Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії у процесах європейської інтеґрації
Мета статті – показати особливості формування позиції суспільства та провідних політичних партій Великобританії щодо європейської інтеґрації у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. у контексті сучасного процесу виходу цієї країни зі складу ЄС. Методологію дослідження сформували принципи історизму...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179690 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії у процесах європейської інтеґрації / А. Грубінко // Український історичний журнал. — 2019. — № 6. — С. 126-141. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179690 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Грубінко, А. 2021-05-30T10:16:28Z 2021-05-30T10:16:28Z 2019 Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії у процесах європейської інтеґрації / А. Грубінко // Український історичний журнал. — 2019. — № 6. — С. 126-141. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2019.06.126 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179690 94(420):327.06 Мета статті – показати особливості формування позиції суспільства та провідних політичних партій Великобританії щодо європейської інтеґрації у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. у контексті сучасного процесу виходу цієї країни зі складу ЄС. Методологію дослідження сформували принципи історизму, системності, загальнонаукові методи логіки, компаративного аналізу, спеціально-історичні методи (історіографічного аналізу, історико-системний, хронології, історико-генетичний, ретроспективного аналізу, порівняльно-істо- ричний). Наукова новизна полягає в дослідженні історичних витоків та чинників формування своєрідної позиції Великобританії у системі європейської інтеґрації. Проаналізовано погляди ділової еліти й дипломатів, представників провідних політичних партій і громадських об’єднань країни, друкованої преси щодо реґіональної інтеґрації та участі в ній країни. Ураховано головні зовнішньополітичні чинники процесу виходу зі складу Євросоюзу. Висновки. Британська політична стратегія взаємин із континентальною Європою у другій половині ХХ ст. еволюціонувала від традиційного дистанціювання й відмови від безпосередньої участі в європейській інтеґрації до повноправного членства за намагання пристосувати процеси розвитку ЄС до британських принципів зовнішньої політики. Суспільне ставлення до євроінтеґрації відзначалося нестабільністю, причинами якої були недостатня поінформованість громадян, євроскептичні позиції провідних партій, консерватизм суспільних настроїв і специфіка британської ідентичності, антиєвропейська пропаґанда преси. Суперечливий характер європейської політики урядів і недостатня популярність євроінтеґрації серед громадськості зумовили відсутність єдності в питанні майбутнього участі держави в Євросоюзі, заклали підвалини подальших проблем у стосунках Великобританії з ЄС. The purpose of the article is to show the features of the formation position of society and leading political parties of Great Britain on European integration in the second half of 20 – early 21 century in the context of the current Brexit process. The research methodology of the study formed the principles of historicism, systematic, the author’s objectivity, general scientific methods of logic, comparative analysis, special-historical methods (historiographical analysis, historical-system, chronology, historical-genetic, retrospective analysis, comparatively historical). Scientific novelty of the article is to study the historical origins and factors of the formation of a "special position" of Great Britain in the system of European integration. Emphasis is placed on the conceptual foundations of the UK’s newest policy on participation in European integration. The position of business elite and diplomats, representatives of leading political parties (Conservative Party, Labor Party) and public associations of the country, as well as the leading press on regional integration and participation of the United Kingdom are presented. Main foreign policy factors of the Brexit have been taken into account. Conclusions. British political strategy for relations with continental Europe in the second half of the 20 century evolved from the traditional distance and the refusal to participate directly in European integration to full membership, in an effort to adapt the development processes of the European Community to British foreign policy principles. The general public attitude towards European integration was marked by instability, which was caused by insufficient awareness of its citizens, Eurosceptic attitude of leading parties, conservatism of public sentiment and specificity of British identity, anti-European propaganda of the leading press. Contradictory character of European policy of the British governments and the lack of popularity of the unifying tendencies in the region among the local public caused the lack of unity in the question of the future participation of the state in the European Community, the uncertain positions of Great Britain on the eve of key events in the history of European integration related to the formation of the EU laid the basis for further problems in the UK’s relations with the EU. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії у процесах європейської інтеґрації The Way to Brexit: A Socio-Political Dimension of Great Britain’s Participation in the Processes of European Integration Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії у процесах європейської інтеґрації |
| spellingShingle |
Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії у процесах європейської інтеґрації Грубінко, А. Історичні студії |
| title_short |
Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії у процесах європейської інтеґрації |
| title_full |
Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії у процесах європейської інтеґрації |
| title_fullStr |
Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії у процесах європейської інтеґрації |
| title_full_unstemmed |
Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії у процесах європейської інтеґрації |
| title_sort |
шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі великобританії у процесах європейської інтеґрації |
| author |
Грубінко, А. |
| author_facet |
Грубінко, А. |
| topic |
Історичні студії |
| topic_facet |
Історичні студії |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Way to Brexit: A Socio-Political Dimension of Great Britain’s Participation in the Processes of European Integration |
| description |
Мета статті – показати особливості формування позиції суспільства та провідних політичних партій Великобританії щодо європейської інтеґрації у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. у контексті сучасного процесу виходу
цієї країни зі складу ЄС. Методологію дослідження сформували принципи історизму, системності, загальнонаукові методи логіки, компаративного аналізу,
спеціально-історичні методи (історіографічного аналізу, історико-системний,
хронології, історико-генетичний, ретроспективного аналізу, порівняльно-істо-
ричний). Наукова новизна полягає в дослідженні історичних витоків та чинників формування своєрідної позиції Великобританії у системі європейської інтеґрації. Проаналізовано погляди ділової еліти й дипломатів, представників провідних
політичних партій і громадських об’єднань країни, друкованої преси щодо реґіональної інтеґрації та участі в ній країни. Ураховано головні зовнішньополітичні
чинники процесу виходу зі складу Євросоюзу. Висновки. Британська політична
стратегія взаємин із континентальною Європою у другій половині ХХ ст. еволюціонувала від традиційного дистанціювання й відмови від безпосередньої участі в європейській інтеґрації до повноправного членства за намагання пристосувати
процеси розвитку ЄС до британських принципів зовнішньої політики. Суспільне
ставлення до євроінтеґрації відзначалося нестабільністю, причинами якої були
недостатня поінформованість громадян, євроскептичні позиції провідних партій, консерватизм суспільних настроїв і специфіка британської ідентичності, антиєвропейська пропаґанда преси. Суперечливий характер європейської політики урядів і недостатня популярність євроінтеґрації серед громадськості зумовили відсутність єдності в питанні майбутнього участі держави в Євросоюзі, заклали
підвалини подальших проблем у стосунках Великобританії з ЄС.
The purpose of the article is to show the features of the formation position
of society and leading political parties of Great Britain on European integration in
the second half of 20 – early 21 century in the context of the current Brexit process.
The research methodology of the study formed the principles of historicism,
systematic, the author’s objectivity, general scientific methods of logic, comparative
analysis, special-historical methods (historiographical analysis, historical-system,
chronology, historical-genetic, retrospective analysis, comparatively historical).
Scientific novelty of the article is to study the historical origins and factors of the
formation of a "special position" of Great Britain in the system of European integration.
Emphasis is placed on the conceptual foundations of the UK’s newest policy on
participation in European integration. The position of business elite and diplomats,
representatives of leading political parties (Conservative Party, Labor Party) and
public associations of the country, as well as the leading press on regional integration
and participation of the United Kingdom are presented. Main foreign policy factors
of the Brexit have been taken into account. Conclusions. British political strategy for
relations with continental Europe in the second half of the 20 century evolved from the
traditional distance and the refusal to participate directly in European integration
to full membership, in an effort to adapt the development processes of the European
Community to British foreign policy principles. The general public attitude towards
European integration was marked by instability, which was caused by insufficient
awareness of its citizens, Eurosceptic attitude of leading parties, conservatism of
public sentiment and specificity of British identity, anti-European propaganda of the
leading press. Contradictory character of European policy of the British governments
and the lack of popularity of the unifying tendencies in the region among the local
public caused the lack of unity in the question of the future participation of the state
in the European Community, the uncertain positions of Great Britain on the eve of
key events in the history of European integration related to the formation of the EU
laid the basis for further problems in the UK’s relations with the EU.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179690 |
| citation_txt |
Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії у процесах європейської інтеґрації / А. Грубінко // Український історичний журнал. — 2019. — № 6. — С. 126-141. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT grubínkoa šlâhdobreksítususpílʹnopolítičniivimíručastívelikobritanííuprocesahêvropeisʹkoííntegracíí AT grubínkoa thewaytobrexitasociopoliticaldimensionofgreatbritainsparticipationintheprocessesofeuropeanintegration |
| first_indexed |
2025-11-24T19:08:29Z |
| last_indexed |
2025-11-24T19:08:29Z |
| _version_ |
1850488005958041600 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2019. – №6
На початку ХХІ ст. система міжнародних відносин переживає черговий
період трансформацій, які несуть особливі виклики та загрози. Світова спіль-
нота перебуває на етапі перегрупування сил, пов’язаних з остаточним пере-
ходом до поліполярності, із кризою новітньої системи безпеки, дезінтеґра-
ційними процесами, занепадом ліберальних цінностей, що супроводжується
новим і найменш прогнозованим етапом технологічної революції. Зазначені
тенденції безпосередньо проявляються на реґіональному рівні, насамперед
в Європі, де безпрецедентний інтеґраційний проект у формі Європейського
Союзу переживає непрості часи. Його головна проблема водночас тривіальна
та фундаментальна – криза довіри громадян до наднаціональних інституцій
УДК: 94(420):327.06
Андрій грубінКо
доктор історичних наук, доцент,
професор кафедри теорії та історії держави і права,
Тернопільський національний економічний університет
(Тернопіль, Україна), gav_tnpu@yahoo.com
ORCID: http://orcid.org/0000-0002-4856-5831
ШЛЯХ ДО БРЕКСІТУ:
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР УЧАСТІ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ
У ПРОЦЕСАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕҐРАЦІЇ
Анотація. Мета статті – показати особливості формування позиції суспіль-
ства та провідних політичних партій Великобританії щодо європейської інтеґра-
ції у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. у контексті сучасного процесу виходу
цієї країни зі складу ЄС. Методологію дослідження сформували принципи іс-
торизму, системності, загальнонаукові методи логіки, компаративного аналізу,
спеціально-історичні методи (історіографічного аналізу, історико-системний,
хронології, історико-генетичний, ретроспективного аналізу, порівняльно-істо-
ричний). Наукова новизна полягає в дослідженні історичних витоків та чинни-
ків формування своєрідної позиції Великобританії у системі європейської інтеґра-
ції. Проаналізовано погляди ділової еліти й дипломатів, представників провідних
політичних партій і громадських об’єднань країни, друкованої преси щодо реґіо-
нальної інтеґрації та участі в ній країни. Ураховано головні зовнішньополітичні
чинники процесу виходу зі складу Євросоюзу. Висновки. Британська політична
стратегія взаємин із континентальною Європою у другій половині ХХ ст. еволю-
ціонувала від традиційного дистанціювання й відмови від безпосередньої участі в
європейській інтеґрації до повноправного членства за намагання пристосувати
процеси розвитку ЄС до британських принципів зовнішньої політики. Суспільне
ставлення до євроінтеґрації відзначалося нестабільністю, причинами якої були
недостатня поінформованість громадян, євроскептичні позиції провідних пар-
тій, консерватизм суспільних настроїв і специфіка британської ідентичності,
антиєвропейська пропаґанда преси. Суперечливий характер європейської політи-
ки урядів і недостатня популярність євроінтеґрації серед громадськості зумовили
відсутність єдності в питанні майбутнього участі держави в Євросоюзі, заклали
підвалини подальших проблем у стосунках Великобританії з ЄС.
Ключові слова: Великобританія, європейська інтеґрація, Європейський Союз,
суспільство, політичні партії, брексіт.
DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2019.06.126
Український історичний журнал. – 2019. – №6
127Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії...
і відцентрові тенденції в управлінні внаслідок невдач у формуванні єдиної
європейської ідентичності, що їх першими використовують політики з когор-
ти так званих «євроскептиків». Системна криза ЄС однією з перших цілком
очікувано знайшла відгук серед громадськості Великобританії.
Упродовж кількох років не зменшується світова увага до брексіту1 – істо-
рично унікального процесу виходу Великобританії зі складу Європейського
Союзу, що трапилося вперше в понад піввіковій історії цього інтеґраційного
об’єднання. Винятковість події зумовлена вагою острівної країни в міжна-
родних відносинах і масштабами євроінтеґрації, що переносить проблему її
виходу з ЄС на ґлобальний щабель. За рівнем суспільно-політичної напру-
ги брексіт можна зарахувати до провідних подій в історії Великобританії,
Європи і світу першої чверті ХХІ ст.
Специфіка брексіту зумовлена історично особливим статусом Вели-
кобританії в європейських інтеґраційних процесах. Його формування відбу-
валося в перші десятиліття після Другої світової війни, упродовж складного
періоду вступу держави в європейські об’єднання (1973 р.), а концептуаль-
не завершення цей статус отримав у період урядування М.Тетчер (1979–
1990 рр.), що згодом підтвердили своєю політикою її наступники. Тому аналіз
процесу брексіту потребує дослідження історії становлення позиції суспіль-
ства і провідних політичних партій Великобританії з питань європейської
інтеґрації у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.
Незважаючи на солідну історіографію історії участі Великобританії в
європейській інтеґрації, суспільно-політичні аспекти цієї проблеми привер-
тають дещо меншу увагу дослідників і закономірно відзначаються нерівно-
мірністю представлення у працях зарубіжних та вітчизняних авторів. У за-
хідній історіографії виокремимо праці С.Джорджа, Дж.Стефена, Г.Воллеса,
Д.Рейнольдса2. У публікаціях Ч.Ґранта і К.Ґіффорда розкрито природу
британського євроскептицизму3. Значну увагу англійські історики приді-
лили періоду правління урядів Т.Блера (1997–2007 рр.)4. Окремі студії сто-
суються європейської політики кабінетів Д.Кемерона (2010–2016 рр.) і при-
чин брексіту5. Серед значного доробку російських британістів відзначимо
1 Термін «Brexit» утворено злиттям прикметника «British» («британський») та іменника
«exit» («вихід»). Особливого поширення набув після референдуму 23 червня 2016 р.
2 George S. Britain and European Integration since 1945. – Oxford; Cambridge, 1995. – 132 p.;
Stephen G. An Awkward Partner: Britain in the European Community. Third edition. – Oxford,
1998. – 312 p.; Wallace H. The UK: 40 Years of EU Membership // Journal of Contemporary
European Research. – 2012. – Vol.8. – Issue 4. – P.531–546; Reynolds D. Britannia Overruled:
British Policy and World Power in the 20th century. – London, 2013. – 378 p.
3 Grant Ch. Why is Britain Eurosceptic? // Center for European Reform: Essays. – 2008. –
December. – 8 p.; Gifford С. The UK and the European Union: Dimensions of Sovereignty and the
Problem of Eurosceptic Britishness // Parliamentary Affairs. – 2010. – 63. – P.321–338.
4 British Foreign Policy: The New Labour Years / Ed. by O.Daddow, J.Gaskarth. – London,
2011. – 304 p.
5 Hughes K. Britain and the EU – a sorry tale of collapsing influence and dishonest debate. –
21 Nov. 2014 [Електронний ресурс]: http://www.friendsofeurope.org/future-europe/britain-eu-
sorry-tale-collapsing-influence-dishonest-debate; Oliver T. A European Union without the United
Kingdom: The geopolitics of a British exit from the EU // LSE Ideas: Strategic update 16.1. – 2016. –
February. – 21 p.
Український історичний журнал. – 2019. – №6
128 Андрій Грубінко
праці С.Переґудова, Н.Капітонової, М.Ліпкіна, С.Очканова, А.Валуєва та
ін.6 Л.Кузьмичова і Д.Брункевич розглядають партійні підходи консервато-
рів і лейбористів до євроінтеґрації7. Для дослідження причин брексіту зна-
чну цінність становлять доповіді Інституту Європи РАН8.
Хоча українська історіографія поступається зарубіжній інтенсивністю
наукового розроблення проблем новітньої історії Великобританії, вітчиз-
няні фахівці сформували основу для подальших досліджень. Насамперед
відзначимо напрацювання співробітників Інституту історії України НАНУ.
Зокрема окремі розділи монографії С.Віднянського та А.Мартинова присвя-
чено ідеологам новітньої зовнішньої політики Великобританії У.Черчиллю
й М.Тетчер9. У біографічних нарисах автори подали історичний аналіз кон-
цептуальних засад і практики зовнішньої політики британських урядів у по-
воєнний період. У монографії А.Мартинова знаходимо міркування щодо ролі
Великобританії в європейській інтеґрації10. Серед напрацювань представни-
ків інших наукових центрів виокремимо комплексні публікації британістів
Н.Яковенко, О.Неприцького, Т.Гогунської, Л.Ямпольської, В.Крушинського,
А.Грубінка11. Н.Лемак і О.Черевко представили публікації щодо європей-
ської політики уряду консерваторів на чолі з Е.Гітом, в яких, серед іншого,
6 Перегудов С.П. Тэтчер и тэтчеризм. – Москва, 1996. – 301 с.; Капитонова Н.К. Приоритеты
внешней политики Великобритании в период правления консерваторов, 1979–1997 гг.: Дисс. …
д-ра ист. наук. – Москва, 1999. – 599 с.; Великобритания: эпоха реформ / Под. ред. Ал.А.Громыко. –
Москва, 2007. – 536 с.; Девишев И.Б. Особенности политики Великобритании в отношении
европейской интеграции: 1945–1990-е гг.: Автореф. дис. … канд. ист. наук. – Москва, 2008. –
29 с.; Липкин М.А. Британия в поисках Европы: долгий путь в ЕЭС (1957–1974 гг.). – Санкт-
Петербург, 2009. – 240 с.; Очканов С.А. Роль Великобритании в развитии внешнеполитической
и военно-политической интеграции в Западной Европе (1979–1990 гг.): Дисс. … канд. ист.
наук. – Томск, 2011. – 222 с.; Валуев А.В. К 40-летию вступления Соединённого Королевства
Великобритании и Северной Ирландии в Европейские Сообщества // Вестник Волжского
университета им. В.Н.Татищева. – Вып.1(9). – Тольятти, 2012. – С.144–155; Яньшина И.В.
Политика Великобритании в вопросе европейской интеграции в свете Лиссабонских
соглашений (2007–2011): Автореф. дисс. … канд. ист. наук. – Москва, 2013. – 29 с.; Дилеммы
Британии: поиск путей развития / Под ред. Ал.А.Громыко. – Москва, 2014. – 480 с.
7 Кузьмичёва Л.О. Великобритания и европейская интеграция: подход британских
лейбористов (1988–2001 гг.): Дисс. … канд. ист. наук. – Москва, 2005. – 213 с.; Брункевич Д.В.
Консервативная партия Великобритании и Европейский Союз в 1990–2004 гг.: Дисс. … канд.
ист. наук. – Ярославль, 2005. – 304 с.
8 Ход, итоги и последствия всеобщих парламентских выборов 2015 г. в Великобритании /
Под ред. Е.В.Ананьевой. – Москва, 2015. – 148 с.
9 Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Об’єднана Європа: від мрії до реальності: Історичні
нариси про батьків-засновників Європейського Союзу. 2-ге вид., доп. – К., 2011. – 395 с.
10 Мартинов А.Ю. Спільна зовнішня та оборонна політика Європейського Союзу (90-ті рр.
ХХ ст. – 10-ті рр. ХХІ ст.): Погляд з України. – К., 2009. – 262 с.
11 Яковенко Н.Л. Велика Британія в сучасній системі міжнародних відносин: заявка на
європейське лідерство. – К., 2003. – 227 с.; Неприцький О.А. Велика Британія та європейська
інтеграція (90-ті рр. ХХ ст.): Дис. … канд. іст. наук. – Х., 2003. – 230 с.; Гогунська Т.О. Формування
та реалізація зовнішньополітичних принципів кабінетів М.Тетчер на європейському та
американському напрямках (1979–1990 рр.): Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Одеса, 2003. –
20 с.; Ямпольська Л.М. Інтеграційні процеси в Європі та Велика Британія (1973–1997 рр.):
Автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2004. – 23 с.; Крушинський В.Ю. Великобританія в
європейських інтеграційних процесах: Дис. … д-ра політ. наук. – К., 2004. – 471 с.; Грубінко А.В.
Велика Британія в системі європейської зовнішньої і безпекової політики (1990–2016 рр.). –
Тернопіль, 2017. – 640 с.
Український історичний журнал. – 2019. – №6
129Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії...
розкрито історію вступу Великобританії до Європейських співтовариств12.
Дисертація О.Романової відображає результати компаративного аналізу
підходів керівництва Великобританії, Франції й Німеччини до розвитку зо-
внішньої та оборонної політики ЄС13. І.Черінько на прикладі історії розши-
рення Євросоюзу показав особливості європейської політики британських
урядів14. Дослідження І.Нечаюк присвячене феномену євроскептицизму15.
У статті В.Копійки аналізуються принципи британської європейської полі-
тики16. Важлива публікація В.Ціватого й Л.Чекаленко містить аналіз пере-
думов брексіту17. Незважаючи на наявність інтересу у вітчизняних дослід-
ників до вказаної проблематики, констатуємо недостатній рівень вивчення
історичних чинників відносин Великобританії з ЄС.
В історіографії наявна думка про те, що Європейський континент став
предметом пильної уваги Великобританії лише у другій половині ХХ ст.18
Європа займала важливе місце у зовнішній політиці британських урядів, але
виключна орієнтація на проект європейського об’єднання не відповідала ста-
тусу цієї держави в міжнародних відносинах. На думку А.Тойнбі, у контексті
політичної ізольованості країна була в історії Заходу чимось на зразок «alter
orbis» («другої землі»)19. Водночас Великобританія ніколи не мала змоги не-
хтувати відносинами з континентальними державами чи ухилятися від кон-
фліктів в Європі, які порушували баланс сил. Доктрина «блискучої ізоляції»
не заважала Лондону вступати в тимчасові союзи. Така стратегія зовнішньої
політики відповідала принципу, проголошеному Г.Пальмерстоном у палаті
громад 1 березня 1848 р.: «У нас немає ані вічних союзників, ані постійних
ворогів, але постійні й вічні наші інтереси, і захищати їх – наш обов’язок»20.
Перша світова війна засвідчила провал довоєнної системи міжнародних
відносин. Післявоєнна руйнація ряду європейських імперій, широкі пацифіст-
ські настрої породили у частини проґресивного політикуму та інтелектуалів на-
дії на відродження й можливість практичного впровадження ідеї європейсько-
го єднання. У міжвоєнний період задуми європейської єдності набули певного
12 Лемак Н., Черевко О. Внутрішня політика британського консервативного уряду Едварда
Хіта (1970–1974 рр.) // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип.20. – К.,
2011. – С.356–376; Черевко О.С. Євроінтеграційна діяльність британського консервативного
уряду Едварда Хіта (1970–1973) // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Всесвітня
історія очима українських істориків» (Київ, 8 грудня 2011 р.). – К., 2012. – С.253–261.
13 Романова О.В. Зовнішньополітичні стратегії Франції, Німеччини і Великобританії у
контексті розвитку й імплементації СЗБП ЄС: Дис. … канд. політ. наук. – Одеса, 2008. – 181 с.
14 Черінько І.П. Політика Великої Британії щодо розширення Європейського Союзу (1997–
2010 рр.): Автореф. дис. … канд. політ. наук. – К., 2012. – 17 с.
15 Нечаюк І.О. «Євроскептицизм» у процесі європейської інтеграції (друга половина ХХ –
початок ХХІ ст.): Автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2013. – 20 с.
16 Копійка В.В. Великобританія у Європейському Союзі: очікування та наслідки // Науковий
вісник Дипломатичної академії України. – Вип.5. – К., 2001. – С.169–176.
17 Ціватий В., Чекаленко Л. Втеча «троянського коня» // Зовнішні справи. – 2016. – №7. – С.17–21.
18 Яковенко Н.Л. Велика Британія в сучасній системі міжнародних відносин: заявка на
європейське лідерство. – С.33.
19 Тойнби А. Постижение истории: Часть первая: Поле исторического исследования
[Електронний ресурс]: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Toynbee/_02.php
20 Виноградов В.Н. Лорд Пальмерстон в европейской дипломатии // Новая и новейшая
история. – 2006. – №5. – С.186.
Український історичний журнал. – 2019. – №6
130 Андрій Грубінко
поширення у середовищі різних політичних угруповань та інтеліґенції. Серед
найбільш відомих прихильників панєвропейського руху у Великобританії був
У.Черчилль, який висловлював думку про необхідність створення європей-
ської федерації («Сполучені Штати Європи»). При цьому його погляди не роз-
ходилися з урядовою політикою. За У.Черчиллем, європейська федерація з
огляду на імперський статус Британії мала створюватися без неї. У 1930 р. в
одній зі статей він сформулював ключові принципи новітньої європейської по-
літики Лондона: «Ми з Європою, але не належимо до неї. Ми пов’язані, але не
піддані ризику. Ми зацікавлені й асоційовані, але не поглинуті»21.
Належність Великобританії до кола провідних антигітлерівських союзни-
ків надавала її керівництву додаткові арґументи для обґрунтування ґлобальної
ролі королівства та унеможливлювала приєднання до організації реґіональ-
ного рівня на правах рядового члена. Британці загалом прихильно ставилися
до ідеї об’єднаної Європи, але не бачили свого місця в ній. Свідченням цьо-
му стали найбільш відомі історичні виступи У.Черчилля у Фултоні (5 березня
1946 р.) й Цюриху (19 вересня 1946 р.). Європейське об’єднання мало стати од-
ним із засобів протистояння поширенню комунізму в реґіональному масштабі.
Однак у визначеній новій світовій системі безпеки місця для автономної єв-
ропейської військово-політичної структури не було. У словах У.Черчилля ви-
явилося чимало суперечностей, які відображали традиційну амбівалентність
ставлення політичної еліти Великобританії до європейської політики.
У повоєнний період визначилася концептуальна лінія британського
політикуму щодо європейської інтеґрації, спрямована на стримування або
обмеження процесів континентального об’єднання. Зокрема делеґація на
чолі з У.Черчиллем на Конґресі Європи громадських рухів за європейське
об’єднання (Гааґа, травень 1948 р.) не підтримала французьку пропозицію
про формування наднаціональних інституцій. Як наслідок, замість поперед-
ніх закликів до створення Європейської Федерації постала міжнародна ор-
ганізація – Рада Європи, котра не мала інтеґраційних повноважень22. Після
повернення до влади у жовтні 1951 р. У.Черчилль відмовився брати участь у
формуванні європейських оборонного й політичного союзів.
Відзначимо континуїтет європейської політики провідних політич-
них партій Великобританії. Керівництво країни обрало роль спостерігача.
Про небажання політичної еліти визнавати реалії міжнародних відносин і
змінювати зовнішньополітичні пріоритети свідчив маніфест Консервативної
партії на виборах 1950 р., в якому зазначалося, що Британія повинна про-
довжувати розвивати союз із Західною Європою, але «на першому плані […]
стоїть нагальне завдання розширення єдності, сили і проґресу Британської
імперії та Співдружності»23.
21 Цит. за: Larres K. Integrating Europe or Ending the Cold War? Churchill’s post-war foreign
policy // Journal of European Integration History. – 1996. – Vol.2. – №1. – P.15.
22 The Council of Europe [Електронний ресурс]: http://www.winstonchurchill.org/resources/
speeches/1946-1963-elder-statesman/111-the-council-of-europe
23 1950 Conservative Party General Election Manifesto: This is the Road: The Conservative
and Unionist Part [Електронний ресурс]: http://www.conservativemanifesto.com/1950/1950-
conservative-manifesto.shtml
Український історичний журнал. – 2019. – №6
131Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії...
Хоча питання членства Великобританії в ЄЕС, створеного у березні
1957 р., не стояло, консерватори проводили політику прилаштування інте-
ґраційного об’єднання до своїх інтересів: зведення європейської інтеґрації до
міждержавної співпраці; посилення впливу США на європейську політику
з метою зміцнення позицій Великобританії; збереження імперських торго-
вельних преференцій. Метою створеної 1960 р. Європейської асоціації віль-
ної торгівлі була реалізація британських економічних і політичних амбіцій
як альтернативи ЄЕС. Однак її діяльність не мала успіху.
Від кінця 1950-х рр. у системі політичної влади Великобританії розпо-
чалася глибока переорієнтація на європейський напрям зовнішньої політи-
ки. Досягнення «Спільного ринку» швидко переважили інтереси більшості
держав Західної Європи, а погіршення відносин з ЄЕС посилювало ізоляцію
держави в реґіоні. Важливим фактором залучення Великобританії до євро-
інтеґрації стала позиція США. Адміністрація Дж.Кеннеді підтримала реґіо -
нальну інтеґрацію на базі ЄЕС24. Тому в Лондоні почали шукати шляхи
зближення з ЄЕС.
Із початком процесу вступу до ЄЕС у політичних колах Великобританії
намітився внутрішній розкол. Особливо гостро питання розмежування на
«єврооптимістів» та «євроскептиків» проявилося в Лейбористській партії.
Лейбористи виступили проти вступу країни до ЄЕС. У 1962 р. їхній лідер
Г.Ґейтскелл назвав перспективу приєднання до цього об’єднання «зрадою
тисячолітньої історії країни»25. Складні процеси європейського усвідомлення
відбувалися також у рядах консерваторів. Ще 1958 р. Г.Макміллан назвав
створений у рамках ЄЕС «Спільний ринок» «континентальною блокадою».
Однак саме консерваторам судилося ввійти в історію як політичній силі, ко-
тра відіграла головну роль у вступі Великобританії до ЄЕС.
Першою ще з 1950-х рр. офіційно заявила про підтримку вступу Вели-
ко британії до Європейських співтовариств Ліберальна партія. Однак друго-
рядні ролі в політиці країни на тлі парламентської гегемонії консерваторів
і лейбористів нівелювали голос цієї єдиної послідовної проєвропейської по-
літичної сили.
Подвійне вето Ш. де Ґолля щодо заявки на вступ Великобританії до ЄЕС
у 1963 і 1967 рр. не зупинило, а навпаки – активізувало бажання країни ста-
ти членом цього об’єднання. Правляча в 1970–1974 рр. Консервативна пар-
тія зробила це. Однак приєднання до євроінтеґрації породило дилему – під-
вищення міжнародного авторитету держави та одночасно фактичну відмову
від самостійної ролі у світовій політиці. Глибину розколу в рядах провідних
парламентських партій показало голосування в палаті громад 13 липня
1972 р. щодо білля про Європейські співтовариства, коли 301 депутат віддав
голос «за» і 284 – «проти»26.
24 Childs D. Britain Since 1945: A Political History. Fifth edition. – London; New York, 2001. –
P.93–94.
25 Матвеев В.М. Британская дипломатическая служба. – Москва, 1984. – С.44.
26 Commons Sitting of 13 July 1972: European Communities Bill: Order for Third Reading
read // Hansard – House of Commons debates: House of Commons Historic Hansard for debates
from 1803–2005. – HC Deb 13 July 1972. – Series 5. – Vol.840. – P.1984.
Український історичний журнал. – 2019. – №6
132 Андрій Грубінко
Із набуттям членства в ЄЕС утвердилася особлива позиція Великобританії
в європейській інтеґрації. Правлячі кола країни виробили специфічну так-
тику балансування між внутрішніми й зовнішніми інтересами держави та
інтересами у Співтовариствах. Як показує історичний досвід, така своєрідна
тактика приносила сумнівні результати. Формальне приєднання до ЄЕС, на
думку Н.Яковенко, означало «зміну політичної тактики держави при дотри-
манні нею усталених стратегічних орієнтирів»27. Суспільство відзначалося
високим рівнем недовіри до євроінституцій. Британська еліта сподівалася на
реформування Європейських співтовариств на свій лад.
Специфіка подальшої європейської політики Великобританії і стратегія
участі у процесах інтеґрації дозволили закріпити за країною статус лідера
євроскептицизму. Формування його сутнісного наповнення відбувалося від
початку 1960-х рр. у процесі дискусії навколо подання заявки про членство
в ЄЕС. Уперше термін «євроскептицизм» було згадано в газеті «The Times»
1986 р. на означення політики М.Тетчер, натомість у широкому політично-
му дискурсі він поширився лише на початку 1990-х рр.28 У загальному зна-
ченні євроскептиками на противагу єврооптимістам називають противників
об’єднаної Європи. Євроскептицизм поступово оформився в ідейно-політич-
ний рух, політичну течію, яка має надпартійний вимір. У період правління
лейбористів (1974–1979 рр.) євроскептицизм перейшов на рівень практичної
державної політики і призвів до першого в історії країни референдуму про
перебування в ЄЕС (5 червня 1975 р.). Тоді громадяни більшістю у 67% під-
твердили членство держави у цьому об’єднанні. Однак проблем у відносинах
сторін не поменшало.
У період урядування М.Тетчер (1979–1990 рр.) набули завершенос-
ті концептуальні підходи британського політикуму до євроінтеґрації. Сама
прем’єрка, обійнявши посаду глави Консервативної партії в лютому 1975 р.,
була поміркованою єврооптимісткою. Під час виступу у січні 1976 р. вона зая-
вила, що «будь-які кроки в напрямі більш тісного європейського союзу повин ні
бути ретельно продуманими»29. Очільниця уряду ніколи не приховувала, що
її бачення Європейських співтовариств збігається з рівнем «Спільного рин-
ку». Тому консерватори закріпили практику вибірково-секторальної інтеґра-
ції. Кабінет гальмував поглиблення співпраці в інституційній, валютно-фі-
нансовій, соціальній, гуманітарній, військово-політичній сферах. «Бюджетні
війни» з партнерами по ЄЕС виділяли Сполучене Королівство серед держав-
членів. На відміну від галузей соціально-економічної євроінтеґрації, консер-
ватори послідовно підтримували поміркований розвиток механізму коорди-
нації зовнішньої політики держав-членів ЄЕС, його розширення. М.Тетчер
підписала Єдиний європейський акт 1986 р, який уперше ввів до правового
поля ЄЕС механізм Європейського політичного співробітництва і поширив
27 Яковенко Н.Л. Велика Британія в сучасній системі міжнародних відносин: заявка на
європейське лідерство. – С.54.
28 Див.: Нечаюк І.О. «Євроскептицизм» у процесі європейської інтеграції (друга половина
ХХ – початок ХХІ ст.): Автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2013. – 20 с.
29 Thatcher M. Speech at Kensington Town Hall («Britain Awake») (The Iron Lady): 1976
January, 19 Monday [Електронний ресурс]: http://www.margaretthatcher.org/document/102939
Український історичний журнал. – 2019. – №6
133Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії...
його на сферу безпеки. Уряд займав позицію «атлантичного» євроскептициз-
му. У промові в Коледжі Європи (Брюґґе) 20 вересня 1988 р. М.Тетчер відки-
нула ідею оборони Європи за межами НАТО30.
На рубежі 1970–1980-х рр. в опозиційній Лейбористській партії загостри-
лася боротьба щодо особливостей розвитку зовнішньої політики держави.
У 1983 р. напередодні загальних виборів до парламенту в партії заявили,
що в разі перемоги ініціюватимуть вихід країни з ЄЕС31. Водночас, незважа-
ючи на жорстку й непоступливу політику, Консервативна партія на чолі з
М.Тетчер ніколи не ставила питання про вихід Великобританії з об’єднання.
Тоді консерватори засудили ініціативу лейбористів, назвавши її «фатальним
кроком у бік ізоляції»32. Наприкінці 1980 – на початку 1990-х рр. лейбористи
відходили від соціалістичних постулатів, що дозволило здійснити переорієн-
тацію партії на підтримку членства в ЄЕС.
Розкол у кабінеті міністрів і Консервативній партії внаслідок неодно-
значної політики М.Тетчер щодо ЄЕС, який зрештою став причиною її від-
ставки 28 листопада 1990 р., підтвердив відсутність у правлячих кіл пози-
тивної стратегії європейської політики держави, неготовність до проґресу
в євроінтеґрації. Національна еліта не запропонувала суспільству єдино-
го підходу до трактування необхідності участі Великобританії в реґіональ-
ному об’єднанні. При вступі країни до ЄЕС переважало його механістичне
(неемоційне), утилітарне обґрунтування33. Тому британські громадяни на-
віть у відносно стабільні роки відносин власної країни з ЄЕС виявляли не-
стійкі настрої щодо оцінки вигод від членства34.
Британська преса, пов’язана з провідними політичними партіями та
групами впливу, у руках державно-політичної еліти стала потужним засо-
бом формування суспільних настроїв. Більшість популярних видань пере-
бували на євроскептичних позиціях. Як зазначає Ч.Ґрант, часописи «The
Times» і «Daily Telegraph» майже ніколи не друкували матеріали, прихильні
до ЄЕС/ЄС35. Низка видань від середини 1980-х рр. належать медіамаґнату
Р.Мердоку, відомому неґативним ставленням до євроінтеґрації. Ці та інші
(«The Sun», «Daily Mail», «The Sunday Times» тощо) часописи зробили свій вне-
сок у культивування відповідних суспільних настроїв щодо євроінтеґрації.
Серед суспільних верств проєвропейські позиції найперше поширили-
ся у середовищі ділової еліти. Політичні й фінансові кола Великобританії в
перші повоєнні роки виступили проти об’єднання з континентальними дер-
жавами, остерігаючись втрати економічної незалежності та ліквідації тор-
говельних преференцій із державами Співдружності націй. Однак успіхи
30 Thatcher M. Speech to the College of Europe («The Bruges Speech»): 1988 September,
20 Tuesday [Електронний ресурс]: http://www.margaretthatcher.org/document/107332
31 The New Hope for Britain: The Labour Party: 1983 [Електронний ресурс]: http://www.
politicsresources.net/area/uk/man/lab83.htm
32 1983 Conservative Party General Election Manifesto: Foreward – The Challenge of Our Times
[Електронний ресурс]: http://www.conservativemanifesto.com/1983/1983-conservative-manifesto.shtml
33 Яковенко Н.Л. Велика Британія в міжнародних організаціях. – К., 2011. – С.51.
34 Wallace H. The UK: 40 Years of EU Membership. – P.545.
35 Grant Ch. Why is Britain Eurosceptic? – P.3.
Український історичний журнал. – 2019. – №6
134 Андрій Грубінко
економічної інтеґрації в 1950–1960-х рр. змусили фінансово-промислові кола
серйозно поставитися до можливостей «Спільного ринку».
У розвиненому громадянському суспільстві та структурованому політи-
кумі Великобританії ключові політичні позиції часто формувалися за меж-
ами політичних партій у середовищі так званих «груп впливу» або «лоббі»,
учасники котрих належать до різних суспільних прошарків (політики, на-
уковці, інтелектуали, робітники, фермери, навіть домогосподарки). За став-
ленням до євроінтеґрації їх теж можна поділити на оптимістів і скептиків.
На етапі вступу до ЄЕС серед найвпливовіших проєвропейських груп впли-
ву були «Рух за Європу», «Британська рада європейського руху» та ін. Серед
євроскептиків – «Ліґа проти “Спільного ринку”», «Союз проти “Спільного
ринку”»36, а з кінця 1980-х рр. – «Група Брюґґе».
Важливу роль у процесі включення Великобританії до євроінтеґрацій-
них зусиль відіграли дипломати. Дипломатичний корпус, пов’язаний із
монополіями, орієнтованими на неєвропейські ринки, недооцінював тем-
пи і значення реґіональної інтеґрації. Представники зовнішньополітичної
служби вищого ранґу переважно займали консервативні позиції й чинили
прихований спротив новаціям у зовнішній політиці. Однак із приходом до
влади уряду Е.Гіта в 1970 р. найкращі сили британської дипломатії було
спрямовано на приєднання держави до ЄЕС37. Про це свідчить той факт, що
з перших років членства у цьому об’єднанні й надалі керівництво Форін-офіс
направляло на службу в його структури дипломатів і політиків найвищо-
го ранґу. Наприклад, у 1972 р. уряд призначив першим представником у
Комісію ЄЕС К.Соумса, котрий обіймав посаду посла у Франції і провів вели-
ку роботу для досягнення успішного результату подання третьої заявки на
вступ Великобританії до ЄЕС. Високий рівень британської дипломатії було
відзначено, коли 1973 р. К.Соумс став віце-президентом Комісії ЄЕС. Із ве-
ресня 1977 по січень 1981 рр. головою цієї інституції був відомий лейборист
єврооптиміст Р.Дженкінс.
У 1980-х рр. курс М.Тетчер на посилення «особливих відносин» зі США,
збільшення внеску Великобританії в НАТО й відновлення ґлобальних пре-
тензій Лондона дещо змістили пріоритети дипломатичного корпусу з європей-
ського напряму зовнішньої політики. Спостерігався конфлікт між волюнта-
ристським стилем керівництва глави уряду та Форін-офіс. Еволюція поглядів
М.Тетчер до крайнього євроскептицизму стала свідченням кризи європейської
політики Сполученого Королівства. Наприкінці 1980-х рр. у британському сус-
пільно-політичному дискурсі спостерігалися дві протилежні тенденції – кри-
тика системи функціонування ЄЕС та водночас посилення проєвропейських
настроїв. Як наслідок, Великобританія виявилася неготовою стати реґіональ-
ним лідером, віддавши ініціативу франко-німецькому тандему.
У наступні два десятиліття (1990–2000-ні рр.) проявлявся конти-
нуїтет стратегічних засад участі Лондона в європейській інтеґрації.
36 Липкин М.А. Британия в поисках Европы: долгий путь в ЕЭС (1957–1974 гг.). – Санкт-
Петербург, 2009. – С.178.
37 Див.: Owen D. Face the Future. – Oxford, 1981. – 345 p.
Український історичний журнал. – 2019. – №6
135Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії...
На концептуальному рівні в умовах обмеженої участі країни у соціаль-
но-економічній інтеґрації результати політико-правової фіксації відносно
нових для об’єднання сфер зовнішньої й безпекової політики та політи-
ки юстиції і правосуддя в установчих договорах цілком вписувалися у за-
гальну британську стратегію вибірково-секторальної інтеґрації й міждер-
жавної кооперації. Амбівалентність британського політикуму у ставленні
до євроінтеґрації призвела до того, що уряди стали заручником боротьби
в рядах Консервативної партії. Рух консерваторів до крайнього євроскеп-
тицизму призвів до загострення відносин з ЄС і втрати влади партією на
десятиліття.
Унікальний історичний шанс подолати імідж Великобританії як «не-
зручного партнера» в ЄС випав уряду Т.Блера (1997–2007 рр.), який у пе-
ріод першої каденції (1997–2001 рр.) мав значну суспільну популярність.
Лейбористи здійснили спробу замінити крайній євроскептицизм консервато-
рів на прагматичний єврооптимізм із метою зайняти провідні позиції в реґіо-
нальній політиці. Однак намагання відшукати баланс у рамках традиційної
дихотомії ЄС – США зазнало невдачі. Перманентні дії уряду у фарватері
міжнародних амбіцій Вашинґтона (згадати хоча б війну в Іраку 2003 р.) при-
звели до різкого падіння популярності особисто Т.Блера, підриву довіри до
Великобританії як партнера в ЄС. Не відзначалася послідовністю політика
щодо євроінтеґрації, яка переважно мала популістський характер. Втрата
довіри більшості суспільства, посилення об’єднавчих процесів на континен-
ті, пов’язаних зі спробою ухвалити Конституцію об’єднаної Європи 2004 р.,
удар по міжнародному іміджу Великобританії сприяли посиленню євроскеп-
тицизму, уособленням чого стали Консервативна партія та антиєвропейська
Партія незалежності Сполученого Королівства. Саме у програмі останньої
вперше пролунала вимога виходу країни з ЄС. На цьому тлі прем’єрство
Ґ.Брауна (2007–2010 рр.) стало переходом до нового етапу участі держави в
євроінтеґрації.
Європейська політика Т.Блера не сприяла популяризації серед широкої
громадськості участі королівства в ЄС. Згідно з даними Єврокомісії, рівень
підтримки членства Великобританії в Євросоюзі серед її громадян у показ-
никах 1997 і 2006 рр. залишався на рівні 36% – найнижчий показник серед
держав-членів38. Уряд лейбористів спробував вийти за рамки традиційного
сприйняття британцями ЄС як загрози, але йому це не вдалося.
Посилення євроскептицизму в лавах лейбористів і непримітне у сфері
зовнішньої політики правління уряду Ґ.Брауна нівелювали значення на-
віть такої історичної події, як укладення 13 грудня 2007 р. Лісабонського
договору ЄС. Саме критика його підписання лейбористами була у центрі
уваги під час переможної для консерваторів виборчої кампанії 2010 р.,
а вимога перегляду умов договору стала початком безпрецедентного пере-
гляду результатів членства королівства в Євросоюзі, що переріс у брексіт.
38 Eurobarometer: Public opinion in the European Union: October 1997: Report number 47. –
Brussels, 1997. – P.6; Eurobarometer 66: Public opinion in the European Union: Autumn 2006:
National Report: United Kingdom. – Brussels, 2006. – P.6.
Український історичний журнал. – 2019. – №6
136 Андрій Грубінко
Гасло «Повернути владу з Брюсселя до Британії!» стало основою політичної
філософії і практики консерваторів. Антиєвропейські настрої у суспільстві
на тлі кризових явищ в ЄС, що їх преса подавала як причини негараздів
у країні, підживлювалися популістськими гаслами лідерів консервато-
рів та Партії незалежності Сполученого Королівства. Зрештою внутріш-
ньопартійний тиск і загроза втрати влади після виборів 2015 р. змусили
прем’єр-міністра Д.Кемерона (2010–2016 рр.) піти на поступки крайнім єв-
роскептикам і підіграти суспільним настроям, ґарантувавши проведення
референдуму про членство в ЄС.
Популістська антиєвропейська політика урядової більшості консервато-
рів39 призвела до поглиблення суспільної напруги та розколу з питань єв-
роінтеґрації. Згідно з соціологічними даними, на червень 2013 р. 56% насе-
лення Великобританії не погоджувалося з політикою Євросоюзу. Приблизно
стільки ж висловили готовність проголосувати за вихід держави з його скла-
ду40. У наступні роки дані громадської думки щодо членства в ЄС або виходу
з нього перебували на рівні близько 50%. Статистика свідчить не лише про
несприйняття британським суспільством євроінтеґрації, а і про відданість іс-
торичним стереотипам, неефективну роботу уряду з підвищення впливу дер-
жави в Європі й належне інформування населення.
Намагаючись закріпити свої позиції в політиці, Д.Кемерон, який попе-
редньо нищівно критикував ЄС, але перед референдумом 23 червня 2016 р.
активно аґітував за збереження членства Великобританії, зрештою зазнав
поразки й був змушений піти у відставку. Референдум спричинив більш
неґативні наслідки, ніж очікувалося. Невдача діяльності уряду Т.Мей
(2016–2019 рр.) щодо укладення угоди з ЄС через відсутність достатньої
підтримки в парламенті, чергове відтермінування початку процедури ви-
ходу урядом Б.Джонсона на 2020 р. свідчили, що місцевий політикум не
до кінця усвідомив сутність цих наслідків. Виведення іноземного капіталу
з країни, зниження темпів економічного розвитку, посилення напруги у
взаєминах суб’єктів Сполученого Королівства (насамперед проєвропейська
позиція Шотландії), навіть поширення практики відмови від британського
громадянства, що тягнуть за собою втрати для міжнародного іміджу дер-
жави, спричинили політичну кризу й позачергові парламентські вибори
12 грудня 2019 р.
Взаємини Великобританії з Європейськими Співтовариствами ніколи не
були простими. Референдум 23 червня 2016 р. щодо членства в Євросоюзі був
уже другим в історії країни. Під час першого, 5 червня 1975 р., незважаючи
на критичне ставлення громадян і політичної еліти до євроінтеґрації, пере-
могла виважена позиція. Стратегічне завдання другого – спроба відновлен-
ня британського впливу на ґлобальному рівні внаслідок скасування інтеґра-
ційних обмежень і повернення до статусу учасника «Спільного ринку» другої
39 У 2010–2015 рр. кабінет міністрів сформувала коаліція консерваторів і ліберальних
демократів.
40 Див.: [Електронний ресурс]: http://ipress.ua/news/brytantsi_hochut_viyty_z_yes_a_merkel_
ie_naybilsh_populyarnym_politykom_yevropy__sotsiology_21178.html
Український історичний журнал. – 2019. – №6
137Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії...
половини ХХ ст., що з огляду на міжнародні реалії виглядає проблематично.
Рівень ґлобалізації, зокрема європейської інтеґрації, у 1970-х і 2010-х рр. не-
порівняний, а сучасні внутрішні й міжнародні обставини не дають реаль-
них підстав для повернення Сполученому Королівству колишнього світового
впливу. Якщо на момент вступу до ЄЕС у 1973 р. понад 50% експорту країни
припадало на членів Британської Співдружності націй, то сьогодні близь-
ко половини – на держави ЄС. За умов брексіту без угоди королівство ри-
зикує втратити навіть торговельні преференції у відносинах з Євросоюзом.
Великобританія втратить голос як один із провідних суб’єктів зовнішньої й
безпекової політики ЄС, що може підвести риску під її історичними амбіція-
ми як світової держави, адже перспективи стати самостійним гравцем у між-
народній політиці примарні. Реальною є загроза розколу, адже проти вихо-
ду Сполученого Королівства з Євросоюзу в 2016 р. проголосували мешканці
Шотландії та Північної Ірландії. Усупереч суспільним очікуванням, брексіт
може стати хрестоматійним прикладом новітнього міжнародного ізоляціо-
нізму й нехтування об’єктивними умовами ґлобалізації на догоду коротко-
строковим політичним інтересам.
Незважаючи на незавершений стан, брексіт уже викликав початок
серйозних змін у системі міжнародних відносин, які матимуть далекосяж-
ні наслідки. Відбувається порушення балансу взаємодії в рамках «великої
трійки» провідних держав ЄС (ФРН, Франція, Великобританія) та у систе-
мі відносин членів об’єднання загалом. Це не зовсім задовольняє Францію,
яка опинилася перед реальністю посилення Німеччини, а тому активізу-
вала боротьбу за першість в Євросоюзі. Такі зміни також не відповідають
інтересам нових членів і так званих «малих держав ЄС», які розглядали
Великобританію як ґаранта згаданого балансу. Для України ці зміни не-
бажані у зв’язку з подальшим посиленням німецько-французького впливу
на реґіон Центрально-Східної Європи, який асоціюється з лояльно-праг-
матичним ставлення до російської експансії на пострадянському просто-
рі. Непрості відносини Лондона й Москви, провідні позиції ФРН у східній
політиці ЄС вилучили Великобританію з кола переговорників щодо вре-
ґулювання російсько-українського конфлікту («нормандський формат»).
У зовнішній політиці Сполучене Королівство традиційно зробило ставку на
роль головного союзника США в Європі і провідні позиції в НАТО. Однак
сумнівна готовність Вашинґтона надалі нести основний тягар фінансуван-
ня альянсу, об’єктивне зменшення ролі американсько-британських відно-
син для Сполучених Штатів роблять міжнародні позиції Великобританії
вразливими. Брексіт має неґативні наслідки і для міжнародних позицій
України, адже посилює відверто проросійські й лояльні до політики Кремля
сили в ЄС.
Процес брексіту зазнав впливу російського чинника, який від се-
редини 2000-х рр. у різній мірі присутній у суспільно-політичному та
економічному житті всієї Європи. Цей вплив реалізується шляхом про-
никнення російського капіталу, мережі постачання енергоресурсів,
формування лобістських груп, розбудови системи розвідки, що стала
Український історичний журнал. – 2019. – №6
138 Андрій Грубінко
невід’ємним атрибутом режиму В.Путіна. Незважаючи на стійке нарос-
тання напруги у відносинах Великобританії й Росії з кінця 2003 р., слі-
ди Кремля у фінансово-економічних та політичних процесах у цій краї-
ні набувають дедалі більшої публічності та доказової бази. Енергетична
незалежність від Москви й підтримка Вашинґтона дозволили Лондону
зайняти критичну позицію щодо Росії, використовуючи багатосторонню
дипломатію для привернення уваги європейських партнерів до російсько-
го авторитаризму. Британський уряд став одним з ініціаторів накладен-
ня санкцій ЄС на РФ за аґресію проти України. Водночас у зовнішній
політиці щодо Росії наявні елементи подвійних стандартів. Так, у лип-
ні 2014 р. комітет із контролю за експортом зброї палати громад опри-
люднив інформацію, згідно з якою в розпал боїв на сході України продо-
вжувала діяти 251 ліцензія на експорт до Росії британських озброєнь на
суму 225 млн дол.41 Того ж року у пресі вперше з’явилися повідомлення
про факти фінансування виборчої кампанії Консервативної партії однією
з британських фірм, керівництво якої пов’язане з російським капіталом і
Кремлем42. У розпал брексіту, напередодні позачергових виборів до пар-
ламенту 12 грудня 2019 р., у ЗМІ оприлюднено інформацію про фінансу-
вання консерваторів на чолі з прем’єр-міністром Б.Джонсоном представ-
никами російського бізнесу, пов’язаними з режимом В.Путіна. Офіційний
Лондон у частково відкритому 17 листопада 2019 р. звіті парламентсько-
го комітету з розвідки й безпеки фактично визнав реальність втручання
влади Росії у брексіт шляхом інформаційного та політичного впливу43.
Отже у Великобританії історично сформувалися специфічні та своєрідні
підходи до європейської інтеґрації, які мають глибинні причини і зумовили
початок процесу виходу зі складу Євросоюзу. Британська політична страте-
гія взаємин із континентальною Європою у другій половині ХХ ст. еволю-
ціонувала від традиційного уникання безпосередньої участі в європейській
інтеґрації до повноправного членства при намаганні пристосувати процеси
її розвитку до своїх потреб та інтересів. Ставлення британського суспільства
до євроінтеґрації було нестабільним і загалом скептичним. Найбільша кіль-
кість прихильників була в достатньо вузьких колах бізнесу, політиків і ди-
пломатії. Європейський майданчик використовувався Лондоном як додат-
ковий механізм для реалізації міжнародних інтересів. Однак керівництво
держави, незалежно від партійності, дотримувалося мінімалістських пози-
цій щодо поглиблення європейської інтеґрації. Британські уряди ніколи не
розглядали її як пріоритетну сферу зовнішньої політики. Суперечливий ха-
рактер урядової європейської політики й недостатня популярність реґіональ-
ного об’єднання серед громадськості зумовили відсутність консолідованої по-
зиції щодо участі держави в євроінтеґрації. Відсутність загальнодержавної
41 Див.: [Електронний ресурс]: http://www.bbc.com/russian/rolling_news/2014/07/140722_
rn_russia_arms_export_uk
42 Wright O. Exclusive: Tories under fire for links to pro-Russia lobbyists // The Independent. –
2014. – July 3. – P.5.
43 Див.: [Електронний ресурс]: https://www.thetimes.co.uk/
Український історичний журнал. – 2019. – №6
139Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії...
концепції членства Великобританії в ЄС як його потенційного лідера можна
охарактеризувати як політику втрачених можливостей, що отримала логіч-
не продовження у процесі брексіту.
Вихід країни зі складу Європейського Союзу вже на першому етапі спри-
чинив початок значних змін на внутрішньодержавному й міжнародному рів-
нях, які матимуть далекосяжні та малопрогнозовані наслідки. Незалежно
від результатів його завершення, новому чи оновленому керівництву дове-
деться насамперед долати внутрішні проблеми суспільного розколу та за-
грозу цілісності Сполученого Королівства. На зовнішньому рівні необхідно
вибудовувати нові параметри відносин із провідними партнерами зі складу
ЄС, США й Росією, зростання впливу котрої на європейську та британську
політику спричиняє системні виклики.
REFERENCES
1. Brunkevich, D.V. (2005). Konservatіvnaia partiia Velіkobrіtanii i Evropeyskii Soiuz v
1990–2004 gg.: Dyss. … kand. ist. nauk: 07.00.03. Yaroslavl. [in Russian].
2. Cherevko, O.S. (2011). Evrointehratsiina diialnist brytanskoho konservatyvno-
ho uriadu Edvarda Khita (1970–1973). Materialy Vseukrainskoi naukovoi konferentsii
“Vsesvitnia istoriia ochyma ukrainskykh istorykiv” (Kyiv, 8 hrudnia 2011 r.). Kyiv: Vyd-vo
NPU im. M.P.Drahomanova, 253–261. [in Ukrainian].
3. Cherinko, I.P. (2012). Polityka Velykoi Brytanii shchodo rozshyrennia Evropeiskoho
Soiuzu (1997–2010 rr.): Avtoref. dys. … kand. polit. nauk: 23.00.04. Kyiv. [in Ukrainian].
4. Childs, D. (2001). Britain Since 1945: A Political History. Fifth edition. London; New
York.
5. George, S. (1995). Britain and European Integration since 1945. Oxford; Cambridge.
6. Gifford, С. (2010). The UK and the European Union: Dimensions of Sovereignty and
the Problem of Eurosceptic Britishness. Parliamentary Affairs, 63, 321–338.
7. Grant, Ch. (2008). Why is Britain Eurosceptic? London.
8. Gromyko, Al.A. (Ed) (2014). Dilemmy Britanii: poisk putei razvitiia. Moskva:
Ves Mir. [in Russian].
9. Hohunska, T.O. (2003). Formuvannia ta realizatsiia zovnishnopolitychnykh pryntsyp-
iv kabinetiv M.Tetcher na evropeiskomu ta amerykanskomu napriamkah (1979–1990 rr.):
Avtoref. dys. … kand. ist. nauk: 07.00.02. Odesa. [in Ukrainian].
10. Hrubinko, A.V. (2017). Velyka Brytaniia v systemi yevropeiskoi zovnishnoi i bezpeko-
voi polityky (1990–2016 rr.). Ternopil: Vektor. [in Ukrainian].
11. Hughes, K. (2014). Britain and the EU – a sorry tale of collapsing influence and dishon-
est debate. 21 Nov 2014. Retrieved from: http://www.friendsofeurope.org/future-europe/
britain-eu-sorry-tale-collapsing-influence-dishonest-debate
12. Kapitonova, N.K. (1999). Prioritety vneshnei politiki Velikobritanii v period pravleni-
ia konservatorov, 1979–1997 gg.: Dyss. … d-ra ist. nauk: 07.00.03. Moskva. [in Russian].
13. Kopiika, V.V. (2001). Velykobrytaniia u Yevropeiskomu Soiuzi: ochikuvannia ta nas-
lidky. Naukovyi visnyk Dyplomatychnoi akademii Ukrainy, 5, 169–176. [in Ukrainian].
14. Krushynskyi, V.Yu. (2004). Velykobrytaniia v yevropeiskykh intehratsiynykh
protsesakh: Dis. … d-ra polit. nauk: 23.00.04. Kyiv. [in Ukrainian].
15. Kuzmicheva, L.O. (2005). Velikobritanyia i yevropeiskaia integratsiia: podkhod
britanskikh leyboristov (1988–2001 gg.): Diss. … kand. ist. nauk: 07.00.03. Moskva.
[in Russian].
16. Larres, K. (1996). Integrating Europe or Ending the Cold War? Churchill’s post-war
foreign policy. Journal of European Integration History, 2/1, 15–50.
Український історичний журнал. – 2019. – №6
140 Андрій Грубінко
17. Lemak, N., Cherevko, O. (2011). Vnutrishnia polityka brytanskoho konservatyvnoho
uriadu Edvarda Khita (1970–1974 rr.). Mizhnarodni zviazky Ukrainy: naukovi poshuky
i znakhidky: Mizhvidomchyi zbirnyk naukovykh prats. Kyiv: In-t istorii Ukrainy NAN
Ukrainy, 20, 356–376. [in Ukrainian].
18. Lipkin, M.A. (2009). Britaniia v poiskakh Evropy: dolgiy put v EES (1957–1974 gg.).
Sankt-Peterburh: Aleteia. [in Russian].
19. Matveev, V.M. (1984). Britanskaia diplomaticheskaia sluzhba. Moskva: Mezhdunar.
otnosheniia. [in Russian].
20. Martynov, A.Yu. (2009). Spilna zovnishnia ta oboronna polityka Yevropeiskoho
Soiuzu (90-ti rr. XX – 10-ti rr. XXI st.): Pohliad z Ukrainy. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy
NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
21. Neprytskyi, O.A. (2003). Velyka Brytaniia ta yevropeiska intehratsiia (90-ti rr.
XX st.): Dys. … kand. ist. nauk: 07.00.02. Kharkiv. [in Ukrainian].
22. Nechaiuk, I.O. (2013). «Yevroskeptytsyzm» u protsesi yevropeiskoi intehratsii (druha
polovyna XX – pochatok XXI st.): Avtoref. dys. … kand. ist. nauk: 07.00.02. Kyiv. [in
Ukrainian].
23. Ochkanov, S.A. (1981). Rol Velikobritanii v razvitii vneshnepoliticheskoi i voen-
no-politicheskoi integratsii v Zapadnoi Evrope (1979–1990 gg.): Diss. … kand. ist. nauk:
07.00.03. Tomsk. [in Russian].
24. Oliver, T.A. (2016). European Union without the United Kingdom. The geopolitics of
a British exit from the EU. LSE Ideas: Strategic update 16.1. February 2016.
25. Owen, D. (1981). Face the Future. Oxford.
26. Peregudov, S.P. (1996). Tetcher i tetcherizm. Moskva: Nauka. [in Russian].
27. Reynolds, D. (2013). Britannia Overruled: British Policy and World Power in the 20th
century. London.
28. Romanova, O.V. (2008). Zovnishnopolitychni stratehii Frantsii, Nimechchyny i
Velykobrytanii u konteksti rozvytku i implementatsii SZBP ES: Dys. … kand. polit. nauk:
23.00.04. Odesa. [in Ukrainian].
29. Stephen, G. (1998). An Awkward Partner. Britain in the European Community.
Oxford.
30. Tsivatyi, V., Chekalenko, L. (2016). Vtecha „troianskoho konia”. Zovnishni spravy,
7, 17–21. [in Ukrainian].
31. Valuev, A.V. (2012). K 40-letiyu vstupleniia Soedinennogo Korolevstva Velikobritanii
i Severnoi Irlandii v Evropeiskie Soobshchestva. Vestnik Volzhskogo universiteta im.
V.N.Tatishcheva, 1(9), 144–155. [in Russian].
32. Vidnianskyi, S.V., Martynov, A.Yu. (2011). Obiednana Yevropa: vid mrii do real-
nosti: Istorychni narysy pro batkiv-zasnovnykiv Yevropeiskoho Soiuzu. 2-he vyd., dop. i
pererob. Kyiv: Kyievo-Mohylianska Akademiia. [in Ukrainian].
33. Vinogradov, V.N. (2006). Lord Palmerston v evropeiskoy diplomatii. Novaia i noveis-
haia istoryia, 5, 182–209. [in Russian].
34. Wallace, H. (2012). The UK: 40 Ears of EU Membership. Journal of Contemporary
European Research, 8/4, 532–546.
35. Wright, O. (2014). Exclusive: Tories under fire for links to pro-Russia lobbyists.
The Independent, 2014, July 3, 5.
36. Yakovenko, N.L. (2003). Velyka Brytaniia v suchasnii systemi mizhnarodnykh vidno-
syn: zaiavka na yevropeiske liderstvo. Kyiv: Naukovyi svit. [in Ukrainian].
37. Yakovenko, N.L. (2011). Velyka Brytaniia v mizhnarodnykh orhanizatsiiah. Kyiv:
Kyivskyi universytet. [in Ukrainian].
38. Yanshina, Y.V. (2013). Politika Velikobritanii v voprose evropeiskoy integratsii v
svete Lissabonskikh soglashenii (2007–2011): Avtoref. diss. … kand. ist. nauk: 07.00.15.
Moskva. [in Russian].
39. Yampolska, L.M. (2004). Intehratsiini protsesy v Yevropi ta Velyka Brytaniia (1973–
1997 rr.): Avtoref. dys. … kand. ist. nauk: 07.00.02. Kyiv. [in Ukrainian].
Український історичний журнал. – 2019. – №6
141Шлях до брексіту: суспільно-політичний вимір участі Великобританії...
Andrii hrubinKo
Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Docent,
Professor of the Department of Theory and History of State and Law,
Ternopil National Economic University
(Ternopil, Ukraine), gav_tnpu@yahoo.com
ORCID: http://orcid.org/0000-0002-4856-5831
THE WAY TO BREXIT: A SOCIO-POLITICAL DIMENSION OF GREAT
BRITAIN’S PARTICIPATION IN THE PROCESSES OF EUROPEAN
INTEGRATION
Abstract. The purpose of the article is to show the features of the formation position
of society and leading political parties of Great Britain on European integration in
the second half of 20 – early 21 century in the context of the current Brexit process.
The research methodology of the study formed the principles of historicism,
systematic, the author’s objectivity, general scientific methods of logic, comparative
analysis, special-historical methods (historiographical analysis, historical-system,
chronology, historical-genetic, retrospective analysis, comparatively historical).
Scientific novelty of the article is to study the historical origins and factors of the
formation of a "special position" of Great Britain in the system of European integration.
Emphasis is placed on the conceptual foundations of the UK’s newest policy on
participation in European integration. The position of business elite and diplomats,
representatives of leading political parties (Conservative Party, Labor Party) and
public associations of the country, as well as the leading press on regional integration
and participation of the United Kingdom are presented. Main foreign policy factors
of the Brexit have been taken into account. Conclusions. British political strategy for
relations with continental Europe in the second half of the 20 century evolved from the
traditional distance and the refusal to participate directly in European integration
to full membership, in an effort to adapt the development processes of the European
Community to British foreign policy principles. The general public attitude towards
European integration was marked by instability, which was caused by insufficient
awareness of its citizens, Eurosceptic attitude of leading parties, conservatism of
public sentiment and specificity of British identity, anti-European propaganda of the
leading press. Contradictory character of European policy of the British governments
and the lack of popularity of the unifying tendencies in the region among the local
public caused the lack of unity in the question of the future participation of the state
in the European Community, the uncertain positions of Great Britain on the eve of
key events in the history of European integration related to the formation of the EU
laid the basis for further problems in the UK’s relations with the EU.
Keywords: Great Britain, European integration, European Union, society, political
parties, Brexit.
|