Корольов Г. Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.)
Рецензія на книгу: Корольов Г. Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.). – К.: К.І.С., 2019. – 380 с.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179487 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Корольов Г. Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.) / Д. Миколенко // Український історичний журнал. — 2019. — № 4. — С. 222-227. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179487 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Миколенко, Д. 2021-05-13T13:22:31Z 2021-05-13T13:22:31Z 2019 Корольов Г. Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.) / Д. Миколенко // Український історичний журнал. — 2019. — № 4. — С. 222-227. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179487 Рецензія на книгу: Корольов Г. Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.). – К.: К.І.С., 2019. – 380 с. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Рецензії й огляди Корольов Г. Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.) Korolov H. Federal Projects in East Central Europe: From Ideological Utopia to Real Politics (1815–1921) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Корольов Г. Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.) |
| spellingShingle |
Корольов Г. Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.) Миколенко, Д. Рецензії й огляди |
| title_short |
Корольов Г. Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.) |
| title_full |
Корольов Г. Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.) |
| title_fullStr |
Корольов Г. Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Корольов Г. Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.) |
| title_sort |
корольов г. федеративні проекти в центрально-східній європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.) |
| author |
Миколенко, Д. |
| author_facet |
Миколенко, Д. |
| topic |
Рецензії й огляди |
| topic_facet |
Рецензії й огляди |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Korolov H. Federal Projects in East Central Europe: From Ideological Utopia to Real Politics (1815–1921) |
| description |
Рецензія на книгу: Корольов Г.
Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії
до реальної політики (1815–1921 рр.). –
К.: К.І.С., 2019. – 380 с.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179487 |
| citation_txt |
Корольов Г. Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815–1921 рр.) / Д. Миколенко // Український історичний журнал. — 2019. — № 4. — С. 222-227. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mikolenkod korolʹovgfederativníproektivcentralʹnoshídníiêvropívídídeologíčnoíutopíídorealʹnoípolítiki18151921rr AT mikolenkod korolovhfederalprojectsineastcentraleuropefromideologicalutopiatorealpolitics18151921 |
| first_indexed |
2025-11-25T04:55:30Z |
| last_indexed |
2025-11-25T04:55:30Z |
| _version_ |
1850507301201379328 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Книгу Геннадія Корольова, присвяче-
ну вивченню процесів зародження та
імплементації ідей федералізму на те-
ренах Центрально-Східної Європи у 1815–
1921 рр., поза всяким сумнівом можна
назвати вагомим внеском в українську іс-
торичну науку, оскільки проаналізована
в ній проблематика, по-перше, практично
не досліджувалася у вітчизняній історіо-
графії, а по-друге – вона має величезне
значення в контексті суспільно-політичного дискурсу у сучасній Україні та
Європі загалом.
Автор розглядає ідеї федералізму як ідеологічні утопії, а також розкри-
ває антиімперські замисли та вивчає державні устрої країн реґіону. При цьо-
му він намагається підкреслити значення всього вищевказаного у процесах
зародження націй і націоналізму та формуванні ідентичності «малих» наро-
дів Центрально-Східної Європи впродовж ХІХ – на початку ХХ ст. Наукова
новизна праці полягає в тому, що Г.Корольов уперше запропонував концеп-
туалізацію федеративних проектів, зробив компаративний аналіз різних по-
літичних ідей та застосував під час опрацьовування еволюції федералізму
методологію перехресної історії.
У першому розділі – «Концептуальні засади теми» (с.18–56) – проаналі-
зовано історіографію та окреслено методологію проблеми, а також схарак-
теризовано основні складові джерельної бази. При цьому інтелектуальний
дискурс щодо федералізму абсолютно доречно розділено на суспільно-по-
літичний і науковий. У першому параграфі представлено огляд ідей, кон-
цепцій, практик, що належать відомим політикам, державним, громадським
діячам із країн Центрально-Східної Європи та які сформувалися на основі
набутого ними в ХІХ – на початку ХХ ст. інтелектуального й політичного
досвіду. У другому параграфі детально розкрито внесок таких дослідників,
як О.Ященко, Г.Заштовт-Сукенницька, М.Рубач, Р.Шлезінґер, Й.Кюль та ін-
ших у вивчення порушеної теми. Історіографічний аналіз здійснено за націо-
нальним і проблемним принципами, при цьому виклад матеріалу є цілком
логічним.
Характеризуючи різні напрями наукової думки, Г.Корольов підкреслює
значущість румунського аспекту в розвитку австрійської та угорської візій
федеративних ідей (с.18). У цьому питанні викликає здивування свідоме іґ-
норування автором словенського, хорватського, сербського чинників, які так
кОрОльОв г.
ФедераТивні ПрОекТи в ценТральнО-
східній ЄврОПі: від ідеОлОгіЧнОї уТОПії
дО реальнОї ПОліТики (1815–1921 рр.). –
к.: к.і.с., 2019. – 380 с.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Рец, ензії й огляди 223
само вплинули на еволюцію історіографічної думки колишніх імперських
націй та формування різних концепцій федералізму на теренах Австро-
Угорщини й держав, що утворилися після її розпаду.
При розкритті методології роботи Г.Корольов не обмежився одним лише
переліком концепцій і підходів, що допомогли йому в дослідженні теми,
а детально сформулював, як саме та для чого застосовувалися ті чи інші при-
йоми. Методологія його праці ґрунтується на теоретичній основі, складовими
якої є такі дефініції, як «федералізм», «федерація», «імперія», «національ-
на держава», «автономія». Дослідник доречно простежує еволюцію поняття
«Центрально-Східна Європа», адже воно окреслює географічні межі в моно-
графії та дає чітке уявлення про місцезнаходження реґіону, терени якого
пов’язані з вирішенням поставленої мети й завдань.
Для вироблення аналітичної мови опису автор застосував підхід пред-
ставника впливової кембриджської школи – К.Скіннера, який своїми пра-
цями заклав теоретичні засади історії понять. Вникнувши у суть ідей та
ідеологій, Г.Корольов заявляє про важливість визначення їх семантичного
значення в конкретний час, а не з погляду сьогодення. Також він розкриває
взаємну залежність між ідеологіями і світоглядами, формулюючи при цьому
власне бачення проблеми. На його думку, зрозуміти ідеологію через світо-
гляд можливо, а от світогляд через ідеологію – ні. Генезу різних федераль-
них проектів Г.Корольов аналізує на основі історії взаємовпливів, автором
якої є німець К.Цернак. Цей підхід дозволяє більш ґрунтовно, аніж компара-
тивістика, трактувати зазначену проблему.
Однією з основних методологічних засад монографії стала перехрес-
на історія, яка тісно переплітається з концепцією К.Цернака. Свого часу її
розробили та запровадили в науковий обіг французькі історики М.Вернер і
Б.Циммерманн. Зазначене поняття передбачає виявлення зв’язків між різ-
ними суспільствами, відносин, які суттєво впливали на їх політичний і со-
ціально-економічний розвиток (с.48).
Застосований методологічний комплекс виглядає цілком переконливо,
що дозволило авторові виконати роботу на високопрофесійному рівні. Проте
окрім концепцій, якими він послуговувався, варто було б використати та-
кож історію ідей, котра зародилася впродовж 1920-х рр. у стінах приватного
дослідницького університету Дж.Гопкінса (Балтимор, США). Вона зайняла
центральне місце в науковій діяльності історика й філософа А.Лавджоя, який
убачав у ній не історію інтелектуалів, їхніх концепцій і взаємодій між ними,
а «біографію» окремих ідей1. Федеративні проекти, що їх вивчає Г.Корольов,
складаються саме з окремих ідей, котрі виникали, поширювалися та втрача-
ли актуальність у різні періоди «довготривалого ХІХ століття».
Ще однією сильною стороною представленої роботи став значний масив
джерельної бази, що містить документи державних установ та організацій,
пресу, мемуарну літературу, особисті щоденники, епістолярну спадщину.
Виокремлюючи матеріали, які вперше вводяться в науковий обіг, автор
1 Лавджой А. Великая цепь бытия: История идеи. – Москва, 2001. – С.23.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
224 Рец, ензії й огляди
аналізує архівні матеріали як окремий вид, що є порушенням типологічної
класифікації історичних джерел, адже архівні документи не розглядаються
самостійно, а є лише складовою частиною чітко окреслених джерелознавчих
комплексів. Водночас заслуговує на схвальний відгук детальний аналіз фон-
дів архівних установ Польщі, Чехії, Австрії, Нідерландів, Росії й України,
а також критичний підхід до вивчення їх вмісту.
У другому розділі – «Джерела федералізму й конфедеративні утопії в
ХІХ ст.» (с.57–115) – автор розкриває генезу та еволюцію ідей реорганізації
таких великих держав, як Російська імперія, Австрійська імперія/Австро-
Угорська монархія, Королівство Пруссія/Німецька імперія. Дослідник
пов’язує зародження федеративних проектів із філософією французького
Просвітництва, посиленням системи європейського абсолютизму, створен-
ням США, становленням французької й німецької романтичної історіогра-
фії. Г.Корольов також зазначає, що Київська Русь і Річ Посполита стали
прикладом середньовічних федерацій для таких проектів, як і «Священний
союз людства».
Автор висвітлює основні завдання, які намагалися вирішити польські
федералісти, – утвердження права поляків на власну незалежну державу,
об’єднання з іншими поневоленими народами заради звільнення від імпер-
ського ярма, перебудова всієї тогочасної абсолютистської Європи. В окре-
мому параграфі Г.Корольов розглядає федеративні утопії на прикладі ідей
польсько-литовського князя А.Чарторийського, «батька чеської історіогра-
фії» Ф.Палацького, угорського державника Л.Кошута. На думку дослідника,
польський діяч національно-визвольного руху А.Міцкевич, польський істо-
рик і політик Й.Лелевель, ідеолог словацького національного відродження
Л.Штур та український історик М.Костомаров послуговувалися гаслами фе-
дералізму, щоб приховати свої націоналістичні ідеї, адже, на їх глибоке пе-
реконання, відповідно поляки, словаки й українці мали домінувати в уявній
загальнослов’янській державі.
Що ж стосується ідей російського політичного діяча М.Бакуніна та укра-
їнського історика М.Драгоманова, то їх Г.Корольов характеризує як анархіч-
ний федералізм. Проект створення «своєї» держави, котра була б «спілкою
задля оборони себе од чужих» є прикладом деконструкції поняття «держава».
Запропонований ідеологом українців-автономістів М.Драгомановим, він пе-
рекреслював національні амбіції інших народів, окрім українського. В його
основі лежали переконання мислителя, що на сході Європи «держави абсо-
лютно не відповідають потребам народів, націй».
У третьому розділі монографії (с.116–156) Г.Корольов зосереджує увагу на
наднаціональному федералізмі та проблемі автономізації Австро-Угорщини.
Він намагається знайти відповідь на вкрай важливе питання: чому помисли
про вдосконалення політичної системи дуалістичної імперії обернулися роз-
витком ідеології націоналізму? Дослідник дійшов висновку, що націоналізм
посилився в ідеї, яка була антиподом імперії – свободи спільнот.
Важливою складовою дискурсу про федералізм на теренах Австро-
Угорщини у праці Г.Корольова стали політичні дебати, що свого часу
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Рец, ензії й огляди 225
розгорнулися між австрійським соціал-демократом, теоретиком австро-
марксизму та одним з авторів програми культурно-національної автономії
К.Реннером і його однопартійцем, ідеологом австромарксизму О.Бауером.
Перший бачив імперію Габсбурґів союзно-національною державою зі сумі-
щеними союзним та національним принципами, проте автономію вважав
однією з форм самоврядування. І хоча, як підкреслює Г.Корольов, концепція
К.Реннера була доволі обґрунтована теоретично, проте не мала шансів на
втілення у життя. Заслуга ж О.Бауера полягає в тому, що він додав до диску-
сії про федералізм «єврейське питання» та відійшов від надмірного ідеалізму
свого соратника по партії.
Ідею триалізму – перетворення подвійної австро-угорської монархії на
потрійну австро-угорсько-слов’янську – Г.Корольов характеризує як проект,
що не в повній мірі враховував національну складову, чим зумовив «пере-
тягування канатів» між балканськими слов’янами з одного боку та чехами,
румунами, словаками – з іншого.
У четвертому розділі, який має назву «Конституційний федералізм, на-
ціональна автономія й питання перебудови Росії» (с.157–210), схарактери-
зовано кадетську концепцію перебудови імперії Романових. Автор звертає
увагу на схильність представників конституційно-демократичної партії про-
тиставляти поняття «федерація» та «автономія», трактуючи їх, відповідно,
як союзну державу та законодавчу й адміністративну децентралізацію.
У цьому ж розділі Г.Корольов дає оцінку польським, єврейським, україн-
ським, білоруським і литовським проектам реформування Російської імперії.
Суть одного з польських, який навіть був закріплений рішеннями Віденського
конґресу послів великих держав Європи 1814–1815 рр. та конституцією
Царства Польського 1815 р., полягала у здобутті повного суверенітету для
польських земель. Євреї-сіоністи підтримували платформу російської партії
конституційних демократів (кадетів). Ліві ж єврейські організації, на кшталт
Загального єврейського робітничого союзу в Литві, Польщі й Росії (Бунд), узяли
на озброєння концепцію австромарксизму про національно-персональну авто-
номію (передбачала безпосередню незалежність євреїв як суб’єктів місцевого
та загальноімперського самоврядування). Український національний рух, не
вдаючись до висування радикальних вимог, сформулював два погляди на ав-
тономію – національно-територіальний і національно-культурний. Білоруси
й литовці теж не пропаґували гасла національної автономії, а обґрунтовували
різні варіації відбудови Великого князівства Литовського – федеративну Річ
Посполиту, литовсько-білоруську федерацію, а також проекти із залученням
України й Латвії до майбутніх федеративних конструкцій.
Аналізуючи зміни академічного дискурсу щодо федералізму, Г.Корольов
зазначає, що наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у працях російського юрис-
та, правознавця, філософа й бібліографа О.Ященка та його співвітчизника
правника О.Жиліна чітко простежуються спроби пов’язати федералізацію
Російської імперії з конституціоналізмом. Після початку Першої світової
війни федералізм у Росії ніхто систематично не досліджував, а от по рево-
люції 1917 р. різні представлені проекти являли собою ідеологічні утопії,
Український історичний журнал. – 2019. – №4
226 Рец, ензії й огляди
що їх намагалися втілити у життя відірвані від реальності авантюристи.
І лише один із них було запроваджено завдяки зусиллям більшовиків.
Однією з тем п’ятого розділу праці, що має назву «У пошуках “Нової
Європи”: федералізм, історичні права та етнографічний детермінізм»
(с.211–268), став процес створення та реалізації проекту «Сполучених шта-
тів Польщі та Міжмор’я». Саме федеральний арґумент зіграв вирішальну
роль у визначенні пріоритетів східної політики Варшави, стверджує автор,
а Ю.Пілсудський застосовував його як інструмент боротьби за незалежність
країни та повернення її в кордони 1772 р. Г.Корольов цілком слушно відзна-
чає, що концепція «Міжмор’я» стала реакцією на ситуацію, яка склалася у
системі відносин «між Німеччиною й Росією».
Інший ключовий сюжет розділу – історія проекту бельґійського держав-
ного діяча, дипломата П.Гіманса. На думку автора монографії, виникнен-
ня так званого «плану Гіманса» зумовив мішаний етнічний склад Литви.
Іґнорування білоруського і європейського чинників як складових проекту
свідчило про намагання Ліґи націй якнайшвидше розв’язати польсько-ли-
товський конфлікт у питанні державної належності міста Вільно та приле-
глих територій. План Гіманса підтверджує також перетворення федералізму
на знаряддя міжнародної політики, яка проводилася в інтересах держав-пе-
реможниць у Першій світовій війні (с.240).
Виникнення федеральної ідеї у середовищі чехословацького національ-
ного руху, констатує Г.Корольов, було зумовлене висуненням альтернативної
проекту «Нова Австрія» доктрини, а також окремими дебатами загального
публічного дискурсу в боротьбі за створення Чехословаччини. «Нова Європа»
чехословацького політичного й державного діяча, філософа Т.Масарика та
ідея «Середньоєвропейського союзу» були ідеологічними утопіями, що засто-
совувалися для відстоювання інтересів Праги (с.254). Подібну оцінку автор
дає і проекту Дунайської конфедерації угорського політичного діяча, істо-
рика О.Ясі, суть якого зводилася до збереження Угорщини в королівських
кордонах, а отже габсбурзького домінування у Центральній Європі (с.267).
В останньому, шостому, розділі – «Федеральна пастка в Східній Європі:
від національних держав до радянських республік» (с.269–315) – зокрема
зазначається, що Тимчасовий уряд Росії планував перебудувати країну на
принципах кантональної системи – за зразком Швейцарії. Однак цього реа-
лізувати не вдалося, адже більшість представників тодішньої російської вла-
ди не мали чіткого уявлення, якою саме має бути подібна федерація.
Що ж стосується українського національного руху, то правляча в 1917–
1918 рр. Центральна Рада Української Народної Республіки (УНР) розгляда-
ла федералізм як одну з концепцій національної державності. Однак прихід
до влади в Петрограді більшовиків змусив депутатів парламенту на чолі з
М.Грушевським змінити попередні власні переконання на користь здобуття
незалежності. Г.Корольов наголошує, що під впливом змін геополітичної ситу-
ації у Східній Європі до концепції федералізму зверталася і влада Української
Держави в 1918 р., і Директорія відродженої УНР у 1918–1920 рр. (с.288–289).
Ідею українсько-білоруської федерації, підоснова якої активно обговорювалася
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Рец, ензії й огляди 227
навесні 1918 р., автор монографії називає інструментом реалізації конкретної
мети – встановлення бажаного для Білоруської Народної Республіки (БНР) та
УНР спільного кордону. Утім етнографічні принципи та арґументи «історич-
них земель» стали на заваді реалізації зазначеного проекту (с.298).
Далі Г.Корольов констатує різку зміну у ставленні до федеративної ідеї
після Версальського миру 1919 р. та закінчення польсько-більшовицької ві-
йни в 1921 р., хоча, як зазначає автор, різні концепції федералізму все-таки
не втрачали актуальності. Так, голова уряду БНР А.Луцкевич пропонував
створити союз держав між Балтійським і Чорним морями, а вже згадуваний
М.Грушевський – європейську соціалістичну федерацію. Із роками не відмо-
вився від своїх переконань український громадсько-політичний і державний
діяч, учений-правознавець О.Ейхельман, який виступав за втілення у життя
принципів народовладдя (с.307). Стосовно федеративного проекту більшови-
ків Г.Корольов зазначає, що так само, як і вищевказані ідеї, він був інстру-
ментом відродження Росії в колишніх імперських кордонах (с.314).
Сформульовані автором висновки (с.316–322) не суперечать основному
змісту праці. Принципових зауважень вони не викликають. Утім у процесі
ознайомлення з дослідженням Г.Корольова виникло декілька запитань, які,
можливо, будуть вирішені ним у наступних працях. Серед них, по-перше,
необхідність більш глибокого розкриття зв’язку між федеральними ідеями
та інтеґраційними проектами, що поставали на порядку денному політич-
ного життя Старого світу ще наприкінці ХІХ ст. й особливо активно почали
обговорюватися після Першої світової війни. По-друге, включення до автор-
ської перехресної історії досвіду хорватів і словенців, які у цивілізаційному
сенсі ближчі до Центрально-Східної Європи, аніж до Балкан, але при цьому
так само, як і поляки, угорці, чехи, литовці, румуни, українці й білоруси, зро-
били значний внесок у формування та становлення ідей і концепцій феде-
ралізму, дозволило б суттєво розширити уявлення про предмет дослідження.
По-третє, Південно-Східна Європа у своєму політичному поступі має чимало
спільних рис із Центрально-Східною. Отже розширення автором географіч-
них кордонів дослідження могло б суттєво підсилити джерельну базу та зба-
гатити уявлення про генезу й розвиток федеральних ідей, проектів та утопій
у цілому. По-четверте, вартий уваги та заслуговує на окреме опрацьовування
османський імперський чинник конструювання європейського федералізму.
Це і втілена у життя 1879 р. концепція автономії Східної Румелії, що нею в
подальшому послуговувалися болгарські інтелектуали й політики у спробах
вирішення македонської проблеми, і проекти надання прав самоврядування
Албанії, Боснії та Герцеґовині, Епіру, Криту, Вірменії тощо.
У цілому ж монографія Г.Корольова виконана на високому професійно-
му рівні. Вона сприятиме вивченню студентами таких навчальних курсів, як
«Історія країн Центрально-Східної й Південно-Східної Європи» та «Історія
України», що викладаються на історичних факультетах закладів вищої осві-
ти нашої країни, а також у подальших наукових студіях, пов’язаних із мину-
лим політичних ідей та компаративістикою.
Дмитро Миколенко (Харків)
|