Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст.

Шляхом верифікації різних за змістом та часом появи джерел комплексно відображається перебіг військово-політичних, а також частково торговельних контактів володарів і містян Галича та Галицької землі з мешканцями Литви впродовж ХІІ–XIV ст. Використання загальноісторичних методів із компаративним з...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Волощук, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schriftenreihe:	Український історичний журнал
Schlagworte:	Історичні студії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179191
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст. / М. Волощук // Український історичний журнал. — 2018. — №4. — С. 4-19. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179191
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1791912025-02-05T20:29:02Z Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст. Halych Princes and Nobles in Relations with Lithuania in the 12th–14st Centuries Волощук, М. Історичні студії Шляхом верифікації різних за змістом та часом появи джерел комплексно відображається перебіг військово-політичних, а також частково торговельних контактів володарів і містян Галича та Галицької землі з мешканцями Литви впродовж ХІІ–XIV ст. Використання загальноісторичних методів із компаративним зіставленням даних археології дозволяє встановити, що найактивніший період двосторонніх взаємовідносин припав на другу половину ХІІІ ст., і пов’язаний із галицьким князюванням Шварна Даниловича 1264–1269 рр. та подвижництвом рідного брата його N за іменем дружини – литовського князя-монаха Войшелка. Відзначається уривчастий характер писемних повідомлень, які доповнюються нечисленними пам’ятками матеріальної культури. До таких відносимо браслети «галицького типу», знайдені в 1930-х рр. під час археологічних досліджень у Каунасі та предмети литовського бурштинового експорту, відомі зі знахідок початку ХХІ ст. у Галичі й Галицькій землі. Ориґінальності дослідженню додає периферійність розташування окреслених підконтрольних Рюриковичам теренів, а, отже, специфічності у стосунках із далекими балтами порівняно з іншими руськими землями. Through the verification of the different content and time of the source appearance, in the article is devoted the military-political as well as partly trade contacts between Halych rulers and the inhabitants with the Lithuanians during the 12th–14th centuries. The use of the general historical methods with a comparative comparisons of the archeological data allows us to establish that the most active period of the bilateral relations was in the second half of the 13th century, connected with the Halych reign of the Prince Shvarno Danylovych 1264–1269 and the asceticism of his N. Lithuanian wife’s brother – the monk Vaišvilkas. The fragmentary nature of the written sources is also noted. Its complemented by not numerous monuments of the material culture both sides. These include the bracelets of the so-called "Halych type", found in the 1930’s during the archaeological research in Kaunas and the Lithuanian amber export items, known from the 21th century in Halych and Halychyna. The originality and specificity of the subject is supplemented by the peripherality of controlled by Rurikids, compared to other their lands. This fact directly influenced on the course of the bilateral relations. 2018 Article Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст. / М. Волощук // Український історичний журнал. — 2018. — №4. — С. 4-19. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179191 94(477.83/86.):930.2 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історичні студії Історичні студії
spellingShingle	Історичні студії Історичні студії Волощук, М. Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст. Український історичний журнал
description	Шляхом верифікації різних за змістом та часом появи джерел комплексно відображається перебіг військово-політичних, а також частково торговельних контактів володарів і містян Галича та Галицької землі з мешканцями Литви впродовж ХІІ–XIV ст. Використання загальноісторичних методів із компаративним зіставленням даних археології дозволяє встановити, що найактивніший період двосторонніх взаємовідносин припав на другу половину ХІІІ ст., і пов’язаний із галицьким князюванням Шварна Даниловича 1264–1269 рр. та подвижництвом рідного брата його N за іменем дружини – литовського князя-монаха Войшелка. Відзначається уривчастий характер писемних повідомлень, які доповнюються нечисленними пам’ятками матеріальної культури. До таких відносимо браслети «галицького типу», знайдені в 1930-х рр. під час археологічних досліджень у Каунасі та предмети литовського бурштинового експорту, відомі зі знахідок початку ХХІ ст. у Галичі й Галицькій землі. Ориґінальності дослідженню додає периферійність розташування окреслених підконтрольних Рюриковичам теренів, а, отже, специфічності у стосунках із далекими балтами порівняно з іншими руськими землями.
format	Article
author	Волощук, М.
author_facet	Волощук, М.
author_sort	Волощук, М.
title	Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст.
title_short	Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст.
title_full	Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст.
title_fullStr	Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст.
title_full_unstemmed	Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст.
title_sort	галицькі князі та знать у відносинах із литвою хіі–xiv ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Історичні студії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179191
citation_txt	Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст. / М. Волощук // Український історичний журнал. — 2018. — №4. — С. 4-19. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT voloŝukm galicʹkíknâzítaznatʹuvídnosinahízlitvoûhííxivst AT voloŝukm halychprincesandnoblesinrelationswithlithuaniainthe12th14stcenturies
first_indexed	2025-11-25T07:44:45Z
last_indexed	2025-11-25T07:44:45Z
_version_	1849747523129835520
fulltext	Український історичний журнал. – 2018. – №4 ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ УДК 94(477.83/86.):930.2 Мирослав волощук доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії, Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника (Івано-Франківськ, Україна), myrkomyrko79@gmail.com ГАЛИЦЬКІ КНЯЗІ ТА ЗНАТЬ У ВІДНОСИНАХ ІЗ ЛИТВОЮ ХІІ–XIV ст. Шляхом верифікації різних за змістом та часом появи джерел комплексно відображається перебіг військово-політичних, а також частково торговель- них контактів володарів і містян Галича та Галицької землі з мешканцями Литви впродовж ХІІ–XIV ст. Використання загальноісторичних методів із компаративним зіставленням даних археології дозволяє встановити, що найактивніший період двосторонніх взаємовідносин припав на другу поло- вину ХІІІ ст., і пов’язаний із галицьким князюванням Шварна Даниловича 1264–1269 рр. та подвижництвом рідного брата його N за іменем дружини – литовського князя-монаха Войшелка. Відзначається уривчастий характер писемних повідомлень, які доповнюються нечисленними пам’ятками мате- ріальної культури. До таких відносимо браслети «галицького типу», зна- йдені в 1930-х рр. під час археологічних досліджень у Каунасі та предмети литовського бурштинового експорту, відомі зі знахідок початку ХХІ ст. у Галичі й Галицькій землі. Ориґінальності дослідженню додає периферійність розташування окреслених підконтрольних Рюриковичам теренів, а, отже, специфічності у стосунках із далекими балтами порівняно з іншими русь- кими землями. Ключові слова: Литва, Галич, Галицька земля, Данило Романович, Лев Да- нилович, Войшелк, Шварно Данилович, Міндовґ, Любарт Ґедимінович, мате- ріальна культура. Тема взаємовідносин Рюриковичів із балтами (ятвяґи, пруси, жемайти, аукштайти, литва тощо) віддавна перебуває серед актуальних не тільки у вітчизняній, а й зарубіжній історичній науці. Головне місце посідають ли- товці, які спромоглися впродовж XIV–XVI ст. створити одну з найбільших тогочасних європейських держав на чолі з династією Ґедиміновичів. Етнічно строкате, але з успадкованою від Русі системою управління та офіційною мовою діловодства Велике князівство Литовське зберігало якнайтісніші «живі» зв’язки з інкорпорованими теренами окремих відгалужень династії Рюриковичів у Київській, Чернігівській, Переяславській, Волинській зем- лях, на Поділлі, у сучасній Білорусі. Український історичний журнал. – 2018. – №4 Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст. 5 Попри відсутність цілісного образу відносин наших предків із литовця- ми впродовж ХІІ–XIV ст., допоки князі з династії Ґедиміновичів поволі не включили до власних сфер впливу значну частину спадщини Рюриковичів, уважаємо за доцільне окреслити бодай у загальних рисах середньовічні вза- ємини з балтами мешканців та володарів найбільш знакових міст і теренів, зокрема Галича й Галицької землі. Непересічний міський центр, що, як уже неодноразово відзначалося, за короткий час «дав назву» місцевій гро- маді – галичанам (випадків чого у загальній європейській практиці вкрай обмаль)1, знову стає актуальним як для історичних, так і археологічних сту- дій. На цьому тлі спроба виокремити роль Галича, його жителів у взаєми- нах із литовськими елітами в найдинамічніший період середньовічної історії (від перших письмово зафіксованих контактів у ХІІ ст. до активної участі князя Любарта Ґедиміновича (1300–1383/1384 рр.) у боротьбі за спадщину королівства Русі другої половини XIV ст.), на нашу думку, виглядає ориґі- нальною й актуальною. Неповторності обраній темі додає периферійність Галича та Галицької землі відносно розташованих ближче до литовського прикордоння земель ін- ших князівських родин династії Рюриковичів із, головно, столицями в Києві, Новгороді, Смоленську, Полоцьку, Чернігові, волинському Володимирі тощо. Тож цікаво не тільки простежити та навести статистику занотованих автора- ми джерел випадків двосторонніх контактів галицької знаті з литовською, фактів обопільної комунікації, а й принаймні частково відчути пульс торго- вельних і міжкультурних зв’язків. Не можна сказати, що у цілому литовська середньовічна проблема- тика перебувала на узбіччі історичних студій. Найактивніше за остан- ню чверть століття її розробляли польські2, російські3, українські4, 1 Див.: Галич: Збірник наукових праць / За ред. М.Волощука. – Вип.1. – Івано-Франківськ, 2016. – С.7. 2 Див., напр.: Krupa K. Książęta litewscy w Nowogrodzie Wielkim do 1430 roku // Kwartalnik Historyczny. – 1993. – Rocz. C. – №1. – S.29–46; Litwa i jej sąsiedzi od XII do XX wieku: Studia ofiarowane Prof. dr. hab. Jerzemu Ochmańskiemu w sześćdziesiątą rocznicę urodzin / Pod red. G.Błaszczyka, A.Kijasa. – Poznań, 1994. – 210 s.; Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedymino- wiczów. – Poznań; Wrocław, 1999. – 319 s.; Kurtyka J. Podole pomiędzy Polską i Litwą w XIV i 1. połowie XV wieku // Kamieniec Podolski: Studia z dziejów maista i regionu / Pod red. F.Kiryka. – Т.1. – Kraków, 2000. – S.9–59; Pieniądz i banki (tezauryzacja, obieg pieniężny, bankowość): Wspólnota dziejów – Białoruś – Litwa – Łotwa – Polska – Słowacja – Ukraina. Supraśl, 5–7.09.2002: Materiały z V Międzynarodowej Konferencji Numizmatycznej. – Warszawa, 2002. – 196 s.; Pieniądz i wojna: Białoruś – Litwa – Łotwa – Polska – Słowacja – Ukraina. Supraśl, 9–11 września 2004: Materiały z VI Międzynarodowej Konferencji Numizmatycznej. – Warszawa, 2004. – 264 s.; Litwa i jej sąsiedzi w relacjach wzajemnych (XIII–XVI w.) / Pod red. A.Kołodziejczyka, R.Kubickiego, M.Radocha. – Olsztyn; Gdańsk, 2014. – 264 s. та ін. 3 Кучкин В.А. Московско-литовское соглашение о перемирии 1372 г. // Древняя Русь: вопросы медиевистики. – 2000. – №1. – С.11–39; №2. – С.1–14; Кром М.М. Меж Русью и Литвой: Пограничные земли в системе русско-литовских отношений конца XV – первой трети XVI в. – Москва, 2010. – 320 с.; Кибинь А.С. От Ятвязи до Литвы: Русское пограничье с ятвягами и литвой в X–XIII вв. – Москва, 2014. – 272 с.; Полехов С. Наследники Витовта: Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV в. – Москва, 2015. – C.193–210 та ін. 4 Загальний історіографічний нарис студій Великого князівства Литовського, у тому числі стосунків із Руссю, станом на початок ХХІ ст. див.: Кириченко К. Історія Великого князівства Литовського в українській історіографії 1991–2003/4: основні тенденції // Rutheniсa. – 2005. – №4. – С.215–229 та ін. Український історичний журнал. – 2018. – №4 6 Мирослав Волощук білоруські5, литовські6 дослідники. Часом русько-литовські відносини й балт- ські сюжети трапляються на марґінесі публікацій словацьких7, угорських8, чеських9 фахівців. Більшість істориків, зі зрозумілих причин, наслідували погляди власних національних шкіл, у руслі діяльності яких й велися ті чи інші дослідження. Двостороннім відносинам власного народу з мешканцями прибалтійських теренів присвячено публікацію комплексних видань10. Українська історіографія має давні, започатковані ще в ХІХ – на початку ХХ ст.11 та певною мірою узагальнені в багатотомній «Історії України-Руси» М.Грушевського, традиції вивчення литовської історії, а разом із тим – сто- сунків з елітами руських земель12. Однак праці відображали у властивий авторам спосіб найзагальніші риси розвитку русько-литовських взаємин без конкретизації на прикладі нобілітету деяких підвладних Рюриковичам теренів. Після відновлення незалежності України в нашій державі спеціалі- зовані публікації до теми реґулярно з’являються на сторінках фахового 5 Див.: Мартынюк А.В. История Великого княжества Литовского в миниатюрах Лицевого летописного свода XVI в. // Lietuvos pilys (Vilnius). – 2010. – №6. – Р.149–163; Его же. Русь и Литва в сочинении Иоанна де Галонифонтибуса // Studia Historica Europae Orientalis. – Вып.4. – Минск, 2011. – С.79–88; Его же. Между Псковом, Витебском и Нейгаузеном: забытая война на ливонском пограничье в середине XIV в. Часть 1 // Учёные записки Учреждения образования «Витебский государственный университет им. П.М.Машерова». – Т.21. – Витебск, 2016. – С.30–36; Его же. Между Псковом, Витебском и Нейгаузеном: забытая война на ливонском пограничье в середине XIV в. Часть 2 // Там же. – Т.22. – С.33–38; Подберёзкин Ф. «Partes Wandalor in Magna Germania»: что знал Альберт Кранц о Литве и Руси // Alba Ruscia: белорусские земли на перекрёстке культур и цивилизаций (X–XVI вв.). – Москва, 2015. – С.185–202 та ін. 6 Ючас М.А. Галицко-Волынская Русь и проблема христианизации Литвы во второй половине XIV в. // Восточная Европа в исторической ретроспективе: К 80-летию В.Т.Пашуто / Под ред. Т.Н.Джаксон, Е.А.Мельниковой. – Москва, 1999. – С.262–269; Дубонис А. Борьба за литовский престол после смерти короля Миндаугаса (1264–1268 гг.) // Україна в Центрально- Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.). – Вип.4. – К., 2004. – С.133–143. Також див. останні литовсько- та польськомовні видання литовських авторів, де присутня окрес- ле на проблематика: Lietuvos valdovai. – Vilnius, 2004. – 152 p.; Gediminaičiai: enciklopedinis žinynas. – Vilnius, 2005. – 184 p.; Mečislovas J. Unia polsko-litewska. – Toruń, 2004. – 370 s.; Kiaupa Z. Historia Litwy: Od czasów najdawniejszych do 1795 r. – Warszawa, 2007. – 386 s. Історіографічне підсумування литовських студій стосунків володарів Литви з династією Романовичів див.: Дубонис А. Проблемы образования Литовского государства и его отношений с Галицко-Волынским княжеством в новейшей историографии Литвы // Княжа доба: історія і культура. – Вип.2. – Л., 2008. – С.142–157 та ін. 7 Див.: Marek M. Cudzie etniká na stredovekom Slovensku. – Martin, 2006. – S.415–417. 8 Mihályné F. Litvánok a nyugati királyi udvárokban 1316–1400 // Clio. – 1998. – №2. – Old.87–91. 9 У контексті студій Галицько-Волинського літопису див.: Haličsko-volyňský letopis / Předmluva J.Komendová. – Praha, 2010. – S.154–155. 10 Широкорад А. Русь и Литва. – Москва, 2008. – 400 с. 11 Антонович В., Іловайський Д. Історія Великого князівства Литовського від найдавніших часів аж до упадку удільної системи в Литовській Русі // Руська історична бібліотека / Під ред. О.Барвінського. – Т.6. – Тернопіль, 1887. – 207 с.; Леонтович Ф.И. Очерки истории литовско- русского права. Образование территории Литовского государства. – Санкт-Петербург, 1894. – 393 с.; Довнар-Запольский М.В. Из истории литовско-польской борьбы за Волынь (Договоры 1366 г.) // Университетские известия. – 1896. – №8 (август). – С.1–15; Любавский М.К. Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно. – Москва, 1910. – 376 с. 12 Грушевський М.С. Історія України-Руси: У 10 т., 11 кн. – Т.3. – К., 1993. – С.79–82, 93–95, 117–118, 127–129, 141–143, 525–527; Там само. – Т.4. – С.3–124. Український історичний журнал. – 2018. – №4 Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст. 7 збірника13 та серії близьких до теми видань14. Безпосередніми спеціаліс- тами з русько-литовських середньовічних і ранньомодерних відносин був Ф.Шабульдо15 й залишається О.Русина16. Зрідка окремих напрямів окресле- ної теми торкалися М.Котляр17 та Л.Войтович18. Однак, попри доробок згада- них фахівців, зацікавленому читачеві годі знайти комплексну монографію про литовсько-руські двосторонні стосунки на прикладі окремо взятих зе- мель чи династій. На тлі ж дуже різної за характером династичної політики членів роду Рюриковичів такий поземельний огляд їхніх відносин із литов- ськими елітами виглядав би в перспективі, на наше переконання, вельми привабливим (як від XIV ст. у випадку із Поділлям це частково відображено у праці Ю.Сіцінського19). Поверховий огляд на цей момент відомих та опублікованих наративних пам’яток відтворює доволі «розірвану» картину взаємовідносин мешканців Литовської землі з безпосередньо галичанами. Ми оперуємо лише деякими, доволі уривчастими й суперечливими, свідченнями, з яких про потрібні нам контакти іноді «читаємо» «за замовчування». Безперечно, мешканці прибал- тійських теренів мали знати про Галич та його жителів, і навпаки. Однак до кінця ХІІ – початку ХІІІ ст. засвідчити джерелами таку обізнаність не вида- ється можливим. Єдиний випадок, коли, за словами О.Головка20, на тлі взаємовідносин польських П’ястів у середині ХІІ ст. очевидно з династією Ростиславовичів можна помітити слабкий слід зв’язків останніх і з балтами, відображений у листі імператора Фрідріха І Барбаросси (1122–1190 рр.) до абата Ставло- Мальмеді й Корвея Вібальда (1098–1158 рр.) від 1157 р. У тексті йшлося про важливість допомоги, яку П’ясти отримали у війні з німцями, від «русі, по- ловців, прусів та померанців» («vicinarum gentium, Ruthenorum, Parthorum, Pruscorum, Pomeranorum»)21. Дійсно, усі наступні випадки двосторонніх контактів галицьких еліт із литовськими сягають ХІІІ–XIV ст. Ідеться про уривчасті повідомлення 13 Див.: Ukraina Lithuanica: Студії з історії Великого князівства Литовського. – Т.1–3. – К., 2009–2015. 14 Див.: Черкас Б. Степовий щит Литви: Українське військо Гедиміновичів (XIV–XVI ст.). – К., 2011. – 144 с.; Україна: литовська доба 1320–1569 / О.Русина та ін. – К., 2008. – 176 с.; Україна: литовська доба 1320–1569 / С.Климовський, І.Сварник, Л.Войтович та ін.; вид. 2-ге, перероб. – К., 2016. – 176 с. 15 Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – К., 1987. – 184 с. 16 Див.: Історія України в особах: Литовсько-польська доба / О.Дзюба, М.Довбищенко, О.Русина та ін. – К., 1997. – 272 с.; Русина О. Україна під татарами і Литвою // Україна крізь віки: У 15 т. – Т.6. – К., 1998. – 320 с. 17 Див., напр.: Котляр М.Ф. Історія дипломатії Південно-Західної Русі. – К., 2002. – С.120–126. 18 Войтович Л.В. Галицько-Волинські етюди. – Біла Церква, 2011. – С.380–388. 19 Сіцінський Ю. Поділля під владою Литви / Упор. Д.Ващук, М.Мошак. – Кам’янець- Подільський, 2009. – 160 с. 20 Головко О.Б. Балтійські племена в політичних взаємовідносинах Давньоруської і Польської держав (Х – перша третина ХІІІ ст.) // Україна і Польща в період феодалізму. – К., 1991. – С.30. 21 Fryderyk I cesarz donosi Wibaldowi o zwycięstwie odniesionem nad Polakami // Monumenta Poloniae Historica / Wyd. A.Bielowski. – Т.2. – Lwów, 1872. – S.22. Український історичний журнал. – 2018. – №4 8 Мирослав Волощук джерел, часом доволі пізніх, які, утім, свідчать про існування двосторонніх зв’язків, головно конфліктів. Так один зі впливових галицьких князів на ру- бежі ХІІ–ХІІІ ст. Роман Мстиславович (1155/1156–1205 рр.), як переконані його сучасні біографи22, упродовж життя неодноразово сходився на полі бою з балтами, перемагав їх, на тривалий час відвівши загрозу від своїх володінь. Однак після його раптової загибелі 19 червня 1205 р. під Завихостом кня- гиня-вдова була змушена взяти на себе відповідальність за захист володінь молодих спадкоємців чоловіка – Данила (1201–1264 рр.) й Василька (1203– 1268/1269 рр.). Тож після укладення взимку 1219–1220 рр. Романовичами за посередництва їхньої матері невідомої за змістом угоди з низкою литовських князів23, набіги останніх на волинські землі, частково опановані тоді синами покійного «самодержця всієї Русі», припинилися. Відтак до Галича, поперемінно контрольованого впродовж першої тре- тини ХІІІ ст. угорцями та руськими володарями, балти не доходили. Лише навесні – улітку 1238 р., коли в місті володарювали родичі Ростиславо ви чів – представники чернігівської князівської родини Ольговичів, а саме Ми хай ло Всеволодович (1179–1246 рр.) та його син Ростислав (близько 1219 – після 1264 рр.), літописець занотував воєнну виправу останнього проти литовців. Підтримуючи та розвиваючи погляд В.Нагірного24, Д.Домбровський уважав це відповіддю за напад князя Міндовґа (1195–1263 рр.) на володіння їхнього близького родича, мазовецького правителя Конрада (1187–1247 рр.)25. Утім похід почався, та не завершився, адже після виходу Ростислава Михайловича з військом за межі міста, його, на запрошення частини галичан, негайно за- йняв Данило Романович26. Наступного разу галицькі й литовські загони мали шанс зійтися у дво- бої під містом Ярослав 17 серпня 1245 р. У складних умовах перших місяців після монґольського нападу на рубежі 1242–1243 рр. одружений із донькою угорського короля Бели IV (1235–1270 рр.) Анною (померла близько 1285 р.) князь Ростислав не покидав намірів за підтримки тестя та його союзників се- ред боярства Галича повернутися в місто. Улітку 1245 р. він зумів заґітувати чимало вельмож до походу проти Романовичів. Почувши про це, «Данило же и Василко посласта в Литвоу помощи просѧща . и послана быс̑ ѿ Миндога по- мощь . не дотѧгшимъ же обоимъ»27. Навіть попри відсутність литовської 22 Головко О.Б. Князь Роман Мстиславович та його доба. – К., 2001. – С.203. 23 Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. – Т.2. – Москва, 2001. – Стб.735–736; Chronica Galiciano-Voliniana (Chronica Romanoviciana) / Wydali, wstępem i przypisami opatrzyli D.Dąbrowski, A.Jusupović przy współpracy I.Juriewej, A.Majorowa, T.Wiłkuł // Monumenta Poloniae Historica: Nova series. – Т.16. – Kraków; Warszawa, 2017. – S.71–74. 24 Nagirnyj W. Polityka zagraniczna księstw ziem halickiej i wołyńskiej w latach 1198 (1199) – 1264. – Kraków, 2011. – S.211, 215–216. 25 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz król Rusi (ok. 1205–1264): Biografia polityczna. – Kraków, 2012. – S.205–206. 26 «[…] приде вѣсть Данилоу . во Холъмѣ боудоущю емоу . ӕко Ростиславъ сошелъ есть на Литвоу со всими боѧръı . и сноузникъı семоу же прилоучившоусѧ . изииде Данилъ со воии . со Холъма . и бъıвшю емоу . третии дн҃ь оу Галичи» (див.: Ипатьевская летопись. – Стб.777; Chronica Galiciano-Voliniana. – S.204). 27 Ипатьевская летопись. – Стб.801; Chronica Galiciano-Voliniana. – S.274–275. Український історичний журнал. – 2018. – №4 Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст. 9 допомоги волинські володарі здолали ворога, зумівши після візиту кня- зя Данила до хана Бату (1209–1255/1256 рр.) впродовж другої полови ни 1245 – початку 1246 рр. остаточно закріпити за собою Галич і Галицьку землю, котра після 1253 р. стала невід’ємною складовою королівства Русі. Номінально, через втрату Галичем столичного статусу на користь збудо- ваних у середині ХІІІ ст. Холма та Львова, місцевими князями з динас- тії Романовичів упродовж найближчої сотні років почергово були король Данило (до 1264 р.), його сини Шварно (до 1269 р.) та Лев (до 1301 р.), Юрій І Львович (до 1308 р.), Лев ІІ Юрійович (до 1323 р.). «За кужелем» (тоб- то за жіночою лінією) цю традицію продовжили Юрій ІІ Тройденович (до 1340 р.) і Любарт Ґедимінович (до 1349 р.). «За замовчування» офіційних до- кументів їхній титул галицьких князів наводив літописець, як, наприклад, відомо з пасажу 1269 р.28, або кількох досі уцілілих офіційних актів першої чверті XIV ст.29 Безпосередні контакти галицьких еліт із литовськими до смерті короля Данила десь ранньою весною 1264 р. «читаються» ще принаймні декіль- ка разів упродовж 1249–1253 рр. під час реґулярних виправ Романовичів проти Міндовґа та його родини, а також у так званій Опавській кампанії влітку 1253 р., де на боці руських володарів виступили племінники литовсь- кого сюзерена – Товтивіл (помер 1263 р.) та Єдивід (помер після 1253 р.)30. Як володар Галича Данило Романович у всіх цих п’яти походах31 мав би по- повнити своє військо й загонами деяких щонайменше лояльних галицьких бояр. Вочевидь найактивніший період аналізованих двосторонніх контак- тів у другій половині ХІІІ ст. припадає на князювання в Галичі впродовж 1264–1266/1267 рр. Шварна Даниловича (1236–1240–1269). Він на ру- бежі 1254–1255 рр. одружився з N за іменем донькою литовського князя Мін дов ґа32, а отже литовська присутність при дворі княгині в Галичі (до 1266–1267 рр.) та галицька – у Литовській землі (до 1269 р.) виглядає очевидною, хоча прямо й не покрита джерелами. Достатньо добре відомо про тісні контакти з князем Шварном Міндовґового сина Войшелка (близь- ко 1233–1267 рр.), рідного брата N за іменем галицької княгині, литов- ського володаря впродовж 1264–1267 рр. хресного батька Юрія І Львовича 28 «А Левъ нача кнѧжити в Галичѣ и в Холмѣ . по братѣ по своемь . по Шварнѣ» (див.: Ипатьевская летопись. – Стб.870; Chronica Galiciano-Voliniana. – S.471). 29 «Andreas et Leo, Dei gra(tia) duces totius Terr[a]e [2] Rus[s]i[a]e, Galici[a]e et Lademiri(a)e» (див., напр.: Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ – першої половини XIV ст. Дослідження. Тексти. – Л., 2004. – С.150). Кілька, на наш погляд, ориґіналів окремих актів галицького князя Лева зберігаються в Державному архіві Перемишля (див.: Archiwum Państwowe w Przemyślu. – Kościół prawosławny i greckokatolicki (Inwentarz zesp. ABGK), dypłomy. – Zesp.142. – Sygn.1–3). 30 Ипатьевская летопись. – Стб.811–820, 822; Chronica Galiciano-Voliniana. – S.315. 31 Докладну статистику й уточнену хронологію всіх відомих із джерел воєнних виправ Данила Романовича навів Д.Домбровський: Dąbrowski D. Daniel Romanowicz król Rusi... – S.472. 32 Біограму князя див.: Домбровский Д. Генеалогия Мстиславичей: Первое поколение (до начала XIV в.). – Санкт-Петербург, 2015. – С.394–398. Український історичний журнал. – 2018. – №4 10 Мирослав Волощук (між 1247–1254–1308 рр.)33 і можливого автора «Опису земель» ХІІІ ст. («Descriptiones terrarium»)34. Автор літопису красномовно занотував його на- вернення у християнство, осягнення князем якого впродовж 1255–1257 рр. частково відбувалося й за допомогою ченців із Галицької землі: «Воишелкъ же нача кнѧжıти . в Новѣгородч̑ѣ (однойменне мі- сто у Гродненській обл., Білорусь – М.В.) . в поганьствѣ боуда . и нача проливати крови много . оубивашеть бо на всѧкъ дн҃ь по три по четыри . которого же дн҃ı не оубьӕшеть кого печа- ловашеть тогда . коли же оубьӕшеть кого . тогда веселъ бѧ- шеть . посем же вниде страхъ Би҃и во срд̑це его помъıсли в собѣ хотѧ приӕти ст҃ое крс̑щние . и крс̑тисѧ тоу в Новѣгородьцѣ и нача быти во крѣстьӕньствѣ . и по семь иде Воишелкъ . до Галича (sic! – М.В.) . к Данилови . кнѧзоу и Василкови . хотѧ приӕти мнискии чинъ . тогда же и Вошелкъ хрс̑ти Юрьӕ Лво- вича . тоже потомъ иде в Полониноу (монастир, локалізований в околицях сучасного Сиґіта, жудець Марамуреш, Румунія35 – М.В.) . ко Григорьеви в манастырь . и пострижесѧ во черньцѣ . и быс̑ в манастыри оу Григорьӕ . г҃ . лѣт̑»36. Непорозуміння навколо успадкування Литовської землі врешті призвели до драматичного вбивства Войшелка його п’яним кумом Левом Даниловичем після бенкету в мешканця волинського Володимира німця Маркольта між 18–23 квітня 1267 р.37 Безпосередні контакти галицьких і литовських володарів в останній третині ХІІІ – на початку XIV ст. відчутно ослабли. Після смерті Шварна Даниловича 1269 р. титулярним князем Галича став його найстарший брат Лев, спершу союзником якого з-посеред нащадків короля Міндовґа, а від 1275 р. ворогом, уважався Тройден (помер 1282 р.). «Литовська війна» 1275– 1277 рр., як її називає Л.Войтович38, велася головно силами волинських кня- зів та прибулих татарських військ еміра Мамшея: «Присла ѡканьныи и безаконьныи Ногаи послъı своӕ с гра- мотами Тегичага . Коутлоубоугоу . и Ешимоута . ко Лвови и 33 Докладний аналіз сюжету див.: Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów książąt halicko- wołyńskich // Biblioteka Genealogiczna / Pod red. M.Górnego. – Т.6. – Poznań; Wrocław, 2002. – S.199–201. 34 Łatyszonok O. Tożsamość fratris Vaislani z Opisu ziem. Przyczynek do badań nad stosunkiem Kościoła Zachodniego do Wschodniego w połowie XIII wieku i pierwotną lokalizacją Białej Rusi // Colloquia Russica. – Series II. – Vol.3: Данило Романович і його часи / За ред. В.Нагірного, М.Волощука. – Івано-Франківськ; Краків, 2017. – S.215–219. 35 Пекар А. Де знаходився Полонинський монастир? // Записки Чина святого Василія Великого. – Секц.2. – Т.14 (20). – Вип.1/4. – С.321–323. Є й інші версії локалізації монастиря, утім необґрунтовані (див.: Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. – Л., 1999. – С.55; Берест Р. Середньовічні монастирі Галичини. Житло та побут. – Л., 2011. – С.174). 36 Ипатьевская летопись. – Стб.858–859; Chronica Galiciano-Voliniana. – S.438–440. 37 Ипатьевская летопись. – Стб.868; Chronica Galiciano-Voliniana. – S.466–468. Аналіз політичних обставин смерті литовського князя-монаха див.: Войтович Л.В. Лев Данилович князь галицько-волинський (бл. 1225 – бл. 1301). – Л., 2014. – С.138–147. 38 Войтович Л.В. Лев Данилович князь галицько-волинський (бл. 1225 – бл. 1301). – С.175–181. Український історичний журнал. – 2018. – №4 Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст. 11 Мьстиславоу . и Володимѣрю . тако река . всегда мь жалоуе- те на Литвоу . ѡсе же вы далъ есмь рать . и воеводоу с ними Мамъшѣӕ . поидете же с ним̑ на вороги своѣ»39. І хоча сам Лев участі у цьому поході не взяв, його єдиний син Юрій міг очолити загони галицької знаті. На рубежі ХІІІ–XIV ст. Галич, ставши на 1302–1303 рр. митрополичим центром, відігравав вочевидь другорядну роль у стосунках королів Русі з литовськими володарями. Відомості про двосторонні контакти несистемні. Так, із грамоти князя Лева (Даниловича або Юрійовича), виданої не пізніше 16 березня 1301 р. або 31 травня 1323 р., відомо про отримання литовськими «братанцями» Тутенієм і Монтсіком села Добаневичі в Перемишльській во- лості (тепер с. Дубаневичі, Городоцький р-н, Львівська обл.)40. Схожі надан- ня вихідцям із Литви, звісно, могли існувати й близько Галича, утім писемні джерела, топонімія та мікротопонімія краю про це «мовчать». Достеменно відомо, що після вгасання династії Романовичів «за мечем» 1323 р. одним із кількох претендентів на їхню спадщину «за кужелем», особливо після отру- єння 1340 р. Юрія ІІ Тройденовича, став шваґер загиблого – литовський князь Любарт Ґедимінович, охрещений у східному обряді під іменем Дмитра. Упродовж 1340–1349 рр. він уважався титулярним галицьким князем. Однак свої претензії на ці терени висували й королі Угорщини та Польщі, зокрема Казимир ІІІ. У відповідь на чергове спустошення ним 1349 р. земель королівства Русі, 7 липня 1353 р. Любарт дійшов до Галича та, за словами Я.Длуґоша, страшенно його сплюндрував: «Той же литовський князь Любарт, зібравши найсильніше, яке міг, військо прибуває 7 липня, якомога раніше до міста Галича, яке тоді перебувало в руках польського короля Ка- зимира. Підступно і в негідний спосіб зрікається присяги про складання зброї між королем Казимиром та литовцями, і заво- лодіває містом. Забивши величезну кількість купців і містян, удається навіть до жахливої, притаманної варварам, різанини жінок та дітей. Збагачений і обтяжений награбованим, не ма- ючи відваги залишитися там, підпалює місто і швидко втікає до Литви»41. Дорогою в напрямку Завихоста Любарт продовжував спустошення воло- дінь П’ястів. Фактично у XIV ст. це була передостання масова, утім з кри- вавими, не властивими ХІІІ ст. наслідками, поява литовців під стінами міста. 39 Ипатьевская летопись. – Стб.876; Chronica Galiciano-Voliniana. – S.488–489. 40 Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства... – С.129. 41 Див: Dlugossii Joannes. Annales seu Cronicae incliti regni Poloniae: in 10 l. / Komit. red. Z.Kozłowska-Budkowa i in. – Lib.9. – Warszawa, 1975. – Р.267–268 («Lubardus itaque Lithuanorum dux forciori quo poterat exercitu congest secrecius quo poterat ad Halicziensem civitatem, que iam tunc per Kazimirum Polonie regem tenebatur e<septima die Iulii mensis>e pervenisne treugis, que inter Kazimirum regem et Lithwanos iureiurando firmate fuerant, fraudulenter et inique violatis, eam comprehendis et magna civium et mercatorum multitudine occisa ferali etiam strage in feminas et pueros, qualem barbaric gens edere solet facta plurimis ditatus et onustus spoliis, non audens illic consistere civitatem succendens veloci fuga in Lithuaniam effugit»). Український історичний журнал. – 2018. – №4 12 Мирослав Волощук Востаннє захисники Галича бачили прибулі з князем Вітовтом (1350– 1430 рр.) на допомогу дружині свого брата, польського короля Вла ди сла ва ІІ Яґайла (1362–1434 рр.) – Ядвізі (1373–1399 рр.) допоміжні литовські заго- ни влітку 1387 р. Довідуємося про це постфактум з акта-надання 14 жов- тня 1387 р. польським володарем очільникові оборони – угорському воєводі Бенедиктові. Той погодився здати місто польському й литовському війську в обмін на ґарантії від короля збереження розташованих «in terra Russie» (йдеться про історичну Галицьку землю) власних теренів та надань най- ближчої родини – братів Стефана, Андрія42. Деталі захисту Галича неві- домі. Незрозуміла й безпосередня участь в облозі міста литовських вояків. Найімовірніше, його перехід до рук поляків відбувся без кровопролиття. Історіографію цього важливого питання, особливо вітчизняну, розроблено вкрай поверхово, що, як резонно підкреслив в одній з останніх публікацій А.Федорук, пояснюється відсутністю будь-яких комплексних, насамперед ар- хеологічних студій Галицького замку – головного театру бойових дій літа 1387 р.43 Тож за результатами Кревської унії 1385 р. та після подій 1387 р. спадщина Романовичів остаточно ввійшла до складу Польського королівства й була поділена на воєводства 1434 р. Попри скупість писемних повідомлень значно барвистішу карти- ну двосторонніх зв’язків пропонують пам’ятки матеріальної культури. Активні археологічні дослідження як у Литві, так і в Україні, в істо- ричній Галицькій землі, зокрема на Крилоському городищі, допомага- ють відтворити динаміку щонайменше міжкультурного взаємообміну та торгівлі44. Так, у 1930-х рр. у передмісті Каунаса – Шанчаї (тепер у межах міста) було знайдено скарб, до якого входили 2 срібних браслети, кілька уламків срібних застібок, 5 срібних зливків-гривень, 4 молдавських монети Петра Мушата (1375–1391 рр.) та 87 литовських монет із написом «Печать». Знахідка добре відома російським, українським фахівцям у галузі матеріальної культури Русі45. Про походження артефактів опубліковано спеціальні нариси46. У нашо- му випадку найбільшу цінність становлять 2 срібних браслети, виготовлені, 42 Востаннє до теми (втім з публікацією окресленого документа) звернувся Я.Тенґовський (див.: Tęgowski J. Nieznane nadanie Władysława Jagiełły dla Benedykta węgierskiego kasztelana Halicza, i jego braci: Przyczynek źródłowy do dziejów Rusi Halickiej // Narodziny Rzeczypospolitej: Studia z dziejów średniowiecza i czasów wczesnonowożytnych / Pod red. W.Bukowskiego, T.Jurka. – Т.2. – Kraków, 2012. – S.1341–1348 (текст джерела на с.1346–1347)). Попередню публікацію акта див.: Zbiór dokumentów małopolskich: W 8 cz. / Wyd. I.Sułkowska-Kuraś, St.Kuraś. – Cz.6: Dokumenty króla Władysława Jagiełły z lat 1386–1417. – Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1974. – S.25–26. Ориґінали документів зберігаються в Бібліотеці Чарторийських у Кракові (див.: Katalog dokumentów pergaminowych Biblioteki Czartoryjskich w Krakowie / W.Szelińska, J.Tomaszewicz. – Cz.1: 1148–1506. – Kraków, 1975. – №227–228). 43 Федорук А. Облога Галича 1387 року у світлі вітчизняної історіографії // Галич. – Вип.2. – Івано-Франківськ, 2017. – С.194–206. 44 За надані для цієї статті цінні матеріали щиру вдячність висловлюю кандидатові історичних наук Ігореві Ковалю (Івано-Франківськ). 45 Див., напр.: Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. – Москва, 1948. – С.265, 269; Коваль І., Миронюк І. Сучасна археологія Галича і Галицької землі. – Івано-Франківськ, 2015. – С.126. 46 Даркевич В.П. О датировке литовских монет с надписью «печать» (по материалам Шанчайского клада) // Советская археология. – 1973. – №1. – С.84. Український історичний журнал. – 2018. – №4 Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст. 13 як принагідно можна переконатися з техніки майстрів, очевидно, у Галичі. Срібний із черню браслет складається з двох симетричних півкруглих сту- лок (довжина – 8 см, ширина – 5 см, товщина стінок – 0,2 см) на шарнірах (система петель із рухомим стержнем усередині). Зображення обрамлено накладеним срібним дротом, що утворює по три півкруглих арки на кож- ній стулці. Дріт поділений поперечними перетисками, які створюють ілю- зію зерні. Краї браслетів прикрашені бордюром із випуклих кружечків, що нагадують псевдозернь, покритих тонкими шматками позолоченого срібла. Ряди фальшивої зерні обмежено рубленим дротом. Кріплення на арках – у формі петлі, куди вдягалися також виготовлені з дроту кільця. Із 8 кі- лець уціліли 2. Контури фігур в арках ґравійовано подвійними дрібнозуб- частими ліліями, заглиблення між якими, а також додаткові обрамлення фіґур, заповнено черню. Орнамент на обох стулках браслета повторюється. У бокові клейма вписано профільні фіґури птахів, усередині клейма – рос- линне плетіння з серцеподібних стебел, образ так званого «дерева життя». Птахи відтворені в однакових позах. Вони сидять, повернувши голови на- зад і піднявши крила. Б.Рибаков із високою ймовірністю допускав виготовлення браслетів саме в Галичі. Окрім цього міста осередками виробництва були Київ, Чернігів, Владимир-на-Клязьмі та Рязань. Утім саме для браслетів так званого «га- лицького типу» характерні схематичний стиль орнаменту, невмілий рисунок із головно рослинними та пташиними мотивами (трилисники й пальмети), переважання контурної черні, зиґзаґоподібні насічки на фонових площи- нах з утворенням суцільного штрихування, бордюри із кружечків (імітація псевдозерні). У всіх без винятку «галицьких браслетах» домінує образ «дере- ва життя» та птахів, що символізували безкінечність життя, невмираючий дух, безсмертя, плодючість. Імовірно з тієї ж причини браслети як предме- ти весільного строю в достатній кількості потрапляли до захованих скарбів, адже нанесені на них зображення, із погляду власників, наділялися силою оберегів. Браслети галицького типу відомі зі скарбів, широко датованих ХІІІ– XIV ст., із села Мокотів-Демидів неподалік м. Миколаїв Львівської обл.47, с. Вікторів Галицького р-ну Івано-Франківської обл. (експонуються у Львівському історичному музеї), м. Сокаль Львівської обл., а також – с. Войнешть комуни Войнешть повіту м. Ясси (Румунія) та літописно- го Чер вена (тепер с. Чермно, Томашівський повіт, Люблінське воєводство, Польща)48. Імовірно браслети галицького типу потрапили до Литви у складі дорогого весільного посагу котроїсь із заможних боярських доньок. Згодом вони передавалися у спадок як сімейна цінність. Утім не лише знахідки у Шанчаї підтверджують наявність певних торговельних і більш активних міжособистісних контактів галицької 47 Грушевський М. Мокотівське срібло // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Т.15. – Л., 1897. – С.8. 48 Див.: Макарова Т. Черневое дело Древней Руси. – Москва, 1986. – С.90; Михайлова Р. Художня культура Галицько-Волинської Русі. – К., 2007. – С.130–131. Український історичний журнал. – 2018. – №4 14 Мирослав Волощук знаті з мешканцями Литовської землі – головними експортерами у володін- ня Рюриковичів, наприклад, бурштину. «Сонячний камінь» упродовж усьо- го середньовіччя був для жителів прибалтійських теренів ключовим пред- метом обміну, купівлі-продажу. Його знахідки широко відомі на Волині, Новгородщині й у районах поблизу кордону з Литвою49. Переважна біль- шість бурштинових виробів, запакованих у діжки як шматки сировини ве- ликих розмірів, за даними М.Карґера, потрапляли в Русь трьома головними шляхами. Перший вів через Балтійське море й Неву до Ладозького озера, Волхова напрямом до Старої Ладоґи та своєрідного середньовічного «партне- ра» Галича – Новгорода. Другий скеровувався з узбережжя Балтики вглиб земель Рюриковичів Західною Двіною. Звідси вів до Полоцька, Вітебська й тісніше зв’язаного з Галичем Смоленська. Третій шлях був сухопутним. Він сполучав Прибалтику зі Псковом. У місцях призначення бурштин потра- пляв у спеціалізовані майстерні, де з цих шматків виготовляли прикраси. Характерні знахідки в археологічних шарах ХІІІ–XIV ст., зокрема Галича та Звенигорода, підтверджують наявність таких майстерень у цих містах, най- більшу з яких на території Михайлівського монастиря відомий археолог у 1940 р. розкопав саме в Києві50. Безумовно ще один, четвертий, шлях міг спо- лучати Галич із землями Литви річковими артеріями – Дністром і Західним Бугом. Проведені за останні півстоліття дослідження у цілому засвідчують неве- ликий асортимент виробів із бурштину, головно пряслиць, намистин, підві- сок-кулонів, хрестів, перснів, ґудзиків, вставок до металевих прикрас тощо51. Наприклад, на території городища колишнього князівського осередку в лі- тописному Звенигороді домонґольського періоду В.Гупало вдалося виявити кілька прозорих і напівпрозорих бурштинових хрестів-тільників, рамена яких було оздоблено перетинками та крилоподібними відростками52. Тут же знайдено ікону в окладі, виготовленому з жовто-оранжевого прозорого бурш- тину53. Одразу ж пригадалася літописна цитата від 1236 р.54 про похід вій- ська князя Данила Романовича на Звенигород, який завершився поразкою, адже «[…] бѣ бо ст҃аа Бц҃а в немь . чюднаѧ икона»55. На території літописного Галича з-посеред бурштинових знахідок останніх років56 заслуговує на увагу яскраво-червоного кольору хрестик, 49 Петегирич В.М. Из истории экономических и культурных связей Галицко-Волынской Руси в Х–ХIII вв. (По археологическим данным) // Славянские древности. Этногенез. Материальная культура Древней Руси. – К., 1980. – С.155–156. 50 Каргер М. Древний Киев: Очерки по истории материальной культуры. – Т.1. – Москва; Ленинград, 1958. – С.473. 51 Розенфельдт Р.Л. Янтарь на Руси // Проблемы советской археологии. – Москва, 1978. – С.200. 52 Гупало В. Звенигородські сакралії // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Вип.8. – Л., 2002. – С.167, рис.3–7. 53 Там само. – Рис.6, 8. 54 Останнє й найбільш арґументоване датування походу див.: Dąbrowski D. Daniel Romanowicz król Rusi… – S.195. 55 Ипатьевская летопись. – Стб.776; Chronica Galiciano-Voliniana. – S.199. 56 Коваль І., Миронюк І. Сучасна археологія Галича і Галицької землі. – С.266. Український історичний журнал. – 2018. – №4 Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст. 15 аналогічний за типом уведеному в науковий обіг Р.Розенфельдтом57. Вочевидь, презентовані пам’ятки галицької і прибалтійської матеріаль- ної культури мають радше стосунок до другої половини ХІІІ ст., коли контакти династії Романовичів із Міндовґом та його родичами особливо активізувалися. Окреме місце у двосторонніх контактах матеріальної культури за- ймає феномен так званих «дорогочинських пломб», названих так за велетенсь кою кількістю знахідок (понад 15 тис. екземплярів) у Дорого- чині (тепер місто Сім’ятицького повіту, Підляське воєводство, Польща). На сьогодні відомо понад 40 їх місцезнаходжень (у Росії – 18, в Україні – 11, у Білорусі – 10, у Польщі – 4 та в Литві – 1). Хоча стан вивчення пломб ба жає бути кращим, беззаперечним фактом є їх віднайдення як у литов- ських землях (місцевість Любове, розташована у 18 км на північний схід від Вільнюса), так і Галичі. Важливо, що «литовський скарб» містить також окрім 37 одиниць дорогочинських пломб інші речі «руського» походження – скляні намистини, браслети, перстень58. Отже значна географічна віддаленість Галицької землі від головних маґістралей воєнних походів литовців у землі Рюриковичів пояснює спо- радичність безпосередніх двосторонніх контактів містян колишньої кня- зівської столиці з балтами ХІІ–XIV ст. Головно йдеться про лише дея- кі, відтворені в літописанні, епізоди, найінтенсивніші з яких припали на 1264–1269 рр. – період перебування в місті Шварна Даниловича з його N литовською дружиною, а отже її двором балтійського походжен- ня. Підготував таке ближче знайомство обох сторін, мабуть, візит та пе- ребування впродовж 1255–1257 рр. литовського князя, а згодом мона- ха Войшелка при ігумені Полонинського монастиря – преподобному Григорієві. Вірогідно саме з цим періодом пов’язані й активніші обопільні торговельні відносини, засвідчені переліченими пам’ятками матеріальної культури. Однак від останньої третини ХІІІ – першої половини XIV ст. з огля- ду на складну міждинастичну ситуацію, в якій опинилися володарі ко- ролівства Русі, прямі контакти галицьких еліт із литовськими «чита- ються» нереґулярно. Останній із відомих казусів – облога Галицького замку польсько-литовським військом улітку 1387 р. Імовірно, подальші активніші археологічні дослідження Галича, синхронні евристичній робо- ті в архівах і бібліотеках Європи, могли б у перспективі суттєво розшири- ти вже існуючі знання про зв’язки середньовічних литовських та галицьких еліт. 57 Розенфельдт Р.Л. Янтарь на Руси. – С.201, рис.1, 29–32. 58 Перхавко В. Торговый мир средневековой Руси. – Москва, 2006. – С.9–10, 227. Український історичний журнал. – 2018. – №4 16 Мирослав Волощук 1–5. Браслети так званого «галицького типу»; 5. виріб із Шанчайського скарбу (за вид.: Коваль І., Миронюк І. Сучасна археологія Галича і Галицької землі. – Івано-Франківськ, 2015. – С.126) 1 3 4 5 2 Український історичний журнал. – 2018. – №4 Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст. 17 REFERENCES 1. Berest, R. (2011). Seredniovichni monastyri Halychyny. Zhytlo ta pobut. Lviv. [in Ukrainian]. 2. Błaszczyk, G., Kijas A. (eds.). (1994). Litwa i jej sąsiedzi od XII do XX wieku. Studia ofiarowane Prof. dr. hab. Jerzemu Ochmańskiemu w sześćdziesiątą rocznicę urodzin. Poznań. [in Polish]. 3. Cherkas, B. (2011). Stepovyi shchyt Lytvy. Ukrains’ke viis’ko Hedyminovychiv (XIV– XVI st.). Кyiv. [in Ukrainian]. 4. Dąbrowski, D. (2012). Daniel Romanowicz król Rusi (ok. 1205–1264). Biografia poli- tyczna. Kraków. [in Polish]. 5. Dąbrowski, D. (2015). Genealogiya Mstislavichey. Pervoye pokoleniye (do nachala XIV v.). Sankt-Peterburg. [in Russian]. 6. Dąbrowski, D., Jusupović, A., Juriewa, I., Majorow, A., Wiłkuł, T. (eds.) (2017). Chronica Galiciano-Voliniana (Chronica Romanoviciana). Monumenta Poloniae Historica. Nova se- ries. Kraków; Warszawa (16). [in Polish, Old-Ukrainian]. 7. Dąbrowski, D. (2002). Rodowód Romanowiczów książąt halicko-wołyńskich. Poznań; Wrocław. [in Polish]. 8. Darkevych, V., Soboleva, N. (1973). O datirovke litovskikh monet s nadpisyu „pechat” (po materialam Shanchayskogo klada). Sovetskaya archeologiya – The Soviet Archaeology, 1, 1973. 83–95. [in Russian]. 9. Dlugossii Joannes. (1975). Annales seu Cronicae incliti regni Poloniae (Kozłowska- Budkowa Z., ed). Warszawa. Lib.9. [in Latina]. 10. Dubonis, A. (2004). Bor’ba za litovskiy prestol posle smerti korolia Mindaugasa (1264–1268 gg.). Ukraina v Tsentral’no-Skhidnii Yevropi (z naidavnishykh chasiv do kintsia XVIII st.) – Ukraine in the Central-East Europe (Since the Oldest Times Till the End of the 18th Century), 4, 133–143. [in Russian]. 11. Dubonis, A. (2008). Problemy obrazovaniya Litovskogo gosudarstva i yego otnoshe- niya s Galitsko-Volynskim kniazhestvom v noveyshey istoriografii Litvy. Kniazha doba: istoriia i kultura – The Princely Era: History and Culture, 2. 142–157. [in Russian]. 12. Dziuba, O., Dovbyshchenko, M., Rusyna, O. (comps.) (1997). Istoriia Ukrainy v oso- bakh: Lytovs’ko-pol’s’ka doba. Kyiv. [in Ukrainian]. 13. Fedoruk, A. (2017). Obloha Halycha 1387 roku u svitli vitchyznianoi istoriohrafii. Halych. Zbirnyk naukovykh prats’, 2, 194–206. [in Ukrainian]. 14. Haličsko-volyňský letopis (2010) (J.Komendová, transl.), Praha. [in Czech]. 15. Holovko, O.B. (1991). Baltiis’ki plemena v politychnykh vzaiemovidnosynakh Davniorus’koi i Pol’s’koi derzhav (Х – persha tretyna ХІІІ st.). Ukraina i Pol’shcha v pe- riod feodalizmu: Zbirnyk naukovykh prats’. Kyiv. 23–34. [in Ukrainian]. 16. Holovko, O.B. (2001). Kniaz’ Roman Mstyslavovych ta yoho doba. Kyiv. [in Ukrainian]. 17. Hupalo, V. (2002). Zvenyhorods’ki sakralii. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 8, 158–169. [in Ukrainian]. 18. Ipatievskaya letopis. (2001). (B.Kloss, ed.). Polnoye sobraniye russkikh letopisey. Moskva. (2), 2. [in Old-Bulgarian]. 19. Kiaupa, Z., Kiaupipienė, J., Kuncevičius, A. (2007). Historia Litwy. Od czasów naj- dawniejszych do 1795 roku. Warszawa. [in Polish]. 20. Kibin, A.S. (2014). Ot Yatviazi do Litvy: Russkoye pogranichye s yatviagami i litvoy v X–XIII vekakh. Мoskva. [in Russian]. 21. Klymovs’kyi, S., Svarnyk, I., Voitovych, L. (2016). Ukraina: lytovs’ka doba 1320– 1569. Кyiv. [in Ukrainian]. 22. Kotliar, M. (2002). Istoriia dyplomatii Pivdenno-Zakhidnoi Rusi. Kyiv. [in Ukrainian]. 23. Koval’, І., Myroniuk, I. (2015). Suchasna arkheolohiia Halycha i Halyts’koi zemli. Ivano-Frankivs’k. [in Ukrainian]. 24. Krom, M.M. (2010). Mezh Rusyu i Litvoy. Pogranichnyye zemli v sisteme russko-lito- vskikh otnosheniy kontsa XV – pervoy treti XVI vv. Мoskva. [in Russian]. Український історичний журнал. – 2018. – №4 18 Мирослав Волощук 25. Krupa, K. (1993). Książęta litewscy w Nowogrodzie Wielkim do 1430 roku. Kwartalnik Historyczny – Historical Quarterly, C, 1, 29–46. [in Polish]. 26. Kuchkin, V.A. (2000). Moskovsko-litovskoye soglacheniye o peremirye 1372 g. Drevnyaya Rus’: Voprosy Mediyevistiki – An Ancient Rus’: the Questions of Medieval Studies, 1, 11–39; 2, 1–14. [in Russian]. 27. Kupchynskyi, O. (2004). Akty i dokumenty Halyts’ko-Volyns’koho kniazivstva ХІІІ – pershoi polovyny XIV stolit’. Doslidzhennia. Teksty. Lviv. [in Ukrainian]. 28. Kurtyka, J. (2000). Podole pomiędzy Polską i Litwą w XIV i 1. połowie XV wieku. Kamieniec Podolski. Studia z dziejów maista i regionu, (1), 9–59. [in Polish]. 29. Kyrychenko, K. (2005). Istoriia Velykoho kniazivstva Lytovs’koho v ukrains’kii isto- riohrafii 1991–2003/4: osnovni tendentsii. Ruthenika, 4, 215–229. [in Ukrainian]. 30. Łatyszonok, O. (2017). Tożsamość fratris Vaislani z Opisu ziem. Przyczynek do badań nad stosunkiem Kościoła Zachodniego do Wschodniego w połowie XIII wieku i pierwotną lokalizacją Białej Rusi. Colloquia Russica, (II), 3, 215–219. [in Polish]. 31. Kołodziejczyk, A., Kubicki, R., Radoch, M. (eds.) (2014). Litwa i jej sąsiedzi w rela- cjach wzajemnych (XIII–XVI w.). Olsztyn; Gdańsk. [in Polish]. 32. Makarova, T. (1986). Chernevoye delo Drevney Rusi. Мoskva. [in Russian]. 33. Marek, M. (2006). Cudzie etniká na stredovekom Slovensku. Martin : Matica slovens- ka. [in Slovakian]. 34. Martyniuk, A.V. (2011). Istoriya Velikogo kniazhestva Litovskogo v miniatiurakh Litsevogo letopisnogo svoda XVI veka. Lietuvos Pilys – Castles of Lithuania, 6, 149–163. [in Russian]. 35. Martyniuk, A.V. (2016). Mezhdu Pskovom, Vitebskom i Neygauzenom: zabytaya voy- na na livonskom pogranichye v seredine XV veka. Uchenyye zapiski Uchrezhdeniya obra- zovaniya “Vitebskiy gosudarstvennyy universitet im. P.M.Masherova” – Scientific Notes of the Educational Institution “Masherov State University of Vitebsk”, Chast’ 1, (21), 30–36; Chast’ 2, (22), 33–38. [in Russian]. 36. Martyniuk, A.V. (2011). Rus’ i Litva v sochinenii Ioanna de Galonifontibusa. Studia Historica Europae Orientalis – Historical Researchs of the East Europe, 4, 79–88. [in Russian]. 37. Mečislovas, J. (2004). Unia polsko-litewska. (Firewicz A. transl.). Toruń. [in Polish]. 38. Mihályné, F. (1998). Litvánok a nyugati királyi udvárokban 1316–1400. Clio, 2, 87– 91. [in Hungarian]. 39. Mykhaylova, R. (2007). Khudozhnia kul’tura Halyts’ko-Volyns’koi Rusi. Кyiv. [in Ukrainian]. 40. Nagirnyj, W. (2011). Polityka zagraniczna księstw ziem halickiej i wołyńskiej w la- tach 1198 (1199) – 1264. Kraków. [in Polish]. 41. о. Pekar, А. De znakhodyvsia Polonyns’kyi monastyr? Zapysky Chyna Sviatoho Vasylia Velykoho – Notes of the St. Basil the Great Order, 2, 14 (20), 1–4, 321–323. [in Ukrainian]. 42. Perkhavko, V. (2006). Torgovyy mir srednevekovoy Rusi. Moskva. [in Russian]. 43. Petegirich, V.M. (1980). Iz istorii ekonomicheskikh i kulturnykh sviazey Galitsko- Volynskoy Rusi v Х–ХIII vv. (Po arkheologicheskim dannym). Slavianskiye drevnosti. Etnogenez. Materialnaya kultura Drevney Rusi. Sbornik nauchnykh trudov, 151–163. [in Russian]. 44. Podberezkin, Ph. (2015). «Partes Wandalor in Magna Germania»: chto znal Albert Kranc o Litve i Rusi. Alba Ruscia: Belorusskiye zemli na perekrestke kultur i tsivilizatsiy (X–XVI vv.). Мoskva. 185–202. [in Russian]. 45. Polekhov, S. (2015). Nasledniki Vitovta. Dinasticheskaya voyna v Velikom kniazhe- stve Litovskom v 30-е gody XV veka. Мoskva. [in Russian]. 46. Rozenfeldt, R. (1978). Yantar na Rusi. Problemy sovetskoy arkheologii – The Problems of the Soviet Archeology, 197–208. [in Russian]. 47. Rusyna, О. (2008). Ukraina: lytovs’ka doba 1320–1569. Кyiv. [in Ukrainian]. 48. Rusyna, O. (1998). Ukraina pid tataramy i Lytvoyu. Кyiv. [in Ukrainian]. 49. Shyrokorad, A. (2008). Rus’ i Litva. Мoskva. [in Russian]. Український історичний журнал. – 2018. – №4 Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст. 19 50. Spečiūnas, V. (ed.) (2005). Gediminaičiai: enciklopedinis žinynas. Vilnius. [in Lithuanian]. 51. Spečiūnas, V. (ed.) (2004). Lietuvos valdovai. Vilnius. [in Lithuanian]. 52. Sułkowska-Kuraś, I., Kuraś, St. (comps) (1974). Zbiór dokumentów małopolskich. Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk. (6). [in Polish, Latina]. 53. Szelińska, W., Tomaszewicz, J. (comps) (1975). Katalog dokumentów pergaminowych Biblioteki Czartoryjskich w Krakowie. Kraków. (I). [in Polish]. 54. Tęgowski, J. (2012). Nieznane nadanie Władysława Jagiełły dla Benedykta węgier- skiego kasztelana Halicza i jego braci. Przyczynek źródłowy do dziejów Rusi Halickiej. Narodziny Rzeczypospolitej. Studia z dziejów średniowiecza i czasów wczesnonowożyt- nych. Kraków. (2), 1341–1348. [in Polish]. 55. Tęgowski, J. (1999). Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. Poznań; Wrocław. [in Polish]. 56. Voitovych, L.V. (2011). Halyts’ko-volyns’ki etiudy. Bila Tserkva. [in Ukrainian]. 57. Voitovych, L.V. (2014). Lev Danylovych kniaz’ halytsko-volyns’kyi (bl. 1225 – bl. 1301). Lviv. [in Ukrainian]. 58. Yuchas, M. (1999). Galitsko-Volynskaya Rus’ i problemy christianizatsii Litvy vo vtoroy polovine XIV v. Vostochnaya Evropa v istoricheskoy retrospektive: K 80-letiyu V.T.Pashuto. Мoskva. 262–269. [in Russian]. Myroslav voloshchuk Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor at World History Department, V.Stefanyk Precarpathian National University (Ivano-Frankivsk, Ukraine), myrkomyrko79@gmail.com HALYCH PRINCES AND NOBLES IN RELATIONS WITH LITHUANIA IN THE 12th–14th CENTURIES Through the verification of the different content and time of the source appearance, in the article is devoted the military-political as well as partly trade contacts between Halych rulers and the inhabitants with the Lithuanians during the 12th–14th centuries. The use of the general historical methods with a comparative comparisons of the archeological data allows us to establish that the most active period of the bilateral relations was in the second half of the 13th century, connected with the Halych reign of the Prince Shvarno Danylovych 1264–1269 and the asceticism of his N. Lithuanian wife’s brother – the monk Vaišvilkas. The fragmentary nature of the written sources is also noted. Its complemented by not numerous monuments of the material culture both sides. These include the bracelets of the so-called "Halych type", found in the 1930’s during the archaeological research in Kaunas and the Lithuanian amber export items, known from the 21th century in Halych and Halychyna. The originality and specificity of the subject is supplemented by the peripherality of controlled by Rurikids, compared to other their lands. This fact directly influenced on the course of the bilateral relations. Keywords: Lithuania, Halych, Halychyna, Danylo Romanovych, Lev Danylovych, Vaišvilkas, Shvarno Danylovych, Mindaugas, Liubart Gedyminovych, material culture.

Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст.

Institution

Ähnliche Einträge