Cover Image

Коридор еволюції української економіки та інкорпорація зовнішньоекономічних впливів при прогнозуванні траєкторії її розвитку

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2008
Main Author: Микитенко, В.В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут економіки промисловості НАН України 2008
Subjects:
Економічна теорія
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17921
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Коридор еволюції української економіки та інкорпорація зовнішньоекономічних впливів при прогнозуванні траєкторії її розвитку / В.В. Микитенко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 52-68. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859628555084759040
author Микитенко, В.В.
author_facet Микитенко, В.В.
citation_txt Коридор еволюції української економіки та інкорпорація зовнішньоекономічних впливів при прогнозуванні траєкторії її розвитку / В.В. Микитенко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 52-68. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
collection DSpace DC
first_indexed 2025-11-29T13:39:34Z
format Article
fulltext 52 Економічний вісник Донбасу В. В. Микитенко Економічна теорія В. В. Микитенко, доктор економічних наук, м. Київ КОРИДОР ЕВОЛЮЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ІНКОРПОРАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВПЛИВІВ ПРИ ПРОГНОЗУВАННІ ТРАЄКТОРІЇ ЇЇ РОЗВИТКУ Сучасний етап розвитку національної економіки, крім підвищення продуктивності у реальному секторі, характеризується посиленням соціальної орієнтації, на- правленістю діяльності господарюючих структур на ви- рішення суспільно-політичних завдань. Одним із шляхів задоволення соціально-економічних потреб населення є формування (розвиток) системи забезпе- чення ендогенного зростання, функціональне призна- чення якої полягає у створенні необхідних матеріаль- них, ресурсних та соціально-культурних умов життє- дайності українського соціуму. На основі методоло- гічних стереотипів індустріальної епохи структуриза- ція сукупних можливостей української економіки для забезпечення ендогенного зростання держави та акти- візація процесів щодо їх нарощування передбачала ви- ділення обмеженої кількості складових частин страте- гічного потенціалу: економічного, соціального, науко- во-технічного, а також політичного потенціалу. Проте, як видно з табл. 1, показники стратегічного потенціа- лу національних економік різних країн та наддержав- них об’єднань значно різняться, зокрема інноваційно- інвестиційної та технологічної активності, наприклад, США, Японії, Німеччини та Південної Кореї, від відпо- відної діяльності в країнах СНД. Тому визначення оп- тимальної траєкторії ендогенно спрямованого зростан- ня української економіки вимагає вивчення позитив- ного досвіду передових країн (що тісно пов’язаний із напрямами розвитку споживчого комплексу та галу- зей реального сектора національних економік) та дос- лідження наслідків реалізації різноспрямованих зовн- ішньоекономічних впливів на темпи макроекономіч- ної динаміки чи масштаби ринкової діяльності. Крім того, будь-який потенціал держави в до- вільному часовому інтервалі характеризується чітко визначеним рівнем реалізації, мірою його перетворен- ня у суспільну реальність із їх високо розвинутою та складною структурою і, відповідно, будь-який вид економічної діяльності не може існувати без стабіль- ного енергопостачання та ресурсозабезпечення для ви- робництва товарів народного споживання. Тому проблема забезпечення резистентності на- ціональної економіки до загроз і ризиків економічно- му зростанню держави лягає в основу її системи на- ціональної безпеки. Для успішного вирішення зазна- чених завдань необхідно опанувати дієві інструменти адаптивного управління реальним сектором економі- ки, сформувати ефективні важелі впливу на його роз- виток, визначити стратегічні пріоритети та партнерів у енергетичній сфері, здійснювати прогноз наслідків прийнятих управлінських рішень щодо оптимізації ре- сурсовикористання для зниження сировинної, енер- гетичної, фінансової та іншої зовнішньоекономічної залежності. Зазначене вище свідчить, що політика ен- догенного економічного зростання держави є механі- змом реалізації нагальних завдань розвитку економіч- ної системи. А отже її цілком можна визнати діяль- ністю суб’єктів державного управління та створених ними інститутів влади, що виникає на перетині загаль- нодержавної політики та економічної стратегії для фор- мування надійного стратегічного потенціалу й забез- печення високої ефективності функціонування україн- ської економіки в ім’я досягнення національних та за- гальнолюдських інтересів. Відтак, рівня загальнотеоретичного розуміння набуває висновок, у відповідності з яким політика ендогенного економічного зростання держави являє собою складну комбінацію внутрішньоекономічних та зовнішньо-орієнтованих заходів, які, за результатами моніторингу діалектики частини й цілого, визначають сутнісні особливості фінансово-економічних, енерге- тичних та соціально-політичних процесів як комплек- сного явища в конкретний момент розвитку країни. На думку автора, в Україні політика ендогенного еко- номічного зростання набуває титулу «визначального» напряму загальнодержавної організаційно-управлінсь- кої та виконавчо-розпорядчої діяльності, що, урахо- вуючи обов’язкову необхідність у достатньому обсязі забезпечення сировинними, фінансовими та трудови- ми ресурсами НЕІ, не може ігноруватись як суб’єкта- ми державотворення, так і суб’єктами господарюван- ня. Однак, у період накопичення зовнішніх загроз роз- витку національної економіки, у які інколи залучаєть- 2008’4 53 Та бл иц я. 1 П ро гн оз но -а на лі ти чн а о ці нк а і нн ов ац ій но -ін ве ст иц ій но ї т а т ех но ло гіч но ї а кт ив но ст і о кр ем их к ра їн св іт у* * Ту т і н ад ал і р оз ра хо ва но а вт ор ом за д ан им и [1 — 1 3] , а т ак ож за п ро гн оз но -а на лі ти чн им и ро зр ах ун ка ми W or ld In ve st m en t R ep or t, 20 06 , U N C TA D , щ о на ве де ні в [1 4] В. В. Микитенко 54 Економічний вісник Донбасу ся наша держава, каталізується блискавичне перетво- рення політики ендогенного економічного зростання у домінантний чинник державного виживання, необх- ідну передумову синхронізації державних, суспільних зусиль у відстоюванні НЕІ. У переліку останніх — цінність спрямування траєкторії подальшого розвитку української економіки на засадах повноцінної держав- ності набуває найбільш переконливого мотиваційного забарвлення саме в процесі розвитку системи еконо- мічної безпеки при піднесенні стратегічного потенціа- лу держави й досягненні високої енергоефективності, на відміну від активізації пошуку чи диверсифікації джерел постачання ПЕР в Україну. Разом з тим, істотним фактором впливу на по- шук оптимальної національної моделі ендогенного зро- стання продовжує залишатися аналітична схема інкор- порації показників економічної динаміки в систему ко- регування траєкторії розвитку макроекономічної сис- теми держави. Однак можна відзначити стійку при- хильність окремих політичних режимів до її подаль- шої «модифікації» (попри стурбованість української наукової спільноти таким розвитком подій) на засадах силового регулювання діяльності реального сектору економіки, зокрема, та національного господарства в цілому за аналогами макроекономічних моделей ви- сокорозвинутих країн світу, що не відбиває НЕІ та сучасних технологічних досягнень державно органі- зованого соціуму. На думку автора, для формування більш розвинених форм власності в Україні слід вра- ховувати не лише численні співвідношення між еко- номічними суперечностями. Поряд із зазначеним не- обхідно активно модернізувати національну економі- ку з урахуванням додаткових обмежень (економічних законів: попиту та пропозиції на продукцію окремих галузей; вартості енергоресурсів та собівартості про- мислової продукції; загальної та часткової макроеко- номічної рівноваги), можливостей забезпечення ви- сокої енергоефективності та конкурентоспроможності національного господарства в умовах тотальної гло- балізації світогосподарської системи та транснаціона- лізації української економіки. Проте найбільш вагомим недоліком соціально- політичних, економічних і прогнозно-аналітичних дос- ліджень, які дублюють макромоделі економічної ди- наміки провідних країн Західної Європи, є таке зав- дання: ускладнення щодо гарантування економічної без- пеки державі та резистентності національної економі- ки до зовнішніх загроз і ризиків (що на противагу в разі реалізації власної моделі розвитку можна забез- печити шляхом продуманого формування й раціональ- ної експлуатації наявного в Україні стратегічного по- тенціалу). На практиці це означає беззаперечне домі- нування схематичних підходів до вирішення проблем цілеспрямованого ендогенного зростання держави, ви- користання насамперед екстенсивних методів розвит- ку економічної сфери, формування лише максималь- но доступних мобілізаційно-політичних ресурсів і, як підсумок, нехтування синергетично-феноменологічни- ми можливостями відстоювання національних інте- ресів. Тому методологічна формула бачення процесів суспільного відтворення під знаком боротьби проти- лежностей у площині практичної реалізації повинна мати такий вигляд: в умовах активізації євроінтег- раційних процесів забезпечення узгодженості про- гнозів на мікро- й макрорівнях з державною пол- ітикою ендогенно спрямованого зростання та зов- нішньоекономічною можна здійснити шляхом деталізації внутрішніх функціональних залежно- стей конститутивно-ключових регресорів, а саме завдяки: 1) визначення сумарного рейтингу незалеж- ної змінної та вагомості її впливу на залежну змінну; 2) встановлення зовнішньої та внутрішньої ваги про- цесів забезпечення енергоефективності в процесах макроекономічної динаміки української економіки; 3) обґрунтування часових проміжків реалізації політи- ки ендогенного економічного зростання, а також етапність, комплексність, послідовність та ієрархію дій протягом реалізації стратегії макросистемної еволюції у відповідності до інтегральної концепції ідентифікації загальноекономічного прискорення1. З іншого боку, відомо, що використання й дуб- лювання будь-яких прогнозних макроекономічних моделей не позбавлене деяких вад, оскільки моделю- вання поведінки складних систем в умовах невизна- ченості використовує окремі припущення. Наприклад, те, що коефіцієнти кореляції між основними показни- ками економічної динаміки є сталими протягом про- гнозного періоду. Однак, на думку автора, ураховую- чи змінність та непередбачуваність зовнішнього еко- номічного середовища й інваріантність політичного ре- жиму в Україні та поведінки економічних суб’єктів, показники макроекономічної динаміки і енергоефек- тивності все ж таки повинні зазнавати корекції. Зазна- чений висновок підтверджується наступним: по-пер- ше, ураховуючи сучасні тенденції, прогнозні макро- показники більш ймовірно трансформуються; по-дру- ге, характер та властивості суб’єктів політики ендо- генного економічного зростання поступово змінюють- ся, що зумовить кардинальні зміни параметрів еконо- мічної системи держави. З огляду на зазначене необхідна побудова таких 1 Зазначена Концепція запропонована та розкрита автором у [15; 16]. В. В. Микитенко 2008’4 55 прогнозних модельних рішень, які відповідають на- ступним умовам: 1) не враховують ретроспективні тен- денції; 2) не реагують на адміністративно-силове ко- регування зовнішніми й внутрішніми політичними си- лами засад енергетичної безпеки України; 3) орієнто- вані на майбутню макросистемну еволюцію українсь- кої економіки; 4) побудовані на конкретних техніко- економічних показниках використовуваних базових і можливих для запровадження прогресивних техно- логій. Це вимагає доведення ймовірності здобутку визначених економіко-статистичним прогнозом показ- ників макроекономічної динаміки зустрічним (еконо- міко-технологічним на основі системи показників-інди- каторів і критеріїв оцінювання) і формування додатко- вої інформаційної бази даних щодо граничних меж прогнозних макропоказників, вихід за які свідчитиме про деструктивні тенденції в національному госпо- дарстві. Відзначимо, що статична фаза прогнозу за- гальноекономічного прискорення базується на обґрун- тованих моделях та випливає з правил, у яких форма- лізовано взаємозв’язки між ключовими змінними, їх щільність та залежність від факторів прямого й опосе- редкованого впливу на основні регресори. Таким чи- ном, макроекономічні моделі повинні мати певні вла- стивості, а саме: використати щільність зв’язку і взає- мозалежності між змінними для пояснення їх поведі- нки; передбачити майбутні зміни макропоказників та їх відхилення від цільових орієнтирів. При цьому ком- біноване використання математичних не каузальних методів прогнозування та каузальних модельних рішень, які пояснюють поведінку складної системи загалом, шляхом виявлення зв’язків між різними за своєю природою змінними дозволить обґрунтувати межі граничних змін показників—індикаторів загаль- ноекономічного прискорення, що за своїми сутнісни- ми ознаками стають випереджаючими2 . Для визначення домінант ендогенного зростання держави й окреслення образу стратегій розвитку ук- раїнської економіки відповідно до інтегральної концепції ідентифікації загальноекономічного прискорення (яка, на думку автора, дозволить здійснити Україні стрімкий технологічний ривок, забезпечивши зниження енер- гоємності ВВП, підвищення конкурентоспроможності й доведення якості життя населення держави до євро- пейських стандартів) доцільно здійснити порівняльний аналіз залежності основних енергоекономічних показ- ників від параметрів ресурсно-галузевої структури національного господарства. Поряд із зазначеним, має сенс здійснити оцінку рівня енергоефективності еко- номік провідних країн світу, що домоглися успіхів. При побудові кореляційної матриці залежностей між показниками економічної динаміки та врахуванні впли- ву інформаційно значимих регресорів на загальное- кономічне прискорення слід визнати, що пріоритетним є наступні аспекти: по-перше, на рівень загальноеко- номічного прискорення ключовий вплив має частка енергоємних та ресурсозатратних галузей в структурі національного господарства; по-друге, в умовах гло- балізації та жорсткої конкурентної боротьби за світо- вий ринок активізація інноваційно-інвестиційної діяль- ності є одним із першочергових завдань для держав, що прагнуть лідерства на світовій арені; по-третє, розвиток процесів забезпечення ендогенного зростан- ня національної економіки визначається здатністю дер- жави до впровадження в усіх галузях та виробницт- вах прогресивних технологій і ВТП, реалізації усієї сукупності дієвих методів та засобів стимулювання саме інноваційної діяльності. З огляду на зазначене здійснення порівняльного аналізу зарубіжного досвіду реалізації різного роду стратегій реструктуризації та удосконалення системи ресурсно-функціонального забезпечення загальноеко- номічного прискорення держави дозволяє синтезува- ти існуючі підходи та концепції зростання, виділити альтернативні моделі цілеспрямованого розвитку еко- номічних систем. Це забезпечить вибір єдиного пра- вильного орієнтиру для вітчизняної економіки в умо- вах обмеженості ресурсів та часу у відповідь на ре- зультати технологічних перетворень у світі, зумовле- них досягненнями НТП та широким впровадженням критичних технологій. На думку автора, проведення аналізу макроекономічних показників економік 23 країн світу за вихідними даними, сформованими в табл. 2, і розроблення єдиного критерію для дослід- ження процесів ендогенно спрямованого зростання української економіки дозволить, оцінюючи можли- вості покращення й активізації енергоекономічної діяль- ності в Україні, побудувати оптимальну траєкторію розвитку економічної системи держави. Порівняння індексів інноваційної здатності та тех- нологічної конкурентноздатності країн світу у системі WEF дозволяє запропонувати читачеві наступний вис- новок, що там, де легко засвоювались нові прогре- сивні технології й активно впроваджувались інновації, провадилась активна політика забезпечення енергое- фективності темпи загальноекономічного прискорен- ня є значно вищими. Доцільним вбачається також об- числення щільності функціональної залежності показ- 2 Система агрегованих показників розглядається автором в контексті можливості забезпечення загальної економічної актив- ності в національному господарстві. Тому аналітична схема інкорпорації показників економічної динаміки в систему корегування ендогенно спрямованого зростання держави слід здійснювати в певній послідовності, яка запропонована автором у [17]. В. В. Микитенко 56 Економічний вісник Донбасу Таблиця 2 Макроекономічні показники окремих країн світу та індекси їх інноваційно-технологічної конкурентоспроможності станом на 01.01.06 р. Основні показники енергетичної безпеки держави Частка реального сектора економіки Індекси Країни світу та наддержав- ні об’єднання Енергоефе- ктивність, дол./ кг н.е. у загальному енергоспожи- ванні, % у ВВП, % енергоємних галу- зей в структурі, % Енергетич- на залеж- ність краї- ни, % інноваційної здатності технологічної конкуренто- спроможності 1 2 3 4 5 6 7 8 Україна 1,2 54,4 46,4 62,1 54,8 0.71 3,49 Білорусь 1,1 43,0 34,5 39,6 80,0 0.73 3,49 Естонія 3,1 32,0 28,9 23,1 33,3 0.78 3,98 Росія 1,8 33,7 45,2 60,5 -40,0 0.79 3,68 Латвія 3,6 32,0 22,5 28,8 30,0 0.74 5,00 Чехія 3,5 33,0 37,2 29,6 32,0 0.81 5,21 Литва 3,2 30,1 33,4 26,3 26,6 0.74 5,01 Польща 3,0 32,3 31,3 39,9 11,8 0.74 5,00 Угорщина 3,6 32,0 31,4 35,9 57,7 0.75 5,21 Канада 4,2 30,7 29,3 29,8 40,0 0.92 5,58 США 5,9 29,8 20,1 45,7 34,0 0.93 5,81 Фінляндія 5,6 30,0 28,6 35,9 55,9 0.98 5,94 Швеція 5,9 30,0 29,0 26,1 35,9 0.98 5,65 Англія 6,2 30,1 20,1 42,5 -8,9 0.93 5,71 ЄС 6,8 29,0 29,5 35,0 34,1 0.95 5,46 Франція 5,8 29,4 26,7 19,3 53,0 0.92 5,49 Ірландія 6,9 27,6 26,4 50,5 50,0 0,92 5,48 Нідерланди 5,9 29,4 24,5 39,4 90,0 0.89 5,65 Німеччина 8,2 31,0 30,6 51,0 61,4 0.92 5,81 Данія 8,9 27,9 25,5 43,7 -27,2 0.93 5,65 Японія 10,3 28,0 37,0 41,3 93,0 0,98 5,92 Швейцарія 11,0 29,5 27,4 33,5 67,0 0.97 5,46 ників енергоефективності національної економіки від обсягу інноваційних витрат, енергоємність ВВП краї- ни від технологічного рівня підготовки виробництва. Для цього виконали у послідовності певні процедури: по-перше, порівняли показники енергоефективності країн світу, їх ресурсно-галузеву структуру та прове- ли аналіз залежності рівня енергоефективності еко- номік від розподілу частки галузей реального секто- ра економіки у загальному споживанні ПЕР та ВВП, частки енергоємних і ресурсозатратних галузей у структурі промислового виробництва; по-друге, об- числили комплексний показник-індикатор раціональ- ного використання енергоресурсів, що дорівнює до- бутку показника енергоефективності на частку енер- горесурсозатратних галузей в структурі національних економік. Зазвичай, саме надзвичайно великою част- кою енергоресурсозатратних галузей і пояснюють низьку енергоефективність України, тобто енергоєм- ною структурою української економіки, у якій 62% займають паливна, хімічна і нафтохімічна промисло- вості, ГМК та інші базові виробництва; по-третє, здійснили переведення абсолютних значень макроеко- номічних показників у агреговані. Це дозволило од- ночасно порівняти такі параметри ендогенного еконо- мічного зростання країн, як розвиненість науково-тех- нічної, виробничої, техніко-технологічної, економічної та енергетичної сфери; по-четверте, дослідили по- ведінку економічної системи за узагальненими показ- никами: сприйнятливості економік до деструктивного впливу різноспрямованих факторів, розвиненості стра- тегічного потенціалу національних господарств. Це дозволило обчислити теоретичне значення показника енергоефективності будь-якої країни світу в разі відпо- відності її ресурсно-галузевої структури національній (табл. 3). Вивчення вихідних показників з табл. 2, розра- хунків агрегованих показників і комплексних агрего- ваних показників-індикаторів дозволяє стверджува- ти, що отриманий за результатами порівняльного ана- лізу показника енергоефективності (гіпотетичне зна- В. В. Микитенко 2008’4 57 чення наведене в табл. 3) України при відповідній ре- сурсно-галузевій структурі вказаних країн – явно пе- ревищує існуюче значення показника енергоефектив- ності (фактично дорівнює 1,2 дол./кг н.е., а теоретич- не в межах 1,94 ÷ 2,9 дол./кг н.е., відповідає сучас- ному рівню Литви, Латвії, Швеції чи Франції). Отже, можемо підсумувати, що твердження ав- тора щодо ключового впливу ресурсно-галузевої структури національних економік на темпи загальное- кономічного прискорення та рівень енергоефективності є незаперечним. Слід звернути увагу на значення на- веденого в табл. 3 комплексного показника-індикато- ра потенціалу енергоефективності (КПІПЕ), який виз- начається методом вагових коефіцієнтів як добуток частки реального сектора економіки у 1,0% ПЕР на відношення частки енергоресурсозатратних галузей у структурі промисловості до частки наукоємних галу- зей за урахування вагових коефіцієнтів 0,7 та 0,3 відпо- відно. Цей показник є найвищим у Російської Феде- рації, України та Японії (відповідно 1,4; 1,05; 1,1). Таблиця 3 Комплексні показники-індикатори загальноекономічного прискорення економік окремих країн світу станом на 01.01.06 р. Країни світу та наддержа- вні об’єднання Енергоефектив- ність країни за відповідності українській ресур- сно-галузевій структурі Коефіцієнт конку- рентноздатності ба- зових технологій країн при відповід- ності їх структур українській Гіпотетична енер- гоефективність України при ре- сурсно-галузевій структурі вказа- них країн, дол./ кг н.е. Частка українсь- кої енергоефекти- вності у гіпоте- тичній енергое- фективності вка- заних країн, % КП ІР ВЕ КП ІЯ РЕ Комплексний показник- індикатор по- тенціалу (по- тенційної) енергоефек- тивності Україна 1,200 1,00 0,90 100,00 55,9 47,67 1,043 Білорусь 0,682 0,76 1,41 131,90 43,6 34,95 0,755 Естонія 1,146 1,27 2,42 78,55 71,6 64,67 0,695 Росія 1,754 1,95 0,92 51,32 108,9 146,06 1,396 Литва 1,525 1,69 2,13 59,03 94,7 72,90 0,852 Латвія 1,623 1,80 1,94 55,45 100,8 116,79 0,660 Чехія 1,525 1,69 1,89 59,01 94,7 93,39 0,896 Польща 1,940 2,16 1,40 46,38 119,7 115,99 0,865 Угорщина 2,081 2,31 1,56 43,25 129,2 126,82 0,829 Канада 2,015 2,24 1,88 44,65 125,2 119,45 0,749 США 3,606 4,01 1,22 24,96 223,9 151,04 0,721 Фінляндія 3,237 3,60 1,56 27,80 201,0 191,66 0,813 Швеція 2,480 2,76 2,14 36,29 154,0 148,86 0,715 Англія 4,243 4,71 1,32 21,21 263,5 175,96 0,688 Нідерланди 4,314 4,79 1,42 20,86 267,9 242,10 0,781 ЄС 3,269 3,63 1,88 27,53 203,0 101,66 0,833 Франція 2,238 2,49 2,90 40,22 133,2 333,30 0,636 Ірландія 4,298 4,33 1,11 18,76 298,0 193,72 0,933 Німеччина 6,751 7,50 1,10 13,33 418,2 412,80 1,003 Данія 6,263 6,96 1,28 14,37 388,9 355,47 0,870 Японія 6,850 7,61 1,35 13,14 425,4 562,12 1,094 Швейцарія 6,042 6,71 1,67 14,90 368,5 342,27 0,773 Високі значення КПІПЕ такої країни, як Японія, урахо- вують інноваційні можливості її економіки, розви- неність стратегічного потенціалу та технологічну кон- курентоспроможність виробництва (підтвердженням цьому є високі індекси інноваційної здатності та тех- нологічної конкурентоспроможності держави). Значен- ня показника КІППЕ Росії та України свідчать, що вони мають шанс здійснити перехід із четвертої групи країн із низьким рівнем конкурентоспроможності національ- них економік (значення індексів дорівнює відповідно 3,49 і 3,0) до високого, досягнувши при цьому дос- татнього рівня якості добробуту населення. Ці орієнти- ри ймовірно досягнути нашим країнам за умов забез- печення інноваційної спрямованості розвитку, відкри- тості державних інституцій, використання наявних ре- зервів для оновлення виробництва, модернізації еко- номіки та реструктуризації промисловості, а також у разі збільшення частки наукоємних галузей в струк- турі національного господарства. З огляду на обчис- лений коефіцієнт конкурентоспроможності країн світу В. В. Микитенко 58 Економічний вісник Донбасу (у разі відповідності їх ресурсно-галузевих структур національній) можна стверджувати, що найбільший рейтинг мають Японія, Німеччина, Данія та Швейцарія (відповідно коефіцієнти конкурентноздатності техно- логій становлять 7,61; 7,50; 6,96; 6,71). Наступний — Нідерланди, Англія і США (4,79; 4,71; 4,01). Ранжування країн за рінями ендогенного еконо- мічного зростання та енергоефективності здійснено відповідно за показниками-індикаторами раціональ- ності та оптимальності енерговикористання. Країни згруповано у чотири групи: у першій групі з низьким рівнем енергоефективності та ендогенного економіч- ного зростання знаходяться Україна, Білорусь; у другій групі з перехідним рівнем знаходяться Росія, Естонія, Латвія, Чехія, Литва, Польща, Угорщина; у третій групі із середнім рівнем знаходяться США, Фінляндія, Швеція, Англія, Франція, Нідерланди; у четвертій групі із високим рівнем енергоефективності та ендо- генного економічного зростання знаходяться такі краї- ни, як Німеччина, Ірландія, Данія, Японія, Швейцарія. Зазначимо, що основними засобами впливу держави на загальноекономічне прискорення у країнах четвер- тої групи є: 1) підтримка та формування умов для відтворення науково-технічних інноваційних фондів; 2) стимулювання інноваційних процесів та активне впровадження проектів, розвиток наукоємних галузей. Модель державного управління ендогенним еко- номічним зростанням країн із третьої групи має риси, що майже тотожні системі стратегічного управління четвертої. Але в її основі лежить концепція ринкового саморегулювання з елементами соціальної спрямова- ності дій стосовно підвищення енергоефективності національного господарства з боку держави. Ця сис- тема передбачає багато форм інтеграції державної на- уки із виробництвом. Так, наприклад, у Великій Бри- танії університети мають право здійснювати комерцій- ну діяльність разом із приватними компаніями; в дер- жавах ЄС діють загально визнані методи стимулювання технологічного зростання економік, а саме: сертифі- кація продукції, планування інноваційної діяльності, розвиток наукоємних галузей тощо. Здійснюючи гра- фічне оформлення залежності рівня ендогенного еко- номічного зростання від частки високотехнологічних і наукоємних галузей за чотирма групами країн, а та- Таблиця 4 Ранжування національних економік країн світу за показником-індикатором оптимальності енерговикористання Країни світу та наддержавні об’єднання КПІОВЕ Енергоефектив- ність економіки, дол./ кг н.е. Частка енергоємних галузей в структурі національного госпо- дарства, % Частка реального сек- тора економіки в за- гальному енергоспо- живанні, % Рівень ендогенного еко- номічного зростання та інноваційної здатності Білорусь 1,01 1,1 39,6 43,0 Україна 1,03 1,2 62,1 54,4 Non innovators країни з низьким рівнем ендо- генного зростання Естонія 2,24 3,1 23,1 32,0 Литва 2,80 3,2 26,3 30,1 Чехія 3,14 3,5 29,6 33,0 Росія 3,23 1,8 60,5 33,7 Латвія 3,24 3,6 28,8 32,0 Польща 3,71 3,0 39,9 32,3 Франція 3,91 5,8 19,3 29,4 Угорщина 4,04 3,6 35,9 32,0 Канада 4,08 4,2 29,8 30,7 Швеція 5,13 5,9 26,1 30,0 Фінляндія 6,70 5,6 35,9 30,0 США 7,51 4,9 45,7 29,8 Нідерланди 7,91 5,9 39,4 29,4 ЄС 8,21 6,8 35,0 29,0 Англія 8,75 6,2 42,5 30,1 Потенційно інноваційні країни із перехідним і середнім рівнем ендо- генного економічного зростання Швейцарія 12,49 11,0 33,5 29,5 Ірландія 12,63 6,9 50,5 27,6 Німеччина 13,49 8,2 51,0 31,0 Данія 13,94 8,9 43,7 27,9 Японія 15,19 10,3 41,3 28,0 Інноваційні країни із ви- соким рівнем ендоген- ного економічного зрос- тання В. В. Микитенко 2008’4 59 кож дослідивши відповідні залежності, звертаємо ува- гу на тай факт, що лідери за показниками ендогенно- го економічного зростання та крани, які досягли ви- сокої енергоефективності, є одночасно провідними й у технологічній сфері (і це є закономірним), і в сус- пільному відтворенні. За технологічним (інноваційним) індексом, показником-індикатором потенціалу енер- гоефективності та якісного розвитку національної еко- номіки автори порізнили зазначені країни не тільки на енергоефективні, а й на інноваційні/innovators, потен- ційно інноваційні та не інноваційні країни/ non innovators. Доцільно зазначити, що за темпами ендогенного зростання і країни з перехідним, і країни із середнім рівнем енергоефективності й інноваційної здатності мають майже тотожну економічну динаміку, тому вважаємо за доцільне при доборі оптимальної моделі загальноекономічного прискорення України розглядати досвід країн світу, які згруповано за трьо- ма сутнісними ознаками (табл. 4). На думку автора, подальше дослідження якості енергоекономічних процесів для імплементації дієвої політики ендогенного економічного зростання необ- хідно проводити з урахуванням отриманих у табл. 4 Таблиця 5 Оцінка показників економічної динаміки окремих країн світу ВВП на душу населення, тис. дол. США з ПКС Енергоефективність економік, дол./кг н.е. Ретроспективні періоди дослідження економічних систем із лагом у 5 років, роки Країни світу та наддержавні об’єднання 1995 - 2000 2001 - 2005 2005 - 2006 1995 - 2000 2001 - 2005 2005 - 2006 Україна 1,35 0,98 1,67 0,41 0,72 1,20 Білорусь 2,06 2,54 2,60 0,52 0,75 1,10 Естонія 2,72 3,95 4,01 1,20 1,40 3,10 Росія 2,62 2,61 3,28 0,63 0,82 1,80 Литва 2,32 4,23 12,4 1,33 1,60 3,60 Латвія 2,30 2,37 3,60 1,20 1,60 3,50 Чехія 3,20 5,56 5,70 1,47 2,70 3,20 Польща 2,41 4,27 4,60 1,29 1,80 3,00 Угорщина 3,84 5,15 14,2 1,74 2,30 3,60 Канада 19,5 22,32 25,8 2,51 2,80 4,20 США 25,9 32,80 40,1 3,51 3,35 5,90 Фінляндія 18,8 31,25 32,56 3,90 4,40 5,60 Швеція 23,5 25,20 33,8 3,90 4,49 5,90 Англія 17,04 26,00 30,1 4,10 4,50 6,20 Нідерланди 25,3 29,30 31,47 4,30 4,90 6,80 ЄС 20,9 22,70 26,6 4,20 5,10 5,80 Франція 23,4 29,63 29,9 4,50 5,20 6,90 Ірландія 25,2 44,20 27,8 3,72 5,40 5,90 Німеччина 25,6 26,00 33,77 4,37 5,93 8,20 Данія 28,0 29,30 38,7 6,95 8,60 8,90 Японія 31,7 32,70 44,1 6,70 7,82 10,3 Швейцарія 37,9 38,48 43,0 7,35 8,78 11,0 тенденцій (одночасно поєднавши в одну групу за по- дібними ознаками дві досліджувані групи країн світу як із перехідним рівнем енергоефективності, так і з середнім). Так, у країнах першої групи (з найкращи- ми результатами) за рахунок технологічної конкурен- тоспроможності забезпечується 50,0 % агрегованого показника загальноекономічного прискорення, в краї- нах другої групи — 30,0% (з перехідним та середнім рівнем енергоефективності), а в третьої — менше 12,0 %. Таким чином, питома вага технологічних но- вацій у процесах забезпечення ендогенного економіч- ного зростання, а отже й конкурентоспроможності на- ціональних економік, повинна складати від 33,0 до 50,0 %. Тому, Україні для того, щоб увійти до кола ос- новних інноваторів чи досягти інноваційної стадії зро- стання, необхідно не тільки використовувати іноземні розробки, дотуючи розвиток зарубіжних економічних систем, але й створювати власні. Хоча в Україні май- же найнижча енергоефективність національного гос- подарства з-поміж вказаної сукупності країн світу, та її можна пояснити значною кількістю енергомістких виробництв, високим рівнем фізичної та моральної В. В. Микитенко 60 Економічний вісник Донбасу зношеності основних виробничих засобів (яка скла- дає більш ніж 75,2%), що також викликає занепокоє- ння, оскільки виникає ще одна проблемна площина – це нагальне вирішення соціальних питань, а отже не- обхідно спрямувати зусилля суб’єктів господарювання на підвищення рівня енергоефективності української економіки. Однак, зазначимо, що якість життя насе- лення поряд із технологічною розвиненістю країни визначає показник ВВП на душу населення. Дослі- дження показників економічної динаміки (табл. 5, рис. 1) дозволяє стверджувати, що простежується рейтин- говий відрив країн перехідної групи (країн із пере- хідним-середнім рівнем ендогенного економічного зростання): Естонії, Латвії, Польщі, Чехії тощо. Але відхилення теоретичної енергоефективності (від 1,4 до 2,8 дол./кг н.е.) від фактичних даних відмічено у разі ототожнення структур їх економік із українською ре- сурсно-галузевою структурою національного госпо- дарства дозволяють визначити щільність зв’язку по- казника ВВП на душу населення і енергоефективності сукупності кран світу за 1995 — 2006 рр. (табл. 5). Відзначимо, що існує пряма залежність між ос- новними показниками економічної динаміки, наприк- лад, між зміною рівня та якості життя населення та енергоефективності національних економік. Вона чітко простежується в номограмах із комбінованою систе- мою координат, побудованих за використання ланцю- гових модельних рішень, які згруповано відповідно до класу країн із високим, середнім та низьким рівнем енергоефективності й ендогенно спрямованого зрос- тання. З огляду на аналіз показників економічної ди- наміки можна описати поведінку економічної систе- ми держави в часі, яку було визначено за декількома функціональними рівняннями (табл. 6). Для розроб- Рис. 1. Залежність рівня та якості життя населення країн від показника енергоефективності національних економік протягом 1995 – 2006 рр. 0 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 0 3 6 9 12 15 Енергоефективність, дол./кг н.е ВВ П н а ду ш у на се ле нн я, д ол ./л ю д. Країни із низьким рівнем енергоефективності та ендогенного зростання Країни із середнім рівнем енергоефективності та ендогенного зростання Країни із високим рівнем енергоефективності та ендогенно лення практичних пропозицій стосовно забезпечення резистентності національної економіки до деструктив- них впливів і визначення оптимальної траєкторії роз- витку України слід враховувати досвід реалізації дер- жавних політик не лише провідних країн в економічній та енергетичній сферах, але й країн із перехідним й середнім рівнем енергоефективності. Тому автором обрано як орієнтир найбільш адаптивної моделі ендогенного зростання ту, що впи- сується в наступну гіпотезу, яка є підосновою вирі- шення досліджуваної проблеми стосовно реалізації фе- номенологічної альтернативи ендогенно спрямовано- го зростання держави, а саме: оскільки складна сис- тема може бути описана не тільки статистичними, але й динамічними рівняннями, у вигляді диференціаль- них чи різницевих рівнянь, то автори вважають, що при описі поведінки багатокомпонентної системи (якою є економічна) в області точки рівноваги обов’язково слід враховувати, що у певні періоди у разі наявності низьких показників енергоефективності національно- го господарства за умов раціонального використання стратегічного потенціалу можна забезпечити високий запас ендогенного зростання (при чому він є вищим, ніж у країн із високою енергоефективністю економік). Це дозволяє нагромадити інтелектуальні й інноваційні можливості держави та використати рушійну силу для технологічного стрибка. Отримано три види модель- них вирішень для української економіки з достатнім коефіцієнтом детермінації 0,83. Результати аналізу доз- воляють стверджувати, що високі темпи загальноеко- номічного прискорення зумовлені намаганням країн із середнім рівнем енергоефективності за наслідками цілеспрямованої стратегії модернізації національного господарства та концентрації зусиль у найбільш пріо- В. В. Микитенко 2008’4 61 Таблиця 6 Обґрунтування темпів зростання показника енергоефективності національних економік окремих країн світу за періоди з 1995 по 2006 рр. Фактичні темпи зростання Теоретичні (випереджуючі – прогнозні) темпи приросту енергоефективності за моделями економічної динаміки країн із Країни світу та наддержа- вні об’єдна- ння 1995 – 2000 р. 2001 – 2006 р. низьким рівнем енергое- фективності за 1995 – 2000 р. середнім рівнем енерго- ефективності за 1995 – 2000 р. високим рівнем енерго- ефективності за 2000 – 2006 р. Україна 0,217 0,264 0,273 0,268 0,264 Росія 0,252 0,272 0,324 0,454 0,324 Чехія 0,354 0,275 0,296 0,357 0,296 Латвія 0,533 0,264 0,276 0,307 0,327 ЄС 0,085 0,088 0,276 0,207 0,276 Польща 0,425 0,260 0,352 0,359 0,352 Угорщина 0,264 0,273 0,316 0,305 0,316 Канада 0,124 0,099 0,178 0,262 0,178 США 0,111 0,082 0,150 0,137 0,150 Англія 0,118 0,088 0,135 0,125 0,135 Фінляндія 0,153 0,111 0,130 0,221 0,130 Швеція 0,251 0,077 0,113 0,209 0,113 Ірландія 1,209 0,139 0,104 0,203 0,104 Франція 0,070 0,016 0,100 0,200 0,100 Німеччина 0,360 0,069 0,061 0,175 0,061 Данія 0,173 0,048 0,044 0,165 0,044 Нідерланди 0,138 0,030 0,327 0,468 0,327 Швейцарія 0,327 0,017 0,324 0,454 0,324 Японія 0,022 0,025 0,296 0,357 0,296 ритетних напрямах забезпечити лідируючі позиції, уві- йти до числа найбільш конкурентоспроможних дер- жав світу. У відповідності із зазначеним темпи економічно- го зростання для національного господарства можна обчислити за формулою (1): 1 1 , 6 0 4 + 1 , 3 0 1 E T = (1). Побудовано узагальнені авторегресивні дистри- бутивно-лагові моделі трьох типів, за якими отримали прогноз показників економічної динаміки для націо- нального господарства до 2080 р. за урахування темпів економічного зростання країн із низькою, середньою та високою енергоефективністю (табл. 7). Про харак- тер змін в українській економіці до 2080 р. можна судити після безпосереднього розв’язання трьох мо- дельних рішень, що дозволяє накреслити три фазові траєкторії для врахування вільних рухів економічної системи у майбутньому. Побудований прогноз відтво- рює динамічні властивості національної економіки. Дві з них є достатньо оптимістичними, але й вони, напев- но, не зможуть задовольнити сучасні вимоги до реа- лізації стратегії макросистемної трансформації у вітчиз- няній економіці та амбіційних планів керівництва краї- ни щодо становлення дієвих міждержавних зв’язків в енергетичній і економічній сферах в умовах приєднання до СОТ. Досягнення визначених у табл. 7 орієнтирів до 2030 — 2080 рр. вимагає цілеспрямованих дій виконавчої влади щодо відтворення стратегічного потенціалу дер- жави, здійснення експрес-реагування на зовнішні вик- лики та запровадження дієвих механізмів державного регулювання українською економікою. З огляду на ви- сокий рівень енергоємності ВВП, зношеність основних виробничих засобів, структура енерговитрат, реаліза- ція протягом останніх років «лозунгової» політики ен- догенного економічного зростання призвели до серй- озних макроекономічних дисбалансів, то найкращі до- сягнення очікують нашу державу лише у разі реалізації моделі макроекономічної динаміки країн із середнім (перехідним) рівнем енергоефективності. Аналіз резуль- татів моделювання дозволяє обґрунтувати наслідки ре- алізації стратегії до 2030 р. із сполученням потенційних можливостей України щодо досягнення високої енер- гоефективності національної економіки на рівні 4,23 дол./кг н.е. (сучасний рівень Угорщини, Латвії, Литви, Польщі). Значно менших успіхів можна досягти, про- В. В. Микитенко 62 Економічний вісник Донбасу Таблиця 7 Прогноз темпів макроекономічної динаміки трьох типів Прогноз енергоефективності української економіки, дол./кг н.е. макроекономічної динаміки кра- їн із низьким рівнем енергоефек- тивності макроекономічної динаміки країн із середнім рівнем енер- гоефективності макроекономічної динаміки країн із високим рівнем енер- гоефективності Роки експоненціальний гіперболічний експоненціальний 2010 1,23 1,56 0,91 2015 1,77 2,12 1,15 2020 2,23 2,77 1,3 2025 2,79 3,45 1,57 2030 3,28 4,23 1,79 2035 3,79 4,99 1,93 2040 4,23 5,69 2,08 2045 4,65 6,58 2,25 2050 5,12 7,29 2,49 2055 5,54 8,26 2,64 2060 5,89 8,93 2,81 2065 6,27 9,85 3,16 2070 6,78 10,81 3,31 2075 7,35 11,96 3,54 2080 8,03 13,87 3,78 довжуючи балансувати в координатах «стійкість— нестійкість» із спонтанністю структурної та енергетич- ної політик (продовжувати інерційну тактику), при відсутності системи державного управління нарощу- вати енергогенеруючі потужності в електроенергетиці, не зважаючи на гіпертрофовану структуру енергоспо- живання, при відсутності контролю за втратами, підтри- муючи «сталі» тенденції розвитку. Тоді енергоефек- тивність української економіки у 2030 р. становитиме 3,28 дол./кг н.е., але більша частка (73,0%) темпів зростання у країн із низькою енергоефективності нале- жить Росії, що останнім часом здійснює цілеспрямова- ну політику щодо зниження частки промисловості у загальному споживанні ПЕР до рівня 30,0%. І досить самовпевнено вважати, що на даний час Україна здат- на адаптувати політику енергоефективності високороз- винених країн та забезпечити конкурентоспроможність і високу енергоефективність економіки (показник енер- гоефективності у 2030 р. — 1,79 дол./кг н.е.). Як свідчить практика, застосування чи дублювання, не сумісних з реаліями вітчизняної економіки, традицій- них для розвинутих держав, механізмів та моделей ре- гулювання в енергетичній і виробничій сфері унемож- ливлює реалізацію НЕІ. Демонстрація невизначеності державної політики, безсистемність і хаотичність про- ведення в Україні заходів впливу на суспільне відтво- рення веде до руйнівних тенденцій, катастрофічного зниження добробуту населення та зростання частки «тіньової економіки». А досягнення у 2080 р. показни- ка енергоефективності у межах 3,78 дол./кг.н.е. вза- галі не можна вважати успіхом. Прогноз енергоекономічних показників націо- нальної економіки за узагальненими модельними рішеннями (хоча вони не враховують в якості ендо- генного фактору технологічний прогрес, оскільки можна використати показники реального капіталу в якості пояснювальної змінної у формулі (2)), побудо- вано за використання моделі вигляду )1( 55 += −− ttt PEE (2), за одночасного урахування темпів приросту енергоефективності усіх груп країн світу протягом 1995 — 2006 рр., а також приросту теоретичних показників енергоефективності, розрахо- ваних з періодом упередження у 5 років. Узагальнені аналітичні результати наслідків змін реальних процесів в економічній системі України полягають у такому: енергоефективність національної економіки у 2030 р. буде становити значення, що дорівнюватимуть 2,23 — 2,47 дол./кг н.е., що не набагато перевищує сучасний рівень Польщі станом на 01.01.2006. За узагальнени- ми тенденціями зростання енергоефективності макси- мально може дорівнювати 4,55 — 5,42 дол./кг.н.е. (сучасний рівень ефективності США 4,78 дол./кг.н.е.). Тому можемо очікувати, що лише через 82 роки по- В. В. Микитенко 2008’4 63 казник енергоефективності України буде тотожним сучасним досягненням американської економіки. По- рівнюючи результати прогнозування (рис. 2), за низ- кою модельних рішень можна запропонувати транс- формацію сучасної моделі макроекономічної динамі- ки в Україні в оптимізаційну шляхом заміни рівнянь балансів ресурсно-галузевої структури української економіки й обсягів енерговитрат відповідними не- рівностями і формалізації наведених вище правил ви- бору кращого вектора енергоспоживання. Отже, за тенденціями країн із низьким рівнем енергоефектив- ності досягнення національного господарства стано- витимуть 8,03 дол./кг н.е.; із середнім рівнем — дор- івнюватимуть 13,87 дол./кг.н.е.; а з високим рівнем енергоефективності — лише 3,78 дол./кг н.е. Зазна- чимо, що, у разі забезпечення нарощування і раціо- нального освоєння власного стратегічного потенціа- лу, Україна здатна буде досягти у 2080 р. сучасного рівня Швейцарії, Японії, Данії чи Німеччини. Однак це буде вимагати значних зусиль щодо оновлення технічної та технологічної бази, необхідності значного підвищення інноваційної здатності країни до індексу провідних країн світу (0,98 — 0,99). Таким чином, розглянуто моделі економічної динаміки окре- мих країн світу, досліджено тенденції та закономірності темпів і пропорцій розширеного відтворення з ураху- ванням фактору енергоефективності, у тому числі за Рис. 2. Досягнення української економіки до 2080 р. за урахування темпів зростання енергоефективності окремих країн світу 0,0 2,0 4,0 6,0 8,0 10,0 12,0 14,0 16,0 2000 2010 2020 2030 2040 2050 2060 2070 2080 2090 Ретроспективний та прогнозний період, роки Ен ер го еф ек ти вн іс ть , д ол /к г.н .е .. Прогноз енергоефективності по дистрибутивно-лаговій моделі експоненціальній за темпами країн низького рівня Прогноз енергоефективності по дистрибутивно-лаговій моделі гіперболічній за темпами країн середнього рівня Прогноз енергоефективності по дистрибутивно-лаговій моделі експоненціальній за темпами країн високого рівня Прогноз енергоефективності по дистрибутивно-лаговій моделі експоненціальній з 1995 р. Прогноз енергоефективності по дистрибутивно-лаговій моделі експоненціальній з 2000 р. допомогою ретроспективної імітації. Використовуючи побудовані моделі темпів економічного зростання країн із середнім рівнем енергоефективності, які в останні роки здійснили якісний розвиток за рахунок структур- ної перебудови реального сектора економіки можна з урахуванням інерційності національного господарства, якісних змін зовнішнього середовища та наявності ри- зиків і загроз ендогенному економічному зростанню обчислити життєвий цикл та формалізувати траєкторію економічної динаміки до 2030 та 2050 рр. (рис. 3). Відмітимо, що темп ендогенного розвитку української економіки прямо пропорційно залежить від величини її енергоефективності, а обсяги нарощення стратегічного потенціалу держави є необхідною умовою її економіч- ного зростання, оскільки лише нагромадження, транс- формація, поширення і практичне використання знань (інтелектуального чинника формування розширеного виробництва, яке базується на інформаційних ресур- сах) — головної рушійної сили розвитку державно організованого соціуму на сучасному історичному етапі дозволяє здійснити вихід із траєкторії нестійкого роз- витку відповідно за параметрами оптимізаційної моделі ендогенного економічного зростання. Однак, для до- сягнення цілей ендогенного економічного зростання необхідним також є врахування спрямування інерцій- ності детермінант процесу загальноекономічного при- скорення та кутів їх нахилу. В. В. Микитенко 64 Економічний вісник Донбасу Рис. 3. Графічний образ корегування інерційності детермінант та зовнішніх впливів для забезпечення ендогенного зростання української економіки 2050 2004 2010 2020 2040 VВВП TES 2030 2008 2000 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Вступ України до Вступ України до ЄС Вступ України до ЄС Проте окреслення достатніх умов забезпечення ефективності функціонування національної економіки та обґрунтування оптимальної траєкторії й темпів її економічного зростання — одне з найскладніших пи- тань державотворення, оптимального варіанту реалі- зації якого можливо досягти лише у випадку науко- вого осмислення явищ і процесів, що мають загаль- носуспільне значення. При цьому при прогнозуванні наслідків реалізації політики макросистемної еволюції враховувати (рис. 3): циклічні зусилля стосовно при- скорення інноваційного розвитку внутрішнього сере- довища національної економіки (1); інерційність еко- номічних, виробничих, технологічних, політичних і соціальних процесів (2); сформовану історико-гене- тичну резистентність українського суспільства до зовнішніх загроз і ризиків (3); консервативність (цен- тралізованість) ідеології політичної еліти стосовно ви- користання регіональних систем як партнера і коорди- натора міжнародних проектів (4), що може зумовити різке падіння темпів приросту основних макроеконо- мічних показників у довгостроковій перспективі (5); можливість переходу економічної системи до більш високого технологічного укладу (6); вагомість дест- руктивного впливу процесів глобалізації та транснац- іоналізації національної економіки (7); імовірність ба- лансування показників економічної динаміки в мінімально допустимому та максимально можливо- му коридорі порогових значень (8); термін життєвого циклу економічної системи (з огляду на обчислені ав- тором у [18] відповідності до великих циклів М. Кон- дратьєва) та час сформування нового фазового порт- рету української економіки — у 2030 році (9) тощо. Крім того, необхідність формалізації й прогнозування результатів цілеспрямованих впливів на траєкторію розвитку України вимагає побудови модельного ком- плексу, заснованого на системі факторів та доказів, встановленні причин і наслідкових зв’язків для виз- начення альтернативних варіантів майбутнього розвит- ку національної економіки, імовірних векторів, перс- пектив як розширення міжнародної співпраці, так і зміни координат. Врахування інерційності динаміки національної економіки в якості чинника кореляції державної по- літики необхідно проводити у відповідності до взає- мопов’язаних ланок дослідження, а саме: 1) встанов- лення терміну упередження (25 — 30 рр.); 2) обґрун- тування складу вагомих регресорів (фактори, їх клас, ієрархічність, взаємозв’язок та підпорядкування); 3) добір класу прогнозних модельних вирішень; 4) виз- начення сприйняття підсистемами різноспрямованих зовнішніх впливів; 5) обчислення прогнозу із дослід- ною експериментальною перевіркою адекватності роз- роблених моделей і достовірності очікуваних показ- ників;6) формулювання вихідних положень концепції ідентифікації конститутивно-ключових характеристик основних елементів економічної системи. Це дозво- ляє розкрити поведінку економічної системи в умо- вах транснаціоналізації світового господарства, а та- кож скорегувати динаміку економічних процесів з урахуванням різноманіття ендогенних та екзогенних сил згідно цільової траєкторії. Так, наприклад, авто- ром визначено (наведено в табл. 8) тангенси кутів на- В. В. Микитенко 2008’4 65 -1000000 -800000 -600000 -400000 -200000 0 200000 400000 600000 800000 1000000 1200000 1990 2000 2010 2020 2030 2040 2050 2060 2070 2080 2090 2100 хилу сил інерції української економіки за розробле- ною в досліджені формулою (3): 0,118exp( 222,984 0,118 )ty tg tα′ = = − + . Крім цього, обчислено абсолютну величину інерції розвитку реального сектору економіки за формулою (4): 2| | (0,118exp( 222,984 0,118 )) 1tI t= − + + ,а також побудовано прогноз необхідного обсягу зусиль (рис. 4 та 5), які необхідно сконцентрувати для упе- редження деструктивного зовнішнього впливу (за формулою (5)) на ендогенне економічне зростання країни з урахуванням інерційності детермінант проце- 0,0 2000000,0 4000000,0 6000000,0 8000000,0 10000000,0 12000000,0 14000000,0 20 00 20 03 20 06 20 09 20 12 20 15 20 18 20 21 20 24 20 27 20 30 20 33 20 36 20 39 20 42 20 45 20 48 Рис. 4. Абсолютні величини сил інерції та їх прогноз до 2050 року. Рис. 5. Зусилля на упередження деструктивних впливів для обґрунтування меж коридору еволюції української економіки до 2080 р. су реструктуризації її національного господарства за формулою вигляду (6): exp( 227,916 0,118 )tF t= − + (5) 86 5 1 2,782 10 0,902 1,138 10t tF −= ⋅ ⋅ − ⋅ (6). Урахування наведених вище модельних вирішень (на рис. 5 видно, що у 2030 р. значення показника Ft мають від’ємні значення) дозволяє окреслити допус- тимі та максимально можливі межі коридору еволюції української економіки. Альтернативний прогноз век- тору зусиль з упередження деструктивних зовнішніх впливів свідчить про те, що зовнішньоекономічні заг- В. В. Микитенко 66 Економічний вісник Донбасу рози в разі подовження процесів транснаціоналізації української економіки можуть набагато перевищити внутрішній стратегічний потенціал держави. У підсумку зазначимо, що з огляду на побудова- ний прогноз у 2030 році загальний обсяг інновацій- них витрат на модернізацію національної економіки повинен становити (за моделями економічної динамі- ки країн із низьким, середнім та високим рівнем енер- гоефективності) відповідно 4068,74, 5091,61 та 1260,47 млн грн. Моделі припускають, що щорічно (з 2008 до 2030 р. протягом 2008 — 2012 рр.; 2012 — 2018 рр.; 2018 — 2020 рр.; 2020 — 2025 рр.; 2025 — 2030 рр.) приріст частки інноваційних витрат повинен складати відповідно за етапами: 6,46 %, 7,42 %, 7,34 %, 4,27 % та 3,33%. Використовуючи для прогнозу розроблену в дослідженні експоненціальну модель залежності показника енергоефективності національного госпо- дарства від загального обсягу інноваційних витрат, отримали потреби в інноваційних витратах: у 2030 р. у межах 1668,2 — 3341,3 млн грн, що буде можливим за умови щорічного приросту частки інноваційних витрат у ВВП 2,8 — 5,7%. Вважаємо, що українська економіка набуде якіс- них рис у разі, коли більш ніж 65,0 % зростання ВВП Таблиця 8 Основні показники інерційності детермінант процесу макросистемної еволюції української економіки (у цінах 2006 року) Обсяги Тангенси кутів нахи- лу сил іне- рції Абсолютні величи- ни сил інерції про- цесу макросистем- ної еволюції україн- ської економіки Зусилля, направлене на переборення де- структивних впливів та сил інерції, прогноз його векторних вели- чин побудований за експоненціальною кривою Зусилля, направлене на переборення деструк- тивних впливів та сил інерції й альтернатив- ний прогноз його век- торних величин побу- дований за логістич- ною кривою Ретроспе- ктивний та про- гнозний періоди, роки ВВП, млн грн y', млн грн/рік Абсолютні величи- ни інерції | |tI Зусилля, tF Ретроспе- ктивний та про- гнозний періоди, роки Зусилля, tF 2000 272627 31079,96 31080,0 4165 2000 4163 2005 481624 56266,51 56266,5 7241 2005 7223 2008 615000 85199,75 85199,7 5220 2008 10162 2010 700827 107827,46 107827,5 6606 2010 12846 2015 929045 194292,98 194293,0 11903 2015 23949 2020 1201610 350094,12 350094,1 21448 2020 49352 2025 1490246 630830,28 630830,3 38648 2025 133984 2030 1787103 1136685,31 1136685,3 69639 2030 0 2035 2091925 2048179,26 2048179,3 125481 2035 -212882 2040 2389991 3690588,98 3690589,0 226103 2040 -135127 2045 2794301 6650026,82 6650026,8 407412 2045 -110986 2050 3245671 11982601,40 11982601,4 734110 2050 -100313 буде забезпечено виробництвом високотехнологічної продукції, а темпи зростання фундаментальних дослід- жень перевищуватимуть темпи зростання обсягів за- купівлі іноземних прогресивних технологій. Оцінюючи динаміку змін цих критеріїв, можна визначити, якій саме моделі відповідає сучасний розвиток нашої держави: чи наздоганяючого розвитку (за рахунок використання технологічних нововведень, що створюються в про- відних країнах), чи системоутворюючої моделі еконо- міки інноваційного типу (економіки знань), в якій ос- новний приріст ВВП здійснюється за рахунок впровад- ження новітніх технологій і нововведень, створених в державі, виробництва власної ВТП. При цьому щорічні темпи збільшення витрат у ВВП на активізацію іннова- ційної діяльності повинні становити в межах 3,43 — 7,34%, а частка фінансування фундаментальних науко- вих розробок — не менше 1,78 % ВВП країни. Однак, універсальною умовою реалізації в Україні пропонова- ної в дослідженні політики ендогенного економічного зростання є таке: конститутивний інструментарій стра- тегії макросистемної еволюції — політика ендогенного економічного зростання повинна набути комплексний, системний і довгостроковий характер з чіткими кількісними й якісними орієнтирами з урахуванням мож- В. В. Микитенко 2008’4 67 ливостей нарощення та раціонального освоєння влас- ного стратегічного потенціалу. За результатами прогнозування макроекономіч- ної динаміки та показників загальноекономічного при- скорення найважливішим висновком із даного дослі- дження, однак можливо й спірним, є той, що стосуєть- ся вибору пріоритетів держави щодо реалізації моде- лей розвитку за аналогом саме високорозвинених країн світу. На думку автора (який пропонує адаптивну до сучасних умов господарювання в Україні модель з урахуванням темпів зростання показників економічної динаміки країн із середнім рівнем енергоефективності), модель ефективного управління ендогенним зростан- ням економічної системи України може бути формалі- зована лише за використання новітніх парадигм теорії еволюціогенетики, що дозволить охарактеризувати її хвильову й циклічну динаміку, фактори та тенденції розвитку української економіки в умовах глобалізації світогосподарської системи. Отже, еволюція національ- ного господарства на засадах реалізації інтегральної концепції ідентифікації ендогенного економічного зро- стання є доступною для вивчення методами експери- ментальної економіки. Вона охоплює майже всі ди- намічні явища, що забезпечують рівноважну еволюцію національної економіки, однак вимагає квантового впли- ву (реакцію визначеної сили на існуючі загрози та ри- зики ендогенному економічному зростанню держави, оскільки слабке регулювання енергоекономічних про- цесів, як видно, не викликає реакцію необхідної сили). Тобто можна використати термін «квантова еволюція національної економіки» для миттєвих зрушень у струк- турі національного господарства, що попередньо вий- шов із стану рівноваги. Водночас активні зрушення можливі лише за окремими видами діяльності та у відносно невеликих масштабах, що, відповідно, вима- гає концентрації зусиль центральних органів виконав- чої влади на окремих об’єктах та призводить до виник- нення таксономічних груп і класів будь-якого порядку. Їх виникнення зумовлює розвиток явно нового адап- тивного типу економічної системи та перехід національ- ного господарства з однієї зони в іншу з новими якіс- ними ознаками макроструктури. Крім суто пізнавального стимулу, висунення цієї проблеми в одну з домінант сучасного поступу Ук- раїни в єдине поле високорозвинених країн, вважає- мо таке: дослідження макроекономічної динаміки на засадах реалізації системно-діалектичної теорії забез- печення резистентності національної економіки до де- структивних впливів дозволяє визначити домінанти практичного характеру, а саме: 1) найвищий рівень ендогенного зростання україн- ської економіки забезпечується не лише високим рівнем технологічного розвитку країни. Цей чинник є вагомим, але не системоформуючим чинником активізації процесів підвищення конкурентоспроможності держави — саме по- тенціали системного й універсального спрямування є ру- шійною силою модернізації національного господарства; 2) суттєвий вплив на енергоефективність еконо- міки справляє ресурсно-галузева структура національ- ного господарства, зокрема вагомість частки енерго- ресурсозатратних галузей у структурі. У разі знижен- ня частки енергоємних виробництв на 12,5% показ- ник енергоефективності можна підвищити у два рази; 3) здійснюючи діяльність у напрямі забезпечення раціональної структури енергоспоживання, можна досягти вагомих результатів у напрямі забезпечення ендогенного економічного зростання3 ; 4) достатньо високий потенціал ендогенного еко- номічного зростання України та енергоефективності підтверджує ймовірність досягнення прогнозних зна- чень показників макроекономічної динаміки, але лише за умови активізації розвитку наукоємних галузей і технологічного оновлення виробництва. Об’єктивним буде визнати, що в сучасних умо- вах доктрина забезпечення ендогенного зростання економіки та, відповідно, її резистентності до деструк- тивних впливів за інтегральною концепцією ідентифі- кації загальноекономічного прискорення дозволить у подальшому визначити ключові об’єкти докладання зусиль і стратегічних партнерів, окреслити орієнтири, закласти відповідно до коеволюційної парадигми підґрунтя для одночасної реалізації п’яти основних, на думку авторів, методологічних модельних рішень ре- алізації стратегії ендогенного зростання національно- го господарства, в межах яких можливо отримати відповіді на нагальні питання, що постають у контексті транснаціоналізації світогосподарської системи. Завершальним етапом вирішення пізнавальної проблеми з опорою на можливості діяльнісного пе- редбачення поведінки економічних систем в сучасних умовах глобалізації світового господарства при по- єднанні системно-комплексного, ресурсно-функціо- нального, об’єктно-цільового та синергетично-фено- менологічного підходів є визначення шляхів забезпе- чення конструктивного варіанту еволюції української економіки та нейтралізації деструктивних факторів впливу на неї. Природно, що оптимальним інструмен- 3 Найбільш доцільним співвідношенням частки енергоспоживання галузей реального сектора економіки в загальному обсязі споживання ПЕР є 28,1 — 30,0 % (але не менше 16,0 %); В. В. Микитенко 68 Економічний вісник Донбасу том виконання останнього завдання впродовж тися- чоліть людської історії залишаються науково обґрун- товані для регулювання напрямів розвитку економіч- ної системи за рахунок нарощування власного стра- тегічного потенціалу траєкторії розвитку, найбільш значущою характеристикою яких продовжують зали- шатися національні економічні інтереси. Література 1. Паливно-енергетичні ресурси України : стат. зб. / Держ. ком. статистики України — К. : ІВЦ Держ- комстату України, 1998. — 383 с. 2. Паливно-енер- гетичні ресурси України : стат. зб. / Держ. ком. ста- тистики України — К.: ІВЦ Держкомстату України, 2001. — 273 с. 3. Паливно-енергетичні ресурси України : стат. зб. / Комітет статистики України — К. : ІВЦ Держкомстату України, 2004. — 287 с. 4. Па- ливно-енергетичні ресурси України : стат. зб. / Держ. ком. статистики України — К. : ІВЦ Держком- стату України, 2006. — 306 с. 5. Промисловість Ук- раїни у 2001 — 2006 рр. : стат. зб. / Держкомстат Ук- раїни ; за ред. Л. М. Овденко. — К.: 2007. — 302 с. 6. Статистичний щорічник України за 2005 р. / Держ- комстат України ; за ред. О. Г. Осауленка. — К. : Кон- сультант, 2006. — 574 с. 7. Статистичний щорічник України за 2006 р. / Держкомстат України ; за ред. О. Г. Осауленка. — К. : Консультант, 2007. — 584 с. 8. Основні економічні показники діяльності підприємств — суб’єктів підприємницької діяльності за 2006 р. : Стат. бюлетень. — К. : Держ. комітет ста- тистики України, 2007. — 227 с. 9. Зведені показни- ки фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій Міністерства промислової політики Украї- ни. — К. : УкрДНВЦ «Квант-Модуль», 2007. — 104 с. 10. OECD, 2006 http:// www.oecd.org/health/ healthdata. 11. Europa i jej mieszkancy — podstawowe fakty I liezby / Komisja Europejska Dyrekja Generalna ds. Prasy I Komunikacji. / Luksemburg: Urzad Oficjalnych Publikacji Wspolnot Europejskich, 2006. — 83 p. 12. Human Resourcer Development. — N. Y. and Geneva : UN, 2006. — 88 p. 13. Заключительный доклад: раз- работка инвестиционных проектов в области энерго- эффективности для смягчения изменения климата // Европейская экономическая комиссия. Комитет по ус- тойчивой энергетики Проекта «Энергетическая эффек- тивность — ХХІ» http://www.ece/energy/wp./2006/2. 14. Географический справочник ЦРУ : справ. изд. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006. — 704 с. 15. Ми- китенко В. В. Розроблення стратегії та політики мак- росистемної еволюції на синергетичних засадах / В. В. Микитенко // Економіка промисловості України : зб. наук. пр. — К. : РВПС України НАН України, 2007. — С. 79 — 103. 16. Микитенко В. В. Стра- тегічні орієнтири ендогенного зростання України та умови забезпечення стійкого розвитку держави / В. В. Микитенко, Д. О. Микитенко // Матеріали ХХІІІ міжнародної конференції UKR-POWER 2008 «Комп- лексне вирішення проблем енергозбереження у про- мисловій і комунальній енергетиці». — Ялта, 2008. — С. 62 — 70. 17. Микитенко В. В. Прогноз економіч- ного зростання національного господарства при акти- візації його інноваційного розвитку / В. В. Микитенко // «Україна — Латвія — Білорусія — ЄС: сучасний стан і перспективи» : зб. матеріалів міжнародного на- уково-практичного семінару. — Херсон — Рига — Гомель : Херсон, ПП Вишемирский, 2007. — С. 210 — 218. 18. Микитенко В. В. Розроблення концепції управління проскореними циклами інноваційної діяль- ності / В. В. Микитенко, І. С. Гращенко // Інвестиції: практика та досвід. — 2008. — № 4. — С. 19 — 23. В. В. Микитенко
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17921
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1817-3772
language Ukrainian
last_indexed 2025-11-29T13:39:34Z
publishDate 2008
publisher Інститут економіки промисловості НАН України
record_format dspace
spelling Микитенко, В.В.
2011-03-11T23:37:17Z
2011-03-11T23:37:17Z
2008
Коридор еволюції української економіки та інкорпорація зовнішньоекономічних впливів при прогнозуванні траєкторії її розвитку / В.В. Микитенко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 52-68. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
1817-3772
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17921
uk
Інститут економіки промисловості НАН України
Економічна теорія
Коридор еволюції української економіки та інкорпорація зовнішньоекономічних впливів при прогнозуванні траєкторії її розвитку
Article
published earlier
spellingShingle Коридор еволюції української економіки та інкорпорація зовнішньоекономічних впливів при прогнозуванні траєкторії її розвитку
Микитенко, В.В.
Економічна теорія
title Коридор еволюції української економіки та інкорпорація зовнішньоекономічних впливів при прогнозуванні траєкторії її розвитку
title_full Коридор еволюції української економіки та інкорпорація зовнішньоекономічних впливів при прогнозуванні траєкторії її розвитку
title_fullStr Коридор еволюції української економіки та інкорпорація зовнішньоекономічних впливів при прогнозуванні траєкторії її розвитку
title_full_unstemmed Коридор еволюції української економіки та інкорпорація зовнішньоекономічних впливів при прогнозуванні траєкторії її розвитку
title_short Коридор еволюції української економіки та інкорпорація зовнішньоекономічних впливів при прогнозуванні траєкторії її розвитку
title_sort коридор еволюції української економіки та інкорпорація зовнішньоекономічних впливів при прогнозуванні траєкторії її розвитку
topic Економічна теорія
topic_facet Економічна теорія
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17921
work_keys_str_mv AT mikitenkovv koridorevolûcííukraínsʹkoíekonomíkitaínkorporacíâzovníšnʹoekonomíčnihvplivívpriprognozuvannítraêktoríííírozvitku

Similar Items