Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського: проблема взаємовідносин із місцевою козацькою адміністрацією
Розглядається проблемі взаємовідносин Чернігівського маґістрату з представниками місцевої козацької адміністрації за часів гетьманства К.Розумовського. Внутрішня суперечливість паралельного функціонування та взаємодії органів міщанської й козацької влади в місті породжувала перманентні конфлікти....
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179256 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського: проблема взаємовідносин із місцевою козацькою адміністрацією / Г. Доманова // Український історичний журнал. — 2019. — № 1. — С. 54-66. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179256 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Доманова, Г. 2021-04-18T09:33:20Z 2021-04-18T09:33:20Z 2019 Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського: проблема взаємовідносин із місцевою козацькою адміністрацією / Г. Доманова // Український історичний журнал. — 2019. — № 1. — С. 54-66. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179256 930.25(477-2)«17/18» Розглядається проблемі взаємовідносин Чернігівського маґістрату з представниками місцевої козацької адміністрації за часів гетьманства К.Розумовського. Внутрішня суперечливість паралельного функціонування та взаємодії органів міщанської й козацької влади в місті породжувала перманентні конфлікти. Особливу увагу приділено діловодній документації міського уряду, а також рапортам, ордерам, промеморіям, наказам гетьманської канцелярії, Ґенеральної військової канцелярії, Чернігівської полкової управи другої половини ХVІІІ ст., які дозволяють деталізувати головні причини конфліктних ситуацій у місті між полковою управою й маґістратом. К.Розумовський і Ґенеральна військова канцелярія намагалися скерувати відносини між міським та козацьким урядами в раціональне русло. На основі архівних джерел з’ясовано, що у другій половині ХVІІІ ст. вкрай загострився конфлікт між маґістратом і полковою управою, який сягнув апогею за полковництва І.Божича. Документально підтверджено, що відносини між представниками обох урядів складалися таким чином, що маґістрату доводилося постійно захищати й відстоювати свої права, адже полкова канцелярія повсякчас порушувала чинність приписів маґдебурзького права. У Чернігові гостро стояли проблеми забезпечення продовольством і надання підвод переїжджим, які мали вирішуватися обопільно представниками козацької та міської влади, порушення монопольних прав міщан на заняття ремеслом, промислами й торгівлею, а також протекціоністська політика козацького уряду. The article deals with the problem of relationship of Chernihiv magistrate with the local administration in times of Hetman K.Rozumovskyi. Inner contradiction of parallel functioning and interaction between bourgeois bodies of government and Cossack city administration in the city continued permanent conflicts. Particular attention is paid to a record keeping of the city government and also reports, orders, promemories, orders of the chancery of Hetman K.Rozumovskyi, General Military Chancery and Chernihiv regimental administration in the second half of the 18 century, which give the opportunity to detail the main causes of the conflict between the government and officials of the magistrate. K.Rozumovskyi and General Military Chancery made attempts to manage relationship between the magistrate and Cossack power into the right direction. On the basis of archive resources it was revealed, іn the second half of the 18 century conflict between the magistrate and the regimental administration extremely aggravated, which reached its climax for I.Bozhych. It is proved with documents that relationships between representatives of both governments were formed so that the magistrate had to constantly defend their rights as regimental chancery frequently broke current articles of Magdeburg law. The problems of provision and cart for travelers supplies which had to be solved together by Cossack and municipal power acutely occurred in the city. Also, there were the problems of violation of monopoly rights of bourgeois for doing crafts and trades as well as protectionist policy of Cossack administration. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського: проблема взаємовідносин із місцевою козацькою адміністрацією Chernihiv Magistrate During of Hetman K.Rozumovskyi: Problem of the Relationship with the Local Cossack Administration Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського: проблема взаємовідносин із місцевою козацькою адміністрацією |
| spellingShingle |
Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського: проблема взаємовідносин із місцевою козацькою адміністрацією Доманова, Г. Історичні студії |
| title_short |
Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського: проблема взаємовідносин із місцевою козацькою адміністрацією |
| title_full |
Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського: проблема взаємовідносин із місцевою козацькою адміністрацією |
| title_fullStr |
Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського: проблема взаємовідносин із місцевою козацькою адміністрацією |
| title_full_unstemmed |
Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського: проблема взаємовідносин із місцевою козацькою адміністрацією |
| title_sort |
чернігівський маґістрат за гетьманування к.розумовського: проблема взаємовідносин із місцевою козацькою адміністрацією |
| author |
Доманова, Г. |
| author_facet |
Доманова, Г. |
| topic |
Історичні студії |
| topic_facet |
Історичні студії |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Chernihiv Magistrate During of Hetman K.Rozumovskyi: Problem of the Relationship with the Local Cossack Administration |
| description |
Розглядається проблемі взаємовідносин Чернігівського маґістрату з представниками місцевої козацької адміністрації за часів гетьманства К.Розумовського. Внутрішня суперечливість паралельного функціонування та взаємодії органів
міщанської й козацької влади в місті породжувала перманентні конфлікти.
Особливу увагу приділено діловодній документації міського уряду, а також рапортам, ордерам, промеморіям, наказам гетьманської канцелярії, Ґенеральної військової канцелярії, Чернігівської полкової управи другої половини ХVІІІ ст.,
які дозволяють деталізувати головні причини конфліктних ситуацій у місті
між полковою управою й маґістратом. К.Розумовський і Ґенеральна військова канцелярія намагалися скерувати відносини між міським та козацьким урядами в раціональне русло. На основі архівних джерел з’ясовано, що у другій
половині ХVІІІ ст. вкрай загострився конфлікт між маґістратом і полковою управою, який сягнув апогею за полковництва І.Божича. Документально підтверджено, що відносини між представниками обох урядів складалися
таким чином, що маґістрату доводилося постійно захищати й відстоювати
свої права, адже полкова канцелярія повсякчас порушувала чинність приписів
маґдебурзького права. У Чернігові гостро стояли проблеми забезпечення продовольством і надання підвод переїжджим, які мали вирішуватися обопільно представниками козацької та міської влади, порушення монопольних прав міщан на заняття ремеслом, промислами й торгівлею, а також протекціоністська політика козацького уряду.
The article deals with the problem of relationship of Chernihiv magistrate with the
local administration in times of Hetman K.Rozumovskyi. Inner contradiction of
parallel functioning and interaction between bourgeois bodies of government and
Cossack city administration in the city continued permanent conflicts. Particular
attention is paid to a record keeping of the city government and also reports,
orders, promemories, orders of the chancery of Hetman K.Rozumovskyi, General
Military Chancery and Chernihiv regimental administration in the second half of
the 18 century, which give the opportunity to detail the main causes of the conflict
between the government and officials of the magistrate. K.Rozumovskyi and General
Military Chancery made attempts to manage relationship between the magistrate
and Cossack power into the right direction. On the basis of archive resources it was
revealed, іn the second half of the 18 century conflict between the magistrate and
the regimental administration extremely aggravated, which reached its climax for
I.Bozhych. It is proved with documents that relationships between representatives
of both governments were formed so that the magistrate had to constantly defend
their rights as regimental chancery frequently broke current articles of Magdeburg
law. The problems of provision and cart for travelers supplies which had to be solved
together by Cossack and municipal power acutely occurred in the city. Also, there
were the problems of violation of monopoly rights of bourgeois for doing crafts and
trades as well as protectionist policy of Cossack administration.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179256 |
| citation_txt |
Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського: проблема взаємовідносин із місцевою козацькою адміністрацією / Г. Доманова // Український історичний журнал. — 2019. — № 1. — С. 54-66. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT domanovag černígívsʹkiimagístratzagetʹmanuvannâkrozumovsʹkogoproblemavzaêmovídnosinízmíscevoûkozacʹkoûadmínístracíêû AT domanovag chernihivmagistrateduringofhetmankrozumovskyiproblemoftherelationshipwiththelocalcossackadministration |
| first_indexed |
2025-11-27T07:43:26Z |
| last_indexed |
2025-11-27T07:43:26Z |
| _version_ |
1850806798113570816 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2019. – №1
Досліджуючи історію маґдебурґій періоду Гетьманщини, неминуче по-
стає проблема взаємовідносин між державними інституціями, уособленням
яких на місцях були полкові й сотенні канцелярії, та міськими урядами.
Формально маґістрати як органи міського самоврядування були самодос-
татніми установами, їх статус визначався конфірмаційними грамотами та
універсалами. Утім козацька старшина зазвичай поводилася зверхньо щодо
маґістратів, порушуючи їх самостійність та вимагаючи від них повного під-
порядкування. Двовладдя в містах зумовлювало конфліктні ситуації, апогей
яких припав на другу половину ХVІІІ ст.
Теза відомого дослідника маґдебурґій на терені Лівобережної України
Д.Багалія про те, що головна суть протистояння між представниками козаць-
кого й міського урядів – економічні інтереси обох угруповань, стала певною
УДК 930.25(477-2)«17/18»
Ганна дОманОва
кандидатка історичних наук, доцентка,
кафедра всесвітньої історії,
Національний університет «Чернігівський колеґіум» ім. Т.Шевченка
(Чернігів, Україна), an_and_g@ukr.net
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ МАҐІСТРАТ
ЗА ГЕТЬМАНУВАННЯ К.РОЗУМОВСЬКОГО:
ПРОБЛЕМА ВЗАЄМОВІДНОСИН
ІЗ МІСЦЕВОЮ КОЗАЦЬКОЮ АДМІНІСТРАЦІЄЮ
Розглядається проблемі взаємовідносин Чернігівського маґістрату з представ-
никами місцевої козацької адміністрації за часів гетьманства К.Розумовського.
Внутрішня суперечливість паралельного функціонування та взаємодії органів
міщанської й козацької влади в місті породжувала перманентні конфлікти.
Особливу увагу приділено діловодній документації міського уряду, а також ра-
портам, ордерам, промеморіям, наказам гетьманської канцелярії, Ґенеральної
військової канцелярії, Чернігівської полкової управи другої половини ХVІІІ ст.,
які дозволяють деталізувати головні причини конфліктних ситуацій у місті
між полковою управою й маґістратом. К.Розумовський і Ґенеральна військо-
ва канцелярія намагалися скерувати відносини між міським та козацьким
урядами в раціональне русло. На основі архівних джерел з’ясовано, що у другій
половині ХVІІІ ст. вкрай загострився конфлікт між маґістратом і полко-
вою управою, який сягнув апогею за полковництва І.Божича. Документаль-
но підтверджено, що відносини між представниками обох урядів складалися
таким чином, що маґістрату доводилося постійно захищати й відстоювати
свої права, адже полкова канцелярія повсякчас порушувала чинність приписів
маґдебурзького права. У Чернігові гостро стояли проблеми забезпечення про-
довольством і надання підвод переїжджим, які мали вирішуватися обопільно
представниками козацької та міської влади, порушення монопольних прав мі-
щан на заняття ремеслом, промислами й торгівлею, а також протекціоніст-
ська політика козацького уряду.
Ключові слова: Чернігів, маґістрат, полкова управа, Ґенеральна військова
канцелярія, рапорти, ордери, скарги.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського... 55
аксіомою1. Подібні висновки містять розвідки В.Авсеєнка, І.Теличенка,
В.Пічети, Г.Максимовича, які досліджували «накази» містян депутатам
Законодавчої комісії 1767 р., а також П.Клименка2. Історіографічний огляд
історії українських міст, які мали маґдебурзьке право, уже неодноразово ста-
вав предметом наукових студій3. Водночас вітчизняна історіографія історії
маґдебурґій Гетьманщини представлена в окремих працях4. Ураховуючи осо-
бливості політичного та адміністративно-територіального устрою Української
козацької держави, проблема взаємовідносин між представниками міщан-
ських та козацьких установ потребує подальшого студіювання з урахуван-
ням локальних особливостей.
Упродовж другої половини ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст. Чернігівський
маґістрат отримав цілу низку гетьманських універсалів, які свідчили про
напружені стосунки з місцевою полковою канцелярією. Внутрішня супереч-
ливість паралельного функціонування та взаємодії міщанської й козацької
влади в місті породжували перманентні конфлікти5.
За гетьманування К.Розумовського Чернігівський маґістрат отримав
чимало ордерів, промеморій тощо, однак жодної конфірмації або оборон-
ного універсалу надано більше не було. Численна діловодна документація
установи, а також рапорти, ордери, промеморії, накази канцелярії гетьмана
К.Розумовського, Ґенеральної військової канцелярії, Чернігівської полкової
управи другої половини ХVІІІ ст. дають змогу деталізувати головні причини
конфліктних ситуацій у місті між полковою управою та маґістратом.
1 Багалей Д. Магдебургское право в Левобережной Малороссии // Журнал министерства
народного просвещения. – 1892. – №3. – С.1–56; Его же. Магдебургское право в городах
Левобережной Малороссии // Труды Десятого археологического съезда в Риге. – Т.1. – Москва,
1899. – С.245–255; Его же. Судьба магистратского самоуправления в малороссийских городах
ХVII–XVIII вв. // Сборник статей в честь Матвея Кузьмича Любавского. – Петроград, 1917. –
С.627–636; Багалій Д. Маґдебурзьке право на Лівобічній Україні // Розвідки про міста і
міщанство на Україні-Руси в ХV–ХVІІІ в. – Ч.2. – Л., 1904. – С.386–442.
2 Авсеенко В. Малороссия в 1767 г.: Эпизод из истории ХVІІІ ст. – К., 1864. – 152 с.; Тели-
ченко И.В. Сословные нужды и желания малороссиян в эпоху Екатерининской комиссии //
Киевская старина. – 1890. – №9. – С.161–191; Пичета В. Наказы украинских городов в 1767 г. //
Украинская жизнь. – 1915. – №10. – С.43–54; №11/12. – С.77–100; Максимович Г.А. Выборы
и наказы в Малороссии в Законодательную комиссию 1767 г. – Ч.1. – Нежин, 1917. – 334 с.;
Клименко П. Місто і територія на Україні за Гетьманщини 1654–1765 // Записки історично-
філологічного відділу Всеукраїнської академії наук. – Кн.7/8. – К., 1926. – С.1–36.
3 Див.: Гошко Т. Нариси з історії маґдебурзького права в Україні (ХІV – початок ХVІІ ст.) – Л.,
2002. – 255 с.; Її ж. Штрихи до сучасної української історіографії історії міст на маґдебурзькому
праві в Україні // Історіографічні дослідження в Україні. – Вип.21. – К., 2011. – С.124–165;
Кобилецький М. Маґдебурзьке право в Україні (ХІV – перша половина ХІХ ст.): Історико-
правове дослідження. – Л., 2008. – 406 с.
4 Див.: Кононенко В. Міське самоврядування і козацька адміністрація у Гетьманщині
ХVІІ – початку ХVІІІ ст.: джерела, історіографія, міждисциплінарні перспективи дослідження //
Міждисциплінарні гуманітарні студії: серія «Історичні науки». – Вип.3. – К., 2017. – С.117–
131; Доманова Г. Маґдебургії Чернігово-Сіверщини: історіографічний аспект // Вісник
Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка. – Вип.145. –
Чернігів, 2017. – С.102–113.
5 Доманова Г. Взаємовідносини Чернігівського магістрату з гетьманським урядом та
місцевою козацькою адміністрацією у другій половині ХVІІ – першій половині ХVІІІ ст. //
Батуринські читання, 2007: Мат. наук. конф. «Козацька старшина кінця XVII – першої
половини XVIII ст.», присвяченої 335-й річниці з дня народження Пилипа Орлика (31 травня –
1 червня 2007 р., Батурин). – Ніжин, 2007. – С.84–90.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
56 Ганна Доманова
Загострення взаємин відбулося внаслідок руйнівної пожежі 1750 р. Крім
численних збитків, яких зазнало місто, на міську владу було покладено ціл-
ковиту відповідальність за організацію протипожежної охорони6. Справа
була передана до Ґенерального військового суду, а напруга у стосунках між
маґістратом і полковою канцелярією сягла апогею.
К.Розумовський і Ґенеральна військова канцелярія намагалися ске-
рувати відносини між міським та козацьким урядами в раціональне рус-
ло. Посилаючись на численні маґістратські скарги, ордером останньої від
30 червня 1753 р. за підписом гетьмана було наказано
«магистратам или в полковых, или сотенных городах находя-
щихся, в ведении и команде полковых канцелярий кроме на-
рядов и общественных повинностей и суда по земским быть
не следует, ежели же по каким делам, как то до сбора конси-
стентов и других дач, надлежащим полковым канцеляриям с
магистратами иметь сношения».
Міському та козацькому урядам було запропоновано вести листування за
формою «партикулярних» листів, водночас маґістратська старшина на чолі
з війтом «полковнику и полковой старшине должны отдавать надлежащее
почтение»7. У жовтні 1753 р. Чернігівська полкова управа отримала ордер
К.Розумовського «О небытии магистратам в ведении и команде полковых
канцелярий», копію якого було відправлено до маґістрату8. Тим самим роком
датовано витяг зі скарги Чернігівського маґістрату на ім’я гетьмана, в якій
ішлося про переслідування з боку місцевого полковника І.Божича, котрий,
«злобствуя на магистрат за то, что последний подсудственными своими в ко-
манде его, господина полковника, не состоит»9. Ордером Ґенеральної військо-
вої канцелярії від 5 серпня 1758 р. було наказано, щоб полкова канцелярія
не ставилася до маґістрату як до підвідомчої установи, а за необхідності звер-
талася до війта та інших міських урядників «в силе ясновельможных ордеров
формою партикулярных писем [...], наблюдая при том благопристойности»10.
Чернігівські маґістрат та полкова канцелярія були зобов’язані відповідати
на ордери Ґенеральної військової канцелярії рапортами про їх одержання й
виконання11.
Між обома урядами постійно велося ділове листування. Про це свід-
чать документи як маґістратського, так і архівів полкової та Ґенеральної
військової канцелярій. Численні гетьманські ордери й розпорядження від-
правлялися переважно з останньої до полкової, а звідти вже потрапляли в
маґістрат. Наприклад, за наказом К.Розумовського військова канцелярія
6 Див.: Доманова Г. Діяльність Чернігівського магістрату в сфері благоустрою міста //
Сіверянський літопис. – 2010. – №1. – С.9–15.
7 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України). –
Ф.108. – Оп.2. – Спр.321. – Арк.3–3 зв.
8 Там само. – Ф.108. – Оп.2. – Спр.321. – Арк.2–2 зв.; Ф.1673. – Оп.2. – Спр.29. – Арк.56.
9 Кулиш П. Записки о Южной Руси. – Санкт-Петербург, 1857. – С.350–351.
10 ЦДІАК України. – Ф.108. – Оп.2. – Спр.321. – Арк.6–6 зв.
11 Там само. – Ф.51. – Оп.3. – Спр.13118. – Арк.1–6.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського... 57
22 березня 1753 р. надіслала до полкової ордер про те, що міський уряд має
«предписанному» лікарю Узнанському надати відповідну квартиру. Ордер
було передано до маґістрату12. У лютому 1754 р. там отримали листа з пол-
кової канцелярії, в якому зазначалося, що відповідно до гетьманського орде-
ра маґістрат має надати полковій канцелярії «обстоятельную о имеющихся
магистратских землях и других угодиях справку». Отримавши цього листа,
міські урядники відправили «представление» до адресата, яким повідомля-
ли, що необхідні «справки» уже відправлено13. 1757 р. до маґістрату й пол-
кової канцелярії надійшов ордер К.Розумовського «Об устройстве крамных
лавок в городе Чернигове». Ішлося про те, що остання разом із маґістратськи-
ми урядниками мала «учинить точное определение», де саме треба будувати
торговельні крамниці – «на старых или новых местах», що було пов’язано з
наслідками пожежі 1750 р.14
До маґістрату з полкової канцелярії надходили також численні ордери
розпорядчого характеру. Так, навесні 1752 р. Чернігівська полкова канцеля-
рія зобов’язала міський уряд провести ремонтні роботи на шляху Чернігів –
Ніжин у зв’язку з очікуваним приїздом гетьмана К.Розумовського до їхнього
міста. Відповідальність за це було покладено на райців М.Широгродського
та Г.Лопату15.
На початку 1754 р. полкова канцелярія вимагала від маґістрату на-
дання підвід для перевезення колодників, яких Городнянське сотенне
правління направило до Чернігівського секвестру, звідки їх належало доста-
вити до Глухова16. Міська влада відмовила, зазначивши, що «без особливо-
го Генеральной войсковой канцелярии ордера» виконувати розпорядження
не буде. Відтак полкова канцелярія відправила до Ґенеральної військової
канцелярії скаргу17. Остання таки зобов’язала міських урядників надати
підводи для відправки колодників «до указаных мест, куда отсылать будет
велено». Маґістрат оскаржив це рішення, зазначивши, що міщани ніколи
раніше такого не робили, а полкова управа постійно «убеждает письменно и
словесно» надавати маґістратських коней для її потреб.
Доволі поширеною була практика примусової відправки міщан – ре-
місників і майстрів – до маєтків можновладців. Упродовж 1760 р. маґістрат
зобов’язаний був відправляти майстрів, зокрема, до с. Деревини на цегляні
заводи К.Розумовського18. Усі витрати, пов’язані з прибуттям працівників,
заробітною платнею, харчами лягали на міський уряд19. Подібні факти, оче-
видно, і спонукали чернігівських міщан скаржитися в 1767 р. на зловживан-
ня з боку можновладців:
12 Там само. – Ф.1673. – Оп.2. – Спр.29. – Арк.27.
13 Там само. – Ф.108. – Оп.2. – Спр.327. – Арк.4а, 14.
14 Там само. – Спр.461. – Арк.1а – 2.
15 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського НАН Украї -
ни. – Ф.204. – Оп.1. – Спр.35. – Арк.9–9 зв.
16 ЦДІАК України. – Ф.51. – Оп.3. – Спр.12661. – Арк.1–6.
17 Там само. – Спр.12660. – Арк.1–2; Спр.12661. – Арк.1–1 зв.
18 Там само. – Ф.1673. – Оп.1. – Спр.58. – Арк.1–39.
19 Там само. – Арк.4–4 зв.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
58 Ганна Доманова
«И в мирное время здешние граждане не имели по силе жало-
ванных грамот должной свободы, но непрестанно угнетаемы и
утесняемы были высылкою в деревенские по бытности гет-
мана (курсив мій – Г.Д.) смальчужные и поташные заводы ме-
щан и разных мастеровых людей по немалому числу чрез не-
сколько год непрестанно для рубки и клеймования мачтового
дерева, выстатчением материалов и инструментов, высылкою
в Батурин на разные работы и в Козелец для возки колод, чрез
что с города Чернигова к большому опустению разные масте-
ровые люди посходили»20.
Упродовж 1740–1760-х рр. маґістрат зафіксував численні зловживання
з боку полковника І.Божича та місцевої козацької старшини. Було навіть
складено опис скарг «по иску магистрата Черниговского на полковника чер-
ниговского Божича и старшину полковую, за поддержание им и старши-
ной полковой под караулом разных магистратских урядников и мещан»21.
Передусім полковник допускав протиправні дії стосовно маґістратського ке-
рівництва. У червні 1750 р. бурмистер С.Крутень подав гетьманові скаргу на
І.Божича та полкову старшину «за содержание его с немалым утеснением
под караулом»22, а наступного року було зафіксовано протиправні арешти
міських урядників23. В одній зі скарг, зокрема, зазначалося, що
«1749 сентября против 24 числа ночью з магистратового села
Петрушина войта Тимофея Иванова присланними от себе мно-
гими людьми взяв насильно, якоби за побой хорунжего сотни
Ройской Стефана Шихуцкого, привез в Чернигов и посадив под
караул, и тамо под караулом против челобитья объявленного
хорунжего в воскресний день допрашивано, и того дня то дело
судними речами произведя, посадили его, войта, в тюрму меж-
ду невольниками, а от туда на четвертый день выведши, объявя
ему, войту, определение.., сложивши его одежду, били публич-
но пред старшиною полковою плетьми, что он потом сам с земли
встать не мог, крайне изувечен; також райцу Никиту Инспекто-
ренко он, полковник, сыскав в свой дом, без вины велел бить его
плетьми, почему и бито ... на улице публично. А минувшего мая
14 дня 1750 р. магистратового слугу, Лукяна Симонтовского, з
другим магистратовым служителем, не по команде его полков-
ничей, взяв и осадив между колодники, содержал чрез многое
время в секвестры весма напрасно»24.
Того ж таки 1751 р. на ім’я К.Розумовського надійшла ще одна скарга
на І.Божича – «за разные причинения магистрату и подведомственным ма-
гистратским обид и притеснения»25. У сімнадцяти пунктах було викладено
провини цього чернігівського урядника, а наприкінці зазначалося, що
20 Наказ от жителей г. Чернигова // Сборник Императорского русского исторического
общества. – Т.144. – Санкт-Петербург, 1914. – С.123.
21 ЦДІАК України. – Ф.1673. – Оп.2. – Спр.6. – Арк.1–6.
22 Там само. – Арк.53.
23 Там само. – Арк.56–57; Ф.269. – Оп.1. – Спр.116. – Арк.1–5.
24 Там само. – Ф.1673. – Оп.2. – Спр.6. – Арк.57.
25 Там само. – Арк.10–27; Ф.269. – Оп.1. – Спр.60. – Арк.1–4.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського... 59
«того ради вашей ясно вельможности с глубочайшим упокоре-
нием нашим просим в силу всем высокомонаршим грамотам,
пожалованных магистрату Черниговскому на все права […]
подтверждения, чтобы старшина не чинила обид и утиснений
[…], и о всем вышеписанном милостиво просим рассмотрения
и определения, дабы нижайшие чрез показанное утеснение
обидимы не были»26.
І.Божича та козацьку старшину звинувачували у взятті під протекцію
«людей, которые живут в городе Чернигове в дворах приезжих разного зва-
ния […], а те люди должны бути в ведомстве магистратовом». Крім того,
полковник вимагав від маґістрату надавати помешкання для військовиків,
захищаючи тим самим «другого разного звания людей», намагався підпоряд-
кувати собі цехових ремісників, дозволяв займатися промислами «разного
звания людям не ведомства магистрата, яко то отставные солдаты та сол-
датские жены, казаки, казачие подсуседки и другие». І.Божич притягував
до козацьких судів міщан та посполитих, оминаючи маґістратський суд. Між
іншим, у скарзі було зазначено, що він змушував ремісників працювати на
нього безкоштовно («а других мещан под свой караул нахально забирает и
бьет весма напрасно»)27.
У 1750-х рр. чернігівські міщани, перебуваючи у великій скруті, часом
намагалися розпродати своє майно з метою уникнення сплати податків.
У промеморії К.Розумовського від 27 липня 1751 р. наголошувалося на тому,
що представники козацької старшини протиправно видавали міщанам та
їхнім підсусідкам «свои охранительные листы»28. Гетьман засудив подібну
практику й наказав штрафувати тих, хто брав під свою протекцію підвідо-
мчих маґістратові осіб, «и впредь таких самовольных поступков чинить не
допускать, опасаясь ответа и штрафа»29. Чернігівський маґістрат відправив
гетьманові списки тих, хто уникав сплати міських податків і шукав захисту
з боку козацької старшини30.
У вересні 1753 р. міські урядники скаржилися до Ґенеральної вій-
ськової канцелярії, звинувачуючи І.Божича в незаконних діях щодо на-
дання підвід російським військовикам. Як було зазначено у документі,
у серпні того ж року за розпорядженням полкової канцелярії маґістрат
надав підводи для «господ камер-юнкеров, следовавших в Москву»31.
Водночас за наказом полковника було здійснено напад на маґістратську
будівлю:
«Произломав ворота, те заготовленние по силе же его пол-
ковничей инструкции лошади иные побрали, а другие пораз-
гоняли; а после того неудоволясь, он, господин полковник,
тем причинением дому магистратовому гвалтом, в единую
народу обиду велел в городе, веджаючим никого из города
26 Там само. – Ф.1673. – Оп.2. – Спр.6. – Арк.26 зв. – 27.
27 Там само. – Спр.26. – Арк.25.
28 Там само. – Спр.17. – Арк.3–3 зв.
29 Там само. – Арк.3, 8.
30 Там само. – Арк.11.
31 Там само. – Спр.6. – Арк.100.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
60 Ганна Доманова
з лошадьми не випущать, почему многих людей, а при том и
магистратовых лошадей так на корм, яко и до води з города не
выпускано»32.
Упродовж 1751–1759 рр. маґістрат неодноразово порушував питання про
розквартирування військ33. У серпні 1758 р. Ґенеральна військова канцеля-
рія наказала, щоб
«для безобидного и уравнительного как мещанских, так и под-
чиненных полковой канцелярии домов, отводя в квартиры,
определить от полковой канцелярии нарочного квартемира,
который должен будет за согласием общим с определенным
от магистрата Черниговского квартемиром [...], как полковой
канцелярии ведомства, так и магистратового дома отводя в
квартиры кому надлежит с таким уравнительством, чтоб еди-
ным предложением в городе Чернигове живущим, кроме таких
домов, кои за силу указов от постоев свободно бить должны»34.
Керуючись гетьманським ордером, маґістрат відразу призначив райцю
М.Свислоцького відповідальним за відведення квартир під військові постої.
Одна зі скарг засвідчила тривалі суперечки між обома урядами з приводу
міської землі. Як стверджував маґістрат, після пожежі 1718 р. чернігівський пол-
ковник П.Полуботок «устроил был за тогдашнее опустение» на міській території
«две каморы деревянные»35. Згодом його наступники М.Богданов, В.Ізмайлов та
І.Божич на цій землі «изсыпали домовую свою». Після пожежі 1750 р. останній
«свавільно» збудував на вказаному місці шинок для продажу спиртних напо-
їв, хоча маґістрат збирався звести тут гостинний двір, «как в оних магистрату
данних крепостях повелевается». Крім того, І.Божич розпорядився перегоро-
дити («загородил и тем утесняет в обиду нашу напрасно») головну маґістрат-
ську дорогу, «до замку идучую, на которой дороге издревле в торги торговые
люде с разными продажными вещами возами становлятся»36. Скаргу розглянув
Ґенеральний військовий суд за присутності представників міського правління
та полкової канцелярії. Цікаво, що інтереси чернігівського самоврядування пе-
ред судом і гетьманом представляв та захищав не службовець маґістрату, а спе-
ціальний «поверенный» – козак З.Котляревський. Було зазначено, що
«за причинение нам нижайшим от полковника Ивана Божича
обидь [...], за крайним нашим убожеством и за другими нужда-
ми нашими самим было бить челом невозможно, чего ради [...]
и по тому нашему иску поставлено от него, войта черниговско-
го Козьмы Каневского, поверенной казак сотни Сенчанской
Захария Котляревского, котрому поверяем, и что он, Котля-
ревский, учинит, мы прекословить в том не будем»37.
32 Там само. – Арк.100–100 зв.; Ф.51. – Оп.3. – Спр.11 609. – Арк.1–2.
33 Там само. – Ф.1673. – Оп.2. – Спр.11. – Арк.1–4; Ф.269. – Оп.1. – Спр.360. – Арк.1–4;
Спр.970. – Арк.1–6.
34 Там само. – Ф.1673. – Оп.2. – Спр.11. – Арк.4.
35 Там само. – Спр.6. – Арк.55.
36 Там само.
37 Там само. – Арк.71–72.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського... 61
Гетьман засудив дії І.Божича й у листопаді 1751 р. видав ордер, яким за-
стеріг його та козацьку старшину від подібних учинків38. Проте вже в липні
наступного року Чернігівський маґістрат знову клопотався про те, що його
скарги, незважаючи на домагання повіреного, не розбиралися39.
У 1756 р. райці І.Бардадим, І.Макотрик, Я.Белявський, М.Широгродський
та М.Рак скаржилися на полковника І.Божича, який заборонив їм ловити
рибу в міських озерах:
«Ездили сего мая 16 дня 756 году мы к магистратским озерам, а
именно к Галицу, Кривому и Глушцу для започивания оных озер
[...], и в тот же раз, неведомо с какой причины, прибежало туда
многое число солдат и взяли нас оные солдаты под караул, где
мы под караулом и содержались, а потом призвал нас полковник
Божич пред себе и спрашивал нас, кто нам повелел те озера ко-
тить (?); ответили, что велено з магистрату, яко магистратовые,
то оный Божич розсердясь, бранил нас всякими непотребными
словами и сказывал нам тех магистратских озер не котить (?) и
рыбы в них не ловить, велел нам прочь от них отойти»40.
Понад сімдесят років тривала боротьба між маґістратом і полковою
старшиною за міські луки. У 1753 р. чернігівські урядники просили війта
К.Каневського «искать своими деньгами и приложить в том своего особливо-
го труда, чтоб конечно оной луг с хутором выискать»41. Того ж таки року ма-
ґістратська старшина відправила до Ґенерального військового суду рапорт,
в якому зазначалося, що в 1690 р. міський луг було надано «к прокормле-
нию государевых лошадей», а згодом він опинився у власності чернігівського
полковника,
«и от того времени, как прежде бившие полковники и комен-
данти, яко то Богданов, Ізмайлов, без всякой им отдачи точно
по комендантству тем лугом меским завладели неправильно,
так и нинешний господин полковник и комендант по комен-
дантству же владеет и користуется неправильно и напрасно,
на котором лугу и хутор устроил, где разний скот содержится
и сена немало накашивается, и потому яко оного лугу иском до
магистрату вести подлежит, дабы оной и вовсе утратиться не
мог, яко и так за не иском тому прошло уже время немалое»42.
І.Божич у 1757 р. відправив ордер до Ґенеральної військової канцеля-
рії, в якому зазначив, що буцімто сіножать за річками Десною та Прорвою
«с построенным на ней футором есть ранговая, владельческая»43. Зрештою
справу було передано до Малоросійської колеґії, яка у серпні 1765 р. винесла
вердикт про повернення місту цієї земельної ділянки44.
38 Там само. – Арк.63–64; Ф.269. – Оп.1. – Спр.4311. – Арк.4–8.
39 Там само. – Ф.1673. – Оп.2. – Спр.6. – Арк.94–94 зв.
40 Там само. – Арк.126.
41 Там само. – Арк.104.
42 Там само.
43 Там само. – Арк.129–140.
44 Там само. – Арк.144–146.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
62 Ганна Доманова
Скарги на І.Божича надходили до маґістрату й від ремісників. Так,
кравець І.Мазилов «сказал в магистрат, что паробок его Костя Стефанов
работал у полковника два дня сего ноября восьмого и девятого дней, а зра-
ботали де двое зайцовых хутры подшили девкам без платежа». Кравець
Ф.Перевузниченко також зазначив, що працював на І.Божича разом з ін-
шим майстром, «чинили одежду, зробил две хутри зайцевых з другими мас-
теровими», але грошей за це не отримав. Швець М.Товпига скаржився, що
«в великий пост сего году пришли к нему, Товпигу, два казака из солдатом
в дом из молодшим шевским Алексеем Негодиным и, взяв его в дом полков-
ничой на работу, где он, Товпига, работал два дня, и за ту работу ему ничего
не заплачено»45. У 1752 р. до маґістрату надійшла скарга від цехмістра різ-
ницького цеху Г.Лопати з проханням звільнити їхній «братський» двір від
постою, де за наказом чернігівського полковника мешкав городовий отаман
В.Шоптій46.
Порушення давніх привілеїв спричинив і відомий універсал гетьмана
К.Розумовського від 6 липня 1761 р., який заборонив міщанам займатися
ґуральництвом «и шинковать напоем домовым и иностранным»47. Правовий
акт, зокрема, застерігав:
«Во всех малороссийских маетностях, как наших урядовых гет-
манских и собственных, так духовных и мирских владениях,
иметь толко винокурни самим владельцам и казакам, которые
свои грунты и лесные угодия имеют, а попам, купечеству и все-
му посполитому народу накрепко всем запрещается винокуре-
ние и шинкование иметь, но первые должны содержание свое
иметь от парафии, другие промыслы для своего пропитания от
купечества, а последние от земледелия и скотоводства»48.
Заборона викликала обурення серед населення міста та появу числен-
них скарг. Чернігівський сотник П.Посудевський рапортував до полкової
канцелярії про те, що міщани «во исполнение того универсала ни каковых
подписов не дали и производимого ими винокурения не оставили, но все де
оные производят, называя себе шляхетством и изчисляясь з владельцами»49.
9 серпня 1761 р. Чернігівський маґістрат надіслав лист до полкової канцеля-
рії такого змісту:
«Мы, ниже подписавшиеся, дали сию нашу в магистрат
Черниговский подписку в том, что высокоповелительный
[…] универсал о учреждении в Малой России винному куре-
нию, постановления июля 6 дня состоявшийся и с полковой
Черниговской канцелярии того же июля 21 дня при письме
копию присланный, в оном магистрате слушали, и по оному
надлежащее исполнение чинить должны, а при том имеем
45 Там само. – Арк.127–128 зв.
46 Там само. – Арк.69.
47 Там само. – Ф.108. – Оп.2. – Спр.624; Спр.630; Спр.1824; Ф.269. – Оп.1. – Спр.3800.
48 Там само. – Ф.108. – Оп.2. – Спр.624. – Арк.2 зв.
49 Там само. – Спр.630. – Арк.1а.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського... 63
мы о дозволении нам того винного курения и шинкования
со всем здешним мещанством в силе жалованных в маги-
страт Черниговский высокомонарших грамот и поданных
королевских привилегиев искать у его ясно вельможности
высокомилостивого разсмотрения и определения, в чем и
подписываемся»50.
Крім маґістратської старшини та міщан клопотання підписали війти
маґістратських сіл. Це зумовило появу на прохання полковника І.Божича
14 серпня 1761 р. гетьманського ордера, яким наказувалося «ежели до ныне
помянутые мещане черниговские вино курить не перестали, то приказать во
всех оных Черниговского магистрату урядников и мещан котлы, ведра та и
шинки иметь запретить, поступая во всем по силе того нашего универсала»51.
Однак ремствування не вщухали, тож 2 жовтня того року К.Розумовський
видав ордер, яким скасувався попередній універсал у частині, що торкалася
ґуральництва містян:
«оные мещански урядники и сами мещане по запрещении им
того винокурения и шинкования никакого попечения к заве-
дению полезных себе купеческих промыслов не имеют, и мно-
го поданными нам от всех почти городов доношениями просят
о дозволении им по прежнему винокурения и шинкования
представляя, что он без того в снабдении и пропитании сво-
ем крайнюю дознают нужду […], того ради покуда особливое
наше о их купеческих промыслах учреждение воспоследует,
дозволяем ныне как в городах, где есть магистраты, так и в
других свободных войсковых городах и местечках, шинкова-
ние горелкою и другими напитками по прежнему иметь до
воспоследования о том точного постановления»52.
Право виготовляти горілку міщанам було повернуто, але надалі, у зв’язку
з постійним зростанням цін на зерно, уживалися заходи щодо обмеження
винокуріння. Так, у лютому 1765 р. П.Румянцев наказав Чернігівській пол-
ковій канцелярії дотримуватися гетьманського універсалу 1761 р., оскільки
«продажа хлеба час от часу дороже бывает»53.
Заради справедливості слід зазначити, що крім власне міщанських
скарг до Ґенеральної військової канцелярії, а також на ім’я гетьмана над-
ходили скарги на міських урядників і від представників козацької стар-
шини. Зокрема впродовж 1759–1764 рр. канцелярія розглядала справу «о
завладении в городе Чернигове мещанами тамошними магистратскими,
урядниками разных казачьих дворов»54. Полковник І.Божич скаржився,
що маґістратом на «казачие и значковых товарищей дворы и грунта чинят-
ся конфирмации […], черниговских казаков привлекши в цехи, насильно
50 Там само. – Спр.624. – Арк.38.
51 Там само. – Спр.630. – Арк.2 зв.
52 Там само. – Спр.624. – Арк.7–8.
53 Там само. – Спр.630. – Арк.3а – 5.
54 Там само. – Ф.51. – Оп.3. – Спр.16086.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
64 Ганна Доманова
оными владеют». Міський уряд спростував звинувачення, указавши, що ко-
зацькими землями він не володіє, а
«черниговских казаков в цехи насильно никогда не при-
влекал и оными не владел и не владеет, и с них, казаков,
никаких на нужды магистратские цеховые партикулярные
деньги не собирал и не собирает, и как показано Посудев-
ским (полковий сотник – Г.Д.), ни в тюрьмах, ни в погребах
не сидят»55.
Маґістрат підкреслював, що «все, что по злобе сотника представлено не-
правдоподобно, кои никогда от магистрата не бывало». Було створено слідчу
комісію, до складу якої, зокрема, увійшов бунчуковий товариш К.Лизогуб.
Саме на його вимогу городовий отаман Г.Плохута подав список міщан,
які начебто заволоділи козацькими землями56. Утім остаточне рішення
Ґенерального військового суду з цього питання невідоме.
Водночас Чернігівська полкова канцелярія звинуватила маґістрат у за-
хопленні козацьких дворів у с. Петрушині («завладении якобы разными ма-
гистратскими петрушинскими поданными казачих дворов, грунтов и прочих
угодий»)57. У січні 1760 р. Ґенеральна військова канцелярія повідомила про
це маґістрат і зазначила, що «мужики города Чернигова в селе Петрушине
на казачих пляцах живут и грунтами казачими в отмену казачим указам
владеют, а с оных же грунтов казачих чрез то мужичье владение служба ка-
зачья не происходит»58. Чернігівський війт Н.Шарий спростував звинувачен-
ня і зауважив, що село здавна належало маґістрату. Водночас він наказав
петрушинському війту І.Харитонову заборонити посполитим «добра нашего
владельческие ими владения сеножати, гаи, срубы, поля пахотные [...] под
разные владения и казакам тамошним в продажу и в замен» надавати, «как
тот поданный магистрата Игнат Тушман завел в продажу казаку Семену
Левоненку три гаи»59.
Отже протистояння між органами міщанської та козацької влади ви-
никало щодо цехів, які юридично й організаційно були підпорядковані
маґістратам, а також на ґрунті забезпечення продовольством і підводами пе-
реїжджих та військовиків. Козаки займалися виробництвом та продажем го-
рілки, торгівлею, що теж призводило до непорозумінь із містом. Негаразди у
взаєминах було спричинено і протекціоністською політикою козацької влади.
Численні маґістратські скарги стали яскравим свідченням цього. Намагання
гетьманського уряду спонукати маґістрат і полкову канцелярію до конструк-
тивного співробітництва не давали довготривалого позитивного результату.
Причини протистояння виявилися настільки глибокими, що звичайними
методами вреґулювати ситуацію виявилося неможливим.
55 Там само. – Арк.2 зв. – 3.
56 Там само. – Арк.4, 9–11.
57 Там само. – Ф.1673. – Оп.2. – Спр.40. – Арк.1.
58 Там само. – Арк.2.
59 Там само. – Арк.12.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
Чернігівський маґістрат за гетьманування К.Розумовського... 65
Неґативний загалом досвід співіснування у Чернігові станових за своєю
природою міщанської та козацької управ наочно продемонстрував соціаль-
ну незбалансованість державної системи Гетьманщини, що неминуче під-
важувало її підмурки й послаблювало позиції в напруженому політичному
протистоянні з сусідами. На прикладі Чернігова стає очевидним той факт,
що спроби гетьманського уряду вреґулювати стосунки між міщанською та
козацькою спільнотами виявилися недостатньо ефективними.
REFERENCES
1. Domanova, H. (2007). Vzaiemovidnosyny Chernihivs’koho magistratu z het’mans’kym
uriadom ta mistsevoiu kozats’koiu administratsieiu u druhii polovyni XVII – pershii
polovyni XVIII st. Baturyns’ki chytannia, 2007, 84–90. Nizhyn. [in Ukrainian].
2. Domanova, H. (2010). Diial’nist’ Chernihivts’koho magistratu v sferi blahoustroiu mis-
ta. Siverians’kyi litopys, 1, 9–15. Chernihiv. [in Ukrainian].
3. Domanova, H. (2017). Magdeburhii Chernihovo-Sivershchyny: istoriohrafichnyi aspect.
Visnyk Chernihivs’koho natsional’noho pedahohichnogo universytetu im. T.H.Shevchenka,
(145), 102–113. Chernihiv. [in Ukrainian].
4. Hoshko, T. (2002). Narysy z istorii magdeburz’kogo prava v Ukraini (XIV – pochatok
XVII st.). Lviv. [in Ukrainian].
5. Hoshko, T. (2011). Shtrykhy do suchasnoi istoriografii istorii mist na magdeburz’komu
pravi v Ukraini. Istoriografichni doslidzhennia v Ukraini, (21), 124–165. Kyiv. [in
Ukrainian].
6. Klymenko, P. (1926). Misto i terytoriia na Ukraini za Het’manshchyny 1654–1765.
Zapysky istorychno-filolohichnoho viddilu Vseukraints’koi Akademii nauk, 7/8, 1–36.
Kyiv. [in Ukrainian].
7. Kobyletskyi, M. (2008). Magdeburz’ke pravo v Ukraini (XIV – persha polovyna XIX st.).
Lviv. [in Ukrainian].
8. Kononenko, V. (2017). Mis’ke samovriaduvannia i kozats’ka administratsiia u
Het’manshchyni XVII – pochatku XVIII st.: dzherela, istoriohrafiia, mizhdystsyplinarni
perspektyvy doslidzhennia. Mizhdystsyplinarni humanitarni studii. Seriia: istorychni
nauky, (3), 117–131. Kyiv. [in Ukrainian].
Hanna dOmanOva
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Docent,
Department of World History,
T.Shevchenko National University "Chernihiv Collegium"
(Chernihiv, Ukraine), an_and_g@ukr.net
CHERNIHIV MAGISTRATE DURING
OF HETMAN K.ROZUMOVSKYI: PROBLEM OF THE RELATIONSHIP
WITH THE LOCAL COSSACK ADMINISTRATION
The article deals with the problem of relationship of Chernihiv magistrate with the
local administration in times of Hetman K.Rozumovskyi. Inner contradiction of
parallel functioning and interaction between bourgeois bodies of government and
Cossack city administration in the city continued permanent conflicts. Particular
attention is paid to a record keeping of the city government and also reports,
orders, promemories, orders of the chancery of Hetman K.Rozumovskyi, General
Military Chancery and Chernihiv regimental administration in the second half of
Український історичний журнал. – 2019. – №1
66 Ганна Доманова
the 18 century, which give the opportunity to detail the main causes of the conflict
between the government and officials of the magistrate. K.Rozumovskyi and General
Military Chancery made attempts to manage relationship between the magistrate
and Cossack power into the right direction. On the basis of archive resources it was
revealed, іn the second half of the 18 century conflict between the magistrate and
the regimental administration extremely aggravated, which reached its climax for
I.Bozhych. It is proved with documents that relationships between representatives
of both governments were formed so that the magistrate had to constantly defend
their rights as regimental chancery frequently broke current articles of Magdeburg
law. The problems of provision and cart for travelers supplies which had to be solved
together by Cossack and municipal power acutely occurred in the city. Also, there
were the problems of violation of monopoly rights of bourgeois for doing crafts and
trades as well as protectionist policy of Cossack administration.
Keywords: Chernihiv, magistrate, regimental administration, General Military
Chancery, reports, orders, complaints.
|