Нотатки щодо візуалізації вітчизняної історії XIV–XVI ст.

• Опубліковано в: : Український історичний журнал
• Дата: 2019
• Автор: Русина, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
• Теми: Miscellanea
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179595
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Нотатки щодо візуалізації вітчизняної історії XIV–XVI ст. / О. Русина // Український історичний журнал. — 2019. — № 5. — С. 175-186. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Розглядаються питання візуалізації історії України доби литовської політичної зверхності (XIV–XVI ст.). Ідеться, зокрема, про використання в дотичних публікаціях синхронних художніх образів (ґравюр із твору Алессандро Ґваньїні, мініатюр Лицевого літописного зводу), картин сучасних митців, фотофальсифікатів тощо. Значну увагу приділено проблемі плаґіату при доборі ілюстрацій, котра, на думку авторки, потребує такої ж уваги фахівців, як і етичні аспекти новітнього історієписання. Наголошується, що литовська доба нині практично викреслена з масової історичної свідомості через брак сучасних комеморативних практик. Водночас пам’ять про неї актуалізують як окремі ювілеї, так і деякі поточні соціоекономічні й політичні явища. Цьому ж має зарадити її візуалізація – в якнайширшому спектрі можливостей, із залученням зусиль дослідників, художників, скульпторів, телевізійників, кінематографістів, організаторів фестивалів середньовічної культури тощо. The paper deals with the problems of visualization of Ukrainian history of the age of Lithuanian political supremacy (14–16th centuries). It covers such issues as the use of various images produced at that time (Polish engravings of the 16th century, miniatures of the Illustrated Chronicle of Ivan the Terrible etc.), pictures of contemporary painters, photo-forgeries and so on. The article contains also author’s remarks regarding the problem of plagiarizing. It is as evident in the field of illustrating the scholarly publications as in the history-writing itself and needs special public attention. Author makes a stress that the Lithuanian age is in fact lost for the mass historical conscience in Ukraine due to the lack of related commemorative practices. At the same time the memory about this period is being refreshed by some current sociopolitical developments. The same effect may be achieved through joint efforts of scholars, journalists, painters, filmmakers and organizers of medieval festivals.