським і «руським» національними
дискурсами. Останній звертав значну увагу на селянство як суттєву частину
нації, тоді як досвід 1846 р. остудив інтерес польського руху до цієї верстви.
Автор ставить питання про те, чому, попри зрілість «руського» національного
дискурсу, проект так і не став успішним. Позаяк національні проекти розви-
валися в контексті імперських дискурсів та практик, їм доводилося присто-
совуватися й у чомусь наслідувати існуючий порядок. Болючими для лідерів
«руського» руху були намагання встановлення контактів із селянством та їх
залучення до проектів, органічною частиною яких вони нібито мали бути.
Типова недовіра селянства до всього зовнішнього по відношенню до їхнього
світу створювала нездоланні перешкоди на шляху до втілення ідей, випле-
каних освіченою елітою.
У третьому розділі – «Політика щодо власності» – А.Заярнюк переосмис-
лює проблему розподілення сервітутів між поміщиками та селянами в період
після скасування кріпосного права. Автор підважує вкорінене трактування
численних суперечок між селянами й поміщиками як «класового» та на-
ціонального антагонізму. Пропонується розглянути питання сервітутів із
перспективи тогочасних дискурсів і реальних практик сервітутних справ.
Скасування сервітутів обґрунтовувалось ідеями про капіталістичний розви-
ток та, відповідно, приматом приватної власності. Саме цими принципами
здебільшого керувалися комісії, які вреґульовували сервітутні суперечки.
Вирішення справ не на користь селян зумовлювали також нерозуміння
ними правових підстав сервітутів і трактування земельних відносин у «до-
емансипаційних» категоріях. Громади нерідко взагалі відмовлялися брати
участь у вирішенні справ у правових рамках, установлених владою. Окрім
того, нерідко суперечності виникали між сільськими громадами та навіть у
межах однієї громади.
Аналізуючи дискусії навколо земельного питання в галицькому сеймі,
А.Заярнюк демонструє, що польські поміщики, яким належала політична
гегемонія в реґіоні, інтерналізували ліберальний дискурс нових економіч-
них відносин. Натомість депутати від селян адресувалися до «справедливос-
ті» та нарікали на маніпуляції поміщиків. «Руський» рух також змушений
був визнати домінуючий дискурс, що апелював до капіталістичних відносин.
Український історичний журнал. – 2018. – №3
Рец, ензії й огляди 213
Проте, будучи невдоволеними існуючою політичною ситуацією, «руські» «ак-
тивісти» сподівалися на допомогу Відня у протистоянні з польською стороною
та ставили за мету подолання неосвіченості й відсталості селянства задля
ефективнішого залучення його у соціально-політичні процеси на Галичині.
Четвертий розділ – «Політика патерналістського популізму: тексти й
село» – присвячено спробам греко-католицького духівництва встановити
тісніші контакти з селянством, або «патерналістському популізму» 1860–
1870-х рр. Упровадження адміністративних реформ призвело до того, що
священики перестали бути посередниками між владою та громадами, а отже
втратили засоби контролю над селянами. Це змусило церкву шукати нових
шляхів зв’язку зі селянством. Важливу роль відігравали вибори до галиць-
кого сейму, у ході яких греко-католицька церква намагалася заручитися під-
тримкою «руських» селян та використовувала свої адміністративні ресурси з
метою аґітації за «руських» кандидатів.
У 1870-х рр. «святоюрська партія» почала розмежовуватися на україно- та
русофільський рухи. А.Заярнюк аналізує діяльність «Просвіти» й Товариства
ім. Качковського, які, відповідно, представляли дві течії та мали на меті по-
ширювати освіту серед селянства. Автор зосереджується на аналізі видань,
що їх ці організації публікували для селян. Початковою метою «Просвіти»
було пробудження у селянства любові до читання. Просвітницькі матері-
али містили економічні та правові поради, моральні настанови, художні
розповіді й наукові пояснення різних явищ. Національна риторика також
фіґурувала, зокрема частими були згадки Т.Шевченка. Видання Товариства
ім. Качковського натомість більше наголошували на моральних і релігійних
елементах. А.Заярнюк підважує історіографічну тезу про те, що «Просвіта»
була маловпливовою в 1870-х рр.
Розглядається також ситуація у Самбірській гімназії. Наприкінці 1860 –
у 1870-х рр. кількість студентів-вихідців із села зросла завдяки реформам по-
чаткової освіти. Це призвело до появи нової ґенерації інтеліґенції, яка по здо-
бутті освіти продовжувала діяльність на селі. У гімназії існувала невелика
українська «Громада», члени якої виявляли свою ідентичність, серед іншого,
тим, що носили «козацький» одяг. Проте скристалізувалися й україно- та русо-
фільство, вони не були взаємовиключними. Селяни проявляли байдужість до
національного питання, натомість поміж них ширилося сподівання на росій-
ського «царя», який визволить від гніту поміщиків, визиску влади.
У 1860-х рр. греко-католицька церква ініціювала рух за тверезість за-
для поліпшення моралі та економічного становища селянства. Він набув по-
пулярності й координувався на місцях священиками, активними селянами.
Любителі хильнути групами заприсягалися утримуватися від алкоголю або
обмежуватися неміцними напоями. В одному випадку громада навіть ула-
штувала показовий похорон пляшки горілки. Проте в 1880-х рр. рух за тве-
резість себе вичерпав.
У п’ятому розділі – «Кореспонденти» – розглядається низка процесів,
що мали місце в 1880-х рр. А.Заярнюк арґументує на користь появи україн-
ської національної публічної сфери, яка виявлялася передусім у полеміці на
Український історичний журнал. – 2018. – №3
214 Рец, ензії й огляди
шпальтах преси, у тому числі за участі селян, та розглядає у цьому контексті
нову динаміку у соціальному й національному рухах. Розділ розпочинається
з напрочуд детального аналізу «Добрівлянської справи», у ході якої кількох
людей із двох сіл посадили на лаву підсудних за підозрою у пропаґанді со-
ціалізму. Аналізуючи динаміку подій навколо цієї справи, автор ілюструє
діяльність нового покоління вихідців із сільського середовища, їхні проекти
трансформації села та конфлікти зі священиками, неприхильними до нових
віянь.
Іншу частину розділу присвячено аналізу селянських дописів у пресі.
А.Заярнюк зосереджується на персоні Івана Михася, який активно публіку-
вав у газеті «Батьківщина» роздуми про наболілі проблеми «руського» села.
Згаданий автор порушував питання читалень, дрібного поміщицтва в націо-
нальному проекті, неефективності місцевої влади, економічної активності
селян, їхніх пагубних звичок та взаємовідносин з іншими етнічними група-
ми, зокрема євреями. Цікавою є також персона Михайла Зубрицького, який,
будучи священиком, займався етнографічними дослідженнями «русинів» і
пропонував шляхи виходу їх із відсталості.
А.Заярнюк також демонструє, що в 1880-х рр. відбулося посилення ри-
торики соціального та економічного проґресу. Представники національного
руху почали розглядати селянство як «клас» зі своїми інтересами й завдан-
нями. Дослідник наголошує на поєднанні та нероздільності дискурсів со-
ціального й національного, які були неодмінними факторами емансипації
«русинів».
Шостий розділ – «Голос селянина» – ілюструє конфіґурацію різних по-
літичних рухів і напругу локальної боротьби за владу на прикладі діяль-
ності вже згадуваного І.Михася, вихідця з селянства. Назва розділу, згідно
з історіографічною традицією повернення «голосу» групам, участь котрих в
історичному процесі було затінено домінантним дискурсом, налаштовує на
аналіз протистояння та функціонування різних політичних проектів безпо-
середньо з перспективи селянства, чий традиційний спосіб життя, безумовно,
накладав своєрідний фільтр на участь у процесах, від початку чужих селян-
ській культурі. Проте увагу в розділі радше зосереджено на персоні, чия
діяльність вирізнялася винятковою активністю, відзначалася залученням
до модерної публічної сфери, аніж тим, що безпосередньо репрезентувала
селянськість. І.Михась набув популярності на локальному та загальнога-
лицькому рівнях завдяки невтомній активності у справі захисту інтересів
сільських громад, а також численним публікаціям у газетах. На деякий час
був обраний сільським старостою, входив до складу Русько-Української ради-
кальної партії. Він займався відкриттям та підтримкою читалень, виступав
проти тих, хто, на його думку, несправедливо наживався за рахунок селян-
ської громади, брав активну участь у кількох виборах, у тому числі висуваю-
чи свою кандидатуру.
Найбільш показову частину розділу становлять описи жорстких кон-
фліктів із місцевими групами впливу, які також претендували на владу.
І.Михась відкрито висловлював свою антиклерикальну позицію, указуючи
Український історичний журнал. – 2018. – №3
Рец, ензії й огляди 215
на реґресивний вплив священиків та несправедливі визиски з їхнього боку.
Багаторічний конфлікт із місцевим сільським парохом Боберським був
найбільш виразним. До сутички долучились інші учасники, що окреслило
поділи у середовищі сільської громади та національного руху. Сторони кон-
флікту намагалися заручитися підтримкою окремих селян і використову-
вали майданчики, надані політичними рухами, для захисту своєї позиції.
Судові справи, наклепи, погрози, псування майна, навіть спроби розправи
не були рідкістю в конфліктах усередині громади та під час виборів.
Орієнтуючись на партію, І.Михась визначив власні погляди як ради-
кальні. Він нав’язував контакти з лідерами та загалом брав участь у пар-
тійних починаннях. Аналізуючи радикальний рух із позиції рядового члена,
А.Заярнюк указує на випадки відсторонювання керівників від зусиль низо-
вих членів партії.
У сьомому розділі – «Удосконалюючи тіло нації» – розглядаються дея-
кі особливості «українського проекту» наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
А.Заярнюк простежує становище читалень «Просвіти» на Самбірщині, число
яких на початок ХХ ст. загалом зросло. Попри явну перевагу українського
руху, русофільських читалень було чимало. Очолюване священиками русо-
фільство не становило добре структурованого об’єднаного руху, відзначалося
консерватизмом. Рамки між «русофільським» та «українським» не вважали-
ся нездоланними й автор фіксує переходи з одного табору в інший. Водночас
спроба «Просвіти» заснувати читальню в русофільському селі закінчилася
жорстким протистоянням, що вказувало на різкі поділи у середовищі га-
лицького селянства на рівні суспільно-політичних рухів.
А.Заярнюк також розширює тематично та хронологічно питання
взаємозв’язку між соціалістичною й національною риторикою, порушене в
п’ятому розділі. Автор звертає вказує на відсутність уваги в історіографії до
тогочасних описів селянства у класових категоріях, попри те, що такі дискур-
сивні практики були чинником класового формування й відбивали існуючий
соціальний порядок. За його словами, в економічному становищі галицького
селянства впродовж ХІХ ст. відбулися значні зміни, що виявилося переду-
сім у переході від прямої залежності від поміщиків до включення в ринкові
відносини. Проте А.Заярнюк зосереджується передусім на аналізі різнома-
нітних репрезентацій класового питання в наукових, публіцистичних і по-
літичних текстах та наголошує на злагодженому співіснуванні ідей щодо
соціального й національного переоблаштувань у рамках одного політичного
проекту, який до цього в історіографії був зарезервований лише національ-
ним рухом. Серед іншого, автор показує, що селянське землеволодіння ста-
ло важливою категорією у ході уявлення національного простору, розглядає
ідеї щодо включення селянства в модерні соціальні практики, зокрема ті,
які стосуються повсякденного життя, та вказує на присутність в українсько-
му національному дискурсі расових категорій. А.Заярнюк звертає увагу на
рецепцію таких практик, як кооперативи і протести, зокрема страйки, про-
те не звертається до їх витоків та значення безпосередньо у селянському
середовищі.
Український історичний журнал. – 2018. – №3
216 Рец, ензії й огляди
Фінальна частина розділу розглядає місце дрібної шляхти в українсько-
му проекті, який позиціонував її як невід’ємну частину «русинства». У 1907 р.
було створено Товариство руської дрібної шляхти, яке, хоча й не заперечу-
вало відповідної національної належності, проте наголошувало передусім
на власних традиціях і культурних відмінностях. Водночас деякі громади
шляхти симпатизували москвофільству та, відповідно, протиставляли себе
товариству, яке в їхніх очах репрезентувало український рух. Загалом воно
не спромоглося розгорнути широкої діяльності. Рамки між селянством і
шляхтою ставали розмитими, остання втрачала свою ідентичність та напря-
му долучалася до національного проекту.
У прикінцевих висновках автор доволі розлого окреслює й пояснює клю-
чові, на його думку, сюжети книги, що видається особливо слушним, адже до
тексту розділів проміжні узагальнення як правило не включено. А.Заярнюк
наголошує на довготривалому впливі австрійського просвітницького абсо-
лютизму, державної політики і структур загалом на найрізноманітніші со-
ціальні процеси, що проходили на Галичині, зокрема національні проекти.
Така думка резонує з напрацюваннями імперських студій, які наголошують
на сприятливих умовах, створених імперіями для розвитку націоналізму1.
Автор простежує у хронологічному порядку динаміку описаних у книзі про-
цесів та насамкінець зупиняється на теоретичних питаннях націєтворення.
Безумовно, книга А.Заярнюка становить певний внесок до історіографії.
Перед читачем розкривається динамічне та насичене плетиво дискурсів, по-
дій і різноманітних трансформацій, у центрі котрих перебували спроби та
плани залучення «руського» селянства до того чи іншого проекту «правиль-
ного» суспільства. Автор уводить у теоретичний арсенал своєї праці числен-
ні ідеї й концепти, найважливішими серед яких можна вважати «дискурс»,
«ідентичності», «національний проект», «національна публічна сфера» та
«окреслення», маючи на увазі під останнім сукупність ідей і практик щодо
певного реґулювання селянства. Книга приємно вражає кількістю викорис-
таних першоджерел, передусім архівних, а також періодики.
Найбільш цікаво та провокативно у праці розроблене питання націєтво-
рення, якому, зрештою, приділено найбільше уваги. Попри загальноприй-
няту ідею про уявлення та конструювання нації, фактичне розгортання
українського національного проекту на фоні ширших соціально-політичних
факторів Галичини залишалося поза прискіпливою увагою. А.Заярнюк про-
стежив динаміку дискурсу українського проекту щодо селянства та струк-
тур, які його репрезентували, і котрі були покликані впливати на народ.
Особливо важливою видається заувага про паралельне уявлення селянства
не лише як нації, а і як класу, що передбачало відповідні ідеї щодо його
модернізації. Автор ілюструє багатогранність, ситуативність національного
руху та велику кількість акторів, залучених до нього. Можливо, цікаво та-
кож буде розглянути потужність українського проекту в контексті жвавості
1 Про роль Габсбурзької імперії в розвитку українського націоналізму див. також:
Vushko I. The Politics of Cultural Retreat: Imperial Bureaucracy in Austria Galicia 1772–1867. –
Yale University Press, 2015. – Р.179–181.
Український історичний журнал. – 2018. – №3
Рец, ензії й огляди 217
національного питання в Австро-Угорщині загалом і на Галичині зокрема.
Приміром, важливим видається питання запозичень структур, стратегій.
Прикладом може слугувати товариство «Сокіл».
Одним із найважливіших питань, які варто поставити до книги, є ба-
ланс між текстуальними репрезентаціями та їх відношенням до реальних
соціальних практик. А.Заярнюк визначає свою позицію стосовно цього не
до кінця експліцитно. У вступних теоретичних заувагах наголошується на
значенні для дослідження ідеї щодо мови як фактору, котрий формує ре-
альність. Показові слова автора: «Це книга про “українське селянство” у зна-
ченні концепту, що перетворився на пережиту дійсність» (с.Х). Окрім того,
зазначається, що працю написано в руслі критичної соціальної історії, яка
налаштовує на відповідні тематики, що очікувано можуть бути порушеними
у книжці. Водночас безпосередньо виклад зосереджено передусім на уявлен-
ні селянства, тобто змісті текстів, а не того, яким чином джерела віддзер-
калюють соціальну реальність або слугують передумовою для певних дій,
спрямованих на селянство.
А.Заярнюк указує саме на таке тематичне спрямування книги вже в
першому реченні висновків, хоча це виключає частину про соціальні реалії,
підкреслену у вступі. Визначальною для автора є ідея вже згаданого «окрес-
лення», тобто певного владного дискурсивного та інституційного поля, яке
виступає стартовою позицією для здійснення соціальної інженерії. Книжка
присвячена огляду такого поля, виключаючи його дійсний вплив на селян-
ство. У тексті зустрічаються відсилки до соціально-економічного становища
селянства, однак без простеження певних тенденцій і змін.
У висновках автор зауважує, що в 1920–1930-х рр. пози галицьких се-
лян на світлинах відображали вже певні модерні риси саморепрезентації,
а не суто традиційні селянські. Цим, на думку А.Заярнюка, селяни свідомо
позиціонували себе як представників української нації та діяли відповідно
до сценарію заданого «окреслення». Автор указує на реальні зміни у селян-
ському світі, спричинені українським проектом. Виявлення, однак, безпосе-
редніх механізмів і динаміки трансформації селянства вимагає подальшого
дослідження безпосередньої залежності між проектами соціальної інженерії
та їх наслідками, що могло б стати наступним кроком поряд з аналізом дис-
курсів. Тож можливим є питання масштабів впливу на стратегії поведінки
та мислення селян таких проектів, як читальні, масові заходи, кооперати-
ви тощо. Важливо те, який відсоток селян було залучено до певних заходів,
якими були рівень та якість писемності, наскільки традиційна культура за-
галом була гнучкою й піддавалася певному впливові та наскільки важливу
роль у житті селян відігравали нові тенденції.
Важливим є також питання балансу різних факторів і місця серед них націо-
нального проекту. Говорячи про трансформацію селянства, вочевидь, можна го-
ворити про «окреслення» у множині. Держава, церква та модернізаційні процеси,
які проходили в різних реґіонах і не конче залежали від національного проекту,
могли мати не меншу вагу, ніж останній. Тож можна поставити питання про те,
наскільки вплив українського націєтворення був вирішальним у, зокрема, зміні
Український історичний журнал. – 2018. – №3
218 Рец, ензії й огляди
вигляду селян на світлинах? Автор наголошує на доцільності застосування кон-
цепції про біополітику авторства М.Фуко стосовно наслідків українського проекту
для реальних умов життя селянства. Активісти дійсно публікували рекомендації
щодо того, яким чином слід дбати про власне тіло та здоров’я дітей. З іншого боку,
чи не важливішим було загальне поширення нових тенденцій у медицині та їх
інтерналізація селянами через посередництво держави або вплив міст?
«Окреслення» постає передусім у формі мозаїки текстів, деталями з яких
рясніє книга. Той факт, що мова, згідно з авторовими теоретичними мірку-
ваннями, розглядається як віддзеркалення певного домінуючого режиму,
схоже, зумовило таке опрацювання джерел, яке не передбачає щільного ана-
лізу, визначення авторових інтенцій та прихованих змістів. А.Заярнюк ви-
користовує схожий стиль трактування джерел і при аналізі дискурсу, і при
опису певних подій, і подекуди, як видається, межа між цими рівнями може
бути розмитою. Приміром, аналіз постаті І.Михася включає як мову, котрою
той послуговувався, так і факти безпосереднього протистояння з опонента-
ми. Опис подій подано з перспективи текстів авторства самого І.Михася, які
очікувано некритично зображають його невтомним борцем, що потерпає від
несправедливості інших. Такий наратив дещо романтизує постать активіста.
Це підсилюється також оповіддю про сучасну пам’ять про І.Михася в місце-
вості, де він провадив свою діяльність.
Книга свідомо відходить від ієрархічно домінуючих текстів, які зазви-
чай належали лідерам політичних рухів чи певних структур, та, на прикла-
ді Самбірщини, демонструє локальний вимір дискурсивних практик. Хоча
автор подекуди звертається до таких постатей, як І.Франко, М.Павлик та
М.Драгоманов, проте загальний контекст політичного розвитку на Галичині
залишається розмитим для малообізнаного читача. Непроговорено також по-
зиції вищих ієрархів греко-католицької церкви. Утім сказане вірне лише до
певної міри. А.Заярнюк показав, яким чином місцевий активіст І.Михась по-
єднав власне невдоволення тим оточенням, у котрому він перебував, із мож-
ливостями посилити свою позицію, наданими радикальним рухом, що також
сприяло переформатуванню риторики, уживаної обома сторонами. Автор
продемонстрував, як церковна влада використовувала контрольовані нею
ресурси для аґітації на виборах. Розширення такої перспективи взаємоза-
лежностей і взаємовпливів між ієрархічно різними представниками певного
руху чи структури на інші тематики, порушені у книзі, може дати чіткіше
пояснення причини змін у траєкторіях певних процесів. Приміром, попри
детальний розгляд динаміки розвитку читалень, за кулісами залишаються
мотиви лідерів «Просвіти» й Товариства ім. Качковського.
Книга А.Заярнюка пропонує читачеві цікаву та насичену оповідь про різ-
номанітні сюжети, пов’язані з історією Галичини, із провокативним і концеп-
туальним їх осмисленням. Вона підважує низку попередніх історіографічних
положень та прокладає шлях для нових тематик. Тож викладені вище ко-
ментарі жодним чином не применшують значення цього дослідження.
Станіслав Могильний (Будапешт, Угорщина)
|