Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський
Зародження чернецтва в Русі відбувалося за безпосереднього впливу афонських монастирів. Невдовзі після хрещення на Святій Горі з’явилася руська обитель на честь Успіння Богородиці, також відома як Ксилургу. Виявлений в архіві Великої лаври акт за 1016 р. засвідчує, що тоді на Афоні вже існував руськ...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2018 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179215 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський / С. Шумило // Український історичний журнал. — 2018. — № 5. — С. 4-20. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179215 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Шумило, С. 2021-04-14T07:45:26Z 2021-04-14T07:45:26Z 2018 Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський / С. Шумило // Український історичний журнал. — 2018. — № 5. — С. 4-20. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179215 271.2-788(234.425.21) Зародження чернецтва в Русі відбувалося за безпосереднього впливу афонських монастирів. Невдовзі після хрещення на Святій Горі з’явилася руська обитель на честь Успіння Богородиці, також відома як Ксилургу. Виявлений в архіві Великої лаври акт за 1016 р. засвідчує, що тоді на Афоні вже існував руський монастир, настоятелем якого був ігумен Герасим. Про нього згадано в документах від 1030, 1048 і 1070-х рр., що збереглися в архіві афонського Пантелеймонівського монастиря. Досі немає достеменних відомостей, де саме на Святій Горі прийняв чернечий постриг засновник Києво-Печерської лаври Антоній Печерський. Вивчення історії Ксилургу дає підстави вважати, що «батько» руського чернецтва перебував саме тут. Як і Київська лавра, цей монастир було присвячено Успінню Богородиці, що також вказує на певний зв’язок між ними. Традиція присвячувати центральні храми саме Успінню Богородиці поступово поширилася по всій Русі. В акті від 1048 р. візантійський імператор Константин IX Мономах назвав Ксилургу «царською лаврою», закріпивши за обителлю відповідні привілеї. Документи ХІІ ст. однозначно свідчать, що у цьому монастирі жили вихідці з Русі. Так, в описі майна від 1142 р. згадано 49 «руських книг», натомість про грецькі взагалі не йдеться. Це вказує не лише на національність насельників обителі, але й на одне з можливих їх занять – книгопереписування. The birth of monasticism in Rus’ occurred under the direct influence of the monasteries of Mount Athos. Shortly after the Baptism of Rus’ on Mount Athos, an ancient monastery in honor of the Dormition of the Mother of God, known as the Ksilurga, became a blacksmith for monasticism in Rus’ and the center of Orthodox books, culture and enlightenment. Act of 1016 that was found in the archives of the Great Lavra testifies that at this time an ancient monastery already existed on Mount Athos, its rector was Herasym the abbot. The most abundant abode was acquired during the reign of Yaroslav the Wise the Kyiv Prince. This can be seen from the documents of 1030, 1048 and 1070 that have been preserved in the archives of the Panteleimon Monastery on Mount Athos. There is still no glorious information about the monastic vows of St. Antonii of the Caves on Mount Athos who was the founder of the Kyiv-Pechersk Lavra. At the same time, the study of the history of the Athos monastery Ksilurga gives reason to believe that it happened in this monastery that was "the father of ancient monasticism". That is why this monastery can rightly be considered "maternal abode" for monasticism of Rus’. Like the Kyiv-Pechersk Lavra, the Ksilourgou Monastery was dedicated to the Dormition of the Most Holy Mother of God, which also indicates a certain connection between these ancient monasteries. Under their influence, the tradition to devote central churches to the Dormition of the Most Holy Mother of God gradually spread throughout Rus’. In the act of 1048, Constantine IX Monomachos the Byzantine emperor called the Ruthenian Athos Monastery Ksilurga the "Tsar Lavra", having secured corresponding privileges for it. Documents of 12th clearly testify that natives of Rus’ lived in this monastery. In particular, in the description of the property of the monastery Ksilurga of 1142, 49 "Ruthenian books" were mentioned, while the Greek books do not mention there. This indicates not only the nationality of the inhabitants of the monastery, but also one of their possible lessons – rewriting books. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський Ruthenian Dormition Lavra on Athos and Antonii of the Caves Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський |
| spellingShingle |
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський Шумило, С. Історичні студії |
| title_short |
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський |
| title_full |
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський |
| title_fullStr |
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський |
| title_full_unstemmed |
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський |
| title_sort |
руська успенська лавра на афоні та антоній печерський |
| author |
Шумило, С. |
| author_facet |
Шумило, С. |
| topic |
Історичні студії |
| topic_facet |
Історичні студії |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Ruthenian Dormition Lavra on Athos and Antonii of the Caves |
| description |
Зародження чернецтва в Русі відбувалося за безпосереднього впливу афонських монастирів. Невдовзі після хрещення на Святій Горі з’явилася руська обитель на честь Успіння Богородиці, також відома як Ксилургу. Виявлений в архіві Великої лаври акт за 1016 р. засвідчує, що тоді на Афоні вже існував руський монастир, настоятелем якого був ігумен Герасим. Про
нього згадано в документах від 1030, 1048 і 1070-х рр., що збереглися в архіві афонського Пантелеймонівського монастиря. Досі немає достеменних відомостей, де саме на Святій Горі прийняв чернечий постриг засновник
Києво-Печерської лаври Антоній Печерський. Вивчення історії Ксилургу
дає підстави вважати, що «батько» руського чернецтва перебував саме
тут. Як і Київська лавра, цей монастир було присвячено Успінню Богородиці, що також вказує на певний зв’язок між ними. Традиція присвячувати центральні храми саме Успінню Богородиці поступово поширилася по
всій Русі. В акті від 1048 р. візантійський імператор Константин IX Мономах назвав Ксилургу «царською лаврою», закріпивши за обителлю відповідні привілеї. Документи ХІІ ст. однозначно свідчать, що у цьому монастирі жили вихідці з Русі. Так, в описі майна від 1142 р. згадано 49 «руських книг», натомість про грецькі взагалі не йдеться. Це вказує не лише на національність насельників обителі, але й на одне з можливих їх занять – книгопереписування.
The birth of monasticism in Rus’ occurred under the direct influence of the
monasteries of Mount Athos. Shortly after the Baptism of Rus’ on Mount Athos, an
ancient monastery in honor of the Dormition of the Mother of God, known as the
Ksilurga, became a blacksmith for monasticism in Rus’ and the center of Orthodox
books, culture and enlightenment. Act of 1016 that was found in the archives of the
Great Lavra testifies that at this time an ancient monastery already existed on Mount
Athos, its rector was Herasym the abbot. The most abundant abode was acquired
during the reign of Yaroslav the Wise the Kyiv Prince. This can be seen from the
documents of 1030, 1048 and 1070 that have been preserved in the archives of the
Panteleimon Monastery on Mount Athos. There is still no glorious information about
the monastic vows of St. Antonii of the Caves on Mount Athos who was the founder
of the Kyiv-Pechersk Lavra. At the same time, the study of the history of the Athos
monastery Ksilurga gives reason to believe that it happened in this monastery that
was "the father of ancient monasticism". That is why this monastery can rightly be
considered "maternal abode" for monasticism of Rus’. Like the Kyiv-Pechersk Lavra,
the Ksilourgou Monastery was dedicated to the Dormition of the Most Holy Mother
of God, which also indicates a certain connection between these ancient monasteries.
Under their influence, the tradition to devote central churches to the Dormition of
the Most Holy Mother of God gradually spread throughout Rus’. In the act of 1048,
Constantine IX Monomachos the Byzantine emperor called the Ruthenian Athos
Monastery Ksilurga the "Tsar Lavra", having secured corresponding privileges for
it. Documents of 12th clearly testify that natives of Rus’ lived in this monastery. In
particular, in the description of the property of the monastery Ksilurga of 1142, 49
"Ruthenian books" were mentioned, while the Greek books do not mention there. This
indicates not only the nationality of the inhabitants of the monastery, but also one of their possible lessons – rewriting books.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179215 |
| citation_txt |
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський / С. Шумило // Український історичний журнал. — 2018. — № 5. — С. 4-20. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT šumilos rusʹkauspensʹkalavranaafonítaantoníipečersʹkii AT šumilos rutheniandormitionlavraonathosandantoniiofthecaves |
| first_indexed |
2025-11-26T08:44:48Z |
| last_indexed |
2025-11-26T08:44:48Z |
| _version_ |
1850616175994601472 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2018. – №5
ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ
УДК 271.2-788(234.425.21)
Сергій Шумило
головний редактор альманаху «Афонська спадщина»,
директор Міжнародного інституту афонської спадщини
(Київ, Україна), institute@afon.org.ua
РУСЬКА УСПЕНСЬКА ЛАВРА
НА АФОНІ ТА АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ
Зародження чернецтва в Русі відбувалося за безпосереднього впливу афон-
ських монастирів. Невдовзі після хрещення на Святій Горі з’явилася русь-
ка обитель на честь Успіння Богородиці, також відома як Ксилургу. Ви-
явлений в архіві Великої лаври акт за 1016 р. засвідчує, що тоді на Афоні
вже існував руський монастир, настоятелем якого був ігумен Герасим. Про
нього згадано в документах від 1030, 1048 і 1070-х рр., що збереглися в ар-
хіві афонського Пантелеймонівського монастиря. Досі немає достеменних
відомостей, де саме на Святій Горі прийняв чернечий постриг засновник
Києво-Печерської лаври Антоній Печерський. Вивчення історії Ксилургу
дає підстави вважати, що «батько» руського чернецтва перебував саме
тут. Як і Київська лавра, цей монастир було присвячено Успінню Богоро-
диці, що також вказує на певний зв’язок між ними. Традиція присвячува-
ти центральні храми саме Успінню Богородиці поступово поширилася по
всій Русі. В акті від 1048 р. візантійський імператор Константин IX Мо-
номах назвав Ксилургу «царською лаврою», закріпивши за обителлю відпо-
відні привілеї. Документи ХІІ ст. однозначно свідчать, що у цьому монас-
тирі жили вихідці з Русі. Так, в описі майна від 1142 р. згадано 49 «руських
книг», натомість про грецькі взагалі не йдеться. Це вказує не лише на на-
ціональність насельників обителі, але й на одне з можливих їх занять –
книгопереписування.
Ключові слова: Афон, Ксилургу, Антоній Печерський, Русь, Київ, чернецтво,
монастир.
Духовна традиція Русі нерозривно пов’язана з давньоруськи-
ми монастирями, що ведуть свою спадкоємність від Афону як усе-
православного центру чернецтва й аскетизму. Установлені за часів
«батька» руського чернецтва преподобного Антонія Печерського,
ці тісні зв’язки впродовж історії постійно розвивалися та міцніли.
Особливо важливим було становлення під впливом Афону Києво-
Печерського монастиря, який став свого роду «розсадником» і цен-
тром чернецтва, духовності, книжності, культури, просвітництва всієї
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський 5
Русі1. Дослідженнями з історії руського чернецтва на Святій Горі
займалися В.Мошин, А.Соловйов, А.Тахіаос, М.Бібіков, О.Толочко, П.Ку зен-
ков, С.Шумило та ін.2 Важливим поштовхом до студіювань у цьому напрямі
стало видання Пантелеймонівським монастирем актів, які зберігаються в
архіві цієї афонської обителі3. Проте тема й досі залишається маловивченою.
Акт від 1016 р. й руська обитель на Афоні
Незважаючи на тривале існування в Русі християнської громади, її по-
вноцінний розвиток почався лише після Володимирового хрещення і прого-
лошення християнства офіційною релігією. Відтоді й доволі швидко міцніла
чернецька традиція. Так, київський митрополит Іларіон у своєму «Слові про
закон і благодать» (1037–1043 рр.) стверджував, що вже у часи Володимира в
Києві «монастиреве на горах сташа, черноризци явишася»4.
Відправлені наприкінці Х ст. в Русь із Візантії та Болгарії ієрархи, свя-
щеники, монахи принесли сюди відомості як про віровчення, літургійно-ка-
нонічну практику, так і про географію святих місць, у тому числі про Афон.
Інформація ця, імовірно, лягла на вже підготовлений ґрунт: про Святу Гору
розповідали після повернення на Батьківщину воїни руських загонів, які во-
ювали у складі візантійських військ, грецькі, слов’янські, варязькі торговці.
Тоді ж на Афоні з’явилися києворуські прочани та ченці. Не виключе-
но, що це були посланці київського князя і його дружини – візантійської
принцеси Анни. До того ж часу афонські перекази відносять і заснування
тут князівським подружжям першого руського монастиря5. Утім точних
1 Присёлков М.Д. Афон в начальной истории Киево-Печерского монастыря // Известия
Отделения русского языка и словесности Императорской академии наук. – Т.17, кн.3. – Санкт-
Петербург, 1912. – С.186–197.
2 Мошин В.А. Русские на Афоне и русско-византийские отношения в XI–XII вв. //
Из истории русской культуры / Сост. А.Ф.Литвина, Ф.Б.Успенский. – Т.II, кн.1: Киевская и
Московская Русь. – Москва, 2002. – С.309–478; Соловьёв А.В. История русского монашества
на Афоне // Записки Русского научного института в Белграде. – Вып.7. – Белград, 1932. –
С.137–156; Тахиаос А.-Э. Начало духовных связей Руси с Афоном: тысяча лет // Афонское
наследие. – Вып.3/4. – К.; Чернигов, 2016. – С.10–19; Бибиков М.В. Русские монастыри на
Афоне и в Святой земле в свете новых и малоизвестных источников // Русь – Святая Гора Афон:
тысяча лет духовного и культурного единства: Междунар. науч. конф. в рамках юбилейных
торжеств, приуроченных к празднованию 1000-летия присутствия русских монахов на Святой
Горе Афон. – Москва, 2017. – С.17–40; Кузенков П.В. Святая Гора Афон в русско-византийс ких
отношениях IX–XV вв. // Там же. – С.41–54; Толочко А.П. Клим Смолятич после низвержения
из митрополии // Хорошие дни: Памяти Александра Степановича Хорошева. – Великий Новгород;
Санкт-Петербург; Москва, 2009. – С.547–551; Шумило С.В. Перший давньоруський монастир
на Афоні та його зв’язки з Київською Руссю: 1000 років // Афонское наследие. – Вып.5/6. – К.;
Чернигов, 2017. – С.46–82; Shumilo S. The First Russian Monks on Mount Athos // Mount Athos
and Russia: 1016–2016 / Eds N.Fennel, G.Speake. – Oxford, 2018. – P.23–44.
3 Акты русского на Святом Афоне монастыря св. великомученика и целителя
Пантелеимона. – К., 1873.
4 Розов Н.Н. Синодальный список сочинений Илариона – русского писателя XI в. // Slavia:
Časopis pro slovanskou filologii. – Roč.XXXII. – Seš.2. – Praha, 1963. – S.165.
5 Акты русского на Святом Афоне монастыря св. великомученика и целителя
Пантелеимона. – С.85; Карамзин Н. История государства российского. – Т.4. – Москва, 1816. –
С.165, прим.629; Димитриjевиħ Ст. Документа Хиландарске архиве до XVIII в. // Споменик
Српске Краљевске академиjе. – Т.55. – Београд, 1922. – С.23; Парфений (Агеев). Сказание
Український історичний журнал. – 2018. – №5
6 Сергій Шумило
документальних свідчень щодо цього не збереглося. В архіві Пан те лей-
мо нівського монастиря найдревніші акти, які стосуються святогірської
обителі, належать до 1030 й 1048 рр. Із них ми дізнаємося, що руський Свято-
Успенський Богородичний монастир, відомий як Ксилургу (гр. «ξυλουργός» –
«тесля, деревороб»), до 1030 р. вже мав статус ігуменарія (акт 1)6, а в указі
візантійського імператора Константина IX Мономаха від 1048 р. його назва-
но «царською лаврою» (акт 3)7.
Через численні пожежі та розорення обителі більш давні документи не
збереглися. З огляду на відсутність в архіві відповідних актів, дослідники
тривалий час сумнівалися в достовірності святогірського переказу про по-
ходження руського чернецтва на Афоні й заснування тут першого монасти-
ря за часів князя Володимира. Однак у 1930-х рр. в архівах Великої лаври
Св. Афанасія французьким візантиністам, які займалися пошуком і видан-
ням древніх актів афонських обителей, удалося виявити невідомий до того
часу документ8, що підтверджував більш давнє походження руського мо-
настиря. Зокрема у святогірському акті за лютий 1016 р. з архіву Великої
лаври (скриня 1, док. 173, пергамент) стоять підписи 21 ігумена афонських
обителей, і серед них – тринадцятим – руського: «Герасим монах, милістю
Божою пресвітер та ігумен обителі Роса, засвідчуючи, власноручно підпи-
сав» («Γερασιμος μ(ονα)χ(ος) ελε(ῳ) θ(εο)ῦ πρεσβυτερος κ(αι) ηγουμενος μονις του
Ρoς»9).
На думку В.Мошина, А.Тахіаоса та інших дослідників афонських архі-
вів, у документі від 1016 р. йдеться саме про перший руський святогірський
монастир, пізніше відомий як Ксилургу10. Як відзначає А.Тахіаос, «аж ніяк
не можна сумніватися в тому, що тут перед нами – свідчення про існування
руського монастиря на Святій Горі. У ту епоху русинів і їхню країну позна-
чали грецькою мовою невідмінюваним власним ім’ям «Рос» (῾Ρῶς), уперше
згаданим у документі константинопольського патріарха Фотія в 867 р.»11.
Отже акт від 1016 р. однозначно підтверджує заснування руського мо-
настиря на Афоні ще у часи князя Володимира. І хоча сам він підписаний за
півроку по смерті київського володаря, немає сумнівів, що обитель з’явилася
о странствии и путешествии по России, Молдавии, Турции и Святой земле. – Т.1. – Москва,
2008. – С.389; Горский А.В. О сношениях русской церкви со святогорскими обителями до
XVIII столетия // Прибавления к творениям святых отцов в русском переводе. – Ч.6. – Москва,
1848. – С.131–132; Краткая историческая записка о монастыре русском св. великомученика
Пантелеймона, находящемся на Св. Афонской горе // Чтения в Императорском обществе
истории и древностей российских при Московском университете. – №4, отд.IV. – Москва, 1846. –
С.11; Мошин В.А. Русские на Афоне и русско-византийские отношения в XI–XII вв. – С.315.
6 Архив русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне (далі – АРПМА). – Оп.16. –
Д.1. – Ед.хр.А000395. – Л.1–1 об.
7 Там же. – Д.3. – Ед.хр.А000400. – Л.1–6.
8 Зберігається в архіві Великої лаври преподобного Афанасія Афонського (скр.1, док.173).
Виконаний на пергаменті, на зворотному боці є написи грецькою мовою: одна – XIV, дві – XIX ст.
9 Actes de Lavra / Ed. par G.Rouillardet, P.Collomp. – Vol.I. – Paris, 1937. – №18. – P.51-52;
Lemerle P., Guillou A., Svoronos N., Papachryssanthou D. Actes de Lavra. – Vol.1. – Paris, 1970
(Archives de L’Athos, 5). – P.151–155.
10 Мошин В.А. Русские на Афоне и русско-византийские отношения в XI–XII вв. – C.315–
316; Тахиаос А.-Э. Начало духовных связей Руси с Афоном: тысяча лет. – С.14–15.
11 Тахиаос А.-Э. Начало духовных связей Руси с Афоном: тысяча лет. – С.14–15.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський 7
задовго до того. Це припущення стверджує й той факт, що підпис руського
ігумена стоїть тринадцятим із двадцяти одного. На Афоні підписи зазвичай
ранжуються у відповідності до статусу святогірських обителей, тож така по-
зиція свідчила про відносно немолоде походження руського монастиря.
Окрім акта від 1016 р. є й низка опосередкованих свідчень, що підтвер-
джують думку про заснування руського монастиря на Афоні за часів князя
Володимира. Так, у літопису за 1496 р. стверджувалося, що «из старини мо-
настир святого Пантелеймона в Светєй Горе строєніє бяше прежних великих
князей Руских от великого Володимере»12. Також і в матеріалах архіву афон-
ської Хіландарської обителі за 1583 р. простежувався цей переказ. Зокрема
у зверненні до Івана Грозного, говорячи про Пантелеймонівський монастир,
відзначалося: «Понеже строеніє і почете єсть святого князя Владимира, і в
наших странах похвала царству ті»13. Документ підписали святогірський
прот Пахомій і всі афонські старці. На думку А.Тахіаоса, це повідомлення
запозичене зі старіших актів, які не збереглися до наших днів, та «належить
до давньої слов’янської традиції, котра відродилася у XVI ст.»14. І хоча самі
ці згадки XV–XVI ст. про заснування й облаштування князем Володимиром
руського монастиря на Афоні не можуть служити прямим підтвердженням
такої версії, однак у контексті святогірського акта від 1016 р. вони виступа-
ють важливим доповненням до наявних відомостей.
Руська лавра на Афоні як центр духовної просвіти
Наступником згаданого під 1016 р. ігумена Герасима був, очевидно,
Феодул, який залишив свій підпис на взаємному акті обителей Есфігмен і
Ксилургу за 1030 р. Про це відомо з відповідного документа, що зберігаєть-
ся в архіві Пантелеймонівського монастиря15. Так, починаючи зі вказано-
го року до найменування «обитель росів» приєднується назва: «Богородиці
Ксилургу». Утім з акта прота Павла за 1081 р. бачимо, що настоятель русь-
кого монастиря Кіріак і далі за традицією продовжував підписуватись як
«ігумен монастиря Роса»16.
Свого найбільшого розквіту руська обитель на Афоні досягла за часів
сина Володимира – великого князя київського Ярослава17. Про це можемо
12 Карамзин Н. История государства российского. – Т.4. – С.165, прим.629; Акты русского
на Святом Афоне монастыря св. великомученика и целителя Пантелеимона. – С.85; Краткая
историческая записка о монастыре русском св. великомученика Пантелеймона, находящемся
на Св. Афонской горе. – С.11; Мошин В.А. Русские на Афоне и русско-византийские отношения
в XI–XII вв. – С.315.
13 Димитриjевиħ Ст. Документа Хиландарске архиве до XVIII в. – С.23; Мошин В.А.
Русские на Афоне и русско-византийские отношения в XI–XII вв. – С.315.
14 Тахиаос А.-Э. Начало духовных связей Руси с Афоном: тысяча лет. – С.14.
15 АРПМА. – Оп.16. – Д.1. – Ед.хр.А000395. – Л.1–1 об.
16 Actes de Xeropotamou / Ed. J.Bomparie. – Paris, 1964 (Archives de L’Athos, 3). – P.57–64. –
№6; Кузенков П.В. Святая Гора Афон в русско-византийских отношениях (IX–XV века) //
Русь – Святая Гора Афон: тысяча лет духовного и культурного единства…; Данилов мужской
монастырь, 2017. – С.45.
17 Акты русского на Святом Афоне монастыря св. великомученика и целителя
Пантелеимона. – С.11; Леонид (Кавелин). Историческое обозрение афонских славянских
Український історичний журнал. – 2018. – №5
8 Сергій Шумило
судити за документами від 1030, 1048, 1070 й 1142 рр. Так, в акті від 1048 р.,
як уже зазначалося, візантійський імператор Константин IX Мономах на-
звав її «царською лаврою»18. Цей факт дозволяє припустити, що вона від по-
чатку формувалася не як келія або скит, але була заснована (та узаконена
імператорським хрисовулом) як монастир («лавра») в рамках дипломатич-
них відносин між візантійськими імператорами й київськими князями.
Із цього ж документа дізнаємося, що руський монастир у спірних питан-
нях міг безпосередньо звертатися до самого імператора, оминаючи протат
Святої Гори, що було заборонено іншим афонським обителям. У той пері-
од він мав розвинене господарство з працівниками, пристань, судна, ріллю,
млин, дорогу від пристані до монастиря.
Документи ХІІ ст. однозначно свідчать, що тут жили вихідці з Русі.
Зокрема в описі майна монастиря Ксилургу від 1142 р. згадано про
49 «руських книг» (причому про грецькі не йшлося)19. Це вказує не лише на
національність насельників обителі, але й на одне з можливих їх занять –
переписування книг20. Також є інформація про богослужбове начиння: «русь-
ка золота єпитрахиль», «руський плат (єнхирій) накидний … і другий старий
руський», «руський сосуд», «руська шапка» («ἐπιτραχίλ(ιον) χρυσοῦν ρούσικον»,
«ἐνχείριν ... βλατ(ιον) ρουσί(κον) ... (και) ἕτερ(ον) παλαι(ὸν) ρούσι(κον)», «λεκάνι
ρούσικον», «κάπ(α) ρούσι(κη)»)21. В акті від 1169 р. Ксилургу прямо названо
«монастирем русів» («Ξυλουργοῦ μονῆ ἤτοι τῶν ρουσῶν»)22.
Із документа також випливає, що монастир уже давно належить русам.
Ігумен Лаврентій у 1169 р. так говорив про монахів-русів: «Неможливо за-
брати її (тобто обитель – С.Ш.) у нас і віддати іншому, оскільки в ній ми по-
стригались та багато потрудилися над її охороною, облаштуванням, і в ній
померли отці та сродники наші, які утримували нас і давали нам засоби для
життя»23. Зрозуміло, що у Ксилургу до того часу могло змінитися вже не одне
покоління руських монахів. Отже, незважаючи на фраґментарні свідчення
джерел, можна сказати, що цей монастир існував упродовж ХІ–ХІІ ст. і мав
певні земельні володіння24.
Таким чином, названа в документі від 1016 р. «обитель Роса» й була тим
самим «монастирем Ксилургу» («Деревороб»), акти якого від 1030, 1048, 1070,
1142 рр. дійшли до нашого часу, і про початкову належність котрого русь-
ким ченцям свідчить акт протата від 1169 р. По суті, це була найдревніша
обителей: болгарской – Зографа, русской – Русика, сербской – Хилендаря и отношений их
к царствам Болгарскому, Русскому и Сербскому, – от основания сих обителей до текущего
столетия. – Одесса, 1867. – С.3; Мошин В.А. Русские на Афоне и русско-византийские отношения
в XI–XII вв. – С.317–319.
18 АРПМА. – Оп.16. – Д.3. – Ед.хр.А000400. – Л.1–6.
19 Там же. – Д.6. – Ед.хр.А000406. – Л.1–2.
20 Соловьёв А.В. История русского монашества на Афоне. – С.142; Тахиаос А.-Э. Начало
духовных связей Руси с Афоном: тысяча лет. – С.16–17.
21 Акты русского на Святом Афоне монастыря св. Пантелеимона. – С.51–67.
22 АРПМА. – Оп.16. – Д.7. – Ед.хр.А000376. – Л.1–8.
23 Там же.
24 Бибиков М.В. Византийские источники по истории Древней Руси и Кавказа. – Санкт-
Петербург, 2001. – С.195; Его же. Русские монастыри на Афоне и в Святой земле в свете новых
и малоизвестных источников. – С.19–21.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський 9
києворуська православна обитель не лише на Афоні, але й у світі, заснована
невдовзі після хрещення Русі25.
Успенська лавра на Афоні стала центром духовної просвіти для Русі26.
Тут функціонував скрипторій, де перекладали й переписували книги.
З опису від 1142 р. дізнаємося, що деякі з них були кириличними, інші ж –
глаголичними. Саме з цієї обителі походить одна з найдавніших пам’яток
глаголичного письма – так зване «Маріїнське Євангеліє» («Codex Marianus»)
XI ст. Його основну частину (171 арк.) у 1840-х рр. у Ксилургу виявив
В.Григорович. По смерті дослідника пам’ятка надійшла до Румянцевського
музею в Москві (нині Російська державна бібліотека), де зберігається й по-
нині. Те, що цей цінний зразок давньослов’янської писемності зберігався в
руському монастирі на Афоні, свідчить про важливе значення Ксилургу як
духовно-культурного центру.
На Афоні було виявлено й інші важливі пам’ятки стародавньої
слов’янської літератури. Зокрема одну з найбільш ранніх, писаних кирили-
цею, – київські фраґменти повчань св. Кирила Єрусалимського27. Крім того,
тут знайдено так звані «Аркуші Ундольського» – два кириличних аркуші
XI ст., що містять уривок з Євангелія-Апракос28, а також «Саввину книгу» –
кириличний старослов’янський орнаментований рукопис XI ст.29
Преподобний Антоній Печерський на Афоні
За часів Русі проща до святих місць стала доволі поширеною тради-
цією, котра сприймалася як свого роду аскетичний подвиг30. На думку
Є.Голубинського, від моменту зародження християнства та чернецтва «ви-
никла в нас і традиція здійснювати паломництва на Святу Гору Афон»31.
Одним із таких прочан був уродженець Чернігівської землі Антоній
Печерський – засновник руського чернецтва та Києво-Печерської лаври.
25 Шумило С.В. Перший давньоруський монастир на Афоні та його зв’язки з Київською
Руссю... – С.46–82.
26 Мошин В.А. Русские на Афоне и русско-византийские отношения в XI–XII вв. – С.317;
Тахиаос А.-Э. Начало духовных связей Руси с Афоном: тысяча лет. – С.17.
27 Ильинский Г. Значение Афона в истории славянской письменности // Журнал
министерства народного просвещения. – 1908. – XI, 11; Мошин В.А. Русские на Афоне и русско-
византийские отношения в XI–XII вв. – С.311.
28 Карский Е.Ф. Листки Ундольского, отрывок Кирилловского евангелия XI в. – Санкт-
Петербург, 1904; Его же. Труды по белорусскому и другим славянским языкам. – Москва,
1962. – С.569–603; Щепкин В.Н. Листки Ундольского // Сборник статей, посвящённых
Ф.Ф.Фортунатову. – Варшава, 1902. – С.249–269; Срезневский И.И. Древние глаголические
памятники сравнительно с памятниками кириллическими. – Санкт-Петербург, 1866. – С.43–
44; Каринский Н. Хрестоматия по древнецерковнославянскому и русскому языкам. – Ч.1:
Древнейшие памятники. – Санкт-Петербург, 1904. – С.25–28.
29 Саввина книга: Древнеславянская рукопись XI, XI–XII и конца XIII в. – Ч.1: Рукопись.
Текст. Комментарии. – Москва, 1999.
30 Шумило С.В. Уявлення про Київ як «другий Єрусалим» в церковно-суспільній
думці Русі-України // Із Києва по всій Русі: Збірник матеріалів III всеукраїнської наукової
конференції, присвяченої 1025-літтю Хрещення Київської Русі, 25 листопада 2013 р. – Ч.2. –
К., 2013. – С.214–215.
31 Голубинский Е.Е. История Русской церкви. – Т.І: Период первый, киевский или
домонгольский. Первая половина тома. – Москва, 1901. – С.742.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
10 Сергій Шумило
Про його перебування на Афоні «Повість временних літ» розповідає під
1051 р. (у зв’язку з поставленням у Києві митрополита Іларіона)32, але, без-
сумнівно, сама його подорож відбулася набагато раніше. У деяких джерелах
ідеться про дві мандрівки: за правління київського князя Володимира (коли
Антоній прийняв чернечий постриг і пізніше отримав благословення повер-
нутися та стати засновником чернечого життя у себе на Батьківщині), і під
час смути в Києві після смерті князя (1015 р.)33.
Цей подвижник має особливе значення у сонмі святих і здавна шанується
як «начальник» усіх руських монахів. Однак, незважаючи на таке централь-
не значення преподобного Антонія в історії Русі, збережені свідчення про
нього доволі скупі й суперечливі. Ориґінальне розлоге житіє до наших днів
не збереглося. Про нього лише є згадки в різних джерелах. А короткі пролож-
ні житійні списки більш пізніх часів не розкривають усі «білі плями» його
біографії. Докладні дослідження з цього питання проводили О.Шахматов,
С.Розанов, В.Пархоменко, Ю.Артамонов та ін.34 Нещодавно І.Жиленко не
тільки проаналізувала всі наявні джерела, гіпотези, але й опублікувала різ-
ні житійні списки та літописні статті про Антонія35.
Особливо мало інформації про період перебування його на Святій Горі.
Останнім часом у науково-популярній літературі утвердилася думка, ніби-
то тут Антоній Печерський подвизався у грецькому монастирі Есфігмен,
на підтвердження чого згадують про невеличку печерку-ґрот із надбудо-
ваною над нею наприкінці XIX ст. церковкою Св. Антонія Есфігменського.
Однак чи дійсно ця печера належала київському святому? І чи справді
Антоній Есфігменський тотожний Антонієві Печерському? Означені пи-
тання до цього часу залишаються відкритими, оскільки вагомих доказів
«есфігменської гіпотези», що поширилася з середини XIX ст., представлено
так і не було.
Окрім печери Антонія Есфігменського існувала на Афоні у XVIII–
XIX ст. й інша печера, яку також приписували Антонієві Печерському, –
неподалік від Великої лаври Св. Афанасія. Про неї згадується в
паломницьких звітах чернігівського ієромонаха Іполита (Вишенського)36.
32 Повесть временных лет / Подг., пер. и комм. Д.С.Лихачёва. – Санкт-Петербург,
2007. – С.68–69.
33 Шахматов А.А. Киево-Печерский патерик и Печерская летопись. – Санкт-Петербург,
1897. – С.818–824; Абрамович Д. Исследование о Киево-Печерском патерике как историко-
литературном памятнике // Известия Отделения русского языка и словесности. – Т.6, кн.3/4. –
Санкт-Петербург, 1901; Кн.1/4. – Санкт-Петербург, 1902; Преподобний Антоній Печерський:
Джерела і матеріали / Уклад. І.В.Жиленко. – К., 2015. – С.89–186.
34 Шахматов А.А. Житие Антония Печерского и Киевская летопись // Журнал министерства
народного просвещения. – 1898. – Март. – С.105–149; Его же. Разыскания о древнейших русских
летописных сводах. – Санкт-Петербург, 1908. – С.257–289; Розанов С.П. К вопросу о Житии прп.
Антония Печерского // Известия Отделения русского языка и словесности. – Вып.19/1. – Санкт-
Петербург, 1914. – С.34–46; Пархоменко В.А. В какой мере было тенденциозно несохранившееся
древнейшее «Житие Антония Печерского»? // Там же. – С.237–242; Артамонов Ю.А. К истории
Жития Антония Печерского // Средневековая Русь. – Вып.3. – Москва, 2001.
35 Преподобний Антоній Печерський: Джерела і матеріали. – С.35–73.
36 Розанов С. Путешествие иеромонаха Ипполита Вишенского в Иерусалим, на Синай и
Афон (1707–1709 гг.) // Православный палестинский сборник. – Вып.61. – Санкт-Петербург,
1914. – С.101–118; АРПМА. – Оп.42. – Д.793. – Ед.хр.А003763. – Л.224–225.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський 11
Були спроби прив’язати перебування Антонія Печерського й до ґрузин-
ського монастиря Іверон37.
На думку дослідників, прочани з теренів Російської імперії, які активно
приїжджали на Афон у XIX ст., самостійно намагалися відшукати місце по-
двигу шанованого святого38. Але якщо Велика лавра відмовилася визнати
паломницьку ідентифікацію печери, що знаходилася в її межах, то обитель
Есфігмен – дозволила росіянам звести у середині XIX ст. над печерою храм в
ім’я Антонія Есфігменського.
Автором «есфігменської леґенди» вважається ієромонах Іаков Неаскитіот
(або Іаков Ватопедський, також Іаков Святогорець, Новоскитський), який
близько 1840 р. вперше склав житіє Антонія Есфігменського, включивши
до нього переказ про благословення його на чернечий подвиг есфігмен-
ським ігуменом Феоктистом39. Рукопис цього тексту був анонімним40, але
А.Муравйов атрибутував його під час перебування в Есфігменській обителі
в 1849 р.41
Цей есфігменський життєпис у первісному своєму варіанті мав істотні
хронологічні неточності42, тож мимоволі виникало питання: чи про одного
й того самого преподобного говорять грецьке та руське житія? Так, у від-
повідності з грецькою версією, Антоній був не русином, а греком, і прий-
шов у монастир у 973 р., а сам постриг прийняв двома роками пізніше від
есфігменського ігумена Феоктиста. Однак руські списки житія однознач-
но стверджують, що Антоній Печерський був русином, народився 983 р. в
Любечі на Чернігівщині. Таким чином, грек Антоній Есфігменський ніяк
не може бути тотожним любечанину Антонію Печерському, оскільки пер-
ший прийшов до Есфігмена на 10 років раніше, ніж народився другий.
Найбільш імовірно, що Антоній Есфігменський дійсно міг жити й навіть
подвизатись у відомій печері на схилі Самарської гори неподалік від сучас-
ної Есфігменської обителі. Але немає жодних підстав ототожнювати його з
Антонієм Печерським.
Згодом в Есфігменському монастирі неодноразово редагували свій жит-
тєпис Антонія, намагаючись зняти неточності та привести у відповідність
до руських джерел43. Виникали нові «хронологічні подробиці», які, поряд з
снуючими накопиченими помилками та варіантами, значно ускладнюють
37 Кирион. Культурная роль Иверии в истории Руси. – Тифлис, 1910. – С.89–90.
38 Бибиков М.В. Русские монастыри на Афоне и в Святой земле в свете новых и
малоизвестных источников. – С.20–22.
39 Там же. – С.18–23.
40 Lampros S. Catalogue of the Greek Manuscripts on Mount Athos. – Vol.2. – Cambridge,
1900. – P.518, 575. Копія тексту «кодекса 0.4.24», зроблена в 1842 р. ієродияконом Даниїлом
Ватопедським, відома в Києві (див.: Петров Н. Описание рукописей Церковно-археологического
музея при Киевской духовной академии. – К., 1878. – С.155).
41 Муравьёв А.Н. Письма с Востока в 1849–1850 гг. – Т.1. – Санкт-Петербург, 1851. –
С.205–206.
42 Thomson F. Saint Anthony of Kiev – the Facts and the Fiction // Byzantinoslavica. – 1995. –
T.56. – P.666; Голубинский Е.Е. История Русской церкви. – Т.1, ч.1/2. – Москва, 1901–1902. –
С.570–571; Бибиков М.В. Русские монастыри на Афоне и в Святой земле… – С.18–22.
43 Голубинский Е.Е. История Русской церкви. – Т.1, ч.1/2. – Москва, 1901–1902. – С.570–571.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
12 Сергій Шумило
наукове датування життєпису44. Так, однією з останніх редакцій уводиться в
обіг нова дата – 1035 р., коли святий начебто був пострижений у малу схиму
ігуменом Феоктистом II, будучи вже літньою людиною (52 роки). Як видно,
вік Антонія підігнано до руських джерел. Автором нової «есфігменської вер-
сії» житія Антонія став К.Дукакіс, який уперше опублікував його 1893 р. у
«Великому синаксаристі» під назвою «Житіє блаженної пам’яті отця нашого
Антонія Руського Есфігменіта»45.
Посилаючись на виниклу в Есфігмені леґенду, у 1895 р. тамтешній
настоятель архімандрит Лука Агіограф звернувся до Київської духовної
консисторії з проханням про заснування в Києві подвір’я Есфігменського
монастиря з каплицею в ім’я преподобних Антонія, Афанасія та Григорія46.
Однак консисторія, що засідала під головуванням церковного історика про-
тоієрея П.Лебединцева, 24 червня 1895 р. не ухвалила позитивного рішення
через відсутність достатньо переконливих для цього підстав. Зокрема у ви-
сновку констатувалося: «Про перебування й постриг преподобного Антонія
Печерського в афонському Есфігменському монастирі немає ані запису, ані
переказу в літописах і Печерському патерику [...] Переказ про постриг пре-
подобного Антонія в Есфігменському монастирі вперше отримано в Києво-
Печерській лаврі в 1851 р. від ігумена цього монастиря, який прибув до Росії
збирати пожертвування, і з того часу не доведено жодним історичним до-
кументом. Історично ж відомо, що древній Есфігменський монастир був на
іншому місці, але розвалений обвалом сусідньої гори»47. Остаточно питання
було знято синодським указом від 12 жовтня 1895 р. на ім’я митрополита
київського й галицького Іоанникія, де на підставі викладеного вище відмов-
лялося у задоволенні прохання настоятеля Есфігменського монастиря48.
Відомий дослідник історії та рукописів Афону єпископ Порфирій
(Успенський) у 1846 р. ретельно вивчив усі наявні в бібліотеці Есфігмена
документи й акти, але жодного реального підтвердження «есфігменській гі-
потезі» так і не знайшов. За його словами, раніше 1840-х рр. в обителі немає
ніяких слідів про нібито перебування тут преподобного Антонія, у жодному
акті Есфігменського монастиря, у тому числі в неодноразових проханнях про
милостиню, адресованих російським царям, до середини XIX ст. ніколи не
згадувалося про такий важливий зв’язок Есфігмена з Руссю49.
Нічого не повідомляється про Антонія і в «Історії Афону», складеній ес-
фігменським ігуменом Феодоритом (помер після 1824 р.)50. Крім того, про
це мовчить і В.Григорович-Барський (1701–1747 рр.), який детально описав
44 Ὁ Μέγας Συναξαριστὴς τῆς Ὀρθοδόξου Ἐκκλησίας... – Τ.Ζ. – Ἀθῆναι, 1973. – Σ.204–207;
Бибиков М.В. Русские монастыри на Афоне и в Святой земле… – С.21–22.
45 Μέγας Συναξαριστὴς τῶν Ἁγίων τῶν καθ’ἅπαντα τὸν μῆνα Ἰούλιον ἑορταζομένων, Ἰούλιος Κς,
εκδ. Κων. Δουκάκης. – Αθήναι, 1893. – Σ.145–172.
46 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України). –
Ф.127. – Оп.1055. – Спр.140. – Арк.1–9.
47 Там само. – Арк.4–6.
48 Там само. – Арк.9.
49 Порфирий (Успенский). Первое путешествие в афонские монастыри и скиты архи манд-
рита, ныне епископа, Порфирия Успенского в 1845 г. – Ч.II, отд.1. – К., 1877. – С.243–244.
50 Див.: Там само. – С.243.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський 13
у XVIII ст. Есфігменський монастир та печери відлюдників на Самарській
горі, де пізніше «з’явиться» «печера преподобного Антонія»51. На думку
єпископа Порфирія, якби у середині XVIII ст. леґенда про перебування
його в Есфігмені вже побутувала, то такий сумлінний описувач Афону, як
В.Григорович-Барський, обов’язково згадав би про це.
У подальшому сумніви щодо достовірності «есфігменської леґенди» ви-
словлювали архімандрит Антонін (Капустін), котрий вивчав обителі Святої
Гори в 1859 р.52, архімандрит Леонід (Кавелін)53, Є.Голубинський54, київські
митрополити Філарет (Амфітеатров)55, Інокентій (Борисов)56 та ін. Усі вони,
незалежно один від одного, дійшли висновку, що есфігменський життєпис
і пред’явлена есфігменцями печера – не автентичні й були «винайдені»
напередодні приїзду в 1845 р. на Святу Гору великого князя Костянтина
Миколайовича з метою привернути увагу високопоставлених російських па-
ломників до їхньої обителі та її матеріальних потреб.
На переконання Є.Голубинського, цей переказ есфігменці вигадали, аби
поставити свій монастир під патронат Російської імперії, отримавши звід-
ти щедрі пожертви для відновлення обителі, яка на той час перебувала в
дуже скрутному становищі57. Таку ж думку обстоював і єпископ Порфирій
(Успенський). За його словами, «есфігменська вигадка виявилася як ніколи
вдалою», завдяки чому монастир отримав тоді з Росії чимало коштів і зміг на
них відбудувати келії, братські корпуси, а також деякі з храмів, що стояли у
занедбаному стані58.
Французький історик, видавець афонських документів Ж.Лефор у
1970-х рр. ретельно опрацював архів Есфігмена, опублікувавши збережені
акти візантійського періоду в багатотомній серії «Архіви Афону». Вивчивши
всі наявні джерела та літературу з історії монастиря, він також дійшов ви-
сновку, що «есфігменська леґенда» про Антонія Печерського вперше вини-
кла близько 1840 р. Нічого більш давнього з цього питання він не виявив59.
Відзначимо, що окрім доволі пізніх переказів про існування Антонієвих
печер біля Великої лаври Св. Афанасія, Іверона та Есфігменського монас-
тиря, на Афоні є ще одна леґенда про те, що майбутній «батько» руського
чернецтва спочатку подвизався на Святій Горі не у грецькому, а саме в русь-
кому монастирі Успіння Богородиці (Ксилургу/Деревороб)60. Як писав ар-
51 Второе посещение святой Афонской горы Василием Григоровичем-Барским, им самим
описанное, более подробное, с 32-мя собственноручными его рисунками и картою Афонской
горы. – Санкт-Петербург, 1887. – С.224–225.
52 Антонин (Капустин). Заметки поклонника Святой Горы. – К., 1864. – С.225–228, 293–296.
53 АРПМА. – Оп.42. – Д.793. – Ед.хр.А003763. – Л.224–225; Леонид (Кавелин). Историческое
обозрение афонских славянских обителей... – С.3.
54 Голубинский Е.Е. История Русской церкви. – Т.1, ч.1/2. – С.570–571.
55 Антонин (Капустин). Заметки поклонника Святой Горы. – С.225–228, 293–296.
56 ЦДІАК України. – Ф.127. – Оп.1055. – Спр.140. – Арк.1–9.
57 Голубинский Е.Е. История Русской церкви. – Т.1, ч.1/2. – С.570–571.
58 Порфирий (Успенский). Первое путешествие в афонские монастыри и скиты
архимандрита, ныне епископа, Порфирия Успенского в 1845 г. – С.243–245.
59 Lefort J. Actes de’Esfigmenos. – Paris, 1973 (Archives de L’Athos, 6). – P.16–17.
60 Шумило С.В. Перший давньоруський монастир на Афоні та його зв’язки з Київською
Руссю... – С.46–82.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
14 Сергій Шумило
хімандрит Антонін (Капустін), «від деяких святогорців мені довелося чути,
що прп. Антоній Печерський, найімовірніше, жив у давньоруській обителі
афонській, відомій під ім’ям «Деревороб», та ним, можливо, і заснованій»61.
У виданому в 1867 і 1895 рр. путівнику по Афону в опису Ксилургу згадуєть-
ся давній переказ про те, що Антоній подвизався саме у цьому монастирі62.
Ця думка настільки усталилася серед братії афонського Пан те-
леймонівського монастиря, що коли вперше було оприлюднено «есфі гмен сь-
ку гіпотезу», його представники висловлювали здивування такими вільними
трактуваннями. А вже після появи нових редакцій есфігменского житія ар-
хіваріуси святогірської обителі отці Азарій (Попцов) і Матвій (Ольшанський)
доволі різко прокоментували, зокрема, інтерпретацію з іменем ігумена, ко-
трий здійснив постриг святого Антонія. Греки називали того «Феоктистом»,
як і раніше, але цього разу вже «другим». Ім’я це було запозичене з реально-
го акта обителей Есфігмен та Ксилургу за 1030 р., де згадувалися імена їхніх
ігуменів – Феоктист і Феодул63. Обурені маніпуляцією, автори запитували:
«Так чому ж тоді старцем, який постриг преподобного, не може бути згада-
ний у цьому ж акті руський ігумен Феодул?!»64.
Ще один афоніт ієросхимонах Сергій (Веснін, «Святогорець») в упоряд-
кованому ним путівнику по Афону скептично висловився про «есфігменську
гіпотезу» й навів як альтернативу руський переказ про обитель Ксилургу65.
Стосовно нової редакції есфігменського житія Антонія він писав, що і в та-
кому вигляді «викладені в ньому відомості не дають віри, що преподобний
Антоній дійсно подвизався в Есфігмені»66.
Загальноафонський переказ, відображений у пам’ятках агіографії та
іконопису, також ніколи не відносив Антонія Печерського до Есфігменського
монастиря. Одним із таких свідчень стала ікона «Собор усіх преподобних от-
ців, які у Святій Горі Афонській просіяли», написана 1859 р. в румунському
скиті Продром. Тут преподобних зображено біля тих обителей, в яких вони
подвизалися. Характерно, що на образі святих Есфігменського монастиря ба-
чимо преподобного Афанасія Нового (XIV ст.), святителя Григорія Паламу
(XIV ст.), преподобного Даміана (XIV ст.), новомучеників св. Агафангела
(Смирна, помер 1819 р.) та св. Тимофія (Адріанополь, помер 1820 р.). Антонія
тут немає. Однак його зображення присутнє на цій самій іконі біля руської
святогірської обителі67.
Крім того, ще А.Муравйов (1806–1874 рр.), автор «Листів зі Сходу»,
61 Антонин (Капустин). Заметки поклонника Святой Горы. – С.225–228, 293–296.
62 Путеводитель по Св. Афонской Горе. – Санкт-Петербург, 1867. – С.154–158; Путеводитель
по Святой Горе Афонской. – Москва, 1895. – С.211.
63 Акты русского на Святом Афоне монастыря... – С.3–5, 6, прим.5.
64 Там же. – С.6, прим.5.
65 Див.: Путеводитель по Святой Горе Афонской. – Москва, 1895. – С.73.
66 Афонский Патерик, или Жизнеописания святых, на Святой Афонской Горе просияв-
ших. – Ч.2. – Москва, 1897. – С.77 (сноска).
67 Алексий (Корсак). Русь и Афон: Преподобный Антоний Киево-Печерский – основатель
афонского подвижничества на Руси // Афон и славянский мир: Мат. междунар. науч. конф.,
посвящ. 1000-летию присутствия русских на Святой Горе, Киев, 21–23 мая 2015 г. – Русский
Свято-Пантелеимонов монастырь на Афоне, 2014. – Сб.3. – С.24.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський 15
звернув увагу, що на старовинній іконі «Всі святі афонські», побаченій ним
у Синодальній залі Протату, він не знайшов преподобного Антонія серед ес-
фігменських подвижників68. Це у черговий раз підтверджує, що загально-
афонський переказ нічого не знав про його «есфігменске минуле»69. Саме
російський мандрівник, котрий захопився «есфігменською леґендою», був од-
ним із перших, хто сприяв її поширенню в Росії. У своїх нотатках він повідо-
мляв, що цей переказ про Антонія вперше став відомим від есфігменського
ігумена Агафангела, «який збирав милостиню для своєї обителі» в Росії70.
За словами А.Муравйова, «дивно, що ніхто з наших про нього нині не пи-
сав. […] Яка байдужість тутешніх ченців, котрі могли б отримати з цього для
себе багато користі. […] До сих пір ні в яких описах Афону, і навіть у нещодав-
но надрукованому каталозі всіх святих афонських, ані словом не згадано про
св. Антонія [...] На загальній іконі всіх святих афонських у Синодальній залі
Протату не прочитав його імені в лику угодників Божих, якими хвалиться
лавра, між ними немає св. Антонія Печерського»71. А.Муравйов повідомляв,
що, за словами есфігменських ченців, він дізнався про існування складених
якимось отцем Іаковом житія й нової служби Антонієві Печерському та по-
просив, щоб йому їх переписали72. Важливі свідчення подав А.Муравйов і
про есфігменську печеру, яка приписується Антонію: «Печера ця настільки
затісна, що ледь могла служити житлом одній людині. Інша, поряд із нею,
із малим отвором для вікна, нещодавно оновлена одним російським пустель-
ником Савою, котрий прожив тут 15 років»73. При цьому автор зазначив, що,
за свідченнями самих есфігменців, до будівництва над цією печерою нової
каплиці на честь св. Антонія тут була інша – на честь св. Миколая74.
Таким чином, навіть зі слів А.Муравйова стає очевидним пізнє походжен-
ня як «есфігменської леґенди», так і напівпечерної келії-ґрота на Самарській
горі, яка приписується нині Антонієві Печерському. Власне, це й не печера,
а невелике заглиблення-ґрот у скелі, абсолютно не придатне для проживан-
ня (у XIX ст. його було трохи розширено завдяки обнесенню цеглою та над-
будові над ним каплиці). З огляду на часті зсуви у цій місцевості, такий ґрот
не міг тут проіснувати тисячу років. Пізнє рукотворне розширення цього за-
глиблення та стилізація його під печеру помітні неозброєним оком. Стик між
кам’яною прибудовою і природним матеріалом чітко видно по центру об’єкта,
тож якщо не зважати на прибудову, то від «печери» залишиться лише неве-
лике заглиблення у скелі не більше 1 м у глибину і 3 м завширшки.
Окрім А.Муравйова, місцевість, де розташована ця печера на Самарській
горі, докладно описували В.Григорович-Барський та єпископ Порфирій
(Успенський). При цьому перший, говорячи про тутешні келії грецьких
68 Муравьёв А.Н. Письма с Востока в 1849–1850 гг. – С.210.
69 Алексий (Корсак). Русь и Афон: Преподобный Антоний Киево-Печерский – основатель
афонского подвижничества на Руси. – С.23–44.
70 Муравьёв А.Н. Письма с Востока в 1849–1850 гг. – С.209.
71 Там же. – С.209–210.
72 Там же. – С.212–213.
73 Там же.
74 Там же. – С.211–212.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
16 Сергій Шумило
самітників, ані словом не згадав про Антонія75. Як справедливо зауважив
архімандрит Антонін (Капустін), «чи можливо уявити, щоб настільки допит-
ливий і багатослівний киянин не повідомив усій Росії про такий важливий
переказ, якби він у його часи був відомий в обителі?»76.
Згідно зі свідченнями єпископа Порфирія (Успенського), за часів на-
стоятельства в Есфігмені ігумена Феодорита (1804–1805 рр.) на місці май-
бутньої «печери преподобного Антонія» стояли чотири – п’ять келій, в яких
жили грецькі самітники, однак нинішньої печерної келії тоді ще не було.
У 1846 р. він уже не застав згаданих келій – їх розібрали й перене-
сли в інше місце. Нинішня ж келія з церковкою та ґротом, стилізованим
під печеру, облаштована лише в 1849 р. Під час повторного відвідування
Афону в 1858 р. Порфирій спеціально приходив подивитися на цю споруду.
Про «есфігменську гіпотезу» він відгукувався доволі категорично: «Під час
перебування мого в Есфігмені вже подейкували ченці, що на Самарійській
горі (нібито) жив деякий час у печері наш преподобний Антоній Києво-
Печерський. Я здогадався, що есфігменіти, котрі просили надати їм дозвіл
на збирання милостині в Росії на відновлення їхньої ветхої й зубожілої оби-
телі, вигадали або вві сні побачили перебування в них цього Антонія, щоб
ім’ям його задобрити нас і схилити до щедрих пожертв»77.
Критично оцінюючи «есфігменську леґенду», Є.Голубинський наголо-
шував, що Антоній, найімовірніше, постриг приймав на Афоні саме в русь-
кому монастирі78. Аналогічної думки дотримувалися дослідники афонської
спадщини В.Мошин, А.Тахіаос та ін. Як писав останній, «коли на Афон
прибув святий Антоній, руське чернецтво вже набуло там певних традицій.
Приїхавши на Афон, святий Антоній виявив там повністю сформований
руський монастир, в якому й зупинився, відвідавши перед тим, імовірно,
інші обителі, де були слов’янські монахи»79. П.Толочко вважає, що «саме тут
(у Ксилургу – С.Ш.) прийняв постриг родоначальник давньоруського чер-
нецтва [...] Звідси він переніс афонський чернечий устав на Русь, заснував-
ши в Києві за афонським зразком Печерський монастир»80.
Безумовно, як і будь-який прочанин, Антоній Печерський напевно від-
відав усі афонські обителі, зокрема Есфігмен, Іверон, Зограф, Велику лавру
та ін. Про це ми маємо чітку вказівку в «Повісті временних літ», де повідо-
мляється, що він обійшов усі тамтешні монастирі81. Тому кожен із них, част-
ково, може вважати, що Антоній бував в їхній обителі. Духівник афонського
Пантелеймонівського монастиря ієромонах Макарій (Макієнко) зазна-
чає, що «між цими переказами немає ніякої суперечності, адже відомо, що
75 Второе посещение святой Афонской горы Василием Григоровичем-Барским... –
С.224–225.
76 Антонин (Капустин). Заметки поклонника Святой Горы. – С.228, 296.
77 Порфирий (Успенский). Первое путешествие в афонские монастыри и скиты
архимандрита, ныне епископа, Порфирия Успенского в 1845 г. – С.243–244.
78 Голубинский Е.Е. История Русской церкви. – Т.1, ч.1/2. – С.570–571.
79 Тахиаос А.-Э. Начало духовных связей Руси с Афоном: тысяча лет. – С.16.
80 Толочко П.П. Слово директора Института археологии НАН Украины // Афонское
наследие. – Вып.1/2. – К.; Чернигов, 2015. – С.7.
81 Повесть временных лет. – С.68.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський 17
преподобний двічі бував на Святій Горі»82. Водночас якщо на момент пе-
ребування Антонія на Афоні тут уже існував руський монастир (а акт від
1016 р. не залишає у цьому сумнівів), то з цього випливає, що своє основне
чернече навчання він усе ж таки проходив під началом не грецьких, а русь-
ких святогірських старців (причиною міг бути й мовний бар’єр, до речі, ха-
рактерний для слов’янського афонського чернецтва донині).
Про те, що Антоній Печерський на Афоні приймав постриг від руського,
а не від грецького ігумена, можуть свідчити і слова останнього, звернені
до ченця перед поверненням того на Батьківщину: «Іди в Русь знову, і хай
буде на тобі благословення Святої Гори, бо од тебе мнозі черньци мають
стати»83. Отже Антоній не з власної волі залишив Афон, але за наполяган-
ням обізнаного зі станом чернецтва в Русі ігумена, котрий глибоко пере-
живав за його долю84. На підставі цього можемо припустити, що й сам він
був руського роду (якби ігумен був греком, то навряд чи він турбувався б
про чужу йому країну більше, ніж про своє братство, вимагаючи від зді-
бного учня покинути монастир та повернутися додому). І якщо під актом
від 1016 р. стоїть підпис руського святогірського ігумена Герасима85, а в
акті від 1048 р. згадується ксилургійський ігумен Іоанникій86, то можемо
припустити, що хтось із них і був тим старцем, який постриг і відправив
Антонія на Батьківщину. А якщо спиратися на кассіянівську редакцію
«Києво-Печерського патерика», де йдеться про дві подорожі Антонія на
Афон, то можна вважати, що обидва ці ігумени – Герасим та Іоанникій –
у різний час двічі відправляли його в Русь.
«Материнський» храм усієї Русі
Соборний храм руської афонської Успенсько-Богородичної обителі
Ксилургу від свого заснування присвячений Успінню Богородиці. Як відо-
мо, і закладений преподобним Антонієм після повернення з Афону Києво-
Печерський монастир та його соборний храм також символічно були
посвячені Успінню Божої Матері87. Можна припустити, що це стало симво-
лічною проекцією першообразу – руської святогірської Успенської обителі
та її соборного храму на Афоні. Таким чином, Антоній намагався перене-
сти ідею сакралізації простору й на новонавернену київську землю, створи-
ти, так би мовити, «руську ікону» святого Афону як «уділу Божої Матері» в
Русі. Тому не випадково саме Києво-Печерський монастир ще на світанку
82 Макарий (Макиенко). Русский монастырь на Афоне как фактор духовно-мистического
влияния на Русь // Афонское наследие. – Вып.1/2. – С.18.
83 Повесть временных лет. – С.68.
84 Києво-Печерський патерик / Вступ. текст, прим. Д.Абрамович. – К., 1931. – С.16–17.
85 Lemerle P., Guillou A., Svoronos N., Papachryssanthou D. Actes de Lavra. – P.151–155.
86 АРПМА. – Оп.16. – Д.3. – Ед.хр.А000400. – Л.1–6.
87 Порфирий (Успенский). Указатель актов, хранящихся в обителях Святой Горы
Афонской. – Санкт-Петербург, 1847. – С.142; Макарий (Макиенко). Русский монастырь на
Афоне как фактор духовно-мистического влияния на Русь. – С.19–20; Алексий (Корсак). Русь
и Афон: Преподобный Антоний Киево-Печерский – основатель афонского подвижничества на
Руси. – С.34–44.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
18 Сергій Шумило
його становлення почали називати «третім уділом Богоматері» та «руським
Афоном». Як писав із цього приводу богослов протоієрей Лев Лебедєв, «згідно
з православним ученням, образ за допомогою своєї символічної подоби пер-
шообразу стає власником тих само благодатних енергій, що й першообраз,
таємничо, але реально містить у собі присутність першообразу. Це стосується
й образу архітектурного. У ньому можуть також діяти енергії першообразно-
го... Розвиток і втілення цієї уяви у зримих архітектурних образах та назвах
різних місць – може бути, найбільш вражаюча особливість церковно-бого-
словської й народної свідомості Русі»88.
Не випадково в «Києво-Печерському патерику», наслідуючи афонську
традицію, у контексті будівництва в Києві лаврського Успенського собору
відзначається передача Печерської обителі та стольного міста під безпосе-
редній патронат Божої Матері. «Хощу церковъ възградити Себѣ въ Руси, въ
Киеве... Прииду же и Сама видѣте церкви и въ ней хощу жити»89, – передає
руський літописець слова Богородиці, котра явилася зодчим головного лавр-
ського храму. Завдяки такому посвяченню Божій Матері, уважає В.Ричка,
столиця Русі сприймалася середньовічною суспільною свідомістю як бого-
обраний і богохранимий град – дім Богородиці, як сакральний символ та
серце Русі, забезпечуючи тим самим і духовну її єдність90.
Таким чином, саме руський афонський Успенський монастир Ксилургу,
найімовірніше, був тим «першообразним» центром сакралізації києворусь-
кої землі, наслідуючи який, через духовну єдність і спорідненість із ним,
на київських горах було створено «образ», «ікону» Святої Гори – Успенську
Києво-Печерську лавру. Окрім того, у подальшому головний храм руської
обителі на Афоні, вірогідно, послужив зразком для багатьох Успенських со-
борів, зокрема у Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі-Волинському,
Владимирі (на Клязьмі) та ін.
***
Отже саме руське святогірське чернецтво стало сполучною ланкою, яка
поєднала охрещену Русь та Афон. Під впливом Антонія Печерського відбу-
лося становлення Києво-Печерського монастиря – «розсадника» афонської
спадщини, чернецтва, книжності. Від того часу Афон і його духовні традиції
впродовж багатьох століть відігравали винятково важливу роль у розвитку
духовності та культури українського народу, у формуванні містико-аске-
тичного образу східного християнства. Вирішальну роль у цьому відіграв
святогірський Богородичний монастир, що дав Русі преподобного Антонія
Печерського й багатьох інших подвижників.
88 Лебедев Л. Богословие земли русской как образа Обетованной земли Царства Небес-
ного // Тысячелетие Крещения Руси: Междунар. церк.-науч. конф. «Богословие и духовность». –
Москва, 1989. – С.140–175.
89 Києво-Печерський патерик. – С.6.
90 Ричка В. «Київ – другий Єрусалим» (з історії політичної думки та ідеології середньовічної
Русі). – К., 2005. – С.140.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський 19
REFERENCES
1. Artamonov, Y. (2001). K istorii Zhitiya Antoniya Pecherskogo. Srednevekovaya Rus’,
(3). Moskva. [in Russian].
2. Bibikov, M. (2017). Russkiye monastyri na Afone i v Svyatoy zemle v svete novykh
i maloizvestnykh istochnikov. Rus’ – Svyataya Gora Afon: tysyacha let dukhovnogo i
kul’turnogo yedinstva. Mezhdunarodnaya nauchnaya konferentsiya v ramkakh yubi-
leynykh torzhestv, priurochennykh k prazdnovaniyu 1000-letiya prisutstviya russkikh
monakhov na Svyatoy Gore Afon. Moskva. [in Russian].
3. Kuzenkov, P. (2017). Svyataya Gora Afon v russko-vizantiyskikh otnosheniyakh
IX–XV vv. Rus’ – Svyataya Gora Afon: tysyacha let dukhovnogo i kul’turnogo yedinstva.
Mezhdunarodnaya nauchnaya konferentsiya v ramkakh yubileynykh torzhestv, priuro-
chennykh k prazdnovaniyu 1000-letiya prisutstviya russkikh monakhov na Svyatoy Gore
Afon. Moskva. [in Russian].
4. Lemerle, P., Guillou, A., Svoronos, N., & Papachryssanthou, D. (1970). Actes de Lavra.
Archives de l’Athos. (5). Paris. [in France].
5. Makariy Makiyenko, iyerom. (2015). Russkiy monastyr’ na Afone kak faktor duk-
hovno-misticheskogo vliyaniya na Rus’. Afonskoye naslediye: nauchnyy al’manakh, 1–2.
Kiev; Chernigov. [in Russian].
6. Moshin, V. (2002). Russkiye na Afone i russko-vizantiyskiye otnosheniya v XI–XII vv.
Iz istorii russkoy kul’tury. II. 1. Moskva. [in Russian].
7. Parfeniy, Ageyev (2008). Skazaniye o stranstvii i puteshestvii po Rossii, Moldavii,
Turtsii i Svyatoy zemle. 1. Moskva. [in Russian].
8. Rychka, V. (2005). Kyiv – druhyi Yerusalym (z istorii politychnoi dumky ta ideologii
seredn’ovichnoi Rusi). Kyiv. [in Ukrainian].
9. Rozov, N. (1963). Sinodal’nyy spisok sochineniy Ilariona – russkogo pisatelya XI v.
Slavia, časopis proslovanskou filologii. (XXXII). Praha. [in Russian].
10. Shumylo, S. (2017). Pershyi davn’orus’kyi monastyr na Afoni ta yoho zviazky z
Kyivs’koiu Russiu: 1000 rokiv. The Athonite Heritage: the scientific anthology, (5-6). Kyiv;
Chernihiv. [in Ukrainian].
11. Shumylo, S. (2013). Uiavlennia pro Kyiv yak “druhyi Yerusalym” v tserkovno-sus-
pil’nii dumtsi Rusi-Ukrainy. Iz Kyieva po vsii Rusi. Zbirnyk materialiv III vseukrains’koi
naukovoi konferentsii, prysviachenoi 1025-littiu Khreshchennia Kyivs’koi Rusi, 25 lysto-
pada 2013. 2. Kyiv. [in Ukrainian].
12. Takhiaos, A. (2016). Nachalo dukhovnykh svyazey Rusi s Afonom: tysyacha let.
The Athonite Heritage: the scientific anthology, (3-4). Kyiv; Chernihiv. [in Russian].
13. Tolochko, A. (2009). Klim Smolyatich posle nizverzheniya iz mitoropolii. Khoroshiye
dni. Pamyati Aleksandra Stepanovicha Khorosheva. Novgorod; St.-Peterburg; Moskva.
[in Russian].
14. Thomson, F. (1995). Saint Anthony of Kiev – the Facts and the Fiction. Byzantino-
slavica. 56. [in English].
15. Zhylenko, I. (comps.). (2015). Antonii Pechers’kyi: Dzherela i materialy. Kyiv.
[in Ukrainian].
Serhii Shumylo
Editor-in-Chief of the Anthology "The Athonite Heritage",
Director of International Institute of the Athonite Legacy
(Kyiv, Ukraine), institute@afon.org.ua
RUTHENIAN DORMITION LAVRA ON ATHOS AND ANTONII OF THE CAVES
The birth of monasticism in Rus’ occurred under the direct influence of the
monasteries of Mount Athos. Shortly after the Baptism of Rus’ on Mount Athos, an
Український історичний журнал. – 2018. – №5
20 Сергій Шумило
ancient monastery in honor of the Dormition of the Mother of God, known as the
Ksilurga, became a blacksmith for monasticism in Rus’ and the center of Orthodox
books, culture and enlightenment. Act of 1016 that was found in the archives of the
Great Lavra testifies that at this time an ancient monastery already existed on Mount
Athos, its rector was Herasym the abbot. The most abundant abode was acquired
during the reign of Yaroslav the Wise the Kyiv Prince. This can be seen from the
documents of 1030, 1048 and 1070 that have been preserved in the archives of the
Panteleimon Monastery on Mount Athos. There is still no glorious information about
the monastic vows of St. Antonii of the Caves on Mount Athos who was the founder
of the Kyiv-Pechersk Lavra. At the same time, the study of the history of the Athos
monastery Ksilurga gives reason to believe that it happened in this monastery that
was "the father of ancient monasticism". That is why this monastery can rightly be
considered "maternal abode" for monasticism of Rus’. Like the Kyiv-Pechersk Lavra,
the Ksilourgou Monastery was dedicated to the Dormition of the Most Holy Mother
of God, which also indicates a certain connection between these ancient monasteries.
Under their influence, the tradition to devote central churches to the Dormition of
the Most Holy Mother of God gradually spread throughout Rus’. In the act of 1048,
Constantine IX Monomachos the Byzantine emperor called the Ruthenian Athos
Monastery Ksilurga the "Tsar Lavra", having secured corresponding privileges for
it. Documents of 12th clearly testify that natives of Rus’ lived in this monastery. In
particular, in the description of the property of the monastery Ksilurga of 1142, 49
"Ruthenian books" were mentioned, while the Greek books do not mention there. This
indicates not only the nationality of the inhabitants of the monastery, but also one of
their possible lessons – rewriting books.
Keywords: Athos, Ksilurga, Antonii of the Caves, Rus’, Kyiv, monasticism,
monastery.
|