Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.)

У 1947 р. польська комуністична влада здійснила акцію «Вісла», у результаті якої 150 тис. українців було розселено й розпорошено на західних і північних землях Польщі. Вони мали пристосуватися в новій не лише матеріальній, а й суспільній реальності. До того ж мали відмінну від поляків оцінку польськ...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Дрозд, Р.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schriftenreihe:	Український історичний журнал
Schlagworte:	Історичні студії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179241
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.) / Р. Дрозд // Український історичний журнал. — 2018. — № 6. — С. 168-181. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179241
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1792412025-02-09T17:52:22Z Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.) Problems of Relations Between Poles and Ukrainians in Polish People’s Republic (1947–1989) Дрозд, Р. Історичні студії У 1947 р. польська комуністична влада здійснила акцію «Вісла», у результаті якої 150 тис. українців було розселено й розпорошено на західних і північних землях Польщі. Вони мали пристосуватися в новій не лише матеріальній, а й суспільній реальності. До того ж мали відмінну від поляків оцінку польсько-українського конфлікту, почувалися скривдженими. Із цієї причини польсько-українські відносини не були позитивними. Обидві сторони взаємно звинувачували одна одну за заподіяну шкоду. Тодішня польська влада засобами пропаґанди намагалася будь-що виправдати депортацію польських громадян української національності в рамках акції «Вісла», котрих представляли «націоналістами» і «бандитами». Саме це перешкоджало зближенню між поляками й українцями. In 1947, the Polish communist authorities carried out "Vistula Action". As a result, 150 000 Ukrainians were dispersed through the western and northern part of Poland. They had to adapt themselves to the new material and social reality. Furthermore, the Ukrainian assessment of Polish-Ukrainian conflict differed from the Polish. Ukrainians felt the pain. Thus, the Polish-Ukrainian relations were inopportune. Both sides mutually blamed each other. The above mentioned relations were not mitigated by current Polish authorities. During the process of propaganda they tried to justify the deportation of Polish citizens of Ukrainian nationality. That is why they were introduced as nationalists and bandits what hindered the rapprochement between Poles and Ukrainians. 2018 Article Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.) / Р. Дрозд // Український історичний журнал. — 2018. — № 6. — С. 168-181. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179241 94(477)«1947–1989» uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історичні студії Історичні студії
spellingShingle	Історичні студії Історичні студії Дрозд, Р. Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.) Український історичний журнал
description	У 1947 р. польська комуністична влада здійснила акцію «Вісла», у результаті якої 150 тис. українців було розселено й розпорошено на західних і північних землях Польщі. Вони мали пристосуватися в новій не лише матеріальній, а й суспільній реальності. До того ж мали відмінну від поляків оцінку польсько-українського конфлікту, почувалися скривдженими. Із цієї причини польсько-українські відносини не були позитивними. Обидві сторони взаємно звинувачували одна одну за заподіяну шкоду. Тодішня польська влада засобами пропаґанди намагалася будь-що виправдати депортацію польських громадян української національності в рамках акції «Вісла», котрих представляли «націоналістами» і «бандитами». Саме це перешкоджало зближенню між поляками й українцями.
format	Article
author	Дрозд, Р.
author_facet	Дрозд, Р.
author_sort	Дрозд, Р.
title	Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.)
title_short	Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.)
title_full	Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.)
title_fullStr	Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.)
title_full_unstemmed	Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.)
title_sort	проблеми взаємовідносин поляків та українців у пнр (1947–1989 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Історичні студії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179241
citation_txt	Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.) / Р. Дрозд // Український історичний журнал. — 2018. — № 6. — С. 168-181. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT drozdr problemivzaêmovídnosinpolâkívtaukraíncívupnr19471989rr AT drozdr problemsofrelationsbetweenpolesandukrainiansinpolishpeoplesrepublic19471989
first_indexed	2025-11-29T02:03:34Z
last_indexed	2025-11-29T02:03:34Z
_version_	1850088446907908096
fulltext	Український історичний журнал. – 2018. – №6 Під час акції «Вісла» 1947 р. на західні й північні землі Польщі було депортовано близько 150 тис. громадян, переважно українців, яких розпо- рошували по польських селах1. Спочатку був наказ, щоб їх відсоток у на- селеному пункті не перевищував 10% від загальної кількості мешканців. Родини, які вважалися нелояльними, розселяли по польських селах, але не більше однієї2. Згодом виявилося, що кількість українських сімей була за- надто великою щодо переселенських можливостей органів влади. Відповідно до цього було змінено до 40% допустимe частку переселених українців, але із застереженням, щоб їх кількість у повіті не перевищувала 10%3. На прак- тиці це означало потребу проведення повторних переселень уже поселених родин4. Чому так відбувалося? Відповідь міститься в інструкції міністерства повернених земель від листопада 1947 р., де стверджувалося, що основна мета переселення поселенців – їх асиміляція в новому польському середови- щі. Тож потрібно докласти всіх зусиль, аби досягти цієї мети. Не вживати 1 Про долю переселених українців див.: Korzeniewska-Lasota A. Ukraińcy na Warmii i Mazurach w latach 1947–1970. – Olsztyn, 2007; Syrnyk J. Ludność ukraińska na Dolnym Śląsku (1945–1989). – Wrocław, 2007; Hałagida I. Ukraińcy na zachodnich i północnych ziemiach Polski 1947–1957. – Warszawa, 2002; Cyba W. Ludność ukraińska na Pomorzu Zachodnim w latach 1947– 1989. – Słupsk, 2010. 2 Archiwum Państwowe we Wrocławiu (далі – APWr). – UW. – Sygn.IX/270; Drozd R. Droga na zachód: Osadnictwo ludności ukraińskiej na ziemiach zachodnich i północnych Polski w ramach akcji «Wisła». – Warszawa, 1997. – S.116–117. 3 Archiwum Akt Nowych (далі – AAN). – MZO. – Sygn.784; Kurak J. Nad Bieszczadami słońce zgasło. – Warszawa, 2008. – S.45–46 (автор, зокрема, зазначає, що мешканців села Воля Мехова було розселено по 12 селах трьох ґмін Західного Помор’я). 4 APWr. – UW. – Sygn.VI/743; Archiwum Państwowe w Olsztynie (далі – APO). – UW. –Sygn.90. УДК 94(477)«1947–1989» рОман ДрОзД професор історії, завідувач кафедри східних студій, Поморська академія (Слупськ, Польща), roman.drozd@apsl.edu.pl ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПОЛЯКІВ ТА УКРАЇНЦІВ У ПНР (1947–1989 рр.) У 1947 р. польська комуністична влада здійснила акцію «Вісла», у результа- ті якої 150 тис. українців було розселено й розпорошено на західних і північ- них землях Польщі. Вони мали пристосуватися в новій не лише матеріаль- ній, а й суспільній реальності. До того ж мали відмінну від поляків оцінку польсько-українського конфлікту, почувалися скривдженими. Із цієї причини польсько-українські відносини не були позитивними. Обидві сторони взаємно звинувачували одна одну за заподіяну шкоду. Тодішня польська влада засобами пропаґанди намагалася будь-що виправдати депортацію польських громадян української національності в рамках акції «Вісла», котрих представляли «на- ціоналістами» і «бандитами». Саме це перешкоджало зближенню між поля- ками й українцями. Ключові слова: українці, поляки, діалог. Український історичний журнал. – 2018. – №6 169Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.) стосовно цих поселенців термін «українець». У випадку проникнення разом із поселенцями на «повернені землі» «інтеліґентського елементу» розміщува- ти його окремо й подалі від громад, де мешкають поселенці в рамках акції «Вісла»5. Основну мету останньої влада зазвичай приховувала, адже вона суперечила декларованим комуністами гаслам про «демократію», «дружбу народів» і т. ін. Тому справу подавали як результат ліквідації українського підпілля, скидаючи тим самим відповідальність за її проведення на самих українців. Це був спланований спосіб приховування здійсненого злочину6. У цьому дусі працювала комуністична пропаґанда впродовж усього періоду існування Польської Народної Республіки (ПНР). Загалом стосовно польсько-українського протистояння окресленого часу вийшли друком щонайменше 58 наукових і науково-популярних студій, 50 спогадів, 10 випусків із популярної серії «Бібліотека жовтого тиґра», а та- кож понад 60 романів. Серед них – найбільш популярні твори, які фаль- сифікують картину польсько-українського конфлікту: «Заграви в Бескидах» Я.Ґергарда і «Сліди рисячих кігтів» В.Жулкевської. Обидва цих твори були обов’язковими для вивчення у шкільній програмі. У подібному стилі напи- сано книжки Е.Пруса й А.Бати, які з’явилися наприкінці 1980-х рр., тобто в період занепаду «народної Польщі». Тут не лише оминалися незручні, а й виставлялися на перший план фальсифіковані та перекручені «факти». Так, замовчувалися епізоди вбивств українського населення солдатами, міліціо- нерами, функціонерами органів держбезпеки, учасниками польського під- пілля. Аналогічно відображено цю проблему в безлічі газетних, журнальних, наукових і науково-популярних статей, у радіо- й телевізійних програмах. На тему, окреслену в нашому дослідженні, знято щонайменше три худож- ніх фільми, з яких найвідоміший «Сержант Калень» режисури Петельських (екранізація «Заграви в Бескидах»), який неодноразово демонструвався під час «українських» різдвяних свят7. Ця художня стрічка «фіксувалася» в пам’яті також багатьма увіковіченнями, у тому числі монументами та мемо- ріальними дошками, присвяченими особам і місцям боротьби з Українською повстанською армією, а також найважливішим пам’ятником ґенералові К.Сверчевському («Вальтеру») в Яблонках. Слід визнати, що окремі нечис- ленні праці мали суто науковий характер, але були відомі лише вузькому колу читачів. Типовий приклад – студія Р.Тожецького «Українське питан- ня в політиці Третього Райху 1933–1945» (1972 р.). Слід також відзначити книжку А.Квілецького «Лемки: Проблема міґрації й асиміляції» (1974 р.), яка через цензуру з боку спецслужб упродовж кількох років не могла вийти друком. Згадаємо монографію А.Б.Щесняка і В.З.Шоти «Дорога в нікуди: Діяльність Організації українських націоналістів і її ліквідація в Польщі» (1973 р.)8, котру невдовзі після виходу вилучили з книгарень і публічних 5 AAN. – MZO. – Sygn.784. 6 Інститут національної пам’яті Польщі визнає акцію «Вісла» злочином комуністичного режиму. Своєю чергою М.Ольхава доводить, що це була етнічна чистка (див.: Olchawa A. Akcja «Wisła»: motywacje czystki etnicznej // Nowa Ukraina. – 2007. – №1/2. – S.43–49). 7 Olszański T.-A. Na drodze do pojednania // Res Publica. – 1988. – №11. – S.64. 8 Torzecki R. Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy 1933–1945. – Warszawa, 1972; Kwilecki A. Український історичний журнал. – 2018. – №6 170 Роман Дрозд бібліотек, адже окремі факти, уміщені в ній, суперечили насаджуваним «зго- ри» уявленням про УПА. Зображення польською пропаґандою українського націоналіста як «бан- дита» й «різуна», а українського національно-визвольного руху – як «про- фашистського», «пронімецького» зберігало та закріплювало у суспільстві почуття неприязні, а навіть ворожості до українців9. За результатами ста- тистичних замірів суспільної думки в Польщі початку 1990-х рр. 65% респон- дентів декларували саме таке ставлення до сусіднього народу. У дослідженні свідомо не використовувалося поняття «незалежна Україна» (адже це могло викликати позитивне сприйняття), котре замінили «самостійною». Фактично ці терміни тотожні, але у пропаґанді ця остання подавалася як антиполь- ська й антирадянська. Змальований неґативний образ стосувався здебіль- шого української спільноти в Польщі, яку звинувачували у співпраці з УПА. Трактування українців «націоналістами» означало водночас як «бандитів», «різунів», так і «ворогів» Польщі та поляків. На сторожі цього стояла не лише всеохоплююча цензура, а й спецслужби, котрі відстежували погляди, що не вписувалися в рамки офіційної політики та ідеології10. Комуністична пропаґанда потрапляла на сприятливий ґрунт. Її резуль- татом стало збереження неприязні до українців серед значної частини поль- ського суспільства. У декого вона зумовлювалася існуючими стереотипами, а в когось стала наслідком реальних кривд. Наявність живих свідків злочинів, здійснених українцями, додавала переконливості антиукраїнській пропаґан- ді польської влади. Ба більше, офіційно зображувана тенденційна картина польсько-українських відносин була цією групою сприйнята за дійсну, адже вписувалася в особисті переживання. Однак як і переважна більшість поль- ського суспільства ці люди нічого не знали про кривди, заподіяні українцям. Інформацію про це влада ретельно приховувала, засоби масової інформації замовчували, а історики в комплексних дослідженнях обходили своєю увагою. Тому факти, що подавались українцями, сприймалися з недовірою та навіть відкидалися як нібито неправдиві. Офіційно українців продовжували зобра- жувати «катами», натомість поляки поставали винятково «жертвами». Отже взаємне ставлення більшості поляків та українців у ПНР було неприязним, ворожим, особливо в перший період існування комуністично- го режиму. Наслідком акції «Вісла» стало те, що на західних і північних Łemkowie: Zagadnienie migracji i asymilacji. – Warszawa, 1974; Szcześniak A.B., Szota W.Z. Droga do nikąd: Działalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i jej likwidacja w Polsce. – Warszawa, 1973. 9 Див. також: Motyka G. W kręgu «Łun w Bieszczadach»: Szkice z najnowszej historii polskich Bieszczad. – Warszawa, 2009; Mędrzecki W. Obraz Ukraińca w polskim dialogu publicznym po drugiej wojnie światowej // Волинь і Холмщина 1939–1947 рр.: Польсько-українське протистояння та його відлуння: Дослідження, документи, спогади. – Л., 2003. – С.353–367. 10 Див.: Słabig A. Inwigilacja ludności ukraińskiej na Pomorzu zachodnim w latach 1947–1989 na podstawie dokumentów organów bezpieczeństwa // Aparat bezpieczeństwa Polski Ludowej wobec mniejszości narodowych i etnicznych oraz cudzoziemców / Pod red. J.Syrnyka. – Warszawa, 2009. – S.180–202; Służby Bezpieczeństwa Polski i Czechosłowacji wobec Ukraińców (1945–1989): Z warsztatów badawczych / Pod red. G.Motyki. – Warszawa, 2005; Hałagida I. Prowokacja «Zenona»: Geneza, przebieg i skutki operacji MBP o kryptonimie «C-1» przeciwko banderowskiej frakcji OUN i wywiadowi brytyjskiemu (1950–1954). – Warszawa, 2005. Український історичний журнал. – 2018. – №6 171Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.) землях Польщі поряд із переселеними зі східних воєводств поляками опи- нилися також українці. У багатьох випадках сусідом переселенця з «кресів» («кресов’яка») знову ставав українець, із чим спочатку було важко змири- тися. Звідси відомі випадки підпирання дверей, нічні чергування в поль- ських родинах, тримання «під рукою» сокир через побоювання українських нападів. Один із поселених українців влучно зауважив: «Ми боялися їх, а вони нас»11. Більшість українців проявляли неґативне ставлення до польського на- селення. Вони справедливо вважали себе скривдженими владою й жертвами польсько-українського конфлікту. В їхніх особистих переживаннях і у сус- пільній свідомості поляки виступали відповідальними за всі злочини. Вони були «катами», котрі позбавили життя їхніх близьких і знайомих, грабува- ли, ґвалтували жінок, а за допомогою депортації відібрали в них батьківську землю. В їхніх очах єдиною силою, яка захищала їх від польських нападів і виселення, була УПА. Про здійснені на Волині та Східній Галичині вбивства поляків на той час не було відомо, а інформація, що з’являлася від кресов’яків, відразу від- кидалася як прояв «антиукраїнської пропаґанди». Дійшло до двох повністю протилежних інтерпретацій польсько-українського конфлікту, в якому ви- нною за його кривавий перебіг звинувачували завжди іншу сторону. Якщо згадувалося про «акції» з протилежного боку, то завжди доводилося, що вони були «відплатою». До того ж в українській спільноті функціонував стереотип поляка як зарозумілої особи («пана»), «п’яниці» і «злодія». Умови й час проведення депортації призвели до того, що українське на- селення виявилося набагато біднішим від своїх польських сусідів12. А неґа- тивне ставлення з боку влади й місцевих мешканців-поляків сприяло тому, що на кожному кроці воно відчувало себе чужим. «Це населення – читаємо в довідці з Ґлоґовського повіту – на підставі даних самого переселення трактувалося місцевою владою як громадяни другого сорту і його проблеми свідомо відсувалися на другий план. Це призвело до того, що україн- ське населення, відчуваючи себе скривдженим через виселен- ня з батьківських земель, посилювало недовіру щодо влади й польського оточення та просто “замикалось у собі”»13. На ворожість і неприязнь із боку поляків українці відповідали анало- гічно, підтримуючи зв’язки передусім зі власною національною групою. 11 Докл. див.: Drozd R. Droga na zachód… – S.136–141. 12 APO. – KW PZPR. – Sygn.1141/2934; Wiszka E. Przesiedlenie Ukraińców do powiatu węgorzewskiego (1947–1948) // Litopys: Studia i materiały Ukraińskiego Towarzystwa Historycznego w Polsce. – 2012. – №2. – S.37–51; Drozd R. Ludność ukraińska w powiecie słupskim w latach 1947– 1952 // Ibid. – S.28–36; Idem. Społeczność ukraińska na ziemiach zachodnich i północnych Polski w latach 1947–2005 // Ziemie Odzyskane/Ziemie Zachodnie i Północne 1945–2005: 60 lat w granicach państwa polskiego / Pod red. A.Saksona. – Poznań, 2006. – S.398–403; Козак М. Гребенне в Другій світовій війні. – Перемишль, 2010. – С.172–173. 13 Archiwum Państwowe w Zielonej Górze (далі – APZG). – PWRN. – Sygn.577. Український історичний журнал. – 2018. – №6 172 Роман Дрозд Зовнішні контакти обмежували лише необхідним мінімумом14, часто прихо- вуючи при цьому своє національне походження15. Зрозуміло, що такий ізоля- ціонізм не сприяв налагодженню польсько-українського діалогу. По-перше, відсутність взаємних контактів унеможливлювала обмін поглядами на ті чи інші проблеми. Це призводило до того, що кожна зі сторін залишалася при власній інтерпретації подій. Молоде покоління поляків чи українців, успадковуючи стереотипи, нерідко ідеалізували свої погляди, перебільшую- чи при цьому відповідальність іншої сторони. Тож взаємна неприязнь, пере- шкоджаючи нормалізації стосунків, зберігалася й у наступні роки. По-друге, ізоляціонізм сприяв внутрішній інтеґрації українців16. Взаємні відвідини та підтримка, відзначення свят згідно з власними звичаями й обрядовістю, спі- ви, розмови рідною мовою створювали враження самоорганізації українців. Польська влада охарактеризувала це як «національно-культурне підпілля». Однак розпорошення, а також необхідність забезпечення побутових потреб змушували українців контактувати з польським оточенням. Не обійшлося при цьому без непорозумінь і дрібних конфліктів, але працевлаштування українців, заробітчанство в польських сусідів, участь у римо-католицьких бо- гослужіннях, а також у різного роду зібраннях сприяли взаємному знайом- ству та зближенню. Звичайно, усе це залежало від відкритості людей, рис їхнього характеру, глибини вкоріненості у свідомості відчуття кривди чи ке- рованості стереотипами. Загалом можна стверджувати, що найлегше процес зближення відбувався між українцями та поляками, котрі не були жертвами польсько-українського конфлікту17. У 1952 р. відбулися зміни в національній політиці Польщі, що позна- чилися стабілізацією становища українського населення на новому міс- ці проживання18. Одним з її елементів було започаткування української культурно-освітньої діяльності. Почали виникати гуртки навчання україн- ської мови, сільські читальні та аматорські колективи19. Органи влади до- зволили розвивати мережу православних парафій. Кульмінація припала на другу половину 1950-х рр. Українське суспільно-культурне товариство (УСКТ), що виникло 1956 р., узяло на себе роль головного організатора на- ціонального життя. Значно зросла кількість пунктів навчання української мови, виникли декілька початкових і середніх шкіл, розвився мистецький рух20. Дозволено також відправлення греко-католицьких богослужінь на базі 14 Kwilecki A. Zagadnienie stabilizacji Łemków na Ziemiach Zachodnich // Przegląd Zachodni. – 1966. – №6. – S.310; Hałagida I. Społeczna, kulturalna i oświatowa działalność Ukraińców w województwie gdańskim po 1945 r. // W starej i nowej ojczyźnie: Mniejszości narodowe w Gdańsku po drugiej wojnie światowej / Pod red. I.Hałagidy. – Gdańsk 1997. – S.69. 15 Archiwum Państwowe w Szczecinie (далі – APSz). – PWRN. – Sygn.13720. 16 Beba B. Kierunek przemian tożsamości kulturowej Ukraińców na Warmii i Mazurach // Tożsamość kulturowa społeczeństwa Warmii i Mazur / Pod red. B.Domagały, A.Saksona. – Olsztyn, 1998. – S.101. 17 Archiwum Państwowego w Koszalinie (далі – APK). – PWRN. – Sygn.4579. 18 APSz. – KW PZPR. – Sygn.36/XV/100. 19 Ibid. – PWRN. – Sygn.13716.; APO. – PWRN. – Sygn.444/WSW/753 (у цій справі міститься протокол і ухвалені резолюції). 20 Див.: Syrnyk J. Ukraińskie Towarzystwo Społeczno-Kulturalne (1956–1990). – Wrocław, 2008. Український історичний журнал. – 2018. – №6 173Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.) римо-католицької церкви21. Однак таким діям не передувала відповідна ін- формаційна політика. Тож нічого дивного, що вони були неґативно сприйня- ті польським суспільством. Мали місце численні напади на представників української спільноти. Про такі випадки повідомлялося у звітах органів вла- ди з територій, де мешкало українське населення. Так, 9 вересня 1956 р. у Лелькові (Браневський повіт) на обжинках виступив місцевий український хор. Незадоволення цим продемонстрували присутні там солдати, а також частина глядачів. Вони накинулися на українців, котрі, рятуючись, розбі- глися22. У с. Критно (Славенський повіт) армійський поручник з’явився на українському весіллі як непрошений гість і заборонив співати рідною мовою. Потім вийшов на подвір’я і зробив кілька пострілів із пістолета в бік гостей, розігнавши їх. У с. Ґозд (Кошалінський повіт) декілька поляків увірвалися вночі до помешкання українця й сильно побили його та дочку. На повідо- млення про цю подію міліціонер відповів, що він не має часу на такі справи23. До читальні УСКТ у Зеленій Ґурі ввірвалися члени місцевого спортклубу, повибивали шибки, побили одну людину24. Коли у хуліганській бійці на за- баві в Павлувку (Славенський повіт) загинув польський солдат, у цьому зви- нуватили українців. Кошалінське воєводство «кипіло» від обурення, мовляв українці «вбивають поляків». Повідомляла про це також місцева преса. До першого секретаря повітового комітету Польської об’єднаної робітничої пар- тії (ПОРП) у Славні навідалася делеґація місцевих поляків із вимогою «не- гайного знищення українців». Однак, як з’ясувало слідство, ані в бійці, ані у забаві жоден українець участі не брав25. Цей випадок викликав обурення ще й тому, що у засобах масової інформації не прозвучало справжніх відомостей про події. Щось схоже відбувалося на території Південно-Східної Польщі. Наприклад, у серпні 1956 р. у Грубешові місцеві поляки кілька разів пе- решкоджали богослужінням православних громад26. У серпні 1959 р. там дійшло до побиття дружини православного священика, а також антиукраїн- ської маніфестації27. У жовтні 1956 р. у Заблотті (Бельський повіт) підпали- ли будинки українських родин, які прибули із західних земель. Наступного місяця в тій самій місцевості було вбито українця, а його дружина через це вкоротила собі віку. На рубежі 1956–1957 рр. декілька разів здійснювалися напади на православного священика в Гороститі (Влодавський повіт), якому погрожували, змушуючи «забратися» з цих місць28. Правоохоронні органи іґ- норували такі правопорушення, що сприяло черговим інцидентам. Докази цьому знаходимо в документах міністерства державного контролю: 21 Див.: Hałagida I. „Szpieg Watykanu”: Kapłan greckokatolicki ks. Bazyli Hrynyk (1896– 1977). – Warszawa, 2008. 22 AAN. – Ud/sW. – Sygn.24/19. 23 APK. – PWRN. – Sygn.4586. 24 APZG. – PWRN. – Sygn.638. 25 APK. – PWRN. – Sygn.4594. 26 AAN. – Ud/sW. – Sygn.24/19. 27 Ibid. – Sygn.30/16. 28 Ibid. – Sygn.25/13. Український історичний журнал. – 2018. – №6 174 Роман Дрозд «Підтверджено, що місцеві органи, наприклад, у Ліському й Сяноцькому повітах, не роблять висновків стосовно фактів дискримінації за національністю. Немає реакції на скарги українського населення стосовно шовіністичної політики де- яких працівників національних рад. Наприклад, у Радимні й Сяноку низка функціонерів громадської міліції не реагували на факти побиття, стверджуючи, що “як буде більше випадків побиття українців, то це їх налякає аж до повернення”»29. Подібною була ситуація в Люблінському воєводстві, де частина функціо- нерів органів місцевої влади неприязно сприймала українське населення30. Диференційованим було ставлення до українців із боку римо-като- лицького духівництва. Воно не чинило перешкод для участі в римо-като- лицьких богослужіннях і користуванні священицькими послугами. Однак справжнє ставлення до греко-католицьких священиків проявлялося під час спроб відправляти літургію за східним обрядом. Частина ксьондзів позитив- но сприймала діяльність греко-католицьких парохів і їхніх вірних, а інші – ні31. Схожою ситуація була серед римо-католицьких ієрархів. Випливало це з факту, що єпископат не мав чітко сформульованої політики у цій сфері, а примас Авґуст Глонд і його наступник архієпископ Стефан Вишинський схилялися радше до стримування греко-католицьких священиків. Можливо, вони побоювалися, що відновлення діяльності католицької церкви східного обряду могло стати ще одним джерелом конфлікту, що вже визрівав між ри- мо-католицькою церквою й комуністичною владою. Лише в 1957 р. держава пішла на поступки та погодилася на греко-католицькі літургії в римо-ка- толицьких костелах. Так було започатковано процес відбудови греко-като- лицької церкви в Польщі. Звичайно, не обійшлося без перешкод. Частина римо-католицьких священиків продовжувала чинити опір. Вони замикали двері храмів, писали доноси на греко-католиків своєму керівництву й дер- жавним органам. Із кожним наступним десятиліттям відносини між поляками та україн- цями покращувалися. Щоправда, подеколи також доходило до проявів не- приязні, але вони вже не були такими небезпечними й масовими, як раніше. Стабілізація життя українського населення призводила до його більшої від- критості32. Налагоджувалися численні товариські контакти з поляками, які, своєю чергою, більше помічали в українцях нормальних людей, аніж «осіб із чорним піднебінням». Мистецьку діяльність уже не сприймали неґатив- но, навіть навпаки. Важливим чинником стало формування польсько-укра- їнських відносин новим поколінням поляків та українців, які були більш відкритими до іншої спільноти, ніж їхні батьки, але й у цих останніх «час 29 Ibid. – KC PZPR. – Sygn.237/XIV-146. 30 Archiwum Państwowego w Łodzi (далі – APL). – PWRN. – Sygn.257. 31 Див.: Документи з історії Української греко-католицької церкви в Польщі 1947–1960- х рр. (З архіву о. митрата Мирослава Ріпецького) / Упор. В.Лаба. – Л., 1996. – Док.12. – C.17; Дзюбина С. І стверди діло рук наших: Спогади. – Варшава, 1995. – С.115–121. 32 Archiwum Państwowe w Gdańsku. – KW PZPR. – Sygn.1871; Archiwum Państwowe w Warszawie. – PWRN. – Sygn.XVIII/287; APK. – PWRN. – Sygn.4592; APL. – PWRN. – Sygn.642; Archiwum Państwowe w Rzeszowie. – PWRN. – Sygn.10014; APO. – PWRN. – Sygn.444/WSW/763. Український історичний журнал. – 2018. – №6 175Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.) лікував рани» і їхня позиція (звичайно, не в усіх) зазнавала повільних змін. Українська інтеліґенція, яка народжувалася в той час і ставала дедалі чи- сельнішою, почала шукати порозуміння з польською. Звісно, ішлося про ту її частину, яка сприймала погляди Є.Ґедройця, визнаючи принцип, що «без вільної України не буде вільної Польщі». Сприятливий період настав у 1980-х рр., одночасно з утворенням неза- лежної профспілки «Солідарність». Тотальною критикою було охоплено не лише дотеперішню соціально-економічну політику влади, але також став- лення до національних меншин у ПНР. Зацікавлення національними відно- синами зростало, причому для багатьох поляків, вихованих на «Ґерековій»33 «морально-політичній єдності народу», стало повною несподіванкою те, що в Польщі є національні меншини. Почали з’являтися статті, в яких демонстру- вався новий погляд на питання національних відносин34. Кульмінаційним моментом було прийняття резолюції на І з’їзді «Солідарності», що стосувала- ся національних меншин. У документі стверджувалося: «Дбаючи про розвиток польської культури – відкритої до до- сягнень інших народів, висловлюємо волю проявити не мен- шу турботу про те, щоб польські громадяни, котрі належать до інших народів та етнічних груп – білоруси, цигани, греки, литовці, лемки, німці, українці, татари, євреї й інші націо- нальності – знайшли у спільній із поляками Вітчизні умови для вільного розвитку своєї культури та передачі її наступним поколінням»35. Ці декларації, а також відкритість до національних меншин в умовах загального політичного пробудження польського суспільства відбилися на ставленні до українців. Молодь та інтеліґенція включилися в опозиційну діяльність, інші бачили можливість покращення свого становища відповід- но до програми ПОРП, а ще хтось зайняв вичікувальну позицію. У рамках УСКТ почав вимальовуватися поділ на консерваторів (прихильників програ- ми польських комуністів) і радикалів (українців, які вимагали більш рішу- чих дій у боротьбі за свої права). Причому цей поділ значною мірою збігався з належністю до ПОРП, тому що більшість так званих «товаришів» належали до консерваторів. Активізація української спільноти, включно з діяльністю у «Со- лі дар ності», а також самостійність УСКТ не подобалися владі. Знову проти українців «викотили важку артилерію», звинувативши їх в «націо- налізмі». У листопаді 1980 р., виступаючи у сеймі, ґенерал В.Оліва ствер- джував, що поширюються антипольські «листівки з-під знаку українського 33 Едвард Ґерек (1913–2001 рр.) – польський політичний діяч, перший секретар ЦК ПОРП у 1970–1980 рр. (прим. ред.). 34 Див.: Tygodnik Solidarność. – 1981. – 12 czerwca; 14 sierpnia, 11 września; 23 września; Tygodnik Powszechny. – 1981. – 23 lipca, 15 listopada; 22 listopada. 35 Kuzio T. Między młotem a kowadłem – ukraińska mniejszość narodowa w Polsce // Kontakt. – 1985. – №1. – С.71. Український історичний журнал. – 2018. – №6 176 Роман Дрозд націоналістичного тризуба»36. Українська спільнота сприйняла це як про- вокацію влади. Так само, як арешт у 1981 р. американського соціолога укра- їнського походження Р.Лаби, котрий збирав інформацію для наукової праці про польських робітників. У пресі й на телебаченні його зобразили амери- канським шпигуном, але наступного після затримання дня він був звільне- ний і повернувся у США. Утім широку громадськість про це не повідомили. Своєю чергою, коли у серпні 1981 р. керівництво УСКТ, без відома польської влади, зустрілося з радянським послом у Варшаві, який мав пообіцяти до- помогу в реалізації низки завдань37, член політбюро А.Сівак на пленумі ЦК ПОРП назвав дії національних меншин створенням «п’ятої колони»38. Проти таких тверджень виступили навіть партійні діячі УСКТ у відкритому листі до А.Сівака, а також тижневик «Солідарність» та ін.39 Це було пози- тивно сприйнято українською спільнотою, що обіцяло добрі перспективи по- дальшому польсько-українському діалогу. Однак контакти було перервано запровадженням у ПНР воєнного ста- ну. І все ж зацікавленість національними меншинами не зменшувала- ся. В опозиційних виданнях часто писалося про необхідність примирення з українцями, зверталася увага читачів на їх дискримінацію в «народній Польщі», указувалося, наскільки це було можливо, на об’єктивні причини польсько-українського конфлікту40. Значні заслуги тут мали такі журнали, як «Зустрічі», «Табір», «Нова коаліція», «АБЦ», «Міжмор’я», леґальні като- лицькі часописи «Загальний тижневик», «Знак», «Зв’язок», а також паризька «Культура»41. Особливу роль відіграла книжка Б.Скарадзінського (псевдо- нім «Казимир Підляський») «Білоруси, литовці, українці: Наші вороги чи брати?» (перше видання 1983 р.), в якій полякам пояснювалася необхідність зміни попереднього підходу до національних меншин42. Відповіддю влади на ці публікації стали видані великими тиражами студії авторства Е.Пруса й А.Бати43. Спробою української реакції на тодішню пропаґанду була орга- нізація керівництвом УСКТ у 1985 р. в Любліні наукової конференції на тему «Участь українців у боротьбі з гітлерівським фашизмом і їх внесок у зміцнення народної влади». Виголошені на заході реферати присвячувалися участі українців у боротьбі з нацистською Німеччиною на різних фронтах 36 Trybuna Ludu. –1980. – 23 listopada; Трухан М. Українці в Польщі після Другої світової війни 1944–1984. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1990. – С.206. 37 Дробник В. Українська меншість у післявоєнній Польщі // Сучасність. – 1986. – №10. – С.77. 38 Trybuna Ludu. – 1981. – 12 sierpnia. 39 Solidarność. – 1981. – 11 września; Дробник В. Українська меншість... – С.77. 40 Див.: Kuzio T. Opozycja polska a kwestia ukraińska (1982–1987) // Suczastnist’. – 1989. – №3/4. –S.265–302. 41 Ґеник М. Політичні аспекти польсько-українського примирення (1945–1991 рр.) // З історії українсько-польських відносин другої половини XIX – початку XXI ст. / Ред. П.С.Федорчак. – Івано-Франківськ, 2011. – С.203–209. 42 Czech M. Kwestia ukraińska w III Rzeczypospolitej // Ukraińcy w Polsce 1989–1993: Kalendarium. Dokumenty. Informacje / Pod red. M.Czecha. – S.269–270 (передрук із: Zeszyty Historyczne (Paryż). – 1993. – №103). 43 Lewicki P. Wychodzenie Ukraińców z getta PRL // Problemy Ukraińców w Polsce po wysiedleńczej akcji „Wisła” 1947 r. / Pod red. W.Mokrego. – Kraków, 1997. – S.228–229. Український історичний журнал. – 2018. – №6 177Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.) Другої світової війни, їх внеску в рух опору, у перемогу над німецькими за- гарбниками. Матеріали цієї конференції з’явилися друком лише в 1987 р. у форматі брошури, причому дуже невеликим накладом44. Щоразу більше зацікавлення українською проблематикою проявляли академічні осеред- ки. Організовувалися культурні заходи й наукові сесії, особливо у Ґданську, Кракові, Любліні45. У 1989 р. український діаспорний часопис «Сучасність» провів опитування серед польських опозиційних організацій, відомих публі- цистів і редакцій національних та еміґраційних журналів. Одне з питань звучало так: «Чи як поляки ми повинні бути зацікавлені в полонізації україн- ців, котрі мешкають у Польщі? Чи ця проблема має значення, чи збереження ними власної національної свідомості важливе також для нас, а отже ми по- винні допомагати їм у національній діяльності? А можливо й у політичній?». У всіх надісланих відповідях було відкинуто полонізацію. Красномовним було висловлювання редактора паризької «Культури» Є.Ґедройця, який стверджував: «Усі акції в напрямку полонізації українців, на мою думку, є шкідливими. Потрібно підтримувати все, щоб розвивати національну сві- домість серед української меншини. Нормалізація стосунків у цій ділянці може лише полегшити нормалізацію стосунків між нами в майбутньому»46. Також українська інтеліґенція і студенти працювали в напрямку подаль- шого ведення діалогу. У липні 1983 р. виникла організація греко-католиць- ких мирян – Церковне братство св. Володимира, а у грудні 1983 р. з’явився перший номер газети «Листок мирян», в якому обговорювалося релігійне життя українців у Польщі. При Об’єднанні польських студентів сформувала- ся Всепольська рада культури студентів національних меншин, із потужною секцією української культури, котра видавала власний журнал під назвою «Зустрічі» – у виданні порушувалися найсуттєвіші проблеми, що стосувалися життя українських студентів, а також їхніх стосунків із польськими ровес- никами. Проводилися культурні заходи, огляди студентської творчості на- ціональних меншин, науково-популярні сесії, мистецькі майстерні. Власне студенти були головними організаторами щорічних мистецьких ярмарків у Ґданську, а також щорічного неофіційного пробігу «Карпати», який відбував- ся з 1970-х рр. Клімат для налагодження співпраці став сприятливим. Отже нічого див- ного, що частина українців, особливо інтеліґенція, активно включилися в політичні події. Сприяло цьому також зближення між римо- та греко-като- лицькими церквами. Свою роль відіграли прихильність папи Івана Павла ІІ, яку він завжди проявляв під час паломництв до Польщі, зустрічаючись із греко-католиками, а також зміни, що відбувалися у СРСР і виражалися в пом’якшенні політики щодо нелеґальної там греко-католицької церкви (сво- єю чергою, це впливало на позицію польської влади). Важливим фактором 44 Udział Ukraińców w walce z hitlerowskim faszyzmem i ich wkład w utrwalenie władzy ludowej / Pod red. M.Roszczenki. – Lublin, 1987. 45 Див.: Tyma P. „Nowa” kultura ukraińska w Polsce w latach osiemdziesiątych i dziewięćdziesiątych // Polska – Ukraina, spotkanie kultur / Pod red. T.Stegnera. – Gdańsk, 1997. – S.126–135. 46 Kuzio T. Opozycja polska a kwestia ukraińska (1982–1987). – S.303–339. Український історичний журнал. – 2018. – №6 178 Роман Дрозд була дедалі зростаюча прихильність до греко-католиків серед єпископату, духівництва та загалу віруючих у Польщі. Яскравим свідченням стали що- річні паломництва греко-католиків на Ясну Ґуру, що відбувалися з 1982 р., а також літургія примирення за участі священиків і віруючих обох обрядів, яка відбулася 3 червня 1984 р. у Подкові-Лесній. 8, 17 жовтня 1987 р. мали місце римські зустрічі польських та українських єпископів, на яких глава гре- ко-католиків кардинал Мирослав-Іван Любачівський і примас Юзеф Ґлемп у рамках примирення виголосили слова «вибачаємо і просимо вибачення»47. Справжнім переломом у цьому контексті стало відзначення тисячоліття хре- щення Русі-України в 1988 р. на Ясній Ґурі за участі греко-католицької іє- рархії із Заходу та України на чолі з кардиналом М.-І.Любачівським, а також єпископату Польщі під проводом примаса Ю.Ґлемпа. Більшість греко-католи- ків уважала, що з цієї нагоди папа призначить для них єпископа. Однак лише зміни, що наступили в Польщі 1989 р., дозволили здійснити їхні очікування. У жовтні 1988 р. група інтелектуалів, що представляли національні меншини: професор М.Лесів, доктор В.Мокрий, доцент С.Козак (від україн- ців), доктор Є.Туронек (від білорусів) і доктор Б.Маковський (від литовців), звернулася з листом до Л.Валенси з проханням внесення в порядок денний дискусій на «круглому столі» відповідну проблематику. Тут серед іншого про- звучала вимога зміни способу подання національних меншин, їхньої куль- тури й історії в польських засобах масової інформації, який досі спирався на суто неґативні стереотипи48. 18 грудня 1988 р. у Варшаві в костелі Божого Милосердя відбулася зустріч групи інтелектуалів і діячів «Солідарності», за- прошених Л.Валенсою. Тоді було створено громадський комітет при голові цієї незалежної профспілки, у рамках якого працювали 15 комісій, у тому числі під керівництвом доктора М.Едельмана – співпраці з національними меншинами. 15 січня 1989 р. на її вступному засіданні білоруську сторону представляли С.Янович і Є.Ваппа, литовську – Б.Маковський, а українську – В.Мокрий49. 27 січня ця комісія розробила проект документа громадського комітету під назвою «Про потреби національних меншин у Польщі», в якому висловлювалася за широкі права для національних меншин, а також ви- магала впровадження у шкільні навчальні програми курсів про культуру й історію білорусів, литовців, українців, євреїв та ознайомлення поляків у засобах масової інформації з культурою цих народів. Комісія зажадала, щоб влада ПНР визнала незаконною депортацію українського населення в рам- ках акції «Вісла» та не чинила «жодних перешкод можливому поверненню виселених осіб і їхніх родин на давні рідні землі, ані розслідуванню обґрун- тованих матеріальних претензій на загальних засадах»50. 27 квітня 1989 р. голова «Солідарності» Л.Валенса звернувся з листом до виборців у справі національних і конфесійних меншин. У ньому він закли- кав поважати їхні права, наголошував, що вони живуть серед поляків 47 Див.: Znak. – 1988. – №4. – S.29–37. 48 Ukraińcy w Polsce 1989–1993... – S.73–74. 49 Ibid. – S.8–9. 50 Ibid. – S.75–76. Український історичний журнал. – 2018. – №6 179Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.) «найчастіше з діда-прадіда, зазнаючи тих самих тягарів. Ма- ють схожі на наші страхи й надії. Із тією тільки різницею, що мають специфічні турботи: про збереження в польському ото- ченні власної релігійної й національної ідентичності, про свою культуру, школи і святині. Про свою гідність без “переодяган- ня” в поляків, про виховання для власної нації та церков своїх дітей. […] Було в нашій спільній історії багато конфліктів і взаємних кривд. На жаль, живуть вони й до сьогодні. Однак, не дозвольмо, щоб ці почуття та “доводи” взяли гору над при- миренням – у таку важливу хвилину. Також не дозвольмо нікому на цьому грати»51. 21 травня 1989 р. з’явилася стаття К.Козловського, в якій дуже критич- но оцінювалася акція «Вісла», визнавалася однією з небагатьох подій у но- вітній історії Польщі, що була «так глибоко й різнопланово сфальшована»52. Цей допис, як і діяльність демократичної опозиції, позитивно сприйняла українська спільнота. Тоді вірилось у можливість покращення свого стано- вища та виправлення заподіяних кривд. Підсумовуючи, маємо констатувати, що ставлення польського суспіль- ства до української меншини в перші роки після акції «Вісла» було переваж- но неґативним, навіть ворожим. Конфлікт періоду війни та повоєнних років поглибив взаємну неприязнь обох народів. Боротьба українців за створення власної держави, а у випадку поляків – за відновлення незалежності в кор- донах 1921 р. завершилися невдачею. Суверенна Україна так і не відбулася, а Польща в нових кордонах потрапила у залежність від Кремля. Полякам та українцям залишилася тільки кривда, провину за яку покладали на іншу сторону. На Волині та Східній Галичині було вбито значно більше поляків, ніж українців, натомість на території сучасної Польщі більше українців мали втратити життя. Дослідження у цій сфері тривають. Кремль, реалізу- ючи свою імперіалістичну політику, здійснив трансфер польського й україн- ського населення в 1944–1946 рр., щоб надати новому польсько-радянському кордону етнічного характеру. Українську людність, яка уникнула виселення в радянську Україну, комуністична влада вирішила депортувати на західні й північні землі Польщі в рамках акції «Вісла». Офіційна пропаґанда ПНР до 1989 р. намагалася виправдати ті події та застосування принципу колек- тивної відповідальності, покладаючи провину винятково на самих українців. Тож цілком закономірно, що між поляками й українцями в Польщі зберіга- лася неприязнь, виражаючись у конфліктах на національному ґрунті. Лише взаємні контакти в повсякденному житті допомагали долати неґативні сте- реотипи. Поступово відносини почали покращуватися, що проявлялося в укладенні мішаних польсько-українських шлюбів, спочатку нечисленних, а тепер доволі поширених. 51 Ibid. – S.76–77. 52 Tygodnik Powszechny. – 1989. – 21 maja. Український історичний журнал. – 2018. – №6 180 Роман Дрозд REFERENCES 1. Beba, B. (1998). Kierunek przemian tożsamości kulturowej Ukraińców na Warmii i Mazurach. Tożsamość kulturowa społeczeństwa Warmii i Mazur. Pod red. B.Domagały i A.Saksona. Olsztyn. [in Polish]. 2. Chekh, M. Kwestia ukraińska w III Rzeczypospolitej. Ukraińcy w Polsce 1989–1993. Kalendarium. Dokumenty. Informacje. Red. M.Chekh. Warszawa. [in Polish]. 3. Cyba, W. (2010). Ludność ukraińska na Pomorzu Zachodnim w latach 1947–1989. Słupsk. [in Polish]. 4. Drobnyk, V. (1986). Ukrains’ka menshist’ u pisliavoiennii Pol’shchi. Suchasnist’, 10. [in Ukrainian]. 5. Drozd, R. (1997). Droga na zachód: Osadnictwo ludności ukraińskiej na ziemiach za- chodnich i północnych Polski w ramach akcji „Wisła”. Warszawa. [in Polish]. 6. Drozd, R. (2012). Ludność ukraińska w powiecie słupskim w latach 1947–1952. Litopys: Studia i materiały Ukraińskiego Towarzystwa Historycznego w Polsce, 2. [in Polish]. 7. Drozd, R. (2006). Społeczność ukraińska na ziemiach zachodnich i północnych Polski w latach 1947–2005. Ziemie Odzyskane/Ziemie Zachodnie i Północne 1945–2005: 60 lat w granicach państwa polskiego. Pod red. A.Saksona. Poznań. [in Polish]. 8. Dziubyna, S. (1995). I stwerdy dilo ruk nashykh: Spohady. Warszawa. [in Ukrainian]. 9. Genyk, M. (2011). Politychni aspekty pol’s’ko-ukrains’koho prymyrennia (1945– 1991 rr.). Z istorii ukrains’ko-pol’s’kykh vidnosyn druhoi polovyny XIX – pochatku XXI st. Red. P.S.Fedorchak. Ivano-Frankivsk. [in Ukrainian]. 10. Hałagida, I. (2005). Prowokacja «Zenona»: Geneza, przebieg i skutki operacji MBP o kryptonimie «C-1» przeciwko banderowskiej frakcji OUN i wywiadowi brytyjskiemu (1950–1954). Warszawa. [in Polish]. 11. Hałagida, I. (1997). Społeczna, kulturalna i oświatowa działalność Ukraińców w województwie gdańskim po 1945 r. W starej i nowej ojczyźnie: Mniejszości narodowe w Gdańsku po drugiej wojnie światowej. Gdańsk. [in Polish]. 12. Hałagida, I. (2008). „Szpieg Watykanu”: Kapłan greckokatolicki ks. Bazyli Hrynyk (1896–1977). Warszawa. [in Polish]. 13. Hałagida, I. (2002). Ukraińcy na zachodnich i północnych ziemiach Polski 1947–1957. Warszawa. [in Polish]. 14. Korzeniewska-Lasota, A. (2007). Ukraińcy na Warmii i Mazurach w latach 1947– 1970. Olsztyn. [in Polish]. 15. Kozak, M. (2010). Hrebenne v druhii svitovii viini. Peremyshl. [in Ukrainian]. 16. Kurak, J. (2008). Nad Bieszczadami słońce zgasło. Warszawa. [in Polish]. 17. Kuzio, T. (1985). Między młotem a kowadłem – ukraińska mniejszość narodowa w Polsce. Kontakt, 1. [in Polish]. 18. Kuzio, T. (1989). Opozycja polska a kwestia ukraińska (1982–1987). Suchastnist, 3/4. [in Polish]. 19. Kwilecki, A. (1974). Łemkowie: Zagadnienie migracji i asymilacji. Warszawa. [in Polish]. 20. Kwilecki, A. (1966). Zagadnienie stabilizacji Łemków na Ziemiach Zachodnich. Przegląd Zachodni, 6. [in Polish]. 21. Lewicki, P. (1997). Wychodzenie Ukraińców z getta PRL. Problemy Ukraińców w Polsce po wysiedleńczej akcji „Wisła” 1947 roku. Pod red. W.Mokrego. Kraków. [in Polish]. 22. Medrzecki, W. (2003). Obraz Ukraińca w polskim dialogu publicznym po drugiej woj- nie światowej. Volyn’ i Kholmshchyna 1939–1947 rr. Pol’s’ko-ukrains’ke protystoiannia ta yoho vidlunnia: Doslidzhennia, dokumenty, spohady. Lviv. [in Polish]. 23. Motyka, G. (2009). W kręgu „Łun w Bieszczadach”: Szkice z najnowszej historii pol- skich Bieszczad. Warszawa. [in Polish]. 24. Olсhawa, A. (2007). Akcja „Wisła”: motywacje czystki etnicznej. Nowa Ukraina, 1/2. [in Polish]. Український історичний журнал. – 2018. – №6 181Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.) 25. Olshański T.-A. (1988). Na drodze do pojednania. Res Publica, 11. [in Polish]. 26. Szcześniak, A.B., Szota, W.Z. (1973). Droga do nikąd: Działalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i jej likwidacja w Polsce. Warszawa. [in Polish]. 27. Slabig, A. (2009). Inwigilacja ludności ukraińskiej na Pomorzu zachodnim w latach 1947–1989 na podstawie dokumentów organów bezpieczeństwa. Aparat bezpieczeństwa Polski Ludowej wobec mniejszości narodowych i etnicznych oraz cudzoziemców. Pod red. J.Syrnyka. Warszawa. [in Polish]. 28. Syrnyk, J. (2007). Ludność ukraińska na Dolnym Śląsku (1945–1989). Wrocław. [in Polish]. 29. Syrnyk, J. (2008). Ukraińskie Towarzystwo Społeczno-Kulturalne (1956–1990). Wrocław. [in Polish]. 30. Wishka, E. (2012). Przesiedlenie Ukraińców do powiatu węgorzewskiego (1947–1948). Litopys: Studia i materiały Ukraińskiego Towarzystwa Historycznego w Polsce, 2. [in Polish]. 31. Torzecki, R. (1972). Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy 1933–1945. Warszawa. [in Polish]. 32. Trukhan, М. (1990). Ukraintsi v Polshchi pisla Druhoi svitovoi viiny 1944–1984. New York; Paryzh; Sidnei; Toronto. [in Ukrainian]. 33. Tyma, P. (1997). „Nowa” kultura ukraińska w Polsce w latach osiemdziesiątych i dziewięćdziesiątych. Polska – Ukraina, spotkanie kultur. Pod red. T.Stegnera. Gdańsk. [in Polish]. rOman DrOzD History Professor, Head of the Eastern Studies Faculty, Pomeranian University (Słupsk, Poland), roman.drozd@apsl.edu.pl PROBLEMS OF RELATIONS BETWEEN POLES AND UKRAINIANS IN POLISH PEOPLE’S REPUBLIC (1947–1989) In 1947, the Polish communist authorities carried out "Vistula Action". As a result, 150 000 Ukrainians were dispersed through the western and northern part of Poland. They had to adapt themselves to the new material and social reality. Furthermore, the Ukrainian assessment of Polish-Ukrainian conflict differed from the Polish. Ukrainians felt the pain. Thus, the Polish-Ukrainian relations were inopportune. Both sides mutually blamed each other. The above mentioned relations were not mitigated by current Polish authorities. During the process of propaganda they tried to justify the deportation of Polish citizens of Ukrainian nationality. That is why they were introduced as nationalists and bandits what hindered the rapprochement between Poles and Ukrainians. Keywords: Ukrainians, Poles, dialogue.

Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge