Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа
Розглядається історія видачі підтверджувальної грамоти Петра І щодо поставлення митрополита Йоасафа (Кроковського), яка була вивезена з Києва
 під час Другої світової війни й з 1958 р. знаходиться у власності Тюбінґенського
 університету ім. Ебергарда Карла. Досліджується провенієнці...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179221 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа / Т. Себта, Н. Сінкевич // Український історичний журнал. — 2018. — № 5. — С. 136-162. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860023382378020864 |
|---|---|
| author | Себта, Т. Сінкевич, Н. |
| author_facet | Себта, Т. Сінкевич, Н. |
| citation_txt | Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа / Т. Себта, Н. Сінкевич // Український історичний журнал. — 2018. — № 5. — С. 136-162. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Розглядається історія видачі підтверджувальної грамоти Петра І щодо поставлення митрополита Йоасафа (Кроковського), яка була вивезена з Києва
під час Другої світової війни й з 1958 р. знаходиться у власності Тюбінґенського
університету ім. Ебергарда Карла. Досліджується провенієнція цієї та інших
грамот, котрі зберігалися в ризниці київського Софійського собору, їх повоєнна
доля. Уперше публікується повний текст документа. Це була остання царська грамота вільнообраному київському митрополитові, яка підтверджувала права і привілеї, надані перед цим Гедеонові (Четвертинському; 1686 р.) та
Варлаамові (Ясинському; 1691 р.), а також підтверджувала статус Київської
митрополії як «першоначальної» серед усіх митрополій Московського патріархату. Суттєво обмежувалася канонічна територія київського митрополита в порівнянні з 1686 р. Із-під його юрисдикції вилучалися Чернігівська архієпископія й Києво-Печерський монастир, залишалися натомість Київська та Переяславська єпархії, а також Глухівська, Борзненська, Конотопська протопопії, що належали колись чернігівському архієпископові. Грамота зберігалася в
ризниці Софії Київської. У 1922 р. у складі вже бібліотеки Києво-Софійського
собору її було передано до ВУАН, а 1931 р. документ опинився у відділі рукописів Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України ім. В.Вернадського). У жовтні 1941 р. вилучена, імовірно, службовцями зондеркоманди Кюнсберґа. Разом із пам’яткою зникли щонайменше ще 24 грамоти, які походили з ризниці Софійського собору (нині місце їх зберігання невідоме).
The article deals with the history of provenience of a charter issued by Peter I. The
charter of 1708 confirms Yoasaf (Krokovskyi) as metropolitan of Kyiv, and it was taken
from Kyiv during the World War II. Since 1958 the charter has been in possession of
the Eberhard Karls University of Tübingen (Germany). The provenience of this charter
as well other charters, stored in the sacristy of St. Sophia-Cathedral of Kyiv, and its
fate after the war are researched. The full and proved text of the charter is published
for the firs time. Peter I charter of 1708 was the last royal charter for the freely elected
Metropolitan of Kyiv, Yoasaf (Krokovskyi). It confirmed the rights and privileges
granted previously to the Metropolitan Hedeon (Chetvertynskyi, 1686) and Varlaam
(Yasynskyi, 1691), and also ratified the status of the Kyiv Metropolita as the “first”
among all Metropolia belonging to the Moscow Patriarchate. The canonical territory of
the Kyiv Metropolitan, however, was considerably reduced in comparison with 1686.
The Archbishopric of Chernihiv and the Kyiv-Pechersk Monastery were out of the
jurisdiction of the Metropolitan; in his power remained the Kyiv and the Pereiaslav
dioceses, as well as the Hlukhiv, Borzna and Konotop protopopias previously belonging
to Chernihiv diocese. The charter was stored in the sacristy of the Kyiv-Sofia Cathedral
till 1922, when the library of the Kyiv-Sofia Cathedral, where it was already with the
others charters from the sacristy, was transferred to the All-Ukrainian Academy of
Sciences; in 1931, the manuscripts of the Kyiv-Sofia Library were transferred to the
Department of Manuscripts of the National Library of Ukraine (now the V.Vernadskyi
National Library of Ukraine). In October 1941 it was withdrawn from there most
likely by the Sonderkommando Künsberg along with at least 24 other documents from
the sacristy of the St. Sophia Cathedral; the storage place of most of them remains unknown till nowadays.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:48:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення Йоасафа
(Кроковського) на Київську митрополію, яка нині перебуває у власності
Тюбінґенського університету ім. Ебергарда Карла (земля Баден-Вюртемберґ,
Німеччина), уже була об’єктом нашого дослідження. Не так давно у співав-
торстві з німецькими колеґами майже одночасно вийшли статті про її похо-
дження, значення й історію появи в Німеччині1.
1 Kucher K., Kuhr-Korolev C., Sebta T., Sinkevych N. Kriegsbeute in Tübingen: Eine Urkunde
Peters des Großen, Seilschaften der Osteuropaforscher und die Restitution // Osteuropa. –
УДК 930.272:262.3(477-25)«1708»Йоасаф Кроковський
тетяна Себта
кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця,
відділ джерелознавства новітньої історії України,
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України
(Київ, Україна), sebta@ukr.net
наталія СінкеВич
кандидатка історичних наук, наукова співробітниця,
проект «Релігійне знання в ранньомодерній Європі (800–1800 рр.)»
(Тюбінґен, Німеччина), nsinkevych7@gmail.com
ПІДТВЕРДЖУВАЛЬНА ГРАМОТА ПЕТРА І 1708 р.
ЩОДО ПОСТАВЛЕННЯ НА КИЇВСЬКУ МИТРОПОЛІЮ
ЙОАСАФА (КРОКОВСЬКОГО):
ІСТОРІЯ, ПРОВЕНІЄНЦІЯ ТА ПУБЛІКАЦІЯ ДОКУМЕНТА
Розглядається історія видачі підтверджувальної грамоти Петра І щодо по-
ставлення митрополита Йоасафа (Кроковського), яка була вивезена з Києва
під час Другої світової війни й з 1958 р. знаходиться у власності Тюбінґенського
університету ім. Ебергарда Карла. Досліджується провенієнція цієї та інших
грамот, котрі зберігалися в ризниці київського Софійського собору, їх повоєнна
доля. Уперше публікується повний текст документа. Це була остання цар-
ська грамота вільнообраному київському митрополитові, яка підтверджува-
ла права і привілеї, надані перед цим Гедеонові (Четвертинському; 1686 р.) та
Варлаамові (Ясинському; 1691 р.), а також підтверджувала статус Київської
митрополії як «першоначальної» серед усіх митрополій Московського патріар-
хату. Суттєво обмежувалася канонічна територія київського митрополита
в порівнянні з 1686 р. Із-під його юрисдикції вилучалися Чернігівська архієпис-
копія й Києво-Печерський монастир, залишалися натомість Київська та Пе-
реяславська єпархії, а також Глухівська, Борзненська, Конотопська протопо-
пії, що належали колись чернігівському архієпископові. Грамота зберігалася в
ризниці Софії Київської. У 1922 р. у складі вже бібліотеки Києво-Софійського
собору її було передано до ВУАН, а 1931 р. документ опинився у відділі руко-
писів Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України
ім. В.Вернадського). У жовтні 1941 р. вилучена, імовірно, службовцями зондер-
команди Кюнсберґа. Разом із пам’яткою зникли щонайменше ще 24 грамоти,
які походили з ризниці Софійського собору (нині місце їх зберігання невідоме).
Ключові слова: підтверджувальна грамота, Петро І, Йоасаф (Кроковський),
Київська митрополія, провенієнція, Софійський собор, культурні цінності.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію... 137
Було встановлено, що походила грамота з ризниці Софійського собору.
У 1825 р. її опублікував київський митрополит та історик Євгеній (Болховітінов;
1767–1837 рр.)2. У 1922 р. у складі вже бібліотеки Києво-Софійського собо-
ру передана Всеукраїнській академії наук (ВУАН). У 1931 р. у складі руко-
писів названої книгозбірні, із 1925 р. філії Всенародної бібліотеки України
(ВБУ; нині Національна бібліотека України ім. В.Вернадського, НБУВ), пе-
ревезена до відділу рукописів ВБУ в нову будівлю по вул. Короленка (нині
Володимирська), 58 а, де й зберігалася серед незаінвентаризованих доку-
ментів до початку німецько-радянської війни3. Автори дійшли висновку, що,
найімовірніше, із бібліотеки грамоту вилучили службовці зондеркоманди
Кюнсберґа у жовтні 1941 р. і приблизно тоді ж її вивезли з Києва4. У 1958 р.
документ у невідомої особи придбав директор Інституту історії та реґіональ-
них студій Східної Європи при Тюбінґенському університеті проф. В.Маркерт
(1905–1965 рр.)5. В інститутській бібліотеці вона перебувала до 2016 р. Того ж
року на підставі детального звіту німецько-української групи науковців про
історичне значення і провенієнцію (походження) грамоти міністерка науки,
досліджень та мистецтва землі Баден-Вюртемберґ Т.Бауер ухвалила рішен-
ня про її реституцію6. На сьогодні документ поки що зберігається в архіві
Тюбінґенського університету.
Удруге звернутися до теми нас спонукала потреба сучасного повного ви-
дання джерела, оскільки в публікації Є.Болховітінова є лакуни (до того ж
помилкове датування 1709 р.). Грамота Петра I – важливий документ з іс-
торії неканонічного підпорядкування Київської митрополії Московській па-
тріархії, що не обмежувалося 1686-м роком7. До цього московські кола вели
тривалий підготовчий процес, спрямований на створення умов для здійснен-
ня цього акту, а потім був період утримання у своїх руках Київської митропо-
лії, аби вона не повернулася під юрисдикцію Вселенського патріархату, про
що свідчить грамота. На момент її видачі, 1708 р., московські предстоятель і
цар усе ще мали побоювання щодо можливої втрати митрополії. Тому нині, в
очікуванні автокефалії православної помісної церкви в Україні, опублікова-
ний без купюр документ заповнить ще одну прогалину в історії незаконного
2016. – №11/12. – S.149–167; Кур-Корольов К., Кухер К., Себта Т., Сінкевич Н. Трофеї війни:
історія вивезеної з Києва грамоти Петра І та німецькі студії Східної Європи до і після 1945 р. //
Бібліотечний вісник. – 2017. – №1 (237). – С.39–54.
2 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского собора и Киевской иерархии. – К., 1825. –
Отд.2. – С.175–180.
3 Кур-Корольов К., Кухер К., Себта Т., Сінкевич Н. Трофеї війни... – С.44.
4 Там само. – С.46–47.
5 Там само. – С.47–48.
6 Там само. – С.49.
7 Див.: Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною комиссиею для разбора
древних актов, высочайше учреждённою при киевском, подольском и волынском генерал-
губернаторе (далі – АЮЗР). – Ч.1. – Т.V: Акты, относящиеся к делу о подчинении Киевской
митрополии Московскому патриархату (1620–1694). – К., 1872; Власовський І.Ф. Нарис історії
Української православної церкви. – Т.2 (XVII ст.). – Нью-Йорк; К., 1990; Полонська-Васи лен ко Н.
Історичні підвалини УАПЦ. – Мюнхен, 1964. – С.61–93; Шевченко О.М. Про підпорядкування
Київської митрополії Московському патріархату наприкінці XVII ст. // Український історичний
журнал. – 1994. – №1. – С.54–61.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
138 Тетяна Себта, Наталія Сінкевич
підпорядкування Київської митрополії Московській патріархії, що розтягну-
лося на кілька десятиліть. І, нарешті, останньою причиною, що спонукала
нас ще раз звернутися до теми грамоти, зокрема її провенієнції та повоєнної
долі, стала необхідність дослідження долі інших документів, котрі також по-
ходили з ризниці Києво-Софійського собору.
Отже основні завдання цього матеріалу: 1) введення в науковий обіг по-
вного, без купюр, тексту грамоти 1708 р.; 2) детальне висвітлення, у порів-
нянні з попередньою публікацією8, передумов видання документа та його
історичного значення; 3) дослідження провенієнції цієї й інших грамот із
ризниці Софійського собору, їх повоєнної долі.
Передумови видання грамоти
Наприкінці XVII – на початку XVIII ст. церква в Україні переживала пе-
реломні події. У 1686 р. відбулося офіційне перепідпорядкування Київської
митрополії Московській патріархії. Проте позиція останньої серед укра-
їнського кліру й політичної еліти була доволі хиткою. Не хотів поривати
зв’язків із Києвом і Константинополь. У листі від 9 травня 1686 р. до геть-
мана І.Самойловича патріарх Діонісій закликав його за будь-якої потреби у
церковних справах звертатися до Константинополя, чим підкреслював збе-
реження своєї юрисдикції над Києвом9.
Після приєднання до Москви канонічні права Київської митрополії по-
ступово, але неухильно, урізалися. У 1688 р. митрополитові було офіційно
заборонено йменуватися ієрархом «всія Русі», натомість у титулатурі зали-
шено тільки «Малу Русь»10. Скорочувалася й канонічна територія Київської
митрополії. На 1686 р. вона нараховувала 6 єпархій: Київська митропо-
лича (куди входила значна частина білоруських земель), Білоруська (ко-
лишня Могильовсько-Мстиславська), Луцька, Львівська, Перемишльська,
Чернігівська. Фактично всі ці єпархії, окрім митрополичої та Чернігівської,
знаходилися на теренах Правобережної України, що за Андрусівським до-
говором 1667 р. контролювалися Річчю Посполитою. Духівництво й миряни
цих єпархій поступово приймали унію з Римом, підписану на церковному со-
борі в Бересті 1596 р. До кінця XVII ст. вірною православ’ю залишалася тіль-
ки Могильовська єпархія, котра, однак, не мала свого єпископа, і з 1686 р.
керувалася фактично московським патріархом11. На Лівобережжі з-під ка-
нонічної влади київського митрополита вийшла єпархія Чернігівська. Ще в
1667 р. тамтешньому архієреєві Лазареві (Барановичу) три патріархи (алек-
сандрійський, антіохійський, московський) надали титул архієпископа12,
8 Див. прим.1.
9 Лурье В.М. (игумен Григорий). Русское православие между Киевом и Москвой: Очерк
истории русской православной традиции между XV и XX вв. – Москва, 2009. – С.203.
10 Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.Вернадського (далі – ІР НБУВ). –
Ф.312. – Спр.430. – Арк.119–120.
11 Полонська-Василенко Н. Українська православна церква після Переяславської угоди //
Релігія в житті українського народу. – Мюнхен; Рим; Прага, 1966. – С.154.
12 АЮЗР. – Ч.1. – Т.V. – К., 1872. – Док.ІІ. – С.9–11.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію... 139
проти чого виступив митрополит Гедеон (Святополк-Четвертинський). Після
цього Л.Баранович звернувся до царів Петра та Івана, патріарха Йоакима
з проханням перепідпорядкувати його єпархію безпосередньо владі москов-
ського предстоятеля. 24 червня 1688 р. це й було здійснено відповідною цар-
ською грамотою. Із цього часу архієпископів на Чернігівську кафедру ста-
вили винятково в Москві. Подібною була й ситуація з Києво-Печерською
лаврою. Тодішній архімандрит Варлаам (Ясинський) звернувся до царя,
прохаючи затвердити ставропігію – незалежність від влади київського ми-
трополита. Привезені в Москву 18 січня 1688 р. лаврські чолобитні було при-
йнято і 31 травня 1688 р. монастир одержав відповідну грамоту. Таким чи-
ном, в юрисдикції київського митрополита де-факто не залишилося жодного
архієрея13. Посилювався контроль і над вибором митрополитів. Адресат до-
кумента, Йоасаф, став останнім вільнообраним собором київським ієрархом
(1708–1718 рр.).
Йоасаф (Кроковський)
Олександр (чернече ім’я – Йоасаф) Кроковський народився 1651 р., оче-
видно на Правобережжі. Навчався спершу в Київській академії (до 1670 р.),
а потім продовжив освіту в Римі, у колеґії св. Афанасія. Тут він перейшов в
унію, однак згодом повернувся у православ’я14 і прийняв чернецтво в київ-
ському Пустинно-Микільському монастирі15. Із 1683 р. викладав риторику
й філософію в Києво-Могилянській колеґії, а 1693 р. став її ректором. Тут
уславився своєю прихильністю до теорії М.Коперника та відходом від тради-
ційного аристотелізму16.
Паралельно був ігуменом київських Братського (1693–1697 рр.),
Пустинно-Микільського (1689–1697 рр.) монастирів. У 1697 р. обраний ки-
єво-печерським архімандритом, що підтверджено царською грамотою від
12 червня 1697 р.17 Перебуваючи на цій посаді до 1708 р., він особливо опі-
кувався лаврським книгодрукуванням. Заснована 1615 р., довгий час монас-
тирська друкарня залишалася єдиною в Києві. Під його керівництвом вона
отримала нове приміщення, було видано понад 40 назв книжок. Йоасаф ко-
ристувався покровительством гетьмана І.Мазепи (1639–1709 рр.), завдяки
фінансовій підтримці якого лавру вдалося суттєво розбудувати – на її тери-
торії з’явилися нові храми й оборонні мури.
Після смерті Варлаама (Ясинського) 19 жовтня 1707 р. вільним голосу-
ванням духівництва Київської митрополії Йоасафа обрали митрополитом і
13 Власовський І.Ф. Нарис історії Української православної церкви. – Т.2. –
С.13–15.
14 Ластовский В.В. Иоасаф [Кроковский] // Православная энциклопедия. – Т.25. – Москва,
2011. – С.194–196.
15 Про це повідомляє напис на його портреті першої половини XVIII ст. (див.: Український
портрет XVI–XVIII ст. – К., 2006. – С.173).
16 Матвіїшин Я. Ідеї Коперника в Україні // Українське небо: Студії над історією астрономії
в Україні. – Л., 2014. – С.400–402.
17 Каталог колекції документів Київської археографічної комісії 1369–1899. – К.,
1971. – С.86.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
140 Тетяна Себта, Наталія Сінкевич
за поданням гетьмана його затвердив цар Петро І. Висвячений собором ро-
сійських ієрархів у Москві 15 серпня 1708 р.
На честь повернення Йоасафа до Києва в митрополичій гідності та його
інтронізації студенти Києво-Могилянської академії підготували панегі-
рики. Один із них – «Insigne Honorum in Gentilitio Krokowscians Tentorio
Illustrissimo ac Reverendisiimo in Christo Patri Joasapho Krokowski, Kijovensi,
Haliciensi etc. Metropolita Solium septem sapiaentiae Sophiae columnis
erectum ad Deus et ornamentum ejusdem Illustrissimi Nominis necnon
singular incrementum Neoexorti Honoris in Primo Cathedrae in quedum inter
publicos archiprasulae inaugurationis Plausus ad Triumphos rudi Minervae» –
належав перу І.Нарольського. Як випливає вже з самої назви твору, ав-
тор звеличував мудрість Йоасафа, чий трон покоїться на 7 стовпах святої
Софії. Тут важко не пригадати храмову ікону Святософійської кафедри, де
зображено Пресвяту Богородицю з немовлям, яка стоїть під 7-стовпною сін-
ню на серпоподібному Місяці, під яким амвон із 7 сходинками. Ця ікона
й понині знаходиться в іконостасі, спорудженому митрополитом Рафаїлом
(Заборовським)18.
Панегірики рясніють цитатами з античних класиків та алегоріями не-
бесних світил. Нагадаємо, що астрологічне знання в ренесансній і ранньо-
модерній Європі було тісно переплетене з астрономічним. Традиційно астро-
номія викладалася у класі філософії, і згодом вона стала доволі популярною
дисципліною в Києво-Могилянському колеґіумі19. Клас філософії провадив
Йоасаф. У панегіриках мистецьки обігрувалася його прихильність до копер-
ніканства й геліоцентризму20. Наставника змальовано як чудового виклада-
ча, що навчав учнів мистецтвам, побожності та численним чеснотам21.
Йоасафа (Кроковського) звеличували як митрополита, вільно обраного
голосами всіх людей та єпископів «своєї нації» («suo natione»)22, а процеду-
ру його зведення на престол порівнювали з інтронізацією британських мо-
нархів23. Значення храму Св. Софії, що мав стати резиденцією майбутнього
митрополита, поширюється на весь руський світ («Rossiaco Orbi»)24, писали
панегіристи. Дуже цікаве обігрування нової, «зредукованої» титулатури ки-
ївського митрополита: незважаючи на слово «Мала» в титулі, у Русі мно-
жаться удачі долі, підтвердженням чому стали «золоті часи» митрополитів
Гедеона (Четвертинського) й Варлаама (Ясинського)25. Цікаво, у панегіриках
возвеличувалися тільки троє попередників Йоасафа: Петро (Могила), Гедеон
18 Нікітенко Н.М. Головний іконостас Софії Київської як історико-культурний феномен //
Пам’ятки України. – 2007. – №1. – С.33.
19 Шелухін В. Астрономія в могилянській академічній традиції XVII–XVIII ст.: від
езотерико-синкретичної до раціонально-емпіричної моделі мислення // Українське небо: Студії
над історією астрономії в Україні. – С.436–454.
20 Львівська національна наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України. – Відділ
рукописів. – Ф.4. – Оп.1. – Спр.851. – Арк.3–3 зв.
21 Там само. – Арк.9 зв.
22 Там само. – Арк.13.
23 Там само. – Арк.13–14.
24 Там само. – Арк.20 зв.
25 Там само. – Арк.5–5 зв.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію... 141
(Четвертинський), Варлаам (Ясинський). Упадає у вічі, що у цьому списку
пропущено постать митрополита Сильвестра (Косова)26.
Ці самі чесноти – мудрість, освіченість і доброчинність на користь ки-
ївських храмів та Києво-Могилянського колеґіуму – підкреслювалися і в
написі-похвалі на портреті Йоасафа (Кроковського) першої половини
XVIII ст., що нині зберігається в Національному Києво-Печерському істори-
ко-культурному заповіднику27.
У жовтні 1708 р. митрополит був ознайомлений із планами гетьма-
на І.Мазепи вступити в коаліцію зі шведським королем Карлом ХІІ проти
Петра І. Після розкриття цих планів Москвою, 12 листопада того ж року у
Глухові Йоасафа змусили взяти участь у процедурі проголошення церковної
анафеми своєму колишньому покровителеві28. Він оприлюднив послання, в
якому закликав паству до відданості цареві. Під час приїзду останнього до
Києва в липні 1709 р. Йоасаф вітав монарха у Софійському соборі29. 29 січня
1710 р. йому було видано грамоту на митрополичі землеволодіння30.
Йоасаф (Кроковський) відомий своєю активністю на користь київських
храмів. Зокрема він спорудив вівтар у дерев’яній трапезній Михайлівського
Золотоверхого монастиря, а можливо й саму трапезну31. У кафедральному
соборі Св. Софії за його часів було здійснено розпис із зображенням вселен-
ських соборів32. Також він автор акафісту на честь святої великомучениці
Варвари, який постановив читати щовівторка33.
Активну діяльність, однак, було несподівано перервано. У 1718 р. вияви-
ли факт таємного листування митрополита Йоасафа з царевичем Олексієм
(1690–1718 рр.), підозрюваним у підготовці державного перевороту. Окрім
того, його звинуватили у скликанні опозиційного щодо Петра І собору укра-
їнських ієрархів. Київського митрополита викликали на допит до Санкт-
Петербурґа, однак дорогою він помер у Твері 1 липня 1718 р. у віці 67 років34.
Показово, що після смерті Йоасафа Київська митрополія чотири роки була
вакантною, а його наступник Варлаам (Ванатович; 1680–1730 рр.) іменував-
ся вже не митрополитом, а просто архієпископом.
Історичне значення грамоти
Документ із підтвердженням поставлення на митрополію, що був вида-
ний Йоасафові 14 вересня 1708 р., – остання царська грамота вільнообра-
ному київському митрополитові. Вона виконана на пергаменті, титули й
рамка яскраво ілюстровані, вимальовані золотом. До неї підвішена царська
26 Там само. – Арк.17.
27 Див.: Український портрет XVI–XVIII ст. – С.173.
28 Павленко С. Іван Мазепа як будівничий української культури. – К., 2005. – С.95–96.
29 Нікітенко Н. Бароко Софії Київської. – К., 2015. – С.142.
30 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.184–190.
31 Рудюк Д., Клос В. Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир. – К., 2013. – С.87.
32 Нікітенко Н. Бароко Софії Київської. – С.124–126.
33 Рудюк Д., Клос В. Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир. – С.126.
34 Иоасаф Кроковский, митрополит киевский, галицкий и Малыя России (1708–1718 гг.) //
Киевские епархиальные ведомости. – 1905. – №51. – Часть неофиц. – С.1296–1304.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
142 Тетяна Себта, Наталія Сінкевич
печатка середнього розміру, що знаходилася у срібному позолоченому фут-
лярі. На зворотному боці документа міститься інформація про писців.
Київському митрополиту підтверджувалися права і привілеї, надані
його попередникам у 1686 і 1691 рр. Підтверджувався також статус митро-
полії як «першоначальної» серед усіх, що належать Московському патріар-
хатові. У такий спосіб за Києвом визнавалася його першочергова роль у про-
цесі християнізації Русі. Однак, згідно з документом, канонічна територія
київського митрополита суттєво обмежувалася в порівнянні з 1686 р. Із-під
юрисдикції митрополії (кілька разів її названо просто єпархією) вилучалися
Чернігівська архієпископія й Києво-Печерський монастир (31 травня 1688 р.
він отримав підтвердження права на ставропігію) як такі, що «ніколи ки-
ївському митрополиту не належали», а волею вселенських патріархів були
передані Москві. Належність лаври й Чернігівського архієпископства до ми-
трополичої влади згідно з грамотою Гедеону (Четвертинському) пояснюєть-
ся тим, що цей документ писався ще до чолобитних Лазаря (Барановича)
та Варлаама (Ясинського). Під юрисдикцією київського митрополита за-
лишалися Переяславська єпархія, утворена 1700 р., а також Глухівська,
Борзненська та Конотопська протопопії, котрі хибно, як підкреслювалося у
грамоті, Діонісій (Балабан) передав архієпископові чернігівському, а 1691 р.
їх було повернуто митрополитові35.
У грамоті підкреслювалося перебування київського митрополита під
владою московського патріарха:
«А йому, богомольцеві нашому, преосвященному Йоасафові,
митрополитові київському й галицькому, і Малої Росії, і після
нього будучим митрополитам київським з усім причтом духов-
ним малоросійського народу бути надалі під благословенням
і в послуху святійшому та всеблаженнійшому московського й
усієї Росії, і всіх північних країн патріарха навіки невідступ-
но згідного з його обітницею, яку він учинив із підписом своєї
руки при поставленні його на престол київських митрополитів
у соборній та апостольській церкві Пресвятої Владичиці нашої
Богородиці чесного і славного її Успіння, не відлучаючись під
благословення й поради вселенських патріархів».
Заборона звертатися до вселенського (константинопольського) патріарха
у самому документі, як і під час присяги, свідчила про те, що в Москві доволі
сильними були побоювання щодо повернення Київської митрополії під владу
Константинополя. Ці підозри не були безпідставними. У конституції П.Орлика
1710 р. читаємо про наміри утвердити єдину православну церкву «під послу-
хом святійшого апостольського трону константинопольського»36. Очевидно,
плани повернення Київської митрополії під омофор Константинополя у се-
редовищі київського духівництва початку XVIII ст. були досить поширеними.
35 Музичук О.В. Нове надходження в ЦДІАК України // Архіви України. – 1995. –
№1/3. – C.77.
36 Вовк О.В. Конституція Пилипа Орлика: оригінал та його історія // Там само. – 2010. –
№3/4. – С.158.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію... 143
Ще одним важливим моментом, на якому наголошувалося в документі,
була загроза православ’ю з боку закордонних ворогів та уніатів. Очевидно,
тут ішлося не тільки про перехід на унію правобережних єпархій, а і про
підоз ри у прокатолицьких поглядах усіх ієрархів Київської митрополії.
Церковні реформи, започатковані в Москві патріархом Никоном (1652–
1658 рр.) і продовжені царем Олексієм Михайловичем (1645–1676 рр.) потре-
бували великої кількості освіченого духівництва. Поряд із греками це були
вихідці з Київської митрополії, передусім Симеон (Полоцький). Однак «анти-
латинська» реакція, яку очолив спершу патріарх Йоаким (1674–1690 рр.), а
згодом – Адріан (1690–1700 рр.) та грецькі богослови брати Ліхуди, поклала
край теологічним впливам Києва на московське богослов’я. Йоаким піддавав
суворому критичному аналізу українську релігійну літературу. На його дум-
ку, саме від цих книг розпочалося ширення єресей у Москві. На Московському
соборі 1690 р. було засуджено не тільки погляди Симеона, а й київських ав-
торів ранішого періоду – Сильвестра (Косова), Петра (Могилу) та ін. Окрім
того, затаврували як нібито неправославні значну кількість лаврських ви-
дань37. Невідомо, чи знали про уніатське минуле Йосафа (Кроковського) в
Москві, однак достатньо було його навчання за кордоном.
Грамота на поставлення митрополита Йоасафа – дуже цікаве історичне
джерело, де відображено цілу низку актуальних для Київської митрополії
проблем, насамперед можливий вихід її з-під юрисдикції Московського па-
тріархату, що було актуальним питанням на початку XVIII ст. Документ та-
кож додає кілька цікавих рис до портрету Йоасафа – особи, історичній ролі
якої було присвячено дотепер надто мало уваги.
Упродовж двох століть разом з іншими цінними документами грамота
1708 р. зберігалася в ризниці Києво-Софійського собору. У 1825 р. її опублі-
кував митрополит Євгеній (Болховітінов)38. Щоправда, він помилково дату-
вав джерело 1709 р., випускаючи з поля зору вересневий стиль і переводячи
дату 14 вересня 7217 р. від створення світу у 14 вересня 1709 р. від Різдва
Христового. Натомість ориґінал містить датування 1708 р., що цілком логіч-
но вписується у загальний хід подій: 1709 р. над Йоасафом уже тяжіли підоз-
ри щодо участі у «змові» І.Мазепи, – тому навряд чи він би отримав грамоту
на митрополію. Окрім того, Є.Болховітінов пропустив частину цитованого
вище тексту, де йшлося про присягу Йоасафа (Кроковського) не звертатися
до вселенських патріархів39. Копія грамоти початку ХІХ ст., що зберігається
в Інституті рукопису НБУВ40, теж не містить цього фраґменту, і теж хибно
датована. Очевидно, за посередництвом цієї копії Є.Болховітінов і здійсню-
вав публікацію документа. Однак він перед цим звіряв текст з ориґіналом.
Про це свідчить відсутність орфографічних помилок, допущених копіїстом
(наприклад, «Игоріевскимъ» замість «Юрьевскимъ» – див. нижче текст до-
кумента). А отже, напрошується висновок, що уривок про неповернення до
37 Лурье В.М. (игумен Григорий). Русское православие… – С.235–249.
38 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.175–180.
39 Там же. – С.179.
40 ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Од.зб.2314. – Арк.1–10.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
144 Тетяна Себта, Наталія Сінкевич
Константинополя Є.Болховітінов опустив свідомо – він явно не хотів зачіпа-
ти дражливу тему перепідпорядкування Київської митрополії Москві.
Таким чином, віднайдення ориґіналу грамоти дає нові можливості для
дослідження важливого перехідного етапу в історії Київської митрополії й
українських земель загалом. Це цінна пам’ятка з історії політичних і церков-
них взаємовідносин Києва та Москви, яка до сьогодні вважалася втраченою.
Активно дискутоване нині у церковних і світських колах питання про ство-
рення єдиної помісної української церкви робить віднайдену грамоту над-
звичайно актуальною.
Провенієнція й повоєнна доля грамоти та інших документів
із ризниці Києво-Софійського собору
Грамота Петра І, видана митрополитові Йоасафу (Кроковському) 14 ве-
ресня 1708 р., зберігалася в ризниці Києво-Софійського собору під №3, про
що свідчить опис 1802 р.41 Усього тут налічувалося 37 одиниць зберігання,
із них 33 грамоти за 1680–1751 рр., 1 квитанція Казенної палати 1786 р. про
приймання «высокомонарших грамот[,] гетманских универсалов и других
крепостей на монастырские вотчины служащ[и]х», 1 білет Державного по-
зикового банку 1794 р. на капітал у сумі 15 тис. руб., що належав Києво-
Софійському архієрейському дому, 1 пакет «высочайших писем» за 1784 р.,
запечатаний митрополитом Самуїлом (Миславським), та 1 скринька листів
того ж роду, запечатана 4 березня 1791 р.42
На підставі опису ризниці Києво-Софійського собору від 1802 р. було
складено перелік грамот (див. табл. нижче), до якого додано ще 6 одиниць,
котрі за даними Є.Болховітінова в 1825 р. також зберігалися в ризниці со-
бору (див. табл.: №34–39). Імовірно, це булі ті грамоти, що на момент укла-
дання опису 1802 р. зберігалися в Казенній палаті. Після болховітіновської
публікації грамота та інші документи з ризниці собору в описах і каталогах
більше не згадувалися43. Вони взагалі не описувалися при проведенні опису
ризниці 1832 р.44 Пізніші описи її не збереглися. Про всяк випадок було пе-
ревірено каталог рукописів Києво-Софійської бібліотеки 1850 р.45, котра, як і
ризниця, містилася у самому соборі, та опис її рукописів М.Петрова 1904 р.46
Тут відповідні грамоти також не значилися.
Згадка про грамоти з ризниці Києво-Софійського собору вперше з’явилася
у ХХ ст. у зв’язку з організацією у грудні 1922 р. на базі бібліотеки собору
41 Там само. – Ф.І. – Од.зб.2451. – Арк.78.
42 Там само. – Арк.78–79 зв.
43 Виняток хіба що становила грамота (ймовірно копія) патріарха константинопольського
Діонісія царям Іванові й Петрові та царівні Софії про «уступку» Київської митрополії Московській
патріархії від червня 1686 р. (див.: Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.110–
113). Удруге її було видано 1872 р. Тимчасовою комісією для розбору давніх актів (див.: АЮЗР. –
Ч.1. – Т.V. – Док.XLІІ. – С.177–182), утім місце її зберігання в публікації не зазначалося.
44 ІР НБУВ. – Ф.I. – Од.зб.2454.
45 Там само. – Ф.233. – Од.зб.17.
46 Петров Н.И. Описание рукописных собраний, находящихся в городе Киеве. – Вып.3:
Библиотека Киево-Софийского собора. – Москва, 1904.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію... 145
Києво-Софійської книгозбірні ВУАН. В акті передачі бібліотеки Софійського
собору від Ф.Мороза, уповноваженого ВУАН у справі догляду за бібліотеками,
В.Павелку, молодшому бібліотекареві Києво-Софійської книгозбірні ВУАН від
20 грудня 1922 р. серед незаінвентаризованих документів перелічувалися гра-
моти, що колись зберігалися в ризниці собору47. Через два роки за постановою
Управи ВУАН від 14 лютого 1925 р. Києво-Софійську книгозбірню було переда-
но Всенародній бібліотеці України48. Вона стала Софійською філією ВБУ й за-
лишалася в напівзаконсервованому стані у Софійському соборі до 1931 р.
У червні 1931 р. Софійську книгозбірню з собору перевезли в нову бу-
дівлю ВБУ по вул. Короленка (нині Володимирська), 58а, зведену 1929 р.
Зібрання розподілили між відділами ВБУ. До відділу рукописів, який за-
ймав праве крило другого поверху нової будівлі49, 10 червня 1931 р. надій-
шли рукописні зібрання Софійської бібліотеки50. Усього їх налічувалося з
пізнішими надходженнями близько 800 одиниць51. При цьому, згідно з ак-
том передачі від 10 червня 1931 р., відділ рукописів отримав 115 незаінвен-
таризованих рукописів і 116 незаінвентаризованих грамот, малюнків, листів
та інших документів52. Серед останніх значилися і грамоти, що походили з
ризниці Києво-Софійського собору. 31 травня та 2 червня 1931 р. до робо-
чого опису, який мав заголовок «Документи, малюнки, рисунки тощо», на-
писаного на аркушах паперу приблизно формату А4 й А5, їх простим олів-
цем нашвидкуруч вніс співробітник відділу рукописів ВБУ М.Геппенер53.
Цей робочий інвентарний опис свого часу було вкладено в каталог рукописів
Києво-Софійської бібліотеки 1850 р. У цьому каталозі останнім ішов важ-
ливий для нашого дослідження запис у вигляді приписки простим олівцем:
«Грамоти та малюнки – див. в скрині в кімн. №4»54. На нашу думку, саме у
цій дубовій, окутій залізом скрині, яка раніше належала Софійській бібліо-
теці55, і пролежали незаінвентаризованими до початку німецько-радянської
війни грамоти з колишньої ризниці Софійського собору. Те, що вони були
незаінвентаризованими, свідчить той факт, що деякі з них було внесено в
інвентарі лише на початку 2010-х рр.56
Грамоти, проте, мали інвентарні номери ризниці Києво-Софійського собо-
ру. Під цими номерами (від 1 до 33) вони були внесені до опису 1802 р. Номери
ж було проставлено на звороті самих грамот, вірніше на аркуші, підшитому до
звороту57. До кожної грамоти зі зворотного боку на всю її ширину й довжину
47 ІР НБУВ. – Ф.432. – Оп.1. – Од.зб.40. – Арк.29–35.
48 Архів НБУВ. – Оп.1. – Спр.371. – Арк.19.
49 ІР НБУВ. – Ф.285. – Оп.1. – Од.зб.1924. – Арк.40.
50 Архіви, колекції та зібрання державних, громадських та релігійних установ у фондах
Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського: Путівник. – К.,
2015. – С.133.
51 ІР НБУВ. – Ф.285. – Оп.1. – Од.зб.1924. – Арк.50.
52 Там само. – Ф.432. – Оп.1. – Од.зб.42. – Арк.79.
53 Там само. – Арк.77, 77г зв. – 77д зв.
54 Там само. – Ф.233. – Од.зб.17. – Арк.361.
55 Там само. – Ф.432. – Оп.1. – Од.зб.42. – Арк.79.
56 Там само. – Ф.XIV. – Од.зб.7174–7177, 7179, 7193.
57 Напр., грамота царів Івана, Петра та цариці Софії митрополитові Гедеонові
(Четвертинському) від 15 грудня 1685 р. на звороті має №6 (див.: Там само. – Од.зб.7175), під
Український історичний журнал. – 2018. – №5
146 Тетяна Себта, Наталія Сінкевич
пришивався знизу аркуш паперу, що, з одного боку, уберігав зворот від за-
бруднення, а з іншого – дозволяв робити на ньому помітки. Тому інвентарний
номер писався на цьому аркуші. Наприклад, грамота Петра І митрополитові
Варлааму (Ясинському) від 1 квітня 1700 р. внесена до опису 1802 р. під №558.
Такий самий номер написаний на аркуші паперу, підшитому до зворотного
боку грамоти59. Інша грамота – московського патріарха Адріана митрополиту
Варлаамові від 26 вересня 1690 р., №10 за описом 1802 р.60 – мала колись під-
шитий зі звороту аркуш паперу, який не зберігся. Він обірваний, на що вказу-
ють залишки паперу та нитковий шов. Тому зворот грамоти чистий, не містить
ніяких інвентарних номерів, окрім сучасного напису олівцем про її зміст61.
Так само і грамота, яка нині зберігається в університетському архіві в
Тюбінґені, мала колись пришитий зі звороту аркуш паперу, який був обірва-
ний, а нитки шва ретельно видалені, на що вказують маленькі дірочки по
нижньому краю документа. Тепер зрозуміло, чому так акуратно було видале-
но разом із нитками підшитий колись аркуш паперу, – він містив інвентар-
ний номер. Після цієї нехитрої операції документ втратив будь-які вказівки
на місце свого походження. А це, своєю чергою, свідчило, що особа, яка це
зробила, отримала його незаконним шляхом. Статися це могло за гітлерів-
ської окупації Києва 1941–1943 рр., інакше грамота не могла б опинитися в
Німеччині. Факти вилучення з фондів ВБУ (з 1934 р. – Бібліотека АН УРСР)
цінних рукописів або документів у період 1931–1941 рр. для продажу за кор-
дон дослідникам поки що невідомі.
Цей висновок підтверджує історія іншої грамоти Петра І, від 1 квітня
1700 р., наданої київському митрополитові Варлаамові (Ясинському), яку за
сприяння проф. В.Айхведе й директорки київської філії Інституту Ґете гра-
фині фон Баудіссін у 1995 р. повернув до Києва один колишній американ-
ський солдат. Він виявив її у Відні 1945 р. в будинку, що належав СС, де
вона прикрашала стіну в кімнаті, і взяв її собі62. Ця грамота також походила
з ризниці Києво-Софійського собору й в опису 1802 р. значилася під №5 (тоді
як «Тюбінґенська грамота» фіґурувала під №3). Вона також була опублікова-
на Є.Болховітіновим 1825 р.63 Акт передачі 1922 р. згадував цю грамоту під
№200, а відразу після неї – «Тюбінґенську грамоту» (№201)64. В опису 1931 р.
вони також поряд – документ від 1700 р. записаний під №35, а перед ним –
«Тюбінґенська грамота» (№34)65. Отже обидва документа належали до одного
цим же номером вона внесена в опис ризниці від 1802 р. Інша грамота царів Івана й Петра
Олексійовичів, надана митрополитові Варлаамові (Ясинському) 28 вересня 1690 р., унесена в
опис ризниці під №4, на звороті містить кириличну літеру «Д», якою передавалася цифра «4»
(див.: Там само. – Од.зб.7177).
58 Там само. – Ф.І. – Од.зб.2451. – Арк.78.
59 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України). –
Ф.220. – Оп.1. – Спр.690.
60 ІР НБУВ. – Ф.І. – Од.зб.2451. – Арк.78 зв.
61 Там само. – Ф.XIV. – Од.зб.7176.
62 Музичук О.В. Нове надходження... – С.77–78. Нині грамота зберігається у: ЦДІАК
України. – Ф.220. – Оп.1. – Спр.690.
63 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.149–154.
64 ІР НБУВ. – Ф.432. – Оп.1. – Од.зб.40. – Арк.33.
65 Там само. – Ф.233. – Спр.17. – Арк.4 зв.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію... 147
фонду, разом зберігалися й, можна з великою долею вірогідності припусти-
ти, вивезли їх так само разом.
Тому було вирішено дослідити долю інших грамот із колишньої ризни-
ці Києво-Софійського собору, порівнявши відомі на сьогодні описи, переліки
та інвентарі, в яких вони згадувалися. Ідеться, зокрема, про опис ризниці
Києво-Софійського собору 1802 р.66, публікацію Є.Болховітінова 1825 р.67, акт
передачі Києво-Софійської книгозбірні ВУАН від 20 грудня 1922 р.68, опис
незаінвентаризованих документів Софійської бібліотеки (філії ВБУ) від
31 травня та 2 червня 1931 р. при передачі їх до відділу рукописів ВБУ69.
Нижче в таблиці подаємо перелік грамот із ризниці Києво-Софійського
собору, укладений на підставі цих документів, з указівкою відомого на сьо-
годні сучасного місця їх зберігання. До таблиці з актів 1922, 1931 рр. не вне-
сено ті грамоти та документи, які не згадувалися в опису ризниці 1802 р. й
публікації Є.Болховітінова 1825 р.707172
66 ІР НБУВ. – Ф.І. – Од.зб.2451. – Арк.78–79 зв.
67 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского...
68 ІР НБУВ. – Ф.432. – Оп.1. – Од.зб.40. – Арк.29–35.
69 Там само. – Од.зб.42. – Арк.77, 77г зв. – 77д зв.
70 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.193–196.
71 Там же. – С.175–180.
72 Там же. – С.141–147.
Грамоти ризниці Софійського собору:
стан наявності від початку ХІХ ст. до сьогодення
Інв./п.
№ Документ Акт
1922 р. Акт 1931 р.
Сучасне
місце
зберігання
За описом ризниці 1802 р.
1 Грамота синодальна в палітурці під жовтим різно-
кольоровим штофом преосвященному Арсенієві [Мо-
гилянському] про посвяту його на архієпископа на
Переяслав[-Залі]ську єпархію жалувана з привісною
срібною скринькою празною та золотими кутасами
мало пошкодженими. [Санкт-Петербурґ, 24 травня]
1745 р.
№206
(без пе-
чатки)
№47 ІР НБУВ. –
Ф.XIV. –
Од.зб.7193
2 Грамота синодальна в палітурці під золотою парчею
преосвященному Тимофієві [Щербацькому] на митро-
полію Київську жалувана з привісною у срібній по-
золоченій скриньці печаткою та золотими кутасами.
[Санкт-Петербурґ, 13 травня] 1748 р.70
№205 №50 (перг.,
паліт.)
–
3 Грамота государева на пергаменті, жовтуватою тка-
ниною покрита, преосвященному Йоасафові Кро-
ковському на митрополію Київську жалувана з
привісною у срібній позолоченій скриньці печаткою
та золотими кутасами. [Москва, 14 вересня] 1708 р.71
№201 №34 Тюбінґен-
ський
університет
ім. Ебергар-
да Карла
4 Грамота государева на пергаменті, червоногарячою
тканиною покрита, преосвященному Варлаамові
Ясинському про посвяту його на митрополію Київську
жалувана з привісною у срібній позолоченій скриньці
печаткою та одним золотим кутасом. 7199 [Москва,
28 вересня 1690 р.]72
№199 №36 ІР НБУВ. –
Ф.XIV. –
Од.зб.7177
Український історичний журнал. – 2018. – №5
148 Тетяна Себта, Наталія Сінкевич
737475767778798081
73 Музичук О.В. Нове надходження.. – С.77–78.
74 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.87–95.
75 Там же. – С.156–160; копія: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Од.зб.2312. – Арк.1–8.
76 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.95–103; копія: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. –
Од.зб.2304. – Арк.1–10.
77 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.134–141.
78 Копія грамоти зберігається в: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Од.зб.2315. – Арк.4 зв. – 7.
79 Копія грамоти зберігається: Там само. – Од.зб.2309. – Арк.2–3 зв.
80 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.162–163; копія: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. –
Од.зб.2309. – Арк.3 зв. – 5.
81 В акті від 1922 р. грамоту описано: «Указ Петра І Варл[аамові] Ясинс[ь]к[ому] 1701 г.
о предыд[ущих] школах основ[анных] Петр[ом] Могилою» (див.: ІР НБУВ. – Ф.432. – Оп.1. –
Од.зб.40. – Арк.32). Митрополит Петро (Могила), окрім Києва, заснував ще школи (колеґії) у
Вінниці (1634 р.) як філію Києво-Могилянської колеґії, перенесена на Волинь у Гощу (1639 р.),
та у Кременці (1636 р.).
5 Грамота государева на пергаменті, червоною ткани-
ною покрита, тому ж преосвященному Вар лаамові
[Ясинському] про зарахування протопопії Глухівської,
Борз[н]енської, Воронезької й Конотопської до Київсь-
кої єпархії жалувана з привісною у срібній позоло-
ченій скриньці печаткою. [Москва, 1 квітня] 1700 р.
№200 №35 ЦДІАК
Укра ї ни. –
Ф.220. –
Оп.1. –
Спр.69073
6 Грамота государева преосвященному Гедеонові кня-
зе ві Четвертинському про посвяту його на мит ро полію
Київську і про всякі вольності духовні жалувана з
привісною у срібній позолоченій скриньці печаткою та
золотими кутасами. 7194 [Москва, 15 грудня 1685 р.]74
№204 №33 ІР НБУВ. –
Ф.XIV. –
Од.зб.7175
7 Грамота государева на пергаменті, червоною ткани-
ною покрита, преосвященному Захарієві Кор ни ловичу
на Переяславську єпархію жалувана з привісною у
срібній позолоченій скриньці печаткою та золотими
кутасами. [Москва, 4 березня] 1702 р.75
№198
(печатка)
№37 (перг.) –
8 Грамота государева [на папері] дана преосвященному
Захарієві Корниловичу на новозбудований Ка нів сь-
кий монастир, з якого повинні законники приїздити
по жалування в Москву п’ятого року, з прикладною
восковою печаткою. [Москва, 1 січня] 1702 р.
№212
(без пе-
чатки)
№31 ІР НБУВ. –
Ф.XIV. –
Од.зб.7179
9 Грамота від патріарха Йоакима дана преосвященно-
му Гедеонові Четвертинському про посвячення його
на Київську митрополію з привісною восковою без
скриньки печаткою. [Москва, 9 грудня] 1685 р.76
№202 №27 –
10 Грамота від патріарха Адріана дана преосвященному
Варлаамові Ясинському на митрополію Київську з
привісною восковою без скриньки печаткою. [Москва,
26 вересня] 1690 р.77
№203 №32 ІР НБУВ. –
Ф.XIV. –
Од.зб.7176
11 Грамота государева дана грецькому єпископові Да-
маскіну, щоб вільно приїжджав у Москву у шостому
році, жалувана з привісною восковою печаткою без
скриньки. 7198 [Москва, 12 грудня 1689 р.]78
№207
(розбита
печатка)
№28 [1688 р.] –
12 Грамота государева дана преосвященному Варлаа-
мові Ясинському про знесення від Трьохсвятительсь-
кої церкви амбареї з прикладною печаткою. [Москва,
11 липня] 1701 р.79
№171 №73/75/81/83 –
13 Грамота государева преосвященному Варлаамові
Ясинському дана про незаперечення з інших країн
приходити в Київську академію навчатися з приклад-
ною печаткою. [Москва, 26 вересня] 1701 р.80
№17381 №73/75/81/83 –
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію... 149
828384858687888990919293
82 Копія грамоти зберігається в: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Од.зб.2309. – Арк.7 зв. – 8 зв.
83 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.155–156; копія: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. –
Од.зб.2311. – Арк.5 зв. – 7.
84 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.160–161; копія: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. –
Од.зб.2311. – Арк.2–3 зв.
85 Копія грамоти зберігається в: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Од.зб.2311. – Арк.4–5 зв.
86 Копія грамоти зберігається: Там само. – Од.зб.2309. – Арк.5–6.
87 В акті від 1922 р. грамоту описано: «Указ Петра І на имя митр[ополита] Варлаама Ясинского
с присылкой м[о]нах[ов] в Москву 1701 г.» (див.: Там само. – Ф.432. – Оп.1. – Од.зб.40. – Арк.32).
88 Вставка вгорі іншим почерком чорною тушшю темнішого відтінку.
89 Копія грамоти зберігається в: Там само. – Ф.ІІ. – Од.зб.2309. – Арк.5–7 зв.
90 Копія грамоти зберігається: Там само. – Од.зб.2311. – Арк.1–2.
91 Копія грамоти зберігається: Там само. – Од.зб.2308. – Арк.7–8 зв.
92 Копія грамоти зберігається: Там само. – Арк.1–6 зв.
93 Копія грамоти зберігається: Там само. – Од.зб.2309. – Арк.1–2.
14 Грамота государева преосвященному Варлаамові
Ясинському про направлення з Київської в Московсь-
ку академію студентів із прикладною печаткою. [Мо-
сква, 18 липня] 1702 р.82
№168 №76/78 –
15 Грамота государева преосвященному Варлаамові
Ясинському про обрання на Переяславську єпархію
достойного мужа єпископом із прикладною печаткою.
7206 [Москва, 11 березня 1698 р.]83
№165 №82 –
16 Грамота государева преосвященному Варлаамові
Ясин ському для того, щоб Межигірського монасти-
ря ігу мен і братія в усьому слухалися митрополита
київського, із прикладною печаткою. [Москва, 12 лю-
того] 1703 р.84
№172 №74 –
17 Грамота государева межигірському ігуменові Фео-
досієві з братією про послух в усьому митрополитові
київському з прикладною печаткою. [Москва, 12 лю-
того] 1703 р.85
№166 №80 –
18 Грамота государева преосвященному Варлаамові
Ясинському про обрання в Москву вчителів із при-
кладною печаткою. [Москва, 11 лютого] 1701 р.86
№16487 №73/75/81/83 –
19 Грамота государева преосвященному Варлаамові
Ясинському про біглого <старця>88 Тарасія з печаткою
прикладною. [Москва, 18 грудня] 1701 р.89
– №73/75/81/83 –
20 Грамота государева преосвященному Варлаамові
Ясинському про біглого ігумена Лаврентія з приклад-
ною печаткою. [Москва, 19 вересня] 1702 р.90
№170 №76/78 –
21 Грамота патріарша преосвященному Варлаамові
Ясинському про посвяту на Переяславську єпископію
Захарія Корниловича з прикладною печаткою. 1700 р.
– – –
22 Грамота государева преосвященному Йоасафові Кро-
ковському про обрання чесного мужа на Переяславсь-
ку єпископію з прикладною пе чат кою. [Москва, 26 лю-
того] 1710 р.90
№174 №72/79/? –
23 Грамота патріарша [Адріана] преосвященному Вар-
лаамові Ясинському, аби прийшлих священиків на-
сильно до церков київських не направляти та про
інше без печатки. [Москва, 26 квітня] 1699 р.92
№175 №71 –
24 Грамота государева преосвященному Варлаамові
Ясинському з повідомленням про кончину святійшого
патріарха московського Адріана з прикладною печат-
кою. [Москва, жовтень] 1700 р.93
№169 №77 –
Український історичний журнал. – 2018. – №5
150 Тетяна Себта, Наталія Сінкевич
949596979899100101102103
94 Копія грамоти зберігається: Там само. – Од.зб.2308. – Арк.8 зв. – 10.
95 Копія грамоти зберігається: Там само. – Арк.10–14.
96 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.191–192; копія: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. –
Од.зб.2313. – Арк.1–3.
97 Копія грамоти зберігається в: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Од.зб.2313. – Арк.3–5.
98 Копія грамоти зберігається: Там само. – Од.зб.2308. – Арк.14–15 зв.
99 Вставка вгорі іншим почерком чорною тушшю темнішого відтінку.
100 Копія грамоти зберігається в: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Од.зб.2313. – Арк.5–6 зв.
101 Копія грамоти зберігається: Там само. – Арк.7–8 зв.
102 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.79–80.
103 Там же. – С.80–82; копія: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Од.зб.2303. – Арк.1–3.
25 Грамота государева преосвященному Йоасафові Кро-
ковському про посвяту на Луцьку єпархію Кирила
Шумлянського на єпископа з прикладною печаткою.
[Санкт-Петербурґ, 18 листопада] 1710 р.94
№167 №72/79/? –
26 Грамота государева преосвященному Йоасафові Кро-
ковському про буття Крупицької волості в Київській
єпархії. [Москва, 24 лютого] 1710 р.95
№176 №72/
79/?
–
27 Указ синодальний у Київську консисторію про зве-
дення цим Синодом в архієпископа київського Нов-
городської єпархії Тихвінського монастиря архіман-
дрита Варлаама Ванатовича з прикладною печаткою.
[15 червня] 1722 р.96
№179 №67 –
28 Грамота государева преосвященному Варлаамові
Ванатовичу про поставлення колишнього архіман-
дрита межигірського Арсенія Берла на єпископа
могильовського з прикладною печаткою. [Москва,
30 грудня] 1729 р.97
№177 №68/70 –
29 Грамота государева про [видачу митрополитові Йоа-
сафові Кроковському] грошове, хлібне, соляне й мо-
лебне жалування. [Москва, 3 вересня] 1708 р.98
– – –
30 Указ синодальний преосвященному Варлаамові [Ва-
натовичу] про буття протопопіям Глухівської, Коно-
топської та Борз[н]енської як і раніше у Київській
єпархії з прикладною печаткою. 1726 р.
– – –
31 <Грамота>99 Указ государевий преосвященному Вар-
лаамові [Ванатовичу] про призначення в котрий
київський монастир монаха Агапія, який вийшов з
Єрусалима, на проживання з прикладною печаткою.
[Москва, 11 листопада] 1729 р.100
№180 №68/70 –
32 Грамота государева преосвященному Тимофієві [Щер-
бацькому] про обрання кандидатів на архімандрита
печерського з прикладною печаткою. [Санкт-Петер-
бурґ, 13 листопада] 1751 р.101
№163 №84 –
33 Привілей королівський [Яна ІІІ] преосвященному
Варлаамові Ясинському на ігуменство Києво-Пус тин-
ного Микільського монастиря з привісною у жерстяній
пушечці печаткою. [Жовква, 31 березня] 1680 р.
№209 №49 ІР НБУВ. –
Ф.XIV. –
Од.зб.7174
За публікацією Є.Болховітінова 1825 р.
[34] Окружна грамота митрополита Йова Борецького із
запрошенням на Київський помісний собор. Київ,
12 квітня 1629 р.102
– – –
[35] Грамота гетьмана Богдана Хмельницького до патріар-
ха Никона – чолобитна про підтвердження колишніх
прав і привілеїв митрополитові Йову Борецькому та
про пробачення його. Чигирин, 27 березня 1657 р.103
– – –
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію... 151
104105106107
Бачимо, що 7 грамот (№21, 29–30, 34–37) були вже відсутніми в 1922 р. й,
відповідно, у 1931 р. Причому 1922 р. була відсутня ще одна грамота (№19),
але вона віднайшлася 1931 р. Отже на 1931 р. у відділі рукописів ВБУ пере-
бували 32 грамоти з ризниці Софійського собору з 39 раніше відомих. Але
своїми незаповненими клітинками вражає колонка сучасного місця збері-
гання, що свідчить про втрату цих документів. Щоправда, більшість із них
збереглися в копіях, зроблених у першій чверті ХІХ ст. (див. табл.), імовірно
у ході підготовки до публікації їх Є.Болховітіновим. Нині відоме місце збе-
рігання тільки 8 грамот із 32. Яка доля решти 24, що походили з ризниці
Софійського собору, і з 1931 р. перебували у відділі рукописів ВБУ? Чи втра-
чені вони назавжди?
Говорити про це, можливо, ще зарано. Надію вселяє доля двох доку-
ментів, що віднайшлися за кордоном. Це, власне, «Тюбінґенська грамота»,
про яку йдеться у цій статті, та грамота Петра І від 1 квітня 1700 р. ми-
трополитові Варлаамові (Ясинському; див. №5 у табл.), виявлена 1945 р. у
Відні й 1995 р. повернута в Україну (див. прим.62). Члени німецько-укра-
їнської групи істориків, які вивчали провенієнцію «Тюбінґенської грамоти»,
дійшли висновку, що вилучити її з Бібліотеки АН УРСР (до 1934 р. – ВБУ,
нині НБУВ), найвірогідніше, могли службовці зондеркоманди Кюнсберґа108,
104 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.108–110.
105 Це була, імовірно, копія (див. грамоту №36). Опубл.: Там же. – С.110–113. Публікація з
усіма приписками: АЮЗР. – Ч.1. – Т.V. – Док.XLІІ. – С.177–182.
106 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.147–149; копія: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. –
Од.зб.2307. – Арк.1–3.
107 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского... – С.266.
108 На території СРСР у складі армійських груп «Північ», «Центр», «Південь» діяли,
відповідно, три оперативних групи: «Гамбурґ», «Нюрнберґ», «Потсдам». 1 серпня 1941 р.
зондеркоманду було включено до ваффен-СС задля вільного пересування в районі оперативних
дій. Із 1 серпня 1942 р. вона почала називатися батальйоном ваффен-СС особливих доручень.
Як підрозділ МЗС зондеркоманду було розформовано 29 липня 1943 р., а всі вилучені нею
матеріали розподілено між нацистськими організаціями та відомствами (див.: Hartung U.
Raubzüge in der Sowjetunion: Das Sonderkommando Künsberg 1941–1943. – Bremen, 1997. –
135 S.; Idem. Verschleppt und verschollen: Eine Dokumentation deutscher, sowjetischer und
amerikanischer Akten zum NS-Kunstraub in der Sowjetunion (1941–1948). – Bremen, 2000. – S.170;
[36] Грамота царська митрополитові Гедеонові [Чет вер-
тинському] з додаванням грамот Діонісія, патріарха
константинопольського, та Досифея Єрусалимського
про уступку Київської митрополії московському па-
тріаршому престолові. Москва, 4 лю того 1687 р.104
– – –
[37] Грамота Діонісія, патріарха константинопольського
[царям Іванові й Петрові Олексійовичам і царівні Софії
Олексіївні] про уступку Київської митрополії московсь-
кому патріаршому престолу. Червень 1686 р.105
– – –
[38] Універсал гетьмана Івана Мазепи про перетворення
домініканського монастиря [в Києві] на православний
Петропавлівський. Батурин, січень 1695 р.106
№181 №85 –
[39] Височайший рескрипт государя імператора Олексан-
дра І київському митрополитові Серапіонові [Алек-
сандровському] про дарування Софійському собору
напрестольних посудин. 12 грудня 1815 р.107
№217 №26 –
Український історичний журнал. – 2018. – №5
152 Тетяна Себта, Наталія Сінкевич
підпорядкованої міністерству закордонних справ Райху. Жодна нацистська
організація не мала такого тривалого безконтрольного доступу до академіч-
ної книгозбірні, як зондеркоманда. Першочерговим її завданням (створено
1939 р. при МЗС) було збирати матеріали для географічного відомства на-
званого міністерства – мапи, статистичні матеріали, довідники, словники,
літературу з геології, геодезії, а також матеріали зовнішньополітичної й гос-
подарської діяльності противника.
На території України кількома підрозділами діяла оперативна група
«Потсдам» зазначеної зондеркоманди, котра за назвою армійської групи, у
тилу якої вона перебувала, мала ще неофіційне найменування «Південь».
Її в кількості приблизно 50 осіб сформували у Житомирі, очільник – ав-
стрійський славіст, фахівець зі словенської філології унтерштурмфюрер СС
доктор В.Пауль сен (1913–1987 рр.). За вісім днів до взяття Києва група пе-
редислокувалася у Васильків109. У Київ увійшла якщо не разом, то майже
відразу після вступу в місто німецьких військ і вже наприкінці вересня взя-
ла під свій контроль будівлю БАН по вул. Володимирській, 58а110, яку перед
тим майже тиждень займала частин вермахту111. У приміщенні бібліотеки
зондеркоманда працювала без допуску українських співробітників майже
три тижні (див. прим.4), в інших сховищах БАН за оцінкою службовців
Оперативного штабу райхсляйтера А.Розенберґа – приблизно два місяці112.
За даними співробітника Географічного відомства МЗС доктора Г.П.Козака
(1912–1976 рр.), який із середини жовтня 1941 р. працював у складі зондер-
команди в Києві, конфісковані тут матеріали станом на 10 листопада 1941 р.
становили 370 ящиків із 50–60 тис. книжок і безліч рулонів карт113. Усе це
походило в основному з чотирьох бібліотек Києва – БАН, Університетської,
Інституту геології АН УРСР і Державної історичної. Відомі чотири каталоги
конфіскованої радянської літератури з різних галузей народного господар-
ства СРСР, а також геології, гірничої справи114. Немає сумніву, що більшість
цих книжок походила з київських бібліотек. Також зберігся машинописний
Heuß A. Die «Beuteorganisation» des Auswärtigen Amtes: Das Sonderkommando Künsberg und der
Kulturgutraub in der Sowjetunion // Vierteljahreshefte für Zeitgeschichte. – 4/1997. – S.535–556).
109 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі –
ЦДАВО України). – Ф.3206. – Оп.5. – Спр.4. – Арк.23; Києво-Печерська Лавра у часи Другої
світової війни: Дослідження. Документи / Упор. T.Себта, Р.Качан. – К., 2016. – С.515–516.
110 Києво-Печерська Лавра у часи... – С.515–516.
111 Дубровіна Л.А., Онищенко О.С. Історія Національної бібліотеки України імені
В.І.Вернадського 1941–1964. – К., 2003. – С.37; Хорошунова И. Первый год войны: Киевские
записки // Єгупець. – 2001. – №9. – С.62.
112 ЦДАВО України. – Ф.3676. – Оп.1. – Спр.52. – Арк.72; опубл.: Бібліотеки Києва під час
нацистської окупації (1941–1943): Дослідження. Анотований покажчик. Публікації документів
/ Упор. Л.А.Дубровiна, Н.І.Малолєтова. – К., 2004. – С.659.
113 Звіт про роботу в Україні див.: Kosack H.P. «Bericht über den Einsatz in der Ukraine»,
10.11.1941 // Politisches Archiv des Auswärtigen Amts. – R-105182. Див. також: Hartung U.
Raubzüge in der Sowjetunion... – S.40; Дубровіна Л., Малолєтова Н. Бібліотеки м. Києва в
період нацистської окупації (1941–1943): загальні напрями політики та діяльність окупаційних
установ // Бібліотеки Києва під час нацистської окупації... – С.64–65.
114 ЦДАВО України. – Ф.3676. – Оп.1. – Спр.195, 195а, 195б, 195в. До них варто також
додати каталог книжок, журналів і газет Російської бібліотеки Географічного відомства МЗС,
для якого зондеркоманда також відбирала літературу (див.: Там само. – Спр.193).
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію... 153
перелік (без заголовку) 8 ящиків із книгами, укладений російською та укра-
їнською мовами115. У переліку останнього ящика кимось із місцевих співро-
бітників зроблено приписку від руки німецькою мовою: «План міста Києва та
околиць» («Plan der Stadt Kiew und Umgebung»). За характером спакованої
літератури (енциклопедичні словники, статистичні довідники, технічна лі-
тература, збірники законів і розпоряджень урядів СРСР, УРСР, РРФСР, ви-
дання з різних галузей народного господарства) можна зробити висновок, що
цей перелік, очевидно, був пов’язаний із вилученням зондеркомандою літе-
ратури з БАН. Беручи до уваги названу тематику, грамоти не підпадали під
критерії вилучення. Отже їх міг узяти у приватному порядку хтось зі служ-
бовців команди, хто розумівся на історичній і мистецькій цінності грамот.
1 листопада 1941 р. контроль за найбільшими київськими бібліотеками
перейшов до Оперативного штабу райхсляйтера А.Розенберґа116. До роботи у
БАН було допущено місцевих співробітників. При цьому бібліотека залиша-
лася в управлінні Київської міської управи. 1 березня 1942 р. вона перейшла
у відання ґенерального комісара Київської ґенеральної округи117, а 6 черв-
ня 1942 р. – під номінальну зверхність райхскомісара України, отримавши
назву Центральної бібліотеки райхскомісара України118. Фактично ж управ-
ління нею здійснювала адміністрація ґенерального комісара. Директором з
1 березня 1942 р. було призначено доктора Й.Бенцинґа (1904–1981 рр.)119.
За рік керівництво Центральною бібліотекою райхскомісара України пе-
ребрало на себе Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв (КУАБМ).
Вона стала називатися Крайовою бібліотекою Києва. Очолив її той самий
Й.Бенцинґ120. В одному зі своїх звітів він зазначав, що оперативна група зон-
деркоманди ще до нього вивезла звідси багато чого, але при цьому він не
мав жодного звіту про здійснену нею роботу та вилучені матеріали121. Слід
зазначити, що за Й.Бенцинґа (а він керував установою до самої евакуації у
вересні 1943 р.) жодного вилучення з основного фонду бібліотеки не було,
за винятком юдаїки з Подільської філії та радянської періодики з газетно-
го сховища БАН, здійсненого службовцями Оперативного штабу райхсляй-
тера А.Розенберґа122. Місцеві співробітники залишили про нього згадку як
про людину чуйну, неприхильну до нацистської ідеології та політики123.
115 Там само. – Ф.3206. – Оп.5. – Спр.4. – Арк.40–52.
116 Див. звіт Г.П.Козака про роботу в Україні (прим.113).
117 ЦДАВО України. – Ф.3206. – Оп.5. – Спр.4. – Арк.54.
118 Там само. – Спр.16. – Арк.461; опубл. в перекладі: Бібліотеки Києва під час нацистської
окупації... – С.289.
119 ЦДАВО України. – Ф.3206. – Оп.5. – Спр.4. – Арк.54; Малолєтова Н.І. Діяльність
німецького бібліотекаря та книгознавця Йозефа Бенцінга під час нацистської окупації України
(1941–1944) // Студії з архівної справи та документознавства. – 2007. – Т.15. – С.159–164.
120 Себта Т. Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України:
історичний нарис // Архіви України. – 2009. – №3/4. – С.114–115.
121 ЦДАВО України. – Ф.3206. – Оп.5. – Спр.4. – Арк.73–74; Спр.15. – Арк.16.
122 Себта Т.М. Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга та його бібліотечна діяльність
в Україні: джерелознавчий аналіз // Бібліотеки Києва під час нацистської окупації... – С.128–
129, 135–136.
123 Хорошунова И. Первый год войны... – С.107–108; Києво-Печерська Лавра у часи... –
С.239.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
154 Тетяна Себта, Наталія Сінкевич
У другій половині вересня 1943 р. у ході евакуації німецьких цивільних
установ та організацій працівники КУАБМ вивезли з БАН 11 ящиків біблі-
отечних матеріалів, серед них 2 – із рукописами. Усіх їх після війни було
реститовано124. Отже ані КУАБМ, ані Й.Бенцинґ, ані Оперативний штаб
райхсляйтера А.Розенберґа грамот не вивозили.
У ході вивчення діяльності німецьких організацій та осіб, дотичних
до БАН (мали доступ, контроль або здійснювали управління), у поле зору
німецько-української дослідницької групи потрапив співробітник зон-
деркоманди штурмбаннфюрер СС доктор В.Краллерт (1912–1969 рр.)125 –
австрійський географ, історик, який, найімовірніше, був причетний до ви-
лучення історичних документів126. До війни він майже три роки працював у
видавничому проекті «Пам’ятки німецької історії» («Monumenta Germaniae
Historica»), де готував до видання грамоти імператорів Священної Римської
імперії Фрідріха ІІ й Конрада IV (ХІІІ ст.) – отже розумівся на ціннос-
ті та значенні документів. Із 1937 р. В.Краллерт служив секретарем у
Дослідницькому товаристві Південно-Східної Німеччини (Südostdeutsche
Forschungsgemeinschaft) у Відні. Співробітники його у складі зондеркоман-
ди з 1941 р. займалися на окупованих територіях СРСР відбором та виве-
зенням матеріалів. У цей час В.Краллерт був секретарем оперативної групи
«Потсдам», частина якої під керівництвом В.Паульсена працювала в Києві.
Відомі випадки, коли В.Краллерт не відправляв за призначенням у Берлін
на адресу Географічного відомства МЗС конфісковані в бібліотеках особливо
цінні своїм якісним виконанням або історично значимі речі, а «притриму-
вав» їх – як уважалося, для СС127.
Після розформування зондеркоманди В.Краллерт наприкінці літа
1943 р. очолив групу VI G (Служба науково-методичної розвідки та націо-
нальної політики під кодовою назвою Імперська фундація з країнознавства)
у складі Головного управління імперської безпеки. Тут працювали колишні
співробітники зондеркоманди. Майже тим самим складом, як і в розформо-
ваній оперативній групі «Потсдам» зондеркоманди Кюнсберґа, група VI G
виконувала ті ж завдання, що й у перші роки війни, а саме «збереження»
на окупованих територіях матеріалів, важливих для вивчення противника.
Головне управління імперської безпеки здійснювало загальне керівництво
групою, а важливі матеріали продовжувало отримувати Географічне відом-
ство МЗС. За дорученням В.Краллерта, восени 1943 р. Ю. фон Ген здійснив
124 Кур-Корольов К., Кухер К., Себта Т., Сінкевич Н. Трофеї війни... – С.46–47.
125 Вільфрид Краллерт (Wilfried Krallert) народився у Відні, закінчив Віденський
університет, де студіював географію, історію й мистецтвознавство. У 1935 р. захистив
дисертацію в Австрійському інституті історії (Österreichissches Institut für Geschichtsforschung).
Член НСДАП і СС із 1933 р. Докл. див.: Mack K. In memoriam Wilfried Krallert // Mitteilungen
der Südosteuropa-Gesellschaft. – №1/2. – 1969. – S.28–29; Plaschka R.G. Wilfried Krallert //
Österreichische Osthefte. – №3. – 1969. – S.179–182; Fahlbusch M. Wilfried Krallert (1912–1969):
Ein Geograf und Historiker im Dienst der SS // Österreichische Historiker 1900–1945: Lebensläufe
und Karrieren in Österreich, Deutschland und der Tschechoslowakei in wissenschaftsgeschichtlichen
Portraits / Hrsg. K.Hruza. – Wien, 2008. – S.793–836.
126 Кур-Корольов К., Кухер К., Себта Т., Сінкевич Н. Трофеї війни... – С.47–48.
127 Там само. – С.46.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію... 155
останню поїздку в Київ (28 жовтня – 5 листопада), після чого вихваляв-
ся, що вивіз звідти 17 вагонів матеріалів128. Це була література з бібліотек
Київського політехнічного інституту (близько 50 тис. прим.), Інституту гео-
логії АН УРСР (майже 15 тис. прим.)129.
Із 1944 р. В.Краллерту підпорядковувалися різні науково-дослідні
установи, такі, як Інститут Ванзеє, Німецький інститут закордонних студій
у Штутґарті, Інститут Сходу в Тюбінґені. На підставі цього можна зробити
висновок, що вивезені матеріали розподілялися між згаданими інституці-
ями або безпосередньо залишалися в розпорядженні Імперської фундації з
країнознавства. У 1944 р. В.Краллерт переніс своє відомство разом з усіма
матеріалами до Санкт-Ламбрехта (Штаєрмарк, Австрія). Тут вони потрапи-
ли до британських союзників, після чого їх слід загубився130. У повоєнний
час (1952–1953 рр.) відомий факт продажу В.Краллертом за добру винаго-
роду близько 1400 географічних мап Товариству з вивчення історії Східної
Європи, попереднику нинішнього Інституту історії та реґіональних студій
Східної Європи в Тюбінґені131, директор якого В.Маркерт у 1958 р. придбав
грамоту, що її нижче публікуємо. Це дозволяє висунути гіпотезу, що після
війни В.Краллерт приватно розпродував залишки зібрань, сформованих
у місцях своєї колишньої служби. Хоча, не виключено, що грамота могла
потрапити в Тюбінґен з інших «приватних фондів». Утім факт виявлення
наприкінці війни американським солдатом у Відні іншої грамоти Петра І
1700 р., вилученої з БАН132, посилює підозру саме щодо В.Краллерта.
Упродовж воєнних років він не втрачав зв’язок із містом, де народився,
мешкав, працював та мав багато контактів як у колах СС, членом якої він
був, так і серед науковців.
Яка ж доля інших 24 грамот, що походили з ризниці Києво-Софійського
собору, і тепер відсутні в Інституті рукопису НБУВ? Тут варто згадати масш-
табну умисну пожежу 24–26 травня 1964 р. в тодішній Державній публічній
бібліотеці АН УРСР (нині НБУВ) по вул. Володимирській, 58а133, що могла
призвести до загибелі частини грамот, якщо вони не були викрадені ще під
час війни. Це припущення відразу спростовують офіційні дані, що найбіль-
ше постраждав український фонд. Його майже весь знищив вогонь – згоріло
приблизно 600 тис. книг і рукописів134. Відділ рукописів удалося врятува-
ти135. Наявність на сьогодні в Інституті рукопису НБУВ 6 грамот із колиш-
ньої ризниці Софійського собору (див. табл.) робить припущення про заги-
бель решти документів унаслідок пожежі малоймовірним.
128 Bundesarchiv. – R-58. – 304.
129 Forschungsstelle Osteuropa an der Universität Bremen. – Geschichtsarchiv. – F. 86/3 «Stasi-
Dokumentensammlung». – VI-d. – №1.
130 Кур-Корольов К., Кухер К., Себта Т., Сінкевич Н. Трофеї війни... – С.47.
131 Там само. – С.40, 48.
132 Музичук О.В. Нове надходження.. – С.77–78.
133 Білокінь С. Пожежі Київської публічної бібліотеки АН УРСР 1964 та 1968 років
[Електронний ресурс]: http://www.s-bilokin.name/Bio/Memoirs/LibraryFire.html
134 Значна пожежа 1964 року [Електронний ресурс]: https://uk.wikipedia.org/wiki/
Пожежа_в_Державній_публічній_бібліотеці_АН_УРСР_(1964)
135 Білокінь С. Пожежі Київської публічної бібліотеки...
Український історичний журнал. – 2018. – №5
156 Тетяна Себта, Наталія Сінкевич
Наведені вище факти дозволяють зробити висновок, що як 2 грамо-
ти Петра І 1708 й 1700 рр., викрадені з Бібліотеки АН УРСР під час гіт-
лерівської окупації Києва, найімовірніше, службовцями зондеркоманди
Кюнсберґа (1941 р.), так і 24 грамоти, які за своїм походженням (ризниця
Києво-Софійського собору) зберігалися разом, також могли бути викрадені
ними ж. Детальне вивчення діяльності зондеркоманди в Києві, особистих
контактів її колишніх співробітників під час та особливо після війни, зокре-
ма В.Краллерта, може пролити світло на долю зниклих документів і допо-
могти в їх пошуках.
***
Нижче подаємо* підтверджувальну грамоту Петра І від 14 вересня 1708 р.
(Москва) Йоасафові (Кроковському) щодо поставлення його на Київську ми-
трополію. Виносні літери й титла внесено в рядок і розкрито у квадратних
дужках, пунктуацію документа наближено до сучасної.
***
[Божіею] поспѣшествующею м[и]л[ос]тію мы пресветлѣ[и]шій и державеѣишій
великіи Г[осу]д[а]рь Ц[а]рь і великіи кн[я]зь Петръ Алеѯѣевичь, всеа Великія и
Малыя и Бѣлыя Росіи самодержецъ Московскіи, Киевскскіи, Владимерскіи,
Новгородцкіи, Ц[а]рь Казанскіи, Ц[а]р. Астраханскіи, Ц[а]рь Сибирскіи, Г[осу]д[а]рь
Псковскіи і Великіи кн[я]зь Смоле[н]скіи, Тверскіи, Югорскіи, Пермскіи. Вятцкіи,
Болгарскіи і іныхъ, Г[осу]д[а]рь і великіи кн[я]зь Новагорода низовскіе земли,
Чернигоскіи136, Резанскіи, Ростовскіи, Ярославскіи, Бѣлѡозерскіи, Удорскіи,
Обдорскіи, Кондинскіи і все Сѣверныя страны повелитель і Г[осу]д[а]рь, Іверскіе
земли, Карталинскихъ и Грузинскихъ ц[а]рей и Кабардинскіе земли Черкаскихъ и
Горскихъ кязей, і иныхъ многихъ Г[осу]д[а]рствъ и земель Восточныхъ и Западныхъ
и Сѣверныхъ О[т]чичь и дѣдичь и наслѣдникъ и Г[осу]д[а]рь і обладатель. Н[а]ше
ц[а]рское величество, поборая во св[я]томъ благочестіи, и любя бла[а]голѣпіе св[я]
тыхъ ц[е]рквей Б[о]жіихъ, умножая славу егѡ св[я]тую, дабы повсюду якѡ с[о]лнцесі-
яла, пожаловали н[а]шего ц[а]рского величества Б[о]гомолца Преѡсв[я]щеннаго
Іѡасафа Кроковскагѡ, Киевскаго и Галицкагѡ и Малыя Росіи ми[т]рополита. Велѣли
ему дать сію н[а]шу ц[а]рского величества жалованную грамоту для тогѡ. В н[ы]
нѣшнемъ АѰИ [1708] году ге[н]варя ѲІ [19] дня по н[а]шему Великого Г[осу]д[а]ря
н[а]шего ц[а]рского величества имянному указу веленѡ Печерскіе Лавры архіман-
дрита евѡ Іѡасафа Кроковскаго для посвященія в митрополиты о[т]пустить к Москве
и о томъ послана н[а]ша ц[а]рского величества грамота к под[д]анному нашему
Войска Запорожского ѡбоихъ сторонъ Днепра и гетману и славнаго чина св[я]таго
а[ос]т[о]ла Андрея кавалеру к Ивану Степановичю Мазепе. И апрѣля въ ѲІ [19] н[ы]
нешняго [ж] [А]ѰИ [1708] года к намъ великому Г[осу]д[а]рю и н[а]шему ц[а]рскому
величеству писалъ онъ под[д]анной н[а]ш гетманъ и кавалеръ Іванъ Степановичь,
когда[ж] н[а]ше ц[а]рское величество в незабвеннѡй имѣя памяти вдовствующую
* Публікацію підготувала Н.Сінкевич.
136 Так у тексті.
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію... 157
бе[з] свойственнаго себѣ пастыря ц[е]рковь Малоросійскую первее по древнимъ ихъ
нравамъ волнымъ совѣтомъ избрати на пр[ес]т[о]лъ митрѡполіи Кіевскія нового
пастыря повѣлели, чтѡ согласнѡ воле и по велѣнію насъ великогѡ Г[осу]д[а]ря и н[а]
ше[гѡ] ц[а]рского величества совершилося. И всеч[ес]тный о[те]цъ Іѡасафъ Кро ков-
скій архімандрит св[я]тыя великія чюдотворныя Лавры пече[р]скія Кіевскія волными
голосами о[т] духовнаго и мирскаго чина в митрополиты и архіпастыри малоросіис-
кія ц[е]ркве избранъ и нареченъ мужъ словомъ и дѣломъ, такъ высокого в ц[е]ркви
Б[о]жіи правленія архіерейского достоинъ. И воспріялъ себѣ тутъ в нащъ царствую-
щіи великіи гра[д] Москву ради воспріятия oсв[я]щенія в чинъ архіерейскій.
О которомъ новообранномъ архіпастыре ѡнъ гетманъ и кавалеръ Іванъ Степановичь
со всѣмъ войскомъ Запорожскимъ и народомъ малоросіискимѣ собственное прошеніе
намъ великому Г[осу]д[а]рю и н[а]шему ц[а]р[с]кому величеству приносилъ, дабы
оныи Іѡасафъ Кроковскій архімандрит печерскіи в чинъ архіерейскій митрополиі
Кіевской произведенъ и рукоположенъ и на пр[ес]то[л] свои в Киевъ отпущенъ былъ.
И в н[ы]нѣшнемъ же [А]ѰИ [1708] году м[еся]ца августа еі [15] дня Б[о]жіею
поспѣсрешествующею м[и]л[ос]тію по прібытіи тогѡ Іѡасафа Кроковского архіман-
дрита св[я]тыя великія чуюдотворныя Лавры печерскія кіевскія в н[а]шемъ ц[а]
рствующемъ велицемъ граде Москвѣ в соборной і ап[ос]т[о]лской ц[e]ркви Пр[ес]в[я]
тыя Вл[адычи]цы н[а]шея Б[огороди]цы и пр[ис]но Д[е]вы Маріи честнаго и славного
Ея Успенія, в небытности св[я]тѣйшаго патріарха Моско[в]ского, б[о]гѡмолцы н[а]
шеми преѡсв[я]щенными митрополиты Стефаномъ Резанскимъ и Муромским,
Димитріемъ Ростовскимъ и Ярославскимъ, Ефремомъ Суждалскимъ и Юрьевскимъ137,
Калистомъ архіепи[cко]помъ Тверскимъ и Кашинскимъ, Антоніемъ архіепи[cко]
помъ Коломенскимъ и Коширскимъ посв[я]щеніе и рукоположеніе на пр[ес]тол
Кіевскіи онъ архімандритъ воспріялъ. И билъ челомъ намъ великому Г[осу]д[а]рю и
н[а]шему ц[а]р[с]кому величеству онъ б[о]гомолецъ н[а]ш преѡсв[я]щенныи Іѡасафъ
митрополітъ Кіевскіии Галицкіи и Малыя Росіи, чтѡ[б] мы великіи Г[осу]д[а]рь н[а]
ше ц[а]р[с]кое величество пожаловали его велѣли в по[д]твержденіе прежнихъ н[а]
шихъ ц[а]р[с]кого величества жалованныхъ грамотъ, каковы даны бывшимъ
митрѡполитомъ Кіевскимъ на утвержденіе тѡй Кіевскои епархіи, и д[у]ховныхъ
правъ и чиновъ дать ему б[о]гомолцу н[а]шему Н[а]шу ц[а]р[с]кого величества жало-
ванную утверждающую грамоту. И мы пресветлѣишіии державнѣишіи великія Г[осу]
д[а]рь ц[а]рь і великіи кн[я]зь Петръ Алеѯѣевичь всеа Великія и Малыя и Бѣлыя
Росіи самодержецъ и многихъ г[осу]д[а]рствъ и земель восточныхъ и западныхъ и
сѣверныхъ о[т]чичь и дѣдичь и наслѣдникъ и Г[осу]д[а]рь і обладатель, Н[а]ше ц[а]
р[с]кое величество евѡ б[о]гомольца н[а]шего преѡсв[я]щеннаго Іѡасафа митрополі-
та Кіевского и Галицкого и Малыя Росіи і впредь по немъ будучих митрополітовъ
Киевскихъ пожаловали. В по[д]твержденїе прежнихъ н[а]шихъ ц[а]р[с]кого величе-
ства жалованныхъ грамотъ, каковы даны бывшимъ митрополито[м] Киевскимъ
Гедеѡну Четвертинскому во РЧД [7194], Варлааму Ясинскомуво РЧФ [7199] годѣхъ
на утверженіе той Киевской епархіии прежнихъ духовного чина, и прав, сію Н[а]шу
ц[а]р[с]когѡ величества м[и]л[ос]тивую жалованную грамоту дать повелѣли и силою
137 У копії початку ХІХ ст. помилково – «Игоріевскимъ» (див.: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. –
Од.зб.2314. – Арк.3 зв.).
Український історичний журнал. – 2018. – №5
158 Тетяна Себта, Наталія Сінкевич
сей Н[а]шей ц[а]р[с]когѡ величества грамоты по Н[а]шему ц[а]р[с]кого величества
самодержавнѣйшему повѣленію ту Киевскую митрополію и преѡсв[я]щенныхъ
Кіевскихъ митрополитовъ, сегѡ настоящаго і впредь будущихъ укрепляемъ и
утверждаемъ. И впредь преѡсв[я]щенныхъ митрополитовъ Кіевскихъ и ту митропо-
лію Киевскую при помощи Б[о]жіии за представіте[л]ство[м] Пресв[я]тыя Б[огороди]
цы в токомъ [же] соблюденіи и охраненіи имѣти хощемъ, в какомъ оная была до сегѡ
времени, Н[а]шей г[осуда]рской м[и]л[ос]ти междо великоросійскими митрополіями
першоначалною митрополіею по[д] бл[а]гословеніемъ св[я]тѣйшихъ і все бла жен-
нѣйшихъ Московскихъ і Всеа Росіи и всѣхъ сѣверныхъ странъ патріарховъ, какъ в
ц[е]рковныхъ православныхъ греческого бл[а]гочестія догматахъ, такъ и в митропо-
личей чести. И во исправленіи д[у]ховна[го] чина и ц[е]рковнаго начала, и в сохра-
неніи правъ и поведеней обыклыхъ, какъ о томъ писано в прежнихъ Н[а]шихъ ц[а]
р[с]когѡ величества жалованны[х] грамота[х] прошлыхъ о[т] созданія мира ЗРЧД
[7194] и ЗРЧФ [7199] годовъ, каковы даны Кіевскимъ митрополітомъ Гедеѡну
Четвертинскому і Варлааму Ясинскому, о содержаніи тѡй Кіевской епархіи правъ и
обычаевъ, кромѣ преѡсв[я]щенагѡ Іѡанна Маѯимовича архіепи[ско]па Черниговского
і впредь по не[м] будучи[х] архіепи[ско]повъ Черниговскихъ и св[я]тыя великія
чудотворныя Кіево Печерскіе Лавры, б[о]голюбнаго архімандрита и братіи, какъ та
Черниговская епархія и Печерская Лавра суть в себе со всѣми подлежащими к нимъ
присудами, понеже по нашимъ ц[а]р[c]кого величества жалованнымъ граматамъ
да[н]нымъимъ архіепи[ско]пу и архімандриту прошлыхъ РЧЕ [7195] и РЧS [7196]
годовъ укрѣплено и утверждено по прежнимъ бл[а]гословеннымъ свѣтейшихъ
вселенскихъ Костянтінополскихъ патріарховъ грамотамъ, быть имъ по[д] благѡ
словеніемъ и паствою св[я]тѣйшихъ і всебл[а]женнейшихъ патріарховъ Московскихъ
вѣчно и неотступно, не о[т]лучаяся по[д]бл[а]гословеніе и разсужденіе к иннымъ
епархіямъ и Кіевской митрополіи, понеже оная, какъ Черниговская епархія, такъ і
св[я]тая Великая Киево Печерская Лавра, древняя ставропигія, никогда ничемъ
Кіевскѡй митрополіи не належали. І в жалованной н[а]шей ц[а]р[c]кого величества
грамоте бывшему преѡсвященному Гедеѡну Четвертинскому митрополиту Кіевскому
в прошломъ во РЧД [7194] году написаны оные в прісу[д]ствіи, потому что тогда
Черниговской архіепи[ско]п и КиевоПечерскіе Лавры архімандритъ челобитья
своегѡ великому Г[осу]д[а]рю н[а]шему ц[а]р[c]кому Величеству не доносили і св[я]
тѣ[й]шихъ вселенскихъ патріарховъ бл[а]гословенныхъ грамотъ, которыми та
Черниговская епархія и Печерская Лавра ѡт Кіевскіе митрополіи определены и
по[д] бл[а]гѡсловеніе св[я]тѣйшихъ патріарховъ Московскихъ вручены, необьявили.
А чтѡ пре[ж]де сегѡ по листу Деѡнисія Балабана Митрополита Кіевского к тѡй
Черниговской епархіи приписаны были впрісу[д]ствіе Кіевской митрополіи протопо-
піи Глуховская, Конотопская і Борзненская и в жалованной грамоте имянованы и
тѣмъ протопопіямъ по челобитью бывшаго Варлаама митрополита Кіевского указа-
ли мы Великій г[осу]д[а]рь н[а]ше ц[а]рское величество быть по прежнему, какъ из-
стари бывало при мітрополіи Кіевской, а Черниговской епархіи впредь имъ не быть,
потому чтѡ и прежде сегѡ оные к тѡй епархи[и] належали, а Деонісій мітрополитъ
написалъ ихъ в листу своему мимо древняго поведенія. Да и Переяславскому епи[ско]
пу н[ы]нѣ будучему Захарію Корниловичю и инны[м], которые в томъ Переяславле
буду[т] и всей тѡй епархіи Переяславской указали мы Великій г[осу]д[а]рь н[а]ше
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію... 159
ц[а]рское величество быть в прису[д]ствіи его преосвященного Іѡасафа Кроковского
митрополита Кіевскаго и Галицкаго и Малыя Росіи по прежнему, для тогѡ, чтѡ
посв[я]щенъ то[й] Переяславской епи[ско]п Захарій Корнилович вышепомянутымъ
преосвяще[н]нымъ мітрополітомъ Кіевскімъ Варлаамомъ Ясінскимъ і та Пе реяс-
лавская єпархія в прису[д]ствіи еге была же. И сею н[а]шею ц[а]рского величества
жалованною грамотою мы Великій г[осу]д[а]рь н[а]ше ц[а]рское величество, евѡ
преѡсв[я]щеннагѡ Іѡасафа мітрополита м[и]л[ос]тиво о[б]надеживае[м] и утве[р]
ждаемъ неподвижимо. И быти ему преѡсв[я]щенному мітрополиту на н[а]шу г[осу]
д[а]рскую м[и]л[ос]ть во все[м] надежну. А ему б[о]гѡмолцу н[а]шему преѡсв[я]щен-
ному Іѡасафу мітрополиту Киевскому и Галицкому и Малыя Росіи и по немъ
будучимъ мітрополитомъ Кіевскимъ со всѣмъ причто[м] духовны[м] Малоросіиского
народу, быти впре[д] по[д] бл[а]гѡсловеніемъ и послушаніемъ св[я]тѣйшагѡ и
всѣблаженнѣйшагѡ Московскаго і все Росіи і всѣхъ сѣверны[х] стра[н] патріа[р]ха на
вѣки нео[т]ступно по своему обѣщанію, каково ѡнъ учинилъ с по[д]писаніемъ руки
своея при возведеніи своемъ на пр[ес]тѡлъ Киевскіи в митрополиты в соборной и
ап[ос]т[о]лскѡй ц[е]ркви пресв[я]тыя Вл[ад]ч[и]цы н[а]шея Б[огороди]цы честнаго и
славнаго ея Успенія, не отлучаяся по[д] бл[а]гѡсловеніе и ра[з]сужденіе св[я]тѣйшихъ
вселенскихъ патріа[р]ховъ. И б[о]гѡмолцу н[а]шему преѡсв[я]щенному Іѡасафу мі-
трополиту Кіевскому и Галицко[му] и Малыя Росіии то[й]138 Кіевско[й] епархіи при-
чту чина д[у]ховнаго власте[м] и по[д]властіюсущи[м] видя к себѣ сію н[а]шу
велико[го] г[осу]д[а]ря н[а]шего ц[а]р[с]кого величества м[и]л[ос]ть и жалова[н]е,
на[м] велико[му] г[осу]д[а]рю н[а]шему ц[а]р[с]кому величеству обещаніе свое испо[л]
ня[ть] твердо і непоколебимо. А н[а]ша велико[го] г[осу]д[а]ря н[а]шего ц[а]р[с]кого
величества м[и]л[ос]ть о[т] ни[х] о[т]емлема не буде[т]. А особно да имѣе[т] преѡсв[я]
щенны[й] Іѡаса[ф] мітрополи[т] бодроопасное и неусыпное свое яко пастырь добры[й]
о ц[е]ркви православно[й] восточно[й] Малороско[й] попеченіе. И из ыны[х] стра[н]
о[т] униятовъ і вѣры н[а]шеи православной св[я]та[го] греческа[го] бл[а]гочестія
противниковъ осторожность и опасеніе да не вкраду[т]ся яко волцкы по хищенію во
Хр[ис]тово словесное стадѡ. Також де и о мирно[м] состояніи бл[а]гополучного ц[а]
рствованія н[а]шего и наслѣдниковъ н[а]шихъ і оукрѣпленіи и тишинѣ г[осу]д[а]
рствъ н[а]ши[х] о[т] злочестивы[х] агаря[н] и о[т] ины[х] супостато[в] н[а]ши[х] да
моли[т] пребл[а]га[го] в Тр[ои]це славима[го] Б[о]га, что[б] м[и]л[ос]тиво укрѣпи[л] и
сохрани[л] повѣренные и врученные на[м] дѣдичные г[осу]д[а]рства н[а]ши.
Писана сія н[а]ша ц[а]р[с]кого величества жалованная грамота г[осу]д[а]рствія
н[а]ше[го] во д[в]оре в ц[а]рствующе[м] гра[де] Москвѣ лѣта о[т] со[з]данія мира ЗСЗІ
[7217], а о[т] Р[о]ж[де]ства Хр[ис]та Сп[а]сителя н[а]шего АѰИ [1708]139 м[еся]ца сен-
тября ДІ [14] дня г[осу]д[а]рстванія н[а]ше[го] КЗ [26].
Ориґінал, пергамент, перо, чорне чорнило. Universitätsarchiv Tübingen
Опубл.: Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского собора
и Киевской иерархии. – К., 1825. – Отд.2. – С.175–180
138 Виокремлений фраґмент у публікації Є.Болховітінова пропущено (див.: Болховити -
нов Е. Описание Киево-Софийского... – С.179).
139 Є.Болховітінов помилково датував грамоту 1709-м роком (див.: Там же. – С.180).
Український історичний журнал. – 2018. – №5
160 Тетяна Себта, Наталія Сінкевич
REFERENCES
1. Bilokin’, S. Pozhezhi Kyivs’koi publichnoi biblioteky AN URSR 1964 ta 1968
rokiv Retrieved from http://www.s-bilokin.name/Bio/Memoirs/LibraryFire.html
[in Ukrainian].
2. Dubrovina, L.A., Malolietova, N.I. (ed.) (2004). Biblioteky Kyieva pid chas natsysts’koi
okupatsii (1941–1943). Doslidzhennia. Anotovanyi pokazhchyk. Publikatsii dokumentiv.
Kyiv. [in Ukrainian].
3. Dubrovina, L., Malolietova, N. (2004). Biblioteky m. Kyieva v period natsysts’koi ok-
upatsii (1941–1943): zahal’ni napriamy polityky ta diial’nist’ okupatsiinykh ustanov.
Dubrovina, L.A., Malolietova, N.I. (ed.). (2004). Biblioteky Kyieva pid chas natsysts’koi
okupatsii (1941–1943). Doslidzhennia. Anotovanyi pokazhchyk. Publikatsii dokumentiv.
Kyiv. (64–65). [in Ukrainian].
4. Dubrovina, L.A., Onyshchenko, O.S. (2003). Istoriia natsional’noi biblioteky Ukrainy
imeni V.I.Vernads’koho 1941–1964. Kyiv. [in Ukrainian].
5. Fahlbusch, M. (2008). Wilfried Krallert (1912–1969). Ein Geograf und Historiker im
Dienst der SS. Hruza, K. (Hrsg.). Österreichische Historiker 1900–1945: Lebensläufe und
Karrieren in Österreich, Deutschland und der Tschechoslowakei in wissenschaftsges-
chichtlichen Portraits. Wien. (793–836). [in German].
6. Hartung, U. (1997). Raubzüge in der Sowjetunion: Das Sonderkommando Künsberg
1941–1943. Bremen: Edition Temen. [in German].
7. Hartung, U. (2000). Verschleppt und verschollen. Eine Dokumentation deutscher, sow-
jetischer und amerikanischer Akten zum NS-Kunstraub in der Sowjetunion (1941–1948).
Bremen: Edition Temen. (170). [in German].
8. Heuß, A. (1997). Die «Beuteorganisation» des Auswärtigen Amtes: Das Sonderkommando
Künsberg und der Kulturgutraub in der Sowjetunion. Vierteljahreshefte für Zeitgeschichte.
(Heft 4, 535–556). [in German].
9. Khoroshunova, I. (2001). Pervyi god voiny. Kievskie zapiski. Iegupets. (Vol.9, 3–78). [in
Russian].
10. Kucher, K., Kuhr-Korolev, C., Sebta, T., Sinkevych N. (2016). Kriegsbeute in
Tübingen: Eine Urkunde Peters des Großen, Seilschaften der Osteuropaforscher und die
Restitution. Osteuropa. (№11/12, 149–167). [in German].
11. Kucher, K., Kuhr-Korolev, C., Sebta, T., Sinkevych N. (2017). Trofei viiny: istori-
ia vyvezenoi z Kyieva hramoty Petra I ta nimetski studii Skhidnoi Yevropy do i pislia
1945 r. Bibliotechnyi visnyk. (Vol.1, 39–54). [in Ukrainian].
12. Lastovskij, V.V. (2011). Ioasaf [Krokovskij]. Pravoslavnaya entsyklopediya. Moskva.
(Т.25, 194–196). [in Russian].
13. Lurie, V.M. (igumen Grigorij). (2009). Russkoe pravoslavie mezhdu Kievom i Moskvoi.
Ocherk istorii russkoj pravoslavnoj traditsii mezhdu XV i XX vekami. Moskva: Tri
kvadrata. [in Russian].
14. Mack, K. (1969). In memoriam Wilfried Krallert. Mitteilungen der Südosteuropa-
Gesellschaft. (№1/2, 28–29). [in German].
15. Malolietova, N.I. (2007). Diial’nist’ nimets’koho bibliotekaria ta knyhoznavtsia Iozefa
Bentsinga pid chas natsysts’koi okupatsii Ukrainy (1941–1944). Studii z arkhivnoi spra-
vy ta dokumentoznavstva. (Vol.15, 159–164). [in Ukrainian].
16. Matviishyn, Ya. (2014). Idei Kopernyka v Ukraini. Ukrains’ke nebo: Studii nad isto-
riieiu astronomii v Ukraini. L’viv. (400–402). [in Ukrainian].
17. Muzychuk, O.V. (1995). Nove nadkhodzhennia v TcDIAK Ukrainy. Arkhivy Ukrainy.
(Vol.1/3, 77–78). [in Ukrainian].
18. Nikitenko, N. (2015). Baroko Sofii Kyivs’koi. Kyiv. [in Ukrainian].
19. Nikitenko, N.M. (2007). Holovnyi ikonostas Sofii Kyivskoi yak istoryko-kul’turnyi
fenomen. Pamiatky Ukrainy. (Vol.1, 32–34). [in Ukrainian].
20. Pavlenko, S. (2005). Ivan Mazepa yak budivnychyi ukrains’koi kul’tury. Kyiv. [in
Ukrainian].
Український історичний журнал. – 2018. – №5
Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію... 161
21. Plaschka, R.G. (1969). Wilfried Krallert. Österreichische Osthefte. (№3, 179–182). [in
German].
22. Polons’ka-Vasylenko, N. (1966). Ukrains’ka pravoslavna tserkva pislia Pereiaslavs’koi
uhody. Relihiia v zhytti ukrains’koho narodu. München. Rym. Praha. (149–156). [in
Ukrainian].
23. Rudiuk, D., Klos, V. (2013). Kyievo-Mykhailivs’kyi Zolotoverkhyi monastyr. Kyiv. [in
Ukrainian].
24. Sebta, T., Kachan, R. (ed.). (2016). Kyievo-Pechers’ka Lavra u chasy Druhoi svitovoi
viiny: Doslidzhennia. Dokumenty. Kyiv. [in Ukrainian].
25. Sebta, T. (2009). Kraiove upravlinnia arkhiviv, bibliotek i muzeiv pry raikhskomisari
Ukrainy: istorychnyi narys. Arkhivy Ukrainy. (Vol.3/4, 114–115). [in Ukrainian].
26. Sebta, T. (2004). Operatyvnyi shtab raikhsliaitera Rozenberha ta yoho bibliotechna
diial’nist’ v Ukraini: dzhereloznavchyi analiz. Dubrovina, L.A., Malolietova, N.I. (ed.).
(2004). Biblioteky Kyieva pid chas natsysts’koi okupatsii (1941–1943). Doslidzhennia.
Anotovanyi pokazhchyk. Publikatsii dokumentiv. Kyiv. (128–136). [in Ukrainian].
27. Shevchenko, O.M. (1994). Pro pidporiadkuvannia Kyivs’koi mytropolii Moskovs’komu
Patriarkhatu naprykintsi XVII st. Ukrains’kyi istorychnyi zhurnal. (Vol.1, 54–61). [in
Ukrainian].
28. Shelukhin, V. (2014). Astronomiia v mohylians’kii akademichnii tradytsii XVII–
XVIII st.: vid ezoteryko-synkretychnoi do ratsional’no-empirychnoi modeli myslen-
nia. Ukrains’ke nebo: Studii nad istoriieiu astronomii v Ukraini. L’viv. (436–454). [in
Ukrainian].
29. Vovk, O.V. (2010). Konstytutsiia Pylypa Orlyka: oryhinal ta yoho istoriia. Arkhivy
Ukrainy. (Vol.3/4, 158). [in Ukrainian].
tetiana Sebta
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Senior Research Fellow,
Department of the Source Studies of the Modern History of Ukraine,
M.Hrushevskyi Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies NAS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), sebta@ukr.net
nataliia SinkeVych
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Research Fellow,
Research Project «Religious Knowledge in the Early-Modern Europe (800–1800)»
(Tübingen, Germany), nsinkevych7@gmail.com
THE CONFIRM CHARTER OF PETER I 1708
CONCERNING THE ELECTIONS OF YOASAF (KROKOVSKYI)
AS METROPOLITAN OF KYIV:
HISTORY, PROVENIENCE AND PUBLICATION
The article deals with the history of provenience of a charter issued by Peter I. The
charter of 1708 confirms Yoasaf (Krokovskyi) as metropolitan of Kyiv, and it was taken
from Kyiv during the World War II. Since 1958 the charter has been in possession of
the Eberhard Karls University of Tübingen (Germany). The provenience of this charter
as well other charters, stored in the sacristy of St. Sophia-Cathedral of Kyiv, and its
fate after the war are researched. The full and proved text of the charter is published
for the firs time. Peter I charter of 1708 was the last royal charter for the freely elected
Metropolitan of Kyiv, Yoasaf (Krokovskyi). It confirmed the rights and privileges
granted previously to the Metropolitan Hedeon (Chetvertynskyi, 1686) and Varlaam
(Yasynskyi, 1691), and also ratified the status of the Kyiv Metropolita as the “first”
Український історичний журнал. – 2018. – №5
162 Тетяна Себта, Наталія Сінкевич
among all Metropolia belonging to the Moscow Patriarchate. The canonical territory of
the Kyiv Metropolitan, however, was considerably reduced in comparison with 1686.
The Archbishopric of Chernihiv and the Kyiv-Pechersk Monastery were out of the
jurisdiction of the Metropolitan; in his power remained the Kyiv and the Pereiaslav
dioceses, as well as the Hlukhiv, Borzna and Konotop protopopias previously belonging
to Chernihiv diocese. The charter was stored in the sacristy of the Kyiv-Sofia Cathedral
till 1922, when the library of the Kyiv-Sofia Cathedral, where it was already with the
others charters from the sacristy, was transferred to the All-Ukrainian Academy of
Sciences; in 1931, the manuscripts of the Kyiv-Sofia Library were transferred to the
Department of Manuscripts of the National Library of Ukraine (now the V.Vernadskyi
National Library of Ukraine). In October 1941 it was withdrawn from there most
likely by the Sonderkommando Künsberg along with at least 24 other documents from
the sacristy of the St. Sophia Cathedral; the storage place of most of them remains
unknown till nowadays.
Keywords: confirm charter, Peter I, Yoasaf (Krokovskyi), Kyiv Metropolis,
provenience, Saint Sophia Cathedral, cultural values.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179221 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:48:45Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Себта, Т. Сінкевич, Н. 2021-04-14T07:47:37Z 2021-04-14T07:47:37Z 2018 Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа / Т. Себта, Н. Сінкевич // Український історичний журнал. — 2018. — № 5. — С. 136-162. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179221 930.272:262.3(477-25)«1708»Йоасаф Кроковський Розглядається історія видачі підтверджувальної грамоти Петра І щодо поставлення митрополита Йоасафа (Кроковського), яка була вивезена з Києва
 під час Другої світової війни й з 1958 р. знаходиться у власності Тюбінґенського
 університету ім. Ебергарда Карла. Досліджується провенієнція цієї та інших
 грамот, котрі зберігалися в ризниці київського Софійського собору, їх повоєнна
 доля. Уперше публікується повний текст документа. Це була остання царська грамота вільнообраному київському митрополитові, яка підтверджувала права і привілеї, надані перед цим Гедеонові (Четвертинському; 1686 р.) та
 Варлаамові (Ясинському; 1691 р.), а також підтверджувала статус Київської
 митрополії як «першоначальної» серед усіх митрополій Московського патріархату. Суттєво обмежувалася канонічна територія київського митрополита в порівнянні з 1686 р. Із-під його юрисдикції вилучалися Чернігівська архієпископія й Києво-Печерський монастир, залишалися натомість Київська та Переяславська єпархії, а також Глухівська, Борзненська, Конотопська протопопії, що належали колись чернігівському архієпископові. Грамота зберігалася в
 ризниці Софії Київської. У 1922 р. у складі вже бібліотеки Києво-Софійського
 собору її було передано до ВУАН, а 1931 р. документ опинився у відділі рукописів Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України ім. В.Вернадського). У жовтні 1941 р. вилучена, імовірно, службовцями зондеркоманди Кюнсберґа. Разом із пам’яткою зникли щонайменше ще 24 грамоти, які походили з ризниці Софійського собору (нині місце їх зберігання невідоме). The article deals with the history of provenience of a charter issued by Peter I. The
 charter of 1708 confirms Yoasaf (Krokovskyi) as metropolitan of Kyiv, and it was taken
 from Kyiv during the World War II. Since 1958 the charter has been in possession of
 the Eberhard Karls University of Tübingen (Germany). The provenience of this charter
 as well other charters, stored in the sacristy of St. Sophia-Cathedral of Kyiv, and its
 fate after the war are researched. The full and proved text of the charter is published
 for the firs time. Peter I charter of 1708 was the last royal charter for the freely elected
 Metropolitan of Kyiv, Yoasaf (Krokovskyi). It confirmed the rights and privileges
 granted previously to the Metropolitan Hedeon (Chetvertynskyi, 1686) and Varlaam
 (Yasynskyi, 1691), and also ratified the status of the Kyiv Metropolita as the “first”
 among all Metropolia belonging to the Moscow Patriarchate. The canonical territory of
 the Kyiv Metropolitan, however, was considerably reduced in comparison with 1686.
 The Archbishopric of Chernihiv and the Kyiv-Pechersk Monastery were out of the
 jurisdiction of the Metropolitan; in his power remained the Kyiv and the Pereiaslav
 dioceses, as well as the Hlukhiv, Borzna and Konotop protopopias previously belonging
 to Chernihiv diocese. The charter was stored in the sacristy of the Kyiv-Sofia Cathedral
 till 1922, when the library of the Kyiv-Sofia Cathedral, where it was already with the
 others charters from the sacristy, was transferred to the All-Ukrainian Academy of
 Sciences; in 1931, the manuscripts of the Kyiv-Sofia Library were transferred to the
 Department of Manuscripts of the National Library of Ukraine (now the V.Vernadskyi
 National Library of Ukraine). In October 1941 it was withdrawn from there most
 likely by the Sonderkommando Künsberg along with at least 24 other documents from
 the sacristy of the St. Sophia Cathedral; the storage place of most of them remains unknown till nowadays. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа The Confirm Charter of Peter I 1708 Concerning the Elections of Yoasaf (Krokovskyi) as Metropolitan of Kyiv: History, Provenience and Publication Article published earlier |
| spellingShingle | Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа Себта, Т. Сінкевич, Н. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title | Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа |
| title_alt | The Confirm Charter of Peter I 1708 Concerning the Elections of Yoasaf (Krokovskyi) as Metropolitan of Kyiv: History, Provenience and Publication |
| title_full | Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа |
| title_fullStr | Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа |
| title_full_unstemmed | Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа |
| title_short | Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа |
| title_sort | підтверджувальна грамота петра і 1708 р. щодо поставлення на київську митрополію йоасафа (кроковського): історія, провенієнція та публікація документа |
| topic | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179221 |
| work_keys_str_mv | AT sebtat pídtverdžuvalʹnagramotapetraí1708rŝodopostavlennânakiívsʹkumitropolíûioasafakrokovsʹkogoístoríâproveníêncíâtapublíkacíâdokumenta AT sínkevičn pídtverdžuvalʹnagramotapetraí1708rŝodopostavlennânakiívsʹkumitropolíûioasafakrokovsʹkogoístoríâproveníêncíâtapublíkacíâdokumenta AT sebtat theconfirmcharterofpeteri1708concerningtheelectionsofyoasafkrokovskyiasmetropolitanofkyivhistoryprovenienceandpublication AT sínkevičn theconfirmcharterofpeteri1708concerningtheelectionsofyoasafkrokovskyiasmetropolitanofkyivhistoryprovenienceandpublication |