Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з І.Кадміним у 1702–1703 рр.)
Поєднуються дані відомої в історіографії розповіді священника І.Лук’янова про подорож Правобережною Україною з відомостями, що містяться в Російському державному архіві давніх актів про поїздку російських купців з Азова до Туреччини. Це дало змогу з’ясувати, що поїздка ця мала, крім природної еконо...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179280 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з І.Кадміним у 1702–1703 рр.) / В. Станіславський // Український історичний журнал. — 2019. — № 2. — С. 114-131. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179280 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Станіславський, В. 2021-04-19T13:06:28Z 2021-04-19T13:06:28Z 2019 Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з І.Кадміним у 1702–1703 рр.) / В. Станіславський // Український історичний журнал. — 2019. — № 2. — С. 114-131. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179280 94(477)«1702–1703» Поєднуються дані відомої в історіографії розповіді священника І.Лук’янова про подорож Правобережною Україною з відомостями, що містяться в Російському державному архіві давніх актів про поїздку російських купців з Азова до Туреччини. Це дало змогу з’ясувати, що поїздка ця мала, крім природної економічної мети, вагомі політичні завдання (можливо навіть, останні переважали). На той час російська політична верхівка шукала способи для виведення своїх суден (спочатку торговельних) на Чорне море. На думку автора, поїздка купців була прихованою спробою поступової леґітимізації присутності тут росіян. Це припущення ґрунтується на аналізі тексту царської проїжджої грамоти. Документ дозволяв купцям використовувати свої судна. Такі питання були в компетенції уряду імперії, однак грамота адресувалася представникам місцевої влади. Крім цього, купці доставили російському послу в Туреччині низку документів та матеріальні цінності, потрібні для його діяльності. Під час перебування в Османській імперії вони також передавали П.Толстому різноманітну важливу інформацію, про яку могли дізнатися у Стамбулі. Обставини подорожі купецької ватаги, зокрема значна увага до неї російського й турецького урядів, показали конфлікт інтересів Москви і Стамбула щодо влади над Чорним морем. Турецький уряд розумів плани царя й був категорично проти їх реалізації, оскільки бажав утримувати повний контроль над цією акваторією. Саме тоді турки докладали значних зусиль для підготовки до оборони від нападу з боку Росії (зокрема почалося спорудження фортеці в Керченській протоці). У 1702–1703 рр. дипломатичні суперечки між обома державами завершилися забороною османського уряду на використання морського шляху для торгівлі з російським Азовом. Це стало важливою ознакою погіршення ставлення Туреччини до Росії. Таке рішення мало також прямі наслідки для купців, оскільки вони були змушені повертатися у свою країну сухопутним шляхом. Але й у цьому випадку змогли прислужитися власному урядові, адже доставили в Москву важливі документи від посла, які стосувалися Османської імперії та містили дані, котрі допомагають зрозуміти рішучу позицію турецької сторони щодо Чорного моря. Особливе значення у цьому контексті мав опис імперії. In the article, the author combines the information of the well-known in historiography of the story of the priest I.Lukyanov about a trip through the Right-Bank Ukraine with data from sources of the Russian State Archive of Ancient Acts on the trip of Russian merchants from Azov to Turkey. This made it possible to find out that this trip had, besides the natural economic goal, significant political tasks. Perhaps even that political affairs have prevailed in the list of tasks that were to be solved by Russian merchants. At that time, the Russian political leadership was looking for ways to entrance their ships on the Black Sea. First, it had to be merchant ships. According to the author, the trip of merchants was a hidden attempt to gradually legitimize the presence of Russians on the sea. This assumption is based on the analysis of the text of the tsar's charter that was given to the merchants. The document, in particular, allowed merchants to use their vessels. Such questions were within the competence of the government of the empire. However, the charter was addressed to representatives of local authorities. In addition, merchants brought the Russian Ambassador to the Ottoman Empire a number of documents and material valuables that were necessary for his activities. During their stay in Turkey, they also gave P.Tolstoj various important information about which they could learn in Istanbul. The circumstances of the tour of this group of merchants, and in particular the considerable attention given to it by the Russian and Turkish governments, revealed a conflict of interest between Moscow and Istanbul concerning the authorities over the Black Sea. The Turkish government understood the plans of the tsar and was categorically against their implementation, because it wanted to retain full power over this sea. Just then, the Turks made significant efforts to prepare for defence from the Russian attack. Then, in particular, the construction of a fortress in the Kerch Strait began. In 1702–1703, diplomatic disputes between the two states ended with the prohibition of the Ottoman government to use the sea route for trade with the Russian Azov. This has become an important sign of the deterioration of Turkey’s attitude towards Russia. This solution also had direct consequences for merchants, because they were forced to return in their country by land route. However, in these circumstances, they were also useful to their government, because they brought from the ambassador to Moscow very important documents that were related to the Ottoman Empire. They contain data that helps to understand the resolute position of the Turkish government towards the Black Sea. The description of the Ottoman Empire was of particular importance in this context. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з І.Кадміним у 1702–1703 рр.) Russian-Turkish Contradictions Regarding the Trade Through the Black Sea (by the Example of the Merchant’s Travel Led by I.Kadmin in 1702–1703) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з І.Кадміним у 1702–1703 рр.) |
| spellingShingle |
Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з І.Кадміним у 1702–1703 рр.) Станіславський, В. Історичні студії |
| title_short |
Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з І.Кадміним у 1702–1703 рр.) |
| title_full |
Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з І.Кадміним у 1702–1703 рр.) |
| title_fullStr |
Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з І.Кадміним у 1702–1703 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з І.Кадміним у 1702–1703 рр.) |
| title_sort |
російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з і.кадміним у 1702–1703 рр.) |
| author |
Станіславський, В. |
| author_facet |
Станіславський, В. |
| topic |
Історичні студії |
| topic_facet |
Історичні студії |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Russian-Turkish Contradictions Regarding the Trade Through the Black Sea (by the Example of the Merchant’s Travel Led by I.Kadmin in 1702–1703) |
| description |
Поєднуються дані відомої в історіографії розповіді священника І.Лук’янова про подорож Правобережною Україною з відомостями, що містяться в Російському державному архіві давніх актів про поїздку російських купців з Азова до Туреччини.
Це дало змогу з’ясувати, що поїздка ця мала, крім природної економічної мети,
вагомі політичні завдання (можливо навіть, останні переважали). На той час
російська політична верхівка шукала способи для виведення своїх суден (спочатку торговельних) на Чорне море. На думку автора, поїздка купців була прихованою спробою поступової леґітимізації присутності тут росіян. Це припущення
ґрунтується на аналізі тексту царської проїжджої грамоти. Документ дозволяв купцям використовувати свої судна. Такі питання були в компетенції уряду імперії, однак грамота адресувалася представникам місцевої влади. Крім цього,
купці доставили російському послу в Туреччині низку документів та матеріальні
цінності, потрібні для його діяльності. Під час перебування в Османській імперії вони також передавали П.Толстому різноманітну важливу інформацію, про яку могли дізнатися у Стамбулі. Обставини подорожі купецької ватаги, зокрема
значна увага до неї російського й турецького урядів, показали конфлікт інтересів
Москви і Стамбула щодо влади над Чорним морем. Турецький уряд розумів плани
царя й був категорично проти їх реалізації, оскільки бажав утримувати повний
контроль над цією акваторією. Саме тоді турки докладали значних зусиль для
підготовки до оборони від нападу з боку Росії (зокрема почалося спорудження фортеці в Керченській протоці). У 1702–1703 рр. дипломатичні суперечки між обома державами завершилися забороною османського уряду на використання морського
шляху для торгівлі з російським Азовом. Це стало важливою ознакою погіршення
ставлення Туреччини до Росії. Таке рішення мало також прямі наслідки для купців, оскільки вони були змушені повертатися у свою країну сухопутним шляхом. Але й у цьому випадку змогли прислужитися власному урядові, адже доставили
в Москву важливі документи від посла, які стосувалися Османської імперії та
містили дані, котрі допомагають зрозуміти рішучу позицію турецької сторони
щодо Чорного моря. Особливе значення у цьому контексті мав опис імперії.
In the article, the author combines the information of the well-known in historiography
of the story of the priest I.Lukyanov about a trip through the Right-Bank Ukraine with
data from sources of the Russian State Archive of Ancient Acts on the trip of Russian
merchants from Azov to Turkey. This made it possible to find out that this trip had,
besides the natural economic goal, significant political tasks. Perhaps even that
political affairs have prevailed in the list of tasks that were to be solved by Russian
merchants. At that time, the Russian political leadership was looking for ways to
entrance their ships on the Black Sea. First, it had to be merchant ships. According
to the author, the trip of merchants was a hidden attempt to gradually legitimize the
presence of Russians on the sea. This assumption is based on the analysis of the text
of the tsar's charter that was given to the merchants. The document, in particular,
allowed merchants to use their vessels. Such questions were within the competence of
the government of the empire. However, the charter was addressed to representatives
of local authorities. In addition, merchants brought the Russian Ambassador to the
Ottoman Empire a number of documents and material valuables that were necessary
for his activities. During their stay in Turkey, they also gave P.Tolstoj various
important information about which they could learn in Istanbul. The circumstances
of the tour of this group of merchants, and in particular the considerable attention
given to it by the Russian and Turkish governments, revealed a conflict of interest
between Moscow and Istanbul concerning the authorities over the Black Sea. The
Turkish government understood the plans of the tsar and was categorically against
their implementation, because it wanted to retain full power over this sea. Just then,
the Turks made significant efforts to prepare for defence from the Russian attack.
Then, in particular, the construction of a fortress in the Kerch Strait began. In
1702–1703, diplomatic disputes between the two states ended with the prohibition
of the Ottoman government to use the sea route for trade with the Russian Azov.
This has become an important sign of the deterioration of Turkey’s attitude towards
Russia. This solution also had direct consequences for merchants, because they were
forced to return in their country by land route. However, in these circumstances, they
were also useful to their government, because they brought from the ambassador to
Moscow very important documents that were related to the Ottoman Empire. They
contain data that helps to understand the resolute position of the Turkish government
towards the Black Sea. The description of the Ottoman Empire was of particular importance in this context.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179280 |
| citation_txt |
Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з І.Кадміним у 1702–1703 рр.) / В. Станіславський // Український історичний журнал. — 2019. — № 2. — С. 114-131. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT staníslavsʹkiiv rosíisʹkoturecʹkísuperečnostíŝodočornomorsʹkogotorgovelʹnogospolučennânaprikladípodorožíkupcívnačolízíkadmínimu17021703rr AT staníslavsʹkiiv russianturkishcontradictionsregardingthetradethroughtheblackseabytheexampleofthemerchantstravelledbyikadminin17021703 |
| first_indexed |
2025-11-24T21:53:31Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:53:31Z |
| _version_ |
1850498890898341888 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2019. – №2
Дослідникам, які цікавляться політичною історією Правобережної
України на рубежі XVII–XVIII ст., зокрема діяльністю С.Палія, добре ві-
домі сюжети про дві поїздки (у 1702 та 1703 рр.) московського священика
І.Лук’янова територіями, які підпорядковувалися полковникові1. Записи
росіянина широко використовують автори наукових та науково-популярних
1 Найновіша публікація: Хождение в Святую землю московского священника Иоанна
Лукьянова: 1701–1703. – Москва, 2008. – 686 с.
УДК 94(477)«1702–1703»
В’ячеСлаВ СтаНіСлаВСький
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,
відділ історії України середніх віків і раннього нового часу,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), vvslavaua@ukr.net
РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІ СУПЕРЕЧНОСТІ ЩОДО
ЧОРНОМОРСЬКОГО ТОРГОВЕЛЬНОГО СПОЛУЧЕННЯ (НА ПРИКЛАДІ
ПОДОРОЖІ КУПЦІВ НА ЧОЛІ З І.КАДМІНИМ У 1702–1703 рр.)
Поєднуються дані відомої в історіографії розповіді священника І.Лук’янова про по-
дорож Правобережною Україною з відомостями, що містяться в Російському дер-
жавному архіві давніх актів про поїздку російських купців з Азова до Туреччини.
Це дало змогу з’ясувати, що поїздка ця мала, крім природної економічної мети,
вагомі політичні завдання (можливо навіть, останні переважали). На той час
російська політична верхівка шукала способи для виведення своїх суден (спочат-
ку торговельних) на Чорне море. На думку автора, поїздка купців була прихова-
ною спробою поступової леґітимізації присутності тут росіян. Це припущення
ґрунтується на аналізі тексту царської проїжджої грамоти. Документ дозво-
ляв купцям використовувати свої судна. Такі питання були в компетенції уряду
імперії, однак грамота адресувалася представникам місцевої влади. Крім цього,
купці доставили російському послу в Туреччині низку документів та матеріальні
цінності, потрібні для його діяльності. Під час перебування в Османській імпе-
рії вони також передавали П.Толстому різноманітну важливу інформацію, про
яку могли дізнатися у Стамбулі. Обставини подорожі купецької ватаги, зокрема
значна увага до неї російського й турецького урядів, показали конфлікт інтересів
Москви і Стамбула щодо влади над Чорним морем. Турецький уряд розумів плани
царя й був категорично проти їх реалізації, оскільки бажав утримувати повний
контроль над цією акваторією. Саме тоді турки докладали значних зусиль для
підготовки до оборони від нападу з боку Росії (зокрема почалося спорудження фор-
теці в Керченській протоці). У 1702–1703 рр. дипломатичні суперечки між обома
державами завершилися забороною османського уряду на використання морського
шляху для торгівлі з російським Азовом. Це стало важливою ознакою погіршення
ставлення Туреччини до Росії. Таке рішення мало також прямі наслідки для куп-
ців, оскільки вони були змушені повертатися у свою країну сухопутним шляхом.
Але й у цьому випадку змогли прислужитися власному урядові, адже доставили
в Москву важливі документи від посла, які стосувалися Османської імперії та
містили дані, котрі допомагають зрозуміти рішучу позицію турецької сторони
щодо Чорного моря. Особливе значення у цьому контексті мав опис імперії.
Ключові слова: Російська держава, Османська імперія, Чорне море, Правобе-
режна Україна, торговельний шлях, Толстой, Палій.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
115Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...
праць, оскільки тут поєдналися історична значущість і жвавість оповіді.
До них зверталися В.Антонович2, М.Костомаров3, О.Оглоблин4, Г.Сер-
гієн ко5, В.Смолій6, Т.Чухліб7, використовуючи яскраві образи того-
часного Пра во бережжя, насамперед ті, що пов’язані з активністю
С.Палія. Однак у цих працях відсутня детальна інформації про купців,
з якими подорожував І.Лук’янов, а також і пояснення, як так сталося, що
торговців супроводжували турецькі «військові люди» не тільки на терито-
рії Османської імперії, а й на українських землях, які тоді перебували під
владою Речі Посполитої.
Слід зазначити, що деякі російські історики вже звертали увагу на куп-
ців, які в 1702 р. прибули з Росії до Стамбула морським шляхом, а наступ-
ного року за розпорядженням турецького султана були відправлені назад,
але вже суходолом під ескортом озброєного загону. Так, Т.Крилова писала
про виплату П.Толстим пограбованим запорожцями грекам у березні 1703 р.
частини відшкодування, гроші на що було отримано з продажу соболів, до-
ставлених послові у Стамбул російськими купцями з Азова восени 1702 р.
Оскільки турецький уряд не дозволив їм повертатися назад морем, вони
жили в Туреччині до травня 1703 р. Мандрівку суходолом Т.Крилова описа-
ла таким чином: «На зворотній дорозі в Росію через Молдавію й Валахію їм
було надано турецьким урядом значні податкові пільги. Товари відправлено
морем до Ґалаца»8.
С.Орєшкова наводить свідчення дипломата П.Толстого з донесення за
квітень 1703 р. про те, що йому не вдалося відправити російських купців
І.Кадміна, І.Ісаєва та М.Григор’єва морем до Азова на борту винайнятого ту-
рецького судна, а натомість цим людям було запропоновано вирушити су-
ходолом через Молдавію. Посол пояснював це тим, що османська влада не
хотіла, аби росіяни ознайомилися з морським шляхом, портами тощо, зокре-
ма тому, що серед них могли бути фахівці з морської навіґації та військової
справи, а також тому, що російський флот міг надати допомогу одновірній
Іверії, проти якої в той час таємно готувалися турецькі війська. Головне ж
значення, на думку дипломата, як наголошує дослідниця, мало те, що в ро-
сійсько-турецький договір 1700 р. не було включено статтю про торгівлю9.
2 Антонович В. Содержание актов о козаках на правой стороне Днепра (1679–1716) // Архив
Юго-Западной России. – Ч.3: Акты о козаках (1679–1716). – Т.2. – К., 1868. – С.19–20, 74–76,
110–111, 156.
3 Костомаров Н. Мазепа и мазепинцы // Его же. Исторические монографии и исследо-
вания. – Т.16. – Санкт-Петербург, 1885. – С.200–203.
4 Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. – Нью-Йорк; К.; Л.; Париж; Торонто,
2001. – С.208, 213; Орешкова С.Ф. Вступительная статья // Толстой П.А. Описание Чёрного
моря, Эгейского архипелага и османского флота / Сост. И.В.Зайцев, С.Ф.Орешкова. – Москва,
2006.
5 Сергієнко Г.Я. Визвольний рух на Правобережній Україні в кінці XVII – на початку
XVIII ст. – К., 1963. – С.17, 62–64, 129.
6 Котляр М.Ф., Смолій В.А. Історія в життєписах. – К., 1994. – С.270, 272–273, 277–278, 281.
7 Гуржій О., Чухліб Т. Гетьманська Україна. – К., 1999. – С.264.
8 Крылова Т.К. Русская дипломатия на Босфоре в начале XVIII в. (1700–1709 гг.) //
Исторические записки АН СССР. – Т.65. – Москва, 1959. – С.254.
9 Орешкова С.Ф. Вступительная статья. – С.36.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
116 В’ячеслав Станіславський
Зазначаючи про безуспішну спробу російського посла отримати дозвіл на
відправку купців зі Стамбула на Батьківщину морем, М.Павленко наголо-
сив, що султан наказав виділити купцям безкоштовно 30 підвід до Молдавії
та супровід із 80 яничарів, а їх переїзд по території васального князівства
мав оплачуватися половиною казенної ставки. Цей факт подавався в кон-
тексті зусиль П.Толстого призвичаїти турків до появи російських кораблів у
Чорному морі та рішення османської влади заборонити їм плавання до укла-
дення угоди про торговельні відносини з Москвою. Султан хотів пом’якшити
враження від своєї заборони, продемонструвавши, за словами М.Павленка,
«нечуваний жест» – організацію якнайкращих умов для купців при повер-
ненні у царські володіння. При цьому історик чомусь здивувався такому
рішенню Стамбула: «І все це для того, щоб позбутися російських суден на
Чорному морі!»10.
Наведені дослідниками факти вказують насамперед на ключовий мо-
мент подорожі російських купців – заборону османського керівництва їм по-
вертатися зі Стамбула до Азова морем та створення сприятливих умов для
поїздки до своєї країни сухопутним шляхом. А наголос на тому, що торгівці
привезли послові матеріальні цінності, необхідні йому для вирішення іншо-
го питання, указує на певну співпрацю цих людей із московським урядом.
Зіставлення інформації від І.Лук’янова та даних названих вище істо-
риків дозволило зробити припущення, що йдеться про ту саму групу куп-
ців. Підтвердження цьому вдалося знайти під час роботи з матеріалами
Російського державного архіву давніх актів, які відносяться до початку
XVIII ст. Фактично цілий комплекс документів можна розглядати у зв’язку з
поїздкою згаданих російських купців до Туреччини. Вони розкривають важ-
ливі аспекти торговельних відносин між обома країнами й, що особливо ці-
каво, показують їх у тісному переплетенні з політико-дипломатичними про-
блемами, які мають пряме відношення до історії України.
Уперше в документах російського посольства в Османській імпе-
рії згадка про цих людей зустрічається в листі від 10 вересня 1702 р. куп-
ця С.Раґузинського зі Стамбула до П.Толстого, який тоді перебував в
Адріанополі (надійшов до посла 22 вересня). Відправник спочатку повідав,
що у жовтні минулого року в османській столиці з’явилися «певні торгові
люди, царської величності піддані» з товарами з Азова. Оскільки вони опи-
нилися в незвичних для себе обставинах, то за клопотанням російського по-
сла і князя Д.Ґоліцина С.Раґузинський узяв цих людей під свою опіку11.
У 1702 р. останні знову були у Стамбулі та, як писав С.Раґузинський
у згаданому листі, на той час уже завершили з вигодою свої справи. Автор
листа хотів вирушити зі своїм товаром до Азова разом із цими росіянами.
На той час він уже мав завдяки допомозі високопоставленого турецького
урядовця А.Маврокордатоса султанський указ, виданий на ім’я російських
купців, із дозволом доправити до Азова на турецькому судні значний обсяг
10 Павленко Н.И. Птенцы гнезда Петрова. – Москва, 2008. – С.388–390.
11 Российский государственный архив древних актов (далі – РГАДА). – Ф.89. – Оп.1 (1702). –
Д.1. – Л.159.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
117Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...
дерев’яної олії. Найнята «шайка» вже була завантажена цим та іншими то-
варами й готова до рейсу. С.Раґузинський хотів узяти з собою ще й одного чи
навіть двох людей зі свого дому, які допомагали б йому в організації торгівлі
з Азовом. Там же він розраховував бути присутнім при приїзді царя Петра
Олексійовича. До компанії С.Раґузинського планував долучитися купець-
грек Яків, який незадовго до того повернувся з Азова (його брат мав свої
справи у цьому місті). До російського посла С.Раґузинський звертався з про-
позицією відправити якусь річ до Азова або свою дворову людину. Водночас
він зауважував, що добре було б, якби з останнім вдалося відправити султан-
ський указ до паші в Кафу про вільне проходження судна12. Таким чином,
до відплиття російських купців усе було готове й, вочевидь, вони очікували
офіційного розпорядження турецького уряду.
Зупинимося на документах, які купці привезли до російського посла,
що дозволить з’ясувати важливі аспекти їхньої місії – окрім торгівлі. Отже
16 жовтня 1702 р. до двору П.Толстого приїжджав В.Кузьмін – «робітник»
купця з Калуґи І.Кадміна, який передав послові царську проїжджу грамоту,
а також низку інших паперів. Документ, датований 17 червня 1702 р., адре-
сувався османським урядовцям: «пашам, і беям, аґам, і субашам, і кумрук-
чеям, і всякого військового і громадянського чину урядникам, кому про те
відати належати буде»,13 та за своїм загальним змістом мав цілком звичайне
і природне завдання – створення російським купцям сприятливих умов для
ведення торгівлі на теренах сусідньої держави. Утім уважне вивчення доку-
мента дає можливість виявити і приховану мету, яка покладалася на них у
контексті політики Москви.
Насамперед у грамоті зазначалося, що вона видана за чолобиттям купця
І.Кадміна. А той спочатку згадував практику оподаткування підданих султа-
на, які приїжджали з товарами до Азова. За царським указом із них бралися
податки з відпускної ціни, а з куплених чи виміняних турками і греками «мос-
ковських» товарів податки не платилися. Далі йде розповідь про попередню
поїздку І.Кадміна, що відбулася 1701 р. за указом царя Петра Олексійовича.
Спочатку він подорожував Дніпром до Очакова, а звідти на найнятому ту-
рецькому судні дістався Стамбула. Скарги купця були пов’язані з тижневою
затримкою в Очакові та необґрунтованим і надмірними оподаткуванням14.
Далі у грамоті повідомлялося, що в новій поїздці шлях І.Кадміна «з то-
варишами й робітниками» пролягає в турецькі міста з торговельною метою.
Вони мали вирушити з Москви, далі Доном дістатися Азова, а звідти морем –
османської столиці. Висловлювалося побажання ведення купцями звичної
торгівлі, збір із них податків на рівні «цісарських купців», незаподіяння їм
кривд через зайві податки чи затримки15.
В останній частині грамоти йшлося про звернення І.Кадміна, яке привер-
тає особливу увагу у зв’язку з політичними відносинами Москви і Стамбула.
12 Там же. – Л.159–161, 163 об.
13 Там же. – Л.239, 241 об.
14 Там же. – Л.242–243.
15 Там же. – Л.243–243 об.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
118 В’ячеслав Станіславський
Оскільки його фіксація фактично означає підтримку царської влади, то є
підстави сприймати звернення як її позицію. І тут помічаємо вельми цікаві
моменти. Після згадки про те, що І.Кадмін просив надати царську проїжджу
грамоту купецькому товариству, щоб під час подорожі не було зупинок і за-
тримок, зазначається і спосіб, яким вони воліли їхати. Отже грамота була їм
потрібна, «і щоб з купленим царгородським товаром їхати морем до Азова
вільно на своїх суднах чи найнятих, а якщо царгородські товари в Азові про-
дадуться або обміняються, щоб йому з купленими чи з обміняними товарами
з Азова їздити в Царгород за цією ж нашою великого государя проїжджою
грамотою було вільно без усякої затримки, на своїх йому суднах чи найня-
тих». Закінчувалася грамота резолюцією московського царя про відпущення
купців і зверненням до османських урядовців із клопотанням про безпере-
шкодне ведення ними торгівлі та приязну їх зустріч16.
Як бачимо, ця історія не виглядає лише як задоволення клопотань куп-
ця, який просив допомоги у центральної влади для розвитку своєї справи.
Насамперед зауважуємо, що і перша, і друга поїздки відбулися за царським
указом. Уже це дає підстави припустити певну політичну складову в купець-
ких поїздках. Далі звертаємо увагу на задекларований спосіб подорожі між
Азовом та Стамбулом. Незважаючи на категоричну незгоду османського уря-
ду, грамота покладала на купця прийняття рішення, на яких суднах він має
доставляти свої товари. Допускалося, що І.Кадмін може використовувати
власні судна, а у вирішенні всіх нагальних питань, як уже зазначалося, цар
Петро Олексійович звертався до місцевих урядовців Османської імперії, а
не до центральної влади. Виглядало так, що у плані появи російських суден
на Чорному морі все було залагоджено на користь Москви, нібито згоди цен-
тральної влади Порти вже не було потрібно. Про спосіб подорожей ішлося
після інформації про податки, що сприймається як основна проблема. Ми
ж оцінюємо даний факт як спробу іґнорування царем позиції турецької вла-
ди і його намагання, обійшовши Порту, добитися появи російських суден на
Чорному морі.
Серед документів, привезених І.Кадміним до Туреччини і його «робітни-
ком» переданих П.Толстому, були й матеріали, що стосувалися пограбуван-
ня запорожцями у 1701 р. підданих турецького султана – грецьких купців.
Зокрема це був зашифрований лист Ф.Ґоловіна від 25 липня 1702 р. щодо
позиції Москви у цій справі17 та «Виписка…» з оглядом усього її перебігу18.
Також було привезено листи Ф.Апраксіна й С.Ловчикова, які стосувалися
невдалої спроби купців з Азова влітку 1702 р. отримати дозвіл турків на тор-
гівлю в Керчі, до якої вони прибули на судні, та в Кафі19.
Окрім документів, купці привезли російському дипломатові й матері-
альні цінності. 30 жовтня 1702 р. прикажчик купця І.Ісаєва С.Толкачов (у
документах зустрічаємо два варіанта його іменування – «Степан Кузьмин
16 Там же. – Л.243 об. – 244 об.
17 Там же. – Л.247 об. – 251.
18 Там же. – Л.251–265 об.
19 Там же. – Л.266–267 об., 273 об. – 275 об.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
119Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...
сын Толкачев» і «Степан Толкачев») привіз П.Толстому в Адріанополь різно-
манітне хутро й моржеві ікла. У листі Ф.Апраксіна до посла зазначалося, що
з виручених від продажу цих товарів грошей треба було передати «торговій
людині» І.Кадміну 3 тис. руб. Однак, як пояснював дипломат у донесенні до
свого уряду, останній тих грошей не взяв, адже йому було наказано викорис-
тати їх для купівлі кипарисів та інших дерев для садіння в азовських цар-
ських садах, натомість такого дозволу від Порти він не отримав20.
Купці з гурту І.Кадміна співпрацювали з П.Толстим і в питанні надан-
ня турецькій стороні доказу порушення татарами мирного договору. 16 лис-
топада 1702 р. на переговорах з А.Маврокордатосом посол заявив, що мос-
ковські торгівці, які прибули до Стамбула, зустріли людину, котру разом із
товаришами було взято «у царській стороні» в полон кримськими татарами
після укладення мирного договору, а потім продано якомусь туркові. Один
із купців ходив із цим полоненим до певного «начальника», котрий дізна-
вся від того про його пригоди, але нічого не зробив для вирішення пробле-
ми. Посилаючись на положення мирного договору, російський дипломат на-
поліг на вимозі звільнення захоплених у полон, виплати їм компенсації за
матеріальні втрати та покарання нападників21. Тоді П.Толстой скористав-
ся цим інцидентом для подання його турецькій стороні як порушення та-
тарами мирних угод, що було йому вельми вигідно як для обґрунтування
необхідності свого постійного перебування при султанському дворі, так і для
пом’якшення резонансу від пограбування запорожцями грецьких торгівців,
підданих Порти. На нашу думку, у цьому випадку купці діяли за домовле-
ністю з російським послом.
Тепер повернімося до питання про шлях, яким останні мали добиратися
на Батьківщину. Як стає зрозуміло з розглянутих далі документів, вони не
могли їхати в Азов. А отже можна стверджувати, що жодного позитивного
результату задуми московської влади щодо розвитку такої торгівлі не мали.
Купецьке товариство на чолі з І.Кадміним було змушене повертатися додому
традиційним сухопутним шляхом. Саме в той час османська влада перегля-
нула своє ставлення щодо торгівлі через Азов навіть за участі турецьких су-
ден і почала вживати заходів із будівництва нових укріплень у Керченській
протоці для перешкоджання ймовірному проходу російського військового
флоту.
Минули осінь і два зимових місяці, а купці все ще перебували в Туреччині.
30 січня 1703 р. посол писав Ф.Апраксіну з Адріанополя, що І.Кадмін жив
при ньому й до того часу не вдалося добитися указу про вільний пропуск
його та інших «торгових людей» до Азова. Причиною цього було названо «та-
тарські сум’яття». Усе ж дипломат сподівався, що незабаром це питання ви-
рішиться позитивно22. Але такі надії були марними.
Згідно з відпискою П.Толстого, відправленою до Посольського приказу
на ім’я царя Петра Олексійовича, 11 лютого 1703 р. під час візиту до двору
20 Там же. – Оп.1 (1703). – Д.3. – Л.187–187 об, 188 об., 233–233 об., 234 об. – 235.
21 Там же. – Оп.1 (1702). – Д.1. – Л.328–328 об.
22 Там же. – Оп.1 (1703). – Д.3. – Л.44.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
120 В’ячеслав Станіславський
російського дипломата А.Маврокордатос відповів на його клопотання про від-
пущення московських купців, які тоді перебували у Стамбулі й Адріанополі,
через Чорне море до Азова. Османський урядовець заявив, що П.Толстому
про те «і говорити було не належало», адже під час перебування в Туреччині
звичайних послів укладено мирний договір, а статтю про торгівлю не було
закінчено і відкладено справу до прибуття великого посла. Утім за перебу-
вання великого посла остаточну статтю до цього часу не завершено. Спочатку
слід було говорити про її затвердження, що мало вреґулювати питання про
купецькі справи («і таким чином купецьким людям в купецькій поведінці
й порядок учиниться, а не завершивши тієї статті купецьким людям через
Чорне море їздити непристойно»)23.
На це посол заявив, що він не має ані вказівки, ані повноважень від царя
на укладення торговельної статті, а якщо Порта має якісь плани щодо ви-
рішення питання, то нехай повідомить, а він, за адекватності її запитів, на-
пише про них до свого монарха. Натомість згаданих московських купців слід
відпустити Чорним морем до Азова – тим самим шляхом, яким вони прибу-
ли до Стамбула. Серед арґументів П.Толстого було те, що купці, приїхавши
до Туреччини, купили багато важкого товару і тривалий час там прожива-
ли. Також посол клопотався, аби султан заради добрих відносин із царем
Петром Олексійовичем дозволив московським купцям купити кипарисів та
інших дерев, призначених для монарших садів (про дерева йшлося у цар-
ській грамоті, привезеній І.Кадміним)24.
Реакція А.Маврокордатоса, як вона описана у відписці, була чіткою й рі-
шучою, адже турецьке керівництво не бажало йти на компроміси в питанні
чорноморської торгівлі: «Тих згаданих московських купців указав султанова
величність відпустити по землі через Волоську землю, а через море пропус-
кати їх не указав, і тому й дерев їм купляти ні для чого, і більше про цю спра-
ву й говорити не потрібно, і нічого»25.
Вочевидь після цієї розмови П.Толстому здалося, що питання про подо-
рож купців морем до Азова вже не варто було знову порушувати. Він почав
готувати папери, які хотів надіслати до Москви, та інші, що могли стати у
пригоді купцям під час подорожі. 21 лютого 1703 р. посол передав І.Кадміну
пакет листів, адресатами яких були боярин Ф.Ґоловін, Ф.Апраксін, волось-
кий господар і полковник С.Палій. У посланні до першого коротко повідо-
млялося про від’їзд І.Кадміна з купецьким товариством суходолом та від-
правку їхніх товарів морем до волоського міста Ґалаца. Звідти купці мали
добиратися Волоською землею в напрямку Києва26. А до С.Палія посол звер-
тався з проханням про належний прийом і сприяння в потребах І.Кадміну
та іншим московським купцям, які прямували до Москви, тоді, коли вони
досягнуть територій, підвладних полковникові27.
23 Там же. – Л.272–272 об.
24 Там же. – Л.272 об. – 273.
25 Там же. – Л.273.
26 Там же. – Л.61–61 об.
27 Там же. – Л.62.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
121Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...
Але від’їзд знову відкладався. Тим часом купці ділилися з послом різно-
манітною інформацією. Так, 2 березня 1703 р. до П.Толстого надійшов лист
зі Стамбула від московських «торгових людей» М.Кирилова й С.Толкачова
з повідомленням про чутки щодо перекидання турецького війська в районі
Чорного моря та заходів, які чинилися в Керченській протоці, що мало при-
вернути увагу російської влади. Згідно з цими чутками, війська, які збирали-
ся в Бабадазі, вирушили морем до Трапезунда. Також нібито для транспор-
тування військ до останнього зі Стамбула до Дунаю вирушили 6 кораблів.
«А Трепізон близько Кубані», – говорилося в донесенні купців. Вони чули і
про те, що протоку вже почали засипати («під Керчю гирло чорноморське за-
сипають і б’ють палі, аби не було проходу кораблям»)28.
Російський посол не лише взяв до уваги інформацію від купців, але й був
нею прикро вражений та одразу, того ж дня, звернувся з запитом до єруса-
лимського патріарха у зв’язку з отриманими новинами («котрий їх лист пе-
чаль немалу мені несе, і молю вашу святість, якщо щось відаєте чи провідати
зможете, сповістіть нам за милістю своєю»)29.
Незабаром у П.Толстого знову з’явилися сподівання щодо подорожі куп-
ців водним шляхом, так як у черговий раз вирішив порушити це питання пе-
ред Портою. 15 березня 1703 р. він, зустрівшись із представником турецького
уряду А.Маврокордатосом, запропонував відправити московських купців зі
Стамбула до Азова морем. Посол, зокрема, наголошував на труднощах про-
їзду суходолом через «польські заворушення» («оскільки нині через Волоську
землю шлях їм незручний через збурення поляків, які знаходяться при тій
дорозі»). Також він виказав невдоволення наданням купцям фірмана для
поїздки до Ґалаца. За словами дипломата, «то вчинено для зрощування
дружби непристойно», адже цар, «бажаючи дружби і любові», у своїй грамоті
просив султана дозволити купцям купити кипариси та інші дерева для садів.
Однак через те, що придатний час для цього вже минув, росіян слід негайно
відпустити морем до Азова, «поширюючи любов і дружбу»30.
Тим часом купці продовжували надавати московському дипломатові важ-
ливу інформацію. 2 квітня 1703 р. від І.Кадміна зі Стамбула до П.Толстого
в Адріанополь надійшов лист із комплексом відомостей. Перша коротка но-
вина стосувалася подій у Правобережній Україні – захоплення поляками
Немирова, який обороняли козаки С.Палія. Значно більше інформації стосу-
валося підготовки турецького військового флоту. Купець, зокрема, писав про
будівництво в османській столиці 60 фуркатів, призначених для відправки
до Дніпра, де будувалося нове місто; просмолення султанських кораблів; під-
готовку боєприпасів і будівельних інструментів; завантаження вночі гімей
гарматами, бомбами, ядрами, а також деревиною; відправку 2 гімей з яни-
чарами на Чорне море; розмови про відправку туди ж ще 60 гімей, 3 султан-
ських кораблів, усіх каторг і фуркатів, які споруджувалися; наказ про при-
буття всіх каторг із «Білого моря» (Середземного); «відписування» багатьох
28 Там же. – Л.67–67 об.
29 Там же. – Л.67 об.
30 Там же. – Л.274 об. – 275.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
122 В’ячеслав Станіславський
гімей у торгових людей; укази про відбір у них на анатолійському узбережжі
Чорного моря суден для перевезення військ до Криму та бажання турків іти
на Азов і Таганрог; склад, дату відправки та командувача флоту, який мав
іти на Чорне море тощо. Інші відомості стосувалися звернення правлячого
кримського хана до свого попередника, який утік до черкесів; інциденту з
відбором та поверненням гармат і дрібної зброї у грецьких купців, котрі пря-
мували морем зі Стамбула до Ґалаца; значної кількості у Криму «торгових
людей» із «литовських міст»; зближення позицій запорожців із татарами; по-
яви у Стамбулі анонімних листів з інформацією про надання венеціанським
правителем майстрів корабельної справи московському цареві31.
Перелік усіх цих відомостей, вочевидь, свідчить про тісну співпра-
цю купців із московським послом. Натомість той, зі свого боку, усе ще не
полишав сподівань, що турків удасться переконати. Зокрема він писав
Ф.Ґоловіну, що османські урядовці впродовж тривалого часу «вабили»
його питанням стосовно пропуску московських «торгових людей» до Азова
Чорним морем. Урешті 23 квітня 1703 р. до П.Толстого прибув представник
А.Маврокордатоса, який передав словесне послання свого пана. Урядовець
повідомляв, що неодноразово спілкувався з великим візиром та клопотався
щодо дозволу купцям вирушити морем до Азова, але не зміг отримати згоди.
За словами А.Маврокордатоса, візир і сам бажав вирішити позитивним чи-
ном цю проблему, удовольняючи царську сторону, але цього не можна було
зробити без розгляду справи диваном. Натомість прийняте рішення розхо-
дилося з бажанням посла: «А в дивані візир і муфтій, і всі турецькі міністри
досить про те порадившись, затвердили остаточно, що торговим москов-
ським людям, не завершивши про торгову справу статті, через Чорне море
їздити не належить, і вчинити так, щоб їх морем в Азов відпустити немож-
ливо». Султан, відповідно, видав указ про повернення купців суходолом. Із
ними мали бути відправлені розпорядження Порти до бабинського сераске-
ра Юсуфа-паші й до волоського господаря про надання торгівцям необхідної
кількості підвід. Причому невелика оплата за використання останніх мала
відповідати рівню оплати, що видавалася з імперського скарбу за підводи,
які використовувалися у «султанському поході». Турецькі військовики отри-
мали наказ про супровід купців «до російських міст у цілості з усіма їхніми
товарами»32.
У відповідь П.Толстой висловив невдоволення, зазначивши, що ця спра-
ва Порти «не любовна» стосовно царської сторони й «Бог знає», через які
причини купців не відпускають морем. Він відкинув пояснення турків, що
тим «непристойно» мандрувати таким чином, оскільки, мовляв, незакінчена
стаття про торгівлю, зауваживши, що минулого разу московські купці, які
приїжджали зі своїми товарами морем до Стамбула, були так само відпуще-
ні назад до Азова без уточнення виконання згаданої статті. І це, за словами
посла, було явним свідченням не всього сказаного турецькими урядовцями
31 Там же. – Л.201 об. – 203.
32 Там же. – Л.278–278 об.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
123Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...
(«і з того явно показується, що нині не через незавершену статтю ті згада-
ні купці по морю не відпускаються, але через якусь приховану причину»).
Однак таке тривале даремне та збиткове перебування купців «у турецькій
стороні», завершував П.Толстой, не давало йому можливості вести затяж-
ні переговори на цю тему. Він зауважив також, що султан чинить за своєю
волею, але було би доречніше примножувати, а не применшувати «любов і
дружбу», натомість прийняте рішення про повернення торгівців не тільки
завдасть їм збитків, але й залишить без усіх товарів33.
Тим часом справа рухалася до завершення і 30 квітня 1703 р. від А.Мав-
рокордатоса до П.Толстого прибув посланець із пропозицією прислати до ньо-
го одного з російських купців. Дипломат відправив секретаря С.Толкачова
разом із товмачем К.Макидонським. Їм обом наказав говорити, що дуже «жу-
риться» через недотримання Портою своєї обіцянки й надалі вважає небез-
печним вірити словам турецьких урядовців. Після повернення прикажчик
і перекладач повідомили, що А.Маврокордатос підтвердив, аби московські
купці їхали зі Стамбула сухопуттям, і обіцяв, що зробить цю поїздку беззбит-
ковою. Росіяни нарікали, що впродовж тривалого проживання в Туреччині
«торгові люди» «у великі впали збитки», і після султанського указу вони не-
гайно поїдуть. А.Маврокордатос також переказав послові, аби він не обра-
жався, адже великий візир дуже старається, щоб у цій справі якось удоволь-
нити підданих «царської величності»34.
Того ж дня, 30 квітня 1703 р., І.Кадмін писав зі Стамбула П.Толстому
про повернення з Січі чауша, який їздив за дорученням султана для огляду
нового міста, що було споруджене неподалік; про поїздку другого чауша в
Азов; про підготовку турецьких кораблів для відправки на Чорне море; про
зміцнення артилерією гирла біля Стамбула; про османські війська в дунай-
сько-дніпровському межиріччі та про наміри йти на Запоріжжя для розорен-
ня нового міста35.
Уже 2 травня 1703 р. до П.Толстого прибув посланець великого візира
Мегмет-аґа. Він повідомив, що султан розпорядився надати купцям для про-
їзду суходолом від Стамбула до Волоської землі 30 підвід «без найму і без
прогонів». А далі для поїздки від Волощини до Московської держави їм мало
бути надано стільки ж підвід, але «з прогонами». Та на цій ділянці купці
мали сплатити лише половину вартості використання транспортних засобів.
Великий візир наказав азі звернути увагу П.Толстого на винятковість цієї
ситуації: «І така милість султанової величності тим купцям явилася, якої ми-
лості і зразка ніякої іншої держави купцям не чинилося». Саме Мегмет-аґа
отримав розпорядження супроводжувати купців до царських володінь з усім
їхнім майном. Крім того аґа інформував, що подорожні звільнялися від спла-
ти податків під час проїзду у султанських володіннях. Великий візир надав
йому 6 фірманів зі своєю печаткою та грамоти, адресовані стамбульському
каймаканові, сераскерові Юсуфові-паші та волоському господареві з метою
33 Там же. – Л.278 об.
34 Там же. – Л.278 об. – 279.
35 Там же. – Л.224 об. – 225.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
124 В’ячеслав Станіславський
сприяння купцям як при виїзді зі столиці, так і в дорозі, та насамперед у за-
безпеченні провідниками. Показавши ці документи П.Толстому, Мегмет-аґа
заявив, щоб його співвітчизники їхали з ним без будь-якого побоювання й що
вони будуть усім задоволені, адже візир і усно йому про це наказував36.
Як свідчить запис у статейному списку П.Толстого за 4 травня 1703 р., того
дня з Адріанополя від нього поїхав прикажчик С.Толкачов, з яким були від-
правлені листи в Москву, адресовані бояринові Ф.Ґоловіну та Ф.Апраксіну.
Задля супроводу С.Толкачова з товариством з Адріанополя разом із прикаж-
чиком виїхав і Мегмет-аґа37.
У листі до Ф.Ґоловіна П.Толстой писав, зокрема, про хід справи щодо
розрахунку за пограбовані у греків запорожцями матеріальні цінності, а та-
кож про відправку зі Стамбула до Чорного моря ґалер і невеликої кількості
малих суден. Ходили чутки, що цей флот призначався для «іверської війни».
Поспішні воєнні приготування поступово затихали, але будівництво укрі-
плень у Керченській протоці не відкладалося. Утім достеменно довідатися
про те, що там мало робитися – чи спорудження фортеці, чи засипання про-
токи – посол не міг. Саме з метою збереження в таємниці цих робіт турки не
відпустили московських купців до Азова морем – «щоб вони того їх починан-
ня не бачили»38.
Крім цього з С.Толкачовим було відправлено й інші документи. Спо-
чатку вказувалися «книги», які слід було передати в Посольський та
Адміралтейський прикази. Так називалися матеріали із записами про до-
ставку С.Толкачовим до П.Толстого хутра і моржевих ікл із листом від
Ф.Апраксіна, продаж цих товарів в Адріанополі та витрату виручених за
них коштів39. Також передавалися дві обширних «відписки» в Посольський
приказ на царське ім’я. У першій ішлося про діяльність П.Толстого з часу
прибуття до Адріанополя – дипломатичні зносини щодо перебування його
при султанському дворі, пограбування запорожцями грецьких купців, вза-
ємини запорожців із кримськими татарами, звернення татар до султана,
конфлікти на кордонах царських та османських володінь, спорудження ро-
сійської фортеці в Кам’яному Затоні, зміни на престолі кримського хана та
калґи-султана, будівництво азовського флоту, розмежування земель між
Османською імперією й Російською державою, турецьку військову актив-
ність поблизу кордонів останньої та спорядження флоту у Стамбулі, зміну
на посаді великого візира, шляхи поїздок московських купців до Туреччини.
Усі ці питання прямо стосувалися більш широкої загальної проблеми збере-
ження миру між Москвою і Стамбулом, у чому обидві сторони тоді були дуже
зацікавлені40.
36 Там же. – Л.279–279 об.
37 Там же. – Л.228 об.
38 Там же. – Л.229 об. – 232. Щоправда, пізніші матеріали свідчать, що посол не відправив
свого листа до Ф.Ґоловіна від 4 травня 1703 р. з купцями, припускаючи, що вони їхатимуть
надто довго, а знайшов для його пересилки інший спосіб. Він відправив того листа 9 травня
(див.: Там же. – Л.350–351).
39 Там же. – Л.233–235.
40 Там же. – Л.235–279 об.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
125Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...
Зауважимо, що у цій «відписці», на відміну від попередніх даних, було
зазначено про від’їзд купців 5 травня 1703 р., а не днем раніше. Згідно вже
з цим записом, того дня П.Толстой відправив купців, які були при ньому
в Адріанополі, – С.Толкачова «з товаришами» (разом із ними був аґа) до
Стамбула, повелівши їм їхати до Москви, а там у Посольському приказі пе-
редати Ф.Ґоловіну його «відписку»41.
Якраз у той час (на початку травня 1703 р.) російський дипломат завер-
шив підготовку великого тексту, який був відповіддю на запити царя, надані
П.Толстому при його від’їзді з Москви рік тому. У цьому тексті виказано чи-
мало думок щодо ставлення тодішньої турецької влади до політики Москви,
що є тлом для розуміння того, чому купцям на чолі з І.Кадміним не було до-
зволено повернутися додому морським шляхом. Посол писав про неґатив-
не ставлення турків до християн загалом, а до православних зокрема; про
оцінку росіян як головних ворогів завдяки давнім пророцтвам про падін-
ня через них держави, а найбільше – у зв’язку з різким зростанням потуж-
ності їхніх морських і сухопутних сил; про велике побоювання виступу хрис-
тиян – підданих султана – на боці Москви в разі нападу її на Туреччину.
Усе це спонукало відмовитися від ідеї розширення торгівлі Чорним морем через
Азов. Особлива увага у відповідях на царські запити приділялася спробам осман-
ської влади убезпечити себе від нападу російського флоту шляхом блокування
Керченської протоки42. Цей текст є другою «відпискою» й описом Османської ім-
перії, складеним як відповідь на запити царя Петра Олексійовича, сформульо-
ваними в низці «статей» та наданими П.Толстому при його від’їзді з Москви43.
Уже за кілька днів після відправки зазначеного тексту до Москви, 9 трав-
ня 1703 р., П.Толстой надіслав Ф.Ґоловіну зашифрованого листа, де спочат-
ку йшлося про відбуття до Чорного моря в кінці квітня нечисленних ґалер
і фуркатів на чолі з капітан-пашою. Це робилося з метою реалізації заду-
му спорудження трьох фортець – на березі протоки навпроти Керчі, поблизу
Тамані та біля заснованого міста в Кам’яному Затоні. А далі посол відзна-
чив, що турки з великою підозрою ставляться до росіян, чому й не пустили до
Чорного моря московських купців44.
Приблизно через два місяці після їх від’їзду П.Толстой отримав повідо-
млення про те, як проходила подорож. 1 липня 1703 р. Мегмет-аґа, відправ-
лений від Порти супроводжувати купців, повернувшись до Адріанополя,
передав російському послові листа від І.Кадміна, написаного в Яссах. Той
повідав, що прямував морем до Ґалаца з товаром, згідно з султанським ука-
зом, виклопотаним П.Толстим. Двоє інших купців – М.Федоров і С.Кузьмін,
згідно з фірманами, дісталися Ґалаца суходолом на султанських підводах.
Далі всі їхали на найнятому транспорті («арабах»)45.
41 Там же. – Л.279 об.
42 Там же. – Л.280–280 об., 286–286 об., 288 об. – 289, 343 об. – 344.
43 Там же. – Л.280–349. Цей опис повністю опубліковано (див.: Русский посол в Стамбуле
(Пётр Андреевич Толстой и его описание Османской империи начала XVIII в.) / Сост. и авт.
вступ. ст. и прим. М.Р.Арунова, С.Ф.Орешкова. – Москва, 1985. – 160 с.).
44 РГАДА. – Ф.89. – Оп.1 (1703). – Д.3. – Л.350–350 об.
45 Там же. – Л.390 об. – 391.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
126 В’ячеслав Станіславський
Дорогою І.Кадмін мав затримку через податки в Тульчі на Дунаї, звідки
їздив у Кілію до Юсуфа-паші. Потім купці заплатили невеликий юмрук у
Ґалаці, а вже в Яссах розрахувалися юмруком «вельми з досадою». Причиною
оподаткування було те, як пояснював І.Кадмін, що у фірманах чітко не за-
значалося, що податок треба сплатити тільки у Стамбулі й більше ніде (саме
про таку схему розрахунку говорили в Адріанополі А.Маврокордатос та аґа)46.
Мегмет-аґа опікувався росіянами від Ґалаца. При ньому було 80 осіб, на-
даних представником турецької влади Юсуфом-пашею для супроводу купців,
які їхали до «російського рубежу, до Палія чи до Немирова». Точніше про кін-
цеву точку їхньої подорожі І.Кадмін «із товаришами» не знали. Додаткових
80 супроводжуючих за наказом Юсуфа-паші повинен був виділити також
молдовський господар. Про опікування купцями з боку Мегмета-аґи росія-
нин згадав з особливою вдячністю («а аґа, котрий нас проводжав до Ясс, і
дбав нам як батько сину, проста душа та найдобріша людина»). Купець від-
дячив турецькому урядникові невеликим дарунком («азі я від себе пешкеш
дав мале число»), а також клопотався про те, щоб П.Толстой допоміг йому,
якщо той звернеться до посла з якимось проханням. До волоської столиці ро-
сіяни дісталися «всі в доброму здоров’ї»47.
Багато матеріалу про подорож купців із турецької столиці знаходимо у
записах московського священика І.Лук’янова. На зворотній дорозі, по при-
бутті до Стамбула, під час огляду турками-митниками судна, на якому він
перебував, І.Лук’янов поспілкувався з їхнім начальником. Отримавши від
священика в дарунок єрусалимську вервицю, той порадив йому поспішати,
адже незабаром до російської столиці мали їхати раніше знайомі І.Лук’янову
російські купці. Того ж дня він зустрівся з ними – І.Кадмін і його брат Ераст
улаштували богомольцям добру трапезу. Купці були раді священикові з його
супутниками і кликали їхати разом до Москви48.
Далі І.Лук’янов писав про переїзд до села Яниково (Єниково) за 10 верст
від Стамбула, звідки відходили судна у Чорне море. До цього села було від-
транспортовано в каюках товари. Туди ж прибули священик «із товариша-
ми», зупинившись на подвір’ї, де вже перебували московські купці, які, утім,
не вантажили свої товари, очікуючи наказу з Адріанополя. Потім усе ж за-
вантажили, після чого відразу надійшло розпорядження: купці мали їхати
суходолом до Ґалаца, а далі до Києва на турецьких підводах, у супроводі
200 турків (на кожну гарбу виділялося по 4 вола, а загалом їх було 120).
Проте І.Кадмін «із товаришами» вирішили піти морем, а суходолом поїхали
прикажчики І.Ісаєва та М.Григор’єва. На судні відпливли й богомольці49.
Судно зайшло в гирло Дунаю, потім до Тульчі, а далі до Рені. Від цього
міста І.Кадмін разом зі священиком та його супутниками на винайнятому в
турків човні прибули в Ґалац. Потім туди підійшов їхній корабель, а невдовзі
46 Там же. – Л.391.
47 Там же. – Л.391–391 об.
48 Хождение в Святую землю московского священника Иоанна Лукьянова: 1701–1703. –
С.116, 234–235, 363–364.
49 Там же. – С.117, 235–236, 364–365.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
127Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...
прибули і 200 осіб турецького супроводу та було пригнано волів. В останню
ніч перебування в Ґалаці сталося лихо з «молодиком» Кузьмою Кадміним,
який кричав, свистів, рвав на собі одяг та все розкидав навкруги. Довелося
його закувати й так везти до Києва50.
Турецький ескорт пильно охороняв купців. Коли ставалася якась полом-
ка, то караван рухався далі, а 20–30 османців залишалися на місці, до за-
вершення ремонту. Супроводжуючі не залишали нікого без нагляду, навіть
для відправлення фізіологічних потреб. І.Лук’янов пояснював таку увагу су-
ворістю султанського указу, згідно з яким за втрату навіть одного росіянина
мали бути страченими всі 200 османців. Купців слід було передати в Києві
воєводі з наданням розписки для самого султана. Росіяни ж повинні були
написати листа до П.Толстого, в якому повідомлялося б про їх прибуття до
кордону, і що ані турки, ані татари не заподіяли їм жодної шкоди. У зв’язку
з цим І.Лук’янов зазначив, що ніякої загрози від татар їм не було. Натомість,
якби їхали без охорони, то без неприємностей не обійшлося б, адже «була
слава велика в татар, що московські купці їдуть багаті»51.
Далі священик згадував про приїзд до Ясс, потім до Сорок, переправу
через Дністер, прибуття в Немирів, який на той час був розорений козаками
С.Палія й там тоді знаходилося 5-тисячне польське військо. Уже тут турки
просили, щоб їм дозволили повертатися назад і дали розписку, але купці
заперечували, арґументуючи свою позицію тим, що Немирів не належить
цареві й польський очільник не стане розписуватися замість московського
боярина. Натомість османці пояснювали своє бажання повернутися страхом
перед С.Палієм: «Ми б вас із радістю й до Києва провели, але ми боїмося
Палія вашого, він нас не випустить від себе, тут нас поб’є». На це росіяни за-
перечили: «Чи в нас Палій якийсь свавільний у государя нашого?». А турки
відповідали: «У нас про нього страшно грізна слава. Та ми нікого так не бої-
мося, як його. Нам дуже й самим хочеться його побачити». Урешті вони пого-
дилися далі супроводжувати купців, адже не могли повернутися до султана
без письмового документа52.
Упродовж чотирьох днів караван рухався степом, а на п’ятий прибув до
Паволочі, де було «Палієве володіння». За 15 верст від нього зупинилися,
нагодували коней, самі пообідали, а посланці поїхали в Паволоч і повідо-
мили полковникові про прибуття московських купців у супроводі турків. Під
звуки бубнів і литавр хутко зібралася «паліївщина» – козаки осідлали ко-
ней, озброїлися та виїхали з прапорами в поле. «А як турки побачили па-
ліївщину, так стали ні живі, ні мертві», – зазначив І.Лук’янов. Особливе
враження на подорожніх справила демонстрація молодими козаками своєї
вправності, коли вони, з’явившись у лісочку чисельністю до 300 осіб на чолі
з наказним полковником, розсіялися групами по 20–30 осіб і почали гарцю-
вати на конях, кидати списи, стріляти з луків та пістолетів. Тоді караван
зупинився, полковник під’їхав і привітався з купцями, а вони пригощали
50 Там же. – С.117–119, 236–237, 365–368.
51 Там же. – С.119–120, 237–238, 368.
52 Там же. – С.120–121, 238–239, 368–369.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
128 В’ячеслав Станіславський
горілкою, якої випили по чарці. Пізніше, коли проминули лісок, у полі ко-
заки «як вдарили по конях – ніби як бризнули, як блискавка у нас з очей
майнула, як по полю розсипались: де 20, де 10 до самого міста скакали».
І на це турки «тільки головами хитають»53.
У Паволочі С.Палій видав подорожнім харчі та фураж. Турки, побоюю-
чись, не хотіли їхати до Києва і просили купців, щоб полковник видав роз-
писку про передачу їх йому у цілості. Ті погодилися, також написавши листа
від себе для П.Толстого. Разом з обома документами вони надали своєму ту-
рецькому ескорту невелику винагороду та відпустили. Надалі купців супро-
воджували козаки С.Палія. А вже при під’їзді до Фастова, за 5 верст, став-
ся відомий епізод, коли дружина наказного полковника вислала назустріч
купцям 500 кіннотників із прапорами. До табору було привезено харчі та
фураж, а купці їздили на прийом до дружини С.Палія, яка ще й висловила
готовність надати 500 козаків для супроводу турків через підвладні Польщі
терени, якби вони добралися до Фастова54.
М.Костомаров так відгукнувся на повідомлення, залишене І.Лук’я-
новим: «Цей дорогоцінний опис сучасника й очевидця подає наживо побут
козаків у Правобережній Україні. Вражаючий, між іншим, цей сімейний
порядок суспільного життя, за якого за відсутності полковника усім його
полком управляє дружина, котра залишилася вдома, немовби домашнім
господарством»55.
А вже через два дні купці під охороною козаків на чолі з наказним полков-
ником прибули до Києва, де жили півтора місяця, а потім, після Успенського
ярмарку, вирушили на Ніжин. Це місто стало останнім, про яке згадав свя-
щеник у своїй розповіді56.
Зауважимо, що при вивченні документів посольства і свідчень І.Лук’янова
впадає в око деяка відмінність стосовно кількості визначеного ними числа
супроводжуючих, наданих турецьким урядом російським купцям. За до-
кументами посольства, а саме за листом І.Кадміна, 80 осіб було надано в
Туреччині та стільки ж мав виділити молдавський господар, натомість за
даними І.Лук’янова – їх було 200. У дійсності, можливо, число супроводжую-
чих було не 160, а дещо іншим. Священик теж міг указати лише приблизну
кількість охорони. Тому припускаємо, що ескорт становив від 160 до 200 осіб.
Переходячи до висновків, звернімо увагу насамперед на два підходи, які
видаються важливими у вивченні матеріалу про поїздку купецького това-
риства на чолі з І.Кадміним. Перший полягає у використанні опису подо-
рожі українськими територіями, зробленого І.Лук’яновим. У ньому містять-
ся дані про найрізноманітніші обставини поїздки, у тому числі й ті, в яких
так яскраво подано образи Правобережної України. Цей підхід можна на-
звати традиційним, але й доволі продуктивним. Другий підхід полягає в
53 Там же. – С.121–122, 239–240, 369–370.
54 Там же. – С.122, 240, 370–371.
55 Костомаров Н. Мазепа и мазепинцы. – С.203.
56 Хождение в Святую землю московского священника Иоанна Лукьянова: 1701–1703. –
С.122–124, 240–242, 371–372.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
129Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...
розгляді подорожі купців на широкому тлі міжнародної політики. Його ста-
ло доцільним застосувати лише тепер, після віднайдення комплексу джерел
з історії поїздки російського купецького гурту та щодо обставин перебуван-
ня їх у Туреччині у зв’язку з російсько-турецькими відносинами того часу.
Ідеться переважно про спроби царського уряду призвичаїти турків до при-
сутності росіян на Чорному морі, нехай поки що суто з торговельною метою.
У цьому підході можна виділити два аспекти. Перший – це використання
Москвою купців як об’єкта у своїх геополітичних планах і діях. Вони достави-
ли П.Толстому низку документів, які давали йому змогу розуміти тодішній
напрям російської політики, а також поточні справи. Виконуючи завдання
Москви, купці привозили матеріальні цінності послові, що призначалися
для продажу. За виручені кошти П.Толстой мав вирішувати різні питання
в інтересах своєї держави. Сама поїздка стала однією зі спроб Москви роз-
ширити власну присутність на Чорному морі. Ураховуємо при цьому й заву-
альовані у царській грамоті аспекти про можливі способи подорожі. Під час
зворотної поїздки купці везли важливі для московського уряду документи,
передані їм П.Толстим. Крім листів до різних осіб це були звіт про діяльність
посольства та великий опис Османської імперії. Другий аспект – це власна
активність купців у здобутті й передачі послові цілого комплексу різнома-
нітної інформації, важливої як для самого П.Толстого в його дипломатичній
діяльності, так і для російського керівництва. Чи за настановою московських
урядовців, чи заради взаємовигідної співпраці з послом, торгівці передали
П.Толстому великий обсяг інформації, отриманої ними у Стамбулі. Вона сто-
сувалася широкого кола подій та явищ: пересування османських військ та
флоту, будівництва кораблів, посилення обороноздатності Стамбула, робіт у
Керченській протоці, реакції Туреччини на російську фортецю в Кам’яному
Затоні, політичної боротьби й торгівлі у Кримському ханстві, запорозько-та-
тарських взаємин, захоплення татарами полонених у царських володіннях,
протистояння польських військ із С.Палієм, запрошення венеціанських май-
стрів для роботи в Росії та ін.
Таке залучення купців на чолі з І.Кадміним у політичні справи спону-
кає до думки, що вони були для них не менш важливими, аніж, власне, тор-
гівля. Можливо навіть, що комерційні справи перебували на другому місці.
На користь такого припущення говорить факт надто тривалого перебуван-
ня купців у Туреччині в очікуванні на проїзд морем після завершення своїх
торговельних справ – із вересня 1702 до травня 1703 рр., коли вони зазнали
великих трат, водночас поїздка сухопуттям зайняла б значно менше часу.
Найбільш імовірним виглядає пояснення, що російський посол дуже старав-
ся добитися дозволу для них на подорож морем, а купці були згодні чи то
мали керуватися його позицією. Разом із цим на таку затримку могли впли-
нути й інші обставини, як тривале зволікання Порти, котра не давала чіткої
відповіді – чи то вагаючись, чи то не бажаючи загострення дипломатичних
взаємин із Росією. Можливим є й те, що переїзд суходолом саме для цих лю-
дей виявився складним завданням тому, що такий шлях був їм невідомим і
видавався надто важким і небезпечним.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
130 В’ячеслав Станіславський
Відмова ж османського уряду в подорожі купців морем до Азова мала, на
нашу думку, два раціональних пояснення. По-перше, турки вирішили покласти
край таким поїздкам, розуміючи прагнення Москви пробитися на Чорне море.
По-друге, вони не хотіли великого розголосу щодо заходів, спрямованих на бло-
кування Керченської протоки, як і того, аби росіяни дізналися про технічний
бік цих робіт, адже це робилося саме для протидії Москві. Стосовно ж офіційно
задекларованої османським урядом причини відмови – відсутності угоди щодо
торгівлі між Росією й Туреччиною, то це вважаємо лише формальним приво-
дом. Турки зробили все для безпечної й комфортної подорожі росіян додому, аби
уникнути обвинувачень із боку московської влади в недружніх намірах.
Отже поїздка купців на чолі з І.Кадміним стала яскравим епізодом, що
відображав російсько-турецькі суперечності в питанні торговельного сполу-
чення Чорним морем. Якраз у той час османське керівництво, отримавши до-
статньо інформації про посилення Росії на її південних рубежах, готувалося
до нового протистояння з Москвою. Вочевидь саме тому турки і припинили
практику торговельних поїздок до Азова.
REFERENCES
1. Arunova, M.R., & Oreshkova, S.F. (Comps.). (1985). Russkij posol v Stambule (Pyotr
Andreevich Tolstoj i ego opisanie Osmanskoj imperii nachala XVIII v.). Moskva. [in Russian].
2. Dyomin, A.S. (Ed.). (2008). Khozhdenie v Svyatuyu zemlyu moskovskogo svyashchenni-
ka Ioanna Lukyanova 1701–1703. Moskva. [in Russian].
3. Hurzhii, O., & Chukhlib, T. (1999). Het’mans’ka Ukraina. Kyiv. [in Ukrainian].
4. Kotliar, M.F., & Smolii, V.A. (1994). Istoriia v zhyttiepysakh. Kyiv. [in Ukrainian].
5. Ohloblyn, O. (2001). Het’man Ivan Mazepa ta yoho doba. Niu-York; Kyiv; Lviv; Paryzh;
Toronto. [in Ukrainian].
6. Orеshkоvа, S.F. (2006). Vstupitеl’nаya stаt’ya. In P.A.Tоlstоj. Оpisаniе Chеrnоgо
mоrya, Egеjskоgо аrkhipеlаgа i оsmаnskоgо flоtа, (pp. 6–56). Мoskva. [in Russian].
7. Pavlenko, N.I. (2008). Ptentsy gnezda Petrova. Moskva. [in Russian].
8. Serhiienko, H.Ya. (1963). Vyzvol’nyi rukh na Pravoberezhnii Ukraini v kintsi XVII i na
pochatku XVIII st. Kyiv. [in Ukrainian].
ViacheSlaV StaNiSlaVSkyi
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Senior Research Fellow,
Department of History of Ukraine of the Middle Ages and Early Modern Times,
Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), vvslavaua@ukr.net
RUSSIAN-TURKISH CONTRADICTIONS REGARDING
THE TRADE THROUGH THE BLACK SEA (BY THE EXAMPLE
OF THE MERCHANT’S TRAVEL LED BY I.KADMIN IN 1702–1703)
In the article, the author combines the information of the well-known in historiography
of the story of the priest I.Lukyanov about a trip through the Right-Bank Ukraine with
data from sources of the Russian State Archive of Ancient Acts on the trip of Russian
Український історичний журнал. – 2019. – №2
131Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення...
merchants from Azov to Turkey. This made it possible to find out that this trip had,
besides the natural economic goal, significant political tasks. Perhaps even that
political affairs have prevailed in the list of tasks that were to be solved by Russian
merchants. At that time, the Russian political leadership was looking for ways to
entrance their ships on the Black Sea. First, it had to be merchant ships. According
to the author, the trip of merchants was a hidden attempt to gradually legitimize the
presence of Russians on the sea. This assumption is based on the analysis of the text
of the tsar's charter that was given to the merchants. The document, in particular,
allowed merchants to use their vessels. Such questions were within the competence of
the government of the empire. However, the charter was addressed to representatives
of local authorities. In addition, merchants brought the Russian Ambassador to the
Ottoman Empire a number of documents and material valuables that were necessary
for his activities. During their stay in Turkey, they also gave P.Tolstoj various
important information about which they could learn in Istanbul. The circumstances
of the tour of this group of merchants, and in particular the considerable attention
given to it by the Russian and Turkish governments, revealed a conflict of interest
between Moscow and Istanbul concerning the authorities over the Black Sea. The
Turkish government understood the plans of the tsar and was categorically against
their implementation, because it wanted to retain full power over this sea. Just then,
the Turks made significant efforts to prepare for defence from the Russian attack.
Then, in particular, the construction of a fortress in the Kerch Strait began. In
1702–1703, diplomatic disputes between the two states ended with the prohibition
of the Ottoman government to use the sea route for trade with the Russian Azov.
This has become an important sign of the deterioration of Turkey’s attitude towards
Russia. This solution also had direct consequences for merchants, because they were
forced to return in their country by land route. However, in these circumstances, they
were also useful to their government, because they brought from the ambassador to
Moscow very important documents that were related to the Ottoman Empire. They
contain data that helps to understand the resolute position of the Turkish government
towards the Black Sea. The description of the Ottoman Empire was of particular
importance in this context.
Keywords: Russian state, Ottoman Empire, Black Sea, Right-Bank Ukraine, trade
route, Tolstoj, Palii.
|