Західноукраїнський вересень 1939 р.: маркери політики пам’яті

• Date: 2019
• Main Author: Литвин, М.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут історії України НАН України 2019
• Series: Український історичний журнал
• Subjects: Історичні студії; Друга світова війна й Україна: проблеми та пошуки
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179587
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Західноукраїнський вересень 1939 р.: маркери політики пам’яті / М. Литвин // Український історичний журнал. — 2019. — № 5. — С. 25-35. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

У наш час актуалізується необхідність дослідження різних моделей пам’ятання минулого, особливо травматичного, пов’язаного з воєнними подіями й масовим репресуванням населення, як це було в 1939–1941 рр. на «возз’єднаних» західних теренах України. Польське населення та українські праворадикали вважали гітлерівську Німеччину і сталінський СРСР окупантами Східної Галичини й Волині. Зубожілі верстви вірили у своє «соціальне та національне визволення», гуманність «пролетарського інтернаціоналізму», однак масові депортації поляків, українців, євреїв до Сибіру, трудові набори на шахти Донбасу розвіяли ілюзії про «радянський рай», показавши антинародну сутність і підступність політики Кремля. Мета статті полягає в реконструюванні маркерів політики пам’яті щодо подій, котрі в історіографії означено як радянізація західних областей УРСР 1939–1941 рр. Методологічну основу становлять принципи історизму в єдності всіх його компонентів, системності та науковості. Міждисциплінарне дослідження орієнтоване на залучення історико-порівняльного й історико-системного методів, прийомів мікроісторичного аналізу. Наукова новизна полягає у продовженні студій, започаткованих вітчизняними, польськими та іншими зарубіжними дослідниками, зокрема щодо реконструкції маркерів політики пам’яті другої половини ХХ – початку ХХІ ст., виокремлення різних моделей пам’ятання «возз’єднання»/приєднання чи інкорпорації/окупації Західної України у середині минулого століття. Висновки. Доведено, що впродовж восьми десятиліть будь-яка влада (тоталітарна, авторитарна, посткомуністична) прагнула здійснити ідеологічні деконструкції національної/історичної пам’яті населення реґіону, насадити нове символічне маркування міського й сільського просторів, що відбувалося шляхом руйнування або реартикуляції старих місць пам’яті. Попри це кожній із них так і не вдалося створити спільну пам’ять, у суспільстві залишалися носії інших поділених пам’ятей, які формували різні ідейно-політичні вподобання.