ХХ Загальний з’їзд польських істориків
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179604 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | ХХ Загальний з’їзд польських істориків / Л. Зашкільняк // Український історичний журнал. — 2019. — № 5. — С. 229-231. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179604 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Зашкільняк, Л. 2021-05-27T14:59:55Z 2021-05-27T14:59:55Z 2019 ХХ Загальний з’їзд польських істориків / Л. Зашкільняк // Український історичний журнал. — 2019. — № 5. — С. 229-231. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179604 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Хроніка ХХ Загальний з’їзд польських істориків 20th General Congress of Polish Historians Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
ХХ Загальний з’їзд польських істориків |
| spellingShingle |
ХХ Загальний з’їзд польських істориків Зашкільняк, Л. Хроніка |
| title_short |
ХХ Загальний з’їзд польських істориків |
| title_full |
ХХ Загальний з’їзд польських істориків |
| title_fullStr |
ХХ Загальний з’їзд польських істориків |
| title_full_unstemmed |
ХХ Загальний з’їзд польських істориків |
| title_sort |
хх загальний з’їзд польських істориків |
| author |
Зашкільняк, Л. |
| author_facet |
Зашкільняк, Л. |
| topic |
Хроніка |
| topic_facet |
Хроніка |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
20th General Congress of Polish Historians |
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179604 |
| citation_txt |
ХХ Загальний з’їзд польських істориків / Л. Зашкільняк // Український історичний журнал. — 2019. — № 5. — С. 229-231. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zaškílʹnâkl hhzagalʹniizízdpolʹsʹkihístorikív AT zaškílʹnâkl 20thgeneralcongressofpolishhistorians |
| first_indexed |
2025-11-26T16:47:20Z |
| last_indexed |
2025-11-26T16:47:20Z |
| _version_ |
1850628940417204224 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2019. – №5
леОнід зашкільняк (льВіВ)
ХХ ЗАГАЛЬНИЙ З’ЇЗД ПОЛЬСЬКИХ ІСТОРИКІВ
Ювілейний загальний з’їзд польських істориків відбувся 18–20 вересня 2019 р.
в Любліні. Такі зібрання проходять раз на п’ять років і ведуть свій початок від першо-
го, ще за часів Австро-Угорщини, краківського з’їзду 1880 р. Відомо, що історії у сучас-
ній Польщі надається особливе місце, а історики користуються повагою у суспільстві й
відчувають постійну опіку з боку державної влади, яка розуміє (часом навіть занадто
прямолінійно) вагу історичного знання та соціальної пам’яті в консолідації громадян-
ства. Традиційно організатором історичного середовища в Польщі виступає потужне
своїми членами й науковими здобутками Польське історичне товариство, котре веде
родовід від створеного 1886 р. у Львові Історичного товариства. Авторитет польських
істориків на міжнародній арені був і залишається дуже високим, свідченням чого ста-
ло обрання їхніх представників головами Міжнародного комітету історичних наук,
а також заплановане на 2020 р. проведення в Познані Міжнародного конґресу істо-
ричних наук (уперше цей форум відбуватиметься в одній із посттоталітарних країн).
І цього разу організатором з’їзду в Любліні виступило Польське історичне това-
риство, а також Університет ім. Марії Кюрі-Склодовської й Католицький універси-
тет ім. папи Івана Павла ІІ. Офіційним патроном зібрання став президент Польщі
Анджей Дуда, а почесний комітет очолив прем’єр-міністр Матеуш Моравецький.
Оргкомітетом з’їзду керував відомий польський методолог Ян Поморський.
Загалом учасниками наукового форуму стали понад 900 професійних істориків,
учителів, музейних та архівних працівників, студентів. Аудиторію тепло привітали
високопосадовці – від віце-прем’єра й міністрів до мера Любліна. Президент Польщі
вручив великій групі істориків державні нагороди. Як завжди, з’їзд супроводжували
численні виставки, презентації, концерти, покази кінофільмів. Не можна не згада-
ти, що форум проходив у розташованих у самому середмісті нещодавно збудованих,
обладнаних за останнім словом техніки приміщеннях Центру зустрічі культур і
Конференційного центру.
Але головною новацією люблінського з’їзду істориків усе ж таки було інше, а саме
організація та зміст. Оргкомітет на чолі з проф. Яном Поморським відійшов від тра-
диційної практики секцій із численними доповідями й повідомленнями, віддавши
перевагу панелям з однією – двома доповідями, підготовленими фахівцями з тема-
тики, та обговоренню їх заздалегідь визначеними модераторами й коментаторами з
числа спеціалістів. Це не означало обмежень у виступах інших зацікавлених учас-
ників, натомість дозволило основний час роботи панелей, секцій відвести на обгово-
рення та дискусію. Тож як доповіді, так і дискусії мали винятково фаховий характер.
З’їзд пройшов під гаслом відзначення 450-річчя Люблінської унії, яка створила
на Європейському континенті особливу для давніх часів об’єднану державу – Річ
Посполиту Обох Народів (Польське королівство й Велике князівство Литовське).
Тому головним акцентом форуму стала панель «Спадщина Люблінської унії», яка
й відкрила загальну програму. До неї ми ще повернемось, а тут ще відзначимо, що
другою загальною панеллю була «Історія Польщі з перспективи жінок».
Інавґураційну доповідь на відкритті з’їзду виголосив проф. Ян Поморський.
Вона заслуговує на окрему увагу. Назва «Могутність історії» підкреслювала, що сила
Український історичний журнал. – 2019. – №5
230 Хроніка
та вплив історії – у тому, що вона завжди продовжує жити у сучасності та визна-
чає обрії змін, які відбуваються. Історики виконують дуже важливу й відповідальну
функцію ретранслятора культур. І те, наскільки фахово вони це роблять, впливає
на взаємини між людьми, спільнотами. Сучасний мінливий світ диктує толерантне
ставлення до «іншого» та його розуміння, а ґлобальні проблеми зближують людей у
протистоянні неґативним і небезпечним тенденціям, що виникають із нерозуміння
взаємопов’язаності осіб, спільнот. Тому історикам належить висока місія виховання
суспільств, а державам – проведення новочасної історичної політики, що спирається
на наукові знання, а не на політичні інтереси окремих груп. Таке завдання – ви-
клик для сучасних істориків, і відповіддю на цей виклик повинно стати їх включен-
ня в комунікативні зміни – інтернет, електронні лекції, книжки, заняття, виставки,
презентації, інсталяції тощо. Модерні інформаційні можливості відкривають перед
істориками необмежені можливості впливу, формування соціального капіталу май-
бутнього. Завдання істориків – упоратися з цим викликом, задля чого їм треба змі-
нюватися самим і змінювати навколишній світ. Саме у цьому, на переконання допо-
відача, полягає «могутність історії».
Повертаючись до головної панелі з’їзду, присвяченої Люблінській унії, треба від-
значити, що вона пройшла без доповіді, як вільна дискусія знаних істориків Польщі,
Литви, Білорусі (прикро, що так, як і під час унії 1569 р., забракло «третього члена»
Речі Посполитої – Русі-України, оскільки заявлений до виступу представник України
проф. Ярослав Грицак не зміг приїхати в Люблін). Дискутантами стали Юрате
Кяупене з Литви, Генадзь Саганович із Білорусі (нині проживає в Польщі), Роберт
Фрост із Великобританії, Даніель Бовуа з Франції, Норман Дейвіс із Великобританії
(фактично з Польщі) та Губерт Лашкевич із Польщі – усі знані історики, дослідни-
ки унії й тодішньої епохи, які дали відповіді на поставлені модератором запитання.
У ході дискусії пролунали два головних погляди на спадщину унії (фактично їх біль-
ше): апологетичний («тріумфальний»), що звеличував сам цей акт та створення Речі
Посполитої як ранньомодерної федерації, і критичний («трагедійний»), як поразку на-
родів Литви, Білорусі, України. Виявилося, що розгляд та оцінка унії без чіткого ви-
значення низки категорій («суверенність», «нація», «демократія», «федерація») немож-
ливі, а більшість істориків розходяться в їх трактуванні й використанні. Єдине, у чому
дискутанти дійшли згоди та на чому наголосив Норман Дейвіс, полягало в тому, що
створена в результаті унії Річ Посполита була не тільки державою поляків, а також
їхньою історією. Спадок цієї багатонаціональної держави належить усім народам, які
її населяли та робили внесок у формування її культури. Даніель Бовуа, своєю чергою,
підкреслив, що унія яскраво демонструє положення про те, як «добрі наміри» закінчу-
ються «злими наслідками», а її (та й самої Речі Посполитої) історія сповнена міфами,
котрі виникали в інші часи та з інших міркувань. Історикам доцільно пам’ятати, що не
буває абсолютно «добрих» і геть «поганих» явищ. Зазвичай добро та зло поєднуються,
і це змушує робити «серединний» вибір в оцінках, спростовувати одномірні характе-
ристики-міфи, вигідні тим чи іншим політичним силам у різні історичні часи.
Не менш цікавою і змістовною стала друга головна панель – «жіноча». Вона
проходила за аналогічним сценарієм, але без участі зарубіжних представників.
Знані польські дослідниці й дослідники історії жінок (Доброхна Калва, Аґата
Мірек, Марія Солярська, Анджей Шварц та ін.) констатували, що жінка практично
Український історичний журнал. – 2019. – №5
Хроніка 231
не представлена у загальнопольському історичному дискурсі, у шкільних, універси-
тетських підручниках тощо. Ця прогалина, яку слід терміново виправляти, знижує
інформативність і соціально-виховний ефект історичного знання, продовжує тради-
ційну лінію іґнорування присутності жінки в польській історії.
Подібним чином, наскільки нам відомо, пройшли дискусії в усіх секціях, вони
вирізнялися фаховістю і спрямованістю на майбутні дослідження. Традиційну за-
цікавленість викликала панель, присвячена методологічно-історіографічним про-
блемам («Яким шляхом іти до пізнання минулого? Польська історіографія між Х і
ХХ з’їздами істориків»), котру зорганізували та в якій узяли участь знані польські
історіографи Рафал Стобецький, Кшиштоф Заморський, Ева Доманська, Томаш
Вісліч, Єжи Матерніцький, Павел Серженґа та ін. У дискусії пролунали критичні
міркування щодо історіографічної спадщини «народної Польщі». Але водночас під-
креслювалося, що й у роки ПНР польська історіографія, незважаючи на ідеологічний
пресинґ, залишалася в основному вірною фаховому ремеслу та нагромадила науко-
вий доробок, який заслуговує позитивної оцінки. Нові тенденції у сучасному історі-
єписанні пов’язані з тими чинниками, які сьогодні проявляються у світовій історіо-
графії і привертають увагу до транснаціональних, ґлобальних проблем, змушують
із тривогою дивитися в майбутнє.
Тут немає потреби (та й можливості) робити огляд усіх панелей і секцій люблін-
ського форуму. Частина доповідей увійде до збірника «Пам’ятник з’їзду», який невдо-
взі повинен з’явитися друком. Зауважимо, що було репрезентовано панелі публічної
історії, історії музеїв та архівів, а також головних періодів національної історії (треба
додати теж істориків античності).
Загальний погляд на роботу з’їзду спонукає до кількох особливих спостережень.
Практично вся вона була зосереджена навколо питань минулого Польщі, а пробле-
матика всесвітньої історії залишилася «за бортом». Напевно тому також на форумі
було не надто багато зарубіжних істориків, переважно запрошених індивідуально.
Окрім згаданих вище, можна назвати ще Ярослава Панека з Чехії, Їржі Кочана
зі Словаччини. Не зауважено жодного історика з Росії. Українці (Леонід Зашкільняк,
Леонід Тимошенко) були тільки серед запрошених, а не активних учасників.
І наостанок кілька особистих міркувань. Польське історичне середовище здав-
на вирізняється організованістю й солідарністю, що, зрештою, дозволило йому ще
в роки комуністичної влади успішно чинити спротив нав’язуванню тоталітарної ідео-
логії. Залишається тільки констатувати, що в Україні таке середовище досі не сфор-
моване. Польський приклад може бути корисним для вітчизняних істориків, тому що
без фахового середовища рівень наукових студій залишається в повній залежності
від державного чиновництва, а це несе великі небезпеки маніпуляції історією.
Напередодні люблінського з’їзду керівництво Польського історичного товари-
ства й оргкомітет ухвалили звернення до громадськості під назвою «Велика зміна:
Історія відносно викликів», в якому порушили важливе питання: як досліджувати
зміни в історії? Відповідь наводиться словами знаного польського поета Збіґнева
Герберта (1924–1998 рр.): «Історія є в руках людини, яка випростувалася, повернула
свою честь і гідність та не дасть себе принизити». Швидкі зміни, що відбуваються
у світі сьогодні, заторкують також істориків, котрі повинні бути гідними цих змін і
краще за інших бачити їх напрями та цілі.
|