Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного
У науковий обіг уводиться написаний 20 січня 1930 р. завідувачем відділу «Стародавній Єгипет» Одеського історико-археологічного музею С.В.Донічем лист до директора Всеукраїнського музейного городка П.П.Курінного, в якому йшлося про деталі, що виникали у процесі наукового опрацювання колекції давн...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179283 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного / О. Романова // Український історичний журнал. — 2019. — № 2. — С. 161-171. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179283 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Романова, О. 2021-04-19T13:07:10Z 2021-04-19T13:07:10Z 2019 Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного / О. Романова // Український історичний журнал. — 2019. — № 2. — С. 161-171. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179283 94(477):94(32) У науковий обіг уводиться написаний 20 січня 1930 р. завідувачем відділу «Стародавній Єгипет» Одеського історико-археологічного музею С.В.Донічем лист до директора Всеукраїнського музейного городка П.П.Курінного, в якому йшлося про деталі, що виникали у процесі наукового опрацювання колекції давньоєгипетських артефактів, котра на той час зберігалася у Всеукраїнському музейному городку. У поєднанні з низкою інших архівних документів цей лист дозволяє зробити висновки про спробу започаткувати в Києві в той час осередок із дослідження давньоєгипетських пам’яток. Ініціатором цього процесу став Музей культів і побуту (пізніше перетворений на Музей історії релігії) та, напевно, саме П.П.Курінний організував як наукове вивчення пам’яток, так і їх реставрацію. Цьому передувало об’єднання в 1920-х рр. колекцій давньоєгипетських артефактів із трьох музеїв Києва в одну. Це зібрання мало стати потужною джерельною базою для започаткування єгиптологічних студій у Києві. Як випливає з листа С.В.Доніча, процес наукового вивчення об’єднаної колекції проводився вже в 1928 р. і він, на той час єдиний єгиптолог на теренах УСРР, брав у ньому участь. До процесу наукового опрацювання давньоєгипетських об’єктів було залучено також російських єгиптологів із Державного Ермітажу М.Е.Матьє та І.М.Лур’є, про що свідчить листування цих дослідників із П.П.Курінним, що зберігається в науковому архіві Інституту археології НАН України. Результатом мало стати видання каталогу давньоєгипетських пам’яток Всеукраїнського музейного городка, підготовлене українською мовою. Утім через «ідеологічні чистки» в музеях, репресії проти фахівців, запровадження в історичну науку марксистсько-ленінської формаційної теорії, яка обмежувала розвиток історії Стародавнього Світу, і зокрема єгиптології у СРСР, процес організації єгиптологічних студій на території УСРР–УРСР було припинено. The present paper presents the letter of S.Donich, the head of "Ancient Egypt" department of Odesa Historical and Archaeological Museum, to P.Kurinnyi (Kurinnyj), the Director of All-Ukrainian Museum Town (Kyiv). The letter was written in January, 20, 1930, and it contented the details of the academic investigations of the Ancient Egyptian artefacts’ collection, that resided at the All-Ukrainian Museum Town at that time. Combined with a number of other archive documents the letter cause to conclude about attempt to found a center of the Ancient Egyptian objects studies in Kyiv. It was the Museum of Cults and Everyday Life (later reorganized into Museum of the History of Religion) that was the institutor of the process, and P.Kurinnyi appears to have been the organizer of the academic researches of the Egyptian objects and their restoration as well. It was jointing of the Ancient Egyptian artefacts’ collections of three Kyiv museums into the one collection during 1920-th, that preceded the academic researches of the collection. This collection had to become a sizable basis of primary sources for future Egyptological studies in Kyiv. As it is evident from Donich’s letter, the process of academic research of the jointed collection began in 1928. Serhii Donich (who was the only Egyptologist in the territory of Ukrainian Socialist Soviet Republic at that time) was engaged in the process. Besides him, two Russian Egyptologists, research associates of State Hermitage M.Matie (Matthieu, Matthiew) and I.Lurie (Laurie) were engaged in the process of scholarly observation and investigation of the Ancient Egyptian objects. Their correspondence with P.Kurinnyi from the Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine proves the participation of the Russian Egyptologists in the process. The publication of the catalogue of the Ancient Egyptian objects from the All-Ukrainian Museum Town was planned as the result of the scholarly research. This edition might be published in Ukrainian. Unfortunately, this process was stopped due to the policy of All-Union Communist Party (Bolsheviks) during 1930-th, in particular "ideological cleaning" of the museums, repressions against Ukrainian intellectuals and intervention of the Marxism-Leninism fiveformations theory into the academic history, that constrained the development of the history of Ancient World and Egyptology in the Soviet Union and completely blocked the development of Egyptology in Ukrainian Socialist Soviet Republic. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного Early Days of the Ukrainian Museum Egyptology: Letter of S.Donich to P.Kurinnyi Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного |
| spellingShingle |
Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного Романова, О. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title_short |
Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного |
| title_full |
Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного |
| title_fullStr |
Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного |
| title_full_unstemmed |
Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного |
| title_sort |
становлення музейної єгиптології україни: лист с.в.доніча до п.п.курінного |
| author |
Романова, О. |
| author_facet |
Романова, О. |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Early Days of the Ukrainian Museum Egyptology: Letter of S.Donich to P.Kurinnyi |
| description |
У науковий обіг уводиться написаний 20 січня 1930 р. завідувачем відділу
«Стародавній Єгипет» Одеського історико-археологічного музею С.В.Донічем
лист до директора Всеукраїнського музейного городка П.П.Курінного, в якому
йшлося про деталі, що виникали у процесі наукового опрацювання колекції давньоєгипетських артефактів, котра на той час зберігалася у Всеукраїнському музейному городку. У поєднанні з низкою інших архівних документів цей лист
дозволяє зробити висновки про спробу започаткувати в Києві в той час осередок із дослідження давньоєгипетських пам’яток. Ініціатором цього процесу став Музей культів і побуту (пізніше перетворений на Музей історії релігії)
та, напевно, саме П.П.Курінний організував як наукове вивчення пам’яток,
так і їх реставрацію. Цьому передувало об’єднання в 1920-х рр. колекцій давньоєгипетських артефактів із трьох музеїв Києва в одну. Це зібрання мало стати потужною джерельною базою для започаткування єгиптологічних
студій у Києві. Як випливає з листа С.В.Доніча, процес наукового вивчення
об’єднаної колекції проводився вже в 1928 р. і він, на той час єдиний єгиптолог на теренах УСРР, брав у ньому участь. До процесу наукового опрацювання давньоєгипетських об’єктів було залучено також російських єгиптологів із
Державного Ермітажу М.Е.Матьє та І.М.Лур’є, про що свідчить листування
цих дослідників із П.П.Курінним, що зберігається в науковому архіві Інституту археології НАН України. Результатом мало стати видання каталогу давньоєгипетських пам’яток Всеукраїнського музейного городка, підготовлене
українською мовою. Утім через «ідеологічні чистки» в музеях, репресії проти
фахівців, запровадження в історичну науку марксистсько-ленінської формаційної теорії, яка обмежувала розвиток історії Стародавнього Світу, і зокрема єгиптології у СРСР, процес організації єгиптологічних студій на території УСРР–УРСР було припинено.
The present paper presents the letter of S.Donich, the head of "Ancient Egypt"
department of Odesa Historical and Archaeological Museum, to P.Kurinnyi
(Kurinnyj), the Director of All-Ukrainian Museum Town (Kyiv). The letter was written
in January, 20, 1930, and it contented the details of the academic investigations of
the Ancient Egyptian artefacts’ collection, that resided at the All-Ukrainian Museum
Town at that time. Combined with a number of other archive documents the letter
cause to conclude about attempt to found a center of the Ancient Egyptian objects
studies in Kyiv. It was the Museum of Cults and Everyday Life (later reorganized
into Museum of the History of Religion) that was the institutor of the process, and
P.Kurinnyi appears to have been the organizer of the academic researches of the
Egyptian objects and their restoration as well. It was jointing of the Ancient Egyptian
artefacts’ collections of three Kyiv museums into the one collection during 1920-th,
that preceded the academic researches of the collection. This collection had to become
a sizable basis of primary sources for future Egyptological studies in Kyiv. As it is
evident from Donich’s letter, the process of academic research of the jointed collection
began in 1928. Serhii Donich (who was the only Egyptologist in the territory of
Ukrainian Socialist Soviet Republic at that time) was engaged in the process. Besides
him, two Russian Egyptologists, research associates of State Hermitage M.Matie
(Matthieu, Matthiew) and I.Lurie (Laurie) were engaged in the process of scholarly
observation and investigation of the Ancient Egyptian objects. Their correspondence
with P.Kurinnyi from the Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the
National Academy of Sciences of Ukraine proves the participation of the Russian
Egyptologists in the process. The publication of the catalogue of the Ancient Egyptian
objects from the All-Ukrainian Museum Town was planned as the result of the
scholarly research. This edition might be published in Ukrainian. Unfortunately,
this process was stopped due to the policy of All-Union Communist Party (Bolsheviks)
during 1930-th, in particular "ideological cleaning" of the museums, repressions
against Ukrainian intellectuals and intervention of the Marxism-Leninism fiveformations
theory into the academic history, that constrained the development of the
history of Ancient World and Egyptology in the Soviet Union and completely blocked
the development of Egyptology in Ukrainian Socialist Soviet Republic.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179283 |
| citation_txt |
Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного / О. Романова // Український історичний журнал. — 2019. — № 2. — С. 161-171. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT romanovao stanovlennâmuzeinoíêgiptologííukraínilistsvdoníčadoppkurínnogo AT romanovao earlydaysoftheukrainianmuseumegyptologyletterofsdonichtopkurinnyi |
| first_indexed |
2025-11-26T00:12:43Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:12:43Z |
| _version_ |
1850593434865238016 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2019. – №2
У науковому архіві Інституту археології НАН України зберігається доку-
мент, що має надзвичайну цінність для історії вітчизняної музейної єгипто-
логії та історії української науки. Це – лист С.В.Доніча (іноді також – Донич)
до П.П.Курінного, або, точніше, поштова листівка, на якій і написано лист,
яка зберігається в персональному фонді П.П.Курінного1.
1 Науковий архів Інституту археології НАНУ (далі – НА ІА НАНУ). – Ф.10. – Спр.55/9. –
Арк.1. Дякую Анні Яненко за те, що звернула мою увагу на існування цього документа.
УДК 94(477):94(32)
олеНа роМаНоВа
кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця,
відділ Близького та Середнього Сходу,
Інститут сходознавства ім. А.Ю.Кримського НАН України
(Київ, Україна), Romanova@oriental-studies.org.ua;
olenaromanova@yahoo.com
СТАНОВЛЕННЯ МУЗЕЙНОЇ ЄГИПТОЛОГІЇ УКРАЇНИ:
ЛИСТ С.В.ДОНІЧА ДО П.П.КУРІННОГО
У науковий обіг уводиться написаний 20 січня 1930 р. завідувачем відділу
«Стародавній Єгипет» Одеського історико-археологічного музею С.В.Донічем
лист до директора Всеукраїнського музейного городка П.П.Курінного, в якому
йшлося про деталі, що виникали у процесі наукового опрацювання колекції дав-
ньоєгипетських артефактів, котра на той час зберігалася у Всеукраїнському
музейному городку. У поєднанні з низкою інших архівних документів цей лист
дозволяє зробити висновки про спробу започаткувати в Києві в той час осе-
редок із дослідження давньоєгипетських пам’яток. Ініціатором цього процесу
став Музей культів і побуту (пізніше перетворений на Музей історії релігії)
та, напевно, саме П.П.Курінний організував як наукове вивчення пам’яток,
так і їх реставрацію. Цьому передувало об’єднання в 1920-х рр. колекцій дав-
ньоєгипетських артефактів із трьох музеїв Києва в одну. Це зібрання мало
стати потужною джерельною базою для започаткування єгиптологічних
студій у Києві. Як випливає з листа С.В.Доніча, процес наукового вивчення
об’єднаної колекції проводився вже в 1928 р. і він, на той час єдиний єгипто-
лог на теренах УСРР, брав у ньому участь. До процесу наукового опрацюван-
ня давньоєгипетських об’єктів було залучено також російських єгиптологів із
Державного Ермітажу М.Е.Матьє та І.М.Лур’є, про що свідчить листування
цих дослідників із П.П.Курінним, що зберігається в науковому архіві Інсти-
туту археології НАН України. Результатом мало стати видання каталогу
давньоєгипетських пам’яток Всеукраїнського музейного городка, підготовлене
українською мовою. Утім через «ідеологічні чистки» в музеях, репресії проти
фахівців, запровадження в історичну науку марксистсько-ленінської форма-
ційної теорії, яка обмежувала розвиток історії Стародавнього Світу, і зокре-
ма єгиптології у СРСР, процес організації єгиптологічних студій на території
УСРР–УРСР було припинено.
Ключові слова: історія єгиптології, українська музейна єгиптологія, Доніч,
Курінний, Всеукраїнський музейний городок, Музей культів і побуту, Музей іс-
торії релігії.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
162 Олена Романова
Як було встановлено в попередніх дослідженнях, низка документів із різ-
них архівів Києва фіксує події, що дають можливість зробити висновок про
спробу організації в місті впродовж 1920–1930-х рр., на базі Музею культів і
побуту Всеукраїнського музейного городка2, чогось на зразок осередку єгип-
тологічних досліджень3. Віднайдений лист С.В.Доніча якраз виявляється
ключовим документом, який верифікує таке припущення та доповнює цей
процес цікавими деталями. Тому доречно ввести його в науковий обіг через
публікацію та критику як історичного джерела. У поєднанні з низкою інших
архівних матеріалів цей лист дозволяє поглянути на історію єгиптологічних
студій на теренах УСРР–УРСР по-новому, і скласти «пазли» її нової сторін-
ки, яка показує ще одну спробу та ще одну втрату, що мала для нашої науки
далекосяжні наслідки. Нижче подаємо текст цього листа:
«Киев.
Лаврский Музей Культов.
Директору Петру Петровичу Куринному
[напис на звороті поштової листівки]
Арх. Музей 20 І 30 г.
Вх №255 24/І 30 р.
Многоуважаемый Петр Петрович!
Не откажите в любезности дать маленькую справку отно-
сительно №6499 по унив. собранию – желтого Саркофага
196 х 54 см. Этот гроб летом 1928 г. был тщательно зарисо-
ван Матье–Ольдерогге (из Ленинграда) и материалы теперь
присоединены к моим по Одесскому Саркофагу, служившему
некогда наружной оболочкой №6499го.
Готовя посылку роботы в печать, был бы очень обязан Вам за
сообщение всех номеров, какие только имеются на саркофаге
№6499, и нет ли среди них №29714го, что важно для связи его
с Одесским.
P.S. Если имеется снимок его, не откажите прислать и его
Одесскому Музею, в чем будем весьма благодарны.
С глубоким почтением Сер. Влад. Донич»4
Насамперед коротко зазначимо попередні результати дослідження дже-
рел. У 1920-х рр. відбувалося переформування різних музейних колекцій, їх
об’єднували, роз’єднували, передавали від одного музею до іншого для того,
2 Офіційна назва створеного за постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 29 вересня 1926 р.
на території Києво-Печерської лаври державного історико-культурного заповідника
(1926–1934 рр.).
3 Романова О.О. Стародавній Єгипет в Києві: віддзеркалення на склі (колекція негативів
на склі із зображеннями давньоєгипетських предметів в Інституті археології НАНУ) //
Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Вип.21: Історія археології:
архівна і музейна спадщина Центральної та Східної Європи. – Л., 2017. – С.182–197; Романо-
ва О.О., Ста ниціна Г.О. Стародавній Єгипет в Києві: відображення на склі: Колекція скляних
фотонегативів із Наукового архіву Інституту археології НАНУ (у друку); Romanova O. Lost
collection of Egyptian objects from the Kyiv Museum of Arts, Industries and Sciences: Some
documents for its history // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки (у друку).
4 НА ІА НАНУ. – Ф.10. – Спр.55/9. – Арк.1–1 зв.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
163Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного
щоб таким чином сформувати фонди кожного, аби вони найкраще відповіда-
ли профілю закладу. Цей процес мав як позитивні, так і неґативні наслід-
ки, адже було створено великі зібрання пам’яток, що давало добру базу для
їх цілісного вивчення, та поряд із тим цікаві колекції окремих музеїв, які
постали в результаті попередньої політики закладів або окремих збирачів,
було розпорошено, музейні фонди збідніли, стали менш репрезентативними.
У процесі такої переструктуризації й відбулось об’єднання трьох колекцій
давньоєгипетських пам’яток із музеїв Києва в одну, що розміщувалася на
території Всеукраїнського музейного городка.
Так, у 1924 р. Перший державний музей (утворений на базі дорево-
люційного Київського художньо-промислового й наукового музею його ве-
личності государя імператора Ніколая Александровича)5 передав свою ко-
лекцію давньоєгипетських артефактів, основою якої був колишній дар Б.І.
і В.Н. Ханенків – 135 пам’яток, закуплених у Каїрському музеї, до Музею
культів і побуту. Директором останнього працював П.П.Курінний. На той
час у цьому закладі зберігалося своє власне зібрання пам’яток Стародавнього
Єгипту, яке в минулому належало церковно-археологічному музею Київської
духовної семінарії. Воно було трохи більшим за колекцію Першого держав-
ного музею, нараховувало не менше 200 старожитностей, включаючи мумію,
фраґменти папірусів, значну кількість статуеток богів і людей, інші предме-
ти дрібної пластики6.
Через чотири роки, у 1928 р., сюди ж буде передано й колекцію з ко-
лишнього археологічного музею Університету св. Володимира, який ще
в 1920 р. реорганізували у Київський вищий інститут народної освіти
ім. М.П.Драгоманова (згодом – інститут народної освіти)7. Ця невелика дав-
ньоєгипетська колекція існувала для забезпечення передовсім навчальних
потреб, для ознайомлення студентів із пам’ятками стародавніх цивілізацій.
В її складі були два саркофаги. Один надійшов до музею в результаті розпо-
ділу дару хедіва Єгипту Аббаса Гельмі Росії – так званого лоту №6 (це сарко-
фаг Несмут), і саркофаг Хонсу-ірдіс, обставини потрапляння якого до універ-
ситетської колекції невідомі8. Обидва артефакти передали в Музей культів
і побуту.
Об’єднання колекцій стало початком процесу їх наукового вивчення та
реставрації. Організацією цієї справи займався П.П.Курінний. Як він дійшов
5 Романова О.О. Стародавній Єгипет в Києві: віддзеркалення на склі... – С.189; Roma no-
va O. Lost collection of Egyptian objects from the Kyiv Museum of Arts, Industries and Sciences:
Some documents for its history.
6 Склад колекції видно за покажчиком М.І.Петрова (див.: Петров Н.И. Указатель
церковно-археологического музея при Киевской духовной академии. – К., 1897. – С.1–6) та
описом Б.А.Тураєва (див.: Тураев Б.А. Описание египетских памятников в русских музеях
и собраниях // Записки Восточного отделения (Императорского) Русского археологического
общества. – XII. – Санкт-Петербург, 1900. – С.191–198).
7 Див.: Яненко А.С. Археологічний музей Всеукраїнської академії наук: дослідження і
матеріали. – К., 2017. – С.51–52 (док.2), 53–54 (док.3), 56–57 (док.5).
8 Про ці пам’ятки див.: Тураев Б.А. Описание египетских памятников в русских музеях и
собраниях. – С.198–208; Berlev O.D., Hodjash S.I. Catalogue of the Monuments of Ancient Egypt
from the Museums of the Russian Federation, Ukraine, Bielorussia, Caucasus, Middle Asia and the
Baltic States. – Fribourg, 1998. – P.14–16, 25–31.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
164 Олена Романова
висновку про потребу ініціювати саме дослідження єгипетських пам’яток,
можна тільки здогадуватися.
Археолог та організатор музейної справи Петро Петрович Курінний9 був
директором Музею культів і побуту від травня 1924 р., а у травні 1927 р.
став директором Всеукраїнського музейного городка10. Він доклав багато
зусиль для організації діяльності цього заповідника – установи, що займа-
лася не лише зберіганням, реставрацією та каталогізацією фондів, експози-
ціями, іншими, притаманними музеям, видами діяльності, а й науковими
дослідженнями на базі вивчення своїх артефактів та на матеріалах, здобу-
тих у результаті археологічних досліджень, публікацією спеціальних праць.
П.П.Курінний був безпосередньо причетний до розробки стратегії музейної
діяльності в УСРР, яка, зокрема, передбачала, що музей є науковою уста-
новою, котра має забезпечувати джерельну базу для досліджень, а однією з
найважливіших його функцій мала стати діяльність з удоступнення мате-
ріалів через їх систематизацію та введення в науковий обіг11. Це означало
як науковий опис, каталогізацію джерел, так і видання серії каталогів і сту-
дій, у тому числі матеріалів розкопок, текстових документів чи матеріаль-
них артефактів. У 1920-х рр. музеї УСРР стали учасниками археологічних
експедицій, або мали власні експедиції (таких музейних установ було 5612),
систематично вивчали давні культури на території республіки та публікува-
ли результати. П.П.Курінний також брав участь у багатьох археологічних
експедиціях. Від 1924 р. він був дійсним членом Всеукраїнського археологіч-
ного комітету при ВУАН, а з 1927 р. – його секретарем13.
Хоч єгиптологія не пов’язана з археологією на території України, але
вона черпає свої історичні джерела також з розкопок, і як пам’ятки давньої
культури давньоєгипетські артефакти зазвичай зберігалися разом з архео-
логічними старожитностями. Можна припускати, що у процесі обробки фон-
дів Музею культів і побуту (а згодом Всеукраїнського музейного городка),
та з об’єднанням київських колекцій давньоєгипетських пам’яток виникла
ідея обробити й такий сегмент джерельної бази, увівши її в науковий обіг.
Основним засобом цього на той час було створення каталогів або покажчиків.
Водночас гостро стояла проблема фізичного стану пам’яток, адже вони по-
требували професійної реставрації та консервації, як і забезпечення постій-
них умов, необхідних для їх зберігання. Щодо професійної діяльності співро-
бітників реставраційних майстерень Всеукраїнського музейного городка та
Всеукраїнських реставраційних майстерень під проводом М.І.Касперовича,
які здійснювали відновлення давньоєгипетських пам’яток у 1924–1936 рр.,
уже писалося14. Але окрім реставрації П.П.Курінний організував наукове
9 Торгало Ю.В. Петро Петрович Курінний. – Умань, 2014. – С.10–184.
10 Гришин А.Д. Відомості про співробітників заповідника (20–30-і роки) // Лаврський
альманах: Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури. – Вип.7:
Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. – К., 2002. – C.48.
11 Яненко А.С. Історія музейної археології УСРР (1919–1934). – К., 2016. – С.55.
12 Там само. – С.20.
13 Автобіографія П.Курінного // Торгало Ю.В. Петро Петрович Курінний. – С.109.
14 Романова О.О. Стародавній Єгипет в Києві: віддзеркалення на склі... – С.190–194.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
165Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного
дослідження цих пам’яток, яке проводилось із залученням російських єгип-
тологів, що працювали в Ермітажі: Міліци Едвінівни Матьє та Ісидора
Менделевича Лур’є.
М.Е.Матьє переважно займалася вивченням давньоєгипетської ре-
лігії, міфології, світогляду та мистецтва15. Від 1921 р. вона працювала в
Державному Ермітажі й паралельно викладала в Ленінградському універ-
ситеті. Першим чоловіком дослідниці був африканіст Д.А.Ольдероґґе, тому в
листі С.В.Доніча її згадано під подвійним прізвищем. М.Е.Матьє співпрацю-
вала з І.М.Лур’є16, теж співробітником Ермітажу, їх творчий науковий союз
пізніше переріс у шлюб. Основною сферою інтересів І.М.Лур’є була соціаль-
но-економічна історія Стародавнього Єгипту.
Свідченням того, що в Музеї культів і побуту проводилося вивчення дав-
ньоєгипетських пам’яток, є два листи цих фахівців до П.П.Курінного – від
15 березня та від 13 листопада 1932 р.17 Із них стає відомо про те, що іс-
нувала домовленість між ними та Всеукраїнським музейним городком про
спільне дослідження давньоєгипетської колекції і створення книги. У листах
це названо «науковий опис колекції» зі вступною статтею, тобто щось на зра-
зок каталогу. Як випливає з другого листа І.М.Лур’є, саме Всеукраїнський
музейний городок та «Антирелігійний відділ», тобто насправді Музей істо-
рії релігії, на який було перейменовано Музей культів і побуту, і який на
той час дійсно був структурною частиною Всеукраїнського музейного город-
ка – саме він виступив ініціатором цього проекту та звернувся до єгиптоло-
гів з Ермітажу з проханням написати таку працю. Планувалося перекласти
текст російських дослідників українською мовою, видати його друком мав
Всеукраїнський музейний городок. Єгиптологи приїздили до Києва, опрацю-
вали давньоєгипетську колекцію, хоча в листах не вказувалася дата, коли
це відбулося. Із тексту листів випливає й те, що російські фахівці станом
на березень 1932 р. підготували такий рукопис і відправили його до Києва.
З українського боку цією справою займалася співробітниця О.Баланіна, ко-
тра, як і П.П.Курінний, їздила до Ленінграда узгоджувати якісь питання,
що виникали у процесі діяльності (схоже, що саме вона була відповідальною
за підготовку рукопису до друку). Ідеологічні «чистки» у Всеукраїнському
музейному городку, які відбулися навесні 1933 р., перервали цей процес,
адже як П.П.Курінного, так і О.Баланіну було звільнено, а першого навіть
заарештували18. Окрім того, оскільки в листі від 15 березня 1932 р. згаду-
валося, що передмова до книги, де було охарактеризовано суспільно-полі-
тичний устрій Стародавнього Єгипту, написана в рамках переконань про
15 Большаков А.О. М.Э.Матье – исследователь древнеегипетской религии и идеологии //
Матье М.Э. Избранные труды по мифологии и идеологии Древнего Египта. – Москва,
1996. – С.8–22; Матье Милица Эдвиновна // Милибанд С.Д. Биобиблиографический словарь
отечественных востоковедов с 1917 г.: В 2 кн. – Кн.ІІ: М–Я. – Москва, 1995. – С.54.
16 Лурье Исидор Менделевич // Милибанд С.Д. Биобиблиографический словарь
отечественных востоковедов с 1917 г. – Кн.І: А–Л. – Москва, 1995. – С.695–696.
17 НА ІА НАНУ. – Ф.10. – Спр.К-30. – Арк.1–2.
18 Гришин А.Д. Відомості про співробітників заповідника (20–30-і роки). – С.52; Яненко А.С.
Віддзеркалення музейної політики у кадрових трансформаціях «Всеукраїнського музейного
городка» 1933 р. // Могилянські читання: 2015 р. – К., 2016. – С.486–488.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
166 Олена Романова
те, що там панував феодальний устрій (адже адептом такого погляду був
І.М.Лур’є), навряд чи цей факт сприяв тому, що нове керівництво заповід-
ника, яке прийшло в результаті «чисток», погодилося б видати подібну пра-
цю. Як виявилось після 1933 р., текст її йшов в розріз із «ґенеральною лінією
партії» щодо бачення суспільно-політичного устрою Стародавнього Єгипту.
У 1933 р. з’явилася доповідь В.В.Струве19, яка швидко здобула схвалення
з боку партійної верхівки, а отже Єгипет ставав рабовласницьким суспіль-
ством, і книга з іншими поглядами на його суспільно-політичний лад навряд
чи мала шанси на публікацію. Як би там не було, її так ніколи й не надруку-
вали. Судячи з листів російських єгиптологів, остаточний варіант існував в
єдиній копії, яку вони вислали до Києва, де з ним працювала О.Баланіна20.
На сьогодні цей рукопис (або машинопис) не знайдено.
Отже лист С.В.Доніча підтверджує той факт, що М.Е.Матьє в 1928 р. відві-
дала Київ і тут замалювала саркофаги. Але що цінно, цей лист не тільки дає рік
її приїзду, але й свідчить про участь самого С.В.Доніча у цій кампанії. Зауважу,
що лист І.М.Лур’є до П.П.Курінного від 15 березня 1932 р. дає підстави вважа-
ти, що сам він також приїжджав до Києва21, хоч там не називається точної дати.
Таким чином, завдяки всім трьом листам із кореспонденції П.П.Курінного мож-
на зробити висновок, що в дослідженні давньоєгипетських артефактів київсько-
го музею брали участь як фахівці з Ермітажу, так і з України.
Сергій Володимирович Доніч на той час був єдиним єгиптологом у респу-
бліці, який міг читати давньоєгипетською мовою – саме єгипетська філологія
була його фахом22. Не маючи наукових ступенів і будучи автодидаскалом, він
самотужки опанував його, проводив дослідження, вів жваве листування зі
світовими та російськими єгиптологами. Знання давньої мови (як і низки ін-
ших) давало йому можливість працювати з пам’ятками безпосередньо. Але,
мабуть, якраз київські події посприяли встановленню чи пожвавленню його
контактів із російськими єгиптологами.
С.В.Доніч проживав в Одесі, станом на 1928 р. він був завідувачем від-
ділу «Стародавній Єгипет» Одеського історико-археологічного музею (з 1 січ-
ня 1927 р.)23. На той час це – єдиний на території УСРР музейний заклад, у
структурі якого було виділено цілий відділ для давньоєгипетських пам’яток.
Причиною послужила наявність там достатньо великої колекції цих старожит-
ностей, яку збирали в музеї від його відкриття (ще як Міського музею Одеси в
19 Струве В.В. Проблемы зарождения, развития и упадка рабовладельческих обществ
Древнего Востока // Известия Государственной академии истории материальной культуры. –
Вып.77. – Москва; Ленинград, 1934. – С.32–111.
20 НА ІА НАНУ. – Ф.10. – Спр.К-28/19. – Арк.1 зв. – 2.
21 Там само. – Арк.1 зв.
22 Романова О.О. Історія розвитку єгиптологічних досліджень в Україні // Східний світ. –
2003. – №4. – С.82–87; Її ж. Проблема авторства рукопису V.1123 Інституту рукопису
Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського і наукова спадщина Сергія Во ло-
димировича Доніча // Там само. – 2004. – №2. – C.12–23; Урсу Д., Романова О. Донич Сергій
Володимирович // Сходознавство і візантологія в Україні в іменах: Бібліограф. словник / Упор.:
Е.Г.Циганкова, Ю.М.Кочубей, О.Д.Василюк. – К., 2011. – С.85–86.
23 Науковий архів Одеського археологічного музею НАНУ (далі – НА ОАМ НАНУ). – Фонд
Доніча. Особова справа (без номера). – Арк.1.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
167Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного
1826 р.)24. А створення окремого відділу можна розглядати як певну заявку на
започаткування в місті єгиптологічних студій. У науковому архіві Одеського
археологічного музею серед рукописного зібрання С.В.Доніча зберігаються
план лекцій з історії Стародавнього Єгипту для 1-го курсу та проект програ-
ми елементарного курсу зі вступу до єгиптології25. Це засвідчує той факт, що
С.В.Доніч не обмежувався лише дослідженнями давньоєгипетських пам’яток
та викладанням спеціалізованого курсу в Одеському інституті народної осві-
ти, а й розробляв курс для підготовки єгиптологів в Одесі.
Крім того, С.В.Доніч був також членом Одеської філії Наукової асоціації
сходознавства – про його вступ згадується, зокрема, у протоколі від 1927 р.26
Як співробітник зазначеного музею він брав участь в археологічних розкоп-
ках, що їх заклад вів в Одеській області27. Утім цей аспект його діяльності
залишається практично невивченим.
На початку 1920-х рр. з утворенням історико-археологічного музею, за-
вдяки енергійній діяльності його директора C.C.Дложевського28, ця установа
стала одним із найбільших і найважливіших музеїв на теренах УСРР, була
активно залучена до археологічних розкопок республіканського та всесоюз-
ного значення. Музей мав контакти зі Всеукраїнським музейним городком,
а обидва директори – C.C.Дложевський та П.П.Курінний – перетиналися за
багатьма напрямами своєї діяльності.
Отже ймовірно, що саме археологічні розкопки та музейна діяльність
стали тим тереном, на якому С.В.Доніч познайомився з П.П.Курінним, і під-
ставою для його поїздки до Києва для участі в дослідженні давньоєгипет-
ських артефактів, що перебували на території Музею культів і побуту (разом
із російськими фахівцями). Як випливає з листа, С.В.Доніч паралельно з
тим проводив дослідження давньоєгипетської колекції Одеського історико-
археологічного музею.
Тобто перед нами свідчення, що він також був залучений до справи до-
слідження київських пам’яток разом із М.Е.Матьє, і залучений як єгиптолог.
Досліджуваний лист дозволяє зробити висновок про паритетне співробітни-
цтво українських і російських спеціалістів у вивченні давньоєгипетських
пам’яток Музею культів і побуту наприкінці 1920 – на початку 1930-х рр.
Варто зазначити, що російська єгиптологія в 1920-ті рр. переживала
скрутні часи. Суспільні потрясіння спричинили розрив традиції й фактич-
но смерть дореволюційної єгиптологічної школи. У 1920 р. пішов із жит-
тя засновник російської єгиптології Б.А.Тураєв – через критичне погіршен-
ня здоров’я, у тому числі в результаті недоїдання29. Інший авторитетний
24 Romanova O.O. History of the Egyptian collection of the Odessa Museum of Archaeology of
the National Academy of Sciences of Ukraine // Studien zur Altägyptischen Kultur: Herausgegeben
von Hartwig Altenmüller und Nicole Kloth. – Bd 37. – Hamburg, 2008. – S.327–338.
25 НА ОАМ НАНУ. – Архів С.В.Доніча. – Спр.59421. – Арк.18–21.
26 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. – Ф.Х. –
Спр.27761. – Арк.23.
27 Яненко А.С. Історія музейної археології УСРР (1919–1934). – С.98–99.
28 Там само. – С.100.
29 Томашевич О.В. Объяснение в любви: Вместо послесловия // Тураев Б.А. Бог Тот: опыт
исследования в области древнеегипетской культуры. – Санкт-Петербург, 2002. – С.384.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
168 Олена Романова
дослідник – В.С.Ґоленищев – просто не повернувся в післяреволюційну Росію
й осів у Каїрі, де став одним із засновників єгипетської єгиптології30. Учні
Б.А.Тураєва або згинули в потрясіннях доби, або не змогли реалізувати себе в
єгиптології31. Так, одеський фахівець Олександр Леопольдович Коцейовський,
учень Б.А.Тураєва й автор першого та єдиного перекладу «Текстів пірамід» на
російську мову, помер від тифу в 1919 р.32 Тому-то В.В.Струве, один зі вцілілих
учнів Б.А.Тураєва, змушений був заново відроджувати єгиптологію у СРСР,
виховуючи нове покоління вже радянських єгиптологів33. Ця ґенерація вчених
єдналася навколо ленінградського гуртка єгиптологів, організованого на базі
університету й Державного Ермітажу34. М.Е.Матьє та І.М.Лур’є належали до
учнів В.В.Струве, були активними членами гуртка.
Імовірно, київське знайомство посприяло контактам С.В.Доніча з ленін-
градськими колеґами і його подальшому стажуванню в Ермітажі в 1929 р., що
тривало місяць35. У тому ж році вийшла його стаття в «Сборнике египтологи-
ческого кружка», який об’єднував передовсім єгиптологів Ленінграда (зокрема
до кола учасників цього гуртка входили і М.Е.Матьє, і І.М.Лур’є, і В.В.Струве),
хоч на той час збірник був єдиним спеціалізованим фаховим виданням на те-
ренах СРСР36. С.В.Доніч опублікував тут свою працю про єгипетські конуси з
Одеського історико-археологічного музею, написану англійською мовою37.
Тобто листування між П.П.Курінним та російськими єгиптологами по-
казує ще один цікавий момент – можна говорити про те, що ленінградський
гурток став центром, навколо якого почала складатися мережа осередків
(у даному випадку Київ та Одеса), в яких були дослідники, зацікавлені в
розвитку єгиптології та у вивченні пам’яток Стародавнього Єгипту з музеїв
СРСР.
Університетський саркофаг, про який згадував С.В.Доніч, і котрий зама-
лювала М.Е.Матьє, напевно є саркофагом Несмут. Він походив із лоту №6,
але в документах, що супроводжували цей лот, мав інший номер Каїрського
музею – 2963438, а не 29714, а такого номера у списку пам’яток цього лоту
взагалі не було. Зате був 29712 – це саркофаг Несітауджатахет39, зовнішній
30 Большаков А.О. Голенищев и мы // Труды Государственного Эрмитажа. – Т.ХХХV:
Петербургские египтологические чтения 2006: К 150-летию со дня рождения Владимира
Семёновича Голенищева: Доклады. – Санкт-Петербург, 2007. – С.7–8.
31 Большаков А.О. Василий Васильевич Струве // Портреты историков: Время и судьбы. –
Т.2: Всеобщая история / Отв. ред. Г.Н.Севостьянов, Л.П.Маринович, Л.Т.Мильская. – Москва;
Иерусалим, 2000. – С.45.
32 Урсу Д., Романова О. Коцейовський Олександр Леопольдович // Сходознавство і ві занто-
логія в Україні в іменах. – С.122–123.
33 Большаков А.О. Василий Васильевич Струве. – С.45–46.
34 Большаков А.О. Ленинградский египтологический кружок: полгода предыстории //
Aegyptiaca Rossica. – Вип.2. – Москва, 2014. – С.48–50, 119.
35 Романова О.О. Проблема авторства рукопису V.1123... – C.17.
36 Большаков А.О. Ленинградский египтологический кружок: у истоков советской египто ло-
гии // Культурно-антропологические исследования. – Вып.2. – Новосибирск, 2011. – С.5–10.
37 Donič S. Funeral cones of the Odessa Archaeological Museum // Сборник Египтологичес-
кого кружка при Ленинградском государственном университете. – Вып.5. – Ленинград,
1930. – C.28–29.
38 Державний архів Одеської обл. – Ф.2. – Оп.1. – Спр.2022. – Арк.6.
39 Там само.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
169Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного
саркофаг якої справді перебував в Одеському археологічному музеї, а вну-
трішній – потрапив до Казані40.
На сьогодні так і не знайдено список давньоєгипетських пам’яток архео-
логічного музею Університету св. Володимира з інвентарними номерами
цього університету – зберігся лише опис колекції, здійснений Б.А.Тураєвим
у 1900 р., де немає інвентарного номера саркофагу Несмут, хоч інвентарні
номери інших артефактів зазначено41. У цьому опису не згадується про зо-
внішній саркофаг Несітауджатахет. Тому С.В.Доніч, схоже, помилився, адже
ці саркофаги (Несмут і Несітауджатахет) належать до однієї епохи й однієї
тебанської майстерні. Можливо також, що він перевіряв імовірність того, що
внутрішній саркофаг від зовнішнього одеського міг бути в Києві.
Варто згадати і про ту роботу, над якою, судячи з тексту листа, працював
С.В.Доніч. Цілком можливо, що це або його невидана праця «Саркофаг Неси-
та-ведзаат-ах», яка мала бути надрукована у «Записках Государственного ис-
торического музея в Одессе» (т.1, 1941 р.), та, схоже, так і не побачила світ42,
або каталог давньоєгипетських пам’яток, який він підготував, і котрий нині
зберігається в науковому архіві Одеського археологічного музею (датується
1941-м роком43; також залишається невиданим).
У підсумку зазначимо, що лист С.В.Доніча до П.П.Курінного, разом із
листами російських єгиптологів, дозволяє, по-перше, по-іншому побачити ха-
рактер організації вивчення колекції давньоєгипетських артефактів Музею
культів і побуту (пізніше Музею історії релігії), а саме, що до дослідження
залучались як єгиптологи з Ермітажу, так і фахівець з Одеського історико-
археологічного музею, які співпрацювали у цьому питанні. По-друге, фік-
сація дати приїзду спеціалістів з Ермітажу як 1928 р., і подальшої дати,
коли працю з опису давньоєгипетських пам’яток було закінчено й вислано
з Ленінграда до Києва (1932 р.), дозволяє зробити висновок, що науковий
огляд і подальше опрацювання вказаних старожитностей відбулося ще до
активного розгортання реставраційних робіт над ними М.І.Касперовича та
його співробітників. Хоча перші підготовчі заходи останній розпочав ще в
1924 р., але, згідно з планами реставраційних майстерень, основні роботи
почалися в 1929–1930 рр.44 Отже ймовірно, що обстеження фахівцями стану
давньоєгипетських пам’яток прискорило організацію робіт з їх реставрації.
Нарешті зауважимо, що, як свідчить у контексті інших історичних дже-
рел згадуване листування, наприкінці 1920-х р. єгиптологія у СРСР не лише
відновлювалася в Ленінграді, а й була тенденція створення мережі відповід-
них осередків. Утім через політичні «чистки» в музеях, репресії проти їх спів-
робітників, встановлення ідеологічного контролю над історичною наукою че-
рез запровадження формаційної теорії, що обмежило розвиток єгиптології у
країні, ці процеси в Києві та в Одесі було згорнуто.
40 Berlev O.D., Hodjash S.I. Catalogue of the Monuments of Ancient Egypt... – P.12–14.
41 Тураев Б.А. Описание египетских памятников в русских музеях и собраниях. – С.198–208.
42 Романова О.О. Проблема авторства рукопису V.1123... – С.20.
43 НА ОАМ НАНУ. – Архів С.В.Доніча. – Спр.59430 (1941 р.).
44 Романова О.О. Стародавній Єгипет в Києві: віддзеркалення на склі... – С.191.
Український історичний журнал. – 2019. – №2
170 Олена Романова
REFERENCES
1. Berlev, O.D., Hodjash, S.I. (1998). Catalogue of the Monuments of Ancient Egypt from
the Museums of the Russian Federation, Ukraine, Bielorussia, Caucasus, Middle Asia and
the Baltic States. Fribourg.
2. Bolshakov, A.O. (2007). Golénischeff and We. Transactions of the State Hermitage.
XXXV. St. Petersburg Egyptological Reading 2006 in Commemoration of Wladimir
Golénischeff on the Occasion of his 150th Birthday, 5–13. St. Petеrsburg. [In Russian].
3. Bolshakov, A.O. (2011). Leningrad Egyptological Circle: at the beginning of Soviet
Egyptology, Kulturno-antropologicheskiye issledovaniya, 2, 5–10. Novosibirsk [In Russian].
4. Bolshakov, A.O. (2014). Leningrad Egyptological Circle: Six Months of Prehistory.
Aegyptiaca Rossica, 2, 48–120. Moscow. [In Russian].
5. Bolshakov, A.O. (1996). M.E.Matthieu – issledovatel drevneegipetskoy religiyi i ideologiyi.
Matthieu M.E. Izbrannye trudy po mifologiyi i ideologiyi drevnego Egipta, 8–22. Moscow. [In Russian].
6. Bolshakov, A.O. (2000). Vasiliy Vasilevich Struve (1889–1965). Portrety istorikov:
Vremya i sudby. V.2. Vseobshchaya istroiya, 41–52. Moscow; Jerusalem. [In Russian].
7. Hryshyn, A.D. (2002). Vidomosti pro spivrobitnykiv Zapovidnyka (20–30-i roky).
Lavrskyi almanakh: Kyevo-Pecherska Lavra v konteksti ukrainskoi istorii ta kultury, 7,
47–52. Kyiv. [In Ukrainian].
8. Miliband, S.D. (1995). Biobibliograficheskyi slovar otechestvennykh vostokovedov s 1917 g. /
2 ed., revised and augmented. In two books. Book 1. A–L. Book 2. M–Ya. Moscow. [In Russian].
9. Romanova, O.O. (2017). Ancient Egypt in Kyiv: mirrored on glass (Collection of glass nega-
tives representing Ancient Egypt objects in the Institute of Archaeology of NASU). Materials
and Studies on archaeology of Subcarpatian and Volynian area, 21. History of Archaeology.
Archive and Museum Heritage of Central and East Europe, 182–197. Lviv. [In Ukrainian].
10. Romanova, O.O. (2008). History of the Egyptian collection of the Odessa Museum of
Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine. Studien zur Altägyptischen
Kultur: Herausgegeben von Hartwig Altenmüller und Nicole Kloth, 37, 327–338. Hamburg.
11. Romanova, O.O. (2003). History of Egyptological studies in Ukraine. Skhidnyi Svit:
The World of Orient, 4, 82–87. Kyiv. [In Ukrainian].
12. Romanova, O. (2017). Lost collection of Egyptian objects from the Kyiv Museum of
Arts, Industries and Sciences: Some documents for its history. Problemy istorii Ukrainy:
fakty, sudzhennia, poshuky. Kyiv, in print.
13. Romanova, O.O. (2004). A problem of the authorship of the manuscript V.1123 of the
Institute of Manuscripts of V.I.Vernadskyi National Library of Ukraine and scientific
heritage of Serhii Volodymyrovych Donich. Skhidnyi svit, 12–23. Kyiv. [In Ukrainian].
14. Romanova, O.O., Stanytsina, H.O. (2019). Ancient Egypt in Kyiv: mirrored on
glass. Collection of glass photonegatives from the Scientific Archive of the Institute of
Archaeology NASU. Kyiv, in print. [In English and in Ukrainian].
15. Tomashevich, O.V. (2002). Obyasneniye v lyubvi: Vmesto poslesloviya. Turaev
B.A. Bog Tot: opyt issledovaniya v oblasti drevne-egipenskoy kultury, 315–388, Sankt
Peterburg. [In Russian].
16. Ursu, D., Romanova, O. (2011). Donych Serhii Volodymyrovych. Skhodoznavstvo i vi-
zantolohiia v Ukraini v imenakh: Biobibliohrafichnyi slovnyk, 85–86. Kyiv. [In Ukrainian].
17. Ursu, D., Romanova, O. (2011). Kotseiovskyi Oleksandr Leopoldovych. Skhodoznavstvo
i vizantolohiia v Ukraini v imenakh: Biobibliohrafichnyi slovnyk, 122–123. Kyiv.
[In Ukrainian].
18. Yanenko, A. (2017). Archaeological Museum of the All-Ukrainian Academy of Sciences:
Studies and Sources. Kyiv. [In Ukrainian].
19. Yanenko, A. (2016). History of Museum Archaeology in Ukrainian SSR (1919–1934).
Kyiv. [In Ukrainian].
20. Yanenko, A. (2016). Viddzerkalennia muzeinoi polityky u kadrovykh transformatsii-
akh Vseukrainskoho muzeinoho horodka 1933 r. Mohylianski chytannia. 2015 r.: Zbirnyk
naukovykh prats, 485–490. Kyiv. [In Ukrainian].
Український історичний журнал. – 2019. – №2
171Становлення музейної єгиптології України: лист С.В.Доніча до П.П.Курінного
oleNa roMaNoVa
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Senior Research Fellow,
Department of Near and Middle East,
A.Yu.Krymskyi Institute of Oriental Studies NAS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), Romanova@oriental-studies.org.ua;
olenaromanova@yahoo.com
EARLY DAYS OF THE UKRAINIAN MUSEUM EGYPTOLOGY:
LETTER OF S.DONICH TO P.KURINNYI
The present paper presents the letter of S.Donich, the head of "Ancient Egypt"
department of Odesa Historical and Archaeological Museum, to P.Kurinnyi
(Kurinnyj), the Director of All-Ukrainian Museum Town (Kyiv). The letter was written
in January, 20, 1930, and it contented the details of the academic investigations of
the Ancient Egyptian artefacts’ collection, that resided at the All-Ukrainian Museum
Town at that time. Combined with a number of other archive documents the letter
cause to conclude about attempt to found a center of the Ancient Egyptian objects
studies in Kyiv. It was the Museum of Cults and Everyday Life (later reorganized
into Museum of the History of Religion) that was the institutor of the process, and
P.Kurinnyi appears to have been the organizer of the academic researches of the
Egyptian objects and their restoration as well. It was jointing of the Ancient Egyptian
artefacts’ collections of three Kyiv museums into the one collection during 1920-th,
that preceded the academic researches of the collection. This collection had to become
a sizable basis of primary sources for future Egyptological studies in Kyiv. As it is
evident from Donich’s letter, the process of academic research of the jointed collection
began in 1928. Serhii Donich (who was the only Egyptologist in the territory of
Ukrainian Socialist Soviet Republic at that time) was engaged in the process. Besides
him, two Russian Egyptologists, research associates of State Hermitage M.Matie
(Matthieu, Matthiew) and I.Lurie (Laurie) were engaged in the process of scholarly
observation and investigation of the Ancient Egyptian objects. Their correspondence
with P.Kurinnyi from the Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the
National Academy of Sciences of Ukraine proves the participation of the Russian
Egyptologists in the process. The publication of the catalogue of the Ancient Egyptian
objects from the All-Ukrainian Museum Town was planned as the result of the
scholarly research. This edition might be published in Ukrainian. Unfortunately,
this process was stopped due to the policy of All-Union Communist Party (Bolsheviks)
during 1930-th, in particular "ideological cleaning" of the museums, repressions
against Ukrainian intellectuals and intervention of the Marxism-Leninism five-
formations theory into the academic history, that constrained the development of the
history of Ancient World and Egyptology in the Soviet Union and completely blocked
the development of Egyptology in Ukrainian Socialist Soviet Republic.
Keywords: History of Egyptology, Ukrainian Museum Egyptology, Donich, Kurinnyi
(Kurinnyj), All-Ukrainian Museum Town, Museum of Cults and Everyday Life,
Museum of the History of Religion.
|