Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій Р.Конквеста й Р.Лемкіна
Аналізується обґрунтування Р.Конквестом і Р.Лемкіним Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду українського народу. У центрі уваги перебуває й арґумент опонента Р.Конквеста – англійського економіста А.Ноува, який заявив, що «сталінський удар» радше спрямовувався проти селян, серед яких було багато україн...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179196 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій Р.Конквеста й Р.Лемкіна / C. Кульчицький // Український історичний журнал. — 2018. — №4. — С. 98-127. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179196 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кульчицький, C. 2021-04-12T14:05:22Z 2021-04-12T14:05:22Z 2018 Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій Р.Конквеста й Р.Лемкіна / C. Кульчицький // Український історичний журнал. — 2018. — №4. — С. 98-127. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179196 94(477) Аналізується обґрунтування Р.Конквестом і Р.Лемкіним Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду українського народу. У центрі уваги перебуває й арґумент опонента Р.Конквеста – англійського економіста А.Ноува, який заявив, що «сталінський удар» радше спрямовувався проти селян, серед яких було багато українців, аніж проти українців, серед яких було багато селян. Такий арґумент не дозволяв ідентифікувати Голодомор із критеріями Конвенції ООН від 9 грудня 1948 р. «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього». На підставі аналізу історичних джерел, виявлених дослідниками в останні десятиліття, автор доходить висновку, що цей «удар» усе ж мав за ціль українців, серед яких було багато селян, а не селян, серед яких було багато українців. Доводиться, що суперечливість концепцій Р.Конквеста (терор голодом) і Р.Лемкіна (нищення української інтеліґенції – мозку нації, духівництва – душі нації та хліборобів – хранителів національного духу) – суто зовнішня. У головному обидві концепції узгоджуються між собою й мають бути використаними для відтворення реальної картини Голодомору як геноциду українського народу. The article analyzes the reasoning by Robert Conquest and Raphael Lemkin for the Holodomor of 1932–1933 as genocide of the Ukrainian people. The focus is on the argument of British economist Alec Nove, an opponent of Conquest, who stated that "Stalin’s blow had been directed against the peasantry, among which happened to be many Ukrainians, rather than against the Ukrainians, among whom there were many peasants". This argument did not allow identifying the Holodomor with the criteria of the United Nations Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide of December 9, 1948. The author, basing on an analysis of historical sources found by researchers in recent decades, comes to the conclusion that Stalin’s "crushing blow" was directed against Ukrainians, among whom there were many peasants, and not against peasants, among which there were many Ukrainians. It is proved that the contradictory nature of the concepts of R.Conquest (Terror-Famine) and R.Lemkin (the destruction of the Ukrainian intelligentsia – the brain of the nation, the clergy – the soul of the nation and the farmers – keepers of the national spirit) is purely external. In the main, both concepts are consistent with each other and should be used to reproduce the real picture of the Holodomor as genocide of the Ukrainian people. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій Р.Конквеста й Р.Лемкіна The Reasoning for the Holodomor of 1932–1933 as a Genocide in the Light of the Concepts of R.Conquest and R.Lemkin Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій Р.Конквеста й Р.Лемкіна |
| spellingShingle |
Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій Р.Конквеста й Р.Лемкіна Кульчицький, C. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title_short |
Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій Р.Конквеста й Р.Лемкіна |
| title_full |
Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій Р.Конквеста й Р.Лемкіна |
| title_fullStr |
Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій Р.Конквеста й Р.Лемкіна |
| title_full_unstemmed |
Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій Р.Конквеста й Р.Лемкіна |
| title_sort |
обґрунтування голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій р.конквеста й р.лемкіна |
| author |
Кульчицький, C. |
| author_facet |
Кульчицький, C. |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Reasoning for the Holodomor of 1932–1933 as a Genocide in the Light of the Concepts of R.Conquest and R.Lemkin |
| description |
Аналізується обґрунтування Р.Конквестом і Р.Лемкіним Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду українського народу. У центрі уваги перебуває й арґумент опонента Р.Конквеста – англійського економіста А.Ноува, який заявив, що «сталінський удар» радше спрямовувався проти селян, серед яких було багато українців, аніж проти українців, серед яких було багато селян. Такий
арґумент не дозволяв ідентифікувати Голодомор із критеріями Конвенції ООН від 9 грудня 1948 р. «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього». На підставі аналізу історичних джерел, виявлених дослідниками в
останні десятиліття, автор доходить висновку, що цей «удар» усе ж мав за
ціль українців, серед яких було багато селян, а не селян, серед яких було багато українців. Доводиться, що суперечливість концепцій Р.Конквеста (терор
голодом) і Р.Лемкіна (нищення української інтеліґенції – мозку нації, духівництва – душі нації та хліборобів – хранителів національного духу) – суто зовнішня. У головному обидві концепції узгоджуються між собою й мають бути
використаними для відтворення реальної картини Голодомору як геноциду українського народу.
The article analyzes the reasoning by Robert Conquest and Raphael Lemkin for the
Holodomor of 1932–1933 as genocide of the Ukrainian people. The focus is on
the argument of British economist Alec Nove, an opponent of Conquest, who stated
that "Stalin’s blow had been directed against the peasantry, among which happened
to be many Ukrainians, rather than against the Ukrainians, among whom there
were many peasants". This argument did not allow identifying the Holodomor with
the criteria of the United Nations Convention on the Prevention and Punishment
of the Crime of Genocide of December 9, 1948. The author, basing on an analysis of
historical sources found by researchers in recent decades, comes to the conclusion
that Stalin’s "crushing blow" was directed against Ukrainians, among whom there
were many peasants, and not against peasants, among which there were many
Ukrainians. It is proved that the contradictory nature of the concepts of R.Conquest
(Terror-Famine) and R.Lemkin (the destruction of the Ukrainian intelligentsia –
the brain of the nation, the clergy – the soul of the nation and the farmers – keepers
of the national spirit) is purely external. In the main, both concepts are consistent
with each other and should be used to reproduce the real picture of the Holodomor
as genocide of the Ukrainian people.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179196 |
| citation_txt |
Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій Р.Конквеста й Р.Лемкіна / C. Кульчицький // Український історичний журнал. — 2018. — №4. — С. 98-127. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kulʹčicʹkiic obgruntuvannâgolodomoru19321933rrâkgenociduusvítlíkoncepcíirkonkvestairlemkína AT kulʹčicʹkiic thereasoningfortheholodomorof19321933asagenocideinthelightoftheconceptsofrconquestandrlemkin |
| first_indexed |
2025-11-24T02:54:30Z |
| last_indexed |
2025-11-24T02:54:30Z |
| _version_ |
1850837162406182912 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2018. – №4
МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ.
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
Публікації на тему Голодомору в УСРР обчислюються тисячами.
Замовчувана колись трагедія українського народу стала широко відомою.
Верховна Рада України визнала Голодомор геноцидом, а очільники на-
шої країни з перемінним успіхом домагаються такого визнання від урядів
і парламентів інших держав. Утім справа посувається повільно, адже крім
суто політичних причин такому визнанню заважають труднощі усвідом-
лення цієї трагедії як геноциду. По-перше, у світовій історіографії й досі
немає чіткого розуміння природи влади й конкретної ситуації, за яких став
можливим найбільш масштабний сталінський злочин. По-друге, склалися
дві концепції Голодомору як геноциду, котрі формально не узгоджуються
між собою.
УДК 94(477)
станіслав кульчицький
доктор історичних наук, професор, в. о. головного наукового співробітника,
відділ історії України 20–30-х рр. XX ст.,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), s_kul@ukr.net
ОБҐРУНТУВАННЯ ГОЛОДОМОРУ 1932–1933 рр.
ЯК ГЕНОЦИДУ У СВІТЛІ КОНЦЕПЦІЙ Р.КОНКВЕСТА Й Р.ЛЕМКІНА
Аналізується обґрунтування Р.Конквестом і Р.Лемкіним Голодомору 1932–
1933 рр. як геноциду українського народу. У центрі уваги перебуває й арґу-
мент опонента Р.Конквеста – англійського економіста А.Ноува, який зая-
вив, що «сталінський удар» радше спрямовувався проти селян, серед яких було
багато українців, аніж проти українців, серед яких було багато селян. Такий
арґумент не дозволяв ідентифікувати Голодомор із критеріями Конвенції
ООН від 9 грудня 1948 р. «Про запобігання злочину геноциду та покарання
за нього». На підставі аналізу історичних джерел, виявлених дослідниками в
останні десятиліття, автор доходить висновку, що цей «удар» усе ж мав за
ціль українців, серед яких було багато селян, а не селян, серед яких було бага-
то українців. Доводиться, що суперечливість концепцій Р.Конквеста (терор
голодом) і Р.Лемкіна (нищення української інтеліґенції – мозку нації, духівни-
цтва – душі нації та хліборобів – хранителів національного духу) – суто зо-
внішня. У головному обидві концепції узгоджуються між собою й мають бути
використаними для відтворення реальної картини Голодомору як геноциду
українського народу.
Ключові слова: Голодомор, геноцид, Конквест, Лемкін, Ноув, хлібозаготівлі,
натуральні штрафи, «чорні дошки», терор голодом.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
99Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
Моя монографія, в якій аналізувалися труднощі усвідомлення Го ло домору
геноцидом, побачила світ до 75-х роковин української трагедії1. За наступні
10 років уявлення про Голодомор не змінилися, але прийшло краще розумін-
ня того, чому чимало експертів і політиків не готові ідентифікувати Голодомор
із критеріями Конвенції ООН від 9 грудня 1948 р. «Про запобігання злочину
геноциду та покарання за нього». У цій статті намагатимусь розвіяти сумніви
в тих, хто керується у своїх оцінках прагненням знайти істину.
Конвенція ООН від 9 грудня 1948 р.
Термін «геноцид» (народовбивство) вперше з’явився 1944 р. у книзі
польського адвоката Рафаеля Лемкіна «Правління країн Осі в окупованій
Європі» («Axis Rule in Occupied Europe»). Цим поняттям автор позначив як
винищення євреїв і ромів на підконтрольній нацистам території, так і більш
широкі програми нищення людей за расовою ознакою (наприклад, план
«Ост»). Ґенеральна Асамблея ООН у схваленій 11 грудня 1946 р. резолюції
визначила: «Відповідно з нормами міжнародного права геноцид є злочином,
котрий засуджує цивілізований світ і за здійснення якого основні винуватці
й учасники піддаються покаранню»2.
Масові винищення людей були поширеним в історії явищем, і загроза
їх повторення залишалася актуальною. Тому Організація Об’єднаних Націй
визнала за необхідне ввести поняття геноциду в міжнародне право. Це ство-
рювало правову базу для налагодження міжнародного співробітництва в бо-
ротьбі з подібними злочинами, у тому числі вчиненими особами, наділеними
за конституцією вищою владою. 9 грудня 1948 р. Ґенеральна Асамблея ООН
ухвалила Конвенцію «Про запобігання злочину геноциду та покарання за
нього». У ст. I проголошується: «Сторони, які домовляються, підтверджують,
що геноцид, незалежно від того, здійснюється він у мирний або у воєнний
час, є злочином, котрий порушує норми міжнародного права та проти якого
вони зобов’язуються вживати запобіжних заходів і карати за його здійснен-
ня». Ст. II подає визначення геноциду: «Дії, здійснювані з наміром знищи-
ти повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову або релігій-
ну групу як таку». Під знищенням розумілося: убивство членів такої групи;
заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам
такої групи; навмисне створення для якої-небудь групи життєвих умов, роз-
рахованих на цілковите або часткове фізичне знищення її; упровадження за-
ходів, що мають на меті запобігання дітонароджуваності у середовищі такої
групи; насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу3.
1 Кульчицький С. Голодомор 1932–1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. – К.,
2007 (частина накладу позначена 2008-м роком). – 424 с. Передрук польською мовою див.:
Kulczycki S. Hołodomor: Wielki Głód na Ukrainie w latach 1932–1933 jako ludobójstwo: Problem
świadomości. – Wrocław, 2008. – 384 s.
2 Международная комиссия по расследованию голода на Украине 1932–1933 годов:
итоговый отчёт 1990 г. – К., 1992. – С.66.
3 Конвенция о предупреждении преступления геноцида и наказании за него [Електронний
ресурс]: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_155
Український історичний журнал. – 2018. – №4
100 Станіслав Кульчицький
Конвенцію ухвалено голосами 56 наявних тоді членів Ґенеральної
Асамблеї ООН і запропоновано для ратифікації або приєднання до неї. Вона
набула чинності з 12 січня 1951 р. Відтоді цей документ став інструментом
запобігання геноциду, а його дієвість зросла після завершення «холодної
війни».
Уряд СРСР і залежні від нього центральноєвропейські країни ратифіку-
вали конвенцію. Радянська сторона не заперечувала проти включення наці-
ональних груп до переліку тих, які постраждали або могли постраждати від
геноциду. «Ленінська національна політика» була настільки облудною, що
довести геноцид такої групи у СРСР, як видавалося московським диплома-
там, було неможливо. Однак зі складеного Р.Лемкіним переліку груп вони
виключили соціальну, і з цим довелося погодитися, щоб забезпечити при-
йняття конвенції консенсусом.
Справді, комуністична доктрина мала на меті створення «безкласового
суспільства», тобто економічне, а то й фізичне знищення «класів» і прошар-
ків, які володіли приватною власністю на засоби виробництва. Вожді більшо-
визму не приховували такої мети, а деякі з них були аж надто відвертими.
Зокрема у вересні 1918 р. Ґ.Зінов’єв (його ім’я впродовж 1924–1934 рр. носив
колишній Єлисаветград, нині Кропивницький) висловився так: «Ми повинні
повести за собою дев’яносто мільйонів зі ста, що населяють радянську Росію.
З іншими не можна говорити, їх треба знищувати»4. Ставлячи на порядок
денний питання про зміну соціального статусу тих, кого більшовики зневаж-
ливо називали «дрібною буржуазією» – десятків мільйонів дрібних виробни-
ків і землеробів, В.Ленін підкреслював: «Головне питання революції полягає
тепер у боротьбі проти цих двох останніх класів. Щоб звільнитися від них,
треба застосувати інші методи, ніж у боротьбі проти великих землевласни-
ків і капіталістів»5. Він пропонував шукати інші методи, але його гідний по-
слідовник Й.Сталін не зупинився й перед випробуваним у ленінські часи
фізичним нищенням.
Сформульовані в Конвенції ООН юридичні норми не давали можливості
ідентифікувати всі випадки масового нищення людей як геноцид. Цілком
відповідав їм лише Голокост: нацисти або повсюдно знищували євреїв, або
створювали їм фізично неможливі умови для життя. Власне документ і роз-
робляли за «свіжими слідами». Випадки масового нищення людей, які мали
місце до Голокосту, не ідентифікувалися як геноцид й через іншу причину.
Фахівці з правової науки не бажали робити винятків при застосуванні клю-
чової норми юриспруденції: закон не має зворотної дії.
Очолювана виконавчим директором Дж.Мейсом комісія Конґресу США
з дослідження українського голоду 1932–1933 рр. не мала доступу до радян-
ських архівів і працювала здебільшого з еміґрантами, котрі пережили ко-
лективізацію й голод, а після Другої світової війни опинилися в Північній
Америці. Свідки Голодомору не могли розібратися у хитросплетіннях
4 Северная коммуна (Петроград). – 1918. – 19 сентября.
5 Ленін В.І. Повне зібрання творів. – Т.44. – К., 1970. – С.38.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
101Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
сталінської політики, але інстинкт жертв підказував, що влада мала намір
фізично знищувати їх. Комісія відтворила на основі сотень свідчень картину
подій і у квітні 1988 р. представила Конґресу США остаточний звіт.
У документі було вказано: «У 1932–1933 рр. Йосип Сталін та наближені
до нього особи вчинили геноцид проти українців»6. Але це визначення базу-
валося на висновках істориків. Тому після завершення роботи комісії укра-
їнські організації Північної Америки вирішили звернулися до правників.
З ініціативи Світового конґресу вільних українців було створено Міжнародну
комісію з розслідування голоду 1932–1933 рр. в Україні під керівництвом
професора Дж.Сандберґа. Представники північноамериканської діаспори
обрали визначних правознавців, громадський і науковий статус яких служив
в очах світової громадськості достатньою підставою об’єктивності їх суджень.
У листопаді 1989 р. комісія Дж.Сандберґа опублікувала свій вердикт.
Безпосередньою причиною масового голоду в Україні більшість її членів на-
звала надмірні хлібозаготівлі конфіскаційного характеру, тобто продрозвер-
стку, та заявила: «Комісія вважає виправданим констатувати, що якщо гено-
цид проти українського народу мав місце, він суперечив чинним на той час
нормам міжнародного права»7. Було визначено, що принцип незастосування
зворотної сили законів лише формально може бути поширений на Конвенцію
ООН від 9 грудня 1948 р. Він належав до карного права, а остання перебува-
ла поза його рамками, тому що не виносила вироків, а лише спонукала дер-
жави до співробітництва у запобіганні й засудженні геноциду8.
Юристи зазначили, що дослідження голоду 1932–1933 рр. в Україні має
бути продовжене, щоб підтвердити висновок про геноцид новими фактами.
І справді, вердикт комісії про надмірні хлібозаготівлі як безпосередню при-
чину масового голоду був недостатнім. Переростання масового голоду у стра-
хітливий Голодомор сталося, як буде показано далі, унаслідок вилучення в
українському селі всього продовольства тривалого зберігання.
Р.Конквест: терор голодом як форма геноциду
Коли наближалися 50-ті роковини голоду в Україні, громадсько-політич-
ні організації американської діаспори звернулися до директора Інституту
українських студій Гарвардського університету О.Пріцака з пропозиці-
єю розпочати науковий проект, пов’язаний із цією трагедією. Той запропо-
нував професорові Гуверівського інституту Стенфордського університету
Р.Конквесту взятися за книгу про Великий голод в Україні.
Будучи фахівцем у галузі довоєнної історії СРСР і водночас талановитим
літератором, Р.Конквест якнайкраще підходив на роль людини, яка могла
б розповісти громадськості про українську трагедію. Розголос від книги на
6 Великий голод в Україні 1932–1933 рр.: У 4 т. – Т.ІV: Звіт конгресово-президентської
комісії США з дослідження Великого голоду 1932–1933 рр. в Україні. – К., 2008. – С.619.
7 Див.: [Електронний ресурс]: http://www.ukrainianworldcongress.org/UserFiles/File/Holodomor-
Commission.pdf
8 Там само.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
102 Станіслав Кульчицький
цю тему мав бути гранично широким, тому що його попередня книга про
Великий терор 1937–1938 рр. стала світовим бестселером. Існувала лише
одна, але істотна перешкода: дослідник не знав ані української мови, ані
джерел з історії радянської України. У книзі «Великий терор» він навіть не
виокремлював українців із російської спільноти.
Справі зарадив О.Пріцак. У Мічиґанському університеті працював
один із перших фахівців української історії радянського періоду серед
американців неукраїнського походження – Дж.Мейс. Колеґи молодого до-
слідника, фахівці з історії Росії, більш ніж прохолодно сприймали його
захоплення минулим України. Тому він погодився переїхати в Гарвард
і допомогти Р.Конквестові зібрати фактичний матеріал для праці про
Великий голод. Зусиллями обох учених рукопис книги «Жнива скорботи»
було опрацьовано, він пройшов обговорення в українських громадах, був
перекладений українською, російською та 1986 р. побачив світ трьома мо-
вами майже одночасно9.
Книга «Жнива скорботи: Радянська колективізація і терор голодом»
справила шокуюче враження на світову громадськість, яка вперше дізна-
лася про заперечувану у СРСР трагедію з мільйонними жертвами. Ф.Сисин
(Альбертський університет) присвятив окрему статтю аналізу рецензій на
неї у пресі англомовного світу. Виявилося, що відразу після виходу праці
у світ (1986–1987 рр.) Р.Конквест зібрав 53 відгуки, які далеко не всі були
позитивними. У голови деяких рецензентів не вкладалася описана автором
трагедія українського села піввікової давності. Відгуки на книгу друкували-
ся в газетах і журналах у 1988 (7), 1989 (3) і 1990 (1) роках10.
У передмові до англійського видання Р.Конквест висловив вдячність
докторові Дж.Мейсу з Гарвардського університету за співпрацю і значний
доробок у дослідженні та детальному обговоренні рукопису. Весь приголом-
шливий успіх від публікації книги дістався Р.Конквестові. Однак у розмовах
зі мною Дж.Мейс признавався, що не претендував на частку цього успіху
й задоволений тим, що здобув від співпраці з уславленим професором ко-
шти на реалізацію великого проекту «Усна історія українського голоду 1932–
1933 рр.», а з 1986 р. очолив робочу групу комісії Конґресу США з розсліду-
вання Великого голоду в Україні.
Установлена Й.Сталіним інформаційна блокада трагічних подій почат-
ку 1930-х рр. у СРСР тривала нескінченно довго. Книга Р.Конквеста прорва-
ла її та змусила першого секретаря ЦК КПУ В.Щербицького знехотя визнати
факт голоду 1932–1933 рр., коли він 25 грудня 1987 р. виголошував урочисту
промову з нагоди 70-річчя встановлення радянської влади в Україні. Перед
українськими дослідниками відкрилася можливість працювати в архівах
над проблематикою Голодомору й доносити до відома громадськості резуль-
тати своїх здобутків.
9 Кульчицький С. Джеймс Мейс. – К., 2008. – С.42–43.
10 Sysyn F. Thirty Years of Research on the Holodomor: A Balance Sheet / Contextualizing
the Holodomor: the Impact of Thirty Years of Ukrainian Famine Studies / Ed. by A.Makuch,
F.E.Sysyn. – Edmonton; Toronto, 2015. – P.1–13.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
103Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
Р.Конквест вивчив історію колективізації сільського господарства, яка
здійснювалася «залізом і кров’ю», супроводжуючись загальносоюзним голо-
дом і кількома реґіональними голодоморами. Основну увагу він приділив
Україні: лише два з наявних вісімнадцяти розділів присвячено трагічним
подіям у Середній Азії, Казахстані, на Поволжі, Кубані й Дону.
Суть терору (якщо йдеться про державу) або тероризму (терор із боку
особи або недержавної організації) одна: залякуючий, аж до фізичного ни-
щення, вплив на людей із метою досягти бажаної лінії поведінки11. Терор
голодом Р.Конквест розглядав як засіб примушування селян працювати на
державу, не ремствуючи на продрозверстку, тобто реквізицію врожаю зер-
нових. «Ремствування» могло дорого обійтися хліборобам, як показував до-
свід початку 1920-х рр. Тоді з подачі В.Леніна радянська влада вперше за-
стосувала терор голодом у південних ґуберніях України. Від серпня 1921 р.
Американська адміністрація допомоги (АРА) рятувала голодуючих Поволжя,
але в охоплені не меншою посухою південноукраїнські реґіони її не пускали
аж до початку 1922 р. – на тих теренах палахкотіли антирадянські повстан-
ня. Голодування знизило до нуля повстанський потенціал села: Н.Махно
поки нув Україну, подавшись в еміґрацію, інші отамани скористалися амніс-
тією і припинили опір.
Р.Конквест уважав, що голод 1932–1933 рр. в Україні був наслідком ви-
лучення у селян критичної маси зерна врожаю 1932 р. й подальшого неба-
жання держави надати продовольчу допомогу голодуючим. Його бачення
можна проілюструвати двома абзацами з книги «Жнива скорботи»:
«Сталін будь-якої миті міг би наказати видати хліб, але утри-
мався аж до кінця весни (1933 р. – С.К.), знаючи, що голод був
у самому розпалі. Те, що Сталін мав повний доступ до інфор-
мації, ще не означає, що він планував голодомор від самого
початку12. Але те, що він продовжував уживати заходів, які
викликали голод, уже після того, як стало відомо про масову
погибель, та ще й вимагав якнайсуворішого їх дотримання,
ясно показує: він вважав голодомор прийнятною зброєю і кори-
стувався нею проти “куркульсько-націоналістичного ворога”.
Не викликає сумніву те, що результати цієї операції були ві-
домі ще до її початку. Коли сталінський режим у кінці 1932 р.
віддав наказ про збільшення продрозверстки, він спирався на
досвід 1918–1921 рр. Тоді збільшення продрозверстки закінчи-
лося катастрофічним голодом. У Кремлі не могли не розуміти,
що те ж саме трапиться і цього разу»13.
Таке уявлення про ситуацію передалося обом американським комісіям, які
слідом за Р.Конквестом досліджували причини Великого голоду – Дж.Мейса
11 Див.: Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ–ХХ ст.: Історичні нариси. – К.,
2002. – 952 с.
12 Термін «голодомор» використовує перекладач. В англомовному варіанті книги – «голод».
13 Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор. – Луцьк,
2007. – С.372.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
104 Станіслав Кульчицький
та Дж.Сандберґа. Зовнішня картина подій висвітлювалася більш-менш пра-
вильно. Проте ані Р.Конквест, ані Дж.Мейс, ані Дж.Сандберґ, не маючи
доступу до радянських архівів, не побачили основного – сталінського «ни-
щівного удару» («сокрушительного удара»). Тому кваліфікація Голодомору
як геноциду у висновках американських дослідників кінця 1980-х рр. була
непереконливою.
Слід указати на ще одну важливу обставину: у дослідженні Великого го-
лоду Р.Конквест закономірно відштовхувався від примусової колективізації
сільського господарства. Його арґументація про геноцид спиралася на тезу,
що депортуючи меншість селян у віддалені реґіони країни або знищуючи її
штучно влаштованим голодом, сталінський режим перетворював більшість
на безгласну робочу силу в одержавлених колгоспах і державних радгоспах.
Однак соціоцид не підпадав під визначення геноциду в Конвенції ООН від
9 грудня 1948 р. У першому газетному відгуку на книгу, а потім у черговому
перевиданні своєї класичної праці з економічної історії СРСР англійський
фахівець А.Ноув висловився щодо арґументації Р.Конквеста про Великий го-
лод як геноцид афористично: «Сталінський удар радше спрямовувався проти
селян, серед яких було багато українців, аніж проти українців, серед яких
було багато селян»14.
Американський історик і сам відчував слабкість своєї арґументації, адже
занотував:
«Немає жодного сумніву, що проти Радянського Союзу по-
трібно висунути звинувачення у геноциді за дії проти Украї-
ни. Принаймні, такою була точка зору професора Рафаїла
(так перекладено в україномовному виданні; насправді Ра-
фаеля – С.К.) Лемкіна, автора проекту Конвенції. Та не так
важлива формальна відповідність тих подій визначенню того,
що ж таке геноцид. Навряд чи можна заперечити, що проти
українського народу скоєно злочин: чи то в камерах смерт-
ників і таборах, чи в голодуючих селах проти мільйонів людей,
котрі були цим народом»15.
У наступні роки термін «терор голодом» став непопулярним серед екс-
пертів і політиків, які прагнули ототожнити Голодомор із геноцидом. Дійшло
до того, що вже в наш час перекладачі обох україномовних видань книги
Р.Конквеста (1993 і 2007 рр.) замінили в її підзаголовку термін «терор голо-
дом» («Terror-Famine») на термін, який був наслідком терору – «голодомор».
Концепція Р.Лемкіна
Автор терміна «геноцид» та законопроекту, який став Конвенцією ООН
про запобігання злочину геноциду й покарання за нього Р.Лемкін виклав
14 Nove A. When the Head Is Off… The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivization and the
Terror-Famine by Robert Conquest // The New Republic. – 1986, 3 November; Idem. An Economic
History of the U.S.S.R. – London, 1989. – P.170.
15 Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор. – С.316.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
105Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
своє бачення Великого голоду в Україні у промові, виголошеній у вересні
1953 р. у Нью-Йорку на українському мітинґу з нагоди 20-х роковин цієї
трагедії. Готуючись до виступу, Р.Лемкін написав його текст під назвою
«Радянський геноцид в Україні», який зберігається в Нью-Йоркській пу-
блічній бібліотеці. Професор Монреальського університету Р.Сербин від-
найшов його та 2008 р. опублікував англійською й українською мовами16.
Він же видав цей матеріал окремою книжкою зі своєю вступною статтею
«Концепція злочину геноциду Рафаеля Лемкіна та його аналіз українсько-
го геноциду»17.
І раніше, і пізніше Р.Сербин неодноразово звертався до ідей, вислов-
лених Р.Лемкіним, не тільки пропаґуючи їх, а й полемізуючи з тими, хто
фальсифікував цю концепцію18. Виступаючи на міжнародних заходах у різ-
них країнах (до речі, Р.Сербин був організатором першої у світі наукової
конференції з проблематики голоду 1932–1933 рр. в Україні, що відбулася
в Монреальському університеті 1983 р.), він активно поширює концепцію
Р.Лемкіна. Зокрема його останній виступ в Україні прокоментував профе-
сор В.Бойко19. За назвою статті в газеті «День» можна бачити, що Р.Сербин
уважає за необхідне об’єднати підходи Р.Лемкіна й Р.Конквеста, Дж.Мейса
в дослідженні Голодомору.
Концепція Р.Лемкіна стала відомою нам двома десятиліттями пізніше,
ніж книга Р.Конквеста, хоч була сформульована на третину століття раніше.
Логіка вимагає розглянути її після положень Р.Конквеста і Дж.Мейса про
терор голодом як причину геноциду, узгоджуючи ці положення з наявними в
розпорядженні сучасної історичної науки фактами, а також з ідеями, вислов-
леними Р.Лемкіним. За такого підходу стає можливим відтворити реальну
картину Голодомору та надати правникам надійний ґрунт для висновку про
те, що ця українська трагедія справді була геноцидом.
Р.Лемкін пов’язував подію, якою був Великий голод в Україні, із про-
цесом: систематичним винищенням української інтеліґенції – мозку нації,
священиків і вищого духівництва – душі нації, великої кількості хліборобів –
хранителів традицій, фольклору, музики, національної мови й літератури,
національного духу України. Проти селян було застосовано найстрашнішу
зброю – виморювання голодом. «Голод був потрібний радянській владі, – го-
ворив Р.Лемкін на нью-йоркському мітинґу у вересні 1953 р., – отже, вона
16 Holodomor: Reflections on the Great Famine of 1932–1933 in Soviet Ukraine / Ed. by L.Lu-
ciuk. – Appendixes. – Kingston, Ontario, 2008. – P.235–242; Сучасність. – 2008. – №11. – С.40–45.
17 Див.: Рафаель Лемкін: радянський геноцид в Україні (стаття 28 мовами). – К., 2009. –
208 с.
18 Serbyn R. The Ukrainian Famine of 1932–1933 and the United Nations Convention on
Genocide // Famine in Ukraine 1932–1933: Genocide by Other Means / Еd. T.Hunсzak, R.Serbyn. –
New York, 2007. – P.34–44; Сербин Р. Осмислення Голодомору в світлі Конвенції ООН про
геноцид // Архіви України. – 2008. – №3/4. – С.53–62; Його ж. R.Lemkin on the Ukrainian
Genocide // Journal of International Criminal Justice, Oxford University Press, 2009, 7, no.1. –
P.123–130; Його ж. Боротьба Івана Химки з «українськими митами»: хибні методи // Критика. –
2012. – №6. – С.15–18.
19 Бойко В. Необхідно переосмислити Голодомор: Лемкін та Мейс залишили нам добрі
підказки // День. – 2018. – 29 січня.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
106 Станіслав Кульчицький
створила його “на замовлення”, накладаючи надзвичайно високу зернову
квоту як державний податок»20. Таким чином, обґрунтування Великого го-
лоду надмірним вилученням урожаю зернових уважав цілком достатнім і
Р.Лемкін.
Сталінський «нищівний удар» був настільки замаскованим, що основна
причина Голодомору залишалася незрозумілою впродовж багатьох десяти-
літь. Це заважало визнати його геноцидом. Захисники політики Кремля вка-
зували на те, що радянський уряд велику частину врожаю зернових експор-
тував, щоб здобути валюту для індустріалізації країни (Р.Лемкін теж визнав
у промові цей незаперечний факт)21. Отже негаразди радянської економіч-
ної політики виправдовувалися арґументом, який неодноразово озвучував
Й.Сталін: ми відстали від провідних держав на 100 років, нам треба за 10 ро-
ків надолужити відставання, якщо цього не зробимо, нас зімнуть. Кінцевий
висновок Р.Лемкіна звучав так:
«Якщо радянська програма досягне успіху, якщо інтелігенцію,
священиків і селян вдасться ліквідувати, Україна загине так
само, наче було б убито усіх без винятку українців, бо вона
втратить ту частину народу, що зберігала і розвивала її куль-
туру, її вірування, її об’єднавчі ідеї, які прокладали їй шлях і
давали їй душу, тобто зробили її нацією, а не просто населен-
ням»22.
Такий висновок дозволяв характеризувати довготривалу стратегію
Кремля щодо України як насичену рисами геноциду. Однак Конвенція
ООН вимагала шукати геноцид у подіях, а не у процесі, що тривав
десятиліттями.
Вадою концепції Р.Лемкіна стало ув’язування в одному понятті трьох
різних форм нищення українського народу імперською владою: асиміляції,
етноциду, геноциду. Як дореволюційна, так і радянська Росія однаковою мі-
рою претендувала на етнічну територію українців, їхню багатовікову історію,
їхню етнічну самоназву та й на самих українців, уважаючи їх етнографічною
«гілкою» «великоросів». У листопаді 1918 р. лідер партії конституційних де-
мократів П.Мілюков в інструктивному листі російській делеґації, що збира-
лася брати участь в Паризькій мирній конференції, писав, що «з українцями
неприпустимі ніякі розмови», адже саме поняття «український народ» начеб-
то «вигадане німцями». Мовляв, офіційне визнання слів «Україна» й «укра-
їнці» неминуче потягне за собою зменшення російського народу на понад
третину, відріже російські землі від Чорного моря. Коли б навіть «Україна на
мировім конгресі й була включена в склад російської держави, але зберегла
цю назву, то ми б залишили й на будуче багате поле діяльності для сепара-
тистів, бо поки існує окремий народ, доти домагання своєї окремої держави
20 Рафаель Лемкін: радянський геноцид в Україні... – С.40.
21 Там само.
22 Там само. – С.41.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
107Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
завжди буде мати ґрунт і рацію»23. Століттям пізніше керівник Російської
Федерації В.Путін своїми заявами про українців і росіян як «один народ»
фактично підтримав судження дореволюційних російських українофобів.
Зазначена вада концепції Р.Лемкіна зникає, якщо поєднати її в єдине
ціле з концепцією Р.Конквеста, Дж.Мейса. Таке поєднання допоможе нам
представити у властивому світлі формулу А.Ноува: нищівний удар сталін-
ської держави-комуни насправді спрямовувався проти українців, серед яких
було багато селян, а не проти селян, серед яких було багато українців.
Російська юридична система оцінила вибуховий характер опублікова-
ної Р.Сербиним книги «Рафаель Лемкін: радянський геноцид в Україні».
20 травня 2015 р. Мєщанський районний суд Москви вніс її до федерально-
го списку «екстремістських матеріалів». Тепер перетин кордонів Російської
Федерації загрожує Р.Сербину ув’язненням – від 15 діб до 4 років24.
Ленінсько-сталінська держава-комуна
Чому створена В.Леніним і вдосконалена Й.Сталіним держава-комуна
виявилася морально та фізично здатною знищувати мільйони своїх грома-
дян? Внутрішня готовність до нищення «класово чужих» прошарків суспіль-
ства існувала як елемент комуністичної ідеології. Догми «пролетарського
інтернаціоналізму» давали карт-бланш для ліквідації «буржуазних націона-
лістів» у середовищі будь-якої нації в довільних кількостях. Ось тільки важ-
ко уявити собі, якими фізичними засобами держава спромоглася позбавити
їжі мільйони селянських дворів на величезних просторах України та Кубані.
Через три десятиліття після розпаду ленінсько-сталінської держави-комуни
варто уважніше придивитися до особливостей її функціонування в найбільш
хижі часи, які дістали офіційну назву періоду «побудови основ соціалізму».
Характеризуючи специфіку радянської влади, треба відштовхнутися від
такого визначення Р.Пайпса: «Державна влада у країні формально нале-
жала ієрархічно організованим, демократично обраним радам. Фактично ж
вони були тільки фасадом, за яким приховувався справжній суверен – ко-
муністична партія»25. Дійсно, народ, який уперше здобув суверенність після
падіння самодержавства, утратив її після приходу до влади більшовиків і
розгону ними демократично обраних Установчих зборів. Однак процитоване
визначення показує, наскільки найбільш інформовані фахівці Західного сві-
ту не розуміли глибинної суті винайденого В.Леніним політичного режиму
внаслідок тієї простої причини, що перебували поза ним.
В.Ленін скористався радами, які з’явилися в російських революціях 1905
і 1917 рр., щоб сформувати унікальну в історії людства двоканальну держа-
ву з двома владними конструкціями – радянською, представленою в кон-
ституціях, і партійною – у конституціях не представленою. На відміну
23 Дорошенко Д. Українська Гетьманська Держава 1918 р. – Нью-Йорк, 1954. – С.411.
24 Російський суд визнав екстремістом творця терміну «геноцид» [Електронний ресурс]:
http://www.istpravda.com.ua/short/2015/11/26/148760/
25 Пайпс Р. Россия при большевиках. – Москва, 1997. – С.183.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
108 Станіслав Кульчицький
від інших країн, ленінська держава-комуна не височила над суспільством,
а занурювалася в нього. Ця держава не вдавала народну, вона справді була
нею, хоч її населення суверенітетом не володіло. У 1917 р. повсталий народ
створив ради робітничих і солдатських (здебільшого селянських за походжен-
ням) депутатів як органи свого революційного волевиявлення. Він дозволив
більшовикам, котрі обіцяли йому все й відразу, оволодіти радами зсереди-
ни. Тим часом В.Ленін створював свою партію на засадах «демократичного
централізму», які забезпечували крайній ступень централізації державно-
го управління за зовнішньої демократичності, цілковиту слухняність ниж-
чих за ієрархією ланок вищим і максимальну дисциплінованість. Ця партія
витіснила з рад конкурентів та залишила в них, окрім більшовиків, тільки
«співчуваючих» їм безпартійних депутатів. Перетворивши ради на свій філі-
ал, вона зберегла організаційну відособленість, турбуючись про те, щоб на-
селення обирало в радянські органи влади тільки тих, на кого вказували
парткоми. Р.Пайпс говорив про «демократично обрані ради», але колишні
«радянські люди» пам’ятають, що вони обирали в радянські органи тільки
кандидатів від «блоку комуністів і безпартійних». Він стверджував, що влада
належала радам тільки формально, але й тут помилявся: ради наділялися
повноцінною управлінською владою. У резолюції VІІІ з’їзду РКП(б), де впер-
ше визначалися відносини між партією й радами, указувалося: «Партія ста-
рається керувати діяльністю рад, але не замінювати їх»26.
Партія більшовиків, а точніше – її вожді брали на себе диктаторські
функції. Після повернення з еміґрації В.Ленін так визначив характер май-
бутньої влади: «Така влада є диктатурою, тобто спирається не на закон, не
на формальну волю більшості, а прямо, безпосередньо – на насильство»27.
Відразу після взяття влади вождь більшовиків створив матеріалізоване вті-
лення цієї диктатури – органи державної безпеки. Обґрунтовуючи репресив-
ні функції Всеросійської надзвичайної комісії у виступі на ІХ Всеросійському
з’їзді рад (грудень 1921 р.), він заявив: «Без такої установи влада трудящих
існувати не може»28.
«Влада трудящих» складалася з двох взаємопереплетених вертикалей –
партійної (диктаторської) й радянської (управлінської). Кожна компартійно-
радянська ланка влади, яку назвали «радянською», «вгризалася» за горизон-
таллю в народну товщу всіма підконтрольними організаціями, будованими
на засадах «демократичного централізму». Зокрема компартійна ланка – ор-
ганізаціями багатомільйонної партії, ще численнішим комсомолом із під-
порядкованими йому спілками піонерів та жовтенят, жіночими й ветеран-
ськими товариствами, натомість радянська – усіма державними установами,
профспілковими, кооперативними, громадськими організаціями. Додаткова
вертикаль державної безпеки перепліталася з партійною, користуючись
послугами мільйонів навербованих пільгами або примусом секретних
26 КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. – Т.2. – К., 1979. –
С.75.
27 Ленін В.І. Повне зібрання творів. – Т.31. – С.341.
28 Там само. – Т.44. – С.313.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
109Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
співробітників (сексотів). Непідконтрольні владі громадські асоціації гори-
зонтального типу були або знищені, або вертикалізовані. Занурившись у сус-
пільство, радянська держава здобула здатність організовувати всенародні
рухи й кампанії (наприклад, стаханівський рух, повоєнну «боротьбу за мир»,
на останньому етапі сталінщини – антисемітську кампанію).
Створені в Україні 1920 р. комітети незаможних селян надали державі
істотну допомогу у стягненні продрозверстки, а на останньому етапі свого іс-
нування відіграли важливу роль у реалізації сталінського «нищівного уда-
ру», тобто в конфіскації всіх запасів продовольства тривалого зберігання у
своїх більш заможних односельців. Ситуація в українському селі була май-
стерно відрежисована сталінським режимом, і навряд чи можна звинувати-
ти голодних незаможників в організації геноциду: вони одержували конфіс-
коване продовольство як бонус.
Колосальні можливості двоканальної структури політичного режиму в
конструюванні нібито незалежних, але цілком підпорядкованих Кремлеві
національних радянських держав не стали секретом для такого фахівця з
російської історії, як Р.Пайпс:
«Як тільки заселені неросіянами території знову завойову-
валися і вводилися у склад нової радянської імперії, вони
діставали фікцію державності за умови, що їх установи теж
починали контролюватися (“паралізуватися”, за словами
Леніна) РКП(б). Що ж до партії, то її Ленін зовсім не збирався
подрібнювати за національною ознакою. Результатом ставав
федералізм з усіма ознаками державності, здатними нібито
задовольнити основні вимоги неросійського населення, який
приховував жорстко централізовану диктатуру з центром у
Москві»29.
Справді, ради в кожній ланці владної вертикалі підпорядковувалися
партійним комітетам. Вони «паралізувалися» партією, якщо у Кремлі вва-
жали це за потрібне. Але вони були реальною владою, у тому числі в націо-
нальних республіках. Вождям доводилося постійно стежити за тим, аби не
втратити контроль над національними радами, і навіть за тим, щоб філіа-
ли РКП(б) у цих республіках зберігали лояльність щодо центру. Твердячи
про другорядність національного питання і його підпорядкованість класо-
вому, вожді насправді ставилися до національної периферії з підвищеною
увагою. Особливо пильно вони наглядали за процесами, що відбувалися в
Україні – найбільшій за людськими й матеріальними ресурсами національ-
ній республіці.
У політико-адміністративний та адміністративно-територіальний поді-
ли країни було закладено принцип політизації етнічності. Ленінський уряд
залишив ґубернський поділ для російських реґіонів, а в неросійських ство-
рював національні політико-адміністративні або адміністративно-територі-
альні одиниці. За винятком національних районів, вони одержували назву
29 Пайпс Р. Россия при большевиках. – С.184.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
110 Станіслав Кульчицький
тієї національності, яка становила більшість населення. Титульними нація-
ми ставали українці в УСРР, молдовани в межах утвореної в її складі мол-
давської автономії, а також представники інших національностей – у межах
утворених в Україні національних районів (росіяни, греки, болгари, поля-
ки, німці, євреї). Люди тієї самої національності вважалися представниками
титульної нації в кордонах власних адміністративно-територіальних утво-
рень і представниками національних меншин – поза ними. Статус росіян в
Україні був двозначним: офіційно вони вважалися національною меншиною
в республіці, але неофіційно вожді більшовиків розглядали їх як титульну
націю загальносоюзного масштабу. Українці у СРСР мали три різних ста-
туси: представників титульної нації в УСРР, претендентів на титульну на-
цію – у випадку об’єднання українізованих районів Північного Кавказу з
УСРР (із чим були категорично незгодні у Кремлі), та національної менши-
ни – в усіх інших реґіонах. Коли вивчається питання, проти кого в УСРР і
на Північному Кавказі було спрямовано терор голодом (згадаємо наведену
вище формулу А.Ноува), важливо враховувати такі нюанси.
Народи, яким Кремль спочатку дозволив жити у формально незалеж-
них радянських республіках, здобули під час утворення СРСР конституцій-
не право на вихід із федерації. Це були титульні нації з державницьким
статусом. Усі інші (в автономних республіках і національних районах) задо-
вольнялися принципом «учитися й розмовляти в усіх радянських установах
рідною мовою»30, але без державницького антуражу. Різниця між титульни-
ми націями союзних республік і всіма іншими полягала в тому, що першим
перешкоджала вийти з СРСР і стати повноцінними націями партійна дикта-
тура, а другі мали офіційний статус етнічних націй.
Слід визнати, що конституційне положення про можливість виходу союз-
них республік зі складу СРСР нікого не вводило в оману, адже всі розуміли,
що воно не підкріплене законодавством і цілковито нереальне в умовах «дик-
татури пролетаріату». В.Ленін дозволив собі в довірчому листі, адресованому
Й.Сталіну та іншим членам ЦК РКП(б), так висловитися з приводу цієї кон-
ституційної норми: «Дуже природно, що “свобода виходу з союзу”, якою ми
виправдуємо себе, виявиться пустим папірцем, нездатним захистити росій-
ських інородців від навали тієї істинно руської людини, великороса-шовініс-
та, по суті, негідника і насильника, яким є типовий російський бюрократ»31.
Проте історики, які звикли вивчати те, що відбулося, не беруть до уваги звич-
ки політиків прораховувати можливі варіанти розвитку подій у майбутньому
та робити реальні кроки для недопущення виникнення несприятливих для
них ситуацій. Така риса була особливо притаманна Й.Сталіну, який вико-
ристовував державний терор переважно з превентивною метою.
Справді, союзні республіки могли скористатися правом сецесії тільки
у кризовій ситуації. Криза спричиняла послаблення або навіть зникнен-
ня силового поля компартійної диктатури, що тримало союзні республіки
30 В.І.Ленін про Україну. – Ч.2. – К., 1969. – С.359.
31 Ленін В.І. Останні листи і статті. – К., 1989. – С.17.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
111Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
вкупі. Водночас Кремль міг застосувати проти них превентивні репресії,
аби запобігти розпадові багатонаціональної держави. Тому слід наголо-
сити: попри свою пустопорожність, конституційна норма про можливість
виходу із СРСР була смертельно небезпечною для народів, які прагнули
незалежності.
У другій половині 1932 р. у СРСР виникла кризова ситуація. Ряд діячів
російського уряду (О.Смирнов, В.Толмачов, М.Ейсмонт) почали розглядати
«ґенеральну лінію» ЦК ВКП(б) в її сталінському варіанті як загрозу для пар-
тії та країни. Розуміючи небезпеку, котра йшла в першу чергу від України,
Й.Сталін 11 серпня 1932 р. під час відпочинку на Кавказі написав у Москву
Л.Каґановичу, який залишався «на господарстві», довірчий лист із такими
одкровеннями:
«Якщо не візьмемося негайно за виправлення становища на
Україні, Україну можемо втратити. Майте на увазі, що Пілсуд-
ський не спить, і його аґентура на Україні набагато сильніша,
ніж думають Реденс (голова ДПУ УСРР – С.К.) або Косіор (ґе-
неральний секретар ЦК КП(б)У – С.К.). Майте також на увазі,
що в Українській компартії (500 тисяч членів, хе-хе) перебуває
не мало (так, не мало!) гнилих елементів, свідомих і несвідо-
мих петлюрівців, нарешті – прямих аґентів Пілсудського. Як
тільки справи стануть гірше, ці елементи не забаряться від-
крити фронт усередині (й поза) партії, проти партії»32.
У центральному компартійно-радянському керівництві «справи стали
гірше» тільки в 1988–1991 рр. Тоді УРСР, користуючись нормами радянських
конституцій, цілком леґітимно вийшла зі складу СРСР. Натомість чеченська
автономна республіка не змогла звільнитися з-під опіки Москви навіть піс-
ля двох кровопролитних війн: автономні республіки були «прив’язаними» до
держави, а не до партії.
Економічна катастрофа
Створювана В.Леніним держава була «робітничо-селянською», але по-
збавляла робітників і селян суверенності й забезпечувала вождям більшовиз-
му політичну диктатуру. Та засновникові партії більшовиків була потрібна
не тільки політична, а й економічна диктатура, тобто, як він висловлював-
ся, «держава-комуна». Тому В.Ленін і його однодумці скористалися ідеями
«Маніфесту Комуністичної партії» К.Маркса й Ф.Енґельса, щоб експропрію-
вати суспільство та зосередити володіння, користування, розпорядження
засобами виробництва в контрольованій ними державі.
Соціально-економічні перетворення в радянській Росії й поневолених
нею національних державах відбувалися під комуністичним гаслом «лікві-
дації приватної власності на засоби виробництва». «Маніфест Комуністичної
партії» безапеляційно стверджував: «Комуністи можуть виразити свою теорію
32 Сталин и Каганович: Переписка 1931–1936 гг. – Москва, 2001. – С.274.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
112 Станіслав Кульчицький
одним положенням: знищення приватної власності»33. Класики марксизму
поділяли комунізм на дві фази за ознакою розподілу: соціалізм із розподі-
лом за працею та власне комунізм – із розподілом за потребами. Однак, на
їхнє переконання, за виробництвом матеріальних благ соціалізм і повний
комунізм не відрізнялися один від одного. Логіка у цьому була: ліквідація
приватної власності на засоби виробництва мала супроводжуватися заміною
вільного ринку розподілом матеріальних благ (за працею або за потребами).
Уважаючи свою доктрину науковою, на відміну від попередніх утопічних ко-
муністичних учень, К.Маркс та Ф.Енґельс запевняли, що ліквідація приват-
ної власності обернеться появою власності колективної.
Фактично ж комуністичний експеримент вождів більшовизму призвів до
появи такого симулякра, як «загальнонародна форма власності». Зроблена
в 1930 р. поступка селянству, коли Й.Сталін погодився створювати артілі,
а не комуни, тобто залишити селянам частину їхньої приватної власності,
обернулася появою ще одного симулякра – «колгоспно-кооперативної фор-
ми власності» як початкового етапу на шляху її переростання у «загально-
народну». Насправді ж під час соціально-економічних перетворень 1920–
1930-х рр. знищувалися попередні власники, а не приватна власність як
така. Володіння, користування й розпоряджання засобами виробництва
зосереджувалося на вершині компартійно-радянської піраміди влади.
Якщо перейти з теоретичної площини у сферу реальної політики,
то побачимо наполегливі намагання вождів більшовизму ліквідувати у
ході «соціалістичного будівництва» ринок і товарно-грошові відносини.
Наштовхнувшись натомість на економічний колапс у 1920–1921 рр., В.Ленін
перейшов до нової економічної політики, а попередню політику охаракте-
ризував без визначення конкретних персон або політичних сил, але досить
рішуче: «Така політика була б дурістю і самогубством тієї партії, яка спробу-
вала б її. Дурістю, бо ця політика економічно неможлива, самогубством, бо
партії, які пробують подібну політику, зазнають неминуче краху»34.
Починаючи новий штурм, центральним пунктом якого було позбавлен-
ня селянства приватної власності на засоби виробництва, Й.Сталін проіґно-
рував це попередження. Згортаючи неп у грудні 1927 р., він домігся вклю-
чення в резолюцію ХV з’їзду ВКП(б) тези про те, що товарообіг з успіхами
«будівництва соціалізму» дедалі більше перетворюватиметься на продукто-
обмін, а торговельний апарат буде замінений апаратом «соціалістичного роз-
поділу продуктів»35. Від 1929 р. мережа державної торгівлі почала ставати
розподільчим апаратом, який постачав продовольство лише тим, кому дер-
жава видавала картки. Ринкова торгівля хлібом була заборонена, тому що
неґативно впливала на хлібозаготівлі. Призначені для сільського споживача
промтовари передавалися до фонду «отоварювання» хлібозаготівель.
33 Маркс К., Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії // Їх же. Твори. – Т.4. – К.,
1959. – С.422.
34 Ленін В.І. Повне зібрання творів. – Т.43. – С.203.
35 КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. – Т.4. – К., 1980. –
С.41.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
113Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
Спроба Й.Сталіна здійснити комунізацію села в першому кварталі
1930 р. наразилася на шалений опір селянства. Згадуючи ці події на лютнево-
березневому 1937 р. пленумі ЦК ВКП(б), він зазначив: «Це був один із найне-
безпечніших періодів у житті нашої партії»36. Показово, що в березні 1930 р.
в УСРР відбулося 2945 заворушень проти 1275 у Центральній Чорноземній
області, на Північному Кавказі та в районах Нижнього Поволжя, разом узя-
тих37. Л.Гриневич наводить десятки закликів українських повстанців боро-
тися за відновлення Української Народної Республіки38.
Суцільна колективізація села припинилася тоді на півроку, але з осені
1930 р. відновилася – уже в артільній формі. Колгоспники одержали право
на присадибне господарство (з коровою, дрібною худобою і птицею), яке існу-
вало під виглядом особистої власності, хоч насправді це була приватна влас-
ність. Артіль стала своєрідним «дволиким Янусом». Одним своїм «ликом»
вона оберталася до планово-директивної економіки, а другим – дивилася на
ринкову, тобто на живе виробництво, що функціонувало завдяки природній
зацікавленості виробника. Артільна форма колгоспу передбачала наявність
товарно-грошових відносин, причому не тільки в обмеженій сфері сільсько-
господарського виробництва, а й у всій економіці.
Й.Сталін уважав цю поступку селянству тимчасовою. У резолюції
ХVІ з’їзду ВКП(б), який відбувся у червні 1930 р., підкреслювалося, що на
даній стадії основною формою колгоспу є артіль, але припускалося, що «кол-
госпний рух може підсилитися до вищої форми – комуни»39. М.Вознесенський,
який тоді робив стрімку кар’єру в галузі економічного управління, пропо-
нував широко застосовувати трудові одиниці («троди»), «готуючись до того
часу, коли червінці заміняться трудоднями». Прямий соціалістичний облік
і контроль у трудових одиницях М.Вознесенський уважав нагальною спра-
вою40. На ХVІІ партконференції (січень – лютий 1932 р.) завідуючий аґітпро-
пом ЦК ВКП(б) О.Стецький і секретар Північнокавказького крайкому партії
Б.Шеболдаєв назвали гроші й торгівлю «пережитками старого суспільства»41.
Ті дослідники, які встановлюють першопричину голоду 1932–1933 рр. у
СРСР (не плутати з голодоморами в УСРР і на Кубані!), ведуть відлік по-
дій з осені 1929 р., коли з’явилася стаття Й.Сталіна «Великий перелом» та
рішення листопадового пленуму ЦК ВКП(б) про перехід до форсованої ко-
лективізації села. Проте руйнування традиційного укладу сільського жит-
тя шляхом насильницької колективізації слід уважати причиною голоду
лише до певної межі. Першопричиною була спроба держави-комуни пере-
йти, як у 1918–1920 рр., до позаринкових форм економічних відносин між
36 Правда (Москва). – 1937. – 1 апреля.
37 Viola L. Peasant Rebels under Stalin. Collectivization and the Culture of Peasant Resis-
tance. – New York; Oxford, 1996. – P.138–139.
38 Гриневич Л. Виявлення національної ідентичності українського селянства в роки
колективізації // Голод 1932–1933 рр. в Україні: причини та наслідки. – К., 2003. – С.421–425.
39 КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. – Т.4. – С.431.
40 Вознесенський Н.А. Хозрасчёт и планирование на современном этапе. – Москва, 1931. –
С.12, 16.
41 ХVII конференция ВКП(б): Стенографический отчёт. – Москва, 1932. – С.180, 193.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
114 Станіслав Кульчицький
містом і селом. На практиці це виявлялося: а) у придушенні вільного ринку;
б) у переході держави до придбання сільськогосподарської продукції (для
постачання міського населення, армії та на експорт) шляхом її примусово-
го вилучення в довільних кількостях. Узимку 1927–1928 рр. продрозверстка
виникла у вигляді надзвичайних заходів, а в наступну зиму надзвичайні за-
ходи стали звичайними.
Перехід держави від продподатку (функціонував за непу), який стягу-
вався в певному відсотку від виробленої продукції, до конфіскаційної про-
дрозверстки викликав такий самий ефект, як за ленінського штурму 1918–
1920 рр., – економічну катастрофу. Новоутворені колгоспи занепадали,
держава надолужувала свої втрати за рахунок споживчої норми селян,
останні відповідали на це, щоб не померти з голоду, зосередженням трудо-
вих зусиль на присадибному господарстві, нехтуючи колективним, і так –
із року в рік у дедалі зростаючому темпі. Дефіцит хліба в розпорядженні дер-
жави призводив до зняття з карткового постачання цілих категорій міського
населення, скорочення експорту зерна й відповідно – зменшення валютних
надходжень. Загроза неповернення іноземних короткострокових кредитів
(довгострокові позики радянському урядові були недоступними) могла обер-
нутися конфіскацією зарубіжної власності за судовими позовами. Довелося
скоротити капіталовкладення у важку індустрію та на розбудову армії. Щоб
здобути валюту для термінових платежів, уряд почав розпродаж унікальних
творів мистецтва, але цим тільки обвалив ціни на зарубіжних аукціонах.
Довільність у розверстанні хлібозаготівельного плану знову актуалі-
зує питання, яке поставив А.Ноув: українці чи селяни?
Фактичні заготівлі хліба в Українській СРР у порівнянні з чотирма ін-
шими хлібовиробними реґіонами європейської частини Росії (Центральний
Чорноземний район, Північний Кавказ, Середня Волґа, Нижня Волґа), ра-
зом узятими, виглядали так (у млн пудів)42:
Рік Україна Чотири реґіони європейської частини Росії
1930 436,7 400,1
1931 415,4 439,1
1932 262,6 432,1
Для порівняння: у 1925/1926 господарському році з України було вивезе-
но 122 млн, а у 1926/1927 – 139 млн пудів зерна43.
Питома вага УСРР у загальносоюзних хлібозаготівлях знижувалася з
33,4% у 1930 до 30,3% у 1931 і 23,5% у 1932 рр.44 Однак це зниження не
можна розглядати як зменшення тиску на Україну. Навпаки! Зниження об-
сягу хлібозаготівель за абсолютними й відносними величинами викликалося
42 Голод в СССР: 1929–1934. – Т.2 (июль 1932 – июль 1933): Документы / Отв. ред.
В.В.Кондрашин. – Москва, 2012. – С.19–20.
43 Гриневич Л. Голод 1928–1929 років у радянській Україні. – К., 2013. – С.25.
44 Там же. – С.20.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
115Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
тим, що продрозверстка, будучи руйнівною для сільського господарства
в усіх реґіонах, виявилася особливо руйнівною саме в УСРР. Адже ані до
революції, ані в роки непу республіка не давала стільки товарного зерна,
скільки всі інші хлібовиробні райони європейської частини Росії разом узяті.
Планування хлібозаготівель – річ цілком суб’єктивна, і ми не знайдемо до-
кументів, які проливали б світло на причини особливого тиску Кремля на
Україну. Однак результат такого тиску лежить на поверхні. Сільське госпо-
дарства УСРР виснажувалося, втрати врожаю зростали рік від року внаслі-
док побажання безпосередніх виробників ставитися з належною увагою до
вирощування і зберігання збіжжя, яке держава забирала в довільних кіль-
костях. Оскільки урожай зменшувався в республіці істотно більшими тем-
пами, ніж в інших реґіонах СРСР, викликаючи скорочення частки УСРР у
загальносоюзних хлібозаготівлях, держава забирала собі ту його частину, ко-
тра повинна була забезпечувати як посівну кампанію наступного року, так і
споживчу норму сільськогосподарських виробників. Хлібозаготівлі з урожаю
1931 р., які тривали до весни наступного року, поглинули майже весь уро-
жай і спричинили важкий голод. Лютою голодною смертю загинули десятки
тисяч людей.
Голодомор датується двома роками, що цілком закономірно. Проте хлі-
бозаготівлі з урожаю 1931 р., які закінчилися голодом, і сталінський терор
голодом, що розпочався у два останніх місяці 1932 р., – це явища різного по-
рядку. Обидва голодування треба розвести у часі, щоб встановити, яку дока-
зову базу маємо для кваліфікації Голодомору як геноциду.
Хлібозаготівлі зі врожаїв 1930–1932 рр. Й.Сталін використовував для
покарання українських селян за опір колективізації, інтенсивність якого
багаторазово перевищувала все те, із чим він зустрівся в інших реґіонах.
Отже сталінський терор спрямовувався не проти селян як таких, а проти
українських селян. Мешканці УСРР це усвідомлювали – маємо досить до-
кументальних свідчень. Наприклад, у вересні 1932 р. службовець лісництва
у с. Веприк Фастівського району, член КП(б)У Сосновський говорив одно-
сельцям: «В РСФРР зовсім інша республіка, селяни мають хліб та інше, так
само, як ми раніше мали, а Україну так оголили, хоч тікай»45. Тоді ж, у ве-
ресні 1932 р., співробітники ВУАН В.Денисенко і С.Глушко попросили сво-
го колеґу, який поїхав до Москви попрацювати в архівах, передати їхньому
спільному вчителеві М.Грушевському таке: «Щодо політичного становища
слід сказати, що в Україні панує жахливий голод, вимирають цілком села й
повіти, особливо підкреслити жахливу смертність серед дітей. Пояснити це
як політику, спрямовану на те, щоб остаточно заламати українську націю як
єдину національну силу, здатну на серйозний опір. Одні вимруть, інші розсі-
ються по безкрайніх просторах Росії»46. До М.Грушевського повідомлення не
дійшло, а ми знаємо про цей факт тільки тому, що колеґа цих співробітників
виявився сексотом органів держбезпеки.
45 Розсекречена пам’ять: Голодомор 1932–1933 років в Україні в документах ГПУ–НКВД. –
К., 2007. – С.259.
46 Там само. – С.291.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
116 Станіслав Кульчицький
Отже українці чи селяни? Поза всяким сумнівом, примусова суцільна ко-
лективізація супроводжувалася в радянському селі величезним спротивом
селян. Але, як ми вже бачили з даних Л.Віоли47, цей опір найбільш яскраво
проявився в Українській СРР. Відповідь Й.Сталіна на протест була двоякою.
У рамках усієї країни він у 1930 р. зробив істотну поступку селянам, відмо-
вившись продовжувати колективізацію у формі комунізації. Проте одночасно
він використав хлібозаготівлі як спосіб терору голодом, спрямованого проти
українських селян. Треба взяти до уваги ще й те, що сталінський терор 1930–
1931 рр. в УСРР поширився не тільки на селян, але й на «небільшовицьку»
українську інтеліґенцію (хоч «більшовицька» українізація в республіці ані-
скільки не припинялася), а також на національну церкву. У січні 1930 р.
під тиском влади Українська автокефальна православна церква змушена
була «самоліквідуватися» у зв’язку з інкримінуванням їй «антирадянської
діяльності», зокрема «участі» у сфабрикованій органами держбезпеки «спра-
ві Спілці визволення України». Після цього почалося планомірне винищен-
ня владою священиків і першоієрархів УАПЦ. Уся сума фактів свідчить про
одне: радянська влада тероризувала українських селян як українців.
Події в українському селі ми розглядаємо під кутом зору геноциду. Тому
важливо зафіксувати ту точку у відносинах між сталінською державою й се-
лянами, коли державний терор голодом набув ознак геноциду. Голод пер-
шої половини 1932 р., який був наслідком репресивних хлібозаготівель зі
врожаю 1931 р., не мав таких ознак. У радянського уряду ще не було наміру
показово знищити кілька мільйонів українських селян, щоб змусити всіх ін-
ших відмовитися від спротиву владі в активній і пасивній формах.
Реагуючи на голод, уряд навесні 1932 р. наказав наркоматові зовніш-
ньої торгівлі СРСР повернути з портів 15 тис. т кукурудзи і 2 тис. т пшениці.
Зняте з експорту зерно передавалося Українській СРР. У Китаї, Персії та
Канаді було закуплено 9,5 млн пудів збіжжя. Це дало можливість припи-
нити вивіз хліба з України до Закавказзя й перекинути 4 млн пудів зерна з
Центрального Чорноземного району до УСРР48.
Ті з селян, кому пощастило виїхати за межі республіки, могли придбати хліб
і привезти його додому. 18 червня 1932 р. в листуванні з Л.Каґановичем Й.Сталін
роздратовано зауважив: «Кілька десятків тисяч українських колгоспників усе ще
роз’їжджають по всій європейській частині СРСР і розкладають нам колгоспи сво-
їми скаргами і скиглінням»49. Станом на середину липня 1932 р., як зазначалося в
довідці секретно-політичного відділу ОДПУ, з окремих сільських районів УСРР у
пошуках продовольства виїхало до половини населення. 21 район, за даними чекіс-
тів, покинули 116 тис. біженців50 (у республіці налічувалося в той час 484 райони).
Співробітники секретно-політичного відділу ОДПУ нарахували в
Українській СРР із 1 січня по 15 липня 1932 р. 923 масових виступи проти
47 Див. прим.37.
48 Трагедия советской деревни: Коллективизация и раскулачивание: Документы и
материалы. – Т.3 / Отв. ред. И.Зеленин. – Москва, 2001. – С.362–363, 365.
49 Сталин и Каганович: Переписка 1931–1936 гг. – С.179.
50 Трагедия советской деревни… – Т.3. – С.420.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
117Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
влади, підкреслюючи, що республіка посідає перше місце серед реґіонів за «ан-
тирадянськими проявами»51. Чим пояснити, що селянство слабко реагувало на
неймовірно важку ситуацію, в яку потрапило завдяки діям влади? Масштаби
антирадянської активності були незмірно меншими, ніж у першому кварталі
1930 р., тоді як дії влади, котра влаштувала масовий голод, – незмірно важ-
чими. Причина лежить на поверхні: масовим розкуркуленням Кремль за два
роки «вилучив» із села людей, які могли організувати боротьбу з державою.
Однак саботаж праці в колективному господарстві, який не вима-
гав організаційних зусиль, став в Україні одним із найяскравіших про-
явів загальносоюзної економічної катастрофи. Колгоспники втратили
бажання співпрацювати з державою, яка їх грабувала. Іноземці були вра-
жені масштабами саботажу. Керівник ґенерального консульства Польщі в
УСРР Ю.Каршо-Седлевський доповідав у міністерство закордонних справ,
що 27 вересня 1932 р. він здійснив поїздку літаком із Харкова до Одеси з
тим, щоб зорієнтуватися, яким є фактичний стан із сільськогосподарськими
роботами. Шестигодинне перебування в повітрі в безхмарний день переко-
нало його в тому, що було зорано й засіяно не більше однієї шостої орних
ґрунтів. Усюди він бачив на полях невелику кількість людей, хоч сезон осін-
ніх сільськогосподарських робіт добігав кінця52. Італійський посол у СРСР
Б.Аттоліко доповідав своєму урядові у червні 1933 р.: «Першопричину тепе-
рішнього голоду слід шукати у втраті селянством інтересу до обробітку землі,
яка перестала бути його власністю, та його спротиві й небажанні віддавати
державі плоди своєї праці»53.
Зробивши першу поступку селянству відмовою від комунізації села в бе-
резні 1930 р., Й.Сталін змушений був піти на не менш важливий компроміс
у січні 1933 р. відмовою від продрозверстки. 19 січня РНК СРСР і ЦК ВКП(б)
ухвалили постанову «Про обов’язкову поставку зерна державі колгоспами та
одноосібними господарствами».
Чи могли відносини між «командними висотами» економіки та сільським
господарством радикально змінитися після однієї-єдиної постанови? Могли,
і є приклад: рішення Х з’їзду РКП(б) про перехід від продрозверстки до прод-
податку. Цією ухвалою відкривалася нова економічна політика. А постано-
вою від 19 січня 1933 р. держава визнавала те, що вирощена в колгоспі про-
дукція належить селянам. Визнавалося, що державі має надходити лише
частка цієї продукції у вигляді податку, про який колгоспники мали знати
ще до початку сільськогосподарського року. Вирощене понад обсяг податко-
вих зобов’язань зерно колгоспники могли використовувати на власний роз-
суд, у тому числі продавати. Відносини між колгоспами й державою почали
стабілізуватися, тому що втрати під час вирощування врожаю тепер припа-
дали на селян, а не на державу.
51 Там же. – С.441.
52 Holodomor 1932–1933: Wielki Głód na Ukrainie w dokumentach polskiej dyplomacji i
wywiadu. – Warszawa, 2008. – S.126–127.
53 Листи з Харкова: Голод в Україні та на Північному Кавказі у повідомленнях італійських
дипломатів: 1932–1933 роки / Упор. А.Граціозі. – Х., 2007. – С.168–169.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
118 Станіслав Кульчицький
«Нищівний удар»
Повернімось, однак, до середини 1932 р., коли країна перебувала на піку
труднощів, викликаних недолугою економічною політикою. На ІІІ конфе-
ренції КП(б)У (липень 1932 р.) керівники радянської України зробили спро-
бу оцінити втрати під час вирощування, обмолоту і транспортування вро-
жаю 1931 р.: С.Косіор – у межах 120–150 млн пудів, О.Шліхтер – 150 млн,
М.Скрипник – до 200 млн пудів. Не претендуючи на точність, ці цифри дава-
ли уявлення про масштаби втрат – до половини річного продовольчого фон-
ду сільського населення республіки54. У Кремлі, проте, ще не визріла тоді
думка, що втрати врожаю визначаються незацікавленістю селян у роботі на
колгоспному полі. Уважалося, що вони самостійно розподіляють вирощений
хліб собі на користь, тобто «крадуть».
ІІІ партконференція мала затвердити хлібозаготівельний план з урожаю
1932 р. Найближчі співробітники Й.Сталіна – В.Молотов і Л.Каґанович –
змусили делеґатів прийняти продиктований із Кремля план – 356 млн пу-
дів по селянському сектору. Порівняно з минулорічним він скорочувався на
40 млн пудів, але навіть у зменшеному вигляді був непосильним для деґра-
дуючого сільського господарства Української СРР55.
Ніхто не підраховував втрат урожаю 1932 р., але важко сумніватися в
тому, що вони були істотно більшими, ніж у попередньому році. Хліб із зер-
новиробних реґіонів надходив в уповільненому темпі, і політбюро ЦК ВКП(б)
22 жовтня 1932 р. відрядило надзвичайні хлібозаготівельні комісії: до
УСРР – під керівництвом В.Молотова, а до Північно-Кавказького краю – на
чолі з Л.Каґановичем.
Комісія В.Молотова наклала арешт на засипане зерно й почала конфіс-
кацію всіх фондів, у тому числі насіннєвого. Під її диктовку було ухвалено
постанови ЦК КП(б)У від 18 листопада і РНК УСРР від 20 листопада з одна-
ковою назвою – «Про заходи до посилення хлібозаготівель». Райвиконкомам
приписувалося «організувати вилучення в окремих колгоспників та одно-
осібників хліба, розкраденого в колгоспах і радгоспах під час збирання, мо-
лотьби, перевозу хліба до комор, на засипні пункти тощо»56. Це означало, що
держава санкціонувала масові обшуки з негайною конфіскацією наявних за-
пасів зернових, адже відокремлювати «вкрадене» зерно від іншого ніхто й не
збирався. У постановах містився ще один зловісний пункт: про натуральне
штрафування м’ясом і картоплею тих, хто «зривав» план хлібозаготівель.
27 листопада 1932 р. Й.Сталін скликав об’єднане засідання політбюро
ЦК ВКП(б) і президії ЦКК ВКП(б). Заперечуючи особисту відповідальність
за провал хлібозаготівель, він назвав дві причини «продовольчих усклад-
нень», що їх почало відчувати міське населення: а) «проникнення» в колгоспи
54 Кульчицкий С. Создание советского строя // История Украины: Научно-популярные
очерки / Под ред. В.Смолия. – Москва, 2008. – С.643.
55 Кульчицький С.В. Ціна «великого перелому». – К., 1991. – С.252.
56 Колективізація і голод на Україні: 1929–1933: Збірник документів і матеріалів. – К.,
1992. – С.548.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
119Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
й радгоспи «антирадянських елементів з метою організації шкідництва та
саботажу»; б) «неправильний підхід» значної частини сільських комуністів
до колгоспів і радгоспів. «Було б нерозумно, – підкреслював ґенсек, – якби
комуністи, виходячи з того, що колгоспи є соціалістичною формою господар-
ства, не відповіли б на удар цих окремих колгоспників і колгоспів нищівним
ударом»57.
Вираз «нищівний удар» («сокрушительный удар») без роз’яснення його
суті пролунав через тиждень після прийняття постанов центральних орга-
нів УСРР, в яких ішлося про примару («повернення розкраденого хліба») і
про частину справжньої (натуральні штрафи боржників за хлібозаготівлями
м’ясом і картоплею) суті. У цілісному обсязі справжня суть ніколи не фор-
мулювалася на письмі, але є спосіб довести, що вона полягала в конфіска-
ції всіх без винятку продовольчих запасів у селянських домівках. Постанова
політбюро ЦК КП(б)У призначалася для партійних комітетів і вперше була
опублікована тільки 1990 р. у збірнику документів «Голод 1932–1933 років на
Україні: очима істориків, мовою документів». Постанова Раднаркому УСРР
була підписана В.Чубарем та опублікована наступного дня в газеті «Вісті
ВУЦВК». Однак в їх розробці ані С.Косіор, ані В.Чубар участі не брали.
З виданого В.Васильєвим і Ю.Шаповалом щоденника надзвичайної комісії
можна дізнатися, що В.Молотов прибув до Харкова 29 жовтня, де два дні
відпрацьовував, згідно з одержаними від Й.Сталіна інструкціями, партій-
но-урядові постанови харківського центру. Потім надіслав їх на узгодження
у ЦК ВКП(б), після чого змусив С.Косіора та В.Чубаря підписати постанови
й, нарешті, відрапортував своєму патронові: «Збирали відбірний харківській
актив для роз’яснення завдань у зв’язку з хлібозаготівлями, тому що в нема-
лої частини українських працівників наявні опортуністичні хитання у цьому
питанні»58.
Й.Сталін узяв до уваги останнє зауваження В.Молотова. Заступника го-
лови ОДПУ СРСР В.Балицького, який із 1919 по 1930 рр. працював в ор-
ганах державної безпеки радянської України, у ці дні було призначено (зі
збереженням союзної посади) особливовповноваженим ОДПУ по республіці.
Поставлені ґенсеком завдання він озвучив в оперативному наказі по ДПУ
УСРР №1 від 5 грудня 1932 р. Документ починався твердженням про те,
що наявні «організований саботаж хлібозаготівель та осінньої сівби, орга-
нізовані масові крадіжки в колгоспах й радгоспах, терор стосовно найбільш
стійких і витриманих комуністів та активістів на селі, перекидання десятків
петлюрівських емісарів, розповсюдження петлюрівських летючок». Робився
висновок про «безумовне існування на Україні організованого контрреволю-
ційного повстанського підпілля, яке пов’язане із закордоном та іноземними
розвідками, головним чином польським генеральним штабом». Закінчувався
наказ постановкою завдань: «Основне та головне завдання – нагальний
прорив, викриття і розгром контрреволюційного повстанського підпілля та
57 Трагедия советской деревни... – Т.3. – С.559.
58 Командири Великого голоду: Поїздки В.Молотова і Л.Кагановича в Україну та на
Північний Кавказ: 1932–1933 рр. – К., 2001. – С.36, 239.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
120 Станіслав Кульчицький
нанесення рішучого удару по всіх контрреволюційних куркульсько-петлю-
рівських елементах, які активно протидіють і зривають основні заходи ра-
дянської влади та партії на селі»59.
В оперативному наказі по ДПУ УСРР №2 від 13 лютого 1933 р.
В.Балицький підбив підсумки діяльності «ударно-оперативної» групи, ство-
реної з метою «нагального прориву» й «викриття контрреволюційного під-
пілля». Ця група чекістів виконала те, чого від неї очікував Й.Сталін, здій-
снюючи свій «нищівний удар» – «викрила контрреволюційне повстанське
підпілля на Україні, що охопило до 200 районів, близько 30 залізничних
станцій і депо, ряд пунктів прикордонної смуги. В процесі ліквідації встанов-
лений зв’язок із закордонними українськими націоналістичними центрами
(УНР, “УВО”, УНДО) і польським головштабом»60.
Співробітники органів держбезпеки до ладу не знали, як називається
центральний військовий штаб у Польщі – головний чи ґенеральний, але
успішно впоралися з «опортуністичними хитаннями» серед місцевої партій-
но-радянської номенклатури під час терору голодом. Того, хто чинив опір
нелюдським інструкціям із Кремля, звинувачували у «зв’язках з іноземними
розвідками» й репресували.
Механізм застосування терору голодом спочатку перевірявся на селах, які
тривалий час не могли розрахуватися з державою за хлібозаготівлями й опи-
нилися на «чорній дошці». 6 грудня 1932 р. ЦК КП(б)У і РНК УСРР занесли
на «чорну дошку» перші шість сіл. 8 грудня С.Косіор повідомляв Й.Сталіну,
що області піддали такому покаранню до 400 сіл61. Покарання полягало, як
повідомлялося 8 грудня в газеті «Вісті ВУЦВК», у забороні будь-якої торгів-
лі, припиненні державного кредитування, дотерміновому стягненні позичок,
«вилученні» організаторів зриву хлібозаготівель, «чистці» кооперативних і
державних апаратів від «всіляких чужих і ворожих елементів». Однак пере-
лічені форми покарання під час хлібозаготівель, які тривали з осені до весни
наступного року, застосовувалися до всіх сіл. Про що ж газети не повідомля-
ли? Італійський дипломат Л.Сіркана в листі з Новоросійська на адресу по-
сла Італії у СРСР так описував ситуацію у «чорнодошкових» селах «на основі
газетних повідомлень і прямого спостереження» (курсив мій – С.К.):
«Внесення цілих сіл та колективних сільськогосподарських під-
приємств у так звану чорну дошку тягне за собою суворі санк-
ції, наприклад: припинення будь-якого постачання; вилучення
навіть тої незначної кількості товарів, яка вже була в коопера-
тивах; абсолютна заборона покидати межі села або сільського-
сподарського підприємства; обшуки і конфіскація продуктів»62.
59 Шаповал Ю.І., Золотарьов В.А. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. – К.,
2002. – С.189.
60 Голод-геноцид 1932–1933 років в Україні / За ред. Ю.Шаповала. – [Б.м.] [Канада],
2005. – С.297.
61 Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів / Упор. Р.Я.Пиріг. –
К., 1990. – С.284.
62 Листи з Харкова: Голод в Україні та на Північному Кавказі у повідомленнях італійських
дипломатів: 1932–1933 роки. – С.145, 147.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
121Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
Розглянемо тепер найбільш поширений і в наші дні міф про те, що при-
чиною Голодомору була конфіскація врожаю 1932 р. Цей міф активно поши-
рювався сталінською командою, щоб вбити клин між селянами та міським
населенням, яке починало голодувати внаслідок скорочення щоденної пай-
ки хліба за картками чи взагалі зняття з карткового постачання певних кон-
тинґентів жителів міст і новобудов. Мовляв, «куркулі» й «петлюрівці» праг-
нуть «задушити робітничий клас кістлявою рукою голоду»…
Безумовно, що селяни намагалися врятувати від державного обліку з
наступною конфіскацією запаси хліба, які ще були в їхньому розпоряджен-
ні. Улюбленим сюжетом кіножурналів із новинами, що передували показу
фільмів у міських кінотеатрах, стали дії активістів, котрі знаходили «чор-
ні комори» в колгоспах і розкопували ями з зерном на селянських обійстях.
20 грудня 1932 р. почалося засідання політбюро ЦК КП(б)У, яке тривало,
судячи зі щоденника Л.Каґановича, до 4-ї год. наступного дня. С.Косіор, ко-
трий повернувся з інспекційної поїздки по Дніпропетровщині, відзначив, що
в області йдуть повальні обшуки, але вони дають тільки декілька кілограмів
зерна на один двір. В.Балицький навів узагальнюючі відомості: за два тижні
грудня чекісти виявили в республіці 7 тис. ям і 100 «чорних комор», в яких
знайшли 700 тис. пудів зерна63.
Хлібозаготівлі зі врожаю 1932 р. були не менш суворими, ніж роком ра-
ніше, тому що держава не бажала брати на себе втрати зерна, обумовлені
недбалим ставленням селян до вирощування врожаю, який їм не належав.
Заготівельники брали практично все, що знаходили в колгоспних коморах і
в одноосібників. Це означало, що у селян не залишалося хліба на першу по-
ловину 1933 р., і їх чекав голод. Такий, мабуть, як голодування в першій по-
ловині 1932 р. Однак насправді їх чекав Голодомор…
Заготівельники робили вигляд, що вони заготовляють тільки хліб: у лис-
топаді – грудні 1932 р. – у «чорнодошкових» селах, а у січні – лютому 1933 р. –
по всій Україні та на Кубані. Вони справді заготовляли хліб, діючи взимку
1932–1933 рр. методом обшуків, а у січні – лютому 1933 р. – методом суціль-
них подвірних обшуків. Однак «заготовляли» вони не тільки хліб… Та спо-
чатку треба уяснити собі, скільки прихованого від державного обліку зерна
вони заготовили, хто дав сиґнал не оминати обшуком жодного селянського
подвір’я й коли це сталося.
Наприкінці січня 1933 р. ДПУ УСРР склало повторну довідку, яка вві-
брала у себе дані від 1 грудня 1932 до 25 січня 1933 рр. За майже двомісяч-
ний період чекісти знайшли 14 956 ям, 621 «чорну комору» та 1359 інших та-
ємних сховищ, з яких вилучили 1 718 500 пудів зерна. Щоб зробити сумарну
кількість вагомішою, до зазначеної цифри додали й хліб, знайдений у так
званих «озадках» (при переобмолоті соломи та полови), а також конфіско-
ваний у перекупників64. Зіставленням цифр в обох довідках можна зробити
кілька висновків. По-перше, наприкінці 1932 р. у Кремлі знали, що кількість
63 Командири Великого голоду… – С.316.
64 Кульчицький С. Голодомор 1932–1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. – С.299.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
122 Станіслав Кульчицький
прихованого хліба незіставна з первинним хлібозаготівельним планом:
356 млн пудів. По-друге, мізерність обсягів прихованого зерна підтверджува-
лася кампанією хлібозаготівель з урожаю 1932 р., яка розтягнулася й на весь
січень 1933 р. Під час усієї кампанії з УСРР було вилучено 262,6 млн пудів
збіжжя. Схоже, заготівельники вилучили все, включно з насіннєвим фондом
для весняної посівної 1933 р. Подвірні обшуки, які тривали у січні, додали
до цієї цифри не більше 1 млн пудів зерна. Зрозуміло, що певну кількість ям
чекісти не знайшли.
Виникає запитання: як зрозуміти адресовану українському селянству
новорічну сталінську телеграму, зовнішня форма якої нагадувала ульти-
матум. Незвичним було саме звертання керівника ВКП(б) до українського
селянства (використовуючи формулу А.Ноува, радше до українців, а не до
селян), Парадоксальним був сам текст послання, в якому селянам пропону-
валося віддати державі прихований хліб. Адже Й.Сталін знав, що в респу-
бліці немає великої кількості прихованого хліба. Однак причина появи цього
короткого документа встановлюється аналізом його змісту без залучення до-
даткової інформації:
«Повідомляється постанова ЦК від 1 січня 1933 р.:
Запропонувати ЦК КП(б)У і РНК УСРР широко сповістити
через сільради колгоспи, колгоспників і трудящих одноосіб-
ників, що:
а) ті з них, які добровільно здають державі раніше розкраде-
ний і прихований хліб, не репресуватимуться;
б) щодо колгоспників, колгоспів та одноосібників, які вперто
продовжують приховувати розкрадений і прихований від обліку
хліб, застосовуватимуться найсуворіші заходи покарання»65.
Перший пункт телеграми попереджав: здавайте, інакше буде зле.
Здавати вимагалося весь необлікований хліб, а не тільки зерно, яке вважа-
лося «вкраденим» (наприклад, виявлене при повторному обмолоті «озадків»).
Зміст другого пункту розкривався тільки у зіставленні з першим. Він адре-
сувався селянам, які проіґнорували попередження. Але таких треба було
визначити. Яким способом? Тільки обшуком! Отже сталінська телеграма
стала сиґналом до застосування суцільних обшуків.
Селяни знали, що під час вибіркових обшуків, які тривали з листопа-
да 1932 р., боржників за хлібозаготівлями штрафували м’ясом, у тому числі
«живою» вагою, і картоплею, якщо не знаходили в них хліба. Отже йшло-
ся про вилучення нехлібного продовольства, тобто продукції з присадибного
господарства.
Найбільш авторитетний у Російській Федерації дослідник голоду
1932–1933 рр. В.Кондрашин у своїй узагальнюючій монографії проциту-
вав документ локального характеру й реакцію на нього з боку радянського
уряду. У листопаді 1932 р. Старомінський райком ВКП(б) Північно-Кав ка-
зь кого краю так рекомендував репресувати козаків станиці Новосільської:
65 Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. – С.308.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
123Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
«Застосувати найбільш суворі заходи впливу і примушування, здійснюючи
вилучення всіх продуктів харчування». Дізнавшись про цю рекомендацію,
В.Молотов у листі до секретаря ЦК КП(б)У М.Хатаєвича назвав її «небіль-
шовицькою» й такою, що випливала з «відчаю, до чого ми не маємо жодних
підстав, оскільки партія виступає проти практики місцевих властей брати
будь-який хліб та де завгодно, не рахуючись і т. п.»66.
В.Молотов навіть не повідомив М.Хатаєвичу, із чим треба або не треба
«рахуватися», настільки «слизькою» була тема. Більше того, він перевів роз-
мову на хліб, тобто на стратегічно важливий продукт, який держава повинна
була мати, щоб нагодувати міста й не збанкрутувати на зовнішньоторговель-
ному ринку. Він робив вигляд, що не йдеться про нехлібне продовольство,
для вилучення якого в держави не було інших мотивів, окрім одного: створи-
ти ситуацію абсолютного голодування, у такий спосіб знищити неокреслену
кількість селян і тим самим змусити всіх інших працювати в колгоспах з
«повною віддачею».
Центральна частина сталінського «нищівного удару» – це вилучення
всього продовольства в уже голодуючому українському селі. Документи за-
свідчують, що випадки такої конфіскації траплялися й під час хлібозаготі-
вель з урожаїв 1930–1931 рр. Однак документально підтверджено, як бачимо,
що у Кремлі вирішили обмежитися при вилученні врожаю 1932 р. запрова-
дженням законодавства про вилучення м’яса (сала) й картоплі у вигляді на-
турального штрафування «боржників», «контрреволюціонерів», «саботажни-
ків». Таке законодавство базувалося на нормі, запровадженій у Конституції
РСФРР 1918 р. і Конституції УСРР 1919 р. Зокрема ст. 28 останньої звучала
так: «УСРР визнає працю обов’язком всіх громадян Республіки і проголошує
лозунг “непрацюючий не їсть”»67.
Повчальна сентенція, запозичена комуністичними атеїстами з Біблії,
у конституційних актах держави-комуни залишалася доволі абстрактною.
Переведена у статтю поточного законодавства, вона трансформувалася у се-
редньовічну практику позбавлення життя найбільш жорстоким способом –
через позбавлення їжі. Купка нелюдів, які з’являлися перед народом дві-
чі на рік на трибуні ленінського мавзолею, не бажали фіксувати на папері
намір нищення мільйонів співгромадян позбавленням їжі. Але вони мали
владу й не вагалися використовувати її саме таким жахливим способом на
підставі усних вказівок.
Однак залишилися очевидці Голодомору. Свідчення окремої людини
суб’єктивні. Коли ж про позбавлення їжі у ході суцільних подвірних обшу-
ків розповідали сотні й тисячі тих, хто пройшов у зловісному 1933-му ви-
пробування голодом, такі свідчення об’єктивізуються, тобто стають докумен-
том. Інститут історії України НАНУ опублікував у 2016 р. велику за обсягом
книгу, складену з окремих рядків або абзаців з опублікованих спогадів.
66 Кондрашин В. Голод 1932–1933 годов: трагедия российской деревни. – Москва,
2008. – С.216.
67 Історія радянської Конституції в декретах і постановах радянського уряду: 1917–1936. –
К., 1937. – С.118.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
124 Станіслав Кульчицький
Саме тих рядків та абзаців, де йшлося про позбавлення людей усієї їжі68.
Свідчили люди, яких Голодомор застав у певному місці. Ті місця охоплювали
всю територію України. В інтерактивному атласі Голодомору, розроблено-
му фахівцями Гарвардського університету за участю істориків і демографів
України, ці місця свідчень позначено на карті. Атлас доступний інтернет-ко-
ристувачам від 2013 р. Отже документальна база для доведення сталінсько-
го злочину вже існує.
«Нищівний удар» не обмежувався конфіскацією продовольства. Поряд
із цим до програми дій сталінської команди входила блокада – фізична та
інформаційна. Мільйони українських селян у першій половині 1932 р. ки-
нулися до Росії й Білорусії, щоб купити чи обміняти хліб для своїх родин.
Уряд не перешкоджав, хоч сприймав це явище гостро неґативно. Інша кар-
тина спостерігалася на початку 1933 р. У документальному виданні пода-
но три матеріали, які дають вичерпне уявлення про заходи, запроваджені
Й.Сталіним із метою припинення втеч від голоду. Відповідальний редак-
тор третього тому збірника проф. І.Зеленін у вступній статті відзначив, що
основний документ – директивний лист ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 22 січня
1933 р. – написаний Й.Сталіним власноручно (автограф зберігся), і тільки в
передрукованому примірнику з’явився підпис В.Молотова69.
Заключним етапом «нищівного удару» стала… урядова допомога голо-
дуючим селянам. На відміну від конфіскаційного етапу, який тривав більше
місяця у ситуації інформаційної блокади, ця допомога широко висвітлюва-
лася у пресі. Р.Девіс і С.Віткрофт в опублікованій 2004 р. (і перевиданій ро-
сійською мовою в Москві 2011 р.) монографії з історії сільського господарства
СРСР під час голоду 1931–1933 рр. перелічили 56 партійно-урядових поста-
нов за першу половину 1933 р. про виділення позичок і допомоги зерном
голодуючим реґіонам. За цими даними, продовольча допомога Україні скла-
ла 176,2 тис. т, Північному Кавказу – 88,5 тис., районам Нижньої Волги –
15,5 тис., а всім іншим, разом узятим, – 39,8 тис. т70.
Якщо поділити продовольчу допомогу Україні (176,2 тис. т) на загальне
число сільського населення, то кожній людині припадало б не більше пів-
пуда зернохліба на півроку, тобто до нового врожаю. І це – у середньому.
А допомагали насамперед «партійному й безпартійному активу». Переважна
більшість селян, в яких посеред зими забрали спочатку хліб, а потім – усе
інше продовольство, залишилися без допомоги, і кількість жертв майстерно
відрежисованого сталінською командою голоду зростала з місяця в місяць
аж до липня 1933 р.
Допомога голодуючим уважається найбільш переконливим арґументом
відсутності у влади наміру застосовувати зброю голоду з метою фізичного ни-
щення власного населення. Архівне аґентство Російської Федерації 2009 р.
видало колекцію кольорових відбитків документів Кремля з проблематики
68 Див.: 1933: «І чого ви ще живі?» / Упор. Т.Боряк. – К., 2016. – 720 с.
69 Див.: Трагедия советской деревни… – Т.3. – С.32.
70 Davies P.W., Wheatcroft S.G. The Years of Hunger: Soviet Agriculture, 1931–1933. – London,
2004. – P.214–224 (текст), 479–485 (таблиці).
Український історичний журнал. – 2018. – №4
125Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
Великого голоду початку 1930-х рр. Це книга (її наклад – 900 примірників)
великого формату обсягом 520 сторінок. Гортаючи її, у читачів з’являється
ефект присутності в архівосховищі. Зокрема вони бачать перші три постано-
ви політбюро ЦК ВКП(б) від 8 лютого 1933 р. про надання 700 тис. пудів жита
«на продовольчі потреби робітників радгоспів, машинно-тракторних станцій
і машинно-тракторних майстерень, а також активу (партійному і безпартій-
ному) колгоспів». Червона печатка ЦК ВКП(б), розгонистий підпис ґенсека
червоними чорнилами71... Очільник відомства В.Козлов у передмові до збір-
ника написав: «Російським історикам та архівістам немає чого приховувати.
Усі документи відкриті, і ми пропонуємо, перед тим, як поважні міжнарод-
ні або національні державні структури захочуть висловитися з політичними
оцінками про “голодомор-геноцид” в Україні, не поспішати з ними»72. Задля
цієї тези якраз і створювалося надзвичайно недешеве видання, доповнене на
додаток компакт-диском.
***
Тривалий час звинувачення вождів російського комунізму в геноциді
українського народу обґрунтовувалося переважно кількісними параметрами
Голодомору. Проте після трьох десятиліть дослідження раніше замовчува-
ної трагедії виникла можливість проаналізувати сталінський терор голодом
крок за кроком і день за днем, щоб переконати світ у тому, що цей не перший
та не останній злочин вождів був геноцидом. Важливо тільки одне: не дава-
ти волі емоціям, переконливо будувати систему доказів. У центрі цієї систе-
ми мають бути концепції Р.Конквеста, Р.Лемкіна.
Український народ, народ землеробів, має своєю Батьківщиною най-
більшу у світі смугу родючих чорноземів. Живучи на цій благодатній
землі, важко уявити собі, що люди можуть голодувати. Однак очільни-
ки ленінської партії, котрі прийшли до влади в Росії й почали будувати
штучний соціально-економічний лад, тричі у ситуації мирного часу вико-
ристовували терор голодом для впокорення українського народу – у 1921,
1932 і 1933 рр.
Застосовані владою різновиди терору голодом, про який розповідали
Р.Конквест і Дж.Мейс, по-різному співвідносяться з вузьким визначенням
геноциду в Конвенції ООН від 9 грудня 1948 р. Є підстави стверджувати, що
терор голодом у хронологічних рамках листопада 1932 – червня 1933 рр. мав
усі ознаки геноциду. Адже вістря терору спрямовувалося саме проти україн-
ців, а не проти селян. У січні 1933 р. збіглися дві події: рішення Й.Сталіна
завдати «нищівного удару» по УСРР і Кубані, тобто по громадянах радян-
ської України й українцях Північного Кавказу, які домагалися возз’єднання
з УСРР, а також відмова вождя від продрозверстки, що радикально зміню-
вало економічні відносини між містом і селом. Перша подія стосувалася
71 Див.: Голод в СССР: 1930–1934 / Famine in the USSR: 1930–1934. – Москва, 2009. – С.244.
72 Там же. – С.7.
Український історичний журнал. – 2018. – №4
126 Станіслав Кульчицький
українських селян як українців, а друга – усього радянського селянства як
соціальної групи.
Не менш важливо використовувати для обґрунтування Голодомору ге-
ноцидом концепцію Р.Лемкіна. Вона створює широке історичне тло, не об-
межуване навіть роками існування радянської України, на якому повинні
аналізуватися конкретні події 1932–1933 рр.
Російсько-українська війна, котра триває вже п’ятий рік, переконала
всіх у світі, що в Європі існує український народ зі своєю тисячолітньою іс-
торією. Україна вийшла з тіні Росії, в якій перебувала у часи Р.Лемкіна та
Р.Конквеста. Українці скинули з себе лахміття ідеологічного симулякра «ра-
дянського народу як нової історичної спільноти», в якому їх звик бачити на-
вколишній світ. І тепер, поважаючи пам’ять мільйонів співвітчизників, що
загинули жахливою смертю, вони бажають добитися від міжнародної гро-
мадськості справедливої правової ідентифікації найбільшої у своїй історії
трагедії.
REFERENCES
1. Davies, P.W. & Wheatcroft, S.G. (2004). The Years of Hunger. Soviet Agriculture,
1931–1933. London. [in English].
2. Hratsiozi, A. (comp.). (2007). Lysty z Kharkova. Holod v Ukraini ta na Pivnichnomu
Kavkazi u povidomlenniakh italiis’kykh dyplomativ. 1932–1933 roky. Kharkiv. [in
Ukrainian].
3. Hrynevych, L. (2003). Vyiavlennia natsional’noi identychnosti ukrains’koho selianst-
va v roky kolektyvizatsii. In: V.Smolii (ed.). Holod 1932–1933 rr. v Ukraini: prychyny ta
naslidky (pp.421–425). Kyiv. [in Ukrainian].
4. Kondrashin, V. (2008). Golod 1932–1933 godov: tragediya rossijskoj derevni. Moskva.
[in Russian].
5. Konkvest, R. (2007). Zhnyva skorboty. Radians’ka kolektyvizatsiia i holodomor. Luts’k.
[in Ukrainian].
6. Kulczycki, S. (2008). Holodomor. Wielki Glód na Ukrainie w latach 1932–1933 jako
ludobójstwo. Problem świadomości. Wrocław. [in Polish].
7. Kulchytskyi, S. (2008). Dzheims Meis. Kyiv. [in Ukrainian].
8. Kulchytskyi, S. (1991). Tsina «velykoho perelomu». Kyiv. [in Ukrainian].
9. Kulchytskyi, S. (2007). Holodomor 1932–1933 rr. yak henotsyd: trudnoshchi usvidom-
lennia. Kyiv. [in Ukrainian].
10. Kulchitskij, S. (2008). Sozdanie sovetskogo stroya. In: V.Smoliy (ed.). Istoriya
Ukrainy. Nauchno-populyarnye ocherki. Moskva. [in Russian].
11. Luciuk, L. (ed.). (2008). Holodomor. Reflections on the Great Famine of 1932–1933 in
Soviet Ukraine. Kingston. [in English].
12. Makuch, A. & Sysyn, F. (2015) (eds.). Contextualizing the Holodomor: the Impact of
Thirty Years of Ukrainian Famine Studies. Edmonton; Toronto. [in English].
13. Nove, A. (1989). An Economic History of the U.S.S.R. London. [in English].
14. Nove, A. (1986). When the Head is Off… The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivization
and the Terror-Famine by Robert Conquest. The New Republic. 3 November. [in English].
15. Pajps, R. (1997). Rossiya pri bol’shevikakh. Moskva. [in Russian].
16. Pyrih, R. (comp.). (1990). Holod 1932–1933 rokiv na Ukraini: ochyma istorykiv,
movoiu dokumentiv. Kyiv. [in Ukrainian].
17. Serbyn, R. (2012). Borot’ba Ivana Khymky z «ukrains’kymy mytamy»; khybni meto-
dy. Krytyka, 6, 15–18. Kyiv. [in Ukrainian].
Український історичний журнал. – 2018. – №4
127Обґрунтування Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду у світлі концепцій...
18. Serbyn, R. (2008). Osmyslennia Holodomoru v svitli Konventsii OON pro henotsyd.
Arkhivy Ukrainy, 3/4, (53–62). Kyiv. [in Ukrainian].
19. Serbyn, R. (2009). R.Lemkin on the Ukrainian Genocide. Journal of International
Criminal Justice, 7, no.1, 123–130. [in English].
20. Serbyn, R. (2007). The Ukrainian Famine of 1932–1933 and the United Nations
Convention on Genocide. In: T.Hunсzak & R.Serbyn (еds). Famine in Ukraine 1932–1933:
Genocide by Other Means (pp.34–44). New York. [in English].
21. Shapoval, Yu. (2005). Holod-henotsyd 1932–1933 rokiv v Ukraini [in Ukrainian].
22. Shapoval, Yu., Zolotariov, V. (2002). Vsevolod Balyts’kyi: osoba, chas, otochennia.
Kyiv. [in Ukrainian].
23. Sysyn, F. (2015). Thirty Years of Research on the Holodomor: A Balance Sheet. In:
A.Makuch & F.Sysyn (eds.). Contextualizing the Holodomor: the Impact of Thirty Years of
Ukrainian Famine Studies (pp.1–13). Edmonton; Toronto. [in English].
24. Viola, L. (1996). Peasant Rebels under Stalin. Collectivization and the Culture of
Peasant Resistance. New York. [in English].
stanislav kulchytskyi
Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor, Senior Scientist,
Department of History of Ukraine of the 20–30’s of the 20th Century,
Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), s_kul@ukr.net
THE REASONING FOR THE HOLODOMOR OF 1932–1933
AS A GENOCIDE IN THE LIGHT OF THE CONCEPTS
OF R.CONQUEST AND R.LEMKIN
The article analyzes the reasoning by Robert Conquest and Raphael Lemkin for the
Holodomor of 1932–1933 as genocide of the Ukrainian people. The focus is on
the argument of British economist Alec Nove, an opponent of Conquest, who stated
that "Stalin’s blow had been directed against the peasantry, among which happened
to be many Ukrainians, rather than against the Ukrainians, among whom there
were many peasants". This argument did not allow identifying the Holodomor with
the criteria of the United Nations Convention on the Prevention and Punishment
of the Crime of Genocide of December 9, 1948. The author, basing on an analysis of
historical sources found by researchers in recent decades, comes to the conclusion
that Stalin’s "crushing blow" was directed against Ukrainians, among whom there
were many peasants, and not against peasants, among which there were many
Ukrainians. It is proved that the contradictory nature of the concepts of R.Conquest
(Terror-Famine) and R.Lemkin (the destruction of the Ukrainian intelligentsia –
the brain of the nation, the clergy – the soul of the nation and the farmers – keepers
of the national spirit) is purely external. In the main, both concepts are consistent
with each other and should be used to reproduce the real picture of the Holodomor
as genocide of the Ukrainian people.
Keywords: Holodomor, genocide, Conquest, Lemkin, Nove, grain procurement,
natural penalties; "black boards", terror by hunger.
|