Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
Правове становище міщан Волині ранньомодерної доби передбачало як певні права, так і обов’язки. До перших відносимо право обирати й бути обраними до органів міської влади, право вільного вибору професійних занять та придбання нерухомості в місті. До обов’язків належали сплата податків і виконання...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 2019 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179255 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст. / А. Заяць // Український історичний журнал. — 2019. — № 1. — С. 25-53. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179255 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Заяць, А. 2021-04-18T09:33:07Z 2021-04-18T09:33:07Z 2019 Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст. / А. Заяць // Український історичний журнал. — 2019. — № 1. — С. 25-53. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179255 94:352.07(477.82):342.71/.73]«15/165» Правове становище міщан Волині ранньомодерної доби передбачало як певні права, так і обов’язки. До перших відносимо право обирати й бути обраними до органів міської влади, право вільного вибору професійних занять та придбання нерухомості в місті. До обов’язків належали сплата податків і виконання повинностей. Основні засади правового становища міщан містилися у привілеях – як локаційних, так і окремих наданнях прав та вольностей міщанам. Найбільш докладно їх було виписано у привілеях, наданих власниками міст. З’ясовано, що рівень юридичних свобод міщан залежав від того, чи були міста привілейованими, тобто наділеними маґдебурзьким правом, або ж непривілейованими, а також від майнової їх належності – королівські чи приватні. Зростання ролі міст у житті держави сприяло тому, що на законодавчому рівні ними щораз більше цікавилася центральна влада. Правове становище міщан проаналізовано за трьома параметрами: громадсько-політичні права, соціально-економічні права, право на утворення громадських організацій. Окрім того, міщани виконували обов’язки: грошові, натуральні, відробіткові. Міщани приватних міст уважалися підданими своїх власників. Прийняття до міського права вдалося простежити в Луцьку, хоча, очевидно, що його застосовували ще у Володимирі та Кременці. This article deals with the legal status of Volynian burghers in the early modern period. It meant both certain rights and responsibilities. The first item is the right to elect and to be elected to the city authorities, the right to choose of professional occupations and to buy property in the city. Their obligations were to pay taxes and to perform duties. The basic principles of the legal status of the burghers were contained in the privileges – both the location documents, and the separate charters for the rights and liberties to the burghers. In the most detail they were written out in the privileges granted by the owners of cities. It is investigated that the level of legal liberties of the burghers depended on whether these cities were privileged, i.e. endowed with Magdeburg law, or unprivileged and also it depended on the property type, that is, whether they were royal or private. The growth of the role of cities in the life of the state contributed to the fact that at the legislative level they increasingly attracted attention of the central government. The legal position of the burghers is analyzed in three dimensions: socio-political rights, socio-economic rights and rights to establish public organizations. In addition, the burghers were obliged to carry out some duties. The burghers of private-owned cities were considered subjects of their owners. The acquisition of urban citizenship was found out in Lutsk, but probably, it was also used in Volodymyr and Kremenets. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст. The Legal Status of Volynian Burghers in the 16th and the First Half of 17th Centuries Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст. |
| spellingShingle |
Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст. Заяць, А. Історичні студії |
| title_short |
Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст. |
| title_full |
Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст. |
| title_fullStr |
Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст. |
| title_full_unstemmed |
Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст. |
| title_sort |
правове становище волинських міщан у xvi – першій половині xvii ст. |
| author |
Заяць, А. |
| author_facet |
Заяць, А. |
| topic |
Історичні студії |
| topic_facet |
Історичні студії |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Legal Status of Volynian Burghers in the 16th and the First Half of 17th Centuries |
| description |
Правове становище міщан Волині ранньомодерної доби передбачало як певні
права, так і обов’язки. До перших відносимо право обирати й бути обраними
до органів міської влади, право вільного вибору професійних занять та придбання нерухомості в місті. До обов’язків належали сплата податків і виконання повинностей. Основні засади правового становища міщан містилися
у привілеях – як локаційних, так і окремих наданнях прав та вольностей міщанам. Найбільш докладно їх було виписано у привілеях, наданих власниками міст. З’ясовано, що рівень юридичних свобод міщан залежав від того, чи
були міста привілейованими, тобто наділеними маґдебурзьким правом, або
ж непривілейованими, а також від майнової їх належності – королівські чи
приватні. Зростання ролі міст у житті держави сприяло тому, що на законодавчому рівні ними щораз більше цікавилася центральна влада. Правове
становище міщан проаналізовано за трьома параметрами: громадсько-політичні права, соціально-економічні права, право на утворення громадських організацій. Окрім того, міщани виконували обов’язки: грошові, натуральні,
відробіткові. Міщани приватних міст уважалися підданими своїх власників.
Прийняття до міського права вдалося простежити в Луцьку, хоча, очевидно, що його застосовували ще у Володимирі та Кременці.
This article deals with the legal status of Volynian burghers in the early modern
period. It meant both certain rights and responsibilities. The first item is the right
to elect and to be elected to the city authorities, the right to choose of professional
occupations and to buy property in the city. Their obligations were to pay taxes
and to perform duties. The basic principles of the legal status of the burghers were
contained in the privileges – both the location documents, and the separate charters
for the rights and liberties to the burghers. In the most detail they were written out
in the privileges granted by the owners of cities. It is investigated that the level of
legal liberties of the burghers depended on whether these cities were privileged, i.e.
endowed with Magdeburg law, or unprivileged and also it depended on the property
type, that is, whether they were royal or private. The growth of the role of cities in the
life of the state contributed to the fact that at the legislative level they increasingly
attracted attention of the central government. The legal position of the burghers is
analyzed in three dimensions: socio-political rights, socio-economic rights and rights
to establish public organizations. In addition, the burghers were obliged to carry out
some duties. The burghers of private-owned cities were considered subjects of their
owners. The acquisition of urban citizenship was found out in Lutsk, but probably, it
was also used in Volodymyr and Kremenets.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179255 |
| citation_txt |
Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст. / А. Заяць // Український історичний журнал. — 2019. — № 1. — С. 25-53. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zaâcʹa pravovestanoviŝevolinsʹkihmíŝanuxviperšíipoloviníxviist AT zaâcʹa thelegalstatusofvolynianburghersinthe16thandthefirsthalfof17thcenturies |
| first_indexed |
2025-11-25T10:47:48Z |
| last_indexed |
2025-11-25T10:47:48Z |
| _version_ |
1850510473540141056 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2019. – №1
Правовий статус і проблема міського громадянства міщан Волині ран-
ньомодерної доби недостатньо вивчені в українській історіографії. Правове
становище міщан частково у своїх працях досліджували М.Грушевський,
П.Сас, В.Щербак, А.Заяць1. Натомість проблема міського громадянства (тоб-
то прийняття до міського права) стосовно волинських міст взагалі випала
з поля зору істориків. Правове становище передбачало комплекс як прав,
так і обов’язків міщан. До основних прав належали право обирати й бути
обраними до органів міської влади, право повноцінно займатися господар-
ською діяльністю (найперше торговельною та ремісничою), право володіти
1 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.5. – К., 1994. – С.222–287, 342–355; Сас П.М.
Феодальные города Украины в конце XV–60-х гг. XVI в. – К., 1989. – С.153–162; Щербак В.О.
Соціальне та правове становище міщанства Правобережної України // Історичні дослідження:
Вітчизняна історія. – Вип.15. – К., 1989. – С.21–25; Заяць А. Правове становище міщан
Правобережної України в XVI – першій половині XVII ст. // Ефективність державного
управління: Зб. наук. пр. Львівського регіонального інституту державного управління
Національної академії державного управління при Президентові України. – Вип.23. – Л.,
2010. – С.149–157; Його ж. Міщани поміж литовськими статутами і практикою життя // Соціум:
Альманах соціальної історії. – Вип.9. – К., 2010. – С.9–19.
УДК 94:352.07(477.82):342.71/.73]«15/165»
андРій Заяць
кандидат історичних наук, доцент,
доцент кафедри давньої історії України та архівознавства,
Львівський національний університет ім. І.Франка
(Львів, Україна), andrij_zajac@yahoo.com
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ВОЛИНСЬКИХ МІЩАН
У XVI – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.
Правове становище міщан Волині ранньомодерної доби передбачало як певні
права, так і обов’язки. До перших відносимо право обирати й бути обраними
до органів міської влади, право вільного вибору професійних занять та при-
дбання нерухомості в місті. До обов’язків належали сплата податків і ви-
конання повинностей. Основні засади правового становища міщан містилися
у привілеях – як локаційних, так і окремих наданнях прав та вольностей мі-
щанам. Найбільш докладно їх було виписано у привілеях, наданих власника-
ми міст. З’ясовано, що рівень юридичних свобод міщан залежав від того, чи
були міста привілейованими, тобто наділеними маґдебурзьким правом, або
ж непривілейованими, а також від майнової їх належності – королівські чи
приватні. Зростання ролі міст у житті держави сприяло тому, що на за-
конодавчому рівні ними щораз більше цікавилася центральна влада. Правове
становище міщан проаналізовано за трьома параметрами: громадсько-по-
літичні права, соціально-економічні права, право на утворення громадських
організацій. Окрім того, міщани виконували обов’язки: грошові, натуральні,
відробіткові. Міщани приватних міст уважалися підданими своїх власників.
Прийняття до міського права вдалося простежити в Луцьку, хоча, очевидно,
що його застосовували ще у Володимирі та Кременці.
Ключові слова: Волинь, місто, міщани, правове становище міщан, міське гро-
мадянство.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
26 Андрій Заяць
нерухомістю в місті. Щодо обов’язків міщан, то це найперше сплата податків
і виконання повинностей.
Міщанами на Волині вважалися більшість мешканців міст. Правове
становище їх не було однаковим у різних реґіонах Великого князівства
Литовського, а далі – Речі Посполитої, та в межах окремих земель/воє-
водств. Важливою була також майнова належність (приватні або королів-
ські) міських поселень. Заснування міст на території Волині мало певні
особливості. На відміну від Корони Польської, зокрема Руського, Белзького
та Подільського воєводств, де передбачалося автоматичне надання міща-
нам маґдебурзького права, на теренах Волині, Київщини, Брацлавщини,
які до Люблінської унії входили до складу Великого князівства Литовського,
так було далеко не завжди2. В окремих випадках акт на заснування місько-
го поселення містив відразу норму про надання «маґдебурґії» (так званий
локаційно-маґдебурзький привілей – за класифікацією М.Ковальського),
однак ціла низка привілеїв давали право засновувати місто без надан-
ня самоврядування. Цей фактор був базовим для юридичного становища
міщан, позаяк виразно поділяв міста (а з ними – міщанство) на привіле-
йовані, тобто такі, що були наділені маґдебурзьким правом, і непривілейо-
вані – котрі його не отримали. Слід зазначити, що в подальшому частина
непривілейованих міст усе ж отримала таке право, а отже – стали приві-
лейованими. За даними автора близько 85% волинських міст були наді-
лені маґдебурзьким правом3. Великокнязівські/королівські міста Волині
практично всі були привілейованими, чого не можна сказати про міста
Київщини і Брацлавщини.
Певна різниця була й серед привілейованих міст – це залежало від того,
яким було місто за правом власності: великокнязівським/королівським чи
приватним (маґнатським, церковним/костельним). Обсяг прав і привілеїв,
наданий великим князем/королем, був зазвичай більшим та, що важливо,
стабільнішим. Дуже рідко король робив корективи в бік їх зменшення чи зо-
всім ліквідовував їх. Натомість привілеї, надані міщанам їхніми приватни-
ми власниками, були більш гнучкими та цілком залежали від волі маґнатів.
Міста цікавили шляхту передовсім із мотивів прагматичних, економічних.
Навіть якщо на повітових сеймиках шляхта й боронила інтереси міст, то зде-
більшого переслідуючи власні інтереси. Слушно зазначив П.Кулаковський:
«[…] якщо до інструкцій (сеймикових ухвал – А.З.) і потрапля-
ли прохання щодо міст, то вони насамперед відповідали ін-
тересам їхніх власників, передбачаючи збільшення прибутків
шляхом влаштування митниць, проведення ярмарків і торгів,
звільнення від сплати податків до скарбниці [...]. Прохання
2 Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в ХVІ – першій половині ХVІІ ст. – Л., 2003. –
С.91–105; Білоус Н. Приватні міста Київського воєводства в першій половині XVII ст.: кількість,
особливості розвитку та функціонування // Україна в Центрально-Східній Європі. – Вип.15. –
К., 2015. – С.125–141.
3 Zajac A. Miasta prywatne Wołynia w XVI i pierwszej połowie XVII wieku: Liczba i specyficzne
cechy funkcjowania // Roczniki Dziejów Społecznych i Gospodarczych. – T.LXXVII. – Warszawa,
2016. – S.188.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
27Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
ж стосовно королівських міст мали на меті покращити якість
приватного життя та публічної діяльності шляхти. Так, жит-
тєво важливим було підвищення обороноздатності міст, бо чи-
мало шляхтичів володіло тут нерухомістю, а крім того, у містах
зберігалися книги земських і ґродських канцелярій, що віді-
гравали ключову роль у доведенні прав власності й шляхет-
ства»4.
Основні засади правового становища міщан містилися у привілеях – як
локаційно-маґдебурзьких, так і окремих наданнях прав та вольностей мі-
щанам. Королівські міста час від часу на прохання міщан отримували кон-
фірмаційні (підтверджувальні) привілеї або й нові, що розширювали міські
права: звільняли від підводної повинності, міських зборів, розширювали са-
моврядування тощо.
Інколи розширення міських прав було пов’язане з політичними при-
чинами. Так, після укладення Люблінської унії король Сиґізмунд ІІ Авґуст
видав 18 липня 1569 р. привілей міщанам Луцька, яким не лише підтвер-
джував попередні акти, а й до права безмитно торгувати луцьким купцям
у межах Великого князівства Литовського додав таке ж право безмитної
торгівлі й у Короні Польській, тобто на теренах усієї щойно утвореної дер-
жави – Речі Посполитої5. Зазвичай у текст підтверджувального привілею
місту вносилися повні тексти попередніх привілеїв. Зокрема в 1576 р.
король Стефан Баторій, підтверджуючи маґдебурзьке право Луцьку, до-
лучив у привілей ще й тексти привілеїв місту за 1498, 1502, 1507, 1558,
1569 рр.6
Щодо приватних міст, то їхні королівські привілеї на маґдебурзьке право
були більш лаконічними, оскільки проблеми самоврядування віддавалися
на відкуп власникам. Окрім того, такі документи не містили положень про
звільнення від сплати мит, зменшення чи скасування підводної повиннос-
ті, заборону жовнірських постоїв у містах (так званих «леж»). Натомість так
звані локаційні документи, які приватним містам видавали їхні власники,
набагато детальніше реґламентували правове становище міщан і ширше –
загалом життя міста, зокрема його самоврядування та співвідношення вла-
ди війта й урядника, котрого призначав маґнат.
Мацей Лешневський у привілеї міщанам новозаснованого Лешнева
(1627 р.) обумовив широкий спектр питань життя міста – від детальної роз-
мітки терену та видачі «плаців» (ділянок) міщанам до організації управ-
ління. У місті дозволялося оселятися «людям різних народів як релігії
римської католицької, так і релігії грецької»7. Останнім дозволено будува-
ти стільки церков, скільки їм буде потрібно (натомість костел і монастир
4 Кулаковський П. Перший образ ранньомодерного українського сеймику // Український
гуманітарний огляд. – Вип.13. – К., 2008. – С.71–72.
5 Луцьку 900 років: 1085–1985: Зб. док. і матер. – К., 1985. – С.281.
6 Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною комиссией для разбора древних
актов при киевском, подольском и волынском генерал-губернаторе (далі – АЮЗР). – Ч.5. –
Т1. – К., 1869. – С.17–27.
7 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України). –
Ф.2228. – Оп.1. – Спр.316. – Арк.1 зв.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
28 Андрій Заяць
при ньому власник зобов’язувався звести власним коштом). Окремо згаду-
валося про вірмен, шотландців і греків, які могли вільно поселятися, без-
перешкодно купувати собі будинки на ринку, вулицях та передмісті. Нехіть
М.Лешневський виявив лише до євреїв («не хочу мати в місті, а особливо
в ринку»). Але в подальшому ця категоричність пом’якшилася, оскільки
євреям таки було виділено п’ять будинків у східній частині ринку й вули-
цю, що виходила з ринку, на якій можна було збудувати до 50 будинків.
Місту надавалося маґдебурзьке право, згідно з яким міщани мали судитися
війтом, райцями, лавниками. Замковий («дворний») уряд не повинен був
втручатися в міське судочинство, апеляція від якого скеровувалася власни-
кові. Застерігалося, щоб війт, райці та лавники брали штрафи лише згідно з
нормами маґдебурзького права. Натомість штрафи від «злодійського, ґвал-
товного і вогневого», що відповідало так званим «чотирьом артикулам» (тоб-
то старостинській компетенції), мали належати до замкового суду. На час
перебування на уряді війт і райці звільнялися від міських податків, але
не від панських, а поза тим вони не звільнялися від робіт щодо зміцнення
міста, позаяк «то є річ потрібна кожному». Міські податки спрямовували-
ся на потреби міста, передусім оборонні. Після закінчення терміну «волі»
(міщани отримали її на 15 років) на користь міста повинні збиратися по-
датки від продажу хлібопекарських виробів, риби, збіжжя. На потреби міс-
та мали також збиратися оплати від постригальні, воскобійні й лазні, але
за умови, що міщани збудують їх власним коштом. Після виходу терміну
«волі» міщани зобов’язані були платити дідичному панові торгове, а на за-
мок давати по лопатці м’яса. Власники повних волочних земельних наділів
щороку мали платити по 1 золотому і мірку (так звану «мацу») вівса. Той,
хто не матиме ріллі, повинен платити від ринкового будинку 1 золотий, а
від городу та сіножаті – по 12 грошів. Лешнівці мали також два дні брати
участь у жнивах на панських полях. Опікуючись католицькою парафією,
М.Лешневський зобов’язав міщан (католиків і православних) щокварталь-
но давати пробощу по 3 гроші. Зауважувалося, що нерухомість католиків
може спадкуватися лише католиками. Якби хтось хотів покинути місто, то
мав продати будинок і заплатити міському уряду 6 грошів (комірники пла-
тили тільки 3 гроші), і лише тоді вільно залишити місто8.
Поступове зростання ролі міст у житті держави сприяло тому, що ними
щораз більше цікавилася центральна влада. Незважаючи на тогочасну спе-
цифіку управління, коли більшість міських проблем вирішувалися через
надання відповідних привілеїв, усе ж міська проблематика потрапила до
статей загальнодержавного зведення законів – Литовських статутів. Вони
передбачали ґарантії міщанам свобод і вольностей. У I Литовському статуті
це відбито в такій формулі: «Зобов’язуємося своїм ім’ям господарським збе-
рігати за всією шляхтою, княжатами, панами хоруговними і всіма бояра-
ми, міщанами і їхніми людьми свободи і вольності, що дані їм як нашими
8 Заяць А. Заснування містечка Лешнів // Студії і матеріали з історії Волині: 2009. –
Кременець, 2009. – С.86–91.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
29Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
предками, так і нами»9. Аналогічна стаття є і у II Литовському статуті10.
Сама присутність міщанства у зазначеному переліку доволі промовиста.
Значною мірою розвитком та деталізацією цих свобод і були численні на-
дання містам зазначених привілеїв, в яких підтверджувалися старі воль-
ності й надавалися нові (маґдебурзьке право, привілеї на торги, ярмарки,
безмитну торгівлю тощо).
Литовські статути реґулювали низку важливих для функціонування
міст питань. Зростання їх сприяло переселенню до них селян, більшість з
яких робили це самовільно. Важливим для міської життєдіяльності був ар-
тикул 29 розділу ІІІ II Литовського статуту, в якому йшлося про втікачів до
міст (за I ЛС (арт. 11, розд.XI) застерігалася можливість потрапити в місто
лише челяді невольній, вигнаній паном під час голоду). Артикул хоча й од-
нозначно відстоював інтереси шляхти, усе ж залишав деякі шанси втікачам.
З огляду на зростання значення міст як економічних центрів у статутах
приділялася увага «економічним» питанням. Уже в I Литовському статуті з
різних причин фіґурували міські торги. В арт. 9 розд. ХІІ вказувалося:
«Міщани і наші піддані за якісь свої кредити не повинні у
місті на торгу свавільно відбирати власність селян наших, та-
кож чиюсь іншу, духовних і світських грабувати, учиняти пе-
решкоди і тим добиватися від них відновлення у правах, але
стосовно цих боргів вони повинні добиватися повернення бор-
гу від боржників у їхніх панів, а від наших підданих – у наших
урядників»11.
II Литовський статут зафіксував втягнення шляхти у внутрішню та зо-
внішню торгівлю й лобіювання нею своїх економічних інтересів. Це вияви-
лося в тому, що шляхтичі звільнялися від сплати мита з товарів і збіжжя,
вироблених в їхніх маєтках і транспортованих на продаж12. Шляхта ставала
серйозним конкурентом міщан, ремісники та купці зазнавали від цього сер-
йозних економічних збитків. Щоправда, великий князь у статуті суворо на-
казував, аби ніхто зі шляхти «не смів нових мит вимишляти, ані встановляти
ні на дорогах, ні на місцях, ані на греблях, ані на річках, ані на торгах, ані
в містечках»13. Водночас відомі десятки скарг на те, що шляхтичі незаконно
збирали мито у своїх маєтках14. III Литовський статут, дбаючи про міські тор-
ги, забороняв ставити «єзи» на річках, «бо щоб мав на ста підводах до міста […]
9 Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. – Т.1: Статут Великого князівства
Литовського 1529 р. – Одеса, 2002. – С.224 (далі – Перший ЛС). Див. також аналогічні
застереження у II і III Литовських статутах: Там само. – Т.2: Статут Великого князівства
Литовського 1566 р. – Одеса, 2002. – С.277 (далі – Другий ЛС); Там само. – Т.3. – Кн.2: Статут
Великого князівства Литовського 1588 р. – Одеса, 2004. – С.45–46 (далі – Третій ЛС).
10 Другий ЛС. – С.276.
11 Там само. – С.287.
12 Там само. – С.264.
13 Там само. – С.263.
14 Заяць А. Волинські міста XVI – першої половини XVII ст.: митна політика та організаційні
засади торгівлі // Історія торгівлі, податків та мита: Зб. наук. праць. – Вип.1. – Дніпропетровськ,
2015. – С.78–81.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
30 Андрій Заяць
живності, що не використаною зосталася, для продажу послати, то може суд-
ном (комягою) водним шляхом, тільки з кількома людьми відправити»15.
За III Литовським статутом16 шляхта для примноження прибутків отри-
мала право самостійно засновувати міста («хто б хотів на землі своїй міс-
течко нове садити, то йому вільно буде те вчинити, і торгове в ньому згідно
давнього звиклого звичаю, як те в містечках інших князівських і панських
зберігається, встановити»17). Відповідний артикул отримав підтвердження
на практиці, позаяк саме після 1588 р. почали з’являтися випереджаючі маґ-
натські локаційні документи на заснування міст, які лише пізніше підтвер-
джувалися королівськими локаційними привілеями18.
Статути вреґульовували судову процедуру у суперечках між шляхтича-
ми й міщанами. У I Литовському статуті зазначалося, що шляхтич у такій
суперечці міг уникнути судового розгляду лише у трьох випадках: коли б
він через державні справи був в ув’язненні в іншій державі; перебував на
державній службі та не міг відлучитися з неї; був важко хворий, що мав під-
твердити присягою19. Статут 1566 р. дещо видозмінював ці умови: пожежа чи
затоплення маєтку, розбійницький напад на нього, зубожіння чи розорення
шляхтича, які сталися заради державних справ20. Щодо стягнення боргу, то
I Литовський статут у цьому питанні ще ліберальний: «щоби жоден шляхтич
і міщанин не давав у борг без боргового запису більше десяти коп. А якби
хто зі шляхтичів або міщан дав у борг без боргового запису більше десяти
коп грошей, […] то має втратити»21. Натомість II Литовський статут (арт. 26,
розд. 7) більш категоричний: «міщани чи жиди, що не належать до шляхти,
не можуть добиватися ніяких боргів жодними іншими документами, окрім
записів в урядових чи церковних книгах»22, а шляхтичі могли домагатися
виплати боргів через свідків і присягу, яка відігравала винятково важливу
роль у шляхетському середовищі. Це підтвердив і статут 1588 р.23
Місто як економічний і торговельний центр «втягувало» у свою орбіту на-
вколишні села, що сприяло підприємницьким контактам міщан із селянами.
Відповідна стаття I Литовського статуту внормувала правові суперечки між
міщанами й селянами на міських торгах24, а домагатися повернення боргу
міщани мали у власників селян чи великокнязівських урядників. Статут
1588 р. мав цікаве доповнення: «міщани […] як міст привілейованих, так
і містечок менших наших, також князівських, панських і шляхетських»25,
15 Третій ЛС. – С.68.
16 Про застосування III Литовського статуту на Волині див.: Заяць А. Судочинство в
приватних містах Правобережної України у XVI – першій половині XVII ст. // Крізь століття:
Студії на пошану Миколи Крикуна з нагоди 80-річчя [Українознавча наукова бібліотека
НТШ. – Число 33. – Л., 2012. – С.230].
17 Третій ЛС. – С.66.
18 Див.: Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині… – С.103.
19 Перший ЛС. – С.210.
20 Другий ЛС. – С.317.
21 Перший ЛС. – С.278.
22 Другий ЛС. – С.350.
23 Третій ЛС. – С.221–222.
24 Перший ЛС. – С.287.
25 Третій ЛС. – С.106.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
31Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
тобто наводилося явно розширене коло міських поселень. Це мало б свідчи-
ти про зростання торгово-грошових стосунків села й міста та зростання ролі
локальних ринків, осередками яких були невеликі міста. Розвиткові міської
торгівлі мала сприяти також стаття II Литовського статуту про уніфікацію
мір і ваг. У ній вказувалося, що в усіх великокнязівських та приватних міс-
тах на торгах збіжжя має продаватись однаковою мірою26. На практиці ця
норма далеко не завжди виконувалася, адже й далі по містах міряли місце-
вими мірками27.
Звичним явищем у тогочасних містах були пожежі. На захисті майна мі-
щан, яке ставало предметом крадіжок під час цих лих, був арт. 27 розд. XІV
II Литовського статуту, який передбачав стягнення штрафу в розмірі чоти-
риразової вартості речі28.
Литовські статути ґарантували міщанам право на заповіт. Арт. 9 розд. ІІІ
звучав так:
«Після смерті батьків, діти: сини і дочки, не можуть бути поз-
бавлені маєтків, отриманих у спадщину від батьків і діда, але
ці маєтки відповідно до закону вони самі зі своїми нащадка-
ми отримують у повне володіння і як княжата і пани хору-
говні, шляхтичі та міщани Великого князівства Литовського
володіють ними і мають від них прибуток»29.
Але статут 1566 р. обмежував спадкові права міщан непривілейованих
міст, тобто, нагадуємо, таких, які не були наділені маґдебурзьким правом.
Вони могли вільно заповідати лише третину свого рухомого майна, а дві тре-
тини мали переходити до дітей, а якщо б дітей не було, то до пана30. У ко-
ролівських містах майно міщанина, який помер і не залишив спадкоємців,
переходило до короля. Тобто і в першому, і у другому випадках майно пере-
ходило до власника.
Поступальний розвиток міст сприяв вивищенню міщанської верстви, ін-
тереси котрої в багатьох випадках перетиналася з інтересами шляхти. Це
призводило до протистояння, яке не завжди було мирним, а отже потребува-
ло втручання держави. I Литовський статут у випадку побиття міщанином
шляхтича передбачав: «Якщо ж на шляхтича підійме руку, поб’є його і пус-
тить кров простий селянин або міщанин, а шляхтич би те довів, тоді селянина
або міщанина має бути покарано тільки відтинанням руки […], за винятком,
якби той міщанин був радним»31. Тоді такий міщанин, як і шляхтич, мав би
заплатити штраф 12 рублів грошей. Аналогічні артикули містили статути
1566 і 1588 рр., із тією різницею, що вони вже реґулювали випадки вбивства
26 Другий ЛС. – С.289–290.
27 Заяць А. Умови функціонування міських поселень Волині XVI – першої половини XVIІ ст.
(стримуючі фактори розвитку) // Вісник Львівського університету: Серія історична. – Вип.37. –
Л., 2000. – С.115–116.
28 Другий ЛС. – С.406.
29 Перший ЛС. – С.225.
30 Другий ЛС. – С.353.
31 Перший ЛС. – С.226.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
32 Андрій Заяць
шляхтича, що опосередковано може свідчити про загострення суперечнос-
тей між міщанами і шляхтою32. Водночас згадані артикули засвідчували не
лише соціальне, але й правове розшарування міщанства, оскільки міські
бурмистри фактично прирівнювалися до шляхти.
Артикули статутів 1566, 1588 рр. реґламентували порядок розгляду
судами справ між міщанами і шляхтичами. У випадку, коли правопору-
шення скоював міщанин із міста на маґдебурзькому праві, то його справу
зі шляхтичем розглядав міський суд, а за відмови шляхтича – ґродський.
Якщо ж злочин учиняв шляхтич проти міщанина, то розгляд такої справи
покладався на земський суд33. У 1590 р. на луцькому ярмарку слуга князя
Олександра Пронського Симон Крупа відібрав у долинських міщан-куп-
ців волів та підводи з сіллю. Спроба притягнути його до луцького місько-
го суду викликала його протест у ґродському суді, в якому він зазначав,
що, згідно з арт. 19 і 42 розд. IV він – саме ґродський підсудний34. Інколи
міська влада вдавалася до хитрощів, зволікаючи з вирішенням справ. У
1587 р. служебник Януша Збаразького Григорій Дедеркал скаржився на
кременецький міський уряд і війта Федора Новоселецького, адже в його
справі з міщанином Павлом Бараном, який побив і поранив Г.Дедеркала,
кременецький війт дозволив міщанинові апелювати до Львова як вищого
суду35.
У 1561 р. по дорозі на жидичинський ярмарок троє луцьких шевців уби-
ли боярина князя В.Четвертинського й останній вимагав, щоб убивць судили
за правом земським, згідно з I Литовським статутом, а не міським, як зажа-
дали міщани. І навіть після того, як було продемонстровано відповідні статті
статуту, міщани стояли на своєму36.
Щодо судочинства між міщанами й духівництвом, то в арт. 26 розд. ІІІ
II Литовського статуту зазначалося: «Єпископи і всі прелати стану духовного
і їх посередники […] міщан […] не мають у своїх справах до духовного суду
про світські справи визивати; так і […] міщани […] не мають до духовного
суду звертатися і позивати про справи світські, під закладом стороні позва-
ній двадцятьма рублями грошей»37.
Певна частина міщан володіла маєтками, з яких держава зобов’язувала
їх відбувати військову службу (арт. 1, розд. ІІ 1566 р.): «Міщанин [якщо б] не
мав у своєму маєтку людей так багато, як встановлено буде, той сам має їхати
і служити; так теж, який не має, пішки іде з рушницею або рогатиною, і на
місці, вказаному у листах наших або гетьмана нашого великого, має особисто
кожний становитися на той день, який через нас або через гетьмана нашо-
го […] буде встановлений»38.
32 Другий ЛС. – С.378; Третій ЛС. – С.267.
33 Другий ЛС. – С.317.
34 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.38. – Арк.323–323 зв.
35 Там само. – Ф.26. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.574–575 зв.
36 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського НАН України
(далі – ІР НБУ). – Ф.II. – Спр.21631. – Арк.3–4.
37 Другий ЛС. – С.288.
38 Там само. – С.266.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
33Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
Річ Посполита була становою державою, де саме шляхта наділялася всім
обсягом прав, зокрема політичних – брати участь в державному управлін-
ні через своїх представників на сейм, що обиралися на повітових сеймиках.
Шляхта становила урядницьку мережу. Для міщанства місця у цій структу-
рі управління не було. Міста могли хіба що звертатися до сеймиків і сейму
з проханнями та клопотаннями, хоча, як уже зазначалося вище, шляхтичів
міста цікавили передусім із меркантильних міркувань39.
Важливим аспектом правового становища міщан був ступінь їхньої осо-
бистої свободи. У значній кількості привілеїв на заснування міст містилося
застереження, щоб тут поселялися лише вільні люди. Так, у привілеї, на-
даному містечку Смідину (1556 р.), зазначалося: «людъми вольными место
ку пожитъку своему садити»40. Аналогічні клаузули було внесено у привілеї
Чорториї, Купіля, Вишнівця та інших міст41.
Традиційно вважається, що «міське повітря» робило міщан вільними42,
але, як правильно зазначав М.Колесницький, повної свободи міщани не
мали і в містах Західної Європи43. У низці міських привілеїв приватним міс-
там було виписано застереження, згідно з якими міщанин, котрий захотів
залишити місто, мав сплатити певну (зазвичай невелику) грошову суму44.
У разі самовільного залишення міщанином міста, власник домагався його по-
вернення45. Натомість міщани королівських міст були вільнішими. Водночас
відомі випадки серйозної залежності міщан від волі старости, який отриму-
вав свій уряд за позичання королеві грошей.
У вересні 1571 р. кременецькі міщани скаржилися до Луцького ґроду на
утиски місцевого старости князя Миколая Андрійовича Збаразького, який
не зважав на надані королем міські привілеї та заявив: «Я […] ни толко пе-
редмещан, але и вас самых мещан у присуде своемъ замъковомъ мети, дей,
39 Кулаковський П. Міська проблематика на шляхетському сеймику Волинського воєводства
(перша половина XVII ст.) // Студії і матеріали з історії Волині: 2009. – С.15–24; Lewandowska-
Malec I. Sejm walny koronny Rzeczypospolitej obojga narodów i jego dorobek ustawodawczy (1587–
1632). – Kraków, 2009. – S.331; Mazur K. W stronie integracji z Koroną: Sejmiki Wołynia i Ukrainy
w latach 1569–1649. – Warszawa, 2006. – S.107–120; Bogucka M. Miasta a życie polityczne w
Polsce XV–XVII w. // Władza i społeczeństwo w XV–XVII w. – Warszawa, 1999. – S.39–46; Idem.
Miasta a władza centralna w Polsce i w Europie wcześnonowozytnejż (XVI–XVII w.). – Warszawa,
2001. – S.28–40.
40 Российский государственный архив древних актов (далі – РГАДА). – Ф.389. – Оп.1. –
Д.35. – Л.284.
41 Там же. – Д.38. – Л.219 об.; Д.191. – Л.98 об.; Д.31. – Л.112; Д.193. – Л.67, 102; Д.195. –
Л.21, 215, 311 об.
42 Ястребицкая А.Л. Предисловие // Проблемы методологии истории средних веков:
европейский город в системе феодализма. – Ч.1. – Москва, 1979. – С.16; Щербак В.О. Соціальне
та правове становище міщанства Правобережної України. – С.23; Kulejewska-Topolska Z. Nowe
lokacje miejskie w Wielkopolsce od XVI–XVIII w. – Poznań, 1964. – S.129.
43 Колесницкий Н.Ф.Феодальное государство (XVI–XVIII вв.). – Москва, 1967. – С.94.
44 РГАДА. – Ф.389. – Оп.1. – Д.219. – Л.83 об.; Д.215. – Л.37 об.; ЦДІАК України. – Ф.26. –
Оп.1. – Спр.40. – Арк.714.
45 ЦДІАК України. – Ф.21. – Оп.1. – Спр.116. – Арк.34 (Ланівці, 1642 р.); Ф.28. – Оп.1. –
Спр.52. – Арк.936 (Серкизів, 1618 р.); Спр.27. – Арк.25, 83 зв. (Порицьк, 1590 р.); Ф.25. – Оп.1. –
Спр.19. – Арк.169–169 зв. (Любче, 1579 р.); Спр.26. – Арк.170 зв. (Рохманів, 1582 р.); Спр.32. –
Арк.52–53 (Лабунь, 1595 р.); Спр.62. – Арк.549 (Сокіл, 1601 р.); Спр.207. – Арк.639–640 зв.
(Кошовград, 1635 р.); Ф.21. – Оп.1. – Спр.35. – Арк.33–35 (Полонне, 1598 р.).
Український історичний журнал. – 2019. – №1
34 Андрій Заяць
буду, бо, дей, я за вас господару королю его млти немалую суму пнзей дал и
вас в себе в заставе маю»46. А далі зауважив, що якщо міщани мають бажан-
ня, то можуть «выкупитися, яко лвовяне, и мешкати волно, а передместя,
дей, я вамъ не поступлю и его боронити буду»47. Про заставу чорторийських
міщан ішлося в листі Миколая Мороховського, вписаного у жовтні 1612 р. до
книги Луцького земського суду. Із документа довідуємося, що покійний на
той час Ян Злотський «держалъ за листомъ» князя Юрія Чорторийського в
сумі 400 золотих село Гудлю й «килку мещан в месте Старимъ Чарториску
правомъ заставъным», однак, потребуючи грошей, перезаставив село та
згаданих міщан М.Мороховському. У подальшому Чорторийськ із селами
дістався княжні Софії Андріївні з Вишневецьких Яновій Пацовій, яка, за
словами М.Мороховського, «зо мъною еи мл о подданые мещане чарториские
на Старом месте певный контрактъ и постановене учинила, за которымъ я
мещан чарториских и всих пожитков, на Старом месте мне за правом моим
служачих, ей мл уступил»48. У грудні 1605 р. князь Юрій Чорторийський за
1200 золотих віддав Павлові Богушевичу «с пляцами, с полями, сеножатми,
чиншами и подводами в местечку Рохманове тридцатъ чоловека и оранду
горелчаную»49.
Про безоглядно залежний стан міщан довідуємося з наступного доку-
мента. У серпні 1595 р. князь Олександр Пронський із дружиною Федорою
Сангушківною продали Жуків із селами Адамові Горайському. З огляду на
це, князь написав листа, в якому читаємо:
«Всим бояром, войтом, мещаном и подданым нашимъ жуков-
ским такъ в местечку, яко и во всих селахъ и приселках жуков-
ских. Ведомо вамъ чинимо, ижъ есми вас всих на вечность про-
дали […], абысте вже от того часу яко властность пана своего
дедичного во всем послушны были, за пана своего дедичного
его мл признавали, чинши и всякие повинности его мл отдава-
ли, так яко дотул нам самым»50.
Із документа виходило б, що князь не робив різниці між міщанами й се-
лянами, адже з погляду князя як ті, так і інші – його піддані. Очевидно, що у
практиці життя різниця таки була, але просто втаємничена від нас скупістю
джерел.
Водночас відомі випадки, коли шляхтичі передавали своїх підданих у
заставу міщанам. Казимир Ледницький у серпні 1571 р. позичив у луцько-
го міщанина Парфена Васильовича Щетинчича 135 кіп литовських грошів,
під які дав йому у заставу сімох підданих із полями, сіножатями, податками
й повинностями51. У грудні 1613 р. Христина Ярофіївна Гостська позичила
46 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.458. – Арк.436 зв.
47 Там само. – Арк.437 зв.
48 Там само. – Ф.26. – Оп.1. – Спр.21. – Арк.564.
49 Там само. – Ф.21. – Оп.1. – Спр.42. – Арк.93 зв. – 94.
50 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.47. – Арк.157.
51 Там само. – Спр.459. – Арк.95 зв. – 97.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
35Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
в дорогобузького міщанина Лаврина Войташкевича 800 золотих, натомість
передала йому у селі Майків у заставу «чоловековъ на волоках чотырох из
службами их и зо всими повинностями их […] на два годы, до выкупна тыхъ
менованыхъ подъданыхъ»52. Отримували у заставу підданих і євреї. Возний
Дем’ян Зарембський заявив, що 20 березня 1618 р., маючи при собі двох
шляхтичів, був у справі торговицького орендаря єврея Абрама Якубовича
в маєтку Більче, де Станіслав Білецький за 115 золотих передав євреєві
«подданых своих отчизныхъ трох на имя Демида, Игната, Пашка обычаем
заставнымъ»53.
Відомий випадок дарування міщанинові підданого. У серпні 1612 р.
Ян Ластовський у Луцькому ґроді заявив, що «славетному Федорови
Мурадиновичови, месчанинови луцъкому, хлопца москвитинъка своего
власного на име Феска, которого зъ Москвы сам вывезлъ, дал, даровал и на
што скриптъ рукою своею власною подписаный дал»54.
Ю.Мазуркевич слушно зауважив, що міщан приватних міст у тогочас-
них актах нерідко окреслюють як підданих, але між залежністю міщан і під-
данством селян була величезна різниця, яку розуміли й підкреслювали самі
власники55. Означення «підданий» не було чимось принизливим для міщан
приватновласницьких міст, оскільки це сприймалося як цілком буденна та
зрозуміла річ. Зрештою й міщани королівських міст теж були підданими –
короля. Самі міщани теж артикулювали свою підданість, що добре видно
з міських присяг. Так, у 1635 р. у Луцькому ґроді одночасно міщанами й
підданими власників назвали себе міщани Гощі56, Шепетина57, Сульжина58,
Ляхівців59, Бережниці60, Нової Четвертні61, Несухоїж62. Траплялося, що міща-
ни називали себе не просто підданими, а дідичними підданими63. У скаргах
52 Там само. – Спр.94. – Арк.972.
53 Там само. – Спр.110. – Арк.257.
54 Там само. – Спр.93. – Арк.786 зв.
55 Mazurkiewicz J. O niektórych problemach prawno-ustrojowych miast prywatnych w dawnej
Polsce // Annales Universitatis Mariae Curie-Skłodowska. – Sectio G. – Vol.XI.4. – Lublin, 1964. –
S.113–114.
56 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.197. – Арк.25 («Я, Грицко Береза, месчанин и
подданый его мл пана Романа Гостского кашътеляна киевъского»).
57 Там само. – Арк.91 («Я, Янъ, месчанинъ и подданый его мл пана Яна Козловъского»).
58 Там само. – Арк.115 зв. («Я, Левъко, месчанин и подданый зъ местечъка Шулжинецъ»,
власник князь Домінік Заславський).
59 Там само. – Арк.176 («Я, Гарасимъ Чайко, месчанин и подданый его мл пана Сенюты»).
60 Там само. – Арк.554 зв. («Я, Сидор Любарец, бурмистръ и подданый ясне освецоного
кнежати его мл Владислава Доминика на Острогу Заславского»).
61 Там само. – Арк.642 («Я, Ерий Литвиновъский, месчанинъ и подданый кнежати его мл
Стефана Четвертенского»).
62 Там само. – Арк.27 («Я, Иван Янчыкович, войтъ з местечка Несухоижъ подданый и
месчанин ее мл панее Евы с Кашева Сапижыное»). В одному з актів за квітень 1644 р. читаємо:
«В жалобе уцтивого Василя Романовича Кулъжича, месчанина несухоезкого, подданого
велможного его мл пана Крыштофа на Несухоежахъ Сапеги» (див.: Там само. – Ф.28. – Оп.1. –
Спр.79. – Арк.281).
63 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.153. – Арк.405 («Мы Мартынъ Сикура бурмистр и
Иванъ Чыжыкъ подданые дедичные ясне освецоного кнежати его млти Кароля Корецъкого»,
Межиріч, 1627 р.); Спр.229. – Арк.840 зв. («Я, Иванъ Ластовецкий, месчанин и подданый ясъне
освецоного кнежати его мл пана конюшого короннго дедичный», Корець, 1642 р.).
Український історичний журнал. – 2019. – №1
36 Андрій Заяць
шляхти на міщан їх теж не раз називали підданими64, не забуваючи, при
цьому, що вони все ж міщани. Бальцер Раєцький скаржився у червні 1626 р.
на «подданых албо рачей месчан яновских»65. В одному з документів зробле-
но спробу дедалі понизити статус міщанина. У серпні 1621 р. слуга князя
Павла Друцького Любецького Дем’ян Гуляницький скаржився «противко
робочим Климови Мостовому, Андрееви Дубкови и Селешковы Колчинцови,
подданым и мещаномъ […] рожыским»66. У той час слово «робочий» було чіт-
ким окресленням селянина67.
Міщани приватновласницьких міст перебували в юрисдикції свого пана,
який представляв їх у судах у разі їхніх кривд чи шкод, учинених міщанами.
У листопаді 1589 р., оскаржуючи Мартина Івановича з Дубна за борг перед
князем Богданом Масальським, возний відніс позов не боржникові, а кня-
зеві Василеві-Костянтинові Острозькому68. Торчинський міщанин Роман,
оскаржений Войтехом Борковським, прийшов до суду у квітні 1629 р. разом
зі власником міста луцьким біскупом Ахацієм Ґроховським. Останній заявив
суддям, що розгляд справи не може відбутися, оскільки поданий міщанинові
позов суперечить правовим приписам, адже за неправові дії підданих мають
відповідати пани. І суд дозволив йому апелювати до трибуналу69. Скарги до
суду на образу міщан теж не раз подавали не самі міщани, а за них це роби-
ли власники міст. У липні 1586 р. на Марка Жоравницького, який забрав у
голятинських міщан кілька десятків волів, скаржилися не вони, а власник
міста князь Роман Сангушко70.
Правове становище міщан добре розкриває наступна судова справа.
У вересні 1608 р. володимирський міщанин Василь Гордієвич Хивчич скар-
жився до Володимирського земського суду на холмського підсудка Фрідріха
Підгородецького за те, що його вербський урядник Савицький із помічни-
ками напав на скаржника під час збирання останнім урожаю проса. Його
побили, поранили й пограбували. Збитки потерпілий оцінив у 100 золотих.
У судовому процесі його інтереси представляв шляхетний Семен Зеленський.
Уповноваженим від Ф.Підгородецького був Андрій Дахнович. Після прочи-
тання позову, оскаржуваний разом із його адвокатом поставили під сумнів
право міщанина без присутності війта позивати шляхтича. Більше того, ад-
вокат заявив, що позивач є не володимирським міщанином, а передміща-
нином, і що без присутності старости чи війта не має права сам провадити
процес. На цій підставі представник просив увільнити свого підопічного від
позову. Уповноважений від міщанина Семен Зеленський на це відповів, що
позов правильно, адже
64 Там само. – Спр.102. – Арк.500 зв. («подданые албо мещане з Мосора», 1615 р.); Арк.686
(«мещан олыцких, подданых кнежати его мл [Альбрехта Станіслава Радзивілла], 1616 р.);
Спр.175. – Арк.654 зв. («славетный Левъко Трушович подданый и мешъчанинъ местечъка
Мосора», 1630 р.).
65 Там само. – Спр.148. – Арк.630.
66 Там само. – Спр.123. – Арк.532.
67 Słownik Polszczyzny XVI w. – T.35. – Warszawa, 2011. – S.298.
68 ЦДІАК України. – Ф.26. – Оп.1. – Спр.7. – Арк.6 зв. – 7, 309–309 зв., 417–417 зв.
69 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.167. – Арк.82–83.
70 Archiwum Główne Akt Dawnych (далі – AGAD). – Archiwum Zamojskich. – Sygn.2633. – K.87.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
37Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
«того право не учит, абы мещанин зъ его мл паном войтом про-
тив шляхтичови справедливости собе доводити мел, кгды ж
мещане свое бенефициум, от королей их мл надано, мают, же
кождому мещананови права майдеборского волно без пана во-
йта самому в кривды своей з шляхтичом справедливости собе
доводити, бо то толко пан подданому своему справедливости
доводит, а мещанин каждый своего права заживает»71.
На підтвердження своїх слів адвокат навів арт. 47 розд. IV II Ли тов-
ського статуту, де чітко сказано, що такі справи підсудні земському суду.
Вислухавши обидві сторони, суд усе ж став на бік Ф.Підгородецького.
Адвокат міщанина не визнав такого рішення й апелював до трибуналу, що
йому було дозволено72.
У ще більш невизначеному стані були міщанки. Традиційно вважало-
ся, що жінки з огляду на «вразливість статі» були не вповні дієздатними, а
тому потребували опіки чоловіка73. У червні 1644 р. володимирська міщанка
Катерина Шимонова Чапличівна, побита шляхтичем Каспером Савицьким,
прийшла скаржитися до Володимирського ґроду «зъ притомъностю и персо-
налною ассистенъциею славетъного Шымона Чапълича яко опекуна стану
малъженъского, мещанина места кор мл Володимера»74. Однак в іншому ви-
падку володимирська міщанка Овдотія Олешкова в липні 1632 р. сама при-
йшла до ґроду зі скаргою на жовніра Гієроніма Кантора, винного в пожежі
її дому75. Жінка, залишаючись у тіні чоловіка, усе ж не була безправною,
про що свідчать судові процеси за участю жінок76.
Права міщан у сфері соціально-економічних відносин стосувалися най-
перше торгівлі й, передусім, проведення торгів та ярмарків, які були важ-
ливим інструментом тогочасного господарського життя міста. Так, Петро
Семашко, отримавши привілей на осаду Добрятина з правом на щотижне-
вий торг, за певний час, у 1559 р., звернувся до великого князя литовського
із проханням надати місту ще й ярмарок, «бо жодного пожитку в том месте
своем без ярмарку мети не может»77. Унікальним свідченням ролі ярмарку
виступає документ щодо Торчина (1630 р.). Згідно з ним, «габелла» (податок)
із торгів за весь рік дала 33 золотих, а за один ярмарок – 13 золотих і 20 гро-
шів, тобто, умовно кажучи, 1 ярмарок дорівнював 22 торгам78. Можливість
професійно займатися торгівлею, тобто бути купцем, стала прероґативою
власне міщанина – шляхтичеві це забороняв закон, тобто він не міг бути про-
фесійним торгівцем (хоча на практиці траплялися винятки). Селянин теж
ще не міг цим займатися, адже такі привілеї селам, а відповідно й селянам,
не надавалися.
71 ЦДІАК України. – Ф.27. – Оп.1. – Спр.18. – Арк.557.
72 Там само. – Арк.357 зв.
73 Dąbkowski P. Prawo prywatne Polskie. – Lwów, 1910. – S.208.
74 ЦДІАК України. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.79. – Арк.336.
75 Там само. – Спр.67. – Арк.645–645 зв.
76 Заяць А. Судочинство в приватних містах Правобережної України у XVI – першій половині
XVII ст. // Крізь століття: Студії на пошану Миколи Крикуна з нагоди 80-річчя. – С.219–243.
77 РГАДА. – Ф.389. – Оп.1. – Кн.38. – Л.219 об.
78 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.172. – Арк.828 зв.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
38 Андрій Заяць
Ще одним соціально-економічним надбанням міщан було право засно-
вувати цехи. У приватних містах такий дозвіл надавав власник, у королів-
ських – король. Корпорації ремісників – цехи – отримували зазвичай свій
статут. Самі цехові статути слугують першорядним джерелом для з’ясування
життя цехів – їх організації, структури, стосунків, подеколи самого виробни-
цтва79. Цехи, як засвідчують статути, виникали на прохання ремісників від-
повідних професій. У королівському привілеї ковельським кравцям (1634 р.)
зазначалося: «Били нам чолом міщани ковельські, піддані наші, [...] і про-
сили [...], аби ми їм порядком і звичаєм інших міст наших головних право
на обирання собі цехмістра в тому ремеслі дали»80. Спочатку цеховий статут
затверджувала міська влада, а далі й король81. Обраний цехмістр, що очолю-
вав цех, представляв його інтереси перед іншими професійними корпораці-
ями, а також перед міським управлінням і королівською владою. Усі спірні
справи в межах цеху повинен був вирішувати цехмістр, а ті, хто хотів би оми-
нути цеховий суд і звернутися зі скаргою до міського управління, підлягали
грошовому покаранню. Лише після цехового присуду можна було апелювати
до міської влади82.
Важливою складовою юридичного статусу міщан було право утворю-
вати громадські організації – братства, зокрема церковні. Самі цехи мали
яскраво виражений мішаний характер – одночасно економічно-професій-
ний і релігійно-добродійний. Таке братство-цех було у Степані на початку
XVII ст.83 Як зауважував Я.Ісаєвич, «цехи і братства взаємно впливали одне
на одного»84. Траплялося, що міщани відігравали у братстві другорядну роль.
Так, у 1617 р. бере початок історія луцького Хрестовоздвиженського братства,
в якому, на думку М.Довбищенка, провідна роль відводилася волинським
православним шляхтичам, а на другорядних були міщани85. Братства дбали
про моральність і боронили православ’я, активно допомагаючи священикам,
випускаючи релігійну полемічну й освітню літературу. Участь міщан у ді-
яльності братств формувала корпоративізм та допомагала відстоювати свої
інтереси.
Були чинники, які неґативно впливали на правове становище міщан.
Передусім це загалом зневажливе ставлення шляхетського загалу до мі-
щан, котрих сприймали як щось меншовартісне. Місто було простором, де
стикалися інтереси різних соціальних груп, найперше міщан і шляхти, що
79 Швидько А.К. К вопросу о ремесленном цехе в средневековом городе (по германским
и украинским источникам) // Вопросы германской истории и историографии. – Вып.1. –
Днепропетровск, 1973. – С.5; Методические рекомендации по подготовке к спецсеминару по
источниковедению истории Украины XVI–XVII вв. (Цеховые уставы городов Украины) / Сост.
Н.П.Ковальский, Г.Н.Виноградов. – Днепропетровск, 1986. – С.5–16.
80 РГАДА. – Ф.389. – Оп.1. – Кн.214. – Л.53.
81 Там же. – Кн.206. – Л.62 об. – 63 об. (цеховий статут володимирським шевцям, 1615 р.).
82 Там же. – Кн.197. – Л.84 (підтвердження привілею володимирським кушнірам, 1596 р.).
83 Кудринский Ф. Цеховые братства в м. Степани // Киевская старина. – 1890. – №7. – С.88–104.
84 Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури XVІ–XVІII ст. – К.,
1966. – С.19.
85 Довбищенко М.В. Волинська шляхта у релігійних рухах кінця XVІ – першої половини
XVІI ст. – К., 2008. – С.185–187.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
39Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
породжувало бажання оволодіти владним простором задля розподілу ресур-
сів різного характеру86.
Міщанин не був власником земельної ділянки, на якій розташовувався
його будинок, він нею лише користувався87, і саме це становило основу його
залежності. Згідно з конституцією 1588 р., спадок після смерті бездітного мі-
щанина (так званий «кадук») переходив на користь власника міста88, що не
раз траплялося89. З.Кулеєвська-Топольська слушно зазначала, що піддан-
ство, а з ним повинності міщан, випливали з факту, що
«місто було розташоване на землі феодала. Підставою повинно-
стей була феодальна власність землі. Власник зосереджував у
своїх руках владу та найвище право в місті, виявом чого була його
ключова роль у царині законодавства, судочинства; із цього ви-
пливала й залежна позиція міщан щодо пана – власника міста»90.
Перелік міщанських повинностей містили локаційні документи, ордина-
ції, інвентарі й т. п.91
Отже, окрім прав, на міщанах лежали певні обов’язки. Як піддані, вони
мали виконувати повинності, що здебільшого були троякими: грошові, на-
туральні, відробіткові. Державні податки сплачували як королівські, так і
приватні міста, однак останні робили це ще й на користь власника. Значна
частина міщан, що займалася сільськогосподарськими заняттями, плати-
ла чинш, залежно від величини земельного наділу та його якості. Міщани
Берестка в 1578 р. давали з 1 волоки 30 литовських грошів92, а Білогородки в
1601 р. – 6693. Згідно з даними інвентаря маєтків князів Острозьких 1620 р.,
міщани Олександрії платили з 1 волоки 1 золотий, Рівного – 2, Баранівки
й Дорогобужа – 3, Смолдирева – 6, Жорновна – 8, Суража – по 1 червоно-
му золотому, Берездова, Хлапотина та Старого Полонного – по 1 копі литов-
ських грошів94. Окрім того, міщани Смолдирева давали по 2 курки та 1 гусці,
Рівного – по 1 маці вівса, Дорогобужа – по 1 курці й десятку яєць, Сурожа,
Берездова та Хлапотина – по 1 маці вівса, по 2 курки, а 10 кіп яєць та бара-
нячу десятину – загалом із міста.
На міщанах лежав обов’язок різноманітних ремонтних робіт. Зокрема у
червні 1572 р. володимирські міщани брати участь у ремонті веж і городень
місцевого замку95. Обов’язком сульжинських міщан (1632 р.) було ремонтувати
86 Miasta polskie w tysiącleciu. – T.1. – Wrocław; Warszawa; Kraków, 1955. – S.51.
87 Opas T. Własność w miastsch i jurydykach przywatnych w dawnej Polsce. – Lublin, 1990. –
S.49–50; Kulejewska-Topolska Z. Nowe lokacje… – S.128–129, 133, 159.
88 Volumina Constitutionum. – T.II. – Vol.2 (1587–1609). – Warszawa, 2008. – S.64.
89 AGAD. – Metryka Koronna. – Rkps.129. – K.267–267 v. (Кременець, 1583); Rkps.163. –
K.183 v. – 184 (Ковель, 1619); Rkps.174. – K.203–204 (Володимир, 1626).
90 Kulejewska-Topolska Z. Nowe lokacje… – S.133.
91 Ibid. – S.134.
92 ІР НБУ. – Ф.ІІ. – Спр.22167. – Арк.6 зв. – 7.
93 Archiwum Narodowy w Krakowie. Archiwum Sanguszków (далі – ANK.AS). – Sygn.59/1. – K.3.
94 Biblioteka Zakładu Narodowego im. Ossolińskich we Wrocławiu. Oddział rękopisów (далі –
BZNO.OR). – Rkps.3669/II. – K.109. – 131 v., 143, 183, 275, 276 v., 290, 293, 306, 365.
95 ЦДІАК України. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.7. – Арк.149 зв. – 150.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
40 Андрій Заяць
греблю й мости96. Такі ж повинності стосувалися міщан Берездова, Старого
Полонного, Лабуні (1620 р.)97. Ремонтувати млини та утримувати в належно-
му стані стави мали міщани Красилова (1615 р.)98.
Обтяжливою для міщан була підводна повинність99. Міщани Лабуні
(1620 р.) зобов’язані були відвозити з трьох тамтешніх ставів рибу до
Любліна і 2 фури врожаю з 1 волоки до Львова чи Ярослава100. Возити рибу
в Люблін було обов’язком і міщан Красного Корця (1637 р.)101. Давати під-
води до Львова повинні були міщани Закриничого (1637 р.)102. Підводну по-
винність виконували також міщани Дорогобужа (1620 р.)103. Інколи міщани
відкуповувалися від цієї повинності. Так, у 1585 р. міщани Білева князеві
Юрієві Чорторийському «чиншъ по три золотых полских за фуру от возен
до Буга зъ особна досыт были […] учинили»104. Великокнязівські/королівські
міста зазвичай давали підводи гінцям. Зубожілі через татарські напади мі-
щани Луцька просили зняти з них цей обов’язок, і великий князь зробив це у
квітні 1501 р.105, однак пізніше повинність було відновлено. У квітні 1612 р.
міські урядники Луцька скаржилися на королівського коморника Самуеля
Каменського, який узяв у міщан чотирьох коней і двох не віддав106. Знана
для міщан приватних міст була й панщина, котру, щоправда, можна вва-
жати символічною, оскільки йшлося про кілька днів роботи під час сівби та
жнив107. Певним винятком були міщани Сульжина, які за інвентарем 1621 р.
мали відробляти на користь власника два дні на тиждень108.
Міщани мали «почесний» обов’язок відбувати військові повинності. Уже
саме виникнення міст у великій кількості було серйозним оборонним фак-
тором у реґіоні. Частину з них свідомо засновували на татарських шляхах
(Купіль, Шпанів, Стохот, Воронівці, Остропіль, Краснопіль)109. Деякі міста
96 ANK.AS. – Rkps.99. – K.3.
97 BZNO.OR. – Rkps.3669/II. – K.290, 365 v., 477.
98 Відділ рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В.Стефаника
(далі – ВР ЛННБ). – Ф.91. – Спр.39/І. – Арк.57. Опубл.: Опис володінь князя Януша Острозького у
південно-східній Волині 1615 р. / Упор. В.Атаманенко, І.Рибачок. – Острог, 2009. – С.187. Питання
повинностей міщан Південно-Східної Волині досліджувала у своїй кандидатській дисертації
І.Рибачок (див.: Рибачок І.О. Соціально-економічний розвиток міст Південно-Східної Волині в
останній третині XVI – першій половині XVII ст.: Дис. … канд. іст. наук. – Острог, 2012. – С.133–146).
99 Buczek K. Publiczne posługi transportowe i komunikacyjne w Polsce średniowiecznej // Kwartalnik
Historii Kultury Materialnej (Warszawa). – Z.2. – 1967. – S.287; Крикун М.Г. Передмова // Селянський
рух на Україні: 1569–1647 рр.: Зб. док. і мат. – К., 1993. – С.11; Його ж. Селянський рух на
українських землях Речі Посполитої у 1569–1647 рр. // Його ж. Воєводства Правобережної України
у XVI–XVIII ст. – Л., 2012. – С.152.
100 BZNO.OR. – Rkps.3669/II. – K.477–477 v.
101 ANK.AS. – Rkps.64/13. – K.93.
102 Ibid. – K.146.
103 Biblioteka PAN w Kórniku. – Rkps.1275. – K.4 v.
104 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.34. – Арк.185 зв.
105 РГАДА. – Ф.389. – Оп.1. – Кн.6. – Л.191. Опубл.: Lietuvos Metrika. – Knyga №6 (1494–
1506). – Vilnius, 2007. – Р.263.
106 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.93. – Арк.456.
107 Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в XVI – першій половині XVII ст. – Л.,
2003. – С.155–156.
108 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.131. – Арк.479 зв.
109 РГАДА. – Ф.389. – Оп.1. – Кн.191. – Л.97 об., 233 об.; Кн.195. – Л.310 об.; Кн.202. – Л.85;
Кн.207. – Л.76 об.; Кн.210. – Л.120 об.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
41Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
(Торговиця, Старокостянтинів, Волочища, Столпин, Милятин) були локо-
вані при наявних замках110. Розуміючи їх значення, держава робила певні
кроки для зміцнення фортифікацій, хоча важко назвати їх достатніми.
Це засвідчили описи волинських замків 1545 і 1552 рр.
Оглядаючи луцький замок, люстратори зі слів шляхти записали, що почав
його будувати князь Любарт, а завершив – князь Свидриґайло. Люстратори
зазначили, що його довжина 52,5, а ширина – 48 сажнів111. До замку вів міст,
утримувати який у належному стані повинні були міські столяри, а дере-
вину для цього мали давати «панове земяне волости мельницкое». У замку
було три башти. Тут же знаходилася церква Св. Іоанна Богослова. Окрім
Верхнього, у місті був так званий «Окольний» (або Нижній) замок. Ланцюги
для підйомних мостів цих замків виготовляли й ремонтували власним мате-
ріалом місцеві рудники. Під час люстрації 1545 р. ревізори довідалися, що
для сторожі Верхнього замку с. Радомишль надсилає двох чоловік на тиж-
день, і вирішили збільшити цю кількість до шести, зважаючи на великий
розмір села – вони зобов’язані «завжди вдень стереч, а вночи кликати»112.
Крім того, четверо сторожів були в Окольному замку. У 1568 р. луцький
воротний Ярош Палікієвський скаржився, що київський воєвода князь
В.-К.Острозький наказав своїм радомишльським селянам давати йому що-
тижня не по грошу й курці, як це було раніше, а тільки курку113. У замку
перебував пушкар Ірик Вацлавович, який отримував за службу 24 копи ли-
товських грошів. Обороноздатність замку знижувала відсутність колодязя,
хоча була «фортка, которая [...] к воде вчинена»114. До замку були приписані
11 рибалок і 3 городники. Крім того, на замкові потреби йшла капщизна від
корчем і шинків.
Про Володимирський замок сказано, що він «з дерева дубового отъ
осмидесятъ летъ справою городничего некогды пана Солтана робленъ»115.
Тут було чотири башти. Староста розповів, що він наймає до замку двох –
трьох сторожів у рік, вони стоять при брамі вдень і вночі. Міщани скар-
жилися на шляхту й духівництво через небажання брати участь у ремонті
мурів. Люстратори у відповідь наказали мешканцям юридик допомагати
ремонтувати мури, «бо оборона местъская всимъ потребна естъ». Міст перед
замком був у доброму стані, ремонтувати його повинна була шляхта всьо-
го Володимирського повіту. На території замку була розташована церква
Св. Якима. Пушкар Грицько Сенькович мав вільний від податків будинок і
корчму в місті. До замку належав млин на річці Лузі з двома колами. Окрім
того, згадуються 9 слуг «поездников», котрих використовували як посильних.
Щотижня «на день постний» шестеро рибалок мали давати рибу на замок.
110 Там же. – Кн.38. – Л.341 об., 225–225 об., 75 об.; Кн.21. – Л.222; АЮЗР. – Ч.7. – Т.1. – К.,
1905. – С.212.
111 РГАДА. – Ф.389. – Оп.1. – Кн.563. – Л.161 (1552 р.).
112 Литовська метрика: Книга 561: Ревізії українських замків 1545 р. / Підгот. В.Крав чен-
ко. – К., 2005. – С.132–133.
113 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.10. – Арк.360.
114 Литовська метрика: Книга 561. – С.144–145.
115 РГАДА. – Ф.389. – Оп.1. – Кн.563. – Л.191 об. (1552 р.).
Український історичний журнал. – 2019. – №1
42 Андрій Заяць
Кременецький замок розташовувався на високій горі («з долу до стены
нигде з лука дострелити не може»)116. Тут була церква Св. Михайла. Біля
неї при мурі пушкарня. Пушкарів троє: німець Ганус, поляк Матуш, яким
платили в рік по 12 кіп литовських грошів, а третій був місцевим, отримував
5 кіп117.
Міщан приватних міст зобов’язували мати зброю та залучали до обо-
рони118. Замки й міські укріплення приватних міст здебільшого були
дерев’яними. Лише більші міста мали добре уфортифіковані муровані зам-
ки та пристойну міську оборонну систему. З інвентарного опису 1605 р. до-
відуємося про укріплення Клеванського замку, який був мурованим, мав
муровану браму й такі самі башти та досить велику кількість зброї, а на од-
ній із башт навіть був годинник119. Окрім замків, значна частина міст мала
свої укріплення. Ідеться в основному про дерев’яно-земляні фортифікації.
У традиційному наборі функцій, які виконувало місто, завжди значиться
оборонна. М.Ткачов зазначав: «Прийнято вважати одним із критеріїв місь-
кого поселення наявність у кожному конкретному випадку системи оборон-
них укріплень і військової організації міщан»120. А.Янечек слушно зауважив,
що самé надання маґдебурзького права й міська реформа добре служили
справі оборони міста, а до того ж просторова локація мала важливе оборонне
значення121.
Інколи у привілеях прямо вказувалося, що новозбудований міський храм
повинен мати оборонний характер. Так, у привілеї короля Сиґізмунда ІІІ на
право будівництва в Луцьку синагоги (1626 р.) зазначалося, що нагорі, у разі
ворожого нападу, має розташовуватися артилерія. Окрім того, було зазна-
чено, що при нападі татар для оборони «божниці» євреї повинні виділити
певну кількість озброєних людей, а інших, що можуть тримати зброю, пере-
дати під команду міського уряду122. У люстрації Кременця (1563 р.) зазнача-
лося, що міщани у своїх будинках для потреб оборони повинні мати «всілякі
гаківниці, рушниці, сагайдаки й іншу зброю, рогатини [...] або хоча б лише
рушницю та рогатину нехай має», а у протилежному разі «хай не живе у
своєму будинку»123. Король Стефан Баторій у 1578 р. дозволив кременецьким
передміщанам «корчмы вольные […] в домехъ ихъ мети, медомъ и пивомъ
шинковати и речи въ домехъ гостинныхъ ку живности потребные держати,
продавати и тое волности въ шинку корчомномъ заровно зъ мещаны мес-
та нашого Кременецкого уживати», і все це «для лепшего запомноження
116 Там же. – Л.148 об., 198–198 об. (1552 р.).
117 Там же. – Л.150.
118 Заяць А. Волинські міста XVI – першої половини XVII ст. як опорні пункти оборони
краю // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. – Вип.15. – Л.,
2014. – С.179.
119 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.73. – Арк.440 зв. – 453 зв.
120 Ткачёв М.А. Организация обороны городов Белоруссии XIV–XVIII вв.: Автореф. дисс. …
д-ра ист. наук. – Минск, 1987. – С.12.
121 Janeczek A. Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego: Województwo bełskie od schyłku XIV do
początku XVII w. – Wrocław; Warszawa; Kraków, 1991. – S.282–283.
122 AGAD. – Metryka Koronna. – Rkps.174. – K.141–142.
123 АЮЗР. – Ч.VІІ. – Т.2. – К., 1890. – С.71.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
43Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
ихъ и потужнейшое, а способнейшое обороны оного замку и места нашого
Кремянецкого»124. За привілеєм 1532 р., володимирські міщани брали мос-
тове з гостя по півгроша й помірне від маци по пенязю для потреб оборони
міста125. У 1578 р. луцькі міщани з власної ініціативи за 400 золотих купи-
ли у шляхтича Миколи Дубровського 4 невеликих гармати, 12 гаківниць і
6 рушниць126.
Значною мірою справі оборони сприяв сам міський устрій та соціальна
структура населення. Ідеться про десятково-сотенну організацію міщан, яка
була одночасно фіскальною та оборонною. Існування десятків і сотень зафік-
совано в понад двадцяти волинських містах. Окрім того, міста мали значну
кількість «воєнізованого» населення. У майже 30 згадувалися бояри, інколи
у чималих кількостях, як, наприклад, у Звягелі – понад 50 осіб (1579 р.)127.
Щонайменше у 25 містах фіксувалися гайдуки. Зокрема в Острозі – 30 осіб
(1620 р.), Рівному – 28 (1620 р.), Красилові – 20 (1615 р.), Новому Любартові –
18 (1620 р.)128. У понад 10 містах згадувалися стрільці. Так, у Красному
Корці їх було 6, Закриничому – 5, Смолдирові – 3129. Окрім цього, у низці
міст згадувалися гайові, побережники, п’ятигорці тощо. Усе це сприяло обо-
роноздатності. Високу оцінку міщанству як захисникові краю від татар дав
сучасник – київський біскуп Юзеф Верещинський130.
За рішенням сейму 1578 р. створювалося так зване «вибранецьке» вій-
сько, до якого спочатку залучали селян із королівських маєтків, а пізніше й
міщан131. Як мали виглядати «вибранці» видно з листа від 30 березня 1633 р.
ротмістра Лукаша Заленського до війтів, бурмистрів і райців королівських
міст. На 24 квітня міщани мали виставити «досвідчених і вислужених па-
холків, із добрим спорядженням, і у звичайному однострої, тобто в нових
блакитних плащах та жупанах, оскільки у старих під хоругву не буде при-
йнятий жоден, а одяг у всіх [має бути] червоний»132. Збережені документи
засвідчують небажання міщан брати участь у таких формуваннях. У травні
1595 р. служебник королівського ротмістра Мартина Апаровського Сиґізмунд
Вольський свідчив у Володимирському ґроді про відмову володимирських мі-
щан поставити «вибранців» та підводи до королівського війська. Служебник
заявив, що ходив
«непооднокрот тут до мещан володимирских, бурмистров и
радецъ и всего посполства […], упоминаючися у нихъ, абы
дали з ланов, которых они уживаютъ, выбранцы. На ко-
124 Там же. – Ч.VІІІ. – Т.5. – К., 1907. – С.215.
125 РГАДА. – Ф.389. – Оп.1. – Кн.41. – Л.167.
126 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.18. – Арк.450.
127 ЦДІАК України. – Ф.44. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.533 зв.; AGAD. – Archiwum Skarbu
Koronnego. – Dz.I. – Ks.31. – K.17 v.
128 BZNO.OR. – Rkps.3669/II. – K.128–131 v, 199–207, 430–437; ВР ЛННБ. – Ф.91. –
Спр.39/І. – Арк.58.
129 ANK.AS. – Rkps.64/11. – K.40; Rkps.64/13. – K.91, 145.
130 Сборник статей и материалов по истории Юго-Западной России. – Т.1. – К., 1911. – С.119.
131 Крикун М. Документи комісарського суду Подільського воєводства 1678–1679 рр. – Л.,
2015. – С.21–31.
132 ЦДІАК України. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.69. – Арк.313 зв.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
44 Андрій Заяць
торое непооднокротное навпоминане мое панове мещане
обетницами своими мене, дей, убезпечали, же мели выпра-
вит, которых и до сих часов не выправили и выправляти
не хотят»133.
Не дали міщани й підвід. Шкоду від цього служебник оцінив у 200 зо-
лотих134. У липні 1622 р. король ганив луцьких міщан за те, що вони «водле
повинъности своее, прикладомъ инъших мест, яко были повинъни, звлас-
ча на теперешънюю експедицыю противъко цесарови турецкому, десети
гайдуковъ и возов скарбных трох зъ живъностю и инъшими ринъштунъками
военъными зъ места […] упорне выправити не хотели и не выправили»135.
У травні 1625 р. ротмістр Криштоф Квілинський у Кременецькому ґро-
ді скаржився на бурмистра та райців Луцька й Володимира, які повинні
«кожъдый рокъ гайдуковъ выбранъцовъ на служъбу королевъское милости
и речи посполитое давати», але цього не роблять, фактично бойкотуючи ко-
ролівські розпорядження136. У травні наступного року слуга того ж ротмістра
Станіслав Трецильський заявив, що звернувся до бурмистра, райців і міщан
Луцька з універсалом короля,
«яко ест звычай и повинност на услугу Речи Посполитое вы-
бъранцовъ ставит под хоруговъ пана ротмистра з воеводства
Волынского о чомъ конституция сейму теперешънего, которая
опевает, же з мест, з местечокъ, никого не охиляючы, на услугу
Речи Посполитое водлуг звычаю давъного се ставит, въ чымъ
панове мешъчане луцкие универсалу его кр мл, ани повинно-
сти своей […] досит учинит не хочут»137.
З інтервалом у три дні аналогічну скаргу від згаданого ротмістра на во-
лодимирських міщан було занесено до Володимирського ґроду138. Ситуація
повторилася у травні 1627 р., коли поручник роти К.Квілинського Станіслав
Орловський заявив, що прибув до Луцька з універсалом короля для набору
вибранецького війська та звернувся до бурмистра Олександра Бедермана,
однак той допомогти йому відмовився, ще й не дав підвід і продоволь-
ства139. У серпні 1639 р. перед королівськими комісарами луцькі бурмистри
та райці заявили, що з Луцька ніколи ані вони самі, ані їхні попередники
не давали вибранців. На цьому присягли бурмистри Шимон Злоторович і
Павло Антонович, райці Іван Богомаз і Нестер Ювкович, лавники Роман
Левонович і Стефан Нестерович140. Часом вибранцями називали приват-
ні маґнатські формування. Зокрема князь Юрій Заславський у листі до
Флоріана Стемпковського від 16 червня 1634 р., доручаючи йому управління
133 Там само. – Спр.27. – Арк.490.
134 Там само. – Арк.490 зв.
135 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.130. – Арк.535 зв.
136 Там само. – Ф.21. – Оп.1. – Спр.74. – Арк.170 зв.
137 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.148. – Арк.472 зв. – 473.
138 Там само. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.60. – Арк.554 зв. – 556.
139 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.153. – Арк.772; Спр.154. – Арк.801 – 801 зв.
140 Там само. – Ф.26. – Оп.1. – Спр.43. – Арк.185 зв. – 186.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
45Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
Шепетівкою, зазначав, щоб «також і вибранецька піхота, коли не будуть на
моїй службі, то щоб йому були послушні»141.
Наприкінці XV ст. почалося обмеження права міщан володіти землею142.
У XVI ст. це обмеження ще кілька разів підтверджував сейм143. Не все гаразд
було і з правом міщан на власне судочинство, адже в королівських містах до
нього втручалися старости, а у приватних – власники міст144.
Шкодила міщанству відсутність спільної позиції перед королем (про при-
ватні міста навіть не йдеться, адже вони були цілком у владі власників). Своєю
чергою, брак консолідації у середовищі міщан не дозволяв утворити якийсь ко-
ординуючий орган чи надміщанську структуру, яка лобіювала б інтереси вер-
стви у загальнодержавному масштабі. Частково тут була винна й королівська
влада, яка через свою слабкість у протистоянні зі шляхетством навіть не нама-
галася зіпертися на міщанство, як це робили королі в інших країнах Європи.
Спостерігаємо й суперечки між містами за кращі привілеї, торговельне право
складу тощо. Зрештою бачимо розбіжності навіть на рівні кожного окремого
міста між замковою та міською юрисдикціями, між міщанами різних релігій-
них конфесій і національностей. Наслідком усього цього була роз’єднаність
міщанства, що неґативно впливало на його правове становище.
Очевидно, у більшості міст Волині не існувало проблеми отримання місь-
кого права (набуття міського громадянства) у класичному його варіанті, а це,
своєю чергою, спричиняло значне обмеження міської самостійності та місько-
го самоврядування145 й, без сумніву, впливало на рівень станової свідомості
міщан, котрий, як уважають дослідники, не був високим146.
Проблема прийняття до міського права у волинських містах, за великим
рахунком, навіть не ставилася дослідниками147. Зрештою лише кілька істо-
риків по-справжньому займалися міською проблематикою Волині. Головною
перепоною для з’ясування цього питання став брак джерел. Про книги при-
йняття до міського права навіть не йдеться. За майже повної відсутності
волинських міських книг єдина надія натрапити на згадки про міське пра-
во – це детальний перегляд усього масиву збережених ґродських і земських
книг. Такі записи вдалося виявити.
141 Там само. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.69. – Арк.825.
142 Volumina Constitutionum. – T.I. – Vol.1 (1493–1526). – Warszawa, 1996. – S.78.
143 Ibid. – S.141, 258; T.III. – Vol.1 (1611–1626). – Warszawa, 2010. – S.22.
144 Михайлина П.В. Визвольна боротьба трудового населення міст України (1569–1654). –
К., 1975. – С.53–55.
145 Gąsiorski A. Głos w dyskusji // Miasta doby feudalnej w Europie Środkowo-Wschodnej:
Przemiany społeczne a układy przestrzenne. – Warszawa; Poznań; Toruń, 1976. – S.297;
Rutkowski H. Głos w dyskuji // Annales Universitatis Mariae Curie-Skłоdowska. – Sectio G. – Vol.
XI. – Lublin, 1964. – S.112–114.
146 Bogucka M. Mięsce miеszczaństwa w społeczeństwie szlacheckim: Atrakcyjność wzorów
życia szlacheckiego w Polsce XVII w. // Społeczeństwo staropolskie: Studia i szkice. – Т.1. –
Warszawa, 1976. – S.187–188; Idem. Miasta Europy środkovej w XIV–XVII w.: Problemy
rozwoju // Roczniki Dziejów Społecznych i Gospodarczych. – T.42. – Poznań, 1981. – S.22.
147 В українській історіографії прийняття до міського права досліджувалося лише стосовно
Львова та Києва (див.: Заяць О. Громадяни Львова XIV–XVIII ст.: правовий статус, склад,
походження. – К.; Л., 2012. – С.53–151; Білоус Н. Київ наприкінці XV – у першій половині
XVII ст.: Міська влада і самоврядування. – К., 2008. – С.166–168).
Український історичний журнал. – 2019. – №1
46 Андрій Заяць
У грудні 1611 р. луцький бурмистр Михайло Федорович від імені міщан
скаржився на зловживання орендаря лентвійтівства Андрія Рачковського.
Орендар,
«будучи недавным приходнем до места тутешнего луцкого на
мешкане, просил, абы его до свебот и волности места тутешне-
го луцъкого припустили, што они, яко речи слушное, не зборо-
няючи, оного принявши, водлуг права посполитого майдебур-
ского, присегу на вшелякое послушенство, водлуг роты в праве
на нового мещанина описаное, выконат наказали, который,
выконываючи тую присегу свою, во всем верным, цнотливым
раде местской и всее речи посполитой послушным быти и до-
брого посполитого примножати зо всими обецал, не хотечи
псовати прав и волности, тому месту служачим»148.
У жовтні 1624 р. луцький бурмистр Нестор Ювкович (Євкович) Партичич
та райці скаржилися на війта Андрія Загоровського, який на уряд лентвій-
та й лавників набрав людей випадкових, малограмотних, не знайомих із
правом, а писарем узяв Парфена Голузку, котрий не перебував під міською
юрисдикцією та не склав присяги. Далі у скарзі читаємо, що війт приймає
«до цехов за цехмистры людей неоселых, безъ выконаня присеги на местское
и цеховое [право], мимо ведомост и позволенъя бурмистра и радец»149.
У серпні 1627 р. луцькі міщани оскаржували пекаря Юнаса Шолца
(Солца) за непослух міським властям. Він уникав сплати міських податків і
виконання повинностей,
«не паметаючи на присягу свою […] в ратушу, где месцкое
право и волност беручи од панов бурмистра и радец, быти его
кр млти на сей раде во всем послушным и поволным быти,
але и овшем той присязе своей спротивляючис и недосыт
оной чинячи, зо всего ся выламует и зверхност их розмаите
зневажает»150.
Луцький бурмистр Ян Матвійович у січні 1629 р. від себе та райців, цех-
містрів і поспільства скаржився на згаданого пекаря Юнаса й ще кількох
десятків міщан, які, прийнявши захист різних світських і духовних покро-
вителів, не хочуть визнавати ратушної юрисдикції, «мимо записы и присегу
свою послушными быти бурмистровы и урядови месцкому»151.
Ще одна згадка про міське право міститься в королівському підтверджу-
вальному привілеї кравецькому й кушнірському цеху Луцька. Окрім конфір-
мованих цехових статей, 1564 р. король, на прохання міщан, додав ще кілька
артикулів. В одному з них ішлося про те, що прибулі до міста ремісники,
перш ніж потрапити до цеху, повинні подати листи про «добре народжен-
ня», місце попереднього проживання та «визволення» з ремесла, і в ратуші
148 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.90. – Арк.1141–1141 зв.
149 Там само. – Спр.140. – Арк.681.
150 Там само. – Спр.157. – Арк.501 зв.
151 Там само. – Спр.165. – Арк.98.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
47Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
скласти присягу згідно з правом «на прийняття міського громадянства»152.
Тобто йшлося про прийняття до міського права. Аналогічна вимога містила-
ся в конфірмованому королем цеховому статуті луцьких різників (1635 р.), де
містився наказ, щоб «майстер, перш ніж ним стане, прийняв міське право,
згідно зі стародавнім правом і звичаєм»153.
Отже можна з упевненістю говорити про прийняття до міського права в
Луцьку з початку XVII ст. як про незаперечний факт. Цілком очевидно, що
початки цього треба шукати у XVI ст. Наведені приклади свідчать, що отри-
мання міського громадянства вимагало виконання певних умов. Необхідно
було представити щонайменше лист «доброго народження» та посвідку з по-
переднього місця проживання. Невідомо, чи відбувалося прийняття до місь-
кого права в інших королівських містах Волині. Можемо припустити, що у
Володимирі та Кременці, як повітових центрах, теж в якийсь спосіб це роби-
ли. Щодо приватних міст, то є підстави сумніватися в наявності такої про-
цедури. Тут, напевно, вона замінялася визнанням війта та міської влади й,
найголовніше, визнанням свого підданства власникові міста. Подібно було і
в містах Корони Польської154.
Міське громадянство на Волині (як, зрештою, на Київщині та Брац-
лавщині) значно відрізнялося від того, що було в містах Корони, зокрема у
сусідніх Руському, Белзькому, Подільському воєводствах. Там під словом «мі-
щанин» розуміли повноправного члена міської комуни/громади, який при-
йняв міське право і став громадянином міста155. Натомість у містах Волині
термін «міщанин» був розмитим і до певної міри відповідав коронному «оби-
ватель» («obywatel»), тобто мешканець міста156. У травні 1626 р. перед луць-
ким ґродським урядом постали «славетные Тимошъ Супруновичъ и Грыцъко
Грынъцученя, мешъчане и обывателе местечъка Жорновъка»157. Нерідко
самі міщани називали себе «обивателями»158.
Із приватними містами простіше, адже там усі були «міщани» і всі вони
піддані власника міста. У королівських містах словом «міщанин» називали не
лише тих, хто визнавав ратушну юрисдикцію, а й мешканців передмість, юри-
дик та євреїв. Якщо в містах Корони передміщан чітко відрізняли від міщан
середмістя (щодо перших уживався термін «suburbani»), то для волинських
міст словом «передміщанин» послуговувалися вкрай рідко. Фактично перед-
містя не творило чогось цілком окремого. Часом лише випадково можна було
152 Там само. – Спр.236. – Арк.408 зв.
153 AGAD. – Metryka Koronna. – Sygn.354. – K.49.
154 Gąsiorowski A. Głos w dyskusji. – S.297.
155 Grodiski S. Obywatelstwo w szlacheckiej Rzeczupospolitej. – Kraków, 1963. – S.134–160;
Gierszewski S. Obywatele miast Polski przedrozbiorowej: Studium źródłoznawcze. – Warszawa,
1973. – S.31–39.
156 Про тонкощі розрізнення цих термінів див.: Заяць О. Громадяни Львова XІV–
XVІII ст. … – С.53–56.
157 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.148. – Арк.547 зв.
158 Там само. – Спр.133. – Арк.514 зв. («Ja, Jan Matfieiowicz, obywatel miasta jego Kr Msci
Łucka, odstąpiwszy swej własnej jurisdicyi maideburskiey», 1623 р.); Ф.28. – Оп.1. – Спр.62. –
Арк.1264 зв. («Ja, Piotr Ostrowsky, y ia, Les Swiatohorowicz, mieszczanie y obywatele włodzimirscy»,
1628 р.); Ф.23. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.97 (у липні 1639 р. луцького лавника Романа Левоновича
названо «обивателем»).
Український історичний журнал. – 2019. – №1
48 Андрій Заяць
довідатися, що названий у документах міщанин насправді був передміщани-
ном. Так, луцький міщанин Михайло Ульріх 19 березня 1625 р. згадувався
як «міщанин»159, а вже 29 березня про нього йшлося як про «передмещанина
луцкого, на грунте костельном Святого Крыжа за местом мешъкаючого»160.
Міщанами називали також мешканців юридик (що в містах Корони
Польської було немислимим). Так, у жовтні 1587 р. володимирський бур-
мистр Тихно Пахирович Глоба скаржився на «мещанина володимерского,
подданого его мл пана Михайла Оранъского манастырского Святого Спаса
на ймя на Лаврыша Филита»161.
У містах Корони євреїв ніколи не називали міщанами та вони не були
громадянами міста. Волинські міста й тут мали свою особливість, адже до
євреїв вживали терміни «міщанин», «пан», «славетний». Міста Волині були
щодо євреїв значно толерантнішими порівняно з коронними. У серпні 1628 р.
луцькі євреї Айзик Лейбович із дружиною Дворою Іцхаківною в листі на
продаж ними будинку зазначали, що вони це роблять, «відступившись від
своєї власної, належної, єврейської маґдебурзької правової юрисдикції»162.
У листопаді того ж року Іванис Якубович, означений як «купец ормян-
ский и меща нин луцкий», продав за 300 золотих будинок на Караїмській
вулиці «славетному пану Симше Лавъриновичови, жидови луцкому збору
караимского»163. Таке дивне для міст Корони словосполучення «єврей-міща-
нин» подибуємо не лише стосовно Луцька164, Володимира165, Кременця166,
159 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.141. – Арк.432 зв.
160 Там само. – Спр.144. – Арк.456.
161 Там само. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.20. – Арк.493 зв.
162 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.160. – Арк.1040 зв. – 1041.
163 Там само. – Арк.1535 зв.
164 Там само. – Спр.86. – Арк.616 («славетный Симха Злотарович, жыдъ и мещанин
луцъкий», 1610 р.); Спр.88. – Арк.877 («в жалобе Юска Якубовича, жида и мещанина
луцъкого», 1610 р.); Спр.118. – Арк.895 («неверным Абрамомъ Юзефовичемъ Алъхимистою,
жидом и мешчанином луцкимъ», 1624 р.); Спр.140. – Арк.53 («в жалобе и кривде Зыскеля,
жида и мещанина луцъкого», 1624 р.); Спр.141. – Арк.32 зв. («неверный Юда Леменович, жид
и мешанин луцкий», 1625 р.); Арк.180 зв. («славетный Абрамъ Юзефович Алъхимисъта, жидъ
и месъчанинъ луцъкий», 1625 р.); Спр.201. – Арк.789 («на справе неверныхъ Юды Леменовича
и Якуба Юдича, жыдовъ и месчановъ луцъкихъ», 1636 р.); Спр.224. – Арк.227 («в жалобе
славетъного Якуба Кгитлича, жыда месчанина луцъкого», 1641 р.).
165 Там само. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.43. – Арк.399 («противко невернымъ Якубови Длугачови
и Иршови Юзефовичови, жидом и мещаном володимерскимъ», 1611 р.); Спр.47. – Арк.707
(«жид и месчанин володимерский Михел, аптикар», 1616 р.); Спр.50. – Арк.576 зв. («неверный
Лейзер Конашович, жид и мещанин володимерский», 1618 р.); Арк.874 («неверного жида и
мещанина володимерского Шмойла Цирълича», 1618 р.); Спр.51. – Арк.640 («неверный
Ицко Мендловичъ, жид и мещанин володимерский», 1619 р.); Арк.962 («славетный Левко
Шиманович, жид и аренъдар володимерский», 1619 р.); Спр.53. – Арк.172 зв. («неверного
Якуба, наречоного Чорного, жида и мещанина володимерского», 1621 р.); Арк.835 («неверный
панъ Шмойло Цирличъ, жидъ и мещанинъ володимерский», 1621 р.); Спр.54. – Арк.114 зв.
(«неверная Факгела Иршовая, жидовъка и мещанка володимерская», 1622 р.); Арк.730 зв. («Я,
Иля Марковичъ, жид и мещанин володимерский», 1622 р.); Спр.58. – Арк.42 («протестация
Хаима Ицъковича, жыда и мещанина володимерского», 1624 р.); Арк.294 («протестация Лейзера
Гиршовича, жида и мещанина володимерского», 1624 р.); Спр.62. – Арк.704 («неверный Лейзер
Гиршович, жыд и мещанин, и обывател володимерский», 1628 р.).
166 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.117. – Арк.783 («невернымъ Лейзеромъ Боруховичом,
жидом и мещанином кременецъким», 1620 р.); Ф.22. – Оп.1. – Спр.45. – Арк.51 («неверному
Мошкови Александровичови Сминдерови, жидови и месчанинови кремянецкому», 1639 р.).
Український історичний журнал. – 2019. – №1
49Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
Ковеля167, а й інших міст: Берестечка168, Володимирця169, Горохова170,
Гощі171, Деражні172, Дубна173, Колок174, Корця175, Красностава (Хлапотина)176,
Ляхівців177, Муравиці178, Нового Острова (Вишеньок)179, Озерян180, Олики181,
Острога182, Рівного183, Свинюх184, Степані185, Торчина186, Турійська187, Ше-
пе тина188. Неодноразово до міщан-євреїв волинських міст писарі ґродської
167 Там само. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.43. – Арк.59 («от неверъного Юска, жида Абрамовича,
месщанина ковелского», 1611 р.); Спр.53. – Арк.717 («неверный Зовол, жид и мещанин
ковелский», 1621 р.); Ф.25. – Оп.1. – Спр.195. – Арк.723 зв. («неверный Иршъ Якелевич, жид и
месчанинъ ковелский», 1635 р.); Спр.197. – Арк.424 («противко неверному Зеликови, жидови и
месчанинови ковелскому», 1635 р.).
168 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.196. – Арк.81 («неверный Шмойло Хлебцевичъ, жид и
месчанин берестецкий», 1635 р.).
169 Там само. – Спр.165. – Арк.346 зв. («неверный Ровенъко Израелевич, жид и мешчанин
володимирецъкий», 1629 р.).
170 Там само. – Спр.88. – Арк.88 («в жалобе Мошка, жида и мещанина гороховского», 1610 р.);
Спр.116. – Арк.410 («в жалобе неверного, жида и мешъчанин, горуховского Гошея Езофовича»,
1620 р.); Ф.28. – Оп.1. – Спр.70. – Арк.271 зв. («противъко неверным Юскови Лейбовичови,
мес чанинови гороховъскому и товаришови его Хаскелеви Юсковичови, месчанинови
стояновскому», 1635 р.).
171 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.201. – Арк.856 зв. («неверная Ривъка Зелъмановая,
мешчъка и аренъдарка гоская», 1636 р.).
172 Там само. – Спр.234. – Арк.820 зв. («неверный Израел Мошковичъ з места Деражны,
месчанинъ и подданый ясне освецоного кнежати его мл Владислава Доминика граби на
Тарнове», 1643 р.).
173 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.116. – Арк.147 зв. («на праве и потребе неверных Мошка
Ицхаковича и Израеля Давыдовича, жидовъ, месчанъ дубенских, подданых освецоного
кнежати его мл пана краковского», 1620 р.); Спр.116. – Арк.700 («в жалобе неверъного Мордухая
Шмойловича, жида и мещанина дубенъского», 1620 р.).
174 Там само. – Спр.175. – Арк.509 («неверный Ицко Шмойлович, жыд збору рабанъского и
мешчанинъ колковъский», 1630 р.).
175 Там само. – Спр.229. – Арк.834 («неверный Абрам Мошкович, жид и мешчанин с Корца»,
1642 р.).
176 Там само. – Спр.252. – Арк.434 зв. («неверный Абрам Иляшкович, жид и месъчанин зъ
месътечъка Хлапотина», 1646 р.).
177 Там само. – Ф.22. – Оп.1. – Спр.37. – Арк.261 (справа між «Мошком, жидом и мещанином
ляховецким», 1630 р.).
178 Там само. – Ф.26. – Оп.1. – Спр.31. – Арк.128 («неверный, славетный, Ицко Юскович,
жид муравицкий», 1623 р.).
179 Там само. – Спр.153. – Арк.561 («противко неверныхъ Лейбу Чорного и Шимана, жидовъ
и месчанъ з места Нового Острова», 1627 р.).
180 Там само. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.56. – Арк.963 зв. («Зовол, жид и мещанинъ озеранъский»,
1623 р.); Спр.69. – Арк.447 («зыскъ в справе Говшуи Зоволевича, жида и мещанина озеранского»,
1634 р.).
181 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.88. – Арк.1046 («в жалобе славетных Аврона Юзефовича
а Антона Авроновича, жидовъ и мещанъ олыцкихъ», 1610 р.).
182 Там само. – Спр.196. – Арк.240 зв. («неверный Юско Носанович, жид и месчанин
острозский», 1635 р.).
183 Там само. – Спр.86. – Арк.461 («мещанинови своему Иляшови Юсковичу ровенскому», 1610 р.).
184 Там само. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.55. – Арк.859 зв. («неверному пану Давыдови Маеровичови,
жидови и мещанинови свинюскому», 1622 р.).
185 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.213. – Арк.629 зв. («неверный жид славетъный Юда
Шмойлович, мещанинъ степанъский», 1638 р.).
186 Там само. – Спр.86. – Арк.110. – Спр.87. – Арк.479 зв. («в жалобе Израеля Лазаровича,
жида и мещанина торчинского», 1610 р.).
187 Там само. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.72. – Арк.939 зв. («неверный Борох Якубовичъ, жид и
месчанин туриский», 1637 р.).
188 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.172. – Арк.242 зв. («Я, Мошко Лейбович, жид и мешъчанинъ
збору рабанского шепетинъский», 1630 р.).
Український історичний журнал. – 2019. – №1
50 Андрій Заяць
канцелярії прикладали окреслення «пан»189. Королева Бона привілеєм
від 12 серпня 1547 р. наказувала євреям Ковеля виконувати міські по-
винності разом із міщанами, але й дозволяла їм користуватися міськими
вольностями190.
«Міщанськість» євреїв у тогочасному соціумі добре ілюструє судова
справа, яка розглядалася в Луцькому ґроді в березні 1628 р. Миколай Єло
Малинський оскаржував старшого рабанського збору Іуду Чорного за покри-
вання єврея Зискеля, який, тримаючи у заставі речі скаржника, розпродав їх,
а сам залишив Луцьк і переховувався по інших містах, маючи від луцьких єв-
реїв листа з проханням до всіх євреїв допомагати Зискелеві. Уповноважений
від Іуди Чорного луцький бурґрабій Ян Козакович Прошицький на захист
свого підопічного заявив, що ця справа непідсудна ґродському суду, адже
євреї звільнені від шляхетського права й перебувають «под голою юрисди-
циею приватною его мл пана старосты луцъкого». Далі вповноважений на-
гадав про «статут Гербуртовъ», підтверджений королем Сиґізмундом ІІІ, за
яким євреї передавалися під присуд воєвод, а на Волині – під приватну, а не
публічну владу старости, акцентуючи на тому, що від публічного ґродського
суду апеляція йтиме на трибунал, а від суду старости «яко з месчаны за дво-
ром его кор мл». Урешті в документі було висловлено найцікавіше для нас
твердження:
«Право заборонило абы месчане не были потягани до земъ-
ства и до кгроду, але жебы корам суо маистрату респонде-
рентъ, а маистратус корам сакра реиа маестате, а ижъ жиды
цивес [сунт] етъ ин цивитате декгунтъ и онера местцъские191
вси поносят и свое права особные од шляхецкого мают, теды
теж ведлугъ тое конституцеи захованы быти мают и корам суо
маистрату (перед своїм маґістратом – А.З.), то ест перед его
мл паномъ старостою инъ привата юриздиционе сунтъ конве-
ниенди»192.
Заперечення вповноваженого від повода Павла Вишковського, що пу-
блічний суд старости є вищим від приватного, не допомогли. Судді вине-
сли вердикт: «Ижъ жиды тутошъние сутъ мешъчанами места его кор мл
тутошнего и под форумъ кгродское публичное тутошънее не подлегают,
але голой юриздицией его мл пана старосты местца тутошънего, ведлугъ
звычаюв давных и прав своихъ субъсунтъ» та звільнили Іуду Чорного від
позову193. Отже на рівні ґродських урядників євреїв чітко трактували як
міщан.
189 Там само. – Спр.73. – Арк.367 зв. (Степань); Спр.78. – Арк.472 (Торчин); Арк.731
(Муравиця); Спр.89. – Арк.495 зв. (Колки); Спр.90. – Арк.11 (Колки); Спр.124. – Арк.658
(Дубно); Спр.125. – Арк.709 (Корець).
190 Там само. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.163 зв.
191 «щоб перед своїм маґістратом відповідали, а маґістрат перед його королівською милістю, а
оскільки євреї є міщанами (громадянами) й у місті проживають та міські обов’язки виконують».
192 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.162. – Арк.208 зв.
193 Там само. – Арк.209 зв.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
51Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
***
Правове становище волинських міщан включало у себе комплекс їхніх
прав та обов’язків, який визначався локаційно-маґдебурзькими привілеями
короля та власників міст, а також іншими привілеями, котрі доповнювали
чи розширювали вже наявні права. Низка міських прав та обов’язків пропи-
сувалася в Литовських статутах. Абсолютна більшість міст були привілейо-
ваними, тобто наділеними маґдебурзьким правом. З іншого боку, абсолютна
більшість міст були приватновласницькими, і міщани цих міст розглядали-
ся їхніми власниками як піддані, котрих можна було заставити чи продати
разом із містом, що суттєво обмежувало особисту свободу. Економічний блок
міських прав і свобод складали право проведення торгів, ярмарків, вільний
вибір сфери діяльності. До обов’язків міщан належали грошові та натураль-
ні платежі, відробітки й часткова панщина. Особливо обтяжливою була під-
водна повинність. Сплачували вони також і державні податки.
Прийняття до міського права вдалося простежити лише в Луцьку,
хоча можна припустити, що в якійсь формі воно могло бути щонайменше у
Володимирі та Кременці. До міщан зараховували як тих, хто прийняв міське
право та перебував під маґістратською юрисдикцією, так і мешканців юри-
дик, передміщан, євреїв. Останніх називали не лише «міщанами», а ще «па-
нами» та «славетними», чого не було в містах Корони Польської.
REFERENCES
1. Bilous, N. (2008). Kyiv naprykintsi XV – u pershii polovyni XVII stolittia: Miska vla-
da i samovriaduvannia. Kyiv: Vydavnychyi dim «Kyievo-Mohylianska akademiia», 2008.
[in Ukrainian].
2. Bilous, N. (2015). Pryvatni mista Kyivskoho voievodstva v pershii polovyni XVII st.: kil-
kist, osoblyvosti rozvytku ta funktsionuvannia. Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi,
15, 125–141. [in Ukrainian].
3. Dovbyshchenko, M.V. (2008). Volynska shliakhta u relihiinykh rukhakh kintsia XVI –
pershoi polovyny XVII st. Kyiv: PP Serhiichuk M.I. [in Ukrainian].
4. Isaievych, Ya.D. (1966). Bratstva ta yikh rol v rozvytku ukrainskoi kultury XVI–XVIII
st. Kyiv. [in Ukrainian].
5. Krykun, M.H. (2012). Selianskyi rukh na ukrainskykh zemliakh Rechi Pospolytoi u
1569–1647 rokakh. Krykun, M. Voievodstva Pravoberezhnoi Ukrainy u XVI–XVIII stolit-
tiakh. Lviv, 143–166. [in Ukrainian].
6. Krykun, M. (2015). Dokumenty komisarskoho sudu Podilskoho voievodstva 1678–1679
rokiv. Lviv: Vyd-vo UKU. [in Ukrainian].
7. Kulakovskyi, P. (2008). Pershyi obraz rannomodernoho ukrainskoho seimyku.
Ukrainskyi humanitarnyi ohliad, 13, 66–83. [in Ukrainian].
8. Kulakovskyi, P. (2009). Miska problematyka na shliakhetskomu seimyku Volynskoho
voievodstva (persha polovyna XVII st.). Studii i materialy z istorii Volyni, 2009.
Kremenets: Kremenetsko-Pochaivskyi derzhavnyi istoryko-arkhitekturnyi zapovidnyk,
15–24. [in Ukrainian].
9. Mykhailyna, P.V. (1975). Vyzvolna borotba trudovoho naselennia mist Ukrainy (1569–
1654). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
Український історичний журнал. – 2019. – №1
52 Андрій Заяць
10. Rybachuk, I.O. (2012). Sotsialno-ekonomichnyi rozvytok mist Pivdenno-Skhidnoi
Volyni v ostannii tretyni XVI – pershii polovyni XVII st. Dys. na zdobuttia naukovoho
stupenia kandydata istorychnykh nauk. Ostroh. [in Ukrainian].
11. Sas, P.M. (1989). Feodalnyye goroda Ukrainy v kontse XV – 60-kh gg. XVI v. Kiev:
Naukova dumka. [in Russian].
12. Shcherbak, V.O. (1989). Sotsialne ta pravove stanovyshche mishchanstva
Pravoberezhnoi Ukrainy, Istorychni doslidzhennia: Vitchyzniana istoriia, 15, 21–25. [in
Ukrainian].
13. Shvydko, A.K. (1973). K voprosu o remeslennom tsekhe v srednevekovom gorode (po
germanskim i ukrainskim istochnikam). Voprosy germanskoy istorii i istoriografii, 1,
3–16. [in Russian].
14. Tkachev, M.A. (1987). Organizatsiya oborony gorodov Belorussii XIV–XVIII vv.
Avtoreferat diss. dok. ist. nauk. Minsk. [in Russian].
15. Zaiats, A. (2000). Umovy funktsionuvannia miskykh poselen Volyni XVI – pershoi
polovyny XVII st. (strymuiuchi faktory rozvytku). Visnyk Lvivskoho universytetu: Seriia
istorychna, 37, 103–121. [in Ukrainian].
16. Zaiats, A. (2003). Urbanizatsiinyi protses na Volyni v XVI – pershii polovyni XVII
stolittia. Lviv Dobra sprava. [in Ukrainian].
17. Zaiats, A. (2009). Zasnuvannia mistechka Leshniv. Studii i materialy z istorii Volyni:
2009. Kremenets: Kremenetsko-Pochaivskyi derzhavnyi istoryko-arkhitekturnyi zapo-
vidnyk, 86–91. [in Ukrainian].
18. Zaiats, A. (2010). Mishchany pomizh lytovskymy statutamy i praktykoiu zhyttia,
Sotsium: Almanakh sotsialnoi istorii, 9, 9–19. [in Ukrainian].
19. Zaiats, A. (2010). Pravove stanovyshche mishchan Pravoberezhnoi Ukrainy v XVI –
pershii polovyni XVII st. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia: Zb. nauk. pr. Lvivskoho
rehionalnoho instytutu derzhavnoho upravlinnia Natsionalnoi akademii derzhavnoho
upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy, 23, 149–157. [in Ukrainian].
20. Zaiats, A. (2012). Sudochynstvo v pryvatnykh mistakh Pravoberezhnoi Ukrainy u XVI
– pershii polovyni XVII stolit. Kriz stolittia: Studii na poshanu Mykoly Krykuna z nahody
80-richchia / Ukrainoznavcha naukova biblioteka NTSh, 33, 219–243. [in Ukrainian].
21. Zaiats, A. (2014). Volynski mista XVI – pershoi polovyny XVII st. yak oporni punkty
oborony kraiu. Naukovi zoshyty istorychnoho fakultetu Lvivskoho universytetu, 15, 175–
182. [in Ukrainian].
22. Zaiats, A. (2015). Volynski mista XVI – pershoi polovyny XVII st.: mytna polityka ta
orhanizatsiini zasady torhivli. Istoriia torhivli, podatkiv ta myta, 1, 78–81. [in Ukrainian].
23. Zaiats, O. (2012). Hromadiany Lvova XIV–XVIII st.: pravovyi status, sklad, po-
khodzhennia. Kyiv, Lviv: Instytut ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva im.
M.S.Hrushevskoho. [in Ukrainian].
andRii Zaiats
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Docent,
Docent of the Department of Ancient History of Ukraine and Archival Studies,
I.Franko National University of Lviv
(Lviv, Ukraine), andrij_zajac@yahoo.com
THE LEGAL STATUS OF VOLYNIAN BURGHERS
IN THE 16th AND THE FIRST HALF OF 17th CENTURIES
This article deals with the legal status of Volynian burghers in the early modern
period. It meant both certain rights and responsibilities. The first item is the right
to elect and to be elected to the city authorities, the right to choose of professional
occupations and to buy property in the city. Their obligations were to pay taxes
Український історичний журнал. – 2019. – №1
53Правове становище волинських міщан у XVI – першій половині XVII ст.
and to perform duties. The basic principles of the legal status of the burghers were
contained in the privileges – both the location documents, and the separate charters
for the rights and liberties to the burghers. In the most detail they were written out
in the privileges granted by the owners of cities. It is investigated that the level of
legal liberties of the burghers depended on whether these cities were privileged, i.e.
endowed with Magdeburg law, or unprivileged and also it depended on the property
type, that is, whether they were royal or private. The growth of the role of cities in the
life of the state contributed to the fact that at the legislative level they increasingly
attracted attention of the central government. The legal position of the burghers is
analyzed in three dimensions: socio-political rights, socio-economic rights and rights
to establish public organizations. In addition, the burghers were obliged to carry out
some duties. The burghers of private-owned cities were considered subjects of their
owners. The acquisition of urban citizenship was found out in Lutsk, but probably, it
was also used in Volodymyr and Kremenets.
Keywords: Volyn, city, burghers, legal status of the burghers, urban citizenship.
|