Студії про Лесю Українку та її родину на сторінках часописів Волині (1921–1939 рр.)

Ідеться про видання, які брали активну участь у популяризації нових досліджень. Часописи міжвоєння – вагоме джерело інформації про рід Косачів. Журналісти, краєзнавці на сторінках видань ділилися своїми розвідками з читачем. The article tells about editions which took an active part in new investiga...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Новосад, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2008
Schlagworte:	Рецепція творчості Лесі Українки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17934
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Студії про Лесю Українку та її родину на сторінках часописів Волині (1921–1939 рр.) / О. Новосад // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 106-115. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17934
record_format	dspace
spelling	Новосад, О. 2011-03-12T22:12:37Z 2011-03-12T22:12:37Z 2008 Студії про Лесю Українку та її родину на сторінках часописів Волині (1921–1939 рр.) / О. Новосад // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 106-115. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0050 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17934 821.161.2 (092) Ідеться про видання, які брали активну участь у популяризації нових досліджень. Часописи міжвоєння – вагоме джерело інформації про рід Косачів. Журналісти, краєзнавці на сторінках видань ділилися своїми розвідками з читачем. The article tells about editions which took an active part in new investigations popularization. The newspapers are weighty information source about Kosach’s family. A kind of Lesya Ukrainka’s glory was created in newspapers: new thematic layers, which are valuable nowadays for their idea, treatment, actual filling and frechness, began to open. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Рецепція творчості Лесі Українки Студії про Лесю Українку та її родину на сторінках часописів Волині (1921–1939 рр.) Editions about Lesya Ukrainka and Her Family in Volyn Newspapers (1921–1939) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Студії про Лесю Українку та її родину на сторінках часописів Волині (1921–1939 рр.)
spellingShingle	Студії про Лесю Українку та її родину на сторінках часописів Волині (1921–1939 рр.) Новосад, О. Рецепція творчості Лесі Українки
title_short	Студії про Лесю Українку та її родину на сторінках часописів Волині (1921–1939 рр.)
title_full	Студії про Лесю Українку та її родину на сторінках часописів Волині (1921–1939 рр.)
title_fullStr	Студії про Лесю Українку та її родину на сторінках часописів Волині (1921–1939 рр.)
title_full_unstemmed	Студії про Лесю Українку та її родину на сторінках часописів Волині (1921–1939 рр.)
title_sort	студії про лесю українку та її родину на сторінках часописів волині (1921–1939 рр.)
author	Новосад, О.
author_facet	Новосад, О.
topic	Рецепція творчості Лесі Українки
topic_facet	Рецепція творчості Лесі Українки
publishDate	2008
language	Ukrainian
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
format	Article
title_alt	Editions about Lesya Ukrainka and Her Family in Volyn Newspapers (1921–1939)
description	Ідеться про видання, які брали активну участь у популяризації нових досліджень. Часописи міжвоєння – вагоме джерело інформації про рід Косачів. Журналісти, краєзнавці на сторінках видань ділилися своїми розвідками з читачем. The article tells about editions which took an active part in new investigations popularization. The newspapers are weighty information source about Kosach’s family. A kind of Lesya Ukrainka’s glory was created in newspapers: new thematic layers, which are valuable nowadays for their idea, treatment, actual filling and frechness, began to open.
issn	XXXX-0050
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17934
citation_txt	Студії про Лесю Українку та її родину на сторінках часописів Волині (1921–1939 рр.) / О. Новосад // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 106-115. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT novosado studííprolesûukraínkutaíírodinunastorínkahčasopisívvoliní19211939rr AT novosado editionsaboutlesyaukrainkaandherfamilyinvolynnewspapers19211939
first_indexed	2025-11-24T06:48:10Z
last_indexed	2025-11-24T06:48:10Z
_version_	1850843260494282752
fulltext	106 УДК 821.161.2 (092) Оксана Новосад СТУДІЇ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ ТА ЇЇ РОДИНУ НА СТОРІНКАХ ЧАСОПИСІВ ВОЛИНІ (1921–1939 рр.) Ідеться про видання, які брали активну участь у популяризації нових досліджень. Часописи міжвоєння – вагоме джерело інформації про рід Косачів. Журналісти, краєзнавці на сторінках видань ділилися своїми розвідками з читачем. Ключові слова: Волинь, преса, видання, журналісти, поетеса, матеріали, дослідження. За мінімуму демократії і політичних свобод у міжвоєнне двадцятиліття західноукраїнська журналістика все ж таки популяризувала українську літературу. Незважаючи на жорстку польську цензуру та заборони, газети, які виходили на Волині у 1921–1939 рр., знайомили читача з творами Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Богдана Лепкого, Миколи Хвильо- вого, Юрія Косача, Євгена Маланюка, Олега Ольжича, Уласа Самчука, Богдана-Ігоря Антонича, Олени Теліги. 20–30 рр. ХХ ст. були трагічними і для літератури на Вели- кій Україні. У тоталітарний період мистецтво перетворювалося в служницю політичної системи, творчий процес був підлашто- ваний під канони соцреалізму. Справедливо зауважував Степан Кость: „Творчість багатьох письменників того часу знаходиться поза естетичними інтересами сучасного читача, поза моральними орієнтаціями сучасності, це присуд історії” [5, 79]. Саме такий вирок стосувався просовітської літератури, але національна література не опускала свій потенціал до буденного рівня. Геніальне слово Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки живило нові покоління творчої молоді. У трагічний для України міжвоєнний час слово Лесі Українки додавало народові сили та мужності у боротьбі за незалежність. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Рецепція творчості Лесі Українки 107 У часописах Волині 1921–1939 рр. з’являлися ювілейні та пропам’ятні статті, відгуки, огляди, спогади, наукові фейлетони, присвячені Лесі Українці та її родині. Низка публікацій побачила світ у виданнях „Культурне життя”, „Українська громада”, „Поступ”, „Наш світ”, „Шлях”, „Новий час”, „Волинське слово”, „Колосся”. Публіцистичний вінок шани роду Косачів складає чимало газетних матеріалів, які засвідчують про значні заслуги цієї родини перед українською культурою. У час поневолення, безправності, бездержавності народові потрібен був взірець. Видавці часописів міжвоєння брали на себе зобов’язання не тільки інформувати, але й формувати національну свідомість українців. Автори послуговувалися унікальним життєвим прикладом Лесі Українки. У своїх творах поетеса обурюється проти пасивності людської. „Національна проблема – бажання відновити її всебічно – приводить Лесю Українку до шукання помочі для малих сил людини”,– акцентує газета „Волинське слово” (1938 р.) [1]. Цитуючи думки поетеси, національно свідома журналістика сподівалася розбудити в народу стрем- ління до волі та незалежності: «Співати перед чужинцями, щоб зрозуміти потреби нашого рідного народу, але не плакати перед ними, а гордо співати про „свій край”, хоч відношення їх буде тяжко перенести» [1]. У часописі „Колосся” (1938 р.) надрукована пропам’ятна стаття про Лесю Українку, де наголошується, що культ- шанування поетеси стає з кожним роком могутнішим, „бо ж це поетка, яку може зрозуміти лише свідоме, горде й сильне українське покоління” [1]. Автор вважав, що український народ справді вже відчув себе нацією. Журналісти популяризували драматургію Лесі Українки, адже „у всіх її драматичних поемах пробивається бажання викликати в українців бодай іскру непокірливості своїй невольницькій долі” [1]. Проаналізувавши публіцистичні статті про письменницю, можна стверджувати, що у 20–30-ті роки ХХ ст. у Західній Україні склалася стійка, з яскраво вираженими типологічними ознаками, національна преса. Не дивно, що не тільки полякам не подобалася українська PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 108 журналістика, але й у радянський час вона зазнавала перес- лідувань. Та коли у міжвоєнний період преса мала консолідуючу силу, то сьогодні вона стала архівним матеріалом, робота з яким дає можливість заповнити ніші незнання про те, чим жив край. Цікавими і продуманими виходили статті, в яких аналізу- валася жертовна і різноманітна праця Лесі Українки. Автори публікацій про письменницю, аби показати читачеві її творчий потенціал, використовували весь спектр її діяльності. „Леся Українка завжди відчувала, що її хтось велить вести боротьбу з пасивністю, а повелів це їй дух нації, який дав життя й Шевченкові” [1],– акцентує часопис „Колосся” (1938). Неодно- разово у пресі наголошувалося, що Леся Українка продовжила подвижницьку справу Тараса Шевченка, як-от: „Лірика Лесі Українки б’є жаром і мужністю. В ній вона віддає такі тони, які Україна чула лише за Шевченка” [6], або: „Чим були б ми нині, коли б не мали Шевченка, який збудив зі сну приспану волю? Чим були б ми, коли б не мали й Лесі Українки, що гарячим залізом своїх слів, палким покликом зламала нашу зневіру, запалила наші серця непереможним бажанням закінчити наші змагання з Москвою власною державністю” [11]. Поетеса творила серед лиха пісні, що лунали по цілій Україні, заповнюючи собою ту порожнечу, куди ще не долетіло слово Тараса Шевченка чи Івана Франка. М. Середюк у статті „Леся Українка” порожнечею називає Волинь, яку „поетка своїм вогненним словом, своїм чаром і силою поезії назавжди заплід- нила” [10]. Журналісти зверталася до цієї геніальної постаті з метою піднесення політичної і національної свідомості україн- ської людності. На шпальтах газет велася розповідь про поетичне слово Лесі Українки. Публіцисти міжвоєння намага- лися ретельно прочитати й проаналізувати доробок ідеолога української незалежності: „Творчість Лесі Українки – це був крик нової нації, що віднайшла в собі волю до чину, що воліє вмерти, але перед побідним ворогом не схилиться”,– вислів із тижневика „Волинське слово” [11]. Макар Лідченко у статті „Леся Українка” [6] особливо наголошує на тому, що поетеса PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Рецепція творчості Лесі Українки 109 вела довічну боротьбу з роздоріжжям людського життя, адже вона була людиною сильної волі, а тому вийшла переможцем із боротьби за існування. У згадуваній публікації йдеться про те, що Леся Українка бачить майбутнє, сповнене духом непокори. Аналізуючи її творчість, М. Середюк відзначає, що „її словами промовляє минула й сучасна українська дійсність, що геніальна жінка української літератури виросла на лоні чарівної забагненої української природи, а організм нації, що на лоні тої природи перебуває, малярійно-затроєний” [10]. Поетеса повсякчас працю- вала на благо свого знедоленого народу, відчуваючи в собі силу духу, силу слова, силу освіченості. Драматична творчість Лесі Українки – це справді титанічна хода по вершинах, де кожна поема відкривала нові обрії образів. Про стрімкість життя геніального драматурга та про її талант Микола Ільницький казав: „В драмах і поемах вона поступово відділяється від турботної сучасности і зупиняється на рішенні загальнолюдських, трагічних моментів, виникаючих на ґрунті сутичок головних елементів людської стихії” [4]. Журналісти міжвоєння повідомляли громадськість про нашу славетну землячку без нахабних перекручень, догматичних втручань. Вочевидь, буде правильним назвати матеріали часо- писів 20–30-х рр., які стали доступними лише через товщу років, у пострадянський час, значимою часткою правди про Лесю Ук- раїнку. У цих публікаціях аналізується творчість поетеси, журналісти з особливим захопленням пишуть про геніальність волинянки. Та головне, що це новий матеріал для дослідників, у ньому також присутній дух епохи Лесі Українки. Сторінки міжвоєнних видань повнилися спогадами очевид- ців про рід Косачів. Пізніше, у часи більшовицького терору, покреслені червоним олівцем матеріали були заховані від дослід- ників. За радянських часів нівелювалася майже вся значима українська культура. Настали роки і свідомого замовчування про родину Лесі Українки. Про берегиню славетного роду, про відому українську поетесу, прозаїка, драматурга, улюблену дитя- чу письменницю, науковця, етнографа, фольклориста, пере- PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 110 кладача, публіциста, редактора, видавця, педагога, громадського діяча, члена-кореспондента Ольгу Петрівну Драгоманову-Косач забули або говорили упереджено. З огляду на це, певний інтерес становить надрукована у 20-х роках у часописі „Плуг” стаття „Косачі в Новограді-Волин- ському” [8]. Матеріал додає нові штрихи до портрета не лише Олени Пчілки, але й Лесі Українки. Йдеться про відвідини Олени Пчілки, її дочки Ольги та онуків Новограда-Волинського у липні 1928 року. Ольга Петрівна мала зустрічі зі студентством педтехнікуму. „Старенька бабуся почувала себе бадьоро й ходи- ла з молоддю по вулицях Новограда-Волинського. Оповідала про те, як намагалася виховати в своїх дітях любов до України й до української мови, і як тяжко було в ті часи це зробити, бо скрізь було російське оточення, яке довелося взнати” [8]. У статті розповідається, яким чином Олена Пчілка боролася з російським впливом. Один із методів: „Природа села Жабориці, що за 40 верстов від Новограда-Волинського (маєток Орловського – О. Н.), селянські діти, народні українські звичаї спричинилися до того, що Леся швидко забула про російський уплив і цілком пройнялась українським” [8]. Подаються також спогади Олени Пчілки про захоплення юної Лесі історією України, філологіч- ними науками, до яких мала великі здібності. Ольга Петрівна Косач розповіла студентам про народження драми-феєрії „Лісова пісня”. Зі слів Олени Пчілки: „Леся, перебуваючи в різних міс- цях, далеко від свого милого Полісся, нудьгуючи, пригадувала старий дуб, кучерявого Лукаша й діда, що так чудово вмів оповідати казки. Згодом всі ці дитячі вражіння Леся чудово змалювала в своєму творі, взявши за героїв своїх давніх знайо- мих – діда й кучерявого онука того – Лукаша” [8]. Спогади матері Лесі Українки, надруковані у часописі „Плуг”, становлять безсумнівний інтерес для дослідників, краєзнавців, є важливим документом у системі дальшого вивчення життя та діяльності родини Косачів, зокрема її чільних представників – Олени Пчіл- ки та її геніальної доньки-письменниці. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Рецепція творчості Лесі Українки 111 Навіть у часи польського панування національно свідома громадськість мала право на власну думку, засновуючи націо- нальні видання, друкуючи твори патріотів. У радянському ж задушливому мороці панувало наукове мовчання про берегиню, творця національної культури – Ольгу Петрівну Драгоманову- Косач та про її родину. З минулих літ зринають факти, які у совітську епоху були недоступні, а для сучасної науки – важливі. У часописі „Шлях” (1938 р.) про маму Лесі Українки читаємо: „В часи, коли серед інтелігенції панували космополітичні ... ідеали, Олена Пчілка висувала на перший план гасла та справи національні” [1]. Подібних висловів ми не побачимо в жодному радянському часописі. Журналістика підпольського двадцятиліття була інформа- тивно багатою, широкотематичною. Публіцисти цікавилися життям та діяльністю інтелігенції. Краєзнавча журналістика не мала морального права оминати яскравих особистостей Волині, навпаки, вона зобов’язана була повернути їх імена суспільству, а іменам – визнання суспільством. У 20–30 рр. обійстя родини Косачів усе більше приходило у запустіння. На тодішній час єдиним господарем його був Микола Косач. На шпальтах волинської преси з’явився спогад про нього. Середнюк розповів читачам про відвідини резиденції родини найбільшої української поетеси. Журналіст зізнався, що до Колодяжна дістався велосипедом. Сам текст статті свідчить про те, що автор був захоплений зустріччю з людиною, яка мала родинні стосунки з Лесею Українкою: „Біля хати зауважую при праці вже посивілого, але ще енергійного, з лагідною усмішкою мущину в окулярах – брата Лесі Українки, Миколу Косача. Запущений, старий, ще досить гарний будинок Косачів наганяє в душу спомини минулого. М. Косач дещо оповідає про сестру Лесю. Слухаю уважно й стараюся запам’ятати кожне слово” [9]. Під час розмови з кореспондентом Микола поділився і спога- дами про маму. Болісно він говорив про те, що родина невизнана суспільством. „Є сестри,– веде далі розмову Микола з журналістом,– одна в Чехії, а дві в Києві. Там у Києві при них PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 112 замешкувала до кінця життя й мама – Олена Пчілка. Жили у великій нужді і недостатках. Спочатку большевицький уряд признав мамі, як визвольній поетці, місячну державну запомогу... А вкінці, як письменницький гонорар, мама отримала в натурі маленьке худе ягня” [9]. Надто трагічно звучить остання фраза. Без сумніву, журналіст був прикро розчарований почутим. Про своє буття Микола лише додав: „А тепер, як самі бачите, живемо та й тільки” [9]. Очима журналіста читач побачив Миколу Косача з еллінського роду (так називала його Леся – О. Н.). Він любив життя, поліську природу, унаслідував батьківську любов до коней, був здатний і до іноземних мов, з раннього дитинства Микола – хороший порадник, розважливий чоловік. Початок ХХ ст. приніс чимало випробувань на долю його родини. Безлад у владі совітській та тиск влади польської поступово руйнували міць зв’язків між близькими Миколи Косача. Він до останнього беріг родинне вогнище. В такому гнітючому світлі побачив М. Середнюк власника косачівського маєтку. Прикро стало кореспондентові за волинян, про це він напише в статті, але думка про те, „що власне наша Волинь дала Україні Лесю Українку” [8], пробудила у журналіста снагу до життя. У часописі „Шлях” було надруковано спогад і посмертну згадку про Миколу Косача [7]. Про похорон розповідається, що він відбувся дуже скромно й тихо, як бажав собі цього небіжчик. Потому в періодичних виданнях ще подекуди друкувалися матеріали про Лесю Українку та її родину. Здебільшого то були пропам’ятні статті про поетесу. Наприклад: „У неділю, 9 жовтня, відбулася у Львові, в салі Народного Дому, святочна академія у честь славної пам’яті Лесі Українки, поетки України, з нагоди 25-ліття її смерті”,– повідомлялося в часописі „Новий час” (1938 р.) [1]. Справу оновлення свідомості української нації перебрали на себе нащадки Косачів. Племінник Лесі Українки Юрій, будучи ще студентом, заснував у Колодяжному читальню, яка працю- вала на освітньо-національній ниві. Про це повідомляла „Україн- PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Рецепція творчості Лесі Українки 113 ська громада” ще у 1928 році. Далі про літературний талант Юрія написали журналісти часопису „Шлях” (1938 р.). У статті йдеться про те, що Товариство письменників та денникарів імені Івана Франка у Львові призначило першу літературну нагороду за 1937 р., 600 злотих, молодому письменникові Юрію Косачу за три збірки оповідань – „Чарівна Україна”, „Клубок Аріядни” та „Тринадцята дружина”. Відзнака була надзвичайно висока у міжвоєнний час, у період бездержавності. Саме Львів став осередком культурного світу нації, її оберегом і фортецею. Журналістський досвід 20–30-х рр. ХХ ст. переконливий, вартісний для історії української журналістики. Повідомлення, замітки, спогади зі сфери літератури містять надзвичайно цінну та об’єктивну інформацію, наповнену фактами, потрібну для дослідницького пошуку. Зокрема редакційна колегія релігійно- громадського часопису „Шлях”, пресового органу Товариства імені Митрополита Петра Могили, особливо уважно ставилася до новинок книговидання. Характерне в цьому сенсі таке повідомлення у цьому журналі (1939 р.): «У Варшаві стараннями Українського наукового інституту вийшов друком перший том „Архіву Михайла Драгоманова”. Всебічна його діяльність, як ученого професора, громадського діяча – будителя народного духу, робила великий вплив не лише на сучасників, але й на дальші покоління наших культурних діячів» [1]. Численна в кількісному, добротна в якісному плані автора цього часопису належно відслідковувала здобутки українців на терені культури і несла до читача просвітницьку інформацію, аби пересічні грома- дяни знали про тих, хто є творцями художнього слова. У „Волин- ському слові” (1938 р.) вміщено повідомлення про 10-томне видання творів Лесі Українки. Інформація про цю надзвичайну подію мала дещо рекламний характер, адже вказувалася адреса видавництва: місто Львів, вулиця Оборони Львова, будинок № 14, та вартість 10 книжок – 35 злотих. Таким чином, журналісти та книговидавці спонукали українців до активної участі в культурному житті краю. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 114 Проаналізувавши деякі присвячені Лесі Українці часописні матеріали міжвоєнного періоду, зауважимо, що з’являлися вони переважно напередодні дня народження або ж у роковини смерті нашої землячки. У тих публікаціях йшла мова про те, „що здвигнуть справжній пам’ятник Лесі Українці повинна пере- довсім Волинь, адже Леся Українка – найбільша дочка Волині” [6]. У 1991 році громадськість відзначала 120-літній ювілей поетеси. Але, як і 53 роки тому, у „Радянській Волині” надрукована інформація, що „за браком коштів стримується будівництво меморіального комплексу у Луцьку” [10]. Отже, за півстоліття ніхто не змінився: ні влада, ні українська громадськість. Та, мабуть, важливі не споруди, а продовження її справи, втілення її задумів, а мріяла вона про свідомі, горді й сильні покоління українців. Незмінними авторами віншувальних статей про Лесю Українку були: Макар Лідченко – журнал „Наш світ”, М. Середюк (Середнюк) – часопис „Шлях”, Микола Ільницький – видання „Українська громада”. Їх підписи стоять під багатьма літературними матеріалами. Шкода, що чимало номерів газет, журналів міжвоєнного періоду втрачено, можливо, що разом з ними канули у небуття і цікаві статті про нашу талановиту землячку. Література: 1. Грушка Є. З минулих літ // Волинь.– 1991.– 1 берез. 2. Вшануймо Лесю Українку // Радянська Волинь.– 1991.– 25 черв.– № 115. 3. Г. С. Мотиви творчости Лесі Українки // Культурне життя.– 1939.– Берез.– № 1. 4. Ільницький М. Леся Українка // Українська громада.– 1927.– Ч. 31. 5. Кость С. Літературний процес 20–30-х років: деморалізація літератури як закономірність // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. „Журналіс- тика”.– 1992.– Вип. 17.– С. 79–85. 6. Лідченко М. Леся Українка // Наш світ.– 1935.– 15 верес.– Ч. 3. 7. Микола Косач // Шлях.– 1937.– Ч. 3. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Рецепція творчості Лесі Українки 115 8. Мороз Я. Косачі в Новограді-Волинському // Плуг.– 1928.– № 9. 9. Середнюк М. Година в Колодежному // Шлях.– 1937.– Ч. 3. 10. Середюк М. Леся Українка // Шлях.– 1938.– Ч. 10. 11. Леся Українка // Волин. слово.– 1937.– № 24. Novosad O. Editions about Lesya Ukrainka and Her Family in Volyn Newspapers (1921–1939). The article tells about editions which took an active part in new investigations popularization. The newspapers are weighty information source about Kosach’s family. A kind of Lesya Ukrainka’s glory was created in newspapers: new thematic layers, which are valuable nowadays for their idea, treatment, actual filling and frechness, began to open. Key words: Volyn, press, edition, journalists, poetess, materials, investigations. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Студії про Лесю Українку та її родину на сторінках часописів Волині (1921–1939 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge