Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
Політика Кремля щодо релігій в роки так званого «соціалістичного будівництва» була наступально-репресивною, але набула істотних особливостей під час здійснення кампанії коренізації радянської влади на півострові, котра могла здійснюватися тільки у формі татаризації, тобто привернення на бік радянсь...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179258 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.) / Т. Бикова // Український історичний журнал. — 2019. — № 1. — С. 94-120. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179258 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бикова, Т. 2021-04-18T09:33:41Z 2021-04-18T09:33:41Z 2019 Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.) / Т. Бикова // Український історичний журнал. — 2019. — № 1. — С. 94-120. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179258 94(477)«1920/30» Політика Кремля щодо релігій в роки так званого «соціалістичного будівництва» була наступально-репресивною, але набула істотних особливостей під час здійснення кампанії коренізації радянської влади на півострові, котра могла здійснюватися тільки у формі татаризації, тобто привернення на бік радянської влади мусульманського населення. У 1920-х рр. керівництво РКП(б) розраховувало залучити Туреччину до своєї сфери впливу, сподіваючись на розгортання світової комуністичної революції на мусульманському Сході. Із цією метою воно відокремило Кримський півострів від радянської України, створило автономну республіку і зробило спробу перетворити її на взірець для народів Сходу. Залишаючись по суті антирелігійною, політика Кремля щодо ісламу набула специфічних рис, які розглядаються у цій статті. Коли сподівання на «світову революцію» зникли, а відносини з Туреччиною стали прохолодними, реальна татаризація у Кримській АСРР припинилася звичним для Й.Сталіна способом: репресіями проти провідних кримськотатарських діячів. У науковий обіг уперше запроваджено документальні матеріали Державного архіву Автономної Республіки Крим, які встановлюють, чому політика, спрямована проти мусульманського духівництва, відрізнялася від політики, яку радянська держава впроваджувала проти представників усіх інших релігійних конфесій. The Kremlin's policy concerning the religions during so-called "socialist construction" was offensive-repressive, but acquired significant features during the campaign of radicalization of Soviet power on the peninsula, which could only be carried out in the form of tatariation (mobilization of the Muslim people on the side of Soviet power). In the 1920's, the leadership of the RCP(b) hoped to bring Turkey into its influence sphere, hoping to deploy the world communist revolution in the Muslim East. For this purpose, it separated the Crimean peninsula from Soviet Ukraine, created an autonomous republic and made an attempt to turn it into a model for the peoples of the East. Remaining in essence anti-religious, the Kremlin's policy towards Islam had acquired the specific features that covering in this article. When the hopes for the "world revolution" disappeared, and relations with Turkey became cool, the real Tatarization in the Crimean ASSR stopped in the way used by J.Stalin: repressions against the leading Crimean Tatar leaders. The documentary materials of the State Archives of the Autonomous Republic of Crimea, which determine why the policy directed against the Muslim clergy, was different from the policy that the Soviet state introduced against representatives of all other religious confessions, was first introduced in the scientific circle. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.) The Kremlin’s Policy on Islam in the Crimean ASSR (1921–1928) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.) |
| spellingShingle |
Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.) Бикова, Т. Історичні студії |
| title_short |
Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.) |
| title_full |
Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.) |
| title_fullStr |
Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.) |
| title_sort |
політика кремля щодо ісламу у кримській асрр (1921–1928 рр.) |
| author |
Бикова, Т. |
| author_facet |
Бикова, Т. |
| topic |
Історичні студії |
| topic_facet |
Історичні студії |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Kremlin’s Policy on Islam in the Crimean ASSR (1921–1928) |
| description |
Політика Кремля щодо релігій в роки так званого «соціалістичного будівництва» була наступально-репресивною, але набула істотних особливостей під
час здійснення кампанії коренізації радянської влади на півострові, котра могла здійснюватися тільки у формі татаризації, тобто привернення на бік радянської влади мусульманського населення. У 1920-х рр. керівництво РКП(б)
розраховувало залучити Туреччину до своєї сфери впливу, сподіваючись на розгортання світової комуністичної революції на мусульманському Сході. Із цією
метою воно відокремило Кримський півострів від радянської України, створило автономну республіку і зробило спробу перетворити її на взірець для народів Сходу. Залишаючись по суті антирелігійною, політика Кремля щодо ісламу
набула специфічних рис, які розглядаються у цій статті. Коли сподівання на
«світову революцію» зникли, а відносини з Туреччиною стали прохолодними,
реальна татаризація у Кримській АСРР припинилася звичним для Й.Сталіна
способом: репресіями проти провідних кримськотатарських діячів. У науковий обіг уперше запроваджено документальні матеріали Державного архіву Автономної Республіки Крим, які встановлюють, чому політика, спрямована
проти мусульманського духівництва, відрізнялася від політики, яку радянська
держава впроваджувала проти представників усіх інших релігійних конфесій.
The Kremlin's policy concerning the religions during so-called "socialist construction"
was offensive-repressive, but acquired significant features during the campaign of
radicalization of Soviet power on the peninsula, which could only be carried out in
the form of tatariation (mobilization of the Muslim people on the side of Soviet power).
In the 1920's, the leadership of the RCP(b) hoped to bring Turkey into its influence
sphere, hoping to deploy the world communist revolution in the Muslim East. For
this purpose, it separated the Crimean peninsula from Soviet Ukraine, created an
autonomous republic and made an attempt to turn it into a model for the peoples of
the East. Remaining in essence anti-religious, the Kremlin's policy towards Islam
had acquired the specific features that covering in this article. When the hopes for
the "world revolution" disappeared, and relations with Turkey became cool, the real
Tatarization in the Crimean ASSR stopped in the way used by J.Stalin: repressions
against the leading Crimean Tatar leaders. The documentary materials of the State
Archives of the Autonomous Republic of Crimea, which determine why the policy
directed against the Muslim clergy, was different from the policy that the Soviet
state introduced against representatives of all other religious confessions, was first
introduced in the scientific circle.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179258 |
| citation_txt |
Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.) / Т. Бикова // Український історичний журнал. — 2019. — № 1. — С. 94-120. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bikovat polítikakremlâŝodoíslamuukrimsʹkíiasrr19211928rr AT bikovat thekremlinspolicyonislaminthecrimeanassr19211928 |
| first_indexed |
2025-11-26T11:59:53Z |
| last_indexed |
2025-11-26T11:59:53Z |
| _version_ |
1850623114118955008 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2019. – №1
Питання, пов’язані з релігійною політикою радянської влади, що впро-
ваджувалася у Криму в 1920-х рр., тісно переплетені з питаннями як вну-
трішнього, так і зовнішнього курсу уряду СРСР упродовж цього періоду.
У радянській історіографії антирелігійна політика Кремля щодо мусульман-
ського населення півострова розглядалася без урахування нюансів, специ-
фіки ісламу й особливостей укорінення влади в його середовищі: постійно
підкреслювалася «реакційна роль» мусульманського віровчення та духовен-
ства1. Тим часом у перші роки нової економічної політики створена на пів-
острові Кримська АСРР та її корінне населення користувалися особливою
увагою Москви, що позначалося певною мірою й на ставленні до релігійних
почуттів. Стратегічною метою В.Леніна та інших більшовицьких вождів
було перетворення Криму на зразкову радянську республіку – як взірець
1 Смирнов Н. Классовая роль ислама в Крыму: Доклад, зачитанный в Институте народов
СССР 03.05.1931 г. // Воинствующий атеист. – 1931. – №8/9; Очерки по истории Крыма. – Ч.III:
Крым в период социалистического строительства (1921–1941 гг.) / Под общ. ред. И.С.Чирвы. –
Симферополь, 1964. – 222 с.; Історія міст і сіл Української РСР. – Т.26: Кримська область. –
К., 1974. – 802 с.; Очерки истории Крымской областной партийной организации / Под ред.
И.Чирвы, М.Акулова, В.Арбузова и др. – Симферополь, 1981. – 374 с.
УДК 94(477)«1920/30»
тетяна БикОва
кандидатка історичних наук, наукова співробітниця,
відділ історії України 20–30-х рр. ХХ ст.,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), aragorn_9@ukr.net
ПОЛІТИКА КРЕМЛЯ ЩОДО
ІСЛАМУ У КРИМСЬКІЙ АСРР (1921–1928 рр.)
Політика Кремля щодо релігій в роки так званого «соціалістичного будівни-
цтва» була наступально-репресивною, але набула істотних особливостей під
час здійснення кампанії коренізації радянської влади на півострові, котра мо-
гла здійснюватися тільки у формі татаризації, тобто привернення на бік
радянської влади мусульманського населення. У 1920-х рр. керівництво РКП(б)
розраховувало залучити Туреччину до своєї сфери впливу, сподіваючись на роз-
гортання світової комуністичної революції на мусульманському Сході. Із цією
метою воно відокремило Кримський півострів від радянської України, створи-
ло автономну республіку і зробило спробу перетворити її на взірець для наро-
дів Сходу. Залишаючись по суті антирелігійною, політика Кремля щодо ісламу
набула специфічних рис, які розглядаються у цій статті. Коли сподівання на
«світову революцію» зникли, а відносини з Туреччиною стали прохолодними,
реальна татаризація у Кримській АСРР припинилася звичним для Й.Сталіна
способом: репресіями проти провідних кримськотатарських діячів. У науко-
вий обіг уперше запроваджено документальні матеріали Державного архіву
Автономної Республіки Крим, які встановлюють, чому політика, спрямована
проти мусульманського духівництва, відрізнялася від політики, яку радянська
держава впроваджувала проти представників усіх інших релігійних конфесій.
Ключові слова: Крим, іслам, новий тюркський алфавіт, репресії проти
кримських мусульман.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
95Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
для населення Сходу, що мусило піднятися, як вони сподівалися, на «кому-
ністичну революцію». Незважаючи на те, що кримські татари ще в дорево-
люційні часи були різними способами перетворені на національну меншину
на своїй Батьківщині, політика коренізації у формі татаризації проводилася
на півострові з 1921 р., тобто задовго до офіційного затвердження курсу на
коренізацію влади в національних реґіонах СРСР ХІІ з’їздом РКП(б). Було
б дивно, якби радянська влада почала добиватися свого укорінення на пів-
острові шляхом загострення боротьби з релігійними почуттями населення.
Натомість у другій половині 1920-х рр., коли сподівання на «світову рево-
люцію» стали примарними, ставлення Кремля щодо релігії корінного насе-
лення Криму «нормалізувалося», тобто перетворилося на звичне для нього –
нищівно наступальне. Одночасно процес татаризації, не втрачаючи своїх
зовнішніх ознак, згорнувся. Відмовляючись від нової економічної політики,
Й.Сталін відмовлявся й від співробітництва з кримськотатарськими пред-
ставниками в уряді Кримської автономії, причому характерним для себе спо-
собом – нагнітанням репресій. Поворот у політиці Кремля щодо Криму був
позначений розстрілом у 1928 р. за надуманими звинуваченнями найбільш
популярного у середовищі кримських татар керівника Кримської АСРР –
Велі Ібраїмова.
Після 1991 р. почали з’являтися публікації, в яких об’єктивно розгля-
далася релігійна політика московського центру, що проводилася на терито-
рії Кримської АСРР. Найбільш активно у цьому напрямку працювали до-
слідники М.Муртазін і А.Нуруллаєв2. Розглядаючи становище мусульман
у Російській Федерації, вони часто заглиблювалися в історію, у радянські
часи, у тому числі торкалися життя кримських татар.
Великий внесок у вивчення ставлення радянської влади до ісламу та іс-
торії кримських татар зробив Р.Музафаров3. У його праці висвітлено всі ас-
пекти кримськотатарського життя. Чимало місця відведено канонам ісламу
та взаємовідносинам мусульманського населення з владою. Різноманітні пи-
тання життя населення Криму в 1920-х рр. розглядалися у студіях Д.Урсу,
Ю.Ганкевича, Г.Кондратюка, І.Рибака, Р.Хаялі4.
Пов’язана з мусульманським духівництвом тема вимагає деяких пояс-
нень. Воно поділялося на дві категорії: вище (муфтій, каді-єскер, повітові
кадії) та нижче (хатіпи, імами, мулли, шейхи, муедзини). До служителів
2 Муртазин М.Ф., Нуруллаев А.А. Ислам и мусульмане в России. – Москва, 1999. – 219 с.
3 Музафаров Р. Крымскотатарская энциклопедия. – Т.1 (А–К). – Симферополь, 1993. –
424 с.; Т.2 (Л–Я). – Симферополь, 1995. – 835 с.
4 Урсу Д.П. Очерки истории культуры крымскотатарского народа (1921–1941). – Симфе ро-
по ль, 1999. – 144 с.; Ганкевич В.Ю. Очерк истории крымскотатарского этноконфессионального
мектебе (XIX – начало XX вв.) // Культура народов Причерноморья. – 1997. – №2. – С.130–136;
Кондратюк Г.Н. Антирелигиозная пропаганда в школах Крымской АССР в 1920-х годах //
Там же. – 2002. – №28; Кондратюк Г.М. Національна політика в Кримській АРСР у 20–
30-х роках ХХ ст. – Вінниця, 2014. – 252 с.; Рибак І.В. Особливості релігійної політики в Криму
в період після громадянської війни // Культура народов Причерноморья. – 2002. – №31. –
С.120–124; Рибак І.В. Особливості радянської релігійної політики в Криму у другій половині
20-х років // Там же. – 2002. – №36; Хаяли Р.И. Очерки истории общественно-политической и
культурной жизни крымских татар в XX в. – Симферополь, 2008. – 512 с.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
96 Тетяна Бикова
мечетей також зараховувалися фераші5. За наявності одного з приходських
звань до духівництва приєднувалися також і викладачі вищих (медресе)
та нижчих, початкових (мектебе) мусульманських навчальних закладів.
До 1914 р. більша частина мектебе майже повністю втратила попередній
конфесійний характер. Шляхом запровадження загальноосвітніх і професій-
них дисциплін вони перетворилися на школи загального типу, де можливо
було викладати правопис татарської мови, історію релігії, арифметику, а іно-
ді географію та геометрію.
Проміжною ланкою для підготовки до конфесійних медресе ста-
ли мектебе-руштіє. Навчальний план цих шкіл передбачав вивчення
основ мусульманської релігії, російської і кримськотатарської мов, ариф-
метики, історії, географії та природознавства, креслення й геометрії.
Арабська, перська мови вивчалися з метою розуміння учнями релігійних
понять.
Основна маса татарських дітей навчалася в конфесійних мектебах і ме-
дресе. У 1914 р. на півострові нараховувалося майже 360 таких навчальних
закладів з охопленням 11 тис. учнів6.
Радянська влада почала реалізовувати заміну релігійної ідеології кому-
ністичною. Антирелігійність була основною зброєю більшовиків у боротьбі з
культурою, що будувалася на засадах людяності. Релігія завжди допомагає
народу зберігати власні традиції й культуру, а кримські татари були наро-
дом релігійним і відданим шаріату7. Саме тому загарбники намагалися по-
слабити вплив ісламу й місцевих традицій.
Така політика не була чимось новим. Російська імперія проводила на
півострові політику російщення, утиску прав мусульманського духівництва
й поширення православ’я. Це було природним для царського уряду, котрий
розумів, що будь-яка інша політика не зможе підірвати міцних мусульман-
ських традицій. У 1831 р. було скасоване духовне підпорядкування мусуль-
ман Криму османському султану. Новостворений муфтіят контролювався
міністерством внутрішніх справ Російської імперії8. Призначали на посади
муфтіїв лише лояльних уряду кандидатів.
5 Муфтій – представник вищого мусульманського духівництва. Той, хто обізнаний у
мусульманському праві й може видавати фетву з усіх спірних питань (письмове релігійно-
юридичне роз’яснення з питань шаріату про те, чи припустима та або інша дія з погляду ісламу).
Каді-єскер – вища судова посада. Кадій – мусульманський суддя, який виконує судочинство на
основі мусульманського (шаріат) та звичаєвого (адат) права. Хатіп – духовна особа, оратор,
той, хто читає проповіді та настанови. Імам – духовний наставник, керівник молитви. Мулла –
головний кадій, старший богослов-законознавець. Шейх – керівник релігійної громади,
наставник у питаннях віри, голова мусульманського братства. Муедзин (муаззин) – служитель
мечеті, який із мінарету закликає віруючих до намазу (молитви). Фераші – служителі у
будинках або мечетях. Стежили за чистотою килимів, розстелених на підлозі, циновок і матів,
а також за дорожчими килимами, що їх стелили на дивани, тахти, софи.
6 Десять лет Советского Крыма: Сборник, посвящённый десятилетию советизации Крыма
(1920–1930) / Под ред. И.Козлова и др. – Симферополь, 1930. – С.64.
7 Шаріат – зведення ісламських законів, мусульманське право, комплекс юридичних норм,
принципів і правил поведінки, релігійного життя та вчинків мусульманина.
8 Дейников Р.Т. От вассального ханства Османской империи до Таврической губернии в
составе России // Отечественная история. – 1999. – №2. – С.236.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
97Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
Репресивна політика приносила свої плоди. У 1783 р. на півострові існу-
вали 1518 мечетей із 8411 мусульманськими духовними особами9. У середині
ХІХ ст. залишилося 1460 мечетей10. З огляду на хвилі еміґрації кримських
татар, спричинені шовіністичними діями російського уряду, у 1859 р. кіль-
кість «магометанського» духівництва, за оцінкою Г.Левицького, скоротилася
до 3284 осіб11.
Для управління мусульманським населенням півострова в 1871 р. було
утворено Таврійське магометанське духовне зібрання. Воно мало виконува-
ти державну перевірку богословської підготовки служителів віри, яких оби-
рали місцеві мусульмани. Результати перевірки відправлялися до ґуберн-
ського управління, і лише після цього той, кого перевіряли, міг отримати
дозвіл на служіння в мечеті.
На півострові не будувалися нові мечеті, натомість з’являлися право-
славні церкви. Якщо у 1783 р. тут нараховували 51 православну церкву
(27 412 вірних)12, то в 1871 р. – понад 200 церков і будинків для моління,
з яких 11 були соборними13. Упродовж 1791–1905 рр. зведено 6 соборів –
3 на честь Олександра Невського (кафедральний у Сімферополі, а також
у Феодосії та Ялті), Адміралтейський у Севастополі та 2 на честь Святого
Миколая – у Бахчисараї, Євпаторії14. Збільшилася й кількість православних
прихожан: з 436 239 осіб у 1871 р. до 922 537 у 1895 р.15
Події революції та громадянської війни пожвавили релігійне життя на
півострові. У 1917 р. було всенародно обрано кримського муфтія, яким став
Ч.Челебієв. Спираючись на засади ісламу, він докладав багато зусиль для
реформування Таврійського муфтіяту та перетворення його на демократич-
ну установу. Трагічна загибель не дала можливості досягти більших висот у
цій справі. Але закладені Ч.Челебієвим засади допомогли, за словами його
сучасника Алі Боданінського, добитися того, що авторитет Таврійського муф-
тіяту зріс «не тільки в очах кримських мусульман, але й в очах мусульман
всієї Росії»16.
Для комуністичної ідеології будь-яка релігія була конкурентом. Говорячи
про російський комунізм, М.Бердяєв зазначав: «Він тоталітарний, а тому пи-
тання релігійності для нього дуже важливе. Це – ідеократія, псевдоморфоза
9 Пащеня В.Н. Этнокультурное развитие в Крыму с древнейших времён до конца ХХ в. –
Симферополь, 2012. – С.94–95.
10 Волобуев О. Рождение и судьбы новой крымской государственности в первой половине
XX в. // Отечественная история. – 1999. – №2. – С.93.
11 Левицкий Г. Переселение татар из Крыма в Турцию // Забвению не подлежит... (Из
истории крымско-татарской государственности и Крыма): Научно-популярные очерки. –
Казань, 1992. – С.144.
12 Родионов М. Статистико-хронолого-историческое описание Таврической епархии: общий
и частный обзор. – Симферополь, 1872. – С.69–70.
13 Державний архів Автономної Республіки Крим (далі – ДААРК). – Ф.118. – Оп.1. –
Спр.1656. – Арк.4.
14 Ганкевич В.Ю., Щевелев С.С. Крым в конце ХVIII – начале ХХ вв. // Сборник Русского
исторического общества. – Т.10 (158): Россия и Крым. – Москва, 2006. – С.221.
15 Пащеня В.Н. Этнокультурное развитие в Крыму с древнейших времён до конца
ХХ в. – С.95.
16 Юнус Кандим. Не заросте травою поле бою... – Ічня, 2017. – С.60.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
98 Тетяна Бикова
теократії… Цим уже пояснюється неминучість заперечення свободи сумлін-
ня й думки, неминучість релігійних утисків»17. Більшовики почали бороти-
ся з конкурентами, виявляючи надзвичайну лють щодо інших ідеологічних
учень.
Коли більшовицький режим утвердився, В.Ленін почав рішучий наступ
на іслам, виправдовуючи насильство «активною контрреволюційною пози-
цією» цього віровчення. У тезах до VІІ Всеросійської конференції РСДРП(б)
з національного й релігійного питань навесні 1917 р. він писав: «Необхідна
боротьба з духівництвом та іншими реакційними й середньовічними елемен-
тами, які мають вплив у відсталих країнах; необхідна боротьба з панісламіз-
мом і подібними течіями, які намагаються з’єднати визвольний рух проти
європейського та американського імперіалізму зі зміцненням позиції ханів,
поміщиків, мулл і т. п.»18.
Негайно виступити з репресіями проти ісламу та його проповідників (як
це сталося щодо православної церкви) В.Ленін усе-таки не наважився. На
відміну від християн, для мусульман релігія залишалася не тільки нормою
духовного життя, але й основою політичної, правової, моральної, побутової
та просвітницько-культурної системи. Якби більшовицька влада відразу за-
боронила іслам і скасувала ці його функції, це призвело б до того, що всі му-
сульмани виступили б на боротьбу з більшовиками, намагаючись повернути
природний для них спосіб життя.
Перші постанови більшовицької партії стосовно ісламу мали компроміс-
ний характер. Але все-таки партійні діячі слабко розуміли той світ, у життя
котрого втручалися. Це переконливо проявилося в декреті «Про свободу сові-
сті, церковних і релігійних громад» від 2 лютого (20 січня) 1918 р., підготов-
леному В.Леніним. З одного боку, мусульманам надавалися свободи. З іншо-
го – духовне життя відділялося від світського, що в умовах специфіки ісламу
означало й від загальнонародного. Мусульманські присяги і клятви, які да-
валися ім’ям пророка та мали юридичну силу, відтепер скасовувалися. Було
заборонено шаріатські суди, що мали величезне значення для мусульман.
Це стало втручанням не тільки до релігійної, але й до світської сфери жит-
тя, адже ці суди були уособленням юридичного права. Релігійні організації
відсторонювалися від участі в державних справах, а всі акти цивільного ста-
ну (народження, смерть, шлюб та ін.) тепер переходили до відання світської
влади. Школа відділялася від духовного управління, у ній заборонялося ви-
кладання ісламу. Релігійні громади всіх ранґів позбавлялися прав на во-
лодіння майном. Відтепер майно, яке їм належало і складалося з того, що
жертвували мусульмани (вакуфи, храми, будівлі медресе й мектебів тощо),
переходило у власність світських установ і фондів19. Такі дії викликали гли-
боке обурення мусульман та призвели до протестів: спочатку усних, а потім і
збройних. Вони охопили не тільки Кримський півострів, але й Середню Азію.
17 Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. – Москва, 1990. – С.135, 137.
18 Ленін В. Повне зібрання творів. – Т.41. – К., 1974. – С.158.
19 Нуруллаев А.А. Религии народов современной России: Словарь. – Москва, 1999. –
С.121–124.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
99Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
Перед партією більшовиків постало питання, яким чином переломити
спротив мусульман. Нещодавно завершилася світова війна, на руках у насе-
лення було чимало зброї, яку воно могло спрямувати проти більшовицького
режиму. Основу мусульман складали «народні маси», для блага яких начеб-
то й було встановлено радянську владу. Боротьба з ними була небезпечною,
адже могла відвернути від більшовиків «соціально близьких» до них робіт-
ників і пролетаризованих селян. З іншого боку, влада не могла не боротися
з ісламом, адже це означало б поразку атеїстичної ідеології й побудованої
на ній політики. Думки стосовно спорідненості ідей більшовизму та ісламу,
які висував М.Султан-Ґалієв, дедалі більше вкорінювалися у середовищі
більшовиків-мусульман. Невдовзі вони почали набувати прибічників і серед
більшовиків, котрі не були мусульманами. Тому більшовицьке керівництво
прийняло рішення боротися з ісламом.
Засоби для боротьби з ісламом більшовики обрали ті самі, що й царські
чиновники – нападки на мечеті та їх служителів. Навесні 1919 р. Мустафа
Субхі20 на заснованих ним у Сімферополі політичних курсах, де кримські
комуністи впродовж одного – двох місяців здобували необхідну для боротьби
«теоретичну підготовку», сказав: «Останнє слово революції щодо таких контр-
революційних пройдисвітів (тобто мулл – Т.Б.), які, переховуючись під по-
крівлею релігійних переконань, безсоромно обдурюють народ – куля в лоб»21.
Після захоплення Криму новосформований Кримревком створив міжві-
домчі комісії у складі представників відділів юстиції, фінансів і робітничо-
селянської інспекції. Комісії керували комплексом заходів, спрямованих на
відділення церкви від держави. При Кримревкомі було створено церковний
стіл, на який покладалася технічна робота, пов’язана з обліком церковної
власності, проведенням антирелігійної аґітації та пропаґанди. Контроль та
керівництво діяльністю церковних організацій здійснював відділ народного
комісаріату юстиції Криму під керівництвом П.Красикова (відділ отримав
назву «ліквідаційного»). Нагляд за практичною діяльністю релігійних орга-
нізацій, ідейно-політичною та організаційною спрямованістю хресних ходів,
зборів, релігійних свят тощо провадили органи міліції22.
19 січня 1921 р. секретар Кримського обкому РКП(б) Р.Землячка переда-
ла створеному при ньому Татарському бюро надіслану з Москви телеграму.
У ній ішлося про необхідність організації політичних курсів для підготовки
кадрів політпрацівників, котрі повинні були «працювати в мусульманських
частинах, серед робітників і селян-мусульман Криму». Курси мали формува-
тися з «червоноармійців, які рекомендуються своїми частинами чи партійни-
ми організаціями, із робітників, котрі командируються волосними виконко-
мами та районними парткомами»23.
20 Мустафа Субхі (1896–1921 рр.) – засновник Комуністичної партії Туреччини. Із 1918 р. –
редактор газети «Єні Дунья». У 1919–1921 рр. перебував у Криму.
21 Памяти павших за советский Крым: Сборник статей и воспоминаний. – Симферополь,
1940. – С.54.
22 Рибак І.В. Особливості релігійної політики в Криму в період після громадянської
війни. – С.120.
23 Брошеван В. Симферополь: белые и тёмные страницы истории (1918–1945 гг.):
Український історичний журнал. – 2019. – №1
100 Тетяна Бикова
Подібна тактика була найгіршою з усіх, які тільки можна було вигадати.
Виконуючи подібні настанові, аґітатори-«безбожники» кидалися з бруталь-
ною лайкою на мусульманське духівництво, звинувачуючи його в усіх мож-
ливих гріхах. Проте частіше за все ці аґітатори не знали, що, на відміну від
інших конфесій, в ісламі не було жорстких ієрархічних рамок.
У християнстві існує ієрархія. Християнська церква як релігійна орга-
нізація об’єднує віруючих, але дотримується чіткого розмежування на слу-
жителів культу і загальну масу вірних. У мусульман немає церкви як фор-
мального інституту, відділеного від пастви. Кожний може стати муллою,
якщо добре знає Коран і користується авторитетом серед одновірців. Однак
існують досить суворі вимоги щодо рівня освіти та поведінки того, хто бажає
стати муллою. Якщо дотримані такі умови, то людину проводили через від-
працьовану процедуру призначення на посаду мулли.
Тому репресії проти мулл і закриття мечетей у Криму не були, по-перше,
підтримані (як у Росії) навіть невеликою частиною місцевого населення. По-
друге, «учителі віри» належали до того самого стану, як і більшість членів ре-
лігійної громади (джемаату) та користувалися підтримкою з боку одновірців.
Останні не тільки не брали участі у цькуванні, а всіляко захищали переслі-
дуваних чекістами. Мусульманські «вчителі віри» постійно робили свій вне-
сок у справу об’єднання громади для надання належної відсічі більшовикам.
Закриття мечетей та висилка мулл не могли зупинити релігійне життя у се-
лах, адже основою місцевих осередків конфесії були не храм зі священиком
(як у християн), а сама громада. Замість того, щоб відвернути «народні маси»
від ісламу й залучити їх на свій бік, керівники більшовицької партії своєю
політикою викликали з боку мусульман презирство та ненависть. Віра зали-
шалася недоторканною, зберігаючи величезне життєве, духовне значення.
Перша невдача не розчарувала борців з ісламом. Натомість подальша
війна набула більш затяжної форми й поділилася на кілька етапів. Перший
етап було позначено законодавчими реформами «у справах релігії та куль-
ту». Декрет РНК РСФРР «Про відокремлення церкви від держави і школи
від церкви» від 23 січня 1918 р. проголошував: «Школа відокремлюється від
церкви […] Викладання релігійних віровчень у всіх державних та громад-
ських, а також приватних навчальних закладах, де викладаються загаль-
ноосвітні предмети, не допускається [...] Громадяни можуть навчатися і на-
вчати релігії приватно»24. Отже релігійні громади опинилися у безправному
становищі. Було утруднене релігійне служіння й освітня діяльність, а будь-
які антирелігійні виступи, що часто набували насильницьких форм, не тіль-
ки не заборонялися, а всіляко підтримувалися.
Масштабне повстання, яке в 1921–1922 рр. вибухнуло на території Середньої
Азії та Кавказу, змусило більшовицький уряд замислитися над дальшими ді-
ями. Тим більше, що громадянська війна на Сході дуже відрізнялася від тієї,
що завершилася в європейській частині колишньої імперії. Це був не лише
Историко-документальный хронологический справочник. – Симферополь, 2009. – С.59.
24 О религии и церкви: Сборник высказываний классиков марксизма-ленинизма,
документов КПСС и Советского государства. – Москва, 1977. – С.96–98.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
101Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
політичний і соціальний, а й міжетнічний та релігійний25 конфлікт, в якому
на боці повсталих виступило майже все корінне населення. Тепер Червоній ар-
мії довелося зіткнутися з повстанцями, які були не тільки вправними вояками
(адже вступали в бій, не боючись смерті26), але й мали переконаність у правоті
власних дій. Ця хвиля антиросійського повстання вплинула на весь Схід, ви-
кликавши співчутливе ставлення з боку Туреччини та Ірану.
У Криму також не було спокійно. Виступи загонів «зелених», які боро-
лися проти політики кримської влади, керованої московським центром, не
давали спокою місцевим більшовикам. Ці фактори змусили Москву визнати
всю складність проблеми. Оскільки не було можливостей розв’язати її си-
ловими методами, вирішили вдатися до тактичного відступу. Центральна
влада почала висловлюватися про «взаємозамінність шаріату й комунізму»,
про те, що в мусульманських громадах припустиме шаріатське судочинство.
У 1921 р. в Москві відбувся ІІ Всеросійський з’їзд мусульманських комуніс-
тичних організацій. У його резолюції зазначалося, що іслам та комуністична
доктрина більш-менш сумісні27. Резолюція відзначала, що з’їзд «рельєфно й
виразно висловив погляд комуністів-мусульман на постановку національ-
ного питання серед трудових татарських мас»28.
У кримських газетах почали з’являтися публікації, автори яких роз-
мірковували над актуальними проблемами релігії. Наприклад, у газеті
«Єні Дунья» від 22 травня 1922 р. було надруковано статтю, де зазначалося:
«Ми не маємо жодного права говорити, що мусульманська релігія нежит-
тєздатна, що вона є гальмом для культурного розвитку тюрко-татарського
племені. Адже араби лише завдяки релігії Магомета культурно й політично
розвинулися, цю істину ніхто не може заперечувати. Тому причину відста-
лості тюрко-татарських племен треба шукати не у сутності релігії Магомета,
а, по-перше, у тому, як і в якій формі, якими поняттями вони прийняли її,
тобто релігію, і, по-друге, в економічному та життєвому їх становищі»29.
Постановою ЦК РКП(б) від 18 травня 1922 р. «Про туркестанські та бухар-
ські справи» мусульманам цих реґіонів (а з 1923–1924 рр. – усіх інших, вклю-
чаючи Крим), було повернуто їхні права, включаючи законність шаріатських
судів. Знову було запроваджено посади кадіїв, надано дозвіл на діяльність
мектебе та медресе. У Москві був створений Центральний мусульманський
комісаріат (на чолі з казанським татарином Муллануром Вахітовим), покли-
каний захищати права населення, що сповідувало іслам. Було навіть заснова-
не мусульманське військове училище під командуванням М.Султан-Ґалієва30.
25 Однією з вимог повсталих було повернення до законодавства, основу котрого становив
шаріат.
26 Згідно з ісламським ученням, воїни, які загинули у «війні за віру», відразу потрапляли
до раю.
27 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України). –
Ф.1. – Оп.20. – Спр.753. – Арк.4.
28 Там само. – Арк.3.
29 Цит. за кн.: Смирнов Н. Классовая роль ислама в Крыму: Доклад, зачитанный в
Институте народов СССР 03.05.1931 г. – С.43.
30 Сагадеев А. Султан-Галиев и революционный Восток [Електронний ресурс] http://
islamoved.ru/2016/sultan-galiev-i-revolyutsionnyj-vostok/
Український історичний журнал. – 2019. – №1
102 Тетяна Бикова
Проте й за цих обставин більшовики спробували знівелювати вимуше-
ні поступки. І якщо шаріатські суди було дозволено в 1922 р., то вже через
рік виникло Товариство шаріатських суддів. Його завдання полягало у «пра-
вильній інтерпретації» канонічного права. Утім навіть за таких умов шарі-
атські суди могли розглядати судові справи співвітчизників за мусульман-
ськими традиціями – у відповідності до сунни31 й адату32. Ці суди мали повну
підтримку з боку місцевих мешканців. Лише наприкінці 1920-х рр. радян-
ська влада відібрала у шаріатських судів право розпоряджатися власними
фінансами.
Наркомат у справах національностей РСФРР 12 жовтня 1922 р. висту-
пив із роз’ясненням, як треба ставитися до мусульманського віровчення та
його провідників. У цьому документі зазначалося, що досить часто спостері-
галися випадки, коли мулли потерпають від репресій через те, що навчають
у мечетях або інших місцях догматам ісламу. В інших випадках спостеріга-
лася протилежна картина, коли ісламу навчають без будь-яких заборон у
радянських школах. Через це наркомнац бажав внести таке роз’яснення: не-
припустимі будь-які репресії щодо мулл за проповідування ісламу й навчан-
ня догматам мусульманського віросповідання в мечетях, у власних, а також
у приватних, за запрошеннями громадян, будинках. Богословські школи, що
утримуються за рахунок добровільних дарувань приватних осіб, не можуть
бути закриті. Під богословськими розумілися школи, в яких навчалися до-
гматам повнолітні особи. Викладання релігійних норм у радянських шко-
лах, у тому числі приватних, де викладалися загальноосвітні предмети, не
допускалося33.
Оскільки Кримську автономію більшовики бажали зробити «зразковою»
для проникнення на Схід, вони повинні були подбати про наявність тут пе-
реконливої «реклами» радянського способу життя. У 1923 р. партійним аґі-
таторам дали установку на більш «дбайливе» ставлення до віруючих. Звісно,
кримська влада бажала викорінити іслам, зруйнувати авторитет мулл, але
тепер до цієї програми додалися нові умови. Усе це потрібно було робити, «не
зазіхаючи на національні почуття татарина». Хоча в роботі на селі більшови-
ки, як і раніше, повинні були покладатися на «революційне класове чуття»,
проте тепер робилося деяке застереження: «Тут не можна застосовувати засо-
би, впроваджувані щодо росіян». Тобто малося на увазі, що кримські татари,
на відміну від росіян, не терпітимуть «богоборчих» методів, які застосовува-
лися на території Росії. Аґітаторам рекомендувалося утримуватися від по-
дібних дій через те, що нібито «більш відсталий у культурному відношенні
татарин зовсім по-іншому реагує на комсомольські свята, пов’язані з крити-
кою Аллаха, Магомета, Корану. У нього внаслідок таких дій посилюється
релігійний фанатизм»34.
31 Сунна – приклади з життя пророка як зразок та керівництво для кожного мусуль ма-
нина.
32 Адат – місцеві звичаї, котрі дозволяється використовувати поряд із законами шаріату.
33 ДААРК. – Ф.П.1. – Оп.1. – Спр.196. – Арк.210.
34 Красный Крым. – 1923. – 17 августа.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
103Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
ХІІ з’їзд РКП(б), який проходив 17–25 квітня 1923 р., ухвалив резолю-
цію про «постановку антирелігійної аґітації». У ній відзначалося, що партії з
метою остаточного руйнування релігійних вірувань необхідно запобігати об-
ражанню почуттів віруючих, які призводять до релігійного фанатизму; уни-
кати також грубих прийомів, які часто практикувалися у центрі та на місцях
у ставленні до суб’єктів і предметів культу, тому що без детального аналізу,
аґітаційної та пропаґандистської роботи звільнитися від релігійних забобо-
нів неможливо. «Беручи до уваги, що 30-мільйонне мусульманське населен-
ня Союзу Республік досі майже недоторканними зберегло численні, зв’язані
з релігією середньовічні забобони, використовувані для контрреволюційних
цілей, необхідно виробити форми й методи ліквідації цих забобонів, урахо-
вуючи особливості різних національностей». Тому, ішлося далі в резолюції,
«необхідно приділити особливу увагу та місце антирелігійній масовій про-
паґанді». Ця пропаґанда, за думкою більшовиків, повинна була приймати
наступні форми: випускати багато антирелігійної літератури для масового
читача; збільшувати кількість лекцій із природознавства, щоб готувати своїх
аґітаторів і пропаґандистів у сфері боротьби з релігією; відкривати спеціаль-
ні курси з питань вивчення історії виникнення та розвитку церкви, релігій-
них вірувань, культів; посилювати роботу зі шкільної освіти в місті та селі в
дусі наукового матеріалізму; використовувати у відповідному напрямі хати-
читальні; забезпечувати села радянськими газетами; ліквідувати неграмот-
ність35. Виходячи з таких міркувань, Президія КримЦВК 20 серпня 1923 р.
навіть дозволила татарам республіки провести з’їзд мулл36.
У першій половині 1920-х рр. відносини між владою й тією частиною
мусульманського духівництва, яке вціліло після червоного терору 1920–
1921 рр., стали більш-менш нейтральними. Це знайшло своє підтвердження,
наприклад, у матеріалах ІV Всекримського з’їзду рад, що відбувся у грудні
1924 р. У звітній доповіді було зазначено, що «мусульманське духівництво
виступило на підтримку рад»37.
Проте навіть за такої ситуації радянська влада намагалася чинити
опір «самодіяльності». Так, 27 лютого 1923 р. наркомат внутрішніх справ
Кримської АСРР видав розпорядження про заборону зібрань духівництва
й віруючих у містах та селах, якщо вони не мали спеціального дозволу від
райвиконкомів38. Окрім того, широкого поширення набули об’єднані «іслам-
сько-комуністичні засідання» місцевих громад, на яких збиралися автори-
тетні представники місцевого населення разом із партійними працівника-
ми. Метою цих зібрань було «проґресивне виховання» кримських татар.
Контроль за релігійною ситуацією та викладанням ісламу в республі-
ці здійснювало й Державне політичне управління. Так, у травні 1924 р. у
зверненні місцевих «чекістів» до наркомосу Кримської АСРР указувалося:
35 Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і
пленумів ЦК. – Т.2. – К., 1979. – С.451–452.
36 Брошеван В. Симферополь: белые и тёмные страницы истории (1918–1945 гг.)... – С.101.
37 ДААРК. – Ф.Р.663. – Оп.1. – Спр.206. – Арк.60.
38 Брошеван В. Симферополь: белые и тёмные страницы истории (1918–1945 гг.)... – С.98.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
104 Тетяна Бикова
«За наявними в нас даними, у зв’язку із запровадженням у школах викла-
дання природознавства та скасування викладання Корану більшість татар
дуже неохоче відпускають до школи своїх дітей, прикладом чого є випадок
закриття школи на цьому ґрунті у селі Біюк-Актачі Євпаторійського району,
де школа зовсім перестала функціонувати через невідвідування дітей»39.
Влада пішла на деякі поступки. Голова КримЦВК В.Ібраїмов звернувся
до Президії ВЦВК із таким проханням: «КримЦВК повідомляє, що через від-
сталість мусульманського населення Криму та глибокі залишки релігійних
традицій необхідно надати право населенню навчати своїх дітей віровчен-
ню, але за неодмінного виконання таких інструкцій: навчатися мусульман-
ському віровченню можуть тільки особи, які закінчили повний п’ятирічний
курс трудової школи 1-го ступеня й мають про це посвідчення шкільної ради;
особи, що досягли повних 14 років»40. Особливо слід зазначити, що викладати
мусульманське віровчення дозволялося тільки в мечетях41.
Через великий вплив ісламу на переважну більшість місцевого населен-
ня кримські татари, які належали до більшовицької партії, піддавали крити-
ці не самі положення віри, а окремих священнослужителів, їх людські риси та
слабкості. Від критики самої мусульманської релігії впродовж першої поло-
вини 1920-х рр. кримськотатарські пропаґандисти відмовлялися. Глибинна
причина цього полягала в тому, що місцеві урядовці бажали привернути до
радвлади симпатії кримськотатарського селянства. Ця еволюція простежу-
ється у звіті про антирелігійну роботу татарської секції Кримського обкому
РКП(б) із лютого 1923 по березень 1924 рр. Автори документа вказували:
«У перший час проводили круту й різку політику щодо духів-
ництва. На шпальтах газет “Новий світ” і “Юна сила” була
відкрита антирелігійна кампанія, де в перший раз у Криму
піддавалися критиці духівництво та релігія. Така ж робота
проведена й у клубах. У деяких районах, наприклад, у Бах-
чисараї, на дискусіях про релігію брали участь мулли, які за-
лишилися переможеними. […] Є й неґативні сторони такого
методу боротьби проти релігії, але поки що, тимчасово, дове-
лося відмовитися від цього. Тому Татсекція знайшла більш до-
цільним викриття духовних осіб, висміювання чудернацьких
обрядів, а не нападки на сутність релігії»42.
«Обережне ставлення» до релігії жодним чином не стосувалося еконо-
мічних питань релігійного життя Криму. Відразу після встановлення радян-
ської влади було націоналізоване все вакуфне майно. Мусульманські лідери
порушували питання щодо повернення земельних ділянок, які входили до
складу вакуфів – це дало б реальні кошти для відродження національних
медресе та мектебів, реставрування культурно-історичних пам’яток. Утім
радянська влада так і не повернула татарським громадам жодної десятини
39 ДААРК. – Ф.Р.20. – Оп.3. – Спр.10. – Арк.304.
40 Там само. – Спр.23. – Арк.248.
41 Там само. – Спр.10. – Арк.363.
42 Там само. – Ф.П.1. – Оп.1. – Спр.288. – Арк.22.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
105Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
вакуфної землі. Грошові вакуфні суми, також привласнені більшовиками,
татари навіть не сподівалися коли-небудь повернути. «Вакуфне питання»
було вирішене кримською владою цілком у притаманному «партії нового
типу» дусі, а це ще більше відштовхнуло від більшовиків місцеве населення.
Керівник кримської ДПУ С.Реденс намагався застерегти центральний уряд
щодо хибності такої політики. У надісланій до Москви доповіді він писав:
«Таким яблуком розбрату між татарами й радянською владою
є питання щодо восьми тисяч десятин, на доходи з яких існу-
ють школи й мечеті, багаті засоби яких можуть надати ресурси
для більш широкої постановки національної аґітації. Зараз ці
землі включені до загальнодержавного фонду, але татари на-
магаються повернути їх собі як особливе надбання свого наро-
ду. Про це намагання свідчить з’їзд татарського духівництва
у січні ц. р. (1923 – Т.Б.), який ухвалив постанову порушити
клопотання перед відповідними органами радянської влади
про повернення цих ділянок. Треба відзначити, що націоналі-
сти особливо зацікавлені у цьому питанні, рішення якого так
важливо для мулл і більш консервативних елементів татар-
ської інтеліґенції. Однак тактична необхідність єдиної дії всіх
татар іноді змушує їх бути солідарними, як це відбулося на
вищезазначеному з’їзді»43.
У першій половині 1920-х рр. мечеті ще не наважувалися закривати з
тією енергією, як це робили з православними храмами та монастирями чи
єврейськими синагогами. Більшість мечетей у перші роки існування радян-
ської влади закривали під приводом того, що в тій чи іншій місцевості різко
скорочувалася кількість віруючих або «цілком ліквідовувалася громада» (під
час голоду 1921–1923 рр. татарські села вимирали майже повністю). Загалом
у 1921–1923 рр. було ліквідовано лише 28 мечетей44.
11 квітня 1922 р. на засіданні президії Кримського обкому РКП(б) роз-
глядалося питання про «вилучення церковних цінностей із мечетей». Було
ухвалено рішення «вилучати на загальних підставах»45. Тобто партійні пра-
цівники та активісти отримали дозвіл робити «огляд» культових споруд і ви-
носити з них усе, що бачили.
Починаючи з 1924 р. більшовики посилили політику ліквідації мечетей.
Приводи для цього використовувалися різні. Часто це була їх неспроможність
розрахуватися з боргами або сплатити податок. Так, саме за це закрили ме-
четі у селах Джага-Мамиш і Такіль-Джабанак Сімферопольського району46.
Податком обкладалися не тільки мечеть, але й мулла з муедзином, причому
43 «О происхождении и развитии национально-освободительного движения татар в Крыму
[1922–1923]» / Публ. и комм. А.В.Ефимова, Р.Н.Белоглазова // Москва – Крым: Историко-
публицистический альманах. – Вып.4. – Москва, 2002. – С.159–160.
44 Пащеня В.М. Этнонациональный вопрос в государственном строительстве Крыма в
первой половине ХХ в. (1900–1945 гг.) // Культура народов Причерноморья. – 2006. – №90. –
С.13.
45 Брошеван В. Симферополь: белые и тёмные страницы истории (1918–1945 гг.)... – С.92.
46 ДААРК. – Ф.Р.663. – Оп.3. – Спр.33. – Арк.159.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
106 Тетяна Бикова
за найвищою категорією. Раніше ця проблема не була нерозв’язною, адже
мусульманське духівництво мало кошти від вакуфного майна. Тепер же ви-
плата податків перетворювалася на проблему. Про це промовисто свідчив
лист, надісланий голові Кримського ЦВК В.Ібраїмову від двох сімферополь-
ських мулл – Нумана Абдул Хайра та Веліулли Курт-Молли:
«Ми обидва виконуємо посаду мулли в мечеті. Від приходу
прибутку не маємо. Приходні прибутки збираються мутавел-
ліями (попечителями – Т.Б.) в касу мечеті. Ми одержуємо
лише по 14 руб. жалування… Ми обидва повинні годувати
родини (5–6 осіб). Нещодавно вимагали від нас, від кожного,
прибуткового податку в розмірі по 15 руб., і ми обидва повин-
ні були розпродати домашні речі й заплатити… Просимо про
зменшення податку – включити нас до останньої категорії»47.
Мулла Сеїт-Халіл Челебіджан із села Терекли-Конрат Євпаторійського
району писав: «Я виплачую подвійний податок: як селянин плачу і як мулла,
а дохід маю тільки зі свого селянського господарства, котре подвійного по-
датку витримати не у змозі»48.
«Націоналізовані» приміщення мечетей передавалися різним організа-
ціям під комсомольські комітети, школи, клуби, спортивні зали, військові,
радгоспні чи громадські склади. Та здебільшого будівлі просто руйнували-
ся. Влада не зважала на те, що мечеть могла бути культурно-історичною
пам’яткою, архітектурною перлиною старого часу. Так, було зруйновано чи-
мало мечетей часів Кримського ханства в Бахчисараї (залишилися лише 8 із
40), збудована у стилі бароко Гурзуфська мечеть, усі мечеті Карасубазара
тощо49. Майже всі ісламські культові споруди втратила Євпаторія.
Залишилися лише три, у тому числі Джума-Джамі, творіння знаного архі-
тектора Ходжи Сінана. Проте вона також постраждала від більшовицьких
«інвентаризаторів»50.
Унікальному Гезлевському Корану теж не пощастило. Ця історико-куль-
турна пам’ятка світового значення, виконана кримськими каліграфами та
художниками-мініатюристами впродовж 1309–1314 рр., являла собою книгу,
зшиту з великих листів пергаменту, текст на яких було нанесено чорною та
кармінно-червоною тушшю з позолотою й мініатюрними заставками. Коли
цей унікальний витвір мистецтва побачили радянські працівники, то під
приводом «вивчення татарської культури», а також через те, що «перебуваю-
чи в мечеті, він може постраждати, адже служителі беруть його в руки», Коран
27 листопада 1925 р. був реквізований та відвезений до Євпаторійського му-
зею старовини51. Через кілька років пам’ятка зникла й сьогодні вважається
втраченою.
47 Там само. – Оп.1. – Спр.241. – Арк.448.
48 Там само. – Оп.10. – Спр.1123. – Арк.40.
49 Рибак І.В. Особливості релігійної політики в Криму в період після громадянської
війни. – С.121.
50 ДААРК. – Ф.Р.663. – Оп.10. – Спр.121. – Арк.15.
51 Там само. – Арк.12–14.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
107Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
Досить часто націоналізовані мечеті стояли зачиненими. Без належного
догляду та ремонту будівля занепадала. Відтак за розпорядженням органів
влади її розбирали на будматеріали. У газеті «Красный Крым» зазначалося:
«Існують навіть цілі організовані артілі, які примудряються за одну ніч роз-
тягнути й перетворити на руїни цілком придатні для використання будів-
лі… Зідрані покрівельне залізо та черепиця, балки, дошки і брус, двері та
віконні рами – усе це під назвою “локшини” йде на продаж»52.
Дуже показовий приклад занепаду 10 мусульманських мечетей-веж –
рідкісної для півострова архітектури. Це були високі будівлі, що завершу-
валися кам’яним склепистим або пласким земляним дахом. Дев’ять мече-
тей були розташовані на Керченському півострові, одна – у селі Ак-Чора.
Спочатку, у 1923 р., розібрали мечеть-вежу у селі Чукур-Кіяш. За два роки
подібна доля спіткала мечеть у селі Коджанкі. Останніми знищили мечеті у
селах Маяк-Салин та Аджі-Елі53.
У перші роки радянської влади національні релігійні свята не були офі-
ційно забороненими. Так, ще 4 квітня 1921 р. Кримревком ухвалив рішення
щодо вихідних і святкових днів, за яким «трудящим татарської національ-
ності» надавалися додаткові вільні від роботи дні: 2 дні – Курбан-Байрам,
2 дні – Рамазан-Байрам, 1 доба – татарський Новий рік, 1 доба – Різдво
Магомета Мевлюд54. Проте згодом у це рішення було внесено «правку»: кіль-
кість «святкових днів» на Курбан-Байрам зменшувалася з двох до одного.
18 липня 1923 р. президія Кримського обкому РКП(б) ухвалила рішення,
згідно з яким другий день Курбан-Байраму знову проголошувався святко-
вим55. У цей день у Сімферополі з цього приводу влаштовували багатолюд-
ні зібрання. На місцях органи влади та всі пов’язані з ними особи (голови
райвиконкомів, коменданти військкоматів, директори установ та ін.) іноді за
власним бажанням і без жодних наслідків для себе забороняли національні
свята кримських татар та кепкували з релігійних почуттів. Наприклад, ро-
бітники підприємства «Дача Максимова», де вони працювали по 10 год. на
добу (окрім неділі), звернулися з проханням відпустити їх на Курбан-Байрам.
У відповідь комендант, погрожуючи, заявив, що якщо він ще раз почує поді-
бне прохання, то взагалі позбавить їх вільного часу, навіть у неділю56.
Із другої половини 1920-х рр. партія взяла курс на індустріалізацію кра-
їни й масову колективізацію сільського господарства. Це позначилося на ре-
лігійній політиці. Дії керівників ВКП(б) були сконцентровані на тому, щоб
виховання мало не релігійний, а «партійний» характер. А виховання в дусі
комуністичної доктрини пов’язувалося з переслідуванням релігії. Не омину-
ли ці зміни і Крим. Із бібліотек вилучалася література, що мала релігійно-
духовний характер. Перш за все, це стосувалося Біблії та Корану. Натомість
бібліотеки поповнювалися виданнями атеїстичного характеру, такими, як,
52 Красный Крым. – 1926. – 21 февраля.
53 Абдуллаев И. Мечети-башни в Крыму // Голос Крыма (Cимферополь). – 2000. – 8 февраля.
54 Брошеван В. Симферополь: белые и тёмные страницы истории (1918–1945 гг.)... – С.67.
55 ДААРК. – Ф.Р.4093. – Оп.2. – Спр.76. – Арк.14.
56 Красный Крым. – 1923. – 4 августа.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
108 Тетяна Бикова
наприклад, «Комсомольський буквар», «Антирелігійна азбука», збірники вір-
шів і пісень, в яких релігія піддавалася нищівній критиці.
Проводилася цілеспрямована заміна церковних свят на радянські. Так,
замість Пасхи практикувався комсомольський Великдень. Від середини
1920-х рр. влада почала впроваджувати у Криму так звані «жовтеніни» (рос.
«октябрины»), які слугували «заміною» православного хрещення. Згодом цю
традицію поширили на кримськотатарські міста та села, попри те, що їхні
мешканці сповідували іслам. Так, на початку липня 1925 р. газета «Красный
Крым» радісно повідомляла про те, що у селі Деркой на Південному березі
«на жовтенінах були присутніми 150 односельців маленької винуватиці свя-
та, яку назвали Урієт (тобто Воля)», а новонароджена у селі Асан-Бай Сеїт-
Елінської сільради під час такої церемонії отримала ім’я Інкаяб-Кизи, тобто
«Дочка революції»57.
Із другої половини 1920-х рр. радянська влада перейшла в наступ на
іслам і його традиції. Цей процес був поступовим, адже рівень релігій-
ності кримських татар усе ще залишався високим. В аналітичному звіті
Кримського обкому РКП(б) за січень – квітень 1925 р. констатувалося:
«Релігійність серед татар дуже висока, що особливо познача-
лося у зв’язку з майбутніми святами. Мечеть відвідували всі,
за винятком комсомольців. Постилися всі, навіть вчительство,
голови сільрад та інші, і якщо навіть не постилися, то це при-
ховували від населення, щоб не підірвати свій авторитет. Ча-
стими є спроби нелеґального викладання Корану»58.
Центральна комісія у справах культів при ЦВК Кримської АСРР, спи-
раючись на видану спільно наркоматом освіти та НКВС 21 вересня 1925 р.
«Інструкцію щодо викладання мусульманського віровчення серед східних
народностей», видала власну постанову, згідно з якою основи віровчення за-
боронялося викладати в будь-яких школах, залишивши це право тільки мек-
тебам при мечетях, і то лише у час, коли діти були вільними від навчання.
Дозвіл навчатися ісламу отримували тільки хлопчики, котрі досягли 14 років
або закінчили школу І ступеня. Натомість у мектебах заборонялося виклада-
ти світські та загальноосвітні предмети. У лютому 1926 р. до Центральної ко-
місії у справах культів при ЦВК Кримської АСРР звернулися представники
ІІ з’їзду мусульман із проханням внести деякі зміни в порядок викладання
віровчення. Комісія ухвалила остаточне вирішення питання «залишити за
Церковною комісією Кримського обласного комітету ВКП(б)»59.
Одночасно в радянських школах посилилося антирелігійне вихован-
ня. Проблемою «правильно вихованих» учителів радянська влада перейма-
лася від початку перебування у Криму. Ще у грудні 1921 р. нарком осві-
ти Кримської АСРР К.Хамсін у доповідній записці щодо стану кримських
шкіл зазначав: «Насамперед ці школи не мають більш-менш підготовлених
57 Там же. – 1925. – 2 июля.
58 ДААРК. – Ф.П.1. – Оп.1. – Спр.387. – Арк.22.
59 Там само. – Ф.Р.663. – Оп.18. – Спр.10. – Арк.1.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
109Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
шкільних працівників. Сучасна педагогіка та дидактика для шкільних пра-
цівників – невідомі сфери. Персонально – це або мулли, або муедзини, або
просто грамотні особи, що навчають дітей так, як колись учили їх самих, в
яких вчителями були духовні особи, котрі не мають права викладати в ра-
дянській школі»60.
Але для ісламського суспільства це були цілком природні речі. Мулла
завжди виконував у громаді просвітницькі функції. Він був не лише духо-
вним, але і світським учителем. Це жодним чином не могло задовольнити
владу. Саме тому К.Хамсін робив недвозначний висновок: «Така школа, на
наше глибоке переконання, шкідлива через те, що вона дискредитує в очах
населення радянську владу своєю злиденністю й антипедагогічною спрямо-
ваністю, і не може бути провідником комуністичних ідей у народних масах»61.
Тому радянська влада взялася за закриття національних шкіл. У 1921–
1922 рр. було припинено діяльність 352 кримськотатарських шкіл. Причина
ліквідації полягала в тому, що вони створювалися релігійними мусульман-
ськими громадами без узгодження з відділами народної освіти та через від-
сутність «належних» (тобто «правильно вихованих») педагогічних кадрів62.
Татарські лідери організовували акції протесту населення, і навіть інте-
ліґенції, проти закриття національних шкіл. Так, у квітні 1921 р. на конфе-
ренції вчителів Петровського (Татарського) району Керченського повіту було
ухвалено резолюцію, в якій заявлялося:
«Майже щодня з наших татарських шкіл забирають обладнан-
ня, підручники, і цим доводяться наші школи до повного зане-
паду. Особливо дивним, на наш погляд, є випадок у селі Кари,
де було закрито татарську школу. Ми вважаємо, що ця подія
дуже стурбувала наших громадян. Протестуємо одностайно
проти таких дій і вимагаємо перевірки»63.
Школа, на думку партійних працівників, повинна була впливати не
тільки на учнів, але й на їхніх батьків. Голова Спілки безвірників СРСР
О.Ярославський інструктував:
«Коли школа впливає в одному напрямку, родина і все навко-
лишнє оточення впливають у зовсім іншому. Якщо школі дово-
диться переробляти те, що дитина приносить із родини, якщо
між школою та позашкільним вихованням лежить прірва, ле-
жить протилежність, то завдання, що стоїть перед школою –
надзвичайно важке… Ось чому, коли ми говоримо про анти-
релігійний вплив на дітей, потрібно говорити і про вплив на
дорослих, на батьків. Як би серйозно не поставили собі завдан-
ня антирелігійного виховання у школі, ви повинні мати на
увазі, що не можна вирішити як слід це завдання, якщо між
батьками та дітьми існує повна протилежність у цьому питан-
60 Там само. – Ф.Р.20. – Оп.1. – Спр.65. – Арк.82 зв.
61 Там само.
62 Там само. – Арк.82.
63 Там само. – Ф.Р.1821. – Оп.1. – Спр.15. – Арк.66.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
110 Тетяна Бикова
ні. Ось чому антирелігійну пропаґанду не можна ділити на ан-
тирелігійну пропаґанду серед дорослих, не торкаючись дітей.
І навпаки»64.
Мусульманське духівництво для антирелігійної пропаґанди не надава-
лося. Щоб досягти поставленої мети, наркомат освіти Кримської АСРР від
початку 1920-х рр. здійснював підбір учителів та на спеціальних курсах про-
водив їх перепідготовку. Ці курси мали прищеплювати нові, більшовицькі,
погляди, адже значна кількість годин відводилася на політизовані дисци-
пліни, нав’язування атеїстичних поглядів. Газета «Красный Крым» пові-
домляла: «У своїй доповіді пленуму Кримраднаркому Наркомос указав на
необхідність освіжити вчительський персонал. Минулого літа через курси
було пропущено 1473 працівників соцвиху (61% загального числа), із них
636 сільських учителів. Серед останніх було 226 татар»65.
Те, що керівні органи докладали багато зусиль для вирішення пробле-
ми релігії і школи, можна побачити, вивчаючи циркуляри, які надходили в
1925–1926 рр. від Центрального адміністративного управління (ЦАУ) Криму
до місцевих органів влади. У них указувалося, що в окремих сільських міс-
цевостях органи влади вживають адміністративні заходи з метою заборони
дітям шкільного віку відвідувати місця богослужіння, що в кінцевому ре-
зультаті суперечить вимогам декрету «Про відділення церкви від держави та
школи від церкви» й породжує у «віруючих громадян» неґативне ставлення
до органів радянської влади на місцях. Як пояснювалося у циркулярах, де-
крет РНК від 23 січня 1918 р. забезпечував за всіма рівну свободу мислен-
ня та віри згідно з внутрішніми переконаннями. Тобто декрет не позбавляв
батьків права відправляти дітей у місця богослужіння. Діти шкільного віку,
згідно з документом, могли відвідувати церкву, і у цьому заборонялося чини-
ти перешкоди66.
Водночас серед циркулярів ЦАУ були такі, які вимагали від відповідаль-
них працівників не забувати про те, що декрет забороняв викладання віров-
чення дітям у школах та у церквах, а також викладання віровчення вдома у
груповому порядку (що мало місце у Джанкойському та Бахчисарайському
районах67). Органи влади здійснювали найсуворіший контроль за тим, щоб
не допускати викладання релігійних знань у школах. Як зазначалося в
документі:
«На підставі декрету про відокремлення церкви від держави і
школи від церкви ЦАУ Криму просить (райвиконкоми – Т.Б.):
– установити нагляд за виявленням викладання закону Божо-
го у школах усіх видів і ступенів;
– у випадках виявлення викладання закону Божого осіб, що
його викладають, негайно знімати з посади з одночасним при-
тягненням їх до судової відповідальності за 121 ст. КК»68.
64 Ярославский Е. О религии. – Москва, 1958. – C.110.
65 Красный Крым. – 1924. – 5 марта.
66 ДААРК. – Ф.Р.663. – Оп.10. – Спр.1292. – Арк.11–12.
67 Там само.
68 Там само. – Ф.Р.20. – Оп.3. – Спр.10. – Арк.82.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
111Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
Разом із «вирішенням» питання покращення рівня радянської школи
кримська влада прагнула встановити повний контроль за священнослужи-
телями та відстежувати рівень релігійних настроїв серед населення. Місцеві
органи у справах культів при районних виконавчих комітетах збирали мате-
ріал, який у вигляді звітів надсилався у Сімферополь. Так, в інформаційно-
му звіті за квітень – червень 1925 р. зазначалося:
«Мулли користуються величезним авторитетом і впливом на
місцеве життя. Збирання коштів на їх утримання серед насе-
лення є майже обов’язковим. У зв’язку із залученням татарсь-
кої молоді до союзу комуністів та піонерів мулли занепокоєні
можливістю щеплення атеїзму, і вживають заходів щодо при-
пинення цього, діючи через людей»69.
Кримський обком РКП(б) уважно відстежував настрої кримських татар
у релігійному питанні. Так, у 1926 р. «чекісти» повідомляли в Москву про
те, що «духівництво села Ускут (Судацького району) користується величез-
ним авторитетом у селян. Місцеві працівники заступаються за мулл, граючи
другорядну роль у житті села. Сільські сходи збираються по п’ятницях після
намазу»70. У записці «Політичний стан Криму», підготовленій на початку січ-
ня 1928 р., фіксувалося:
«Серед мусульманського духівництва триває посилена діяль-
ність щодо залучення селянства до релігійних громад. Відбу-
вається збір пожертвувань для поїздки в Мекку. […] Мусуль-
манське духівництво з метою відволікти увагу жінок та молоді
від клубу і школи прагне організувати гуртки й релігійні клу-
би, проповідуючи, що жінка не може займатися громадською
справою»71.
У другій половині 1920-х рр. почалося повальне закриття мечетей.
Влада намагалася представити ситуацію таким чином, що начебто це самі
представники мусульманської громади відмовлялися від культових споруд
та вимагали їх закрити. Джерелом цієї кампанії оголошувалася так звана
«ініціатива знизу», а активність партійно-комсомольських безбожників ви-
значалася як «піднесення стихійної хвилі серед трудящих мас за закриття
церков і мечетей»72.
Звичайним явищем ставало залякування віруючих, яких примушу-
вали начебто добровільно відмовлятися від користування мечетями. При
цьому було розроблено типову форму документа, достатнього для закрит-
тя культової споруди: «Заява групи віруючих мечеті [назва її] від [дата
складання заяви] про відмову від подальшого користування цієї мечеттю».
69 Там само. – Ф.П.1. – Оп.1. – Спр.387. – Арк.112.
70 «Совершенно секретно»: Лубянка – Сталину о положении в стране (1922–1934). – Т.4. –
Москва, 2001. – С.516.
71 ДААРК. – Ф.П.1. – Оп.1. – Спр.846. – Арк.9.
72 Смирнов Н. Классовая роль ислама в Крыму. – С.46.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
112 Тетяна Бикова
Також практикувалися колективні заяви, висунуті під час загальних зборів
усіх мешканців села, в яких селяни прямо-таки благали закрити мечеть, що
знаходилася в їхньому селі. Наприклад, у Бахчисараї «загальні збори та-
тарського населення одностайно винесли рішення про перебудову мечеті на
кінотеатр»73.
Для закриття мечетей влада широко використовувала татар-комсомоль-
ців. Завдання комсомольських осередків полягало у формуванні в молоді
«нового світогляду». Грубо ламаючи традиційні моральні цінності кримсько-
татарського народу, партія намагалася сформувати пріоритет «класових»
цінностей над національними, а авторитет партійних вождів поставити
вище авторитету батьків. Ще під час наради кримських більшовиків в Ялті в
листопаді 1923 р. зазначалося:
«Головною соціальною базою для партроботи серед татар
є татарська молодь. Для роботи серед молоді пригадувати
спеціальних організаційних форм не треба: усе завдання тут
зводиться до максимального залучення татарської молоді до
роботи й у лави РКСМ та проведення її через усі ті інститути
виховання, через які проводяться всі члени РКСМ… Головна
увага серед молоді має бути звернена на забезпечення комуні-
стичного керівництва і впливу на рух юнацтва, а також бо-
ротьбу з прагненням впливати та керувати з боку націоналі-
стичних груп»74.
Влада поступово витравлювала з дітей та підлітків паростки релігійного
світогляду. Татари-комсомольці завжди виявлялися більш завзятішими, ніж
дорослі. У селі Кизилташ секретар комсомольського осередка Чалаєв ініцію-
вав закриття мечеті якраз під час проведення там молитви, убивши присут-
ніх там «служителів культу»75.
У другій половині 1920-х рр. істотно зросла кількість мечетей, які за-
кривалися через несвоєчасно виплачений грошовий податок, або будь-які
«помилки», віднайдені в паперах, поданих громадою для отримання необ-
хідної для періодичної перереєстрації культової установи. На засіданні
Центральної комісії у справах культів при ЦВК Кримської АСРР 11 люто-
го 1926 р. розглядалося питання про закриття мечетей у двох населених
пунктах. Було прийняте рішення «мечеті сіл Розорений Вакуф та Акчора
Джанкойського району ліквідувати – через відсутність віруючих, що бажа-
ли ними користуватися»76. Ліквідовані мечеті рекомендувалося розібрати на
будівельний матеріал, котрий передати Держфондовій комісії, що мала ви-
користати його для зведення цивільних об’єктів.
Упродовж 1920-х рр. у Криму було закрито понад 600 мечетей77. Ця кіль-
кість може бути применшеною, адже авторитетна «Кембриджська історія
73 Красный Крым. – 1929. – 17 мая.
74 ДААРК. – Ф.П.82. – Оп.1. – Спр.24. – Арк.57.
75 Песин Е. О старом и новом Крыме. – Симферополь, 1929. – С.28–29.
76 ДААРК. – Ф.Р.663. – Оп.18. – Спр.10. – Арк.1.
77 Ибадуллаев И.И. Мечети Крыма // Голос Крыма. – 1997. – 1 августа.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
113Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
ісламу», говорячи про закриті радянською владою мечеті, називає іншу циф-
ру: 1 тис.78
Важливим видом антирелігійної діяльності, спрямованої на зниження
ролі ісламу у житті кримських татар, стала ідеологічна робота національ-
них клубів у містах і хат-читалень у сільській місцевості. На 1927 р. у міс-
тах Криму нараховувався 21 клуб, з яких 5 були кримськотатарськими.
У сільській місцевості функціонували 63 кримськотатарських хати-читаль-
ні79. У Сімферополі антирелігійна діяльність здійснювалася Центральним
татарським клубом. На загальних зборах 25 грудня 1927 р. було ухвалено
резолюцію, що визначала основі напрями роботи: «Зміцнити наявність ста-
рого складу членів клубу, у подальшому залучати у члени клубу переважно
кустарів, неорганізованих робітників, жінок і безпартійних освітян-татар»80.
Посилювався податковий тиск на мусульманських священнослужителів.
Через невиплату податків муллою могли пустити з торгів усе його майно та
худобу, навіть заарештувати або виселити з півострова. Так, саме через не-
виплату податку в головній тюрмі республіки (Кримізоляторі) опинився фе-
одосійський мулла Сеїт Джеміль. Податківці створили йому нестерпні умови
життя. Бахчисарайського муллу через заборгованість у 729 руб. виселили
з власного будинку (хоча офіційно не конфіскували його), а потім вислали
за межі Криму. Коли його дружина Сеїде Мемет повернулася на півострів і
зажадала віддати їй будинок, адже це була власність її родини, кримський
уряд відмовився, арґументуючи тим, що «її чоловік був висланий, а будинок
оформлений на його ім’я»81.
Не маючи змоги виплачувати величезний податок, багато мулл зверталися
до органів влади з проханням зняти з них духовний сан. Ібраїм Емір-Асан, імам-
хатіп із Нікіти, писав, що з матеріальних причин змушений повернутися до се-
лянської праці. Алі Куртбедін, муедзин із села Кірдвлі Аргинської сільради, за-
значив, що змушений платити податок, узагалі не маючи жодних заробітків,
тому що йому не надали землю. Він нидів у злиднях до березня 1925 р., після
чого заявив, що складає з себе релігійні обов’язки, тому що його позбавили пра-
ва голосу та не надали землю. Подібні причини висували й мулла Джемелядин
Джемиля з села Опук Керченського району, мулла Алі Мухтар-оґлу з села
Баксан Аргинської сільради, Аджі-емір Усейн Мамутов, імам із 40-річним ста-
жем служіння з села Кози Судацького району, мулла Курулі Мемет Адаман та
муедзин Емір-Алі Аджі Мемет (обидва з Ай-Василя), мулла Авамиль Бейтуляєв
і хатіп Ебу-Таліб Хаджаметов із села Бесхедж Кульчуринської сільради, Тевфік
Ванієв, хатіп мечеті Саурчі Феодосійського району, мулла Алі Джумалі з села
Біюк-Кабань Євпаторійського району та багато інших82.
Місцева влада разом із «чекістами» відстежувала факти, коли свя-
щеннослужителі, бажаючи поповнити втрату мулл, починали займатися
78 Див.: Урсу Д.П. Очерки истории культуры крымскотатарского народа (1921–1941). – С.39.
79 ДААРК. – Ф.Р.20. – Оп.3. – Спр.47. – Арк.31.
80 Кондратюк Г.М. Національна політика в Кримській АРСР у 20–30-х роках ХХ ст. – С.73.
81 ДААРК. – Ф.Р.663. – Оп.9. – Спр.745. – Арк.214.
82 Там само. – Оп.10. – Спр.1123. – Арк.12–40 зв.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
114 Тетяна Бикова
підготовкою нових. Хоча дозволялося відкриття короткочасних курсів із під-
готовки мулл, скористатися цією нагодою можна було тільки тоді, коли курси
утримувалися за рахунок Центрального духовного управління мусульман83.
Отримавши такий дозвіл, представники управління намагалися довести до
кримських татар (переважно молоді) цілі й завдання курсів. «Чекісти» пові-
домляли центральну владу про ці «злочини». У 1926 р. у Севастопольському
районі представник ЦДУМ Смаїл, як повідомлялося, на зібранні
«ставив питання про пожвавлення мусульманської релігії, а
головним чином – про відкриття релігійної школи медресе у
Сімферополі. Смаїл вказував, що найближчим часом відкри-
ються півторамісячні курси, а якщо дозволять кошти, то й ше-
стимісячні, для підготовки молодого духовенства, яке замінить
старих мулл. Смаїл указував, що тепер є одна партія – РКП(б),
яка не визнає бога, але духівництво буде вести з нею боротьбу,
і ще невідомо, хто залишиться переможцем»84.
У 1927 р. кримський філіал ЦДУМ насмілився аґітувати за відновлення
старої системи освіти. Відразу до Москви надійшло таке повідомлення:
«Крим. Значно посилилася аґітація за розширення віровчен-
ня. Відмічено багато випадків, коли населення під впливом
мулл виносить постанови про відкриття релігійних шкіл.
Севастопольський район. У село Шулі приїхали вповнова-
жені мусдухуправління з Сімферополя. Вони зібрали збори
в кількості 135 осіб, на яких поставили питання про відкрит-
тя школи віровчення, де повинні навчатися діти, що досягли
14-річного віку. Ялтинський район (село Дегерменкой). Мулла
аґітує серед селян за відкриття релігійної школи, під впливом
чого селяни висунули вповноваженого для клопотання перед
сільрадою щодо дозволу відкриття релігійних шкіл»85.
Виступаючи проти мусульманського духівництва на всій території СРСР,
центральний уряд ще не наважувався так само рішуче діяти у Криму. Коли
у травні 1928 р. було ухвалено постанову політбюро ЦК ВКП(б) про закриття
всіх мектебе та медресе (чим, до речі, завдано останнього удару по мусуль-
манській освіті), на півострові вони залишилися. Кримська АСРР змогла збе-
регти ті мектеби й медресе, які ще не були закриті. Навіть у 1937 р. в рес-
публіці ще існували 68 семирічних і середніх шкіл та 360 мектебів, в яких
кримськотатарською мовою навчалися 11 тис. дітей86.
83 Центральне духовне управління мусульман (ЦДУМ) – релігійно-громадська організація,
яка координувала діяльність національних об’єднань. Створена в 1923 р., очолював її муфтій
Р.-Ф.Фахретдін. Допомагала громадам у проповідницькій діяльності та в інших сферах
релігійного й економічного життя мечетей, навчальних закладів, видавала журнал «Іслам».
Через втручання в її справи органів радянської влади змушена була саморозпуститися. У 1930-
х рр. майже всі, хто входив до складу ЦДУМ та його периферійних органів, були репресовані.
84 «Совершенно секретно»: Лубянка – Сталину о положении в стране (1922–1934). – С.222.
85 Там же. – Т.5. – Москва, 2003. – С.253, 302–303.
86 Волобуев О. Рождение и судьбы новой крымской государственности в первой половине
XX в. // Отечественная история. – 1999. – №2. – С.91.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
115Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
Було заборонено збирати зякат87. Використовуючи офіційне гасло про те,
що «в радянської влади немає бідних», уряд оголосив зякат «систематичною
ворожою пропаґандою»88.
У 1928 р. після арешту та засудження В.Ібраїмова відносна свобода в ре-
лігійному питанні змінилася більш жорстким курсом. Антирелігійна діяль-
ність набула аґресивного характеру. Навіть позитивні явища іноді набували
нового відтінку. Так відбулося із запровадженням нового алфавіту. Розвиток
татарської національної освіти в 1920-х рр. гальмувався використанням у
тюркських мовах складного арабського алфавіту. Наприкінці XIX ст. провідні
татарські педагоги об’єдналися навколо висунутої І.Гаспринським ідеї джади-
дизму. У перекладі з арабської мови поняття «усуль джадид» означало «новий
метод». Він став альтернативою панівного довгий час у системі мусульманської
освіти «усуль кадим», тобто «старого методу». Методи відрізнялися, у першу
чергу, формою викладання. Кадимісти як противники всяких новацій засто-
совували так звану систему складового викладання, коли окремі букви зли-
вались у склади, а склади – у слова. Проґресивні педагоги застосовували так
званий «звуковий метод», коли кожній букві алфавіту відповідав певний звук89.
Освячений ісламом, в уявленні багатьох віруючих, арабській алфавіт
був недоторканним атрибутом «істинного мусульманства». Проблема поляга-
ла в тому, що арабський алфавіт не мав букв для позначення деяких звуків,
наявних у тюркських мовах. Наприклад, звуки [п], [г], [ж] не мали буквеного
еквівалента. З іншого боку, була зайвою буква «ла», яку неважко розкласти
по звуках за допомогою букв «л» та «а»90.
Керівним документом у питанні реформування алфавіту стала поста-
нова колеґії народного комісаріату освіти РРФСР «Про запровадження ла-
тинського шрифту у тюрксько-татарських народностей, які визнають іслам»,
ухвалена 9 червня 1925 р.91 30 червня 1927 р. бюро Кримського обкому РКП(б)
обговорило конкретні заходи щодо запровадження латинського алфавіту се-
ред кримських татар. Робота визнавалася «цілком вчасною». Водночас бюро
обкому вважало необхідним провести «серйозну цільову пропаґанду» рефор-
ми «у пресі та на масових зборах» і попередило, що потрібна «особлива обе-
режність, витриманість та практичність, щоб не дати приводу до збудження
фанатизму мас»92. У постанові передбачалася система заходів щодо організа-
ції занять із вивчення нового алфавіту на кримськотатарських учительських
курсах, у кримськотатарських школах 1-го ступеня, татарських секторах
робітфаків, радпартшколі, Кримському педагогічному інституті та інших
кримськотатарських навчальних закладах.
87 Зякат – обов’язкова річна милостиня як грошима, так і натурою, котру виплачували
всі дорослі та дієздатні мусульмани залежно від доходів. Як правило, використовувався для
допомоги найбіднішим членам громади.
88 Музафаров Р. Крымскотатарская энциклопедия. – Т.1. – С.75.
89 Ганкевич В.Ю. Жизнь и деятельность И.Гаспринского (1851–1914): Дисс. … канд. ист.
наук. – Симферополь, 1995. – С.156.
90 Прохорчик М.В. Деякі питання освіти кримських татар (20-і рр.) // Культура народов
Причерноморья. – 2001. – №25. – С.157.
91 Там же. – С.158.
92 ДААРК. – Ф.Р.20. – Оп.3. – Спр.47. – Арк.69.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
116 Тетяна Бикова
2 липня 1927 р. наркомат освіти Кримської АСРР остаточно ухвалив рі-
шення про перехід на латинізований тюркський алфавіт. Того року на ко-
роткотермінових курсах пройшли перепідготовку 154 вчителя для шкіл 1-го
ступеня, які почали навчати школярів новому татарському алфавіту. Його
було запропоновано у школах 1-го ступеня й технікумах. За новим алфаві-
том видали розрізну азбуку, буквар для шкіл 1-го ступеня, книги для читан-
ня. Ним друкувався журнал «Коз-Айдин», а також деякі спеціальні розділи
у журналі «Оку-Ішлері», у газетах «Єні Дунья» та «Яш-Куввет»93. У вересні
1927 р. відбулася Всекримська орфографічна конференція, яка прийняла
рекомендації для опрацювання татарської орфографії, вироблення наукової
термінології, складання словників94.
Наркомат освіти автономії ухвалив із 1927/1928 навч. року запровадити
викладання на новому алфавіті в усіх навчальних закладах, де студіювала-
ся кримськотатарська мова. У звітах відомства повідомлялося, що «вчителі
позитивно поставилися до заміни арабського алфавіту латинським і висло-
вили свою повну згоду із запропонованими заходами». Партійні органи ор-
ганізували у пресі позитивні відгуки про реформу орфографії. У газеті «Єні
Дунья» було опубліковано лист від кримського татарина похилого віку з та-
кою оцінкою значення нової писемності: «Той, хто лає прибічників нового
алфавіту, або сліпий, або прямий ворог трудящих… Я, незважаючи на свої
роки, за тиждень навчився за цим алфавітом читати»95.
Однак не всі зустріли новації схвально. Мусульманське духівництво й
консервативно настроєні верстви кримськотатарського населення намагалися
чинити опір. У відповідь партійно-радянські органи автономії розгорнули ши-
року пропаґанду реформи алфавіту, демонструючи практичність і зручність
латинського письма порівняно з арабським. Із 1927 р. новотюркський латині-
зований алфавіт став основою навчання в національних кримськотатарських
школах. Водночас відмова від арабської писемності вела до розриву з багато-
віковою кримською культурою, однією з основ якої була арабська «в’язь».
Запровадження нового тюркського алфавіту сприяло залученню дітей
до навчання у школі. Статистика дозволяє простежити перші результати
цієї реформи. Так, якщо у 1921/1922 навч. році кількість татарських учнів
у школах 1-го ступеня становила 11 178, то в 1926/1927 – 19 75196. 9 травня
1928 р. КримЦВК ухвалив постанову «Про запровадження нового тюрко-та-
тарського алфавіту», згідно з яким проголошувався обов’язковий перехід усіх
установ Криму на латинський алфавіт97. Перехідний період було визначено
терміном у п’ять років.
Реформа орфографії не тільки залучала дітей до навчання, а й полег-
шувала навчання та скорочувала строк навчання з 6–7 до 2–3 років. Час,
93 Десять лет Советского Крыма: Сборник, посвящённый десятилетию советизации Крыма
(1920–1930). – С.431.
94 ДААРК. – Ф.Р.20. – Оп.3. – Спр.47. – Арк.110.
95 Крым: прошлое и настоящее / Отв. ред. С.Г.Агаджанов, А.Н.Сахаров. – Москва,
1988. – С.74.
96 ДААРК. – Ф.Р.20. – Оп.3. – Спр.47. – Арк.128.
97 Там само. – Ф.Р.663. – Оп.1. – Спр.1183. – Арк.2.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
117Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
вивільнюваний у традиційних конфесійних мектебе, тепер використовував-
ся на викладання деяких загальноосвітніх дисциплін.
Справі нового тюркського алфавіту (НТА) було надано політичного від-
тінку. У вересні 1929 р. відбулася обласна нарада аґітпропу, на якій нарком
освіти Криму Р.Олександрович висловив таку думку:
«У керівництві переведенням на НТА з боку радянських ор-
ганів іноді видно політичний бік питання. Деякі товариші
не бачать тієї жорстокої класової боротьби, що розвивається
навколо введення новотюркського алфавіту. Перехід на НТА
б’є в першу чергу по релігії. Адже Коран написаний арабсь-
кою мовою. Нове покоління, що учить у школах НТА й не знає
арабської мови, уже через це відходить від Корана, від релігії,
випадає з-під впливу духівництва. Тому найлютішим ворогом
проведення реформи є духівництво, усіляко підтримуване на-
ціоналістичною частиною інтеліґенції. Боротьба за новий ал-
фавіт виливається у класову боротьбу за молоде покоління»98.
Повідомлялося, що в Ялтинському районі «мусульманське духівни-
цтво намагається поширити свій вплив на дітей, порушується клопотання
про розширення прав на віровчення з залученням дітей віком до 14 років.
Це прагнення цілком зрозуміле, тому що введення латинського алфавіту ви-
биває ґрунт із-під ніг мулл, і вони побоюються, що нове покоління не зможе
вивчати Коран, написаний арабською мовою»99.
Загалом позитивна реформа переходу на новий алфавіт у середовищі
кримськотатарської інтеліґенції оцінювалася неоднозначно. Частина її під-
тримувала, але інші розуміли, що це справді – розрив із багатовіковою іс-
ламською культурною традицією. Партійна пропаґанда таврувала таких як
«ретроградів» і «ворогів». У документі, опрацьованому у Кримському обкомі
РКП(б), зазначалося:
«Культурний фронт, так само, як і всі інші фронти соціалі-
стичного будівництва, є ареною класової боротьби, і в такому
світлі потрібно розглядати всі процеси, які проходять у куль-
турному будівництві. Буржуазно-націоналістична частина
татарської інтеліґенції намагалася очолити культурне будів-
ництво, спрямовувати його проти інтересів пролетаріату і тру-
дового селянства. У числі керівних працівників народної освіти
були навіть такі відомі мілліфірківці, як А.Адабаш, У.Азізов,
С.-А.Айвазов, А.Хільмі, Чабан Заде. […] Після ліквідації ібраї-
мовщини було викрито ряд класових збочень у роботі органів на-
родної освіти та культурних установ. Так, наприклад, офіційний
орган Наркомосу “Оку Ішлері” був не бойовим загоном штабу
культурної революції – Наркомосу, а, по суті, органом мілліфір-
ківців… Треба визнати, що планомірної роботи з боку Союзу
войовничих безвірників не ведеться, незважаючи на те, що ця
ділянка класової боротьби у кримських умовах є однією з най-
98 Красный Крым. – 1929. – 11 сентября.
99 ДААРК. – Ф.П.1. – Оп.1. – Спр.807. – Арк.8.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
118 Тетяна Бикова
важливіших. Антирелігійне виховання необхідно впроваджува-
ти в усі органи й заклади, що ведуть культосвітню роботу»100.
У липні 1928 р. союзний центр надіслав уряду автономії циркуляр про
скасування всіх дотеперішніх інструкцій щодо порядку викладання мусуль-
манського віровчення: «Усі дозволи, що видавалися раніше, анулюються.
Ужити заходів через навчальних наглядачів і сільради до недопущення в
майбутньому групового викладання мусульманського віровчення»101.
Одночасно посилилося цькування духівництва, яке оголошували винним
майже в усіх бідах, що траплялися на півострові. Переважно це стосувалося
господарських питань. Досить показовим був випадок, коли Економічна на-
рада вирішила на великій площі орних земель Криму, користуючись при-
кладом Середньої Азії, закласти плантації бавовни. Ця культура прижива-
лася важко, часто взагалі пропадала, її економічна збитковість виявилася
відразу. Проте винними у цьому економічному прорахунку виявилися аж
ніяк не радянські функціонери. Невдача з бавовною пояснювалася «відчай-
душним опором із боку куркулів, мулл та їхньої аґентури»102.
Мусульманські лідери в різних реґіонах Росії намагалися протистояти
поверненню до антиісламської політики початку 1920-х рр. Однією з най-
більш яскравих таких спроб стало скликання в 1925 р. Всеросійського з’їзду
мусульман, у роботі якого брали участь і представники Криму. У постановах
з’їзду озвучувалися таки вимоги:
«Ужити заходів до повернення в розпорядження приходів їхніх
власних будівель медресе і мектебе, що їм належали раніше,
дітям, які не навчаються в радянських школах, дозволити вив-
чення віровчення в будь-якому віці й у будь-якій час, не вести
у школах антирелігійної аґітації, дозволити викладання віров-
чення в релігійних школах кожного дня, дозволити виступати у
пресі проти атеїзму, відкривати релігійні курси й медресе всюди,
де народ побажає їх відкривати, при наданні дозволу на відкрит-
тя релігійних шкіл не ставити в обов’язок наявність мечеті»103.
Проте постанови з’їзду залишилися без відповіді з боку влади. Натомість
вона посилила утиски на Центральне духовне управління мусульман. На
місця було спущено розпорядження про неприпустимість радянським і пар-
тійним органам розширювати вплив ЦДУМ на населення. Керівництву його
почали погрожувати виключенням з числа офіційно зареєстрованих органі-
зацій, тобто фактичною ліквідацією.
Отже релігійна політика на півострові в роки непу впроваджувалася у
життя таким чином, щоб не відштовхнути від радянської влади мусульман.
Проте цей етап завершився, як і в інших сферах життя Криму, судовим про-
цесом у справі В.Ібраїмова (квітень – травень 1928 р.). Ця подія стала сиґна-
лом для широкомасштабного наступу сталінського режиму на іслам.
100 Красный Крым. – 1929. – 22 ноября.
101 ДААРК. – Ф.Р.20. – Оп.3. – Спр.72. – Арк.6, 23.
102 Кальвари М. Узбекистан – Крым. – Симферополь, 1931. – С.15–17.
103 Нуруллаев А.А. Религии народов современной России. – С.135–136.
Український історичний журнал. – 2019. – №1
119Політика Кремля щодо ісламу у Кримській АСРР (1921–1928 рр.)
REFERENCES
1. Abdullaev, I. (2000). Mecheti-bashni v Krymu. Golos Kryma. Simferopol’, 8.II.
[in Russian].
2. Broshevan, V. (2009). Simferopol: belye i tiomnye stranitsy istorii (1918–
1945 gg.): Istoriko-dokumentalnyj khronologicheskij spravochnik. Simferopol’.
[in Russian].
3. Volobuev, O. (1999). Rozhdenie i sud’by novoj krymskoj gosudarstvennosti v pervoj
polovine XX veka. Otechestvennaja istorija, 2. [in Russian].
4. Gankevich, V.Ju. (1995). Zhizn’ i dejatel’nost’ I.Gasprinskogo (1851–1914). Diss. na
soiskanie stepeni kand. ist. nauk. Simferopol’. [in Russian].
5. Gankevich, V.Ju. (1997). Ocherk istorii krymskotatarskogo etnokonfessional’nogo
mektebe (XIX – nachalo XX vv.). Kul’tura narodov Prichernomoria, 2.
[in Russian].
6. Gankevich, V.Ju., Shevelev, S.S. (2006). Krym v kontse XVIII – nachale XX vv. Sbornik
Russkogo istoricheskogo obshchestva. 10 (158). Rossija i Krym. [in Russian].
7. Dejnikov, R.T. (1999). Ot vassal’nogo khanstva Osmanskoj imperii do Tavricheskoj
gubernii v sostave Rossii. Otechestvennaja istorija, 2. [in Russian].
8. Ibadullaev, I.I. (1997). Mecheti Kryma. Golos Kryma, 1 avgusta. [in Russian].
9. Khajali, R.I. (2008). Ocherki istorii obshchestvenno-politicheskoj i kul’turnoj zhizni
krymskikh tatar v XX veke. Simferopol’. [in Russian].
10. Kondratjuk, G.N. (2002). Antireligioznaja propaganda v shkolakh Krymskoj ASSR v
1920-h godakh. Kul’tura narodov Prichernomoria, 28. [in Russian].
11. Kondratiuk, H.M. (2014). Natsional’na polityka v Kryms’kii ARSR u 20–30 rokakh
XX stolittia. Vinnytsia. [in Ukrainian].
12. Levickij, G. (1992). Pereselenie tatar iz Kryma v Turtsiju. Zabveniju ne podlezhit...
(Iz istorii krymsko-tatarskoj gosudarstvennosti i Kryma: Nauchno-populjarnye ocherki.
Kazan’. [in Russian].
13. Muzafarov, R. (1993, 1995). Krymskotatarskaja entsiklopedija. T.1–2. Simferopol’.
[in Russian].
14. Murtazin, M.F., Nurullaev, A.A. (1999). Islam i musul’mane v Rossii. Moskva.
[in Russian].
15. Nurullaev, A.A. (1999). Religii narodov sovremennoj Rossii: Slovar’. Moskva.
[in Russian].
16. Nurullaev, A.A. (1999). Khristianstvo i islam v sovremennoj Rossii: Religii mira.
Moskva. [in Russian].
17. Pashchenja, V.M. (2006). Etnonatsional’nyj vopros v gosudarstvennom stroitel’stve
Kryma v pervoj polovine XX v. (1900–1945 gg.). Kul’tura narodov Prichernomoria, 90.
[in Russian].
18. Pashchenja, V.N. (2012). Etnokul’turnoe razvitie v Krymu s drevnejshikh vremjon do
kontsa XX veka. Simferopol’. [in Russian].
19. Prokhorchyk, M.V. (2001). Deiakі pytannia osvіty kryms’kykh tatar
(20-tі rr.). Kul’tura narodov Prichernomoria, 25. [in Ukrainian].
20. Rybak, I.V. (2002). Osoblyvosti relihiinoi polityky v Krymu v period pislia hromadi-
ans’koi viiny. Kul’tura narodov Prichernomoria, 31. [in Ukrainian].
21. Rybak, I.V. (2002). Osoblyvosti radians’koi relihiinoi polityky v Krymu u druhii polo-
vyni 20-kh rokiv. Kul’tura narodov Prichernomoria, 36. [in Ukrainian].
22. Ursu, D.P. (1999). Ocherki istorii kul’tury krymskotatarskogo naroda (1921–1941).
Simferopol’. [in Russian].
Український історичний журнал. – 2019. – №1
120 Тетяна Бикова
tetiana BykOva
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Research Fellow,
Department of the History of Ukraine of the 20–30’s of the 20th Century,
Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), aragorn_9@ukr.net
THE KREMLIN’S POLICY ON ISLAM
IN THE CRIMEAN ASSR (1921–1928)
The Kremlin's policy concerning the religions during so-called "socialist construction"
was offensive-repressive, but acquired significant features during the campaign of
radicalization of Soviet power on the peninsula, which could only be carried out in
the form of tatariation (mobilization of the Muslim people on the side of Soviet power).
In the 1920's, the leadership of the RCP(b) hoped to bring Turkey into its influence
sphere, hoping to deploy the world communist revolution in the Muslim East. For
this purpose, it separated the Crimean peninsula from Soviet Ukraine, created an
autonomous republic and made an attempt to turn it into a model for the peoples of
the East. Remaining in essence anti-religious, the Kremlin's policy towards Islam
had acquired the specific features that covering in this article. When the hopes for
the "world revolution" disappeared, and relations with Turkey became cool, the real
Tatarization in the Crimean ASSR stopped in the way used by J.Stalin: repressions
against the leading Crimean Tatar leaders. The documentary materials of the State
Archives of the Autonomous Republic of Crimea, which determine why the policy
directed against the Muslim clergy, was different from the policy that the Soviet
state introduced against representatives of all other religious confessions, was first
introduced in the scientific circle.
Keywords: Crimea, Islam, new Turkish alphabet, repressions against Crimean
Muslims.
|