Хиткі образи нового віку: ідеали й обрії прийдешності у візіях українських інтелектуалів кінця ХІХ – початку ХХ ст.

• Published in: Український історичний журнал
• Date: 2019
• Main Authors: Cмолій, В., Ясь, О.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут історії України НАН України 2019
• Subjects: Історичні студії
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179591
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Хиткі образи нового віку: ідеали й обрії прийдешності у візіях українських інтелектуалів кінця ХІХ – початку ХХ ст. / В. Cмолій, О. Ясь // Український історичний журнал. — 2019. — № 5. — С. 86-121. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Метою дослідження є аналіз уявлень українських інтелектуалів кінця ХІХ – початку ХХ ст. про гадану прийдешність. Методологія дослідження
 ґрунтується на стратегіях порівняння й типології. Наукова новизна пов’язана
 з вивченням впливу соціокультурних макроконтекстів, культурних і політичних
 метаморфоз, суспільних трансформацій на погляди українських інтелектуалів дореволюційної доби щодо уявної будучини. Показується, що масштабні перетворення ХІХ ст. підтверджували сподівання й надії європейських інтелектуалів на ґрандіозність і велич сценаріїв ближчого та віддаленого майбутнього. Розглядається основний пласт уявлень українських діячів про прийдешність, пов’язаний із тими
 чи іншими оцінками перспектив національного відродження у ХХ ст. Відзначається, що на початку ХХ ст. відбувалася суттєва модернізація уявлень стосовно
 української ідеї, спричинена дальшою політизацією національного руху. Підкреслюється, що така модернізація розгорталася у вигляді порахунків з архаїчними українофільськими проекціями. Водночас ширилася персоналізація української ідеї
 як національного символу (Великий Кобзар), а також включення до її змістовної
 основи всеукраїнського універсалізму, елементів віталізму, котрі освячували чи
 леґітимізували буття нації у часі та просторі. Зазначається, що соціокультурні
 трансформації, як-от революція 1905 р., спад громадської активності від 1907 р.
 спричинилися до суттєвих змін у поглядах українських інтелектуалів щодо гаданого майбутнього. Висвітлюються відмінні проекції стосовно соціальної прийдешності українства, більшість яких об’єднувала думка про розмитість меж між станами, верствами, класами. Наголошується, що Перша світова війна кардинально переформатувала горизонт очікувань щодо проектованого майбутнього. Відтак в
 українській суспільно-політичній думці відбулася суттєва переоцінка перспектив
 уявної прийдешності, пов’язаних із можливими воєнно-політичними метаморфозами. Висновки. Обстоюється думка, що візії майбутності, виплекані інтелектуалами дореволюційної доби, у більшості випадків схоплювали провідні тенденції
 історичного часу, проте зазвичай не встигали за швидким розгортанням революційних і воєнно-політичних колізій. The purpose of the research is to analyze the views of Ukrainian
 intellectuals of the end 19th – early 20th century. The research methodology is based
 on the strategies of comparison and typology. The scientific novelty is associated
 with the study of the influence of socio-cultural macro-contexts, cultural and political
 metamorphoses, social transformations on the vision of Ukrainian intellectuals of the
 pre-revolutionary era concerning the imaginary future. It is shown that large-scale
 metamorphoses of the 19th century confirmed the hopes and expectations of European
 intellectuals for the grandeur of the scenarios of the near and far-away future. The
 article considers the main layer of ideas of Ukrainian figures on future associated with
 certain assessments of the prospects of Ukrainian revival in the twentieth century. It
 is noted that in the early twentieth century there was a significant modernization
 of ideas associated with the Ukrainian idea, caused by further politicization of the
 national movement. It is emphasized that such modernization took place in the
 form of vengeance for archaic Ukrainophilian projections. At the same time, the
 personalization of the Ukrainian idea as a national symbol (the Great Kobzar), as
 well as the inclusion of the all-Ukrainian universalism, elements of vitalism, which
 sanctified or legitimized the existence of the nation in time and space, expanded. It is
 noted that socio-cultural transformations, such as the revolution of 1905, the decline
 of social activity from 1907 caused significant changes in the views of Ukrainian
 intellectuals regarding the expected future. The authors highlights the different
 visions regarding the social indivisibility of Ukrainians, most of which were united
 with the opinion about the blurring of borders between states, layers, classes. It is
 noted that the World War I radically reformatted the horizon of expectations regarding
 the projected future. Thus, there was a significant reassessment of the prospects of
 the imaginary future associated with possible military-political metamorphoses in
 Ukrainian socio-political thought. Conclusions. It is argued that the vision of the
 future created by intellectuals of the pre-revolutionary era, in most cases, incorporated
 the leading trends of historical time, but usually it did not keep up with the rapid
 deployment of revolutionary and military-political conflicts.